Шляхи вдосконалення методики оцінки кредитоспроможності позичальника

Поняття та критерії кредитоспроможності позичальника. Зарубіжний та вітчизняний досвід оцінки кредитоспроможності. Аналіз методики оцінки кредитоспроможності позичальників-юридичних осіб АКБ "Укрсоцбанк". Шляхи вдосконалення оцінки кредитоспроможності.

Рубрика Банковское, биржевое дело и страхование
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 11.10.2010
Размер файла 117,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

? класифікаційні (статистичні), до котрих належать бальні системи оцінки (рейтингові методики, кредитний скоринг і моделі прогонозування банкрутств, засновані на статистичних методах (MDA (Multiple Discriminante Analysis) - множинний дискрімінантний аналіз, „модель Зета”, модель нагляду за позиками Чессера, система показників Бівера, модель CART;

? моделі комплексного аналізу (на основів „напівемпіричних” методологій, тобто засновані на експертних оцінках аналізу економічної доцільності надання кредиту : „правила 6С”.

Недоліками класифікаційних (статистичних) моделей є переоцінка ролі кількісних чинників і недооцінка між особистісних відносин, свавільний вибір системи базових кількісних показників, висока чутливість до викривлення (недостовірності) вихідних даних (зокрема фінансової звітності, що найбільш характерно саме для українських позичальників), складність (громіздкість) порівняння.

У моделях комплексного аналізу при розгляді питання про кредитоспроможність клієнта аналізують такі не порівнювані категорії, як економічні інтереси банку, гарантії повернення позики, а також людські якості керівного складу підприємства-боржника. За такого підходу кредитори значно економлять час на перевірці кредитних заявок та бізнес-планів, швидше ухвалюють рішення тощо. Ці системи аналізу прийнятні також для вітчизняної практики. Втім, механічне перенесення зарубіжного досвіду проведення фінансового аналізу в багатьох випадках на думку деяких фахівців, є малоефективним, оскільки не враховується специфіка вітчизняних підприємств, зокрема фінансова звітність та облік.

Якісне, професійне та послідовне виконання всіх необхідних процедур основних етапів банківського кредитування є необхідною важливішою умовою ефективної реалізації кредитної політики банка та забезпечення необхідного рівня прибутковості, платоспроможності та ліквідності банківскої дільності.[12]

Олег Терещенко, автор статті про дискримінант ний аналіз в оцінці кредитоспроможності іпропонує методологію дискримінантного аналізу, який дає змогу подолати більшість з наведених недоліків діючих методик оцінки фінансового стану позичальників[47].

В Україні немає теоретико-методологічних напрацювань, присвячених оцінці кредитоспроможності з використанням дискримінантного аналізу. Водночас фінансистам всього світу відомі модель альтмана (1968, США), система аналізу Вайбеля (1973, Швейцарія), моделі Беермана (1976) та Краузе (1993, Німеччина), система показників Бівера (1966, США), система фінансового аналізу Керлінга-Поддіга (1994, Франція), методологія дискримінантного аналізу Німецького Бундесбанку.

У теорії та практиці здебільшого розрізняють однофакторний і багатофакторний дискримінантний аналіз. Основу однофакторного (одновимірного) дискримінантного аналізу становить сепаратне дослідження окремих показників (які є складовими певної їх системи) та класифікація підприємств за принципом дихотомії. Загальний висновок про рівень фінансового стану підприємства робиться на основі аналізу відповідності кожного з показників, включених у спеціально підібрану систему, їх граничним значенням. Найвідомішими моделями однофакторного дискримінантного аналізу є системи показників Бівера та Вайбеля.

В основу досліджень американського економіста В.Бівера покладено 30 найчастіше вживаних у фінансовому аналізі показників. За ознакою однорідності їх згруповано в шість груп. Із кожної групи Бівер вибрав по одному, найтиповішому показнику, які й склали його систему прогнозування фінансового стану підприємств[52]:

1. Відношення Cash-flow до позичкового капіталу.

2. Відношення чистого прибутку до валюти балансу.

3. Відношення позичкового капіталу до валюти балансу.

4. Відношення оборотних активів до поточних зобов'язань (показник покриття).

5. Відношення робочого капіталу до валюти балансу.

6. Відношення різниці між очікуваними грошовими надходженнями та поточними зобов'язаннями до витрат підприємства (без амортизації).

Використавши матеріали аналізу 79 фінансово неспроможних і такої ж кількості фінансово стійких підприємств, Бівер розробив шкалу граничних значень для кожного з наведених показників для американських підприємств.

У німецькомовній економічній літературі досить широко висвітлено систему показників Вайбеля. Дослідження здійсненні П.Вайбелем протягом 1960 -1971 років, ґрунтуються на аналітичних матеріалах стосовно 72 швейцарських підприємств будівельної, металургійної, легкої та годинникової галузей виробництва, половина з яких перебувала у фінансовій кризі. Класифікуючи підприємства за цією системою, використовують такі показники[54]:

1.Співвідношення позичкового капіталу до валюти балансу.

2.Відношення оборотних активів до поточних зобов'язань (показник покриття).

3.Співвідношення Cash-flow до поточних (короткострокових) зобов'язань.

4.Відношення різниці між очікуваними грошовими надходженнями та поточними зобов'язаннями до витрат підприємства (без амортизації.

5.Відношення середнього залишку кредиторської заборгованості до вартості закупок, помножене на 365 (кількість днів у році).

6.Відношення середніх залишків виробничих запасів до величини затрат на сировину (матеріали), помножене на 365.

Для кожного з показників Вайбель побудував відповідні шкали у вигляді діаграм, якими проілюстровано динаміку значень показників протягом п'яти років перед настанням у однієї з груп досліджуваних підприємств фінансової неспроможності. Якщо значення всіх шести показників аналізованого підприємства знаходяться в безпечній зоні відповідної шкали, то, за вайбелем, даному суб'єкту господарювання фінансова криза не загрожує. Якщо ж значення більш як трьох показників є критичним, тобто наближаються до зони „хворих” підприємств, то аналізоване підприємство вважається таким, якому загрожує банкрутство. Щодо підприємств, у яких менше трьох показників потрапили до критичної зони, Вайбель рекомендує проводити додатковий експертний аналіз.

Головна суперечність одно факторного аналізу полягає в тому, що значення одних показників може свідчити про позитивний розвиток підприємства, а інших - про незадовільний. Це унеможливлює об'єктивну оцінку фінансового стану. Одним зі шляхів вирішення зазначеної проблеми є застосування багатофакторного дискримінантного аналізу.

Метою багатофакторного дискримінантного аналізу є виведення та інтерпретація значення однієї залежної (пояснювальної) змінної за допомогою значень багатьох незалежних (пояснювальних) змінних. У процесі аналізу підбирають ряд показників, для кожного з яких визначається вага у так званій „дискримінант ній функції”. Величина окремих ваг характеризує різний вплив різних показників (змінних) на значення пояснювальної змінної, яка в інтегральному вигляді відображає фінансовий стан позичальника.

Модель прогнозування фінансової неспроможності, розроблена американським економістом Е.Альтманом (вона має ще одну назву - „розрахунок Z-показника”), є класичною у своїй сфері, оскільки включена до більшості підручників, присвячених фінансовому прогнозуванню та оцінці кредитоспроможності підприємств. Побудована Альтманом багатофакторна дискримінантна функція має такий вигляд:

Z = 0.012 X1 + 0.014X2 + 0.033X3 + 0.006X4 + 0.999X5,(3.1)

Де Z - залежна змінна (інтегральний показник фінансового стану підприємства);

X1,X2,…XP - незалежні змінні (показники) дискримінантної моделі.

Як бачимо, це п'ятифакторна модель, у якій факторами виступають окремі показники фінансового стану підприємства. Адаптовані до вітчизняних стандартів фінансової звітності, окремі змінні дискримінантної функції мають такий вигляд:

X1 - робочий капітал/ валюта балансу;

X2 - сума нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) та резервного капіталу / валюта балансу;

X3 - (звичайний прибуток до оподаткування + проценти за кредит

X4 - ринкова вартість підприємства (ринкова вартість корпоративних прав) / позичковий капітал;

X5 - чиста виручка від реалізації продукції / валюта балансу.

Проаналізувавши 33 пари промислових підприємств з обсягом валюти балансу від 1 до 25 млн. доларів США, Альтман зробив такий висновок щодо інтерпитації значень Z-показника (таблиця 3.1).

Таблиця 3.1

Інтерпретація значень Z-показника моделі Альтмана

Значення„Z”

Імовірність банкрутства

До 1,8

Висока

1,81 - 2,67

Не можна однозначно визначити

2,67 і вищі

Низька

Згідно з деякими джерелами точність прогнозування банкрутства за цією моделлю становить: за п'ять років до банкрутства - 36%; за чотири роки - 29%; за три роки - 48%; за два роки -83%; за рік до банкрутства -95%[51].

Методологію багатофакторного дискримінантного аналізу для оцінки фінансового стану підприємств у Німеччині вперше застосував у 1976 році професор університету в м. Монстері Клаус Беерман. Його висновкибазувалися на емпіричному дослідженні 21 пари підприємств, половина з котрих були збитковими та знаходились у фінансовій кризі. Основні характеристики дискимінантної функції Беермана наведено в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2

Параметри дискримінантної функції Беермана

Показники

Вагомість

Х1= Позичковий капітал / Валюта балансу

+0,077

Х2 = Чистий прибуток / Валюта балансу

+0,813

Х3 = Чистий прибуток/ Чиста виручка від реалізації

+0,124

Х4 = Чистий прибуток / Чиста виручка від реалізації

-0,105

Х5 = Cash-flow / Позичкой капітал

-0,063

Х6 = Чиста виручка від реалізації / Валюта балансу

+0,061

Х7 = Запаси / Чиста виручка від реалізації

+0,268

Х8 = Сума амортизації / вартість основних засобів на кінець періоду

+0,217

Х9 = Введені основні засоби / Сума амортизації

+0,012

Х10 = Заборгованість за банківськими позиками / Позичковий капітал

+0,165

Отримані значення інтегрального показника Беерман рекомендує інтерпретувати так (горизонт прогнозування - рік)[53]:

Z > 0,32 - підприємство під загрозою банкрутства;

0,32 > Z > 0,236 - неможливо точно ідентифікувати - потрібен додатковий якісний аналіз;

Z < 0,236 - банкрутство підприємству не загрожує.

На думку деяких авторів, невикористання дискримінантних моделей оцінювання фінансового стану підприємств у вітчизняній практиці можна пояснити:

недостатнім теоретико-методологічним забезпеченням дискримінантного аналізу (повна відсутність вітчизняних науково-практичних розробок, присвячених данній проблематиці);

неспроможністю розробити власні, галузеві дискримінантні функції через відсутність необхідної база даних та достатньо кваліфікованих фахівців;

нестачею коштів для закупівлі західних методик та адаптаціїїх до вітчизняних умов господарювання (безпосередньо використати західні напрацювання неможливо, оскільки відповідні алгоритми розробляються на основі специфічних базових масивів, які відрізняються від українських);

суб'єктивними обмеженнями (низці показників бракує об'єктивності, що зумовлене практикою „подвійної бухгалтерії”).

Тому враховуючи все вищезазначене можна запропонувати наступну модель.

Першим етапом побудови дискримінантної моделі оцінки кредитоспроможності підприємства є селекція незалежних змінних - підбір певної комбінації показників для багатофакторної лінійної дискримінантної функції. Проблема полягає в тому, щоб вибрати із широкої палітри наявних показників ті, які допоможуть дійти найкваліфікованіших висновків щодо потенційної фінансової спроможності підприємства. Для цього скористаємося такими критеріями відбору фінансових індикаторів:

? показники мають характеризуватися мінімальним рівнем мультиколінеарності (кореляційного зв'язку між окремими показниками);

? кожен показник повинен репрезентувати певну групу індикаторів, що характеризують той чи інший параметр фінансового стану підприємства;

? значення показників мають суттєво коливатися в разі відповідних змін фінансового стану підприємства (максимізація відношення між групової варіації залежної змінної до внутрігрупової варіації);

? показники повинні відображати реальний фінансовий стан підприємства (критерій об'єктивності).

Результатом проведеного дослідження груп показників фінансового тану підприємств на предмет дотримання зазначенних критеріїв є дискримінантна функція із шістьма змінними.

Z = а1 х Х1 + а2 х Х2 + а3 х Х3 + а4 х Х4 + а5 х Х5 + а6 х Х6 + а0 ,(3.2)

де а1, а2, ... , а6 - параметри дискримінантної функції, вагомість показників;

а0 - вільний член дискримінантної функції.

Розшифровку незалежних змінних пропонованої дискримінантної функції подано в таблиці 3.3.

Таблиця 3.3.

Розшифровка незалежних змінних пропонованої дискримінантної функції

Незалежна змінна

Економічна інтерпретація

Х1

Коефіцієнт покриття (ліквідність третього ступеня)

Х2

Коефіцієнт фінансової автономії

Х3

Коефіцієнт оборотності вкладеного капіталу (активів)

Х4

Коефіцієнт рентабельності операційних продажів за Cash-flow 1

Х5

Коефіцієнт рентабельності активів за Cash-flow 2

Х6

Коефіцієнт оборотності позичкового капіталу

Використовуючи цю модель для оцінки кредитоспроможності підприємства, можна з високим рівнем імовірності спрогнозувати майбутній фінансовий стан підприємства, а отже, оцінити його майбутню спроможність виконати кредитні зобов'язання. Точність оцінювання за використання пропонованого методологічного підходу становить 87-95 відсотків (залежно від виду діяльності та об'єктивності інформації). Наголосимо, що даний алгоритм побудований за галузевим принципом і справджується лише для відповідної групи підприємств. Для наведеної вище дискримінантної моделі рекомендується такий алгоритм інтерпретації значень інтегрального показника:

Zі ? -0,5 - фінансовий стан підприємства незадовільний (підприємству загрожує фінансова криза або вона вже настала);

-0,5 ? Zі ? 0,5 - однозначних висновків щодо якості фінансового стану підприємства зробити неможливо, потрібен додатковий експертний аналіз;

Z > 0,5 - фінансовий стан підприємства задовільний.

Коли значення показника Zі знаходиться в межах, які не дають змоги однозначно оцінити фінансовий стан підприємства,рекомендується додатково застосовувати експертні методи аналізу. В їх рамках аналізується динаміка основних абсолютних показників фінансового стану підприємства за два-три роки: валюта балансу; робочий капітал; обсяг виручки від реалізації; величина чистого прибутку (збитку); чистий грошовий потік від операційної діяльності. За результатами додаткового аналізу базовий показникZікоригується на коефіцієнт (?Z) зміни основних абсолютних показників. Для визначення вагомості впливу окремих абсолютних показників на коефіцієнт коригування можна застосувати загальну методологію дискримінантного аналізу. Скоригований за результатами додаткового експертного аналізу інтегральний показник слід інтерпретувати так, як рекомендовано вище.

Описаний методичний інструмент має ряд переваг над традиційними методиками, а саме:

? враховуються галузеві (та пов'язані з видом економічної діяльності) особливості діяльності підприємства;

?методами математичної статистики обґрунтовується різна вагомість впливу того чи іншого показника на результати аналізу;

?вирішується проблема інтерпретації результатів аналізу (проблематика критичних значень);

?зазначений методичний інструментарій є зручним у використанні, економічним, забезпечує швидку обробку аналітичної інформації;

?враховується сучасна міжнародна практика оцінювання (подібні методики широко використовуються в Європі та США); зокрема, галузевий дискримінант ний аналіз є основою оцінки кредитоспроможності позичальників більшістю західних банків;

?використовуються стандартизовані в міжнародній практиці показники, такі як рентабельність продажів за Cash-flow, оборотність позичкового капіталу тощо.

У перспективі зазначений підхід може застосовуватися не лише комерційними банками для оцінки кредитоспроможності позичальників, а й НБУ - в рамках реалізації політики активізації фондового ринку, рефінансування банків під заставу векселів та облігацій підприємств тощо. Для підтвердження останньої тези, треба зазначити, що саме методика дискримінантного аналізу покладена в основу моніторингу підприємств німецьким Бундесбанком. Про доцільність такого моніторингу (в тому числі у рамках політики рефінансування) свідчить, зокрема, й те, що нині в Російській Федерації моніторингом, який проводить Центральний Банк Росії,охоплено понад 10 тис. підприємств[33].

Однак система відбору суб'єктів кредитування, якій надають перевагу банки, часто далека від досконалої. Зазначимо її головні недоліки:

?експертні оцінки носять здебільшого суб'єктивний характер і тому не завжди точні.

?більшість експертних оцінок ґрунтується на дистанційному аналізі, тому можливі помилкові спостереження.

?ефективність експертизи залежить від частоти її проведення.

? оцінка кредитоспроможності має здебільшого формальний, епізодичний характер.

?рішення, котре приймається цілковито залежить від експерта банку. Його досвід, знання, інтуїція, економічний стан, особисті пристрасті, принциповість впливають на результат.

Тому слід розробити основні критерії науково обґрунтованих методик оцінки кредитоспроможності позичальників. Оцінка кредитоспроможності клієнтів у банку має ґрунтуватися на певних умовах, котрими передбачається:

? забезпечення її достовірності шляхом використання всіх необхідних інформаційних даних;

? визначення широкого кола показників, які всебічно характеризують діяльність позичальника;

?диференційований підхід до оцінки кредитоспроможності щодо кожної групи позичальників (юридичних і фізичних осіб, галузі діяльності тощо) при наданні їм різних видів кредитів (коротко- чи довготермінових тощо).

? забезпечення поточної та прогнозованої оцінки кредитоспроможності клієнтів;

?використання сучасних наукових методів, моделей, зарубіжного досвіду та вітчизняної практики проведення такої оцінки, залучення у разі необхідності висококваліфікованих експертів, упровадження сучасних інноваційних технологій оцінювання тощо.

Інформаційна база покликана забезпечити процес оцінки кредитоспроможності клієнтів усією передбаченою методикою первинною інформацією, яку використовує банк. Її формування потребує систематизації інформації. Доцільно всі джерела інформації, котрі використовуються під час проведення оцінки кредитоспроможності, кваліфікувати за чотирма основними напрямами:

1. Матеріали, отримані безпосередньо від клієнта.

2. Матеріали про клієнта, котрі зберігаються в архівах і базах даних банку (якщо клієнт має кредитну історію).

3. Відомості, які в разі необхідності можуть бути одержані від зовнішнього оточення клієнта (постачальників, кредиторів, покупців продукції, обслуговуючих банків, податкової служби тощо).

4. Звіти й інші матеріали державних і приватних установ (галузеві аналітичні дослідження, статистична інформація, довідники за інвестиціями тощо).

Оцінка кредитоспроможності на основі фінансових коефіцієнтів потребує індивідуального підходу до кожного клієнта. Необхідно систематично вести аналітичну роботу з оцінки фінансового стану позичальника. Ця методика будується на даних про залишки; відображає стан справ тільки за минулий період; розкриває в основному рух оборотних активів. Такі недоліки певною мірою усуваються при оцінці кредитоспроможності на основі аналізу грошових потоків і ділового ризику.

Аналіз грошових потоків починає набувати поширення у зв'язку появою інформації підприємства у вигляді звіту про рух гршових коштів, складеного з метою зіставлення їх припливу чи відпливу. Стійке перевищення припливу над відпливом коштів протягом певного періоду дає підставу оцінювати клієнта як кредитоспроможного. Згідно із західними стандартами кредитування аналіз грошового потоку допомагає визначити й межу надання нових кредитів. Граничною межею при цьому є розмір перевищення надходжень коштів порівнянно з їх відпливом.

Аналіз кредитоспроможності на основі показників ділового ризику в Україні рідко застосовується, оскільки потребує оцінки кредитоспроможності з урахуванням показників виробничої діяльності. Діловий ризик пов'язаний знесвоєчасним завершенням кругообороту фондів і неефективним використанням ресурсів (фінансових, технічних, трудових). Тому банківським працівникам необхідно детально оцінити три стадії кругообороту фондів: постачання, виробництво та реалізацію.

Кредитоспроможність позичальника оцінюють шляхом зіставлення фактичного значення коефіцієнтів і показників, котрі характеризують епутацію позичальника, його фінансовий стан, грошові потоки та діловий ризик, з їхніми критеріальними рівнями. В результаті такого зіставлення визначають клас підприємства, відповідно до якого банк організовує з ним кредитні відносини.

При оцінюванні кредитоспроможності клієнта необхідно враховувати такі чинники:

А) оцінка кредитоспроможності повинна мати характер експрес-аналізу: проводитися часто, максимально швидко та охоплювати максимум інформації;

Б) доцільно створити незалежні від банків структури для проведення експрес-аналізу кредитоспроможності підприємств;

В) оцінюючи кредитоспроможність, банк має з'ясувати такі питання: чи може позичальник виконати зобов'язання вчасно, чиготовий він до цього? Відповідь на перше запитання дає аналіз фінансово-господарських аспектів діяльності підприємств. Друге ж має юридичний характер, а також пов'язане з особистими рисами керівників підприємств;

Г) для комплексної оцінки необхідно визначити поточну та перспективну кредитоспроможність позичальника. Поточна кредитоспроможність оцінюється шляхом порівняння розрахованих коефіцієнтів і показників з їх оптимальними значеннями (встановлення відповідальності оптимальним тенденціям зміни). Щоб датипрогнозну оцінку кредитоспроможності позичальника, слід проаналізувати виявлені тенденції зміни оборотності і рентабельності діяльності підприємства (якщо не відбудеться суттєвих змін щодо умов її здійснення і правового статусу позичальника);

Д) ефективність аналізу кредитоспроможності залежить від частоти його проведення, компетентності й досвіду банківського працівника;

Ж) до Положення „Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків” доцільно включити систему необхідних і додаткових показників, які дають змогу визначити кредитоспроможність позичальника, та рекомендувати її для використання у діяльності комерційних банків України.

3.3 Вдосоналення методики оцінки кредитоспроможності юридичних осіб АКБ „Укрсоцбанк”

Однією з умов на яких повинна будуватися оцінка кредитоспроможності позичальника є визначення широкого кола показників, які всебічно характеризують діяльність позичальника. Як бачимо, в методиціАКБ „Укрсоцбанк” присутній елемент дискримінантного аналізу, але відсутні деякі показники, тому неможна стверджувати, що діяльність позичальника охарактеризована всебічно. На мою думку доцільно було б додати наступні показники:

Коефіцієнти ефективності (оборотності) , які доповняють першу групу коефіцієнтів - показників ліквідності та дозволяють зробити більш обґрунтоване заключення. Наприклад, якщо показники ліквідності зростають за рахунок збільшення дебіторської заборгованості та вартості запасів при одночасному їх уповільненні, неможна підвищувати клас кредитоспроможності позичальника. До них включають:

оборотність запасів:

Тривалістьсередні залишки запасів в періоді

обороту в = -------------------------------------------------------- (3.3)

дняходноденна виручка від реалізації

Кількість виручка від реалізації за період

оборотів в = --------------------------------------------------------(3.4)

періоді Середні залишки запасів в періоді

оборотність дебіторської заборгованості в днях:

Середні залишки дебіторської заборгованості в періоді

----------------------------------------------------------------------(3.5)

одноденна виручка від реалізації

оборотність основного капіталу (фіксованих активів):

виручка від реалізації

---------------------------------------------------------------------(3.6)

середня залишкова вартість основних фондів в періоді

Коефіцієнти ефективності повинні аналізуватися в динаміці, а також порівнюватися з коефіцієнтами конкуруючих фірм та з середньо галузевими показниками. Ми вважаємо, що враховуючи це, можливо розрахувати для різних галузей середні значення (тобто теоретичні) і виходячи з конкретного випадку зараховувати бали за збільшення оборотності або зменшувати кредитоспроможність на певні бали за уповільнення оборотності.

Висновки

Підводячи висновки дипломної роботи ще раз доцільно підкреслити актуальність теми. Більш за всіх в інформації про кредитоспроможність підприємств та організацій потребують банки: їх прибутковість та ліквідність багато в чому залежать від фінансового стану позичальника. Зниження ризику при здійсненні кредитних операцій можливо досягнути на підставі комплексного вивчення кредитоспроможності клієнтів банка, що одночасно дозволить організувати кредитування з урахуванням меж використання кредита. Важливість та актуальність проблеми оцінки кредитоспроможності підприємства обумовили вибір теми.

У зв'язку з цим в дипломній роботі розглянуті теоретичні аспекти, в яких особлива увага приділяється таким питанням:

Економічна сутність та значення кредитного механізму. Було відмічено, що задачі поліпшення функціонування кредитного механизма висувають необхідність використання економічних методів управління кредитом, орієнтованих на виконання економічних меж кредита. Це дозволить запобігти невиправданим кредитним вкладенням, забезпечити своєчасне та повне повернення кредитів, знизити ризик неплатежу.

Економічна сутність та значення аналізу кредитоспроможності позичальника. Процес кредитування пов'язаний з дією багаточисельних факторів ризику, спроможних потягти за собою несплату кредиту в обумовлений строк. Надаючи кредити, комерційний банк повинен вивчати фактори, які можуть тягти за собою їх несплату. Таке вивчення називають аналізом кредитоспроможності.

Основна мета такого аналізу визначити спроможність та готовність позичальника повернути запитуємий кредит у відповідності з умовами кредитного договору. Банк повинен в кожному випадку визначити ступінь ризику, який він готовий взяти на себе, і розмір кредиту, який може бути наданий в даних обставинах.

Економічна сутність та значення платоспроможності. Платоспоможність - це готовність підприємства погасити борги у випадку одночасного пред'явлення вимоги платежів з боку всіх кредиторів підприємства. Зрозуміло, що мова йде лише про короткострокові позичкові кошти - за довгостроковими строк повернення відомий одразу й не стосується даного періода.

Платоспроможність - це наявність у підприємства коштів, достатніх для сплати боргів за всіма короткостроковими зобов'язаннями та одночасно безперебійного здійснення процеса виробництва та реалізації продукції.

Представляється також доцільним включати в методичне забезпечення практику оцінки клієнтури, структуризації кредитного портфеля та управління ризиками, які використовуються западними банками.

Для вдосконалення кредитного анализу можливо запропонувати:

Виконувати фінансовий аналіз з урахуванням досвіду іноземних банків.

Оцінювати ділові ризики, спроможні уповільнити повернення боргу, тобто ризики, які залежать від виду бізнесу позичальника.

Кредитні ризики залежать від організації кредитування, в зв'язку з цим можна запропонувати наступні рекомендації:

1.Приділити посилену увагу ліквідності застави, влючати показники забезпеченості кредиту до методики оцінки кредитоспроможності.

2. Приймати до уваги кадровий потенціал позичальника - юридичної

особи.

3. Для хеджування ризику неплатежу по позиці застосовувати метод диверсифікації кредитного портфеля. Основними способами, що застосовуються для забезпечення достатньої диверсифікації позикового портфеля, є наступні: раціонування кредиту, яке передбачає встановлення гнучких та або жорстких лімітів кредитування по сумі, термінам видам процентних ставок і іншим умовам надання позик; встановлення лімітів кредитування окремих; диверсифікація позичальників; диверсифікація забезпечення; застосування різних видів процентних ставок і способів нарахування і сплати процентів по позиці; диверсифікація кредитного портфеля по термінам.

Отже, запропоновані заходи нададуть можливість комерційному банку поліпшити стан кредитного портфелю та мінімізувати дію кредитних ризиків, що в свою чергу підвищить ефективність здійснення кредитної діяльності та загальної прибутковості банку.

Список використаної літератури

Закон України «Про банки та банківську діяльність» № 2121- III від 07.12.2000г.

Положення «Про кредитування», затверджене постановою Правління НБУ від 28.09.95 №246. (втратило чинність)

Положення «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків» затверджене постановою Правління НБУ від 06.07.2000р. №279.

Цивільний Кодекс України в редакції від 19.06.03.

Господарський кодекс України от 16.01.03 №436-IV.

Аналіз банківської діяльності: Підручник А.М,Герасимович, М.Д.Алексеєнко, І.М. Парасій-Вергуненко та інш. За ред. А.М.Герасимовича. -К.: КНЕУ, 2003 -599с.

Аналіз діяльності комерційного банку. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів за спеціальністю „Банківський менеджмент”/ За ред проф. Ф.Ф.Бутинця та проф. А.М.Герасимовича - Житомир: ПП „Рута” , 2001 - 384.

Бабкин В.В. Оценка потенциального заемщика коммерческого банка с позиции экономической безопасности//Расчеты и операционная работа в коммерческом банке. -2004- №12.

Банківська статистика: Конспект лекцій.Навчальне видання. -К.:МАУП, 1999 - 124.

Банковская энциклопедия. Под ред. Лукаш С.И. и Малютиной Л.А. -Днепропетровск, 1994.

Банківські операції. О.В.Васюренко. Навч.посіб. - К.: Знання, 2000г.

Банківські операції. Підручник. /За ред. А.М.Мороза - К. : 2000г.

Банковское дело/Под ред. Г.Н.Белоглазовой и Л.П.Кроливецкой. -СПб: Питер, 2002 -384.

Банковское дело. /Под ред Лаврушина О.И. - М. : Финансы и статистика - 1998г.

Банковское дело: Учебник - 2-е изд., стереотип/ Под ред. Проф. В.И.Колесникова, проф. ЛП.Кроливецкой - М. : Финансы и статистика, 1996 - 480.

Банковское право Украины: Учеб пособие/ Под общ. ред. А.О. Селиванова - К. МД ІН Юре, 2000г.

Брычкин А.В. Оценка кредитосособности контрагентов и создание резервов под возможные потери по дебиторской задолженности на предприятии// Финансы и кредит - 2003- №1

Бугаевский А.С. Подходы к оценке надежности потребителей финансовых услуг банка// Финансовый менеджмент -2002 -№2.

Булгакова Л.Н. Экономическая диагностика предприятий при инвестиционном кредитовании//Финансы и кредит - 2001- №15.

Галасюк В., Галасюк В.. Методика оцінки кредитоспроможності позичальників (аналіз здатності позичальника генерувати SC-потоки)//Вісник НБУ - 2002- №7.

Галасюк В., Галасюк В. Методика оцінки кредитоспроможності позичальників. // Вісник НБУ 2002 - №2 - с. 39-45.

Галасюк В., Галасюк В. Оцінка кредитоспроможності позичальника (зіставлення умов кредитування і здатності позичальника генерувати FSC-потоки)// Вісник НБУ - 2002 -№11.

Галасюк В., Галасюк В. Оцінка кредитоспроможності позичальника: що оцінюємо? // Вісник НБУ - 2001- №5 с. 54-56.

Галасюк В., Галасюк В.Проблеми оцінки кредитоспроможності позичальників. // Вісник НБУ. - 2001. - №9 - с.54-57.

Головко А.Т., Грушко В.І., Денисенко М.П. та інш. /За ред О.С,Любуня та В.І. Грушко/ Система банківського менеджменту.: Навчальний посібник. К.: ІНКОС, 2004 - 480.

Головач А.В., Захожай В.Б., Базилевич К.С. Статистика банківської діяльності.Навч. посібник: Навчальне видання. -К.: МАУП, 1999 - 176.

Дзюблюк О.В. Організація грошово-кредитних відносин суспільства в умовах ринкового реформування економіки. - К.: Поліграфкнига. - 2000 - 512.

Дзюблюк О.В. Особливості оцінювання грошового потоку підприємства в системі банківського аналізу кредитоспроможності позичальника// Банківська справа -2001 - №1.

Едронова В.Н., Хасянова С.Ю. Анализ кредитоспособности заемщика// Фининсы и кредит - 2001 №16.

Едронова В.Н., Хасянова С.Ю. Анализ денежных потоков заемщика как одного из важнейших факторов кредитоспособности// Финансы и кредит - 2002 -№13.

Едронова В.Н., Хасянова С.Ю. Модели анализа кредитоспособности заемщиков// Финансы и кредит - 2002 - №6.

Едронова В.Н., Хасянова С.Ю. Оценка рейтинга кредитной заявки// Финансы и кредит. - 2002-№7.

Каримов Р.М., Степанов Ю.В. Вопросы результативности экономического анализа и мониторинга предприятий в системе банка России// Деньги и кредит - 2001- №2.

Качан О.О. Банківське право. Навч. посіб. - К. : Юрінком Інтер 2000р.

Константинов Н.С. Методические рекомендации по оценке кредитоспособности корпоративных клиентов в коммерческом банке// Финансовый менеджмент - 2004- №2.

Кот Л. Перспективи розвитку окремих видів кредитування в Україні. // Банківська справа №2, 2003р. - с. 71-77.

Кучер С.Л. Сучасні методи оцінки кредитоспроможності позичальника// формування ринкових відносин в Україні - 2003 -№2.

Литвин Н.Б. Облік і аналіз зовнішньоекономічної діяльності комерційних банків: Навчальний посібник. - Тернопіль: Карт-бланш - 2003 -262.

Нужна І.О. Особливості аналізу показників ліквідності під час вивчення кредитоспроможності позичальників комерційних банків// Регіональна економіка. -2002- №3.

Панова Г.С. Кредитная политика коммерческого банка - М.: «ДИС» - 1997-464.

Петрук О.М. Банківська справа: Навчальний посібник/ За ред. д.е.н. проф. Ф.Ф.Бутинця - К.: Кондор, 2004 - 461.

Потійко Ю.А. Аналіз кредитоспроможності підприємств в умовах ринкової економіки// Фінанси україни - 2000 - №1.

Н. Привалова. Банковские кредиты: все что нужно знать. // Баланс №21 (511) от 25.05.2004г.

Прохно Ю.П., Баранов П.П., Лунева Ю.В. Теоретические и практические аспекты оценки предприятия-заемщика коммерческим банком// Деньги и кредит- 2004- №7.

Сусіденко В.Т. Стратегія управління кредитною діяльністю комерційних банків. -К.: КЮТЕУ, 1998 - 384.

Табачук Г.П. Методологія визначення кредитоспроможності суб'єктів господарювання// Проблеми і перспективи розвитку банківської системи україни. Т.4: Збірник наукових праць: Наукове видання. - Суми: Ініціатива, 2000 - 292.

Терещенко О. Дискримінантний аналіз в оцінці кредитоспроможності підприємства// Вісник НБУ - 2004 -№6.

Цирюльник Д. Оцінка фінансового стану позичальника - суб'єкта малого бізнесу. // Вісник НБУ - 2000р. - №10 - с. 36-38.

Чайковський Я. Удосконалення методики комплексної оцінки кредитоспроможності позичальників// Вісник НБУ - 2003- №11.

Шевченко Р.І. Кредитування і контроль: Навчально-методичний посібник: Навчальне видання. - К. КНЕУ, 2002- 183.

Baetge, J.Frьherkennung negativer Entwicklungen deer yu prьfenden Unternehmung mit Hilfe Kennyahlen// Die WirtshalftЯsprьfung, Helf 22-23 - 1980 - S 118-121.

Beaver W- Financial Ratios as Predictors of Failure// Empirical Research in Accounting, Selected Studies 1996, Supplement to: Journal of Accounting Research Vol.4 (1966) - p- 71-111-

Beermann K- Prognosemцglichkeiten von Jahresabschlьssen- Dьsseldorf - 1976,- s118-121.

Weibel P.F. Die Aussagefahigkeit von Kriterien yur Bonitдts-beurteilung im Kreditgesehдft der Banken - Bern, 1973 - s 235.


Подобные документы

  • Розвиток кредитної системи країни, перехід на ринковий характер економіки та сучасні проблеми оцінки установами банків кредитоспроможності позичальника. Основні критерії оцінки кредитоспроможності інвестиційного проекту, шляхи вдосконалення кредитування.

    доклад [322,2 K], добавлен 04.05.2012

  • Оцінка кредитоспроможності та інвестиційної привабливості суб’єктів господарювання. Порівняльна характеристика методик оцінки кредитоспроможності позичальника вітчизняними банками. Моделі комплексного аналізу. Класифікація позичальників за рівнем ризику.

    дипломная работа [252,6 K], добавлен 18.07.2013

  • Зміст і значення оцінки кредитоспроможності позичальника, кредитного ризику та виявлення джерел погашення позичальником відсотків і заборгованості за кредитом. Доцільність видачі кредиту. Основні методи оцінки кредитоспроможності, їх недоліки та переваги.

    курсовая работа [66,4 K], добавлен 04.04.2012

  • Сутність та економічний зміст кредитних ризиків у взаємодії з кредитоспроможністю позичальника. Визначення кредитоспроможності та показники, що її характеризують. Шляхи зниження кредитного ризику на основі удосконалення оцінки кредитоспроможності.

    курсовая работа [267,4 K], добавлен 25.11.2010

  • Теоретичні основи оцінки фінансового стану позичальників-юридичних осіб в комерційному банку. Аналіз ризиків процесів банківського кредитування та основних заходів зменшення рівня ризику. Методологія рейтингової оцінки кредитоспроможності позичальника.

    курсовая работа [1,6 M], добавлен 11.07.2010

  • Теоретичні основи, шляхи розвитку нових технологій і процедур оцінки фінансового стану позичальників-юридичних осіб в комерційному банку. Аналіз кредитного портфелю, управління кредитним ризиком та процесів кредитування юридичних осіб в АКБ "Приватбанк".

    курсовая работа [1,1 M], добавлен 11.07.2010

  • Система показників кредитоспроможності та їх використання в управлінні підприємством задля уникнення ризиків неповернення кредиту. Застосування удосконалених методичних підходів в оцінці кредитоспроможності позичальника на прикладі ВАТ "Донбасенерго".

    курсовая работа [212,5 K], добавлен 11.12.2013

  • Визначення переваг і недоліків статистичних методів аналізу кредитоспроможності позичальника. Характеристика моделей комплексної оцінки фінансового стану клієнта: правило "6С", PARSER, CAMPARI, PARTS, МEMO RISK, система 4FC, правило "5С" поганих кредитів.

    реферат [27,0 K], добавлен 28.05.2010

  • Вивчення поняття кредитоспроможності позичальників. Розгляд методики оцінювання кредитоспроможності фізичної особи. Загальна характеристика і аналіз кредитного портфеля ВАТ "Райффайзен Банк Аваль". Характеристика інструментів зниження кредитного ризику.

    курсовая работа [1,2 M], добавлен 11.10.2010

  • Розробка кредитної політики банку та сутність, види, принципи банківського кредитування. Етапи кредитного процесу та методи оцінки кредитоспроможності позичальника. Заходи щодо мінімізації втрат від кредитного ризику. Контроль кредитної діяльності банку.

    курсовая работа [118,6 K], добавлен 09.07.2009

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.