Фінансова безпека банківської системи

Размещено на Allbest.ru

Вступ

Забезпечення фінансової безпеки як банківської системи України в цілому, так і окремого комерційного банку, зважаючи на їх виняткове значення для соціально-економічного розвитку держави, -- складна і багатогранна проблема, якій треба приділяти постійну увагу. Проте сьогодні немає усталеного визначення фінансової безпеки комерційного банку.

Метою роботи є виділення принципів визначення фінансової безпеки комерційного банку та пошук ефективних методів і засобів їх проектування.

Завданням є аналіз проблем формування системи фінансової безпеки комерційних банків; наведення основних зовнішніх та внутрішніх загроз банківської діяльності, аналіз їхнього впливу на банківську систему України, а також авторське визначення фінансової безпеки комерційного банку.

Передбачається, що для забезпечення фінансової безпеки комерційного банку треба не лише посилити державне регулювання банківської діяльності, а й істотно вдосконалити методичну базу оцінки рівня дотримання фінансової безпеки комерційного банку.

Щодо банківської системи України, то в міру залучення економіки нашої країни до світової, із збільшенням ступеня її інтеграції в світову фінансову систему, залежність від нестабільності на світових фінансових ринках зростає. Зокрема, вплив останньої світової кризи все сильніше позначається на банківській системі України - починають виникати проблеми з ліквідністю, зростає вартість ресурсів для банків, згортаються перспективні проекти через нестачу фінансових ресурсів і неможливість їх отримання на зовнішніх ринках.

Таким чином, безпека банків є частиною фінансової безпеки країни. Необхідно відзначити той факт, що банківська система є найважливішою складовою фінансово-кредитної сфери держави. Тобто, по суті, саме стан банківського сектора і визначає рівень фінансово кредитної безпеки, а отже, багато в чому і рівень фінансової безпеки держави.

1. ФІНАНСОВА БЕЗПЕКА БАНКОВСЬКОЇ СИСТЕМИ

1.1 Теоретичні основи забезпечення фінансової безпеки банків

Особливість безпеки банківської системи України в сучасних умовах полягає в тому, що вона забезпечується в країні з перехідною економікою, де ринкові механізми перебувають у стадії становлення. Для цього періоду характерними є політичні, економічні, соціальні кризи, недосконале податкове законодавство, населення слабо орієнтується в реаліях монетарної політики. Все це є підґрунтям для виникнення різного роду небезпечних явищ у банківській системі України: недобросовісна конкуренція, зростання злочинності. За таких обставин виникає потреба у захисті банківської системи як з боку правоохоронних органів, так і силами самих банків, що є закономірним явищем у суспільстві з ринковими відносинами.

Безпека банківської системи є складовою національної безпеки країни, і їй належить істотна роль у формуванні фінансової та економічної політики держави. З огляду на це, безпека банківської системи набуває ознак самостійного виду діяльності і потребує відповідного правового статусу та регулювання. Важливою її складовою є безпека банківської діяльності як найбільш розвинутого виду безпеки бізнесу в Україні.

Безпека банківської системи України -- це такий стан чинних правових норм і відповідних їм інститутів безпеки, який відображає рівень захищеності державою кредитно-фінансових відносин між суб'єктами банківської діяльності та гарантує стійке функціонування всієї банківської системи України; забезпечує можливість повної реалізації і захист життєво важливих фінансових і економічних інтересів держави, суспільства й особи; виключає або максимально обмежує деструктивні наслідки від зовнішніх та внутрішніх загроз, недосконалості зовнішньоекономічної, внутрішньогосподарської та бізнес-діяльності.

Схематично місце фінансової безпеки банків у фінансовій безпеці країни можна зобразити таким чином (рис. 1.1).

Таким чином, безпека банків є частиною фінансової безпеки країни. Необхідно відзначити той факт, що банківська система є найважливішою складовою фінансово-кредитної сфери держави. Тобто, по суті, саме стан банківського сектора і визначає рівень фінансовокредитної безпеки, а отже, багато в чому і рівень фінансової безпеки держави.

Поняття економічної безпеки банківської системи, як правило, визначається як стан, при якому фінансова стабільність і репутація банківських установ не може бути втрачена внаслідок цілеспрямованих дій певної групи осіб або організації як всередині, так і за межами держави, а також через негативні макроекономічні та політичні фактори.

Щодо фінансової безпеки банківської системи, то її розглядають у двох аспектах:

1) з погляду фінансових наслідків їх діяльності для країни в цілому та окремих клієнтів і контрагентів;

2) з погляду недопущення та запобігання явним і потенційним загрозам фінансовому стану всієї банківської системи країни, Національного банку України й окремих банківських установ.

Розглянемо існуючі підходи до визначення безпеки в цілому і фінансової безпеки окремо взятого банку зокрема.

Фінансова безпека окремого банку тісно пов'язана з безпекою банківської системи в цілому. Вони взаємно впливають одна на одну.

З одного боку, проблеми, що виникли в одному банку, здатні викликати ефект доміно і привести до системної банківської кризи. Пояснюється це самою природою банківської діяльності. Банки працюють переважно на чужих грошах на відміну, наприклад, від промислових підприємств, і тому будь-яка недовіра з боку населення до окремого банку (особливо великого) може викликати масовий відтік депозитів з банківської системи. З іншого боку, структурні роблеми банківського сектора підривають довіру до будь-якого окремо взятого банку. Все це пояснює ту важливу роль, яку відіграє забезпечення фінансової безпеки банків.

Великий економічний словник дає таке визначення. Безпекою банку є стан захищеності його життєво важливих інтересів від недобросовісної конкуренції, протиправної діяльності кримінальних формувань і окремих осіб, здатність протистояти зовнішнім і внутрішнім загрозам, зберігати стабільність функціонування і розвитку відповідно до статутних цілей. При цьому поняття фінансової безпеки банків у даному словнику не розглядається.

Види банківської безпеки:

1. Особиста безпека - забезпечення ритмічної роботи, вільного пере міщення та відпочинку кожного працівника банку.

2. Колективна безпека - забезпечення планового й ефективного ритму роботи підрозділів банку.

3. Економічна безпека - забезпечення умов для ефективного проведення банком операцій і здійснення угод, зберігання та раціонального використання кредитних і фінансових ресурсів банку, надійного зберігання і транспортування готівки та цінностей.

4. Інформаційна безпека - формування інформаційних ресурсів банку й організація гарантованого їх захисту.

Сутнісні характеристики фінансової безпеки банку можуть бути подані таким чином:

1. Фінансова безпека є одним з основних елементів економічної безпеки банку.

2. Фінансова безпека може бути охарактеризована за допомогою системи кількісних та якісних показників.

3. Показники фінансової безпеки повинні мати порогові значення, за

якими можна судити про ступінь фінансової безпеки банку.

4. Фінансова безпека банку повинна забезпечувати його розвиток і стійкість. Показником розвитку банку є зростання його ринкової вартості, а показником стійкості - фінансова рівновага банку як в довгостроковому, так і в короткостроковому періодах.

5. Фінансова безпека забезпечує захищеність фінансових інтересів банку, його клієнтів та акціонерів.

Перед фінансовою безпекою банків поставлені такі завдання:

1) ідентифікація ризиків і пов'язаних з ними потенційних небезпек;

2) визначення індикаторів фінансової безпеки банку;

3) впровадження системи діагностики та моніторингу стану фінансової безпеки;

4) розробка заходів, спрямованих на забезпечення фінансової безпеки банку як в короткостроковому, так і в довгостроковому періодах;

5) контроль за виконанням запланованих заходів;

6) аналіз виконання заходів, їх оцінка, коректування;

7) ідентифікація загроз банку і коректування індикаторів залежно від зміни стану зовнішнього середовища, цілей і завдань банку.

Таким чином, фінансова безпека банку є важливою складовою фінансової, а отже, і національної безпеки, і є таким станом банківської установи, що характеризується збалансованістю і стійкістю до впливу зовнішніх і внутрішніх загроз, її здатністю досягати поставлених цілей і генерувати достатній обсяг фінансових ресурсів для забезпечення стійкого розвитку.

1.2 Основні завдання фінансової безпеки банків

Ключові характеристики фінансової безпеки банків:

·забезпечує рівноважний і стійкий фінансовий стан банку;

· сприяє ефективній діяльності банку;

· дозволяє на ранніх стадіях визначити проблемні місця в діяльності банку;

· нейтралізує кризи і запобігає банкрутствам.

Враховуючи дослідження М.М. Єрмошенка і О.І. Барановського, можна зробити висновок про те, що основна мета фінансової безпеки банку полягає в безперервній і стійкій підтримці стану, який характе ризується збалансованістю і стійкістю до впливу зовнішніх і внутрішніх загроз.

Фінансова безпека банку визначається:

· стабільністю і стійкістю фінансового стану банку;

· ступенем ефективності фінансово-економічної діяльності;

· рівнем контролю за зовнішніми і внутрішніми ризиками;

· рівнем достатності власного капіталу;

· ступенем захищеності інтересів акціонерів.

Забезпечення фінансової безпеки банків передбачає виконання таких завдань:

· ідентифікацію ризиків і пов'язаних з ними потенційних небезпек;

· визначення індикаторів фінансової безпеки банку;

впровадження системи діагностики та моніторингу стану фінансової безпеки;

· розробку заходів, спрямованих на забезпечення фінансової безпеки банку як в короткостроковому, так і в довгостроковому періодах;

· контроль за виконанням запланованих заходів;

· аналіз виконання заходів, їх оцінка, корегування;

· ідентифікацію загроз банку і корегування індикаторів залежно від зміни стану зовнішнього середовища, цілей і завдань банку.

У цілому загрози безпеці банків можна поділити на дві великі групи - внутрішні й зовнішні. До зовнішніх належать загрози, що містять у собі фактори, які є результатом впливу зовнішнього середовища на банк, зокрема діяльність держави, економічна кон'юнктура в країні та світі, конкуренти та ін. До внутрішніх загроз належать фактори, які або безпосередньо генеруються банком, або є частиною його внутрішнього середовища. До основних внутрішніх загроз можна віднести рівень забезпеченості фінансовими ресурсами, незадовільну структуру активів і пасивів, некомпетентність вищого керівництва і персоналу, а також інші фактори, що безпосередньо належать до внутрішньої діяльності банку.

Перелік внутрішніх і зовнішніх загроз діяльності банку наведений в табл. 1.1

№	Внутрішні загрози	Можливі прояви
1.	Якість кредитного портфеля	- рівень проблемних кредитів; - неповернення кредитів; - незбалансована кредитна політика; - збільшення простроченої заборгованості
2.	Рівень і компетенція менеджменту	- прийняття неправильних управлінських рішень; - неефективна діяльність внаслідок неоптимального використання потенціалу банку; - помилки в стратегічному плануванні й прогнозуванні; - побудова нераціональної структури банку
3.	Структура активів і пасивів	- дефіцит власних коштів; - низький рівень ліквідності й нестача ліквідних активів; - завищений рівень ризикових активів; - збільшення активів низької якості; - нестача капіталу; - незбалансованість активів і пасивів за строками
4.	Залежність від інсайдерів	- пільгове кредитування засновників; - прийняття управлінських рішень під тиском власників; - відстоювання інтересів власників, а не інтересів банку
5.	Злочинні дії персоналу	- шахрайство; - розголошення конфіденційної інформації; - неефективна робота персоналу; - перехід ключових працівників до конкурентів; - недостатній рівень кваліфікації персоналу
6.	Неефективна діяльність банку	- низький рівень прибутків; - недосконала оцінка кредитних ризиків; - низький рівень прибутковості активів; - слабке маркетингове дослідження ринку і як наслідок недостатній рівень диверсифікованості банківських операцій

Таблиця 1.1 Основні види внутрішніх загроз

№	Зовнішні загрози	Можливі прояви
1.	Нормативне регулювання Банківської діяльності	- недосконалість законодавства, наприклад, відсутність закону про банківську таємницю створює загрозу розголошення інформації про діяльність банку та його клієнтів; - мінливість законодавства; - відкликання ліцензії на здійснення банківської діяльності або зміна умов ліцензування
2.	Грошово-кредитна політика центрального банку	- ставка обов'язкового резервування; - обсяги рефінансування й розмір облікової ставки; - обсяг пропозиції грошей в обігу; - зміна облікової ставки; - обсяг операцій з ОВДП
3.	Нестабільність зовнішнього середовища	- глобальні або локальні фінансові кризи; - неможливість одержати доступ до зовнішніх фінансових ресурсів; - валютний, процентний і ринковий ризики; - блокування активів банку в іншій державі; - державний дефолт
4.	Недовіра до банківської системи	- недовіра з боку інвесторів; - недовіра з боку підприємств (кредиторів); - недовіра з боку населення (вкладників); - швидке вилучення великого обсягу коштів із банку; - використання засобів масової інформації для провокування банківської кризи; - погіршення репутації банку; - банкрутство великого банку
5.	Конкурентне середовище	- неконкурентоспроможність банку; - несумлінна діяльність конкурентів; - різке збільшення ринкових ставок за депозитами; - різке зниження ринкових ставок за кредитами; - завдання економічних збитків підприємствам - ключовим контрагентам банку
6.	Злочинна діяльність	- шахрайські дії третіх осіб; - грабіж і крадіжка цінностей банку; - злом комп'ютерних мереж банку; - рейдерські атаки на банк; - махінації з акціями банку
7.	Негативні макроекономічні умови	- високий рівень інфляції та інфляційних очікувань; - дефіцит інвестиційних коштів і низький рівень інвестиційної активності в країні; - економічна криза в країні; - падіння попиту на кредити й банківські послуги
8.	Діяльність держави	- нестабільність податкової, кредитної й страхової політики; - політична нестабільність; - військові конфлікти

Таблиця 1.2 Основні види зовнішніх загроз

1.3 Основні інструменти забезпечення фінансової безпеки банків

Питання інструментарію забезпечення фінансової безпеки банків є недостатньо вивченим у сучасній економічній науці. Тобто, на даний момент немає єдиного переліку внутрішніх і зовнішніх інструментів фінансової безпеки, а наявні роботи розглядають лише окремі аспекти фінансової безпеки банку.

Розглянемо наявні у банків внутрішні інструменти й методи за безпечення фінансової безпеки. Для цього скористаємося насамперед матеріалами досліджень фінансового менеджменту.

Фінансовий менеджмент банку має цілий ряд особливостей, обумовлених самою природою банківської діяльності. На відміну від підприємств, які займаються виробництвом товарів та послуг, торгівлею, банки є фінансово-кредитними установами, а основне поле їх діяльності - це робота на фінансових ринках. Отже, фінансові операції є основою діяльності банків.

Виходячи із цього управління фінансами банку являє собою, з одного боку, управління його операціями, а з іншого - це взаємозалежний процес, в якому виділяють управління ліквідністю, частина управління фінансовими ризиками, управління прибутковістю й ефективністю виконання окремих видів банківських операцій.

Як система економічного управління фінансовий менеджмент -

це сукупність організаційно-структурної підсистеми (об'єкта й суб'єкта управління), функціональної підсистеми (інструменти управління).

Об'єктами управління є безпосередньо банк із усіма аспектами його фінансової діяльності, включаючи капітал, залучені й позикові ресурси, активи, фінансовий інструментарій, ліквідність і платоспроможність, банківські продукти й операції, фінансові результати й податки.

Суб'єктами управління можна визначити відповідальну особу або групу осіб, які мають право ухвалювати рішення й відповідають за ефективність процесу управління банківською установою.

Окремо виділяють блок забезпечення процесу управління фінансами. До його складу входять такі підсистеми:

· нормативне забезпечення, яке підрозділяється на зовнішнє (закони, постанови, накази та ін.) та внутрішнє (інструкції, методичні вказівки, нормативи, норми, які розробляються банком і регулюють його фінансову діяльність);

· інформаційне забезпечення (економічна, комерційна, фінансова й інша звітність);

· технологічне забезпечення;

· кадрове забезпечення.

Стосовно інструментів управління банком, то, на думку більшості авторів, інструментами є функції фінансового менеджменту. Відповідно до процесного підходу виділяються чотири взаємозалежні функції:

1) фінансове планування; 2) фінансовий аналіз;

3) фінансове регулювання; 4) фінансовий контроль.

Розглянемо докладніше сутність кожного інструмента.

Фінансове планування - це управління процесами створення, розподілу й використання фінансових ресурсів банку, яке реалізується за допомогою розробки фінансових планів. Воно базується на стратегічному плані банку (визначення місії, мети, концепції його розвитку) і на тактичному плані (бізнес-плані, що визначає конкретні заходи, необхідні для досягнення стратегічних цілей). Фінансовий план містить:

· розробку фінансової моделі банку;

· формування прогнозного балансу ресурсів і вкладень, розрахунок прогнозних фінансових результатів, складання плану руху капіталу, плану банківських операцій, плану розробки й впровадження нових банківських продуктів і послуг;

· формування бюджету банку на рік у його видатковій і дохідній частинах;

· встановлення лімітів видатків на утримання банку, визначення мінімальної маржі й прибуткової частини бюджету, розрахунок податкових платежів і обов'язкових відрахувань;

· розрахунок прогнозних показників і нормативів.

Фінансовий аналіз є однією з основних функцій фінансового менеджменту. Фінансовий аналіз - це процес дослідження фінансового стану й основних результатів фінансової діяльності банку з метою виявлення резервів підвищення його ринкової вартості й забезпечення ефективного розвитку. Його важливість пояснюється тим, що дані аналізу використовуються як база для інших інструментів фінансового менеджменту банку.

Основними завданнями фінансового аналізу є:

· визначення показників і нормативів діяльності банку, встановлених зовнішніми регулювальними органами;

· визначення й аналіз показників, які характеризують процес управління активами й зобов'язаннями банку в цілому й управління.

окремими видами його активних операцій з урахуванням забезпечення ліквідності вкладених у них коштів;

· визначення й аналіз показників, які характеризують процес управління комісійними й торговельними операціями банку;

· визначення внутрішніх показників і нормативів, що регулюють ступінь ризику (зокрема ризику ліквідності) банківських операцій;

·визначення й аналіз показників прибутковості діяльності банку й ефективності процесу управління капіталом (власними коштами) банку;

· визначення й аналіз показників ефективності окремих підрозділів банку й окремих видів операцій, аналіз факторів, які впливають на показники ефективності.

Наступним інструментом є управління. Це об'єктивний процес, основою якого є визначення меж, яке здійснюється за допомогою різноманітних методів і відповідних їм інструментів для досягнення певної мети, що передбачає вплив на об'єкт управління для усунення відхилень від заданих параметрів (графіків, планів, установлених норм і нормативів).

Специфіка банківської діяльності вимагає виділення в складі фінансового управління таких функцій: оперативне управління прибутковістю банку; оперативне управління фінансовими ризиками банку;

оперативне управління коштами з метою підтримки необхідного рівня ліквідності.

Фінансовий контроль - система контролю, яка забезпечує концентрацію контролюючих дій на найбільш пріоритетних напрямках діяльності банку, своєчасне виявлення відхилень фактичних її результатів від передбачених бюджетами й прийняття оперативних управлінських рішень, які забезпечують нормалізацію стану банківської установи.

Фінансовий контроль зводиться до перевірки відповідності результатів діяльності банку заданим параметрам і включає контроль дотримання нормативів ліквідності банку; контроль дотримання лімітів і показників, установлених з обліком різноманітних фінансових ризиків; контроль виконання планових завдань, які відображають не обхідні обсяги й ефективність операцій банку.

Інформаційною базою фінансового менеджменту є внутрішня інформація бухгалтерського обліку (фінансового, управлінського, статистичного), внутрішньобанківська правова й нормативна бази, зовнішня економічна інформація (фінансова, макроекономічна й статистична), правова й нормативна бази законодавчих і регулюючих органів.

Як ми вже відзначали раніше, виділяють:

· оперативний контроль - це насамперед контроль виконання затверджених бюджетів;

· поточний контроль - контроль поточних фінансових планів;

· стратегічний контроль - контроль фінансової політики та її цільових показників.

Фінансова безпека як економічна категорія містить у собі поняття фінансової стабільності. У цілому, як відзначає Барановський, фінансова стабільність комерційного банку є важливою умовою забезпечення його фінансової безпеки.

У роботах, присвячених даному питанню, автори також розділяють методи забезпечення фінансової стабільності на внутрішні й зовнішні. Наприклад, Л.А. Клюско пише, що внутрішні методи забезпечення фінансової стабільності можуть бути розділені на регулюючі (управління активами й пасивами; оптимізація ресурсів; диверсифікація діяльності; оптимізація організаційно-функціональної структури банку) і стабілізуючі (капіталізація банку; формування страхових резервів; ефективність менеджменту; підвищення прибутковості; зниження рівня ризиків та ін.) Недоліком даного варіанта розподілу є те, що він повністю ігнорує інструменти фінансового менеджменту.

Ще однією важливою групою інструментів забезпечення фінансової безпеки банків є зовнішні інструменти, до яких можна віднести:

1) банківське регулювання;

2) банківський нагляд;

3) банківський контроль.

Інший підхід до класифікації зовнішніх інструментів впливу на банки й банківську систему пропонує Л.А. Клюско, яка, як і у випадку із внутрішніми інструментами, пропонує розділяти їх на дві групи:

1) регулюючі;

2) стабілізуючі.

Група регулюючих факторів містить у собі такі інструменти:

· грошово-кредитні;

· правові;

· економічні (нормативні й податкові)

Стабілізуючі фактори складаються з:

· адміністративних методів, що містять у собі реєстрацію й ліцензування, а також методи впливу на банки;

· звітності банків і оцінки їх діяльності;

· реорганізації й реструктуризації банків

Використання зовнішніх інструментів забезпечення фінансової безпеки банків спрямоване на:

· створення законодавчих та інших умов, які дозволяють, з одного боку, реалізувати банкам свої економічні інтереси, а з іншого - створюють умови для недопущення перевищення певного критичного рівня ризикованості їх діяльності;

· вплив на операції комерційних банків шляхом грошово-кредитного регулювання, яке, у свою чергу, впливає на обсяг і структуру грошової маси в обігу, а також на обсяг ресурсів банків;

· забезпечення ефективного банківського нагляду згідно з базовими принципами Базельського комітету й чинного законодавства України шляхом інтеграції початкового контролю, безвиїзного нагляду, виїзного контролю й системного аналізу діяльності банку.

Розглянемо більш детально кожну із запропонованих нами групп зовнішніх інструментів забезпечення фінансової безпеки банків.

1.4 Cистема забезпечення фінансової безпеки банків

Значна кількість проблем у сфері забезпечення фінансової безпеки банків призводить до зниження ефективності їх діяльності. Основними проблемами, на нашу думку, є такі: банки приділяють недостатню увагу контролю над ризиками; сповільнена реакція на виникаючі кризові ситуації; нездатність здійснювати ефективне фінансове управління.

Рівень розвитку економічної науки на сьогоднішній день дозволяє вирішити більшість з перерахованих проблем, тому головним завданням є приведення розрізнених досліджень за даною темою в єдину систему, застосування якої на практиці дозволить забезпечити стабільну й ефективну діяльність банків.

Дана система є сукупністю фінансових важелів і методів діагностики, а також нейтралізації кризових явищ для забезпечення стабільної і ефективної діяльності банківської установи. Вона повинна вирішувати такі завдання:

1) здійснення моніторингу фінансового стану банку для раннього виявлення ознак його кризового розвитку;

2) визначення масштабів кризового стану;

3) дослідження основних факторів, що обумовлюють кризовий розвиток банку;

4) розробка і реалізація заходів щодо запобігання криз;

5) контроль над виконанням заходів щодо забезпечення фінансової

безпеки банку й оцінка отриманих результатів;

6) забезпечення стабільної та ефективної діяльності банку як в короткостроковому, так і довгостроковому періодах.

Слід зазначити, що втрата контролю над станом зовнішнього і внутрішнього середовищ обумовлює розвиток кризових ситуацій у банку. Головною проблемою є те, що часто про необхідність забезпечення фінансової безпеки згадують тоді, коли вже неможливо уникнути виникнення кризи. Тому вважаємо, що необхідно інтегрувати систему фінансової безпеки безпосередньо в систему управління банком.

Це дасть можливість здійснювати не тільки заходи щодо нейтралізації кризових явищ у діяльності банку, але й поточний моніторинг його кризового середовища з метою максимально швидкого реагування на виникаючі загрози. Також це дає можливість впливати на ефективність діяльності банку шляхом оптимізації фінансового управління.

Після визначення місця запропонованої нами системи фінансової безпеки в діяльності банку наступним етапом є розгляд особливостей її побудови. Можна виділити такі компоненти системи:

1. Мета - забезпечення стабільної, безкризової та ефективної діяльності банку.

2. Функції:

· визначення потенційних проблем - до їх складу входять такі параметри, як дентифікація проблеми, оцінка її масштабів, визначення факторів, які призвели до виникнення проблеми і можуть погіршити ситуацію;

· усунення проблем - вибір необхідних важелів впливу на проблему, а також визначення методів її усунення;

· контроль результативності - аналіз ефективності здійснених заходів і повторна перевірка на наявність даної проблеми;

· забезпечення ефективного фінансового управління - здійснюється шляхом використання відповідного фінансового інструментарію та специфічних методів фінансового управління.

У рамках реалізації даних функцій ми пропонуємо таку структуру побудови системи фінансової безпеки банку. Ключові підсистеми подані у вигляді загальної структури (рис. 1.3)

Пропонована нами система базується на таких принципах:

1. Мінливості. Будь-який банк у результаті здійснення помилок у фінансовій і управлінській сферах може стати жертвою кризи. Цей принцип пояснює необхідність здійснення діагностичних, а також превентивних заходів щодо забезпечення стабільної й ефективної діяльності.

2. Об'єктивності. Аналітик, який оцінює вірогідність зниження рівня фінансової безпеки, а також вірогідність виникнення кризової ситуації, повинен робити це на основі певної методики аналізу, а не виходячи зі своїх суб'єктивних міркувань.

3. Обачності. Передбачає формування думок, здійснених в умовах невизначеності, щоб уникнути завищення або заниження вірогідності настання кризи, або порушення фінансової рівноваги.

4. Безперервності й оперативності. Процес забезпечення фінансової безпеки банку повинен здійснюватись на постійній основі, що

дозволяє своєчасно відреагувати на появу негативних факторів внутрішнього та зовнішнього середовища.

5. Конфіденційності. Результати діагностики вірогідності настання криз і зниження фінансової стійкості мають бути комерційною таємницею банку, оскільки розголошення даних може викликати негативну реакцію клієнтів, партнерів, контрагентів та інвесторів.

6. Комплексності та системності. Оскільки фактори, які спричиняють зниження рівня фінансової безпеки банку, обумовлюються різними причинами, необхідно оцінювати фінансову ситуацію як взаємодію комплексу змінних усередині організації, відстежуючи при цьому вплив зовнішнього середовища і зміни його стану.

7. Явності інтерпретації результатів. Результати аналізу та рекомендації щодо забезпечення фінансової безпеки банку мають бути чіткими та ясними, щоб уникнути неправильного їх розуміння, і, як наслідок, помилкових дій з боку керівництва.

8. Альтернативності варіантів розвитку. В умовах нестабільності зовнішнього середовища розвиток майбутніх подій практично завжди має альтернативний імовірнісний характер. Існує безліч можливих результатів ухваленого рішення з різною вірогідністю їх настання. Тому, ухвалюючи рішення про вибір можливого варіанта усунення кризової ситуації, слід враховувати можливість багатоваріантного розвитку подій. Який з варіантів отримає розвиток, є невідомим заздалегідь фактом. Отже, необхідно розробляти декілька варіантів антикризових заходів і мати в запасі відповідні ринкові стратегії, як мінімум, оптимістичну, найбільш вірогідну та песимістичну.

9. Дотримання компромісу між ступенем ризику і очікуваними результатами (принцип виправданого ризику). Багатоваріантність розвитку подій пов'язана з ризиком, який викликаний тим, що неможливо передбачити як всі можливі варіанти розвитку подій, так і вірогідність їх виникнення (фактор невизначеності). Отже, існує вірогідність ухвалення неправильного рішення. При цьому орієнтація на інноваційний розвиток, на агресивну ринкову стратегію пов'язана з підвищеним ризиком. Проте виграш у разі успіху може бути більш значним, тим самим він компенсує високу ризикованість. У ринковій економіці спостерігається прямо пропорційна залежність між результатом і рівнемризику.

Схема дії пропонованої нами системи подана на рис. 1.4

Її основу становить діагностика фінансового стану банку та його ризиків, застосування необхідних превентивних і антикризових заходів, а також здійснення контролю на всіх етапах роботи системи й оцінка її ефективності.

Першим етапом роботи системи фінансової безпеки банків є здійснення фінансової діагностики банку на предмет оцінки рівня його фінансової безпеки. Практично оцінка здійснюється шляхом розрахунку ряду фінансових показників, виявлення та оцінки внутрішніх і зовнішніх ризиків банку, а також проблемних аспектів у його діяльності.

Крім того, необхідно проводити й експертні (якісні) оцінки діяльності банку, оскільки розрахунок одних лише кількісних показників не дозволяє зробити обґрунтований висновок про рівень фінансової безпеки.

У результаті діагностики банківський аналітик може отримати обґрунтовані висновки про поточний рівень фінансової безпеки, про основні загрози діяльності банку та розробити оптимальну модель поведінки банку в даній ситуації. У разі позитивної оцінки заходи щодо забезпечення фінансової безпеки банку можуть обмежитися посиленням контролю над проблемними аспектами в роботі банку. Якщо ж був отриманий висновок про недостатність рівня фінансової безпеки, то аналітику слід оцінити масштаби кризових явищ у банку і сформувати на основі результатів діагностики перелік заходів щодо недопущення кризи в діяльності банку.

Після проведення низки превентивних або антикризових заходів необхідно оцінити їх ефективність. Критерієм ефективності в даному випадку буде збільшення рівня фінансової безпеки. Практично це здійснюється шляхом проведення повторної діагностики. Аналітик при цьому оцінює не тільки фактичний рівень фінансової безпеки банку, але й зміни в рівні ризиків.

Якщо рівень фінансової безпеки підвищується до прийнятного рівня, то банк продовжує роботу в звичайному режимі. Інакше розробляється новий набір заходів щодо збільшення фінансової безпеки. Цей цикл може повторюватися кілька разів, доки не буде досягнутий належний рівень фінансової безпеки банку.

Пропонована система дозволить виявляти і боротися з реальними причинами криз, а не їх наслідками. У той же час існування фіктивних і навмисних кризових ситуацій практично неможливо спрогнозувати.

Дані види не є нормальними з погляду функціонування банку. Вони генеруються самим банком, що суперечить логіці функціонування системи, оскільки вважається, що банки прагнуть уникати кризових явищ з метою забезпечення стабільності та ефективності своєї роботи.

Крім того, у разі навмисних дій з метою створення кризової ситуації система фінансової безпеки зіткнеться з рядом перешкод для її нормального функціонування - фальсифікацією даних фінансової звітності, саботажем результатів аналізу з боку осіб, зацікавлених у створенні кризи, ігноруванням сигналів від окремих підсистем системи фінансової безпеки, маніпулюванням даними та ін.

Тому пропонована система працюватиме з реальними кризовими ситуаціями - тими, що були викликані об'єктивними внутрішніми або зовнішніми факторами за відсутності злого наміру з боку самого банку.

Система рекомендується для використання усередині банку, а не зовнішніми аналітиками, оскільки вона передбачає доступ до конфіденційної інформації.

Враховуючи все вищевикладене, можемо сформулювати визначення системи фінансової безпеки банку так: це сукупність взаємопов'язаних діагностичних, інструментальних і контрольних заходів фінансового характеру, які повинні оптимізувати використання фінансових ресурсів, забезпечити належний їх рівень і нівелювати впливризиків внутрішнього й зовнішнього середовищ.

Таким чином, систему фінансової безпеки пропонується інтегрувати в систему управління банком, що дозволить здійснювати постійний контроль за ризиковим середовищем банку і ухвалювати своєчасні й обґрунтовані рішення. Її дія повинна ґрунтуватись на принципах мінливості, обачності, об'єктивності, безперервності і оперативності, конфіденційності, комплексності і системності, явності в інтерпретації результатів, що дозволить забезпечити стабільну, безкризову й ефективну діяльність банку.

1.5 Фінансова діагностика в комплексі фінансової безпеки банку

фінансовий безпека банк

Однією з основних складових запропонованої нами системи є підсистема фінансової діагностики. Саме від її ефективності залежатиме кінцева результативність системи в цілому. Ця підсистема має виконувати такі функції: прогнозування настання кризи; оцінка вірогідності її появи в перспективі; визначення масштабів кризи, а також причин, що її викликали. Також підсистема повинна оцінювати ефективність діяльності банку в цілому та визначати можливі зони неефективної роботи.

Діагностика, на нашу думку, - це певний набір методичних розробок, який дозволяє на ранніх стадіях виявити кризові ситуації, оцінити ступінь їх загрози для фінансової безпеки банку та фактори, що їх спричинили. Основна мета даної підсистеми - своєчасно інформувати про можливі проблемні ділянки роботи банку, а також оцінювати рівень його фінансової безпеки.

Завдання, які поставлені перед підсистемою фінансової діагностики:

· аналіз внутрішнього і зовнішнього середовищ банку;

· визначення кризового середовища банку та виділення критичних ризиків;

· оцінка ризиків і можливості настання кризи;

· виявлення проблемних місць у роботі банку, спираючись на дані

проведеного аналізу;

· оцінка ефективності діяльності банку;

· формування загальних висновків про рівень фінансової безпеки банку.

Таким чином, діагностика є базою для ухвалення управлінських рішень, що дозволяють попередити кризові ситуації, а також вона оцінює загальну ефективність фінансово-економічної діяльності банку.

Практично ці функції пропонується реалізовувати шляхом проведення багаторівневого комплексу діагностичних заходів.

Ми пропонуємо дворівневу систему - експрес-аналіз і комплексний аналіз. У загальному вигляді підсистема діагностики фінансової безпеки подана на рис. 1.5

Експрес-діагностику необхідно проводити щомісячно, комплексну -щокварталу. Це дозволить, з одного боку, здійснювати поточний контроль за рівнем фінансової безпеки, а з іншого - оптимізувати розподіл зусиль при здійсненні діагностичних заходів. Розглянемо докладніше інструментарій, який використовується при проведенні діагностики.

При здійсненні діагностики банку можна виділити два основні об'єкти аналізу:

· результати діяльності банку за період і його стан на даний момент часу;

· основні бізнес-процеси банку. Не можна обмежувати інструментарій діагностики розрахунком тільки фінансових показників. Вони повинні використовуватись на кінцевій стадії діагностики. Оскільки діагностика служить цілям управління, то аналізувати слід не тільки бізнес-процеси, які забезпечують “фінансову функцію” банку, але й всі основні бізнес-процеси, пов'язані з діяльністю банку.

1.6 Методичні основи використання фінансових методів і важелів у системі фінансової безпеки банків

Запропонована система фінансової безпеки містить підсистему фінансових методів і важелів. Вона формує ядро системи фінансової безпеки банку. Використовуючи пропоновані нами методи і важелі, банківська установа зможе попереджати появу кризових ситуацій на початкових стадіях і визначати причини їх виникнення, що створює передумови для її ефективної діяльності.

Завданнями підсистеми фінансових важелів і методів у системі фінансової безпеки є:

вибір оптимальних антикризових стратегій та інструментарію;

· нейтралізація кризових явищ;

· усунення причин і наслідків кризи;

· забезпечення ефективної діяльності банку.

Насамперед необхідно визначити сутність використовуваних нами фінансових категорій. Отже, уточнимо, що саме ми відноситимемо до методів і важелів. Відповідно до загальноприйнятого підходу основними елементами будь-якого фінансового механізму є:

1) фінансові методи;

2) фінансові важелі;

3) правове забезпечення;

4) нормативне забезпечення;

5) інформаційне забезпечення.

При цьому під фінансовими методами розуміють різні способи дії фінансових відношень на господарський процес. До них відносять: фінансове планування, фінансове прогнозування, фінансовий аналіз, інвестування, оподаткування, матеріальне стимулювання і відповідальність, страхування, заставні операції, трансфертні операції, трастові операції, оренду, лізинг, факторинг, відносини з акціонерами, іншими господарськими суб'єктами, органами державного управління. Дія методів виявляється у формуванні та використанні грошових фондів.

Фінансові важелі є прийомами дії фінансового методу. Це можуть бути прибуток, дохід, амортизаційні відрахування, фінансові санкції, ціна, орендна плата, дивіденди, процентні ставки, дисконт, цільові фонди, пайові внески, інвестиції, котирування валютних курсів, форми розрахунків, види кредитів, франшиза і тому подібне.

Таким чином, дія фінансових методів відбувається через застосування фінансових важелів. Проте приведені вище визначення даних фінансових категорій володіють тим недоліком, що вони дуже універсальні і тому підходять для будь-якого господарюючого суб'єкта. Але банк є особливим специфічним видом підприємства, предметом діяльності якого є гроші. При цьому велику частину коштів, що знаходяться урозпорядженні будь-якого банку, становлять його зобов'язання перед вкладниками і кредиторами. Відповідно, фінанси банків мають свої особливості. Тому стосовно процесу управління фінансами в банках правильніше використовувати даний підхід.

Управління фінансами банку, як система економічного управління, містить:

1) керовану систему (об'єкт управління: капітал, позикові і залучені кошти, активи, фінансовий інструментарій, ліквідність, банківські операції, фінансові результати);

2) управляючу систему (суб'єкт управління: керівництво банку);

3) функціональну підсистему (інструменти управління: планування, регулювання, аналіз, контроль);

4) підсистему забезпечення (блок забезпечення процесу управління фінансами: нормативне, інформаційне, технологічне і кадрове за безпечення).

Враховуючи це, як фінансові методи ми розглядатимемо інструменти фінансового менеджменту банку (планування, регулювання, аналіз, контроль), які впливають на господарський процес за допомогою певних важелів.

До основних важелів, за допомогою яких банк може здійснювати управління фінансовою безпекою, можна віднести: капітал, залучені і позикові ресурси, валютну позицію, активи, ліквідність і платоспроможність, банківські продукти і операції, фінансові результати (прибуток, доходи), заробітну плату, податки та ін.

Комбінація даних методів і важелів становить підсистему фінансових методів і важелів забезпечення фінансової безпеки. Схематично дана підсистема подана на рис. 1.6

1.7 Контроль та оцінка в системі фінансової безпеки банків

Заключною підсистемою, яка необхідна для ефективної діяльності системи фінансової безпеки банку, є підсистема контролю та оцінки результатів. Саме контроль є тією ланкою, яка пов'язує між собою всі підсистеми фінансової безпеки.

Контроль визначають як процес забезпечення досягнення організацією своїх цілей, за допомогою якого керівники забезпечують відповідність фактичних дій і запланованих. Контроль розглядається як одна з обов'язкових функцій будь-якого управлінського впливу, і він є його логічним завершенням. Основною метою системи контролю будь-якого процесу є своєчасне виявлення відхилень від нормального (запланованого) ходу проведення і здійснення адекватних управлінських заходів щодо покращення становища для забезпечення виконання розроблених планів, досягнення встановлених цілей діяльності.

У свою чергу, під оцінкою мається на увазі співвідношення об'єкта з прийнятим критерієм, зразком або нормою.

Таким чином, функції контролю за результативністю заходів щодо забезпечення фінансової безпеки, оцінки їх ефективності і достатності, а також координації інформаційних потоків, в рамках пропонованої нами системи, здійснюються підсистемою контролю та оцінки.

Мета підсистеми - контроль над виконанням функцій іншими підсистемами і достовірна оцінка результативності й ефективності їх діяльності.

Підсистема контролю та оцінки має вирішувати такі завдання:

· контроль над виконанням своїх функцій іншими підсистемами системи фінансової безпеки банку;

· на підставі даних інших підсистем - визначення причин і масштабів кризи, а також результатів, яких необхідно досягти в рамках реалізації антикризових заходів;

· порівняння досягнутих результатів з очікуваними показниками;

· визначення ступеня відхилення фактичних результатів від запланованих;

· контроль за розробкою оперативних рішень з нормалізації діяльності банку;

· оцінка ефективності заходів щодо нейтралізації кризи, висновки щодо їх достатності, а також необхідності додаткових заходів;

· спостереження за ходом реалізації завдань фінансового управління;

· забезпечення обміну інформаційними потоками між підсистемами та обробка інформаційних потоків усередині системи.

Функціонально контроль вирішує цілий комплекс завдань і об'єднує між собою всі елементи системи фінансової безпеки банку. Він забезпечує взаємозв'язок між формуванням інформаційної бази, аналізом, плануванням, розробкою і реалізацією антикризових заходів, оцінкою їх ефективності і формуванням висновків (рис. 1.7).

І якщо інші підсистеми системи фінансової безпеки банку за своєю суттю є виконавчими, то саме підсистема контролю повинна містити в собі аналітико-управлінські основи. Тому ми пропонуємо виділення трьох складових діяльності підсистеми контролю та оцінки результативності:

1. Методологічна складова. Розробка методології оцінки рівня фінансової безпеки, участь у розробці антикризової програми.

2. Контроль. Забезпечення достовірності даних від інших підсистем, контроль за виконанням підсистемами поставлених перед ними

завдань.

3. Аналітична частина. Обмін інформаційними потоками, аналіз змісту інформаційних потоків, аналіз відхилень, виявлення причин кризових ситуацій, розробка рекомендацій для керівництва.

У рамках дії системи фінансової безпеки банку пропонується здійснення двох типів контролю:

1) поточний - здійснюється безпосередньо під час функціонування банку і виконання антикризових заходів. Його головною метою є оцінка відповідності фактичних результатів поставленим завданням.

Також оцінюється і ступінь ефективності, адекватності дій щодо забезпечення фінансової безпеки;

2) підсумковий - здійснюється за фактом закінчення звітного періоду або реалізації комплексу антикризових заходів. Його мета - перевірка відповідності досягнутих результатів поставленим цілям, а також оцінка ефективності здійснюваних заходів і ухвалення рішення про необхідність додаткових заходів щодо забезпечення фінансової безпеки.

Головною функцією цієї підсистеми є оцінка результатів дії системи фінансової безпеки й окремих її складових. Підсумком дії функції оцінки є висновки про проведену роботу. Дана функція реалізується шляхом проведення контролю за виконанням планів, аналізу відхилень і внесенням необхідних коректив. Завдання контролю за виконанням планів - звернути увагу на важливі відхилення, які вимагають детального аналізу. Це можна здійснити шляхом управління відхиленнями.

Зіставлення фактично досягнутих і планових (цільових) показників діяльності здійснюється шляхом їх порівняння і розрахунку показників абсолютного і відносного відхилень. Характер порівняння по кожному з показників системи контролю визначається його суттю.

Показники, які використовуються для цього, залежать від характеру аналізованої діяльності. Якщо об'єктом аналізу є ліквідність, то, відповідно, ключовими є фінансові показники, які характеризують ліквідність. Відповідність або невідповідність їх нормам і визначатиме -виконано план чи ні, а також те, наскільки ефективно працював банк.

Практично реалізовувати оцінку рекомендується шляхом проведення повторної діагностики, під час якої особливу увагу приділяють кризовим ділянкам роботи банку.

Підсумковим критерієм ефективності буде поліпшення фінансового стану банку як з погляду кількісного, так і якісного аналізу.

При цьому найбільш складним етапом роботи контролера є визначення допустимих меж відхилення контрольних показників та оцінка ступеня нейтралізації того або іншого кризового явища. Згідно з класичним підходом до здійснення контролю на підготовчому етапі мають бути визначені і зафіксовані допустимі межі відхилень і прогнозні значення по кожному з контрольованих показників у сумі або у відсотках. Розмір допусків залежить від трьох чинників: характеристики контрольного стандарту, масштабів діяльності, прийнятої стратегії. Кількісні параметри допустимих відхилень, як правило, не обґрунтовуються, а задаються емпірично, враховуючи досвід експерта і специфіку процесу, який контролюється.

Після визначення фактично досягнутих результатів і їх порівняння зі встановленими стандартами процес контролю вступає в третій, завершальний етап - обґрунтування необхідних заходів.

Наступною функцією, яку повинна виконувати підсистема контролю та оцінки результатів, є обмін інформаційними потоками між підсистемами фінансової безпеки банку, а також проведення аналітичної роботи. Дана функція є ланкою, яка об'єднує інші частини системи. Саме підсистема контролю та оцінки результатів відповідає за інформаційні потоки - їх переміщення і надходження до адресата. Крім того, перевіряється зворотний зв'язок, а саме: чи правильно інтерпретована інформація, чи правильно виконуються планові заходи. Вона є буфером між іншими підсистемами.

Інформація, яка надається контролерами, використовується мене-

джерами з метою:

а) планування, оцінки й управління діяльністю банку;

б) забезпечення належного використання активів банку;

в) комунікації із зацікавленими зовнішніми особами.

Очевидно, що для виконання своїх функцій менеджерам необхідна повна, достовірна і своєчасна інформація. Також інформація має бути систематизована, проаналізована, інтерпретована і агрегована.

Саме в цьому полягає місія контролерів: в інформаційній, а також консультаційній підтримці менеджерів для того, щоб останні могли якісно виконувати свою роботу.

Робота контролера не зводиться тільки до підготовки та надання інформації для керівництва. Контролери також активно залучаються до процесу управління банком:

· вони беруть участь в ухваленні стратегічних, тактичних і оперативних рішень;

· разом із менеджментом здійснюють свій внесок у забезпечення координації зусиль окремих підрозділів банку;

· забезпечують функціонування банку як єдиного організму, що дозволяє досягти якнайкращих результатів у довгостроковій, серед ньостроковій і короткостроковій перспективах.

Контролер у системі фінансової безпеки банку відповідає не тільки за розробку комплексу заходів щодо протидії кризовим явищам, але і за адаптацію персоналу банку до роботи в рамках створеної системи фінансової безпеки. В обов'язки контролера також входить забезпечення учасників процесу фінансового управління необхідною фінансово-економічною інформацією, наприклад, фактичними даними минулих періодів, цільовими показниками на перспективу, плановими значеннями ряду коефіцієнтів, лімітів і нормативів. Також контролер відповідає за організацію процесів попередження криз, а отже, він повинен володіти необхідними повноваженнями для здійснення заходів щодо забезпечення фінансової безпеки.

Підсистема контролю та оцінки результатів не обмежується тільки внутрішнім контролем за реалізацією заходів щодо забезпечення фінансової безпеки і оцінкою їх результативності, але і є ефективною координуючою системою забезпечення взаємозв'язку між формуванням інформаційної бази, діагностикою, плануванням і контролем.

Таким чином, контроль, з одного боку, є завершальним етапом процесу забезпечення фінансової безпеки банку, а з іншого - це ланка, яка поєднує всі інші складові запропонованої системи. Він забезпечує зворотний зв'язок, оцінюючи ефективність фінансових заходів і звертаючи увагу менеджерів на значні відхилення від запланованих показників, що дає можливість ухвалювати оперативні управлінські рішення, спрямовані на виконання поставлених завдань. Застосування контролю дозволяє істотно підвищити ефективність дії системи фінансової безпеки банку в цілому.

Таким чином, використання пропонованої системи фінансової безпеки в банках, з урахуванням розроблених пропозицій, дозволить підвищити рівень їх фінансової безпеки, ступінь ефективності і захищеності діяльності.

Висновок

Основною метою безпеки банківської діяльності вважається можливость заподіяння банку збитків або упущення вигоди; забезпечення ефективної діяльності банку та якісної реалізації ним операцій та угод. До основних завдань безпеки банківської діяльності входять: захист законних інтересів банку і його працівників; профілактика та попередження правопорушень і злочинних посягань на власність і персонал банку; своєчасне виявлення реальних і потенційних загроз банку, проведення заходів щодо їх нейтралізації; оперативне реагування елементів структури банку на загрози, що виникають, та негативні тенденції розвитку зовнішніх і внутрішніх обставин; виявлення внутрішніх і зовнішніх причин і умов, які можуть сприяти заподіянню банку, його працівникам, клієнтам і акціонерам матеріальної та іншої шкоди, перешкоджати їх нормальній діяльності; виявлення та формування причин і умов, сприятливих для реалізації банком своїх основних інтересів; виховання та навчання персоналу з питань безпеки; послаблення шкідливих наслідків від акцій конкурентів або злочинців, спрямованих на підрив безпеки банку; збереження й ефективне використання фінансових, матеріальних і інформаційних ресурсів банку.