Конверсійні валютні операції комерційних банків

Процентні свопи. Отримання можливості залучати кошти за фіксованою ставкою, коли доступ на ринок облігацій неможливий. Залучення коштів за ставкою, нижчою за ту, яка у дійсний час склалася на ринку облігацій чи кредитному ринку. Переструктурування портфеля зобов'язань без додаткового залучення нових коштів чи зміни структури балансу. Як правило, свопи укладаються на термін до 1 року.

§ Якщо ближча конверсійна угода є угодою з купівлі валюти (базової), а віддаленіша -- продажу, то: своп "купив/продав" (buy and sell swap).

§ Якщо ж спочатку здійснюється угода з продажу валюти, а обернена угода є угодою купівлі валюти, то: своп "продав/купив" (sell and buy swap).

Класичні свопи залежно від послідовності виконання операцій спот і форвард поділяються на репорт та депорт: репорт -- це продаж валюти на умовах спот і одночасно купівля на умовах форвард; депорт -- купівля валюти на умовах спот і продаж на умовах форвард. Операція, коли купівля (продаж) валюти здійснюється на основі двох угод за курсом аутрайт, називається форвард-форвард, або форвардний своп.

У разі укладення угоди своп дата виконання ближчої угоди називається датою валютування, а дата виконання зворотної угоди, віддаленої у часі, -- датою закінчення свопу (maturity).

Стандартні свопи (зі споту). Якщо банк здійснює першу угоду на споті, а обернену -- на умовах тижневого форварду, такий своп називається спот-уїк (spot-week swap або s/w swap).

Короткі одноденні свопи (до споту), якщо перша угода здійснюється з датою валютування "завтра", а обернена -- на споті, такий своп має назву том-некст (tomorow-next swap або t/n swap).

Свопові пункти (мають також назву форвардних пунктів) розраховуються за такою формулою:

де E.R.D. (exchange rate differential) -- різниця обмінних курсів;

Spot -- спот-курс;

I.R.D. -- (interest rate differential) -- різниця між ставками за валютами;

Days -- кількість днів до дати виконання форвардного контракту;

I.R.B. (interest rate base) -- база для обчислення процентів береться на рівні 360 або 365/6 днів.

Ця формула дає можливість розрахувати наближене значення свопових пунктів.

Якщо процентна ставка базової валюти менша за процентну ставку котируваної валюти, кажуть, що базова валюта перебуває у премії на форвардному ринку. За одиницю такої валюти можна купити більше одиниць котируваної валюти на форварді, ніж це можна зробити на споті. Якщо ж базова валюта має вищу процентну ставку за котирувану валюту, кажуть, що базова валюта перебуває у дисконті на форвардному ринку і за одиницю такої валюти можна купити менше одиниць котируваної валюти на форварді, ніж це можна зробити на споті. У першому випадку свопові пункти додаються до курсу спот, у другому -- свопові пункти віднімаються від курсу спот. Отже, додаванням або відніманням пунктів компенсується різниця процентних ставок валют, що обмінюються.

Існує формула для точного розрахунку, яка дає змогу отримувати не просто свопові пункти, а зразу розраховувати строковий курс :

де Swap -- своповий курс (терміновий, або форвардний, курс);

Spot -- спот-курс;

S.C.I.R. (second currency interest rate) та F.C.I.R. (first currency interest rate) -- процентна ставка другої (котируваної) та першої (базової) валюти відповідно;

S.C.I.B. (second currency interest base) та F.S.R.B. (first currency interest base) для обчислення відсотків за другою та першою валютою відповідно;

Days -- кількість днів до виконання термінової угоди.

Ця формула може бути використана для обчислення термінового курсу як для прямого, так і для зворотного (reciprocal rate) котирування. При обчисленні зворотного котирування перша і друга валюти міняються місцями. Світова практика знає багато способів хеджування валютних ризиків за допомогою операцій "своп". У найпростішому випадку ця угода укладається при участі двох фірм, що займаються міжнародною торгівлею, та банківської установи ("своп"-дилера). Необхідність забезпечення надійних методів хеджування валютних ризиків сприяє пошукові й виникненню нових видів "свопів", які поєднують у собі форвардні, ф'ючерсні та опціонні угоди.

Угоди "своп" застосовуються для покриття валютного ризику та отримання можливого зиску у майбутньому. Для міжбанківських відносин угоди "своп" є обміном зобов'язаннями або вимогами, формою страхування від ризиків, диверсифікації та поповнення валютних резервів. Основними перевагами "свопів" перед іншими валютними деривативами є такі:

можливість використання переваг іноземних ринків позичкових капіталів;

можливість одержання прибутку з наявної відкритої валютної позиції або можливість закрити цю позицію;

страхування руху капіталу в іноземній валюті;

диверсифікація джерел фінансування;

страхування довгострокових валютних форвардів;

страхування нових або вже наявних активів і пасивів шляхом відкриття різних валютних позицій.

Розділ 3. Проблеми та перспективи розвитку конверсійних валютних операцій в Україні

3.1 Стан та проблеми конверсійних валютних операцій на валютному ринку

Практично весь обсяг конверсійних операцій в Україні становлять так звані "касові" операції, строк поставки валюти за якими не перевищує двох робочих днів. Так, згідно з "Положенням про порядок та умови торгівлі іноземною валютою", суб'єкти ринку зобов'язані здійснювати торгівлю іноземною валютою на умовах "тод" (поставка валюти відбувається сьогодні), "том" (поставка валюти відбувається наступного робочого дня) або "спот" (поставка валюти відбувається на другий робочий день з дня укладення угоди) . Вказані різновиди валютних операцій хоча й поширені у світовій практиці, проте застосовуються банками, як правило, у поєднанні зі строковими операціями. Одним із різновидів строкових валютних операцій, які від недавна можуть застосовувати комерційні банки, є форвардні угоди. Проте, щодо їх здійснення існують певні обмеження, валютні операції на умовах "форвард" дозволяється здійснювати лише для хеджування ризиків зміни курсів валют, а також те, що валюти угоди повинні бути іноземними валютами I групи Класифікатора , крім цього, такі операції можуть здійснюватись лише в межах лімітів відкритої валютної позиції уповноваженого банку за умов, що довга (коротка) позиція за такими операціями становить не більше 10% регулятивного капіталу банку. На сьогодні також передбачене обмеження й щодо строку форвардних валютних операцій - він не повинен перевищувати один календарний рік.

Як бачимо, в сучасних умовах вітчизняні комерційні банки ще не можуть долучитись до активного створення та розвитку вітчизняного строкового валютного ринку, наявність якого, в будь-якій сучасній економічній системі є обов'язковою.

Усі операції на міжбанківському валютному ринку України здійснюються під час Торговельної сесії, яка являє собою комплекс організаційно-технічних засобів (дилінгове обладнання REUTERS, BLOOMBERG та Система підтвердження угод u1085 на міжбанківському валютному ринку України Національного банку України), який забезпечує можливість укладення та підтвердження угод з купівлі-продажу іноземної валюти протягом часу, що встановлюється та змінюється на підставі постанови Правління Національного банку України. При цьому безпосереднім активним учасником міжбанківського валютного ринку виступає також Національний банк України, адже комерційні банки можуть купувати у нього валюту як для забезпечення виконання заявок і доручень власних клієнтів, так і для задоволення власних потреб.[11,c 96]

Одним із важливих аспектів є те, що уповноважені банки мають право здійснювати взаємні розрахунки за операціями з купівлі-продажу іноземних валют. Таким чином НБУ підвищує надійність торгів на валютному ринку.

Зі збільшенням ролі валютних операцій на валютному ринку обсяги торгів на міжбанківському валютному ринку протягом останніх років зросли із значною прогресією,що зображено в таблиці (3.1).

Таблиця 3.1 Обсяги торгів на міжбанківському валютному ринку України у 2004-2008 роках

Проаналізувавши дані обсяги можна сказати, що найбільш стрімкими темпами обсяги торгів збільшувались до 2005 року за рік вони збільшувались майже на 50 відсотків. До початку 2009 року темпи зростання обсягів торів на міжбанківському ринку становили 2,8 %, що в грошовому еквіваленті становить 152105 млн. дол. США. Спостерігаючи економічне становище України за 2009 рік обсяг торгів зменшиться, що спровоковано складним фінансовим становищем, як в країні так і в усьому світі.[24]

На стан і обсяг торгівельних валютних операцій на валютному ринку України впливає валютний курс, тобто здійснення валюто обмінних операцій. В динаміці валютного курсу за 2005 - 2009 рік спостерігаються різкі коливання валютного курсу таблиця (3.2).

Таблиця 3.2 Динаміка курсу купівлі іноземних валют на міжбанківському валютному ринку України у 2005-2007 роках

Незважаючи на те, що Національний банк стримує офіційний валютний курс він має тенденцію до зростання. Співвідношення національної валюти до іноземної, в даному випадку долар США, євро і російський рубль, є різними, тому і темпи зростання в звітному році в порівнянні з попереднім також різна в залежності від валюти. Особливо стрімко спостерігається зростання долара починаючи з кінця 2008 року і протягом першого півріччя 2009. Темп зростання долара в 2009 році до липня місяця становив 45 %, тобто курс долара США зріс на даний показник. [24]

Динаміку зростання курсу національної валюти до євро, а також для порівняння зростання долара до євро можна прослідкувати за допомогою графіка (рис.3.1)

Курс долара до євро (права шкала) на міжнародних ринках та офіційний курс гривні до євро у 2005-травні 2009р.

Рис 3.1

У травні, вперше з початку року, офіційний курс гривні до долара США ревальвував на 1,05% та становив 7,62 грн./$. Водночас на міжбанківському валютному ринку обмінний курс гривні відносно долара США ревальвував на 3,9% до 7,64 грн./$.[25]

Порівнюючи структуру вітчизняного валютного ринку зі структурою світових чи національних ринків інших країн, можна стверджувати,що однією з найбільш суттєвих відмінностей є мізерна частка біржових операцій із деривативами, базовим активом яких є іноземна валюта.

Ринок торгівлі валютними деривативами є досить незначним і порівняно новим видом в Україні. Наприклад перші торги валютними ф'ючерсами на Українській міжбанківській валютній біржі відбулися наприкінці 1997 року, проте лише з 2003 р проведення операцій з ф'ючерсними контрактами, базовим активом яких є курс або крос-курс іноземної валюти на біржовому сегменті валютного ринку України набуло більш чіткої форми визначення та проведення. Якщо ж говорити про торгівлі валютними опціонами, то слід підкреслити, що першу спробу у цьому напрямку було здійснено Центром термінових контрактів Української фондової біржі наприкінці 1994 року. Найбільшого поширення торгівля валютними опціонами набула в першій половині 1995 року завдяки активній роботі Української біржі опціонів і ф'ючерсів.

На сучасному валютному ринку в Україні, зокрема і в сфері функціонування конверсійних валютних операцій, існують проблеми, які гальмують ефективне здійснення даних операцій.

Валютні проблеми вирішуються в Україні вкрай повільно і наштовхуються на великі труднощі. Зроблені лише перші кроки до організації системи купівлі валюти Національним і комерційними банками, торгівлі валютою за участю держави та її структур. Розбалансованість механізму валютних операцій не дає змоги звести валютний та платіжний баланси України.

У контексті необхідності розвитку конверсійних валютних операцій в Україні на перший план також виходить уже не нова в середовищі фахівців проблема, пов'язана із суперечністю між лібералізаційними процесами і збереженням активного регулятивного впливу центрального банку на здійснення валютних операцій. Національний банк повинен залишатися ефективним регулятором валютного ринку. Дієва функція контролю в НБУ повинна залишатися, оскільки інакше в кризових ситуаціях учасники ринку можуть досить відчутно його "розхитати", і саме це зумовлює необхідність наявності ефективного регулятора, який повинен володіти можливістю швидкого та ефективного ухвалення рішень. Враховуючи вразливість вітчизняної сфери валютних відносин до зовнішніх шоків, на сьогодні одними з ключових питань, пов'язаних зі сприянням з боку держави розвитку вітчизняного валютного ринку, підвищенням стабільності функціонування на ньому банків, є розробка ефективних методів прогнозування та попередження можливих кризових явищ.

3.2 Перспективи розвитку конверсійних валютних операцій

Валютний ринок та валютні операції на сьогодні є найбільш чутливою та вразливою сферою порівняно з іншими різновидами економічних відносин, а це означає, що, в першу чергу, їх нестабільність може спричинити виникнення та загострення проблем у інших секторах економічної системи країни. Наведені обставини обумовлюють необхідність пошуку та невпинного вдосконалення інструментів та методів впливу держави на стан та динаміку валютного ринку України, а особливо - на валютні операції комерційних банків як основних суб'єктів цього ринку. Надзвичайної актуальності дані питання набувають в умовах необхідності сприяння через сферу валютних відносин переходу до стадії інтенсивного економічного зростання та пожвавлення іноземного інвестування економіки України, які можливі лише за умов стабільності валютно-кредитного сектору.

Окреслюється стратегія банку щодо здійснення даного виду операцій як на внутрішньому, так і на міжнародному валютному ринках, формулюється коло поточних та строкових операцій, домінуюча мета їх здійснення (отримання прибутку, хеджування ризиків, задоволення потреб клієнтів). За значних обсягів операцій детальнішу стратегію можна будувати за окремими їх різновидами: спотові, форвардні, ф'ючерсні, опціонні тощо, а також за джерелами: за власний кошт чи за кошти клієнтів. Окремий блок питань повинен бути пов'язаний із перспективами розвитку та вдосконаленням механізму здійснення даних операцій, особливо із врахуванням зарубіжного досвіду, до того ж, повинно наводитись обґрунтування доцільності та прогноз ефективності вказаних заходів. Особлива увага має звертатись на державну політику щодо лібералізації валютних відносин та створення умов для розвитку валютного ринку.

По-друге, позитивна роль строкового валютного ринку, крім основної функції - хеджування ризиків, обумовлена й тим, що він виконує роль індикатора майбутньої кон'юнктури спотового ринку і дає змогу вже сьогодні отримати модель майбутнього розвитку ринкової ситуації.

Практикою доведено, що функціонування ринку деривативів загалом підвищує ліквідність спотового ринку. Як свідчать дослідження зарубіжних вчених, поява активного строкового ринку, зокрема у формі біржової торгівлі, сприяла зменшенню амплітуди коливань курсів на спотовому ринку, оскільки додаткова інформація щодо строкових курсів дає змогу знизити рівень курсового ризику. Ця риса, на нашу думку, є важливою з огляду на можливість уникнення передумов для стрімких безпідставних коливань валютного курсу внаслідок низької його передбачуваності на внутрішньому ринку. Даний ефект досягається в результаті того, що за рахунок більш повної інформації, яка надходить зі строкового ринку, процес зміни спотових курсів набуває постійного і тому більш плавного характеру.

З іншого боку, оскільки строковий ринок поліпшує якість інформації, що надходить на спотовий ринок, то спотові курси більш адекватно реагують на зміну попиту, пропозиції та процентних ставок, тобто наявність строкового валютного ринку робить спотовий курс більш гнучким. Загалом вплив строкового, зокрема біржового, ринку на спотовий буде тим більшим, чим адекватніше строкові ціни відображатимуть майбутні ціни спотів, що в кінцевому підсумку визначається рівнем розвитку, розмірами та ефективністю функціонування строкового ринку.

Надзвичайно широкі можливості відкривають для банку операції з валютними деривативами. Зокрема, світова практика свідчить, що причинами широкого розповсюдження та активного використання ф'ючерсів є їх можливості зниження валютного ризику, а також проведення спекулятивних операцій та арбітражних угод між строковим ринком та ринком "спот". Важливою причиною розвитку валютних ф'ючерсів є також їх інвестиційні можливості. Банки, які володіють достатнім капіталом і мають намір його розмістити в іноземну валюту, можуть використати з цією метою валютні ф'ючерси. Переваги такого кроку можна пояснити відносно невисокою вартістю виходу на ринок валютних ф'ючерсів та досить високим ступенем ліквідності та безпеки вкладених коштів, що дозволяє повернути вкладені кошти у короткі терміни із можливістю отримання прибутку. За умов активно функціонуючого ф'ючерсного ринку банк, який має намір інвестувати кошти, може бути впевненим, що завжди зможе купити чи продати ф'ючерсний контракт та просто ліквідувати свою позицію.

Зауважимо, що на світових ринках переважна більшість позицій за ф'ючерсними контрактами ліквідується у процесі дії контракту і лише 2-5 відсотків цих контрактів закінчуються реальною поставкою активів. Крім цього, значною перевагою ф'ючерсного ринку повинна бути система гарантій виконання зобов'язань за угодою, яка забезпечується біржею, що особливо важливо у період становлення валютного ринку, як це відбувається в Україні.

Разом з тим підкреслимо, що одним з недоліків, які притаманні ф'ючерсній торгівлі, є певна негнучкість системи. Потрібно сказати, що, як правило, встановлюють обмежене число розрахункових днів, в які неврегульовані контракти, тобто такі, які не покриті протилежною угодою з тим же строком погашення, повинні поставлятись та акцептуватись і з грошовою оплатою. Однак водночас можна навести аргумент, що у випадку з фінансовими ф'ючерсами мова йде не стільки про виконання контракту тією чи іншою стороною, скільки про хеджування і використання з вигодою для себе змін на ринку.

Міжбанківський ринок є більш гнучким з тієї точки зору, що будь-який банківський чи робочий день може бути розрахунковим днем по валютних угодах, а також по операціях з депозитами чи депозитними сертифікатами. З цієї причини біржі фінансових ф'ючерсів, напевне, ніколи не зможуть взяти на себе функції відкритого ринку, проте вони можуть стати корисним та необхідним доповненням до того обсягу операцій, які сьогодні здійснюють вітчизняні банки.

Лише правильне розуміння економічної природи альтернативних строкових валютних інструментів, грамотний аналіз власної валютної позиції та інтересів учасників ринку дають можливість віддати перевагу тим чи іншим контрактам у конкретний період часу. З цього приводу необхідно звернути увагу на необхідність відповідного правового забезпечення строкових валютних операцій. В процесі їхнього розвитку постане проблема врегулювання суперечок між контрагентами строкового ринку, що вимагатиме наявності чітких та прозорих законодавчих актів, які регулюють даний вид діяльності.

Більш широкі можливості українським банкам могли б надати опціонні контракти, які завдяки можливості маневрувати в умовах зміни валютних курсів можуть бути куплені як з метою отримання доходу при русі обмінного курсу в сприятливому напрямі, так і з метою страхування від валютного ризику при несприятливому валютному курсі.

Опціон дає широкі можливості для побудови різноманітних стратегій, найпростіші з яких полягають у комбінуванні рівновеликих позицій за балансовим активом і за опціонами. Аналогічні стратегії виникають при комбінуванні ф'ючерсних позицій і опціонів. У сучасній світовій практиці можна виділити декілька поширених стратегій, які використовуються для хеджування відкритих позицій за базовим активом і можуть бути враховані вітчизняними банками у майбутньому.

Суть першої полягає у створенні довгої позиції за активом і короткої - за опціоном "колл". Вони повинні бути еквівалентними короткій позиції за опціоном "пут". Друга полягає в існуванні короткої позиції за активом та довгої за опціоном "колл", які повинні бути еквівалентними довгому опціону "пут". Наступна стратегія передбачає існування довгої позиції за активом і опціоном "пут", що повинні відповідати довгій позиції опціону "колл". І остання стратегія передбачає існування короткої позиції за активом і за опціоном "пут", еквівалентної короткому опціону "колл". Для ефективного управління ризиками за валютними опціонами у вітчизняних умовах необхідно буде враховувати усі особливості національного валютного ринку, пов'язані з коливанням валютного курсу як під дією ринкових сил, так і в залежності від регулятивного впливу державних органів.[11,c.196]

Як свідчить світовий досвід, ефективність роботи на сучасних динамічних валютних ринках значною мірою визначається вмінням управляти ризиками. Недооцінка чи невміла організація роботи в даному напрямку небезпечні серйозними потрясіннями для усіх учасників ринку і навіть системними кризами.

Даний інструмент криє в собі великі потенційні можливості у майбутньому застосуванні вітчизняними банками, реалізації яких, за умови відповідного вдосконалення законодавчої бази, можна було б приділити багато уваги.

Потрібно сказати, що угоди своп досить важко підвести під загальну, типову чи принципову технологічну схему чи модель, тим більше, що відмінною властивістю свопів і є їх гнучкість та інтегральність, оскільки вони можуть поєднувати інші похідні валютні інструменти, а також операції з факторингу, страхування тощо. Разом з тим, вони мають спільні риси, а саме:

* наявність касової та строкової частини угоди;

* похідний характер відносно активу (активів) основи;

* способи припинення зобов'язань сторін за угодою;

* чітка визначеність і направленість інтересів сторін за угодою;

* чітке обмеження межі (розміру) відповідальності сторін.

Ці особливості повинні бути не тільки обов'язково враховані в процесі впровадження та розвитку даного виду операцій українськими комерційними банками, але й можуть бути враховані при розробці та вдосконаленні вітчизняного нормативно-правового поля їх здійснення, що також набуде особливої гостроти в результаті розширення застосування похідних валютних інструментів та вирішені спорів і конфліктів сторін, які також матимуть місце.

Одним із найбільш перспективних напрямків розширення спектру валютних операцій є освоєння діяльності вітчизняних банків на світовому валютному ринку FOREX. Комерційні банки розвинених країн на сьогодні виступають найбільш активними учасниками цього ринку, до того ж, здійснюють величезні обсяги операцій як за власні кошти, так і виступаючи посередниками під час торгівельних угод своїх клієнтів. В першому випадку забезпечується можливість хеджувати валютний ризик, а також отримувати прибутки від торгівлі валютою. У другому випадку банки можуть отримувати стабільні доходи за рахунок таких джерел як сплата клієнтами комісійних за обслуговування форексної торгівлі, доходи від надання кредитів для здійснення валютних операцій, а також надходження від інформаційних, консультативних та інших послуг. Вирішальним в даному напрямку діяльності надало інтенсивне впровадження сучасних інформаційних технологій, оскільки останні надають змогу банкам вирішувати багато проблем, пов'язаних з торговими операціями на валютному ринку.

Як свідчить міжнародна банківська практика, сучасні технології прискорюють реагування провайдерів на найменші зміни в ринковій ситуації, а також значно підвищують рівень прозорості валютних угод, що досягається, в першу чергу, за рахунок використання електронної торгівлі, спеціальних онлайнових інструментів та високоякісних технологічних платформ.

Разом з тим зазначимо, що в зарубіжній банківській практиці протягом останніх років спостерігалось певне розходження у поглядах між різними групами клієнтів з приводу того, які потрібні технології для встановлення і підтримки тісних відносин між банками і користувачами в секторі валютних операцій. Тому лише спільні дії фінансових інститутів в цій сфері можуть сприяти подальшому розширенню та укріпленню цієї взаємодії на благо всіх зацікавлених сторін.

На сьогоднішній день саме діяльність банків найбільш яскраво ілюструє роль гнучкого підходу до застосування сучасних технологій в секторі форексних операцій. Вони потребують, передусім, вільного доступу до таких технологій, які могли б сприяти підвищенню ефективності їх внутрішньої бізнес-діяльності і покращенню якості обслуговування клієнтів. Подібні технології дають банкам можливість оптимально розподіляти операції і затрати по всіх структурних підрозділах. Сучасні фінансові інститути повинні гнучко підходити до пропонування своїх форексних продуктів, оскільки важко знайти єдиний дистрибуційний канал, який міг би в повній мірі врахувати усі потреби клієнтів.

Висновки

Розглянувши сутність валютних конверсійних операцій, їх особливості, умови здійснення та сучасний стан можна зробити наступні висновки.

Валютні конверсійні операції є невід'ємною частиною валютного ринку. За своєю сутністю, в свою чергу, валютний ринок є системою відносин, в результаті реалізації яких будується складний механізм взаємодії між його учасниками та забезпечується можливість ефективного проведення валютних операцій залежно від ринкової кон'юнктури в певний момент часу. В свою чергу валютні конверсійні операції це угоди між учасниками валютного ринку щодо обміну грошових сум, номінованих у валюті однієї країни, на валюту іншої країни за узгодженим курсом на визначену дату.

Основою здійснення конверсійних валютних операцій є валютний курс.

Валютний курс - це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни або міжнародним платіжним засобом.

Встановлення курсу іноземних валют у національній називається котируванням валют. У практиці банків різних країн застосовуються два види котирування: пряме і зворотне.

Пряме котирування -- це позначення кількості національної валюти за одиницю іноземної.

Непряме котирування -- це позначання кількості іноземної валюти за одиницю національної.

Разом з тим на валютному ринку виділяють поточні конверсійні операції та строкові конверсійні операції, а також окремим видом валютні операції типу "своп".

Поточні конверсійні операції це купівля-продаж валюти на умовах її поставки банками-контрагентами не пізніше ніж на другий банківський день з дня укладання угоди за курсом, що зафіксований на момент її укладання. До них відносять:

„тод" - передбачають поставку валюти у день укладення угоди про її купівлю ;

„том" - передбачають поставку валюти наступного дня після укладення угоди ;

„спот" - передбачають поставку валюти на другий операційний банківський день після укладення угоди без урахування дня продажу.

Строковими валютними угодами є конверсійні угоди з поставкою обумовленої суми іноземної валюти у визначений угодою строк після її укладення за курсом, зафіксованим на момент її укладення. До них відносять форвардні валютні угоди, ф'ючерсні валютні угоди, опціонні валютні операції.

· Форвардні операції (forward operation, або fwd) - це угоди з обміну однієї валюти на іншу за узгодженим курсом, у яких дата виконання контракту відкладена на певний термін.

· Валютні ф'ючерсні операції -- це контракт на купівлю-продаж валюти в майбутньому, за який продавець приймає зобов'язання продати, а покупець -- купити визначену кількість за встановленим курсом у зазначений строк.

· Валютні опціонні операції -- двостороння угода про передачу прав (для покупця) і зобов'язання (для продавця) купити чи продати визначену суму іноземної валюти за фіксованим курсом в узгоджену дату або термін.

Валютними операціями типу "своп" є валютна операція, яка поєднує купівлю або продаж валюти на умовах "спот" із одночасним продажем (або купівлею) тієї ж валюти на певний термін на умовах "форвард".

На сучасному етапі на валютному рику України конверсійні валютні операції є не досить розвиненими і їх обсяг і застосування в Україні постійно збільшуються. Обсяг здійснення операцій за останній рік значно зменшилась, це пов'язано із змінами, які відбулися в економічному стані країни і зокрема підвищенням валютного курсу. Нерозвиненість валютного ринку супроводжує появу низки проблем. Перш за все розбалансованість механізму валютних операцій не дає змоги звести валютний та платіжний баланси України.

На сьогодні одними з ключових питань, пов'язаних зі сприянням з боку держави розвитку вітчизняного валютного ринку, підвищенням стабільності функціонування на ньому банків, є розробка ефективних методів прогнозування та попередження можливих кризових явищ.

Отже головними напрямами, за якими необхідно розширювати спектр та вдосконалювати існуючи валютні конверсійні операції вітчизняних банків, є:

* активне впровадження у банківську практику строкових валютних операцій, що передбачає інтенсифікацію розвитку строкового сегменту валютного ринку як невід'ємного атрибуту сучасної економічної системи;

* освоєння діяльності вітчизняних банків на світовому валютному ринку FOREX та розвиток електронних технологій торгівлі, впровадження новітніх програмних продуктів, які значно підвищують продуктивність праці валютних дилерів;

* підвищення ефективності організації внутрішньобанківського валютного контролю, що дозволить знизити ризиковість проведення валютних операцій клієнтів, оптимізувати існуючу трудомісткість і тривалість здійснення валютного контролю.

Список використаних джерел

1. Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" № 15-93 від 19.02.1993 р. (із змінами та доповненнями). - www.zakon.rada.gov.ua.

2. Про правила здійснення конверсійних операцій з готівкою іноземною валютою уповноваженими банками: Затвердженні постановою Правління НБУ №68 від 25 березня1996 р. // Закон і бізнес. - 1996. - 7 серпня.

3. Правила торгівлі іноземною валютою / Постанова НБУ № 281 від 10.08.2005 року.

4. "Правил використання готівкової іноземної валюти на території України" постановою Правління Національного банку "Про затвердження Змін до Правил здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України" від 11.12.2002 № 497

5. Постанова Правління Національного банку України "Правила випуску та обігу валютних деривативів" від 07.07.1997 №216

6. Береславська О.І., Наконечний О.М., Пясецька М.Г. та ін.; За заг. ред. М.І Савлука. Міжнародні розрахунки та валютні операції: Навч. посібник. - К.:КНЕУ, 2002. - 392 с.

7. Бутук О.І. Валютно-фінансові відносини: Навч. посіб. - К.: Знання, 2006. - 349 с. (Вища освіта ХХІ століття).

8. Внукова Н.М, Грачов В. І, Кузьминчук Н.В. Ринок фінансових послуг: Навчально-методичний посібник для самостійного вивч. дисципліни - Х.: ВД "Інжек", 2004. - 276 с.

9. Васюренко О.В. Банківські операції: Навчальний посібник - 5-те видання перероблене і доповнене. - К.: Знання, 2006. - 320 с.

10. Дзюблюк О.В. Валютна політика: Підручник. - К.: Знання, 2007. - 422 с. (Вища освіта ХХІ століття).

11. Дзюблюк О.В., Пруський О.С. Організаційно-економічний механізм функціонування комерційних банків на валютному ринку. - Тернопіль: ТНЕУ, 2008. - 296 с.

12. Косова Т.Д., Циганов О.Р. Банківські операції: Навч. посібник - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 372 с.

13. Міщенко В.І., Слав'янська Н.Г., Копенєва О.Г Банківські операції: Підручник - 2-ге видання перероб. і доп. - к.: Знання, 2007. - 796 с. .

14. Михайлів З.В., Гаталяк З.П., Горбаль Н.І. Міжнародні кредитно-розрахункові відносини та валютні операції: Навч. посібник. - Львів: Видавництво Національного університету "Львівська політехніка", 2004. - 244 с.

15. Молдавська О. В. Основи здійснення банківських операцій: Навчальний посібник. - Х: ВД "ІНЖЕК", 2005. - 311 с.

16. Петрашко Л.П. Валютні операції: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2001.- 380 с.

17. Пруський О.С. Нові акценти валютно-курсової політики в Україні // Матеріали дев'ятої наукової конференції Тернопільського державного технічного університету імені Івана Пулюя. - Тернопіль, 2005. - С. 228.

18. Пруський О.С. Економічна природа валютних операцій сучасних комерційних банків // Наука молода. Збірник наукових праць Ради молодих вчених Тернопільської академії народного господарства. - Тернопіль: Економічна думка, 2004. - Вип. 2. - С. 106-110.

19. Руденко Л.В Міжнародні кредитно-розрахункові та валютні операції. Видання 2-ге, перероблене і доповнене. підр. - К.: Центр учбової літератури, 2007.- 632 с.

20. Смолянська О.Ю. Фінансовий ринок: Навч. посібник. - К. Центр навчальної літератури, 2005. - 384 с.

21. Ходаківська В.П., Беляєв В.В. Ринок фінансових послуг. Теорія і практика.: Навчальний посібник. - Київ:: ЦУЛ, 2002. - 616 с.

22. Шелутько В.М. Фінансовий ринок. - Київ: "Знання-Прес", 2006. - с.534.

23. Ющенко В.А, Міщенко В.І. Валютне регулювання: Навч. посібник. - К.: Знання, 1999. - 320 с.

24. www.bank.gov.ua

25. http://www.exchangerate.com

Размещено на Allbest.ru