Портфельна теорія як метод формування портфеля цінних паперів
Структура ринку цінних паперів. Поняття та сутність портфельного інвестування. Аналіз математичних моделей формування ринку цінних паперів. Чисельне моделювання оптимізації портфелю. Актуальні проблеми та перспективи розвитку фондового ринку України.
| Рубрика | Банковское, биржевое дело и страхование |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 20.01.2013 |
| Размер файла | 927,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Відповідальність за техніко-економічне обґрунтування, відбір проектів і формування портфеля несуть інвестиційні менеджери (розпорядники проектів).
Мета формування портфеля - поліпшити результати інвестування, надати сукупності активів такої інвестиційної якості, яка можлива лише за умови комбінації їх.
На практиці немає ідеальної загальної програми формувань ефективного портфеля, але визначені цілі і стратегії успішного вкладання капіталу.
Портфель цінних паперів формують, як правило, після визначення інвестиційної політики компанії, а також після формування портфеля реальних інвестицій.
Формування і управління портфелем цінних паперів ґрунтуються на певних принципах, серед яких засадовими вважають:
? забезпечення реалізації загальної інвестиційної стратегії емітента;
? забезпечення відповідних тактичних цілей портфеля можливостям залучення інвестиційних ресурсів;
? забезпечення прийнятного співвідношення дохідності і ризику, а також дохідності й ліквідності;
? уможливлення керованості портфелем (моніторинг, коригування, реінвестування, адаптація тощо).
Процес формування портфеля цінних паперів передбачає п'ять етапів:
1. Формулювання інвестиційних цілей (пріоритетів).
2. Формування інвестиційної політики.
3. Вибір портфельної стратегії.
4. Вибір активів і аналіз інвестиційних рішень.
5. Оцінка ефективності інвестицій.
Як показано на рис. .1.6, всі п'ять етапів утворюють замкнений, циклічний процес, в якому оцінка ефективності може призводити до коригування цілей, політики, стратегії й структури портфеля [40].
Процес формування портфеля цінних паперів
Перший етап - формулювання інвестиційних цілей - залежить від завдань інвестора. До основних цілей інвестора під час формування портфеля цінних паперів можна віднести:
? забезпечення високих темпів зростання капіталу;
? забезпечення високих темпів збільшення доходу;
? мінімізацію інвестиційних ризиків;
? забезпечення достатньої ліквідності портфеля;
? участь в управлінні, контроль над підприємством-емітентом (рис. .1.7).
Система «мета - пріоритети» портфельного інвестування
Зазначені пріоритети формування портфеля цінних паперів значною мірою є альтернативними. Так, забезпечення високих темпів зростання капіталу певною мірою досягають за рахунок зниження рівня поточної дохідності. Високі доходи зазвичай супроводжуються високим рівнем ризику. Забезпечення достатньої ліквідності може обмежити наявність у портфелі високодохідних фінансових активів (особливо довготермінових). Усвідомлюючи альтернативність цілей формування портфеля цінних паперів, кожний інвестор повинен сам визначити пріоритети на певному етапі портфельного інвестування, враховуючи їх у відповідних критеріальних показниках. Кожний інвестор встановлює прийнятні значення мінімальних темпів зростання капіталу, мінімального рівня дохідності, верхнього рівня інвестиційного ризику, мінімальну частку високоліквідних фінансових активів.
Розглянемо як приклад пенсійний фонд, що зобов'язаний у майбутньому виплачувати своїм учасникам пенсію, тобто має «потік зобов'язань». Інвестиційною метою в цьому разі може бути умова, за якої майбутні надходження, генеровані інвестиційним портфелем, достатньою мірою забезпечуватимуть виконання зобов'язань фонду. Як інший приклад розглянемо компанію, що займається страхуванням життя. Компанія продає на ринку низку продуктів, кожен з яких гарантує чи то грошовий платіж у певний момент часу в майбутньому, чи то потік платежів (тобто ренту) впродовж певного періоду. Таким чином, інвестиційною метою страхової компанії буде виконання всіх зобов'язань за проданими страховими полісами й одержання доходу. Кредитні інститути, якими є банки, акумулюють активи шляхом випуску ощадних сертифікатів. Ці кошти потім інвестують у ринкові цінні папери або видають як кредити. Інвестиційною метою в цьому разі є умова, що дохідність цих інвестицій має перевищувати вартість залучених ресурсів.
Другим етапом формування портфеля є формування основних напрямів інвестиційної політики для досягнення обраних цілей. Цей етап починається з прийняття рішення щодо приросту активів, тобто інвестор має вирішити, яким чином розподілити свої кошти між основними класами активів. Основні класи активів зазвичай включають акції, облігації, нерухомість та іноземні цінні папери. Під час формування інвестиційної політики слід брати до уваги обмеження, що накладають органи державного регулювання на розміщення коштів.
Вибір портфельної стратегії ґрунтується на обраній інвестиційній політиці. Портфельні стратегії можна розподілити на активні й пасивні. Активні портфельні стратегії використовують доступну інформацію та методи прогнозування для підвищення ефективності інвестицій порівняно з простою диверсифікацією. Найістотнішим моментом для всіх активних стратегій є прогнозування чинників, здатних вплинути на інвестиційні характеристики цього класу активів. Наприклад, активні стратегії під час роботи з портфелями простих акцій можуть охоплювати прогнозування майбутніх доходів, дивідендів або показника відношення ціни до доходу. Облігаційні стратегії базуються на прогнозуванні майбутнього рівня відсоткових ставок, а стратегії роботи з іноземними цінними паперами - на очікуваних обмінних курсах валют [41].
Пасивні портфельні стратегії вимагають мінімуму інформації про майбутнє. Підґрунтя таких стратегій становить диверсифікація портфеля, що забезпечує максимальну відповідність його дохідності обраному ринковому індексу (певній усередненій статистичній характеристиці, яка відображає поведінку конкретної групи активів). Пасивні стратегії ґрунтовані на припущенні, що вся доступна інформація на ринку відображається в ринкових котируваннях цінних паперів.
Для управління облігаціями часто використовують так звані структурні портфельні стратегії. Структурна портфельна стратегія допомагає сконструювати портфель таким чином, щоб забезпечити потрібний потік платежів у майбутньому. Ці стратегії застосовують тоді, коли треба сформувати майбутній потік надходжень від інвестицій (активний потік) залежно від потоку зобов'язань [42].
Обравши портфельну стратегію, треба визначити активи, які будуть включені до портфеля. Цей крок вимагає оцінки окремих цінних паперів. За активної стратегії завданням менеджера є пошук недооцінених активів. На цьому етапі здійснюють спробу сформувати ефективний портфель, який має або найбільшу очікувану дохідність за заданого рівня ризику, або найменший ризик за заданої очікуваної дохідності. Це питання розглядатиметься далі.
Оцінку ефективності інвестицій вважають останнім етапом процесу формування портфеля цінних паперів [43]. Насправді це не зовсім так, адже інвестиційний процес є безперервним, постійно відтворювальним процесом. На цьому етапі відбувається обчислення реалізованої дохідності портфеля і зіставлення одержаного результату з обраним базисним показником. Базисним показником у цьому разі є певна кількісна характеристика поведінки раніше обраного набору цінних паперів. На Заході як базисний показник використовують будь-який загальновідомий фондовий індекс або один з облігаційних індексів, оприлюднюваних провідними консалтинговими компаніями. Останнім часом інституційні інвестори (страхові компанії, пенсійні фонди, інститути спільного інвестування тощо) разом із фірмами, які займаються аналізом фондового ринку, розробили спеціальні індекси, зорієнтовані на конкретні типи клієнтів.
2. Аналіз Математичних моделей формування ринку цінних паперів
2.1 Математична сутність формування портфеля цінних паперів підприємства
Основними характеристиками будь-якого коштовного паперу є - її прибутковість і показник ризику. Під ризиком розуміється можливість не одержання очікуваного доходу або втрати (повної або часткової) засобів, розміщених у даний цінний папір. Як правило, цінні папери, що мають низький показник ризику, дають невелику прибутковість, а цінні папери, які можуть дати великий дохід, мають значні показники ризику. Ризик прийнято розділяти на ринковий - єдиний для всіх цінних паперів, якого неможливо уникнути, і індивідуальний - властивий конкретному цінному паперу. Розміщаючи кошти в різні цінні папери, тобто формуючи портфель цінних паперів, можна знизити індивідуальний ризик: якщо по одним цінним паперам буде низький дохід або збиток, то інші це компенсують своєю більш високою прибутковістю. Чим більше цінних паперів утримується в портфелі, тобто чому більш він диверсифікований, тем менше індивідуальний ризик [44].
Кожне підприємство, що бажає розмістити вільні засоби на фондовому ринку, має свою шкалу оцінки ризику й прибутковості. Висока прибутковість для одного підприємства може здатися низькою для іншого. Одні віддають перевагу низькому ризику з низькою прибутковістю, а інші - згодні на більший ризик з більшою очікуваною прибутковістю [45].
Метою оптимізації портфеля цінних паперів є\ формування такого портфеля цінних паперів, який би відповідав вимогам підприємства, як по прибутковості, так і по ризикованості, що досягається шляхом збільшення кількості цінних паперів у портфелі[46].
Сформулюємо задачу оптимізації. Нехай прибутковість портфеля з N цінних паперів і його показник ризику визначаються наступними функціями:
де - процентна частка коштовного паперу в портфелі;
- деяка характеристика ризику даного коштовного паперу, звичайно це середнє квадратичне відхилення прибутковості коштовного паперу;
- прибутковість коштовного паперу.
Зміст кожної функції визначається надалі при побудові моделі прибутковості й ризику [47].
При розв'язку задачі необхідно врахувати наступні природні обмеження:
? сума часток усіх акцій (у відсотках) становить 100%:
? кількість акцій не може бути негативним:
Розв'язком задачі є деяка цільова структура портфеля, представлена набором значень ( ). Ідеальна постановка задачі оптимізації портфеля - одержати максимальну прибутковість при мінімальному ризику:
Але така задача некоректна, тобто не має однозначного розв'язку. Ідеальний результат не досяжний, як і все ідеальне [48].
Виходом з положення є введення критеріальних обмежень [49].
Перший варіант - задатися деякої максимально припустимою величиною ризику . Тоді задача оптимізації зводиться до вибору такої структури портфеля, при якій ризик портфеля не перевищує заданого значення, а прибутковість портфеля є максимальною. Така задача буде надалі називатися прямою задачею:
Другий варіант - задатися деякої мінімально прийнятною величиною прибутковості . У цьому випадку задача оптимізації зводиться до вибору такої структури портфеля, прибутковість якого вище або дорівнює заданому значенню, а ризик мінімальний:
Розв'язавши пряму й зворотну задачі по оптимізації портфеля з N цінних паперів, підприємство одержить дані про те, скільки і яких цінних паперів необхідно придбати, щоб сформувати портфель, що має (за мірками підприємства) досить високу прибутковість при прийнятному ризику [50].
При спробі розв'язку прямої або зворотної задачі виникає питання, яким чином визначаються характеристики портфеля (прибутковість і ризик)? На сьогоднішній день найпоширенішими дві моделі визначення характеристик портфеля: модель Марковіца й модель Шарпа [51]. Обидві моделі створені й успішно працюють в умовах досить стабільних західних фондових ринків. На жаль, український фондовий ринок назвати стабільним поки ще не можна. Тому була почата спроба створити модель, яка здатна успішно функціонувати в умовах фондового ринку, що формується, розвивається та реорганізовується. Таким на сьогоднішній день і є фондовий ринок України. Запропонована модель одержала назву " Квазі-Шарп" (у наслідок схожості загалом з моделлю Шарпа)[52].
2.2 Оптимізація портфеля за допомогою моделі Марковіца
Модель заснована на тому, що показники прибутковості різних цінних паперів взаємозалежні: з ростом прибутковості одних паперів спостерігається одночасний ріст по інших паперах, треті залишаються без зміни, а у четвертих навпаки прибутковість знижується [53]. Такий вид залежності не є детермінованим, тобто однозначно певним, а стохастичним і називається кореляцією.
Модель Марковіца має наступні основні допущення:
? у якості прибутковості коштовного паперу приймається математичне очікування прибутковості;
? у якості ризику коштовного паперу приймається середнє квадратичне відхилення прибутковості [54];
? приймається, що дані минулих періодів, використовувані при розрахунках прибутковості й ризику, повною мірою відображають майбутні значення прибутковості;
? ступінь і характер взаємозв'язку між цінними паперами виражається коефіцієнтом лінійної кореляції.
По моделі Марковіца прибутковість портфеля цінних паперів - це середньозважена дохідностей паперів, його складових і визначається формулою:
де - кількість цінних паперів у портфелі;
- процентна частка даного паперу в портфелі;
- прибутковість даного паперу [55].
Ризик портфеля цінних паперів визначається середнім квадратичним відхиленням прибутковості портфеля:
де , - процентні частки даних паперів у портфелі;
, - ризик даних паперів (середньоквадратичне відхилення);
- коефіцієнт лінійної кореляції.
З використанням моделі Марковіца для розрахунків характеристик портфеля пряма задача здобуває вид:
Зворотна задача представляється аналогічним чином:
При практичному застосуванні моделі Марковіца для оптимізації фондового портфеля використовуються наступні формули:
прибутковість коштовного паперу:
де - кількість минулих спостережень прибутковості даного коштовного паперу.
ризик коштовного паперу (у вигляді оцінки середнього квадратичного відхилення):
статистична оцінка коефіцієнта кореляції між показниками прибутковості двох цінних паперів:
де - прибутковість цінних паперів a і b у період t.
Ясно, що для N розглянутих цінних паперів необхідно розрахувати коефіцієнтів кореляції [56].
Основний недолік моделі Марковіца - очікувана прибутковість цінних паперів ухвалюється рівної середньої прибутковості за даними минулих періодів. Тому модель Марковіца раціонально використовувати при стабільному стані фондового ринку, коли бажане сформувати портфель із цінних паперів різного характеру, що мають більш-менш тривалий строк життя на фондовому ринку. [57]
2.3 Оптимізація портфеля за допомогою моделі Шарпа
Модель Шарпа розглядає взаємозв'язок прибутковості кожного коштовного паперу із прибутковістю ринку в цілому [58].
Основні допущення моделі Шарпа:
? у якості прибутковості коштовного паперу приймається математичне очікування прибутковості;
? існує якась безризикова ставка прибутковості, тобто прибутковість якогось коштовного паперу, ризик якого завжди мінімальний у порівнянні з іншими цінними паперами [59];
? взаємозв'язок відхилень прибутковості коштовного паперу від безризикової ставки прибутковості (далі: відхилення прибутковості коштовного паперу) з відхиленнями прибутковості ринку в цілому від безризикової ставки прибутковості (далі: відхилення прибутковості ринку) описується функцією лінійної регресії;
? під ризиком коштовного паперу розуміється ступінь залежності змін прибутковості коштовного паперу від змін прибутковості ринку в цілому;
? вважається, що дані минулих періодів, що використовуються при розрахунках прибутковості й ризику, відображають повною мірою майбутні значення прибутковості [60].
По моделі Шарпа відхилення прибутковості коштовного паперу зв'язане з відхиленнями прибутковості ринку функцією лінійної регресії виду:
де - відхилення прибутковості коштовного паперу від безризикового;
- відхилення прибутковості ринку від безризикового;
- коефіцієнти регресії [61].
Виходячи із цієї формули, можна по прогнозованій прибутковості ринку цінних паперів у цілому розрахувати прибутковість будь-якого коштовного паперу:
де, - коефіцієнти регресії, що характеризують даний цінний папір.
Теоретично, якщо ринок цінних паперів перебуває в рівновазі, то коефіцієнт буде дорівнює нулю. Але через те, що на практиці ринок завжди розбалансований, показує надлишкову прибутковість даного коштовного паперу (позитивну або негативну), тобто наскільки дана цінний папір переоцінюється або недооцінюється інвесторами.
Коефіцієнт називають -ризиком, тому що він характеризує ступінь залежності відхилень прибутковості коштовного паперу від відхилень прибутковості ринку в цілому. Основна перевага моделі Шарпа - математично обґрунтована взаємозалежність прибутковості й ризику: чим більше -ризик, тем вище прибутковість коштовного паперу [62].
Крім того, модель Шарпа має особливість: існує небезпека, що оцінюване відхилення прибутковості коштовного паперу не буде належати побудованій лінії регресії. Цей ризик називають залишковим ризиком. Залишковий ризик характеризує ступінь розкиду значень відхилень прибутковості коштовного паперу щодо лінії регресії. Залишковий ризик визначають як середнє квадратичне відхилення емпіричних точок прибутковості коштовного паперу від лінії регресії. Залишковий ризик i-ого коштовного паперу позначають .
Іншими словами показник ризику вкладення засобів у даний цінний папір визначається -ризиком і залишковим ризиком .
Відповідно до моделі Шарпа прибутковість портфеля цінних паперів - це середнє зважене значення показників прибутковості цінних паперів, його складових, з урахуванням -ризику. Прибутковість портфеля визначається по формулі:
де - безризикова прибутковість;
- очікувана прибутковість ринку в цілому;
Ризик портфеля цінних паперів може бути знайдений за допомогою оцінки середнього квадратичного відхилення функції і визначається за формулою:
де - середнє квадратичне відхилення прибутковості ринку в цілому, тобто показник ризику ринку в цілому [63];
- -ризик і залишковий ризик i-ого коштовного паперу;
З використанням моделі Шарпа для розрахунків характеристик портфеля пряма задача набуває вид:
Зворотна задача виглядає аналогічним чином:
При практичному застосуванні моделі Шарпа для оптимізації фондового портфеля використовуються наступні допущення й формули.
1). Звичайно в якості безризикової ставки прибутковості приймають прибутковість державних цінних паперів, наприклад, облігацій внутрішньої державної позики.
2). У якості прибутковості ринку цінних паперів у цілому в період t використовуються експертні оцінки ринкової прибутковості від аналітичних компаній, із засобів масової інформації тощо В умовах розвиненого фондового ринку для цих цілей прийнято використовувати які-небудь фондові індекси. Для не дуже великого по кількості цінних паперів фондового ринку приймається середнє значення прибутковості цінних паперів, що становлять ринок, за цей же період t:
де - прибутковість ринку цінних паперів у період t;
- прибутковість i-ого коштовного паперу за період t.
3).-ризик коштовного паперу розраховується за формулою:
де --ризик i-ого коштовного паперу;
- безризикова прибутковість у період t;
T - розглянута кількість періодів часу.
Надлишкова прибутковість коштовного паперу розраховується за формулою:
Залишковий ризик коштовного паперу має такий вигляд:
Ризик ринку цінних паперів у цілому визначається за формулою:
Основний недолік моделі - необхідність прогнозувати прибутковість фондового ринку й безризикову ставку прибутковості. Модель не враховує коливань безризикової прибутковості. Крім того, при значній зміні співвідношення між безризиковою прибутковістю й прибутковістю фондового ринку модель дає викривлення. Таким чином, модель Шарпа застосовна при розгляді великої кількості цінних паперів, що описують більшу частину щодо стабільного фондового ринку. [64]
2.4 Оптимізація портфеля за допомогою моделі «Квазі-Шарп»
Як ми вже відзначали раніше, моделі Марковіца й Шарпа були створені та успішно працюють в умовах західних фондових ринків, що володіють стабільністю і порівняльною прогностичністю. У країнах з перехідною економікою фондові ринки перебувають на етапі становлення й розвитку. Відбувається постійна реорганізація. Фондовий ринок України не є виключенням. У таких умовах застосування моделей Марковіца й Шарпа приводить до викривлень, пов'язаних з нестабільністю котирувань цінних паперів і фондового ринку в цілому [65].
Нижче запропонована модель розрахунків характеристик портфеля, здатна ефективно працювати в умовах сучасного нестабільного фондового ринку. Модель одержала назву " Квазі-Шарп", тому що в деяких своїх рисах подібна з моделлю Шарпа.
Модель "Квазі-Шарп" заснована на взаємозв'язку прибутковості кожного коштовного паперу з деякого набору N цінних паперів із прибутковістю одиничного портфеля із цих цінних паперів.
Основні допущення моделі " Квазі-Шарп" полягають у наступному:
? у якості характеристики прибутковості коштовного паперу приймається математичне очікування прибутковості;
? під одиничним портфелем цінних паперів розуміється портфель, що складається із усіх розглянутих цінних паперів, узятих у рівній пропорції;
? взаємозв'язок прибутковості коштовного паперу й прибутковості одиничного портфеля цінних паперів описується лінійною функцією;
? під ризиком коштовного паперу розуміється ступінь залежності змін прибутковості коштовного паперу від змін прибутковості одиничного портфеля;
? вважається, що дані минулих періодів, використовувані при розрахунках прибутковості й ризику, відображають повною мірою майбутні значення прибутковості [66].
По моделі "Квазі-Шарп" прибутковість коштовного паперу зв'язується із прибутковістю одиничного портфеля функцією лінійної регресії виду:
де - прибутковість коштовного паперу;
- прибутковість одиничного портфеля;
- коефіцієнт регресії;
- середня прибутковість коштовного паперу за минулі періоди;
- середня прибутковість одиничного портфеля за минулі періоди.
Коефіцієнт характеризує ступінь залежності прибутковості коштовного паперу від прибутковості одиничного портфеля. Чим вище тим сильніше залежить прибутковість коштовного паперу від коливань прибутковості одиничного портфеля, тобто від коливань прибутковості інших цінних паперів, що входять в одиничний портфель. Коефіцієнт називають _ризиком, але його трактування відрізняється від трактування однойменного показника в моделі Шарпа.
Як і в моделі Шарпа, у моделі "Квазі-Шарп" існує ризик того, що оцінювана прибутковість коштовного паперу не буде належати побудованій лінії регресії. Цей ризик називаються залишковим ризиком. Залишковий ризик характеризує ступінь розкиду значень прибутковості коштовного паперу навколо лінії регресії. Залишковий ризик визначають як середньоквадратичне відхилення прибутковості коштовного паперу від лінії регресії. Залишковий ризик i - ого коштовного паперу позначають .
Загальний ризик вкладень у даний цінний папір складається з -ризику, тобто ризику зниження прибутковості при падінні прибутковості одиничного портфеля, і залишкового ризику, тобто ризику зниження прибутковості й невідповідності лінії регресії. [67]
По моделі "Квазі-Шарп" прибутковість портфеля цінних паперів - це середньозважена дохідностей цінних паперів, його складових:
де - очікувана прибутковість одиничного портфеля.
Ризик портфеля цінних паперів визначається за формулою:
де - показник ризику одиничного портфеля.
З використанням моделі "Квазі-Шарп" для розрахунків характеристик портфеля пряма задача здобуває вид:
Відповідно, зворотна задача має наступну кінцеву виставу:
При практичнім застосуванні моделі "Квазі-Шарп" для оптимізації фондового портфеля використовуються наступні формули:
1) у якості прибутковості одиничного портфеля в період t приймається середнє значення прибутковості цінних паперів, його складових, за цей же період:
де - прибутковість одиничного портфеля в період t;
- прибутковість i-ого коштовного паперу за період t;
2) середня прибутковість коштовного паперу за минулі періоди:
де - прибутковість коштовного паперу за період t;
T - розглянута кількість періодів часу;
3) середня прибутковість одиничного портфеля за минулі періоди:
4) коефіцієнт коштовного паперу розраховується за формулою:
5) залишковий ризик коштовного паперу:
6) показник ризику одиничного портфеля:
2.5 Чисельне моделювання оптимізації портфелю за моделлю Марковіца
У якості вхідних даних для моделювання використані щомісячні котирування акцій десяти підприємств України («Авдієвський коксохімічний завод», «Азовсталь», «Алчевський металургійний комбінат», «Донбасенерго», «Єнакіївськийметалургійний завод», «Мотор Січ», «Райффайзен банк Аваль», «Укрнафта»,«Укрсоцбанк», «Центренерго» протягом 15 місяців [68]. У таблиці 2.1 представлені дані про прибутковість акцій у розглянутий період, вважаючи прибутковість рівної відносному росту (зниженню) котирувань [69].
Проведемо чисельне моделювання оптимізації фондового портфеля, використовуючи модель Марковіца для розрахунків характеристик портфеля. Для розв'язку оптимізаційної задачі було використано «пошук рішень» MS Excel.
Прибутковість цінних паперів принципово складається з:
а) капіталізованої прибутковості, пов'язаної зі зміною курсової ціни цінних паперів,
б) дивідендної або процентної прибутковості.
На основі даних таблиці 3.1 розраховані прибутковість (математичне очікування) і ризик (середньоквадратичне відхилення) кожного коштовного паперу. Результати розрахунків прибутковості й ризику цінних паперів представлено в табл. 2.2. У табл. 2.3розраховані коефіцієнти лінійної кореляції між прибутковістю цінних паперів [70].
При чисельнім моделюванні було задано припустимий ризик портфеля 8%. Також долі акцій в портфелі задані у межах від 3% до 70%. Отримані результати представлено в табл. 2.4.Прогнозована прибутковість такого портфелю становить близько 3%.
Вихідні дані про прибутковість цінних паперів
|
НОМЕР ПЕРІОДУ |
|||||||||
|
Цінні папери: |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
|
|
1. Авдієвський коксохімічний завод |
-0.0657 |
-0.0275 |
-0.0489 |
-0.368 |
0.0817 |
-0.0318 |
0.2389 |
-0.1388 |
|
|
2. Азовсталь |
0.0701 |
-0.0468 |
-0.0289 |
-0.2666 |
0.0065 |
-0.0357 |
-0.0241 |
-0.0497 |
|
|
3. Алчевський металургійний комбінат |
-0.1003 |
-0.0243 |
0.0957 |
-0.3577 |
0.244 |
0.1743 |
0.2348 |
-0.0837 |
|
|
4. Донбасенерго |
-0.1566 |
-0.1228 |
-0.0112 |
-0.356 |
0.111 |
0.0695 |
0.254 |
-0.1162 |
|
|
5. Єнакіївський металургійний завод |
-0.1205 |
-0.0409 |
-0.0188 |
-0.4396 |
0.2692 |
0.0552 |
0.6752 |
-0.0815 |
|
|
6. Мотор Січ |
-0.1424 |
-0.0028 |
-0.0082 |
-0.2745 |
0.1628 |
0.1934 |
0.1973 |
-0.1049 |
|
|
7. Райффайзен банк Аваль |
-0.0299 |
0.1565 |
-0.0612 |
-0.2322 |
0.1925 |
-0.126 |
-0.0029 |
-0.057 |
|
|
8. Укрнафта |
-0.0667 |
-0.0389 |
0.0709 |
-0.2317 |
0.1972 |
0.178 |
0.2885 |
-0.2565 |
|
|
9. Укрсоцбанк |
-0.0245 |
0.2089 |
-0.0437 |
-0.2848 |
0.0948 |
-0.1696 |
-0.1026 |
0.0117 |
|
|
10. Центренерго |
-0.1114 |
-0.0747 |
-0.0185 |
-0.2013 |
0.1104 |
-0.003 |
0.1404 |
-0.0494 |
|
|
НОМЕР ПЕРІОДУ |
|||||||||
|
Цінні папери: |
9 |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
15 |
||
|
1. Авдієвський коксохімічний завод |
-0.0229 |
-0.0706 |
-0.1057 |
-0.0828 |
0.4141 |
0.1891 |
0.1147 |
||
|
2. Азовсталь |
0.0762 |
-0.0584 |
0.0985 |
-0.0252 |
0.288 |
0.1288 |
-0.0477 |
||
|
3. Алчевський металургійний комбінат |
0.0056 |
-0.0611 |
-0.0926 |
-0.0779 |
0.3496 |
0.0591 |
-0.0054 |
||
|
4.Донбасенерго |
0.0865 |
-0.0792 |
-0.0303 |
-0.1023 |
0.2587 |
0.1269 |
0.1233 |
||
|
5.Єнакіївський металургійний завод |
0.0042 |
-0.076 |
-0.0037 |
-0.0924 |
0.3858 |
0.0821 |
-0.0639 |
||
|
6. Мотор Січ |
0.0768 |
0.0116 |
0.1569 |
0.0061 |
0.2669 |
0.1855 |
0.0358 |
||
|
7. Райффайзен банк Аваль |
0.0299 |
0.0933 |
-0.0308 |
0.0032 |
0.1563 |
0.0862 |
0.0197 |
||
|
8. Укрнафта |
0.0271 |
-0.1165 |
-0.1368 |
-0.0445 |
0.3538 |
-0.0776 |
0.0551 |
||
|
9. Укрсоцбанк |
0.0815 |
-0.0681 |
0.2254 |
-0.0047 |
0.1409 |
0.0389 |
-0.1007 |
||
|
10. Центренерго |
0.0544 |
-0.0754 |
-0.0471 |
-0.0297 |
0.3866 |
0.4163 |
0.0873 |
Прибутковість і ризик розглянутих цінних паперів
|
Прибутковість |
Ризик |
||
|
Акції 1 |
0.505% |
18.331% |
|
|
Акції 2 |
0.567% |
12.079% |
|
|
Акції 3 |
2.401% |
17.634% |
|
|
Акції 4 |
0.369% |
16.579% |
|
|
Акції 5 |
3.563% |
25.394% |
|
|
Акції 6 |
5.069% |
14.847% |
|
|
Акції 7 |
1.317% |
11.321% |
|
|
Акції 8 |
1.343% |
17.944% |
|
|
Акції 9 |
0.023% |
13.869% |
|
|
Акції 10 |
3.899% |
17.166% |
Коефіцієнти кореляції між прибутковістю цінних паперів
|
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
|
|
1 |
1 |
||||||||||
|
2 |
0.74445 |
1 |
|||||||||
|
3 |
0.86232 |
0.61677 |
1 |
||||||||
|
4 |
0.91463 |
0.65402 |
0.89320 |
1 |
|||||||
|
5 |
0.83341 |
0.52905 |
0.87515 |
0.86800 |
1 |
||||||
|
6 |
0.80278 |
0.69062 |
0.84804 |
0.89613 |
0.79849 |
1 |
|||||
|
7 |
0.65757 |
0.57810 |
0.56335 |
0.51827 |
0.49668 |
0.54137 |
1 |
||||
|
8 |
0.79281 |
0.46872 |
0.90978 |
0.82175 |
0.81788 |
0.73399 |
0.40693 |
1 |
|||
|
9 |
0.34684 |
0.67001 |
0.29120 |
0.26849 |
0.27448 |
0.43170 |
0.70035 |
0.09487 |
1 |
||
|
10 |
0.88812 |
0.73005 |
0.71635 |
0.82457 |
0.65459 |
0.76055 |
0.55067 |
0.57864 |
0.30629 |
1 |
Структури оптимального портфеля по моделі Марковіца
|
Структура портфеля |
||
|
Пряма задача |
||
|
Вимоги: |
Ризик менше 12% |
|
|
1. Авдієвський коксохімічний завод |
1.00% |
|
|
2. Азовсталь |
1.00% |
|
|
3. Алчевський металургійний комбінат |
1.00% |
|
|
4. Донбасенерго |
1.00% |
|
|
5. Єнакіївський металургійний завод |
1.00% |
|
|
6. Мотор Січ |
70.00% |
|
|
7. Райффайзен банк Аваль |
1.00% |
|
|
8. Укрнафта |
1.00% |
|
|
9. Укрсоцбанк |
1.00% |
|
|
10. Центренерго |
22.00% |
|
|
Характеристики |
3,098% |
|
|
оптимального портфеля |
Ризик 12% |
Залежність прогнозованої дохідності портфелю від припустимого ризику для моделі Марковіца
Але при підвищенні рівня ризику, на який згоден піти вкладник капіталу, прибуток від його портфелю може збільшитися. На рисунку .2.1 бачимо, залежність прогнозованого прибутку від припустимого рівня ризику. Мистецтво досвідченого гравця на біржі полягає у пошуку оптимального співвідношення ризик/прибуток.
2.6 Чисельне моделювання оптимізації портфелю за моделлю Шарпа
Проведемо чисельне моделювання оптимізації фондового портфеля, використовуючи модель Шарпа.
Вхідні дані для розрахунків (прибутковість цінних паперів) залишаються без змін (табл. 2.1).
На основі даних табл. 2.1розраховані характеристики кожного коштовного паперу (коефіцієнт в, надлишкова прибутковість і залишковий ризик), а також ризик ринку цінних паперів в цілому. Результати розрахунків характеристик цінних паперів представлено в табл. 2.5. При чисельному моделюванні були задані припустимий ризик портфеля 12%, очікувана прибутковість одиничного портфеля 5%. Очікувана прибутковість одиничного портфелю була розрахована виходячи з прогнозованої
Характеристики цінних паперів
|
Коефіцієнт в |
Надлишкова прибутковість |
Залишковий ризик |
||
|
1. Авдієвський коксохімічний завод |
1.258 |
-1.77% |
0.28% |
|
|
2. Азовсталь |
0.675 |
-0.87% |
0.54% |
|
|
3. Алчевський металургійний комбінат |
1.184 |
0.23% |
0.38% |
|
|
4. Донбасенерго |
1.124 |
-1.72% |
0.29% |
|
|
5. Єнакіївський металургійний завод |
1.633 |
0.74% |
1.22% |
|
|
6. Мотор Січ |
0.972 |
3.20% |
0.36% |
|
|
7. Райффайзен банк Аваль |
0.563 |
0.04% |
0.63% |
|
|
8. Укрнафта |
1.072 |
-0.67% |
0.93% |
|
|
9. Укрсоцбанк |
0.476 |
-1.12% |
1.39% |
|
|
10. Центренерго |
1.044 |
1.93% |
0.79% |
Структури оптимального портфеля по моделі Шарпа
|
Структура портфеля |
||
|
Пряма задача |
||
|
Вимоги: |
Ризик менше 12% |
|
|
1. Авдієвський коксохімічний завод |
1.00% |
|
|
2. Азовсталь |
1.00% |
|
|
3. Алчевський металургійний комбінат |
1.00% |
|
|
4. Донбасенерго |
1.00% |
|
|
5. Єнакіївський металургійний завод |
1.00% |
|
|
6. Мотор Січ |
70.00% |
|
|
7. Райффайзен банк Аваль |
8.90% |
|
|
8. Укрнафта |
1.00% |
|
|
9. Укрсоцбанк |
1.00% |
|
|
10. Центренерго |
14.10% |
|
|
Характеристики |
Прибутковість 13,14% |
|
|
оптимального портфеля |
Ризик 12% |
Залежність прогнозованої дохідності портфелю від припустимого ризику для моделі Шарпа
2.7 Чисельне моделювання оптимізації портфелю за моделлю«Квазі-Шарп»
Проведемо чисельне моделювання оптимізації фондового портфеля, використовуючи модель "Квазі-Шарп".
Вхідні дані для розрахунків (прибутковість цінних паперів) знов залишаються без змін (див. табл. 2.1).
На основі даних табл. 2.1розраховані характеристики кожного коштовного паперу (коефіцієнт, середня прибутковість і залишковий ризик), а також прибутковість і ризик одиничного портфеля. Результати розрахунків характеристик цінних паперів представлено в табл.2.7. Прибутковість одиничного портфеля представлено в табл. 2.8. При чисельному моделюванні були задані припустимий ризик портфеля 12%, очікувана прибутковість одиничного портфеля 5%.
Характеристики цінних паперів
|
Коефіцієнт в |
Середня прибутковість |
Залишковий ризик |
||
|
1. Авдієвський коксохімічний завод |
1.258449 |
0.50% |
0.30% |
|
|
2. Азовсталь |
0.675337 |
0.60% |
0.50% |
|
|
3. Алчевський металургійний комбінат |
1.183586 |
2.40% |
0.40% |
|
|
4. Донбасенерго |
1.123801 |
0.40% |
0.30% |
|
|
5. Єнакіївський металургійний завод |
1.632535 |
3.60% |
1.20% |
|
|
6. Мотор Січ |
0.971825 |
5.10% |
0.40% |
|
|
7. Райффайзен банк Аваль |
0.563116 |
1.30% |
0.60% |
|
|
8. Укрнафта |
1.072207 |
1.30% |
0.90% |
|
|
9. Укрсоцбанк |
0.475505 |
0.00% |
1.40% |
|
|
10. Центренерго |
1.043639 |
3.90% |
0.80% |
Прибутковість одиничного портфелю
|
Період |
Прибутковість одиничного портфеля |
|
|
1 |
-7.50% |
|
|
2 |
-0.10% |
|
|
3 |
-0.70% |
|
|
4 |
-30.10% |
|
|
5 |
14.70% |
|
|
6 |
3.00% |
|
|
7 |
19.00% |
|
|
8 |
-9.30% |
|
|
9 |
4.20% |
|
|
10 |
-5.00% |
|
|
11 |
0.30% |
|
|
12 |
-4.50% |
|
|
13 |
30.00% |
|
|
14 |
12.40% |
|
|
15 |
2.20% |
Ризик одиничного портфеля рівний 13,42%.
Отримані результати представлені в табл. 2.9
Структури оптимального портфеля по моделі "Квазі-Шарп"
|
Структура портфеля |
||
|
Пряма задача |
||
|
Вимоги: |
Ризик менше 12% |
|
|
1. Авдієвський коксохімічний завод |
1.00% |
|
|
2. Азовсталь |
1.00% |
|
|
3. Алчевський металургійний комбінат |
5.10% |
|
|
4. Донбасенерго |
1.00% |
|
|
5. Єнакіївський металургійний завод |
51.80% |
|
|
6. Мотор Січ |
25.90% |
|
|
7. Райффайзен банк Аваль |
1.00% |
|
|
8. Укрнафта |
1.00% |
|
|
9. Укрсоцбанк |
1.00% |
|
|
10. Центренерго |
11.10% |
|
|
Характеристики |
Прибутковість 16,10% |
|
|
оптимального портфеля |
Ризик 12% |
Порівняємо структури фондових портфелів, отримані при оптимізації по моделях Марковіца, Шарпа й "Квазі-Шарп". Розв'язок прямої задачі з використанням різних моделей розрахунків характеристик фондового портфеля презентовано в табл. 2.10.
Залежність прогнозованої дохідності портфелю від припустимого ризику для моделі Шарпа
Структури портфеля з максимальною прибутковістю при ризику 12 %
|
Структура портфеля |
||||
|
Назва акцій |
Марковіц |
Шарп |
Квазі-Шарп |
|
|
1. Авдієвський коксохімічний завод |
1.00% |
1.00% |
1.00% |
|
|
2. Азовсталь |
1.00% |
1.00% |
1.00% |
|
|
3. Алчевський металургійний комбінат |
1.00% |
1.00% |
5.10% |
|
|
4. Донбасенерго |
1.00% |
1.00% |
1.00% |
|
|
5. Єнакіївський металургійний завод |
1.00% |
1.00% |
51.80% |
|
|
6. Мотор Січ |
70.00% |
70.00% |
25.90% |
|
|
7. Райффайзен банк Аваль |
1.00% |
8.90% |
1.00% |
|
|
8. Укрнафта |
1.00% |
1.00% |
1.00% |
|
|
9. Укрсоцбанк |
1.00% |
1.00% |
1.00% |
|
|
10. Центренерго |
22.00% |
14.10% |
11.10% |
Як видно з результатів, представлених в останніх таблицях, структури оптимальних портфелів дуже схожі один на одного. Але модель «Квазі-Шарп» формує портфель з акцій більшої кількості підприємств. Це робить портфель інвестицій більш надійним, що є суттєвим чинником у період кризи, коли завжди є небезпека банкрутства майже будь-якого підприємства. Моделі Марковіца і Шарпа пропонують інвестувати велику частину капіталу в одне підприємство «Мотор-Січ», яке приносить найбільший прибуток. Цей варіант є більш ризиковим, сьогодні спостерігається спад світового авіабудування, що може негативна позначитися на об'ємах заказів, в тому числі і іноземних.
3. Проблеми та перспективи розвитку ринку цінних паперів в Україні
3.1 Актуальні проблеми розвитку фондового ринку України
Незважаючи на значний прогрес у розвитку фондового ринку, залишається цілий ряд невирішених проблем [71]. На сьогоднішній день подальший розвиток ринку цінних паперів у країні стримується рядом об'єктивних і суб'єктивних факторів. Серед яких можна виділити:
? нестабільність економіки України;
? відставання законодавчої бази функціонування фондового ринку від розвитку реальних процесів у ньому;
? відсутність гарантій по операціях з цінними паперами, недовіра багатьох членів суспільства ринку цінних паперів [72];
? низький рівень корпоративної культури, недостатня прозорість діяльності емітентів та професійних учасників фондового ринку;
? слабке і недостатнє регулювання ринку ЦП з боку держави;
? низький технологічний рівень функціонування ринкової інфраструктури;
? недостатній рівень знань більшої частини населення в питаннях фондового ринку;
? відсутність гарантій держави щодо захисту прав акціонерів тощо.
3.1.1 Основні недоліки в законодавстві
Розвиток корпоративних відносин в Україні стає все більш актуальним питанням реформування економіки. Це пов'язано з тим, що більшість акціонерних товариств в Україні поки що не виконує свою головну роль залучення як внутрішнього, так і зовнішнього капіталу для свого розвитку. До того ж велике число акціонерів не може реалізувати свої права в повному обсязі, свідченням чому - велика кількість корпоративних конфліктів у великих українських компаніях.
Прийняття Закону України "Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" зробив позитивний вплив на розвиток фондового ринку, бо заповнило багато проломи в законодавстві, сприяючи тим самим формуванню сучасних цивілізованих механізмів його розвитку та регулювання. [73]
Разом з тим, як мені представляється, шляхи вирішення багатьох нагальних проблем українського ринку цінних паперів, з прийняттям цього Закону не тільки не прояснилися, але, швидше, стали ще більш туманними. Так сталося тому, що, незважаючи на те, що модель розвитку українського фондового ринку визначена у відповідних нормативних актах, реалістичність цієї моделі викликає ряд сумнівів.
Перш за все, слід відзначити загальний недолік всіх офіційних документів - законів, нормативних актів ДКЦПФР тощо, що складається в тому, що вони не повною мірою враховують перехідний характер української економіки. А перехідність соціально-економічних процесів - річ дуже підступна. Підступність її полягає в тому, що в перехідних економічних системах діють зовсім інші механізми впорядкування суспільного життя, ніж у розвинених, і тому механічне перенесення на непідготовлений ґрунт схем, моделей та інших атрибутів, добре "працюють" в нормальній економіці, в наших умовах зовсім не обов'язково призведе до аналогічних результатів. Більше того, нерідко результати такого перенесення "працюють" з точністю до навпаки. І фондовий ринок не є винятком.
Вся проблематика корпоративного управління в Україні сьогодні пов'язана, в першу чергу, з несформованістю структури власності. Саме це призводить до обмеження прав акціонерів - фізичних, юридичних осіб і держави в ролі акціонера. Основною причиною активного використання у вітчизняній практиці різних прийомів, що дозволяють обмежувати права тих чи інших акціонерів, є відставання насамперед законодавчої бази. Але законодавці так до кінця і не визначилися, які нові правові норми у даний час потрібно вводити в сферу корпоративного управління, що і стримує її розвиток [74].
Наочним відображенням «досконалості» законодавства може служити ситуація, що склалася сьогодні між державою і приватними акціонерами:
Взаємовідносини між державою та приватними акціонерами в акціонерних товариствах
|
% |
||
|
Державні і приватні акціонери у всіх випадках нормально співпрацюють |
0 |
|
|
У цілому ситуація стабільна, але іноді трапляються конфлікти |
22,5 |
|
|
Конфлікти між акціонерами трапляються досить часто |
47,5 |
|
|
Конфлікти між власниками є звичайною практикою |
30 |
Стратегічні принципи обов'язково повинні втілюватися через конкретні заходи, наприклад: прийняття Комплексної програми розвитку фондового ринку на 2001 - 2005 роки. Запорукою успіху в цьому випадку стало тісна взаємодія органів державного управління та професійних учасників ринку.
Ініціатори конфлікту між акціонерами
|
% |
||
|
Державні акціонери |
14,5 |
|
|
Приватні акціонери |
5 |
|
|
У рівній мірі і ті, і інші |
72,5 |
|
|
Зовнішні сили |
8,0 |
Джерело: Бюро політичного консалтингу "Пента"
Так, проект нового закону "Про акціонерні товариства" надає великий захист прав акціонерів, перш за все, дрібних. Лише захистивши дрібного акціонера, сьогодні можна відновити довіру до фондового ринку в населення, а також залучити іноземного портфельного інвестора до інвестування до реального сектору [75].
Необхідно сприяти якнайшвидшому прийняттю:
? нової редакції Закону України «Про цінні папери і фондову біржу»;
? Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України« Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні ».
Необхідно забезпечити виконання вимог законодавства всіма учасниками фондового ринку.
Інвестор та інші учасники фондового ринку повинні відчувати як захищеність своїх прав, так і реальність своїх обов'язків. Норми законів не повинні бути мертвими, вони повинні постійно підкріплюватися гарантіями їх виконання на практиці.
3.1.2 Аналіз сучасного становища на фондовому ринку в Україні
Сьогодні ми перебуваємо у тій системі координат, яка була визначена економічною політикою, у тому числі приватизаційними відносинами. Ринок цінних паперів в якійсь мірі дійсно обслуговував приватизаційний процес. Тобто був інфраструктурним елементом приватизації. [76]
Зараз ми повинні переглянути, спрацювала ця система відносин, реалізувала вона свою головну мету - залучення інвестицій, їх ефективний перерозподіл і направлення в ті чи інші сфери економіки; чи дозволяють інститути, створені в процесі формування фондового ринку, реалізувати цю функцію [77].
Наразі збільшується відсоток реально отриманих грошових коштів від загального обсягу випуску акцій, що означає, що інструменти ФР почали займати відповідне місце в економіці по залученню інвестицій. Як і в попередні роки, одну з провідних позицій на фондовому ринку України серед фінансових інструментів займають акції.
Характеристика інвестиційного клімату в Україні
Економіка України дуже потребує припливу нових інвестицій. Загальна потреба в інвестиціях, на думку деяких експертів, складає близько $100 млрд. У 2011 році певні позитивні зміни тут відбулися.
Так, інвестиції в основний капітал зросли на 19% і склали близько 26 млрд. грнОднак, на жаль, основним їх джерелом залишаються власні кошти підприємств. Їх частка складає більше 59%. Ще близько 13% включають кошти державного та місцевого бюджетів, 5% - це кредити банків. Таким чином, на прямі і портфельні зовнішні недержавні інвестиції припадає всього близько 15%, або близько 4,5 млрд. грнДуже небагато для економіки, балансова вартість основних фондів якої дорівнює понад 850 млрд. грн
Особливу тривогу на тлі зростаючої економіки викликає ситуація з іноземними інвестиціями, хоча прибутковість по них в Україні одна з найвищих у світі. Прямі іноземні інвестиції в минулому році склали $531 млн., що на 10% менше, ніж у 2000 році.
У цілому за 20 років незалежності прямі іноземні інвестиції склали менше $ 15 млрд., або $ 86 на людину.
Ще гірше з портфельними іноземними інвестиціями.
Другий рік поспіль тут відзначається негативне сальдо між їх вкладенням в економіку Україну і витяганням. Причому це негативне сальдо зростає.
Все це говорить про глибоке коріння проблем, які формують інвестиційний клімат в країні, проблем не тільки в державній політиці, але і в діях всіх суб'єктів інвестиційного процесу, створюють цей несприятливий клімат [78].
Проблеми макроекономічного характеру: стагнація економіки, висока інфляція, періодичні фінансові кризи довгий час відволікали основну увагу держави на рішення, перш за все, цих проблем і не давали можливості належним чином зосередитися на мікрорівні, і зокрема, на такій важливій проблемі, як корпоративне управління. Платою за це стала низька культура в корпоративних відносинах, яка негативно позначається не тільки на інвестиційному кліматі, але і на потенційній міцності всієї економіки, будучи реальною загрозою уповільнення темпів її розвитку.
Коріння основних проблем корпоративного управління знаходяться, зокрема, у механізмах роздержавлення власності.
Нагадаємо, що в середині 90-х років для прискорення роздержавлення власності, формування багатоукладної економіки нам довелося піти на безпрецедентний крок - дуже швидко перетворити основна кількість великих і середніх підприємств країни, що підлягають приватизації, в акціонерні товариства. Зроблено це було в умовах слабкого правового та кадрового забезпечення. Запустивши після цього сертифікатну приватизацію, ми успішно подолали опір прихильників монополії державної власності і маємо сьогодні, завдяки цьому, недержавні сектор, який в даний час не тільки дає в сумі зі змішаною власністю близько 70% ВВП, а й працює більш ефективно, ніж державний [79].
Платою ж за це стала та сама низька культура корпоративного управління, яка так лякає інвесторів.
Протиприродний спосіб створення майже 20 тисяч акціонерних товариств, коли вони прийшли вже на готовий капітал діючих підприємств і не пройшли тернистий шлях підйому його з фінансового ринку, в поєднанні з іншими чинниками стали основою тих проблем в роботі господарських товариств, з якими ми стикаємося.
Без праці отримавши у свої руки капітал, створений працею кількох поколінь, нові власники і менеджмент підприємств не навчилися цінувати довіру інвесторів і не мають до них ту повагу, яке є на Заході, де акціонерні товариства створювалися інвесторами на порожньому місці по крихтах. Сьогодні ми це бачимо на практиці, в тому числі і в діях керівників акціонерних товариств, створених на базі державних підприємств, і з нуля - приватними власниками.
У непростому становищі опинилися не тільки акціонерні товариства, а й самі акціонери, особливо рядові громадяни - учасники цього процесу. А таких сьогодні понад 17 млн. осіб. Більшість з них не залучаються до управління акціонерними товариствами, не отримують дивіденди на свої акції і навіть не можуть у відсутність вторинного ринку продати цінні папери.
Зараз, коли економіка вийшла на траєкторію підйому, настає час, коли ці проблеми реально переміщаються в центр уваги держави.
Про це, зокрема, свідчать останні рішення Президента та уряду. Шкода тільки, що вони недостатньо активно підтримуються нашим парламентом.
Вкрай важливо надалі забезпечити програмний комплексний підхід до формування високої корпоративної культури. У його основу доцільно було б покласти вітчизняну концепцію розвитку корпоративного управління, що спирається на кращий світовий досвід. Тим більше, що досвід такий є. Зокрема, можна було б використовувати принципи корпоративного управління, розроблені і прийняті Радою організацій економічного співробітництва та розвитку, куди входять більшість високорозвинених країн світу.
Ще однією проблемою, яка стоїть перед вітчизняним фондовим ринком, є відсутність дієвої системи розкриття інформації емітентами цінних паперів.
Тут завдання полягає у поширенні в середовищі емітентів культури відкритості інформації перед інвестором. Відкритість і доступність інформації не повинні бути лише обов'язкової формальністю. Емітент повинен усвідомити, що публікація проспекту емісії або надання регулярної звітності має практичну користь для залучення інвестора [80].
Тому впровадження вимог до інформації про випуск цінних паперів та звітності емітентів, які б дали можливість емітенту звернути увагу інвестора на суттєві показники своєї діяльності, може сприяти виникненню добрих традицій та впровадженню сучасних стандартів добровільного та свідомого розкриття інформації.
Незалежно від національних особливостей нашої економіки в основу функціонування фондового ринку слід було б закласти такі загальноприйняті у світовій практиці норми, як:
1) захист прав і законних інтересів акціонерів при умові рівноправності акціонерів і рівноправного ставлення до акціонерів. Можливість будь-якого акціонера використовувати ефективні способи захисту у разі ущемлення його прав;
2) урахування законних інтересів зацікавлених осіб, заохочення активного співробітництва між товариствами та зацікавленими особами в створенні робочих місць і поліпшення фінансового стану підприємства;
3) розкриття інформації і прозорість усіх суттєвих питань, що стосуються суспільства, які включають його фінансовий стан, результати діяльності, власників та управління суспільством;
4) розмежування повноважень органів управління, функцій і обов'язків між загальними зборами, спостережною радою та виконавчим органом;
5) дієвість, незалежність та відповідальність спостережної ради в забезпеченні стратегічного управління товариством, ефективний контроль з його боку за діяльністю виконавчого органу, а також відповідальність спостережної ради перед товариством та акціонерами.
За кожним словом цих принципів ховається великий сенс, усвідомлений і апробований більш ніж двовікові досвідом розвитку акціонерних товариств [81].
Виходячи з означених принципів, головними напрямками розвитку корпоративного управління в Україні бачиться:
? удосконалення системи захисту прав і законних інтересів акціонерів та забезпечення рівноправності акціонерів;
? удосконалення системи розкриття інформації та забезпечення прозорості діяльності товариства;
? розмежування повноважень між органами управління товариства;
? облік законних інтересів усіх зацікавлених осіб (працівників підприємства, менеджменту, кредиторів і т. д.);
? формування і розвиток передової, що довела свою цивілізованість, культури корпоративного управління.
При цьому треба врахувати, що державна політика у сфері корпоративного управління має подвійне початок. Держава виступає в процесі її реалізації і як регулятор, і як найбільший акціонер. При цьому дуже важливо не допустити використання регулятором своїх повноважень на користь себе як акціонера.
Особливості розвитку інфраструктури вітчизняного фондового ринку
У Криму, як і на Україну, зберігається стійка тенденція щодо збільшення випуску ЦП. Випуск цінних паперів емітентами АР Крим на 01.01.2011 р. склав більше 3 млрд. грн, В тому числі акції на суму більше 1,8 млрд. грн. [82]
Основною особливістю розвитку фондового ринку в Україні можна вважати збільшення торгівлі акціями, які на сьогоднішній день є головним його інструментом. На ФР Україні зареєстровано 2 депозитарію (хоча реально працює тільки один з них, що говорить про недостатній розвиток національної депозитарної системи). Слід звернути увагу на те, що загальний обсяг торгів ЦП станом на 01.01.11 склав 45,223 млрд. грн, Що в 1,2 рази більше, ніж у 2010 році.
Ще одна особливість розвитку вітчизняного фондового ринку - зменшення кількості осіб, зареєстрованих у реєстрах власників іменних ЦП, що є прямим наслідком процесів перерозподілу та концентрації власності, які в даний час відбуваються у вітчизняній економіці. При цьому позитивним є стабільність структури фондового ринку. Ці показники практично залишаються без змін протягом останніх років, що свідчить про те, що ринок цих послуг остаточно сформований [83].
Кількість сертифікованих фахівців на ФР досягло 9174 людини. Хоча, для фондового ринку подібного масштабу, як в Україну, - це досить незначна величина. Не кажучи вже про практично абсолютній відсутності професіоналів широкого профілю, які займаються виключно дорадчою діяльністю.
Ще одне проблемне питання - взаємовідносини з ринком через передачу ряду повноважень. Професійні учасники ринку ЦП об'єднані в 10 саморегулівних організацій, з метою створення ефективної системи регулювання та контролю над діяльністю своїх членів. При цьому, якщо проаналізувати освіта СРО, то можна згадати, як територіальні управління ДКЦПФР терміново під загрозою припинення і подальшого відкликання ліцензій "нахиляли", зокрема, всіх реєстраторів до вступу до ПАРД або АУФРУ. При цьому статус СРО до цього часу мав лише ПАРД. Але всі реєстратори отримували запевнення, що можна вступити і в АУФРУ. Рішення про обов'язкове членство в СРО було прийнято ще в 1997 році, але там було сказано про обов'язкове членство в одній з саморегулівних організацій. Тим часом до травня 1999 року реєстратори не мали можливості вибору, а загроза позбавлення ліцензії над ними висіла весь цей час.
Ідея СРО прижилася у нас не так, як на Заході. У розвинених країнах СРО мають реальні повноваження з регулювання ряду питань, делегованих їм державою, а в нас - ні. Тоді навіщо вони нам потрібні? Виходить, тільки потім, щоб вибивати з професійних учасників фондового ринку членські внески.
Подобные документы
Ринок цінних паперів: структура, учасники, види цінних паперів. Аналіз ринку цінних паперів України. Діяльність ЗАТ "ІТТ-інвест" на ринку цінних паперів. Шляхи залучення вільних коштів за допомогою ринку цінних паперів.
курсовая работа [48,2 K], добавлен 30.03.2007Поняття та класифікація цінних паперів. Сутність ринку цінних паперів та його учасники. Основні напрямки аналізу акцій в Україні. Особливості діяльності та динаміка курсу акцій ВАТ "Укрнафта". Перспективи розвитку ринку цінних паперів на Україні.
курсовая работа [54,3 K], добавлен 18.01.2010Теоретичні основи функціонування і регулювання ринку цінних паперів. Сутність ринку цінних паперів, функції, структура та суб’єктний склад. Характеристика корпоративних цінних паперів. Особливості похідних цінних паперів. Ринок цінних паперів в Україні.
курсовая работа [637,7 K], добавлен 07.11.2008Місце і роль ринку цінних паперів у сучасній ринковій економіці. Структура ринку цінних паперів та механізм його функціонування. Організація фондової біржі і біржові операції. Проблеми та перспективи розвитку ринку цінних паперів в Україні.
курсовая работа [62,9 K], добавлен 19.02.2003Загальна характеристика ринку цінних паперів. Особливості формування інфраструктури фондового ринку України. Теперішній стан інфраструктури ринку цінних паперів України, сучасні тенденції у розвитку. Вдосконалення інфраструктури фондового ринку.
контрольная работа [33,2 K], добавлен 18.06.2011Принципи функціонування ринку цінних паперів. Загальна характеристика цінних паперів. Методи і правові форми державного контролю на ринку цінних паперів України. Заходи адміністративного примусу, що застосовуються до учасників ринку цінних паперів.
курсовая работа [48,2 K], добавлен 17.10.2012Сутність, функції і сегменти ринку цінних паперів. Організатори торгівлі як учасники фондового ринку. Механізм біржової торгівлі фінансовими інструментами. Аналіз сучасного стану організованого сегменту фондового ринку (ринку цінних паперів) в Україні.
курсовая работа [1012,4 K], добавлен 15.06.2013Механізм функціонування ринку цінних паперів у США. Випуск і обіг цінних паперів. Цінні папери іноземних емітентів. Депозитарні розписки: види, мотивація придбання. Інструменти ринку єврооблігацій. Аналіз тенденцій розвитку ринку цінних паперів в Україні.
курсовая работа [452,4 K], добавлен 26.08.2013Характеристика корпоративних цінних паперів. Особливості формування ринку акцій. Корпоративні облігації, фактори формування ринку державних цінних паперів. Емісійна діяльність на фондовому ринку. Фінансові послуги, що надаються банківськими установами.
контрольная работа [24,3 K], добавлен 08.10.2013Аналіз динаміки обсягів випуску цінних паперів в Україні протягом 2002-2010 р. Основні напрями розвитку фондового ринку в найближчій перспективі, необхідність вирішення питання його ефективного функціонування. Державне регулювання ринку цінних паперів.
статья [246,0 K], добавлен 12.10.2012
