Размещено на http://www.allbest.ru/

Конверсійні валютні операції комерційних банків

Зміст

Вступ

1. Сутність конверсійних валютних операцій

1.1 Теоретичні аспекти конверсійних валютних операцій: основні поняття, зміст та система регулювання

1.2 Валютний курс та його котирування

2. Види та характеристика конверсійних операцій

2.1 Угоди з негайною поставкою

2.2 Строкові валютні угоди

2.3 Валютні угоди типу "своп"

3. Проблеми та перспективи розвитку конверсійних валютних операцій в Україні

3.1 Стан та проблеми конверсійних валютних операцій на валютному ринку

3.2 Перспективи розвитку конверсійних валютних операцій

Висновки

Списки використаних джерел

конверсійний валютний ринок котирування

Вступ

На сучасному етапі важливе значення в світовій економічній системі відіграє валютний ринок. Міжнародна валютна система забезпечує тісний взаємозв'язок між різними країнами світу. Провідними в цій системі економічних і валютних відносин економічно-розвинені країни, їх роль в світовій валютній системі є досить вагомою.

Валютний ринок передбачає здійснення валютних операцій як на державному рівні так і міжнародному. Тому з посиленням інтеграційних процесів все більшого значення набувають валютні операції. Так як більшість країн світу мають власну валютну систему, здійснення валютних операцій є невід'ємною складовою економічних відносин.

Найбільш поширеними валютними операціями є конверсійні валютні операції. На валютному ринку даний вид валютних операцій набув свого розвитку наприкінці двадцятого століття. Тому існують значні перспективи розвитку і впровадження конверсійних валютних операцій.

Саме тому розгляд конверсійних валютних операцій як в теоретичному, так і в практичному аспекті є досить актуальним. Особливо це стосується України, як країни, в якій даний вид валютних операцій ще потребує значного розвитку. Розвиток конверсійних валютних операцій - досить актуальне питання, оскільки ці операції можуть бути не лише джерелом додаткового прибутку для банків, але й інструментом хеджування (страхування) валютного ризику, механізмом надання додаткових послуг клієнтам банку, значною мірою сприяти підтримці курсу національної валюти, виходу українських банків на міжнародний рівень, збільшенню надходжень до бюджету країни.

Проведення конверсійних валютних банківських операцій потрібно розглянути враховуючи і світовий досвід, що дасть змогу порівняти його з вітчизняною банківською практикою та виявити розбіжності і проблемні моменти як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру. Тому основною метою дослідження конверсійних валютних операцій є визначення їх сутності, умов проведення та особливостей даного виду операцій, на основі теоретичних і практичних аспектів розкрити поставлені завдання.

Отже завданнями які необхідно висвітлити в даній роботі є:

· Визначити основні поняття та особливості конверсійних валютних операцій;

· Інструменти за допомогою яких здійснюються дані операції ,а також інструменти їх регулювання;

· Визначити такі складові конверсійних операцій як валютний курс, а також особливості здійснення котирування валют;

· Описати основні види конверсійних валютних операцій, а також визначити їх особливості, призначення, умови здійснення та методи їх розрахунків;

· Здійснити аналіз стану конверсійних валютних операцій;

· Показати особливості розвитку, а також визначити проблеми, які існують на валютному ринку при здійсненні конверсійних валютних операцій в Україні;

· Запропонувати можливі напрямки покращення та розглянути перспективи розвитку цих операцій, використовуючи світовий досвід.

Для дослідження даної теми використовуються такі джерела як: підручники що визначають основні теоретичні поняття, що забезпечує достовірність інформації в даній роботі, також наукові праці, монографії, певні статті на основі яких можна проаналізувати певні показники, на основі досліджень цих праць прослідкувати стан та можливі проблеми при здійсненні конверсійних валютних операцій.

Розділ 1. Сутність конверсійних валютних операцій

1.1 Теоретичні аспекти конверсійних валютних операцій: основні поняття, зміст та система регулювання

В сучасній системі як світового так і вітчизняного фінансового і економічного ринку відіграють важливу роль валютні операції. Багато в чому це залежить від тісної взаємодії країн між собою, тобто від розвитку інтеграційних процесів. Тому розглядаючи в своїй роботі окремий вид валютних операцій - конверсійні валютні операції, визначимо загальну систему до якої входить даний вид операцій.

Валютні операції здійснюються безпосередньо на валютному ринку, тобто валютний ринок виступає тією сферою, яка дає змогу його учасникам реалізувати свої прагнення через механізм валютних операцій, і, слід зауважити, що найбільшою мірою це стає можливим саме завдяки діяльності комерційних банків. На розвиток та стан валютного ринку впливає низка чинників, зокрема економічний розвиток країни, взаємозв'язки з іншими країнами, економічний потенціал, розвиток фінансової та банківської системи та інші. В процесі свого функціонування валютний ринок породжує систему відносин, в результаті реалізації яких будується складний механізм взаємодії між його учасниками та забезпечується можливість ефективного проведення валютних операцій залежно від ринкової кон'юнктури в певний момент часу. У зв'язку з цим виникає потреба розгляду мотивів участі та сутності операцій окремих суб'єктів валютного ринку.

При цьому необхідно зазначити, що всіх учасників цього ринку можна розділити на дві великі групи:

* професійні учасники - суб'єкти, для яких участь на валютному ринку є основною або однією з основних сфер постійної діяльності (центральні та комерційні банки, окремі небанківські фінансово-кредитні установи, валютні біржі, брокерські фірми);

* непрофесійні учасники - суб'єкти валютного ринку, для яких необхідність у здійсненні валютних операцій обумовлена їхньою поточною діяльністю (експортно-імпортні операції), потребами у залученні чи розміщенні валютних коштів тощо, а діяльність на валютному ринку не є основною чи однією з основних частин їх господарської діяльності (підприємства, фірми, організації, приватні особи).

Валютні ринки функціонують завдяки здійсненню величезної кількості валютних операцій різного характеру, обсягів та періодичності. Зазначимо, що валютні операції становлять об'єктивну можливість існування валютних ринків, впливають на їх розміри та структуру, а також зазнають зворотного впливу з боку кон'юнктури та динаміки цих ринків. Тому існують різні підходи до визначення валютних операцій як міжнародних, так і вітчизняних економістів.

Валютна операція у широкому розумінні -- це конкретна форма прояву валютних відносин у народногосподарській практиці, у вузькому розумінні -- операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, використанням валютних цінностей як засобу платежу в міжнародному обороті, увезенням, вивезенням, переказуванням на територію країни та за її межі валютних цінностей.[11,c.45]

Валютні операції можна визначити як будь-які операції торгівельного, кредитного чи розрахункового характеру, пов'язані з використанням валюти та платіжно-кредитних інструментів, виражених у валюті. Це найбільш чітко і точно характеризує їх сутність й охоплює всі аспекти сучасних валютних операцій.[11, c.46]

Валютні операції здійснюються з метою: продати іноземну валюту чи, навпаки, придбати необхідну іноземну валюту для проплати імпорту, погашення валютного кредиту і процентів по ньому і т.п.; запобігти можливих збитків, пов'язаних з несприятливими змінами курсів валют (операції хеджування); отримати спекулятивні прибутки на різниці курсів валют.

Як правило, виділяють:

- поточні валютні операції (перекази іноземної валюти, отримання і надання фінансових кредитів на строк не більше 180 днів, переказування процентів, дивідендів та інших доходів за вкладами, інвестиціями тощо);

- валютні операції, пов'язані з рухом капіталу ( прямі інвестиції, портфельні інвестиції, придбання цінних паперів, надання і отримання фінансових кредитів на строк понад 180 днів тощо).

- Конверсійні операції - операції по обміну однієї національної валюти на іншу по узгодженому двома сторонами курсу з постачанням цих валют на певну дату.

- Відкриття та ведення валютних рахунків:

· відкриття валютних рахунків юридичним особам (резидентам та нерезидентам), фізичним особам;

· нарахування процентів по залишках на рахунках;

· надання овердрафтів (особливим клієнтам згідно рішення керівництва банку);

· надання виписок по мірі здійснення операції;

· оформлення архіву рахунку за любий проміжок часу;

· виконання операцій по розпорядженню клієнтів відносно коштів на їх валютних рахунках (оплата наданих документів, купівля та продаж іноземної валюти за рахунок коштів клієнтів);

· списання сум, передбачених законодавством;

· контроль експортно-імпортних операцій.

- Неторгові операції:

o купівля та продаж готівкової іноземної валюти та платіжних документів в іноземній валюті;

o інкасо іноземної валюті та платіжних документів в іноземній валюті;

o випуск та обслуговування пластикових карток клієнтів;

o купівля ( оплата ) дорожніх чеків іноземних банків;

o оплата грошових акредитивів та висунення аналогічних акредитивів;

o організація роботи і порядку проведення операцій в обмінних пунктах.

- Операції по залученню та розміщенню валютних коштів:

· кредитні операції;

· депозитні операції;

· операції з цінними паперами;

· лізингові операції;

· форфейтингові операції;

· факторингові.

- Міжнародні розрахунки:

o міжнародний банківський переказ;

o передоплата;

o підтверджений безвідзивний акредитив;

o відкритий банківський рахунок;

o консигнація.

- Інші операції:

· трастові операції;

· консультаційно-інформаційні операції;

· спільна діяльність;

· страхові операції;

· управління грошовими коштами та іншим майном;

· угоди про переуступку права вимоги;

· операції з монетарними металами: купівля і продаж ( в тому числі на термін), прийняття в депозити, відповідальне зберігання, використання на умовах застави під виданий кредит монетарних металів або цінних паперів номінал, яких висловлений в монетарних металах.[18]

Найбільш типовими валютними операціями є конверсійні операції, різноманітність яких на сьогоднішній день є дуже широкою.

Конверсійні операції - це угоди між учасниками валютного ринку щодо обміну грошових сум, номінованих у валюті однієї країни, на валюту іншої країни за узгодженим курсом на визначену дату.[9,c.230]

Стосовно конверсійних операцій в англійській мові прийнятий стійкий термін Foreign Exchange Operations (FOREX).

Конверсійні операції охоплюють широке коло банківських операцій і за своєю сутністю являють собою угоди агентів валютного ринку з обміну обумовлених сум грошової одиниці однієї країни на валюту іншої країни за узгодженим курсом на визначену дату.

Конверсійні валютні операції можна класифікувати за такими критеріями:

1. За формою здійснення:

· безготівкові;

· готівкові.

2 Масштаби операцій:

· гуртові;

· роздрібні.

3 Механізм здійснення операцій:

· спот;

· форвардні;

· ф'ючерсні ;

· опціонні.

4 Термін здійснення платежу з купівлі-продажу валюти:

· поточні (касові) конверсійні операції;

· строкові конверсійні операції.

Основною класифікаційною ознакою при поділі цих операцій є термін здійснення платежу з купівлі-продажу валюти. Різниця між цими двома групами конверсійних операцій полягає у даті валютування.

У міжнародній практиці прийнято, що поточні конверсійні операції здійснюються на умовах спот, тобто з датою валютування на другий робочий день після дня укладання угоди, тому ринок поточних конверсійних операцій часто називають спот-ринком (spot market).

Останнім часом окремим видом валютних операцій виділяють операції типу своп, це пов'язано з застосуванням даного виду на ринку валютних операцій.

До основних цілей конверсійних валютних операцій перш за все можна віднести:

- обмін валют при міжнародній торгівлі, здійсненні туризму, інвестицій;

- спекулятивні операції;

- хеджування валютних ризиків.

Одна з цілей конверсійних операцій в усьому світі -- це одержання прибутку від зміни курсу валют, тобто звичайна спекуляція. Наприклад, долар США за день може змінитися стосовно німецької марки на кілька центів, якщо вгадати цей рух і зробити кілька конверсійних операцій, то можна одержати значний прибуток.

На сьогоднішній день існує досить широкий асортимент валютно-конверсійних операцій, що провадяться комерційними банками у різних країнах. При цьому можна стверджувати, що усі ці операції було б практично неможливо здійснювати без ефективного прогнозування динаміки валютних курсів. Аналіз курсових тенденцій сьогодні займає одне з центральних місць у діяльності валютних та зовнішньоекономічних департаментів банків і є одним із найбільш трудомістких завдань висококваліфікованих валютних дилерів.

Операції з іноземною валютою, в тому числі і конверсійні на території України здійснюються відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" та інших документів. [1]

Він регулює операції з валютними цінностями, визначає статус валюти України, як єдиний законний засіб розрахунків на території України, містить дефініції понять, якими оперує валютне законодавство, встановлює загальні принципи валютного регулювання, як-то: обов'язкове ліцензування при здійсненні валютних операцій, а також обов'язкове декларування валютних коштів, функції державних органів та установ кредитно-фінансового характеру при регулюванні та здійсненні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, відповідальність за порушення валютного законодавства тощо.

В сфері валютного регулювання широкими повноваженнями наділений Національний банк України. На нього покладено здійснення валютної політики, виходячи з принципів загальної економічної політики України. Національний банк контролює дотримання ліміту зовнішнього державного боргу і визначає при необхідності ліміти заборгованості в іноземній валюті банкам-нерезидентам. Національний банк наділений в межах, встановлених валютним законодавством, нормотворчими повноваженнями в галузі здійснення операцій на валютному ринку України; його акти є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб і вступають в силу в строк, встановлений Національним банком.

До компетенції Національного банку належить накопичення, зберігання і використання резервів валютних цінностей для здійснення державної валютної політики, встановлення способів визначення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях.

Певні обмеження встановлювалися "Порядком використання іноземної валюти як засобу платежу на території України"[3], які припинили свою дію у зв'язку з прийняттям нових "Правил використання готівкової іноземної валюти на території України"[4].

Законодавчо розроблені правила здійснення конверсійних операцій з готівковою іноземною валютою уповноваженими банками :

1. Конверсійні операції з готівковою іноземною валютою - операції щодо обміну готівкової валюти однієї іноземної держави на готівкову валюту іншої іноземної держави.

2. Конверсійні операції з готівковою іноземною валютою здійснюються лише уповноваженими банками та їх обмінними пунктами.

3. Конверсійні операції з готівковою іноземною валютою здійснюються винятково з валютами, що відносяться до групи "Вільно конвертована валюта" .

4. У разі здійснення конверсійних операцій з валютою використовується крос-курс, визначений через офіційно встановлений Національним банком України курс карбованця до відповідних валют на день проведення операції.

5. Крос-курс - співвідношення між двома валютами, яке визначено через їх курс до третьої валюти. [2]

1.2 Валютний курс та його котирування

На міжнародних ринках поняття торгівлі валютними коштами об'єднує сукупність конверсійних і депозитно-кредитних операцій в іноземних валютах, які здійснюються за ринковим курсом чи відсотковою ставкою. Операції купівлі або продажу певної суми однієї валюти в обмін на іншу за точно визначеною ціною -- валютним курсом -- проводяться на міжнародному валютному ринку -- FX (FOREX markets -- Foreing Exchange Operations), який за обсягами торгівлі є найбільшим у світі і постійно зростає.

Валютний курс - це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни або міжнародним платіжним засобом (СДР, ЕКЮ). Валютний курс дуже рухливий і встановлюється з урахуванням купівельної спроможності валют. Валютний курс дуже рухливий і встановлюється з урахуванням купівельної спроможності валют. [21,c.215]

Для різних видів конверсійних операцій може існувати різний валютний курс. Прийнято виділяти декілька видів валютних курсів.

Прийнято виділяти декілька видів валютних курсів:

o Валютний курс за безготівковими міжбанківськими угодами.

Цей курс формується в результаті міжбанківських угод з продажу-купівлі безготівкової валюти на валютних ринках (для вільно конвертованих валют - на світових валютних ринках, для курсу долар-гривня - на українському міжбанківському ринку). Цей курс прийнято в якості офіційного в більшості розвинених країн (наприклад, курс на кінець робочого дня).

o Обмінний курс валютних бірж.

У тих країнах, де збереглися валютні біржі, через які проходить основний оборот конверсійних операцій, курс, що встановлюється на біржі, є основним курсом внутрішнього валютного ринку, а часто - й офіційним курсом. Валютні біржі, що збереглися в ряді країн, носять підпорядкований характер щодо міжбанківського ринку і використовуються, в основному, для фіксації курсу на певний момент часу .

o Валютний курс готівкових угод.

Даний курс формується на основі попиту і пропозиції на ринку торгівлі готівкової валюти і може значно відрізнятись від безготівкового курсу міжбанківських угод. Для країн із значною часткою готівкових грошей у внутрішньому грошовому обороті готівковий обмінний курс відрізняється від міжбанківського безготівкового більше, ніж у країнах з розвиненою системою безготівкових платежів населення (за чеками, пластиковими картками тощо). В обмінних пунктах розвинених країн курс готівкового обміну валют встановлюється суворо на основі міжбанківського валютного курсу з досить вузькою маржою.

Валютні курси розрізнюються і залежно від того, здійснюється купівля чи продаж валюти:

1. Банк купує валюту за курсом покупця.

За одиницю іноземної валюти пропонується певна кількість національної валюти, величина якої постійно змінюється.

2. Банк продає валюту за курсом продавця.

Точно встановленої величини цієї різниці, що іменується маржею, немає. Для кожної конкретної валютної операції вона залежить від часу і місця її здійснення. В останні роки різниця між курсами покупця і продавця з основних валют скоротилася.

3. Для визначення середнього арифметичного між курсами покупця і продавця використовують середній курс, призначений для економічних співставлень за тривалі проміжки часу. Такого курсу насправді не існує, однак його величина щодня повідомляється у засобах масової інформації.

4. Значного поширення при поведінці валютних операцій отримали крос-курси, що являють собою котирування двох іноземних валют, при цьому жодна з них не є національною валютою учасника операції, що встановлює курс.

Валютний курс виконує низку важливих економічних функцій:

- подолання національних обмежень грошової одиниці;

- локальна цінність грошової одиниці перетворюється в міжнародну;

- виступає засобом інтернаціоналізації грошових відносин;

- сприяє утворенню цілісної світової системи грошей.

Встановлення курсу іноземних валют у національній називається котируванням валют. У практиці банків різних країн застосовуються два види котирування: пряме і зворотне.

Пряме котирування -- це позначення кількості національної валюти за одиницю іноземної. Пряме котирування валютних курсів із використанням долара США як базової валюти застосовується у більшості країн світу, в тому числі в Україні.[9,c.231]

При використанні прямого котирування для переведення суми в іноземній валюті в еквівалентну їй суму в національній валюті необхідно помножити її на курс:

Сума в національній валюті = Сума в іноземній валюті х курс.

Звідси, для переведення суми в національній валюті в еквівалентну їй суму в іноземній валюті при прямому котируванні її необхідно поділити на курс:

Сума в іноземній валюті = Сума в національній валюті / курс.

8,1510/1=8,1510, тобто1 USD коштує 8,1510 UAH

При прямому котируванні певна фіксована кількість іноземної валюти виражається у національних грошових одиницях.

Рідше застосовується зворотне котирування. Його основою є тверда сума національної валюти.

Непряме котирування -- це позначання кількості іноземної валюти за одиницю національної. Непряме котирування є зворотним щодо прямого котирування.[9,c.231]

Для переведення суми в національній валюті в еквівалентну їй суму в іноземній валюті її необхідно помножити на курс:

Сума в іноземній валюті = Сума в національній валюті х Курс.

При непрямому котируванні для переведення суми в іноземній валюті в еквівалентну їй суму в національній валюті її необхідно поділити на курс:

Сума в національній валюті = Сума в іноземній валюті / Курс.

При непрямому котируванні, на відміну від прямого, курс покупки іноземної валюти буде більшим курсу її продажу.

1/ 8,1510 =0,1227, тобто 1 UAH коштує 0,1227 USD

Застосування непрямого котирування валютних курсів в сучасних умовах досить обмежене. Так, на сьогодні за цим методом визначається курс долара США до англійського фунта стерлінгів, євро тощо.

На практиці, як правило, за базу котирування береться долар США. Але окремі валюти, зокрема евро, англійський фунт стерлінгів (GBR). австралійський (AUD) та новозеландський (NZD) долар, ірландський фунт (ІЕР) завжди є базою котирування для всіх валют, в тому числі і для долара США. В випадку, коли котирування необхідно провести між вище наведеними валютами, базою буде виступати євро, потім англійський фунт стерлінгів, далі валюти з вищою купівельною спроможністю. Наприклад, коли необхідно прокотирувати евро та англійський фунт стерлінгів, запис буде таким: EUR/GBR, коли необхідно прокотирувати австралійський долар та англійський фунт стерлінгів, запис матиме такий вигляд: GBR/AUD.

Однак усе більше банків почали залучатися до торгівлі крос-курсами. Крос-курс -- співвідношення між двома валютами, що є похідними від їхніх курсів щодо третьої валюти (долара США). Таким чином, оператору ринку потрібно стежити не за одним курсом, а зразу за трьома. З подальшим розвитком валютного ринку в цілому торгівля крос-курсами стала його повноцінним сегментом, проте невеликим за значенням. Активність торгівлі крос-курсами впливає на активність торгівлі головними курсами (відносно долара) так само, як і навпаки. Аналіз крос-курсів іноді допомагає виявити відмінність у швидкостях змін головних курсів.

Крос-курс - співвідношення між двома валютами, яке визначено через їх курс до третьої валюти.[21,c.224]

Отже, розрахунок крос-курсу для української гривни можна здійснити за схемою:

На певну дату офіційний курс гривни становить:

українська гривня / долар США - Х грн. за долар;

українська гривня / марка ФРН - Y грн. за марку;

тоді крос-курс долара США до марки ФРН становить:

Х / Y німецької за один американський долар.

Якщо банк (клієнт) бажає у цей день обміняти (N) доларів США на німецькі марки; то з урахуванням крос-курсу він може отримати:

N (X / Y) німецьких марок.

Розділ 2. Види та характеристика конверсійних операцій

2.1 Операції з негайною поставкою

До поточних операцій відносять операції з термінами валютування до трьох робочих днів.

Угоди з негайною поставкою -- купівля-продаж валюти на умовах її поставки банками-контрагентами не пізніше ніж на другий банківський день з дня укладання угоди за курсом, що зафіксований на момент її укладання.[8,c.117]

Розрізняють три типи поточних операцій:

- „тод" - передбачають поставку валюти у день укладення угоди про її купівлю ("сьогодні на сьогодні");

- „том" - передбачають поставку валюти наступного дня після укладення угоди ("сьогодні на завтра");

- „спот" - передбачають поставку валюти на другий операційний банківський день після укладення угоди без урахування дня продажу („сьогодні на післязавтра").

День реалізації угоди купівлі-продажу валюти називають датою валютування.

Серед вказаних типів найбільш поширеними є операції „спот", оскільки два дні - це оптимальний термін для оформлення документів щодо купівлі-продажу валюти.

Головний курс спотових угод - це курс телеграфного переводу. В основі угод спот лежать кореспондентські відносини між банками. Умови розрахунків спот досить зручні для контрагентів угоди: протягом поточного і наступного дня зручно обробити необхідну документацію, оформити платіжні та інші телекси для виконання умов угоди.

Основна мета їх здійснення -- забезпечення потреб клієнтів банків у іноземній валюті, конверсія іноземних валют, а також купівля-продаж валюти з метою отримання прибутку за рахунок різниці в курсах цих валют [23, с. 220].

Ринок поточних конверсійних операцій типу spot (спот) дає можливість контрагентам здійснювати конвертацію однієї валюти в іншу для оплати реальних угод, пов'язаних з рухом товарів і капіталів між різними країнами (експортно-імпортні контракти та ін.) [23, с. 24].

Валютні операції „спот" становлять 60% від загального обсягу міжбанківського ринку, а тому мають найбільш важливе значення на валютному ринку. Менше 5% обсягу торгівлі на ринку валютних спот-контрактів відносяться до реальних угод, що обслуговують реальний рух товарів, послуг і капіталу. Решта 95% є виключно спекулятивним оборотом.

Угоди „спот" можуть укладатися за телефоном, факсом або безпосередньо на валютній біржі, а розрахунки здійснюються банківськими переказами електронною поштою. В міжнародній практиці використовують електронну систему "СВІФТ" (SWIFT -- Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications -- Товариство міжнародних міжбанківських фінансових телекомунікацій), членом якої є Національний банк і провідні банки України.

Дата укладання угоди (дата угоди) -- дата досягнення сторонами угоди домовленості щодо всіх суттєвих умов угоди, передбачених чинним законодавством та міжнародною практикою (назва обмінних валют, курс обміну, сума обмінних коштів, дата валютування, платіжні інструменти) та всіх інших умов, відносно яких згідно із заявою однієї із сторін потрібно досягти домовленості.

Валютні угоди з негайною поставкою традиційно потребують повідомлення за 2 банківські дні до укладення угоди. У разі, якщо в певний день (dealing date) укладена угода спот, продаж валют відбудеться лише двома днями пізніше. Дата розрахунку за договором -- це дата валютування (value date), оскільки це день, коли валюти в належній сумі доставляються на банківські рахунки партнерів за угодою. Це дає змогу перевести кошти у будь-яку країну і закінчити оформлення угоди. Цей проміжок часу також потрібен для здійснення необхідних операцій з паперами і підготовки переведення грошей. Даний час потрібен для:

- перевірки угоди шляхом обміну підтвердженнями між партнерами, деталізації строків здійснення угоди;

- надання інструкцій з розрахунку кожним партнером своєму банку, для того щоб оплатити рахунок за контрактом у визначену дату;

- задоволення вимог валютного контролю, якщо він існує.

Базою для проведення операції спот служать кореспондентські відносини між банками.

Цілі застосування угоди:

- забезпечення потреб клієнтів банку в іноземній валюті;

- "перелив" коштів з однієї валюти в іншу;

- проведення спекулятивних операцій.

Особливості угод:

· виникнення кредитного ризику -- делькредере;

· відсутність твердих умов за поточного ринкового продажу валюти;

· поява короткострокових конверсійних операцій.

Усі головні валюти торгуються на умовах спот. Але так само існує практика проведення конверсійних операцій із датою валютування до споту -- "сьогодні" (today) і "завтра" (tomorrow). Це може бути пов'язане з інтересами клієнтів або з особливостями торгівлі національними валютами різних країн. Наприклад, основні торги по українській гривні (UAH) або російському рублю (RUR) до американського долара проводяться з датою валютування "сьогодні". Пояснюється це тим, що і в Україні, і в Росії банки встигають підготувати всі платіжні документи і розрахуватися національною валютою в день укладення угоди, а розрахунки в доларах США американські банки починають проводити тоді, коли в Європі вже вечір, тобто є реальний час для контрагентів підготувати необхідні документи і відправити валюту.

Конверсійні операції з євро (EUR), англійським фунтом стерлінгів (GBP), швейцарським франком (CHF) до гривні українські банки звичайно проводять із датою валютування "завтра" (tom), оскільки європейські банки починають працювати практично одночасно з українськими банками і їм потрібен час для опрацювання платіжних документів.

2.2 Строкові валютні угоди

Терміновими угодами вважають угоди про купівлю або продаж певного фінансового активу у визначений угодою строк за ціною, визначеною на момент її укладення.

Строкові валютні угоди -- конверсійні угоди з поставкою обумовленої суми іноземної валюти у визначений угодою строк після її укладення за курсом, зафіксованим на момент її укладення.[13,c.188]

Операції з купівлі-продажу валюти з терміном оплати більше двох банківських днів, не рахуючи дня укладення угоди, відносять до строкових операцій. Строкові операції можуть здійснюватися на організованому фінансовому ринку -- біржі (ф'ючерси, ф'ючерсні операції) та поза ними (форварди, форвардні операції).

До основних видів строкових конверсійних операцій належать :

- форвардні валютні угоди;

- ф'ючерсні валютні угоди;

- опціонні валютні операції.

Кожен з цих видів мають певні особливості та умови здійснення тому слід розглянути дані операції більш детально.

Серед строкових конверсійних операцій комерційних банків одним із найпоширеніших різновидів є форвардні валютні угоди (forward contract), які дозволяють здійснити обмінну валютну операцію на даний момент часу з постачанням валюти у майбутньому за обмінним курсом, обумовленим на дату укладення угоди.

Форвардні операції (forward operation, або fwd) - це угоди з обміну однієї валюти на іншу за узгодженим курсом, у яких дата виконання контракту відкладена на певний термін [23, с. 30]. Ці терміни як правило не перевищують 12 місяців. Найбільш поширеними з них є угоди на 1, 2, 3, 6, 9 та 12 міс. Але у окремих випадках, коли йдеться про ринок стабільних валют, терміни угод можуть сягати кількох років. Ринок форвардних операцій терміном до 6 місяців досить стабільний, а зі збільшенням терміну його нестабільність зростає.

Особливості форвардних валютних операцій:

- це договір, який має форму зобов'язання купити або продати певну кількість однієї валюти в обмін на іншу;

- валютний курс фіксується в момент укладання контракту;

- цей курс не буде збігатися з курсом за угодою спот (за винятком окремих випадків);

- виконання контракту (поставка валюти) здійснюється в узгоджений час у майбутньому, тобто або на певну дату або між двома певними датами, залежно від умов контракту;

- не існує стандартизації форвардних контрактів.

Метою застосування даних операцій є страхування від зміни курсів валют та одержання спекулятивного прибутку. Особливості здійснення форвардних валютних операцій наведена на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Схема здійснення форвардної угоди

Пояснення до рис. 2.1

-- звертання клієнта у банк з клопотанням про здійснення валютної операції "форвард";

-- укладення форвардної угоди з конверсії валют у майбутньому з визначенням курсу обміну;

-- проведення конверсії валют за визначеним курсом;

-- передача валюти клієнту.

Форвардні контракти мають певні умови:

валютний курс фіксується в момент укладення форвардної угоди;

реальна поставка валюти здійснюється, як правило, через певний обумовлений стандартний проміжок часу;

під час підписання угоди ніякі авансові платежі не здійснюються;

обсяги контрактів не є стандартизованими.

Форварди бувають двох типів:

- аутрайт (outright) - одинична угода з датою виконання контракту більше двох днів.

- своп (swap) - комбінація двох протилежних угод з різними датами виконання контракту .

Використання угоди „аутрайт" означає, що покупець хоче у майбутньому купити певну суму валюти (або продавець -- продати) без проведення додаткових операцій чи укладення додаткових угод. Цей термін означає, що йдеться про одну просту форвардну операцію на відміну від складнішої комбінації, пов'язаної з одночасним здійсненням строкової та поточної операцій (операції „своп").

Форвардний валютний курс розраховується на момент укладення угоди і складається з поточного курсу (спот-курсу) і форвардної маржі - премії або знижки (дисконту). Якщо форвардний курс валюти вищий від поточного, для його визначення до спот-курсу додається форвардна премія. Якщо форвардний курс нижчий від поточного, він визначається відніманням від значення спот-курсу форвардної знижки (дисконту).

Курс "аутрайт" на купівлю певної валюти можна визначити:

К_ф.куп = К_с.куп + П (-Д)

К_ф.куп - курс "аутрайт" на купівлю певної валюти;

К_с.куп - спот-курс на купівлю валюти;

П - премія;

Д - дисконт.

К_ф.прод = К_с.прод + П (-Д)

К_ф.прод - курс "аутрайт" на продаж валюти;

К_с.прод - спот-курс на купівлю валюти.

Розмір форвардної премії (П) чи дисконту (Д) можна визначити за допомогою формули.

Для розрахунку премії чи дисконту з метою визначення курсу "аутрайт" на купівлю валюти буде такою:

П(Д)_куп - премія (або дисконт) для форвардного курсу купівлі певної валюти ;

К_с.куп - спот-курс купівлі певної валюти;

С_д.в - процентна ставка за міжбанківськими депозитами для валюти котирування;

С_кр.б - процентна ставка за міжбанківськими кредитами для базової валюти (база котирування);

Т - термін форвардної угоди (днів), що на нього розраховується форвардний курс.

Премію (дисконт) валютного курсу "аутрайт" на продаж валюти можна розрахувати за формулою:

П(Д)_пр - премія ( дисконт) для форвардного курсу на продаж певної валюти;

К_с.пр - спот-курс продажу певної валюти;

С_д.в - процентна ставка за міжбанківськими кредитами для певної валюти ;

С_кр.в - процентна ставка за міжбанківськими депозитами для базової валюти (база котирування).

Використання форвардних угод у чистому вигляді на українському валютному ринку поки що поширення не набуло, але фахівцями Національного банку України вже напрацьовано пакет нормативних та інструктивних матеріалів для впровадження термінових валютних операцій у практику. Зокрема, постановою Правління Національного банку України від 07.07.1997 № 216 затверджено "Правила випуску та обігу валютних деривативів", які регулюють механізм випуску та обігу форвардних валютних контрактів в Україні.[5]

На сьогоднішній день згідно з постановою Правління Національного банку "Про затвердження Змін до Правил здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України" від 11.12.2002 № 497 уповноваженим банкам дозволяється за дорученням та за рахунок коштів клієнтів-резидентів, які є суб'єктами господарської діяльності України (з метою хеджування ризиків зміни курсів іноземних валют щодо інших іноземних валют, що виникають під час виконання цими клієнтами-резидентами зовнішньоекономічних договорів), проводити операції з купівлі-продажу іноземних валют першої групи Класифікатора за іноземні валюти першої групи Класифікатора на міжнародних валютних ринках за угодами, укладеними з банківськими установами, на умовах "форвард".

Іншим видом строкових валютних операцій є валютні ф'ючерси .

Валютні ф'ючерси (futures), являють собою угоди, які передбачають зобов'язання на продаж чи купівлю стандартної кількості визначеної валюти на визначену дату (в майбутньому) за курсом, обумовленим при укладанні угоди. Отже валютний ф'ючерс -- це контракт на купівлю-продаж валюти в майбутньому, за який продавець приймає зобов'язання продати, а покупець -- купити визначену кількість за встановленим курсом у зазначений строк. В стандартних контрактах регламентуються усі умови: сума, строк, гарантійний депозит, метод розрахунку. Зауважимо, що для ф'ючерсних угод характерними є гарантійні депозити на випадок невиконання продавцями і покупцями своїх зобов'язань, тобто, учасники відкривають валютні позиції.

Відповідно до такої угоди її учасники одержують і право, і зобов'язання обміняти обумовлену стандартизовану суму однієї іноземної валюти на іншу в установлені терміни в майбутньому за курсами, визначеними на момент укладення угоди. Схема проведення операції з валютними ф'ючерсами наведена на рис. 2.2.

Рис. 2.2. Схема здійснення ф'ючерсної угоди

Пояснення до рис. 2.2

1 - наказ клієнта-наказодавця брокеру на купівлю певної кількості валютних ф'ючерсних контрактів;

2, 3 - вихід брокера на ф'ючерсну або валютну біржу і купівля там необхідної кількості ф'ючерсних контрактів з визначеним валютним курсом, внесок гарантійного депозиту (5 --10 % вартості базового активу) на спеціальний рахунок в розрахунковій (кліринговій) палаті та інформування про це біржу;

4, 5 - передача куплених контрактів через брокера клієнту, сплата комісійних;

- щоденний перерахунок (переоцінка) строкової біржової позиції клієнта;

- внесення клієнтом (у разі необхідності) варіаційної маржі на відкритий рахунок у розрахунковій палаті;

- реалізація ф'ючерсних контрактів, тобто проведення конверсії валют за визначеним курсом;

- повернення гарантійного внеску клієнту.

10 - Основними учасниками ф'ючерсного ринку є великі фінансові центри та клірингові банки, пенсійні фонди, центральні банки, фінансові організації, які працюють на фондовому ринку, члени й фахівці ф'ючерсної біржі, а також дрібні інвестори та приватні особи.

До ключових особливостей сучасного валютного ф'ючерсного ринку, можна віднести:

* високий ступінь стандартизації контрактів;

* обмежене коло валют, що обмінюються одна на одну;

* висока ліквідність контрактів;

* надійність укладених угод;

* можливість із незначними початковими витратами оперувати значними сумами.

Відмінною особливістю ф'ючерсних контрактів є перерозподіл ризику, що забезпечує високу ліквідність укладених угод. Фіксуючи обмінний курс, обидві сторони гарантують відсутність як збитків, так і прибутків. Тобто одна сторона уникає непередбачених збитків, а інша -- відмовляється від непередбаченого (спекулятивного) прибутку, що дає змогу взаємно зменшити ризик утрат від можливої зміни валютних курсів у несприятливому для обох напрямку. Крім того, важливе значення має реалізація принципу вільного біржового торгу завдяки тому, що розрахункова палата біржі для кожного учасника ф'ючерсної угоди бере на себе функції третьої сторони, тобто здійснюється додаткове страхування укладеної угоди.

Основні цілі ф'ючерсних угод:

· по-перше, дають змогу інвесторам застрахуватися від несприятливих змін цін на ринку спот у майбутньому (операції хеджерів);

· по-друге, дозволяють спекулянтам відкривати позиції на великі суми під незначне забезпечення. Чим значніше коливаються ціни на фінансові інструменти, які покладені в основу ф'ючерсного контракту, тим більший обсяг попиту на ці ф'ючерси з боку хеджерів.

Однією з головних рис, які роблять привабливими ф'ючерсні угоди, є те, що, здійснюючи торгівлю контрактами, учасники ринку не повинні вносити в забезпечення виконання усю суму, на яку вони відкриваються, а лише незначну її частину, яку називають початковою маржею (initial margin). Заслуговує на увагу оцінка ефективності ф'ючерсної угоди, допомогою відповідної формули визначає маржу, що уточнюється після робочого сеансу для кожної угоди :

М = р ? К ? (С ? Ст) ,

де М - маржа (позитивна чи негативна);

р=1 при продажі; р=-1 при покупці валюти;

К - кількість контрактів;

С - курс валюти на день укладення угоди;

Ст - котирувальний курс валюти поточного робочого сеансу (на день виконання угоди).

Згідно з цією формулою, продавець валютного ф'ючерсу виграє, якщо при настанні строку угоди продає дорожче (С) котирувального курсу (Ст) на день її виконання, і зазнає збитків, якщо курс дня укладання угоди нижче курсу дня її виконання. Крім цього, необхідно зазначити, що по кожній відкритій угоді, навіть якщо її учасник не здійснював операцій на поточному робочому сеансі, нараховується варіаційна маржа (variation margin) -сума, яку покупець або продавець контракту (залежно від руху курсу) повинен внести для підтримання відкритої позиції на ринку:

М = р ? (Сп ? Ст) ,

де Сп - котирувальний курс попереднього робочого сеансу .

Підкреслимо, що, хоча форвардні та ф'ючерсні валютні контракти дуже подібні між собою, проте мають ряд суттєвих відмінностей.

Ринки ф'ючерсних контрактів, з нашої точки зору, мають дві основні переваги: управління ризиками шляхом хеджування та "прозорість" цін. Хеджери використовують ф'ючерсні контракти для перекладання небажаного для них цінового ризику на інших, зазвичай спекулянтів, які приймають на себе цей ризик з метою отримання прибутку. "Прозорість" цін - здатність ринку виявляти істинні рівноважні ціни - пов'язана із здійсненням централізованої торгівлі, де інформація про попит та пропозицію доступна всім учасникам ринку, які діють на основі цієї інформації і таким чином сприяють досягненню рівноважних курсів.[16]

Відмінні риси форвардних і ф'ючерсних валютних операцій наведені у додатку (1) даної роботи, тобто особливості, умови, стоки здійснення операцій та інші аспекти цих угод.

Окрім форвардних і ф'ючерсних валютних угод виділяють також валютні опціони.

Валютний опціон -- двостороння угода про передачу прав (для покупця) і зобов'язання (для продавця) купити чи продати визначену суму іноземної валюти за фіксованим курсом в узгоджену дату або термін.[13,c.598]

Валютний опціон є своєрідною формою строкової угоди двох сторін -- продавця (емітента) і покупця (власника опціону), внаслідок якої останній отримує право, але не зобов'язання, купити у першого або продати йому заздалегідь визначену суму однієї валюти в обмін на іншу (або на національну грошову одиницю) у визначений момент або протягом певного періоду в майбутньому за валютним курсом, що встановлюється у момент укладення угоди. Цей фіксований валютний курс називають ціною реалізації (виконання) опціону, або страйковою ціною (strike price). Власник опціону має право вибору реалізувати опціон або ж відмовитися від його виконання залежно від того, наскільки сприятливими для нього будуть коливання валютного курсу протягом опціонного періоду (періоду дії опціону). Продавець опціону зобов'язаний здійснити відповідну валютну операцію за ціною реалізації, встановленою до завершення встановленого терміну. Вартість опціону є договірною величиною і залежить від обсягів купівлі-продажу валют, виду валют, поточного валютного курсу та ціни виконання опціону. Схема здійснення угоди з валютними опціонами подана на рис 2.3

Рис.2.3. Схема здійснення угоди з валютними опціонами

Пояснення до рис. 2.3:

-- купівля опціону, сплата опціонної премії покупцем опціону його продавцю (емітенту) за надане право реалізувати або відмовитися від реалізації цього опціону, визначення курсу обміну (страйкової ціни);

-- купівля або продаж (залежно від виду опціону) іноземної валюти за визначеним курсом або відмова від реалізації опціону; при цьому опціонна премія не повертається.

Внутрішня вартість опціону -- це різниця між тією величиною, яку треба було б заплатити за валюту (ринковий обмінний курс) без опціону, та тією, яку платять, скориставшись опціоном (ціною виконання).

Особливості валютних опціонів:

· основна частина обсягу торгів не базується на відповідній комерційній угоді, а має спекулятивний характер;

· ціни мають набагато менший діапазон, ніж у позабіржових опціонів;

· недоліком є неможливість їх точного "настроювання" на потрібні суму і дату виконання.

Основною метою операцій з опціонами є хеджування та спекуляція.

Опціон як одна з форм строкових угод надає інвесторам великі можливості. Використовуючи комбінації із опціонів різних видів, з різними цінами страйк і датами виконання, інвестор може побудувати цікаві стратегії й отримати додатковий прибуток.

Залежно від місця продажу опціони поділяють на біржові, що вільно перебувають в обігу, та позабіржові. Біржові опціони (traded option) продають і купують опціонні біржі, які є своєрідними фінансовими інститутами, що стали невід'ємною складовою фінансового ринку економічно розвинених країн. Біржові опціони можуть перебувати в обігу на вторинному ринку, вільно перепродаватися до завершення опціонного періоду. Ці опціони є стандартизованими за певними видами валют, сумами й термінами виконання.

Стандартна специфікація валютного опціону містить такі реквізити: найменування валюти опціону, назву операції (купівля або продаж), суму валюти, курс обміну (ціну реалізації), дату завершення опціонного періоду, умови виконання опціону (певна дата чи опціонний період).

Позабіржові опціони (over-the-counter option) можна розглядати як суто банківський інструмент. Вони продаються і купуються покупцем і банком, як правило, за індивідуальною угодою на договірних засадах і за специфікацією, що відповідає вимогам покупця. Переважно на ринку позабіржових опціонів банки працюють із транснаціональними корпораціями.

В світовій практиці розрізняють такі типи валютних опціонів:

· Опціон колл (call option) -- право купувати певну суму валюти за фіксованим курсом (strike price) у встановлену дату виконання;

· Опціон пут (put option) -- право продавати певну суму валюти за фіксованим курсом (strike price) у встановлену дату виконання;

· Пут-колл (put-call), "стелаж" -- право продавати чи купувати певну суму валюти за фіксованим курсом у встановлену дату (але не купувати і продавати одночасно).

Наприклад, якщо підприємство, придбавши "пут" за гривні, одержує право продати відповідну суму в американських доларах в обмін на гривню, то це буде доларовий "пут". Щодо хеджування валютних ризиків, то опціони "кол" використовуються переважно імпортерами для страхування від операційного валютного ризику, що виникає в результаті підвищення валютного курсу. Опціони "пут" використовують переважно експортери з метою хеджування від знецінення валюти платежу за зовнішньоторговельним контрактом.

Залежно від термінів виконання розрізняють "американські" та "європейські" опціони. Європейські - здійснення опціону відбувається після вимоги покупця у строго встановлений момент, як правило в останній день опціонного періоду. Американський - здійснення опціону відбувається будь-коли протягом опціонного періоду відразу ж після першої вимоги покупця до продавця.

Ціна виконання опціону залежить від поточного валютного курсу та прогнозів його динаміки. Опціон на покупку дає право власнику придбати валюту, високо оцінену ринком, за нижчим курсом і отримати прибуток.

Цей прибуток визначається за формулами:

П = (Р1 - Р0) п - Цп

або

П = (Р1 - Р0 - Ц) п,

де П -- прибуток від опціона на покупку;

Р1 -- курс валюти на ринку на момент виконання опціона (курс спот);

Р0 -- премія опціона (ціна опціона);

П -- кількість валюти, яка купується за опціоном.

Опціон на продаж дає право власнику продати валюту, низько оцінену ринком, за вищим курсом та отримати прибуток.

Цей варіант визначається за формулою:

П = (Р0- Р1 - Ц) п,

де П -- прибуток від опціона на продаж;

Р0 -- страйк-ціна (опціонний курс на продаж валюти);

Р1 -- курс валюти на ринку на момент виконання опціона (курс спот);

п -- кількість валюти, що купується по опціону.

Фактори, що впливають на ціну опціона:

- опціонний курс;

- валютний курс-спот;

- кон'юнктура ринку;

- середня банківська процентна ставка;

- співвідношення попиту та пропозиції.

Зважаючи на переваги валютних опціонів перед іншими видами валютних деривативів, необхідно зазначити, що їх використання доцільне в таких випадках:

коли час і сума валютних надходжень чітко не визначені;

з метою захисту експортних та імпортних потоків товарів, чутливих до зміни цін;

у разі публікації прейскурантів на свої товари в іноземній валюті;

з метою підтримки комерційної пропозиції на укладення контракту, оціненого в іноземній валюті;

у разі необхідності забезпечення одночасного страхування від комерційних і валютних ризиків.

2.3 Валютні угоди типу "своп"

На відміну від інших операцій, що швидко виникли і розвинулись, угоди "своп" не стали результатом пристосування до якоїсь окремої зміни умов обігу. Нагромадивши у собі певний потенціал досвіду залучення та інвестування коштів, страхування виникаючих при цьому ризиків, угоди "своп" продемонстрували фактом свого поширення здатність фінансового ринку до якісних перетворень механізму свого функціонування. Операції "своп" майже повністю усувають валютний ризик. Якщо валюта не може бути куплена або продана, вона може бути отримана або надана у кредит на період "своп".

Валютний "своп" (currency swap) -- валютна операція, яка поєднує купівлю або продаж валюти на умовах "спот" із одночасним продажем (або купівлею) тієї ж валюти на певний термін на умовах "форвард".[13,c.603]

Іншими словами здійснюється комбінація двох протилежних конверсійних угод на однакові суми, але з різними датами валютування.

Мета валютних свопів:

- забезпечення фінансування довгострокових зобов'язань в іноземній валюті;

- хеджування довгострокового валютного ризику;

- зміна валюти, в якій надходять прибутки від інвестицій, на іншу за вибором інвестора;

- забезпечення конвертації експортованого капіталу в іншу валюту.

Усі валютні операції типу "своп" доцільно класифікувати залежно

від процентних ставок, що використовуються при даній угоді:

* "свопи" з фіксованими ставками, що являють собою комбінацію конверсійних угод з різними датами валютування (більш відомі як валютні "свопи" - currency swap. Вони здебільшого використовуються на ринку Forex);

* "свопи" з плаваючими процентними ставками (процентні або валютно-процентні "свопи"), що являють собою обмін активами або зобов'язаннями (вираженими в одній або різних валютах).

Залежно від термінів укладення угоди "свопи" поділяють:

- звичайні, або класичні (операції репорту і депорту);

- тижневі -- своп s/w (spot-week swap), коли перша угода виконується на умовах спот, а друга -- на умовах тижневого споту;

- одноденні -- своп t/n (tomorrow-next swap), коли перша операція здійснюється з датою валютування "завтра", а обернена -- на умовах спот;

- форвардні (форвард-форвард).

Операції "своп" можуть бути різних видів: відсоткові, валютні, валютно-відсоткові, диференціальні.

Використання свопів: