Ефективність використання банківських кредитів на підприємствах

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність дослідження полягає у тому, що на сьогодні вітчизняні підприємства є технічно застарілими і потребують сучасного, технічного переоснащення для того, щоб продовжувати свою господарську діяльність. Часто підприємство не має достатньо власних коштів для того, щоб оновити вже існуючі об'єкти чи створити нові технічно розвинені. Тому чимало підприємств користуються кредитними коштами для своїх потреб і актуальним сьогодні є визначення ефективності використання банківських кредитів на підприємстві.

Розмір власних оборотних коштів, що закріплені за підприємством, не є постійною величиною. Сума власних оборотних коштів під час складання фінансового плану щорічно уточнюється у зв'язку зі зміною обсягу виробництва, асортименту продукції, умов постачання і збуту. Окрім того, на підприємствах виникають проблеми з несвоєчасним надходженням коштів за відвантажену продукцію, нагромадженням на складі нереалізованої готової продукції, несвоєчасним і неповним виконанням договірних зобов'язань постачальниками та через інші обставини, що спричиняють потребу в додаткових коштах. Тому для підприємств є доцільним використовування банківських кредитів.

Об'єктом дослідження було обрано приватне акціонерне товаристо «Кримький титан», відкрите акціонерне товариство «Сумихімпром» та СТОВ «Хлібороб».

Предметом дослідження є ефективність використання банківських кредитів на підприємствах.

Метою курсової роботи є визначення та обґрунтування суті та необхідності банківського кредитування підприємств, провести аналіз ефективності використання кредитних ресурсів підприємствами, а також виявити негативні фактори впливу на доцільне використання позик та виявити шляхи їх ліквідації.

Основними завданнями відповідно до мети курсової роботи є:

визначення теоретичних основ банківського кредитування на підприємстві; банківський кредит позика

визначити оборотність банківських кредитів та порівняти їх із швидкістю обороту власних оборотних коштів;

необхідно з'ясувати вигідність купівлі додаткових коштів у банків;

визначити рівень кредитоспроможності та рентабельності підприємств;

з'ясувати, які фактори впливають на ефективне використання банківських кредитів та визначити шляхи вдосконалення банківського кредитування на підприємстві.

1.Сутність та необхідність банківських кредитів для підприємства

Розмір власних оборотних коштів, що закріплені за підприємством, не є постійною величиною. Сума власних оборотних коштів під час складання фінансового плану щорічно уточнюється у зв'язку зі зміною обсягу виробництва, асортименту продукції, умов постачання і збуту. Окрім того, на підприємствах виникають проблеми з несвоєчасним надходженням коштів за відвантажену продукцію, нагромадженням на складі нереалізованої готової продукції, несвоєчасним і неповним виконанням договірних зобов'язань постачальниками та через інші обставини, що спричиняють потребу в додаткових коштах.

Покрити цю потребу лише власними джерелами стає практично неможливим. Тому формувати оборотні кошти лише за рахунок власних джерел нині економічно недоцільно, оскільки це знижує можливості підприємства щодо фінансування власних витрат і збільшує ризик виникнення фінансової нестабільності підприємства.

У такому разі підприємство вимушене звертатися до залучення фінансових ресурсів у вигляді короткострокових кредитів банку та інших кредитів. [28]

З економічного погляду, кредит - це форма позичкового капіталу (в грошовій або товарній формах), що надається на умовах повернення і обумовлює виникнення кредитних відносин. Кредитні відносини функціонують у системі економічних відносин. В основі їх лежить рух особливого виду капіталу - позичкового капіталу. Кредитні відносини - це відособлена частина економічних відносин, пов'язана з наданням вартості (коштів) у позику і поверненням її разом із певним відсотком. Кредитні відносини виникають і діють між двома суб'єктами: кредиторам, який надає позику, і позичальником, який отримує позику. [19]

Рушійним мотивом надання позики у тимчасове користування є одержання доходу у формі позичкового відсотка. Метою кредитора є одержання прибутку (відсотка); метою позичальника - задоволення тимчасової потреби у додаткових грошових ресурсах.

З боку кредитора позика є актом комерційного продажу на певний термін грошових коштів. До групи кредиторів відносять, насамперед, кредитні установи, серед яких головне місце посідають банки. Але крім банків у кредитні відносини вступають і небанківські кредитні установи - кредитні кооперативи і спілки, ломбарди, каси взаємодопомоги, пункти прокату тощо. Кредит як форма руху позичкового капіталу об'єднує в собі два процеси: акумуляцію тимчасово вільних грошових коштів; вкладення, або розміщення, цих коштів. В умовах розвинутого ринкового господарства кредит є обов'язковим атрибутом механізму господарювання для всіх суб'єктів господарювання. [19]

Кредитування ґрунтується на таких принципах:

* терміновість - кредит надається на певний термін;

* платність - за користування кредитом стягується плата у ви-гляді відсотків;

* поверненість - кредит має бути повернений в такій же сумі, у якій був наданий;

* цільовий характер використання - кредит може бути використа-ний тільки з конкретною метою, передбаченою кредитним договором;

* забезпеченість - кредитор забезпечує свої інтереси на випадок неповернення кредиту через неплатоспроможність позичальника. [5]

Нині найпоширенішим видом кредиту є банківський. За такого кредитування підприємство виступає тільки в ролі позичальника. Банківський кредит класифікують за такими ознаками:

1.Цільова направленість.

2.Термін кредиту.

3.Вид відсоткової ставки.

4.Валюта кредиту.

5.Види обслуговування.

Залежно від мети кредит може надаватися на:

фінансування оборотного капіталу;

фінансування основного капіталу;

викуп приватизованого підприємства.

Чинне українське законодавство забороняє надавати підприємствам кредити на покриття збитків від господарської діяльності, на формування і збільшення статутних фондів банків, для внесення платежів у бюджет і позабюджетні фонди.

Не можуть отримати кредити підприємства:

проти яких порушено справу про банкрутство (крім кредитування заходів фінансової санації");

під укладені ними контракти, які не передбачають захисту позичальника від можливих втрат, пов'язаних із затримками в поставках товарів;

коли вони мають прострочену заборгованість за раніше наданими кредитами.[28]

Залежно від терміну розрізняють: короткостроковий, середньостроковий, довгостроковий кредити.

Залежно від відсоткової ставки підприємства можуть одержувати кредити з плаваючою і фіксованою відсотковою ставкою.

Позики з фіксованою відсотковою ставкою підприємствам надаються переважно за умов стабільної економіки. Іноді такі позики підприємство може отримати й за умов інфляції, але тільки на дуже короткий термін. За економічної нестабільності підприємствам, як правило, надаються позики з плаваючою відсотковою ставкою. Ставки по таких позиках залежать від рівня відсоткової ставки на міжбанківські кредити й офіційної облікової ставки Національного банку України. Підприємства переважно намагаються отримати в банках позики із фіксованою відсотковою ставкою.[28]

Підприємства можуть одержувати в банках кредити як у національній, так і в іноземній валюті. Для одержання кредитів у іноземній валюті від іноземних кредиторів підприємство повинно мати відповідний дозвіл Національного банку України. Кредитування в іноземній валюті має особливість, яка полягає в тому, що прогнозовані надходження в національній валюті, яких достатньо для купівлі іноземної валюти сьогодні, не можуть вважатися надійним джерелом погашення кредиту, бо можливі різкі зміни валютного курсу. Тому прогноз грошових потоків підприємства здійснюється в іноземній валюті.

Видача підприємству позики в іноземній валюті, як і в національній, здійснюється банком тільки за відсутності простроченої заборгованості за раніше виданими позиками, незалежно від того, в якій валюті їх було надано.

Кредит в іноземній валюті може бути використаний підприємством на фінансування капітальних вкладень, придбання обладнання, сировини, матеріалів. Зокрема, підприємство може передбачати часткове використання виданого кредиту на такі цілі:

оплата комісійних за виконання банком платежів або інших операцій з валютою, які здійснюються відповідно до кредитного договору підприємства з іноземною фірмою;

оплата витрат на відрядження працівників підприємства за кордон у межах встановлених нормативів, коли необхідність відряджень підтверджується контрактом;

сплата мита, страхових та митних внесків, які встановлені країною-експортером і віднесені за умовами контракту на імпортера;

оплата транспортних витрат у межах чинних тарифів або документально підтверджених витрат на транспортування експортної продукції.

Часом банки відмовляють підприємству у видачі кредитів у іноземній валюті. Так, банк може відмовити підприємству в позиці для спекулятивних операцій, оскільки такі операції мають зависокий ступінь ризику.[28]

Підприємства можуть отримати різноманітні види кредитів та послуги кредитного характеру.

Розрізняють такі види банківського обслуговування підприємств: позики на строк, кредитна лінія, контокорентний кредит , кредит під облік векселя, акцептичний кредит, авальний кредит та факторинг.

Строковий кредит - це кредит, який надається повністю негайно після укладення кредитної угоди. Погашається він або періодичними внесками, або одноразовим платежем у кінці терміну.

Кредитна лінія - це згода банку надати кредит протягом певного періоду часу в розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовленої суми.

Кредитна лінія відкривається, як правило, на рік, але її можна відкрити й на коротший період. Відкрита кредитна лінія дає змогу оплатити за рахунок кредиту будь-які розрахункові документи, передбачені у кредитній угоді, що укладається між підприємством та банком. Протягом строку дії кредитної лінії підприємство може будь-коли одержати позику без додаткових переговорів з банком та інших формальностей. Проте за банком зберігається право відмовити підприємству у позиці в межах затвердженого ліміту, якщо банк виявить погіршання фінансового стану позичальника. Через це кредитну лінію відкривають підприємствам зі стійким фінансовим становищем та доброю репутацією. На прохання підприємства ліміт кредитування можна переглядати.[28]

Розрізняють два види кредитних ліній: сезонну й постійно відновлювальну. Сезонну кредитну лінію відкривають за періодичного браку оборотних коштів, пов'язаних із сезонністю виробництва або з необхідністю створення запасів товарів на складі. Таку лінію може бути відкрито, наприклад, цукровому заводу для формування запасів цукрових буряків або овочевій базі для створення запасів овочів на зиму. Кредити овочевій базі і цукровому заводу погашаються за рахунок виручки від реалізації продукції. Погашення боргу й відсотків здійснюється одноразовим платежем. У разі відкриття сезонної кредитної лінії банк в обов'язковому порядку вимагає від підприємства забезпечення.

Відновлювальну кредитну лінію може бути відкрито підприємству тоді, коли воно відчуває постійний брак оборотних коштів для відновлення процесу виробництва в заданому обсязі.

Відновлювальна кредитна лінія надається на термін, який не перевищує одного року. Особливість відновлювальної кредитної лінії полягає в тім, що підприємство, погасивши частину кредиту, може одержати нову суму, але в межах відповідного ліміту і періоду дії кредитної угоди. У зв'язку з цим підприємство повинно заставити банку основні фонди або надати якусь іншу гарантію.

Нині комерційні банки України відкривають кредитні лінії, як правило, сільськогосподарським підприємствам і підприємствам переробних галузей народного господарства.

Овердрафт - короткостроковий кредит, що надається банком надійному підприємству понад залишок його коштів на поточному рахунку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунку.

Для підприємства у комерційному банку може відкриватись спеціальний позичковий рахунок - контокорент (італ. contocorrente - поточний рахунок) - єдиний рахунок, на якому враховуються всі операції підприємства. На контокорентному рахунку відображуються, з одного боку, погашення кредиту банку та інші платежі з доручення підприємства, з іншого - кошти, які надходять на користь підприємства (виручка від реалізації продукції, наданий кредит та інші надходження). Контокорент - це поєднання позикового рахунка з поточним, і він може мати дебетове та кредитове сальдо. [5]

Підприємство може підтримувати комерційні стосунки з багатьма партнерами, і в нього постійно виникають грошові зобов'язання та вимоги.

Банк бере на себе здійснення розрахунків за поточними вимогами і зобов'язаннями підприємства і з цією метою відкриває йому контокорентний рахунок. Грошові зобов'язання, які має підприємство, можуть у певний час перевищувати його фінансові можливості. У зв'язку з цим виникає потреба в отриманні контокорентного кредиту. Якщо підприємство використовує контокорентний кредит без згоди з банком або виходить за встановлені межі кредиту, то цю частину кредиту називають терміном "овердрафт".

Контокорентний кредит може використовуватись для:

фінансування придбання засобів виробництва, готової продукції, виробничих запасів;

подолання тимчасових фінансових труднощів. Характерні особливості контокорентного кредиту:

встановлення ліміту кредитування;

можливість скасування кредитної угоди будь-коли.

З іншого боку, контокорентний кредит має певні переваги для підприємства-позичальника:

відсотки за кредит нараховуються лише за фактичні дні користування;

кредитними коштами підприємство може скористатись будь-коли без укладення додаткової кредитної угоди.

Кредит під облік векселів (обліковий кредит) - це короткостроковий кредит, який банківська установа надає пред'явнику векселів, обліковуючи (скуповуючи) їх до настання строку виконання зобов'язань за ними і сплачуючи пред'явнику номінальну вартість векселів за мінусом дисконту. [28]

Акцептні операції. У тісному зв'язку з кредитними операціями комерційних банків знаходяться акцептні, зв'язані з акцептом комерційних векселів. Акцепт означає згода боржника платити по виставленому на нього кредитором векселю.

Виконання банками акцептних операцій викликане тим, що постачальники товарів не завжди упевнені в платоспроможності свого покупця, що здобуває товари в кредит. Якщо постачальник не упевнений у платоспроможності свого покупця, він вимагає, щоб виставлений їм вексель був акцептований не самим покупцем, а банком чи покупця яким-небудь іншим банком, що користається високою репутацією. У цьому випадку покупець домовляється з відповідним банком про акцепт. Свою згоду на акцепт банк підтверджує в письмовій формі видачею покупцю акредитивного (від лат. аccreditivus -- довірчий) листа, що висилається постачальнику.

Акцептом векселя банк гарантує його плату і тим самим додає йому велику мобільність як засобу звертання і платежу. Крім того, такі векселі більш охоче приймаються до обліку іншими банками. Банк оплачує вексель за рахунок боржника, що до настання терміну платежу вносить у банк необхідну суму грошей. У випадку банкрутства боржника банк оплачує вексель за свій рахунок. Акцептні операції носять характер пасивно-активних: з наданням акцепту в банку одночасно виникає зобов'язання стосовно кредитора (власнику векселя) і вимога стосовно боржника, за який він доручився. Вони, не будучи зв'язані з вкладенням у них капіталу, за винятком випадків банкрутства боржників служать важливим джерелом прибутку банку у виді комісійних. [1]

Позичальник (векселедавець) може використовувати акцептований банком вексель як платіжний засіб для придбання товарів, оплати своїх зобов'язань перед іншими кредиторами, розрахунків з іншим банком.

Дисконтування векселя може бути здійснене в банку, який його акцептував. У цьому разі банк стає не тільки гарантом, а й безпосередньо кредитором підприємства. Оскільки умовою акцептованого кредиту є грошове покриття суми векселя позичальником до настання строку погашення векселя, банки ставлять високі вимоги до надійності підприємств.

Якщо підприємство не виконало своїх зобов'язань перед банком-гарантом, банк згідно з вексельним правом виставляє зворотну вимогу до векселедавця з наступним примусовим стягненням боргу з підприємства-позичальника. За надання акцептного кредиту банк стягує акцептну комісію.

У зв'язку з ненадійним фінансовим станом більшості підприємств в Україні акцептний кредит не набув широкого застосування.

Може існувати інша схема надання кредиту. Наприклад, у Росії поширено практику, відповідно до якої підприємство укладає угоду з банком. Згідно з угодою підприємство отримує прості векселі, виписані банком на нього. Ця схема відрізняється від класичної. Банк фактично є боржником, а не трасатом, як у класичному варіанті, і за відмови клієнта перерахувати необхідну суму має право не регресної вимоги, а вимоги згідно з укладеною угодою. Ця схема є простішою й ефективнішою для суб'єктів господарювання. [28]

Надання авалю за вексельними зобов'язаннями є однією з найпоширеніших у ринковій економіці операцій, які виконуються комерційними банками задля отримання комісійного доходу. Оскільки авальні операції мають гарантійний характер і відволікають кредитні ресурси, їх можна віднести до специфічного виду кредитних операцій -- анального кредиту. Анальний кредит надається банком для покриття зобов'язань клієнта, якщо він не в змозі самостійно їх виконати. Авальний кредит може набувати таких форм: банківських гарантій платежу; гарантій поставки; надання позички; поручительства.

Ці та інші види банківських гарантій здатні обмежити ризики в діяльності клієнтів, забезпечити безперервність відтворювальних процесів та їхню ефективність.

Аваль може надаватися банками як за векселедавця (акцептанта тратти), так і за кожного з відповідальних індосантів. Основною формою авальних операцій у банках є договір між банком і клієнтом. У договорі зазначаються всі умови, на яких банк погоджується стати авалістом векселя. Банківський аваль формулюється як одностороння дія банку, що завершується в момент погашення вексельного зобов'язання.

Банк надає аваль у загальновизнаній формі, яка чітко визначає безумовну гарантію банку, підписується уповноваженою особою і скріплюється печаткою. Одночасно із написанням авалю на лицевому боці векселя банк на прохання клієнта може видати йому окремий гарантійний лист, у якому подає детальну інформацію про гарантовані векселі та розміри штрафних санкцій, які він готовий сплатити в разі невиконання зобов'язання. Як і у векселі, у гарантійному листі наголошується, що банк несе солідарну відповідальність разом із векселедавцем простого векселя чи акцептантом тратти, що вимоги векселетримача приймаються безумовно, так само як вимоги індосантів і посередників, котрі оплатили вексельну суму в порядку регресу. Дієвість гарантійного листа припиняється лише після погашення всієї сукупності вексельної заборгованості, оговорених за нею процентів і нарахованих штрафних санкцій. [6]

Принципова різниця між звальним та акцептним кредитами полягає у характері відповідальності банку. За надання авального кредиту, без огляду на його суть як вексельного поручительства, банк несе тільки субсидіарну (додаткову) відповідальність, тобто вимога може бути звернена на нього тільки за невиконання її підприємством. За акцептного кредиту банк несе солідарну відповідальність і вимогу, на вибір кредитора, може бути звернено як на підприємство, так і на банк.[28]

До послуг кредитного характеру, що надаються банками підприємствам, належить факторинг - система фінансування, за умовами якої підприємство-постачальник товарів переуступає короткострокові вимоги за торговельними операціями комерційному банку. Факторингові операції включають: кредитування у формі попередньої оплати боргових вимог; ведення бухгалтерського обліку клієнта, зокрема обліку реалізації продукції; інкасацію заборгованості клієнту; страхування його від кредитного ризику. В основу факторингової операції покладено принцип придбання банком рахунків-фактур підприємства-постачальника за відвантажену продукцію, тобто передачу банку постачальником права вимагати платежі з покупця продукції. [28]

Банківські кредити значно прискорюють процес відтворення на всіх його етапах - виробництва, розподілу, обміну і споживання. За їх рахунок формуються основні фонди та обігові кошти, здійснюються розрахунки між товаровиробниками, збільшується обсяг грошової маси в обігу, прискорюються процеси реального накопичення, виробничого і соціального розвитку підприємств.

2. Аналіз ефективності використання банківських кредитів на підприємстві

Використання банківських кредитів підприємством є показником нормальної фінансової діяльності, бо вкладення власних фінансових ресурсів у активи (як основні, так і оборотні) повинно відбуватися лише у межах постійної потреби, яка не знає коливань у бік зменшення. Для покриття тимчасового збільшення потреби у фінансових ресурсах раціонально використовувати банківський кредит. Тому в ринковій економіці саме на нього припадає значна частина позикового капіталу.

При організації кредитних відносин підприємства з банками, фінансовий аналітик повинен визначити, як підприємство у процесі планування й освоєння кредитів забезпечує взаємозв'язок використання кредиту та власних фінансових ресурсів, підвищення рентабельності використання всіх ресурсів.

Першим кроком аналізу ефективності короткострокових банківських кредитів на збільшення фонду оборотних коштів є визначення оборотності цих кредитів і порівняння швидкості їх обороту з швидкістю обороту власних оборотних коштів та інших оборотних коштів підприємства. Якщо підприємство протягом року неодноразово отримує кредити банку (банків) в оборотні кошти і має досить сталу заборгованість за короткостроковими кредитами, швидкість їх оборотності визначається за формулою:[10]

Окр = ,

де Окр - оборотність короткострокового кредиту в днях;

КР - середній залишок заборгованості за банківськими позиками, включаючи прострочені, у звітному періоді (рік, квартал), тис. грн.;

Д - тривалість звітного періоду, дні;

Пкр - повернення короткострокової заборгованості за позиками у звітному періоді, тис. грн.

Приклад 1 [10]

Є наступні дані квартальних балансів підприємства за звітний рік про строкову та прострочену заборгованість з банківських кредитів (тис. грн.): на 1 січня звітного року - 1011, на 1 квітня - 1344, на 1 липня - 1559, на 1 жовтня - 1332, на кінець року - 2302. Річний оборот з повернення короткострокових кредитів - 7252 тис. грн. За цих умов середній залишок заборгованості банку за короткостроковими позиками за звітний рік становив (визначається як середня хронологічна):

() : 4 = 1473 тис. грн., а

швидкість обороту кредитів дорівнює 73,1 дня ().[10]

При середній швидкості обороту оборотних коштів підприємства за звітний рік, яка становить, наприклад, 168,1 дня, цей показник свідчить про те, що залучення банківських кредитів у звітному році відіграло позитивну роль у прискоренні оборотності оборотного капіталу підприємства.

Далі необхідно з'ясувати ціну кредиту і вигідність купівлі додаткових грошей на ринку позикових капіталів, тобто у комерційних банків. Для цього визначається середній річний відсоток, який фактично сплатило підприємство комерційному банку за звітний період, для порівняння з середнім позичковим відсотком, який можна вважати прийнятним у конкретних умовах звітного періоду (з врахуванням середньо ринкових норм дохідності та інфляції). Таким чином, визначається, якою мірою відсоткова політика банку, з яким підприємство підтримує партнерські відносини, відповідає ринковій ситуацій та інтересам підприємства. При цьому для визначення прийнятного рівня відсоткової ставки за користування короткостроковим кредитом можна скористатися формулою, яка визначає межу вигідності залучення кредиту за існуючого рівня інфляції: [12]

PПР <= r+q+rq : 100

де PПР - прийнятна для підприємства ставка річного відсотку за кредит;

r - нормальні відсоткова ставка за кредит у безінфляційній ситуації;

q - темп інфляції.

Приклад 2[10]

За звітний рік підприємство при середньорічній заборгованості комерційному банку з короткострокових кредитів на суму 1473 тис. грн. сплатило відсотки за кредит на суму 422,8 тис. грн., що становить 28,7 % річних. Прийнятний рівень відсотку за кредит у звітному році становив: 7+22,7+722,7 : 100 = 31,3 % (7 - середня нормальна річна відсоткова ставка за банківський кредит в оборотні кошти за без інфляційної ситуації, 22,7 - темп інфляції у звітному році у країні). Отже, можна зробити висновок, що у звітному році підприємство формувало свої кредитні відносини з комерційним банком на вигідних для себе умовах.

Банківський короткостроковий кредит, залучений до загального фонду оборотних коштів підприємства разом з власними та іншими фінансовими ресурсами підприємства, бере участь у створенні на підприємстві продукції, а, отже, доданої вартості і прибутку. Аналізуючи ефективність залучення банківських короткострокових кредитів, можна обчислити, яка частка прибутку від реалізації продукції одержана підприємством за рахунок банківських позик, і, зіставивши її зі сплаченими відсотками за кредит, прийти до висновку про конкретний зиск підприємства від залучення банківських короткострокових кредитів.

Приклад 3[10]

За звітний рік підприємство одержало прибуток від реалізації на суму 4946 тис. грн.; середньорічна сума фонду оборотних коштів (оборотного капіталу) - 8420 тис. грн., у тому числі короткострокові банківські кредити (середньорічна заборгованість) - 1473 тис. грн. Звідси прибуток на 1 гривню оборотного капіталу в цілому по підприємству на рік становить 4946 : 8420 = 0,587 грн. Прибуток на суму залучених банківських кредитів - 864,7 тис. грн. (0,5871473), після вирахування сплачених відсотків він становить 441,9 тис. грн. (864,7 - 422,8).

Для аналітичного висновку про доцільність та ефективність використання банківських кредитів можна результат (прибуток на використаний банківський кредит), одержаний розрахунковим шляхом, скоригувати на співвідношення показників швидкості обороту кредиту й оборотного капіталу в цілому: якщо кредитні ресурси обертаються швидше, ніж весь оборотний капітал, зиск від їх використання, природно, вищий, ніж розрахований у вищеописаний спосіб і навпаки.

Аналіз ефективності отриманих і використаних довгострокових банківських кредитів на капітальні вкладення полягає у визначенні терміну, протягом якого досягається окупність прокредитованих витрат (включаючи відсотки за кредит) за рахунок дисконтованого грошового потоку (тобто за рахунок прибутку за вирахуванням податку на прибуток плюс амортизаційні відрахування від вартості прокредитованого об'єкта основних засобів). Якщо цей термін відповідає термінові, встановленому за кредитною угодою з банком, або менший за нього, прокредитовані капітальні вкладення вважаються ефективними.

Приклад 4[10]

У січні звітного року підприємство отримало кредит комерційного банку терміном на три роки в сумі 380 тис. грн. на придбання і монтаж механізованої лінії обробки деталей. Лінія введена в експлуатацію з 1 квітня звітного року. Завдяки впровадженню у виробництво прокредитованого об'єкта загальна економія собівартості продукції за період з 1 квітня до 31 грудня звітного року (за рахунок скорочення витрат на оплату праці і нарахувань до державних цільових фондів, економії металу та інших матеріальних витрат) становила 290 тис. грн., нараховані амортизаційні відрахування за 9 місяців року - 42,8 тис. грн. Сплачено відсотків за кредит за період січень - грудень - 96 тис. грн. Індекс інфляції в країні за січень - грудень звітного року - 1, 227. Податкова ставка з податку на прибуток - 30 %. За цих умов додатковий грошовий потік за 9 місяців від впровадження прокредитованого об'єкта становить 2900,7 - 96+42,8 = 149,8 тис. грн. Дисконтова ний грошовий потік (зіставний з сумою одержаного кредиту за 9 місяців становить: 149 / 1 + 0,227 = 121,4 тис. грн., а у розрахунку на рік - 121,4 : 912 = 161,9 тис. грн. Це означає, що термін окупності прокредитованого об'єкта за рахунок додаткового грошового потоку дорівнює 380 : 161,9 = 2,3 року, тобто кредит ефективний, підсумки роботи прокредитованого об'єкта за перші 9 місяців з моменту впровадження свідчать про те, що підприємство буде спроможним повернути банкові борг раніше обумовленого строку.[10]

Серед українських промислових підприємств існують такі підприємства, які користуються банківськими кредитами у процесі своєї господарської діяльності. Одними із них є підприємства ПрАТ “Кримський титан” та ВАТ ”Сумихімпром”.

ПрАТ „Кримський титан” один з найбільших виробників діоксиду титану у Східній Європі, якому належить 1,8% світового ринку діоксиду пігментного титану. Експорт продукції здійснюється до 53 країн світу й становить більш 70 % від загальних обсягів реалізації. Також Підприємство виробляє мінеральні добрива, червоний залізоокисний пігмент, сірчану кислоту, сірчанокислий алюміній, залізний купорос, рідке скло.

До складу Підприємства входять: головне підприємство ПрАТ „Кримський титан” і дві філії - «Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат» і «Вільногірський гірничо-металургійний комбінат», напрями діяльності яких є розвиток гірничого, видобувного, збагачувального та металургійного виробництв.[8]

Станом на 31.12.2011 р. на підприємстві обліковуються довгострокові (термін погашення більше року) та короткострокові (термін погашення менше року) кредити банків як в гривнях так і в іноземній валюті. В заставі по кредитах банків знаходяться необоротні активи (виробничі приміщення, нерухомість та виробниче обладнання) та майнові права по контрактах на продаж виробленої продукції.

В складі короткострокових зобов'язань обліковуються кредити банків, термін погашення яких не перевищує дванадцять місяців:

ПрАТ “Кримський Титан” укладає досить часто кредитні договори з банками. Серед таких угод можна виділити наступні:

Довгостроковий кредит від «Commerzbank», був наданий у євро.

Кредитний договір від 26.05.2008р. Відсоткова ставка за користування кредитними коштами складає 2,5%. Сума заборгованості на 31.12.2011 року складає 21433 тис. євро, в перерахунку у гривні 220717 тис.грн.

Кредитний договір від 27.05.08р. Відсоткова ставка за користування кредитними коштами складає 2,5%. Сума заборгованості на 31.12.2011 року складає 5989 тис. євро, в перерахунку у гривні 61671 тис.грн.

Залучення коштів по даному кредиту безпосередньо пов'язане із створенням кваліфікаційного активу, а саме - будівництво цеху сірчаної кислоти. А тому підприємство визначило, що сума фінансових витрат по даному кредиту підлягає включенню до собівартості такого кваліфікаційного активу у сумі фінансових витрат, які пов'язані з цим запозиченням - 7281 тис.грн. (2010 - 5526тис.грн.)[20]

Довгостроковий кредит від ПАТ «Державно експортно-імпортний банк».

Кредитний договір № 8411к2 від 09.02.2011р. Сума заборгованості на 31.12.2011 року складала 32504 тис. дол..США, в перерахунку у гривні

259697 тис.грн. Відсоткова ставка за користування кредитними коштами складає 95%.

Довгостроковий кредит від ПАТ «Державно експортно-імпортний банк» .

Кредитний договір № 8411к2 від 09.02.2011р. Відсоткова ставка за користування кредитними коштами складає 9,5%. Сума заборгованості на 31.12.2011 року складала 247 тис. євро, в перерахунку у гривні 2548 тис.грн.

Невідновлювальна мультивалютна кредитна лінія від ПАТ «ВТБ банк»

Кредитний договір № 14-вд від 02.06.2011р. Відсоткова ставка за користування кредитними коштами складає 8,8%. Сума заборгованості на 31.12.2011 року складає 29800 тис. дол. США, в перерахунку у гривні 238092 тис.грн.

Довгостроковий кредит від ПАТ «ВТБ банк».

Кредитний договір № 16-вд від 02.06.2011р. Відсоткова ставка за користування кредитними коштами складає 8,1%. Сума заборгованості на 31.12.2011 року складає 14999 тис. дол. США, в перерахунку у гривні 119839 тис.грн.[8]

Довгостроковий кредит від ПАТ «ВТБ банк» ($).

Кредитний договір № 24-вд від 02.06.2011р. Відсоткова ставка за користування кредитними коштами складає 8,2%. Сума заборгованості на 31.12.2011 року складає 9712 тис. дол. США, в перерахунку у гривні 77601 тис.грн.

Довгостроковий кредит від ПАТ «Промінвестбанк» ($).

Кредитний договір № 20-2133/2-1 від 02.08.2011р. Відсоткова ставка за користування кредитними коштами складає 9,5%. Сума заборгованості на 31.12.2011 року складає 15000 тис. дол. США, в перерахунку у гривні 119847 тис.грн.

Довгостроковий кредит від ПАТ «Промінвестбанк» ($).

Кредитний договір № 20-2133/2-2 від 02.08.2011р. Відсоткова ставка за користування кредитними коштами складає 9,7%. Сума заборгованості на 31.12.2011 року складає 30000 тис. дол. США, в перерахунку у гривні 239694 тис.грн.

Довгостроковий кредит від ПАТ «Промінвестбанк» ($).

Кредитний договір № 20-3099/2-1 від 07.11.2011р. Відсоткова ставка за користування кредитними коштами складає 10%. Сума заборгованості на 31.12.2011 року складає 10000 тис. дол. США, в перерахунку у гривні 79898 тис.грн.

Довгостроковий кредит від ПАТ «Промінвестбанк.

Кредитний договір № 20-3442/2-1 від 08.12.2011р. Відсоткова ставка за користування кредитними коштами складає 10%. Сума заборгованості на 31.12.2011 року складає 8102 тис. дол. США, в перерахунку у гривні 64731 тис.грн.

Довгостроковий кредит від ПАТ «Промінвестбанк» ($).

Кредитний договір № 20-3442/2-1 від 08.12.2011р. Відсоткова ставка за користування кредитними коштами складає 10%. Сума заборгованості на 31.12.2011 року складає 2521 тис. дол. США, в перерахунку у гривні 20143 тис.грн.

Овердрафт від ПАТ "Кліринговий дім" (грн.).

Кредитний договір (овердрафт) № 8/2007К від 15.02.2007р. Відсоткова ставка за користування кредитними коштами складає 20%. Сума заборгованості на 31.12.2011 року складає 16020 тис.грн.

Кредитний договір (овердрафт) № 47/2008-к від 27.08.2008р. Відсоткова ставка за користування кредитними коштами складає 20%. Сума заборгованості на 31.12.2011 року складає 2715 тис.грн.[20]

Напередодні ПрАТ "Кримський титан" оголосило тендери на залучення кредитних ресурсів на загальну суму 2,88 мільярда гривень. Відповідне оголошення було опубліковано у "Віснику державних закупівель".

В ньому зазначається, що підприємство збирається залучити три поновлювані мультивалютні кредитні лінії терміном на 1 рік - на 800 мільйонів гривень, 480 мільйонів гривень та 160 мільйонів гривень.

Крім того планується залучення ще трьох кредитних ліній на аналогічні суми, але терміном на 2 роки. [8]

Варто зазначити, що у квітні поточного року "Кримський титан "не зміг залучити поновлювану мультивалютну кредитну лінію на суму 150 мільйонів гривень. Торги тоді були скасовані, оскільки на участь в конкурсі було подано менше 2 заявок.

Хоча перед цим - в березні 2012 року - підприємству вдалося залучити 160 мільйонів гривень у Промінвестбанку.

Навіщо зараз підприємству близько 300 мільйонів доларів, важко сказати. Про масштабні плани в підприємстві поки не заявляли. Кошти залучаються для модернізації існуючих потужностей та розширення виробництва.

Швидше за все, гроші будуть спрямовані на розширення потужностей підприємства. Компанія нещодавно - навесні - ввела в експлуатацію цех з виробництва сірчаної кислоти. Можливо, вони будуть продовжувати працювати в цьому напрямі. Титанову галузь необхідно модернізувати і виводити на інший рівень, тому що обладнання уже досить застаріле.

Щодо потенційних кредиторів, то тут чаша терезів схиляється на сторону російського банківського сектору. Зокрема, серед ймовірних кандидатів, які можуть відкрити кредитні лінії для "Кримського титану", є дві групи: перша - банки, що мають західних засновників, друга - банки з російським корінням, які давно працюють в Україні і активно кредитують промисловість.

Останні готові надавати конкурентоспроможні ставки і кредитувати на прийнятних умовах українські промислові підприємства.

Для того, щоб надати кредит підприємству потрібно вирішити чи це підприємство є рентабельним і чи не підлягає ліквідації. Таким чином потрібно розрахувати вартість чистих активів підприємства.

Розрахунок вартості чистих активів акціонерних товариств здійснюється для порівняння вартості чистих активів із розміром статутного капіталу з метою реалізації положень статті 155 „Статутний капітал акціонерного товариства” Цивільного кодексу України, зокрема, п. 3: „Якщо після закінчення другого та кожного наступного фінансового року вартість чистих активів акціонерного товариства виявиться меншою від статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу та зареєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку. Якщо вартість чистих активів товариства стає меншою від мінімального розміру статутного капіталу, встановленого законом, товариство підлягає ліквідації”.

Визначення вартості чистих активів ПрАТ „Кримський титан” проводиться за формулою:

Чисті активи = (Необоротні активи (розділ 1 балансу) + Оборотні активи (розділ 2 балансу) + Витрати майбутніх періодів (р. 270 балансу) + Необоротні активи та групи вибуття (р. 275 балансу) - (Забезпечення витрат та платежів (розділ 2 балансу) + Довгострокові зобов'язання (розділ 3 балансу) + Поточні зобов'язання (розділ 4 балансу) + Доходи майбутніх періодів (р. 630).[20]

Чисті активи = (1731859 + 1721137 + 3097) - (34102+1388522+787779+314) = 1245376 тис. грн.

Розмір статутного фонду не перевищує розмір чистих активів. Таким чином, ПрАТ Кримський титан не підлягає ліквідації і цьому товариству можуть бути надані кредити. Про що і свідчить кількість укладених кредитних договорів.

Розроблена підприємством політика залучення банківського кредиту повинна кореспондуватися за основними своїми параметрами з відповідними параметрами кредитної політики банків. У складі параметрів кредитної політики банків одне з основних місць належить оцінці рівня кредитоспроможності позичальників, що визначає диференціацію умов кредитування клієнтів. Для того, щоб підприємство могло визначити базу переговорів з банками про умови кредитування, воно повинно заздалегідь оцінити рівень своєї кредитоспроможності.

У сучасній банківській практиці оцінка рівня кредитоспроможності позичальників при диференціації умов їх кредитування виходить з двох основних критеріїв: 1) рівня фінансового стану підприємства; 2) характеру погашення підприємством раніше отриманих ним кредитів -- як відсотків, так і основного боргу. [21]

Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань підприємства його активами, термін переходу яких в грошову форму відповідає терміну погашення зобов'язань. Таким чином проведено аналіз ліквідності балансу підприємства Сумихімпром.

Аналіз ліквідності балансу підприємства за період 2008-2010 рр. та показники було розраховано.(Додаток А).[20]

Співвідношення найбільш ліквідних активів та найбільш термінових пасивів дає змогу з'ясувати поточну ліквідність (А1 < П1), яка свідчить про неплатоспроможність підприємства на найближчий проміжок часу. А2 < П2 -свідчить про тенденцію в майбутньому до зменшення поточної ліквідності.

А3 < П3; А4 >П4 - показує співвідношення платежів надходжень на перспективу. Дана ситуація говорить про негативні тенденції на перспективу за всіма статтями балансу, що в свою чергу підтверджується аналогічними співвідношеннями по 2009-2010 роках.

Тобто, можна сказати, що ліквідність балансу в більшій мірі відрізняється від абсолютної по всьому аналізованому періоду і у підприємства не має можливості компенсувати недостатність однієї статті надлишком другої тому, що по всіх статтях позитивних надлишків не має.

Ліквідність підприємства - це його здатність швидко продавати активи

та одержувати кошти для погашення поточних зобов'язань. Від того, як швидко і ефективно підприємство здійснює ці процеси, залежить ефективність діяльності підприємства в цілому.

Для характеристики ліквідності ВАТ «Сумихімпром» було розраховано показники (див. Додаток В).

Дані таблиці показують, що ситуація з ліквідністю та платоспроможністю підприємства була цілком задовільною станом на 2008-2009 роки (показники в межах норми), але у 2010 році спостерігається значне погіршення ситуації.

Аналізуючи зміну коефіцієнта покриття в динаміці (зміну спроможності підприємства погашати свої боргові зобов'язання за рахунок отриманих від операційної діяльності чистого грошового потоку та прибутку) можна зробити наступні висновки: за період з 2008-2009 роки величина даного коефіцієнта відповідає нормативним значенням і, більше того, у 2010 році зросла на 0,07.

З 2009 року наявна негативна тенденція до зниження коефіцієнта покриття на 0,7 по відношенню до значення показника у 2009 році. Загальна зміна показника за аналізований період склала -41,3 % (0,43). На значне зниження величини коефіцієнта покриття в 2010році вплинули такі фактори: збитковість діяльності підприємства (за 2008 рік збиток дорівнював 230602 тис. грн., а в 2009 році збільшився на 82898 тис. грн. і склав 313500 тис. грн.); збільшення у 2009 році суми 42 короткострокових кредитів банків на 309925 тис. грн. по відношенню до даного показника 2008 року (сума короткострокових кредитів банків становила 23892 тис. грн.). [20]

Також можливий вплив зміни умов взаєморозрахунків підприємства з покупцями та постачальниками на користь останніх. Але дана позиція є неперевіреною щодо ВАТ «Сумихімпром». Аналізуючи зміну значень коефіцієнту швидкої ліквідності зазначимо, що протягом періоду 2008-2010 років вони не відповідають нормативним і станом на 2010 рік значення даного коефіцієнта склало 0,23, тобто в порівнянні з 2008 роком (0,45) зменшилося на 50 %. Дана зміна відбулася за рахунок збільшення величини поточних зобов'язань підприємства за аналізований період на 572053 тис. грн.. Подані в таблиці 1 дані свідчать про те, що ВАТ «Сумихімпром» не здатне виконувати короткострокові зобов'язання за рахунок вільних грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень.

Що стосується коефіцієнта абсолютної ліквідності (платоспроможності), то можна констатувати наступне: за аналізований період значення даного коефіцієнта не відповідали нормативним (були значно меншими) і протягом наведених років спостерігається їх зменшення. В 2010 році по відношенню до 2008 року зменшення склало 0,01 (89,5 %). Це означає, що підприємство відчуває значні труднощі у поточних розрахунках, які в свою чергу тягнуть за собою штрафні санкції.

Аналізуючи показник чистого оборотного капіталу, можна зробити наступні висновки: протягом 2008-2009 років значення даного показника

задовольняло нормативне і збільшувалося (у 2009 році величина чистого оборотного капіталу збільшилася на 15434 тис. грн. по відношенню до рівня 2008 року головним чином за рахунок збільшення абсолютної величини оборотних активів на величину більшу від величини збільшення поточних зобов'язань). У 2009 році показник чистого оборотного капіталу був від'ємним (не відповідав нормативному значенню) і становив -301365 тис. грн. Дана ситуація є результатом збільшення у 2010 році суми поточних зобов'язань підприємства по відношенню до суми оборотних активів в 1,85 рази. За аналізований період сума чистого оборотного капіталу зменшилася на 4323 %.

Розглядаючи зміну величини показника частки власних оборотних засобів у покритті запасів за період 2008-2010 роки, можна підсумувати наступне: невідповідність нормативному значенню протягом всього аналізованого періоду. В 2009 році показник приймає від'ємне значення (-1,03). За аналізований період зменшення даного показника склало 1683% (-1,09). Наявна ситуація пояснюється значним збільшенням суми поточних зобов'язань у 2009 році; зменшенням суми витрат майбутніх періодів протягом аналізованих років.

На основі проведеного аналізу ліквідності та платоспроможності підприємства можна зробити наступні висновки: загальна ситуація була цілком задовільною станом на 2008-2009 роки (показники в межах норми), але у 2010 році спостерігається значне погіршення ситуації, а саме: значно зменшилася спроможність підприємства погашати свої боргові зобов'язання за рахунок отриманих від операційної діяльності чистого грошового потоку та прибутку за рахунок збільшення суми короткострокових кредитів банків; підприємство не здатне виконувати короткострокові зобов'язання за рахунок вільних грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень; підприємство відчуває значні труднощі у поточних розрахунках, які в свою чергу тягнуть за собою штрафні санкції; збільшилася сума поточних зобов'язань підприємства по відношенню до суми оборотних активів в 1,85 рази за аналізований період; запаси покриваються головним чином зарахунок позикових коштів, а не власних оборотних засобів.[20]

Аналіз фінансової стійкості на підприємстві є досить важливим етапом

при аналізі всього фінансового стану. В довгостроковому плані фінансова стійкість характеризується відношенням власних і запозичених коштів.

Для виявлення тенденцій фінансової стійкості було розраховано групу показників.

Для розрахунку були використані дані річної фінансової звітності

Дані свідчать про негативні тенденції показників фінансової стійкості підприємства.

Аналізуючи коефіцієнт автономії за період 2008-2010 роки можна

зробити наступні висновки: 2008-2009 роки характеризувалися нормативним значенням показника 0,57 і 0,51 відповідно. Що стосується 2010 року, то зміна величини коефіцієнта по відношенню до рівня 2008 року склала 0,39, тобто, величина коефіцієнта зменшилася на 68,4 % і склала 0,18 (не відповідає нормативному значенню). Дані зміни відбулися за рахунок зменшення власного капіталу підприємства у 2010 році по відношенню до 2008 року на 236320 тис. грн. (на 54 %) при одночасному збільшенню валюти пасиву балансу на 349334 тис. грн. відповідно. Коефіцієнт фінансування протягом аналізованого періоду має негативну тенденцію до збільшення, що не відповідає нормативному значенню показника. У 2009 році по відношенню до 2008 року значення коефіцієнта фінансування збільшилося на 0,2; у 2010 році порівняно з 2009 роком -на 3,57. Загальна зміна даного коефіцієнта за період 2008-2010 рр. становила 3,77 (збільшення показника склало 510,5 %). Дані зміни відбулися за рахунок зменшення власного капіталу підприємства на 236320 тис. грн. за аналізований період і збільшення, головним чином, суми поточних зобов'язань на 572053 тис. грн. відповідно. Отже, можна зробити висновок, що в більшій мірі діяльність підприємства фінансується за рахунок позикових коштів.[23]

Коефіцієнт маневреності власного капіталу підприємства має негативну тенденцію до зменшення, тобто зменшувалася частка власного капіталу яка використовувалася на потреби фінансування поточної діяльності (вкладення в оборотні активи при одночасному збільшенню частки позикового капіталу). Протягом аналізованого періоду відбулися наступні зміни: значення коефіцієнту маневреності власного капіталу зменшилося на 1,51 (на 9269 %) і склало у 2010 році -1,49 при значенні 0,02 у 2008році. Головним чином такі зміни відбулися за рахунок збільшення поточних зобов'язань підприємства на 572053 тис. грн. ( на 290 %) за період 2008-2010 роки і за рахунок зменшення власного капіталу на 236320 тис. грн. (на 54 %).[20]

Аналізуючи коефіцієнт фінансової стійкості підприємства можна сказати, що знову ж таки спостерігається негативна тенденція до зменшення

показника і тим самим відхилення від нормативного значення. Починаючи з 2008 року коефіцієнт фінансової стійкості постійно зменшується: у 2009 році по відношенню до 2008 року на 0,29 і становив 1,06; у 2010 році по відношенню до 2008 року -на 0,84 і склав 0,22. Загалом за період 2008 -2010роки коефіцієнт фінансової стійкості зменшився на 83,6 % ( на 1,13 ).

Отже, можна підсумувати, що значним чином зріс ступінь можливого ризику банкрутства підприємства у зв'язку з використанням позикового капіталу. Значення коефіцієнта забезпечення власним оборотним капіталом за період 2008-2010 роки зменшилося на 0,68 ( на 1943 % ) і склало у 2010 році -0,64 при нормативному значенні 0,1. Таким чином, можна сказати наступне: структура капіталу є незадовільною, а підприємство - неплатоспроможним.

Аналізуючи зміну коефіцієнта фінансової залежності, спостерігаємо наступне: в 2008-2009 роках значення даного показника становили 0,42 і 0,49 відповідно, що відповідає нормативу. В 2009 році значення коефіцієнта фінансової залежності збільшилося на 0,33 по відношенню до 2009 року і на 0,39 ( на 92,8 % ) по відношенню до 2009 року і склало 0,82, що в свою чергу перевищує нормативне значення показника на 0,32. Тобто, це означає, що підприємство на 82 % фінансується за рахунок позикового капіталу і відповідно є фінансово залежним. [3]

На основі аналізу показників фінансової стійкості підприємства можна

зробити наступні висновки: показник питомої ваги загальної суми власного капіталу в підсумку активу балансу в 2009 році становив 0,18. Це означає, що підприємство фінансується за рахунок власних коштів лише на 18 %. В цьому випадку кредитори підприємства почувають себе неспокійно, бо знають, що весь позиковий капітал не може бути компенсований власністю підприємства. В більшій мірі діяльність підприємства фінансується за рахунок позикових коштів. Зменшилася частка власного капіталу яка використовувалася на потреби фінансування поточної діяльності. Значним чином зріс ступінь можливого ризику банкрутства підприємства у зв'язку з використанням позикового капіталу(коефіцієнт фінансової стійкості за період 2008-2010 рр. зменшився на 83,6 %). Структура власного капіталу є незадовільною, а підприємство, виходячи з цього - неплатоспроможним. [20]

Таким чином, отримані дані свідчать про незадовільний фінансовий стан підприємства, його неспроможність проводити незалежну фінансову політику і тенденцію до зменшення рівня цієї незалежності.

Ефективністю роботи підприємства можна вважати кінцеві результати фінансово-господарської діяльності підприємства, обчислені через показники прибутковості і оборотності капіталу у склад і системи показників кредитоспроможності. Так, звичайно зазначені показники вказують на потенційні можливості підприємства ефективно використовувати усі авансовані у виробництво кошти. Проте, характеризуючи ефективність кредитних коштів у складі ресурсів підприємства, дані показники:по-перше, не дають відповідь про ефективність кредитних вкладень зокрема, по-друге, необхідна відповідь про той їх оптимальний обсяг, який би забезпечив належний рівень ефективності господарювання.