Менеджмент діяльності банку на фондовому ринку
Види діяльності банку на ринку цінних паперів, нормативні вимоги до їх здійснення, обґрунтування перспективності. Розробка організаційної структури діяльності банку на фондовому ринку з урахуванням регулятивних та інших вимог до її функціонування.
| Рубрика | Банковское, биржевое дело и страхование |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 21.07.2009 |
| Размер файла | 1,2 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
2.1 Аналіз систем організації, мотивації та контролю за здійсненням діяльності на фондовому ринку у АКБ «Укрсоцбанк»
З точки зору теорії менеджменту при аналізі діяльності досліджуваного банку - АКБ «Укрсоцбанк» - на фондовому ринку слід з'ясувати, на що направлена, як організована та спланована ця діяльність, а також впроваджені системи мотивації та процедури контролю за цією діяльністю. Питання планування роботи банку на ринку цінних паперів, тобто стратегію банку на фондовому ринку, докладніше розглядається у п. 2.2. цієї роботи. Так само ризик-менеджмент роботи банку з цінними паперами як елемент системи контролю виноситься в окреме дослідження у п. 2.3. Тому в першу чергу розглянемо організаційну структуру, що використовує АКБ «Укрсоцбанк» для здійснення діяльності на фондовому ринку.
Укрсоцбанк має у своєму складі відокремлений підрозділ, на який покладено більшість, але не всі функції щодо здійснення банком діяльності на фондовому ринку. Це інвестиційно-банківське управління. Згідно положенню про нього, управління працює у безпосередньому контакті з іншими структурними підрозділами головного офісу та філіями банку з питань, що відносяться до його компетенції, тобто робить запити та одержує необхідну інформацію і документи від зовнішніх організацій з цих питань, а також надає зовнішнім організаціям відповідну інформацію і документи.
Діяльність цього управління спрямовується на вирішення таких основних завдань:
– організація випуску фінансових інструментів для банку та клієнтів банку;
– оцінка, моніторинг та аналіз емітентів, галузей економіки;
– надання рекомендацій на розгляд керівництву банку щодо інвестиційно-привабливих можливостей фінансування діяльності банку та інвестування на фінансових ринках;
– розробка та впровадження сучасних методів моніторингу, аналізу та оцінки емітентів;
– забезпечення координації з іншими підрозділами з питань випуску фінансових інструментів, оцінки фінансових інструментів що пропонуються в заставу та управління коштами клієнтів;
– узгодження внутрішніх нормативних документів банку, пов'язаних з питаннями випуску фінансових інструментів та управління коштами клієнтів;
– надання керівництву банку пропозицій щодо вдосконалення системи прийняття в забезпечення фінансових інструментів банку.
Розглянемо структуру інвестиційно-банківського управління АКБ «Укрсоцбанк» (рис. 2.1.)
Рис. 2.1. Структура інвестиційно-банківського управління
Отже, опишемо цю структуру з метою наступного аналізу. Для зручності надалі будемо називати інвестиційно-банківське управління АКБ «Укрсоцбанк» просто «управління».
Управління є самостійним структурним підрозділом головного офісу банку. АКБ «Укрсоцбанк» централізував всю діяльність з цінними паперами (крім вексельних операцій) у головному офісі, і не має відповідних підрозділів у складі регіональних управлінь та макрофілій. Це значно полегшує управління і скорочує витрати, насамперед на персонал, адже для здійснення професійної діяльності філії банку потрібно мати щонайменше трьох сертифікованих ДКЦПФР фахівців з торгівлі та депозитарної діяльності, а також окреме приміщення). Однак таке спрощення дещо звужує ринок і відвертає деяких регіональних потенційних клієнтів, особливо в таких містах, як Харків, Одеса та Дніпропетровськ, насамперед для брокерських угод - дистанційна клієнтська торгівля цінними паперами у АКБ «Укрсоцбанк» не має відповідного програмного забезпечення.
Проаналізуємо задачі управління та функції його підрозділів (секторів), а також функціональне навантаження керівника управління.
Начальник управління призначається та звільняється з посади наказом голови правління відповідно до розпорядження голови спостережної ради банку. До особи, яка призначається на цю посаду, згідно внутрішнього положення про управління висувається дві вимоги - вона повинна мати вищу економічну освіту та досвід роботи в банківській сфері не менше двох років. Такі невисокі вимоги (від головних спеціалістів головного офісу вимагають щонайменше три роки досвіду роботи) каже про те, що положення виписувалось під конкретну людину - Еріка Наймана, відомого інвестиційного аналітика. Така практика свідчить про довгострокові наміри щодо утримання конкретного ключового співробітника банку, але не може розглядатись у якості взірця до побудови бізнес-процесів у банку - ще Макс Вебер у своїй теорії ідеальної бюрократії зазначав, що людина повинна відповідати вимогам до посади, яку обіймає, а не навпаки. Начальник управління підпорядковується куратору управління, який є заступником голови правління банку.
Власник цієї відповідальної посади має досить значні права та обов'язки. Отже, права начальника управління:
– надавати на розгляд керівництву банку пропозиції щодо удосконалення діяльності банку з питань, що входять до компетенції управління;
– надавати на розгляд керівництву банку пропозиції щодо структури, штатного розпису і чисельності працівників управління, призначення, переміщення і звільнення працівників управління, пропозиції щодо їх матеріального та морального заохочення, а також пропозиції щодо накладання стягнень;
– одержувати від структурних підрозділів головного офісу та філій банку звіти та довідки, необхідні для виконання функцій і задач, що входять до компетенції управління;
– брати участь у нарадах і семінарах для обговорення питань, що входять до компетенції управління;
– координувати взаємодію управління з іншими структурними підрозділами банку з питань, що відносяться до компетенції управління.
Обов'язки начальника управління включають, але не обмежуються такими:
– надавати та погоджувати пропозиції керівництву банку з питань, що входять до компетенції управління;
– доповідати куратору управління про виникнення кризових ситуацій у діяльності управління;
– розробляти методичні вказівки, що стосуються випуску фінансових інструментів та управління активами клієнтів;
– здійснювати контроль за діяльністю управління;
– надавати інформацію та пояснення службі внутрішнього аудиту, управлінню фінансового моніторингу, службі банківської безпеки та іншим структурним підрозділам головного офісу з питань діяльності управління.
Крім того, начальник управління несе персональну відповідальність за неякісне та неефективне виконання своїх обов'язків, розголошення банківської таємниці та недотримання правил трудової та виконавчої дисципліни.
Структурні підрозділи управління виконують функції відповідно до їх спеціалізації. Так, сектор випуску фінансових інструментів відповідає за наступні напрямки:
– підготовка випуску фінансових інструментів банку та клієнтів банку;
– супроводження державної реєстрації випусків фінансових інструментів;
– розміщення та супроводження випусків фінансових інструментів;
– робота над вдосконаленням методологічного та нормативного забезпечення послуг з випуску фінансових інструментів.
Функціями сектору управління активами є такі:
– довірче управління цінними паперами та коштами клієнтів;
– участь в управлінні коштами банку, що передані до підконтрольних банку інститутів спільного інвестування;
– проведення аналізу та підготовка інформації щодо конкурентної позиції банку на ринку послуг з довірчого управління;
– робота над вдосконаленням методологічного та нормативного забезпечення довірчого управління активами клієнтів;
– створення та підтримання в актуальному стані бази даних клієнтів, що передали активи в довірче управління;
– надання клієнтам консультацій щодо фінансових інструментів.
Сектор оцінки та аналізу емітентів вирішує такі питання:
– аналіз фінансового-економічного стану емітентів;
– оцінка вартості фінансових інструментів, що пропонуються в забезпечення;
– створення та підтримання в актуальному стані бази даних емітентів (фінансова звітність, загальна інформація, інформація про акціонерів та основних клієнтів банку, наявність рейтингів тощо);
– проведення аналізу та підготовка інформації щодо загальних тенденцій секторів економіки та емітентів (інвестиційні меморандуми, аналітичні звіти, тощо);
– надання іншим підрозділам банку інформації стосовно окремих показників діяльності емітентів;
– робота над вдосконаленням методологічного та нормативного забезпечення оцінки кредитних рангів емітентів.
Сектор макроаналізу та ринкових досліджень виконує здійснює такі функції:
– моніторинг та аналіз макроекономічного середовища та фінансових ринків;
– створення та підтримання в актуальному стані бази даних макроекономічних показників та показників фінансових ринків (валютний, акцій, облігацій тощо);
– надання іншим підрозділам банку інформації стосовно окремих показників макроекономіки та фінансових ринків;
– проведення аналізу та підготовка інформації щодо загальних тенденцій макроекономіки та фінансових ринків.
Проаналізувавши існуючу організаційну структуру інвестиційно-банківського управління АКБ «Укрсоцбанк», можна виявити ряд спірних питань.
З одного боку, начальник управління має достатньо повноважень для ефективного управління діяльністю банку на фондовому ринку. Але слід відмітити, що повного контролю над всім спектром можливої активності банку на ринку цінних паперів начальник інвестиційно-банківського підрозділу не має через те, що в загальній організаційній структурі АКБ «Укрсоцбанк» існують окремі відокремлені підрозділи, які мають функціональне відношення до діяльності на фондовому ринку - ризики, бек-офіс, депозитарна діяльність і насамперед трейдинг, тобто відділ дилерсько-брокерської активності, який належить до казначейства. Така система забезпечує незалежність у прийнятті рішень, але певною мірою позбавляє інвестиційно-банківське управління оперативної швидкості та злагодженості у діях через відсутність єдиного центру контролю і координації всього ланцюжка банківських операцій. Незрозуміло, чому таку суто інвестиційну функцію, як брокерська та дилерська діяльність, вивели з-під контролю начальника управління цінних паперів. Закон про цінні папери визначає, що до торгівлі цінними паперами належать андеррайтинг, довірче управління, брокерська і дилерська діяльність. То які причини розділяти ці види діяльності, з однаковим джерелом доходу для банку - фондовим ринком, між інвестиційно-банківським управлінням та казначейством? Таким чином, ми б запропонували перевести сектор брокерських та дилерських операцій зі складу казначейства до інвестиційно-банківського управління АКБ «Укрсоцбанк». А більш повну схему підрозділів, задіяних у діяльності банку на ринку цінних паперів, можна представити на рис. 2.2.
Рис. 2.2. Структурні підрозділи, задіяні в діяльності АКБ «Укрсоцбанк» на фондовому ринку, та їх взаємодія
Як бачимо, для здійснення всіх етапів діяльності банку на ринку цінних паперів необхідна тісна взаємодія і координація щонайменше чотирьох структурних підрозділів банку. При чому інвестиційно-банківське управління і казначейство є центрами доходу і здійснюють рівноцінну діяльність (на рисунку показано стрілками з кругами на кінці), а відповідні підрозділи блоку ризиків та бек-офісу - центрами витрат, які здійснюють контроль і супроводження діяльності інвестиційно-банківського управління і казначейства (на рисунку показано двосторонніми стрілками). Основну контрольну функцію щодо дотримання лімітів в розрізі емітентів, видів цінних паперів та контрагентів здійснює саме бек-офіс, і до цього часу нема причин сумніватись у ефективності такого контролю: принаймні, випадків «провалів» трейдерів, як-от Жерома Керв'єля з Societe Generale, в практиці АКБ «Укрсоцбанк» не було.
По-друге, необґрунтованим є підпорядкування сектору макроаналізу та ринкових досліджень начальнику інвестиційно-банківського підрозділу. Проте такий підрозділ має працювати не у складі одного управління, а обслуговувати увесь банк в цілому. Якщо такий підрозділ, що працює на банк загалом, таки існує, то наявне пряме дублювання функцій та повноважень. Якщо ні, то наявне підпорядкування макроаналізу начальнику інвестиційно-банківського управління напевно призводить до того, що працівники центру макроаналізу виконують в першу чергу аналіз, що дає змогу оцінити та спрогнозувати ситуацію саме на ринку цінних паперів, у той час як іншим підрозділам (насамперед центру корпоративного кредитування) потрібна інша, більш специфічна галузева інформація. Отже, моєю пропозицією є виключення сектору макроаналізу та ринкових досліджень зі складу інвестиційно-банківського управління АКБ «Укрсоцбанк» і підпорядкування його керівника безпосередньо голові правління банку або його першому заступнику з тим, щоб інформацію від цього підрозділу отримували всі підрозділи банку в залежності від їх запитів, без преференцій.
По-третє, з точки зору потенційного конфлікту інтересів, загрозою виглядає об'єднання «під одним дахом» у складі інвестиційно-банківського управління таких функцій, як розміщення цінних паперів та довірче управління цінними паперами, без прописаного механізму їх взаємодії. За моїми даними, такого механізму в АКБ «Укрсоцбанк» не існує, а працівники цих підрозділів навіть працюють в одному підрозділі. Таким чином, для отримання додаткових прибутків працівники сектору управління активами можуть рекомендувати клієнтам банку здійснювати інвестиції у цінні папери тих емітентів, розміщенням яких займається сектор випуску фінансових інструментів, що може не відповідати інтересам клієнтів. Для уникнення цієї проблеми банку слід зробити одну з наступних дій:
а) відмовитись від одного з видів діяльності на фондовому ринку - андеррайтингу або довірчого управління. У цьому разі доцільно залишити андеррайтинг, як більш стабільне і менш ризикове джерело доходу банку;
б) створити дочірню структуру, яка займатиметься найбільш ризиковими видами діяльності на ринку цінних паперів, у тому числі довірчим управлінням активів;
в) обмежити та регламентувати обмін інформацією між сектором випуску цінних паперів та сектором управління активами, щонайменше - пересадити працівників цих відділів в окремі приміщення.
Розглянемо питання мотивації персоналу, що задіяний у діяльності АКБ «Укрсоцбанк» на фондовому ринку, адже з точки зору теорії менеджменту мотивація є одною з основних складових частин процесу управління. Слід зазначити, що матеріальне стимулювання працівників «ціннопаперового» направлення нічим не відрізняється від такого для інших працівників банку. На відміну від західних інвестиційних банків, де винагорода працівників фронт-офісу інвестиційно-банківського підрозділу (а це брокерська, дилерська діяльність та андеррайтинг) прямо залежить від заробленого ними доходу, у АКБ «Укрсоцбанк» такої залежності немає. Змінна частина заробітної плати залежить виключно від результатів діяльності банку в цілому, а не індивідуально чи колективно (сектором чи управлінням в цілому) заробленого доходу. Це, з одного боку, унеможливлює маніпулювання та зловживання трейдерів щодо завищення дохідності, а з іншого - не створює жодного стимулу для працівників до максимізації доходів підрозділу. Проте доцільність такої системи мотивації персоналу неможливо розглядати поза контекстом обраної банком інвестиційної стратегії та ступеня пріоритетності діяльності на фондовому ринку для АКБ «Укрсоцбанк» в цілому.
Щодо нематеріального стимулювання, то працівники інвестиційно-банківського управління отримують за рахунок банку можливість підвищити кваліфікацію: відвідання семінарів та практикумів, що проводяться біржею ПФТС та Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, а також сертифікація ДКЦПФР за рахунок банку. Зазначимо, що наявність сертифіката торговця або фахівця з депозитарної діяльності дійсно підвищує вартість працівника на ринку праці, щонайменше на 500-750 гривень, і працівники це знають. Тому можна стверджувати, що АКБ «Укрсоцбанк» створив досить ефективну нематеріального стимулювання діяльності на фондовому ринку, чого не можна сказати про матеріальне стимулювання.
У якості висновку зазначимо, організація та мотивація роботи на фондовому ринку у АКБ «Укрсоцбанк» має декілька недоліків, серед яких такі:
а) зайвий розподіл окремих видів діяльності банку на фондовому ринку по різних, не підпорядкованих один одному структурних підрозділах;
б) підпорядкування стратегічно важливого для всього банку підрозділу макроаналізу і ринкових досліджень інтересам одного лише управління інвестиційно-банківської діяльності;
в) відсутність механізму запобігання конфлікту інтересів, що виникає через об'єднання «під одним дахом» андеррайтингу та довірчого управління цінними паперами;
г) відсутність стимулу працівникам фронт-офісу підвищувати дохід підрозділу через відсутність зв'язку доходів підрозділу з особистою винагородою.
Всі ці недоліки, тим не менш, можна і потрібно виправити нескладними управлінськими рішеннями керівництва банку.
2.2 Визначення типу та ефективності здійснення стратегії АКБ «Укрсоцбанк» на фондовому ринку
Згадаємо, що однією з функцій менеджменту є планування. У випадку менеджменту діяльності банку на фондовому ринку функція планування представлена вибором та імплементацією стратегії банку на фондовому ринку. Таким чином, аналіз складової планування менеджменту банківської активності на фондовому ринку в рамках цієї дипломної роботи зводиться до визначення типу та ефективності стратегії обраного банку на ринку цінних паперів.
Як відомо, стратегія банку на фондовому ринку - це частина загальної корпоративної бізнес-стратегії банку, яка визначає вибір і засоби ведення найбільш прибуткових для банку видів діяльності на ринку цінних паперів і найбільш ефективних форм розміщення грошових коштів та інших ресурсів в процесі здійснення такої діяльності з метою досягнення затверджених керівництвом банку довгострокових цілей щодо діяльності банку на фондовому ринку. Втіленням такої стратегії банку, як правило, є складання та управління портфелем цінних паперів банку.
Перш ніж характеризувати тип та ефективність здійснення стратегії конкретного банку (у нашому випадку - АКБ «Укрсоцбанк») на фондовому ринку, слід визначитись із методологією та метою такого аналізу. У цій роботі акцент буде зроблено на визначенні та характеристиці двох основних ознак стратегії АКБ «Укрсоцбанк» на ринку цінних паперів - типу інвестиційного портфелю та стратегії управління інвестиційним горизонтом. Крім того, метою аналізу буде оцінка пріоритетності діяльності банку на фондовому ринку порівняно з іншими напрямками його діяльності, та прогнозування динаміки складу та обсягу портфелю цінних паперів банку на майбутні періоди. Дослідження буде проводитись методами структурного аналізу та аналізу динаміки показників, доступних з відкритої фінансової звітності АКБ «Укрсоцбанк» за 2007-2009 р.р. Нажаль, на момент написання цієї роботи не було оприлюднено річного звіту АКБ «Укрсоцбанк» за 2008 рік (значна частина релевантної інформації знаходиться у примітках до річної звітності), тому при проведенні кількісного аналізу будемо вимушені зробити декілька припущень, які можуть певною мірою негативно вплинути на якість висновків та прогнозів.
Метою даного аналізу буде доведення наступної гіпотези: стратегія АКБ «Укрсоцбанк» на фондовому ринку передбачає формування пасивного портфелю доходу у поєднанні із стратегією короткострокового акценту в управлінні інвестиційним горизонтом, а діяльність з цінними паперами загалом не є пріоритетною для банку.
Отже, перед проведенням аналізу з'ясуємо декілька загальних питань категорійного характеру, що стосуються характеристики портфелю цінних паперів банку, і які необхідні для доведення вищезазначеної гіпотези.
Пасивний портфель цінних паперів - сукупність цінних паперів у власності банку, які є добре диверсифікованими, а їх ліквідність, ризик і дохідність відповідають середньоринковим. При формуванні таких портфелів менеджмент не включає до їх складу різко недооцінених або високоризикових (спекулятивних) цінних паперів, тобто банк ніби пливе за течією. Прикладом може бути формування індексних портфелів, до яких входять ті самі цінні папери, на основі яких розраховується певний фондовий індекс [38].
Портфель доходу є різновидом пасивного портфелю і слугує для отримання високих поточних надходжень: відсоткових (купонних) виплат, дивідендів. Для такого портфеля відношення стабільно отримуваного доходу до ринкової вартості цінних паперів, що входять до його складу, вище за середньоринкове значення. Відповідно ринкова вартість такого портфеля зростає повільно. Портфель доходу формується здебільшого з облігацій підприємств, ощадних сертифікатів, векселів.
Під інвестиційним горизонтом розуміють розподіл портфеля в динаміці, тобто добір цінних паперів з урахуванням строків їх погашення. Стратегія короткострокового акценту в управлінні інвестиційним горизонтом застосовується комерційними банками у випадках, коли портфель цінних паперів розглядається як джерело підтримки ліквідності, а не одержання доходу. При цьому вся сума інвестицій вкладається в цінні папери короткострокового характеру, часовий діапазон яких перебуває в межах 0,5-1 рік, що дозволяє забезпечити необхідний рівень ліквідності [38].
Таким чином, склад та характер портфеля цінних паперів банку визначається, по-перше, інвестиційною політикою банку, а по-друге, метою, яку поставлено у процесі його формування та управління. Головна мета процесу управління портфелем цінних паперів може бути по-різному визначена менеджментом банку. Здебільшого банк формує портфель цінних паперів з метою:
а) максимізації прибутків;
б) підтримки ліквідності;
в) зниження ризику активів.
При виборі мети необхідно визначити пріоритети, оскільки одночасне досягнення всіх цілей на практиці неможливе. Але менеджмент банку може прийняти рішення про розподіл портфеля на кілька складових частин, кожна з яких слугуватиме досягненню певної мети. З певною мірою впевненості можна казати, що загальний портфель цінних паперів ділиться міжнародних правил бухгалтерського обліку на такі три складові, що відповідають кожній з наведених вище цілей:
а) портфель на продаж - максимізації прибутків, адже банк може тримати цінні папери у цьому портфелі необмежено довго, вичікуючи піку цін на цінні папери;
б) торговий портфель - підтримці ліквідності, бо більше одного року тримати цінні папери у ньому банк не може через обмеження до регулятивного капіталу [17];
в) портфель до погашення - мінімізації ризиків, оскільки цей портфель не дає змоги вигравати чи програвати на спекуляціях і призначений для обліку боргових цінних паперів, щодо погашення яких у банку немає сумнівів.
Зауважимо, що ми не розглядаємо окрему категорію цінних паперів, що рефінансуються Національним банком України. З самого їх визначення випливає і особливе, так зване «казначейське», призначення таких цінних паперів. Діяльність з такими цінними паперами хоч і пов'язана з наведеними вище цілями, зокрема підтримкою ліквідності та зниженням ризику, проте не може розглядатись з точки зору банківського менеджменту як окремий напрям діяльності банку саме на фондовому ринку, а отже, не є предметом цього дослідження.
Прийнявши вищенаведену тезу про розподіл цінних паперів банку за портфелями як індикатор цілей діяльності банку з цінними паперами, здійснимо структурний аналіз портфелю цінних паперів АКБ «Укрсоцбанк» (рис. 2.3)
Рис. 2.3. Структура цінних паперів банку в розрізі портфелів за 2008-2009 рр. http://www.usb.com.ua/about/reports/balance/
З наведеної діаграма ілюструє наочно ілюструє пріоритет ліквідності порівняно з іншими цілями, що може переслідувати банк у своїй діяльності на фондовому ринку. Так, протягом 2008-го року частка цінних паперів у торговому портфелі банку коливалась від 96,2% до 98,9%.
З наявності такої високої частки «торгових» цінних паперів можна зробити декілька висновків щодо діяльності АКБ «Укрсоцбанк» на фондовому ринку:
а) банк надає перевагу високоліквідним цінним паперам, якими на українському фондовому ринку можуть бути лише облігації;
б) банк вважає за доцільне відображати дохід від операцій з власними цінними паперами без фактичного продажу, адже переоцінка цінних паперів у торговому портфелі відображається безпосередньо на рахунках доходів [12];
в) банк може отримувати одночасно торговельний та процентний дохід, виходячи з вищезазначеного;
г) банк має налагоджену роботу бек-офісу, адже цінні папери у торговому портфелі потребують щоденної переоцінки відповідно до ринкових котирувань;
д) у 2009-му році різке зростання частки цінних паперів у портфелі на продаж (до 35,3%) за рахунок скорочення портфелю цінних паперів у торговому портфелі може пояснюватись побоюванням банку щодо падіння ринкових цін на облігації, за умови чого переваги, зазначені у п. б) та в) перетворюються на недоліки.
Зазначимо також, що нульові значення у портфелі до погашення не свідчать про те, що банк не має цінних паперів, які має намір утримувати до моменту їх погашення емітентом. Такі цінні папери у АКБ «Укрсоцбанк» є, але через те, що під них банк сформував резерви у обсязі, що дорівнює їх балансовій вартості, у звітності маємо нульові залишки у відповідній статті. Дослідимо питання резервів та переоцінки цінних паперів за допомогою табл. 2.1.
Бачимо стійку тенденцію до покращення якості даних портфелів цінних паперів АКБ «Укрсоцбанк». Постійно зменшується (за винятком 3_го кварталу 2008-го року) частка резервів у відсотках до активів, в першу чергу за рахунок випереджального зростання портфелю на продаж порівняно із зростанням активів - ситуація, діаметрально протилежна тенденціям в управлінні кредитним портфелем банку.
Таблиця 2.1. Переоцінка та сформовані резерви за портфелями на продаж та до погашення у 2008-2009 рр. http://www.usb.com.ua/about/reports/balance/
|
Портфелі та їх складові |
01.01.2008 |
01.04.2008 |
01.07.2008 |
01.10.2008 |
01.01.2009 |
01.04.2009 |
|
|
Портфель на продаж: |
|||||||
|
первісна вартість, тис. грн. |
13513 |
13513 |
19313 |
31088 |
32576 |
254271 |
|
|
сформовані резерви, тис. грн. |
2667 |
2667 |
2667 |
2667 |
5612 |
12629 |
|
|
резерви у% до активу |
19,74% |
19,74% |
13,81% |
8,58% |
17,23% |
4,97% |
|
|
здійснена переоцінка, тис. грн. |
-9 |
-10 |
3582 |
3706 |
5705 |
25150 |
|
|
Портфель до погашення: |
|||||||
|
первісна вартість, тис. грн. |
8619 |
6617 |
6609 |
6120 |
288 |
254 |
|
|
сформовані резерви |
8619 |
6617 |
6609 |
6120 |
288 |
254 |
|
|
резерви у% до активу |
100% |
100% |
100% |
100% |
100% |
100% |
|
|
Баланс між переоцінкою та резервами, тис. грн. |
-11295 |
-9294 |
-5694 |
-5081 |
-195 |
+12267 |
Крім того, поступово зходить нанівець різниця між позитивною переоцінкою цінних паперів у портфелі на продаж і сформованими резервами під знецінення цінних паперів як в портфелі на продаж, так і в портфелі на погашення. Протягом 2008-го року ця тенденція пояснювалась поступовим погашенням «безнадійних» з точки зору бухгалтерського обліку боргових цінних паперів з портфелю до погашення, а, починаючи з першого кварталу 2009-го, позитивний баланс забезпечується різким нарощенням дооцінки цінних паперів у портфелю на продаж. Таким чином, якщо АКБ «Укрсоцбанк» вирішить цілком позбавитись двох «непрофільних» портфелів - на продаж та до погашення - за ринковими цінами, збільшення капіталу складе за формулою (2.1) 38 033 тис. грн.:
(2.1)
де ?ВК - приріст власного капіталу банку,
Пппр - дооцінка цінних паперів у портфелі на продаж,
Рппр - резерв, сформований під цінні папери у портфелі на продаж,
Рпдп - резерв, сформований під цінні папери у портфелі до погашення.
Враховуючи, що чистий прибуток після оподаткування АКБ «Укрсоцбанк» склав за результатами 1-го кварталу 2009-го року лише близько 54 млн. грн., можливість збільшити його більш ніж на 50% за рахунок припинення непрофільної діяльності виглядає досить привабливо.
Доведемо тезу про непрофільність діяльності з цінними паперами для АКБ «Укрсоцбанк». Для цього проаналізуємо динаміку частки портфелю цінних паперів в активах банку за 2008-2009 рр. та дамо відповідні прогнози на майбутні періоди щодо її значення (рис. 2.4.)
Рис. 2.4. Частка цінних паперів в активах АКБ «Укрсоцбанк» за 2008-2009 рр. та її прогноз на майбутні періоди http://www.usb.com.ua/about/reports/balance/
З цього графіку можна зробити щонайменше два висновки. По-перше, діяльність з власними цінними паперами не є для банку пріоритетом. Про це свідчить вкрай низьке абсолютне значення частки портфелю цінних паперів в активах банку, яке протягом 2008-2009 років коливалось від 1,4% до 3%. По-друге і найголовніше, АКБ «Укрсоцбанк», починаючи з третього кварталу 2008-го року, взяв курс на елімінування портфелю власних цінних паперів.
Це підтверджується такими фактами:
а) постійним зменшенням частки загального портфелю цінних паперів в активах банку, яка зменшилась за 2008_й рік з 2,94% до 1,42%, тобто більш ніж вдвічі;
б) лінійний прогноз зменшення частки цінних паперів в активах дає результат, за якого ця частка дорівнюватиме майже нулю вже за один рік, за підсумками першого кварталу 2010 року;
в) опитування працівників відділу власних торгових операцій казначейства АКБ «Укрсоцбанк» підтверджує курс керівництва на позбавлення банку непрофільних активів, якими вважають цінні папери, з метою збільшення ліквідності банку та уникнення ризику дефолту за корпоративними цінними паперами, що знаходяться у власності банку.
Отже, для вирішення питання про тип та ефективність стратегії АКБ «Укрсоцбанк» на фондовому ринку залишилось визначити структуру портфелю цінних паперів банку за їх групами та видами, а також доходів від різних видів діяльності банку на ринку цінних паперів. Нажаль, таку інформацію можна з певними обмеженнями отримати лише з приміток до річної звітності, а на момент написання цієї роботи річної звітності за 2008_й рік на сайті банку оприлюднено не було. Тому ми вимушені будемо виходити з допущення про незмінність або несуттєвість змін структури портфелю цінних паперів АКБ «Укрсоцбанк» за видами та структури доходів у 2008_му році порівняно з 2007_м.
Розглянемо структуру портфелю цінних паперів АКБ «Укрсоцбанк» в розрізі їх груп за 2007_й рік (табл. 2.2.)
Бачимо, що банк надає явну перевагу більш стабільним, надійним та консервативним борговим цінним паперам. Опитування працівників відділу власних операцій казначейства підтвердило наявність у АКБ «Укрсоцбанк» політики щодо відмови від ризикованих операцій з акціями. За словами спеціаліста цього відділу, у 2008-му році банк остаточно відмовився від спекуляцій з цінними паперами з нефіксованим прибутком і розпродав свій портфель акцій.
Таблиця 2.2. Структура цінних паперів АКБ «Укрсоцбанк» в розрізі груп цінних паперів станом на 01.01.2008,5 http://www.usb.com.ua/about/reports/report_annual/
|
№№ |
Група цінних паперів |
Балансова вартість, тис. грн. |
Питома вага у загальному портфелі, %: |
|
|
1 |
Боргові цінні папери |
712 866 |
73% |
|
|
2 |
Акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком |
267 280 |
27% |
|
|
3 |
Усього |
980 146 |
25 919 |
З огляду на трикратне падіння індексу ПФТС протягом 2008-го року такий крок і така стратегія банку виглядає цілком виправданими.
Нажаль, повноцінно дослідити структуру доходів від діяльності банку на ринку цінних паперів не вдається можливим через відсутність у примітках до річної фінансової звітності інформації про доході інші, ніж торговельний дохід та процентний дохід (див. табл. 2.3.)
Таблиця 2.3. Структура доходів АКБ «Укрсоцбанк» від діяльності на фондовому ринку за 2007-2008 рр.5
|
№№ |
Стаття доходу |
Сума доходу, тис. грн. |
Питома вага в загальних доходах, % |
|
|
1 |
Цінні папери в торговому портфелі банку |
53 691 |
43,4% |
|
|
2 |
Процентні доходи за цінними паперами в торговому портфелі банку |
60 129 |
48,6% |
|
|
3 |
Процентні доходи за цінними паперами в портфелі банку на продаж |
587 |
0,5% |
|
|
4 |
Процентні доходи за цінними паперами в портфелі банку до погашення |
1 434 |
1,2% |
|
|
5 |
За послуги андеррайтинга (орієнтовно) |
8 000 |
6,5% |
|
|
6 |
Усього |
123 841 |
100,0% |
Отже, можемо бачити підтвердження висновку, який було зроблено на етапі аналізу структури портфелю власних цінних паперів банку за бухгалтерським розподілом цінних паперів за відповідними портфелями, - з переважання торгового портфелю випливає і переважання доходів від нього у вигляді переоцінки, з одного боку, і процентних доходів як наслідок переважання боргових цінних паперів. Враховуючи середньорічну балансову вартість загального портфелю цінних паперів АКБ «Укрсоцбанк» за 2007 рік у розмірі 634 474 тис. грн., отримуємо загальну бухгалтерську дохідність портфелю на рівні 18,2% річних (без урахування фактора нерівномірного розподілу доходів та збільшення портфелю у часі, а також доходів від клієнтських операцій). Оскільки номінальна дохідність більшості облігацій на українському ринку не перевищувала 16%, а ставки за кредитами позичальникам класу «А» у 2007-му році були затверджені на рівні 15%, можна вважати діяльність АКБ «Укрсоцбанк» на фондовому ринку відносно ефективною.
Наостанок з'ясуємо міру реакції банку на загальноринкові тенденції, тобто відповімо на питання, чи значною мірою банк коригує власний портфель цінних паперів відповідно до ситуації на ринку. З певною мірою точності дати відповідь допоможе рис. 2.5.
Рис. 2.5. Взаємозв'язок величини портфелю цінних паперів банку від поведінки ринку [94]
Бачимо, що величина портфелю цінних паперів АКБ «Укрсоцбанк», нормована відносно абсолютного значення станом на 01.01.2008, протягом 2008-2009 р.р. зменшувалась із позитивною кореляцією з індексом ПФТС-Cbonds, який слугує мірилом поведінки ринкових цін на облігації, які, як ми з'ясували, складають переважну частину портфелю банку. Отже, діагностуємо політику банку щодо діяльності на фондовому ринку, яку можна охарактеризувати виразом «плисти за ринковою течією».
Таким чином, з огляду на:
а) переважну частку торгового портфелю у загальному портфелі цінних паперів АКБ «Укрсоцбанк»;
б) переважну частку облігацій та інших боргових цінних паперів у портфелі банку;
в) короткостроковий (до одного року) характер вкладень;
г) переважну частину процентного та торгового доходу у загальних доходах банку від діяльності на фондовому ринку;
д) дохідність портфелю цінних паперів банку, що є вищою за дохідність корпоративного кредитування, але нижчою за темпи зростання ринку акцій у відповідному періоді;
е) високу кореляцією між поведінкою ринку та активністю банку на ньому
ж) тенденцію до зменшення абсолютного розміру портфелю цінних паперів та його частки в активах банку, -
вважаю тезу про стратегію АКБ «Укрсоцбанк» на фондовому ринку, що передбачає формування портфелю доходу у поєднанні із стратегією короткострокового акценту в управлінні інвестиційним горизонтом, доведеною.
2.3 Ризик-менеджмент діяльності на ринку цінних паперів у АКБ «Укрсоцбанк»
Особливою формою контролю, яка в свою чергу є відокремленою управлінською діяльністю з притаманними їй самій функціями організації, планування, мотивації та того ж контролю, можна вважати ризик-менеджмент діяльності банку на ринку цінних паперів. Необхідність адекватного ризик-менеджменту такої діяльності випливає з наявності суттєвих ризиків, що її супроводжують, і підтверджується нещодавніми подіями на світових ринках, що призвели до фінансових труднощів або банкрутства банків саме через виправдання неприпустимо високих фондових ризики, що несли ці банки.
Метою цього аналізу буде з'ясування відповідності структури та методів управління ризиками діяльності на ринку цінних паперів у АКБ «Укрсоцбанк» вимогам регулятора та економічному змісту та масштабам такої діяльності. Для досягнення поставленої мети розглянемо, по-перше, види та визначення ризиків, що несе АКБ «Укрсоцбанк» внаслідок здійснення діяльності на фондовому ринку, по-друге, організаційну структуру ризик-менеджменту такої діяльності у АКБ «Укрсоцбанк» та властиві їх переваги та недоліки, по-третє, методи, що використовує АКБ «Укрсоцбанк» для оцінки та прийняття управлінських рішень щодо ризиків діяльності з цінними паперами та їх адекватність реаліям українського фондового ринку.
Ефективна системи управління ризиками, згідно вимог Національного банку, має бути незалежною від діяльності, пов'язаної з прийняттям ризиків. Незалежно від своєї структури, кожна система управління ризиками має включати такі елементи:
а) виявлення ризику. Належне виявлення ризику - це, в першу чергу, визнання та розуміння наявних ризиків або ризиків, що можуть виникнути у зв'язку з новими діловими ініціативами. Виявлення ризику має бути постійним процесом, що має здійснюватися як на рівні окремої операції, так і на рівні портфелів;
б) вимірювання ризику. Точне і своєчасне вимірювання ризиків є надзвичайно важливим компонентом ефективного управління ризиками. Банк, який не має системи вимірювання ризиків, має обмежену здатність контролювати ризики або здійснювати їх моніторинг. Крім того, розвиненість інструментів управління ризиками, які використовує банк, має бути адекватною складності і рівню ризиків, які він узяв на себе. Банк має періодично перевіряти надійність інструментів вимірювання, які він використовує. Належні системи вимірювання ризиків передбачають оцінювання як окремих операцій, так і портфелів;
в) контроль ризику. Банк має встановити обмеження і довести їх до виконавців за допомогою положень, стандартів та/або процедур, які визначають обов'язки і повноваження працівників. Ці контрольні обмеження мають бути дійовими інструментами управління, які можна уточнювати в разі зміни умов або рівня толерантності до ризику. Банк має визначити послідовність процесу надання дозволів на виключення або зміни обмежень ризику, якщо вони є обґрунтованими;
г) моніторинг ризику. Банки мають здійснювати моніторинг ризиків для забезпечення своєчасного відстеження рівнів ризиків і винятків із тих чи інших правил. Звіти про моніторинг мають бути регулярними, своєчасними, точними та інформативними і надаватися відповідним посадовим особам для вжиття необхідних заходів [14].
Таким чином, в рамках цього аналізу спробуємо дати відповідь на питання, чи є система ризик-менеджменту діяльності на фондовому ринку у АКБ «Укрсоцбанк» ефективною з точки зору вимог регулятора.
Сфокусуємось у цьому дослідженні на ризиках діяльності банку з власними цінними паперами, оскільки така діяльність несе більші ризики порівняно з клієнтською. У цьому контексті варто розрізняти ризик окремого цінного паперу та ризик портфелю цінних паперів банку.
Ризик портфеля цінних паперів полягає в тому, що очікування банку щодо його дохідності можуть не виправдатися і деяку частину доходів не буде отримано. При цьому оцінюється очікуваний дохід, а інвестиційний ризик розглядається як невизначеність щодо одержання цього доходу, тобто ступінь мінливості (варіабельності) доходу. Таким чином, очікувана дохідність портфеля цінних паперів, на яку сподівається банк протягом певного періоду, є випадковою величиною, а тому його кількісна оцінка не може бути однозначною.
Оцінка портфельного ризику складається з трьох етапів:
1) оцінка ризику окремих цінних паперів;
2) з'ясування ступеня їх взаємовпливу;
3) визначення сукупного ризику портфеля.
Банк має оцінювати та брати до уваги основні види ризиків, на які він наражається у процесі придбання та утримання цінних паперів, а саме:
а) кредитний ризик;
б) ринковий ризик;
в) процентний ризик;
г) ризик ліквідності цінних паперів;
д) інфляційний ризик;
е) ризик, пов'язаний з тривалістю періоду обігу цінного папера.
Кредитний ризик цінних паперів - це ймовірність невиконання емітентом своїх зобов'язань з виплати основної суми боргу або процентів. Цінні папери уряду, як правило, вважаються безризиковими, хоча в сучасних умовах на хвилі очікування суверенного дефолту України рівень дисконту за ОВДП, який оцінюється у якості премії за ризик, досягає величини, що забезпечує річну дохідність у 40-60%, що свідчить про високу оцінку інвесторами ризику за ними.
Ринковий ризик - це наявний або потенційний ризик для надходжень та капіталу, який виникає через несприятливі коливання вартості цінних паперів, які є в торговельному портфелі. Цей ризик випливає з маркетмейкерства, дилінгу, прийняття позицій з боргових та пайових цінних паперів. Зважаючи на переважну долю цінних паперів АКБ «Укрсоцбанк», які належать саме до торгового портфелю, ринковий ризик потребує більш детальної порівняно з іншими оцінки.
Ризик зміни процентної ставки (процентний) - це наявний або потенційний ризик для надходжень або капіталу, який виникає внаслідок несприятливих змін процентних ставок. Цей ризик впливає як на прибутковість банку, так і на економічну вартість його активів, зокрема портфелю цінних паперів. Цей ризик також відноситься до суттєвих в АКБ «Укрсоцбанк» з огляду на переважну частину боргових процентних цінних паперів у його портфелі.
Рівень ліквідності цінних паперів визначається параметрами відповідного вторинного ринку, такими як обсяг операцій, активність торгівлі, правила оподаткування доходів від перепродажу цінних паперів, масштаби діяльності. Ліквідні цінні папери - це фінансові інструменти, які можуть бути продані в будь-який час без суттєвого зниження ціни. Ліквідні ринки характеризуються високою ймовірністю повернення початкової суми інвестиції та стабільністю ціни цінного папера протягом періоду обігу. На таких ринках спред (різниця між цінами продажу та купівлі) мінімальний. Проте цінні папери, які легко реалізуються на ринку з мінімальним ризиком втрати номінальної суми, характеризуються невисоким рівнем дохідності. Для АКБ «Укрсоцбанк» ліквідність цінних паперів і оцінка відповідного ризику, вочевидь повинна стояти серед основних пріоритетів ризик-менеджменту, оскільки стратегія банку на фондовому ринку, як пам'ятаємо з п. 2.2. цієї роботи, передбачає формування портфелю саме з високоліквідних та порівняно низькодохідних короткострокових облігацій.
Інфляційний ризик пов'язується з імовірністю знецінення як процентного доходу, так і номіналу цінного папера внаслідок росту цін на товари та послуги. У випадках, коли рівень інфляції не може бути досить точно передбачений або темпи інфляції високі - ситуація, звичайна для України останні 5-6 років, - банківський портфель цінних паперів краще формувати з короткострокових фінансових інструментів [38]. Отже, можемо зробити висновок, що стратегія АКБ «Укрсоцбанк» на фондовому ринку відповідає вимогам щодо мінімізації інфляційного ризику.
Крім ризику портфелю цінних паперів, Національний банк у Постанові №31 від 02.02.2007 вводить поняття ризику цінного паперу. Згідно цієї Постанови, ризик цінного папера - ризик, пов'язаний з вкладанням коштів у цінний папір, що проявляється у вигляді втрати економічної вигоди від утримання цінного папера та засвідчується наявністю принаймні однієї із нижчезазначених подій (об'єктивних доказів зменшення корисності), які мають вплив на очікувані майбутні грошові потоки за цінним папером:
– фінансові труднощі емітента;
– висока ймовірність банкрутства;
– реорганізація емітента;
– зникнення активного ринку для цінних паперів через фінансові труднощі емітента;
– розірвання договору внаслідок невиконання його умов;
– прострочення виплати відсотків чи основної суми;
– значне або тривале зменшення справедливої вартості акцій та інших цінних паперів з нефіксованим прибутком порівняно з їх собівартістю [6].
Лише наявність однієї з вищенаведених подій є підставою для визнання ризику за цінним папером у портфелі на продаж або до погашення і відповідно - до формування резервів за цими паперами. Проте бачимо, що цей перелік випадків є досить розмитим: незрозуміло, наприклад, що вважати фінансовими труднощами емітента або на скільки відсотків повинна зменшитись справедлива вартість акції, щоб таке зменшення вважалось значним. Тому саме на банк покладено обов'язок створити внутрішнє положення, яке б однозначно давало змогу визначити ризик цінного паперу відповідно до вимог Національного банку. З іншого боку, це дає змогу для банку маніпулювати розміром власного портфелю цінних паперів на продаж чи до погашення та оподатковуваним прибутком, змінюючи розмір резервів під цінні папери відповідних портфелів шляхом прийняття змін до внутрішніх положень. Розмір створених резервів за портфелями на продаж та на погашення і його аналіз приводиться станом на 01.04.2009 у табл. 2.1 п. 2.2. цієї роботи.
Зазначимо також, що поряд із формуванням резервів існують два інших метода управління ризиком: диверсифікація та лімітування. У подальшому з'ясуємо, чи використовує АКБ «Укрсоцбанк» всі з цих методів в управлінні ризиками своєї діяльності на ринку цінних паперів.
Проаналізуємо організаційну структуру управління ризиками діяльності АКБ «Укрсоцбанк» на фондовому ринку (рис. 2.6.)
Рис. 2.6. Підрозділи, задіяні у ризик-менеджменту діяльності АКБ «Укрсоцбанк» на фондовому ринку
Бачимо, що схема дуже схожа на рис. 2.2, на якому представлена загальна структура органів, задіяних у діяльності банку на ринку цінних паперів. Таке значна кількість спільних структурних підрозділів свідчить про провідну роль ризик-менеджменту в організації діяльності АКБ «Укрсоцбанк» з цінними паперами. Типова схема взаємодії зазначених підрозділів виглядає так: трейдер відправляє заявку за перспективним з його точки зору цінним папером у відділ підтримки КУАП блоку ризиків, там здійснюється аналіз заявки та погодження її з членами КУАП у робочому режимі, готується протокол засідання КУАП і після його підписання членами КУАП затверджені ліміти повідомляють до інвестиційно-банківське управління та у бек-офіс. В подальшому при здійснені трейдерами операцій з зазначеними цінними паперами бек-офіс звіряє обсяги лімітів із затвердженими.
Головна різниця полягає у тому, що провідну роль в ризик-менеджменту відіграє не інвестиційно-банківське управління, а комітет з управління активами та пасивами - окремий колегіальний орган АКБ «Укрсоцбанк», до складу якого входять вище керівництво банку: голова Правління; перший заступник голови правління (виконавчий директор); куратор корпоративного бізнесу; куратор роздрібного бізнесу; куратор казначейства; куратор блоку ризиків; куратор фінансового блоку; начальник управління стратегічних ризиків. Такий розподіл цілком відповідає вимогам Національного банку щодо розподілу функцій прийняття ризиків і функціями управління ризиком і є критерієм, що свідчить про ефективність системи управління ризиками у АКБ «Укрсоцбанк»
Звичайно, для вирішення повсякденних питань топ-менеджмент не збирається. Згідно положення про КУАП, засідання комітету проводяться не рідше одного разу на місяць, а у випадку термінової потреби, КУАП може бути зібраний на позачергове засідання одним із постійних членів комітету. Як виняток, за згодою голови комітету допускається прийняття рішень комітету з питань, що входять до його компетенції, шляхом підписання членами комітету протоколу засідання комітету в робочому порядку.
Для технічного забезпечення роботи комітету визначається структурний підрозділ, на який покладаються обов'язки з супроводження роботи комітету - це відділ підтримки КУАП у блоці управління ризиками банку. Саме з цим підрозділом іде основний потік взаємодії працівників фронт-офісу (інвестиційно-банківського управління).
Завданням діяльності комітету, пов'язаної із ризик-менеджментом діяльності банку на фондовому ринку є прийняття управлінських рішень, спрямованих на:
– оптимізацію структури портфелю цінних паперів банку;
– мінімізацію банківських ризиків у діяльності банку на фондовому ринку;
– забезпечення досягнення запланованих фінансових результатів від діяльності банку з цінними паперами;
– оцінка належного використання лімітів ринкового ризику та прийняття рішень щодо можливих змін розміру лімітів.
Відповідно до основних завдань діяльності комітету на нього покладаються такі функції:
– затвердження лімітів на банківські операції з власними та клієнтськими цінними паперами в розрізі видів та контрагентів по них (як окремих, так і об'єднаних у галузеві групи);
– при необхідності встановлення індивідуальних внутрішніх банківських нормативів резервування, ліквідності тощо, а також контроль за їх дотриманням.
Таким чином, в обов'язках і у функціях КУАП АКБ «Укрсоцбанк» прописано лімітування і метод резервування у якості методів управління ризиками діяльності банку на фондовому, і не згадується диверсифікація. Це може вважатись недоліком системи управління ризиками діяльності банку на фондовому ринку.
Комітет з управління активами та пасивами для прийняття рішення про утримання чи позбавлення певного ризику, що має походження з діяльності банку на ринку цінних паперів, здійснює оцінку ризику на підставі такої інформації:
а) огляд економічної та ринкової ситуації - узагальнення економічної ситуації, найважливіші економічні індикатори, показники розвитку локального та міжнародного ринків; специфічна інформація відносно розвитку місцевого валютного ринку, короткостроковий грошовий ринок та ринок капіталів;
б) звіти з ринкового ризику:
1) позиції процентного ризику (процентний розрив, використання ліміту базового відсоткового пункту, та VaR - ліміту);
2) звіт з ризику акцій (VaR, використання лімітів);
в) звіти, що мають надаватися як з позиції дотримання лімітів ринкового ризику так і з позиції дотримання регулятивних норм, визначених банківським регулятором:
1) процентний ризик;
2) ризик акцій;
г) інформація про інвестиційні позиції:
1) ключові параметри цінних паперів у портфелі банку;
2) обсяги структура портфеля (торговий, на продаж, до погашення);
3) звіт про доходи і витрати та загальний результат.
Отже, констатуємо, що комітет оцінює насамперед ринковий та процентний ризик, або принаймні отримує релевантну інформацію щодо саме цих ризиків у вигляді розрахунків VaR та процентного розриву. З'ясуємо, наскільки адекватними є ці показники в умовах нерозвиненого українського фондового ринку.
VaR (Value under Risk) - показник, що характеризує граничне значення ринкових збитків, які з визначеною імовірністю може понести банк протягом визначеного проміжку часу (наприклад, банк протягом тижня з ймовірністю 99% може втратити не більше 10 млн. грн.). Цей показник розраховується з урахуванням динаміки ринкових цін на цінні папери протягом певного періоду часу (місяць, квартал, півріччя) та взаємної кореляції цін на цінні папери у портфелі банку. Показник VaR має декілька іманентних недоліків, які особливо проявляються на нерозвинених фондових ринках:
а) немає економічного обґрунтування у виборі саме такої міри ризику;
б) довільний вибір параметрів - часового горизонту, ймовірності втрат;
в) не показує, якого порядку можуть бути втрати у випадку, коли вони перевершують значення VaR;
г) VaR портфелю цінних паперів може перевищувати суму VaR окремих цінних паперів;
Подобные документы
Ринок цінних паперів: структура, учасники, види цінних паперів. Аналіз ринку цінних паперів України. Діяльність ЗАТ "ІТТ-інвест" на ринку цінних паперів. Шляхи залучення вільних коштів за допомогою ринку цінних паперів.
курсовая работа [48,2 K], добавлен 30.03.2007Нетрадиційні операції банків на грошовому ринку. Види діяльності на ринку цінних паперів. Особливості формування ринку акцій. Фінансовий аналіз діяльності на фондовому ринку. Функції фондової біржі. Торгівля цінними паперами на організаторах торгівлі.
курсовая работа [76,3 K], добавлен 23.02.2011Світові тенденції функціонування емісії внутрішніх державних облігацій. Сучасний стан, проблеми та перспективи емісійної діяльності держави на фондовому ринку. Державне регулювання емісії цінних паперів. Цільові облігації внутрішніх державних позик.
курсовая работа [3,1 M], добавлен 08.11.2014Характеристика корпоративних цінних паперів. Особливості формування ринку акцій. Корпоративні облігації, фактори формування ринку державних цінних паперів. Емісійна діяльність на фондовому ринку. Фінансові послуги, що надаються банківськими установами.
контрольная работа [24,3 K], добавлен 08.10.2013Суть фондового ринку та характеристика професійної діяльності на ньому. Порядок отримання та переоформлення ліцензії на провадження професійної діяльності брокерів, особливості оформлення документів. Принципи діяльності ліцензіата на фондовому ринку.
контрольная работа [23,7 K], добавлен 29.08.2013Сутність і класифікація платіжних карток. Тенденції розвитку банківського ринку платіжних карток в Україні, регулювання діяльності банків. Динаміка доходів й ризиків по операціям банку з платіжними картками. Методика оцінки конкурентоспроможності банку.
дипломная работа [4,5 M], добавлен 02.07.2015Поняття та класифікація цінних паперів. Сутність ринку цінних паперів та його учасники. Основні напрямки аналізу акцій в Україні. Особливості діяльності та динаміка курсу акцій ВАТ "Укрнафта". Перспективи розвитку ринку цінних паперів на Україні.
курсовая работа [54,3 K], добавлен 18.01.2010Механізм функціонування ринку цінних паперів у США. Випуск і обіг цінних паперів. Цінні папери іноземних емітентів. Депозитарні розписки: види, мотивація придбання. Інструменти ринку єврооблігацій. Аналіз тенденцій розвитку ринку цінних паперів в Україні.
курсовая работа [452,4 K], добавлен 26.08.2013Принципи функціонування ринку цінних паперів. Загальна характеристика цінних паперів. Методи і правові форми державного контролю на ринку цінних паперів України. Заходи адміністративного примусу, що застосовуються до учасників ринку цінних паперів.
курсовая работа [48,2 K], добавлен 17.10.2012- Підвищення конкурентоспроможності банку на ринку банківських послуг (на матеріалах АКБ "Приватбанк")
Особливості банку, як суб’єкта ринку. Теоретичні основи конкурентоспроможності банку та аналіз факторів, які на неї впливають. Методика оцінки конкурентоспроможності банку. Характеристика маркетингових заходів підвищення конкурентоспроможності банку.
дипломная работа [3,8 M], добавлен 06.07.2010
