Організація і методика обліку, аналізу і аудиту постачання товарних запасів в роздрібній торгівлі продовольчими товарами

Судячи зі змісту ПСБО 9 “Запаси” та відповідних положень Інструкції про застосування нового Плану рахунків бухгалтерського обліку, здійснена спроба перенести методологію бухгалтерського обліку виробничих запасів на облік товарів у торгівлі без належного врахування особливостей діяльності торговельних підприємств та накопиченого десятиліттями досвід організації бухгалтерського обліку товарів у торгівлі.

Пунктом 22 ПСБО 9 “Запаси” зі змінами, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2000 р. № 15, установлено, що середній відсоток торговельної націнки для визначення суми товарних надбавок, які відносяться до реалізованих товарів (реалізованої торговельної націнки), визначається за формулою:

Сума залишку торговельних націнок на початок звітного місяця плюс сума торговельних націнок на одержані в звітному місяці товари :

Сума продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок місяця плюс сума продажної вартості товарів, одержаних у звітному місяці.

В ПСБО 9 “Запаси” цього не вказується, але при розрахунку середнього відсотка торговельних націнок згідно з пунктом 5 Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість (зі змінами і доповненнями) із суми торговельних націнок на одержані товари мають бути вирахувані суми обороту за дебетом рахунку “Торговельна націнка”. Без цього розрахунок буде неточний, необ'єктивний.

Враховуючи те, що за балансовою формулою (рівнянням) сума залишку товарів на початок місяця плюс прихід за місяць дорівнює розходу товарів плюс залишок їх на кінець місяця, а також необхідність спрощення розрахунку та підтверджений практикою досвід обліку в торгівлі, в знаменнику наведеної вище формули визначення середнього відсотка торговельної націнки та в розрахунку торговельної націнки, яка відноситься до реалізованих товарів, необхідно застосовувати праву частину балансової формули: сума реалізованих товарів плюс залишок товарів на кінець звітного місяця за продажними цінами.

У цьому разі в розрахунку торговельної націнки, яка відноситься до реалізованих товарів, суму продажної вартості товарів, одержаних у звітному місяці (що, до речі, визначається досить важко), необхідно замінити сумою вартості реалізованих товарів, яка використовується для розрахунку і середнього відсотка торговельних націнок, і торговельних націнок, що відносяться до реалізованих товарів (права частина балансової формули).

Що стосується іншого вибуття товарів, то пов'язані з ним суми товарних надбавок списуються на зменшення торговельних націнок за відповідними первинними документами (реалізація за безготівковим розрахунком, використання на виробничі потреби, списання в межах норм природного убутку, псування, бою тощо) [27].

Пунктом 5 Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість у принципі закріплений теоретично обґрунтований практичний досвід визначення середнього відсотка торговельної націнки та визначення торговельної націнки, яка відноситься до реалізованих товарів. Однак тут чомусь забули вказати, що із суми націнки на одержані товари необхідно вирахувати списані на зменшення торговельні націнки в зв'язку з іншим (крім реалізації) вибуттям товарів. Відповідне доповнення до Інструкції “за вирахуванням суми обороту по дебету рахунку 42 “Торговельна націнка”, субрахунок “Товарні надбавки” внесене наказом Міністерства фінансів України від 17.10.97 р. № 218.

Для кращого розуміння викладеного вище відмітимо, що з незрозумілих причин в пункті 22 ПСБО 9 “Запаси” (без змін і доповнень) установлено:

Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок місяця і торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку на кінець звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.

Підкреслимо, що це вже зовсім інший, незвичний та нераціональний підхід до визначення й відображення в бухгалтерському обліку суми торговельних націнок на реалізовані товари. При цьому в порядку визначення середнього відсотка торговельних націнок (а по суті коефіцієнта) допущено дві помилки:

1. Замість залишку товарів на початок місяця написано “залишок товарів на кінець місяця”.

2. Про зменшення суми торговельної націнки на одержані товари на суму обороту за дебетом рахунку “Торговельна націнка” знову забули.

Перша помилка виправлена наказом Міністерства фінансів України від 28.01. 2000 р. № 15. До пункту 22 ПСБО 9 “Запаси” внесена відповідна зміна. Виправлення другої помилки чекає свого часу.

Установлений порядок списання торговельної націнки, що відноситься до реалізованих товарів, приведе до неправильного визначення фактичної собівартості реалізованих товарів і в результаті необ'єктивного визначення фінансових результатів торговельної діяльності, причому, як правило, зменшиться фінансовий результат (чистий дохід) роздрібної торгівлі.

У зв'язку з вищевикладеним на торговельних підприємствах, які здійснюють різні види торговельної діяльності (оптову торгівлю, роздрібну торгівлю, громадське харчування), в робочих планах рахунків доцільно виділити субрахунки до рахунку 28 “Товари” для окремого обліку товарів кожного виду торгівлі.

Оскільки на субрахунку 285 “Торгова націнка” подібне зробити практично неможливо, то для обліку торговельних націнок (товарних надбавок) доцільно використати резервний код рахунку 29 в цьому ж класі рахунків 2 “Запаси”.

Такий підхід до обліку товарів і торговельних націнок не лише дає можливість спростити синтетичний і аналітичний облік, а й сприяє об'єктивному відображенню в бухгалтерському обліку та звітності фактичної собівартості реалізованих товарів, залишків товарів, а також фінансових результатів торговельних підприємств і організацій.

За встановленим пунктом 22 ПСБО 9 “Запаси” порядком розрахунку торговельних націнок на реалізовані товари торговельна націнка на залишок товарів не розраховується. Але цей показник надто важливий і вельми необхідний для контролю за собівартістю залишку товарів і відображення її в балансі, а також для контролю за правильним визначенням фактичної собівартості реалізованих товарів і відповідно за об'єктивністю фінансових результатів торгівлі [20].

Щодо нового порядку визначення торговельних націнок, які відносяться до реалізованих товарів, то необхідно наголосити, що цей порядок нераціональний та приводить до неправильного визначення і відображення в бухгалтерському обліку фінансових результатів торгівлі.

Недоречним і нераціональним є облік на субрахунку 285 “Торгова націнка” різниць між цінами придбання і середніми обліковими цінами на тару. Тим більше, що Інструкція не встановлює порядку списання цих різниць із субрахунку 285. Таке неконкретизоване положення Інструкції викличе ускладнення синтетичного й аналітичного обліку торговельної націнки та помилки в облікових записах.

На субрахунку 285 “Торгова націнка” торговельні, постачальницькі та збутові підприємства, які обліковують товари за продажними цінами, обліковують торговельні націнки на товари (товарні надбавки), тобто різницю між продажною та покупною вартістю товарів. Згідно з Інструкцією списання за розрахунками суми торговельної націнки на реалізовані товари відображається в обліку за дебетом субрахунку 285 “Торгова націнка” і кредитом субрахунку 281 “Товари на складі” і 282 “Товари в торгівлі”. Таким записом на суму реалізованої торговельної націнки зменшується відповідно сума торговельної націнки та сума продажної вартості реалізованих товарів з метою визначення фактичної їх собівартості. Але зробити ці записи раціонально в синтетичному і аналітичному обліку товарів практично неможливо.

Крім того, що передбачені новим Планом рахунків субрахунки до рахунку 28 “Товари” заледве чи можуть бути використані на торговельних підприємствах, які здійснюють один вид торговельної діяльності (оптову, роздрібну торгівлю, громадське харчування), Інструкція не вказує на те, як та на якому рахунку повинна раціонально відображатись у бухгалтерському обліку первісна вартість товарів з урахуванням витрат, що входять до первісної їх вартості, як має відображатись у синтетичному та аналітичному обліку собівартість реалізованих товарів.

Передбачена Інструкцією контировка на списання торговельної націнки, яка відноситься до реалізованих товарів (Дт 285 - Кт 281, 282), означає, що товари, які оприбутковуються та реалізуються, а також списуються в розхід з інших причин за продажними цінами, повинні бути списані за звітами матеріально відповідальних осіб, в синтетичному та аналітичному обліку закупівельною вартістю (фактичною собівартістю). Але раціонально здійснити такі записи практично неможливо.

Зауважимо до цього, що в оприлюдненій типовій кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку для господарських операцій із запасами застосовується інший підхід до відображення в синтетичному обліку продажної вартості та фактичної собівартості реалізованих товарів з допомогою двох наступних записів:

1. Списується на реалізацію собівартість реалізованих товарів:

Дт 902 “Собівартість реалізованих товарів”

Кт 282 “Товари в торгівлі” (Ще раз наголосимо, що з рахунку 282 “Товари в торгівлі” треба списати фактичну собівартість, якої на цьому рахунку немає, бо товари в синтетичному й аналітичному обліку відображаються за продажними цінами).

2. Списується за розрахунком сума торгової націнки, що припадає на реалізацію товарів (методом “червоне сторно”):

Дт 282 “Товари в торгівлі”

Кт 285 “Торгова націнка” (Друга контировка, що повинна складатись для виходу на облікову продажну вартість реалізованих товарів, рівнозначна наведеному в Інструкції додатному запису Дт 285 - Кт 282, але так само недоречна).

Наведені вище дві бухгалтерські проводки слід розуміти так, що реалізовані протягом звітного місяця роздрібними торговельними підприємствами товари, які оприбутковані і обліковуються за продажними (роздрібними) цінами, необхідно списати в розхід за звітами матеріально відповідальних осіб та з їхніх аналітичних рахунків за фактичною собівартістю. Але звідки її взяти?

Для того, щоб відобразити в обліку продажну вартість реалізованих товарів, до їх фактичної собівартості треба додати суму торговельної націнки, яка за розрахунком відноситься до реалізованих товарів. Але ж цей розрахунок складається 5-10 числа наступного місяця. То як списувати продані товари протягом місяця, як пов'язати ці записи в синтетичному й аналітичному обліку, як списати товари за фактичною собівартістю, якщо вони обліковуються за продажними цінами?

Мусимо виходити з того факту, що в роздрібній торгівлі та на оптових підприємствах, які обліковують товари за продажними цінами, практично неможливо відобразити в синтетичному й аналітичному обліку та раціонально визначити безпосередньо на рахунку 28 “Товари” фактичну собівартість реалізованих товарів.

На перший погляд, наведені в Інструкції та в типовій кореспонденції рахунків бухгалтерські записи на відображення в бухгалтерському обліку фактичної собівартості реалізованих товарів, які обліковуються за продажними цінами, прийнятні, а на ділі маємо нераціональне методологічне вирішення цього питання:

Проблему організації та ведення бухгалтерського обліку в торгівлі необхідно вирішувати на основі раціонального застосування в новій системі бухгалтерського обліку в торгівлі відпрацьованих раніше, звичних та раціональних способів і прийомів, змінивши їх відповідно до вимог національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та нового Плану рахунків.

Виходячи з вищевикладеного, на погляд автора, фактична собівартість реалізованих товарів має визначатись на субрахунку 902 “Собівартість реалізованих товарів”, а сума торговельної націнки, яка відноситься за розрахунком до реалізованих товарів, повинна списуватись бухгалтерською проводкою:

Дт 285 “Торгова націнка” (або рахунку 29)

Кт 902 “Собівартість реалізованих товарів” - на зменшення продажної вартості реалізованих товарів, що повинна відображатись за дебетом субрахунку 902, або рівнозначним записом способом червоного сторно:

Дт 902 “Собівартість реалізованих товарів”

Кт 285 “Торгова націнка” (або рахунку 29) - на зменшення дебетового обороту субрахунку 902 “Собівартість реалізованих товарів”, врахованого за продажною вартістю товарів. Враховуючи необхідність більш раціональної організації синтетичного й аналітичного обліку в організаціях і на підприємствах торгівлі, у робочому плані рахунків торговельного підприємства доцільно до рахунку 28 “Товари” ввести окремі субрахунки з врахуванням багатогалузевої торговельної діяльності, уточнивши назву деяких субрахунків за Планом рахунків. На наш погляд, до рахунку 28 “Товари” мають бути субрахунки:

281 “Товари на складах”,

282 “Товари в роздрібній торгівлі”,

283 “Товари в громадському харчуванні”,

284 “Товари на комісії”,

285 “Тара під товарами”,

286 “Сільгосппродукти, сировина і тара в заготівельних підприємствах”.

Необхідно, щоб назви субрахунків для обліку торговельно націнки відповідали сучасним умовам, коли в складі торговельної націнки обліковується податковий кредит з ПДВ, а також положенням Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість та ПСБО 9 “Запаси”.

Для обліку товарних надбавок за видами торгівлі доцільно закріпити резервний код 29 в другому класі рахунків “Запаси”.

Облік торговельної націнки на окремому синтетичному рахунку 29 “Торговельна націнка” дасть можливість значно спростити бухгалтерські записи в синтетичному й аналітичному обліку, уникнути плутанини в записах. У цьому разі замість субрахунку

285 “Торгова націнка” на рахунку

29 “Торговельна націнка” слід виділити субрахунки:

291 “Товарні надбавки на товари в оптових складах”,

292 “Товарні надбавки на товари в роздрібній торгівлі”,

293 “Товарні надбавки в громадському харчуванні”.

Отже, найбільш правильним і раціональним є визначення торговельної націнки, яка відноситься до реалізованих товарів, за правою стороною балансової формули через визначення попереднього сальдо торговельної націнки на відповідному субрахунку товарних надбавок: попереднє сальдо товарних надбавок мінус товарні надбавки за розрахунком на залишок товарів дорівнює сумі реалізованої торговельної націнки.

Фактична собівартість реалізованих товарів повинна визначатись не на рахунку 28 “Товари”, а на рахунку 902 “Собівартість реалізованих товарів”, який за економічним змістом для цього і призначений.

На рахунках класу 3 “Кошти, розрахунки та інші активи” обліковують наявність та рух поточних фінансових активів (коштів, фінансових інвестицій та розрахунків з дебіторами і витрат майбутніх періодів). У цьому класі рахунків єрегулюючий контрактивний рахунок 38 “Резерв сумнівних боргів”, який призначений для уточнення оцінки дебіторської заборгованості на рахунку 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”.

Рахунок 37 “Розрахунки з різними дебіторами” об'єднує як субрахунки такі старі рахунки, як 61 “Розрахунки за авансами”,

71 “Розрахунки з підзвітними особами”,

72 “Розрахунки за відшкодування матеріальних збитків”,

63 “Розрахунки за претензіями”,

76 “Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами” та інші. Тому важливе значення має організація аналітичного обліку розрахунків з дебіторами в розрізі субрахунків 371-377.

Необхідно підкреслити, що в новому Плані рахунків закладений дещо умовний розподіл рахунків дебіторів і кредиторів на активні і пасивні рахунки. Рахунки, які мають переважно дебетове сальдо, включені до третього класу рахунків, а ті, які мають переважно кредитове сальдо, а також активно-пасивні рахунки, - до класу 6 “Поточні зобов'язання”. Отже, субрахунки до рахунку 37 “Розрахунки з різними дебіторами” можуть мати розгорнуте дебетове і кредитове сальдо, що має бути відповідно показане в балансі [24].

В класі рахунків 4 “Власний капітал та забезпечення зобов'язань” об'єднані рахунки, які призначені для обліку величини власного капіталу (рахунки 40-46) та джерел фінансування майбутніх витрат і платежів цільового призначення (рахунки 47-49). Статутний капітал (статутний фонд) може змінюватись тільки при його поповненні власником або вилученні власником статутного капіталу. Причому такі зміни в статутному капіталі мають бути зареєстровані в органах, уповноважених здійснювати державну реєстрацію юридичних осіб. У зв'язку з цим у новому Плані рахунків бухгалтерського обліку відсутні такі рахунки, як “Фінансування капітальних вкладень” і “Амортизаційний фонд”.

Рахунок 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)” призначений для обліку та накопичення чистих фінансових результатів господарсько-фінансової діяльності підприємства. Використання прибутку підприємства протягом звітного року на сплату дивідендів або на створення резервного капіталу відображається на дебеті субрахунку 443 “Прибуток, використаний у звітному році”. Будь-які інші видатки, які раніше відображалися в обліку як використання прибутку (відрахування до фондів тощо), відображаються в обліку як витрати на відповідних рахунках витрат (23, 90, 91, 93 та інших). В кінці року дебетове сальдо субрахунку 443 “Прибуток, використаний у звітному році” списується на зменшення нерозподіленого прибутку записом на рахунках:

Дт 441 “Прибутки нерозподілені”

Кт 443 “Прибуток, використаний у звітному році

Фонди заохочення та розвитку, які раніше обліковувались на рахунках 87 “Фонди економічного стимулювання” або 88 “Фонди спеціального призначення”, тепер у Плані рахунків не мають аналогів. Витрачені підприємством кошти на заохочення та виробничий або соціальний розвиток підприємства списують на витрати в міру їх витрачання.

Рахунок 48 “Цільове фінансування і цільові надходження” є аналогом старого рахунку 96 “Цільове фінансування та цільові надходження”, але використання цього рахунку принципово відрізняється. На дебет рахунку 48 “Цільове фінансування і цільові надходження” не списують витрати на заходи цільового призначення. Отримане підприємством фінансування є частиною його доходу. Тому суми отриманого фінансування списуються з дебету рахунку 48 на кредит відповідних рахунків класу 7 “Доходи і результати діяльності” згідно з Інструкцією.

Якщо за рахунок цільового фінансування або цільових надходжень здійснено фінансування капітальних вкладень, то відповідна сума фінансування списується з дебету рахунку 48 “Цільове фінансування і цільові надходження” на кредит рахунку 69 “Доход майбутніх періодів”, а з дебету рахунку 69 сума фінансування буде поступово списуватись на доходи відповідного звітного періоду одночасно з нарахуванням витрат на амортизацію відповідного об'єкта капітальних вкладень і зносу цього об'єкта, тобто доходи мають відповідати витратам.

На рахунках класу 5 “Довгострокові зобов'язання” обліковують зобов`язання, які виникають в процесі операційної діяльності підприємства з придбання сировини, виробництва продукції (робіт, послуг), реалізації готової продукції тощо, термін погашення яких припадає на період після дванадцяти місяців з дати балансу.

В цьому класі рахунків принципово новим є рахунок 54 “Відстрочені податкові зобов'язання”. Рахунок 54 призначений для обліку тимчасової різниці в сумі податку на прибуток, що виникає внаслідок неспівпадання суми прибутку за даними бухгалтерського обліку та прибутку, що є об'єктом

оподаткування згідно з ПСБО 17 “Податок на прибуток”. На рахунках класу 6 “Поточні зобов'язання” обліковують зобов'язання підприємства, які будуть погашені в ході операційної діяльності або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу. В цьому класі рахунків новим є рахунок 61 “Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями”. Виділення цього рахунку випливає з необхідності мати інформацію про ті довгострокові зобов'язання, які підлягають погашенню протягом 12 місяців з дати балансу (кредити, позики, зобов'язання з оренди тощо). На рахунку 64 “Розрахунки за податками і платежами” обліковують розрахунки підприємства за усіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства, та за фінансовими санкціями, що справляються в дохід бюджету [31].

Застосовуючи в бухгалтерському обліку рахунок 64 “Розрахунки за податками і платежами”, необхідно мати на увазі, що на субрахунку 641 “Розрахунки за податками” ведеться облік податків, які нараховуються та сплачуються відповідно до чинного законодавства (податок на прибуток, податок на додану вартість, інші податки). Тому до субрахунку 641 “Розрахунки за податками” мають бути відкриті необхідні аналітичні рахунки за видами податків, у тому числі “З податку на додану вартість”.

Характеристика та назви субрахунків 643 “Податкові зобов'язання” і 644 “Податковий кредит” дані в Інструкції недостатньо обґрунтовано та зрозуміло. При використанні в бухгалтерському обліку цих субрахунків треба мати на увазі, що введені вони до Плану рахунків у зв'язку з особливими податковими розрахунками з податку на додану вартість, обліковуються на них не “Податкові зобов'язання” і “Податковий кредит”, а згідно з Інструкцією з бухгалтерського обліку податку на додану вартість від 1.07.97 р. № 141 зі змінами та доповненнями на цих субрахунках обліковуються тільки розрахунки за нарахованими податковими зобов'язаннями та податковим кредитом з ПДВ відповідно до отриманих авансів (попередніх оплат) від покупців та замовників і сплачених авансів постачальникам та підрядникам у зв'язку із застосуванням у розрахунках з бюджетом з ПДВ принципу події, яка відбулася раніше.

Суми податкових зобов'язань і податкового кредиту з ПДВ відображаються в бухгалтерському обліку відповідно за кредитом і дебетом субрахунку 641 “Розрахунки за податками” на аналітичному рахунку “З податку на додану вартість”.

Назви субрахунків 643 і 644 даються за Інструкцією з бухгалтерського обліку податку на додану вартість, бо ці назви правильно відображають економічну суть записів на цих субрахунках. На них обліковуються податкові розрахунки з податкових зобов'язань і податкового кредиту, а не податкові зобов'язання і податковий кредит.

Отже, за дебетом субрахунку 643 “З податкових зобов'язань” обліковують до відвантаження цінностей покупцям і замовникам у рахунок отриманих від них авансів суми нарахованих податкових зобов'язань з ПДВ, які в момент надходження авансових платежів відображені за кредитом субрахунку 641 “Розрахунки за податками”, аналітичний рахунок “З податку на додану вартість” (Дт 643 - Кт 641 (ПДВ).

За Інструкцією з бухгалтерського обліку податку на додану вартість передбачений дещо відмінний порядок нарахування сум податкового кредиту з ПДВ від нарахування податкових зобов'язань з ПДВ. За кредитом субрахунку 644 “З податкового кредиту” нараховується податковий кредит від сум авансових платежів, сплачених підприємством постачальникам і підрядникам до одержання від них цінностей в рахунок здійснених попередніх оплат:

- податковий кредит відображається в бухгалтерському обліку при сплаті авансів постачальникам і підрядникам (Дт 641 (ПДВ) - Кт 31 та інших). Одночасно нараховуються суми податкового кредиту до одержання від постачальників і підрядників цінностей за кредитом субрахунку 644 “З податкового кредиту” (Дт 63, 68 та ін. - Кт 644).

Необхідно підкреслити, що встановлений Інструкцією з бухгалтерського обліку податку на додану вартість порядок нарахування податкового кредиту не є раціональним і ускладнює аналітичний облік розрахунків з постачальниками та підрядниками. Податковий кредит доцільно нараховувати аналогічно тому, як нараховуються податкові зобов'язання з ПДВ (Дт 641 (ПДВ) - Кт 644); суми нарахованого податкового кредиту списуються в момент одержання в рахунок авансових платежів цінностей від постачальників і підрядників (Дт 644 - Кт 63, 68 та ін.).

Таким чином, навіть економічний зміст записів з нарахування податкових зобов'язань з ПДВ за дебетом субрахунку 643 “З податкових зобов'язань” і нарахування сум з податкового кредиту за кредитом субрахунку 644 “З податкового кредиту” свідчить про те, що назви субрахунків 643 “Податкові зобов'язання” і 644 “Податковий кредит” є недоречні.

При розгляді в посібнику питань надходження та реалізації товарно-матеріальних цінностей застосування субрахунків 643 “З податкових зобов'язань” і 644 “З податкового кредиту” розглядається на загальних схемах бухгалтерського обліку цих господарських операцій.

Продукція підприємства вважається реалізованою тільки після надходження грошей на рахунок у банк [18].

Узагальнення інформації про рух та наявність готової продукції підприємства відбувається на рахунку 26 «Готова продукція». Цей рахунок кореспондує з іншими рахунками (табл.2.1).

Таблиця 2.1

Рахунок 26 «Готова продукція»
за дебетом із кредитом рахунків	за кредитом із дебетом рахунків
23 «Виробництво»	20 «Виробничі запаси»
25 «Напівфабрикати» 37 «Розрахунки з різними дебіторами»	22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети»
42 «Додатковий капітал»	23 «Виробництво»
71 «Інший операційний дохід»	37 «Розрахунки з різними дебіторами»
	79 «Фінансові результати»
	80 «Матеріальні витрати»
	84 «Інші операційні витрати»
	85 «Інші затрати»
	90 «Собівартість реалізації»
	92 «Адміністративні витрати»
	93 «Витрати на збут»
	94 «Інші витрати операційної діяльності»
	99 «Надзвичайні витрати»

Облік руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу, відображається на рахунку 28 «Товари». Особливості застосування цього рахунку в обліку залежать від виду діяльності конкретних підприємств.

Цей рахунок на промислових та інших виробничих підприємствах використовується для обліку будь-яких виробів, матеріалів, продуктів, спеціально придбаних для продажу, або тоді, коли вартість матеріальних цінностей, придбаних для комплектування на промислових підприємствах, не входить до собівартості готової продукції, що виробляється на цьому підприємстві, а підлягає відшкодуванню покупцями окремо.

Рахунок 28 «Товари» має такі субрахунки (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

СТРУКТУРА РАХУНКА 28 «ТОВАРИ»

Номер рахунка	Назва рахунка	Код субрахунка	Назва субрахунка
28	Товари
		281	Товари на складі
		282	Товари в торгівлі
		283	Товари на комісії
		284	Тара під товарами
		285	Торгова націнка

Рахунок 28 «Товари» кореспондує (табл. 2.3)

Таблиця 2.3

Рахунок 28 «Товари»
за дебетом із кредитом рахунків	за кредитом із дебетом рахунків
15 «Капітальні інвестиції»	15 «Капітальні інвестиції»
20 «Виробничі запаси»	20 «Виробничі запаси»
27 «Продукція с.г. виробництва»	23 «Виробництво»
28 «Товари»	28 «Товари»
37 «Розрахунки з різними дебіторами»	37 «Розрахунки з різними дебіторами»
41 «Пайовий капітал»	42 «Додатковий капітал»
42 «Додатковий капітал»	80 «Матеріальні витрати»
46 «Неоплачений капітал»	84 «Інші операційні витрати»
63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»	85 «Інші затрати» 90 «Собівартість реалізації»
64 «Розрахунки за податками й платежами»	92 «Адміністративні витрати 93 «Витрати на збут»
68 «Розрахунки за іншими операціями»	94 «Інші витрати операційної діяльності»
71 «Інший операційний дохід»	99 «Надзвичайні витрати»
73 «Інші фінансові доходи»
74 «Інші доходи»

Задачі обліку готової продукції та її реалізації інформаційно пов'язані з задачами суміжних ділянок обліку, а також із задачами управлінської інформаційної системи підприємства в цілому.

Для розв'язання задач з обліку готової продукції використовується інформація про:

відпуск на сторону покупних напівфабрикатів, товарів і матеріальних цінностей (облік виробничих запасів);

фактичну собівартість товарної продукції (облік витрат на виробництво);

оплачені банком розрахункові документи та про витрати на збут (облік фінансово-розрахункових операцій);

нормативну, планову інформацію, дані про постачання за договорами (управлінська інформаційна система підприємства);

реалізацію основних засобів (облік основних засобів та нематеріальних активів).

Результати оброблення даних з обліку готової продукції використовуються в:

обліку витрат на виробництво (інформація про випуск готової продукції за номенклатурними номерами в натуральному виразі);

зведеному обліку та складанні звітності (інформація про фактичну собівартість реалізованої продукції, про податок на додану вартість, про виторг від реалізації, про результати реалізації);

управлінській інформаційній системі підприємства (інформація про наявність, відвантаження й реалізацію готової продукції).

Організація та методологія обліку готової продукції та її реалізації регламентується відповідними нормативними документами, чинними в Україні: Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність»; План рахунків бухгалтерського обліку підприємств, організацій та установ; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс»; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати»; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Затрати»; Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку; Положення про порядок реалізації і ведення бухгалтерського обліку операцій, пов'язаних із продажем товарів; Порядок ведення Книги придбання товарів (робіт, послуг); Порядок ведення Книги продажу товарів (робіт, послуг); інші нормативні документи [16].

2.3 Вдосконалення організації обліку постачання товарних запасів в роздрібній торгівлі продовольчими товарами

Проблеми, що зароджуються у вітчизняному економічному середовищі, пов'язані з необхідністю створення стратегічних інструментів управління, вирішуються за допомогою економічної інформації і її інтерпретації для виявлення тенденцій розвитку підприємства, вибору різноманітних альтернатив, прийняття управлінських рішень.

Значний вплив інфляційних процесів, які притаманні для економіки України в досліджуваному періоді, призводить до викривлення результатів аналізу в динаміці. З метою забезпечення порівнянності даних за часом здійснено перерахунок показників у порівнянному вигляді, за допомогою методики поточного зваженого індексу цін. Особливістю даної методики перерахунку є зважування поточних кількісних показників відповідних періодів за кожною групою товарів в базисних цінах 2008 року.

Отримані показники, які подані в порівнянному вигляді, дозволили визначити розмір впливу на оборотність товарних запасів факторів, як зовнішнього, так і внутрішнього середовища функціонування підприємств торгівлі.

Комплексний підхід до дослідження явища товарооборотності обумовив необхідність виділення системи внутрішніх факторів, які визначають ресурсний потенціал торгового підприємства і товарних запасів, що впливають на час обігу [15].

Визначена система факторів дозволила побудувати динамічну економетричну модель управління товарооборотністю для досліджуваного періоду 2005-2008 років і спрогнозувати її на майбутній період.

Критерій системності економічного аналізу припускає дослідження чинників на різних рівнях досліджуваної структури, що викликає необхідність інтеграції різних економіко-математичних методів (наприклад, методу послідовного розгортання ознак із кореляційно-регресійним і дисперсійним методами аналізу).

Проведений парний кореляційно-регресійний аналіз показав, по-перше, що між часом обігу і перемінними факторами існує досить тісний кореляційний зв'язок, тобто кожний окремий “Х” впливає на формування “Y”. По-друге, у більшості випадків форма зв'язку між результативними факторами і пояснюючими перемінними описується нелінійними залежностями. Так, у групі середніх підприємств питома вага залежностей, що описуються нелінійними формами зв'язку, складає 80 %, що на 11 % більше, ніж у групі невеличких магазинів. З усіх форм нелінійних залежностей, що зустрічаються, взаємозв'язок між оборотністю і факторами частіше усього описується гіперболічною, дрібно-лінійною функціями і функцією Торнквіста першого типу. Адекватний вибір форми зв'язку між досліджуваними ознаками дозволяє оперативно управляти оборотністю товарних запасів.

На попередньому етапі багатофакторного аналізу запропоновану систему перевірено на відсутність мультиколінеарності між пояснюючими перемінними, що дозволило проводити подальші дослідження без зміни її вигляду. Під час проведення багатофакторного аналізу достатньо адекватною визнано модель із лінійною апроксимацією за оцінюваними параметрами, що не виключає нелінійного співвідношення між перемінними. Багатофакторний аналіз проводився в стандартизованих перемінних, що дозволило визначити фактори, які мають найбільший вплив на коефіцієнт оборотності в динаміці. Одним з таких факторів під час формування коефіцієнта обігу в прогнозному періоді, є частка активної частини основних засобів (Х4).

Так, якщо раніше він характеризував лише ступінь використання основних засобів безпосередньо в торговому процесі, то на сьогодні він показує форму власності на основні засоби.

Під час проведення багатофакторного аналізу достатньо адекватною визнано модель із лінійною апроксимацією за оцінюваними параметрами, що не виключає нелінійного співвідношення між перемінними. Для підприємств роздрібної торгівлі рівняння множинної регресії будуть мати параметри у залежності від періоду часу і розміру магазина, обумовленого розміром торгової площі, чисельністю працюючих і обсягами діяльності.

Скориставшись тимчасовими трендовими залежностями коефіцієнтів рівняння регресій, спрогнозовано моделі управління оборотністю на 2009 рік.

Слід підкреслити, що завданням нашого дослідження виникло прогнозування не рівня оборотності товарних запасів, а економетричної моделі управління обігом, відповідно до якої, для оцінки ефективності товарооборотності конкретного підприємства достатньо побудувати шестивимірний вектор Т(Х1; Х2; Х3; Х4; Х5; Х6) і знайти значення теоретичної функції, яка визначає залежність обертання Y= Y(Т) від виділених факторів. Ця методика так само дозволяє визначити характер і розмір впливу зміни факторів на зміну часу обігу товарних запасів [14].

Рішення завдань за такою постановкою дозволить підприємствам планувати (корегувати) свою діяльність у залежності від стратегічних цілей, відповідно до чого можна вплинути на зміну рівнів вихідних показників виділеної системи факторів ресурсного потенціалу. Зміна даних параметрів природно змінить і результативну ознаку - оборотність товарних запасів.

Висновки до розділу 2

Матеріальні та сировинні ресурси є одними з найважливіших на підприємстві, тому й документальне оформлення надходження, наявності і витрачання зазначених товарних ресурсів є досить відповідальним процесом, який повинен забезпечити необхідну інформацію як для обліку, так і для контролю та оперативного управління рухом матеріальних цінностей.

На торговельних підприємствах, які обліковують товари за продажними цінами, фактична собівартість реалізованих товарів має визначатись за пунктом 22 ПСБО 9 “Запаси” як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки, яка за розрахунком до них відноситься. Однак ні Положення, ні Інструкція про застосування Плану рахунків не уточнюють, як практично це здійснити в синтетичному й аналітичному обліку, застосовуючи в обліку товарів продажні ціни. До речі, назва субрахунку “Торгова націнка” не відповідає термінології, встановленій Інструкцією з бухгалтерського обліку податку на додану вартість (п. 5) та закріпленій ПСБО 9 “Запаси” - “Торговельна націнка”.

Що ж стосується вдосконалення, то під час проведення багатофакторного аналізу достатньо адекватною визнано модель із лінійною апроксимацією за оцінюваними параметрами, що не виключає нелінійного співвідношення між перемінними. Для підприємств роздрібної торгівлі рівняння множинної регресії будуть мати параметри у залежності від періоду часу і розміру магазина, обумовленого розміром торгової площі, чисельністю працюючих і обсягами діяльності.

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ТА АУДИТ ПОСТАЧАННЯ ТОВАРНИХ ЗАПАСІВ В РОЗДРІБНІЙ ТОРГІВЛІ ПРОДОВОЛЬЧИМИ ТОВАРАМИ

3.1 Організація загального та факторного аналізу постачання товарних запасів в роздрібній торгівлі продовольчими товарами

Придбання товарних запасів на ТОВ “Фоззі-фуд ” у постачальників здійснюється виключно на договірних засадах, шляхом укладення договорів.

ТОВ “Фоззі-фуд” співпрацює як з великими так і малими підприємствами, а також останнім часом підприємство співпрацює з приватними підприємцями.

ТОВ “Фоззі-фуд” має широке коло постачальників, які забезпечують підприємство продукцією. При виборі постачальників підприємство враховує: ціну запасів, якість запасів, надійність постачальника, можливість отримання знижок та можливість відстрочення оплати за них.

Для отримання запасів від постачальника по факту здійсненої передоплати або на підставі заключеного договору бухгалтер ТОВ “Фоззі-фуд” виписує своєму працівникові довіреність на одержання цінностей. Довіреність на одержання цінностей від постачальника за договором, рахунком-фактурою, або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей. Особа, якій видана довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після доставки на ТОВ “Фоззі-фуд” запасів подати бухгалтеру довіреність разом з документами на відпуск нею запасів та здачу їх на склад або матеріально відповідальній особі.

Для отримання необхідних запасів у бухгалтерії постачальника, спираючись на дані заключених договорів купівлі-продажу та інформації вказаної у довіреності, здійснюється виписка накладних-вимог на відпуск матеріалів або товарно-транспортних накладних (за умов транспортування вантажним автомобілем).

Для обліку та контролю за надходженням та оприбуткуванням виробничих запасів, що надійшли на ТОВ “Фоззі-фуд” використовується журнал обліку вантажів, що надійшли. Записи в журналі здійснюються відділом постачання в міру надходження виробничих запасів на склад підприємства на основі товарно-транспортних накладних, прибуткових ордерів, актів приймання матеріалів.

При оприбуткуванні виробничих запасів комірник ТОВ “Фоззі-фуд” також використовує прибутковий ордер, який складається у двох екземплярах безпосередньо на ті цінності, які були ним прийняті.

Крім того при оприбуткуванні запасів на ТОВ “Фоззі-фуд” здійснюється їх ретельна перевірка за кількістю і якістю.

Якщо це надходження запасів відбулось із кількісними чи якісними відхиленнями вказаних у договорі та супровідних документах, складається комісією акт про приймання матеріалів у двох екземплярах, після чого один примірник передається до відділу постачання чи юридичному відділу до направлення листа-притензії постачальнику [28].

У бухгалтерському обліку підприємства операції з придбання товарних запасів у постачальників відображаються згідно табл 3.1.

Таблиця 3.1

Відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій з надходження запасів від постачальника

№ п/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків
	Перша подія - оприбуткування запасів	Дебет	Кредит
1	2	3	4
1	Оприбутковано запаси	201	631
2	Відображено податковий кредит щодо ПДВ по оприбуткованих запасах	641	631
3	Оплачено раніше отримані запаси	631	311
4	Суму витрат на транспортування включено до первісної вартості запасів	201	631
5	Відображено податковий кредит щодо ПДВ по транспортних витратах	641	631
6	Оплачено послуги за транспортування	631	311
7	Перша подія - оплата	371	311
	Проведено оплату запасів
8	Відображено податковий кредит щодо ПДВ	641	644
9	Оприбутковано запаси	201	631
10	Списано суму раніше нарахованого податкового кредиту	644	631
11	Відображено взаємне зарахування заборгованості	631	371

ТОВ „Фоззі-фуд ” придбало у фірми „Сапсон” 60 кг гречаної крупи на суму 403,20 грн, в тому числі ПДВ - 67,20. За перевезення транспортній організації сплачено 260 грн (в тому числі ПДВ - 43,33), витрати на навантаження - розвантаження та складування запасів склали 130 грн.

В бухгалтерському обліку наведені операції по придбанню пиловідходів відображаються наступними проведеннями:

1. Оприбутковано отримані пиловідходи

Дебет 20 “Виробничі запаси” 336,0

Кредит 631 “Розрахунки з відчизняними постачальниками” 336,0

Відображено суму ПДВ: [F1]

Дебет 641 “Розрахунки за податками” 67,20

Кредит 631 “Розрахунки з відчизняними постачальниками” 67,20

2. Відображено витрати за перевезення пиловідходів:

Дебет 20 “Виробничі запаси” 216,67

Кредит 631 “Розрахунки з відчизняними постачальниками” 216,67

3. Відображено суму ПДВ: [F2]

Дебет 641 “Розрахунки за податками” 43,33

Кредит 631 “Розрахунки з відчизняними постачальниками” 43,33

4.Відображено витрати на навантаження - розвантаження пиловідходів та їх складування:[F3]

Дебет 20 “Виробничі витрати” 130,0

Кредит 66 “Розрахунки з оплати праці” 130,0

5. Нарахування на соціальне страхування:

Дебет 20 “Виробничі витрати” 47,58

Кредит 66 “Розрахунки з органами соціального страхування” 47,58

Собівартість придбаних пиловідходів складає:

336,0 + 216,67 + 130,0 + 47,58 = 730,25

Відповідно облікової політики ТОВ “Фоззі-фуд” транспортно-заготівельні витрати відносяться до складу первісної вартості запасів методом середнього відсотка. Транспортно-заготівельні витрати загальною сумою відображаються на отриманому рахунку 29 “ Транспортно- заготівельні витрати”. Сума цих транспортно-заготівельних витрат щомісяця розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного періоду і сумою запасів, що вибули. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули.

Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат звітного місяця на суму залишків запасів на початок звітного місяця ізапасів, що надійшли у звітному місяці [24].

За даними бухгалтерського обліку визначення суми транспортно-заготівельних витрат, яка припадає на вибулі запаси та на залишок запасів на кінець звітного місяця (серпень) та розподіл суми транспортно - заготівельних витрат представлені в табл.3.2.

Таблиця 3.2

Визначення суми транспортно - заготівельних витрат та її розподіл на запаси, що вибули

№ п/п	Показники	Вартість запасів,грн	Транспортно- заготівельні витрати, грн
1	2	3	4
1	Залишок на початок місяця	1346909,75	38483,13
2	Надійло протягом місяця	3084441,30	112613,44
3	Разом	4431351,05	151156,57
4	Середній відсоток транспортно - заготівельних витрат (ряд3 граф4 : ряд3 граф3)*100%	-	3,41107
5	Вибуло протягом звітного періоду (граф6 = ряд4 гріф4*ряд5граф3): 100%	3043254,09	103807,53
6	Залишок на кінець звітного місяця	1388096,96	47349,04
7	Фактична собівартість вибулих запасів (р5гр3 + р5гр4)	3147061,62	-

При придбанні запасів підзвітними особами оприбуткування здійснюється на основі прибуткового ордера, а документами, що підтверджують вартість придбаних запасів є товарний рахунок, акт (довідка), чек.

При надходженні запасів на склад, виготовлених власними силами, їх оприбуткування здійснюється на підставі накладної вимоги. Вона складається матеріально відповідальною особою у двох примірниках і перший примірник є основою для списання запасів з матеріально відповідальної особи цеху (бригадира), другий - передається на склад для оприбуткування запасів.

При вибутті виробничих запасів на виробництво та іншому вибутті згідно з п.16 П(С)БО 9 “Запаси” їх оцінка здійснюється за одним із методів. Відповідно до облікової політики ТОВ “Фоззі-фуд”, для всіх одиниць обліку запасів, використовують тільки метод ідентифікованої собівартості запасів.

Метод ідентифікованої собівартості запасів застосовуєть при списанні запасів, які на підлягають заміні іншими запасами, або запасів, які відпускаються для виконання спеціальних замовлень та проектів. При застосуванні цього методу рух вартості запасів співпадає з їх фактичним рухом, тому вартість відпущених запасів та їх залишків обліковується за фактичною вартістю, тобто первісною вартістю надходження окремих одиниць [22].

3.2 Організація аудиту постачання товарних запасів

Оцінюючи ліквідність підприємства, аналізують його здатність своєчасно і в повному обсязі погасити поточні зобов'язання - короткострокову кредиторську заборгованість.

При оцінці ліквідності розраховують:

1. Коефіцієнт поточної ліквідності

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності

4. Коефіцієнт обіговості запасів

5. Коефіцієнт обіговості дебіторської заборгованості

6. Коефіцієнт обіговості кредиторської заборгованості

Перші три коефіцієнти, які розраховуються на підставі даних форми №1 "Баланс" шляхом порівняння поточних активів і поточних зобов'язань підприємства, характеризують достатність поточних активів для погашення боргів протягом року. Четвертий, п'ятий і шостий коефіцієнти розраховуються на підставі форми № 1 "Баланс" і форми № 2 "Звіт про фінансові результати". Ці коефіцієнти дозволяють оцінити ефективність використання активів.

Розглянемо склад поточних активів і поточних зобов'язань.

Поточні активи - це активи, які постійно обертаються у процесі господарської діяльності підприємства. До поточних активів відносяться:

1. Оборотні активи Згідно з П(С)БО 2 "Баланс" оборотні активи - це грошові кошти та їх еквіваленти, не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації або споживання протягом операційного циклу або протягом 12 місяців з дати балансу. Облік цих активів відповідно до Інструкції № 291 ведеться на рахунках класу 2 "Запаси" і класу 3 "Засоби, розрахунки та інші активи". У Балансі вони відображаються в рядках 100 - 260 розділу II Активу.

2. Витрати майбутніх періодів. Віднесення витрат майбутніх періодів до поточних активів пояснюється таким незважаючи на те що це витрати, оплачені наперед, тобто здійснені заради отримання прибутку, очікуваного в майбутньому, цілком імовірно, що частина цього прибутку може бути отримана протягом одного року або операційного циклу підприємства Таким чином, витрати майбутніх періодів зберігають грошові кошти підприємства.

Згідно з вимогою пункту 13 МСБО 13 "Подання поточних активів і поточних зобов'язань" серед статей, що включаються до складу поточних активів, повинні бути витрати майбутніх періодів, які, як очікується, будуть повністю використані (списані) протягом одного року починаючи з дати балансу [29].

Відповідно до Інструкції № 291 витрати майбутніх періодів ураховуються на однойменному рахунку 39 і згідно з П(С)БО 2 відображаються в розділі III Активу Балансу, у рядку 270. Прикладом таких витрат є витрати, пов'язані з підготовчими роботами в сезонних галузях промисловості, з освоєнням нових виробництв і агрегатів, оплачені авансом орендні платежі, оплата страхового поліса, передплата на газети, журнали, періодичні і довідкові видання та ін.

Отже, у рядку 270 Балансу у складі витрат майбутніх періодів ураховуються витрати, які підлягають списанню як протягом 12 місяців з дати балансу, так і в більш пізній час.

Доречно нагадати, що статті Балансу, які включають активи або зобов'язання, що підлягають використанню (погашенню) як протягом періоду менше 12 місяців з дати балансу, так і у більш тривалий період часу, повинні бути розкриті у примітках до фінансової звітності в тій їх частині, яка буде використана (погашена) протягом терміну, що перевищує 12 місяців з дати балансу.

Таким чином, інформацію про витрати майбутніх періодів, які підлягають списанню протягом 12 місяців з дати балансу, можна отримати, використовуючи дані рядка 270 Балансу і приміток до звітів.

У табл. 3.3 на підставі фрагмента Балансу зроблений розрахунок поточних активів (цифри умовні) (табл. 3.3).

Таблиця 3.3

Розрахунок поточних активів ТОВ «Фоззі-фуд»

№ п/п	Найменування активів	Облік на рахунках згідно з інструкцією №291	Відображення в Балансі згідно з П(С)БО 2	Значення показника, грн.
1	2	3	4	5
	ІІ. Оборотні активи
1	Запаси	Рахунки класу 2 “Запаси”	Ряд. 100-140	20982,8
3	Дебіторська заборгованість за товари	Рахунок 36 “Розрахунки з покупцями і замовниками”	Ряд. 160-162	20527,0
4	Дебіторська заборгованість за розрахунками	Рахунок 37 “Розрахунки з різними дебіторами”	Ряд. 170-200	23629,9
5	Інша поточна дебіторська заборгованість	Субрахунок 377 “Розрахунки з іншими дебіторами”	Ряд. 210	63302,7
7	Грошові кошти та їх еквіваленти	Рахунок 30 “Каса”, рахунок 31 “Рахунки в банках”, рахунок 33 “Інші засоби”	Ряд. 230, 240	6223,2
8	Інші оборотні активи		-	3229,1
9	Усього за розділом ІІ		Ряд. 260	127631,2
10	ІІІ. Витрати майбутніх періодів		Ряд. 270	3417,2*
111	Разом поточних активів ()		-	156680,5

Поточні зобов'язання згідно з П(С)БО 2 "Баланс" - це зобов'язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або протягом 12 місяців з дати балансу Вони відображаються в розділі IV Пасиву Балансу.

Також до поточних зобов'язань слід віднести ту частину доходів майбутніх періодів, погашення яких очікується протягом 12 місяців з дати балансу. Ця вимога міститься у пункті 15 МСБО 13 "Подання поточних активів і поточних зобов'язань". Ця стаття аналогічна статті "Витрати майбутніх періодів" і повинна бути розкрита у примітках до фінансової звітності.

Відповідно до Інструкції № 291 поточні зобов'язання враховуються на рахунках однойменного класу 6.

У табл. на підставі фрагмента Балансу зроблений розрахунок поточних зобов'язань (цифри умовні) (табл. 3.4).

Таблиця 3.4

№ п/п	Найменування поточних зобов'язань	Відображення в Балансі згідно - П(С)БО 2	Значення показника, грн.
1	Усього за розділом ІV (поточні зобов'язання)	стор. 620	59199
2	V. Доходи майбутніх періодів	стор. 630	0*
3	Разом поточних зобов'язань ()		156680,5

Тепер, ураховуючи вищевикладене, шляхом порівняння поточних активів і поточних зобов'язань розрахуємо перші три з вищеперелічених коефіцієнтів ліквідності.

Фінансовий стан підприємства - сукупність показників, що відображають наявність, розміщення та використання фінансових ресурсів проявляється в платоспроможності об'єднання (підприємства), внаслідок відповідності фактичного кругообігу коштів на всіх етапах розрахунковим показникам [30].

Сталий фінансовий стан - необхідна умова діяльності підприємства при ринкових відносинах, тому що від цього залежить своєчасність і повнота погашення його зобов'язань щодо оплати праці робітників, розрахунків з бюджетом, банками та позичальниками матеріальних ресурсів.

Аналіз фінансового стану - невід'ємна частина економічного аналізу діяльності підприємства, без якого неможливе раціональне ведення господарства.

Фінансовий стан безпосередньо впливає на виробничу діяльність підприємства. Нестача або неправильне використання фінансових ресурсів можуть виявитися головною причиненою несвоєчасної оплати розрахункових документів постачальників за одержану сировину й матеріали, неповного та неритмічного постачання виробництва необхідними предметами праці, а отже, погіршення результатів виконання підприємством плану за обсягом, асортиментом і собівартістю продукції та за іншими показниками.

В свою чергу фінансовий стан підприємства прямо залежить від його виробничої діяльності. При успішному виконанні та перевиконанні плану за виробництвом та реалізацією продукції, зниженні її собівартості підприємство одержує надплановий прибуток; утворюються додаткові джерела коштів, що в кінцевому результаті сприяє зміцненню фінансового стану підприємства. Отже, фінансовий стан і результати виробничої діяльності підприємства залежать один від одного, тому резерви подальшого поліпшення фінансового стану - це передусім краща виробнича діяльність.