Аналіз депозитних операцій банка

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

кафедра Банківської справи

КУРСОВА РОБОТА

Аналіз депозитних операцій банка

Студентка

А.Г. Жданова

Харків, ХНЕУ, 2010

ЗМІСТ

депозитна операція банк

Вступ

1. Теоретичні основи здійснення депозитних операцій комерційним банком

1.1 Сутність депозитів та їх класифікація

1.2 Депозитна політика як основа забезпечення кредитної діяльності

1.3 Проблеми формування ресурсної бази банку в період кризи

2. Аналіз здійснення депозитних операцій банками України

2.1 Аналіз формування ресурсної бази банками України

2.2 Аналіз структури ресурсної бази ВАТ «Ощадний банк України»

2.3 Аналіз ділової активності банку в частині пасиві

3. Модель залежності рентабельності активів ВАТ «Ощадний банк України»

від коефіцієнтів ділової активності в частині пасивів

Висновки

Перелік використаної літератури

Додатки

ВСТУП

Банки належать до числа нових ринкових структур, що найбільш швидко та ефективно розвиваються в економіці України перехідного періоду. Більшість видів діяльності в банківській справі пов'язані між собою, тому банк є однією великою системою із взаємозалежними складовими.

Одним з основних напрямків банківської діяльності можна вважати депозитну, що формує ресурсну базу банку, визначає його фінансову стабільність та сталість. Найбільш важливою умовою розвитку депозитної діяльності банку, з точки зору управління, є система звітності, яка надає вищому керівництву точну картину того, що відбувається в банку в будь-який час.

Основну частину ресурсів банків формують залучені кошти, які покривають до 90% всієї потреби в коштах для здійснення активних банківських операцій. Комерційний банк має можливість залучати кошти підприємств, організацій, установ, населення й інших банків у формі внесків (депозитів) і відкриття їм відповідних рахунків. Залучені банками кошти різноманітні за складом. Головними їхніми видами є кошти, залучені банками в процесі роботи із клієнтурою (депозити).

Згідно із ст. 1 Закона України «Про банки і банківську діяльність», вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору [2]. Для банків депозити - це головний вид їхніх пасивних операцій й, отже, основний ресурс для проведення активних кредитних операцій.

При здійсненні депозитних операцій банки вступають у конкуренцію на так званому відкритому ринку, оскільки процес мобілізації фінансових ресурсів за допомогою вкладів передбачає індивідуальний механізм нагромадження коштів.

В умовах становлення і розвитку банківської системи в Україні залучення грошових ресурсів із використанням ринку вкладів і депозитів залишається основною формою організації фінансових ресурсів економіки для подальшого їх перерозподілу банками через інші сектори фінансових ринків.

Актуальність даної теми міститься в тому, що депозитні операціїї є основною складовою банківської діяльності, за допомогою чого банки здійснюють активні операції, але в період світової економічної кризи депозитні операції у банках значно скоротилися, це було викликано суттевою недовірою населення до банківських установ.

Мета даної роботи є виявлення виявлення проблем на ринку депозитів та вкладів, пошук напрямків та перспектив розвитку ринку вкладів та депозитів в Україн в період кризи. Основними завданнями роботи є:

- визначено сутність депозиту як основної складової залучених банківських ресурсів, його роль у розвитку економіки, види депозитів та їх класифікація;

- розгляд депозитної політики банку як основу забезпечення кредитної діяльності;

- виявлення проблем формування ресурсної бази банку в період кризи;

- проведено аналіз депозитних операцій банківської системи України , а також дослідженно зміни в депозитному портфелі ВАТ «Ощадний банк України»;

- побудова моделі залежності рентабельності активів ВАТ «Ощадбанк» від коефіцієнтів ділової активності в частині пасивів за допомогою ППП Statistica.

Об'єктом дослідження є діяльнісь банківської системи України, банку ВАТ «Ощадний банк України» та його діяльності на ринку депозитних послуг.

Предметом дослідження є сукупність практичних та теоретичних проблем, що пов'язані з діяльністю банківської системи на ринку депозитних послуг, аналіз діяльності ВАТ «Ощадний банк України».

Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу роботи складають дослідження вчених щодо вивчення депозитної діяльності банку. У роботі використано системний аналіз, порівняльний аналіз, методи статистичного аналізу.

Для написання роботи використовувалися нормативно-правові акти України, періодичні видання, статистична звітність, підручники та інша література в якій розглянуто економічну сутність депозитних операцій, діяльність комерційних банків на ринку депозитних послуг, удосконалення депозитних операцій.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗДІЙСНЕННЯ ДЕПОЗИТНИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИМ БАНКОМ

1.1 Сутність депозитів та їх класифікація

Депозит (лат. deposityum - річ, яка передана на зберігання) - кошти які надаються фізичними чи юридичними особами (резидентами або нерезидентами) в управління фінансово-кредитному інституту, в тому числі комерційному банку, на визначений строк та під процент, що оформляється відповідною угодою [10].

Залучені кошти банків покривають понад 90% всієї потреби в грошових ресурсах для здійснення активних операцій, насамперед кредитних. Роль депозитів дуже велика, вони мобілізують тимчасово вільні кошти юридичних і фізичних осіб на ринку кредитних ресурсів, комерційні банки з їхньою допомогою задовольняють потребу народного господарства в додаткових оборотних коштах, сприяють перетворенню грошей у капітал, забезпечують потреби населення в споживчому кредиті. Депозитні операції - поняття широке, оскільки до них відноситься вся діяльність банку, пов'язана із залученням коштів у внески. Особливість депозиту полягає в його роздвоєності в практичному застосуванні. По-перше, депозит є для вкладника потенційними грошима, вкладник може виписати чек і спрямувати відповідну суму в обіг. Але в той же час “банківські гроші” приносять вкладникові дохід, виступають уже в ролі капіталу. Перевага депозиту перед готівкою в тому, що депозит приносить дохід у формі процента, а недолік - що процент депозиту нижчий порівняно з тим, який виплатять на капітал, якщо його позичити [23].

Організація депозитних операцій повинна здійснюватися при дотриманні ряду принципів [31]:

· одержання прибутку й створення умов для одержання прибутку в майбутньому;

· гнучка політика при керуванні депозитними операціями для підтримки оперативної ліквідності банку;

· погодженість між депозитною політикою й прибутковістю активів;

· розвиток банківських послуг з метою залучення клієнтів.

Краще зрозуміти сутність депозиту дозволяє її класифікація за різними ознаками. Одна з найбільших класифікацій банківських депозитів здійснена М.Д. Алексеєнко [35].

В залежності від категорії вкладника, вклади бувають:

· фізичних осіб;

· юридичних осіб.

За правом власності поділяються:

· іменні;

· на пред'явника.

Щодо секторів економіки:

· фінансові корпорації;

· не фінансові корпорації.

· органи державного управління та підвідомчі ним некомерційні організації, що утримуються за рахунок бюджету;

· домашні господарства.

· некомерційні господарства, що обслуговують домашні господарства;

За ознакою резедентності депозити бувають:

· вклади резидентів;

· вклади нерезидентів.

Залежно від форми власності:

· з державною та недержавною формою власності;

· приватні вклади;

· колективні вклади;

· вклади юридичних осіб;

· фізичних осіб-нерезидентів.

У залежності від виду підприємств, розрізняють такі види депозитів:

· приватних підприємств;

· колективних;

· господарських товариств;

· комунальних товариств;

· державних підприємств;

· підприємств заснованих на власності об'єднання громадян.

За формою доходу від депозитного розміщення коштів:

· вклади з доходами в грошовій формі;

· доходи в грошово-речовій формі.

Виходячи з оподаткування доходів по вкладам:

· неоподатковані;

· оподатковані.

Зважаючи на вік вкладника, депозити поділяються на:

· на дітей (до 16 років);

· молодіжні (від 16 років до 30 років)

· осіб зрілого віку (від 30 до 45 років)

· осіб предпенсіного віку (від 45 років до 55-60років)

· пенсійного віку

Залежно від виду валюти, в якій залучаються кошти у вклади:

· в національній валюті;

· в іноземній валюті.

Виходячи із можливості капіталізації нарахованих відсотків:

· з простими відсотками;

· складними відсотками;

За характером визначення відсоткові вклади бувають:

· з фіксованою процентною ставкою;

· з плаваючою процентною ставкою;

· безпроцентні.

Залежності від періодичності виплати процентів за вклад поділяють на вклади з виплатою відсотків:

· за період, тобто через певний час після залучених банком коштів;

· авансом, тобто одночасно із вненсенням коштів на вклад;

· за запитом,у зв'язку із закриттям вкладного рахунку.

За характером вилучення коштів вклади поділяються:

· без попереднього повідомлення про вилучення;

· з обмеженням вилученні коштів.

В залежності від терміну залучення коштів:

· депозити до запитання;

· строкові депозити.

Депозити до запитання - заощадження, які вносяться до установ комерційного банку без обговорення терміну зберігання. Розрізняють депозити, які можна знімати частками або повністю [26].

Строкові депозити - це грошові ресурси, які розміщуються їх власниками у банку для зберігання та зараховується на відповідні депозитні рахунки на визначений термін з виплатою обумовлених процентів [11]. Ці кошти можуть зберігатись на рахунку з обліку ощадних (депозитних) сертифікатів або строкових і цільових рахунках клієнтів.

Строковий депозит з правом поповнення - вклад, на який можна робити додаткові внесення як готівковим, так і безготівковим шляхом. Банк встановлює мінімальний розмір додаткового внеску, виходячи зі своїх операційних та загально-банківських витрат [12].

Особливості строкових депозитів:

приймаються на термін за домовленістю з вкладником;

поповнюються за бажанням вкладника;

виплачуються лише за умови попереднього повідомлення установі банку.

Залежно від терміну розрізняють строкові вклади:

до 1 місяця;

від 1 до 3 місяців;

від 3 до 6 місяців;

від 6 до 12 місяців;

понад 12 місяців.

Депозити до запитання являють собою засоби, які клієнт може вимагати в будь-який момент без попереднього повідомлення банку. До них відносять засоби розрахункових, поточних, бюджетних та інших рахунків, пов'язаних із здійсненням розрахунків, або цільовим використанням грошових засобів. Депозити до запитання призначаються для здійснення поточних розрахунків. Ініціатива відкриття такого депозиту походить від вкладника. Рух грошових коштів по цьому рахунку може банк переводити готівкою, чеками, переводом або іншими розрахунковими документами [47].

З точки зору управління банківською ліквідністю більш вигідними для банку є поточні і бюджетні рахунки, рахунки по фінансуванню капітальних вкладень, рахунки спеціального призначення, оскільки характер руху засобів по них, суми, строки, періодичність може бути заздалегідь відомі банку. До депозитів до запитання відноситься контокорентний рахунок. Контокорент (від лат. conto corrente -поточний рахунок) - це єдиний рахунок, на якому враховуються всі операції банку з клієнтом. На ньому відображаються з одного боку позики банку і всі платежі по рахунку за дорученням клієнта (Д^т), а з другого - засоби, які надходять на рахунок у вигляді переказів, вкладів, повернення кредиту (К^т). Контокорентні рахунки відкриваються першокласним клієнтам, до того лише юридичним особам [21].

До депозитів до запитання відносяться також кореспондентські рахунки банків, відкриті в банках-кореспондентах з ціллю здійснення розрахунків і платежів в односторонньому порядку чи по дорученню один до одного (рис.1.1.)



Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛОРО	До 3 місяців	Строкові
	3 - 6 місяців	Строкові з додатковими внесками
НОСТРО	9 - 12 місяців	До запитання
	Понад 12 місяців	На поточному рахунку

Рис.1.1. Види строкових депозитів

Кореспондентські рахунки відкриті банком в інших банках, називаються, НОСТРО-рахунки, а навпаки ЛОРО-рахунки. Утворення на ЛОРО-рахунку пасивного (кредитного) сальдо означає наявність оборотів банку додаткових ресурсів, залучених від банка-кореспондента, а активного (дебетового) сальдо - виникнення овердрафту, тобто надання позики. По НОСТРО-рахунку кредитовий залишок означає залучення в обіг відповідності з угодою про овердрафт, засобів другого банку є дебетовим - розміщення частин своїх засобів у цьому банку. Таким чином, кредитове сальдо на рахунках ЛОРО і НОСТРО відображає в балансі банку ресурси отримані від банків-кореспондентів [34].

Режим використання депозитів до запитання значною мірою визначається видом рахунку. Якщо це розрахунковий чи поточний рахунок юридичної особи або вкладний рахунок до запитання фізичної особи, то клієнт банку може отримати гроші з розрахунку в межах фактичного залишку на ньому, тобто може розпоряджатися лише власним вкладом. Якщо ж це контокорентний рахунок, то на ньому можливе як позитивне так і негативне сальдо.

Визначальною особливістю депозитів до запитання є те, що по них виплачується досить низький процент, а не рідко власникам таких рахунків взагалі не виплачуються. У багатьох країнах (США, Великобританія, Франція) нарахування процентів за вкладами до запитання заборонено законодавчо. В Україні комерційні банки практикують здебільшого виплату незначних процентів по депозитах до запитання, водночас з клієнтів стягується плата за розрахунково-касове обслуговування.

Для клієнтів банку головною перевагою депозитів до запитання є їх висока ліквідність, що надає можливість безпосереднього їх використання як засобу платежу.

Економічна суть депозитів до запитання передбачає, що його власник може в будь-який момент звернутись в банк за своїми коштами. Тому при поверхневій оцінці ситуації може здаватися, що банки вимушені тримати суми коштів, адекватні обсягу вкладів до запитання, у безпосередньо ліквідній формі, що безумовно не може позитивно відобразитись на дохідності банківської діяльності. Однак, як засвідчує практика, хоча депозити до запитання і є найбільше динамічною частиною залучених банківських ресурсів, клієнти-власники рахунків далеко не в повному обсязі використовують наявні в них грошові кошти. У результаті залишається так званий твердий залишок, який використовується банком для активних вкладень. В середньому цей залишок є певною очікуваною величиною, яку можна приблизно розрахувати. Він утворюється внаслідок того, що більшість клієнтів банку регулярно знімаючи кошти зі своїх рахунків поповнюють їх через деякий час з такою ж регулярністю [35].

На рахунках до запитання клієнти, як правило, утворюють залишки коштів, необхідні для покриття найближчих поточних платежів. Однак, звичайно не вигідно утримувати значні суми коштів на таких рахунках, оскільки вони практично не приносять їх власнику доходу. Це зумовлює необхідність використання на рівні з рахунками до запитання інших варіантів вкладення капіталу, що можливо мають дещо меншу ліквідність, але приносять значно більші доходи. Для банків вони є більш дорогим джерелом коштів, але і разом з тим і більш стабільними ресурсами. До таких джерел формування залученого банківського капіталу насамперед належать строкові депозити.

Строкові депозити - це грошові кошти юридичний і фізичних осіб, поміщені на збереження в банк на заздалегідь визначений строк, але, як правило, не менше 1 місяця [52].

Розрізняють прості строкові і строкові депозити з попереднім повідомленням про вилучення.

Під простими строковими депозитами розуміють передачу засобів у повне розпорядження банку на строк і умови по угоді, а по закінченні строку строковий депозит може бути знятий у будь-який момент. На цьому рахунку зберігаються засоби, які приносять власнику процентний дохід і не призначені для розрахунків з третіми особами. Чим більша сума і строки вкладу, тим більшими будуть проценти по ньому. Діюча практика передбачає оформлення строкових вкладів на 1, 3, 6, 9, 12 місяців і більше. Така детальність стимулює вкладників до раціональної організації власних засобів і їх вкладанню, а також створює банкам умови для управління своєю ліквідністю [12].

На відміну від простих строкових депозитів, вкладники, які розмістили свої кошти у депозити з попереднім повідомленням про вилучення, можуть отримати їх лише після попереднього представлення в банк спеціальної заяви. Строки подачі такої заяви заздалегідь обумовлюються, у відповідності до них встановлюється величина процентів за депозит. Дострокове повернення коштів вкладнику супроводжується виплатою власником депозиту певного штрафу або суттєвим зниженням процентів. [7 : 9]

В Україні більшого поширення набули прості строкові депозити, які приймаються від клієнтів на довгостроковій основі, як правило, одноразово і без права поповнення. При цьому банки здебільшого залишають за собою право зміни процентної ставки в залежності від зміни облікової ставки НБУ [9].

Важливим напрямком в діяльності комерційних банків стає робота по залученню коштів населенню. Комерційним банкам успішно вдається конкурувати з великим монополістом у цій сфері - “ощадбанком”. В сучасних умовах для банків України особливо актуальним є завдання активізації роботи щодо залучення коштів клієнтів на строкові депозити, що є стабільною складовою залученого капіталу, ніж депозити до запитань. Для цього деякі банки України розпочали використовувати досвід зарубіжних банків щодо випуску депозитних сертифікатів.

Сертифікат - це письмове свідоцтво банка-емітента про вклад грошових коштів, яке засвідчує право вкладника чи його правонаступника по закінченні встановленого строку суми вкладу і процентів по ньому [11].

Депозитний сертифікат - це документ, що видається тільки юридичній особі у вигляді письмового свідоцтва банку, про внесення грошових коштів, яке надає право власнику сертифіката після закінчення встановленого терміну отримувати сумму внеску та відповідні проценти [11].

Депозитні сертифікати поділяються на необоротні і оборотні. Необоротні сертифікати зберігаються у вкладника і пред'являється по закінченні строку депозиту. Оборотні - можуть бути реалізовані на вторинному ринку і перейти до іншого власника [11].

В Україні сертифікати представляють собою здебільшого необоротні свідоцтва про внесення юридичними особами коштів на строкові депозити в банку. З розвитком в Україні грошового ринку та його інструментів усе більшого значення набуватимуть оборотні депозитні сертифікати банків, як зручніша форма розміщення капіталу, яка не “зв'язує” кошти клієнтів на тривалий період, дає їм можливість використати свої вкладення у будь-який момент.

Сертифікати мають суттєві переваги над строковими вкладами [20]:

завдяки більшій кількості можливих фінансових посередників в розповсюдженні і обігу сертифікатів розширюється коло потенційних інвесторів;

завдяки вторинному ринку сертифікат може достроково передаватися власником другій особі з отриманням деякого доходу за час зберігання і без зміни при цьому ресурсів банку, в той час, як дострокове зняття строкового вкладу означає для нього втрату доходу, а для банку втрату ресурсів;

власники депозитних сертифікатів втрачають меншу частку доходу при оподаткуванні.

Проміжне місце між строковими депозитами і депозитами до запитання займають ощадні вклади. Традиційно ці операції проводив “Ощадбанк”, але в даний час при конкурентній боротьбі за ресурси комерційні банки стали активно опановувати цей сектор ринку позичкових капіталів.

Ощадні вклади - це грошові заощадження фізичних осіб, що вносяться ними до банку з метою накопичення й отримання відповідного доходу у виді процентів [11].

Головне призначення ощадних депозитів полягає в акумуляції грошових заощаджень вкладників протягом порівняно тривалого періоду часу. Ощадні депозити історично відрізняються від депозитів до запитання і строкових депозитів. Вони не призначенні для здійснення платежів, грошові суми на ощадних рахунках, як правило, не мають наперед визначеного строку розміщення. Для ощадних вкладів типовим є повільний, плавний ріст у зв'язку з тим, що використання коштів часто відбувається через кілька років після початкового внеску, на відміну від строкових депозитів, для яких характерна стрибкоподібна зміна розмірів, пов'язана із повним одноразовим використанням сум вкладу.

1.2 Депозитна політика як основа забезпечення кредитної діяльності

Для успішної кредитної діяльності комерційним банкам потрібні значні кредитні ресурси. З метою їх поповнення банки широко залучають кошти юридичних та фізичних осіб у вигляді добровільно внесених ними вкладів. Кошти, отримані у формі депозитів, комерційні банки активно використовують у своїй кредитній діяльності. Ця діяльність, як відомо, пов'язана з ризиком неповернення коштів, наданих банками у кредит. Тому за умови, що банк не подолає ризику неповернення йому кредиту, цей ризик передається клієнтам банку -- власникам депозитів. Для забезпечення стабільності і надійного функціонування в нашій державі комерційних банків та для того щоб ризик неповернення кредиту не несли власники депозитів важливу роль відіграє формування науково обґрунтованої банківської політики, основним елементом якої є депозитна політика. Приріст числа вкладників прямо залежить від депозитної політики, тому динаміка збільшення вкладників - один із показників ефективної діяльності банку.

Депозитна політика на рівні держави - це сукупність заходів, які здійснюються центральним банком і спрямовані на регламентування правил формування депозитів (вкладів) у комерційних і ощадних банках, а також у небанківських грошово-кредитних установах. Необхідність такої регламентації зумовлена тим, що, по-перше, вклади самі є специфічним видом грошей (безготівкові або депозитні гроші); по-друге, на основі депозитів формуються кредитні гроші у кратному співвідношенні відповідно до величини грошового мультиплікатора. Таким чином можна виділити два типи депозитної політики на макрорівні. Перший представляє консервативна політика або політика сильного державного регулювання депозитних установ. Вона здійснюється за сильної інфляції, або стагфляції, коли зростання рівня сукупних цін супроводжується значним спадом обсягів сукупного виробництва. Основна її мета - посилення депозитної дисципліни та обмеження грошово-кредитних установ, які мають право відкривати поточні безстрокові рахунки (чекові вклади). Другий тип депозитної політики -- ліберальна депозитна політика, що передбачає послаблення депозитної дисципліни та значне збільшення грошово-кредитних установ, які мають право відкривати поточні безстрокові рахунки (чекові вклади). Здійснюється з тим, щоб збільшити кількість депозитних кредитних грошей у національній економічній системі, таким чином стимулювати підвищення економічно активності й вихід економіки з фази кризи. Ліберальна політика особливо ефективна за незначного рівня інфляції. За високого рівня інфляції вона недоцільна, оскільки "розкручує" маховик інфляції. Окремою складовою депозитної політики, що впливає на поведінку суб'єктів грошово-кредитного ринку, є депозитна політика комерційних банків [42].

Депозитна політика являє собою складне економічне явище, її суть необхідно розглядати як у широкому, так і у вузькому значенні. У широкому - депозитна політика комерційного банку характеризується як стратегія і тактика банку при здійсненні ним діяльності щодо залучення ресурсів з метою повернення, а також при організації та управлінні депозитним процесом. Під депозитною політикою у вузькому значенні розуміється стратегія і тактика банку в частині організації депозитного процесу з метою забезпечення його ліквідності [11].

Депозитна політика комерційного банку виступає складовою банківського менеджменту щодо реалізацій конкурентних позицій на ринку депозитних послуг. Кожен комерційний банк намагається реалізувати свої інтереси за умови врахування впливу депозитної політики Національного банку України та базуючись на конкретних умовах функціонування депозитного ринку.

Збільшення стабільності депозитів знижує потребу банку в ліквідних активах. Однак зростання частки строкових депозитів призводить до зростання процентних витрат, з іншого боку - висока питома вага депозитів до вимоги сприяє підвищенню рентабельності, але призводить до зниження рівня ліквідності балансу банку.

В основі формування депозитної політики лежать як загальні, так і специфічні принципи (табл. 1) [11].

Таблиця.1.1 Принципи формування депозитної політики банку

	Принципи	Характеристика принципу
Загальні принципи 3! «*V ІЬНІГІ й 1	Принцип наукової обґрунтованості	Повинен базуватися на новітніх досягненнях науки та передового досвіду, з урахуванням дії економічних законів у межах конкретного банку з використанням науково обґрунтованих методик.
	Принцип цілісності системи	Депозитна політика виступає як підсистема політики комерційного банку в цілому. Вона має первинний характер щодо політик у сфері активних операцій
	Принцип комплексного підходу	Розробка теоретичних основ, пріоритетних напрямів депозитної політики та оцінка підсумку дохідності від розміщення депозитів з точки зору стратегії розвитку банку
	Принцип оптимальності та ефективності	Розробка ефективних і оптимальних для цього етапу розвитку банку тактичних напрямів і методів. Визначає цілі й обсяги залучених банківських ресурсів та ефективну їх реалізацію
	Принцип єдності елементів	Усі елементи депозитної політики розглядаються не ізольовано, а в тісному взаємозв'язку і взаємозалежності
Спеціальні принципи >ічні при 1 '= й	Принцип забезпечення оптимального рівня витрат	Характеризує, цінову політику банку, уміння керівництва банку адекватно реагувати на зміни ринкових цін на депозити для регулювання прибутковості та зниження очікуваних витрат. Відсоткові ставки орієнтовані на ринкову кон'юнктуру
Принцип безпеки операцій банку	Характеризує систему захисту економічних інтересів клієнтів щодо збереження банківської таємниці за їх рахунками, а також підтримання оперативної ліквідності банку
Принцип забезпечення надійності	Від надійності банку залежить рівень ризику клієнта щодо повернення депозиту і сплати відсотків. Якість і кількість залучених коштів відображає стабільність і надійність банку

Депозитна політика комерційного банку виступає складовою банківського менеджменту щодо реалізацій конкурентних позицій на ринку депозитних послуг. Кожен комерційний банк намагається реалізувати свої інтереси за умови врахування впливу депозитної політики Національного банку України та базуючись на конкретних умовах функціонування депозитного ринку.

Загальні принципи депозитної політики єдині як для державної грошово-кредитної політики НБУ, що проводиться на макроекономічному рівні, так і для політики на рівні кожного конкретного комерційного банку. До специфічних принципів належать внутрішньобанківські принципи, пов'язані з витратами, безпекою, надійністю, оскільки банк, здійснюючи залучення коштів, намагається їх розмістити і отримати дохід не будь-якою ціною, а з урахуванням ринку, на якому він здійснює свою діяльність. Вплив кожного принципу залежить від розміру банку, кваліфікації його персоналу та собівартості послуг, які ним надаються. Здатність банку залучати депозити для вирішення своїх завдань є одним з основних критеріїв визнання банку з боку інших учасників ринку [26].

При здійсненні депозитних операцій комерційним банкам слід забезпечувати взаємозв'язок і взаємоузгодженість між цими операціями і операціями з видачі кредитів за термінами та сумами депозитних і кредитних вкладів, уживати дієві заходи щодо розвитку банківських послуг та підвищення якості і культури обслуговування.

Дотримання цих принципів дозволяє банку сформувати як стратегічні, так і тактичні напрями в організації депозитних операцій, забезпечуючи тим самим ефективність і оптимізацію його депозитної політики.

У сучасних умовах для ефективного функціонування, розвитку і досягнення цілей кожен банк розробляє свою власну депозитну політику. При цьому враховується багато факторів, що здійснює безпосередній вплив на діяльність банку

Основними факторами впливу на процес формування та реалізації депозитної політики банку є: зовнішні фактори (державна політика щодо розвитку банківської сфери; рівень інфляції та процентних ставок за депозитами; рівень розвитку банківської системи та системи кредитно- фінансових інститутів; ступінь довіри вкладників до банківських установ; демографічні фактори) та внутрішні фактори (асортимент депозитних продуктів; наявність філійної мережі; спеціалізація банку і склад його клієнтів; рівень кваліфікації персоналу).Важливим аспектом є понятійне визначення механізму депозитної політики банку як комплексу форм, інструментів, організаційно-економічних методів управління процесом формування депозитної бази банків, за допомогою яких реалізується депозитна політика, що виходить із загальних напрямів діяльності банків [11]

Депозитна політика банку здебільшого визначається характером грошово-кредитної і фіскальної політики держави. Як видно із вище зазначених факторів впливу, серед них можна виділити економічні фактори, тобто ті, які діють на всі банки, і мікроекономічні (внутрішні) фактори, що впливають на роботу конкретного банку.

Механізм формування депозитної політики включає ряд етапів, які спрямовані на виконання мети і завдань, які стоять перед банком. Кожен з етапів безпосередньо пов'язаний з іншими і є обов'язковим для формування оптимальної депозитної політики і правильної організації депозитного процесу (табл.1.2.). У процесі розробки механізму депозитної політики банку беруть участь різні структурні підрозділи, зокрема відділи маркетингу, менеджменту, обліково-операційний відділ, депозитний відділ, робота яких орієнтована на залучення коштів на умовах: повернення, строковості, платності (якщо це передбачено договором), публічності (відносно умов залучення коштів) [11].

Таблиця.1.2.Етапи формування депозитної політики

Характеристика етапів	Основні орієнтири
Постановка цілей і визначення основних завдань депозитної політики	Діяльність орієнтована на залучення оптимального обсягу грошових коштів (за строками і валютами), необхідного і достатнього для роботи на фінансових ринках за умови забезпечення мінімального рівня витрат
Виділення відповідних підрозділів і розподіл повноважень співробітникам банку	Орієнтована на визначення підрозділів банку, за якими закріплені завдання щодо залучення депозитів (відділ маркетингу) і функції щодо обслуговування депозитних операцій (депозитний, обліково-операційний відділ)
Розробка відповідних процедур залучення ресурсів	Визначені конкретні схеми, заходи, які використовують інструменти маркетингу для залучення грошових коштів юридичних і фізичних осіб шляхом прямої чи прихованої реклами або пропаганди
Організація контролю і управління в процесі здійснення депозитних операцій	Завданням контролю є уникнути або зменшити ризики, які виникають при депозитних операціях. Депозити розглядаються як самостійний об'єкт управління і джерело підвищення ефективності роботи банку

Формування чіткої та гнучкої депозитної політики банку є необхідною умовою раціональної організації діяльності банку у сфері залучення депозитів та відповідних відносин між банком та його вкладниками, що визначається перш за все правильною постановкою мети і стратегічних цілей депозитної політики банку, пріоритетів в обслуговуванні перспективних груп вкладників та використанні адекватних видів депозитних послуг як кінцевого банківського продукту, а також розробкою всіх необхідних технологічних процедур у формі спеціального алгоритму дій і заходів банківського персоналу та їх професійних обов'язків і повноважень у прийнятті рішень, що стосуються проведення депозитних операцій[16].

Таким чином, в умовах загострення конкурентної боротьби банки мають значну увагу приділяти розробці депозитної політики, яка б відображала стратегічні пріоритети в процесі формування ресурсної бази. Ефективна депозитна політика має відображати спеціалізацію конкретного банку та передбачати використання широкої номенклатури депозитних послуг, а також застосування сучасних технологій їх розробки, що сприятиме максимальному задоволенню потреб клієнтів і, як наслідок, збільшенню коштів, залучених на вкладні рахунки. Проте всім відомо, що зростання обсягів депозитів є важливим фактором зростання кредитних ресурсів, зменшення їх вартості та оптимізації кредитної політики банків. Це призведе до зменшення процентних ставок за кредитами та збільшення попиту на них з боку господарчих суб'єктів і населення. Зростання кредитних портфелів дозволить банкам збільшити свої доходи.

1.3 Проблеми формування ресурсної бази банками в період кризи

Комерційні банки, які інші суб'єкти господарських відносин, для забезпечення своєї комерційної й господарської діяльності повинні мати у своєму розпорядженні певну суму грошових коштів, тобто фінансових ресурсів.

У сучасних умовах розвитку економіки проблема формування ресурсів має першорядне значення. Ресурси комерційних банків - це сукупність власного капіталу і залученого банком у результаті проведення пасивних і активно-пасивних операцій, а також коштів, що є в його розпорядженні і можуть бути використані для активних операцій. Основним джерелом фінансових ресурсів комерційних банків є залучені кошти, які складають близько 70-80% усіх банківських ресурсів [13].

Стрімкій розвиток ринку банківських послуг України, легкий дсступ до кредитних ресурсів та курсова нестабільність, яка виникла у другій половині 2008 р., призвели до збільшення неплатежів за кредитною заборгованістю та виникнення проблем з повернення депозитів, строк виплати за якими настав. У результаті банківська система зазнала кризи ліквідності, що у свою чергу завдало удару по її репутації та підірвало довіру клієнтів. Не виправила ситуацію постанова Національного банку України про мораторій на дострокове закриття депозитів, вкладники вилучили з комерційних банків 17,6млрд грн із депозитів [30].

Отже, в умовах політичної та економічної нестабільності загострюється проблема ефективного розвитку банківського сектору та підтримання його ліквідності, вирішення цієї проблеми пов'язане із умінням банків залучати кошти клієнтів на депозитні вклади, раціонально розпоряджатися ними та формувати довгострокову стратегію такої роботи.

Головною тенденцією розвитку банківської системи останніх років було значне зростання обсягів кредитів населенню, яке не завжди підкріплювалось аналогічним зростанням депозитної бази (табл. 1.3.) [18].

Таблиця.1.3.Динаміка депозитів домашніх господарств і кредитів, наданих домашнім господарствам банками України

Валюта	На кінець 2007 р.	На кінець 2008 року
	Депози-ти	Кредити	Відхилення	Депози-ти	Кредити	Відхи-лення
Національна валюта	102 379	58 403	+43 976	110 016	78 821	+31 195
Іноземна валюта	64 860	101 983	-37 123	107 844	201 669	-93 825
Усього	167 239	160 386	+6 853	217 860	280 490	-62 630

Основною проблемою для банкірів у ситуації, яка склалася сьогодні, є неповернення кредитів. Що стосується обсягів кредитів та депозитів домашніх господарств, то станом на кінець грудня 2008 р. кредити в іноземній валюті перевищували депозити майже в 2 рази (рис. 1.3.). Також проблемою зміни ресурсів банку є зменшення заробітної плати населення, скорочення робочих місць, високий рівень інфляції, низькі відсоткові ставки за депозитами, нестабільність курсу гривні до світових валют, зменшення довіри населення до банківських установ.

Не всі банківські установи докладали зусилля до розвитку конкурентних депозитних продуктів. Проблема полягає в тому, що депозити не приносять прибутку, а слугують джерелом капіталу для кредитування. Однак розробка та впровадження нових депозитних продуктів з різними умовами для клієнтів потребують значних витрат з боку банків.

Також загострило проблему ліквідності банків бажання домашніх господарств отримати свої депозитні кошти до закінчення строків їх розміщення, що було зумовлено посиленням кризових явищ та стрімким знеціненням національної валюти. Заборона Національного банку на дострокове вилучення депозитів посіяла паніку серед населення та підірвала довіру до банківської системи. Збереження вже наявних та залучення нових вкладів стає першочерговим завданням для банків, запорукою їх нормальної діяльності [26].

Робота банків із залучення депозитів потребує особливої уваги в сучасних кризових умовах, оскільки проблема ліквідності викликала труднощі з отриманням фінансування на ринку капіталів, а розвиток стабільної депозитної бази допоможе стабілізувати ситуацію. Стабільний депозитний портфель забезпечить банку не тільки приплив коштів, а також буде формувати репутацію надійності.

Здатність фінансової установи залучити заощадження населення та підприємців свідчить про довіру до банку, а відтак вплив кризи на його діяльність буде незначним. кількість залучених депозитних вкладів та їх розмір мають велике значення для банку [18].

Клієнти у всьому світі прагнуть зберігати свої гроші в різних формах і для конкретних цілей. Споживачі із недостатнім рівнем доходу або населення, яке не дуже активне в банківському секторі, будуть розміщувати депозитні вклади тільки у випадку, якщо у банках для них будуть створені спеціальні умови. Проте останнім часом більшість банківських установ приділяли увагу лише кредитуванню і недостатньо звертали увагу на залучення депозитів.

Домашні господарства прагнуть розміщувати депозити для компенсації нерівномірності своїх доходів. Клієнти із недостатнім рівнем доходу, вкладаючи свої кошти на ощадні рахунки, мають різні цілі, наприклад, бажають застрахувати себе на випадок втрати здоров'я, можливої непрацездатності тощо, а також для того, щоб заощадити кошти для майбутніх витрат. У цьому випадку безпека вкладу, конфіденційність, довіра між клієнтом і банком набувають великого значення. Швидкий доступ до депозитного рахунку також може бути надзвичайно важливою обставиною для осіб із невисоким рівнем доходів, оскільки при непередбачених витратах вони хочуть мати можливість оперативного доступу до своїх грошових коштів. Також має значення і вартість таких операцій, як відкриття і закриття депозитного рахунку [30].

Висока реальна процентна ставка за депозитами сьогодні залишається головним способом залучення клієнтів із низьким рівнем доходу до ощадних послуг. Установи банків, які здійснюють мікрофінансування, орієнтуючись на ощадні стратегії, змогли б розширити і поглибити свою ринкову присутність, адже значна кількість малозабезпечених громадян прагне використовувати ощадні послуги, а не кредитні. Крім того, надходження від населення грошей для їх розміщення на депозитах є більш стійкім каналом надходження коштів, ніж альтернативні джерела, наприклад, кредити на міжбанківському ринку та залучення коштів на зовнішніх ринках капіталів. Таке постійне джерело припливу грошових коштів може допомогти в розвитку кредитного напряму діяльності банківських установ, а відтак, принести вигоду і банку, і клієнтам. Оскільки клієнти стають зацікавленими особами у стосунках з банківською установою, що займається депозитами, такі структури повинні забезпечувати різноманітність пропонованих нових продуктів і ефективність обслуговування. Прибуткова, зважена стратегія діяльності банківської установи та дієвий контроль покликані формувати впевненість клієнтів у фінансових операціях, які проводить банк.

У часи політичної та економічної нестабільності, зростання рівня інфляції та зниження доходів населення залучення коштів малозабезпечених або недостатньо активних у банківській сфері клієнтів є досить складним завданням навіть для ефективних банків. За найменшої невпевненості в майбутньому вкладник віддає перевагу альтернативним джерелам заощадження своїх коштів, щоб застрахувати себе від нестабільності.

Досвід зарубіжних банків, які працюють з незадіяними в банківському секторі клієнтами, щодо залучення депозитів показує, що існує декілька головних чинників для досягнення успіху у цій сфері фінансової діяльності [17].

По-перше, лібералізація банківського сектору набуває дуже великого значення, оскільки веде до підвищення конкуренції. Конкуренція змушує банки розробляти і пропонувати клієнтам нові фінансові продукти і послуги, у тому числі й ощадні. При цьому ділова репутація є одним із вирішальних факторів для залучення вкладників, оскільки допомагає сформувати довіру у потенційного клієнта.

По-друге, ощадні продукти і технології впливають на залучення депозитів. Найбільш успішним способом залучення внесків небагатих клієнтів є індивідуальні ощадні рахунки, без плати за користування, з відкритим доступом до них.

По-третє, управління ліквідністю і ризик-менеджмент, регулятивна система і внутрішній контроль забезпечують загальний курс і напрямок розвитку фінансових стратегій, а також захищають інтереси вкладників.

По-четверте, зниження вартості розміщення депозитних вкладів, зменшення адміністративних витрат завдяки розробці простих ощадних продуктів, система диференційованих процентних ставок дозволяють досягти високого рівня операційної ефективності й залучити великі обсяги депозитів.

Таким чином основним завданням банку при розробці пакета депозитних послуг має стати чітке формулювання того, чому клієнти повинні принести свої заощадження у конкретний банк. Для цього необхідно:

· розробити прості і зрозумілі споживачеві депозитні продукти, які

б не потребували значних витрат з боку банку;

· при розробці депозитних послуг треба враховувати загальну ситуацію на ринку і всередині самого банку;

· депозити повинні враховувати інтереси певного сегмента споживачів, на який орієнтується банківська установа;

· необхідно залучити до роботи в банку досвідчених менеджерів, які володіють навиками розробки і впровадження пакетів депозитних послуг;

· забезпечити депозитним послугам однакову частку у загальному портфелі роздрібного бізнесу банку поряд із кредитними і платіжними картками, споживчим та іпотечним кредитуванням, інвестиційними продуктами, приділяти кожному з цих напрямів рівноцінну увагу;

· провести дослідження кола наявних та потенційних клієнтів, проаналізувати джерела їх доходів і фінансові очікування з метою повногозадоволення їхніх потреб;

· провести дослідження цінової чутливості того споживчого сегмента, який банк обслуговує, та встановити оптимальні ціни на пропонований продукт;

· звернути увагу на навчання і мотивацію персоналу щодо роботи із збільшеними обсягами активів і пасивів, а також належним чином управляти ліквідністю. Різниця між вартістю залучення коштів і прибутковістю кредитування має корегуватися обережно, щоб забезпечитифінансову стійкість банку;

· залучати кошти від громадян не тільки за допомогою традиційних депозитів, а використовувати також перспективний напрямок розвитку -- реалізацію ощадних сертифікатів. Сертифікати мають підвищену, порівняно з депозитом, прибутковість, що привабить інвесторів, разом з тим вони погодяться з дисконтом у разі дострокового пред'явлення сертифіката банку.

Ефективна робота в галузі розробки депозитних продуктів неможлива без взаємодії з іншими напрямами банківського бізнесу. Така взаємодія не тільки допоможе налагодити внутрішньобанківські комунікації, але і надасть можливість кожному з фахівців підвищити свою кваліфікацію в банківській справі. Банківським установам України необхідно звернути увагу на ефективне депозитне залучення коштів, оскільки приплив депозитів забезпечує банківському бізнесу необхідну динаміку, і є тим джерелом, завдяки якому такий бізнес існує

2. АНАЛІЗ ДЕПОЗИТНИХ ОПЕРАЦІЙ

2.1 Аналіз формування ресурсної бази банками України

Аналіз структури залучених клієнтських коштів комерційного банку в умовах конкуренції між банками за грошові ресурси, яка зростає, має першочергове значення для управління банком. Якість залучених ресурсів виявляється насамперед у їх стабільності. І чим більшою є частка стабільних ресурсів, тим, природно, вищою є ліквідність. Структура залучених клієнтських коштів не тільки відображає ступінь стійкості ресурсної бази банку, але й дозволяє прогнозувати потребу в ліквідних коштах для погашення зобов'язань за депозитами, отриманими кредитами. Клієнтські кошти, на частку яких припадає основна частина залучених ресурсів, є базисом для підтримки надійності банку [7].

При здійсненні депозитний операцій банки вступають у конкуренцію, оскільки процес мобілізації фінансових ресурсів за допомогою вкладів передбачає індивідуальний механізм нагромадження коштів.

Обсяг депозитів, залучених у резидентів, на 01.01.2009 р. становив 359.7 млрд. грн. За рік темпи зростання депозитів становили 126.7 проти 152.7% на кінець грудня 2007 року (табл.2.1) [43].

Таблиця 2.1.Основні показники розвитку депозитного ринку України

	2008 рік	Довідково: 2007 рік
Показники	млрд. грн.	питома вага, %	% до попе-приріст, реднього млрд. грн. року	млрд. грн.	питома вага, %	приріст, млрд. грн.	% до попереднього року
Депозити, всього
у тому числі:	359.7	100.0	75.8 126.7	283.9	100.0	98.0	152.7
			За видами валют
у національній валюті	201,8	56.1	9.5 105.0	192.3	67.7	77.2	167.1
в іноземній валюті	157.9	43.9	66.3 172.4	91.6	32.3	20.8	129.3
			За строками погашення
на вимогу	107.6	29.9	14.2 115.2	93.4	32.9	30.8	149.3
короткострокові	92.9	25.8	32.3 153.3	60.6	21.4	17.9	141.8
довгострокові	159.2	44.3	29.3 122.6	129.9	45.7	49.3	161.1
			За секторами економіки
нефінансових корпорацій	118.2	32.9	22.6 123.6	95.6	33.7	30.0	145.7
домашніх господарств	217.9	60.6	50.6 130.3	167.2	58.9	58.4	153.6
інші	23.6	6.5	2.6 112.5	21.1	7.4	9.6	184.0

Коливання динаміки зростання депозитів відповідало динаміці економічного зростання, Поступове уповільнення темпів зростання відмічалось з квітня 2008 року. У травні скорочення обсягів депозитів головним чином відбулось внаслідок ревальвації гривні до основних іноземних валют. Крім того, активніше використання власних обігових коштів для фінансування бізнесу (за умови уповільнення темпів кредитування, посилення фінансової дисципліни та продовження урядом України політики з акумуляції коштів) призвело до зменшення залишків коштів на рахунках інституційних одиниць сектору нефінансових корпорацій в національній валюті. У липні - вересні у зв'язку з гальмуванням зростання економіки, зменшились надходження виручки на рахунки на вимогу корпорацій сектору нефінансових корпорацій; зросли поточні витрати (фактор сезонності та підвищення цін) та зменшилась схильність населення до заощаджень. Наприкінці вересня внаслідок штучно спровокованої недовіри у населення до фінансового стану окремих банків та банківської системи в цілому, що відбулось на тлі погіршення зовнішньої кон'юнктури та економічного становища в країні, почався відплив коштів з депозитних рахунків клієнтів, особливо сектору домашніх господарств. Наприкінці листопада на грошово - кредитному ринку почали проявлятися певні ознаки стабілізації. грн., значна частка приросту грн., забезпечена за рахунок знецінення гривні до основних іноземних валют.

Проведено аналіз залучених вільних грошових коштів банками України за проміжок часу 2006 - 2008 року, залучені кошти приведені у грн. табл. 2.2. [55].

Таблиця 2.2.Депозити банківських установ у розрізі сроків погашення

Період	Усього(грн..грн.)	у тому числі за строками	Відсоткова зміна вкладів по роках%
		на вимогу	до 1 року	від 1 року до 2 років2	більше 2 років	На вимогу	до 1 року	від 1 року до 2 років2	більше 2 років
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
2006	9 084	7 097	1 916	72
2007	14 056	11 945	2 023	72	16	168,3	105,5
2008	20 501	10 594	9 540	345	22	88,6	471,58	479,2	137,5
2009	15 260	9 126	5 734	363	37	86,14	60,1	105,22	168,18

За аналізований період відбулися суттєві зміни в розміщенні вільних коштів громадян на вкладні рахунки. Якщо в 2006 році найбільша сумма вкладів приходилась на вклади на вимогу, а по строковим вкладам більше 2-х років взагалі не було коштів, то вже починаючи з 2007 року депозитні вклади збільшуються за всіма видами рахунків приблизно на 100%, але в кінці 2008 року депозитні вклади зменьшуються, це обумовлино спадом довіри громадян до банківської системи в зв'язку з свесвітньою економічною кризою, тому в 2009 році спостерігається все більший спад депозитних вкладів.

Протягом 2008 року змінилася структура депозитів за видами валют: частка депозитів у національній валюті скоротилась на 11.6 процентного пункту до 56.1%. Уповільнення темпів зростання депозитів у національній валюті спостерігалось з квітня й до кінця звітного року. У І півріччі 2008 року темпи зростання депозитів в іноземній валюті коливалися на рівні початку року. У серпні-вересні відбулось їх уповільнення через зменшення надходжень експортної виручки на рахунки інституційних одиниць сектору нефінансових корпорацій. У жовтні-грудні темпи зростання депозитів в іноземній валюті суттєво прискорилися і за підсумками року значно перевищили темпи їх зростання у 2007 році, що було зумовлено знеціненням гривні до основних іноземних валют, в той час як в цих валютах обсяги депозитів у IV кварталі навіть скоротились.

Проаналізуємо структуру строкових депозитів в іноземній валютіі (табл.2.3.), та динаміку депозити на вимогу у іноземній валюті приведені на рис. 2.1.[55].

Таблиця 2.3.Структура строкові депозити в іноземній валюті, млн. грн.

Період	Усього	Вклади в долларах США	Вклади в євро	Відсоткова зміна
		До 1 року	Від 1 до 2 років	Більше 2 років	До 1 року	Від 1 до 2 років	Більше 2 років
09.06	602	478	42		73	9	?
09.07	513	387	4	9	103		10	85,2%
09.08	3118	1773	72	8	1265			607,8%
09.09	2404	1522	100	29	730	23		77,1%

Порівнюючи з вереснем 2007 року, у 2008 році депозити в іноземній валюті виросли на 522,6%, загалом збільшилися вклвди до 1 року як у дллларахСША, так и у євро. Такий великий «стрибок» пов'язан з тим, що розвиток банківської системи був саме у 2006-2008 році.Починаючи з листопада 2008 року, в країні почався спад довіри населення до банків і це спричинило зменьшення вкладів населення на 22,9%.Загалом зменьшилися суттєво вклади в євро.

Рис.2.1. Динаміка дипозитів на вимогу у іноземній валюті

Виходячи із рис.2.1. видно, що у 2008 році спостерігалось збільшення депозитів на вимогу в іностранній валюті і це спричинив рост депозитів у долларі США на 1128 млн.грн., та в євро на 1253 млн.грн. Але вже у 2009 році почався спад депозитів в іноземній валюті і за аналізований проміжок часу, частка депозитів в 2009 році займає найменьший відсоток 20%. Спад депозитів спричинило повернення депозитів, у долларах США було повернено депозитів на сумму 771 млн.грн., а у євро на 259млн.грн.