Облік операцій Національного банку України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

Облік операцій Національного банку України

Харків - 2013р.

1. Діяльність НБУ щодо виконання основних засад валютно - курсової політики за період 2011-2012 р.р.

Оптимальний вибір режиму валютного курсу для національної економіки є одним із головних завдань валютної політики і має спиратися на ґрунтовний аналіз переваг і недоліків кожного з можливих варіантів реалізації валютно-курсової політики.

Згідно з класифікацією Міжнародного валютного фонду, наданої в Щорічному звіті про валютне регулювання та валютні обмеження, в Україні 2011 року функціонував валютний режим, який визначається як «stabilized arrangement» і є різновидом м'якої прив'язки («soft peg»). Метою використання такого режиму є проведення стабілізаційної валютно-курсової політики [2].

Національний банк України впливає на процес збалансування ринкового попиту і пропозиції іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку, зокрема, шляхом проведення валютних інтервенцій (рис. 1), тобто купуючи чи продаючи іноземну валюту, що також сприяє згладженню різких коливань обмінного курсу та дотриманню такого його рівня, який відповідає цілям Основних засад грошово-кредитної політики.

Інтервенції Національного банку України також є важливим чинником зростання міжнародних резервів, які станом на кінець 2012 року становили 30 000,80 млн дол. США (рис. 2), що повністю відповідає загальноприйнятому у світовій практиці рівню щодо фінансування імпорту товарів і послуг протягом трьох місяців.

Рис. 2. Інтервенції НБУ на валютному ринку України

Одними з основних показників, що відображають конкурентоспроможність країни на зовнішніх ринках, є показники номінального ефективного та реального ефективного обмінних курсів (табл. 1).

Таблиця 1. Динаміка деяких показників курсів обміну валют

У 2011 році валютно-курсова політика також характеризувалася поетапним пом'якшенням регуляторних норм. Ураховуючи прийняті Україною зобов'язання в рамках програми «стенд-бай» із Міжнародним валютним фондом, Національний банк України здійснив такі кроки, спрямовані на подальшу лібералізацію валютного ринку. Так, у травні 2011-го уповноважені банки одержали право:

- виступати протягом робочого дня на міжбан- ківському валютному ринку України одночасно як покупцями, так і продавцями кожного виду іноземної валюти, тобто здійснювати арбітражні операції з іноземною валютою (заборону на проведення таких операцій було запроваджено наприкінці 2008 року з метою нейтралізації негативного впливу світової фінансової кризи на внутрішній валютний ринок);

- проводити в межах установлених лімітів відкритої валютної позиції власні операції, зокрема з купівлі іноземної валюти, без наявності зобов'язань у цій валюті;

- проводити між собою валютні операції на умовах «своп», що сприяло можливості використання сучасних інструментів хеджування валютних ризиків.

Водночас з 12.01.2012 було скасовано законодавчу норму про необхідність одержання індивідуальної ліцензії для проведення розрахунків у гривнях у межах торгівельного обороту між резидентами і нерезидентами. Цей крок повною мірою відповідає зобов'язанням України, прийнятим відповідно до статті VIII Статуту Міжнародного валютного фонду ще 1996 року, відповідно до якої жодна країна-член не встановлює обмежень на здійснення платежів та переказів за поточними міжнародними операціями. Розширення можливостей використання національної валюти України в розрахунках із нерезидентами зумовлене, насамперед, необхідністю у зміцненні позиції гривні в міжнародних розрахунках, а також потребою у зменшенні певних валютних ризиків.[6]

Так, рис. 3 відображає період запровадження окремих регулятивних заходів щодо функціонування валютного ринку України, а також динаміку офіційного курсу гривні до деяких іноземних валют і середньозваженого курсу гривні до долара США, який склався за результатами проведення операцій із купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України. Можна побачити, що запроваджені заходи щодо функціонування валютного ринку сприяли уникненню різких курсових коливань на безготівковому сегменті валютного ринку.

У 2011 році дефіцит поточного рахунку збільшився до 10,0 млрд дол. США (6% від ВВП) порівняно з 3 млрд дол. США (2,2% від ВВП) у 2010-му. Така зміна була зумовлена випереджаючими темпами зростання імпорту товарів над експортом.

Основними чинниками збільшення від'ємного сальдо стали: зростання вартісних обсягів імпорту енергоносіїв; розширення внутрішнього попиту, пов'язане з реалізацією інвестиційних проектів, спрямованих як на підготовку Чемпіонату Європи з футболу 2012 року, так і на оновлення основних фондів вітчизняних підприємств; погіршення в ІІ півріччі 2011-го зовнішньої кон'юнктури на світових товарних ринках [3].

Відповідно до середньострокових напрямів, закріплених в Основних засадах грошово-кредитної політики на 2012 рік, курсова політика спрямовувалась на сприяння збалансованості та прогнозованості валютного ринку. Офіційний курс гривні до долара США встановлювався на підставі її котирувань на міжбанківському ринку, сприяючи формуванню в суспільстві об'єктивної оцінки валютних ризиків.

2. Регулювання діяльності банків України та нагляд за їх діяльністю: розкрити проблеми наглядової політики НБУ та шляхи їх вирішення

Регулювання банківської діяльності та нагляд виступають одними з найважливіших факторів забезпечення фінансової стабільності. Потреба в інституті банківського регулювання та нагляду виникла внаслідок особливої соціальної значущості та відповідальності банків перед суспільством. Банки займаються соціально корисною та необхідною діяльністю, водночас стабільність окремих банків і банківської системи в цілому залежить від довіри до них з боку суспільства. Криза довіри до банків внаслідок їх неспроможності виконувати взяті на себе зобов'язання має своїм наслідком «втечу» вкладників і як результат дезорганізацію грошового ринку, зростання соціальної напруги. Проте слід пам'ятати, що завданням регулятивно-наглядових органів не може бути запобігання «провалу» кожного окремого банку, оскільки в деяких випадках невдачі видаляють з ринку погано регульовані банки, а також стимулюють інші банки покращувати якість управління [5].

Регулювання банківської діяльності - це створення системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства.

У широкому розумінні регулювання банківської діяльності - це створення відповідної правової бази: по-перше, розроблення та ухвалення законів, що регламентують діяльність банків, по-друге, це ухвалення відповідними установами, уповноваженими державою, положень, що регламентують діяльність банків у вигляді нормативних актів, інструкцій, директив. Положення базуються на чинному законодавстві, конкретизують та роз'яснюють основні пункти законів та визначають межі поведінки банків, які сприяють надійному та ефективному функціонуванню банківської системи. Підсумовуючи вищезазначене, під банківським регулюванням можна розуміти формування та застосування державою заходів впливу на банківську сферу для досягнення державних цілей.

Під банківським наглядом розуміють моніторинг процесів, що мають місце в банківській сфері на різних стадіях функціонування банків, створення нових банків та їхніх установ діяльності банків, їх реорганізації та ліквідації.

Банківський нагляд - це своєчасне реагування на порушення та негативні тенденції у діяльності комерційних банків з метою їх нормалізації, укріплення фінансового стану, підтримки стабільності та надійності як кожного банку зокрема, так і банківської системи окремо [8].

Корисність банківського регулювання та нагляду в Україні визначається такими основними факторами, як:

1.Стабільністю вітчизняного банківського сектора. Достатньо ефективними для своєчасного попередження банкрутства в банківському секторі можна вважати правові положення пруденційного регулювання, основними джерелами яких є Інструкція «Про порядок регулювання діяльності банків в Українії», та Положення «Про застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства». В економічних нормативах проглядається тенденція до постійного збільшення вимог до банків. Наприклад, розрахунок нормативу Н1 передбачає поступове збільшення регулятивного капіталу для існуючих банків більшості випадків згадані нормативи перевиконуються, деякі ? навіть у кілька разів.

2. Налагодженою діяльністю Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, яка сприяє безперебійному функціонуванню українських банків і забезпечує зберігання вкладів населення у банках-банкрутах до максимального розміру 150 000 гривень.

3. Ефективністю банківської системи, яка вимірюється такими показниками: прибутковий рівень банків, інтенсивність конкуренції, спектр банківських послуг, рівень задоволення потреб банківських клієнтів, капіталізація банків тощо.

4. Координацією в сфері банківського регулювання на міжнародному рівні, яку розпочато в 1974 році заснуванням Базельського комітету з питань банківського нагляду (далі - Комітету) при Банку міжнародних розрахунків.

За результатами роботи Місії Міжнародного Валютного Фонду в листопаді 2011 року відзначено, що Національним банком з часу попередньої оцінки зроблено значні кроки в напрямку ефективного впровадження стандартів Базельського комітету. Із 30 принципів Базельського комітету Україною повністю або переважною мірою виконуються 25. Оскільки банківська система України є частиною міжнародної банків ської спільноти та прагне прозорості та відкритості, Національний банк вважає за необхідне поступово впроваджувати принципи Базеля ІІ. За рішенням НБУ, враховуючи стан національної банківської системи, повна реалізація вимог і стандартів системи «Базель ІІ» повинна бути здійснена до 2016 року.

Перші кроки щодо виконання поставлених НБУ стратегічних завдань у рамках запровадження Базеля ІІ вже зроблені. Так, одним із заходів, спрямованих на підвищення прозорості банківської системи, було внесення змін до Інструкції «Про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України», які передбачають необхідність розкриття інформації про управління ризиками, управління банком та його платоспроможність у примітках до фінансової звітності. У подальшому планується розширити перелік інформації, обов'язкової до розкриття, з метою більшої відповідності вимогам Базельської угоди про капітал.

З огляду на нові виклики, поставлені фінансовою кризою перед банками всього світу, Базельський комітет ініціював розробку доповнень до стандартів банківського нагляду, які отримали назву «Базель ІІІ» (2010 рік). Впровадження нових вимог стартуватиме в 2013 році та поступово триватиме до 2019 року.

Головною ідеєю «Базель ІІІ» є підвищення вимог до капіталу, що може бути використаний банками для покриття своїх фінансових втрат

За даними на 1 січня 2012 року норматив адекватності регулятивного капіталу банків в Україні становив 18,51%, що більш ніж удвічі перевищує нормативні вимоги в 8% і 10%. При цьому співвідношення власного капіталу банків та обсягу активів становило 14,82%, тоді як Базельським комітетом визначено мінімальний рівень 8%. Згідно з чинним законодавством України, мінімальний регулятивний капітал банківської установи повинен становити не менше 120 млн. грн. і не повинен бути менше статутного капіталу. Незважаючи на кризові явища, вітчизняні банківські установи постійно продовжують процес нарощування статутного капіталу. Так, станом на 1січня 2012 року, статутний капітал банків зріс до 171,9 млрд. грн. порівняно зі 141,7 млрд. грн. у минулому році.

Поряд з цим в Україні проблемою залишається якість капіталу банківських установ, адже капіталізація багатьох вітчизняних банків складається з коштів переоцінки основних засобів, не сплачених відсотків, субординованого боргу. Зростання таких складових вважається штучним нарощуванням капіталу. Розв'язання цієї проблеми можливе за рахунок прибутків банків, додаткових внесків акціонерів та вимагає вищого рівня нагляду та регулювання з боку НБУ

Усвідомлюючи всю важливість та необхідність упровадження нових положень Базельського комітету, Національний банк України визначив цілу низку стратегічних напрямів розвитку банківського нагляду на сучасному етапі, реалізація яких безпосередньо стосується виконання нових міжнародних стандартів. Серед них можна виділити такі:

- підвищення прозорості банківської системи, рівня концентрації та якості банківського капіталу ( однією з основних вимог до банків має стати дотримання відповідного рівня транспарентності згідно з рекомендаціями Базельського комітету, розкриття інформації про реальних власників, афілійованих осіб, процеси управління ризиками тощо).

- проведення підготовчої роботи для впровадження Базеля ІІ, забезпечення підготовки та підвищення кваліфікації фахівців банківського нагляду і банків відповідно до потреб розвитку банківського нагляду, зокрема, з питань нагляду на основі оцінки ризиків, впровадження Базеля ІІ тощо [8].

Основні принципи ефективного банківського нагляду, необхідні для того, щоб система нагляду була ефективною, використовуються країнами як стандарти для оцінки якості систем нагляду та пруденційного регулювання, а також для планування діяльності у цій сфері з метою досягнення базового рівня ефективної та надійної практики наглядової та регулятивної політики. Основні принципи ефективного банківського нагляду також використовуються Міжнародним валютним фондом та Світовим банком у контексті Програми оцінки фінансового сектору, а саме для оцінки поточної ситуації того, як та чи інша країна виконує ці принципи.

Проблемами наглядової політики НБУ на сучасному етапі розвитку банківської системи полягають у наступному:

– глобалізація світового фінансового простору та сучасна фінансова криза, проциклічність світової фінансової системи, суперечливість інтересів урядів, регуляторів та споживачів банківських послуг, що викликає розбалансованість національної банківської системи;

– неспроможність мікропруденційного нагляду виявляти ризики, що виникають на макропруденційному piвні, та внаслідок дії цілої низки інших факторів;

– недостатній рівень ефективності регулювання банківського сектору в Україні;

– необхідність розбудови системи якісного регулювання та нагляду за банківським сектором в Україні на основі операційної, фінансової та політичної незалежності регулятора;

– неспроможність під час кризи НБУ своєчасно впровадити рефінансування банків, що загострило проблему захисту прав споживачів;

– нестача експертного розуміння питань регулювання банківського сектору органам законодавчої влади;

– слабка технологічна забезпеченість органів регулювання та нагляду (відсутність сучасного програмного забезпечення, обладнання, необхідного для здійснення ефективного нагляду);

– недостатня кількість та неналежна кваліфікація кадрів, які забезпечують процес регулювання та нагляду;

– проблема конфлікту інтересів, що полягає в тому, що аналіз проблем та прийняття відповідних piшень у сфері банківського нагляду i регулювання потребують багато зусиль i часу [7].

Найбільш перспективними напрямами удосконалення банківського нагляду в Україні можуть бути наступні:

- всебічний незалежний аналіз фінансової стійкості банківського сектору в цілому (на системному рівні), а не лише на рівні окремих установ;

- агрегований моніторинг діяльності не лише банківської системи, а й установ парабанківського сектору, інститутів спільного інвестування, фондового ринку тощо;

- дослідження взаємної кореляції між показниками діяльності системоутворюючих кредитних установ, приділяючи особливу увагу банкам з іноземним капіталом;

- визначення зв'язків між активами з різних сегментів фінансового ринку країни, якими оперують банки;

- прикладне застосування макропруденційних висновків контролюючих органів у контексті адекватних змін і точного «налаштування» регулювання та нагляду за діяльністю банків. Тобто переформатування мають зазнавати норми обов'язкового резервування, показники достатності капіталу та ін.

Необхідність запобігання загрозам порушення системної стабільності банківської системи, що обумовила додаткові ризики банківської системи, не завжди адекватно враховується наглядовою практикою. Історичні прорахунки, неадекватність та запізнення в прийнятті регулятивних заходів призвели до створення міжнародного органу банківського нагляду, основним завданням якого і сьогодні є обмін досвідом наглядової роботи і підготовки відповідних рекомендацій. Банківський нагляд відповів на потреби банківської системи і тим самим довів свою другорядність по відношенню до останніх, але в той же час і свою значимість та необхідність в налагодженні роботи з оцінки ризиків та потенційних загроз банківських систем. Здійснення банківського нагляду сьогодні повинно забезпечуватись якісним, ефективним поєднанням інституційного та методичного механізмів банківського регулювання та нагляду. Сьогодні повинна формуватись філософія конфідералізму в нагляді. При визнанні першочергової ролі міжнародного нагляду повинні розвиватись та враховуватись національні особливості банківської системи, фінансових ринків, реальної економіки, а також відбиватись в цілях, функціях та підходах до організації наглядової роботи [6].

У зв'язку з цим, дотримуючись стратегічних напрямів розвитку банківського нагляду в Україні, доцільно здійснити остаточний перехід до вимог Базеля ІІ, зробити поступовий перехід до впровадження принципів Базеля ІІІ, що сприятиме ефективному підвищенню прозорості банківської системи України, концентрації та якості банківського капіталу, зменшить ризиковість банківських операцій та підвищить ліквідність банківського сектору в цілому.

3. Стан внутрішнього боргу України та його зміни в динаміці за 2011-2012р.р.

Аналіз стану державного боргу та ефективності управління державним боргом набуває особливого значення в сучасних умовах. Для України державні запозичення є основним джерелом покриття дефіциту бюджету, причому як державного так і місцевих бюджетів. Розмір державного боргу, його динаміка (рис.1) і структура, темпи росту (рис.2) є одним з показників фінансового стану держави та ефективності державної боргової політики.

Дефіцит державного бюджету, залучення та використання позик для його покриття призвели до формування і значного зростання державного боргу в Україні. Великі розміри внутрішнього і зовнішнього державного боргу, а також відповідно зростання витрат на його обслуговування обумовлюють необхідність вирішення проблеми державного боргу, а відтак і пошуку шляхів вдосконалення механізму його управління [3].

Рис. 1. Динаміка внутрішнього державного боргу України протягом 1995-2011 р.р., млн.грн.

Рис.2. Динаміка темпу зміни приросту величини внутрішнього державного боргу України за 1996-2011 р.р., %

З початку незалежності України спостерігається тенденція до нагромадження державного боргу, який станом на 31.12.2011 р. становить 357,2 млрд грн, у структурі якого внутрішній державний борг займає 42,9 % і становить 161,4 млрд грн і зовнішній державний борг.

До переліку внутрішніх кредиторів країни належать Національний банк України, банки, інші юридичні особи.

Заборгованість держави перед Національним банком станом на 31.05.2011 р. становить - 3273249,93 тис. грн, що становлять тільки 2 % від загальної величини внутрішнього державного боргу. У частині заборгованості перед юридичними особами загальна її величина станом на 31.05.2011 р. становить 149547833,7 тис. грн. (таблиця 1).

Таблиця 1. Динаміка складових внутрішнього державного боргу України протягом 2010-2011 р.р.

Динаміку двох складових внутрішнього державного боргу протягом 2003-2011 рр. відображено на рис. 4.

Рис.4. Динаміка внутрішнього державного боргу України за складовими протягом 2006-2011 р.р., млрд.грн.

Інструментом внутрішнього державного боргу із залучення фінансових ресурсів для покриття бюджетного дефіциту є ринок державних цінних паперів (рис.5) [2]. Залучені державою позики у 2011-2012 р.р. вирізняються своєю короткостроковістю та високим рівнем процентних ставок, так, найбільшу питому вагу в частині заборгованості перед юридичними особами займають 5-річні облігації внутрішньої державної позики. Їх питома вага в заборгованості перед юридичними особами становить 19 %, в абсолютному значенні - 29 599 799,70 тис. грн (рис. 6).

Рис.5. Обсяг коштів, залучених до бюджету на первинному ринку ОВДП та середньозважена дохідність інструментів у 2006-2011 р.р.

Серед кредиторів є і звичайні громадяни України. Вони виступають в ролі кредиторів у випадках не виплати стипендій, пенсій та інших гарантованих виплат з боку держави. Тобто, борг держави може бути ринковим (емісійні цінні папери, випущені державою) та неринковим (зобов'язання, що виникли в процесі виконання державних видатків закладених в державному бюджеті, а точніше, не виконання або не повного виконання). Частка неринкового внутрішнього боргу держави за сучасних умов є незначною. Окрім цього, внутрішній державний борг, в його значенні для країни, доцільно розглядати в двох оцінках: номінальній та реальній [4].

Таким чином, дослідження величини внутрішнього державного боргу України в динаміці за 1995-2011 рр. дало змогу зробити висновок про відсутність поміркованого підходу як до його формування, так і до управління нею, про неузгодженість державного бюджету України та не виважену політику державного запозичення (як щодо вже існуючих боргових зобов'язань та їх обслуговування, так і отримання "свіжих" позик), що вкрай посилили проблему державного боргу в 2011 р.

Аналіз структури та динаміки складових внутрішнього державного боргу країни протягом 2010-2011 рр. свідчить, що залучені державою позики вирізняються своєю короткостроковістю та високим рівнем процентних ставок, так, найбільшу питому вагу в частині заборгованості перед юридичними особами займають 5-річні облігації внутрішньої державної позики.

4. Аналіз облікової інформації за 2011-2012р.р., чинники, які суттєво впливають на зміни основних показників діяльності НБУ. Висновки щодо покращення результатів діяльності НБУ у майбутніх періодах

Аналізуючи консолідований баланс на 31 грудня 2011 року, можна зробити певні висновки:

1. За звітний період, порівнюючи з періодом 2010-2011 р.р., сукупні активи Національного банку України зменшилися на 1233 млн.грн., або на 0,3%. Це відбулося в результаті зменшення сум за відповідними статями. Кошти та депозити в іноземній валюті зменшилися на 20949 млн.грн., або на 17,16%. Цінні папери нерезидентів зменшилися на 2278 млн.грн., або на 1,5%. Натомість авуари в СПЗ зросли на 80 млн. грн., або на 127 %. Монетарне золото також зросло на 868 млн.грн., або на 12%. Цінні папери України збільшилися на 21098 млн.грн., або на 38,44%. Кредити банкам та іншим позичальникам зменшилися на 456 млн.грн., або на 0,75%. Внутрішній державний борг зменшився на 106 млн.грн., або на 4%. Внески в рахунок квоти МВФ зросли на 7 млн.грн., що становить 0,04%. Основні засоби та нематеріальні активи НБУ знизилися на 59 млн.грн., що є 0,89% від суми на початок звітного періоду. Інші активи зросли на 562 млн.грн., або на 27,55%.

Отже, найбільший вплив на зменшення сукупних активів НБУ за звітний період спричинили зміни у коштах та депозитах в іноземній валюті, цінних паперів нерезидентів. Інші статті спричинили дещо менший вплив.

За звітний період, порівнюючи з періодом 2010-2011 р. р., сукупні пасиви Національного банку України зменшилися на 1233 млн. грн., або на 0,3%. Це було спричинено за рахунок змін за статтями зобов'язань та власного капіталу НБУ.

2. За звітний період, порівнюючи з періодом 2010-2011 р.р., сукупні зобов'язання Національного банку України збільшилися на 1297 млн. грн., або на 0,39%. Це відбулося за рахунок змін сум за певними статтями. Зокрема, банкноти та монети в обігу зросли на 9473 млн. грн., або на 4,7%. Кошти банків на кореспондентських рахунках в НБУ зросли на 5071 млн. грн., або на 19,24%. Натомість, кошти державних та інших установ зменшилися на 9495 млн. грн., або на 42,82%. Депозитні сертифікати, що емітовані Національним банком України, також зменшилися на 3913 млн. грн., або на 41,44%. Але зросли зобов'язання перед МВФ на 64 млн. грн., або на 0,08%. Також зросла сума за статею «Інші зобов'язання» на 97 млн. грн., або на 12,13%.

Отже, найбільший вплив на збільшення сукупних зобов'язань НБУ за звітний період спричинили банкноти та монети в обігу, кошти банків на кореспондентських рахунках в НБУ. Дещо менший вплив на це збільшення спричинили зобов'язання перед МВФ та інші зобов'язання.

3. За звітний період, порівнюючи з періодом 2010-2011 р.р., сукупний власний капітал Національного банку України зменшився на 2530 млн.грн., або на 2,83%. Такий стан справ виник через зміни за статтями власного капіталу НБУ. Зокрема, фонди та інші резерви НБУ за звітний період зросли на 51 млн.грн., або на 0,84%. Однак, резерви переоцінки іноземної валюти, монетарного золота та банківських металів зменшилися на 2955 млн. грн., або на 3,17%. Зросли результати коригування вартості фінансових активів до їх справедливої вартості на 384 млн. грн., або на 2,72%. Резерви переоцінки основних засобів зменшилися на 10 млн. грн., або на 0,24%.

Тому можна зробити висновок, що факт зменшення власного капіталу НБУ протягом звітного періоду підтверджується зниженням резервів переоцінки іноземної валюти, монетарного золота та банківських металів, резервів переоцінки основних засобів. Зміни за іншими статтями не призвели суттєвих наслідків на підсумковий обсяг власного капіталу НБУ.

Аналізуючи консолідований звіт про фінансові результати на 31 грудня 2011 року, можна зробити певні висновки:

1. Чистий процентний прибуток за звітний період зменшився на 2423 млн.грн., або на 15%. Це було спричинено внаслідок зменшення процентних доходів на 2233 млн.грн., або на 12,31%. Процентні витрати натомість зросли на 190 млн.грн., або на 9,5%.

2. Чистий комісійний прибуток за звітний період зріс на 35 млн.грн., або на 10,9%. Це відбулося внаслідок змін за статтями консолідованого звіту про фінансові результати НБУ. Зокрема, комісійні доходи за звітний період зменшилися на 38 млн. грн., або на 9,36%. Однак, комісійні витрати за звітний період зменшилися на 73 млн. грн., або на 85,88%.

3. Результати від операцій з борговими цінними паперами, що обліковуються за справедливою вартістю з визнанням результату переоцінки у фінансових результатах зросли за звітний період на 772 млн.грн., або на 28,4%.

4. За звітний період результат від реалізації боргових цінних паперів на продаж значно зменшився (на 1553 млн.грн., або на 92,55%).

5. Результати від операцій з фінансовими інструментами, крім операцій з борговими цінними паперами, що обліковуються за справедливою вартістю з визнанням результату переоцінки у фінансових результатах, збільшився на 17 млн.грн., або на 154,55%.

6.Інші доходи за звітний період зросли на 96 млн.грн., або на 42,48%.

За період 2011-2012 р.р., загальні чисті доходи, порівняно із попереднім періодом, зменшилися на 3056 млн.грн. Найбільший вплив на таке становище спричинили зміни за статтями чистий процентний прибуток, результат від реалізації боргових цінних паперів на продаж. Зменшення за цими статтями перевищило збільшення за іншими статтями доходів НБУ.

Протягом звітного періоду витрати на утримання персоналу зросли на 175 млн.грн., або на 11,27%. Витрати, пов'язані з виготовленням банкнот, монет, сувенірної та іншої продукції, зросли на 130 млн.грн., або на 20,5%. Зміну за цією статею модна також пов'язати із зростанням за аналізований період банкнот та монет в обігу на 9473 млн.грн.

Адміністративно-господарські та інші витрати НБУ за аналізований період також зросли на 32 млн.грн., або на 5,36%.

Чисте збільшення резервів НБУ за звітний період збільшилося на 862 млн.грн., або на 71,89%.

Виходячи із вищезазначеного, прибуток НБУ за 2011 рік зменшився, порівняно із 2010 роком, на 2531 млн.грн., або на 14,82%. Це пов'язано із ростом витрат за усіма статтями та зменшенням чистих доходів.

Прямо чи опосередковано, на зміни основних показників діяльності НБУ впливають розмір бюджетного дефіциту, рівень інфляції, динаміка валютних курсів, рівень розвитку банківської системи в цілому, рівень розвитку фінансових ринків, довіра клієнтів до банківської системи, обсяг і структура ринку банківських продуктів і послуг (БПП), зайнятість ніш на ринку БПП, кількість та конкурентні переваги банків системи, динаміка кон'юнктури на ринку БПП, доступ до інформації про залучення та розміщення коштів [9].

НБУ не має наміру змінювати принципи курсової політики в осяжному майбутньому. Нова курсова політика не відрізнятиметься від старої. Навіть в умовах більшої гнучкості обмінний курс гривні залишатиметься прогнозованим і не генеруватиме додаткові ризики або шоки для економіки та фінансово-кредитної сфери. Присутність НБУ на міжбанківському валютному ринку залишається незначним - близько 4% від загального обсягу операцій. НБУ готовий активізувати надання кредитів рефінансування тим банківським установам, які будуть кредитувати реальний сектор економіки. І мова йде про надання недорогого рефінансування. Проте в нашій країні продовжує існувати високий рівень заполітизованості фінансової сфери. Також необхідно відзначити той факт, що прогнозовані макроекономічні показники урядом України не відповідають прогнозованим макроекономічним значенням для України, які надають міжнародні фінансові установи.

За розрахунками Мінекономрозвитку індекс споживчих цін в 2014 році може досягти 8,3%. У держпрограмі, зате передбачено лише 5-6%. Але це вже проблема не лише уряду, а й Національного банку України.

банк борг валютний курсовий

Список використаних джерел

1. Арбузов С.Г. Стан і перспективи розвитку грошово-кредитного ринку України / Арбузов С.Г., О.А.Щербакова // Вісник НБУ. - 2012. - №6. - С.3-8;

2. Коблик І.І. Внутрішні джерела запозичення: оцінка та перспективи розвитку / // Науковий вісник НЛТУ. - 2012. - Вип. 22.3. - С. 222-228;

3. Перевозова І.В. Структуризація та аналіз спектра фінансово-аналітичної інформації щодо внутрішнього державного боргу / І.В. Перевозова, С. В. Рудейчук, І. І. Плець // Науковий вісник НЛТУ України. - 2012. - Вип. 22.5. - С. 274-282;

4. Самсонов М.І. Перспективи удосконалення банківського нагляду в Україні / М. І. Самсонов // Фінанси, банки, інвестиції. - 2011. - № 4. - С. 89-92;

5. Скаско О.І.. Стратегія розвитку банківського нагляду в Україні / О.І.Скаско, О.М. Сарахман // Вісник ЖДТУ. - 2010. - №4. - с.296-298;

6. Храпкіна В.В. Теоретико-методологічні основи банківського регулювання та нагляду в Україні / В.В. Храпкіна, В.В. Крутушкіна // Економічний форум. - 2012. - №2. - С.108-115;

7. Шпанковська Н.Г. Удосконалення класифікації факторів впливу на результати діяльності банку із застосуванням системного підходу / Н.Г. Шпанковська, Труш Ю., Труш А. // Вісник НБУ. - 2011. - №7. - С.7-9;

Размещено на Allbest.ur