Можливості банків по роботі з проблемними кредитами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Можливості банків по роботі з проблемними кредитами

У статті розглянуто методи організації роботи з проблемними кредитами, які використовуються у вітчизняній банківській системі. Виявлено ефективність методу реструктуризації, під якою розуміється оптимізація проблемної заборгованості за визначеними параметрами. Визначена системність у підходах по управлінню проблемною заборгованістю в банках.

Ключові слова: проблемні кредити, метод реабілітації, метод ліквідації, реструктуризація, кредитний ризик, сек'юритизація.

Аннотация

В статье рассмотрены методы организации работы с проблемными кредитами, которые используются в отечественной банковской системе. Определена эффективность метода реструктуризации, под которой принимается оптимизация проблемной задолженности за определенными параметрами. Определена системность в подходах по управлению проблемной задолженностью в банках.

Ключевые слова: проблемные кредиты, метод реабилитации, метод ликвидаци, реструктуризация, кредитные риски, секьютиризация.

Annotation

The article considers the methods of work with problem loans, which are used in the domestic banking system. Revealed the effectiveness of the method of restructuring, which is understood as optimization problem debt according to certain parameters. A certain consistency in approaches to management of problem debts in the banks.

Keywords: distressed loans, method of rehabilitation, the method of liquidation, restructuring, credit risk, securitization.

Постановка проблеми. Наявна фінансова криза в Україні засвідчила неспроможність банків управляти портфелем проблемної заборгованості. Складність проблеми характеризується низькою здатністю банків приймати рішення по управлінню ризиками, визначенню самої природи виникнення ризиків, що негативно позначається на самих банках і фінансовій системі загалом. Попри наявності значної кількості наукових досліджень, питання ефективного управління проблемними кредитами лишається відкритим для практичного вирішення даного питання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Питанню дослідження сутності проблемних кредитів та методів їх управління приділяли вітчизняні та зарубіжні учені. Значний доробок у вивченні даного питання зробили як сучасні економісти заходу Д. Мак Нотон, С. П. Роуз Д. Сінкі, так і вітчизняні вчені О. В. Дзюблюк, А. М. Мороз, Л. О. Примостка, М.Ф. Пуховкіна, М. І. Савлук. Однак хронічно кризовий стан економіки постійно продукує нові проблемні кредити, які потребують заходів спрямованих на управління ними та подальшого зменшення їх питомої ваги у кредитному портфелі.

Метою статті є визначання можливостей банку по роботі з проблемною заборгованістю; визначення причин та наслідків виникнення проблемних кредитів; дослідження поточного стану проблемної заборгованості; визначення методів управління портфелем проблемних кредитів.

Виклад основного матеріалу. Усі без виключення банки в процесі своєї діяльності, незалежно від рівня та методів управління активними операціями, стикаються з проблемою, коли у кредитному портфелі з'являються кредити, за якими своєчасно не проводяться платежі, знижується ринкова вартість забезпечення, загалом виникають сумніви щодо повернення позики. Такі кредити прийнято називати проблемними.

Наразі існує певна полеміка в тлумаченні таких кредитів. Так, Міжнародний Валютний Фонд визначає nonperforming loans (NPL) - недіючі кредити. Згідно з цим Національний Банк України визначає такі кредити (відповідно до діючої класифікації), як сумнівні та безнадійні до повернення. Поряд з недіючими кредитами в НБУ виділяють поняття «проблемних кредитів» - до складу яких включають прострочені та сумнівні кредити. Проблемні кредити повинні включати суму прострочених платежів за кредитом згідно бухгалтерській звітності, а не весь обсяг кредитів, за якими є прострочення.

Беззаперечно зрозумілим лишається те, що кредит, за яким вчасно не проводяться платежі внаслідок погіршення фінансового стану позичальника, істотно знизилась ринкова вартість забезпечення і викликає сумніви до повернення - це буде реалізований кредитний ризик. А оскільки уникнути ризиків за кредитами (тобто втрат) неможливо, то інколи проблемні кредити сприймаються як плата за ведення банківського бізнесу.

При визначенні даної проблеми, суть питання не стільки у припустимості загалом такого явища у портфелі банку, скільки у припустимому рівні таких кредитів та, головне - необхідності роботи з ними. Адже значна кількість проблемних кредитів негативно впливає на фінансову стабільність як окремо взятого банку так і банківської системи в цілому. Таким чином, існує необхідність шукати ефективні способи вирішення даної проблеми.

Так, досвід роботи зарубіжних банків свідчить, що питома вага проблемних кредитів становить до 3% у загальному обсязі виданих (йдеться про прострочені, а не списані кредити). Якщо цей показник досягає рівня 7% - то становище банка розцінюється як кризове.

Для вітчизняних банків частка проблемної заборгованості за кредитами у портфелі діючих банків за даними НБУ станом на 01.07.2016 року становила 24,1%. У «Звіті про фінансову стабільність» регулятор констатував, що якість кредитного портфеля банків у 2015 році сягнула найнижчого історичного рівня - частка кредитів IV та V категорії в кредитних портфелях 20 найбільших банків становила 53%.

Наразі статистика НБУ вказує, що на 01.10.2016 року показник частки проблемних кредитів від сукупного розміру кредитних операцій найвищим був в таких банках: ПАТ «Банк Фамільний»- 72, 1%, ПАТ «ВТБ Банк» - 56, 8%, ПАТ «Піреус Банк МКБ» - 54,5%, ПАТ «Укрсоцбанк» - 49,6%, ПАТ КБ «Правекс Банк» - 47,8%. А в абсолютному вимірі найбільші суми безнадійних кредитів зосереджені в АТ «Ощадбанк» - 43,65 млрд грн., ПАТ «Державний експортно-імпортний банк» - 42,6 млрд, грн., ПАТ «Укрсоцбанк» - 31, 7 млрд грн..

Дані про сукупний проблемний кредитний портфель українських банків наводять і міжнародні рейтингові агентства. Так, наприклад, Fitch Ratings вважає, що обсяг проблемних кредитів у портфелі банків становить 45-50%. Агентство Standard & Poor's оцінює обсяг проблемних кредитів близько 40% сукупних кредитів банківської системи України.

Наведене вище вочевидь спонукає банківський менеджмент розробляти невідкладні заходи для роботи з проблемною заборгованістю.

Для визначення можливостей банку роботи з проблемними кредитами необхідно зрозуміти причини їх виникнення, які фактори передували появі цієї категорії кредитів у портфелі банку.

На наш погляд, спочатку доцільним було б хронологічно виокремити кредити, які видані до 2008 року, які видані в період 2013 - 2014 рр, та після 2015 року. Таке групування можна охарактеризувати рядом чинників.

Наприклад, для першої групи характерним буде те, що на фоні росту фінансового сектору значна кількість кредитів видавались у валюті без належного аналізу платоспроможності клієнтів. Обвал гривні в кінці 2008 року спровокував стрімке зростання неплатежів - а значить і зростання кількості проблемних кредитів (в окремих банках до 80-90 %).

На другу групу кредитів впливовими були політична криза та початок військових дій, внаслідок чого країна втратила разом з частиною своєї території частину активів у тому числі і фінансових разом із банківськими інститутами, їх філіями та кредитними портфелями.

І, нарешті, на третю групу кредитів мав вплив девальваційний шок, чергове зниження доходів позичальників, «останній стрибок» (?) гривні. В число «проблемних» відразу ж потрапляли як нові автокредити, так і бланкові, а ситуація з погашенням іпотеки ще більше погіршилася. У підсумку банкам в 2015 році довелося фіксувати збитки у розмірі 66.6 млрд гривень.

Загалом, якщо говорити про споживче кредитування фізичних осіб, то воно по суті зупинилося у 2015 році (за виключенням декількох банків, які продовжують роботу у сегменті беззаставного кредитування малих сум під жорсткі умови). кредит проблемний банківський заборгованість

Таким чином, можна констатувати той факт, що наявна соціально-економічна криза позначається на можливостях позичальників вчасно та в повному обсязі обслуговувати отримані кредити. З іншої сторони, соціально - фінансова криза лише спровокувала реалізацію тих ризиків, які були закладені банками у прийнятій ними кредитній політиці, адже проблемні кредити є проявом кредитного ризику кредиторів. Так як ризик - ймовірність настання негативної події, то наявність проблемної заборгованості - прояв негативної події, тобто реалізований ризик. Тому наявність проблемних кредитів відображає рівень ризику банківської кредитної діяльності у той чи інший період розвитку економіки країни.

До виникнення проблемної заборгованості призводить сукупність факторів, що породжують кредитний ризик. Фактор ризику - можливі недоліки та порушення, які негативно вплинули, або можуть негативно вплинути у майбутньому на фінансово-господарську діяльність контрагента кредитора або на можливості управління його діяльності. Ці фактори можуть бути зовнішніми - на макрорівні, або на мікрорівні - внутрішньосистемними (банківської системи, окремого банку та позичальника).

Отже, для подальшого аналізу можливості роботи банків із проблемною заборгованістю необхідно структуризувати фактори, що стали причиною росту обсягів проблемних кредитів:

Рис. 1. Фактори росту проблемних кредитів

Очевидно, що на макрорівні (зовнішні чинники) спричинюють ризик виникнення проблемних кредитів більшою мірою в період соціально-фінансових криз. Фактори на макрорівні (внутрішні чинники) пов'язані з діяльністю банку або позичальника. Формуються вони в процесі кредитної діяльності банку внаслідок управлінських рішень. Тому слід особливо звернути увагу саме на внутрішні чинники пов'язані з діяльністю банку - оскільки саме вони є керованими і контрольованими менеджментом банку. Внутрішні чинники, що виникають в середовищі функціонування позичальника виникають внаслідок його діяльності, через конюктуру ринку, недосконале управління, фінансовий стан. До того ж існує група позичальників, які навмисно порушують умови кредитування знаходячи умовно «законні» підстави для цього. Певну особливість факторів на мікрорівні становлять внутрішньосистемні банківські чинники - події у минулому у банківській системі, що спричинюють формування теперішньої проблемної заборгованості. Такими подіями визначено, наприклад, кредитну експансію 2005 -2008 рр, велика частка валютних кредитів у кредитних портфелях банків.

Загалом, проблемні кредити , які утворилися після кризи 2008 року й досі вважають чи не найбільшим негативним чинником розвитку кредитного ринку в Україні. Вітчизняні банки й досі намагаються позбутись докризових обсягів активів у вигляді неповернутих іпотечних, споживчих та корпоративних позик.

Щодо можливих методів роботи з проблемними кредитами, то сучасна практика ґрунтується на двох основних методах:

1. метод реабілітації - розробка з позичальником плану по повернені позики;

2. метод ліквідації - погашення позики за рахунок реалізації забезпечення за кредитом, залучення поручителів, продаж проблемного активу третій стороні, врешті - списання.

Метод реабілітації може включати наступні процеси:

- збір та підготовка інформації

- виявлення причин виникнення проблемної заборгованості

- контакт з позичальником

- розробка плану заходів

- реструктуризація боргу

- моніторинг виконання плану заходів

Як свідчить практика реструктуризація лишається оптимальним для взаємної роботи банку і позичальника. Позичальнику реструктуризація дає змогу покращити свій фінансовий стан та відновити платоспроможність і кредитоздатність, а для банку відновити планомірне надходження коштів. Звичайно, що реструктуризовані кредити позначаються на ліквідності і відволікають значну частину фінансових ресурсів. Банківським фахівцям слід оцінити бюджет, необхідний для плану реабілітації - адже банк самостійно фінансує даний проект. Крім того, банківські менеджери повинні враховувати не лише фінансові чинника, а й загальний політичний та економічний стан в країні, а в сучасних умовах і в регіоні. В такому випадку слід скористатися всіма можливими альтернативами повернення проблемної позики, навіть частково.

Якщо заходи реабілітації на дають бажаного результату, тоді вдаються то заходів ліквідації боргу. Зазначимо, що це останній захід зі сторони банку по відношенню до боржника і проблеми повернення позики. Власне це є констатація факту помилки роботи банку у проведені активних (кредитних) операцій, що призвело до збитків. Заходи ліквідації не поліпшують репутації банку, клієнтську базу, та фінансовий стан установи. Процес ліквідації може тривати досить довго, у деяких випадках роками.

Як реабілітація так і ліквідація досить витратні методи управління проблемних кредитів як фінансово так і в часі, і в трудових ресурсах. Найкраще, коли ризик-менеджмент банку забезпечує мінімізацію (якщо не уникнення) проблемного портфелю активних операцій.

Останніми роками велика увага приділяється організації роботи з проблемними кредитами у вітчизняних банках - створюються підрозділи, департаменти з розмежуванням функцій та відповідальності фахівців по роботі з проблемною заборгованістю від повноважень фахівців кредитування.

Результати такої роботи можна оцінити, аналізуючи стан роботи протягом останніх років.

Починаючи з 2008 року ті банки, які першими погодилися на реструктуризацію кредитів під можливості клієнтів змогли і портфель зберегти і клієнтів. Висновки про роботу системи можна зробити за фінансовими результатми. Так, у 2009 році збитки банків були на рівні 38.5 млрд гривень, за 2010 рік - 13 млрд гривень, за 2011 рік - у розмірі 7.7 млрд. гривень. Тобто один з дієвих методів реабілітації проблемних кредитів - це реструктуризація, що включає не просто пролонгацію кредиту, а й зміну схеми погашення позики, і переведення валютних кредитів у гривневі.

Надалі (2010-2012рр) банки вели більш стриману кредитну політику. На це вплинули як високі процентні ставки, так і попереджувальні заходи - зміна принципів резервування і стандартів розрахунку банківських нормативів, вдосконалення кредитної політики. Крім того, видача валютних кредитів опинилася під забороною і вплив курсу на кредитний портфель було нейтралізовано.

Однак соціально-політичні події кінця 2013 - початку 2014 років зумовили не просто фінансову кризу - зумовили девальваційний шок, погіршення платіжної дисципліни, відмову обслуговування боргу позичальників що опинилися на окупованих територіях. У підсумку, банківськи знову зафіксували збитки: за 2014 рік негативний фінансовий результат банківського сектора досяг 53 млрд гривень, а в 2015 році він зріс до 66,6 млрд гривен.

До подолання наслідків прояву ризиків долучився і регулятор проводячи рекапіталізацію банківських установ, та розробляючи попереджувальні заходи. Такими попереджуючими заходами, які передбачають визначення кредитних ризиків (а надалі їх мінімізацію) слід вважати положення про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями (постанова Правління НБУ №351 від 30.06.2016). Документ буде обов'язковим до виконання банками з 03.01.2017. Як зазначається у повідомлені НБУ, важливою особливістю нового положення є поєднання чітких деталізованих правил та загальних принципів оцінки кредитного ризику, що передбачить можливість використання обґрунтованих висновків як банку, так і регулятора. В результаті, банки не зможуть не визнавати низьку якість активів посилаючись на формальні правила. Тобто, впровадження нового положення унеможливить кредитування банками фінансово неспроможних підприємств. Наразі банки працюють у тестовому режимі за даною постановою. Але вже попередній аналіз дає змогу зробити висновки, що банки мають збільшити витрати на формування резервів. Нагадаємо, що в жовтні в НБУ заявляли, що частина банків з українським капіталом зволікає з визнанням кредитів проблемними та відповідним формуванням резервів. Норми нового положення матимуть найбільший вплив на ті активи, які за певних причин не були визнані проблемними. Це, в першу чергу, стосується кредитів, які розташовані в окупованій АР Крим та в зоні бойових дій на сході країни (що пов'язано з низькою вартістю забезпечення), а також бланкові кредити.

Наступним кроком після впровадження в дію даного регламенту, вочевидь, буде активізація потреб в новій докапіталізації, так як на суму недоформованого резерву буде зменшуватись капітал.

Таким чином, набрання чинності новими правилами оцінки кредитного ризику від початку 2017 року спонукатиме банки відображати дійсну картину якості активів.

Можливо, що нові правила оцінки кредитних ризиків ще більше загальмують процес відновлення кредитування. Проте, у підсумку зазначені заходи сприятимуть підвищенню стійкості банківської системи і спрямовані на відновлення довіри банкам.

Отже, методичний підхід до реабілітації проблемних кредитів може бути представлений певними етапами, наприклад:

- формування уявлення про проблемну ситуацію

- сегментація проблемного портфелю за певними визначеними факторами

- розробка плану заходів впливу на ситуацію

Крім того, фінансова інтерпритація управління проблемною кредитною заборгованістю повинна ґрунтуватися на математичному апараті.

Слід визнати про формування останнім часом системності у підходах управління проблемними кредитами. Так, можна певним чином означити централізовані методи управління проблемними кредитами. Це ініціативи державних фінансових інститутів створити санаційний банк (для роботи з проблемними активами), створення кредитних бюро, інститутів державної реєстрації кредитів. Безпосередньо ініціативи НБУ щодо впровадженням регламенту визначення кредитного ризику за активними банківськими операціями, вимог до рівня капіталу банків. Такі заходи повинні позитивно вплинути не тільки на якість кредитного портфелю банку, а й в цілому на рівень фінансової стабільності банківської системи та спрямовані на зміцнення довіри до банків з боку клієнтів.

На рівні банківської системи і окремо взятого банку системність підходів рішення управління проблемними кредитами визначається розробкою методів раннього попередження і реабілітації проблемних кредитів на основі розробки систем кредитного адміністрування, впровадження стрес-тестування.

До того ж, не слід відкидати перспективи роботи з проблемними кредитами на умовах факторингу.

Насамкінець звернемо увагу, на ще один чинник, який призводить до зростання частки проблемних кредитів у кредитному портфелі банків - це слабкий розвиток ринку похідних цінних паперів, кредитних деривативів, загалом фондового ринку. Розвиток цього сегменту фінансового ринку дозволив би, мінімізувати кредитні ризики шляхом сек'юритизації. Банк може імітувати цінні папери від власного імені у прив'язці до власних активів таким чином, що сплата доходу та погашення за ними залежить від отримання банком доходу та основної суми кредитів. В наших реаліях застосування сек'юритизації дасть можливість не тільки перерозприділити банківські ризики, розширити коло потенційних інвесторів, а й забезпечити фінансову стійкість і безпеку банків.

Висновки

Банківська практика засвідчує, що усі банки у своїй діяльності стикаються з проблемою обслуговування боргу позичальниками, в результаті чого виникають проблемні кредити. У даній статті розглянуті можливості банків по роботі з проблемними кредитами, методи управління проблемною заборгованістю, зовнішньосистемні та внутрішньосистемні методи що використовуються у банківській системі України для організації роботи з портфелем проблемних кредитів. Пропонується дослідити можливості перерозподілу ризиків шляхом сек'юридизації.

У підсумку необхідно зазначити, що на сучасному етапі розвитку банківської системи в Україні актуальним є питання розробки і впровадження ефективної роботи з організації управління проблемними кредитами.

Список використаних джерел

1. Шр8://Ьапк^оу.иа/соп1хо1/ик/риЬ1І8Ь/аг1;іс1е?аг1;_ід=123459

2. Сайт економічних новин [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://economics.unian.net. Назва з екрана.

3. Примостка Л. О. Фінансовий менеджмент у банку: підручник. - 2-ге вид., доп. і перероб. / Л. О. Примостка. - К.: КНЕУ, 2004. - 468 с.

4. Слобода Л. Напрями вдосконалення роботи банків України з проблемними активами в посткризовий період / Л. Слобода, Н. Дунас // Вісник НБУ. - 2011. - №4. - С. 46 - 51.

Размещено на Allbest.ru