Порівняльний аналіз договору позики та кредиту

Враховуючи консесуальну конструкцію кредитного договору, кредитодавець має право відмовитись від надання позичальникові передбаченого договором кредиту частково або у повному обсязі у разі порушення процедури визнання позичальника банкрутом або за наявності інших обставин, які свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернутий. Прикладами таких обставин є порушення судом справи про визнання недійсною державної реєстрації юридичної особи позичальника або отримання кредитодавцем інформації про відкликання Національним банком України банківської ліцензії банку позичальника.

У свою чергу, позичальник має право відмовитись від одержання кредиту частково або у повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом. Така відмова може бути здійснена позичальником з будь-яких причин, наприклад за зникненням потреби в отриманні кредиту. Вказана норма закону є диспозитивною, оскільки сторони можуть встановити у кредитному договорі і інше. Відмова кредитодавця або позичальника від виконання договірних зобов'язань \ односторонньою зміною або розірванням договору.

Фінансовий кредит є коштами, які надаються позичальнику на визначений строк. З огляду на це строк користування кредитом є істотною умовою кредитного договору. Він встановлюється сторонами залежно від мети кредитування, розміру кредиту, платоспроможності позичальника та інших факторів, що мають значення для виконання договору.

Залежно від строку користування кредитом, останній поділяється на:

- короткострокові - до 1 року;

- середньострокові - до 3 років;

- довгострокові - понад 3 років.

Короткострокові кредити переважно надаються у разі наявності у позичальника тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв'язку з витратами виробництва та обігу, та не забезпечені надходженням коштів у відповідному періоді;

Середньострокові кредити - на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень;

Довгострокові кредити - для формування основних фондів, об'єктами кредитування у цьому випадку можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, іпотечне кредитування, приватизація, кредитування під інвестиційний проект;

У міжбанківських кредитних відносинах найбільш поширені короткострокові кредити «овернайт» - міжбанківські кредити, що надаються банкам для підтримання миттєвої ліквідності на строк не більше одного операційного дня без урахування неробочих днів банків. Їх повернення здійснюється позичальником наступного робочого дня до настання певної години, встановленої кредитним договором. Наприклад, повернення банками кредитів «овернайт» Національному банку України здійснюється до 14 години наступного робочого дня.

Закон або нормативно-правові акти можуть обмежувати максимальний чи мінімальний строк, на який кредит може бути надано позичальнику. Наприклад, компанії з управління активами кредит може надаватися на строк, що не перевищує трьох місяців; строк повернення кредиту за договором, укладеним між фізичною-особою-резидентом та нерезидентом, повинен бути не меншим ніж півроку; кредит на умовах субординарного боргу може залучатися банком на строк не менше п'яти років; страховим компаніям дозволяється надавати кредити позичальникам, з якими укладені договори страхування життя, на строк, який не перевищує період, що залишився до закінчення дії договору страхування життя.

Надання кредиту позичальникові за кредитним договором має цільове призначення, тобто передбачає використання кредиту на цілі, встановлені сторонами у кредитному договорі. Закон не обмежує сторони у виборі мети кредитування. Наприклад, метою надання кредиту для позичальника-юридичної особи або фізичної особи-підприємця може бути, наприклад, оплата придбання майна, розширення виробництва, капітальне будівництво, або взагалі поточні витрати позичальника у разі здійснення ним діяльності, що не суперечить його цивільній правосуб'єктності.

Мета використання кредиту може бути обумовлена законом та іншими нормативно-правовими актами. Наприклад, метою надання Національним банком України кредитів банкам є підтримання ліквідності останніх.

Метою використання коштів субсидованого кредиту є:

А) короткострокові кредити використовуються виключно для придбання товарів запасів) на потреби виробництва окремого об'єкта державного цінового регулювання;

Б) середньострокові кредити використовуються виключно для придбання або будівництва основних фондів сільськогосподарського призначення І групи та проведення їх капітальних поліпшень; придбання основних фондів ІІІ групи сільськогосподарського призначення, у тому числі на умовах фінансового лізингу, та проведення їх капітальних поліпшень. Метою використання кредитів, отриманих кредитною спілкою від банків або об'єднаних кредитних спілок, може бути кредитування членів кредитної спілки, підтримання її ліквідності, а також придбання, ремонт, модернізація офісного приміщення кредитної спілки та її підрозділів, придбання програмного забезпечення та спеціального технічного обладнання, пов'язаного з наданням фінансових послуг. Метою споживчого кредиту є придбання продукції (будь-якого виробу (товару), роботи, чи послуги), що виготовляється, виконується чи надається для задоволення суспільних потреб.

Не може бути метою кредитування:

1) формування та збільшення статутних капіталів господарських товариств;

2) придбання власних цінних паперів кредитодавця-банку;

3) погашення будь-яких зобов'язань перед пов'язаною особою кредитодавця-банку;

4) придбання активів пов'язаної особи кредитодавця-банку;

5) придбання цінних паперів, розміщених чи підписаних пов'язаною особою кредитодавця-банку;

6) формування пенсійних активів.

Закон покладає на банк обов'язок контролю за цільовим використанням кредиту. Порушення позичальником встановленого кредитним договором обов'язку цільового використання кредити призводить до виникнення у кредитодавця права відмовити позичальникові у його подальшому кредитуванні за кредитним договором, а також до інших правових наслідків, встановлених законом або договором. Повернення кредиту позичальником здійснюється у валюті кредиту у порядку, визначеному у кредитному договорі, наприклад, одноразово або частинами (з розстроченням). Використання позичальником безготівкової чи готівкової форми розрахунків з кредитодавцем під час повернення кредиту здійснюється з урахуванням вимог закону та банківських правил.

Кредит вважається повернутим у момент зарахування грошової суми, яку позичали, на банківський рахунок кредитодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України), що може посвідчуватися, наприклад, випискою з позичкового рахунку. Закон не визначає моменту повернення кредиту під час розрахунків у готівковій формі, тому момент повернення кредиту готівкою може посвідчуватися розпискою (ст. 545 Цивільного кодексу України), прибутковим касовим ордером кредитодавця чи іншим документом, що підтверджує факт повернення коштів.

Не розглядається як повернення кредиту готівкою його повернення позичальником шляхом внесення грошей до каси іншої фінансової установи, в якій він не має рахунку, або підприємства зв'язку для їх перерахування на рахунок кредитодавця. Це випливає з того, що вказане перерахування коштів є для їх одержувача безготівковим платежем. Отже, моментом повернення кредиту в цьому випадку буде момент зарахування коштів на банківський рахунок кредитодавця. У випадках, встановлених ст. 537 Цивільного кодексу України, повернення кредиту позичальником можливе за допомогою внесення грошових коштів у депозит нотаріуса за місцем виконання зобов'язання (ст. 85 Закону України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 року № 3425-ХІІ). Останній про надходження грошових коштів повідомляє кредитодавця та на його вимогу видає їх йому. Зобов'язання за кредитним договором припиняються не тільки виконанням, а й на інших підставах, встановлених договором або законом (глава 50 Цивільного кодексу України). Наприклад, сторони за домовленістю можуть припинити грошове зобов'язання за кредитним договором переданням позичальником відступного кредитодавцю, зарахуванням зустрічних однорідних вимог. У випадку коли виконання грошових зобов'язань за кредитним договором забезпечено іпотекою, вони можуть бути припинені видачею заставної. З моменту її видачі грошові зобов'язання за кредитним договором припиняються та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за заставною.

В окремих випадках закон передбачає пільги щодо повернення суми кредиту певним категорія позичальників. Наприклад, за кредитами, наданими на будівництво і придбання жилих будинків і квартир за рахунок бюджетних коштів, молодим сім'ям, які мають двох дітей, за рахунок бюджетних коштів погашається 25% суми кредиту, а молодим сім'ям, які мають трьох і більше дітей - 50% суми кредиту.

З огляду на субсидіарне застосування до кредитного договору норм ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник не має права на дострокове повернення кредиту кредитодавцеві, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства. Наприклад, право на дострокове повернення кредиту має: фізична особа, що отримала споживчий кредит.

Кредитодавець у разі невиконання позичальником зобов'язань, встановлених кредитним договором, щодо забезпечення повернення кредиту, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які кредитодавець не несе відповідальності, має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту та сплати процентів, якщо інше не передбачено договором (ст. 1052 Цивільного кодексу України).

Отже, якщо кредитним договором не встановлено інше, у разі невиконання позичальником зобов'язань щодо забезпечення повернення кредиту (наприклад, він зобов'язався укласти договір застави, але не уклав його, або зазначена у кредитному договорі як гарант чи поручитель особа не надала гарантію чи не уклала договір поруки), кредитодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту та сплати процентів. Такі самі правові наслідки для позичальника мають місце і у випадку втрати забезпечення (наприклад, у разі знищення (втрати) предмета застави або визнання судом договору застави недійсним) чи погіршення його умов за обставин, за які кредитодавець не несе відповідальності (наприклад, погіршення, пошкодження, псування предмета застави, втрата ринкової вартості заставлених цінних паперів або біржових товарів, зменшення статутного капіталу юридичної особи - поручителя чи гаранта або порушення щодо них справи про банкрутство тощо). Якщо закон надає позичальнику або особі, що надала забезпечення, право на заміну або відновлення забезпечення, вказане вище правило використовується кредитодавцем у разі відмови останніх від здійснення цього права.

Кредитодавець має право вимагати дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором і в інших випадках, встановлених законом чи договором. Наприклад, вимагати дострокового повернення кредити та сплати процентів за ним у випадку припинення юридичної особи позичальника шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення (ч. 1 ст. 107 Цивільного кодексу України або у випадку порушення іпотекодавцем (позичальником чи майновим поручителем) обов'язків, встановлених іпотечним договором, яким забезпечувалося виконання зобов'язань позичальника (ст. 12 закону України «Про іпотеку»). На відміну від цього, якщо втрата забезпечення виконання зобов'язань або погіршення його умов виникли за обставин, за які кредитодавець не несе відповідальності (наприклад, майно було передане кредитодавцю у заклад і загинуло або було пошкоджено внаслідок неприйняття останнім заходів для його збереження), вказані вище правові наслідки для позичальника не наступають.

Якщо кредитним договором передбачено обов'язок повернути кредит частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини кредиту кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів за ним (ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України).

Кредитний договір, як правило, є відплатним, якщо інше не встановлено законом, у зв'язку з чим, позичальник зобов'язаний сплатити за користування кредитом проценти. Загальноприйнятою одиницею виміру процентів за кредитом є річні проценти. Тобто сума коштів, яку позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю, якщо б він користувався кредитом протягом цілого року. розрахунковий період для нарахування процентів визначається кредитним договором відповідно до вимог законодавства України. Для нарахування процентів можна застосовувати такі методи визначення кількості днів:

- метод «факт / факт», який передбачає, що для розрахунку використовують фактичну кількість днів у місяці та році;

- метод «факт/360», який передбачає, що для розрахунку використовують фактичну кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів;

- метод «30/360», який передбачає, що для розрахунку використовують умовну кількість днів у році 360, у місяці - 30.

Щодо процентів за кредитами рефінансування Національного банку України, то за ними базовою кількістю днів для обчислення вважається 365 днів.

Незважаючи на те, що кредитний договір є консесуальним, проценти за кредитом підлягають сплаті позичальником не з моменту його укладення або спливу строку (терміну). Коли кредит повинен бути наданий кредитодавцем позичальникові, а з моменту його фактичного отримання останнім. У випадку коли кредит надається шляхом оплати розрахункових документів позичальника безпосередньо з позичкового рахунку кредитодавця, датою отримання кредиту останнім є дата здійснення такої оплати.

Розмір процентів (процентна ставка) встановлюється сторонами у кредитному договорі. Він може бути встановлений у вигляді фіксованої процентної ставки або у вигляді плаваючої процентної ставки. Наприклад, за кредитами у гривнях - облікова ставка національного банку України плюс певна кількість процентних пунктів; за кредитами у найважливіших іноземних валютах - ставка Libor (усереднена процентна ставка, за якою банки залучають кошти на лондонському міжбанківському ринку) плюс певна кількість процентних пунктів.

Розмір процентних пунктів за кредитом залежить від різноманітних факторів:

- кредитного ризику;

- наданого забезпечення;

- попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку;

- строку користування кредитом;

- облікової ставки Національного банку України;

- процентних ставок, за якими кредитодавцем залучені грошові кошти, що використовуються для надання кредиту з доданням банківської надбавки (маржі), розмір якої залежить від попиту на кредитні ресурси;

- наявність інших комісій кредитодавця за надання кредиту.

Визначення процентної ставки за кредитами Національного банку України регулюється окремим нормативно-правовим актом - Положенням про процентну політику національного банку України, затвердженим постановою Національного банку України від 18 серпня 2004 року № 389.

В окремому випадку процентну ставку за кредитом може бути встановлено безпосередньо законом.

З метою забезпечення фінансової стабільності банків закон забороняє їм надавати кредити під процент, ставка якого є нижчою від процентної ставки за кредитами, які бере сам банк, і процентної ставки, що виплачується ним за депозитами. Виняток можливий лише у тому разі, якщо під час здійснення такої операції банк не матиме збитків. Наприклад, тоді, коли банк отримує від позичальника, крім процентів, комісію за надання кредиту. Максимальний розмір процентних ставок за кредитними договорами законом, як правило, не обмежується. Однак у деяких випадках такі обмеження встановлюються банківськими правилами, наприклад:

- процентна ставка за кредитом, залученим банком як субординований борг, не повинна перевищувати максимальної ставки залучення субординованих коштів, що встановлюються за рішенням Правління Національного банку України.

Проценти за кредитом сплачуються позичальником у валюті кредиту в порядку, встановленому кредитним договором. Договір, наприклад, може визначати сплату процентів один раз на місяць або квартал, передбачати сплату процентів за певним графіком чи одноразово разом з поверненням кредиту (що є характерною рисою кредитів «овернайт»). Якщо порядок сплати процентів договором не встановлено, їх сплачують, внаслідок субсидіарного застосування положень щодо договору позики щомісяця до дня повернення кредиту (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Сплата процентів здійснюється у безготівковій або готівковій формі розрахунків з огляду на вимоги закону та банківські правила. Зміна процентної ставки за кредитним договором відбувається за домовленістю сторін. Закон або договір можуть встановлювати певний порядок зміни такої ставки, наприклад, порядок зміни процентної ставки за договорами про надання споживчого кредиту.

Також закон може встановлювати часткову компенсацію з боку держави процентів по кредиту (кредитна субсидія) або можливість повного погашення процентів за кредитом за рахунок бюджетних коштів. Режим кредитної субсидії полягає у субсидуванні частини плати (процентів) за використання короткострокових кредитів та середньострокових кредитів, наданих банками. Кредитна субсидія надається в Україні особам, які є сільськогосподарськими підприємствами, що виробляють об'єкти державного цінового регулювання. Субсидуванню підлягає частка процентів за кредитом, основна сума якого використовується за цільовим призначенням на потреби виробництва окремого об'єкта державного цінового регулювання. Кредитна субсидія надається у розмірі до 50% від розміру процента, нарахованого на основну суму кредиту, але не більше 50% від розміру середньозваженого процента за кредитами банків у національній валюті, повністю забезпеченими заставою, який фактично склався в Україні станом на 1 лютого поточного бюджетного року. Прикладом повного погашення процентів за кредитом, за рахунок бюджетних коштів є проценти за кредитами, наданими військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 і більше років та потребують поліпшення житлових умов, на індивідуальне житлове будівництво або придбання приватного жилого будинку (квартири).

Закон не забороняє сторонам встановлювати у кредитному договорі комісію за оформлення кредиту у разі споживчого кредитування, розмір якої у деяких випадках може перевищувати суму процентів, що підлягають сплаті кредитодавцю. Розмір комісії (премії) законом не обмежується.

Інформація щодо кредитного договору, фінансово-економічного стану позичальника, системи його охорони, організаційно-правової структури юридичної особи - позичальника, її керівників, напрямів діяльності, відомості стосовно комерційної діяльності позичальника чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація, отримана банком під час кредитування, є банківською таємницею, яка повинна зберігатися банком та може бути розкрита лише у порядку встановленому законом. Враховуючи створення в Україні бюро кредитних історій (далі - Бюро), якими є юридична особа, виключною діяльністю яких є збір, зберігання та використання інформації, котра складає кредитну історію, інформація для формування кредитних історій позичальника може надаватися в Бюро кредитодавцем за умови наявності письмової згоди особи, що уклала кредитний договір з кредитодавцем, який є користувачем Бюро. Зазначена згода позичальника може міститися у змісті кредитного договору або подаватися як окремий документ. Обсяг інформації, яку кредитодавець передає Бюро, визначається статтями 7-9 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій» від 23 червня 2005 року № 2704-ІV. Користування кредитодавцями (банки, небанківські фінансові установи та інші суб'єкти господарської діяльності, які надають послуги з відстрочення платежу або надають майно у кредит) послугами Бюро здійснюється на договірних підставах.

Зважаючи на те, що отримання кредитодавцем інформації (кредитного звіту) з Бюро щодо осіб позичальників дозволяє кредитодавцю об'єктивно врахувати фінансові ризики під час укладення кредитних договорів, закон надає право кредитодавцям звертатися до Бюро за отриманням кредитних звітів у разі звернення позичальника до них з метою укладення кредитного договору, а також надання останнім кредитодавцю письмової згоди на доступ до його кредитної історії, надає право відмовитись від укладання кредитного договору або укласти його на умовах, що враховують ризики від укладення кредитного договору, якщо позичальник відмовився надати згоду на доступ до його кредитної історії та (або) на передачу інформації до Бюро про правочин з кредитодавцем.

позика договір позичальник кредитний

Висновок

Позиці і кредиту присвячена глава 71 ст. 1046-1057 Цивільного кодексу України. Поняття позика і кредит дуже близькі один до одного. Кредитом можна назвати процентну позику, при якій позикодавцем є банк, а об'єктом позики - гроші.

Але, позика і кредит - два самостійних інститути. Крім того, завдяки своїй універсальній конструкції, позика має своїм предметом не тільки гроші, але й інші речі, визначені родовими ознаками. У зазначеному випадку позика не є грошовим зобов'язанням. Якщо ж у договорі буде міститися умова про відсотки, що мають грошовий еквівалент, таку позику можна вважати грошовим зобов'язанням. Кредитний договір не є попереднім договором про позику, договором приєднання та її висновку не може передувати укладення попереднього кредитного договору. Відсотки в договорі позики та кредиту можуть бути, по-перше, винагородою, платою за користування речами або грошовими засобами, і, по-друге, відповідальністю в разі неправомірного утримання, відхилення від його повернення, іншого прострочення в їхній сплаті або безпідставного отримання, або заощадження за рахунок кредитора.

Размещено на Allbest.ru