Під прогнозом розуміють науково обґрунтоване судження про можливий стан об'єкта у майбутньому. Прогноз - це пошук реалістичного й економічно виправданого рішення, це зусилля, які докладаються з метою розрахувати майбутнє [52]. Виходячи з того, що, прогнозування поєднує в собі два елементи - передбачення і пропонування, виділяють пошуковий і нормативний прогнози [33].

Пошуковий прогноз носить здебільшого теоретико-пізнавальний (науково-дослідний) характер, не враховує цілеспрямованих дій з боку суб'єктів управління. Його завдання - з'ясувати, як буде розвиватися досліджуваний об'єкт при збереженні існуючих тенденцій.

Нормативний прогноз носить управлінський характер, пов'язаний з можливістю прийняття на основі отриманих знань управлінського рішення. Він розробляється на основі наперед визначених цілей (нормативів).

Загалом прогнозування - це отримання інформації про майбутнє; це передбачення, яке базується на спеціальному науковому дослідженні; це передбачення, яке поділяється на наукове і ненаукове (псевдопередбачення).

Наукове передбачення базується на знаннях закономірностей розвитку природи, суспільства та мислення.

За часовим горизонтом економічні прогнози класифікують на оперативні, короткострокові, середньострокові і довгострокові. У соціально-економічних прогнозах встановлений такий часовий масштаб: оперативні прогнози - до одного місяця, короткострокові - до одного року, середньострокові - на кілька років і довгострокові - на період понад п'яти і приблизно до 15 - 20 років.

Прогнозування - це наукове, обґрунтоване системою встановлених причинно-наслідкових зв'язків і закономірностей виявлення стану та вірогідних шляхів розвитку явищ і процесів [33]. Прогнозування передбачає оцінку показників, які характеризують ці явища в майбутньому.

Економічне прогнозування - це процес розробки економічних прогнозів [33]. Він ґрунтується на вивченні закономірностей розвитку різних економічних явищ і процесів, виявляє найбільш ймовірні та альтернативні шляхи їх розвитку і дає базу для вибору та обґрунтування економічної політики на перспективу.

Об'єктом прогнозування є економічні, соціальні, науково-технічні та інші явища й процеси в економіці країни, її галузях і комплексах. Предметом економічного прогнозування є якісні та кількісні зміни, які відбуваються в економіці під впливом сукупних або окремих факторів у межах періоду, що прогнозується.

Прогнозування поширюється на такі процеси управління, які в момент розробки прогнозу або можливі в досить малому діапазоні, або зовсім неможливі, або можливі, але вимагають урахування дій таких факторів, вплив яких не може бути повністю або однозначно визначено.

Прогнози економічних явищ і процесів розробляють у вигляді якісних характеристик розвитку (загальної характеристики тенденцій і очікуваного характеру змін, а в найпростішому випадку - твердження про можливість або неможливість настання яких-небудь подій) і кількісних оцінок прогнозованих показників, а також їх величин. Правильність вихідних теоретичних передумов і методологічних основ прогнозу вирішальним чином впливає на його результати та можливість його практичного використання.

Прогнозування передбачає застосування різних методів, основними з яких є [33]:

- асоціацій і аналогій;

- побудова економетричних моделей, що описують динаміку показників в залежності від факторів, що визначають і впливають на економічні процеси;

- кореляційно-регресивний аналіз;

- метод безпосередньої експертної оцінки.

При цьому використовується системний підхід, який залучає наступні елементи діалектичної логіки:

- об'єктивність і повноту розгляду напрямків розвитку і показників;

- аналіз економічних процесів у динаміці та розвитку;

- вивчення явищ у взаємозв'язку і взаємозалежності;

- історичний підхід.

У прогнозуванні фінансового стану підприємства ефективним є використання економіко-математичних методів, серед яких найпоширенішим є метод побудови лінії тренду, тобто на основі конкретних показників за декількох років будується залежність і вираховується прогнозне значення на наступний період (або декілька наступних періодів).

Лінії тренда можуть бути побудовані на всіх двомірних діаграмах без нагромадження (гістограмі, лінійчатій діаграмі, графіці, біржовій діаграмі, крапковій діаграмі, а також пузиркових діаграмах).

Тренд - спрямованість зміни економічних показників, що визначається шляхом оброблення звітних, статистичних даних і встановлення на цій основі тенденції економічного зростання або спадання [52].

Лінії тренда звичайно використовуються в завданнях прогнозування. Такі завдання вирішують за допомогою методів регресійного аналізу. За допомогою регресійного аналізу можна продовжити лінію тренда вперед або назад, екстраполювати її за межі, у яких дані вже відомі, і показати тенденцію їхньої зміни.

Можна також побудувати лінію згладжуючого середнього, яка згладжує випадкові флуктуації, ясніше демонструє модель і простежує тенденцію зміни даних. Лініями тренда можна доповнити ряди даних, представлені на ненормованих плоских діаграмах з областями, лінійчатих діаграмах, гістограмах, графіках, біржових, крапкових і пузиркових діаграмах.

У процесі розвитку банківської системи виникає необхідність у постійному підвищенні ефективності її функціонування. На сьогоднішній день важливу роль для ефективного функціонування банку відіграє якість та диверсифікованість кредитного портфелю.

Як відомо, диверсифікація кредитних вкладень є основним способом зниження ризиків втрати прибутку для фінансово-кредитної установи.

На сучасному етапі економісти активно впроваджують різні статистичні методи для проведення досліджень у тій чи іншій області економіки. Застосування цих методів може підвищити ефективність проведення операцій, у тому числі банківських.

Використання таксономічних методів, а саме розрахунок таксономічного показника рівня розвитку дає розгорнуте уявлення щодо ситуації на ринку банківських послуг. З його допомогою можна оцінити рівень диверсифікації кредитного портфеля для кожного банку, а значить визначити рівень ефективності його функціонування та надійності для клієнтів та інвесторів.

Отриманий рейтинг може використовуватися як менеджерами банківських установ, що вже функціонують на ринку, так і тими, що мають на меті вийти на ринок, ілюструє конкурентне положення кожного банку, допомагає визначити слабкі сторони діяльності цих установ.

Також результати цього дослідження можуть використовуватися споживачами ринку банківських послуг (реальні та потенційні клієнти) та фахівцями НБУ, для того щоб застосовувати певні інструменти грошово-кредитної політики і своєчасно та ефективно впливати на діяльність комерційних банків.

Головною задачею даного дослідження є створення рейтингу банків України виходячи зі структури та диверсифікованості кредитного портфелю.

Створення рейтингу банків буде виконано за допомогою визначення таксономічного показника рівня розвитку.

На сьогоднішній день все більше уваги приділяється саме таксономічним методам. Їх назва походить від двох грецьких слів: таксис (що означає розташування, порядок) і номос (закон, правило, принцип). Таким чином, таксономія - це наука про правила класифікації [52].

Основним поняттям, що використовується у таксономічних методах, є таксономічна відстань (відстань між крапками багатомірного простору), обчислювальна найчастіше за правилами аналітичної геометрії. Розмірність простору визначається числом ознак, що характеризують одиниці досліджуваної сукупності. У двоїстій задачі, у якій ознаки виступають у ролі об'єктів дослідження, розмірність простору визначається числом структурних одиниць. Таким чином, таксономічна відстань обчислюється між точками-одиницями, або крапками-ознаками, розташованими в багатомірному просторі.

Обчислені відстані дозволяють визначити положення кожної крапки щодо інших крапок і, отже, визначити місце цієї крапки у всій сукупності, що уможливлює їхню класифікацію. В залежності від цілей дослідження таксономічні методи можна поділити на три групи: методи упорядочення, методи розбивки, методи вибору репрезентантів груп.

Перша група включає методи, що упорядковують одиниці досліджуваної сукупності, причому тут можна виділити два напрямки. В одному випадку досягається лінійне упорядкування, в іншому - нелінійне.

Лінійне упорядкування (наприклад, методом Чекановського) полягає в проектуванні крапок багатомірного простору на пряму. Вроцлавські математики розробили так званий метод дендритів (вроцлавська таксономія), при якому крапки багатомірного простору проектуються на площину, чим досягається нелінійне упорядкування досліджуваних елементів.

Друга група методів має справу з задачами розбивки безлічі на групи однорідних елементів. Серед них можна виділити метод Чекановського, пристосований для проведення територіальних економічних досліджень завдяки тому, що в ньому враховується інформація про зв'язки між всіма об'єктами (розташовані далеко чи близько друг від друга). Іншим широко використовуваним методом є метод куль. Він менш трудомісткий, ніж інші методи, що складає його безсумнівну перевагу.

Третя група таксономічних методів застосовується з метою вибору репрезентантів груп. Вона має велике значення, особливо при перебуванні так званих діагностичних ознак, тобто ознак, що самі передають істотні особливості численного набору вихідних ознак. Саме остання група найбільше часто використовується при проведенні економічного аналізу ринку [22].

При формуванні набору показників необхідно виконати умови репрезентативності, некорельованості та відсутності ефекту мультиколінеарності.

Для створення рейтингу банків виходячи зі структури та диверсифікованості кредитного портфелю використано дані щодо структури кредитного портфелю 159 банків України на 1 січня 2010 року за даними АУБ (додаток В).

Знаходження зведеного динамічного показника рівня розвитку економічного явища (таксономічного показника рівня розвитку) припускає побудову індивідуальної матриці спостережень X, елементами якої x_іs, є значення ознаки s у момент часу і (s = 1, 2,., n, і = 1, 2,., t, n - число ознак, що описують явище) і визначення координат x_0s еталона розвитку P₀, число яких дорівнює числу ознак.

Координатами еталона є нормативні, або обумовлені експертно значення ознак. Координати еталона Z₀ (x₀₁, x₀₂,., x_0n) можна розрахувати також на основі матриці спостережень. Ознаки, що впливають позитивно - це стимулятори, ознаки, що впливають негативно - дестимулятори.

Координати еталона розвитку визначаються в наступним способом:

x_0s = max x_іs, якщо ознака є стимулятором;

x_0s = mіn x_іs, якщо ознака є дестимулятором.

Таким чином, при рішенні задач моніторингу економічного явища як еталон доцільно прийняти фіксовані на деякий період значення ознак, з огляду на як нормативні, так і розрахункові показники, розглядаючи їх не тільки як мету, але і як умови розвитку.

Для виключення впливу розмірності показників проводиться стандартизація матриці спостережень і еталона розвитку [22]:

Zij = (3.10)

де Si - стандартне відхилення;

Y_{ij -} значення ознаки і для моменту часу j;

Y_сер - середнє значення для кожного показника.

Стандартизуємо дані за допомогою табличного редактора Microsoft Excel для Windows. Стандартизована матриця наведена в додатку Г.

Обираємо об'єкт-еталон за кожним показником. В якості об'єкта-еталона обираємо максимальне стандартизоване значення кожного показника. Значення показників об'єкта-еталона наведено в таблиці 3.5.

Таблиця 3.5 - Значення об'єкта-еталона

Наступним етапом у визначенні таксономічного показника рівня розвитку буде розрахунок відстані між показниками банків та показниками об'єкта-еталона [22]. Розрахунок проводимо за формулою 3.11:

C_i0 = , (i = 1,…,m), (3.11)

де m - кількість банків.

Результати даного розрахунку наведені у додатку Д.

Далі знайдемо середнє арифметичне відстаней за формулою:

С_0сер = , (3.12)

С_0сер = 17,43.

Наступним етапом у знаходженні таксономічного показника розвитку є визначення стандартної похибки відстаней від еталонної точки [22]. Похибка визначається за формулою:

S₀ = , (3.13) S₀ = 1,16.

Відстань до еталонної точки, враховуючи похибку, дорівнює:

С₀ = , (3.14) C₀ = 19,74.

Показник рівня розвитку характеризується тим, що є величиною позитивної і лише з імовірністю, близької до нуля, може виявитися більше одиниці.

Тому на практиці таксономічний показник рівня розвитку найзручніше визначати як різниця між одиницею та величиною відхилення від об'єкта-еталона, розділеного на середню відстань до об'єкта-еталона.

Він інтерпретується в такий спосіб: дане економічне явище знаходиться на тим більш високому рівні розвитку (найбільш наближене до еталона), чим ближче значення показника рівня розвитку до одиниці.

Побудований показник відбиває досліджуване явище, характеризуючи всі сукупні зміни, що відбулися в значеннях розглянутих ознак. Його недоліком є те, що в ньому не враховуються зміни, що відбуваються з окремими ознаками, вплив цих змін на загальну величину показника. Не відомі ані напрямки змін окремих складових, ані масштаби цих змін.

Розрахункове значення показника таксономічного рівня розвитку та рейтингові місця банків наведені в додатку Е.

Щодо використання даної моделі можна зробити наступні висновки:

аналізуючи додаток Е видно, що рейтингові місця за критерієм "обсяг кредитного портфелю" та за критерієм "диверсифікованість кредитних вкладень" значно відрізняються;

Приватбанк, Ощадбанк, Райффайзен банк Аваль входять до трійки лідерів рейтингу за критерієм диверсифікованості кредитного портфелю;

Промінвестбанк за розміром кредитного портфелю займає 8 місце серед банків, а за диверсифікованістю кредитних вкладень - 4, що свідчить про мінімальний ризик розміщення залучених коштів;

90% банків, що потрапили до 30 найкращих за критерієм "диверсифікованість кредитних вкладень", входять до 30 найбільших за критерієм "обсяг кредитного портфелю".

Таким чином, при застосуванні повного та комплексного аналізу слід використовувати відразу декілька класифікацій, оскільки проаналізувавши обсяг кредитного портфелю можна зробити висновки лише щодо масштабів діяльності банку, а проаналізувавши диверсифікованість кредитних вкладень - щодо ризикованості розміщення залучених коштів.

Отже, за критерієм диверсифікованості кредитних вкладень ПАТ "Промінвестбанк" займає одне з провідних місць, але діяльність банку не є задовільною за деякими напрямками. В основному це стосується показників ефективності управління: так станом на 31.12.2010 р. загальний рівень рентабельності склав - 9,04% (на 22,16% менше, ніж у 2009 р.), рентабельність активів склала - 9,5%, рентабельність (на 9,87 % менше, ніж у 2009 р.), рентабельність дохідних активів у 2010 р. впала на 11,21 % і склала - 10,76%, а це означає, що ПАТ "Промінвестбанк" протягом 2010 р. отримував збитки від своєї діяльності. Але дана ситуація неоднозначна, тому що необхідно визначити причини збиткової діяльності ПАТ "Промінвестбанк".

Також, слід зазначити, що показники ліквідності банку виконуються в повному обсязі, але вони є надмірними, що негативно впливає на дохідність банку. Про це свідчить такий показник як окупність витрат доходами. В 2009 р. витрати банку покривалися доходами лише на 59,22%.

Виходячи з цього, основними напрямками покращення діяльності банку повинні стати підвищення його прибутковості за рахунок заходів, спрямованих на:

1 Загальне підвищення групи активів, що приносять процентний дохід, в тому числі збільшення питомої ваги доходних активів в сукупних активах, правильне проведення зваженої маркетингової і процентної політики та підвищення власного капіталу. Іншими словами банк повинен нарощувати так звані "робочі" активи, які приносять найбільші доходи банку і скорочувати до можливого мінімуму активи, що не приносять доходів. До дохідних активів відносять кредитний та інвестиційний портфель банку, депозити та кредити в інших банках. Всі інші активи є недоходними. Вкладення коштів у недоходні активи погіршує структуру активів та їх дохідність. Однак, саме "непрацюючі" активи забезпечують ліквідність банку. Таким чином, банківська ліквідність досягається при максимізації залишків в касах та на кореспондентських рахунках по відношенню до інших активів. Але саме в цьому випадку прибуток банку буде мінімальний. Максимізація прибутку вимагає не збереження коштів, а їх використання для видачі позик і здійснення інвестицій. Оскільки для цього треба звести касову готівку і залишки на кореспондентських рахунках до мінімуму, то максимізація прибутку ставить під загрозу безперервність виконання банком своїх зобов'язань перед клієнтами. Таким чином, занадто висока ліквідність негативно впливає на дохідність банку, а занадто низька - свідчить про погіршення надійності банку. Отже, сутність банківського управління полягає в гнучкому співвідношенні протилежних вимог ліквідності і прибутковості.

2. Нарощення власних коштів банку сприятиме зростанню ресурсної бази банку і його інвестиційного потенціалу, а також буде однією з передумов залучення іноземних інвестицій, забезпечення незалежності банку.

3. Раціональне й ефективне розміщення коштів банку для забезпечення його фінансової стійкості. Виконання цієї умови дозволить позбавитися суперечностей між ліквідністю, надійністю та прибутковістю комерційного банку.

4. Одним з резервів збільшення прибутку і раціонального його використання є фінансове планування. Багато витрат несуть банки внаслідок неузгоджених дій різних управлінь між собою. Фінансовий план дозволяє спрогнозувати доходи, витрати і прибуток банку на рік. І хоча в умовах, які склалися в нашій країні, через нестабільність, інфляцію реальні дані можуть суттєво відрізнятися від запланованих але пропорції залишаються практично незмінними. Банківська установа повинна реально бачити перспективи свого розвитку і цілі на поточний рік.

5. Забезпечення зростання непроцентних доходів. Це означає збільшення комісійних, торгівельних, інших банківських операційних доходів, інших доходів. Перш за все, збільшення доходів від розрахунково-касового обслуговування, шляхом надання більш якісного обслуговування, збільшення обсягу та спектру послуг, що надаються суб'єктам господарювання, впровадження нових банківських продуктів, розвиток "зарплатних проектів", збільшення обслуговування клієнтів по системі "Клієнт-Банк". Треба приділяти більш уваги доходам, які банки можуть отримувати від надання послуг "небанківського" характеру - консультаційних, аудиторських.

6. Збільшення доходів за рахунок надання факторингових послуг в більшості філіях та безбалансових відділеннях ПАТ "Промінвестбанк".

7. Повна і всеохоплююча автоматизація і комп'ютеризація аналізу фінансового стану комерційного банку, створення і вдосконалення існуючого програмного забезпечення для оцінки результатів роботи банку, створення систем управління інформацією та моделюванню бізнес-процесів.

8. Зменшення витрат на створення банківської послуги надасть змогу знизити її ціну. Зниження цін на пропоновані послуги - вагомий аргумент у конкурентній боротьбі, важливий елемент створення позитивного іміджу банківської установи, що великою мірою забезпечує їй прихильність клієнтів. Здешевлення послуг може забезпечити банку вищий, ніж у конкурентів прибуток за рахунок більшого обсягу їх пропозицій. Тому особливого значення слід надавати скороченню витрат при наданні послуг без погіршення їх якості.

9. Вмілий підбір методів мінімізації кредитних ризиків.

10. Ліквідація збиткових відділень банку.

11. Впровадження управлінських інформаційних систем (УІС). УІС дозволяє перетворювати існуючі дані на інформацію, що необхідна керівництву банку для ефективного управління, правильного розподілу капіталу банку, планування й прогнозування результатів.

Комплексне впровадження всіх цих заходів допомогло б збільшити прибутковість банку, покращити результати його діяльності та досягти мінімізації ризиків.

4. Охорона праці і навколишнього середовища

4.1 Загальні питання охорони праці

4.2.3 Шум

Шум є одним з найпоширеніших на виробництві шкідливих чинників. У приміщенні причиною шуму є апарати, прилади й устаткування (принтери, комп'ютери, факси та ін.). У відповідності з [74] на робочому місці при рішенні завдань потребуючої концентрації уваги рівні звуку і еквівалентні рівні звуку не повинні перевищувати 50 дБА. Для зниження шуму в приміщенні устаткування, апарати й прилади накриваються шумопоглинальними кришками. Стіни й стелі приміщення облицьовані звуковбирними плитами (теплоізолююче з мінеральної вати на синтетичному з'єднанні за ДСТУ 9573-72)

Відповідно до [75] рівень вібрації для категорії 3, тип "в", в умовах "комфорту" не повинен перевищувати 75 дБ.

4.2.4 Електромагнітне випромінювання

Комп'ютер і в першу чергу монітор є джерелами:

- електростатичного поля;

- слабих електромагнітних випромінювань в низькочастотному і високочастотному діапазонах (2 Гц …400 Гц);

- рентгенівського випромінювання;

- ультрафіолетового, інфрачервоного і випромінювання видимого діапазону.

При роботі на комп'ютері на людину найбільше негативно із усього комплексу встаткування впливає дисплей, тому що він є джерелом декількох видів випромінювання, а саме: (гама), рентгенівського, радіочастотного, мікрохвильового, видимого, ультрафіолетового й інфрачервоного. Рівні цих випромінювань досить низькі й не перевищують діючих норм. Згідно з [76], встановлюються гранично допустимі значення напруженості електричного і магнітного полів частотою 50 Гц залежно від часу перебування персоналу в приміщенні. Напруженість електричного поля не перевищує 5 кВ/м, напруженість магнітного поля на робочому місці не перевищує 8 кА/м, а напруженість електростатичного поля не перевищує 20 кВ/м [77], що дозволяє не регламентувати час перебування в приміщенні.

Потужність експозиційної дози рентгенівського випромінювання на відстані 0,05 м від екрану не перевищує 0,1 мбер/час [77]. Рівні всіх можливих випромінювань достатньо низькі і не перевищують діючі норми. На робочому місці, що вивчається, розміщений найбезпечніший монітор, в якому створений додатковий металевий внутрішній контур, замкнутий на вбудований захисний екран. Потрібно враховувати, що м'яке рентгенівське випромінювання, що виникає при напрузі на аноді 20-22 кВ, а також напруга на струмоведучих ділянках схеми викликає іонізацію повітря з утворенням позитивних іонів, які вважаються несприятливими для людини. Тому, відповідно до санітарно-гігієнічних норм, у приміщенні передбачена установка іонізації повітря, що сприяє утворенню негативних іонів.

4.3 Організація безпечних умов праці

4.3.1 Ергономічні вимоги до робочого місця

Робоче місце оператора - це частина простору системи "людина-машина", воно оснащується засобами відображення інформації, органами керування, допоміжним устаткуванням та ін.

Забезпечення робочого місця оператора за дисплеєм передбачає:

1) організацію робочого місця відповідно до антропометричних характеристик;

2) виконання ергономічних вимог до розміщення технічних засобів на робочому місці;

3) вимоги до світло - та кольоровотехнічних характеристик дисплеїв, до буквено-цифрової інформації дисплеїв, клавіатурі; необхідні санітарно-гігієнічні умови праці.

При організації робочого місця за комп'ютером дотримувалися наступні розміри:

- відстань від підлоги до сидіння крісла дорівнює 440 мм;

- відстань від сидіння крісла до нижнього краю робочої поверхні 330 мм;

- відстань від очей до дисплея 550 мм;

- простір для ніг 770 мм;

- відстань від ніжки столу до краю робочої поверхні столу 640 мм;

- відстань між передньою поверхнею тіла і краєм робочої поверхні столу 80 мм;

- відстань від очей до документації 500 мм;

- оптимальна зона моторного поля 360 мм;

- висота робочої поверхні 800 мм;

- кут огляду документів 30^!.

Екран дисплея по висоті розташований на столі так, що кут між нормаллю до центру екрану і горизонтальною лінією погляду складає 20^!. Кут спостереження екрану в горизонтальній площині не перевищує 60^° [78,79]. Передбачені перерви, що регламентуються, для відпочинку тривалістю 15 хвилин після кожних двох годин роботи.

4.3.2 Електробезпека

При проектуванні систем електропостачання, при монтажі силової електроустаткування електричного освітлення в будівлях і приміщеннях для ЕОМ необхідно дотримуватися вимог нормативно-технічної документації (ПУЕ, ПТЕ, ПТБ і ін.).

Оскільки приміщення, у якому перебувають ЕОМ, є приміщенням з підвищеною небезпекою поразки людини електричним струмом, то особливе значення мають питання електробезпечності. По ступені небезпеки поразки електричним струмом приміщення належить до приміщень з підвищеної небезпеки [80].

Передбачено наступні міри електробезпеки: конструктивні, схемно-конструктивні, експлуатаційні.

Конструктивні заходи безпеки спрямовані на запобігання можливості дотику людини до струмоведучих частин. Для усунення можливості дотику оператора до струмоведучих частин, всі вимикачі встановлені в закритих корпусах. Застосовується блоковий монтаж. Ступінь захисту встаткування відповідає IP44 згідно ПУЕ-87 і Держстандарту 14254-80.

Схемно-конструктивні міри електробезпечності забезпечують безпеку дотику людини до металевих струмоведучих частин електричних апаратів при випадковому пробої їхньої ізоляції й виникнення електричного потенціалу на них. Використається мережа із заземленою нейтралью напругою 220 В и частотою 50 Гц.

Первинним джерелом постачання ПЕОМ є однофазна мережа змінного струму напругою 220 В с заземленням частотою 50 Гц. Електропостачання здійснюється від трансформатора з регульованою напругою під навантаженням. Навантаження мережі подається в розподільну шафу.

Експлуатаційні міри електробезпечності при роботі із пристроями під високою напругою включають наступні міри: