Главная База знаний "Allbest" Бухгалтерский учет и аудит Внутрішня бухгалтерська та управлінська звітність на матеріалах ВСК ім. Ватутіна Хорольського району Полтавської області

Внутрішня бухгалтерська та управлінська звітність на матеріалах ВСК ім. Ватутіна Хорольського району Полтавської області

Економічна сутність управлінського обліку та управлінської звітності. Розробка та використання внутрішньої бухгалтерської та управлінської звітності, основні шляхи її вдосконалення на прикладі ВСК ім. Ватутіна Хорольського району Полтавської області.

Рубрика Бухгалтерский учет и аудит
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 10.10.2012
Размер файла 299,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім.В. В. ДОКУЧАЄВА

Факультет "Облік і фінанси"

Кафедра бухгалтерського обліку та аудиту

Курсова робота

з дисципліни "Управлінський облік"

на тему:

ВНУТРІШНЯ БУХГАЛТЕРСЬКА І УПРАВЛІНСЬКА ЗВІТНІСТЬ

на матеріалах ВСК ім. Ватутіна Хорольського району

Полтавської області

Виконала:

Студентка 5 курсу 2 групи

Заочної форми навчання

Спеціальності "Облік і аудит"

Молчанова І.Г.

Перевірила:

доцент Рагуліна І.І.

Харків - 2012

Зміст

  • Вступ
  • 1. Економічна сутність управлінського обліку та управлінської звітності
  • 1.1 Сутність управлінської інформації та управлінського обліку
  • 1.2 Внутрішня бухгалтерська управлінська звітність та її значення в системі управлінського обліку
  • 2. Організація управлінського обліку та управлінської звітності на підприємстві
  • 2.1 Організаційно-економічна характеристика господарства
  • 2.2 Організація управлінського обліку на підприємстві
  • 2.3 Розробка та використання внутрішньої бухгалтерської та управлінської звітності
  • 3. Шляхи удосконалення внутрішньої бухгалтерської та управлінської звітності на підприємстві
  • 3.1 Шляхи удосконалення управлінського обліку на підприємстві
  • 3.2 Удосконалення внутрішньої бухгалтерської та управлінської звітності
  • Висновки та пропозиції
  • Список використаної літератури

Вступ

В ринкових умовах господарювання українським підприємствам надається право самостійно розробляти власні виробничі програми, плани виробничого і соціального розвитку, визначати стратегії цінової політики, а отже, суттєво зростає відповідальність керівників за прийняті ними управлінські рішення. Для прийняття оперативних і ефективних рішень керівникам необхідна достовірна інформація про фінансово-господарську діяльність підприємства. Виконанням цього завдання і займається бухгалтерська служба підприємства.

В сучасних умовах процес управління підприємством значно ускладнився у зв'язку з наданням підприємству повної господарської та фінансової самостійності.

Господарська самостійність полягає у вільному виборі організаційної форми підприємства, виду діяльності, партнерів по бізнесу, визначенні ринків збуту продукції (товарів, робіт) тощо. Фінансова самостійність підприємства полягає в його повному самофінансуванні, формуванні фінансової стратегії, політики ціноутворення тощо.

Виходячи з цього ускладнюються й завдання, що постають перед системою бухгалтерського обліку. В цих умовах не обійтись без управлінського обліку, використання якого сприяє вдосконаленню всього процесу управління підприємством, створює умови для його оптимізації.

Роль інформації в сучасному діловому світі неухильно зростає. У підприємницькій діяльності від якості економічної інформації залежить діловий успіх, що виражається в отриманні прибутку і зростанні капіталу. Для прийняття інвестиційних рішень, вибору клієнтів, постачальників, інших ділових партнерів, необхідна повнота і достовірність відомостей. У таких умовах зростає роль управлінської інформації в наглядній, зрозумілій, доступній формі і достатньому для прийняття управлінських рішень аналітичному розрізі, яку дають внутрішні форми управлінської звітності.

Під звітом розуміється оперативна, повна, достовірна інформація, представлена в прийнятному для користувача вигляді. Як правило, звіт подається на паперовому носії, але може бути і в електронному вигляді або в словесному чи будь-якому іншому. Важливий не носій, а спрямованість звіту на користувача. Провідний спеціаліст, керівник, працівник підприємства свідомо не в змозі сприймати і переробляти всю інформацію, присутню в інформаційних системах управління, тому необхідно подавати її порціями з чіткою спрямованістю на конкретного користувача. Порція інформації, що містить тільки необхідні користувачу відомості та згрупована максимально зручним для нього чином, і являє собою звіт.

Звітність - це система взаємопов'язаних показників, що характеризують умови та результати діяльності підприємства або складових його елементів за минулий період.

Складання звітності - завершальний етап облікового процесу, тому вона складається з узагальнюючих підсумкових показників, які отримують наприкінці звітного періоду за допомогою відповідної обробки даних поточного обліку. Звітність може містити як кількісні, так і якісні показники, як у вартісному, так і в натуральному виразах. Таким чином, звітність являє собою джерело інформації для аналізу і прийняття рішень.

Метою написання курсової роботи є вивчення внутрішньої бухгалтерської та управлінської звітності.

В рамках визначеної мети було поставлено такі завдання:

визначення сутності управлінського обліку та управлінської інформації;

дослідження видів та значення управлінської звітності;

висвітлення вимог до управлінської звітності;

аналіз механізму розробки та впровадження управлінської звітності.

Предметом дослідження є управлінська звітність організації.

Методологічною та методичною основою написання курсової роботи є нормативно-правова база з питань обліку і звітності підприємства, положення (стандарти) бухгалтерського обліку (ПСБО), навчальна і довідкова література.

бухгалтерський управлінський облік звітність

1. Економічна сутність управлінського обліку та управлінської звітності

1.1 Сутність управлінської інформації та управлінського обліку

Застосування обліку повинне давати змогу вільно орієнтуватися в економічних показниках, необхідних для управління підприємством: оцінити фінансово-економічний стан підприємства, визначити результат діяльності, собівартість продукції (товарів, робіт, послуг). Це означає, що інформація, яка надається бухгалтерським обліком, повинна бути більш деталізованою, розширеною і релевантною, відповідати інтересам не тільки зовнішніх, але і внутрішніх користувачів. Ця інформація повинна бути корисною для будь-якого користувача: кредиторів, інвесторів, комерційних партнерів, податкових служб, і, що не менш важливо, власників підприємства, менеджерів, фінансових аналітиків та працівників підприємства. В залежності від груп користувачів різняться і їх інтереси, які подекуди можуть бути суперечливими [2, c.85].

Згідно з думкою В.С. Леня, основним користувачем бухгалтерської інформації всередині підприємства є управлінська служба підприємства, головними умовами ефективної діяльності якої є наявність інформації та вміння її аналізувати [3, c.12].

Як стверджує Н. Цвєткова, до функцій служби головного інженера відноситься розробка пропозицій щодо зниження витрат виробництва. Це пояснюється тим, що в кожній галузі є свої технічні рішення, які залежать від характеру продукції, що випускається, специфіки техніки і технології, що використовуються [4, c.16].

Служба збуту зацікавлена, в інформації про очікуваний розвиток ринків збуту, що обслуговуються підприємством, про поведінку конкуруючих підприємств, про тенденції технічного розвитку, про перспективи окремих галузей і. Крім того, особливо необхідною і цінною є інформація про ймовірні інтереси можливого покупця на нову продукцію, його оцінка цін. Це ж відноситься і до підвищення цін на товари, які вже надійшли на ринок. Необхідно передусім з'ясувати, як оцінює покупець співвідношення ціни і якості та відношення між ціною підприємства і ціною конкуруючих товарів, чи відповідає якість товару уявленням, пов'язаним у покупця з категорією цін, до яких зараховується товар. Ці моменти, як вважає Л.В. Гуцаленко, мають велике значення для визначення найоптимальнішої ціни товарів, що пропонуються в рамках даного асортименту. Відомо, що уявлення про ціну і якість значно відрізняються у можливих покупців. Така інформація, як правило, виходить за межі бухгалтерського обліку [5, c.64].

Суттєве та місце, згідно з думкою С. Вербовецької, у прийнятті управлінцями відповідних рішень належить інформаційним передумовам. Можливості вирішення завдання різко зростають, коли планові і бухгалтерські дані виявляються зіставними, а інформація про об'єкти обліку достатньо аналітична. Наприклад, інформація про виробничі витрати чітко відображає їх цільове спрямування, планування і облік витрат ведеться за центрами їх виникнення і центрами відповідальності [6, c.53].

Загальна сукупність всієї інформації на підприємстві поділяється на дві основні категорії:

1. Інформація, яка необхідна для ефективного управління підприємством. Вона потрібна внутрішнім користувачам для забезпечення поточного та оперативного управління. До такої інформації відносять дані про витрати на виробництво та реалізацію продукції (товарів), про відповідність обсягу реалізованої продукції (товарів) її витратам та прибутку, про величину доходів та витрат в результаті здійснення господарських операцій тощо.

2. Інформація, яка відображає поточний фінансовий стан підприємства, величину та структуру його активів (майна) та джерел їх утворення, розмір залучених до обороту матеріальних та фінансових ресурсів, результати господарської діяльності за певний період.

О.В. Карпенко зазначає, що одержання обох видів інформації здійснюється в системі бухгалтерського обліку. Передумовою використання інформації є її отримання. Саме для цього і призначений управлінський облік. Завдання менеджерів, планового відділу, аналітичних служб підприємства - аналізувати отриману інформацію і приймати ті чи інші рішення [7, c.87].

Інформаційні потреби більшості підприємств приблизно однакові. їх групування можна відображати наступним чином (рис.1.1.) [8, c.15].

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1.1 Види інформації

Як слушно зазначає Т.Г. Маренич, метою системи обліку є забезпечення діяльністю господарюючого суб'єкта шляхом створення основи для забезпечення необхідної інтенсивності виробництва. Завдання бухгалтера - надати управлінцю облікову інформацію в найзручнішому для нього розрізі, щоб така інформація була своєчасною і корисною. Для цього бухгалтер опрацьовує отриману первинну документацію, що є неможливим без розуміння ходу виробничого процесу, тенденцій його розвитку [9, c.45].

С. Левицька вказує, що з'ясування, розуміння інформації досягається шляхом аналізу отриманих даних управлінцем підприємства. При проведенні економічного аналізу первинна інформація перетворюється у вторинну, розраховуються показники виробничо-господарської діяльності. Ці показники є об'єктивними характеристиками роботи підприємства, факторів, що зумовили досягнення отриманих результатів, причин наявних недоліків [10, c.29].

Слід розрізняти інформацію, яку готує планове управління (відділ), а яку - бухгалтерія, оскільки в системі бухгалтерського обліку планові показники не відображаються.

До облікової інформації, на підставі якої формується внутрішня звітність, висувається ряд вимог (табл.1.1) [8, c.17].

Таблиця 1.1.

Вимоги, які висуваються до інформації

Значимість

Впливає на прийняття рішень, корисна для користувачів в потрібний час при складанні планів

Достовірність

Правдиво представлена, легко перевіряється та має нейтральний характер

Повнота

Містить максимум того, що необхідно знати зацікавленим особам і включає всі необхідні коментарі

Релевантність

Пов'язана з діями, що передбачають отримання бажаних результатів. Для цього необхідно знати сферу застосування інформації та її джерело

Відсутність систематичних помилок

Передбачає незацікавлене визначення та передачу інформації, а також використання технічних прийомів та методів, що виключають внесення систематичних помилок

До облікової інформації для зовнішнього користувача пред'являються свої особливі вимоги, які характеризують цінність і важливість інформації. В системі бухгалтерської інформації міститься конфіденційна інформація, в більшій частині призначена для внутрішніх користувачів, яка охороняється законом про комерційну таємницю, зазначає І.В. Колос. Деяка частина цієї інформації може бути корисною для зовнішніх учасників, але може стати корисною і для конкурентів. Отже, її надання або публікація не є обов'язковою [11, c.22].

Види інформації прямо залежать від видів обліку, які ведуться на підприємстві. Ними, зокрема, можуть бути:

фінансовий облік, який забезпечує бухгалтерське оформлення і реєстрацію господарських операцій, узагальнення інформації на рахунках і в регістрах обліку, ведення зведеного обліку і складання фінансової звітності, забезпечує контроль за використанням ресурсів у процесі господарської діяльності, а також забезпечує інформацією зовнішніх і внутрішніх користувачів:

управлінський облік - це процес одержання, вимірювання, накопичення, аналізу, підготовки, інтерпретації та передачі інформації, що використовується управлінською ланкою для планування, оцінки та контролю всередині підприємства;

оперативний - облік окремих господарських і технологічних операцій для оперативного керівництва;

статистичний - вивчення масових і окремих типових господарських операцій та соціально-суспільних явищ [8, c. 20].

Таким чином, стверджує І. Бєлоусова, управлінський облік значно відрізняється від традиційного фінансового обліку, який орієнтується на складання фінансової звітності. Ще однією дуже важливою розбіжністю є регламентація обліку. Управлінський облік розробляється безпосередньо підприємством за індивідуальними потребами, а фінансовий регламентується державою. Крім того, інформація фінансового обліку є загальнодоступною, а управлінського - представляє собою комерційну таємницю підприємства [12, c.39].

Об'єднує ці два види обліку те, що вони суворо документовані, проте в управлінському обліку використовуються, як правило, нетипові форми документів, які складаються в залежності від запитів користувачів [12, c.39].

Більшість теоретиків та практиків в сфері обліку дотримуються думки про те, що управлінський облік як самостійний вид формування та використання економічної інформації, не тільки має право на існування, але й нагально необхідний. Ця позиція знайшла відображення в міжнародних стандартах обліку та звітності, в англомовній економічній літературі, в практичній діяльності багатьох зарубіжних та вітчизняних підприємств.

Розглядаючи роль управлінського обліку, потрібно відмітити, що історично він часто мав другорядне значення після фінансового обліку. Однак розширення підприємств, зміни в технологіях, державне регулювання, а також підвищення освітнього рівня менеджерів за останні десятиріччя прискорили розвиток управлінського обліку і призвели до широкого визнання його як спеціальної області дослідження [13, 14].

Саме тому впровадження управлінського обліку на підприємствах є необхідною передумовою їх успішної роботи, створення оптимальної ринкової інфраструктури, виживання підприємств в умовах вільної конкуренції та зростання їх економічного потенціалу.

У праці М.Г. Чумаченко зазначено: "основними факторами, що сприяють зростанню ролі управлінського обліку, є:

посилення конкуренції;

розвиток автоматизації виробничих процесів, а також нових методів управління;

використання комп'ютерної техніки для управління та автоматизація облікових робіт" [13, c. 19].

Але незважаючи на це, сьогодні питання про місце і роль управлінського обліку в системі управління підприємством є предметом полеміки вітчизняних і зарубіжних бухгалтерів та вчених-економістів. їх погляди з цього приводу можна класифікувати за наступними позиціями:

1) управлінський облік як такий не існує, є лише виробничий облік, який включає планування та облік виробничих витрат, калькулювання та аналіз собівартості продукції (товарів, робіт, послуг);

2) управлінський облік є самостійним видом обліку і навчальною дисципліною;

3) управлінського обліку як такого не існує, оскільки всю інформацію для управління підприємством надають оперативно-технічний, статистичний та бухгалтерський облік;

4) управлінський облік виступає підсистемою бухгалтерського обліку [8].

Останній підхід ми вважаємо найбільш правильним. З цієї позиції управлінський облік - це процес виявлення, вимірювання, накопичення, аналізу, підготовки, інтерпретації та передачі інформації, що використовується управлінською ланкою для планування, оцінки та контролю всередині підприємства.

Л.В. Нападовська трактує поняття "управлінський облік" за двома напрямами, як:

1) систему накопичення, обробки, інтерпретації інформації для менеджерів з метою прийняття управлінських рішень;

2) сукупність методів, які використовуються адміністрацією для вирішення управлінських проблем [14, c.9].

Управлінський облік дає можливість отримати інформацію про рух необоротних активів, виробничих запасів, надходження та втрачання грошових коштів, стан дебіторської та кредиторської заборгованості, витрати на виробництво та доходи від усіх видів діяльності, обгрунтувати поточні та перспективні управлінські рішення, що приймаються при формуванні виробничої та комерційної політики підприємства [15, 16].

Отже, управлінський облік є інструментом управління діяльністю підприємства, об'єднуючи практично всі функції управління - облік, планування, координацію, контроль, аналіз, прийняття рішень.

Л. Гнилицька слушно зауважує, що на кожному підприємстві система управлінського обліку має свої особливості, але водночас може включати в себе подібні елементи: збір інформації, структуризацію обліку за центрами відповідальності, бюджетування та розробку стандартів, аналіз системи показників, контроль та прийняття управлінських рішень [17, c.11].

Основними завданнями управлінського обліку є:

1. Збір, обробка, узагальнення, зберігання та передача необхідної інформації для оперативного управління підприємством та прийняття оптимальних управлінських рішень по оптимізації процесу управління шляхом регулювання структури активів та пасивів підприємства При цьому аналізується робота підприємства за центрами відповідальності з точки зору прибутку, рентабельності, собівартості, капітальних інвестицій тощо.

2. Перевірка законності та доцільності господарських операцій, забезпечення збереження господарських засобів та коштів, ефективне використання майна.

3. Визначення підсумків господарської діяльності та оцінка ефективності діяльності підприємства в розрізі реалізованих виробів, центрів відповідальності, управлінських і технологічних рішень. При цьому потрібно проводити порівняння загального фінансового результату за даними фінансового обліку з даними управлінського обліку з метою контролю за маркетинговою діяльністю.

4. Складання внутрішніх звітів, інформація яких призначена для власників підприємств та керівників (менеджерів) й інших внутрішніх користувачів бухгалтерської інформації. Зміст звітів може змінюватися залежно від їх цільового призначення і посади управлінця, для якого вони призначені [18-24].

Отже, в процесі ведення бухгалтерського управлінського обліку одержується узагальнююча інформація про стан господарювання; зміни, які відбуваються; стан взаєморозрахунків підприємства з іншими підприємствами та, на їх підставі, визначаються результати господарювання; надається користувачам для прийняття рішень повна, правдива та неупереджена інформація про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

Серед передумов виникнення управлінського обліку можна виділити наступні: збільшення числа корпорацій, впровадження виробничого нормування, зміну правових та економічних відносин, розширення виробництва та зростання його концентрації, централізацію капіталу, утворення великих компаній, необхідність збереження їх комерційної таємниці тощо [25, c.32].

М.Г. Чумаченко пов'язує поширення управлінського обліку зі зростанням:

1) розмірів монополій;

2) неосяжних активів;

3) втрат на науково-дослідні роботи;

4) витрат на реалізацію;

5) інфляції [13, c.16].

Виділяють наступні передумови виникнення управлінського обліку:

1) розвиток залізничних доріг та морських сполучень розширює межі комерційної діяльності, а це вимагає складання перспективних прогнозних розрахунків, обчислення собівартості послуг, товарів, а також витрат на їх транспортування (середина XIX ст.);

2) виникають дві паралельні та взаємодоповнюючі системи фінансового та управлінського обліку (остання третина XIX ст.);

3) Ф. Тейлором створюється система виробничого нормування, яка призводить до формування принципів стандарт-косту, широко використовуються відносні оціночні величини (типи прибутку) на інвестований капітал (остання чверть XIX ст.) [26, 27].

Проте головним практичним кроком на шляху становлення і розвитку бухгалтерського управлінського обліку було виділення із загальної бухгалтерської служби підприємства управлінської бухгалтерії [28, c.7].

Лінник Є.С. вважає, що сучасний управлінський облік, використовуючи зовнішню та внутрішню інформацію, забезпечує потреби не тільки виробництва, але й маркетингу, управління дослідженнями та інших функцій бізнесу. Він здійснює аналіз діяльності з урахуванням як поточних, так і довгострокових цілей, розробляє методи отримання, збору інформації про вирішальні фактори успіху: якість, інновації, час тощо [29, c.18].

Управлінський облік як підсистема бухгалтерського обліку має предмет, метод та об'єкти. Вивчення того, що обліковується, розкриває зміст предмету бухгалтерського управлінського обліку.

Сутність та зміст предмету бухгалтерського управлінського обліку розкриваються, насамперед, через його об'єкти. Об'єкт - це явище або предмет, на який спрямована будь-яка діяльність [29, с. 19].

За дослідженням Ф.Ф. Бутинця, об'єкти бухгалтерського управлінського обліку за змістом та призначенням можна поділити на дві групи (рис.1.2) [8, c.22].

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1.2 Предмет і об'єкти управлінського обліку

Звернемо увагу на другу групу об'єктів бухгалтерського управлінського обліку.

До цієї групи відносять наступні вили діяльності:

постачальницько-заготівельна - придбання, зберігання, забезпечення виробництва матеріальними ресурсами та виробничим обладнанням із запасними частинами для його утримання і ремонту;

виробнича - процеси, що обумовлені технологією виробництва продукції та складаються з основних та допоміжних операцій; операції по удосконаленню продуктів, що випускаються, та розробка нових;

фінансово-збутова - маркетингові дослідження та операції по вивченню та формуванню ринку збуту продукції; безпосередньо збутові операції, включаючи упакування, транспортування та інші види робіт; операції, що сприяють зростанню обсягу продаж, починаючи з реклами продукту і закінчуючи встановленням прямих зв'язків із споживачами; контроль якості продукції, що випускається;

організаційна - створення організаційної структури підприємства відокремлення з системи підприємства функціональних відділів, служб, цехів, дільниць: організація інформаційної системи на підприємстві з прямим і зворотнім зв'язком, що відповідає вимогам внутрішніх комунікаційних зв'язків між структурними підрозділами, різними рівнями управління, що відповідає функціям планування, контролю, оцінки виконання плану, стимулювання: операції координування дій внутрішніх виконавців, спрямованих на виконання основної мсти підприємства. Можна обрати інше групування об'єктів управлінського обліку, але в будь-якому випадку воно повинно відповідати основним цілям управління [8, c.23].

Бухгалтерський облік також має свій метод. Під методом слід розуміти методологічний комплекс як сукупність конкретних прийомів і способів пізнання, перетворення або оцінки дійсності. Методом обліку в практичному розумінні є використання різних прийомів обробки отриманих даних, які зафіксовані документально (спостереження, вимірювання, систематизація та реєстраційне узагальнення), сукупність прийомів і способів, що дають змогу обліку виконувати контрольні, аналітичні і управлінські завдання [8, 29-32].

Отже, управлінський облік - це комплексна система реєстрації, накопичення та передачі управлінської інформації, яка дозволяє зробити висновок про функціонування підприємства та його підрозділів, виявити недоліки в організації виробничо-збутової діяльності та прийняти обґрунтовані управлінські рішення для покращення ситуації.

1.2 Внутрішня бухгалтерська управлінська звітність та її значення в системі управлінського обліку

Ефективність управління економікою залежить передусім від якості одержаної інформації, цінність якої визначається придатністю комплексно характеризувати діяльність складних за своєю структурою об'єктів, зокрема сучасних підприємств. Показники, що кількісно характеризують зміни в підприємстві, формуються у звітності яка узагальнює первісний масив даних про їх господарську діяльність [33, c.82]

А.В. Погосова стверджує: "звітність є основним джерелом інформації і відображає результати виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій. Тому вона має відповідати завданням управління сучасним підприємством і, відповідно, задовольняти певні вимоги" [34, c.116].

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ст.1 передбачено поділ обліку на бухгалтерський та внутрішньогосподарський (управлінський). [1]

Виходячи з концепції поділу обліку, випливає необхідність поділу інформації, яка ними забезпечується, звідки і поділ звітності на зовнішню і внутрішню. Внутрішня звітність використовується тільки всередині підприємства. Зовнішня звітність використовується також і за межами підприємства і обов'язково має бути підписаною керівником і головним бухгалтером [35, 36].

Зовнішня звітність є засобом інформування зовнішніх користувачів про характер діяльності, дохідність і майновий стан підприємства. Складання внутрішньої звітності викликано потребою внутрішньогосподарського управління. Така звітність призначена для внутрішнього використання, прийняття управлінських рішень, контролю за їх виконанням, прогнозування, планування діяльності структурних підрозділів підприємства та для оцінки виконаних управлінських рішень. [37, 38]

Отже, зовнішньою слід вважати фінансову звітність підприємства, а внутрішньою - управлінську.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух коштів підприємства за звітний період. [1]

Річна звітність підприємств (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності і суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: Баланс підприємства (форма № 1); Звіт про фінансові результати (форма № 2); Звіт про рух грошових коштів (форма № 3); Звіт про власний капітал (форма № 4); Примітки до фінансових звітів (форма № 5) [37, c.10].

К. Є. Нагірська слушно зауважує, що на відміну від бухгалтерської звітності, яка розробляється на основі даних фінансового обліку й орієнтується на зовнішніх користувачів, управлінська звітність формується для внутрішніх користувачів - керівників різних рівнів управління підприємством. [39, c.78]

Серед науковців існують різні погляди на управлінську звітність, її сутність та економічну роль в управлінні.

Ф.Ф. Бутинець під внутрішньою бухгалтерською звітністю розуміє таку звітність, яка складається бухгалтером-аналітиком і подається як адміністрації підприємства, так і менеджерам усіх рівнів управління [8, c.21].

На думку Л.В. Нападовської, управлінська звітність є гнучкою системою форм інформації, яка складається за центрами витрат і центрами відповідальності. Вона має відображати умови, специфіку, особливості організації виробництва та потреб управлінського персоналу [40, c.51].

Управлінська (внутрішня) звітність - це комплекс взаємозв'язаних даних і розрахункових показників, що відображають функціонування підприємства як суб'єкта господарської діяльності, згрупованих у цілому по підприємству й у розрізі структурних підрозділів. Звітність є найважливішим джерелом інформації для аналізу та прийняття рішень [8, 23, 41].

На думку науковця Лемещук А.В., систему управлінської звітності можна визначити "як сукупність відповідних форм звітності у взаємозв'язаних показниках за об'єктами обліку для прийняття управлінських рішень. Основою для її складання є первинні та зведені облікові документи і внутрішні положення підприємства" [36].

Отже, управлінська звітність - це комплекс взаємопов'язаних даних і розрахункових показників, що відображають функціонування підприємства як суб'єкта господарської діяльності, згрупованих у цілому по підприємству й у розрізі структурних підрозділів. [8, 42-44]

Основна мета управлінської звітності - задоволення інформаційної потреби керівників різних рівнів управління.

Виходячи з цього, можна погодитися з думкою Н. Тлучкевич, що по відношенню до управлінської звітності не можуть бути встановлені загальні правила формування та представлення, застосовані єдині звітні форми. Складання управлінської звітності - це внутрішня справа кожної організації. [45, с.13]

Виділяють такі принципи формування внутрішньої управлінської звітності [46, 47]:

ь адресності - звітність складається на запити відповідних її користувачів; достовірності - інформація, представлена у звітності, повинна бути підтвердженою відповідними первинними і внутрішніми документами та викликати довіру у її користувача;

ь повного відображення - повинна містити всю необхідну інформацію, але не бути перенавантажена зайвою інформацією;

ь періодичності - використання різних періодів часу (декада, місяць, квартал, рік);

ь оперативності - складається в міру її необхідності, інформація, відображена в звітності, повинна випереджати будь-які рішення;

ь конкретності - містить лише ту інформацію, яка визначена метою її складання;

ь варіативності - містить кілька варіантів подій, які можуть впливати на рішення, що приймається на її основі, та сприяти вибору найкращого;

ь аналітичності - містить детальну аналітичну інформацію по відповідних її об'єктах;

ь корисності - витрати на складання, звітності не повинні перевищувати ефекту (вигоди), від її використання;

ь "психології людини" - повинна враховувати психологічні особливості й рівень підготовки її користувачів.

Отже, із усього вищесказаного можна зробити висновок, що для ефективного управління підприємством недостатньо лише тієї інформації, що надає фінансовий облік, тобто фінансова звітність, так як кожне підприємство повинно передбачити можливі недоліки управління підприємством. Для ефективного функціонування підприємства слід звертати увагу на майбутні результати діяльності, щоб за можливості уникнути їх, а фінансова звітність дає уявлення про фінансовий стан і результати діяльності лише минулих і звітного періоду, тому кожне підприємство повинно самостійно розробляти ще й управлінську звітність, яка цю інформацію надасть [46, 47].

Г.Ю. Касьянова та С.Н. Колесников систему внутрішньої звітності визначають як один із найскладніших і найважливіших елементів управлінського обліку, що дозволяє керівництву підприємства з одного боку, зрозуміти межі своїх можливостей в отриманні необхідних показників та виконавців, а також можливостей інформаційної та технічної служб, а з іншого боку - отримати ці дані оформлені належним чином, тобто у вигляді, в якому їх зручно використовувати для прийняття управлінських рішень [48, c.217].

Система управлінської звітності - один з найбільш складних і важливих елементів управлінського обліку, що дозволяє керівництву підприємства, з одного боку, зрозуміти межі своїх можливостей в отриманні необхідних відомостей від виконавців, а також можливостей інформаційної та технічної служб, а з іншого боку - отримати ці відомості оформленими належним чином, тобто в тому вигляді, в якому ними зручно користуватися для прийняття управлінських рішень.

Необхідність внутрішньої звітності в системі децентралізованого обліку (за сферами відповідальності) підтверджує Н.В. Котельникова, зазначаючи: "Для кожної сфери відповідальності доцільно розробити набір показників, що характеризують ефективність його діяльності, а також регламент збору, обробки та зберігання отриманої інформації. Найважливішим тут є правильно визначити, яка інформація, що накопичена центрами, має знайти відображення в управлінській звітності" [49, с.48].

Крім того, система управлінської звітності - це результат діяльності будь-якої системи управлінського обліку або, інакше кажучи, продукт її діяльності, то, для чого вона створюється на підприємстві [50, с.8].

При формуванні системи управлінської звітності потрібно здійснити цілий ряд необхідних дій та заходів [51, с.12]:

Визначити форму, термін надання звіту і відповідального за його складання;

Скласти схему формування управлінських звітів, визначити власників вихідної інформації;

Наділити відповідального повноваженнями координатора, тобто, адміністративно дозволити йому отримання інформації у її власників;

Визначити користувачів інформації і форму, в якій вона надаватиметься.

Нападовська Л.В. визначає, що для успішного ведення проекту та отримання максимального прибутку від його реалізації необхідно виконати поетапно цілий ряд важливих завдань.

Етап 1. Сформувати комітет управління проектом [52, с.41].

Завданнями такого комітету є:

1) приймати рішення за твердженням перерахованих вище стандартів;

2) приймати оперативні рішення в процесі виробництва робіт;

3) оцінити діяльність груп на місцях і при необхідності робити висновки.

Процес впровадження системи управлінської звітності виникненням численних ситуацій, коли необхідно приймати рішення, наприклад, з питань стандартизації процедур і довідників, фінансування проекту, що вимагає наявності групи оперативного реагування, наділеної максимально можливими повноваженнями. У принципі, аналіз процесу може здійснювати одна людина, але висока критичність прийнятих рішень та їх глибокий взаємозв'язок з найважливішими бізнес-процесами компанії вимагає прийняття зважених рішень за участю максимального числа представників зацікавлених сторін.

Етап 2. Сформувати робочу (проектну) групу в центральному офісі і на місцях (або філіях, якщо такі існують)

Така група вирішує в процесі створення системи управлінської звітності, такі завдання:

1) здійснювати впровадження системи;

2) адмініструвати систему та програми;

3) настроювати опції для конкретного філії (якщо такий існує);

4) керувати процесом і контролювати його в цілому;

5) готувати питання на затвердження керуючого комітету;

6) здійснювати безпосередні контакти з постачальником.

Якщо компанія має складну структуру, необхідна наявність додаткового персоналу, який забезпечує розробку та підтримку в актуальному стані облікових і управлінських стандартів підприємства, можливо, у складі економічних підрозділів (бухгалтерії, планового відділу) або у вигляді самостійного підрозділу.

Етап 3. Сформувати корпоративні стандарти

Формуються такі стандарти:

1) фінансового обліку (план рахунків, облікова політика, шифри аналітичного обліку);

2) матеріального обліку (довідник - кодифікатор матеріалів, стандарти обліку руху товару, фінансові документи, облікові регістри, супровідні документи, принципи управління складськими запасами в розрізі матеріалів);

3) виробничого обліку (принципи розрахунку собівартості, принципи віднесення витрат, принципи обліку допоміжних і побічних виробництв).

Наведений перелік корпоративних стандартів є зразковим і в значній мірі залежить від виду діяльності компанії та її поточного стану (розмір, наявність або відсутність філій і т.д.). Рівень деталізації корпоративних стандартів залежить від ступеня інтеграції фінансових процесів головної організації і її підрозділів [52, с.43].

Вкрай рідко при створенні такого проекту вдається обійтися без залучення послуг зовнішніх консультантів. На жаль, вітчизняний ринок управлінських послуг тільки формується і не завжди можна знайти фахівця для вирішення приватних питань, які виникають в процесі розробки такої системи. При використанні послуг західних консультантів слід мати на увазі, що стандартний західний проект впровадження системи виходить з деяких пропозицій, які не відповідають вітчизняній практиці. До таких припущень відносяться [53, с.24]:

керівництво підприємства має чіткі стратегічні і тактичні цілі, в тому числі в області автоматизації (будь-який процес починається з постановки мети й оцінюється за досягнутими результатами, часу їх досягнення і витрат);

пріоритети перебувають у сфері підтримки автоматизацією планування і управління, а не звітних процедур;

керівництво та фахівці замовника вміють застосовувати, або, принаймні, мають деякі уявлення про стандартні технології управління підприємством і не потрібне спеціальне навчання у випадках використання їх елементів у проекті;

працює ієрархічна структура управління, тобто розпорядження керівництва обов'язкові для виконавців;

учасники проекту з боку замовника, позитивно ставляться до підвищення кваліфікації, яке буде відбуватися у зв'язку з виконанням проекту;

при необхідності можлива зміна ролей учасників проектної групи, що не повинно вплинути на загальний хід створення проекту системи управлінської звітності.

Впровадження конкретної форми внутрішньої управлінської звітності проводиться в три основних етапи.

Перший етап - Це аналіз необхідної інформації з метою підтвердження можливості отримання цього документа. Форми можуть піддаватися правці, тобто змінюватися за зовнішнім виглядом, за формами подання інформації. Це вважається досить незначним елементом спільної роботи з впровадження управлінської звітності. Як правило, перший етап проводиться по бухгалтерських регістрах, і факт відсутності в них інформації, необхідної для управління можна вважати природним. У цьому випадку необхідно визначити джерела отримання необхідної інформації, які можуть перебувати у функціональних підрозділах, наприклад, відділ продажів або відділ закупівель, виробничі відділи і т.д. Особливо важливо проаналізувати сам факт наявності необхідної інформації. Наприклад, може виникнути ситуація, що існуючі форми первинних документів не мають реквізитів, необхідних для отримання відповідного звіту. У цьому випадку слід провести роботу з доопрацювання цих форм або впровадження системи додаткового обліку даних форм первинного документа. Хоти найчастіше первинні документи містять необхідний обсяг інформації. Але ця інформація не обробляється у вигляді управлінської звітності. У цьому випадку необхідно визначити форму відповідних звітів, призначити відповідальних за їх отримання і зобов'язати власників цієї інформації надавати ці звіти у встановлений час.

Другий етап - Це етап перегляду всіх облікових регістрів і облікової практики підприємства, зорієнтований на те, щоб інформація, яка відповідає основній управлінської звітності, оперативно і постійно необхідна підприємству, а також звітність, необхідна для стратегічного аналізу діяльності, були відображені в облікових регістрах. Для того щоб отримати інформацію облікових регістрів, необхідно кілька модифіковані аналітичний облік, щоб необхідна інформація відбивалася в ньому постійно.

Третій етап - створення автоматичної системи формування управлінської звітності. Це можливо при наявності після придбання відповідного програмного забезпечення. На цей рахунок існує ряд рекомендацій:

при виборі системи фінансового управління необхідно, щоб вона мала розвинену систему аналітичного обліку, причому, щоб вона дозволяла виробляти автоматизоване формування аналітичних проводок на підставі реквізитів первинних документів;

центри витрат повинні мати наскрізну аналітику, загальну для ряду рахунків; мати механізми розподілу коштів, накопичених на одному аналітичному рахунку, на інші; мати механізм бюджетування та інші інструменти управління [54, c.250].

Великі підприємства повинні мати у своєму розпорядженні спеціальні функціональні модулі, що забезпечують відстеження руху матеріальних потоків у процесі виробництва, накопичення робочими центрами прямих і непрямих витрат [55, c.118].

Для кожного з видів виробництва доцільно використовувати окремі форми управлінської звітності, склад якої повинен включати:

накопичувальні звіти (оперативні) - складаються окремо по видах виробництва, біологічних активах, продукції (групах і видах), структурних підрозділах, центрах відповідальності, сегментах підприємства за короткі проміжки часу (тиждень, місяць тощо);

зведені звіти (поточні) - складаються на основі накопичувальних форм звітності та містять систематизовані дані по видах виробництва, об'єктах обліку, про діяльність підрозділів (показники сегмента) на певну дату (місяць, квартал);

підсумкові звіти - відображають результати діяльності структурних підрозділів, центрів відповідальності (сегментів) та підприємства в цілому за певний період (квартал, рік) [56, с.439].

Строки надання і періодичність управлінської звітності - також вельми важливий параметр, який впливає на результативність всієї системи.

Періодичність складання управлінської звітності - питання індивідуальне. Однак загальним критерієм вибору періодів складання звітності є своєчасність прийняття за даними звітності управлінських рішень, тобто, коли управлінські рішення здатні в початковій стадії запобігти розвитку негативних тенденцій, або навпаки, сприяти розвитку позитивних тенденцій. Так як на нижніх рівнях роль оперативності прийняття управлінських рішень вище, ніж на верхніх, періоди подання звітності на нижніх рівнях значно коротше.

З деякою часткою умовності можна виділити три стандартних часових періоди, які є базовими для організації обліку та надання практично всієї управлінської звітності на підприємстві [8, 57]:

короткострокова звітність;

середньострокова звітність;

періодична (стратегічна або довгострокова) управлінська звітності.

Короткостроковою вважається звітність, яка надається найбільш часто: щоденна та щотижнева. Однак на деяких підприємствах, дуже рідко, у зв'язку зі специфікою виробництва і розміром самого підприємства, в якості короткостроковій виступає щомісячна звітність. Така звітність іноді називається оперативною, що не зовсім вірно. Оперативною вважається звітність, яка фіксує реєстрацію господарських операцій у вигляді низки первинних документів за функціональними підрозділами. В зв'язку з цим, короткострокова звітність - це надання інформації з первинних документів у тих чи інших аналітичних розрізах. Тобто, такої інформації, яка найбільш актуальна для підприємства і найбільш повно відображає важливі та динамічні сторони його діяльності. Також в короткостроковій звітності можуть відображатися ті сторони діяльності підприємства, до яких оперативний облік не має жодного відношення. Наприклад, може містити статистичну обробку даних або розрахункову інформацію, необхідну на даний момент. Основними користувачами такої звітності являються менеджери середнього рівня або лінійні керівники (начальники структурних підрозділів підприємства тощо). Саме вони повинні приймати управлінські рішення на основі даної інформації

Другий часовий період - середньострокова управлінська звітність. Внутрішня звітність даної групи складається з періодичністю від одного разу в тиждень, до одного разу на місяць. Така звітність поєднує у собі, як правило, показники діяльності підприємства в різних аналітичних розділах і обов'язково містить дані прогнозування цих показників на наступний період. Наприклад, якщо в певній управлінській звітності аналізується собівартість з періодичністю 1 раз на місяць, доцільним є розрахунок і внесення до звітності прогнозу зміни собівартості на наступний місяць у відповідності зі зміною ринкових цін на матеріали та сировину, тобто виникає необхідність моніторингу зміни вартості сировини для складання звіту і значно зростає управлінська цінність отриманої з такої звітності інформації.

В подальшому на основі даних такої управлінської звітності можна спробувати спрогнозувати зміну цін на вироблену продукцію і на основі отриманих даних показати динаміку зміни її рентабельності. Споживачами такої звітності являються менеджери більш високого рівня: керівники підприємства, менеджери вищої ланки, провідні спеціалісти тощо. Оскільки велика кількість рішень, які приймаються на основі управлінської звітності складеної на середньостроковий період можуть справляти суттєвий вплив на всю діяльність підприємства [58, c.231].

Довгострокова внутрішня управлінська звітність складається з періодичністю від одного разу на місяць до одного разу на півроку. Метою її складання є встановлення взаємозв'язку з фінансовою звітністю, виявлення та висвітлення змін та зв'язку між управлінськими показниками та звітними даними. У західній практиці така звітність складається досить рідко - раз на рік. Це пов'язано з тим, що фінансова звітність теж складається раз на рік [8, 57].

В динамічних умовах Української економіки її доцільно складати раз на півроку, а ще краще, раз на квартал, оскільки й фінансова звітність теж складається щоквартально. Це забезпечить співставність даних управлінської звітності з фінансовими звітами, виявити зміни та усунути недоліки. У практиці вітчизняних підприємства довгострокова управлінська звітність має стати стратегічним аналітичним інструментом, який би вказував як реагувати на зміни економічної ситуації, зокрема рівня цін на діяльність підприємства та був би прив'язаним до показників квартальної фінансової звітності [59, 60].

Як слушно зазначає М.Д. Корінько, періодичність складання внутрішньої бухгалтерської та управлінської звітності визначає підприємство в особі його керівників в залежності від потреб управління у своєчасній та достовірній управлінській інформації. Для кожної однорідної групи центрів відповідальності і звітних сегментів встановлюються свої форми звітності та фіксуються строки її складання. Це забезпечить апарат управління оперативними даними з кожного підрозділу та ланки підприємства. При цьому важливим є фіксування виконавців та чіткий графік надання звітності. Доцільним також є введення системи санкцій за несвоєчасне подання управлінських звітів [61, c.93].

Отже, зважаючи на зовнішньоекономічні умови функціонування вітчизняних підприємств, динамізм ринку та нестабільність фінансово-економічної політики уряду, найбільш важливе значення у вітчизняній практиці складання управлінської звітності має короткострокова управлінська звітність, яка повинна відображати динаміку зміни аналітичних показників у різних розрізах, містити планові показники і мати елементи податкового планування.

2. Організація управлінського обліку та управлінської звітності на підприємстві

2.1 Організаційно-економічна характеристика господарства

Виробничий сільськогосподарський кооператив ім. Ватутіна Хорольського району Полтавської області розпочав своє існування в 2001 році в результаті реорганізації колишнього колгоспу ім. Ватутіна. Попереднє господарство вело свою історію існування з 1964 року і утворилося воно в наслідок об'єднання трьох невеликих господарств і отримало назву колгосп ім. Ватутіна. Як відомо саме в цей період ішов процес укрупнення господарств шляхом злиття декількох невеликих в одне. В 1993 році господарство змінило назву на КСП ім. Ватутіна. В 2003 році в наслідок реорганізації та розпаювання господарства на правлінні було прийнято рішення про зміну форми господарювання та зміни назви. В результаті господарство отримало назву ВСК ім. Ватутіна.

ВСК ім. Ватутіна розташовано в Лівобережній частині України, в зоні Лісостепу в його центральній частині і об'єднує в собі чотири населені пункти: села Петрівка, Садове, Єньки, та Гирино.

Центр господарства розташовано в селі Петрівка, від якого відстань до обласного центру міста Полтава становить 124 кілометрів, до районного центру міста Хорол - 12 кілометрів і до залізничної станції - 19 кілометрів. На території господарства знаходяться асфальтовані дороги, що зв'язують населенні пункти як між собою так і з іншими господарствами.

В своєму користуванні господарство має чорноземи, як і більшість господарств що розташовані в даній зоні. У відношенні до загальної земельної площі складова чорноземів становить - 73%, дерново-підзолистих - 22% та піщаних - 5%.

В даній частині України де розташоване господарство ВСК ім. Ватутіна клімат помірний, що сприяє вирощуванню широкого спектру культур, що рекомендовані для нашої зони.

Дані багаторічних спостережень за температурою в даному районі свідчать, що найвища температура влітку становила 40єС 9.08.2002 р., а найвища температура взимку становила - 30єС 14.01.1999 р. Глибина промерзання грунту в найхолодніші роки досягала 1 метра 3 сантиметрів. Довжина без морозного періоду в середньому становить 225 днів. Кількість днів з температурою повітря вище 10єС становить - 180 днів. Середньорічна кількість опадів за рік становить 535 мм.

Для формування цілісного уявлення про досліджуване підприємство розглянемо динаміку показників розміру ВСК ім. Ватутіна (табл.2.1.)

Таблиця 2.1

Динаміка показників розміру ВСК ім. Ватутіна за 2009-2011 рр.

Показники

2009 р.

2010 р.

2011 р.

2011 р. у % до

2009 р.

2010 р.

Валова продукція сільського господарства (в постійних цінах 2010 р.), тис. грн - всього:

12389,5

13016,1

18794,3

151,7

144,4

Товарна продукція (у фактичних цінах реалізації), тис. грн

11762,9

12194,7

17532,5

149,0

143,8

Площа сільськогосподарських угідь, га

3536

3514

3291,99

93,1

93,7

у т. ч. рілля, га.

3536

3466

3243,09

91,7

93,6

Середньорічна чисельність працівників, чол.

220

231

232

105,5

100,4

Середньорічна вартість активів, тис. грн

21169,5

22222,0

23683,5

111,9

106,6

Власний капітал, тис. грн

20923

22102

10622

50,8

48,1

Рівень рентабельності, %

4,7

4,1

28,1

597,9

685,4

Як видно з таблиці, підприємство з року в рік збільшує обсяги реалізованої товарної продукції: у 2011 р. було реалізовано продукції на суму 17 532,5 тис. грн, що на 49,0 % більше, ніж у 2009 р. і на 43,8 % більше від рівня 2010 р. Площа сільськогосподарських угідь незначним чином знижується з кожним роком і у 2011 р. скоротилась порівняно з попереднім роком на 6,3 %, площа ріллі зменшилась на 6,4 %. Середньорічна чисельність працівників теж поступово зростає: порівняно з 2009 р., у 2011 р. працювало на 5,5 % більше.

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены