Зміст і засади функціонування внутрішнього аудиту в банках

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст і засади функціонування внутрішнього аудиту в банках

1. Сутність і необхідність внутрішнього аудиту в комерційних банках

аудит банк внутрішній

Комерційні банки - це організації, діяльність яких має багатоцільовий характер і супроводжується високими ризиками. Крім того, необхідність оперативного реагування на інформацію, що надходить із зовнішніх джерел та власних аналітичних служб, вимагає управління високої якості. Ось чому одним із напрямів роботи в цій сфері є організація чіткої системи внутрішнього контролю за різними сферами діяльності банку.

Національний банк України своїми нормативними документами не може обмежити всі ризики у діяльності комерційного банку і, ймовірно, не повинен цього робити. Він обмежує лише основні ризики (ризик на одного позичальника, валютні ризики тощо). Зниження або мінімізація ризиків у діяльності комерційного банку є необхідною умовою його успішної роботи, що, як свідчить практика, досягається певною мірою у добре керованому банку функціонуванням адекватно організованої системи внутрішнього контролю.

Сучасні підходи організаційно зумовлюють розподіл внутрішнього контролю на службу внутрішнього аудиту і систему бухгалтерського контролю.

Внутрішній аудит - незалежна експертиза, перевірка та оцінювання діяльності банківської установи, різноманітних операцій та систем контролю з подальшою метою визначити і висловити у своєму висновку ступінь відповідності інформації встановленим критеріям.

Перевіряючи ефективність діючої в банку системи внутрішнього контролю, внутрішній аудит, застосовуючи окремі методики і процедури аудиту, встановлює повноту дотримання внутрішніх і зовнішніх нормативних актів, збереження активів банку, його клієнтів, оптимальне використання ресурсів банку, управління ризиками, забезпечення чіткого виконання розпоряджень керівництва банку в досягненні мети, передбаченої стратегічними і поточними планами банку. Одночасно перевіряються конфлікти інтересів, тобто будь-який вид відносин, що не відповідають інтересам банку або можуть завадити добросовісному виконанню обов'язків окремими посадовими особами.

Головне завдання внутрішнього аудиту - вирішення окремих функціональних проблем управління, розроблення й перевірка інформаційних систем банку. Внутрішній аудит - це невід'ємна частина управлінського контролю за ефективністю діяльності окремих елементів структури економічного суб'єкта.

Робота внутрішнього аудиту для керівництва банку має інформаційне й консультаційне значення; вона повинна сприяти оптимізації діяльності й виконанню зобов'язань його керівництва.

Об'єкти внутрішнього аудиту можуть бути різними залежно від особливостей діяльності економічного суб'єкта та вимог його керівництва і (або) власників.

Для досягнення мети аудиту аудитор повинен зібрати інформацію - аудиторські свідчення, які допоможуть узгоджувати аудиторську оцінку підрозділу, що перевіряється. Зібрані аудиторські свідчення повинні відповідати вимогам щодо їх кількості та якості, які показано нижче (рис. 1).

Обгрунтованість висновків аудитора		Економічність аудиту
І	*
Аудиторські свідчення
Кількість	Якість
Достатність	Достовірність	Доречність
Обгрунтованість вибраного дослідження	Незалежність джерел інформації'	Відповідність завданням аудиту
		Суттєвість
		Своєчасність

Рис. 1. Вимоги до кількості та якості аудиторських свідчень 260

Якість аудиторських свідчень не залежить від їх кількості. Якість отриманих свідчень характеризується їх достовірністю та доречністю.

У міжнародній практиці аудиту достовірність свідчень пов'язують з незалежністю джерел інформації.

2. Взаємовідносини між внутрішніми та зовнішніми аудиторами

У зовнішніх і внутрішніх аудиторів різні пріоритети й підходи, але їхня робота має багато спільних засад. Зовнішні та внутрішні аудитори працюють для однієї й тієї ж установи і мають певні спільні цілі, зокрема збереження активів, тестування внутрішнього контролю і подання до розгляду керівництву рекомендацій щодо вдосконалення внутрішнього контролю, ефективності діяльності банку тощо.

Основні відмінності між внутрішнім і зовнішнім аудитом подано в таблиці.

Ознаки	Внутрішній аудит	Зовнішній аудит
Основні функції	Зцінка та вдосконалення системи внутрішнього контролю, мінімізація ризиків та підвищення ефективності діяльності	Висловлювання думки щодо повноти, достовірності фінансової звітності та її відповідності встановленим нормам
Предмет аудиту	Інформаційні потоки всередині установи, бухгалтерський та управлінський облік	Публічна звітність банку та бухгалтерський облік, на підставі якого вона складається
Мета і завдання	Визначаються керівництвом банку виходячи з потреб управління	Визначаються договором між незалежними сторонами: банком і аудиторською фірмою
Характерний вид аудиту	Аудит фінансової звітності, аудит на відповідність	Операційний аудит, аудит на відповідність
Замовник	Керівництво банку	Інвестори (акціонери), кредитори
Об'єкт	Залежить від планування аудиторської діяльності й координується керівництвом банку	Залежить від господарсько-фінансової діяльності суб'єктів перевірки і визначається договором
Правові відносини з об'єктом перевірки	Відносини регулюються нормами законодавства про працю. Наявна субординація, підлеглість керівництву	Відносини регулюються нормами цивільного законодавства на засадах партнерства і рівності сторін
Періодичність	Безперервний процес	Залежить від потреб банку в оприлюдненні його звітності
Організація служби	Окрема служба внутрішньобан-ківського аудиту (ВНБА)	Аудиторська фірма або аудитор, зареєстрований як фізична особа
Суб'єкти аудиту	Штатні працівники банку	Незалежні аудитори
Вимоги до виконавця	Вимоги встановлюються за штатним розписом	Наявність ліцензії на аудиторську діяльність і кваліфікаційного сертифіката серії А чи Б
Кваліфікація	Вища спеціальна освіта	Вища освіта і наявність сертифіката аудитора
Регламентація аудиту	Регламентується постановою НБУ№ 114 «Про створення служби внутрішнього аудиту комерційного банку України», стандартами внутрішнього аудиту, Положенням про службу ВНБА	Регламентується Законом України «Про аудиторську діяльність», міжнародними і національними стандартами
Оплата праці	Нарахування заробітної плати згідно зі штатним розписом банку	Нарахування заробітної плати згідно з діючим Положенням про оплату праці аудиторської фірми або контракту
Відповідальність	Перед керівництвом банку	Перед замовниками і перед третіми особами
Подання звітності	Керівництву банку	Замовникові
Зміст і форма звітності	Аудиторський висновок, акти, звіти, рекомендації, встановлені внутрішніми нормами	Стандартизований аудиторський висновок, установлений АПУ

Координація діяльності між внутрішнім і зовнішнім аудитором:

* спектр діяльності має координуватися, а не дублюватися;

* зовнішній аудитор може використовувати персонал відділу внутрішнього аудиту, що зменшить вартість зовнішнього аудиту;

* зовнішній аудитор може надавати програми аудиту, які будуть використовуватися відділом внутрішнього аудиту;

* зовнішній аудитор може організувати тренінги для персоналу внутрішнього аудиту;

* відділ внутрішнього аудиту може готувати робочі документи для зовнішніх аудиторів;

* відділ внутрішнього аудиту може використовувати спеціалістів - зовнішніх аудиторів для особливих завдань;

* зовнішній аудитор може надавати керівникові служби внутрішнього аудиту допомогу в наборі кваліфікованого персоналу.

Спільною для зовнішнього та внутрішнього аудиту є система аудиторських ризиків, які пов'язані з тим, що аудитор у принципі не може виявити всіх помилок і перекручень в обліку. Адже висновок робиться на підставі обґрунтованої вибіркової перевірки, в результаті чого надається висока, але не абсолютна гарантія.

Тож деякі зловживання можуть залишатися непоміченими. Це уможливлює ризик того, що аудитор висловить неадекватну думку щодо предмета перевірки.

Такий ризик називається загальним, або - ризиком аудиту, який своєю чергою, складається з трьох конкретних ризиків - властивого, невідповідності контролю і ризику невиявлення помилок, їх визначення подаємо за національним нормативом аудиту № 12:

а) властивий ризик - це здатність залишку за певним бухгалтерським рахунком або певною категорією операцій до суттєвих перекручень, або здатність до перекручень за цими показниками у комплексі з перекрученнями за іншими рахунками чи операціями;

б) ризик, пов'язаний із невідповідністю функціонування системи внутрішнього контролю,- це ризик неефективності внутрішнього контролю. Він полягає в тому, що система бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю не завжди може функціонувати настільки ефективно, щоби помилки, які можуть трапитися в залишку за певним рахунком або за певною категорією операцій, могли бути своєчасно попереджені, викриті та виправлені персоналом банку;

в) ризик невиявлення помилок полягає в тому, що аудиторські процедури підтвердження не завжди можуть виявити помилки, наявні в залишку за певним рахунком або певною категорією операцій, які можуть бути суттєвими в комплексі з перекрученнями за іншими рахунками.

Із викладеного вище випливає, що аудиторський ризик формується на трьох етапах: обліку операцій, контролю за їх відображенням і під час аудиторських процедур.

У разі використання результатів перевірки, проведеної службою внутрішньобанківського аудиту, зовнішнім аудиторам загрожує ще один ризик - неадекватної оцінки підсумків роботи внутрішнього аудиту.

Схематично систему ризиків відображено в таблиці.

Рівні ризику	Види ризику	Природа ризику	Вплив на ризик аудиту
Рівень виконавців	Властивий ризик	Залежить від складності господарських операцій, кваліфікації виконавця	Високий
Рівень контролерів	Ризик контролю	Залежить від стану системи контролю, витрат на неї, кваліфікації контролерів	Середній
Рівень внутрішнього аудиту	Ризик невиявлення помилок внутрішнього аудиту	Залежить від завдань, які вирішує внутрішній аудит, аналітичних процедур, які він застосовує	Низький
Рівень зовнішнього аудиту	Ризик невиявлення помилок зовнішнього аудиту	Залежить від процедур і компетентності аудитора	Низький

Із таблиці випливає, що дія складових на загальний ризик зменшується в напрямі від «властивого ризику» до «ризику невиявлення помилок». Це пов'язано з тим, що «потік помилок», який формується на етапі проведення операцій, фільтрується на наступних етапах - під час контролю та аудиту.

3. Основні функції та завдання служби внутрішнього аудиту комерційного банку

Обов'язкове впровадження у банках служби внутрішнього аудиту передбачене постановою Правління НБУ № 114 від 20.03.2008 р., у якій зазначено, що ця служба створюється з метою незалежної оцінки і вдосконалення системи внутрішнього контролю.

Служба внутрішнього аудиту банку - самостійний структурний підрозділ комерційного банку, що створений за рішенням вищого органу банку і підпорядковується безпосередньо раді банку.

НБУ рекомендує призначати на посаду керівника служби внутрішнього аудиту осіб, які мають вищу економічну освіту і стаж роботи в банківській системі не менше трьох років, а для працівників внутрішнього аудиту - не менше року. Керівник і працівники служби внутрішнього аудиту одночасно не можуть здійснювати керівництво в інших підрозділах банку або працювати за сумісництвом в інших банках. Кількість працівників цієї служби повинна бути достатньою для ефективного досягнення цілей та завдань, передбачених для цього підрозділу.

. Основними функціями служби внутрішнього аудиту є:

* зменшення ризиків у проведенні операцій, що пов'язані з раціональним та ефективним використанням ресурсів банків;

* надання рекомендацій структурним підрозділам банку у процесі планування, на стадії розроблення і впровадження нових продуктів, процесів, систем;

* проведення аудиту діяльності структурних підрозділів з метою забезпечення аналізу та оцінки внутрішнього контролю, політики, процедур банку, що стосуються адекватності, відповідності, ефективності й точності бухгалтерських даних і збереження активів банку;

* координація своєї діяльності з діями незалежних аудиторських фірм у здійсненні зовнішнього аудиту банку з метою забезпечення оптимальних умов, за яких аудиторські фірми можуть довіряти висновкам служби внутрішнього аудиту для уникнення дублювання контрольних процедур;

* складання й подання висновків і звітів у разі перевірки зовнішнім аудитом.

На службу внутрішнього аудиту покладаються такі завдання:

* сприяння адекватності системи внутрішнього контролю банку та операційних процедур;

* виконання банком вимог чинного законодавства України, нормативних актів НБУ, статуту і внутрішніх положень, здійснення банком розрахунково-касових, кредитних, депозитних, ощадних, валютних, фондових та інших операцій в обсязі наданих Національним банком ліцензій;

* сприяння покращанню організації та методології бухгалтерського обліку;

* впровадження ефективної, достовірної та повної інформаційної системи управління для своєчасного виявлення та усунення недоліків і порушень у здійсненні банківських операцій;

* своєчасне виявлення порушень і недоліків у діяльності структурних підрозділів банку, розроблення оптимальних рішень з їх ліквідації та усунення причин виникнення цих недоліків у процесі діяльності банку;

* перевірки і рекомендації стосовно виконання вимог щодо ефективного управління ризиками банківської діяльності;

* налагодження й підтримання взаємодії з зовнішніми аудиторами, контрольними органами та органами нагляду;

* надання раді банку, правлінню банку висновків про результати проведеної роботи і рекомендацій щодо покращання існуючої системи внутрішнього контролю.

4. Повноваження та обов'язки служби внутрішнього аудиту

Служба внутрішнього аудиту має право

* отримувати в усній або письмовій формі від керівника підрозділу, що перевіряється, необхідні документи, пояснення, а також інші матеріали, пов'язані з комп'ютерним забезпеченням діяльності цього підрозділу;

* визначати узгодженість дій та операцій, що здійснюються співробітниками банку, щодо вимог чинного законодавства України, нормативних актів НБХ рішень керівних органів банку, що визначають політику і стратегію банку, процедуру ухвалення та реалізації рішень, організацію обліку і звітності;

* перевіряти розрахунково-касові документи, контракти банку, фінансову і статистичну звітність, іншу документацію, а в разі необхідності - наявну готівку, інші цінності, розміщені в банку;

* надсилати запити третім особам - суб'єктам підприємницької діяльності з питань відповідності чинному законодавству України операцій, що здійснюються банком;

* залучати в разі необхідності співробітників інших структурних підрозділів банку для виконання завдань, що стоять перед службою внутрішнього аудиту;

* мати безперешкодний доступ до підрозділу, що перевіряється, а також у приміщення, що використовуються для зберігання документів, готівки та цінностей, отримувати інформацію, що зберігається на магнітних носіях;

* з дозволу керівництва банку робити копії з отриманих документів, зокрема й копії файлів, копії будь-яких засобів, що зберігаються у локальних обчислювальних мережах та автономних комп'ютерних системах, а також розшифровувати ці записи;

* у разі виявлення грубих порушень чинного законодавства, випадків розкрадань, що допускаються працівниками банку, рекомендувати правлінню банку усунути їх від виконання службових обов'язків.

Керівництво банку зобов'язане своєчасно реагувати на рекомендації служби внутрішнього аудиту.

У межах наданих повноважень діяльність служби внутрішнього аудиту банку вважається винятковою.

Обов'язки служби внутрішнього аудиту:

* аналіз і контроль ризиків банківської діяльності, оцінювання повноти й надійності ведення бухгалтерського обліку, операційного та адміністративного контролю;

* постійний контроль за дотриманням співробітниками банку встановленого документообігу, процедур проведення операцій, функцій і повноважень згідно з покладеними на них обов'язками;

* розгляд фактів порушень співробітниками банку чинного законодавства, нормативних актів НБУ і стандартів професійної діяльності, внутрішніх документів, що регулюють і визначають політику банку;

* рекомендації керівництву банку виносити рішення щодо забезпечення недопущення дій, результатом яких може стати порушення чинного законодавства, нормативних актів НБУ;

* рекомендації та вказівки щодо усунення виявлених порушень, покращання системи внутрішнього контролю і здійснення контролю за їх використанням і виконанням;

* забезпечення збереження і повернення отриманих від підрозділів банку документів на всіх носіях;

* документування кожного факту перевірки, письмове оформлення висновків, в яких повинні бути відображені всі питання, що вивчалися протягом перевірки, і рекомендації, надані керівництву банку;

* контроль організації роботи в банку щодо вивчення всіма співробітниками вимог чинного законодавства України, нормативних актів НБУ, інших підзаконних і відомчих актів, внутрішніх документів банку на основі переліку службових обов'язків.

Керівник служби внутрішнього аудиту банку бере участь у засіданнях правління банку, Ради банку під час обговорення тем, що безпосередньо чи побічно стосуються внутрішнього контролю і аудиту, бухгалтерського обліку, структури або розвитку банку.

5. Порядок проведення внутрішньобанківського аудиту та оформлення результатів перевірки

Проведення аудиту структурних підрозділів банку здійснюється службою внутрішнього аудиту.

Розрізняють три основні етапи проведення внутрішньобанківського аудиту:

* організація аудиту;

* виконання аудиту;

* узагальнення та реалізація результатів аудиту.

Що стосується координації роботи із замовником, то служба внутрішньобанківського аудиту повинна координувати свою діяльність із правлінням банку, інвесторами і власниками банку, а також із Національним банком України.

Формування штату аудиторів залежить від змісту основного річного плану (тобто від мети і об'єктів аудиту), а також від термінів виконання аудиту. Відповідальність і обов'язки конкретних виконавців деталізуються у процесі планування аудиту.

Процедура планування аудиту має такі стадії:

* оцінку найбільш ризикованих видів діяльності;

* вивчення і документування внутрішнього контролю;

* аналітичний експрес-огляд;

* розроблення плану роботи на рік.

Оцінюючи ризиковані види діяльності, необхідно брати до уваги такі фактори.

1) Характер сфери банківської діяльності:

* суттєвість операційної та господарської діяльності;

* складність ведення бухгалтерського обліку;

* важливість даної сфери для банку в цілому;

* рутинність і схожість операцій;

* ймовірність виникнення невідображених за рахунками операцій, а також фінансові порушення.

2) Характер інформаційних систем і систем ведення бухгалтерського обліку:

* строки використання системи, її структура та ефективність;

* професійний досвід фахівців, що розробляють систему;

* можливість ведення операційної діяльності на різних рівнях;

* характер, рівень і складність основних комп'ютерних програм;

* вільний доступ до використання систем та облікових записів. Після аналізу перерахованих факторів ризик буде оцінюватися

за трьома категоріями:

* високий;

* середній;

* низький.

Можна використовувати бальну шкалу: високий - 1; середній -0,5; низький - 0.

На стадії планування аудиту аналітичний експрес-огляд діяльності установи банку проводиться у випадках:

* необхідності аналітичного зіставлення з даними минулих звітних періодів;

* розрахунку коефіцієнтів по одному банку з метою повного представлення його діяльності.

Метою складання плану є документальне оформлення всього процесу планування, з урахуванням конкретних завдань аудиту.

Аудитор повинен розробити й задокументувати загальний план аудиту, описавши очікуваний обсяг й проведення аудиту.

Питання, що їх аудитор має врахувати для розроблення загального плану аудиту:

* знання комерційної діяльності;

* розуміння систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю;

* ризик і суттєвість;

* характер, час та обсяг процедур;

* організаційні питання;

* підготовка й затвердження.

Етап виконання аудиту містить такі процедури:

* тестування системи внутрішнього контролю;

* розроблення і застосування методик аудиту.

Під час планування тестів системи внутрішнього контролю аудитор має визначитися щодо:

* мети їх здійснення;

* обсягу;

* термінів.

Плануючи тести контролю, аудитори намагаються охопити весь звітний період. Види тестів контролю подано в таблиці. Процедуру розроблення й застосування методик аудиту подано на рис. 2.

Третім етапом аудиторської перевірки є узагальнення й реалізація результатів аудиту. Цей етап містить такі процедури:

* групування й систематизацію виявлених відхилень;

* узагальнення інформації;

* формування аудиторського висновку.

Групування й систематизація виявлених відхилень повинні

містити:

* систематизацію виявлених відхилень на суттєві й несуттєві;

* визначення зловживань;

* повідомлення про зловживання.

	Тести
	Наскрізні	Відповідності (узгодженості)
Мета	Існування контролю	Ефективність контролю
Об'єкт	Система контролю в цілому	Сильні аспекти контролю
Методи контролю	Опитування, спостереження, вивчення документів (зустрічна перевірка)	Опитування, спостереження, документальний контроль (перерахунок)
Значення негативного результату тестування	Відсутність контролю	Неефективність контролю

Рис. 2. Вивчення і документування системи внутрішнього контролю.

Після того, як аудитор завершив перевірку у визначених відділах, потрібно звести отримані результати в один аудиторський висновок.

До аудиторського висновку пред'являються такі вимоги:

* об'єктивність, чіткість та обґрунтованість наведених фактів, що базуються на відповідних документах;

* зрозумілість - доступність для розуміння і логічність викладеної інформації, уникнення жаргонної мови;

* стислість - думки мають висвітлюватися стисло, доречно, без надмірних дрібниць;

* конструктивність - висновки мають бути глибокі за змістом та обґрунтовані і надавати допомогу керівництву банку в його управлінні;

* ілюстративність - використання ілюстрацій (блок-схем, графіків, діаграм) для мінімізації обсягу суцільного тексту.

Типи аудиторських висновків:

* квартальний;

* спеціальний;

* звіти керівництву;

* проміжні звіти.

Зміст аудиторського висновку:

* загальна інформація щодо підрозділу, посилання на попередні аудиторські перевірки або на інформацію щодо економічних чи нормативних питань;

* опис поточної інформації;

* призначення, характер та обсяг аудиту;

* висновки, зокрема достатність і адекватність внутрішнього контролю, дотримання положень банку та інших нормативних вимог;

* обґрунтування причин, які призвели до недоліків у роботі;

* рекомендації з усунення виявлених недоліків;

* прізвища осіб, які несуть відповідальність за висновки, дата складання.

Інформація про результати аудиту і сформовані рекомендації щодо покращання діяльності окремих структурних підрозділів подаються керівникові підрозділу, що перевірявся. Внутрішній аудитор обговорює з керівником підрозділу проведену роботу, інформацію, на яку він покладався, доречність своїх рекомендацій.

Розповсюдження аудиторських висновків здійснює:

* аудиторський комітет;

* президент банку;

* зовнішня сторона.

Важливе значення у процесі проведення внутрішньобанків-ського аудиту має виконання аудиторських рекомендацій.

Слід розглянути такі питання стосовно аудиторських висновків і рекомендацій:

* чи було призначено осіб, які нестимуть відповідальність за втілення аудиторських рекомендацій;

* чи було встановлено терміни втілення рекомендацій аудиторів;

* чи було вжито відповідних заходів виходячи з аудиторських висновків.

Згідно з постановою НБУ № 358 від 20.07.2006 р. служба внутрішнього аудиту банку у виконанні функціональних обов'язків має керуватися такими стандартами:

Стандарт № 1 - керівництво службою внутрішнього аудиту.

Кандидатура керівника служби внутрішнього аудиту повинна погоджуватися з радою банку і відповідати вимогам, установленим Національним банком України.

Стандарт № 2 - незалежність.

Внутрішні аудитори мають бути незалежними від тієї діяльності, яку вони перевіряють. У проведенні аудиторської перевірки внутрішні аудитори мають бути об'єктивними.

Стандарт № 3 - професійна компетентність.

Внутрішній аудит має виконуватися на високому професійному рівні з належною професійною увагою. Працівники відділу внутрішнього аудиту мають володіти навичками та знаннями, що є суттєвими для виконання внутрішніх аудиторських перевірок. Окрім цього, фахівцям цієї служби мають бути притаманні такі якості, як коректність, доброзичливість і прагнення до підвищення своєї кваліфікації.

Стандарт № 4 - обсяг робіт.

Обсягом внутрішнього аудиту мають передбачатися перевірка й оцінка відповідності та ефективності системи організації внутрішнього контролю, а також якість діяльності з виконання доручених обов'язків.

Стандарт №5- планування і виконання аудиторської перевірки.

Аудиторська перевірка повинна передбачати планування аудиту, перевірку й оцінку інформації, надання рекомендації та контроль після перевірки.

Стандарт № 6 - складання аудиторського висновку.

В аудиторському висновку висвітлюються виявлені недоліки, порушення та зловживання, що характеризують проведення відповідних банківських операцій, акцентується увага на позитивному досвіді роботи підрозділу. Необхідно також викласти причини, особливо організаційного характеру, що створили умови для виникнення порушень, і надати свої пропозиції стосовно вжиття заходів з їх усунення. У звіті необхідно надати кваліфіковану оцінку стану системи внутрішнього контролю відповідного підрозділу банку.

Стандарти внутрішнього аудиту впроваджуються в діяльність комерційного банку з метою:

* вдосконалення практики проведення внутрішнього аудиту;

* забезпечення якісного аналізу й оцінки системи внутрішнього контролю;

* здійснення постійного моніторингу банківських ризиків;

* перевірки відповідності здійснених банківських операцій політиці та встановленим процедурам банку, а також чинному законодавству України;

* складання уніфікованих аудиторських висновків;

* розроблення і сприяння впровадженню упереджувальних заходів, спрямованих на профілактику виникнення ризиків і забезпечення фінансової стабільності банку.

Размещено на Allbest