Методи оцінки кредитного ризику в діяльності фінансових установ державної форми власності

Отже можна зробити висновок, що ВАТ "Ощадбанк" проводить ефективну політику по усуненню кредитних ризиків.

Основною метою управління валютним ризиком є обмеження негативного впливу змін курсів валют на фінансовий результат діяльності і капітал банку. З цією метою банк здійснює управління валютною позицією в розрізі окремих іноземних валют та банківських металів для забезпечення оптимального співвідношення між ризиком та дохідністю.

Виявлення та оцінка валютних ризиків здійснюється (за допомогою) на основі:

· VAR-методології оцінки валютних ризиків;

· аналізу концентрацій;

· аналізу відкритих валютних позицій банку;

· аналізу можливих сценаріїв і моделювання;

· використання інструментів "бек-тестинг" (Back-testing) та "стрес тестинг" (Stress-testing) при розробці методик з управління валютними ризиками.

Основною метою управління відсотковим ризиком є обмеження несприятливого впливу змін відсоткових ставок на фінансовий результат і капітал банку.

Управління відсотковим ризиком здійснюється в основному шляхом встановлення та перегляду кривих дохідності, а також встановлення цільового значення процентного спреду. З метою забезпечення планового обсягу чистого процентного доходу та цільового значення процентного спреду банк здійснює управління структурою балансу, зокрема, процентними активами і зобов'язаннями, з урахуванням дотримання оптимального співвідношення процентного ризику та дохідності.

Таблиця 2.12 Аналіз відсоткового ризику ВАТ "Ощадбанк"

Банком проводиться аналіз чутливості до відсоткового ризику, якого банк зазнає на звітну дату. Вищенаведений аналіз показує вплив зміни відсоткової ставки за процентними активами та пасивами банку на 100 базисних пунктів на чистий процентний дохід (ЧПД) банку.

Аналіз чутливості проведемо за наступними даними ( за 2012 р. ):

На вимогу і менше 1 міс. - (7 904 949) тис. грн.

Від 1 до 6 міс. - 3 617 551 тис. грн.

Від 6 до 12 міс. - 2 292 765 тис. грн.

Результати аналізу чутливості показують, що при підвищенні/пониженні відсоткової ставки на 100 базисних пунктів, плановий чистий процентний дохід протягом року може зменшитись/збільшитись на 44 378 тис. грн., що складає близько 1,1% чистого процентного доходу за 2010 рік. Отже відсоткову ставки відіграють важливу роль при управлінні ризиками банку.

Основною метою управління ціновим ризиком є обмеження негативного впливу зміни ринкових цін фінансових інструментів в портфелі банку на фінансовий результат діяльності банку і його капітал.

Станом на кінець дня 31 грудня 2011 року обсяг портфеля цінних паперів на продаж становив 5 888 514 тис. грн., що складає близько 10% від активів банку. В банку відсутні цінні папери, які обліковуються в торговому портфелі.

Станом на кінець дня 31 грудня 2012 року залишок портфеля цінних паперів на продаж становив 7 697 151 тис. грн. та збільшився впродовж 2012 року на 1 808 637 тис. грн.

Слід зазначити, що станом на 31 грудня 2012 року до портфелю цінних паперів на продаж включено ОВДП в обсязі 4 266 858 тис. грн. (з урахуванням амортизації дисконту/премії та суми нарахованих процентів та переоцінки) та облігацій Державної іпотечної установи в обсязі 60 370 тис. грн., придбані за операціями РЕПО з переходом права власності. Враховуючи, що за вказаними цінними паперами ціна зворотного викупу зафіксована, ціновий ризик за даними цінним паперами відсутній. Також в портфелі банку знаходяться ОВДП придбані за механізмом двохсторонніх котирувань НБУ в обсязі 2 597 517 тис. грн. Згідно Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України, затвердженим постановою правління НБУ №259 від 30 квітня 2011 року, Національний банк бере на себе зобов'язання щодо викупу цих цінних паперів за встановленою ціною протягом будь-якого дня до часу їх обігу поза Національним банком. Таким чином, за вказаними цінними паперами ціновий ризик також відсутній.

Також в портфелі банку на продаж знаходяться акції в обсязі 23 063 тис. грн. Слід зазначити, що за даним портфелем акцій банком сформовано резерв в повному обсязі, тому банк також не розглядає даний портфель акцій, як такий, що доступний ціновому ризику [15].

Без врахування вказаних цінних паперів, а також без врахування прострочених нарахованих доходів за борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж (6 622 тис. грн.), портфель на продаж, банку становить 742 721 тис. грн., що складає близько 1,3% активів банку.

Оцінка чутливості до цінового ризику здійснено за допомогою методу дюрації (аналіз можливої зміни вартості цінних паперів в залежності від зміни середнього рівня відсоткових ставок (ринкової доходності) на фінансовому ринку). Дана модель передбачає наступні припущення:

- структура портфеля є незмінною;

- зміна відсоткових ставок становить + 250 б.п.

Станом на кінець дня 31 грудня 2012 року розрахункова зміна ціни портфеля цінних паперів на продаж, розрахована за вищезазначеними припущеннями, становить 43 949 тис. грн. (або 0,3 % від регулятивного капіталу банку) [13].

Враховуючи вищенаведене, можна оцінити ціновий ризик банку як незначний. Підсумовуючи проведений аналіз діяльності банку можна зробити наступні висновки: дані свідчать про достатню збалансованість за строками погашення та розміщення активів та зобов'язань банку; активи і пасиви за строками погашення між собою у цілому узгоджені, рівень ліквідності є достатнім. якість управління активами і пасивами Банку засвідчую як задовільну, керівництво ВАТ "Ощадбанку" на належному рівні забезпечує управління активами і пасивами. Кредитний портфель банку характеризується достатнім рівнем забезпеченості, якість кредитного портфеля можна вважати хорошою.

Стан дебіторської заборгованості банку задовільний. Під дебіторську заборгованість сформовані резерви згідно нормативно-правових актів НБУ в достатньому обсязі. На основі проведеної роботи підтверджую наявність помірного ризику за основними операціями банку та операціями з інсайдерами/пов'язаними особами, система оцінювання та управління ризиками в банку охоплює всі процедури та всі ризики притаманні банку і є достатньою.

Динаміка обсягу, складу та структури зобов'язань банку заслуговує на загальну позитивну оцінку і дозволяє зробити висновок, що керівництво ВАТ "Ощадбанк" здійснює активну політику по залученню коштів клієнтів, як найвигідніших джерел фінансових ресурсів.

Отже, за основними показниками ВАТ "Ощадбанк" входить до першої десятки провідних банків України. За підсумками 2012 року можна впевнено стверджувати, що банк зберіг свої позиції у лідируючий групі банків і має стійкий авторитет надійного та стабільного банку.

Аналіз активів та пасивів банку за досліджуваний період свідчить, що за рахунок проведення цілеспрямованої і більш виваженої кредитно-ресурсної політики, структура балансу суттєво поліпшилася.

3. Шляхи покращення управління ризиками банку

3.1 Проблеми управління ризиками та шляхи їх розв'язання

З погляду можливостей застосовування окремих методів управління доцільно виділити кілька груп фінансових ризиків, об'єднавши їх за ознакою застосування тих чи інших методів мінімізації. Це групи ризиків, які можуть бути:

1) диверсифіковані;

2) застраховані;

3) прохеджовані;

4) знижені за допомогою інтегрованого управління активами і пасивами банку.

Якщо рівень ризику з якоїсь причини не вдається мінімізувати, керівництво банку може прийняти рішення про його обмеження. Обмеження ризику або його зниження до допустимого рівня досягається обмеженням обсягів операцій, у зв'язку з якими виникає ризик, або скороченням періоду часу, протягом якого банк наражається на відповідний ризик.

У своїй діяльності банки можуть використовувати тактику уникнення ризику, відмовляючись від проведення певних фінансових операцій, освоєння нових ринків, упровадження нових послуг і продуктів та інших дій, які супроводжуються підвищеним ризиком. Якщо компанія може працювати без залучення кредитних ресурсів, розміщення коштів на депозитах, купівлі цінних паперів, проведення експортно-імпортних операцій і завдяки цьому уникнути багатьох видів ризиків, то для банку такий шлях неприйнятний. Адже більшість банківських операцій зумовлюється, насамперед, потребами клієнтів, без яких банк існувати не зможе.

Тому в процесі управління ризиками банк має якнайширше застосовувати методи їх мінімізації, удосконалювати відомі та шукати нові підходи до вирішення проблем ризикованості діяльності. Водночас банки наражаються й на такі ризики, вплинути на які вони не в змозі. У такому разі ризики оцінюються й беруться до уваги під час розрахунків загального рівня ризикованості банку. Може статися так, що доведеться знизити інші ризики, аби сукупний ризик банку не перевищував допустимого рівня.

На останньому, четвертому етапі, рівень банківських ризиків контролюють за допомогою систем моніторингу, спираючись на різні методики та щоденну діяльність конкретних підрозділів банку. Оперативний контроль за рівнем ризику належить до обов'язків менеджерів, тоді як стратегічний контроль за діяльністю банку та самого оперативного керівництва може бути реалізований лише власниками -- акціонерами банку. Якщо засновники банку не створюють дієвих механізмів контролю на рівні Ради директорів, то їхні шанси на досягнення очікуваних результатів істотно знижуються.

Однією з важливих складових системи контролю за банківськими ризиками є внутрішній управлінський контроль. Завдання його зводяться до чіткого визначення та розмежування посадових повноважень, забезпечення подвійного контролю, ротації кадрів, організації контролю за окремими операціями безпосередньо на робочих місцях, створення досконалих систем передавання та зберігання інформації.

Моніторинг ризику -- це процес функціонування регулярної незалежної системи оцінювання та контролю за ризиком з механізмом зворотного зв'язку. Моніторинг здійснюється завдяки інформаційним звітам структурних підрозділів та окремих посадових осіб, внутрішньому і зовнішньому аудиту й аналітичній діяльності спеціалізованих служб банку.

Система моніторингу ризиків допомагає коригувати поточну діяльність згідно із сигналами попередження, що їх вона генерує з використанням механізму зворотного зв'язку. Результативність системи управління ризиками в цілому істотно залежить від ефективності системи моніторингу. За такого підходу до організації процесу управління менеджери середньої ланки відповідають як за надійність локальної системи, так і за втілення в життя стратегічних цілей, сформульованих на рівні вищого керівництва банку.

У великих банках для посилення контролю за банківськими ризиками створюються комітети управління ризиками або спеціалізовані відділи, які діють під керівництвом Ради директорів. Їх завданням є, зокрема, збір, обробка й аналіз інформації, яка надходить зі структурних підрозділів, її узагальнення та прогнозування можливих сценаріїв для врахування ризиків на рівні банку в цілому.

З метою уникнення загроз, пов'язаних із реалізацією зовнішніх та внутрішніх факторів ризику, відповідно до вимог НБУ, розробляються процедури та заходи щодо попередження та запобігання стресовим ситуаціям, плани дій на випадок кризових обставин.

Управління кредитним ризиком, вплив якого на капітал банку є найбільш суттєвим, спрямований на підвищення якості активів, створення диверсифікованої структури кредитного портфеля, формування достатнього обсягу страхових резервів. Процес управління ризиком здійснюється на центральному рівні, на рівні Головних регіональних управлінь та на рівні філій банку. Ефективно діє система лімітів та розподілу повноважень. Банк завжди керується принципами обережності та зваженості при формуванні свого кредитного портфеля, що забезпечується завдяки системі лімітів на активні операції, якісній оцінці платоспроможності позичальника та вартості застави, регулярного моніторингу обслуговування заборгованості та стану застави упродовж терміну кредиту.

Для дослідження впливу форс-мажорних обставин на показники діяльності банку та виконання нормативних вимог, встановлених Національним банком України, використовуються алгоритми стрес-тестування. Розуміння ризику, його оцінка і методи управління ним в ВАТ "Ощадбанк" є пріоритетними, тому система управління ризиками постійно вдосконалюється і розвивається.

3.2 Пропозиції щодо ефективного управління ризиками

Кредити є найприбутковішим банківським активом, створюючи, як правило, більшу частину доходів банку. Проте кредитна діяльність не є винятком із загального правила щодо співвідношення між доходом і ризиком. А це означає, що висока дохідність неодмінно супроводжується підвищеним ризиком, унаслідок чого кредитні операції залишаються найризикованішою частиною активів банку. Саме тому ефективність кредитних операцій треба оцінювати за співвідношенням очікуваних доходів та кредитного ризику операції. У тому разі, коли якість управління оцінюється за будь-яким одним показником, одержати достовірні результати досить складно. Наприклад, припустімо, що реальна дохідність однієї кредитної операції становить 29%, а другої -- 23%. На перший погляд перша операція здається привабливішою, але якщо пов'язаний з нею кредитний ризик удвічі вищий ніж у другої операції, то стає очевидним, що ефективнішою треба визнати саме цю, другу. Тільки такий підхід дає змогу отримати комплексну оцінку ефективності кредитної діяльності банку та знайти оптимальне співвідношення між доходом і ризиком. У цьому зв'язку варто звернути увагу на те, що намагання знизити кредитний ризик хоч є й природним, але виправдовується лише до певної межі, адже разом зі зменшенням ризику знижується і дохідність кредитної операції. Наприклад, за надання кредиту позичальнику з найвищим кредитним рейтингом відсоткова ставка буде мінімальною. Або інший приклад: надання позички під заставу зменшує кредитний ризик, але збільшує витрати, пов'язані з контролем за ліквідністю та станом цієї застави, її зберіганням та юридичним обслуговуванням, що в кінцевому підсумку призводить до зменшення дохідності. Можливі також ситуації, коли банк погоджується на збільшення ризику, якщо очікувана дохідність є достатньо високою. Тому в процесі аналітичного дослідження слід виявити рівень кредитного ризику, який є прийнятним для банку і забезпечує достатній дохід від кредитної операції.

Отже, будь-яке рішення щодо проведення кредитної операції має базуватися на результатах аналізу співвідношення очікуваного доходу й ризику. В наступній таблиці наведений прогноз виконання загальних нормативів кредитного ризику, який є на сьогоднішній день основним видом ризику в ВАТ "Ощадбанк".

Таблиця 3.1 Прогнозні значення нормативів ВАТ "Ощадбанк"

З даних таблиці 3.1 можна констатувати, що ВАТ "Ощадбанк" має досить високе прогнозне значення максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента ( 24,80 % ), що перевищує норму на 4,80 %, і в свою чергу є негативним для діяльності банку, тому що підвищує ризиковість неповернення наданих банком кредитів. Стосовно "великих" кредитних ризиків, то вони становлять 146,89%, при нормі не більше 800%, тобто даний прогнозний норматив повністю відповідає рекомендованому значенню. Максимальний розмір кредитів наданих одному інсайдеру складає 0,08 %, що на випадок неплатоспроможності позичальника буде не великим ризиком для банку. Так само і максимальний розмір кредитів, гарантій і поручительств наданих інсайдерам складає невелику частку ( 0,26 % ), при нормі не більше 20 %, в загальному кредитному портфелі. Щодо інвестування в цінні папери, то тут банк також дотримується принципу обережності, на що вказує значення даного нормативу ( 0,05 %). І загальна сума інвестування становить 0,13 %. Отже, в цілому можна зробити висновок, що ВАТ "Ощадбанк" проводить ефективну політику по усуненню кредитних ризиків, але прогнозний максимальний розмір ризику, що припадає на одного контрагента дещо не відповідає нормативному значенню встановленому НБУ, тому для нормалізації даного нормативу, і одночасно зменшення ризику, банку необхідно глибше оцінювати фінансовий стан позичальників і при можливості збільшувати суму власного капіталу. Стосовно прогнозу валютного ризику, то він наведений у табл. 3.2.

Таблиця 3.2 Прогнозна оцінка валютного ризику

Проаналізувавши дані табл. 3.2, можна зробити висновок, що банк має доволі непогані прогнозні значення, а саме монетарні зобов'язання покриваються монетарним активами, при цьому їх чиста позиція зростає до 915005 тис.грн., в той час як станом на 31 грудня 2010 року вона становила 562002 тис.грн., що безумовно є позитивним для діяльності банку. Загалом дане перевищення монетарних зобов'язань над монетарними активами банк має по кожній валюті, що вказує на те, що ВАТ "Ощадбанк" не матиме в майбутньому проблем з валютою. А також можна відмітити перехід більшо-сті валютних операції банку на дві найстабільніші на даний час валюти (долари США та євро).

Висновки

Таким чином, підводячи підсумки даної роботи слід відмітити, що банківська діяльність в умовах ринкової економіки неминучо пов'язана з ризиком. Він присутній при будь-якій операції банку, хоча може бути в різних масштабах та по-різному "пом'якшуватись".

В першому розділі роботи була розглянуто сутність банківських ризиків та їх існуючі класифікації. В процесі роботи було виявлено, що в економічній літературі та в практиці термін "ризик" вживається досить часто і залежно від контексту в поняття вкладається різний зміст, оскільки визначення ризику багатогранне. У найширшому розумінні ризиком називають невизначеність щодо здійснення тієї чи іншої події в майбутньому. Ризик вимірюється ймовірнісю того, що очікувана подія не відбудеться і не призведе до небажаних наслідків. У банківській справі, як і в інших видах бізнесу, ризик пов'язується, насамперед, з фінансовими втратами, що виникають у разі реалізації певних ризиків.

Проблемі банківських ризиків присвячено багато наукових праць і досліджень, в яких наведено різноманітні класифікації ризиків взагалі та, зокрема, ризиків, що притаманні банківській діяльності.

Необхідно відмітити, що хоча проблема класифікації банківських ризиків і важлива, все ж таки вона є другорядною по відношенню до проблеми управління ними.

При управлінні банківськими ризиками, банки України керуються законодавчими та нормативними документами, які регламентують банківську діяльність в цілому, а також окремі питання.

Управляти ризиком - означає чинити дії, спрямовані на підтримання такого його рівня, що відповідає поставленим на даний момент цілям управління.

Вітчизняні банки проблему створення ефективних систем управління ризиками ще мають вирішити. При цьому важливо використати міжнародний досвід та пам'ятати, що становлення практики управління ризиками ще не завершене. Створити універсальну методику побудови зазначених систем не можна в принципі, оскільки кожний банк по-своєму унікальний, орієнтований на власну ринкову нішу, можливості своїх співробітників, усталені зв'язки. Механічне копіювання вдалої моделі управління ризиком, створеної конкретним банком, призведе швидше до негативних наслідків в іншому банку.

Згідно з чинним законодавством та нормативно-правовими актами Національного банку України банки формують резерви на покриття можливих втрат за кредитними операціями.

Створення резерву під кредитні ризики банку - це визнання витрат для відображення реального результату діяльності банку з урахуванням погіршення якості його активів або підвищення ризику кредитних операцій.

Розвиток банківської справи на Україні досяг певного рівня, який призводить до необхідності виявлення, аналізу та управління банківських ризиків, що давно використовується у зарубіжній банківській практиці і тільки починає свій розвиток в Україні.

Всі ці проблеми стосуються всіх банків України і мають вплив на всю банківську систему в цілому. При їх вирішенні необхідно спиратись на досвід економічно стійких країн, але враховувати індивідуальність становлення та розвитку банківської системи України. Всі ці проблеми з часом будуть вирішені, а на їх місці з'являться нові. Без проблем та труднощів не буває розвитку.

Список використаних джерел

1. Алексеєнко М.Д. Капітал банку: питання теорії та практики: Монографія. Алексеєнко М.Д. - К: КНЕУ, 2002. - 276 с.

2. Аналіз банківської діяльності: Підручник / [А.М. Герасимович, М.Д. Алексеєнко, І.М. Парасій-Вергуненко та ін.]; За ред. А.М. Герасимовича. - К.: КНЕУ, 2003. - 599 с.

3. Банківський нагляд: навч. посіб. / [Міщенко В.І., Яценюк А.П., Коваленко В.В. та ін.] - К. : Знання, 2004. - 406 с.

4. Бурденко І. Розкриття інформації про банківські ризики у фінансовій звітності / Бурденко І., Пожар О. // Вісн. Нац. банку України. - 2006. - № 7.

5. Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посіб. / Васюренко О.В. - [6-те вид., перероб. і доп.] - К.: Знання, 2008. - 318 с.

6. Вовчак О.Д. Банківський нагляд: навч. посіб. / Вовчак О.Д., Скаско О.І., Стасів A.M. - Л.: Новий світ - 2000, 2005. - 472 с.

7. Волошин І.В. Оцінка банківських ризиків: нові підходи / Волошин І.В. - К. : Эльга : Ника-Центр, 2004. - 216 с.

8. Гандзюк М.П. Основи охорони праці / - Гандзюк М.П., Желібо С.П. - К., 2004. - 373c.

9. Завальнюк Є.А. Розвиток прикладної банківської системи з урахуванням вимог міжнародних стандартів / Завальнюк Є. А. // Вісник Національного банку України. - 2005. - №7.

10. Запорожець З. Управління банківськими ризиками в контексті інформаційних технологій / Запорожець З. // Вісник Національного банку України. - 2004. - №10.

11. Карчева Г. Використання методів непараметричної статистики для оцінки ризику ліквідності банків / Карчева Г. // Вісн. Нац. банку України. - 2007. - № 7.

12. Ковальов О.П. Класифікація банківських ризиків. Фактори, що впливають на кредитні ризики / Ковальов О.П. - K., 2004. - 311c.

13. Матвійчук А.В. Аналіз і управління економічними ризиками: Навч. посіб. / Матвійчук А.В. - К.: Центр навч. літ-ри. 2007. - 375c.

14. Офіційний сайт ВАТ "Ощадбанк" // www.oschadnybank.ua.

15. Офіційний сайт Національного банку України // www.bank.gov.ua.

16. Про банки і банківську діяльність. (Відомості Верховної Ради, 2001 р., N 5-6, ст.30), редакція закону від 22.06.2004 р. чинна 3 15.07.2004 р.

17. Про додаткові заходи щодо діяльності банків: Постанова Правління Національного банку України від 11.10.2008р. № 319, зі змінами.

18. Про Національний банк України. (Відомості Верховної Ради, 1999, N 29, ст. 238), редакція закону від 03.02.2004 р. чинна з 27.02.2004 р.

19. Про організацію роботи з готівкового обігу установ банків України № 69 від 19.03.2001 р.

20. Про порядок регулювання діяльності банків в Україні: Постанова Правління НБУ від 28.08.2001р. № 368, зі змінами від 17.12.2007р.

21. Про регулювання грошово-кредитного ринку: Постанова Правління Національного банку України від 07.11.2007р. № 403.

22. Тичина В. Проблеми та практика управління банківськими ризиками / Тичина В., Задніпровська О. // Вісн. Нац. банку України. - 2008. - № 1.

Размещено на Allbest.ru