Банківські операції

Територіальне відокремлене відділення банку - підрозділ, який здійснює лише розрахунково-касове обслуговування клієнтів та вкладні операції.

Економічні нормативи - показники, що встановлюються Національним банком України і дотримання яких є обов'язковим для банків.

Істотна участь у банку - пряме або опосередковане, самостійно або спільно з іншими особами володіння 10 і більше відсотками статутного капіталу або права голосу придбаних акцій (паїв) юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість вирішального впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи.

Клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Підрозділ банку - структурна одиниця банку, що не має статусу юридичної особи і виконує функції, визначені банком.

Реорганізація банку - злиття, приєднання, виділення, поділ банку, перетворення його організаційно-правової форми, наслідком яких є передача, прийняття його майна, коштів, прав та обов'язків правонаступникам.

Учасники банку - засновники банку, акціонери банку, який є акціонерним товариством, учасники банку, який є товариством з обмеженою відповідальністю, і пайовики кооперативного банку.

Банківська корпорація - це юридична особа (банк), засновниками та акціонерами якої можуть бути виключно банки. Банківська корпорація створюється з метою концентрації капіталів банків - учасників корпорації, підвищення їх загальної ліквідності та платоспроможності, а також забезпечення координації та нагляду за їх діяльністю. Підлягає реєстрації у НБУ. Виконує функції розрахункового центру для банків - членів корпорації і не веде безпосереднього обслуговування клієнтів (фізичних та юридичних осіб, крім банків та інших фінансових установ).

Банківська холдингова група - це банківське об'єднання, до складу якого входять виключно банки. Материнському банку банківської холдингової групи має належати не менше 50 відсотків акціонерного (пайового) капіталу або голосів кожного з інших учасників групи, які є його дочірніми банками. Банківські холдингові групи дозволяється створювати лише за умови, що угода про їх створення передбачає покладання на головний банк групи додаткових організаційних функцій стосовно банків - членів групи, а також створення системи управління спільною діяльністю. Материнський банк банківської холдингової групи відповідає за зобов'язаннями своїх членів у межах свого внеску в капіталі кожного з них, якщо інше не передбачено законом або угодою між ними.

Фінансова холдингова група має складатися переважно або виключно з установ, що надають фінансові послуги, причому серед них має бути щонайменше один банк, і материнська компанія має бути фінансовою установою. Материнській компанії має належати більше 50 відсотків акціонерного (пайового) капіталу кожного з учасників фінансової холдингової групи.

До теми 2

Функціональна структура банку - це така структура, за якої підрозділи формуються у відповідності до своїх функціональних призначень і видів вирішуваних завдань. У межах такої структури кожний з напрямів роботи банку представлений окремим підрозділом, величина якого відповідає величині банку і обсягу послу, що ним надаються.

Дивізіональна структура банку - це споживча структура, сутність якої у групуванні підрозділів відповідно до класів обслуговуваних споживачів. За такі класи, як правило, приймають юридичних осіб, фізичних осіб.

Матрична структура банку - це така структура банку, яка поєднує проектну та функціональні структури, а кожен виконавець має подвійне підпорядкування - з одного боку функціональному підрозділу, а з іншого - він є учасником реалізації певного проекту. Така структурна схема змінюється відповідно до конкретних завдань у окремі проміжки часу.

Письмовий дозвіл Національного банку - документ, який видає Національний банк у порядку і на умовах, визначених Законом України "Про банки і банківську діяльність" на підставі якого банки мають право здійснювати окремі операції, передбачені статтею 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Ліцензування - це порядок надання дозволу на здійснення окремих чи всіх банківських операцій комерційному банку, який з моменту реєстрації НБУ набув статусу юридичної особи.

Банківська ліцензія - документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки мають право здійснювати банківську діяльність.

Операції банку - дії банківської установи, спрямовані на забезпечення її функціонування, з одного боку, як суб'єкта підприємницької діяльності, з іншого - як фінансового посередника, який здійснює притаманні йому функції.

Пасивні операції банку - операції, за допомогою яких банк формує свої ресурси для здійснення активних операцій.

Активні банківські операції - це операції, за допомогою яких банки розміщують ресурси, що є у їх розпорядженні, з метою одержання необхідного доходу і забезпечення своєї ліквідності. Активні банківські операції різноманітні за формою і призначенням, їх структура відображає спеціалізацію діяльності банку.

Прибуток банку - це економічна категорія, яка відображає кінцевий результат економічних відносин, що складаються між банками і суб'єктами господарювання та фізичними особами з приводу надання їм тимчасово вільних коштів на. умовах повернення і оплати за користування ними та інших послуг.

Метод загального фонду коштів: всі ресурси об'єднуються в загальний фонд коштів і потім розподіляються між тими видами активів, які відповідають стратегічній політиці банку. Характеризується наступною схемою:

Джерела коштів: Розміщення коштів:

Вклади до запитання Первинні резерви

Ощадні вклади Вторинні резерви

Строкові вклади Кредити (в т. ч. кредити

Кредити отримані від банкам)

інших банків Цінні папери та інвестиції

Власний капітал Інші напрямки вкладень

Кредитний потенціал комерційного банку визначається величиною залучених коштів за мінусом резерву ліквідності, обсяг якого залежить від нормативу обов'язкового резерву, що встановлюється Центральним банком та рівня резерву ліквідності,що визначається банком індивідуально для себе.

Метод розподілу активів чи конверсії коштів встановлює, що розмір необхідних банку ліквідних коштів залежить від джерел залучення. Тим самим джерела коштів розмежовуються відповідно до норм обов'язкових резервів та швидкості їх обігу, що відображає схема.

Джерела коштів: Розміщення коштів:

Вклади до запитання Первинні (обов'язкові) резерви

Ощадні вклади Вторинні (додаткові) резерви

Строкові вклади Кредити (в т. ч. кредити банкам)

Кредити, отримані Цінні папери

від інших банків

Акціонерний капітал Інші напрямки вкладень

До теми 3

Капітал банку - залишкова вартість активів банку після вирахування всіх його зобов'язань.

Капітал статутний - сплачений та зареєстрований підписний капітал.

Інсайдер - особа (юридична або фізична), яка має доступ до конфіденційної інформації про справи банку завдяки своєму службовому становищу, участі у капіталі банку, родинним зв'язкам і має можливість використовувати своє становище у власних інтересах.

Норматив адекватності основного капіталу встановлюється з метою визначення спроможності банку захистити кредиторів і вкладників від непередбачуваних збитків, яких може зазнати банк у процесі своєї діяльності залежно від розміру різноманітних ризиків.

Показник адекватності основного капіталу банку розраховується як співвідношення основного капіталу до загальних активів банку.

Неплатоспроможність банку - неспроможність банку своєчасно та в повному обсязі виконати законні вимоги кредиторів через відсутність коштів або зменшення розміру капіталу банку до суми, що становить менше однієї третини мінімального розміру регулятивного капіталу банку.

Регулятивний капітал (власні кошти) - складається з основного та додаткового капіталу, зваженого на ризики, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України. Це один з показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків.

Платоспроможність банку - це здатність банку своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов'язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру.

Банківські ресурси - це сукупність грошових коштів, які знаходяться у розпорядженні комерційних банків і використовуються ними для здійснення кредитних, інвестиційних та інших активних операцій.

Власний капітал комерційного банку розуміють грошові кошти, внесені акціонерами або засновниками банку до статутного фонду (капіталу) (величину капіталу, на яку отримано письмові зобов'язання акціонерів (пайовиків) банку на внесення коштів за підпискою на акції (паї) називають підписним капіталом), а також кошти, утворені в процесі подальшої діяльності банку. Тобто, це залишкова вартість активів банку після вирахування всіх його зобов'язань.

Методика коригування статутного капіталу на індекс девальвації чи ревальвації гривні за підсумками року на основі фінансової звітності визначається окремою постановою Правління Національного банку.

Субординований капітал включає кошти, що залучені від юридичних осіб - резидентів і нерезидентів, як у національній, так і в іноземній валюті на умовах субординованого боргу.

Субординований борг - це звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу - облігації, векселі імітовані банком), які відповідно до угоди не можуть бути взяті з банку раніше п'яти років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів. При цьому сума таких коштів, уключених до капіталу, не може перевищувати 50 відсотків розміру основного капіталу з щорічним зменшенням на 20 відсотків від його первинної вартості протягом п'яти останніх років дії угоди.

Емісійні різниці (емісійний дохід) - сума перевищення доходів, отриманих підприємством від первинної емісії (випуску) власних акцій та інших корпоративних прав над номіналом таких акцій (інших корпоративних прав).

Статутний капітал - сплачений та зареєстрований підписний капітал, який посідає центральне місце у складі власних банківських ресурсів. Він формується під час створення нового банку за рахунок акціонерного або приватного капіталу.

Резервний фонд - це грошові ресурси, що резервуються банком для забезпечення непередбачений витрат, покриття збитків від банківської діяльності, а також виплати дивідендів по привілейованих акціях при недостатності отриманого банком прибутку. Утворюється резервний фонд за рахунок щорічних відрахувань від прибутку, зафіксованих в статуті банку. Розмір резервного фонду та щорічних внесків до нього встановлюється зборами акціонерів (учасників) і фіксується в установчих документах. Резервний фонд не може бути меншим 25% статутного капіталу, а розмір відрахувань - меншим 5% чистого прибутку. Стабільні банки створюють резервні фонди як правило на рівні 50% від розміру статутного капіталу.

Інший капітал - є елементом додаткового капіталу банків, що складається зі страхових резервів, передусім щодо страхування банківських ризиків (валютного інвестиційного). Призначенням цих резервів є зниження негативних наслідків у зв'язку з виникненням збитків від операцій з валютою та цінними паперами що знаходяться у розпорядженні банку В Україні ці резерви створюються з прибутку що залишається у банку після сплати податків.

Прибуток поточного року - це різниця між доходами та витратами банку на звітну дату (доходи і витрати банку відображаються в балансі наростаючим підсумком із початку року, а в останній робочий день року, за бухгалтерською термінологією, "згортаються"), що враховується як елемент власного капіталу комерційного банку до останнього робочого дня року є ресурсом внутрішнього походження.

Прибуток минулих років - це підтверджений прибуток, що залишається в розпорядженні банку після сплати податків та всіх відрахувань, зокрема дивідендів. Відповідно, якщо банківська установа працює ефективно, обсяг прибутку минулих років має постійно зростати.

Звичайний акціонерний капітал - це капітал, вартість якого визначається за номінальною ціною звичайних акцій, випущених банком, за якими він сплачує нефіксовані дивіденди, тобто їх розмір залежить від рішення ради директорів банку щодо виплати дивідендів.

Привілейований акціонерний капітал - це капітал, вартість якого визначається за номінальною ціною акцій, за якими банк сплачує фіксовані дивіденди.

Емісійні або курсові різниці - це різниця між фактичною ринковою ціною купівлі акцій та номінальною їх вартістю.

Нерозподілений прибуток - це чистий прибуток, що залишений банком для інвестиційних цілей після сплати дивідендів.

Резерви - це кошти, залишені на непередбачені витрати. Вони використовуються для виплати дивідендів, які ще не оголошені; кошти для майбутнього вилучення з обороту акцій або для погашення зобов'язань.

Цінні папери, які погашаються за рахунок продажу акцій - це боргові зобов'язання банку, погашення яких можливе лише шляхом продажу акцій.

Спеціальні фонди - це загальна назва фондів економічного стимулювання та інших фондів, які призначені для виробничого й соціального розвитку банку.

До теми 4

Клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Залучені ресурси - це тимчасово вільні кошти вкладників, мобілізовані банком на певних умовах і на певний термін чи до запитання. Залежно від категорії вкладника це можуть бути кошти:

* юридичних осіб;

* фізичних осіб;

* банків і фінансово-кредитних установ;

Депозитні операції - це пасивні операції з передачі до банківської установи їх власником для зберігання на визначених за домовленістю між банком і вкладником умовах, грошових коштів у безготівковій та готівковій формах в національній або іноземній валютах. Вкладником може бути юридична чи фізична особа, а також третя особа, яка відкриває депозитний рахунок за дорученням.

Депозитна операція - це операція із залучення грошових коштів юридичних та фізичних осіб на депозитні рахунки.

Депозити на строк оформляються спеціальним договором вкладу між банком і клієнтом, в якому передбачаються всі аспекти взаємовідносин сторін, їх права і обов'язки, ступінь відповідальності за додержання умов договору, порядок вирішення спірних питань.

Кошти на поточних (розрахункових) рахунках підприємств і організацій різних форм власності - це депозити до запитання призначені для поточних розрахунків. Відкриття таких депозитних рахунків відбувається за ініціативою клієнтів в зв'язку з потребою здійснювати розрахунки, платежі, цільове використання власних фінансових ресурсів, отримувати в своє розпорядження грошові кошти при касовому обслуговуванні банком. Для покриття операційних витрат, пов'язаних з веденням поточних рахунків, банк стягує з клієнта комісійну винагороду. Гроші вносяться на такі рахунки або знімаються з них як частинами, так і повністю, без обмежень. Недолік депозитів до запитання для клієнтів-власників рахунків полягає у відсутності процентних доходів по рахунку або занадто низькому їх рівні. Для банку недоліком депозитів до запитання виступає саме потенційна можливість вилучення власником грошей з рахунку.

Поточний рахунок з овердрафтом - це активно-пасивний рахунок з можливістю виникнення дебетового сальдо. На цьому рахунку на основі угоди між клієнтом і банком допускається в певному розмірі перевищення суми списання з рахунку над величиною залишку коштів, що означає отримання кредиту. Для цього рахунку більш характерним є пасивний (кредитовий) залишок.

Кошти на кореспондентських рахунках комерційних банків - це рахунки, які відкриваються в НБУ або банках-кореспондентах для здійснення розрахунків і платежів у односторонньому порядку або взаємних розрахунків між банками, в тому числі за дорученням їх клієнтів. Кореспондентські рахунки, відкриті банком в інших банках-кореспондентах називаються ностро-рахунками, а кореспондентські рахунки, відкриті іншими банками-кореспондентами в даному банку, називаються лоро-рахунками.

Вкладні рахунки населення до запитання банк відкриває фізичним особам з метою збереження й нагромадження їх коштів. Тому за таким рахунком допускаються додаткові внески протягом терміну зберігання.

Кошти на вкладний рахунок фізичної особи можна:

* вносити готівкою;

* перераховувати з власного вкладного рахунку в іншому банку;

* перераховувати з поточного рахунку.

При цьому вкладникові можуть видавати вкладний документ (ощадну книжку, сертифікат).

Ощадні вклади населення призначені для нагромадження або зберігання грошових заощаджень. Вони займають проміжне положення між строковими депозитами і депозитами до запитання. Відмінністю ощадних вкладів від строкових є те, що вони не мають фіксованого терміну зберігання, невеликі за мінімальним розміром, не потребують попереднього обов'язкового повідомлення про вилучення коштів власником рахунку, за винятком зняття. значних сум вкладу. Ощадні вклади, як і строкові, призначені не для розрахунків, а для заощадження і накопичення коштів населення.

Депозитні та ощадні сертифікати - це цінні папери, що письмово підтверджують внесення на банківській рахунок грошових коштів і надають право вкладникам на одержання після закінчення встановленого строку внесеної суми та нарахованих процентів. Депозитні сертифікати надаються юридичним особам, а ощадні - фізичним. Вони можуть бути іменними (які не підлягають продажу) і на пред'явника, які можуть вільно продаватись на вторинному фондовому ринку; строковими і до запитання, можуть існувати у паперовій і безпаперовій формах, у національній та іноземній валютах.

Капіталізація відсотків - процес нарощування депозиту за рахунок відсотків за депозитом. Подальше нарахування здійснюється на суму депозиту з урахуванням відсотків.

Страхування (гарантування) вкладів - комплекс заходів держави та центрального банку, спрямований на підтримку стійкості банківської системи. Усередині самої банківської системи склалися певні форми солідарності банків, для яких стійкість всієї системи є важливою умовою їх нормальної діяльності. Тому в деяких випадках банки самі організують страхування.

До теми 5

Позичені ресурси - це грошові кошти кредиторів та інвесторів, мобілізовані банками на певних умовах на міжбанківському та фондовому ринках. Тобто, це кошти, які банк отримує у вигляді позики від інших банківських установ, в тому числі НБУ, а також шляхом продажу власних боргових зобов'язань на грошовому ринку. Недепозитні джерела банківських ресурсів відрізняються від депозитних певними рисами:

по-перше, вони мають неперсональний характер, тобто не асоціюються з конкретним клієнтом банку, а залучаються на ринку на конкурентній основі;

по-друге, ініціатива залучення цих коштів належить самому банку.

Кількісний тендер - тендер, на якому Національний банк наперед установлює ціну (процентну ставку), за якою банки можуть одержати кредити рефінансування. Сума коштів, що пропонується для рефінансування, може оголошуватися або не оголошуватися.

Кредитор останньої інстанції - це, як правило, Національний банк України, до якого може звернутися банк або інша кредитна установа для отримання рефінансування у разі вичерпання інших можливостей рефінансування. Національний банк України має право, але не зобов'язаний, надавати кредити для рефінансування банку, якщо це не тягне за собою ризиків для банківської системи;

Облікова ставка Національного банку України - виражена у відсотках плата, що береться Національним банком України за рефінансування комерційних банків шляхом купівлі векселів до настання строку платежу по них і утримується з номінальної суми векселя. Облікова ставка є найнижчою серед ставок рефінансування і є орієнтиром ціни на гроші.

Кредитний аукціон НБУ(тендер) - це закритий аукціон з реалізації централізованих ресурсів НБУ, терміни проведення якого визначаються НБУ, а місцем їх здійснення є територіальні управління НБУ. Обов'язковою умовою допуску банку до аукціону є наявність кореспондентського рахунку банку у відповідному підрозділі НБУ, відсутність на ньому дебетового сальдо, своєчасність подання комерційним банком звітності, відсутність простроченої заборгованості за раніше отриманими кредитами НБУ. Кожний банк, який бере участь у кредитному аукціоні, може одержати не більше 50% ресурсів, запропонованих на продаж, при цьому заборгованість комерційного банку по кредитах НБУ не повинна перевищувати п'ятикратного розміру власного капіталу банку.

Ломбардне кредитування - це кредит, в якому облігації внутрішньої державної позики виступають як застава, тобто кредит надається НБУ комерційним банкам під забезпечення цінних паперів, які входять до ломбардного списку центрального банку (в Україні до нього включаються ОВДП). Ломбардні кредити надаються на строк, що не перевищує 30 днів, на підставі укладеної кредитної угоди. Заборгованість комерційного банку за такими кредитами не повинна перевищувати 75% вартості цінних паперів, які перебувають у забезпеченні. Цінні папери перераховуються на депо-рахунок у НБУ, де вони блокуються до погашення кредиту. При зменшенні вартості цінних паперів НБУ вимагає додаткового забезпечення (додаткових ОВДП). Ломбардна ставка НБУ звичайно вища за облікову.

Операції РЕПО - це фінансова операція, що ґрунтується на угоді між НБУ та комерційним банком про продаж - купівлю державних цінних паперів на певний термін із зобов'язанням зворотної купівлі - продажу їх у визначений термін або на вимогу однієї із сторін за обумовленою ціною. Така операція складається з двох частин:

перша частина (стандартне або пряме РЕПО) - здійснюється на підставі генеральної угоди щодо купівлі НБУ у комерційних банків державних цінних паперів з умовою зворотного викупу у визначений термін. При цьому НБУ випускає в обіг додатковий обсяг грошової маси, підтримує ліквідність банківської системи;

друга частина (зворотне РЕПО) - здійснюється на підставі генеральної угоди щодо продажу НБУ комерційним банкам державних цінних паперів за умовою їх викупу. При цьому НБУ вилучає з обігу надлишкову грошову масу.

Доход по операції РЕПО формується як різниця між цінами.

Ставки рефінансування Національного банку України - виражена у відсотках плата за кредити, що надаються комерційним банкам, яка встановлюється Національним банком України з метою впливу на грошовий оборот та кредитування. Національним банком України встановлюються облікова та ломбардна процентні ставки.

Рефінансування - це погашення старої заборгованості шляхом надання нових позичок, головним чином заміною короткострокових зобов'язань довгостроковими цінними паперами.

До теми 6

Безготівкові розрахунки - розрахунки, які здійснюються за допомогою записів на рахунках у банках, коли гроші списуються з рахунку платника і зараховуються отримувачу.

Грошовий обіг - це сукупність усіх грошових розрахунків незалежно від форми їх здійснення.

Депозитний рахунок - рахунок, який відкривається підприємству на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунку та установою банку на визначений у договорі строк.

Акредитив - договір, що містить зобов'язання банку-емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені проти документів, які відповідають умовам акредитива, зобов'язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

Акцепт - згода на оплату або гарантування оплати документів.

Списання примусове (далі - примусове списання (стягнення) коштів) - списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

Комерційний вексель - це вид цінних паперів, що являє собою безумовне письмове боргове зобов'язання юридичної чи фізичної особи встановленої законом форми сплатити після настання терміну власникові векселя певну суму грошей, що в ньому вказана.

Інкасування векселя полягає у виконанні банком доручення клієнта-векселедержателя стягти з боржника платіж. Усі операції, пов'язані з інкасуванням векселів, здійснюються згідно з відповідним договором, за їх виконання банк дістає комісійну винагороду.

Доміцилювання векселів полягає у виконанні банком доручення клієнта-векселедавця або трасата прийняти вексель до оплати та оплатити його за рахунок довірителя. Банк у такому разі виконує функцію платника.

Вексель до оплати слід подавати в місці платежу платникові або третій особі, якій платник за векселем доручає оплатити вексель, тобто доміциліантові. Доміциліантом звичайно виступає банк, згодою якого треба попередньо заручитися (уклавши відповідний договір).

Інкасування (інкасо) - здійснення банком за дорученням клієнта операцій з розрахунковими та супровідними документами з метою одержання платежу або передавання розрахункових та/чи супровідних документів проти платежу, або передавання розрахункових та/чи супровідних документів на інших умовах

Операційний день - частина робочого дня банку або іншої установи - члена платіжної системи, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання та можна за наявності технічної можливості здійснити їх оброблення, передавання та виконання. Тривалість операційного дня встановлюється банком або іншою установою - членом платіжної системи самостійно та зазначається в їх внутрішніх правилах.

Ордер меморіальний (далі - меморіальний ордер) - розрахунковий документ, який складається банком для оформлення внутрішньобанківських операцій, операцій щодо списання коштів з рахунку платника, здійснення договірного списання коштів з рахунку свого клієнта на підставі його письмового доручення або розпорядження стягувача про списання коштів з рахунку платника.

Платіжна вимога - розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача або при договірному списанні отримувача до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Платіжна вимога-доручення - розрахунковий документ, який складається з двох частин:

верхньої - вимоги одержувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів;

нижньої - доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок одержувача.

Платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок одержувача.

Платник - особа, з рахунку якої ініціюється переказ грошей або яка ініціює переказ шляхом подання до банку або іншої установи - члена платіжної системи документа на переказ готівки разом з відповідною сумою грошей.

Розрахунковий чек - розрахунковий документ, що містить письмове доручення власника рахунку (чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів.

Чекодавець - підприємство або фізична особа, яка здійснює платіж за допомогою чека та підписує його;.

Чекодержатель - підприємство або фізична особа, яка є одержувачем коштів за чеком.

Внутрішньобанківська платіжна система (далі - ВПС) - програмно-технічний комплекс із власними засобами захисту інформації, який експлуатується банком та його філіями і використовується для здійснення розрахунків між учасниками цієї системи, а також забезпечує взаємодію з СЕП, у тому числі з ІПС. Транспортні потреби системи можуть забезпечуватися системою електронної пошти Національного банку України (далі - система ЕП), власними чи загального користування засобами телекомунікації тощо.

Прямі кореспондентські відносини - це договірні відносини між комерційними банками, метою яких є здійснення платежів і розрахунків за дорученням один одного.

Електронний розрахунковий документ (міжбанківський електронний розрахунковий документ) - документ на переказ, сформований банком на підставі розрахункових документів банку, клієнтів, документів на переказ готівки, доручень на договірне списання, та представлений у формі електронних даних, що включають відповідні реквізити документа, у тому числі й електронний цифровий підпис.

Електронний цифровий підпис (далі - ЕЦП) - сукупність даних, отримана за допомогою криптографічного перетворення вмісту електронного документа, яка дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати особу, яка його підписала.

Кліринг - процедура періодичного взаємозаліку за зобов'язаннями учасників розрахунків певної платіжної системи, що включає процес отримання, сортування та розподілу розрахункових документів кожного учасника розрахунків, а також визначення остаточного розрахункового сальдо.

Консолідований кореспондентський рахунок - об'єднання коштів банку та його філій (або певної кількості філій) на кореспондентському рахунку, відкритому в територіальному управлінні Національного банку України з метою роботи банку (філії) в СЕП за відповідною моделлю обслуговування консолідованого кореспондентського рахунку.

Міжбанківські розрахунки - безготівкові розрахунки між банками, що обумовлені виконанням платежів клієнтів або власними зобов'язаннями одного банку перед іншим.

Розрахункова палата (далі - РП) - структурний підрозділ територіального управління Національного банку України, який обслуговує в СЕП банки відповідного банківського (віртуального банківського) регіону.

Розрахунковий банк (агент із розрахунків) - банк, який здійснює облік результатів розрахунків між банками - учасниками певної платіжної системи, а також відображення цих результатів за їх рахунками, що відкриті в розрахунковому банку.

Розрахункова палата банку - структурний підрозділ банку, що обслуговує філії банку у ВПС та забезпечує взаємодію ВПС із СЕП, у тому числі з ІПС.

Система електронних платежів Національного банку України (СЕП) - загальнодержавна платіжна система, що забезпечує здійснення розрахунків між банківськими установами, органами державного казначейства на території України із застосуванням електронних засобів приймання, оброблення, передавання та захисту інформації. Програмне забезпечення СЕП складається із програмно-технічних комплексів - автоматизованих робочих місць (АРМ), що відповідають трьом рівням структури СЕП: Центральна розрахункова палата; розрахункові палати; банківські установи - учасники СЕП.

Система електронної пошти Національного банку України (система ЕП) - система програмно-технічних засобів та організаційно-технологічних заходів забезпечення інформаційної взаємодії між банківськими та іншими установами в електронній формі.

Система автоматизації банку (САБ) - програмне забезпечення, що обслуговує поточну внутрішньобанківську діяльність (бухгалтерський облік, обслуговування рахунків клієнтів тощо).

Територіальні управління Національного банку - філії Національного банку України та Операційне управління Національного банку України.

Учасник СЕП безпосередній (далі - учасник СЕП) - банківська установа, що має технічний рахунок у РП або в ЦРП.

Учасник СЕП опосередкований - філія банку, що є учасником ВПС і здійснює міжбанківські розрахунки за консолідованим кореспондентським рахунком банку (обласної дирекції).

Файл СЕП - одиниця обміну інформацією між АРМ СЕП. У цій Інструкції файли СЕП позначаються однією ідентифікаційною літерою, що відповідає типу файла відповідно до технології роботи СЕП.

Центральна розрахункова палата (далі - ЦРП) - установа Національного банку України, яка забезпечує функціонування СЕП у цілому, ведення бази даних для ІПС щодо електронних міжбанківських розрахунків, виконаних через СЕП, а також здійснює функції РП для банківських установ м. Києва та Київської області, обслуговує інші віртуальні банківські регіони.

Формування архіву. Банківські установи - учасники СЕП, РП та ЦРП (далі за текстом цього пункту - установи) кожного робочого дня формують на зовнішніх носіях, придатних для тривалого зберігання та зчитування інформації (далі - зовнішні носії), архів банківських електронних документів з метою забезпечення довгострокового зберігання цієї інформації для оперативного її використання. Архів електронних банківських документів зберігається на зовнішніх носіях у формі, що дає змогу перевірити цілісність електронних банківських документів на цих носіях.

Установи банків - територіальні управління Національного банку, Операційне управління Національного банку, комерційні банки та їх філії, відділення та інші підрозділи банків.

Система «клієнт - банк» - спосіб передачі повідомлень між клієнтом та банком у зашифрованому вигляді за допомогою сертифікованих засобів захисту.

До теми 7

Розрахунково-касове обслуговування - надання банком клієнту на підставі укладеного між ними договору послуг, які пов'язані з переказом коштів з рахунку/на рахунок цього клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договором.

Операційна каса - сукупність всіх грошей готівкою, яка знаходиться в банку. Приймання грошей від клієнтів протягом операційного дня здійснюється прибутковою касою, а після операційного дня - вечірньою касою.

Підкріплення каси банку ~ захід, спрямований на придбання готівки в інших банків для забезпечення всіх строкових виплат.

Каса перерахунку - організується в установах банків, що приймають гроші від інкасаторів у спеціальних сумках. При цьому гроші в інкасаторських сумках спочатку надходять до приходної каси, де перевіряють їх цілісність, правильність пломбування і заповнення супровідних документів. Потім сумки передаються до кас перерахунку. На рахунок клієнта зараховується фактична кількість грошей, що була в інкасаторських сумках.

Вечірня каса - це каса, що організується банками з метою забезпечення максимального і своєчасного здавання виручки підприємствами та дотримання ними лімітів залишку готівки в касі для приймання готівкової виручки в робочі, вихідні та святкові дні. Вони приймають готівку після закінчення операційного дня. Гроші, що надійшли у ці каси, зараховуються на рахунки клієнтів, як правило, наступного дня. Видаткових операцій вечірні каси не здійснюють.

Денні приходні каси - це каси банку, які функціонують протягом часу, відведеного для обслуговування клієнтів (операційного дня). Вони приймають від клієнтів готівку за стандартними документами: оголошеннями на внесок готівки, приходними касовими ордерами. В цих документах вказують характер внеску - торгова виручка, виручка транспортного підприємства тощо. На прийняту суму банк видає клієнту квитанцію. Готівка, що надійшла у касу банку до закінчення операційного дня, того ж дня зараховується на рахунок клієнта.

Оприбуткування готівки в касі - облік готівки в касі підприємства на повну суму її фактичних надходжень.

Переказ готівки - унесення певної суми готівки підприємством (підприємцем) або фізичною особою з метою її зарахування на рахунки підприємства (підприємця) чи фізичної особи або видачі їм у готівковій формі.

Депонована заробітна плата - готівкові кошти, що одержані підприємством для оплати праці та не виплачені в установлений строк підприємством окремим фізичним особам.

Операційний час - час роботи установи банку з клієнтами, протягом якого банк приймає розрахункові документи, що мають бути оброблені, передані та виконані цією установою банку протягом цього робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється установою банку самостійно та зазначається в її внутрішніх нормативних документах.

Прогноз касових оборотів - оцінка перспектив розвитку готівкового обігу, згідно з якою визначаються обсяги та джерела надходжень готівки до кас банків, обсяги та цільове спрямування видачі готівки з кас банків, розмір випуску готівки або вилучення її з обігу.

Виплати, пов'язані з оплатою праці - виплата основної та додаткової заробітної плати, заохочувальні та компенсаційні виплати, а також інші виплати, що не входять до фонду оплати праці.

Готівковий обіг - обіг у готівковій формі законних платіжних засобів (банкнот та розмінної монети), які обслуговують потреби економіки країни.

Готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств, підприємців і фізичних осіб між собою за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги) і за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Емісійний результат - різниця між надходженнями готівки до кас банків та видачею її з кас банків, яка визначається за звітний період як випуск готівки в обіг (перевищення видачі з кас банків над надходженнями) або вилучення готівки з обігу (перевищення надходжень до кас банків над видачею).

Ліміт залишку готівки в касі (далі - ліміт каси) - граничний розмір готівки, що може залишатися в касі підприємства на кінець робочого дня, який встановлюється установою банку або самостійно визначається підприємством.

Інкасація готівки - переміщення готівки з кас підприємств і установ до кас комерційних банків.

Касова готівка - гроші готівкою, що знаходяться в касах банків, установ тощо.

До теми 8

Картковий рахунок (далі - картрахунок) - банківський рахунок, на якому обліковуються операції за платіжними картками.

Корпоративна картка - платіжна картка, яка дає змогу її держателю провести операції за рахунок коштів, що обліковуються на картковому рахунку юридичної особи.

До теми 9

Банківський кредит - це позичковий капітал банку в грошовій формі, що передається в тимчасове користування на засадах строковості, повернення, платності, забезпеченості та цільового використання.

Кредитор - суб'єкт кредитних відносин, який надає кредити іншому суб'єкту господарської діяльності у тимчасове користування.

Кредитний ризик - ймовірність несплати позичальником основного боргу та відсотків, які належать сплаті за користуванням кредитом у терміни, визначені у кредитному договорі.

Кредитна лінія - згода банку-кредитора надати кредит у майбутньому в розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовлені розміри за певний відрізок часу без проведення додаткових спеціальних переговорів. Це метод кредитування, за яким позичальник використовує обмежений таким чином кредит на протязі обумовленого часу шляхом сплати платіжних документів за потребою коштів.

Платоспроможність - здатність юридичної чи фізичної особи своєчасно і повністю виконати свої платіжні зобов'язання.

Позичальник - суб'єкт кредитних відносин, який отримав у тимчасове користування гроші на умовах повернення, платності та строковості.

Принципи кредитування - правила поведінки кредитора і позичальника в процесі здійснення кредитних операцій банку.

Проблемна позика - це позика, повернення якої може не здійснитись через певні фінансові проблеми в позичальника.

Пролонгація - подовження терміну чинності кредитної угоди.

Прострочена заборгованість - позика, не повернена банку своєчасно.

Спеціальний позичковий рахунок - рахунок, з якого протягом всього періоду кредитування здійснюється оплата платіжних документів у межах заздалегідь обумовленої суми.

Позичальник - суб'єкт кредитних відносин, який отримав у тимчасове користування грошові кошти на умовах повернення, платності, строковості.

Кредитоспроможність - це здатність позичальника в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов'язаннями.

Кредитний договір - укладається між кредитором і позичальником тільки в письмовій формі, які визначають взаємні зобов'язання та відповідальність сторін і не можуть змінюватися в односторонньому порядку без згоди обох сторін. В ньому обумовлюється економічна і юридична відповідальність сторін за додержання зобов'язань, передбачається порядок вирішення спірних питань в процесі кредитування.

Відсоток за надані кредити - це основне джерело доходів комерційного банку, за рахунок яких вони покривають свої витрати й одержують дохід. Визначаючи відсоткову ставку за кредит, банки виходять з мінімальної норми доходності, яка має покривати максимальні витрати на позику й містити цільовий прибуток.

Облікова ставка центрального банку - це процентна ставка, за якою останній здійснює рефінансування комерційних банків. Базова процентна ставка може бути або вищою, або нижчою облікової ставки. Якщо комерційний банк має дешеві ресурси (порівняно з обліковою ставкою), він має право встановлювати проценти за своїми позичками нижчі від облікової ставки.

Комісія - застосовується як додатковий елемент ціни банківського кредитування. Вона встановлюється, як правило, у тих випадках коли в процесі кредитування банк виконує додаткову роботу, пов'язану з оформленням позички, контролем, або наглядом за здійсненням проекту, що кредитується. Комісія може сплачуватися окремо, або додаватися до процента.

Лімітування кредитів - це визначення граничної суми заборгованості за позичкою конкретному позичальникові, тобто встановлення так званого ліміту кредитування. Для клієнта - це обмеження в можливості одержати кредит на певний період і на конкретну мету.

Диверсифікація активних операцій являє собою розміщення банківських ресурсів у різноманітних активних операціях: кредитних, інвестиційних, валютних тощо.

Диверсифікація кредитного портфеля як спосіб захисту від кредитного ризику - це розподіл коштів, що їх надають у позичку, між різними суб'єктами (юридичними й фізичними особами). Що більшій кількості позичальників банк передасть у тимчасове користування позичковий капітал, то меншим буде (за інших рівних умов) ступінь ризику неповернення боргу.

Оперативність у процесі стягнення боргу полягає в зобов'язанні банку підтримувати постійний контакт з позичальником протягом усього терміну користування позиченими коштами. Це дає змогу вчасно виявити виникнення проблемних позичок.

Резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків (далі - резерв під кредитні ризики) є спеціальним резервом, необхідність формування якого обумовлена кредитними ризиками, що притаманні банківській діяльності. Створення резерву під кредитні ризики - це визнання витрат для відображення реального результату діяльності банку з урахуванням погіршення якості його активів або підвищення ризиковості кредитних операцій.

"Стандартні" кредитні операції - це операції, за якими кредитний ризик є незначним і становить 1% чистого кредитного ризику.

"Під контролем" - це кредитні операції, за якими кредитний ризик є незначним, але може збільшитися внаслідок виникнення несприятливої для позичальника ситуації та становить п'ять відсотків чистого кредитного ризику.

"Субстандартні" кредитні операції - це операції, за якими кредитний ризик є значним, надалі може збільшуватись і становить 20 відсотків чистого кредитного ризику, а також є ймовірність несвоєчасного погашення заборгованості в повній сумі та в строки, що передбачені кредитним договором.

"Сумнівні" кредитні операції - це операції, за якими виконання зобов'язань з боку позичальника/контрагента банку в повній сумі (з урахуванням фінансового стану позичальника та рівня забезпечення) під загрозою, ймовірність повного погашення кредитної заборгованості низька та становить 50 відсотків чистого кредитного ризику.

"Безнадійні" кредитні операції - це операції, імовірність виконання зобов'язань за якими з боку позичальника/контрагента банку (з урахуванням фінансового стану позичальника та рівня забезпечення) практично відсутня, ризик за такими операціями дорівнює сумі заборгованості за ними.

Метод коефіцієнтів ґрунтується на доборі оптимальних для конкретного позичальника коефіцієнтів та їх нормативних значень і аналізі їх у динаміці й порівнянні з середнім значенням у всій галузі або із значеннями на аналогічних підприємствах.

Метод рейтингової оцінки ґрунтується на присвоєнні певної оцінки (бала) за значення того чи іншого показника в кожній групі коефіцієнтів (на вибір банку) відповідно до встановленої банком шкали. Потім виводять загальну оцінку (бал), яка й визначає ступінь кредитоспроможності конкретного позичальника.

Забезпечення кредиту - спосіб страхування банку від ризику неповернення клієнтом позички.

Застава - це частка матеріального майна, право власності якого належить позичальникові і перейде до банківської установи в разі невиконання позичальником своїх зобов'язань, які передбачені кредитною угодою.

Заставодавець - юридична чи фізична особа-власник, або особа, якій власником надане право на заставу, передання майна, право на вимогу, цінні папери для застави.

Заставодержатель - банк, якому передається в заставу майно і майнові права та цінні папери для забезпечення повернення наданої позики.

Першокласне забезпечення - це застава майнових прав на грошові депозити; безумовні гарантії: урядів країн категорії "А", Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Європейського банку реконструкції та розвитку, банків з рейтингом не нижче ніж "інвестиційний клас"; забезпечені гарантії банків України, а також інше ліквідне забезпечення, що користується високим попитом на ринку та може бути швидко реалізоване.

Заклад - це застава майна, при якій майно, що складає предмет застави, передається заставодавцем у володіння заставодержателя. Позичальник може продовжувати користуватися предметом застави, якщо це передбачено угодою між банком і клієнтом; предмет застави може бути залишено під замком та печаткою заставодержателя у заставодавця до закінчення строку кредитування.

Гарантія - це такий вид договору поруки, за яким відповідальність гаранта має характер субсидії при невиконанні позичальником обов'язків перед банком. Гарантом позики може бути третя особа, що має стійкий фінансовий стан, а відносно до позичальника виступає зацікавленою особою.

Ліміт кредитування - гранична сума кредиту, яку позичальник може отримати в банку.

Страхування кредитних операцій - створення певного фонду грошових коштів для покриття можливих збитків від неповернення позичок.

Страхування ризику непогашення кредиту - це спосіб забезпечення зобов'язань, при якому банк самостійно страхує надану позику шляхом укладання зі страховою організацією договору про добровільне страхування кредитного ризику.

Структуризація позики - встановлення певних її параметрів (сума, термін, ставка відсотку, цільове призначення тощо).

До теми 10

Банківські консорціуми - це тимчасові об'єднання банків, які створюються для координації дій при проведенні різного роду банківських операцій, або для кредитування однієї, але великої угоди і засновані банками на паритетних засадах.

Головний банк (лідер) - це банк, який представляє інтереси консорціуму, але діє в межах повноважень, які отримує від інших учасників консорціуму. За організацію консорціуму головний банк отримує спеціальну винагороду, крім відсотків та комісійних, що покривають його безпосередні витрати.

Споживчий кредит - це позичка, яка надається в національній та іноземній валюті фізичним особам - резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і повертається на виплат, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору.

Овердрафтний кредит - це кредит, який надається в національній або іноземній валюті відповідно до потреб клієнта у межах встановленого ліміту. Для його надання клієнту відкривається контокорентний рахунок (поточний активно - пасивний рахунок з овердрафтом), на якому відбиваються всі платежі клієнта та надходження коштів на його адресу. Дебетове сальдо (овердрафт) на такому поточному рахунку свідчить про нестачу власних коштів у клієнта для забезпечення поточних платежів, і він домовляється з банком про надання контокорентного кредиту. Кредитове сальдо означає, що клієнт має на поточному рахунку певну суму власних коштів.

Граничний строк освоєння кредиту - це строк, на протязі якого кошти, отримані в кредит повинні бути використані для придбання будівельних матеріалів, оплати послуг та інші цілі, вказані у договорі кредитування. Зокрема строк освоєння позички на будівництво індивідуальних будинків не повинен перевищувати два роки з дня її отримання; на будівництво дачних будинків та інших, що не є основним житлом - не більше одного року; на реконструкцію капітальний ремонт будівель - не більше 6 місяців; на купівлю житла і гаражів - не більше 2 місяців.

Кредитна картка - пластинка з ідентифікатором власника (володаря), виготовлену з матеріалу, який важко підробити, для здійснення розрахунково-кредитних операцій на електронних носіях інформації.

Іпотечний кредит - довгострокові позички, що надаються банками під заставу нерухомості - землі і будівель виробничого і житлового призначення. В основу кредиту покладена іпотека (в перекладі з грецької застава нерухомого майна).

Інноваційна діяльність - це діяльність, яка здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу, що включає:

випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології;

прогресивні міжгалузеві структурні зрушення;

реалізацію довгострокових науково-технічних програм з великими строками окупності витрат;

фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил;

розробку і впровадження нової, ресурсозберігаючої технології, призначеної для поліпшення соціального і екологічного становища.

Державні гарантії захисту інвестицій - це система правових норм, які спрямовані на захист інвестицій та не стосуються питань фінансово-господарської діяльності учасників інвестиційної діяльності та сплати ними податків, зборів (обов'язкових платежів). Державні гарантії захисту інвестицій не можуть бути скасовані або звужені стосовно інвестицій, здійснених у період дії цих гарантій.

Модель оцінювання терміну окупності - полягає у складанні грошового потоку за роками та визначенні періоду окупності - часу, протягом якого сума грошей, затрачених на проект, буде відшкодована.

Модель оцінювання дохідності використаного капіталу - полягає у визначенні відношення доходу, одержаного від реалізації проекту після податкових і амортизаційних відрахувань до витрат, що мають бути здійснені. Дохід обчислюється після відрахувань податкових та на амортизацію. До витрат належить початкова вартість проекту і робочий капітал (наприклад сировина, витрати та ін).

Аналіз чутливості - це метод визначення того, на яку величину має змінитися оцінюваний фактор проекту (за умови, що решта факторів не змінюються), що позитивний NPV (теперішня вартість потоку платежів) зменшився до нуля. Тобто, якщо оцінюваний фактор з міниться на більшу величину, ніж одержано в результаті аналізу чутливості, то початкове оцінювання проекту як прийнятного виявиться помилковим.