Аналіз міжнародного фондового ринку та його впливу на український фондовий ринок

Размещено на http://www.allbest.ru/

вступ

Процес формування ринкових відносин в економіці України об`єктивно зумовлює необхідність підвищення значення ринку цінних паперів та фондової біржі зокрема, які забезпечують безперервність розширеного відтворення. Актуальність зазначеної теми обумовлюється тим, що на визначених етапах виробничого процесу майже всі підприємства випробують недолік засобів для здійснення тих чи інших господарських операцій, тобто виникає необхідність у залученні засобів ззовні. Залучення коштів через фондовий ринок - ефективніше та прибутковіше, ніж отримання кредиту. Однак, на сучасному етапі розвитку української фондової системи така задача виявляється для підприємств найчастіше непосильною. Фондовий ринок вразливий до криз, що викликає необхідність ретельного дослідження світових тенденцій фондового ринку та національних особливостей.

Даному питанню приділяється багато уваги з боку вчених-економістів: Г.Азаренкова, О. Барановський, А. Гальчинський, І. Мозговой, В.Соболєв, С.Ткаченко О. Шевчук, та ін..

Метою є теоретичне вивчення сутності ринку цінних паперів, виявлення тенденцій розвитку сучасного світового й вітчизняного фондового ринку. Досягнення поставленої мети зумовило вирішення наступних завдань:

- дослідити економічний зміст фондового ринку, цінних паперів, їх видів та функції в економіці;

- вивчити стан світового фондового ринку;

- проаналізувати сучасний стан українського фондового ринку;

- висвітити основні проблеми українського фондового ринку;

- здійснити прогнозування динаміки фондового ринку в умовах посилення невизначеності на фінансових ринка. Об'єктом дослідження виступає фондовий ринок, що є необхідним компонентом економічної системи країни. Предметом дослідження є розвиток фондового ринку в посткризовий період.

У роботі були використані наступні методи наукового дослідження: діалектичний, графоаналітичний, метод порівняння, аналізу, метод логічного узагальнення, фрактальний аналіз.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові документи з питань функціонування фондового ринку, звітні дані Міністерства фінансів України, Держкомстату України, Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, статистичні дані про ціни цінних паперів, про значення фондових індексів, розповсюджувані закордонними та українськими фондовими біржами, спеціалізованими інформаційними агентствами та інвестиційними компаніями (Bloomberg, Cbonds), статистичні дані міжнародних організацій, таких як Світовий Банк, Міжнародна асоціація бірж та ін.

I. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

Фондовий ринок зародився в надрах ринку споживчих товарів. Попередниками сучасних фондових ринків були середньовічні вексельні ярмарки і постійні вексельні ринки, що час від часу виникали і зникали в XIII-XIV ст. З торгівлею векселями пов'язана поява перших професійних учасників ринку цінних паперів і перших бірж, на яких здійснювалися операції і з товарами, і з векселями. Батьківщиною фондової біржі вважається бельгійський порт Антверпен, який відігравав значну роль у світовій торгівлі в епоху великих географічних відкриттів. Слідом за Антверпеном котирування майже всіх цінних тогочасних паперів почали здійснювати в Амстердамі, де було створено одну з перших у світі фондових бірж. Ці події відбувалися на межі ХVІ і ХVІІ ст.

Проте до XIX ст. акціонерні товариства залишалися рідкістю і їх цінні папери забезпечували незначну частку фондового обороту. Велика частина операцій з цінними паперами припадала на державні цінні папери - саме торгівля державними борговими зобов'язаннями сприяла виникненню сучасних фондових бірж і інвестиційних інститутів [8]. Найстарішою фондовою біржею з тих, що збереглися до теперішнього часу вважається Амстердамська біржа, яка була заснована в 1611 р. Другим за часом виникнення фондовим ринком в світі є ринок Великобританії. Саме на території Англії з'явилася перша спеціалізована фондова біржа, операції здійснювалися в кав'ярні Джонатана в Сіті, в районі Королівської біржі (Royal Exchange) і вулиці Треднідл, орендували для своїх зустрічей спеціальне приміщення, вперше назване фондовою біржею. Членство на біржі спочатку не було обмежено - будь-який охочий міг взяти участь в торгах, заплативши за це 6 пенсів в день_[8].

На початку ХІХ ст. роль фондових бірж в економіці зростає, адже з'явився третій фактор: первісне нагромадження капіталу. Промислова революція сприяла інтенсивному зростанню суспільного виробництва, було джерелом накопичення великих фінансових коштів. Фондовий ринок не тільки став наслідком розвитку економіки, а й помітно вплинув на цей розвиток, оптимізуючи господарські структури. Вільна конкуренція на фондових біржах, що не залежала від державного розподілу, забезпечувала переливання грошових активів у галузі, які були потрібні суспільству. Фондовий ринок активно сприяв розвитку виробництва. Саме акціонерні товариства йшли в авангарді будівництва залізниць, металургійних заводів, шахт, розвитку хімічної й текстильної галузей.

Наприкінці ХІХ ст. поряд з концентрацією фінансових коштів у великих фінансових і виробничих інститутах, із розвитком державно-монополістичної системи управління економікою змінюється фондовий ринок. Кількісні зміни вплинули на якість процесу обігу цінних паперів.

В Україні фондовий ринок зароджувався повільно. Вперше в 1796 р було створено Одеську фондової біржу. В грудні 1917 р. радянський уряд заборонив операції з цінними паперами. Поновився розвиток фондового ринку з незалежністю України.

Розвиток фондового ринку став визначальним шагом для створення сучасного механізму акумулювання коштів, із функціями та важливою роллю для впровадження ринкових відносин.

Стан фондових ринків відповідає стану господарської системи в цілому, оскільки вони є частиною повсякденного життя суспільства, і успішне функціонування економіки, яке, взагалі, неможливе без злагодженої взаємодії її підсистем та господарських структур [6].

Згідно Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», поняття ринку цінних паперів та фондового ринку ототожнюється [1]. У тій частині, в якій ринок цінних паперів заснований на грошах як на капіталі, він називається фондовим ринком і в такій якості є складовою частиною фінансового ринку. В даній роботі розглядається саме складова частина фінансового ринку і тому це поняття ототожнюється з розумінням того, що поняття ринок цінних паперів у науково-теоретичному значенні є більшим за обсягом.

Згідно із законодавством України [1], фондовий ринок - сукупність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів і похідних (деривативів).

Ринок цінних паперів ділиться на первинний та вторинний. Первинний - це емітування цінних паперів, вторинний - обертання раніше випущених цінних паперів, де відбувається сукупність усіх актів купівлі-продажу або інших форм переходу цінного паперу від одного її власника до іншого впродовж усього терміну існування цінного паперу.

Головною функцією фондового ринку є забезпечення трансформації заощаджень в інвестиції. Друга по значущості функція фондового ринку - здатність бути «дзеркалом» низки найважливіших макроекономічних процесів. Тут проявляється саме роль фондового ринку - з'єднання продавців і покупців, тобто це найбільш ефективний спосіб залучення капіталу, а значить, і вирішення соціальних та економічних проблем. Потенційні інвестори за допомогою фондового ринку отримують можливість вкладати свої заощадження в більш широке коло цінних паперів, отримуючи великі можливості для вибору. Розвиток нових форм фінансової практики також є важливою роллю фондового ринку.

Цінні папери -- грошові документи, що засвідчують право володіння або відносин позички, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їхнім власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передавання прав, що зазначені в цих документах, іншим особам [1].

Вони поділяються на три основні групи.

1. Пайові пінні папери, за якими емітент не бере зобов'язань із повернення грошових засобів, інвестованих у його діяльність, але які свідчать про участь у статутному фонді та наділяють їхніх власників правом на участь в управлінні виробництвом і отримання частки майна при ліквідації емітента.

2. Боргові цінні папери, за якими емітент несе відповідальність повернути у призначений термін кошти, інвестовані у його діяльність, але які не наділяють їхніх власників правом участі в управлінні підприємством.

3. Похідні цінні папери, механізм обігу яких пов'язаний з пайовими, борговими цінними паперами, іншими інструментами чи правами щодо них.

Всі цінні папери можна поділити на види і типи. У рамках певного виду цінного паперу простежуються її різновиди. Вид - це якісна визначеність будь-якого цінного паперу, що відрізняє його від інших цінних паперів. Наприклад, акція - вид цінного паперу, а звичайна або привілейована (префакція) - різновиди акцій. Різновиди - це цінні папери одного виду, що розрізняються між собою рядом ознак. Різноманіття фінансових інструментів пов'язане з їх місцем і значенням у системі відтворення, із ступенем суспільного розподілу праці, із загальним рівнем розвитку економіки і фондового ринку зокрема та із ступенем участі держави в емісії цінних паперів тощо. Крім найбільш поширеного фінансового інструмента - акцій, існують і такі їх види, як: облігації, векселі, банківські сертифікати, ф'ючерси, опціони, коносаменти, чеки, варанти, купони, ордери тощо.

Тип формує поєднання різних комбінацій видів (різновидів) цінних паперів, що об'єднуються за певною загальною ознакою. Іншими словами, тип цінних паперів поділяється на їх види, а останні - на різновиди цінних паперів.

Виділяються також папери, що вимагають державної реєстрації (ті ж акції) і що не вимагають такої (деякі комерційні сертифікати, а також векселі). Самостійний тип утворюють емісійні папери. Емісійні - це будь-які цінні папери, в тому числі бездокументарні, які характеризуються одночасно такими ознаками: закріплюють сукупність майнових і немайнових прав, що підлягають посвідченню поступці і безумовному здійсненню з дотриманням встановленої форми і порядку; розміщуються випусками; характеризуються рівними обсягами і термінами здійснення прав всередині одного випуску незалежно від часу їх придбання. До емісійного типу цінних паперів належать: державні боргові зобов'язання, корпоративні облігації, акції. Залежно від статусу емітента розрізнюють такі типи паперів: державні (казначейські), корпоративні, муніципальні і папери фізичних осіб.

Залежно від способу підтвердження і фіксації прав виділяють: іменні, пред'явницькі та ордерні цінні папери. В іменному цінному папері суб'єктом виражених в ній прав є фізична або юридична особа, зареєстрована в книгах (реєстрах) компанії або в записах на спеціальних рахунках цінних паперів. Для здійснення прав, що пов'язані з володіння цінним папером, а також для її передачі обов'язкова ідентифікація імені (найменування) власника в книгах (журналах) компанії або в записах на рахунках цінних паперів. Іменні цінні папери - це папери, за якими інформація про інвесторів повинна бути доступна емітенту в формі реєстру власників цінних паперів. Іменні папери можуть випускатися як в документарній, так і в бездокументарній формах.

Учасниками торгівлі виступають: емітент (особа, що здійснює випуск цінних паперів), що зацікавлений в мобілізації вільних коштів; інвестор, який має вільні кошти і бажає вигідно їх розмістити; посередник, який забезпечує обмін зобов'язань (цінних паперів) емітентів на грошові засоби інвесторів; держава, яка шляхом прийняття законодавчих актів та створення відповідних державних органів визначає умови правового регулювання діяльності фондового ринку з метою підтримання його ефективного функціонування і захисту його учасників.

Посередником на ринку є брокер на ринку цінних паперів - торговий представник, юридична особа, професійний учасник ринку цінних паперів, який має право здійснювати операції з цінними паперами за дорученням клієнта і за його рахунок [4].

До брокерських послуг належить купівля або продаж цінних паперів за дорученням клієнтів. Для надання таких послуг учасникові ринку необхідна ліцензія на здійснення брокерської діяльності.

Також брокер може проконсультувати свого клієнта щодо того або іншого цінного паперу і дати пораду про придбання якої-небудь цінного паперу. Брокерсько-дилерські організації ведуть аналіз ринку цінних паперів (торговий ринок, валютний ринок) для виявлення і прогнозування зростання або падіння цін на ту чи іншу цінний папір. Для цього вони користуються торговельними терміналами, за допомогою якого обмінюються повідомленнями і торгують з представниками інших брокерсько-дилерських організації.

Дилер (англ. dealer-торговець) -- фізична особа або фірма, що займаються купівлею-продажем цінних паперів, валют, товарів і що діє від свого імені і за свій рахунок.

Дилером може виступати Банк, член фондової біржі, що займається купівлею-продажем цінних паперів, валюти, дорогоцінних металів і що діє від свого імені і за свій рахунок.

Дилерами також можуть бути гуртові або рідше роздрібні посередники які ведуть операції від свого імені та за свій рахунок. Прибуток дилера формується з різниці цін (курсів) продавця і покупця, а також за рахунок зміни цін (курсів) в часі [4].

Отже, цінні папери - фінансові інструменти, за допомогою яких залучаються інвестиції. Вони поділяються на три основні групи: пайові цінні папери, боргові цінні папери, похідні цінні папери. Фондовий ринок - ринок цінних паперів, на якому обертаються цінні папери.

II. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ СВІТОВИХ РИНКІВ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

Глобалізаційні процеси, які не просто кількісно, а й якісно змінюють систему міжнародних економічних відносин, помітно впливають на радикальну зміну інфраструктури європейського фондового ринку. Переплітаючись із внутрієвропейськими інтеграційними процесами, вони ведуть до створення специфічної ситуації. Схоже, що поступово відновлюється фінансова рівновага між Старим і Новим Світом. Причому відновлення відбувається не стільки за рахунок послаблення позицій заокеанських фінансистів, скільки у результаті підвищення можливостей їх європейських конкурентів. Три типи інституціональних інвесторів (інвестиційні та взаємні фонди, пенсійні фонди і страхові компанії) знаходять серйозну фінансову підтримку в особі приватних інвесторів. У Європі нині дедалі більше людей, у яких є «зайві» гроші та які готові ризикнути ними заради того, щоб стати ще багатшими. Кількість мільйонерів у Європі - це більше 2, 2 млн. людей (із 7 млн. по всьому світу), і на західну частину континенту припадає чверть від усіх індивідуальних інвестиційних фондів, розміром від 1 млн. доларів США. Наявність вільних грошових коштів зумовлена не лише високою прибутковістю західноєвропейських корпорацій і банків. Помітну роль у цьому відіграє процес ліквідації (продаж) сімейних підприємств представниками нового покоління які вважають, що ліпше вкласти успадковані гроші в чужий бізнес, замість того, щоб самим займатися такою копіткою справою, як корпоративний менеджмент.

Усе це сприяло тому, що зростання фондових ринків, підтримуване новим попитом (названим фондовиками «стіною грошей» - wall of money), на багатому європейському Заході досягає двозначних цифр у річному обчисленні.

Нові можливості для фондового ринку, зумовлені зростанням попиту з боку емітентів і збільшенням пропозиції за рахунок інтеграції національних ринків країн ЄС, одночасно з наявністю конкуренції у результаті відкритості та глобалізації додали значного імпульсу його розвитку. При цьому характерним є не лише кількісне зростання обсягів операцій, що укладаються, а й якісні зміни їх структури. На зміну домінуванню інвестицій у державні та корпоративні облігації (які наприкінці 1999 р. становили 55% від усіх вкладень) приходять вкладення в корпоративні акції. Причому це тенденція окремих національних і світового ринків. Уже в 1999 р. на глобальному ринку акцій обсяги вторинної торгівлі збільшилися на 48%. Міжнародні емісії акцій в Європі також збільшилися за цей рік на 66%, досягнуши майже 83 млрд. дол., тобто більше за половину світової емісії [5]. Активізація «роздрібних інвесторів», які почувають себе ще недостатньо впевнено в новій ролі і віддають перевагу таким значно захищеним формам інвестицій, як вкладення у спільні фонди або конвертовані акції, має своїм результатом ще одне явище. Якісний розвиток фондового ринку значно зумовлюється розширенням обсягів і спектра операцій з «похідними інструментами» - деривативами (derivatives), до яких часто вдаються різні інвестиційні фонди та компанії з метою диверсифікації своїх ризиків. Істотним фактором, що вплинув на це, став також бум високотехнологічних компаній, що докотився зі США до Західної Європи. Вкладення в їх корпоративні папери однак є справою не лише прибутковою, а й доволі ризикованою. Тому багато хто з інвесторів став страхувати ці вкладення за допомогою різних деривативів, чому сприяє широке використання при емісії акцій таких компаній випуску цінних паперів із «замороженим» терміном їх перепродажу (lock-ins stocks).

Деривативи не є звичним товаром, але їх вартість «похідна» від інших ринкових інструментів: від процентних ставок до урядових облігацій, валют і кредитів. Хоча деякі біржі допускають торгівлю деривативами на своїх майданчиках, дедалі більшого поширення набуває позабіржова торгівля деривативами (over-the-counter derivatives). Приклад такої системи - система Londex. Як серйозний конкурент для неї створена система Swapswire, серед засновників якої разом із найбільшими американськими інвестиційними компаніями виступили європейські партнери: німецький Deutsche Bank, швейцарські UBS Warburg і CS First Boston, а також французький BNP Paribas. У межах цієї системи Лондонська клірингова палата (London Clearing House) буде діяти як центральний контрагент у процесі торгівлі на таких майданчиках, як Міжнародна біржа фінансових ф'ючерсів (International Financial Futures Exchange-Liffe), Лондонська біржа металів (London Metal Exchange) і Міжнародна нафтова біржа (International Petroleum Exchange). Можливо, що до сфери її діяльності будуть включені розрахункові системи Euronext і Tradepoint, а також французькі ринки ф'ючерсів (Marif) і опціонів (Monep). У цьому випадку вона перетвориться у найбільшого в Європі ЦКА [8]. До системи подібного клірингу вже залучені п'ять банків, серед яких такі європейські гіганти, як італійський IMI, а також британський за своєю «пропискою», але міжнародний за суттю HSBC. Наявність центрального контрагента (ЦКА) для розрахунків за операціями з деривативами в Європі не новинка, на відміну від розрахунків з торгівлі акціями й іншими цінними паперами. Система центрального контрагента означає, що партнери повинні розраховуватися не напряму, а з кліринговою палатою і отже, торговцям нема чого турбуватися про кредитоспроможність своїх контрагентів. Природно, що чим більше буде ринків, які використовують механізм центрального контрагента, тим більше користувачів зможуть відкрити позиції на різних ринках і таким чином забезпечити економію страхового капіталу, що резервується у відносинах з кожним торговцем. Основними перевагами такої концепції, крім економії капіталу, є операційна ефективність і збільшення розмірів кредитних ліній.

Постійно діючий чинник розвитку європейського фондового ринку - це дедалі настирливіша присутність заокеанських конкурентів, які масово переходять від принципу «мислити локально, діяти глобально» (think local, act global) вже й до глобального мислення. В умовах, коли американські інвестиційні банки і компанії функціонують, охоплюючи своїми операціями відразу всю Європу, з ними дуже важко конкурувати європейцям, які, як і раніше, концентрують свою увагу переважно на внутрішніх ринках. В останні роки європейські лідери інвестиційного бізнесу наростили свої «м'язи» за рахунок дрібніших, але дуже активних і досвідчених американських банків і компаній. Так, Deutsche Bank у червні 1999 р. виплатив 10 млрд. доларів за нью-йоркський Bankers Trust, що контролює міжбанківський ринок інвестиційних операцій. Трохи пізніше було оголошено про намір об'єднання з трьома інвестиційними будинками групи Lazard для глобалізації своїх операцій. Credit Suisse First Boston - CSFB, що раніше вийшов на інвестиційний ринок за рахунок придбання відомого бостонського банку, придбав у минулому році в США брокерську компанію Donaldson, Lufkin & Jenrette. Інший швейцарський банк - Union Bank of Switzerland UBS, що раніше прикупив інвестиційний британський банк Warburg, влітку 2000 р. підтвердив свої наміри інвестиційної спеціалізації придбанням однієї з найбільших американських інвестиційних компаній Paine Webber. Однак навіть ці європейські «важкоатлети» (мабуть, крім CSFB) не можуть зрівнятися з американськими «гігантами» (jumbos), трійкою інвестиційних банків-трильйонерів (за розміром операцій, що здійснюються) - Goldman Sachs, Morgan Stanley Dean Witter і Merrill Lynch.

Усі основні європейські фондові біржі хотіли б мати акції провідних європейських компаній в своєму лістингу. Розуміння того, що в цій боротьбі буде набагато більше тих, які програли, аніж переможців, змушує задуматися не лише над посиленням конкуренції, й навпаки, над консолідацією зусиль. Як зазначив виконавчий голова Європейського фондового форуму П. Кент (P. Kent, executive chairman, European Securities Forum): «Біржі всюди величезні та дуже важливі, але, перебуваючи під загрозою, вони групуються для захисту». Тривала концентрація капіталів і глобалізація ділової активності призводять до розвитку аналогічних процесів і в сфері організації обороту цінних паперів. Інтернаціоналізація інститутів фондового ринку - це логічна відповідь на триваючу протягом кількох десятиріч інтернаціоналізацію корпоративного сектору. Транснаціональні компанії дедалі стають більше не стільки винятком, скільки нормою. А характерні для останніх років великі злиття і поглинання лише підкреслюють цей факт. «Злиття знищило значення національних кордонів, - говорить Том Надбілні (Tom Nadbielny), голова дослідницької групи в Salomom Smith Barney. - Багато компаній не можна більше ідентифікувати за прапором їх країни, а лише за їх галуззю». У таких умовах, за словами одного із керівників Лондонської фондової біржі, «ринок просто волає про необхідність консолідації фондових бірж». Значною подією інтеграції фондових ринків Європи можна вважати заяву, зроблену в липні 1998 р. фондовими біржами Лондона (London Stock Exchange) і Франкфурта (Deutsche Borse), що свідчить про їх намір збудувати «єдиний європейський фондовий ринок для єдиного європейського ринку». Таке об'єднання двох провідних європейських бірж може призвести до створення такої великої структури, де буде зосереджено близько половини європейської капіталізації: адже в Лондоні котирується близько третини від 300 основних європейських акцій і ще 12% «вершків» зосереджені у Франкфурті. Значним є не лише намір - цілком логічне продовження ідеї створення єдиного європейського валютного ринку, а й хід його реалізації, що відображає всю складність інтеграційних процесів у сучасній Європі.

Важливо те, що англо-німецька ініціатива не залишилася поза увагою інших біржовиків, які також взялися створювати альтернативні альянси. Адже майже всі європейські ринки значно сучасніші й ефективніші порівняно з американськими, чому сприяють такі чинники, як введення єдиної європейської валюти, розширення практики приватизації, хвиля панєвропейського злиття і об'єднання, а також збільшення кількості дрібних («роздрібних») інвесторів. Усі ці чинники сприяють інтеграції європейських фінансових ринків.

Таким чином, резюмуючи короткий огляд новітніх тенденцій на фондовому ринку Європи, можна визначити найважливіші з них:

· сек'юретизація (securitisation) фінансових операцій з акцентом на розвиток корпоративних фінансових інструментів (передусім, акцій і їх похідних)

· активізація участі європейських фінансових інститутів у глобальних операціях (значною мірою під впливом американських конкурентів)

· інтеграція фондового ринку країн Європи (не лише в межах ЄС) і, як результат, міждержавна консолідація інститутів інфраструктури фондового ринку

· комерціоналізація принципів діяльності організаторів фондової торгівлі

· сегментація європейського фондового ринку, що посилюється за рахунок появи великої кількості нових національних ринків, які, прагнучи інтегрувати в загальноєвропейський економічний простір, на даному етапі змушені вирішувати проблеми свого становлення, чому й ризикують значно відстати (кількісно і якісно) від групи країн-лідерів

Без усякого сумніву, європейський фондовий ринок переживав свій «зоряний час». Розвиток фондової торгівлі погіршився внаслідок кризи 2008-2009рр, але на сучасному етапі відновлює свої сили швидкими темпами.

III. СУЧАСНИЙ РОЗВИТОК МІЖНАРОДНИХ РИНКІВ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

цінний папір фондовий ринок

Лондонська фондова біржа (англ. London Stock Exchange, скорочено LSE) - одна з найбільших і найстарших бірж Європи і один з найбільш відомих світових ринків цінних паперів.

Офіційно заснована в 1801, однак фактично її історія почалася в 1570, коли королівський фінансовий агент і радник Томас Грешем побудував Королівську біржу на власні гроші.

Лондонська біржа є сама акціонерним товариством, чиї акції на ній же і звертаються.

Ринок акцій на лондонській біржі ділиться на: основний (англ. main, official), куди допускаються компанії відповідають вимогам Управління з фінансового регулювання і нагляду Великобританії (англ. The Financial Services Authority (FSA), і альтернативний (англ. Alternative Investments Market, AIM), з менш жорсткими вимогами, призначений для молодих, по більшій частині інноваційних компаній.

1987 День 19 жовтня 1987 увійшов в економічну історію нового часу як «чорний понеділок »: індекс FTSE 100 на Лондонській фондовій біржі впав більш ніж на 30%, скоротивши капіталізацію ринку на 63 млрд. фунтів стерлінгів і поклавши початок новому глобальній кризі, тривав до початку 1990-х років. 1991 Продовженням процесу реформування біржової системи стає реорганізація її функціональних структур та органів управління: Асоціація цінних паперів об'єднується з Асоціацією брокерів і дилерів, утворюючи Адміністрацію за операціями з цінними паперами та ф'ючерсами (саморегулюючу організацію, підзвітну правлінню біржі), а існуючий колись урядовий рада з управління фондовою біржею поступається місцем раді директорів біржі, що формується з представників керівництва London Stock Exchange, її провідних акціонерів і найбільш впливових учасників торгів.

Лондонська фондова біржа вважається самою інтернаціональною - на неї припадає близько 50 відсотків міжнародної торгівлі акціями. У 2004 році там мали лістинг 340 іноземних компаній з 60 країн світу, а обсяг торгів акціями іноземних емітентів становив $ 2229 млрд. Всього ж на території Сполученого Королівства розташовуються 22 фондові біржі.

На біржі здійснюються торги акціями (частіше у вигляді депозитарних розписок) низки відомих російських компаній, у тому числі «Роснефть», «ЛУКОЙЛ», «Черкізово», «Євраз» та ін У 2005 на LSE були запущені ф'ючерси та опціони на індекс РТС (обсяги торгів за цими контрактами становлять відповідно 3 млрд руб. і 700 млн руб. в день). У жовтні 2006 біржа запустила новий індекс FTSE Russia, що розраховується в залежності від зміни цін десяти найбільш ліквідних депозитарних розписок російських компаній, що торгуються на LSE. Лондонська фондова біржа (LSE) перебуває на просунутій стадії переговорів про купівлю канадського біржового оператора TMX Group, власника Торонтонської фондової біржі та Монреальської біржі деривативів[6] LSE офіційно підтвердила, що веде переговори з TMX. Про саму операцію, за даними газети, може бути оголошено вже цього тижня. Об'єднаний торговий майданчик стане найбільшою в світі торговою платформою для акцій компаній гірничодобувної промисловості (серед компаній, що мають лістинг на найбільшій канадській біржі, половина належать до сировинного сектору, в Лондоні - близько третини). Капіталізація LSE становить $ 3,9 млрд, TMX - $ 3 млрд. При об'єднанні, яке буде проводитися на основі співвідношення рівня ринкової вартості двох компаній, акціонери британського майданчика отримають 56% акцій об'єднаної структури. За даними джерел, знайомих з умовами угоди, загальна вартість об'єднаної компанії складе 5,5 млрд фунтів стерлінгів ($ 8,8 млрд), за рівнем ринкової капіталізації вона буде сьомою найбільшою в світі. Крім того, вона стане найбільшим лістинговим майданчиком для гірничодобувних компаній у світі і найбільшою в світі за кількістю компаній, що торгуються на ній. Як очікується, CEO лондонській біржі Ксавьє Роле стане головним виконавчим директором нового майданчика. Лондонська і канадська біржі не першими домовляються про злиття. Фінансова криза привела до консолідації, зокрема, через те, що біржі стали втрачати ринкову частку на тлі зростання конкуренції з боку альтернативних трейдингових платформ. У результаті в січні сінгапурська SGX оголосила про купівлю австралійської ASX за $ 7,8 млрд. У результаті купівлі була утворена четверта найбільша біржа Азії. В ході операції ASX було оцінено в 25 разів вище від доходів біржі за 2009 рік. Для порівняння, оцінка LSE перевищує доходи біржі в 10 разів.

До кризи. З початку 2007 року фондовий ринок України, що відноситься по класифікації міжнародного агентства S&P до так званих прикордонних ринків (frontier markets), продемонстрував приголомшуючі темпи зростання (42%), виявившися по даному показнику на провідних позиціях в світі. І це при тому, що за підсумками 2006 року зростання місцевого фондового індексу склало 77%.

Такий оптимізм інвесторів з'ясовний. Згідно даним Державного комітету статистики, зростання ВВП України в 2006 році склало 7,1%, об'єми промислового виробництва виросли на 6,2%, доходи населення за 11 місяців 2006 року - на 19,1%. У середині квітня в своєму економічному огляді за підсумками першого кварталу 2007 року Всесвітній банк підвищив прогноз зростання ВВП України в 2007 році з 4,5% до 5,5%, правда підвищивши і прогноз інфляції з 10,7% до 10,9%. Основними чинниками такої динаміки експерти називають притоку інвестицій і підвищення споживацького попиту населення.

За даними Нацбанку України, в 2006 році надходження прямих іноземних інвестицій в країну склала $5,3 млрд (без урахування $4,8 млрд надходжень від приватизації ВАТ "Криворіжсталь") - в два рази більше, ніж за 2005 рік. За підсумками 2006 року об'єми торгів на фондових майданчиках України виросли на 77% в порівнянні з показниками 2005 року.

Як головні причини, що дозволяють сподіватися на зростання фондового ринку України, аналітики називають високі темпи економічного зростання і недооцінювання місцевих компаній в порівнянні з світовими, та і російськими, аналогами. На відміну від російської економіки, залежної від сировинних галузей, розказує аналітик "Ренесанс Капіталу" Катерина Малофєєва, загальна оцінка перспективи української будується виходячи з того, що ми маємо справу з економікою, яка залежить від імпорту енергії, при цьому економікою диверсифікованої і з часткою приватного сектора, що росте. Динамічний розвиток йде в секторах, не пов'язаних із здобиччю і переробкою природних ресурсів, таких, як фінансові послуги, машинобудування, роздрібна торгівля.

У зв'язку із кризою 2009 року темпи економічного зростання України знизились, і ми можемо казати про кризу і на сьогодні, тому що підприємства не працюють чи працюють не на повну потужність. Тому розвиток фондового ринку значно допоміг би виходу із кризи.

Отже, Лондонська фондова біржа (LSE) перебуває на просунутій стадії переговорів про купівлю канадського біржового оператора TMX Group, власника Торонтонської фондової біржі та Монреальської біржі деривативів. Тому можна стверджувати, що після кризовий період пройшов і розпочинається повноцінний розвиток Лондонської фондової біржі.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дало можливість отримати сукупність наукових висновків та результатів, які дозволити визначити основні тенденції розвитку фондового ринку в посткризовий період.

Після розгляду вищевикладених питань та аналізу міжнародного фондового ринку та його вплив на український фондовий ринок, можна зробити наступні висновки: світовий фондовий ринок знаходиться в стані високої волатильності через глибокі економічні трансформації. Найбільш небезпечним ризиком фінансової дестабілізації є невизначеність трендів розвитку світової економіки, уповільнення темпів її відновлення, особливо в розвинених країнах, посилена волатильність ринків внаслідок збереження (а в деяких країнах навіть посилення) спекулятивної спрямованості фінансової системи, продовження нарощування зовнішньої заборгованості більшості країн. Для виходу в рівноважний стан потрібно змінювати систему світових економічних відносин і припиняти жити в борг. Сьогодні контроль за фінансовими ринками кожна країна здійснює самостійно, а увага національних контролюючих органів цілковито зосереджена на внутрішніх ринках. Такий розвиток не є ефективним на сучасному етапі розвитку світових фінансів. Саме тому міжнародний контролюючий орган повинен бути єдиним.

Таким чином, резюмуючи короткий огляд новітніх тенденцій на фондовому ринку Європи, можна визначити найважливіші з них:

· сек'юретизація (securitisation) фінансових операцій з акцентом на розвиток корпоративних фінансових інструментів

· активізація участі європейських фінансових інститутів у глобальних операціях

· інтеграція фондового ринку країн Європи (не лише в межах ЄС) і, як результат, міждержавна консолідація інститутів інфраструктури фондового ринку

· комерціоналізація принципів діяльності організаторів фондової торгівлі

· сегментація європейського фондового ринку, що посилюється за рахунок появи великої кількості нових національних ринків, які, прагнучи інтегрувати в загальноєвропейський економічний простір, на даному етапі змушені вирішувати проблеми свого становлення, чому й ризикують значно відстати (кількісно і якісно) від групи країн-лідерів

Без усякого сумніву, європейський фондовий ринок переживав свій «зоряний час». Розвиток фондової торгівлі погіршився внаслідок кризи 2008-2009рр, але на сучасному етапі відновлює свої сили швидкими темпами.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 № 3480-IV (зі змінами і доповненнями) // [Електронний ресурс] - режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua

2. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів»: від 13 жовтня 2006 р. № 4580-IV (зі змінами і доповненнями) // [Електронний ресурс] - режим доступу: http: // zakon.rada.gov.ua

3. Бондарь П.Ю. Міжнародні відносини та перспективи формування міжнародного ринку цінних паперів / П.Ю.Бондарь //Фінанси України. - 2010.- № 6. - С.14-24.

4. Петровська І. О. Фінанси : навч. посіб. / Петровська І. О., Клиновий Д. В. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: ЦУЛ, 2002. - 300 с

5. Буряк П.Ю. Фінанси. Курс для фінансистів: Навч. посіб / О.Б.Жихор, П.Ю. Буряк. - Київ: Хай-Тек-Прес, 2010. - 526 с.

6. Тевелев Д.І. Регулятор, как представитель государства, должен быть выше любого участника рынка / Д.І. Тевелев // Бизнес. - 2010. - №24. - С.34-37

7. Поченков О.Ю. Особливості сучасного розвитку міжнародних ринків цінних паперів / О.Ю.Поченков //Фінанси України. - 2013.- № 1. - С.16-20.

8. Черкашина М.С. Сучасного стан міжнародного фондового ринку / М.С.Черкашина //Економіка та право України. - 2012.- № 6. - С.26-28.

9. Офіційний сайт Лондонської фондової біржі [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.londonstockexchange.com/home/homepage.htm

10. Статистичні дані: [Електронний ресурс]. - Режим доступу // www.smida.gov.ua

Размещено на Allbest.ru