Необхідність, сутність та форми кредиту

В умовах ринкової економіки дедалі більшої ваги набуває кредит в обслуговуванні інноваційного процесу, розвитку малих і середніх виробничих структур, підготовці та перепідготовці наукових кадрів. Він допомагає швидкому перерозподілу грошових капіталів, що дає можливість у стислі строки здійснити переорієнтацію виробництва й оздоровити економіку.

Нарешті, кредит використовується як один із дійових інструментів розвитку процесів інтеграції національної економіки в світову економічну систему. Процес структурної перебудови та стабілізації вітчизняної економіки практично неможливий без кредитної допомоги світового співтовариства. З допомогою кредиту можливий імпорт нових технологій, передової техніки, навіть при пасивному торговому балансі.

кредит позичковий капітал процент



3. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ КРЕДИТНИХ ВІДНОСИН НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

3.1 Характерні риси кредитних відносин в промислово розвинутих країн

Створення і розвиток пенсійних фондів - це нове явище на ринку позичкових капіталів, на ринку цінних паперів і в цілому в кредитній системі промислово розвинутих країн.

З 1989-1991 рр. країни Центральної та Східної Європи (ЦСЄ) стратегічним напрямком своєї політики визначили перехід від планової економіки до системи, побудованої на ринкових засадах.

Особливе місце в системі реформ відводилось реформуванню фінансовій сфері економіки.

Місце фінансово-кредитного сектору в системі економічних відносин визначається не лише обсягами його активів, а й його ефективністю та функціональною адекватністю, які мають вартісний вимір. Таких вартісних критеріїв є два:

1. рівень реальної процентної ставки, який показує, наскільки цей фактор виконує функцію подолання інвестиційних ризиків;

2. процентна маржа, яка свідчить про ефективність механізму трансформації заощаджень в інвестиції.

Досвід країн з розвиненими, а також із перехідними економіками свідчить, що еволюційний розвиток фінансового сектору сприяє зниженню реальної процентної ставки і процентної маржі.

Практично доведено, що наскільки суспільство зорієнтоване на ліберальну модель економічного розвитку і наскільки така орієнтація підкріплюється реальною політикою, настільки посилюється й економічна роль фінансового сектору. Причому, як зазначає А. Ковальчук, ефективність цієї взаємодії слід визначати через результативність функціонування відповідних фінансово-економічних механізмів. При цьому, на думку вченого, ця результативність головним чином залежить від ступеня розвинутості самих фінансових відносин, від рівня їх матеріально-технічної бази, внутрішньої і зовнішньої кон'юнктури.

На думку В. Опаріна та В. Федосова, фінансова стратегія політики економічного зростання визначається характером вирішення двох ключових завдань. По-перше, де і як мобілізовані фінансові ресурси в обсягах, необхідних для забезпечення відповідного рівня економічного зростання. По-друге, як розподілений виробничий ВВП, щоб це знову ж таки максимально сприяло економічному зростанню.

Складність цього завдання визначалася тим, що спочатку банки не були готовими взяти на себе функції, властиві фінансовим інститутам в умовах ринкової економіки. Фінансовий сектор країн цього регіону поєднував старі й нові риси, і це негативно позначилось на діяльності банків. Відсутність належної інформації і необхідність резервування у чотири рази більшої кількості засобів на покриття можливих втрат від неповернення кредитів, порівняно з розвиненими країнами, утруднювали здійснення кредитних операцій. Але аналітики все-таки прогнозували піднесення банківського сектору у східноєвропейських країнах.

Найбільш інвестиційні привабливі серед усіх країн цього регіону є Чехія, Естонія, Угорщина, Польща і Словенія завдяки чіткому і прозорому банківському законодавству.

До другої групи за привабливістю для західних банків аналітики відносять Латвію, Литву, Словаччину, Болгарію, Румунію і Хорватію.

До третьої групи включають Росію та Україну й деякі інші постсоціалістичні країни.

У 2003 р. вартість кредитів у цьому регіоні складала 25--45% у місцевій валюті, а маржа між депозитними і кредитними ставками досягала 10%, що забезпечувало покриття більш високих кредитних ризиків і отримання достатнього прибутку. За прогнозами спеціалістів, до 2010 р. середній показник чистої маржі буде близьким до середнього для Західної Європи рівня в 1,7%, а сумарний обсяг прибутків буде забезпечуватися не високою маржею, а обсягами операцій.

Зростання життєвого рівня і зниження процентних ставок місцевими банками протягом трьох наступних років підвищили інтерес населення до кредитів, що підтверджує правильність зроблених прогнозів. Так у 2005 р. середній показник зростання споживчого кредиту в Європейському Союзі досяг 5%, тоді як у Центральній і Східній Європі -- 15%, Найвищі показники були у Болгарії, де за останні три роки обсяг кредитів збільшився на 49%.

Аналітик з австрійського банку Austria Creditanstalt M. Качер передбачає на наступні десять років у середньому 250% кредитного і 170% депозитного зростання у регіоні.

Ці твердження базуються на основі всебічного дослідження кредитного зростання у країнах Центральної і Східної Європи. Так, протягом 2000-2004 pp. загальний обсяг кредитів, наданих населенню країн регіону зростав у середньому на 17% на рік. Лише у 2004 р. у шести з 15 країн їх загальний обсяг зріс на ЗО-45%.

Значно зріс і показник відношення загального кредитного портфеля до ВВП, тоді як ще декілька років тому він був зовсім невисоким. У всіх країнах Центральної і Східної Європи цей показник у 1999 р. складав лише 22% порівняно з країнами-членами ЄС, де він досяг 100%. У Болгарії, Молдавії, Румунії й Україні відношення споживчого кредитування до ВВП зріс з 8% у 1999 р. до більше як 40% у 2006 р.

Зрозуміло, що швидка кредитна експансія у цих країнах не позбавлена ризиків. Це пов'язано і з нестійкою політичною ситуацією, і можливими економічними та фінансовими кризами.

Як приклад можна навести досвід Хорватії. Переломним моментом у розвитку банківського сектору країни стало нове банківське законодавство. У 2002 р. в країні був прийнятий «Закон про банки», основні положення якого чітко відповідали нормативам ЄС.

За декілька років стали помітними позитивні результати. Так, за даними досліджень експертів з австрійського банку Raiffeisen International, загальний обсяг споживчих кредитів на початок 2006 р. складав 30% від національного ВВП (для порівняння, в Угорщині цей показник не перевищує 15%, у Чехії -- 10%).

Сьогодні споживчі й приватні кредити у Хорватії, на відміну від багатьох нових ринкових країн, становлять достатньо високий відсоток в усій структурі кредитних продуктів - десь на рівні 48,3% від усіх позичок. За даними Центрального банку Хорватії, на корпоративні й державні кредити у цій структурі припадає відповідно 39 і 10%.

Прогресивне споживче кредитування у Хорватії отримало значну підтримку і стимулювалося місцевими банками, які, як правило, позичали на це кошти у своїх зарубіжних материнських кредитування з боку національних комерційних банків зріс на 30,5% порівняно з 2001 p., спонукало ЦБ Хорватії до «драконівських» заходів для обмеження споживчого кредитування.

Заходи ЦБ були спрямовані насамперед на уповільнення швидкого вростання зовнішнього боргу приватного сектору країни, який був досить значним. Так, на початку 2003 р. Центробанк запровадив обмеження на зростання обсягу наданих позик, які не повинні були перевищувати 16% за рік. «Правило 16 відсотків» було скасовано з 1 січня 2004 p., оскільки в цілому його місія була виконана -- комерційні банки Хорватії скоротили загальні темпи розширення обсягу кредитування до 16% за рік.

Складним був процес становлення фінансово-кредитної системи в Угорщині. У зв'язку з тим, що в кінці 1990-х років в країні зросла потреба в кредитах на житло, один з провідних банків Foldhitel es Jelzalogbank (FHB) знизив відсоткові ставки з 23 до 19,7% м. Але в цей же час загострюється проблема неповернення отриманих кредитів. Стало очевидним, що не менше 40% із тих клієнтів, які взяли іпотечні позики, не можуть дотримуватися графіку платежів.

Держава здійснила ряд заходів для виходу з кризи, взявши гарантію з виплати частини кредитів на себе. На 1994 р. дисциплінованість клієнтів банків значно поліпшилася, тільки 6% позичальників вважались хронічними неплатниками.

Провідний угорський банк ОТР (Orszagos Takarekpenztar) зі свого боку вдався до спроби також зробити більш гнучкою свою кредитну діяльність, запровадивши пакет заходів, спрямованих на підвищення ефективності операцій зі стягнення боргів. Ці заходи мали певні позитивні наслідки. На початку 2003 р. в Угорщині функціонувало три іпотечні банки, які мали дистрибуційні угоди з комерційними банками. Незважаючи на те, що обсяг кредитів зріс, вони залишалися для більшості сімей малодоступними у зв'язку з високими цінами на житло.

Уряд Угорщини ужив низку заходів, спрямованих на підвищення доступності іпотечних кредитів, зокрема була ініційована програма субсидування деяких видів іпотечних позик. Незважаючи на наявні проблеми з кінця 1990-х до початку 2000-х років (близько п'яти років), обсяг виданих роздрібних кредитів, більшу частину яких складали іпотечні позики, зріс на 150%.

Важливу роль у стимулюванні національного іпотечного ринку в Угорщині відігравала держава, бо вона виділяла субсидії для придбання житла. На думку спеціалістів, прискореному розвитку ринку іпотечного кредитування в країні сприяла і стабільна ситуація у фінансовому секторі. Експерти Standard & Poor's зазначають, що законодавство Угорщини чітко визначає регулятивні правила і нормативи діяльності національних іпотечних банків, включаючи порядок ведення операцій іпотеки.

Поки що відстає від більш успішних країн у кредитній політиці Румунія. Коефіцієнт позик у приватному секторі стосовно ВВП складає лише 21%, тоді як у Чехії цей показник перевищує 40%, у Хорватії наближається до 60%, а в середньому по Європі становити близько 115%.

За останні п'ять років ситуація значно поліпшилась, населення стало активно звертатися по кредити. Рейтингове агентство Moody's відзначає, що споживчі витрати в країні зростають досить швидкими темпами, що до того ж стимулюється дешевим імпортом, простою процедурою отримання кредитів і збільшенням реальних доходів населення.

Проте споживчий бум у Румунії характеризується і негативними наслідками, вони вже стали причиною серйозних макроекономічних диспропорцій і дисбалансу, що призвело у 2005 р. до зростання поточного платіжного балансу до 8,7% від ВВП і суттєво ускладнило приборкання інфляції. Комерційні банки вважали заходи ЦБ неправильними і неефективними, а іноземні материнські компанії кредитували своїх «дочок» у Румунії: вони розуміли, що можна отримати значні прибутки, а тому реакцією на обмеження був пошук обхідних шляхів (сьогодні 85% банківських активів країни зосереджено у власності зарубіжних інвесторів).

Лідерство іпотечного кредитування в іноземній валюті у Центральній і Східній Європі належить Польщі, де у 2005 р. такі позики у загальній структурі іпотеки становили близько 75%. І в інших країнах цього регіону, де обсяги банківського кредитування зростають швидкими темпами, відчувається потреба у позиках в іноземній валюті. Аналогічна ситуація спостерігається у сфері іпотечного кредитування в Україні.

Зрозуміло, що такий розвиток подій на ринках кредитування не влаштовує центральні банки вони прагнуть вживати жорстких заходів щодо кредитування в іноземній валюті.

Центральний банк Японії створено 1882 р. строком на 30 років. Згодом цей термін було продовжено ще на 30 років, а 1942 р. банк дістав безстроковий статус. Йому надано монопольне право емісії банкнот.

Функції Банку Японії визначено спеціальним законом від 1942 p., який у 1979 р. було модернізовано. У новій редакції закону, що нині набрала чинності, він не змінюється. 55% капіталу належить державі, 45% - приватним акціонерам (приватним особам, фінансовим інституціям, страховим компаніям тощо). Акціонерам було гарантовано дивіденди в розмірі 4%, які за умови надзвичайно високих прибутків банку зростали до 5%. Решта прибутку надходила до державного бюджету.

До найважливіших завдань Банку Японії належить також забезпечення ефективного й безперебійного функціонування системи розрахунків між кредитними організаціями. Міністр фінансів затверджує бюджет банку. Через кожні шість місяців банк за посередництвом міністра фінансів звітує перед парламентом про грошово-кредитну політику, але розробляє і проводить її як незалежна інституція, що передбачено законодавством.

Таблиця 1

Структура балансу Банку Японії

Стаття балансу	Питома вага, %
АКТИВ
- Золото	0,2
- Цінні папери
а) державні облігації	64,3
б) векселі	14,3
- Позики	12,5
- Залишки на рахунках в іноземних банках	6,1
- Інші активи	2,6
Усього	100
ПАСИВ
- Банкноти	81,1
- Залишки на рахунках	9,9
- Державні депозити	1
- Рахунки капіталу	2,6
- Інші пасиви	5,4
Усього	100

Банк, що надав кредит будь якій компанії, загрожують ризики, зумовлені багатьма факторами. Активний пошук нових напрямків управління кредитними ризиками є одним з основних завдань сучасних банків, а одним з варіантів його вирішення може бути впровадження нового різновиду виробничих фінансових інструментів - кредитних деривативів.

Згідно з визначенням аналітичного відділу GIBC School Of Financial Produsts, кредитні деривативи - це позабіржові похідні інструменти, створені для передачі кредитного ризику однієї сторони іншій .

Кредитні деривативи виникли внаслідок кризи 1970-х р. у великих західних комерційних та інвестиційних банках.

У банківській практиці західних країн набули розвитку три основні види кредитних деривативів: своп на кредитний дефолт, своп повного повернення, кредитний опціон.

Своп на кредитний дефолт, або кредитний дефолтний своп (credit de fault swap) ідентичний гарантії та концентрується на захисті від кредитного ризику.

Кредитні деривативи - це ефективний засіб управління капіталом, допомагають своєчасно та без фізичного продажу активів знижувати ризик концентрації і сприяють диверсифікації кредитного портфеля.

3.2 Особливості розвитку кредитних відносин в Україні

Історія розвитку кредитних відносин у незалежній Україні ще досить коротка. Але складалась вона на базі тих кредитних відносин, які існували в Радянському Союзі з його адміністративно-командною системою господарювання. Щоправда, у галузі кредитних відносин перехід від старої до ринкової системи господарювання здійснювався швидше, ніж в інших сферах життя нашої країни. Це пояснюється тим, що в основі цих відносин лежить наймобільніший ресурс -- гроші. Але, на жаль, кредитні відносини в Україні після розпаду Радянського Союзу розвивались недостатньо, що негативно вплинуло на розвиток і стан економіки. З переходом до ринкових умов господарювання змінювався склад як кредиторів, так і позичальників. Основними кредиторами стали комерційні банки, у тому числі колишні державні. А позичальниками дедалі більше ставали приватні та колективні підприємства, приватні підприємці та окремі громадяни. Звичайно, здійснювалось кредитування і підприємств державної форми власності. Значні зміни стали відбуватись у формах і видах кредитів, особливо в методах кредитування. Від кредитування численних окремих об'єктів, передбачених банківськими інструкціями в радянський час, комерційні банки перейшли до кредитування суб'єктів, турбуючись насамперед про свої доходи і повернення кредиту. 3амість досить складного порядку кредитування, який передбачав значні особливості для підприємств окремих галузей чи підгалузей економіки, кредитування почало здійснюватись в основному па покриття дефіциту оборотного капіталу підприємств.

Ще у 1991 р. законами України «Про підприємства в Україні» і «Про цінні напери та фондову біржу» було легалізовано комерційний кредит, який з 1930 р. у Радянському Союзі був заборонений. У тому ж таки 1991 р. було визнано, що вексельний обіг в Україні має здійснюватись відповідно до Женевської вексельної конвенції та Єдиного закону про переказі і прості векселі. У лютому 1993 р. Національний банк України затвердив Порядок проведення банками операцій з векселями, яким були встановлені особливості застосування вказаних документів міжнародного загальновизнаного вексельного права в Україні. Як уже зазначалося, комерційний кредит може надаватись як з оформленням векселем, так і без такого оформлення. Останнє переважає, бо спочатку в Україні не повністю було прийнято вексельне законодавство та й обізнаність працівників банків і їх клієнтів з вексельним правом була недостатньою. У подальшому поширенню вексельного обігу заважала платіжна криза.

України, так і владними структурами. Так, ще у 1992 р. кожен із цих банків на розвиток своїх операцій мав можливість отримати кредит у центральному банку держави в розмірі свого статутного фонду. Допомогу кредитними ресурсами надавали їм також державні та колишні державні банки -- Ощадбанк України, Укрсоцбанк, АПБ «Україна» АК, які на той час мали значні вільні кошти, що формувались за рахунок коштів на рахунках клієнтів та кредитів центрального банку.

Однак державні і колишні державні банки почали відчувати фінансові труднощі через несвоєчасне повернення кредитів своїм клієнтами, на фінансовий стан яких негативно впливав досить тривалий документооборот, особливо при експортних операціях, та спровокований цим розрив господарських зв'язків з підприємствами, які перебували на території країн, що утворились після розпаду Радянського Союзу. Ці труднощі були обумовлені ще й тим, що надані колишніми державними банками кредити числились на балансах тепер уже українських банків, а фонди довгострокового кредитування які формувались на союзному рівні, їм не були передані. Таким чином, вони були поставлені в умови, коли порушувалось так зване «золоте банківське правило», за яким структура активів банків за термінами повинна відповідати їх пасивам.

Починаючи з 1994 р. в Україні спостерігається процес монополізації кредиту, зосередження його в руках великих (за українськими масштабами) банків та все більше використання кредитних ресурсів країни в інтересах різних кланових угруповань, які здійснюють контроль над тим чи іншим банком. Це, у свою чергу, веде до диференціації умов доступу до банківського кредиту різних підприємницьких структур. Причому цей процес почав охоплювати й колишні державні, так звані системні банки.

В умовах дефіциту в українських банках кредитних ресурсів та переважання у їх складі короткострокових ресурсів вони надають, як правило, короткострокові кредити, причому переважно у сферу обігу.

За роки незалежності України проблемам дослідженням теорії та практики організації кредитних відносин між банківськими установами та суб'єктами господарської діяльності було приділено чимало уваги. Ці питання знайшли відображення у наукових працях багатьох вітчизняних учених, зокрема О. Василика, М. Долішнього, О. Дзюбака, В. Лагутіна, та ін. Проблему активізації ролі кредитного механізму досліджували Н. Шелудько (в аспекті віднайдення шляхів активізації кредитного механізму в економіці України);

У вітчизняній економічній науці і надалі залишаються актуальними дослідження розвитку та проблем активізації суб'єктів ринку банківських послуг з кредитування корпоративних клієнтів як найбільшої частки народного господарства України.

У 2004 році 63% загальної суми кредитів були спрямовані у державний сектор економіки і тільки 33% -- у недержавний, у 2005 році це співвідношення становило відповідно 64% і 31%.

Аналіз структури кредитних вкладень за галузями народного господарства показує, що найбільші залишки заборгованості за короткостроковими кредитами мають підприємства промисловості -- 23,7% від загального обсягу кредитів у 2004 році. 12% припадає на торгівлю і громадське харчування.

Нині зростає роль кредиту в сфері міжнародних економічних відносин. Ті істотні зміни, що відбуваються в нашій країні внаслідок демонтажу адміністративно-командної системи і переходу до ринкової економіки, практично неможливі без кредитної допомоги світового співтовариства. Для стабілізації нашої економіки передусім потрібен імпорт товарів народного споживання, передової техніки, який сьогодні можливий лише через надання кредиту західними країнами.

Загальний обсяг кредитних вкладень банківської системи в економіку України на кінець 2004р. становив 18,3 млрд. грн.

Слід констатувати, що тенденції, які відображають кількісні зміни розвитку системи банківського кредитування корпоративних клієнтів протягом 2001-2006 років, характеризуються позитивною динамкою (табл. 2).

Таблиця 2

Вимоги банків за кредитами, наданими в економіку України (на кінець періоду)

Показники	2001	2002	2003	2004	2005	2006
Всього	28,4	42,0	67,8	88,6	143,4	245,2
В т. ч. суб'єктам господарювання: млн. грн. %	27,0 95,1	38,7 92,1	58,9 86,9	73,8 83,3	109,9 76,6	166,7 68,0

Необхідно відзначити, що наведені дані включають як кредитування корпоративних клієнтів банків, так і мікрокредитування суб'єктів малого підприємництва, частка яких окремо Національним банком України сьогодні не наводиться у зв'язку з незначними показниками кредитування малого підприємництва у загальному обсязі кредитування суб'єктів господарювання. Так, 50,4 млрд. грн., або 86% всіх кредитів, наданих суб'єктам господарювання, біло надано саме корпоративним клієнтам банків.

Зростання обсягів кредитування корпоративних клієнтів є цілком закономірним процесом, оскільки банківська система України й економіка країни зростають, відповідно, і кредитний портфель банків також зростає.

У 2006 році показник приросту кредитних вкладень найбільшим за роки незалежності України - обсяги вимог банків за кредитами, наданими суб'єктами господарювання та фізичним особам, збільшились за рік на 71%. Незважаючи на активізацію кредитування фізичних осіб, більше половини загального приросту вимог банків біло забезпечено зростанням вимог за кредитами, наданими суб'єктами господарювання (на 56,8 млрд. грн.). Але внаслідок прискореного зростання обсягів кредитування фізичних осіб частка заборгованості за кредитами, наданими суб'єктам господарювання, скоротилась більше ніж на 9% - до 68% (до 166,7 млрд. грн.). Зростання кредитування корпоративних клієнтів банками України відбулось в тому числі за рахунок зменшення нормативів обов'язкових резервів, завдяки чому у 2006 році в банках відбулось вивільнення коштів на суму понад 10 млрд. грн.

Структура вимог за видами економічної діяльності не змінилась: найбільшу частку становили вимоги за кредитами, наданими суб'єктами господарювання торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку (38%); переробної промисловості (27%); мисливства, лісового господарювання (7%) та багато чого іншого, які відповідно мали найбільший вплив на динаміку кредитних вкладень в реальний сектор економіки (діаграма 1).

З огляду діаграми, можна з упевненістю констатувати, що все більше українських банків робить ставку на роздрібне кредитування: четвертий рік поспіль темпи зростання кредитування населення випереджають приріст корпоративним клієнтам.

Щодо концентрації в кредитному портфелі вітчизняних банків корпоративних клієнтів, то можна зробити висновок про його високий рівень (див. таблиця 4. у додатку 2.).

Наведені в таблиці 4. дані дають змогу стверджувати, що в банківській системі України відслідковується тенденція до значного переважання кредитування корпоративних клієнтів над фізичними особами в банках 2-4-ї груп: від 70 до 80%. В межах першої групи вітчизняних банків частка корпоративних клієнтів у кредитному портфелі є меншою - 64% в 2006 році. Така тенденція кредитної політики банків щодо управління кредитним портфелем корпоративних клієнтів - банки обслуговують інтереси окремих власників (акціонерів), безпосередніх чи опосередкованих.

Отже, в Україні спостерігається пряма залежність між розміром банку та масштабами його роботи з корпоративними клієнтами: чим менший банк, тим більше він орієнтований на корпоративний банкінг, обслуговуючи бізнес акціонерів, тобто є кептивним.

Ситуація на грошово-кредитному ринку у січні 2007 р характеризувалася традиційними для початку року процесами зменшення ділової активності, що знаходило відображення в спадаючій динаміці основних монетарних показників. Водночас, породження зростання у січні депозитів фізичних осіб свідчить про високий ступінь довіри населення до банківської системи.

Монетарна база у січні зменшилася на 1.8% до 95.5 млрд. грн., грошова маса - на 1.5% до 257 млрд. грн. На динаміку монетарних показників мало вплив збільшення на 23.4% коштів Уряду в національній валюті на рахунках в Національному банку України.

Діаграма 1. Структура вимог банків за кредитами, наданими суб'єктами господарювання за окремими видами економічної діяльності (станом на 1 січня) %.

Обсяг готівки поза банками у січні зменшився на 5.8% до 70.7 млрд. грн. Це сприяло продовженню позитивної тенденції до покращання структури грошової маси - питома вага готівки в грошовій масі зменшилася - з 28.7% до 27.5%.

Для забезпечення рівноваги на грошово-кредитному ринку у січні Національний банк України здійснив операції з мобілізації коштів банків на загальну суму 6.6 млрд. грн. Також були проведені операції з рефінансування банків на загальну суму 71.3 млн. грн., з них 3.3 млн. грн. - кредити овернайт, 68 млн. грн. - кредити під заставу майнових прав на кошти банківського вкладу (депозиту).

Середньозважена процентна ставка за операціями з рефінансування у січні становила 8.59% річних, у т.ч. за кредитами овернайт - 10.5%, за кредитами рефінансування під заставу майнових прав за коштами банківського вкладу (депозиту) - 8.5%.

Хоча загальний обсяг депозитів у січні зменшився на 0.3% до 183.8 млрд. грн., депозити фізичних осіб за цей період збільшилися на 2.4% до 109.4 млрд. грн. Депозити юридичних осіб при цьому зменшилися на 4% до 74.4 млрд. грн.

Обсяг кредитних вкладень у січні зменшився на 0.1% до 245 млрд. грн., що пояснюється зменшенням на 0.9% (до 165.1 млрд. грн.) кредитів, наданих юридичним особам. Водночас, обсяг кредитів, наданих фізичним особам, збільшився на 1.7% до 79.9 млрд. грн.

Середньозважена ставка за кредитами в національній валюті у січні зменшилася з 15.1% до 14.2%, в іноземній - з 11.5% до 11.4%. Інтегральна ставка за кредитами зменшилася з 13.7% до 13.2%.

Середньозважена ставка за депозитами в національній валюті збільшилася з 7.9% до 8.0%, в іноземній - з 6.1% до 6.3%. Інтегральна ставка за депозитами збільшилася з 7.2% до 7.4%. (див. Таблиця 3.)

Таблиця 3

Основні показники, що характеризують стан грошово-кредитного ринку у січні 2007 р.

Основні показники	За станом на:	Зміни: за січень 2007 року
	01.01.2007р.	01.02.2007р.	(млн. грн.)	%
1. Монетарна база	97214	95474	-1740	98.2
2. Грошова маса - всього: в т. ч. - готівка	261063 74984	257017 70650	-4046 -4333	98.5 94.2
3. Коррахунки	14899	17734	2836	119.0
4. Депозити всього: в т.ч. - у національній валюті: - в іноземній валюті Депозити юридичних осіб всього: в т.ч. - у національній валюті: - в іноземній валюті Депозити фізичних осіб всього: в т. ч. - у національній валюті: - в іноземній валюті	184430 114274 70155 77545 56267 21278 106885 58007 48878	183834 112443 71391 74416 53391 21024 109418 59052 50366	-596 -1831 1236 -3129 -2876 -253 2534 1045 1489	99.7 98.4 101.8 96.0 94.9 98.8 102.4 101.8 103.0
5. Кредити в економіку - всього: в т. ч. - у національній валюті: - в іноземній валюті кредити, надані юридичним особам - всього: - у національній валюті: - в іноземній валюті кредити, надані фізичним особам - всього: - у національній валюті: - в іноземній валюті	245226 123783 121443 166683 95438 71245 78543 28345 50198	245014 121340 123674 165108 92849 72260 9906 28491 51415	-212 -2443 2231 -1574 -2589 1015 63 147 1216	99.9 98.0 101.8 99.1 97.3 101.4 101.7 100.5 102.4
6. Рівень монетизації (розрахунково)	44.4	43.6		-0.8**
7. % ставка за кредит.в нац. вал. (середньоміс.) % ставка за кредит в іноз. вал. (середньоміс.) Інтегральна % ставка за кредитами % ставка за депоз. в нац. вал. (середньоміс.) % ставка за строков. депоз. в нац. вал. (середньоміс.) % ставка за депоз. в іноз. вал. (середньоміс.) % ставка за строков. депоз. в іноз. вал. (середньоміс.) Інтегральна % ставка за депозитами	15.1 11.5 13.7 7.9 10.0 6.1 6.0 7.2	14.2 11.4 13.2 8.0 10.0 6.3 7.2 7.4		- 0.9** - 0.1** - 0.5** 0.1** 0.0** 0.2** 1.2** 0.2**

* http://www.bank.gov.ua

** зміни в процентних пунктах.



Висновок

Отже, можна сказати, що причиною виникнення кредиту була необхідність одного товаровиробника продати свій товар, а покупця -- купити його, коли він ще не отримав гроші за свій товар. Проте з розвитком суспільного відтворення з'явилося чимало інших чинників, що зумовлюють необхідність кредиту: поява вільних коштів в одних суб'єктів господарювання і виникнення потреби в них у інших; коливання потреб у коштах і джерелах їх формування, які виникають у юридичних і фізичних осіб та держави; надання в тимчасове користування коштів під майбутні, віддалені в часі, доходи.

Сутність кредиту полягає не в масі позиченої вартості, а в тих економічних відносинах, які виникають у зв'язку з рухом вартості на засадах зворотності та платності. Ці відносини характеризуються низкою специфічних рис, які конституюють явище кредиту і відрізняють його від інших економічних явищ.

Кредит є вартісною категорією і з цього погляду має багато спільного з іншими економічними категоріями -- грошима, фінансами, торгівлею, капіталом тощо. Разом з тим це самостійна категорія, яка має свої функції і особливе призначення в економічному житті суспільства.

Натуралістична теорія кредиту трактує сутність кредиту з позицій його ролі в забезпеченні руху реального капіталу в натурально-речовій формі, недооцінює відносної самостійності руху грошового капіталу і його впливу через кредит на розвиток суспільного виробництва.

Капіталотворча теорія кредиту трактує сутність кредиту як механізм творення капіталу, переоцінюючи самостійність руху грошового капіталу і можливості банків у його розширенні в інтересах розвитку виробництва.

Кредит -- явище руху, який здійснюється у різних напрямах і на різних рівнях. Рух кредиту у зв'язку з його участю у відтворювальному процесі проходить п'ять етапів:

- формування вільної вартості;

- розміщення вільної вартості в позички;

- використання позиченої вартості на потреби позичальника;

- вивільнення позиченої вартості з обороту позичальника;

- повернення вивільненої вартості кредитору і сплата процентів.

Рух кредиту здійснюється за певними закономірностями, які зумовлюються особливою сутністю кредиту. Ці закономірності є визначальними чинниками в організації управління кредитними відносинами. На їх підставі формуються принципи (правила) кредитування. Основними принципами кредитування є: цільове спрямування позички; строковість позички; поверненість кредитору позиченої вартості; забезпеченість позички і платність користування позиченими коштами.

Вид кредиту - це конкретний прояв окремих елементів кредиту як економічного явища. Види кредиту можуть виокремлюватися в межах його форм і розглядатися як складові елементи системи, якою є кредит. Для потреб практики види кредиту можна класифікувати за значною кількістю критеріїв і тому видів кредиту може бути велика кількість. Основними з них є комерційний, банківський, державний, міжнародний, виробничий, споживчий. Оскільки ці види виділені за різними критеріями, то одна і та ж сама позичкова вартість може визначатися як різні види кредиту. Наприклад, надана банком позичка може належати до банківського кредиту і до виробничого або споживчого кредиту залежно від цільового її спрямування.

Функції кредиту є одним з найскладніших дискусійних питань теорії кредиту. Загальновизнаною є функція перерозподілу вартості через механізм кредитування. Ця функція досить яскраво виражає призначення та роль кредиту. Існування її не викликає сумніву.

Друга функція пов'язана з призначенням кредиту в грошовій сфері. Але у формуванні її мають місце істотні розбіжності -- від емісійної до заміщення справжніх грошей. Такий різнобій можна пояснити ототожненням авторами функцій кредиту з функціями банків, що неправомірно. Тому другу функцію кредиту краще зводити до створення передумов для ефективного регулювання обороту грошей в інтересах забезпечення стабільності грошей і повного забезпечення потреб обороту в платіжних засобах.

Є достатньо підстав для виділення і таких функцій кредиту, як контрольно-стимулююча та функція капіталізації вільних грошових доходів.

У своїх проявах кредит розмаїтий, тому в теорії і на практиці розрізняють цілий ряд форм і видів кредиту. Їм властиві свої особливості. З розвитком людського суспільства чільне місце займає та чи інша форма або навіть вид кредиту. Але на будь-якому етапі розвитку людства кредит відіграє досить важливу роль. У перші роки існування України як незалежної держави кредитні відносини в ній розвивались суперечливо і поки що не відповідають суспільним потребам.

Щодо формування кредитних послуг, то можна сказати, що в Україні виникають проблеми.

Дослідження тенденцій розвитку та проблем сфери кредитних послуг в Україні засвідчує потребу більш ефективного розвитку та забезпечення стабільності банківської системи. Цього можна досягти, запровадивши досконалі механізми регулювання кредитних послуг, а саме:

1. Національному банку України в найближчій перспективі доцільно ініціювати прийняття Верховною Радою Закону України «Про кредит і кредитні відносини», який би законодавчо врегулював усі кредитні взаємовідносини між кредиторами та боржниками;

2. Розробити механізми, які б не давали змоги банкам кредитувати фізичних осіб без наявності інформації про їх доходи.

Такими, на нашу думку, могли б бути:

- суттєве підвищення норми відрахувань у резерви за такими кредитами;

- внесення змін до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», який забороняв би банкам легалізацію незаконно одержаних доходів фізичними особами через кредитні відносини та інші обмеження;

3. Запровадити публікацію в доступних широкому колу юридичних, фізичних осіб засобах масової інформації даних про рейтингові оцінки банків, які встановлені за результатами інспектувань, що забезпечить більш зважений підхід банків до допустимого рівня ризиків;

4. Національному банку необхідно запровадити кваліфікаційні вимоги до працівників так званих «віддалених робочих місць», які беруть участь у виборі кола позичальників банку, що повинно зменшити обсяг проблемних кредитів;

5. Ініціювати перед відповідними державними установами встановлення вимоги отримання Прикордонною службою від власників транспортних засобів, придбаних у кредит, дозволу кредитора на можливий перетин автомашиною державного кордону України;

6. Найближчим часом здійснити масові перевірки банківських установ щодо дотримання ними вимог «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту»;

7. Національному банку необхідно також ініціювати внесення змін до чинних законодавчих актів (Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», Цивільного кодексу України), які регулюють механізми застосування штрафних санкцій.



Список використаної літератури

1. Базилевич В.Д. Економічна теорія: Політекономія. - К.: 2006.

2. Бутенко О. Організація регулювання процесів споживчого кредитування у країнах центральної та східної Європи // Банківська справа. - №1. - 2007.

3. Галицкая С.В. Деньги. Кредит. Финансы. 2007.

4. Гулик Т. Тенденції розвитку ринку банківських послуг з кредитування корпоративних клієнтів в Україні // Банківська справа. - №6. - 2007.

5. Лемківський А.В. Гроші та кредит: Навч. посібник. - К.: Дакор, Віра-Р,2005.

6. Заборгованість за довгостроковими кредитами в іноземній валюті від нерезидентів // Вісник Національного банку України. - 2006. - №4.

7. Заборгованість за довгостроковими кредитами в іноземній валюті від нерезидентів // Вісник Національного банку України. - 2007. - №3.

8. Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р.; 543/96-ВР.

9. Зимовець В. Місце фінансового сектора в сучасних концепціях інституціональної організації економіки // Економіка України. - №11. - 2004.

10. Івасів Б.С. Гроші та кредит: Підручник. - Тернопіль: Карт-бланш, 2006.

11. Кириленко О.П. Фінанси: Навч. посіб. - Тернопіль: Астон, 2005.

12. Ковальчук А.Т. Банки. Кредит. Фінанси: Законодавчо-правовий вимір. - К.: Парламентське видання, 2004.

13. Козюк В.В. Центральний банк і грошово-кредитна політика. - Тернопіль: Джура, 2004.

14. Котовська Р., Ричаківська В., Табачук Г., / Операції комерційних банків. - 3-тє вид. - К.: Алеута; Львів: ЛБІ НБУ, 2005.

15. Крохмалю Д. Банківська наука й аналіз економічних процесів в Україні // Вісник Національного банку України. - 2007. - №1.

16. Крупка М. Тенденції та проблеми формування ринку кредитних послуг в Україні // Вісник Національного банку. - №6. - 2007.

17. Лютий І.О. Грошово-кредитна політика в умовах перехідної економіки: Монографія. - К.: Атака, 2006.

18. Медвейчук С.В., Шевчук Є.С. Політекономія: Навч. посіб. - Львів: Новий світ, 2004.

19. Опарін В., Федосов В. Концептуальні основи фінансової стратегії економічного зростання в Україні // Економіка України. - №2. - 2004.

20. Основні показники діяльності банків України на 1 січня 2007 року // Вісник Національного банку України. - 2007. - №2.

21. «Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджені постановою Правління НБУ від 10.05.2007 р. - № 168.

22. Савчук В. Проблеми оптимізації управлянні споживчим кредитуванням комерційних банків // Банківська справа. - №2. - 2007.

23. Цивільний Кодекс України.

24. Юрій С.І., Ткачук В.О. Гроші, банки та кредит: у схемах і коментарях. Навч. посібник. - 3-тє вид., стереотипне. - Тернопіль: Карт-бланш, 2004.

25. http://www.bank.gov.ua



Додаток 1

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 8. Кредитна система країн з розвиненою ринковою економікою

· факторингові компанії

· лізингові компанії

· страхові компанії

· кредитні товариства

· пенсійні фонди

· брокерські

· дилерські фірми

· ломбарди

o інвестиційні

o інноваційні

o облікові;

o іпотечний

o ощадні



Додаток 2

Таблиця 4

Рівень концентрації в кредитному портфелі вітчизняних банків корпоративних клієнтів (дані на кінець відповідного періоду)*

Назва банку	Кредити, надані в 2005 р.	Кредити, надані в 2006 р.	Частка юридичних осіб в кредитному портфелі, %
	всього	юридичним особам	всього	юридичним особам	2005 р.	2006р.
1-ша група	84 686,9	60 797,1	160 925	103 313	72	64
в тому числі
Укрексімбанк	7 401	7 305	13 993	13 609	99	97
Промінвестбанк	11 308	10 765	14 494	13 350	95	92
Перший український міжнародний банк	-	-	3 505	3 043	-	87
Укрпромбанк	3 711	3 424	5 599	4 845	92	87
Форум			5 093	4 266	-	84
Брокбізнесбанк	2 816	2 074	4 581	3 658	74	80
Кредит промбанк			4 799	3 487	-	73
Фінанси і кредит	3 195	2 519	5 950	4 146	79	70
Приватбанк	16 096	9 739	28 768	17 203	61	60
ОТП Банк	-	-	9 801	5 186	-	53
РайфайзенБанк Аваль	-	-	21 735	11 203	-	52
Надра	4 298	2 621	7 248	3 406	61	47
Укрсиббанк	7 864	4 689	18 212	8 412	60	46
Укрсоцбанк	7 252	4 276	12 690	5 737	59	45
Ощадбанк	1 998	695	4 457	1 760	35	39
2-га група	23 031	19 344	42 048	33 455	84	80
3-тя група	18 552	15 753	20 544	14 088	85	69
4-та група	16 006	13 228	22 006	16 912	83	77
Всього	142 277	109 121	245 522,5	167 768	77	68

* http://www.bank.gov.ua

Размещено на Allbest.ru