Бухгалтерський облік в бюджетних установах

Размещено на http://www.allbest.ru/

РОЗДІЛ І. ЗВІТНІСТЬ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ, ЇЇ СУТНІСТЬ ТА ПРИЗНАЧЕННЯ

1.1 Особливості методики і організації бухгалтерського обліку бюджетних установ та їх вплив на склад і формування звітних показників

До бюджетних установ і організацій належать такі, що здійснюють свою діяльність згідно з кошторисом доходів і видатків (їхнього головного планового та фінансового документа), отримуючи відповідні кошти із загального та спеціального фондів Державного й місцевих бюджетів.

Зазначене дає підстави стверджувати, що "Бюджетні установи" - це такі організації, які були створені державою або органами місцевого самоврядування, діяльність яких повністю фінансується за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів, в залежності від рівня бухгалтерського обліку.

Повертаючись до недавніх часів, можемо згадати, що ще півтора десятиріччя тому бюджетні установи були вельми обмежені у правах на власну фінансово-господарську діяльність. Це можна було пояснити суворою регламентацією та відомчою підконтрольністю, які були притаманні економіці Радянського Союзу. Останніми роками, бюджетні установи значно розширили сферу своєї діяльності, почали активно залучаючись до системи ринкових відносин за подальшого дотримання основних принципів державного фінансового забезпечення. Окрім того, номінальне управління замінюється реальною системою заходів і методів впливу, що мають на меті створити оптимальні умови функціонування та життєдіяльності бюджетної установи. Відтак роль бухгалтерського обліку як однієї зі складових процесу управління значно зростає, причому на рівень контрольної його функції, що раніше переважала, підвелися управлінська й інформаційна функції.

Бухгалтерський облік бюджетних установ має свої особливості які виражаються через специфіку їх діяльності, чим і відрізняється від бухгалтерського обліку суб'єктів комерційного сектору господарювання.

До таких особливостей належать:

1. Бюджетні установи можуть функціонувати на правах тільки державної чи комунальної форми власності;

2. Оскільки бюджетні установи належать до неприбуткових організацій їньою метою діяльності є не отримання прибутку, а надання нематеріальних послуг. У їхній свері діяльності відсутнє поняття виробничого браку, а отримання негативного результату також може розглядатися як результат;

3. Майно, яке належить бюджетним установам є власністю держави. Бюджетні установи мають право розпоряджатися ним на правах оперативного управління;

4. Бюджетні установи в процесі надання нематеріальних послуг здійснюють видатки, які за економічним змістом відрізняються від витрат суб'єктів підприємницької діяльності;

5. Діяльність цих установ фінансується за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів, які надаються їм безповоротно;

6. Бюджетні установи отримують фінансове забезпечення тільки з бюджету одного рівня;

7. Бюджетні установи мають тенденцію до постійного відставання продуктивності праці порівняно із суб'єктами матеріального виробництва. Це можна пояснити тим, що можливості заміни живої праці технікою у сфері послуг мають великі обмеження. Як ми знаємо праця лікарів, учителів, викладачів, науковців є творчим процесом, який не завжди завершується на робочому місці й не піддається автоматизації. Технічні засоби можуть лише розширювати професійні можливості таких працівників. Через це виробництво послуг характеризується високою трудомісткістю, великою питомою вагою видатків на заробітну плату;

8. Фінансовий стан бюджетних установ визначається своєчасністю і повнотою надходження асигнувань із відповідних бюджетів чи оплатою рахунків згідно із прийнятими зобов'язаннями.

Особливості фінансово-господарської діяльності бюджетних установ та їх фінансовий стан відбиваються у бухгалтерській звітності, яка являє собою звітність, що складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб певних користувачів.

Для всебічного висвітлення показників діяльності бюджетних установ їх бухгалтерська звітність поділяється на фінансову та бюджетну.

Склад фінансової звітності

· Баланс" (форма № 1);

· "Звіт про результати фінансової діяльності" (форма № 9д, № 9м);

· "Звіт про рух грошових коштів".

Склад бюджетної звітності:

· "Звіт про надходження та використання коштів загального фонду" (форма № 2д, № 2м);

· "Звіт про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги" (форма № 4-1д, № 4-1м);

· "Звіт про надходження і використання коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень" (форма № 4-2д, № 4-2м);

· "Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду" (форма № 4-3д, № 4-3м);

· "Звіт про надходження і використання коштів, отриманих на виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку регіонів" (форма № 4-4д);

· "Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду (позики міжнародних фінансових організацій)" (форма № 4-3д.1, № 4-3м.1);

· "Звіт про заборгованість за бюджетними коштами" (форма № 7д, № 7м);

· "Звіт про заборгованість за окремими програмами" (форма № 7д.1, № 7м.1);

· Довідка про виконання головними розпорядниками розпису витрат спеціального фонду Державного бюджету України за програмами, які фінансуються за рахунок позик міжнародних фінансових організацій.

Формою фінансової звітності, що відображає фінансовий стан суб'єкта господарювання, на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал.

За складом статей і побудовою баланс бюджетної установи відрізняється від балансів суб'єктів підприємницької діяльності і має на меті не розкриття інформації для інвесторів, а забезпечення контролю й аналізу використання бюджетних коштів.

Склад статей активу характеризує належність бюджетних установ до галузей, які надають нематеріальні послуги, а склад статей пасиву вказує, що бюджетні установи -- це установи державної чи комунальної форми власності, які утримуються за рахунок державного чи місцевих бюджетів.

Активи й витрати бюджетних установ не оцінюються щодо їхньої здатності трансформуватися у грошові кошти, а тому й розділи активу балансу не розміщуються за ознаками зростаючою ліквідності, як це заведено в балансах суб'єктів підприємницької діяльності.

Бюджетна звітність призначена для розкриття інформації щодо виконання кошторису бюджетної установи за кодами економічної класифікації та за виконуваними установою програмами.

У табл. 1.1.1 розкриті особливості діяльності бюджетних установ, що впливають на методику та організацію обліку та їх висвітлення у формах звітності.

Таблиця 1.1.1 Особливості обліку в бюджетних установах та їх розкриття у формах звітності

Особливість	Відображення у звітній формі
Доходи бюджетних установ класифікуються на загальний та спеціальний фонд, до складу якого входять власні надходження бюджетних установ	У всіх формах фінансової звітності доходи загального та спеціального фонду відображаються окремо, доходи спеціального фонду розшифровуються за їх видами. Всі форми бюджетної звітності складаються окремо за загальним та спеціальним фондом (за кожним джерелом доходів спеціального фонду окремо)
Бюджетні установи відображають доходи загального фонду та інші надходження спеціального фонду за касовим методом	У формах бюджетної звітності відображається сума надходження коштів
Бюджетні установи відображають власні надходження за методом нарахування	У формах бюджетної звітності відображається сума нарахованих доходів та надходження коштів
Бюджетні установи ведуть подвійний облік видатків: за касовим методом (касові видатки) та методом нарахування (фактичні видатки)	Касові та фактичні видатки відображаються у формах бюджетної звітності окремо
Бюджетні установи ведуть облік видатків та надходжень коштів із бюджетів за кодами програмної та економічної класифікації	Форми бюджетної звітності складаються із зазначенням кодів економічної класифікації по кожній бюджетній програмі окремо
Бюджетні установи є неприбутковими	У формах фінансової звітності відображається результат виконання кошторису (фінансовий результат) за загальним та спеціальним фондом окремо, тобто не відображається прибуток або збиток
Фінансовий результат визначається один раз на рік	Звіт про результати фінансової діяльності складається один раз на рік
У бухгалтерському обліку бюджетних установ розрахунки з постачальниками та споживачами бюджетних послуг відображаються на активно-пасивних рахунках 364 "Розрахунки з іншими дебіторами" та 675 "Розрахунки з іншими кредиторами"	у складі форм бюджетної звітності є форма у якій відображається дебіторська та кредиторська заборгованість
Бюджетні установи ведуть облік бюджетних зобов'язань та бюджетних фінансових зобов'язань	Зареєстровані фінансові зобов'язання відображаються у формах бюджетної звітності
Бюджетні установи ведуть бухгалтерський облік за формою Журнал-головна (17 форм меморіальних ордерів)	На основі даних Журнал-головна складається фінансова звітність
Крім меморіальних ордерів складаються картки аналітичного обліку	Форми бюджетної звітності складаються на основі карток аналітичного обліку

Останнім етапом бухгалтерського виконання кошторису є підсумковий етап, на якому складають бухгалтерську звітність.

Бухгалтерська звітність бюджетних установ -- це система узагальнених і взаємозв'язаних показників, отриманих у результаті відображення господарський операцій у системі бухгалтерського обліку, що характеризують результати роботи й особливості діяльності зазначених установ за певний період.

Бухгалтерська звітність бюджетних установ налічує значну кількість форм, кожна з яких має власне змістове навантаження. Щоб спростити сприйняття бухгалтерської звітності бюджетних установ, можна утворити таку класифікацію:

· за інформаційним обсягом;

· метою складання;

· сферою охоплення;

· джерелом фінансового забезпечення;

· періодичністю складання;

· функціональним призначенням.

За інформаційним обсягом бухгалтерську звітність бюджетних установ поділяють на часткову -- ту, що відображає відповідні напрями бухгалтерського обліку (звіт про рух необоротних активів, звіт про рух матеріалів і продуктів харчування тощо), а також загальну -- звітність, яка характеризує всі господарські процеси в цілому, звичайно це баланс.

Що стосується мети складання, то тут звітність можна поділити на внутрішню і зовнішню. Перша з них, відповідно до ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", використовується для внутрішніх потреб бюджетних установ і має вільну форму. Натомість зовнішня звітність призначена для зовнішніх споживачів інформації і є суворо регламентованою. Типові форми зовнішньої бухгалтерської звітності бюджетних установ та інструкції про порядок їх заповнення відповідно до ст. 58 Бюджетного кодексу України та ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" розробляє й затверджує ДКСУ за погодженням із Міністерством фінансів України.

За сферою охоплення установи бухгалтерська звітність буває простою, тобто такою, що характеризує один напрям діяльності установи чи діяльність однієї установи (у разі централізації обліку), та комплексною, яка, у свою чергу, містить зведену інформацію щодо всіх сфер діяльності чи всіх установ.

За джерелом фінансового забезпечення виокремлюють: звітність, яку складають бюджетні установи, що фінансово забезпечуються за рахунок коштів державного бюджету; звітність, яку складають установи, котрі отримують кошти на свою діяльність із місцевих бюджетів. Відповідно до зазначеного класифікаційного групування здійснюється шифрування звітних форм бюджетних установ. Так, першій підгрупі звітності належить шифр Д, що означає "звітність за державним бюджетом", другій підгрупі - М - "звітність за місцевим бюджетом".

Залежності від періодичності складання звітність, поділяють на річну і внутрішньо річну (оперативна, місячна, квартальна). Зауважимо, що звітним роком для всіх бюджетних установ вважають період із 1 січня по 31 грудня включно. Першим звітним роком для установ, що створюються, вважають період з дати набуття прав юридичної особи по 31 грудня включно, а для тих, що набули цього права після 1 жовтня, - по 31 грудня наступного року включно (крім створених у результаті їх реорганізації, на базі підрозділів установ, а також на базі ліквідованих установ).

Відповідно до Порядку складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.01.2012 № 44, кожна з видів звітності містить набір стандартних форм, а саме:

Пакет "місячна звітність":

№ 4 -- 3д.1, 4 -- 3м.1 "Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду" (позики міжнародних фінансових організацій);

№ 7д, 7м "Звіт про заборгованість за бюджетними коштами";

№ 7д.1, 7м.1 "Звіт про заборгованість за окремими програмами";

Довідка щодо виконання головними розпорядниками коштів розпису витрат спеціального фонду державного бюджету України за програмами, які фінансуються за рахунок позик міжнародних фінансових організацій.

Пакет "квартальна звітність":

№ 1 "Баланс";

№ 2д, 2м "Звіт про надходження та використання коштів загального фонду";

№ 4--1д, 4--1м "Звіт про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги";

№ 4--2д, 4--2м "Звіт про надходження та використання коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень";

№ 4--3д, 4--3м "Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду";

№ 4--3д.1, 4--3м.1 "Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду" (позики міжнародних фінансових організацій);

№ 4--4д "Звіт про надходження і використання коштів, отриманих на виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку регіонів";

№ 7д, 7м "Звіт про заборгованість за бюджетними коштами";

№ 7д.1, 7м.1 "Звіт про заборгованість за окремими програмами";

Довідка про залишки коштів в іноземній валюті, що перебувають на поточних рахунках, відкритих в установах банків;

Довідка про залишки бюджетних коштів на інших поточних рахунках в установах банків;

Довідка про депозити;

Довідка про дебіторську та кредиторську заборгованість за операціями, які не відображаються у формі № 7д, № 7м "Звіт про заборгованість за бюджетними коштами";

Довідка про причини виникнення простроченої дебіторської заборгованості загального фонду та вжиті заходи щодо її стягнення;

Довідка про причини виникнення простроченої кредиторської заборгованості загального фонду;

Довідка про сплату до бюджету штрафів, накладених контролюючими органами;

Довідка про виконання закону про Державний бюджету України на відповідний рік в частині спрямування обсягів власних надходжень, які перевищують відповідні витрати, затверджені законом про Державний бюджет України на відповідний рік або рішення про місцевий бюджет;

Довідка про направлення асигнувань розпорядників бюджетних коштів, які належать до сфери управління інших головних розпорядників бюджетних коштів;

Довідка про використання іноземних грантів;

Довідка про дебіторську заборгованість за видатками;

Довідка про кредиторську заборгованість, яка склалася станом на 01 січня 2011 за зобов'язаннями, що не вважаються бюджетними;

Довідка про розподіл видатків на централізовані заходи і програми з охорони здоров'я на 20__рік між адміністративно-територіальними одиницями;

Пояснювальна записка.

Пакет "річна звітність":

№ 1 "Баланс";

№ 9д, 9м "Звіт про результати фінансової діяльності";

"Звіт про рух грошових коштів";

№ 5 "Звіт про рух необоротних активів";

№ 6 "Звіт про рух матеріалів і продуктів харчування";

№ 15 "Звіт про недостачі та крадіжки коштів і матеріальних цінностей";

№ 2д, 2м "Звіт про надходження та використання коштів загального фонду";

№ 4--1д, 4--1м "Звіт про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги";

№ 4--2д, 4--2м "Звіт про надходження та використання коштів, отриманих за іншими джерелами власних надходжень";

№ 4--3д, 4--3м "Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду";

№ 4--3д.1, 4--3м.1 "Звіт про надходження і використання інших надходжень спеціального фонду (позики міжнародних фінансових організацій)";

№ 4--4д "Звіт про надходження і використання коштів, отриманих на виконання програм соціально-економічного та культурного розвитку регіонів";

№ 7д, 7м "Звіт про заборгованість за бюджетними коштами";

№ 7д.1, 7м.1 "Звіт про заборгованість за окремими програмами";

Довідка про підтвердження залишків коштів загального та спеціального фондів державного або місцевих бюджетів на реєстраційних (спеціальних) рахунках";

Довідка про підтвердження залишків коштів на рахунках інших клієнтів Державної казначейської служби;

Реєстр про залишки коштів загального та спеціального фондів державного (місцевого) бюджету на реєстраційних (спеціальних реєстраційних), інших рахунках, відкритих в органах Державного казначейства, та поточних рахунках, відкритих в установах банків;

Реєстр залишків коштів загального та спеціального фондів державного (місцевого) бюджету на реєстраційних (спеціальних реєстраційних) та поточних рахунках розпорядників бюджетних коштів, що належать до сфери управління розпорядників бюджетних коштів вищого рівня;

Довідка про залишки коштів в іноземній валюті, що перебувають на поточних рахунках, відкритих в установах банків;

Довідка про залишки бюджетних коштів на інших поточних рахунках в установах банків;

Довідка про депозити;

Довідка про дебіторську та кредиторську заборгованість за операціями, які не відображаються у формі № 7д, № 7м "Звіт про заборгованість за бюджетними коштами";

Довідка про причини виникнення простроченої дебіторської заборгованості загального фонду та вжиті заходи щодо її стягнення;

Довідка про причини виникнення простроченої кредиторської заборгованості загального фонду;

Довідка про сплату до бюджету штрафів, накладених контролюючими органами;

Довідка про виконання закону про Державний бюджет України на відповідний рік в частині спрямування обсягів власних надходжень, які перевищують відповідні витрати, затверджені законом про Державний бюджет України на відповідний рік або рішенням про місцевий бюджет;

Довідка про направлення асигнувань розпорядників бюджетних коштів, які належать до сфери управління інших головних розпорядників бюджетних коштів;

Довідка про використання іноземних грантів;

Довідка про дебіторську заборгованість за видатками;

Довідка про кредиторську заборгованість, яка склалася станом на 01 січня 2011 р. за зобов'язаннями, що не вважаються бюджетними;

Довідка про розподіл видатків на централізовані заходи і програми з охорони здоров'я на 20__рік між адміністративно-територіальними одиницями;

Пояснювальна записка.

За функціональним призначенням виокремлюють фінансову та бюджетну звітність розпорядників бюджетних коштів. Цей розподіл було введено в дію ст. 58 Бюджетного кодексу України. Фінансова звітність бюджетних установ складаються згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (вводяться в дію з 1 січня 2013 р.) та за формами, що їх затверджує Міністерство фінансів України. Порядок заповнення форм фінансової звітності бюджетних установ встановлює ДКСУ за погодженням із Міністерством фінансів України. Бюджетна звітність відображає стан виконання кошторисів, містить інформацію за бюджетною класифікацією. Форми бюджетної звітності бюджетних установ і органів ДКСУ та порядок їх заповнення встановлює ДКСУ за погодженням із Міністерством фінансів України. Головні розпорядники коштів державного або місцевих бюджетів, у разі потреби, можуть установлювати для розпорядників бюджетних коштів, що належать до сфери їх управління, додаткові довідки до пояснювальної записки й отримувати від них додаткову інформацію. Складання та подання фінансової й бюджетної звітності відповідно до встановлених вимог забезпечує головний бухгалтер бюджетної установи.

Складаючи та подаючи бухгалтерську звітність, бюджетні установи керуються такими нормативними документами:

Бюджетний кодекс України вiд 08.07.2010 № 2456-VI;

Закон України вiд 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні";

Постанова КМУ від 28.02.2000 № 419 "Про затвердження Порядку подання фінансової звітності";

наказ Міністерства фінансів України N, від 24.01.2012 № 44 "Про затвердження Порядку складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів";

наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку";

наказ Міністерства фінансів України та Головного управління ДКУ від 30.10.1998 № 90 "Про затвердження Інструкції з інвентаризації матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей балансу бюджетних установ".

1.2 Основні вимоги до бухгалтерської звітності та принципи її побудови

Бухгалтерська звітність є основним джерелом інформації і відображає результати виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій. Тому вона має відповідати завданням управління сучасним підприємством і, відповідно, задовольняти певні вимоги.

Дослідження теорії управління, законодавчих актів, нормативно-правових документів дозволяє сформувати таку систему вимог до звітності (рис.1.2.1).



Рис.1.2.1. Основні вимоги до бухгалтерської звітності

Спираючись на чинне господарське законодавство та установчі документи можна сказати, що підприємства зобов'язані подавати квартальну та річну фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони належать, власникам, органам державної виконавчої влади та іншим користувачам (податковим, фінансовим, статистичним органам, фондам, банкам тощо).

Державне регламентування звітності викликане необхідністю узагальнення показників звітності підприємств, різних видів економічної діяльності з метою розрахунку макроекономічних показників Держкомстату України. Дивлячись на це, державні органи мають право встановлювати єдині правила та форми складання і показники звітності. За порушення встановлених правил державних органів та вимог на керівників та інших посадових осіб підприємства можуть бути накладені адміністративні стягнення різного розміру, в залежності від грубості порушення.

Звітність бюджетних установ складається на основі даних бухгалтерського обліку, за достовірність якого несуть відповідальність керівник і головний бухгалтер установи. Це і зумовлює обов'язкову наявність підписів керівника і головного бухгалтера на формах звітності. Відповідно до закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" керівник та головний бухгалтер несуть відповідальність за організацію та здійснення бухгалтерського обліку й складання фінансової звітності.

Інформація, наведена у фінансових звітах, стає необхідною для користувачів завдяки властивим їй якісним характеристикам, основними з яких є: зрозумілість, доречність, достовірність, порівнюваність звітності.

Суттєвою якісною характеристикою інформації, що подається у фінансових звітах, є її зрозумілість для користувачів. З цією метою припускається, що користувачі мають відповідні знання з бухгалтерського обліку і прагнуть вивчати інформацію з достатньою ретельністю. Проте інформація про складні поняття, які мають бути включені до фінансових звітів не повинна вилучатися тільки на тій підставі, що певним користувачам буде важко її зрозуміти.

Щоб фінансова звітність була як найзрозумілішою для користувачів, вона має містити дані про:

· організацію (повну назву, організаційно-правову форму, місцезнаходження,);

· дату звітності та звітний період. Якщо період, за який складено фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, передбаченого Положенням (стандартом), то причини і наслідки цього мають бути розкриті у примітках до фінансової звітності;

· валюту звітності та одиницю її виміру. Якщо валюта звітності відрізняється від валюти, в якій ведеться бухгалтерський облік, то підприємство має розкрити причини цього і методи, використані для переведення фінансових звітів з однієї валюти в іншу;

· відповідну інформацію щодо звітного та попереднього періоду. Така інформація необхідна для порівняння показників у динаміці, розрахунку та аналізу зрушень у структурі, побудові динамічних рядів для потреб економічного аналізу;

· облікову політику підприємства і її зміни. Підприємство має висвітлювати обрану облікову політику шляхом опису принципів оцінки статей звітності, методів обліку щодо окремих статей звітності;

· іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

Для того, щоб інформація була корисною, вона має бути доречною, відповідати потребам користувачів під час прийняття рішень. Інформація є доречною, якщо впливає на економічні рішення користувачів, допомагаючи оцінюванню ними минулих, нинішніх чи майбутніх подій, або допомагає їм підтвердити чи виправити їх минулі оцінки.

Передбачувальна та підтверджувальна ролі інформації пов'язані між собою. Наприклад, інформація стосовно поточного рівня та структури утримуваних активів має цінність для користувачів, коли вони намагаються спрогнозувати здатність підприємства вигідно користуватися можливостями та здатність реагувати на несприятливі ситуації. Та сама інформація підтверджує минулі прогнози, наприклад, щодо структури підприємства або результату запланованих операцій.

Інформація щодо фінансового стану та результатів діяльності часто використовується як основа для прогнозування майбутнього фінансового стану, результатів діяльності та інших питань, якими безпосередньо зацікавлені користувачі (виплатою дивідендів та заробітної плати, рухом цін на цінні папери та спроможністю підприємства виконати свої зобов'язання вчасно). Щоб мати прогнозну цінність, інформація не повинна набирати форми чіткого прогнозу. Проте можливість робити прогнози, виходячи з фінансових звітів, посилюється завдяки способу викладу інформації стосовно минулих операцій та подій. Наприклад, передбачувана цінність звіту про фінансові результати підвищується, якщо окремо розкриваються надзвичайні статті доходу чи витрат.

На доречність інформації впливають її характер та суттєвість. У деяких випадках достатньо самого характеру інформації для визначення її доречності. Наприклад, звітність нового підрозділу може вплинути на оцінку ризиків і можливостей, властивих підприємству, незалежно від суттєвості результатів, досягнутих новим підрозділом за звітний період.

Інформація є суттєвою, якщо її пропуск або неправильне відображення може вплинути на економічні рішення користувачів, прийняті на основі фінансових звітів. Суттєвість залежить від обсягу статті та помилки, допущеної за певних обставин у зв'язку з пропуском чи неправильним відображенням. Таким чином, суттєвість скоріше виступає певним порогом або точкою відсікання, а не основною якісною характеристикою, яка має бути притаманною інформації, аби вона стала корисною.

Інформація є достовірною, коли вільна від суттєвих помилок та упередженості, і користувачі можуть покластися на неї тією мірою, якою вона відображає або, як очікується, буде відображати дійсний стан справ.

Інформація може бути доречною, але настільки недостовірною за своїм характером або внаслідок подання, що її визнання може статипотенційно помилковим. Наприклад, якщо триває судова справа щодо правомірності та суми претензій за збитки, для підприємства може бути недоцільним визнавати повну суму претензій у балансі, хоча буде доцільно розкрити цю суму й обставини висунення претензії.

Щоб бути достовірною, інформація має правдиво відображати операції та інші події, які вона розкриває або, як очікується, зможе розкрити. Таким чином, баланс, наприклад, має правдиво відображати всі операції та інші події, результатом яких є зміна активів, зобов'язань або капіталу підприємства на дату звітності, що відповідають критеріям визнання.

Інформація буде більш корисною для користувачів за наявності рівноваги між доречністю та достовірністю.

Є два обмеження доречності й достовірності інформації.

Своєчасність. У випадку надмірної затримки з наданням звітної інформації вона може втратити свою доречність. Керівництву необхідно знайти оптимальне співвідношення між відносними перевагами своєчасного надання звітності та забезпеченням достовірності інформації. Зі своєчасним наданням інформації може виникати необхідність складати звіт раніше, ніж стануть відомі всі аспекти операції або іншої події, що може поставити під загрозу достовірність інформації. І навпаки, якщо затримати звітність до моменту, коли стануть відомі всі аспекти, інформація може бути абсолютно достовірною, але малокорисною для користувачів, які мали прийняти рішення раніше. Для досягнення оптимального співвідношення між доречністю та достовірністю перш за все слід керуватися необхідністю задовольняти потреби користувачів, які приймають економічні рішення.

Співвідношення вигід і витрат. Вигоди, отримані від інформації, мають перевищувати витрати на її надання. Але оцінка вигід та витрат значною мірою робиться на основі міркувань. Більше того, витрати необов'язково несуть ті, хто отримує вигоди. Вигоди можуть отримувати не тільки користувачі, для яких готується інформація; наприклад, надання подальшої інформації кредиторам може знизити витрати підприємства на позику.

Порівнянність. Фінансова звітність має надавати можливість користувачам порівнювати:

· фінансові звіти підприємств за різні періоди;

· фінансові звіти різних підприємств.

Важливою передумовою забезпечення якісної характеристики зіставності є надання користувачам інформації щодо облікової політики яких змін у цій політиці та впливу таких змін. Користувачі мають бути спроможні визначати відмінні риси різних облікових політик щодо схожих операцій та інших подій, які використовуються одним і тим же підприємством у різні проміжки часу та різними підприємствами.

Бухгалтерська звітність подається:

· Органам, до сфери управління яких належать установи (розпорядникам вищого рівня);

· Трудовим колективам на їх вимогу;

· Іншим органам та користувачам згідно із законодавством;

· органам державної статистики;

· Органам Казначейства (щодо використання бюджетних асигнувань, одержаних з бюджетів);

· Фінансовим відділам райдержадміністрації, міськвиконкомів та фінансовим управлінням обласних, Київської і Севастопольської міських держадміністрацій (щодо використання асигнувань, одержаних з місцевих бюджетів;

· Державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи.

Терміни подання зведеної річної та фінансової звітності головними розпорядниками коштів державного бюджету затверджуються Міністерством фінансів України. Вони подають фінансову звітність Державній казначейській службі та Рахунковій палаті щокварталу у строки, встановлені Державною казначейською службою за погодженням з Міністерством фінансів.

За 2011 рік звітність подається у терміни, встановлені наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження Термінів подання головними розпорядниками коштів державного бюджету зведеної річної фінансової та бюджетної звітності за 2011 рік" від 10.01.2012 № 8.

Органи місцевого самоврядування, які здійснюють управління майном підприємств комунальної власності, подають зведену фінансову звітність про використання бюджетних коштів відповідним місцевим органам виконавчої влади щокварталу не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, та щороку не пізніше 25 лютого наступного за звітним року.

Терміни (графіки) подання фінансової звітності до органів Казначейства встановлюються ними у межах термінів, визначених у Порядку подання фінансової звітності, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 № 419.

Бюджетна звітність подається до органів Казначейства в терміни, встановлені для фінансової звітності.

Головні розпорядники затверджують терміни подання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами, що належать до сфери їх управління, з таким розрахунком, щоб вони вкладались у терміни подання фінансової та бюджетної звітності до органів Казначейства з урахуванням термінів, встановлених нормативно-правовими актами.

Згідно із постановою КМУ № 419 розпорядники та одержувачі коштів державного бюджету подають фінансову звітність за встановленою формою органам Державної казначейської служби.

Розпорядники та одержувачі коштів місцевих бюджетів подають фінансову звітність органам Державної казначейської служби та місцевим фінансовим органам.

Також у зазначеній постанові вказано, що розпорядники бюджетних коштів разом з річною фінансовою звітністю подають аудиторський звіт з висновком щодо її достовірності, складений Держфінінспекцією або її територіальним органом.

Датою подання фінансової звітності вважається день фактичної її передачі за належністю, а у разі надсилання її поштою - дата одержання адресатом звітності, зазначена на штемпелі підприємства зв'язку, що обслуговує адресата. Якщо дата подання звітності випадає на неробочий день, термін подання переноситься на перший після вихідного робочий день

Місячна квартальна та річна фінансова звітність (крім зведеної та консолідованої) подається за встановленими графіками органам Державної казначейської служби бюджетними установами за місцем обслуговування:

Ш місячна - не пізніше ніж 5 числа наступного за звітним місяця;

Ш квартальна - не пізніше 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом;

Ш річна - не пізніше 22 січня наступного за звітним року.

Також фінансова звітність розпорядниками та одержувачами коштів державного і місцевих бюджетів подається розпорядникам вищого рівня з відміткою органів Державної казначейської служби про її відповідність даним обліку про виконання бюджетів.

Фінансові звітність підприємств не становить комерційної таємниці крім випадків, передбачених законодавством.

Оприлюднювати річну фінансову звітність та консолідовану звітність не пізніше 1 червня наступного за звітним року, зобов'язані відкриті акціонерні товариства, підприємства - емітенти облігацій, банки, довірчі товариства, валютні та фондові біржі, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії та інші фінансові установи шляхом публікації у періодичних виданнях або розповсюдження її у вигляді окремих друкованих видань.

Фінансова звітність бюджетних установ, в Україні, формується з дотриманням тих десяти принципів, які сформульовані в статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пунктом 18 П(с)БО 1 (рис. 1.2.2).



Рис.1.2.2. Принципи підготовки фінансової звітності

Оскільки користувачі бажають із часом порівнювати фінансовий стан, результати діяльності та зміни у фінансовому стані установи, важливо, аби фінансові звіти відображали відповідну інформацію за попередні періоди.

При формуванні фінансовою звітності потрібно дотримуватись таких принципів:

· автономності підприємства, це значить , що кожне підприємство розглядається, як юридична особа і є відокремленою від інших підприємств;

· безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів і зобов'язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;

· періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності;

· історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

· нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які було здійснено для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності в момент їх виникнення незалежно від часу надходження і сплати грошей;

· повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність має містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

· послідовності, який передбачає постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики має бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;

· обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, мають запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

· превалювання змісту над формою, за яким операції мають обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

· єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства в його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.

1.3 Склад користувачів бухгалтерської звітності бюджетних установ та їх запити щодо інформаційного наповнення звітних форм

Організація подання звітності внутрішнім і зовнішнім користувачам передбачає визначення порядку технічної підготовки ланок звітності, термінів подання звітності адресату, подання способу відправки звітності, складання табеля-календаря звітності; перевірку звітності на предмет узгодженості форм, підпис і затвердження звітності. По відношенню до мети складання звітність поділяється на внутрішню і зовнішню. Зовнішня звітність призначена для зовнішніх споживачів інформації і має виключно регламентований характер. Типові форми зовнішньої бухгалтерської звітності бюджетних установ та інструкції про порядок їх заповнення розробляються і затверджуються Міністерством фінансів, Головним управлінням Державного казначейства України, Міністерством статистики України. Міністерства і відомства за погодженням із зазначеними органами можуть встановлювати додаткові спеціалізовані форми бухгалтерської звітності не пізніш як за 45 днів до початку звітного періоду. Внутрішня звітність використовується для потреб установи і має вільну форму. Класифікацію користувачів фінансової звітності показано на рис. 1.3.1

Рис.1.3.1. Класифікацію користувачів (споживачів) фінансової звітності

Бухгалтерська (фінансова) звітність є основним джерелом інформації про діяльність суб'єкта господарювання. Показники звітності використовують самі установи для контролю за використанням коштів і виконанням фінансових планів, для виявлення недоліків і визначення способів їх усунення.

Зовнішні користувачі бухгалтерської (фінансової) інформації поділяються на дві групи:

- органи державного управління (міністерства, відомства, фінансові органи);

- інші користувачі (контрагенти, співвласники, акціонери та ін.). Система звітності дає можливість визначити підсумкові дані щодо діяльності не тільки окремих підприємств, а й об'єднань та міністерств. Галузеві органи управління на підставі поданих звітів вивчають рівень виконання виробничо-фінансових планів, аналізують стан економічного й соціального розвитку галузі, дають реальну оцінку господарської діяльності і визначають способи її поліпшення.

Міністерство економіки узагальнює розвиток окремих галузей і народного господарства України в цілому та вносить пропозиції урядові щодо поліпшення економіки держави. За даними звітності статистичні органи розробляють важливі зведені народногосподарські показники як щодо окремих регіонів, так і в цілому по країні та за окремими галузями народного господарства.

За умов ринкової економіки, коли функціонують підприємства з різними формами власності, показники звітності широко використовуються фінансовими органами. Державна податкова адміністрація України та її органи на місцях передовсім через систему звітності контролюють правильність нарахування, повноту і своєчасність перерахування податків у дохід бюджету. Міністерство фінансів і Державна казначейська служба України разом зі своїми органами на місцях контролюють формування Державного бюджету та правильність і ефективність використання бюджетних коштів.

Національний банк України за даними звітності контролює наявність коштів в обігу та використання кредитів.

Інші зовнішні користувачі бухгалтерської (фінансової) інформації мають змогу за даними звітності:

- прийняти рішення щодо можливості й конкретних умов ділової співпраці з тим чи тим партнером;

- уникнути видачі кредитів ненадійним клієнтам;

- оцінити доцільність придбання активів того чи того підприємства;

- правильно побудувати відносини зі своїми замовниками;

- оцінити фінансовий стан потенційних партнерів;

- прогнозувати можливі ризики підприємства тощо.

Бланки бухгалтерської звітності надходять до бюджетних установ в порядку централізованого забезпечення, виготовляються установами за допомогою засобів комп'ютерної та іншої організаційної техніки, в результаті купівлі в мережі спеціальних магазинів. Спосіб заповнення бланків залежить безпосередньо від джерела надходження. Зокрема, бланки, виготовлені ПК в системі АРМ бухгалтера, на виході із зазначеної системи обробки інформації набувають кінцевого вигляду носія облікової інформації. Бланки звітних форм, отримані шляхом закупівлі, ксерокопіювання, заповнюються вручну чи за допомогою друкарської машинки.

Граничні терміни подання звітних форм визначені порядком подання фінансової звітності, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 29.02.2000 № 419 та відповідними нормативними документами Державного комітету статистики та Державної податкової служби України. Так, квартальна фінансова звітність (крім зведеної та консолідованої) подається бюджетними установами чи організаціями не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річна -- не пізніше 20 лютого наступного за звітним року. Місячний звіт про використання бюджетних асигнувань подається бюджетними установами та організаціями не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, квартальний -- не пізніш як 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річний -- не пізніш як 22 січня наступного за звітним року.

Центральні органи виконавчої влади та інші головні розпорядники бюджетних коштів подають зведену фінансову звітність про виконання кошторисів доходів і видатків розпорядниками бюджетних коштів Державному казначейству та Рахунковій палаті щокварталу не пізніш як 30 числа місяця, що настає за звітним кварталом, та щороку не пізніш як 1 березня наступного за звітним кварталу.

Органи місцевого самоврядування, які здійснюють управління майном підприємств комунальної власності, подають зведену фінансову звітність про використання бюджетних коштів відповідним місцевим органам виконавчої влади щокварталу не пізніш як 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, та щороку не пізніш як 25 лютого наступного за звітним року.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади подають зведену фінансову звітність про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів щодо всіх підприємств, які належать до сфери їх управління, а також зведену фінансову звітність про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів щодо господарських товариств, акції (частки, паї) яких перебувають у державній власності, Мінекономіки і Мінфіну щокварталу не пізніш як протягом 45 днів після закінчення звітного кварталу та щороку не пізніш як 15 квітня наступного за звітним року. Про диференційовані терміни подання цієї фінансової звітності повідомляє Мінфін.

Органи місцевого самоврядування подають зведену фінансову звітність про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів щодо всіх підприємств комунальної власності, а також зведену фінансову звітність про фінансове становище товариств, акції (частки, паї) яких перебувають у комунальній власності, відповідним місцевим органам виконавчої влади щокварталу не пізніше 30 днів після закінчення звітного кварталу та щороку не пізніше 10 березня наступного за звітним року. Про диференційовані терміни подання цієї звітності повідомляють місцеві органи виконавчої влади.

Зауважимо, що датою подання фінансової звітності для установ, підприємств, організацій вважається день фактичної її передачі за належністю, а у разі надсилання її поштою -- дата одержання адресатом звітності, зазначена на штемпелі підприємства зв'язку, що обслуговує адресата. У разі, коли дата подання звітності припадає на неробочий день, термін подання переноситься на перший після вихідного робочий день.

Конкретні терміни подання фінансової звітності встановлюють адресати і доводять до бюджетних установ і організацій.

Фінансова звітність бюджетних установ подається органам Державної казначейської служби, фінансовим органам, а також галузевим міністерствам та відомствам після погодження з органами ДКСУ.

Статистична та податкова звітність надається відповідно до органів державної статистики та державної податкової служби.

Фінансова звітність може бути передана головним бухгалтером власноруч, надіслана поштою, передана у вигляді файлів з набором значень економічних показників через систему електронної пошти.

Остаточна перевірка звітних форм здійснюється на основі вказівок з ув'язки окремих форм звітності з поданими в інструктивних матеріалах.

Бухгалтерські звіти повинні містити інформацію за отриманими доходами та проведеними видатками, здійсненими в національній грошовій одиниці України та іноземній валюті (за коштами, передбаченими кошторисами доходів та видатків). При цьому операції, здійснені в іноземній валюті, відображаються в національній валюті в сумах, які визначаються шляхом перерахунку іноземної валюти за курсом Національного банку України, що діє на дату здійснення операцій. Звіти складаються у гривнях, а зведені звіти -- в тисячах гривень з одним десятковим знаком.

У бухгалтерських звітах і балансах не повинно бути ніяких підчисток і помарок. Виправлення помилок у звітах здійснюється з дотриманням Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88.

Після ретельної перевірки бухгалтерські звіти та пояснювальні записки підписуються керівником і головним бухгалтером підприємства, установи, а при відсутності в установі бухгалтерської служби -- спеціалістом, який веде облік. Без таких підписів звіти вважаються недійсними. Бухгалтерські звіти завіряються печаткою установи.

РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИЧНІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОЇ ЗВІТНОСТІ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ ТА АНАЛІЗ ЗАВІТНИХ ПОКАЗНИКІВ

2.1 Сутність і призначення кошторису бюджетних установ та його роль у формуванні показників бухгалтерської звітності

Установи, які утримуються за рахунок коштів бюджетів, для забезпечення своєї діяльності і виконання покладених на них функцій, складають кошторис, який є важливим інструментом формування, управління й контролю фінансової політики бюджетної установи. [8]

Розроблення кошторису бюджетної установи спрямоване на розв'язання двох основних завдань:

· Визначення обсягу доходів і видатків, пов'язаних із діяльністю окремих структурних одиниць та підрозділів установи

· Забезпечення покриття видатків фінансовими ресурсами із різних джерел

Кошторис доходів та видатків бюджетної установи - основний плановий документ, який надає повноваження бюджетній установі щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень. [18, ст. 115]

Бюджетне призначення - це повноваження, яке надано головному розпоряднику коштів бюджету Бюджетним кодексом України, Законом України про Державний бюджет, постановою Верховної Ради АР Крим, рішеннями місцевої ради про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження, яке дозволяє Мінфіну, Державному казначейству або місцевому фінансовому органу надавати бюджетні асигнування для здійснення платежів на конкретні заходи за рахунок коштів відповідного бюджету [18, ст. 118].

Бюджетне асигнування - це повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів з конкретною метою у ході виконання бюджету. [18, ст. 120].

Враховуючи наявність двох фондів у бюджетах - загального та спеціального, а також необхідність посилення контролю за витрачанням бюджетних ресурсів та їх економією, було визнано за доцільне скасувати позабюджетні фонди бюджетних установ і запровадити, відповідно, дві складові частини, кошторису, див. Рис. 2.1.1 "Складові кошторису":

Рис. 2.1.1 "Складові кошторису"

Загальний фонд включає обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією видатків на виконання бюджетною установою основних функцій.

У спеціальний фонд входить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на здійснення видатків спеціального призначення, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов'язаних з виконанням установою певних функцій.

Кошторис доходів і видатків усі установи складають на календарний рік. Він затверджується керівником відповідної вище поставленої організації не пізніше ніж через місяць після затвердження відповідного бюджету, з якого здійснюється фінансування установи.

Форми кошторисів складаються з КЕКВів, тобто кодів економічної класифікації видатків. Відповідно наказу Державного комітету України по водному господарству від 20.12.2001р, №277 видатки за КПКВ 5001050 поділяються на поточні та капітальні.

Поточні видатки включають експлуатаційні витрати і експлуатаційні витрати на поточний ремонт і електроенергію.

До експлуатаційних витрат відносять: