Методи управління активами і пасивами комерційного банку

Останнім часом все актуальнішою на тлі економічних зрушень, які відбуваються в Україні, стає проблема становлення системи управління ризиками в комерційних банках. Кредитування є найбільш ризиковою операцією для банків, і в той же час залишається однією з найвагоміших в структурі процентних доходів банку. Ефективність банківської діяльності значною мірою залежить від якості управління ризиками.

Управління кредитним ризиком є основним в управлінні банком. Банк повинен уміти ефективно управляти кредитним ризиком, оскільки він вкладає в позики не власні, а залучені у третіх осіб кошти. При цьому процедури кредитування та управління кредитним ризиком мають розмежовуватись, оскільки безпосередні і тривалі контакти співробітників кредитного відділу з клієнтами можуть розвивати суб'єктивізм у стосунках з клієнтами банку - позичальниками. Оцінювання кредитного ризику та управління ним повинні здійснювати співробітники банку, які мають досвід в аналізі кредитного ризику, але безпосередньо не пов'язані з видаванням кредитів.

Механізм управління кредитним ризиком полягає в розробці та реалізації кредитної політики, визначенні основних параметрів кредитного портфеля та управлінні ним, а також в управлінні процедурою кредитування [26, c.133].

Кредитна політика визначається сукупністю письмово зафіксованих правил, стандартів та процедур, якими повинні користуватися співробітники відповідних підрозділів банку при управлінні як окремими кредитами, так і кредитним портфелем у цілому. Правила, стандарти та процедури ефективної кредитної політики мають забезпечувати банківській установі при їх неухильному виконанні необхідні якість кредитного портфеля та рівень доходу.

Документ, в якому викладено кредитну політику банку, як правило, містить:

* основні принципи кредитування, структуру і функції підрозділів банку, пов'язаних з наданням кредитних послуг;

* види кредитів, що надаються банком;

* характеристику клієнтів, яким можуть надаватись такі види кредитів;

* порядок надання кредитів та контроль за їх поверненням. Останнє включає процедури, які описують механізм подання та оформлення заявок на кредит, кредитний аналіз, ведення кредитного файла, періодичну переоцінку якості кредитів, аналіз стану непогашених та сумнівних кредитів, процедури виявлення проблемних кредитів, процедури вчасного стягнення коштів з позичальника.

Більшість задокументованих процедур кредитної політики є конфіденційними документами [28, c. 469].

Управління кредитним портфелем полягає у:

* визначенні основних параметрів кредитного портфеля;

* диверсифікації портфеля за галузями кредитування, термінами, обсягами кредитних угод, механізмами погашення та ставками;

* створенні та управлінні портфелем.

Ефективне управління портфелем передбачає правильний вибір основних характеристик портфеля, його диверсифікацію щодо ринків та їх сегментів, параметрів кредитів і позичальників, кредитних інструментів. При виборі конкретних характеристик портфеля важливо правильно оцінити притаманні їм ризики - як поточні, так і очікувані в майбутньому. Будь-яким змінам у структурі кредитного портфеля мають передувати зміни в кредитній політиці банку, в системах контролю та нагляду за кредитами.

До основних характеристик портфеля належать: цільові ринки кредитування, види позичальників, види кредитів та кредитних інструментів. Цільові ринки можуть класифікуватись як за галузевими, так і за географічними ознаками. Це можуть бути підприємства, що належать певній галузі чи розміщені на визначених територіях. Позичальниками банку можуть бути як малі підприємства, так і великі компанії, приватні особи чи іноземні учасники ринку.

Види кредитів, що надає банк, значною мірою залежать від вибору цільових ринків кредитування та позичальників. Так, підприємства сільського господарства потребуватимуть насамперед сезонного кредитування. Фінансування банком купівлі нерухомості викличе появу в портфелі іпотечних кредитів. Засобами надання різних видів кредиту є різноманітні кредитні інструменти - кредитні лінії, акредитиви, векселі, факторингові, лізингові операції тощо.

Диверсифікація кредитного портфеля проводиться з метою мінімізації ризиків за портфелем. Ризики мають бути такого рівня і характеру, щоб банк міг не тільки прийняти їх на себе, а й кваліфіковано управляти ними. До основних методів формування диверсифікованого кредитного портфеля, що відповідає поточним потребам кредитного ринку та вимогам конкурентного середовища, є структурування та лімітування позик.

Лімітуванням позик називають спосіб встановлення сум граничної заборгованості по позиках конкретному позичальнику, що здійснюється через встановлення лімітів кредитування.

Структуруванням позик називають процес визначення основних характеристик позики, які б відповідали цілям кредитування та потребам банку. Потреби банку будуть задоволені, якщо структура кредиту задовольнятиме вимоги до параметрів кредитного портфеля та вимоги щодо розміру кредитного ризику, який згоден прийняти на себе банк.

Мистецтво ефективного управління кредитним портфелем полягає в формуванні оптимального за рівнем ризику та диверсифікації портфеля. Надзвичайна диверсифікація кредитного портфеля на відміну від диверсифікації портфеля цінних паперів може приводити до негативних наслідків і втрат за кредитами. До негативних наслідків може призвести також значна концентрація портфеля кредитів щодо цільових ринків чи конкретних видів кредитів. Звичайно, банки, що мають значний досвід роботи в певному секторі економіки чи з певною категорією позичальників, можуть підвищувати концентрацію кредитного портфеля до певного рівня, підвищуючи при цьому якість та ефективність кредитування.

Можливості у формуванні якісного кредитного портфеля значно вищі у банків, які мають добру репутацію і займають відповідну позицію на ринку банківських послуг. Для диверсифікації ризиків банки можуть тримати в кредитному портфелі визначені частки позичальників різного кредитного рейтингу. Таку саму диверсифікацію банки можуть здійснювати за галузевою, регіональною, строковою ознаками [22, c.310].

Недиверсифіковані ризики мають правильно оцінюватись та контролюватись. Відповідно до Інструкції про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків, затверджений постановою Правління НБУ від 28 серпня 2001 р. № 368 [3], для вітчизняних банків встановлені такі нормативи ризику.

1. Максимальний розмір ризику на одного позичальника Нг, що розраховується за формулою

Н1 = Сукупна заборгованість позичальника * 100%: Капітал банку, (3.1)

де сукупну заборгованість позичальника обчислюють, як суму всіх його балансових та позабалансових зобов'язань. Значення показника Н1 не має перевищувати 25%.

Н1(2008) =5786550 *100%/697985= 8,29%

Н1(2007) =3100761*100%/488670=6,34%

Н1(2006) =1664264*100%/191498=8,69%

2. Норматив великих кредитних ризиків Н2, що обчислюється за формулою

Н2 = Сукупний розмір великих кредитів: Капітал банку, (3.2)

де великий кредит - це сукупний розмір кредитів, наданих одному позичальнику або групі споріднених позичальників, що перевищує 10% капіталу банку. Сукупний розмір великих кредитів розраховується на основі як балансових, так і позабалансових зобов'язань. Максимальне значення нормативу Н2 не має перевищувати 8, або сума всіх великих кредитів не повинна перевищувати восьмикратного розміру капіталу банку. У разі порушення цього нормативу підвищуються вимоги до платоспроможності банку.

Н2(2008) =722622/697985=1,04

Н2(2007) =232410/488670=0,47

Н2(2006) =56542/191498=0,25

3. Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру Н3, не повинен перевищувати 5%:

Н3 = Сукупна заборгованість інсайдера * 100%: Капітал банку. (3.3)

Н3(2008) =311733*100%/697985=0,45

Н3(2007) =282157*100%/488670=0,58

Н3(2006) =13099*100%/191498=0,07

4. Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих усім інсайдерам банку Н4:

Н4 = Сукупні зобов'язання інсайдерів банку * 100%: Капітал банку, (3.4)

де сукупні зобов'язання є сумою всіх балансових та позабалансових зобов'язань інсайдерів банку. Максимальне значення нормативу Н4 не має перевищувати 40%.

Н4 (2007) = 13205*100%/488670= 2,7%

Н4 (2006) = 10964*100%/191498= 5,7%

5. Норматив максимального розміру наданих міжбанківських позик Н5 (не має перевищувати 200%):

Н5 = Загальна сума наданих банком міжбанківських позик * 100%: Капітал банку. (3.5)

Н5(2008) =552003* 100%/697985= 79%

Н5 (2007) =471662*100%/488670= 96%

Н5 (2006) =351612*100%/191498= 183%

6. Норматив максимального розміру отриманих міжбанківських позик Hg(He повинен перевищувати 300%):

Н6 = Загальна сума отриманих міжбанківських позик та залучених централізованих коштів * 100%: Капітал банку. (3.6)

Н6(2008) = 448681* 100%/697985= 64%

Н6(2007) = 409170*100%/488670= 83%

Н6(2006) = 142652*100%/191498= 75%

Слід зауважити, що види кредитних послуг, які надаються комерційними банками, обумовлюються не тільки вибором певних типів позичальників чи певних секторів економіки. Комерційні банки обмежені у формуванні кредитного портфеля джерелами залучених коштів, які значною мірою складаються з короткострокових депозитів та залучень на грошовому ринку. Останні є досить ліквідними пасивами з не чітко визначеною в майбутньому ціною та можливістю залучення. Структура кредитного портфеля залежить і від законодавчого оточення, економічної та політичної ситуації в країні.

Нарощення обсягу наданих кредитів пов'язане із залученням додаткових коштів і з можливими змінами в таких важливих показниках роботи банку, як ліквідність, платоспроможність, адекватність капіталу, рівень кредитного та процентного ризику. Тому швидке зростання кредитного портфеля свідчить частіше про невисоку якість управління кредитним портфелем, а не про його ефективність [17, c. 135].

Управління процедурою кредитування відіграє чи не найважливішу роль в управлінні кредитним ризиком.Управління позабалансовими зобов'язаннями не знайшло відображення в схемі управління кредитним ризиком. Однак позабалансові статті несуть в собі значну частину кредитного ризику. Згідно з сучасними вимогами до показників роботи банку ризик позабалансових зобов'язань має враховуватись при розрахунку ризиковості активів. Розумна кредитна політика повинна обмежувати кількість позабалансових зобов'язань з метою зменшення ризику та забезпечення стабільності роботи банку[16, c. 534].

У таблиці 3.1 викладено основні розрахунки показників ризиковості діяльності АТ “СБЕРБАНК РОСІЇ” за 2006-2008 роки.

Таблиця 3.1 - Основні показники ризиків АТ “СБЕРБАНК РОСІЇ”

Праналізувавши дані таблиці 3.1, можна сказати, що показники розрахунків знаходяться в нормальному стані. Жоден з них не виходить за рамки дозволені нормативними документами. Наприклад, максимальний розмір ризику на одного позичальника не має перевищувати показник -25% (в нашому випадку показники в районі (6% - 8% - за 2006-2008рр.).

Норматив великих кредитних ризиків в 2006р складав 0.25%, в 2007р він зріс на 0.22% і склав - 0.57%, а в 2008р- він виріс ще на 0,57%. Тобто цей показник не перевищив дозволені 8%

Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру в 2008 році був на рівні - на рівні 0,45%, що на 0,13% меньше ніж в 2007р., та на 0,64% меньше за показник 2006 року. (тобто показник не перевищує дозволені 5 % ).

Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих усім інсайдерам банку за 2006-07рр був на рівні (5,7%-2,7%), при нормативному показникові - до 40%.

Норматив максимального розміру наданих міжбанківських позик в 2006р. був дещо за високим, на рівні 183%, але в наступні 2 роки показник зменшився (2007р. - 96%, 2008р. - 79%).

Норматив максимального розміру отриманих міжбанківських позик також є на досить пристойному рівні На кінець 2006р. показник був на рівні 75%; на кінець 2007 року збільшився на 8% і становив 83 %; 2008 рік - зменшення на 19%, становить - 64%.

Отже ми побачили, що АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ» має дуже великий запас міцності, про що свідчать показники отримані від розрахунків.

Управління фінансами в банку переважно полягає в управлінні ризиками, які займають визначальне місце в діяльності банку. Банк може отримати значні прибутки не збільшуючи обсягу стандартних послуг - залучення депозитів та надання позик, а уміло розпоряджаючись наявними ресурсами та ефективно управляючи ризиками.

Банк зацікавлений у кваліфікованому управлінні ризиками, оскільки він використовує у своїй діяльності кошти своїх клієнтів. Правильна оцінка ризиків дає змогу банку підтримувати певні фінансові показники на такому рівні, який забезпечує збереження задовільного фінансового становища і конкурентоспроможності при реалізації тих чи інших ризиків, які мають внутрішню природу. Банк, який прагне займати достойну конкурентну позицію на ринку банківських послуг, має створити таку систему управління ризиком, яка могла б ідентифікувати, оцінювати ризик і ефективно управляти ним.

Процес управління основними банківськими ризиками має відбуватися з великою швидкістю, оскільки дуже рухливими є як ринкові процентні ставки, так і валютні курси. Для успішного управління ризиками банку треба мати висококваліфіковані кадри, здатні з мінімальними затримками в часі виявляти, оцінювати ризики, розробляти та реалізувати відповідні стратегії управління ними, а також вчасно вносити корективи в розроблені стратегії.

Отже після проведення ми впевнелися, що банк знаходиться на правильному щляху в питанні контролю над кредитним ризиком. В майбутньому, для того, щоб досягти успішного кредитування слід забезпечити повернення наданих позичок та підвищити дохідність кредитних операцій, потрібно використовувати низку вищеназваних методів зниження кредитного ризику. Використання цих методів в практиці дасть змогу нівелювати кредитний ризик і забезпечити собі великий рівнень прибутку, а також ефективніше використовувати ресурси банку.

Також можна запропонувати метод передачі кредитних ризиків іншим організаціям (трансфер - розподіл ризиків).

Існують такі методи трансферу кредитного ризику: страхування; продаж активів та сек'юритизація; консорціумні та паралельні кредити; договори гарантії та поручительства; факторинг та лізинг [42, c. 351].

Слід зазначити, що для вирішення проблеми управління кредитним ризиком необхідні теоретичні розробки у цій галузі та практичні навички працівників банку з аналізу та мінімізації можливих витрат, пов'язаних із кредитною діяльністю.

Моє дослідження показує, що потрібно продовжувати роботу з мінімізації кредитного ризику як на рівні АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ», так і на законодавчому рівні.

А також необхідно впровадити послідовний аналіз якості кредитного портфеля банку в цілому і його структури, зокрема за короткостроковими кредитами, які є більш поширеними. Враховуючи міжнародний досвід організації кредитних відносин, а також досвід вітчизняної практики, вважається доцільним запропонувати єдину систему оцінювання та управління кредитним ризиком на основі вироблення процедур кредитування, підготовки необхідних документів для внутрішнього аудиту.

Через це необхідно сконцентрувати увагу банківських працівників на підготовку «посібника з кредитної політики», в якому необхідно детально опрацювати питання кредитної політики банку з позиції мінімізації кредитного ризику, підготувати потрібні методики оцінки кредитоспроможності позичальників, аналізу грошового потоку позичальника і самого банку з метою мінімізації ризиків.

3.3 Запровадження нових програм із залучення коштів

Переважна частина ресурсів комерційного банку формується за рахунок залученого капіталу, а не власного. Так, співвідношення між власними і залученими коштами складає 1:20.

Залучений капітал (кошти) - це кредиторська заборгованість банку, що виникла внаслідок попередніх операцій і яка має бути погашена у визначений термін. Залучений капітал включає:

кошти на депозитних рахунках банківських клієнтів;

кошти, отримані від випуску та продажу боргових зобов'язань банку (облігацій та векселів);

кошти, отримані від інших комерційних банків;

позики, отримані від НБУ та інших кредитних установ [47].

Комерційні банки залучають вільні грошові кошти юридичних та фізичних осіб шляхом виконання депозитних операцій, у процесі яких використовують різні види банківських рахунків. Проте, практично усі клієнтські рахунки відносяться до депозитних. Депозитним може бути буд-який відкритий клієнту у банку рахунок, на якому зберігаються його кошти.

Депозит (вклад) - це грошові кошти, які внесені у банк клієнтами, зберігаються на їх рахунках і використовуються згідно з укладеною угодою та банківським законодавством. Депозити класифікуються за такими ознаками: за категоріями вкладників та за строками використання коштів.

За категоріями вкладників депозити поділяються на:

депозити суб'єктів господарської діяльності;

депозити фізичних осіб;

депозити банків.

За строками використання коштів депозити поділяються на:

депозити до запитання;

строкові депозити [50].

Негативний вплив на розвиток ринку депозитів має фінансова криза, яка розпочалася у третій декаді 2008 року.

В умовах кризи головним "внутрішнім" джерелом ресурсів для вітчизняних фінустанов традиційно є депозити. Причому, на відміну від локальних облігацій, через депозити банки можуть залучати не тільки гривню, але й іноземну валюту. Зростання обсягів валютних депозитів дозволить українським банкам хоч частково, але все таки компенсувати недолік інвалюти. Отже підвищений попит на депозити спричинить за собою їх подорожчання.

Зростання кредитування економіки та населення свідчать про послідовну активізацію ролі банківської системи у соціально-економічному розвитку країни. У той же час не вдалося забезпечити суттєвого зниження вартості кредитів: вона залишається високою, що обмежує фінансові можливості переходу до інноваційної моделі зростання національної економіки.

Мобілізація коштів населення є одним з найпривабливіших джерел фінансування банківської діяльності через свою стабільну вартість для банку. На цьому етапі залучення коштів населення України до банківської сфери є досить перспективним, оскільки лише близько 19 % громадян України тримають заощадження у банківській системі і більше 70 % - зберігають їх у готівці. Незважаючи на це, обсяг вкладів депозитів як від фізичних, так і від юридичних осіб (рис.3.3) з лютого 2000 р. до вересня 2007 р. зріс:

юридичних осіб більше ніж в 23 рази,

фізичних - в 53 рази [48].

Щоб зацікавити вкладника у розміщенні грошей в банку і змусити відмовитися від інших варіантів, банківські установи мають компенсувати йому середній рівень дохідності в економіці країни. Вважається, що цей рівень майже дорівнює реальним темпам економічного росту за певний період часу, який відбиває дійсне економічне зростання на противагу інфляційному росту цін на товари та послуги.

Реальна відсоткова ставка для будь-яких вкладень - це ставка на майбутній період, і в момент інвестування вона невідома. Отже, розрахунки відсоткових ставок за депозитом ґрунтуються на оцінці чи прогнозі рівня реального економічного росту, який очікується протягом періоду вкладення коштів.

Розрахунки виконуються за формулою визначення майбутньої вартості грошей (FV):

(3.7)

де PV - теперішня вартість інвестиції; r - відсоткова ставка (річна, %); n - кількість періодів вкладення коштів (роки).

Наступна проблема, з якою стикається інвестор, - це втрата купівельної спроможності грошових коштів упродовж періоду вкладення унаслідок інфляційних процесів. Якщо гроші після повернення будуть частково знецінюватися, то інвестор з кожним новим вкладенням одержуватиме дедалі меншу реальну суму коштів і зрештою їх втратить. Тож у процесі визначення базової депозитної ставки необхідно враховувати також очікувані темпи інфляції. Втрата купівельної спроможності грошей стосується не лише основної суми інвестицій, а й процентних виплат за реальною ставкою. Тому на очікувані темпи інфляції необхідно скоригувати як основну суму, так і виплати за реальною ставкою. Розрахунки виконують за формулою 3.7

Рівень відсоткової ставки з урахуванням темпів економічного росту та інфляції називається номінальною безризиковою ставкою. Номінальну безризикову ставку знаходять за формулою:

(3.8)

Довіряючи свої заощадження тому чи іншому банкові, інвестор бере на себе певний ризик, що відображає ймовірність неповернення грошей. Рівень ризику неповернення коштів визначається статистичними методами та показує кількість вкладень, які не буде вчасно (або взагалі) повернуто в розрахунку на кожну сотню зроблених інвестицій.

З огляду на ризик неповернення коштів інвестор змушений підвищити вимоги до рівня дохідності тих вкладень, які повернуться вчасно і з виплатою процентів, а також компенсувати втрати від інфляції та альтернативного розміщення коштів. Премія за ризик може включати компенсацію інших видів ризику, наприклад ризик підвищення відсоткової ставки протягом періоду вкладення. Розрахунок базової депозитної ставки з урахуванням реальних темпів економічного росту, інфляції та ризику виконують за формулою (3.8), але при цьому під PV розуміють суму коштів, яку буде точно повернено в строк, тобто ураховують ризик.

За такого підходу рівень депозитної ставки суттєво залежить від прийнятої методики оцінки банківських ризиків, зокрема ідентифікації системи аналітичних показників ризику й алгоритмізації розрахункових процедур. Розрахунок базової депозитної ставки проведемо на прикладі [51].

Приклад 3.1

Інвестор вкладає 100 000 грн на 1 рік до комерційного банку. При цьому очікувані темпи економічного росту становлять 4,5 %, очікувані темпи інфляції - 8 %, а ризик неповернення коштів - 2 %. Розрахувати базову депозитну ставку.

Розв'язання

1. Через рік інвестору з урахуванням реальної ставки банк має виплатити 4500 грн процентного доходу за використання грошей протягом одного року:

100 000 (1 + 0,045) = 104 500.

2. З урахуванням компенсації втрат від інфляційних процесів упродовж року виплати становитимуть 12 860 грн:

104 500 (1 + 0,08) = 112 860.

Номінальна безризикова ставка з урахуванням темпів економічного росту та рівня інфляції становить 12,86 %:

r1 = [(112 860: 100 000) - 1] · 100 = 12,86.

3. Оскільки ризик неповернення коштів дорівнює 2 %, то інвестор упевнений у поверненні коштів у сумі 98 000 грн:

100 000 (1 - 0,02) = 98 000.

4. Отже, базова депозитна ставка з урахуванням усіх чинників становитиме 15,16 %:

r2 = [(112 860: 98 000) - 1] · 100 = 15,16.

Результати обчислень подамо у вигляді схеми (рис. 3.1).

Рисунок 3.1 - Схема складових відсоткової ставки

Як бачимо, хоча рівень інфляції очікується в розмірі 8 %, але інфляційна премія становить 8,36 %. Це означає, що враховується вплив інфляції не лише на основну суму інвестиції, а й на дохід за даним вкладенням. Таке саме правило поширюється й на премію за ризик, яка дорівнює 2,3 %, хоча ризик неповернення коштів - 2 %. Отже, за даних умов менеджмент банку має запропонувати клієнтам депозитну ставку, не нижчу за 15,16 % [46, c. 254].

Банківські установи надають клієнтам безліч послуг, вступають в складні взаємини між собою і іншими суб'єктами господарського життя, виконують всілякі функції, головними з яких є кредитово-депозитні операції. Для виживання в умовах конкуренції, що загострилася, банки повинні шукати дороги вдосконалення базових технологій, упроваджувати нові банківські інструменти, підтримувати свою роботу автоматизованою інформаційною системою управління і обробки даних, відповідною міжнародним вимогам і стандартам. Для ефективної роботи банку необхідні постійне вивчення і прогнозування стану ринку банківських послуг а також всестороннє планування банківської діяльності і оперативне управління фінансовими ресурсами банку.

Пасивні операції грають в комерційних банках первинну роль по відношенню до активних. Саме за їх рахунок відбувається залучення засобів для подальшої інвестиційної діяльності банків. При залученні грошових коштів право вибору залишається за клієнтом, а банк вимушений вести незрідка жорстку конкуренцію за вкладника, втратити якого досить легко. Обмеженість ресурсів, пов'язана з розвитком банківської конкуренції, веде до тісної прив'язки до певних клієнтів. Якщо круг цих клієнтів вузький, то залежність від них банка дуже висока. Цього можна досягти за допомогою розширення переліку вкладів. Так, можна передбачити, що для клієнтів будуть вигідні цільові вклади, виплата яких буде приурочена до періоду відпусток, днів народжень, або інших особистих і державних свят. Терміни цих вкладів коротші за терміни, чим по звичайних вкладах, а відсоток встановлюється вище.

Прикладом цільового вкладу можуть стати так звані «новорічні вклади», «різдвяні вклади», тобто протягом року банк приймає невеликі вклади на святкування Нового року і Різдва, а в кінці року банк видає гроші вкладникам, ті, що бажають же можуть продовжувати накопичення грошей доследующего нового року []. Наприклад, пропонується принципово новий вигляд вкладу «Весільний».

Мета даного вкладу - залучення нових вкладників і стимулювання довгострокового зберігання засобів.

Його умови:

відкриття вкладу до реєстрації браку повнолітній особі при пред'явленні паспорта або посвідки на проживання;

валюта по вкладу - гривні;

мінімальна сума вкладу - не обмежена;

термін залучення засобів: максимальний - до 3 років, мінімальний - день пред'явлення документа про реєстрацію браку;

процентна ставка - фіксована, 12% річних, капіталізація доходу, відсотки приєднуються до залишку по вкладу;

можливість поповнювати вклад впродовж всього терміну зберігання; видаткові операції частини вкладу не проводяться;

можливість відкривати вклад на ім'я іншої особи;

права по вкладу переходять до особи, на ім'я якої відкритий вклад, з моменту першого звернення даної особи в банк з питань, пов'язаних із даним вкладом.

При зберіганні засобів на вкладі більше 2 років при закритті вкладу і при пред'явленні свідоцтва про реєстрацію браку видається дарунок від банку - кредитна пластикова картка на остаточну суму вкладу з одночасним оформленням кредитного договору і процентною ставкою, що діє на момент оформлення по короткострокових кредитах на споживчі потреби і мінус один процентний пункт.

Переваги даного виду для клієнта:

фіксована процентна ставка, яка не залежить від рівня ставки рефінансування;

капіталізація доходу;

можливість відкриття вкладу на інше обличчя (наприклад, на повнолітніх дітей або внуків);

можливість поповнювати вклад;

оформлення вигідного кредиту при довгостроковому зберіганні засобів.

Переваги даного виду внеску для банку:

залучаються нові вкладники;

накопичення ресурсної бази;

можливість отримати нового клієнта для кредитування.

Вклад «Новорічний». Мета вкладу - стимулювання накопичення засобів. Його умови:

відкриття вкладу повнолітній особі при пред'явленні паспорта або посвідки на проживання;

валюта за внеском - гривні;

мінімальна сума вкладу - 500 грн.;

термін залучення засобів: до 1 року;

процентна ставка - фіксована, 11,5% річних;

можливість поповнювати вклад впродовж всього терміну зберігання до настання нового року і після настання нового року, за винятком 30 календарних днів, що залишилися до настання нового року;

витратні операції за внеском до закриття вкладу виробляються в розмірі не більше 70% від суми вкладу без перерахунку відсотків. Витратні операції не здійснюються в період 30 календарних днів, що залишилися до настання нового року. При здійсненні витратних операцій в зазначений термін, відсотки по вкладу перераховуються по ставці до запитання;

при невимозі вкладу (залишку по вкладу) проводиться автоматична пролонгація вкладу або частини вкладу на новий термін на колишніх умовах по колишній процентній ставці, незалежно від рівня ставки рефінансування НБ;

сума нарахованих відсотків зараховується на окремий рахунок і може бути виплачена в будь-який день до закінчення вкладу або в день закриття вкладу.

На нараховані відсотки нараховується процентна ставка за внесками до запитання;

при зберіганні коштів на внеску більше 11 місяців без здійснення видаткових операцій, за винятком зняття відсотків, на залишок за внеском нараховується додатковий прибуток у розмірі 0,5% річних.

Переваги даного вкладу для вкладників: фіксована процентна ставка; можливість поповнення вкладу; можливість здійснення витратних операцій в крупному розмірі без перерахунку відсотків; автоматична пролонгація вкладу; виплата відсотків; додатковий прибуток при невиконанні витратних операцій.

Переваги для банку: залучення нових клієнтів; можливість відкриття вкладу до запитання на нараховані відсотки; збільшення ресурсної бази. Головна відмінність даного вигляду вкладу від тих, що існують в банці - можливість вкладником здійснювати витратні операції в крупному розмірі. З цієї точки зору даний вклад призначений для клієнтів, які розраховують не лише нагромаджувати гроші, але вважають за краще користуватися засобами на вкладі на свій розсуд. Тому дані категорії вкладників віддадуть перевагу даному вигляду вкладу, ніж наприклад «Мобільний», який передбачає витратні операції у розмірі всього 30% від залишку вкладу. Пропонується вклад «До дня народження».

Мета даного вкладу - залучення нових клієнтів і збільшення ресурсної бази банку.

Умови по вкладу:

відкриття вкладу будь-якій особі при пред'явленні паспорта або посвідки на проживання або свідоцтва про народження, якщо вклад відкривається на ім'я неповнолітнього;

можливість відкривати вклад на ім'я іншої особи; валюта по вкладу - гривні;

мінімальна сума вкладу - 250 грн.;

термін залучення засобів: від 6 місяців до дня настання Дня народження вкладника або особи, на ім'я якої відкритий вклад при пред'явленні паспорта або посвідки на проживання або свідоцтва про народження, якщо вклад відкритий на ім'я неповнолітнього;

Процентна ставка - плаваюча, ставка рефінансування плюс 3 процентних пункти, капіталізація відсотків;

можливість поповнювати вклад впродовж всього терміну зберігання;

права за внеском переходять до особи, на ім'я якої відкритий вклад, з моменту першого звернення даної особи в банк по питаннях, пов'язаних з даним вкладом;

витратні операції за внеском не виробляються;

нараховані відсотки приєднуються до залишку по вкладу;

при невимозі внеску проводиться автоматична пролонгація вкладу на новий термін на колишніх умовах по процентній ставці, передбаченій в договорі. Переваги даного вкладу для вкладників:

можливість поповнення вкладу;

автоматична пролонгація вкладу;

виплата відсотків;

можливість відкривати вклад на ім'я неповнолітнього.

Переваги для банку:

залучення нових клієнтів;

накопичення ресурсної бази.

Головна відмінність даного вкладу від тих, що залучаються банком - невисока сума вкладу і вигідна процентна ставка. Для вкладників, які не прагнуть зберігати гроша в банках тривалий час даний вигляд вкладу є вигідним.

Порівняємо процентні витрати по запропонованих вкладах за умови однакового терміну зберігання і однакової суми залишку за внеском «Весільний». Залишок за внеском - 500 000 грн..; Процентна ставка - 12% річних; Термін знаходження засобів у вкладі - 2 місяці. Період нарахування відсотків - 30 днів, кількість днів в році - 360 днів.

За умовами вкладу нараховані відсотки приєднуються до залишку за внеском і на нараховані відсотки нараховуються відсотки (капіталізація). Розрахунок відсотків за 1-й місяць: = 5000 грн. Розрахунок за 2-й місяць: = 5050 грн. Загальна сума по вкладу складе:

500000+5000+5050=510050 грн.

Процентні витрати складуть:

5000+5050 = 10050 грн.

«Новорічний». Залишок за внеском - 500 000 грн.;

Процентна ставка - 11,5% річних;

Термін знаходження засобів у вкладі - 2 місяці.

Період нарахування відсотків - 30 днів, кількість днів в році - 360 днів.

За умовами вкладу нараховані відсотки зараховуються на окремий рахунок і на відсотки нараховується процентна ставка до запитання. Розрахунок відсотків за 1-й місяць:

=4792 грн.

Розрахунок за 2-й місяць:

=4792 грн.

2 грн.

4 грн.

Загальна сума по вкладу складе: 500000 грн.

Процентні витрати складуть: 4792+4792+2+4 = 9590 грн.

«До дня народження».

Залишок по вкладу - 500 000 грн.;

Процентна ставка - 13% річних;

Термін знаходження засобів у вкладі - 2 місяці.

Період нарахування відсотків - 30 днів, кількість днів в році - 360 днів.

За умовами вкладу нараховані відсотки приєднуються до залишку по вкладу і відсотки на них не нараховуються. Розрахунок відсотків за 1-й місяць:

=5417 грн.

Розрахунок за 2-й місяць:

=5417 грн.

Загальна сума по внеску складе:

500000 + 5417+5417 = 510834 грн.

Процентні витрати складуть:

5417+5417 = 10834 грн.

Таким чином, при порівнянні процентних витрат по приведених вкладах можна зробити вивід, що для вкладника найбільші відсотки складуть по вкладу «До дня народження», оскільки даний вклад передбачає найвищу процентну ставку.

Проте банк тим більше скорочує свої витрати, ніж менша сума відсотків виплачена вкладникам. З даної точки зору для банку вигіднішим є вклад «Новорічний» в порівнянні з іншими запропонованими вкладами.

Оскільки скорочення витрат безпосередньо впливає на розмір прибутку банку, то можна говорити, що на дану суму скорочених витрат банк більше отримає прибутки. Щоб візначиті процентні витрати банку за 3-ма запропонованімі депозітнімі продуктами розрахуємо процентні витрати банку. За термін візьмемо 1 рік. Сума вкладу - 100 000 грн.

Таблиця 3.2 - Запропоновані кредитні програми

З наведених даних у таблиці 3,2 ми бачимо, що процентні витрати банку найбільщі у тарифі “До дня народження”, але через те що така процентна ставка найбільш вигідна з запропонованих для клієнтів тому вона вирогідно й принесе банку найбільшу кількість залучених коштів.

Проте, оскільки кожен банк зазнає труднощі в додаткових ресурсах для використання їх в довгостроковому інвестуванні, то метою даних вкладів є не саме максимізація прибули, а залучення нових клієнтів, які будуть зацікавлені в тривалому зберіганні засобів. І тим самим банк отримає довгострокову перспективу у вигляді можливості використання даних засобів в кредитних операціях і відповідно отримає процентні доходи від розміщення ресурсів. А це у свою чергу і принесе безпосередньо прибуток банку. Тому з даної точки зору найбільш вигідним вкладом є вклад «Весільний», оскільки саме використовуючи даний вклад можна вийти на якісно новий сегмент ринку банківських послуг. А саме, він дає можливість додатково залучити молодь і громадян, що мають повнолітніх дітей або внуків для раціонального розміщення засобів до моменту їх вступу до шлюбу