Ресурси комерційного банку

Нормативне значення нормативу Н4 має бути не менше ніж 20 відсотків.

Норматив поточної ліквідності (Н5) Норматив поточної ліквідності встановлюється для визначення збалансованості строків і сум ліквідних активів та зобов'язань банку.

Для розрахунку нормативу поточної ліквідності враховуються вимоги і зобов'язання банку з кінцевим строком погашення до 30 днів (включно).

Норматив поточної ліквідності визначається як співвідношення активів первинної та вторинної ліквідності до зобов'язань банку з відповідними строками виконання[13].

Також встановлюються норми обов'язкових резервів за активними та пасивними операціями комерційних банків.

Нацiональний банк встановлює банкам та iншим фiнансово-кредитним установам нормативи обов'язкового резервування коштiв. При цьому: 

розмiр обов'язкових резервiв встановлюється єдиним для банкiв та фiнансово-кредитних установ у процентному вiдношеннi до загальної суми залучених банком коштiв у нацiональнiй та iноземнiй валютi; 

2) для рiзних видiв зобов'язань можуть встановлюватися рiзнi норми обов'язкових резервів (Таблиця 1.1.);

3) рiшення про підвищення норм резерву набирає чинності не ранiше, нiж через 10 днiв пiсля його опублікування.

Відповідно до ст..36 Закону України «Про банки та банківську діяльність - комерційні банки зобов'язані створювати резервний та інші фонди на покриття різного роду ризиків від здійснення активних операцій та за своїми зобов'язаннями.

Таблиця 1.1. Нормативи обов'язкового резервування для формування банками обов'язкових резервів

Період дії	Нормативи обов'язкового резервування для формування банками обов'язкових резервів, %	За кошами залученими іншими корпораціями від інших депозитних корпорацій- нерезидентів та інших фінансових корпорацій -нерезидентів
	За короткостроковими депозитами нефінансових корпорацій у національній валюті	За короткостроковими депозитами домашніх господарств у національній валюті	За короткостроковими депозитами нефінансових корпорацій та домашніх господарств в іноземній валюті	За довгостроковими депозитами нефінансових корпорацій та домашніх господарств в іноземній валюті
01.10.2006-04.12.2008	0.5	4	1	5	-
05.12.2008-01.01.2009	0	3	0	5	-
05.01.2009-31.01.2009	0	4	0	7	-
З 01.02.2009	0	4	0	7	2

Постановою НБУ від 11 жовтня 2008р №319 «Про додаткові заходи щодо діяльності банків» був введений мораторій на дострокове зняття коштів з депозитних рахунків.

Національний банк України скасував мораторій на дочасне повернення банківських вкладів, що діяв у країні з жовтня 2008 року. Відповідне рішення закріплене постановою НБУ від 12 травня 2009 року №282, яка набрала чинності від дня підписання.

Отже, як зазначалось вище, нормативно-правовою базою для регулювання ресурсної бази комерційних банків є : Закон України “Про банки і банківську діяльність”, Закон України “Про Національний банк України”, Декрети Кабінету Міністрів України “ Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність”. Положення, інструкції та постанови НБУ та інших законодавчих органів, що регулюють діяльність банківського сектору економіки відповідно до законів України.

РОЗДІЛ ІІ. ОЦІНКА РЕСУРСІВ БАНКІВ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

2.І Аналіз стану ресурсів комерційних банків України

Власний капітал банків України зріс у 2008 році на 49685 млн грн. Для порівняння у 2007 році приріст власного капіталу склав 27012 млн грн. В основному власний капітал банків зріс за рахунок статутного капіталу з 42873 млн грн у 2007 році до 82454 млн грн у 2008 році, тобто приріст склав 39581 млн грн (таблиця 1.1)

Таблиця 2.1 Капітал банків України за 2004 - 2009 роки(у млрд.. грн..) [43]

Показники	01.01.06	01.01.07.	01.01.08.	01.01.09.	01.01.10.
1.ВВП	441,4	544,1	720,7	948,0	912,5
2.Активи	213,8	340,1	599,3	926,1	880,3
3.Пасиви, в тому числі:	213,8	340,1	599,3	926,1	880,3
3.1.Зобов'язання	188,4	297,6	529,8	806,8	765,1
3.2.Власний капітал	25,45	42,56	69,57	119,2	115,1
4.Активи/ВВП, %	48,44	62,50	83,15	97,68	96,47
5. Власний капітал/ВВП, %	5,76	7,8	9,65	12,5	12,6

У 2007 році власний капітал зріс на 16607 млн грн. Частка власного капіталу в пасивах відповідає нормативному значенню і в 2008 році його частка зросла на 1,3%. Однак рентабельність капіталу у 2008 році зменшилась з 12,67% до 8,51%. Фактично цей показник майже досяг рівня рентабельності капіталу у 2004 році. Цей факт свідчить про скорочення обсягів операцій банків за рік. Особливо скоротилися обсяги кредитних програм банків у четвертому кварталі, що викликано загостренням економічної кризи. Ряд клієнтів контраентів не змогли кредитуватись із-за погіршання фінансового стану, а з іншого боку із-за проблеми ліквідності, ряд банків не змогли забезпечити ресурсами не тільки операції кредитування, а й розрахунки платіжного обороту своїх клієнтів.

Відношення активів до ВВП свідчить про стабільність розвитку банківської системи і збільшення цього показника свідчить про якість активів нарощуванням капітальної бази, залученням депозитів, підвищенням ефективності діяльності, що є ознакою фінансової стабільності.

Відношення активів до ВВП зросло з 48,44 % станом на 01.01.2006р. до 83,15 % у 2008 р. за цими показниками у банківської системи залишається значний невикористаний потенціал. Однак станом на 0.01.2010 року ці показники дещо знизились, зокрема відношення активів до ВВП, що обумовлено явищами світової фінансової кризи, яка безумовно негативно вплинула на економіку України та на стан банківської системи в тому числі.

Співвідношення власного капіталу банків до ВВП за 2008 рік підвищилося на 2,7 процентного пункту до 12,5%, на що, зокрема, вплинуло збільшення статутних капіталів державних банків на суму 13,8 млрд.грн.

У 2009 р. рекапіталізація банків державою та збільшення капіталу інших банків їхніми акціонерами привели до позитивної динаміки капіталу банківської системи у ІІІ кварталі 2009 р. Водночас, зростання статутного капіталу на 13 % або на 12,4 млрд грн (з яких 10,5 млрд грн - збільшення капіталу державних банків за рахунок ОВДП) істотно не вплинуло на ліквідність банківської системи. Зростання статутних фондів окремих банків та залучення субординованого боргу були основними причинами збільшення адекватності регулятивного капіталу (Н2) до 15,63 % станом на 01.10.2009 р. Недостатність власних коштів на фоні збереження проблем в економіці країни може призвести до зростання кількості банків, які перебувають на межі нормативних вимог щодо капіталізації та негативно відобразиться на їхній діяльності.

Отже, з проведеного дослідження видно, що основні показники діяльності банківської системи України, на протязі останніх п'яти років, динамічно зростають, що є позитивним фактом у вітчизняній економіці. 2008 рік став для банківської системи рекордним щодо обсягів приросту зобов'язань, активів та власного капіталу. Фактично, основні позитивні надбання звітного року, Були отримані за перші три квартали, оскільки в цей час ситуація на фінансовому ринку та в банківській системі України була стабільною[33]. Зростання частки іноземного капіталу лише на 1,7%, проти 7,4% у 2007, як і кількості банків 6, проти 12 в минулому році, свідчать про гальмування процесів інвестування іноземного капіталу у вітчизняну банківську систему. Причинами того є загострення світової фінансової кризи, яка негативно вплинула на банківські системи країн Європейського союзу та політичний ризик в країні. Зростання власного капіталу, як показав аналіз, в банківській системі України є позитивним моментом. Однак, рівень капіталізації вітчизняних банків є недостатнім і неконкурентоспроможним поряд з банками країн Європи. Це негативно впливає на їх стійкість та надійність в умовах фінансової кризи. Починаючи з жовтня 2008 року в банківській системі України відбулося помітне зниження ліквідності ряду банків, яке носило системний характер і не могло не вплинути на результат діяльності вітчизняної банківської системи у цілому. Особливого загострення ситуація з ліквідністю банків набула в цей час у зв'язку з обмеженням доступу до фінансових ресурсів на зовнішніх ринках. Ряд вітчизняних банків втратили можливість рефінансування на зовнішніх ринках ресурсів.

За цих умов завдання ефективного аналізу та залучення банківських ресурсів на внутрішніх ринках є ключовим у діяльності банків. Очевидно банкам необхідно свідомо в майбутньому жертвувати прибутковістю задля нарощення запасу міцності, що забезпечить їх стійкість в умовах загострення кризових явищ. Це допоможе вирішити проблему ліквідності - здатність банку забезпечити виконання своїх зобов'язань, що залежить від сбалансованності активів та пасивів, а також відповідністю між термінами залучення пасивів та розміщеення активів. В умовах низького рівня довіри до українського банківського сектора, значна кількість банків активно використовувала короткотермінові депозити (від 7 днів), що дало змогу втримати клієнтську базу без потреби підвищення відсоткових ставок. Це, своєю чергою, призводить до скорочення терміновості залучених ресурсів і вимагає від банків додаткових зусиль з оптимізації платіжних календарів, забезпечення достатнього рівня ліквідних активів.

У сучасних умовах джерела коштів, що розміщуються на депозитах, досить різноманітні. Це кошти на рахунках підприємств державного й недержавного сектора економіки, рахунках державних закладів і організацій, громадських і релігійних організацій, кошти орендарів, фермерів, тих, хто здійснює індивідуальну трудову діяльність. В таблиці 1.3. показано динаміку зобов'язань банків України за 2004 -2009 рр.

Таблиця 2.2 Зобов'язання банків України за 2005 - 2009 роки (у млрд.. грн) [43]

Показники	01.01.05	01.01.06	01.01.07	01.01.08	01.01.09	01.01.10.
1.Зобов'язання банків, всього	115,9	188,4	297,6	529,8	806,8	765,1
1.2 У тому числі кошти суб'єктів господарювання	40,1	61,2	76,8	111,9	143,9	115,2
1.2.1 Строкові кошти	15,3	26,8	37,6	54,2	73,3	50,5
1.3 У тому числі кошти фізичних осіб	41,2	72,5	106,0	163,4	213,2	210,0
1.3.1 Строкові кошти	33,2	55,2	81,8	125,6	175,1	155,2
1.4інші зобов'язання	34,6	54,7	114,8	254,5	449,7	439,9

На протязі 2005 - 2009 років зобов'язання банків України динамічно зростали. Відповідно зростали кошти залучені від суб'єктів господарювання і населення, але на протязі 2009 року ситуація змінилась зобов'язання банків зменшились на 41696 млн. грн.., зменшення зобов'язань прослідковується за рахунок строкових коштів як суб'єктів господарювання (-22841 млн.грн.) так і фізичних осіб (-19941 млн.грн.).

Загальний обсяг зобов'язань банків зpic за 2008 pік на 52.3% (за 2007 pік - на 78.0%) i на 01.01.2009 р. становив 806.8 млрд. грн. (рис.2.1.) У структурі зобов'язань банків питома вага коштів, залучених на рахунки фізичних осіб, на 01.01.2009 р. становила - 26.4% (на 01.01.2008 р. -30.9%), суб'екта господарювання - 17.8% (на 01.01.2008 р. - 21.1%). Частка кредитів, отриманих від інших банків, становила 30.9% (на 01.01.2008 р. - 29.1%), кошти Національного банку України - 7.5% (на 01.01.2008 р. - 0,3%), цінних пaпepів власного боргу - 1.3% (на 01.01.2008 р. - 3.7%), кредитів, що були отримані від міжнародних та інших фінансових організацій, - 6.4% (на 01.01.2008 р. - 3.7%), кошти небанківських фінансових установ - 2.2% (на 01.01.2008 р. - 2.7%), залишків коштів на коррахунках інших банків - 1.4% (на 01.01.2008 р.- 2.4%), субординованого боргу - 2.0% (на 01.01.2008 р. - 1.5%), інших зобов'язань - 4.1% (на 01.01.2008 р. - 4.6%).

За 2008 pік власний капітал банків України збільшився на 71.4% (за 2007 pік- на 63.5 %) i на кінець року становив 119,3 млрд.грн.. На 01.01.2009р. питома вага капіталу у пасивах банків становила 12,9% (на 01.01.2008р.- 11,6%)(Рис.2.1).

Значні темпи зростання капіталу банків України у 2008 році підвищили рівень їх капіталізації.

Протягом 2009 року зобов'язання банків зменшилися на 41,7 млрд.грн., та на 01.01.2010 року становили 765,1 млрд.грн. При цьому скорочення коштів клієнтів банків склало 31,9 млрд.грн.

Структура зобов'язань з початку року також змінилася. При цьому зросла частка коштів до запитання з 14,21% до 16,47% та знизилася питома вага строкових коштів з 38,37% до 35,52%.



Рис.2.1. Динаміка зобов'язань та власного капіталу банків України 2006-2010 роки.(млрд..грн.)

Станом на 01.01.2010 р. структура зобов'язань мала такий вигляд: 16,47% (14,21%) - кошти клієнтів до запитання (розрахункові та поточні рахунки); 35,52% (38,37%) - строкові кошти клієнтів (депозити нефінансових установ та фізичних осіб); 36,33% (39,44%) - залучені строкові кошти банків; 1,35% (1,37%) - коррахунки інших банків; 4,22% (2,15%) - субординована заборгованість; 0,65% (1,32%) - цінні папери власного боргу; 4,19% (1,65%) - інші.

Власний капітал банківської системи України збільшився на 4,1 млрд.грн. і за станом на 01.01.2010 року становив 115,1 млрд.грн. Слід зазначити, що збільшення обсягу статутного капіталу банків з початку року склало 36,7 млрд.грн. (на 44,6%).

За перше півріччя 2010 року зобов'язання банків зменшилися на 5,9 млрд. грн. і на 01.07.2010 року становили 758,6 млрд. грн. При цьому зростання коштів клієнтів банків склало 36,3 млрд. грн.

Власний капітал банківської системи України зріс на 4,4 млрд. грн. і за станом на 01.07.2010 року становив 130,6 млрд. грн. Слід зазначити, що збільшення обсягу статутного капіталу банків з початку року склало 13,95 млрд. грн. (на 11,7%).

Негативний вплив на банківську діяльність мають низькі доходи населення, незадовільний фінансовий стан позичальників вимагає створення значних резервів, що в умовах відсутності відносно стабільних джерел надходження ресурсів ускладнює формування ресурсної бази комерційних банків.

Ефективність заходів щодо формування власних і залучених ресурсів комерційного банку залежить від постійного аналізу банківськими спеціалістами структури й величини коштів, що зберігаються на депозитних рахунках, і вибору таких способів і шляхів їх залучення та використання, які були б максимально прибуткові для нього і відповідали інтересам клієнтів.

2.2 Управління ресурсами ВАТ Державний Ощадний Банк України

Управління банківськими ресурсами - це діяльність, пов'язана із залученням грошових коштів вкладників та інших кредиторів, визначенням розміру і відповідної структури джерел грошових коштів у тісному зв'язку з їх розміщенням.

Основними серед інструментів для регулювання ресурсів комерційних банків є обов'язкові резерви, рефінансування комерційних банків (облікова політика) та операції з цінними паперами на відкритому ринку (політика відкритого ринку). Управління ресурсами комерційних банків на мікрорівні уособлює діяльність пов'язану з залученням грошових коштів вкладників та інших кредиторів, визначення величини та відповідної структури джерел ресурсів у тісному взаємозв'язку з їх розміщенням. Основним завданням управління ресурсами банку повинно стати найбільш ефективне їх використання, що реалізується через здійснення банками збалансованої пасивної та активної політики. Проблема управління ресурсами, залученими комерційними банками, має дві взаємодоповнюючі сторони: кількісну та якісну.

Кількісна сторона полягає у всезростаючому розвитку пасивних операцій банків із метою залучення якомога найбільшої кількості ресурсів. Для цього використовуються усі можливі заходи, що стимулюють залучення вкладів і забезпечують їх збереження. Основними напрямами даної діяльності є:

· розвиток нових видів вкладів, які б відповідали зростаючим потребам клієнтів;

· стимулювання залучення ресурсів через збільшення та диференціацію процентної ставки;

· удосконалення порядку та методів виплати відсотків;

· розвиток спектра додаткових послуг вкладникам;

· використання різних видів ЦП для залучення ресурсів;

· підвищення якості обслуговування клієнтів.

Якісна сторона управління залученими банківськими ресурсами тісно пов'язана з розробкою напрямів їх розміщення, що дозволяє найбільш ефективно їх використовувати. Якісне управління можливе лише при здійсненні комерційними банками тісного взаємозв'язку пасивних операцій з активами.

Кожен із даних методів взаємодоповнює один одного, тому банки у своїй практиці застосовують їх не окремо, а спільно.

Ресурсами для здiйснення Ощадбанком активних операцiй є власнi та залученi кошти. Серед них: - капiтал банку; - кошти фiзичних i юридичних осiб на депозитних рахунках; - кошти отриманi вiд реалiзацiї власних ощадних сертифiкатiв банку; - кошти на поточних рахунках клiєнтiв; - ресурси залученi н мiжбанкiвському ринку; - кошти залученi по операцiях РЕПО з НБУ; збiльшення статутного капiталу банку та iнше.

Управління депозитними та ощадними операціями потрібно організовувати так, щоб забезпечити постійне зростання прибутку найближчим часом або в перспективі, створивши для цього необхідні умови. Реалізовуючи відповідну депозитну політику, доцільно розширювати коло клієнтів, застосовуючи до них різні умови вкладень, які б повніше відповідали їхнім інтересам. При здійсненні депозитних операцій важливо забезпечувати їх узгодженість у часі за грошовими сумами з кредитними операціями. В управлінні депозитними операціями суттєве значення має контроль за строковими депозитами, особливо короткостроковими, які найбільшою мірою сприяють забезпеченню відповідної ліквідності балансу. Плануючи динаміку депозитних і ощадних операцій, банківські спеціалісти мають організовувати практичну роботу в такий спосіб, щоб резерви вільних коштів на депозитних рахунках, тобто тих, що тимчасово не використовуються для надання кредитів, були незначні. Зазначимо, що резерви тимчасово вільних банківських ресурсів обчислюються відніманням від суми залишків коштів на розрахункових, поточних та інших депозитних рахунках величини заборгованості за кредитами. Банківські менеджери з метою підвищення ефективності пасивних операцій постійно урізноманітнюбть послуги й поліпшують якість і культуру обслуговування клієнтів, що сприяє розширенню можливостей щодо залучення депозитних і ощадних вкладів.

Розглядаючи, спектр видів вкладів, які пропонує ВАТ «Ощадбанк» добре видно, що з'явились нові види вкладів, які йдуть в ногу з часом, і пропонують сучасні види вкладів та відповідні відсоткові ставки за вкладами, які привабливі для клієнтів та вигідні Банку, зокрема з'явились такі види короткострокових депозитів як Новорічний Ощадного банку, Весняний Ощадного банку, Динамічний Ощадного банку, які пропонують вкладникам розмістити свої кошти на 30 або 90 днів з правом пролонгації та збільшенням відсоткової ставки на 0,5%. Для пенсіонерів крім того, що існує поточний Пенсійний вклад банк пропонує поточний картрахунок з відсотковою ставкою 4% річних так і депозитні рахунки «Пенсійний +»; «Строково Пенсійний», а для військових пенсіонерів існує вклад «Арсенал», за яким можливо відкрити кредитну лінію за бажанням клієнта та використовувати його частково як поточний, а частково як депозитний.

Аналізуючи структуру пасивів банку, ми бачимо що змінились зобов'язання банку, при цьому вагомо змінились зобов'язання за 2008 рік на 25298720 тис.грн. або на 148%, за 2009 рік зміни в зобов'язаннях були несуттєвими на 1149023 тис.грн. або на 4,4% і станом на 01.01.2010 року зобов'язання Банку становили 43540229 тис.грн .

Обсяг коштів, залучених в інших банках, збільшився на 1,2 млрд.грн., їх питома вага в пасивах зросла на 3,2 в.п. і склала 11,1%. Залучення коштів мало місце переважно як застава за наданими міжбанківськими кредитами. На третину порівняно з початком року знизилась частка в пасивах кредиторської заборгованості і становила 2,4 %. Для структури чистих активів банку станом на 01.01.2009 р. характерне зростання частки більш дохідних активів - кредитів, наданих клієнтам (зменшених на суму сформованих резервів та без урахування нарахованих доходів), на 15 в.п., обсяг яких на кінець звітного року досягнув 34,2 млрд.грн. Частка цих кредитів склала 58,8 % від обсягу чистих активів. При цьому частка коштів в інших банках скоротилась в 4,5 разу з 23,8% до 5,3%.

В таблиці 2.3 відображено абсолютні та відносні зміни в активах та пасивах банку.

Таблиця 2.3 Аналіз темпів приросту активів та пасиві ВАТ «Ощадбанк» (млрд..грн.)

	01.01.2007 Значення	01.0.2008	відхилення	01.01.2010	відхилення
		Значення	абсолютне	відносне	Значення	абсолютне	відносне
Чисті активи	19290,9	58081,9	38791,0	+201%	59926,5	18446,1	+3,18%
Зобов'язання	17092,4	42391,2	25298,7	+148%	43540,2	11490,2	+2,71%
Власний капітал	21984,2	15690,7	13492,3	+613%	16386,3	69558,7	+4,43%

Розглядаючи динаміку активів та пасивів ВАТ «Ощадбанк» видно, що активи і пасиви банку активно збільшувались у 2008 році, але у 2009 році темпи зростання помітно сповільнились, що обумовлено кризовими явищами в економіці України та світовою економічною кризою.

Збільшення власного капіталу банку відбулось відповідно до прийнятої постанови 27 грудня 2008 року Кабінету Міністрів України №1119 "Про збільшення статутного капіталу відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України". Відповідно до цієї постанови статутний капітал Ощадбанку збільшиться на 11,7 млрд. грн.

Балансовий капітал збільшився на 407 млн. грн., або на 22,7%, і становив 2,2 млрд.грн. При цьому його структура змінилась у бік збільшення питомої ваги статутного капіталу до 41,9%, обсяг якого становив 922 млн. грн. Залучення коштів від інших банків на міжбанківському ринку протягом 2008 року здійснювалися переважно як застава за наданими міжбанківськими кредитами. Середньоденні обсяги залучення коштів від інших банків становили 853 млн. грн., переважали залучення коштів в іноземній валюті, питома вага яких у структурі залучень склала 80%. Регулятивний капітал банку за рік збільшився в 7,3 разу, або на 13,7 млрд.грн., і становив 15,9 млрд.грн. Адекватність регулятивного капіталу склала 35,71%.

Структура зобов'язань банку змінилась у бік зростання частки строкових депозитів, які збільшились на 2,0 млрд.грн., або в 2 рази. Їх частка в пасивах зросла на 3,2 в.п. і становила 21,5 %. Процентні зобов'язання складають 15,9 млрд.грн., або 82,3 % пасивів банку, з яких кошти фізичних осіб _ 10,9 млрд.грн., кошти юридичних осіб _ 2,9 млрд.грн., зобов'язання перед іншими банками _ 2,1 млрд.грн. Абсолютне їх зростання за 2007 рік становило 6,6 млрд.грн., або 72,0%. Крім того, банком залучено кошти на умовах субординованого боргу в сумі 505 млн.грн. Процентні зобов'язання (без урахування нарахованих витрат) склали 39,7 млрд.грн., або 68,3 % пасивів банку, в т.ч. кошти фізичних осіб - 12,4 млрд.грн., кошти юридичних осіб - 3,7 млрд.грн. та зобов'язання перед іншими банками і НБУ - 23,2 млрд.грн. Крім того, з метою підвищення рівня капіталізації банку у 2007 році були залучені кошти на умовах субординованого боргу, їх залишок (без урахування нарахованих витрат) станом на 01.01.2009 р. склав 761,7 млн.грн.

Якщо ми розглянемо структуру зобов'язань (рис..2.2) то видно, що станом на 01.01.2008 року кошти клієнтів становили 81,575% в зобов'язаннях банку; кошти інших банків - 12,549% але вже станом на 01.01.2009р. кошти клієнтів зменшились до 38,504% і в той же час зросли кошти інших банків до 54,646%, при чому значну частку в них становлять короткострокові кредити. Станом на 01.01.2010 року ситуація дещо змінюється зменшується частка коштів інших банків до 50,164% і збільшується частка залучених коштів клієнтів до 44,110% . В умовах сучасної кризи та нестабільності деяких комерційних банків збільшило довіру населення до Державного Ощадного банку та обумовило збільшення частки коштів клієнтів, при чому за 2009 рік значно зросла частка коштів юридичних осіб у коштах клієнтів.

Депозитна політика являє собою стратегію і тактику по залученню коштів вкладників та інших кредиторів і визначенню найбільш оптимальної комбінації джерел коштів. Основною метою депозитної політики, на нашу думку, є залучення якомога більшого обсягу грошових коштів за найменшою ціною.

У сфері управління депозитами з метою удосконалення депозитної політики будь-якого банку важливе значення має аналіз залучених коштів. Винятком не є ВАТ «Державний Ощадний банк» України.

Відповідно до збільшення пасивів банку збільшився обсяг активних операцій банку. За словами Голови Правління Анатолія Гулея, підвищення рівня капіталізації банку сприятиме створенню ефективних умов для підтримки реального сектору економіки держави.



Рис.. 2.2. Структура зобов'язань ВАТ «Ощадбанк»

Чисті активи банку за 2007 рік збільшились на 66,4 %, або на 7 700 490 тис.грн. і їх обсяг на 31.12.2007 р. становив 19 290 906 тис.грн. Чисті активи банку за 2008 рік збільшились в 3 рази, або на 38 791 063 тис. грн. і їх обсяг на 31.12.2008 становив 58 081 969 тис. грн. Таке значне нарощення активів у 2008 році відбулось за рахунок збільшення наприкінці року обсягу державних цінних паперів на 11 770 000 тис. грн., якими акціонером банку було поповнено статутний капітал банку, та кредитування підприємства НАК „Нафтогаз” в обсязі 17 925 560 тис. грн. Станом на 01.01.2010 року чисті активи становили 59926579 тис.грн.

Для структури активів банку у 2007 році характерне їх покращення за рахунок зростання частки кредитів, наданих клієнтам, та зменшення більш ніж на третину частки проблемної заборгованості за кредитами. Дохідні активи з початку року зросли в 1,8 рази, або на 7 194 196 тис.грн. і становили 15 765 389 тис.грн.

За 2007 рік кредитний портфель банку (з МБК та позабалансовими зобов'язаннями) збільшився більше ніж в 2 рази, або на 6 926 333 тис.грн., і досягнув 13 408 825 тис.грн. Позабалансові зобов'язання банку з кредитування збільшились на 1 229 472 тис.грн. і склали 1 897 387 тис.грн.

В структурі чистих активів зросла частка кредитів, наданих клієнтам (зменшених на суму сформованих резервів), а саме: кредитів, наданих фізичним особам - в 1,2 разу та становила 26,4 %, кредитів, наданих юридичним особам - в 1,4 разу і становила 17,5 %. Для структури чистих активів банку на 31.12.2008 характерне зростання частки більш дохідних активів - кредитів, наданих клієнтам (зменшених на суму сформованих резервів), на 14,9 в.п., обсяг яких на кінець звітного року досягнув 34 178 719 тис. грн. Частка цих кредитів склала 58,8 % від обсягу чистих активів. При цьому частка коштів в інших банках скоротилась в 4,5 разу - з 23,8% до 5,3%.

Для забезпечення надійності та стабільності, а також диверсифікації активів з метою зниження ризиків банк продовжував розміщувати кошти в боргові цінні папери, що рефінансуються Національним банком України та емітовані Національним банком України. Їх обсяг на кінець 2007 року становив 2 027 957 тис.грн. і на кінець 2008 року залишок за такими цінними паперами становив 15 401 912 тис. грн., або 26,5% чистих активів.

За 2007 рік відбулось зменшення частки коштів на кореспондентському рахунку в Національному банку України - на 2,0 в.п., при цьому частка готівкових коштів та банківських металів збільшилась і склала 5,7 % чистих активів банку. За 2008 рік кошти на кореспондентському рахунку в Національному банку України зросли в 2,4 рази і на 31.12.2008 становили 1 357 055 тис. грн. Готівкові кошти та банківські метали в касах банку за 2008 рік збільшились на 160 855 тис. грн. і на кінець звітного року становили 1 255 909 тис. грн. Частка коштів на кореспондентському рахунку та в касах банку в чистих активах склала 4,5%. Рис..2.3



Рис..2.3 Структура активів ВАТ «Ощадбанк» станом на 01.01.2008-2010 років

За показниками ефективності діяльності за 2007 рік, відповідно до вимог Національного банку України, банк відповідає таким категоріям: за рівнем рентабельності балансового капіталу (10,8 %) - високорентабельні банки (рентабельність капіталу - більше 10 %), а за рівнем рентабельності активів (1,4 %) - достатньо рентабельні банки (рентабельність активів - від 1 % до 2 %).

За показниками ефективності діяльності за 2008 рік банк досягнув кращих результатів, ніж в середньому по банках України, а саме: рівень рентабельності балансового капіталу становив 10,21 %, рентабельності статутного капіталу - 20 %, рентабельності активів - 1,26 %. Це вище, ніж в середньому по банках України, відповідно на 1,70 в.п., на 6,83 в.п. та на 0,23 в.п

Незважаючи на кризові явища на фінансовому ринку, банк постійно підтримував ліквідність на достатньому рівні для забезпечення своєчасних розрахунків за дорученням клієнтів.

2.3 Оцінка ефективності використання ресурсів ВАТ «Ощадбанк»

В процесі управління ресурсами комерційний банк повинен вирішувати такі завдання:

1. Виконувати вимоги НБУ щодо дотримання встановлених економічних нормативів.

2. Не допускати наявності в банку коштів, які не приносять доходу, крім тієї її частини, яка забезпечує формування обов'язкових резервів.

3. Підтримувати певне співвідношення між власними і залученими коштами.

Надмірна наявність залучених коштів збільшує ризик і підвищує потенційну загрозу неплатоспроможності банку. Переважне формування банківських ресурсів за рахунок власного капіталу веде до втрати певною групою акціонерів контролю над банком, зниження рівня виплати дивідендів та ринкової вартості акцій.

4. Забезпечувати одержання банком прибутку за рахунок залучення якомога "дешевших" ресурсів.

5. Забезпечувати взаємозв'язок і взаємоузгодженість між депозитними операціями і операціями по видачі позик за їх строками та сумами.

6. Особливу увагу в процесі організації депозитних операцій приділяти строковим депозитам, які в найбільшій мірі забезпечують підтримку ліквідності балансу банку.

7. Постійно намагатись, щоб резерви вільних (не залучених в активні операції) коштів на депозитних рахунках були мінімальними (резерв вільних банківських ресурсів визначається як різниця між залишками коштів на поточних та інших депозитних рахунках і величиною позичкової заборгованості).

8. Здійснювати заходи щодо розвитку банківських послуг і підвищенню якості та культури обслуговування клієнтів, що буде сприяти залученню вільних грошових коштів.

Банком постійно здійснюється моніторинг ринку залучення банками України коштів клієнтів. З метою підтримки виваженої політики банку в сфері залучення коштів готуються для розгляду комітетом з питань управліннями активами та пасивами і правлінням банку пропозиції щодо впровадження нових депозитних продуктів та змін процентних ставок залучення коштів.

Аналіз діяльності ВАТ «Ощадбанк» за даними його офіційної фінансової звітності, опублікованої у річних звіті за 2008 рік та згідно звіту за ІV квартал 2009року [44] здійснено за методикою, наведеною у [23]. Результати аналізу представлено у додатку А

При аналізі діяльності банку в цілому можуть бути використані показники (коефіцієнти) прибутковості (рентабельності) та нормативи НБУ, які застосовуються в практиці роботи банків.

Для розгляду ефективності використання залучених ресурсів проаналізуємо масштаби депозитної діяльності ВАТ «Ощадбанк» на протязі 2006-2010 років. За допомогою таблиці 2.4.

Так, з даних таблиці 2.4 видно, що за період, що аналізується, банк значно розширив масштаби своєї діяльності. Про це свідчить збільшення валюти балансу в 2009 році порівняно з 2007 роком на 48336163 тис. грн. або на 517,03%. При цьому збільшення ресурсної бази відбулося як за рахунок залучених коштів, так і нарощування власного капіталу. Таким чином капітал збільшився за підсумками 2009 року порівняно з 2007 роком на 14594943 тис. грн. або 914,7 %, а зобов'язання - на 33741220 тис. грн., що еквівалентно 444,3 %.

Таблиця 2.4 Динаміка ефективності використання залучених ресурсів ВАТ «Ощадбанк» з 2007 по 2010 роки.(тис..грн.)

Показники	2007	2008	2009	2010	Відхилення 2010 від 2007 року
					абсолютне	відносне, %
Зобов'язання банку, тис. грн.	9 799 009	17 092 486	42391206	43540229	+33741220	+444,3
Капітал банку, тис. грн.	1 791 407	2 198 420	15690763	16386350	+14594943	+914,7
Валюта балансу, тис. грн.	11 590 416	19 290 906	58081969	59926579	+48336163	+517,03
Частка зобов'язань у валюті балансу, %	84,54	88,60	72,98	72,65	-11,89	х
Співвідношення зобов'язань та капіталу(коефіцієнт фінансової стійкості)	5,47	7,77	2,7	2,66	-2,81	х

У той же час рівень фінансової стійкості банку зазнав змін, фінансова стійкість банку знизилась майже у 3 рази, що обумовлено більшим формуванням резервів за зобов'язаннями та активними операціями. Питома вага зобов'язань у загальних джерелах формування ресурсів дещо знизилась і становить на 01.01.10 - 72,65%, що свідчить відплив коштів з Ощадбанку та і взагалі по всій банківській системі країни. А об'єм зобов'язань протягом 2003-2007 років перевищував об'єм капіталу в середньому в 2,3 рази. Отже, банк має таку структуру ресурсної бази, яка дозволяє поєднати порівняно високу надійність та стійкість ресурсної бази з невисокою їх вартістю. Але в той же час виникає гостра потреба в трансформації короткострокових ресурсів у довгострокові, оскільки необхідно задовольнити попит на високоліквідні активи.

РОЗДІЛ ІІІ. НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ РЕСУРСІВ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

3.1 Проблеми формування ресурсів комерційних банків

Проблеми ресурсного забезпечення діяльності комерційних банків, залежності між обсягом, складом ресурсів та досягнутими результатами діяльності актуалізовані сучасними процесами розвитку економіки та в умовах кризових явищ, функціонуванням суб'єктів господарювання. Банківська система має володіти сукупністю ресурсів, достатніх для кредитування потреб суб'єктів господарської діяльності, формування відповідних резервів, підтримки власної ліквідності. Зміцнення ресурсного потенціалу комерційних банків є передумовою пожвавлення інвестиційної активності та забезпечення сталого економічного зростання.

Динамічний розвиток сфери банківських послуг на протязі останіх років, а також підсилена конкуренція комерційних банків за клієнта вже сьогодні з усією гостротою ставить проблему розширення операцій комерційних банків по відкриттю різного роду депозитних внесків. У цьому зв'язку цікавий досвід банків індустріально розвинутих країн у проведенні депозитної політики.

Значення власних ресурсів банка складається насамперед у тім, щоб підтримувати його стійкість. На початковому етапі створення банку саме власні засоби покривають першочергові витрати, без яких банк не може почати свою діяльність. За рахунок власних коштів банки створюють необхідні їм резерви. Нарешті, власні ресурси є головним джерелом вкладень у довгострокові активи.

Перед комерційним банком стоїть важлива задача - вибрати такий порядок формування власного капіталу, що при мінімумі витрат на устаткування і функціонування забезпечити виплату достатніх дивідендів акціонерам, створюючи тим самим умови для подальшого розвитку комерційного банку.

Проблема надлишку або дефіциту резервів випливає із проблеми прибутковості або ліквідності банку і є обумовлена тим, що застосовуваний у нас нормативний показник ліквідності обернено пропорційний рентабельності банку.

Проблеми погіршення фінансового стану банків зв'язані не тільки з помилками в керуванні банками. Сьогодні головна проблема складається в здатності банків адаптуватися до нових макроекономічних умов функціонування. Адаптація до ведення свого господарства в умовах падіння прибутковості на всіх секторах активних операцій змусить банки або поєднуватися у великі фінансові структури, або зливатися з промисловими угрупованнями.

В умовах глобалізації фінансових ринків та динамічного розвитку фінансових інновацій впродовж останніх років великого розмаху набули новітні форми фінансових інструментів, які істотно поглибили й розширили існуючий інструментарій фінансових аналітиків. Розвиток цього сегменту фінансового ринку за рахунок нових структурованих фінансових продуктів відбувається значно швидшими темпами, порівняно з іншими секторами світового фінансового ринку. Такі тенденції зумовлені не тільки транснаціоналізацією ринку капіталу та глобалізацією інформаційного простору, але й бажанням інвесторів отримати більші доходи з одночасною мінімізацією фінансових ризиків. Використання структурованих фінансових продуктів при формуванні інвестиційних портфелів відкриває перед інвесторами нові можливості, дозволяє активніше управляти фінансовими ризиками й вирішує ряд фінансово-економічних завдань.

Структуровані фінансові продукти забезпечують повернення інвестованого капіталу із збереженням високої доходності, можуть генерувати вищий прибуток навіть в умовах падіння фондового ринку, відкривають можливості приймати участь в становленні фондових ринків інших країн. Поява і використання структурованих фінансових активів чинить позитивний вплив на ринок похідних фінансових продуктів, підвищує ліквідність фінансового ринку в цілому, сприяє розширенню фінансового інструментарію, що значною мірою приваблює у фінансову систему певних країн нові інвестиції зі сторони індивідуальних та інституційних інвесторів.

Однак, невміле застосування даного фінансового інструментарію може спричинити суттєві фінансові втрати не тільки для окремого інвестора, але спровокувати певні негативні економічні наслідки для країни й світової фінансової системи в цілому.

Перед більшістю сучасних компаній та інституційних інвесторів в умовах глобалізації фінансових ринків постають нові завдання: або компанії навчаться оперувати з інноваційними фінансовими інструментами, або втрачатимуть на фінансових ринках доход, ризикуватимуть та поступатимуться тим, хто швидше й гнучкіше реагувати на зміни світової фінансової кон'юнктури. Знання фінансової архітектури та вміння сконструйовувати нові фінансові продукти допоможуть фінансовим інженерам швидше й оперативніше обернути великі суми коштів у структуровані фінансові інструменти, гарантуючи при цьому повернення інвестованого капіталу власникам при найменшому ризику і високих доходах. Звернемо увагу на один зі структурованих продуктів - сек'юритизація, що набула широкого застосування на заході. Сек'юритизація охоплює найбільш розповсюджені стандартизовані, легко відслідковувані кредити. Серед них позики крупним комерційним або промисловим установам.

Сек'юритизація -- це тенденція переходу грошових коштів зі своїх традиційних форм, якими є заощадження, готівка, депозити тощо, у форму цінних паперів [47]. Це дістає вияв у тому, що дедалі більша маса капіталу набуває цієї форми, на місце одних цінних паперів заступають інші, доступніші для великої кількості інвесторів, це конверсія кредитних і депозитних засобів в цінні папери.

У країнах з ринковою економікою у процесі сек'юритизації такі фінансові активи, як закладні, об'єднуються в пул, під який випускають цінні папери. У разі із закладними інвестор, який придбав емітовані цінні папери, має безпосереднє право на частину пулу. Це означає, що інвестор отримує доходи й основну частину платежів за закладними.

Сек'юритизація розглядається, з одного боку, у широкому розумінні - як “використання цінних паперів, як інструмент регулювання ринкових відносин та руху позикового капіталу“ [30], з іншого, у вузькому розумінні - як “спосіб рефінансування та перерозподілу ризиків шляхом трансформації активів (як правило, боргових зобов'язань) у цінні папери для продажу інвесторам” [29], тобто як інноваційна техніка фінансування. У другому випадку власник активів емітує цінні папери від свого імені або через дочірню установу, однак такі цінні папери “прив'язуються” до конкретного активу, а сплата доходу та погашення цінних паперів залежить від отримання процентів та основної суми кредитів.

Міжнародна фінансова корпорація (МФК) пропонує розрізняти три основні різновиди сек'юритизації:

· Класична - на основі „дійсного продажу”;

· Синтетична - не передбачає продажу банком свої ативів, але банк передає ризик збитків за деякими активами спеціальній установі, за що сплачує їй премію або певну грошову суму;

· Сек'юритизація бізнесу - це фактично кредит, який забезпечується всіма активами, що генеруються певною компанією [36].

Зупинимось на розгляді класичної сек'юритизації, оскільки нею передбачається рефінансування оригінатора в разі продажу пулу активів спеціальній установі, на відміну від сентитичної сек'юритизації, яка має на меті переважно страхування кредитного ризику оригінатора. Зацікавленість класичною сек'ютеризацією викликана, по-перше, тим, що іпотечна криза виникла саме в цьому сегменті, а, по-друге, тим, що класична сек'юритизація

З огляду на її можливості збільшувати ліквідність оригінаторів сьогодні вважається на міжнародному рівні одним із важливих шляхів подолання фінансової кризи й відновлення фінансової стабільності. Сутність класичної сек'юритизації відображено на Рис.3.1.

Рис.3.1.Загальна процедура реалізації класичної сек'юритизації.

За оцінками фінансових аналітиків, сек'юритизація є одним із найбільш перспективних інструментів світового ринку капіталу, який (інструмент) постійно розвивається: спостерігається стале зростання обсягів операцій, якісно змінюються структура та характеристики ринку. Сек'юритизація охоплює як іпотечні активи, так і неіпотечні, тобто цей інструмент фактично дозволяє використовувати будь-які майнові права як забезпечення зобов'язань. І, можливо, найважливішим для ринку є те, що обіг таких фінансових інструментів регулюється також законодавством про цінні папери. Власне ці дві концептуальні тенденції визначили тривалий процес розвитку забезпечення, який на сьогодні досяг сучасних проявів структурованих фінансових інструментів (structured finance).

Глобалістичні прояви сек'юритизації полягають у значному збільшенні обсягів ринку цінних паперів порівняно з ринком позикового капіталу, а також у різкому розширенні різновидів цінних паперів, які емітуються компаніями і комерційними банками для залучення фінансових ресурсів шляхом розміщення цінних паперів, насамперед похідних і гібридних на їхній основі. У результаті кардинальних економічних змін і появи фінансових інновацій відбулося стрімке зростання міжнародного ринку капіталу.

Розвиток інституту сек'юритизації супроводжувався поступовою зміною акцентів щодо структури капіталу та об'єктів інвестування з нерухомого майна на рухоме та у подальшому - на віртуальні активи. Тенденція до підвищення “обігоздатності” також відіграла важливу роль у розвитку сек'юритизації, яка розглядається як засіб управління ризиками та диверсифікації і зумовлена доступністю вторинного ринку для різноманітних активів. Важливим кроком у цій сфері був інжиніринг (engineering) більш ліквідного фінансового інструмента, який міг би обертатися на біржовому та позабіржовому фондовому ринку. Загалом макроекономічна ідея сек'юритизації полягає у тому, щоб надати пулу активів (тобто прав на отримання від боржників платежів у майбутньому) можливості брати участь в обігу. І саме завдяки інститутам фондового ринку стало можливим використовувати активи задовго до настання терміну платежу за ними.

Мотиваційна основа сек'юритизації полягає, насамперед, у тому, що різнорідний характер активів першого їх власника, зацікавленого у залученні ресурсів, трансформується в єдині характеристики цінних паперів, які випускаються спеціалізованою компанією. Емітентом боргових цінних паперів виступає абсолютно прозора компанія, яка часто спеціально утворюється для здійснення даної емісії, при цьому за допомогою сек'юритизації “очищується“ баланс від проблемних активів шляхом передачі їх у спеціалізовану компанію.

Для інвесторів інвестиції в сек'юритизовані активи є значно безпечнішими, аніж в традиційні цінні папери, у тому числі в довгострокові державні зобов'язання.

В Україні першу угоду щодо секютеризації іпотечних кредитів укладено Приватбанком у січні 2007 року. Вона передбачала продаж прав та вимог за портфелем житлових іпотечних кредитів, виданих Приватбанком, на користь іноземної спеціалізованої іпотечної установи Юкрейн Мортгідж Лоун Файненс №1, створеної згідно із законодавством Англії та Уельсу. Ця установа профінансувала придбання іпотечного портфеля шляхом випуску та розміщення на ринках капіталу трьох класів забезпечених цінних паперів, деномінованих у доларах США (структуру цієї емісії подано на Рис..3.2)

Рис. 3.2. Механізм сек'юритезації портфеля іпотечних кредитів Приватбанку [34]

Найхарактернішою особливістю даної угоди було те, що іпотечним цінним паперам міжнародна рейтингова агенція Фітч Рейтінгс присвоїла рейтинг на три пункти вищий за рейтинг України на момент емісії. Високий рівень надійності цінних паперів SPV зумовили якість іпотечного покриття, юридичну структуру угоди та сформовані резерви на випадок непередбачуваних обставин [34].

Можна виділити кілька універсальних ринкових проблем, які допомагає вирішити сек'юритизація:

1) проблема підвищення ліквідності. При перетворенні неліквідних активів у цінні папери виникає можливість шляхом продажу цих паперів на ринку залучити кошти і вкласти їх у менш ризиковані і більш ліквідні цінні папери. Особливо це важливо для банків, які, маючи надмірні обсяги ризикованих активів, постійно відчувають нестачу ліквідності;

2) проблема зменшення вартості запозичень. При продажі “хороших” цінних паперів зменшується ризик. У цьому випадку дисконт за цінними паперами буде низьким, що призведе до “здешевлення“ грошей. До того ж, варто підкреслити, що термін обігу цінних паперів не завжди може співпадати з терміном погашення самого кредиту - він може бути меншим, і таким чином, зменшуючи ризик за цінними паперами, не зменшується загальна прибутковість активів. Одночасно з цим вирішується ще одна проблема - захист від кредитних ризиків;

3) проблема диверсифікації ризику. Під забезпечення середньо- і довгострокових кредитів можна здійснювати кілька випусків короткострокових цінних паперів, адже чим менше термін кредиту, тим менше ризик і відсоткова ставка за кредит. У процесі сек'юритизації відбувається розподіл ризику серед усіх його учасників. Завдяки тому, що усі кредити забезпечені, цінні папери емітуються на термін, який переважає термін кредиту, оскільки забезпечення може бути реалізоване у досить короткі строки. На сьогодні в Україні складаються усі необхідні макроекономічні умови для розвитку ринку сек'юритизованих активів. Причому Україна є однією з небагатьох країн Східної Європи та країн СНД, яка у 2007 році розпочала історію вітчизняної сек'юритизації, про що було сказано вище. Вивчення досвіду сек'юритизації фінансових активів на emerging markets вказує на те, що Україні доведеться пройти аналогічні етапи, пов'язані із переважним застосуванням тих або інших сек'юритизованих структур. Питання полягає лише у тому, з якою швидкістю ми будемо долати ці етапи порівняно з іншими країнами. На наше переконання, сприяти подальшому розвитку сек'юритизації в Україні можуть такі об'єктивні макроекономічні фактори:

1) стрімке збільшення обсягів активів, які можуть бути сек'юритизовані (комерційні та споживчі кредити, іпотека, нерухомість, активи небанківських фінансових установ);

2) розширення кола потенційних інвесторів за рахунок інституційних інвесторів, насамперед, інститутів спільного інвестування, а також за рахунок консервативних інвесторів - громадян, недержавних пенсійних фондів, страхових компаній;

3) посилення конкуренції на інвестиційному ринку, яка підштовхує компанії до пошуку більш дешевих ресурсів (наявність більш високих кредитних рейтингів корпоративних облігацій, забезпечених активами, дозволяє українським позичальникам скоротити витрати на їхнє обслуговування на кілька процентних пунктів);

4) збільшення звичайної несек'юритизованої заборгованості і наближення її до рівня, перевищення якого може бути пов'язано з ризиком пониження кредитних рейтингів;

5) розвиток законодавчої бази.

Зазначені фактори свідчать на користь подальшого активного зростання ринку сек'юритизації. Такий висновок можна зробити на основі того, що частка сек'юритизованих цінних паперів у загальному обсязі розміщень швидко зростає одночасно з уповільненням темпів збільшення звичайної несек'юритизованої заборгованості.

3.2 Шляхи вдосконалення управління ресурсами комерційних банків

Між терміном залучення ресурсів і рівнем процентних ставок, а також між розміром надання ресурсів банком існує пряма залежність: чим більше термін або розмір ресурсів (як по активним, так і по пасивних операціях), тим вище встановлювана процентна ставка. Проте така залежність чітко просліджується лише по пасивних операціях. Це пояснюється тим, що банки, намагаючись залучити клієнтів, створюють для них вигідні умови вкладення коштів. По активним же операціям розмір позички, як правило, не відбивається на рівні процентної ставки, але сума коштів, виплачуваних банком по встановленій ставці буде рости зі збільшенням розміру коштів, наданих у позичку. Що ж стосується терміна позички, то в умовах інфляції клієнти віддають перевагу користуватися короткостроковими позичками і рівень процентних ставок по ним значно перевищує рівень ставок по довгострокових позичках. Це пояснюється в першу чергу причинами загального характеру: соціально-економічною і політичною нестабільністю, інфляційними процесами, що орієнтує клієнтів на інвестиції в торгівлю, посередницьку діяльність і інші проекти і сфери діяльності, що гарантують швидкий оборот капіталу і високі норми прибутку.

У сучасній банківській практиці під управлінням активами і пасивами прийнято розуміти інтегрований підхід до управління балансом банку, який розглядається як єдине ціле і спрямовується на досягнення загальної мети підвищення прибутків за прийнятного рівня ризику.

Сутність управління активами і пасивами полягає у формуванні стратегій та проведенні операцій, які приводять структуру балансу банку у відповідність до обраної політики. За даного підходу банки розглядають свої портфелі активів, зобов'язань та капіталу в нерозривній єдності як сукупний портфель, спрямований на досягнення спільної мети. Такий спосіб управління цілком обґрунтований, оскільки в реальній дійсності всі банківські портфелі тісно взаємопов'язані і значною мірою впливають один на одного.

Управління активами і пасивами банку надає менеджменту можливість управляти ризиком відсоткових ставок та ризиком ліквідності координуванням рішень щодо джерел фінансування та напрямків розміщення коштів. У сучасних умовах нестабільності фінансових ринків та зростання ризикованості діяльності збалансоване управління активами і пасивами розглядається як найефективніший підхід до управління комерційним банком.

Сутність збалансованої стратегії управління полягає в тому, що банки розглядають свої портфелі активів і пасивів як єдине ціле, визначаючи роль сукупного портфеля в одержанні високого прибутку за прийнятного рівня ризику. Спільне управління активами і пасивами дає банку інструментарій для формування оптимальної структури балансу та створення захисту від ризиків, спричинених значними коливаннями параметрів фінансових ринків.