В сучасних умовах реформування ринкових механізмів та виникнення різних форм власності на підприємствах, установах та організаціях призвели за останні роки до різкого підвищення ролі та значення бухгалтерського обліку взагалі та обліку грошових коштів в касі та на розрахунковому рахунку в банку.

Для здійснення виробничої діяльності всі підприємства, крім основних засобів повинні мати в необхідних розмірах і оборотні. В їх складі найважливіше місце займають грошові кошти.

Грошові кошти є найбільш ліквідними активами. Вони присутні на початковому та кінцевому етапах облікового циклу, який включає придбання товарів, надання послуг, а також їх продаж та отримання виручки.

Грошові розрахунки можуть набирати як готівкової, так і безготівкової форми. Безготівковим грошовим розрахункам, як правило, віддають перевагу. Підприємства щоденно вступають в грошові відносини з іншими господарюючими суб'єктами. Розрахунки підприємств і організацій між собою, а також з органами фінансово-кредитної системи, здійснюються переважно без участі грошей у формі готівки, тобто у безготівковому порядку.

Основою для ефективного управління фінансово-господарською діяльністю підприємства є якісний облік та контроль руху грошових коштів і розрахункових операцій. Тому організація обліку коштів на рахунку у банку та операцій з ними є важливою і актуальною для кожного підприємства.

Раціональна організація і побудова обліку грошових розрахунків між підприємствами мають велике народногосподарське значення, оскільки забезпечують швидке завершення кругообігу оборотних коштів (коштів обігу), перехід їх з товарної форми в грошову, створюють необхідні умови для безперебійної оплати придбаних товарно-матеріальних цінностей.

У зв'язку з цим дослідження питань, пов'язаних з обліком грошових коштів в національній валюті, напрямків їх удосконалення обумовило актуальність теми дослідження.

Актуальність теми даної роботи полягає в тому, що грошові кошти відіграють важливу роль в виробничо-господарській діяльності підприємства. Так, за допомогою грошових коштів підприємство в процесі своєї діяльності може придбавати сировину, основні засоби, тим самим нарощувати обсяги виробництва продукції (виконання робіт і надання послуг), що в наш час ринкової економіки дуже важливо, розраховуватись з працівниками по оплаті праці і т.д. Але для того, щоб підприємство мало можливість ефективно використовувати наявні у нього грошові кошти, потрібно правильно організувати їх облік і здійснювати контроль за витрачанням.

Виходячи з цього, об'єктом дослідження курсової роботи є облік грошових коштів на рахунках в банках СТ «Талісман».

Мета даної курсової роботи полягає у досліджені обліку операцій на рахунках в банках та визначення шляхів її удосконалення.

Завданнями курсової роботи є:

1) здійснити огляд нормативно-правових документів, що регламентують облік грошових коштів;

2) ознайомитися з теоретичними та практичними засадами ведення бухгалтерського обліку грошових коштів на рахунках в банках;

3) розробити шляхи вдосконалення обліку та використання грошових коштів в умовах використання сучасних засобів науково-технічного прогресу (зокрема використання банківських платіжних карток та системи «Клієнт-Банк»).

При дослідженні обліку операцій з грошовими коштами на рахунках в банку використовувалися:

- нормативно-правові документи;

- первинні документи;

- облікові регістри;

- звітність СТ «Талісман»;

- наукова література;

- матеріали періодичних видань.

1. Теоретичні основи обліку грошових коштів на рахунках в банку

1.1 Основні поняття та завдання обліку і контролю руху грошових коштів на рахунках в банку

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку №4 „Звіт про рух грошових коштів”:

Грошові кошти - це готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.

Еквівалентами грошових коштів є короткострокові високоліквідні інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів які характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості.

Не грошові операції - це операції які не потребують використання грошових коштів та їх еквівалентів.

Інвестиційна діяльність - придбання та реалізація тих необоротних активів а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.

Операційна діяльність - це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Фінансова діяльність - діяльність яка призводить до зміни розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства.

Основними завданнями організації обліку грошових коштів є :

1) правильна організація, своєчасне і законне проведення безготівкових та готівкових розрахункових операцій;

2) забезпечення оперативного, щоденного контролю за збереженням грошових коштів і цінних паперів ;

3) своєчасне і правильне документування операцій з руху грошових коштів та розрахунків;

4) здійснення контролю за дотриманням касової дисципліни, в т.ч. за витрачанням грошових коштів відповідно до цільового призначення;

5) проведення інвентаризації грошових коштів та відображення результатів інвентаризації на рахунках бухгалтерського обліку;

6) контроль за правильным і своєчасним розрахунком з бюджетом, банками, персоналом;

7) контроль за дотриманням форм розрахунків, встановлених у договорах;

8) своєчасна перевірка розрахунків з дебіторами і кредиторами для виключення простроченої заборгованості.

Первинні документи, що підтверджують рух грошових коштів, повинні бути належним чином упорядковані.

Особливу увагу слід приділяти належному заповненню документів. При цьому забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання коштів, які порушують договірну, фінансову дисципліну, завдають збитку державі, власникам, іншим юридичним та фізичним особам.

1.2 Види банківських рахунків та порядок відкриття, переоформлення і закриття рахунків в установах банку

З метою забезпечення зберігання грошових коштів, а також здійснення банківських розрахунків, як з фізичними так і з юридичними особами відкриваються рахунки в банках по яких здійснюються безготівкові розрахунки.

Безготівкові розрахунки - це перерахування грошових коштів з рахунка підприємства платника на рахунок підприємства отримувача.

Грошовий оборот держави ринкової орієнтації незмінне поділяється на дві нерівні частини:

1) сферу готівкових розрахунків і платежів, що посідає меншу питому вагу і має тенденцію до скорочення;

2) сферу безготівкових розрахунків, що забезпечує безперервні розрахунки і платежі поміж суб'єктами ринкових відносин, а також здійснює рух безготівкових коштів інших учасників грошового обігу в суспільстві.

Безготівкові розрахунки створюють умови для ефективного використання грошових кошів, сприяють скороченню грошової маси в обігу внаслідок прискорення строку обертання грошей, економії витрат обертання. Ринкові відносини зумовлюють зміну основ організації безготівкових розрахунків, навіть визначають корективи в загальних принципах їх здійснення, формах документообороту тощо.

Усі безготівкові платежі можна поділити на дві групи: платежі за товарними та нетоварними операціями. Якщо перша група платежів залежить від розвитку основної діяльності промислових, будівельних, транспортних, торговельних підприємств і здійснює оплату матеріальних витрат виробництва, то друга - охоплює розрахунки з податковою, банківською, фінансовою системою, платежі амортизаційних відрахувань і відрахувань від прибутку для подальшого їх використання через спеціальні фонди підприємства; інші нетоварні платежі та розрахунки.

Для зберігання грошових коштів і здійснення розрахункових та інших операцій банки відкривають клієнтам (підприємствам і громадянам) рахунки у національній та іноземній валюті. Зокрема, рахунки відкриваються зареєстрованим в установленому чинним законодавством порядку юридичним та фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності, філіям, представництвам, відділенням та іншим відокремленим підрозділам підприємств, у тому числі структурним підрозділам, що виділяються в процесі приватизації, представництвам юридичних осіб - нерезидентів, іноземним інвесторам, фізичним особам.

Комерційні банки відкривають означеним клієнтам поточні (розрахункові), депозитні (вкладні), рахунки у національній та іноземній валюті.

Поточні рахунки відкриваються підприємствам усіх видів та форм власності, а також їх відокремленим підрозділам для зберігання грошових коштів та здійснення всіх видів банківських операцій відповідно до чинного законодавства України. Кожне підприємство-резидент, його відокремлений підрозділ, а також іноземний інвестор може відкривати по одному поточному рахунку в національній та іноземній валюті не більш ніж у двох установах банків. У разі відкриття двох поточних рахунків у національній валюті власник рахунку протягом трьох робочих днів з дня відкриття наступного рахунка визначає один з рахунків у національній валюті як основний, на якому обліковуватиметься заборгованість, що списується у безспірному порядку, та повідомляє номер цього рахунка податковому органу за місцем своєї реєстрації та банкам,, в яких відкриті додатковий рахунок в національній валюті та рахунки в іноземній валюті. Банки, в яких відкривається додатковий рахунок у національній валюті та рахунки в іноземній валюті, протягом трьох робочих днів, крім податкових органів, повідомляють банк, в якому відкрито основний рахунок, про відкриття таких рахунків (із зазначенням їх номерів).

На відміну від загальних рахунків, які відповідно до чинного законодавства, використовуються в безготівкових розрахунках, депозитні рахунки призначені для розміщення коштів вкладника на певний строк в установі банку. Використання депозитного рахунка для проведення розрахункових операцій та видавання коштів готівкою підприємству - власнику рахунка забороняється. Кошти на депозитний рахунок перераховуються з поточного рахунка підприємства і після закінчення терміну зберігання повертаються на поточний рахунок. Відсотки за депозитами перераховуються в тому самому порядку або зараховуються на поповнення депозиту. Слід мати на увазі, що наявність депозитного рахунка підприємства, виконує роль певного забезпечення позики під час кредитування або надання послуг банком.

Таким чином, депозитні (вкладні) рахунки відкриваються в установах банків на договірній основі як юридичним, так і фізичним особам; поточні рахунків національній та іноземній валюті передбачені не тільки для підприємств, а й для громадян (резидентів і нерезидентів), що мають намір здійснювати свої розрахунки в безготівковій формі.

Зокрема, для відкриття поточних рахунків підприємства подають установам банків такі документи:

а) заяву на відкриття рахунку встановленого зразку. Заяву підписують керівник та головний бухгалтер підприємства. Якщо в штаті немає посади головного бухгалтера чи іншої службової особи, на яку покладено функцію ведення бухгалтерського обліку та звітності, то заяву підписує тільки керівник;

б) статут або копію зареєстрованого статуту (положення) підприємства, засвідчену нотаріально. Банківська установа, відкриваючи рахунок, ставить свою відмітку про відкриття рахунка на тому самому примірнику статуту (положення), на якому стоїть оригінал відмітки про взяття підприємства на облік в податковому органі, після чого цей примірник повертається власнику рахунка;

в) копію довідки про внесення підприємства до єдиного державного реєстру підприємств і організацій України засвідчену нотаріально або працівником банку;

г) копію документа, що підтверджує взяття підприємства на облік в органі державної податкової служби, засвідчену податковим органом, нотаріально або уповноваженим працівником банку;

д) картка зі зразками підписів осіб і відбитки печатки, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів підприємства надає право розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів, завірену нотаріально або вищестоящою організацією в установленому порядку. У картку включається також відбитка печатки підприємства;

е) копія документа, що підтверджує реєстрацію у пенсійному фонді України, завіряється Пенсійним фондом, або нотаріально, у фонді соціального страхування, у фонді страхування на випадок безробіття та у фонді страхування від нещасних випадків;

є) копії наказів про призначення керівника та головного бухгалтера.

Господарські товариства, товарні біржі, договірні об'єднання, редакції, видавництва надають, також, нотаріально засвідчену копію установчого договору.

До вказаного переліку додаються також : копії ліцензій, договорів оренди, протоколів загальних зборів тощо, якщо діяльність підприємства має особливості, що регулюються чинним законодавством.

Якщо підприємець здійснює свою діяльність без створення юридичної особи, поточний та інші рахунки відкриваються на його ім'я.

Для відкриття рахунку підприємець подає в установу банку:

· заяву про відкриття рахунка за своїм підписом;

· копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності;

· картка із зразком підпису засвідчена нотаріально.

Громадяни України, а також інші фізичні особи, що зобов'язані сплачувати податки, для проведення безготівкових розрахунків можуть відкривати в установах банків поточні рахунки в національній валюті, а також рахунки в іноземній валюті.

На поточний рахунок фізичної особи-резидента в національній валюті зараховується заробітна плата, пенсія допомога, авторські гонорари, страхові виплати і відшкодування, кошти за реалізоване власне майно, іноземну валюту, сільськогосподарську продукцію тощо.

З поточного рахунка фізичної особи-резидента в національній валюті за розпорядженням власника або за його дорученням проводяться операції з розрахунків за надані послуги, придбані товари, купівлю і продаж цінних паперів, іноземної валюти, участь у створені підприємств різних форм власності, з відрахуванням до бюджетів усіх рівнів обов'язкових платежів і податків тощо.

Попередником поточного (розрахункового) рахунка громадянина був вклад „до запитання" (ощадний вклад). При укладенням з банком договору на відкриття вклад„до запитання" за бажанням клієнта з цього рахунка можуть здійснюватись безготівкові розрахунки з іншими фізичними та юридичними особами, аналогічні тим, що проводяться з використанням поточного рахунка в національній валюті. Тобто поточні рахунки громадян призначені для обліку коштів фізичних осіб „до запитання" і операції з ними.

Поточні рахунки громадян відкриваються на підставі:

1) заяви фізичної особи;

2) документа, що засвідчує особу (паспорт), договору на відкриття та обслуговування рахунка між установою банку та громадянином;

3) картки із зразком підпису, що надається в присутності працівника банку, який відкриває рахунок, та засвідчується цим працівником і головним бухгалтером банку.

У договорі між установою банку та громадянином зазначається паспортні дані, адреса постійного місця проживання громадянина, а також ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податку(резидента), що вноситься в договір на підставі документа, виданого податковим органом.

Для відкриття поточного рахунка в іноземній валюті фізичній особі (резиденту і нерезиденту), що не займається підприємництвом, необхідно подати такі самі документи, що й при відкритті поточного рахунка в національній валюті.

Підприємство-резидент для відкриття поточного рахунка в іноземній валюті подає в банк ті самі документи, що і для відкриття поточного рахунка в національній валюті. Якщо поточний рахунок в іноземній валюті відкривається в тому самому банку, де відкрито поточний рахунок у національній валюті, то подання аналогічного пакета документів при цьому не обов'язкове (крім заяви про відкриття рахунка та картки із зразками підписів і відбитком печатки).

Для відкриття поточного рахунка в іноземній валюті представництву юридичної особи-нерезидента до уповноваженого банку подають:

а) заяву про відкриття рахунка;

б) копію свідоцтва про реєстрацію представництва в Україні;

в) копію легалізованого витягу з торговельного, банківського або судового реєстру країни перебування про реєстрацію юридичної особи;

г) копію легалізованого статуту (положення) цієї юридичної особи; д)картка із зразками підписів та відбитки печатки.

Усі документи за цим переліком, крім заяви, обов'язково повинні бути засвідчені нотаріально.

Під легалізацією слід розуміти надання юридичної сили документам, які видано на території іноземної держави. Ці документи повинні бути нотаріально засвідченні за місцем їх видання, перекладені на українську мову та легалізовані в консульській установі України, якщо міжнародними договорами, в яких бере участь Україна, не передбачено інше. Зазначені документи можуть бути засвідчені також у посольстві відповідної держави в Україні та легалізовані в МЗС України. Не потрібна легалізація документів, виданих в країнах членах СНД та деяких інших країнах (переважно постсоціалістичних).

Для відкриття поточного рахунка в іноземній валюті іноземному інвестору до банку подаються:

1) заява на відкриття рахунка, засвідчена в посольстві (консульстві) відповідної іноземної держави в Україні, або в посольстві (консульстві) України за кордоном;

2) нотаріально засвідчена копія легалізованого статуту;

3) картка із зразками підписів осіб, уповноважених розпоряджатися рахунком, засвідчена нотаріально;

4) копія легалізованого витягу з торгівельного, банківського чи судового реєстру країни перебування про реєстрацію юридичної особи, засвідчену нотаріально.

Якщо іноземним інвестором є фізична особа, для відкриття рахунка подаються такі самі документи, крім передбачені в пунктах 2 і 4, а також підтвердження іноземного банку про відкриття в ньому фізичної особи-інвестора.

Особливості відкриття рахунків у зарубіжних банках

1. Відповідно до вимог більшість банків, для відкриття корпоративного рахунка в іноземному банку клієнт повинен надати рекомендацію, її може бути надано або одним із клієнтів цього банку, або відомим банку адвокатом (адвокатською конторою), або іншим банком. При цьому потрібно мати на увазі, що часто рекомендації українських або російських банків недостатньо для відкриття рахунка в західному банку.

2. Документи, що передаються в банк, оформлюються грамотно і акуратно, причому з самого початку - при відкритті рахунка, їх потрібно оформляти за західними стандартами, без зайвої кількості печаток, штампів, реєстраційних номерів тощо. Головне - це добре відпрацьований, схожий на зразок підпис.

3. Будь-який західний банк працює за загальними принципами, виробленими довгою історією та досвідом, а також місцевим законодавством. Відповідно до таких принципів, банк, з одного боку, гарантує таємницю внесків і повну конфіденціальність будь-якої інформації, що отримується від клієнтів. З іншого боку, він має право розраховувати на шанобливе ставлення до себе, що виявляється в розкритті клієнтами певної інформації, у доступності й контактності клієнтів, у правильному і коректному оформленні документації.

4. Останнім часом навіть дрібні зарубіжні банки, що досі вважалися найбільш поступливими, пред'являють усе більше вимог до своїх іноземних клієнтів. Загальна тенденція зміни політики взаємовідносин з клієнтами зводиться до того, що банки хочуть якомога більше знати про своїх клієнтів.

5. Банк завжди зацікавлений у прямому зв'язку з клієнтом. Не можна направляти документи без зазначення в них контактних телефонів. Більше того, за цими номерами клієнт має бути доступний, хай навіть через третіх осіб; важливо лише, щоби час для пошуку був зручним. Поштова адреса особи, що керує рахунком, має бути реальною. Зазначення поштової скриньки замість адреси проживання (діяльності) виключено. У разі зміни адреси необхідно сповістити про це банк.

6. Банк за своєю природою є підозріливим. Йому не потрібні скандали або неприємності, де замішане його ім'я. Найдорожче для банку -- його репутація, тому він готовий відмовитися від великих активів заради власного спокою та відчуття надійності політики, що ним проводиться, інтереси банку клієнт повинен розуміти та враховувати.

7. Досвідчені клієнти західних банків не рекомендують знімати або класти на рахунок дуже велику суму готівкою , не обговоривши цю операцію з банком заздалегідь. У разі великих купівель банк завжди може запропонувати найзручніший спосіб переказу кошів.

8. Банк, як правило, не вимагає надання контракту як підстави для переказу коштів, проте він завжди має право вимагати пояснення платежу. На Заході прийнято систему рахунків (інвойсів), у яких має бути докладно викладено, для чого, кому та звідки перераховуються кошти. Однак при проведенні великих, з точки зору банку, операцій він може запитати контракти (договори), а в деяких випадках і документи, що характеризують одержувача коштів.

9. У разі виникнення небезпечних для банку ситуацій він може вжити крайніх заходів. В одних випадках це тимчасове блокування рахунків для перевірки, в інших -- розсилка письмових повідомлень підозрілим клієнтам з проханням протягом визначеного часу забрати гроші, після чого рахунки таких клієнтів закриваються.

10. Важливою вимогою є знання англійської мови, оскільки мова спілкування має бути зрозумілою сторонам. Помилки в розумінні специфічних банківських термінів можуть спричинити неправильній дії і зрештою викликати недовіру. У разі повторення таких ситуацій операції за рахунком може бути припинено, а гроші повернено власнику без пояснення причин.

11. Культура банківського спілкування зводиться до двох правил. Перше: чим більше банк знає про клієнта, тим краще для клієнта. Друге: банк завжди правий, незважаючи на те, що вголос завжди проголошує зворотне.

12. У разі тривалих добрих відносин з банком клієнт поступово формує свою банківську історію, що вже є важливим результатом банківського спілкування.

Закриття рахунку в установах банків може відбутися:

- на підставі заяви власника рахунку;

- на підставі рішення органу, на який законом покладено функції щодо ліквідації або реорганізації підприємства;

- на підставі рішення суду або арбітражного суду про ліквідацію підприємства чи визнання його банкрутом;

- на інших підставах, передбачених чинним законодавством України чи договором між установою банку і власником рахунку.

Банк може відмовитися від договору банківського рахунку та закрити поточний рахунок клієнта, якщо операції з цим рахунком не здійснюються протягом 3-х років підряд і на цьому рахунку немає залишку коштів.

Під час реорганізації юридичної особи - підприємця поточний рахунок закривається.

Вкладні (депозитні рахунки) клієнтів уразі залучення строкових вкладів закривається після закінчення строку дії договору банківського вкладу та повернення коштів платнику.

У день закриття рахунку банк зобов'язаний клієнту видати довідку про закриття рахунку. Справа з юридичним оформленням рахунку залишається в банку і зберігається ним протягом 5-ти років після закриття рахунка. У разі закриття поточного або вкладного рахунку суб'єкта господарювання банк протягом 3-х робочих днів з дня закриття рахунку (включаючи день закриття рахунку) повідомляє про це відомчий орган державної податкової служби.

Наказом Державної податкової адміністрації № 306 від 01.08.2001 р. затверджено „Порядок подання податковим органом про відкриття (закриття) рахунків в установах банків”. Цим Порядком встановлюється послідовність дії платників податків та органів державної служби при взятті на податковий облік банківських рахунків.

Повідомлення про відкриття (закриття) рахунка в установі банка суб'єкти підприємницької діяльності (платники) направляють відповідно до чинного законодавства України до державного податкового органу, де вони взяті на податковий облік.

Повідомлення протягом 3-х робочих днів з дня відкриття (закриття) рахунку в установі банку (включаючи день відкриття і закриття рахунку) подається платником особисто або направляється поштою на адресу відповідного державного податкового органу з повідомленням про вручення.

Повідомлення реєструється відповідним підрозділом з обробки вхідної кореспонденції за умови заповнення всіх реквізитів. Корінець повідомлення зі штампом відповідного підрозділу податкової служби та датою реєстрації повертається платнику.

У триденний термін після дати одержання повідомлення платника орган державної податкової служби направляється до установи банку, у якому відкритий рахунок, або повертає платнику для наступної передачі до установи банку корінець повідомлення платника з відміткою про взяття рахунку на податковий облік. У випадку відмови взяття рахунку на податковий облік платнику направляється повідомлення за формою Д3 (додаток 3 до Порядку) про недостатність даних у поданому ним повідомленні та про необхідність усунення виявлених недоліків та повторного подання повідомлення.

1.3 Нормативне регулювання обліку грошових коштів на рахунках в банках

Для обліку грошових коштів на рахунках в банку існує велика кількість нормативних джерел. Характеристика основних нормативних документів наведена нижче.

Основним нормативним джерелом обліку грошових коштів на рахунках в банку є Закон України "Про банки і банківську діяльність", №2131-111 від 07.12.2000р, який регламентує перелік операцій та послуг, що виконуються комерційними банками. Цей закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, організації і ліквідації банків. Метою цього закону є правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника.

Іншим нормативним документом є Інструкція „Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валюті, затверджена постановою Правління національного банку України №492 від 12.11.2003р. Ця інструкція розроблена відповідно до Господарського кодексу України ,Цивільного кодексу України „Про національний банк України”, „Про банки і банківську діяльність”, „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”, „Про платіжні системи та переказ грошей в Україні”, інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України.

Інструкція регулює правовідносини, що виникають під час відкриття банками, їх відокремленими структурними підрозділами, які здійснюють банківську діяльність від імені банку, поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземній валютах суб'єктами господарювання, фізичними особами, іноземними представництвами, нерезидентам інвесторами, виборчим блокам політичних партій.

Інструкція № 7 "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затверджена постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004 p. Ця інструкція розроблена відповідно до законів України „Про банки і банківську діяльність”, „Про платіжні системи та переказ грошей в Україні”, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів національного банку України.

Інструкція встановлює загальні правила, форми і стандарти розрахунків юридичних і фізичних осіб та банків у грошовій одиниці України на території України що здійснюється за участю банків.

Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів, які здійснюється примусове списання коштів з рахунків цих учасників, та обов'язкові для виконання ними.

Згідно з Інструкцією НБУ № 7 «Про безготівкові розрахунки в національній валюті України» за порушення виконання грошових зобов'язань банк несе відповідальність перед клієнтом у розмірі 0,5% за кожний день прострочи, якщо більший розмір пені не передбачений у договорі на проведення касово-розрахункових операцій ( п. 163 Інструкції НБУ N9 7 «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України»).

Кілька разів після прийняття правил безготівкових розрахунків змінювалася черга здійснення платежів з рахунків у банках. Нарешті, 16.10.1996 року Верховна Рада України прийняла Закон, яким були внесені зміни до статті 24 Господарського кодексу України та зміни в статтю 381 Цивільного кодексу України. Ці зміни дозволили суб'єктам підприємницької діяльності самостійно встановлювати послідовність платежів, розпоряджатися своїми коштами, але, крім випадків, передбачених законодавством. Правління Національного банку України на виконання цього прийняло постанову «Про затвердження змін та доповнень до окремих нормативних актів Національного банку України з питань безготівкових розрахунків №149 від 16.04.2003р, в якій встановлено, що безспірне стягнення та безакцентне списання коштів з рахунків суб'єктів підприємництва допускається:

- у випадках, встановлених законами;

- за рішенням суду, арбітражного суду і за виконавчими надписами нотаріусів.

З метою забезпечення першочергового порядку здійснення платежів до бюджету, п. 22 Інструкції НБУ № 7 «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України» передбачено, що, у разі відсутності коштів на рахунках платників, банк приймає до виконання їх доручення на перерахування до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів та сум податків обов'язкових платежів. Ці платіжні доручення виконуються установами банків першочергово перед задоволенням інших стягнень у безспірному порядку, передбачених чинним законодавством.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 4 "Звіт про рух грошових коштів", затверджений Міністерством фінансів України від 31.03.1999 №87. Цим положенням визначається зміст і форма звіту про рух грошових коштів на загальні вимоги до розкриття його статей. Норми цього Положення (стандарту) стосуються звітів про рух грошових коштів підприємств, організацій та інших юридичних осіб.

Особливості складання консолідованого звіту про рух грошових коштів визначається окремим положенням (П(С)БО 20 «Консолідована фінансова звітність» від 30.07.1999р. №176).

Цим положенням регулюється рух грошових коштів в результаті операційної і інвестиційної діяльності та фінансової діяльності.

Також розкривається інформація про рух грошових коштів.

Постанова „Про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням" затвердженим постановою НБУ від 27.08.2001р. №367.

1.4 Порядок та форми здійснення безготівкових розрахунків в Україні

В Україні безготівкові розрахунки здійснюються згідно з інструкцією "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті"№135 від 29 березня 2001р. Зі змінами №173 від 10.05.2002 за такими формами:

- платіжними дорученнями;

- платіжними вимогами

- платіжними вимогами - дорученнями;

- чеками;

- векселями;

- пластиковими картками;

- акредитивами.

Одним із видів розрахунків є розрахунок за допомогою платіжних доручень.

Платіжне доручення - це розрахунковий документ що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахувати на рахунок отримувача.

Банки приймають до виконання доручення протягом 10 календарних днів з дати його заповнення. Доручення приймаються до виконання тільки на суму, яка може бути сплачена готівкою з рахунка підприємства або за рахунок кредиту. Доручення на перерахування грошових коштів у дохід бюджету або позабюджетних фондів приймаються банками незалежно від наявності грошових коштів на рахунках клієнта. Уразі відсутності грошових коштів доручення обліковується на позабалансовий рахунок.

Платіжні доручення приймаються для здійснення попередньої оплати за товари(роботи, послуги), а також для завершення розрахунків на підставі актів звірення взаємної заборгованості суб'єктів господарювання.

Іншим платіжним документом, який обслуговує безготівковий обіг, є платіжна вимога-доручення. Це комбінований документ: верхня частина - вимога постачальника покупцеві сплатити вартість поставленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг, нижня - доручення платника своєму банкові перерахувати з його рахунка вказану суму.

Доставку вимог-доручень до платника може здійснити банк одержувача через банк платника.

У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює нижню частину цього документа ( ставить лише печатку і підпис) і здає в банк, що його обслуговує.

Платіжні вимоги-доручення приймаються банками протягом 20 календарних днів з дня виписки. День заповнення платіжної вимоги доручення не враховується.

Вимога доручення подається в установи банку у двох примірниках. Перший примірник має бути оформлений у встановленому порядку. Призначення кожного примірника вимоги доручення таке як і платіжного доручення. Банк приймає до оплати вимогу-доручення в сумі, яка може бути сплачена за наявними коштами на рахунку платника.

У разі відмови платника сплатити вимог доручення він про мотиви відмови повідомляє безпосередньо одержувачу коштів у порядку і строки, зазначені в договорі.

Що стосується платіжної вимоги - то це розрахунковий документ що містить вимогу стягувача або у разі достовірного списання отримувача до банку, що обслуговує платника здійснювати без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Документи, надані банкові, повинні містити такі реквізити: назву, номер рахунка в банку, число, місяць, рік виписки.

Підприємство самостійно обирає форму розрахунків з іншими підприємствами, організаціями і установами.

Однією з форм розрахунків між підприємствами є акредитив, який звичайно застосовується для підвищення гарантованості оплати покупцем своїх зобов'язань.

Акредитив - це зобов'язання банку перевести на рахунок продавця кошти проти надання ним узгодженого з покупцем комплекту документів, що підтверджують поставку товарів відповідно до умов укладеного контракту. Оплата може бути здійснена лише при попередній перевірці документів, тому ця форма розрахунків називається документальним акредитивом.

Для відкриття акредитива імпортер подає заяву до свого банку, де визначає назву країни, найменування уповноваженого банку експортера, вид акредитива, термін його дії, перелік документів, за допомогою яких проводиться оплата. Банк, одержавши таку заяву, відкриває акредитив.

Існують три форми акредитиву: безвідзивний, підтверджений і револьверний.

Одержання готівки в банку здійснюється касиром або іншою уповноваженою особою на підставі грошового чеку.

Чеком визнається цінний папір, який містить нічим не обумовлене розпорядження чекодавця банку провести платіж зазначеної в ньому суми чекоутримувача.

Учасником чекового обігу виступають три особи: чекодавець, платник по чеку та чекоутримувач. Платником в чековому зобов'язані

може бути лише банк, де чекодавець має кошти, якими він може розпоряджатися шляхом видачі чеків.

Розрахунки чеками представляють собою сукупність операцій з видачі, одержання обігу та оплати чеків.

Чек дійсний протягом 10 днів, не враховуючи дня його виписки.

Документи, надані банкові, повинні містити такі реквізити: назву, номер рахунка в банку, число, місяць, рік виписки.

Число вказується цифрами, місяць-словами, рік-цифрами.

Платіжні документи виписуються , як правило, під копіювальний папір у кількості примірників, необхідних банку та всім сторонам, що беруть участь у розрахунках.

Практика виробила принципи безготівкових розрахунків, які в певній мірі відображаються і в банківських правилах: розрахунки здійснюються, як правило, за згодою платника (акцептом), розрахунки можуть здійснюватися тільки після поставки (продажу) продукції або надання послуги; незалежно від правової форми платежів вони можуть здійснюватися тільки як прямо впроваджена воля платника здійснити платіж -- погодження провести платіж (акцепт) або розпорядження його провести (виставлення акредитиву, виписка чеку). Ці принципи діють, але в практиці все частіше зустрічаються випадки попередньої оплати. (Рис. 1.)

Рис. 1. Принципи, на яких базується організація безготівкових розрахунків

2. Організація обліку грошових коштів на рахунках в банках на споживчому товаристві «Талісман»

2.1 Організаційно-економічна характеристика досліджуваного підприємства

Споживче товариство „Талісман", - (надалі - Товариство) створене у відповідності із Конституцією України, Цивільним та Господарським кодексами України, Законами України "Про господарські товариства", "Про власність", іншим законодавством України шляхом реорганізації у формі перетворення споживчого товариства „Талісман" відповідно до рішення загальних зборів членів споживчого товариства від 16 травня 2006 р. протокол №1. Товариство є правонаступником по всіх правах і обов'язках споживчого товариства „Талісман" з дня державної реєстрації.

Товариство є самостійним господарюючим суб'єктом, має права юридичної особи як організації, що наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (володіє відокремленим майном, може від свого імені набувати майнові та особисті немайнові права і нести обов'язки), може бути позивачем і відповідачем у суді. Товариство має самостійний баланс, розрахунковий та інші (в тому числі і валютний) рахунки в установах банків, круглу печатку із своєю власною назвою, відповідні штампи та бланки.

Діяльність Товариства будується на засадах комерційного розрахунку при повному дотриманні принципу законності. Товариство не відповідає за зобов'язаннями Учасників. Учасники не відповідають за зобов'язаннями Товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю Товариства у межах вартості своїх вкладів. Учасники Товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями у межах вартості не внесеної частини вкладу кожного з учасників.

Товариство може створювати самостійно і разом з іншими українськими та іноземними юридичними і фізичними особами на території України та за її межами дочірні підприємства, відокремлені підрозділи, благодійні та інші неприбуткові організації у сфері господарювання, а також інші товариства та підприємства з правами юридичної особи, розміщувати кошти в цінні папери, що знаходяться в обігу, брати участь у господарських об'єднаннях, бути учасником промислово-фінансових груп, транснаціональних промислово-фінансових груп, холдингових компаній та брати участь у інших об'єднаннях підприємств, не заборонених діючим законодавством, проводити операції на товарних та фондових біржах.

Повна назва Товариства - Споживче товариство «Талісман».

Скорочена назва Товариства - СТ «Талісман».

Адреса Товариства: Україна, м. Суми, вул. Привокзальна, 25.

Головною метою Товариства є організація і здійснення виробничо-господарської, сільськогосподарської, комерційної, соціально-культурної, науково-дослідної та інших видів діяльності з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Предметом діяльності Товариства є:

- вирощування зернових, технічних, овочевих та інших сільськогосподарських культур та їх реалізація;

- виробництво та реалізація насіння зернових, технічних овочевих та інших культур;

- м'ясне та молочне скотарство, свинарство, конярство, птахівництво, розведення кіз, овець, риби;

- виробництво м'яса, молока, молочної сировини і молочних продуктів, вовни.

- переробка сільськогосподарської продукції (виробництво круп, неочищеної олії та жирів, хлібобулочних виробів, інших продовольчих товарів) як із сировини власного виробництва, так і придбаної;

- здійснення наукових розробок нових технологій сільськогосподарського виробництва та їх запровадження;

- торгівля (роздрібна, оптова, комісійна тощо) товарами народного споживання, продуктами харчування, сільгосппродукцією, непродовольчими товарами та сировиною, продукцією побутової хімії та ін.;

- закупівля сільськогосподарської продукції та сировини у населення і юридичних осіб та її реалізація;

- надання ветеринарних послуг;

- надання складських послуг;

- надання послуг фізичним і юридичним особам в обробітку землі і збиранні урожаю, ремонті та технічному обслуговуванні автомобілів і сільськогосподарської техніки;

- надання транспортних послуг по перевезенню вантажів і пасажирів на території України і за її межами, комунально-побутових послуг;

- надання позик та позичок за рахунок власних коштів Товариства працівникам Товариства та третім особам (юридичним та фізичним особам) у відповідності із чинним законодавством;

- інші види діяльності, що не заборонені законодавством.

Організаційна структура споживчого товариства «Талісман» представлена у вигляді схеми (додаток 1).

2.2 Оцінка системи організації бухгалтерського обліку на СТ «Талісман»

Бухгалтерський облік на підприємстві повинен бути організований належним чином.

Організація бухгалтерського обліку - цілеспрямована діяльність зі створення та удосконалення системи економічної інформації про всі аспекти діяльності підприємства та його господарських операціях, що забезпечують прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Одним з найважливіших документів, що визначає правильність організації та ведення бухгалтерського обліку на СТ «Талісман», є наказ “Про облікову політику підприємства”, розроблений згідно зі статтею 8 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.97 р. №996-XIV, а також з метою забезпечення єдиних методологічних принципів ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Ведення бухгалтерського обліку на СТ «Талісман» здійснюється бухгалтерською службою на чолі з головним бухгалтером. Головний бухгалтер несе відповідальність за:

дотримання встановлених єдиних методологічних правил бухгалтерського обліку, складання та представлення у встановлений термін фінансової звітності;

організацію контролю за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій згідно з законодавством України;

надання бухгалтерської інформації, необхідної для проведення зовнішньої аудиторської перевірки;

своєчасне якісне складання та надання декларації до податкових органів;

правильне нарахування та своєчасне перерахування платежів до бюджету та державних цільових фондів;

відповідне зберігання бухгалтерських документів, оформлення та передача їх до архіву у встановленому порядку.

Структуру та штати бухгалтерії затверджує Голова Правління згідно з урахуванням обсягів робіт та особливостей виробництва.

До складу бухгалтерії входять підрозділи (сектори, групи):

обліку основних засобів та малоцінного інвентарю, матеріалів;

розрахунків з працівниками та службовцями;

фінансово-розрахункових операцій;

витрат на виробництво та калькулювання собівартості;

облік реалізації готової продукції.

Структура бухгалтерії має такий вигляд (рис. 2.)

Рис. 2. Структура бухгалтерії

Облік господарських операцій здійснюється згідно з чинними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та інструкціями з використання Плану рахунків.

Бухгалтерський облік основних засобів та інших необоротних активів організований згідно з П(С)БО 7 “Основні засоби”. До складу основних засобів зараховуються об'єкти терміном корисного використання більше за 1 рік та вартістю понад 1000 гривень.

Переоцінка основних засобів до справедливої вартості здійснюється у випадку, якщо вона більш ніж на 20% відрізняється від залишкової. Нарахування амортизації основних засобів здійснюється з використанням податкового методу за ставками, передбаченими Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Згідно значення терміну “об'єкт основних засобів”, визначення якого запропоновано в п. 4 П(С)БО 7, якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, що мають різний термін корисного використання (експлуатації), то кожна з таких частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів, тобто оптимальна кількість об'єктів обліку встановлюється самостійно з метою збереження придбаних вузлів та запасних частин.

Визнання, оцінка та облік нематеріальних активів здійснюється згідно з П(С)БО 8 “Нематеріальні активи” з нарахуванням амортизації прямолінійним методом.

Облік запасів здійснюється згідно з П(С)БО 9 “Запаси”. Для здійснення оцінки вибуття запасів у виробництво використовується метод FIFO та метод ідентифікованої собівартості для всіх інших випадків вибуття запасів. На дату складання річної фінансової звітності запаси відображаються по найменшій з двох оцінок (первісній вартості або чистій вартості реалізації). Облік запасів відбувається за присвоюваними кодами. До оцінка запасів відбувається тільки в межах сум раніше зробленої уцінки.

Бухгалтерський облік дебіторської заборгованості організований згідно з П(С)БО 10 “Дебіторська заборгованість”. Під дебіторську заборгованість за реалізовану готову продукцію, товари, послуги, роботи створити резерв сумнівних боргів за методом платоспроможності окремих дебіторів. Нарахування резерву сумнівних боргів здійснюється на дату складання річного фінансового звіту на основі результатів аналізу дебіторської заборгованості. З метою заповнення Приміток до річної фінансової звітності, в процесі аналізу дебіторської заборгованості за реалізовану готову продукцію, товари, роботи, послуги, а також інші поточні дебіторські заборгованості, здійснюють її групування за термінами непогашення:

до 3-х місяців;

від 3-х до 6-ти місяців;

від 6-ти до 12-ти місяців.

Облік кредиторської заборгованості організований згідно з П(С)БО 11 “Зобов'язання”, при чому перед складанням річної звітності здійснюється аналіз довгострокової кредиторської заборгованості з метою відокремлення її від поточної частини. Поточна частина кредиторської заборгованості, що належить оплаті протягом 12 місяців, відображається на рахунку 61 “Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями”.

Ведення обліку доходів здійснюється згідно з П(С)БО 15 “Доходи”, при чому доход від надання послуг визначається з урахуванням завершення робіт на дату балансу, тобто методом нарахування.

Облік витрат здійснюється згідно з П(С)БО 16 “Витрати”, при цьому для обліку витрат використовуються рахунки класу 9 Плану рахунків. З метою встановлення виробничої собівартості продукції затверджений перелік постійних та змінних загальновиробничих витрат.

Рахунки 7 та 9 класів закриваються на рахунок 79 “Фінансові результати”.

Ведення податкового обліку покладене на заступника головного бухгалтера. До прийняття Податкового Кодексу податковий облік здійснюється автономно від бухгалтерського зі складанням відповідних регістрів. Контроль за правильністю відображення результатів оподаткування здійснюється головним бухгалтером.

Забезпечення додержання термінів зберігання бухгалтерських документів відбувається згідно з вимогами наказу Головного архівного управління при КМУ від 20.07.98 р. №41. Терміни зберігання типових документів бухгалтерського обліку представлені у таблиці 1.

Одним із елементів господарських засобів є засоби у сфері обігу, складовою частиною яких є грошові кошти.

Таблиця 1.

Терміни зберігання типових документів бухгалтерського обліку

2.3 Документування господарських операцій на рахунках банках

На підприємстві СТ «Талісман» для здійснення операцій по поточному рахунку до банку подаються документи, форми яких затверджені НБУ. Документи, що надходять до банку, дійсні лише при наявності підписів, ідентичних підписам у банківській картці.

Якщо будь-який реквізит не заповнений або заповнений з порушенням вимог, то банк не має права приймати такий документ до виконання. Крім того, в розрахункових документах не допускаються різного роду виправлення (як у паперовому, так і в електронному вигляді), незалежно від того, хто вносить ці зміни - клієнт чи банк. При цьому підприємства і фізичні особи несуть повну відповідальність за правильність внесених у розрахункові документи даних.

Надані в банк документи повинні мати наступні реквізити: назву, номер поточного рахунку, ідентифікаційні коди підприємства-відправника та підприємства-отримувача грошових коштів, число, місяць, рік виписки. Банк реєструє всі здійснені операції з надходження та списання коштів з поточного рахунку в спеціальній виписці з особового рахунку з «доданням виправдовуючих документів. Таким чином, виписка - це фактично другий примірник особового рахунку підприємства, відкритого банком.