Размещено на http://www.allbest.ru/

Магістерська робота

на тему: Динаміка та еколого-біологічні особливості дендрофлори пам'ятки місцевого значення саду імені Т.Г Шевченко м. Харкова

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1.Огляд літератури

1.1 Екологічний стан в м. Харкові та заходи щодо його поліпшення

1.2 Сучасний стан і перспективи озеленення м. Харкова

1.3 Історія спорудження міського саду імені Т.Г. Шевченка

РОЗДІЛ 2. Матеріал і методи дослідження

2.1 Фізико-географічний опис району дослідження

2.2 Методи дослідження

РОЗДІЛ 3. Результати дослідження і їх обговорення

3.1 Еколого-біологічні особливості

3.2 Динаміка озеленення території саду ім. Т.Г Шевченка

3.3 Результати ліхеноіндікаційних досліджень

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Однією з характерних особливостей сучасної епохи є невтримний темп урбанізації. Створюючи і розвиваючи міста, людство змінює вигляд навколишнього середовища. Місто, як штучна формація, різко відрізняється від своєї географічної зони. Змінюються мікрорельєф, водний режим, ґрунт, трав'янисті фітоценози. Територія Харківської області знаходиться на межі Лісостепової та Степової зон. Таке розташування обумовлює наявність специфічної рослинності. Серед лісових насаджень міста Харкова та Харківської області переважають сухі та свіжі кленово-липові діброви природного порослевого походження 3-4 генерацій на лісових сірих і світло-сірих ґрунтах. Ці ценози є типовими для Лівобережжя України дібровами, які занесені у Зелену книгу України. За спектром основних життєвих форм природна флора м. Харкова характерна для областей помірного клімату Північної півкулі. Провідне місце належить трав'янистим багаторічникам, далі йдуть однорічники.

Актуальність. Урбанізація та інші особливості сучасного життя викликають прагнення людей наблизитися до природи. Навряд чи знайдеться людина, що не зазнала б на собі благотворного впливу природи. Не випадково ми є свідками так званого «туристичного вибуху», тобто швидко зростаючої кількості людей, що прагнуть провести свій вільний час в спілкуванні з природою. Крім того, людина навчається бережно ставиться до всього живого. Спілкування з природою - необхідна умова виховання дітей. Важлива роль спілкування з природою і в естетичному вихованні людей, але для цих цілей необхідною умовою служить збереження природи в природному стані хоча б на окремих, спеціально виділених для цього ділянках. Озеленення є одним з головних компонентів при упорядкуванні, так як від добору посадкового матеріалу на території, технологій посадки залежить гармонійність та грамотність компонентів ділянки. Вибір місця на плані має своє особливе практичне і естетичне значення. Дерева займають простір, отже покривають сади, парки, створюють атмосферу добробуту і завершеності та безпеки, тому їх розташуванню надають велику увагу. Також досить важливо використовувати велике різноманіття асортиментів дерев та кущів, щоб показати всю дивовижність дерев та кущів, щоб показати всю дивовижність краси природного світу та підкреслити зміни форм і факторів крони в різні пори року [21, 40, 44].

Особливості палеогеографічного розвитку території Східної Європи обумовили збіднення різноманіття біоти, яке існувало ще в пліоцені. В результаті, природна флора цього регіону в нинішній час не в повної мірі відповідає сучасному потенціалу його ґрунтово-кліматичних умов, потенціалу світової флори, а також потребам суспільства. За літературними даними в Україні росте 76 видів деревних порід і 278 видів кущів, напівкущів, кущиків та напівкущиків. В зв'язку із видовою бідністю, для озеленення міст використовуються види як автохтонні, так й інтродуковані. Але, інтродуценти інколи поступаються автохтонним видам, в зв'язку з тим, що не відбувається повної акліматизації. Доцільно вивчати асортимент природної флори, їх особливості та намагатися зберегти їх для нащадків. Це і складає актуальність вибраної теми [10].

Об'єкт дослідження: дендрофлора саду ім. Т.Г. Шевченка м. Харкова.

Предмет дослідження: біоекологічні особливості дендрофлори саду ім. Т.Г. Шевченка м. Харкова та її динаміка.

Мета дослідження - вивчити еколого-біологічні і декоративні особливості дендрофлори саду ім. Т.Г. Шевченка від часу його спорудження до наших часів.

Тому, перед нами стояли наступні завдання:

1. Опрацювати літературу з теми магістерської роботи.

2. Вивчити видовий склад деревної флори Харківщини та встановити її представленість в озелененні на прикладі саду ім. Т.Г. Шевченка.

3. Встановити за літературними даними динаміку видів в озеленені.

4. Зібрати фотогербарій досліджуваних видів.

5. Дослідити еколого-біологічні особливості дерев і кущів.

6. Встановити господарське значення видів, що досліджувались.

7. Провести ліхеноіндикаційні дослідження.

8. Проаналізувати та узагальнити дані.

РОЗДІЛ 1. Огляд літератури

1.1 Екологічний стан в м. Харкові та заходи щодо його поліпшення

На сьогоднішній день екологічний стан міста характеризується стабільно напружений, хоча спад виробництва і виконання ряду першочергових заходів організаційного та технічного характеру частково стримують наростання негативних процесів деградації навколишнього природного середовища [55].

За даними щорічної Національної доповіді про стан навколишнього середовища в Україну, який готує Міністерство охорони навколишнього природного середовища, екологічна ситуація в Харкові краще ніж у таких містах як Кривий Ріг, Донецьк, Запоріжжя, Маріуполь, Дніпродзержинськ та ряд інших міст, які є великими промисловими центрами. Проте це не зменшує гостроти ряду екологічних проблем Харкова.

Стан атмосферного повітря м. Харкова обумовлено викидами забруднюючих речовин від пересувних та стаціонарних джерел забруднення.
Концентрація забруднюючих речовин в атмосферному повітрі залежить від загального обсягу викидів, місцезнаходження і висоти джерел забруднення, рельєфу місцевості і метеорологічних умов.

Відповідно до метеорологічних районуванням м. Харків віднесено до територій з можливо-високим потенціалом забруднення атмосферного повітря промисловими викидами. Так, у 2007 р. за даними Харківського обласного центру з гідрометеорології в місті було 208 днів з приземних інверсій, під час яких погіршується вертикальний повітрообмін і розсіювання забруднюючих речовин, що призводить до збільшення їх концентрацій. За даними Головного управління статистики в Харківській області (рис. 1.1.1.) за останні роки зменшуються обсяги викидів від стаціонарних джерел і зростають обсяги викидів від пересувних джерел, в основному, за рахунок автотранспорту. Так в 2007 році з 74,9 тис.т. забруднюючих речовин, що надійшли в атмосферу, 68,76 тис.т. надійшло від пересувних джерел.

Таким чином, внесок автотранспорту в забруднення атмосферного повітря становить понад 90% від загальної кількості викидів. Викиди відпрацьованих газів автотранспорту містять такі шкідливі речовини, як оксид вуглецю, діоксид азоту, сажу, бенз (а) пірен. Ступінь забруднення атмосфери на вулицях міста з інтенсивним рухом автотранспорту залишається помірно-небезпечною. Найбільше забруднення атмосферного повітря виявлено на великих транспортних магістралях міста: Полтавському шляху, вул. Сумській, Плеханівській, пр-ті Московському, пр-ті Героїв Сталінграда.

Рис. 1.1.1. Динаміка викидів забруднюючих речовин в атмосферу в м. Харкові, тис. тонн.

Згідно з даними лабораторних досліджень відсоток проб атмосферного повітря з перевищенням ГДК на центральних вулицях міста в 5-7 разів більше, ніж відсоток проб з перевищенням ГДК в зоні впливу промислових підприємств [60].

Основними факторами інтенсивного забруднення атмосфери автотранспортом є:

- Постійно зростаюча кількість автотранспорту.

- Експлуатація технічно застарілого автомобільного парку.

- Низька якість паливно-мастильних матеріалів.

- Недостатня пропускна здатність дорожньо-транспортної мережі, яка сформувалася в умовах існуючої забудови, особливо в центральній частині міста.

- Незадовільний стан дорожнього покриття проїзної частини доріг.

- Недосконалість законодавчої бази для ефективного управління та контролю автотранспорту, який є екологічно небезпечним об'єктом.

До стаціонарних джерел забруднення атмосферного повітря слід віднести викиди потужних промислових підприємств, особливо, паливно-енергетичного комплексу, машинобудівних, коксохімічного та хімічного виробництв [6].

У м. Харкові, за даними Головного управління статистики в Харківській області налічується 198 промислових підприємств, що мають стаціонарні джерела викидів. Найбільш поширені речовини, які надходять в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів - пил, діоксид сірки, діоксид азоту, оксид вуглецю.

В умовах сформованої історичної забудови території міста 37 підприємств не мають можливості витримувати нормативні розміри санітарно-захисних зон (СЗЗ) (завод ім. Малишева, АТЗТ «Харківський коксовий завод», Харківський плитковий завод, ВАТ "Автрамат" та інші). У межах СЗЗ вищезазначених підприємств проживає близько 13 тис. чоловік. Можливість негативного впливу викидів на стан їх здоров'я зростає. У виконавчі органи Харківської міської ради надходять численні скарги жителів на незадовільний стан атмосферного повітря, пов'язане з виробничою діяльністю таких підприємств як ДП «Завод хімреактивів», ТОВ «Наргус» (територія ВАТ «Хартрон»), ВАТ «Харнеткам», ВАТ «Салтівський м'ясокомбінат», ТОВ «Алголь» (Салтівський житловий масив), ВАТ Афаліна» (м/район Залютіно).

З ініціативи громадської організації «Громадський контроль Харківщини» були проведені громадські слухання з обговорення ситуації, що склалася. За результатами слухань проведена експертиза екологічної ситуації, що склалася в районі розміщення заводу хімреактивів. Прийнято рішення про винесення виробництв з території по пр-ту ім. Леніна, 25. 22.08 буде проведено тендер на виконання аналогічної експертизи в районі розміщення ВАТ «Хартрон» [26].

Одним з показників стану атмосферного повітря є індекс забруднення атмосфери (ІЗА) - кількісна характеристика рівня забруднення атмосфери, яка дозволяє привести ступінь шкідливості забруднюючої речовини до ступеня шкідливості діоксиду сірки - SO₂. За даними Харківського гідрометеоцентру індекс забруднення атмосфери міста (ІЗА) в 2007 р. склав 5,03. Для порівняння в 1991 р. ІЗА становив - 10,89. Це свідчить про стійку тенденцію зниження рівня забруднення атмосферного повітря (динаміка ІЗА по місту за 1990-2007р.р. наведена на (рис. 1.1.2.).

Аналізуючи рівень забруднення атмосфери міста у 2007 р. шкідливими домішками за індексом забруднення атмосфери (ІЗА) в різних районах міста, слід зазначити що, найбільш забрудненим районом міста залишається район Павлового поля (вулиця 23 Серпня) - 6,19 (у 2006 р. - 4,95). Далі, по зростанню індексу забруднення атмосфери, слідують такі райони міста: район пр-ту Героїв Сталінграда - 5,07 (у 2006 р. - 4,22), район Іванівки - 4,51 (у 2006 р. - 4,07), Сокольники-4,04 (у 2006 р. - 3,73), район Холодної гори - 3,32 (у 2006 р. - 3,47), Салтівське шосе - 3,06 (у 2006 р. - 2,83), 607 м / району Салтівського житлового масиву - 2,89 (у 2006 р. - 2,5), Центральний район - 2,84 (у 2006 р. - 2,48), району Нової Баварії (вул.Луначарського) - 1,72 (у 2006 р. -1,39).



Рис. 1.1.2. Динаміка індексу забруднення атмосфери

екологічний біологічний ліхеноіндікаційний сад озеленення

Для поліпшення стану атмосферного повітря міста не обхідно збільшити площі зелених насаджень, в першу чергу, за рахунок висадки порід дерев з найбільшою здатністю поглинати забруднюючі речовини з атмосферного повітря [60].

1.2 Сучасний стан і перспективи озеленення м. Харкова

В теорії та практиці містобудівництва озелененні території завжди розглядаються як важливі елементи планувальної структури міста. Людина, що створила великі міста і промислові центри активно впливає на оточуюче середовище. Урбанізація та інші особливості сучасного життя викликають прагнення людей наблизитися до природи. Навряд чи знайдеться людина, що не зазнала б на собі благотворного впливу природи. Не випадково ми є свідками так званого «туристичного вибуху», тобто швидко зростаючої кількості людей, що прагнуть провести свій вільний час в спілкуванні з природою. Крім того, людина навчається бережно ставиться до всього живого. Спілкування з природою - необхідна умова виховання дітей. Важлива роль спілкування з природою і в естетичному вихованні людей, але для цих цілей необхідною умовою служить збереження природи в природному стані хоча б на окремих, спеціально виділених для цього ділянках. Талієв В.І., займаючись вивченням флористичних особливостей листяних та соснових лісів, боліт, степової рослинності Харківщини, дійшов до висновку, що виникнення степів є наслідком знищення лісів людиною. Він звертає увагу про необхідність охорони природного середовища. Його діяльність слугує пігрунтям для подальших флористичних та фітоценотичних досліджень рослинного покриву Харківської області [4, 8].

На початку ХІХ ст. Харків потопав в садах, які були майже у кожного володаря будинку. Тут росли представники місцевої флори. З плодових дерев розводили вишні, сливи, яблуні, груші, з злакових культур - овес, пшеницю, ячмінь, а з городніх - кавуни, дині, огірки. Екзотичні рослини розташовувались окремо та групами, в куртинах та рабатках, деякі на зиму закривались соломою. Вулиці засаджувались тополями пірамідальними. З кущів в Харкові були найбільш популярні: виноград, види бузку (звичайний, китайський та персидський), персик дикий, види спірей, корхорус японський. Часто зустрічались: тамарикс Галліка, жимолость татарська, жимолость козолиста, чубушник або жасмин повітряний, дикий виноград, троянди центрифольні (червоні та білі), бузина чорна, глід звичайний, калина. Великою популярністю користувались сади - Лонгінова, Артемівського, Прованського, Бенедиктова, Мясоєдова, Сердюкова, Гвоздикова, Савченко, Філіпьєва, Вітовського, Карпова, Лузіної, Цигарьова, Кузнєцова, Безходарної, Кононенко, Расторгуєва, Рижова, Мотузковой і Кнепфера [2, 15]. На наш час залишається актуальним питання рекреаційних можливостей міста. Виходячи із структури рекреаційних ресурсів (міські сади і парки, сквери і бульвари, набережні, заміські парки, лісопарки і національні парки, зони відпочинку), а також самої рекреаційної діяльності людей, рекреацію мешканців великих міст поділяють на внутріміську і заміську. Як в одній, так і в іншій виділяють зони ближньої, середньої і далекої рекреації.

Зона ближньої внутріміської рекреації, або «рекреації біля порогу дому», пов'язана з відпочинком поблизу житла, місця роботи або навчання (внутріквартальиі сади і сквери, сади на території дошкільних і навчальних закладів, організацій і підприємств тощо). Зона середньої внутріміської рекреації розташована на відстані 10-20-хвилинної пішохідної або 10-15-хвилинної транспортної доступності від житла. Як правило, це районні парки або парки житлових масивів, створені методами садово-паркового мистецтва, в яких можна здійснити чимало видів рекреаційної діяльності. Зона далекої внутріміської рекреації розташована на віддалі 20-30-хвилинної транспортної доступності від житла. Це міські парки, лісопарки та лугопарки. Зона ближньої заміської рекреації знаходиться на контактній межі міста і приміської зони з її лісами, луками, водоймами чи полями. Зона середньої заміської рекреації знаходиться в годинній-півтора-годинній транспортній доступності. У цій зоні знаходяться пансіонати, санаторії, дитячі табори, де відбувається тривалий відпочинок. Зона далекої заміської рекреації знаходиться в дво-тригодинній транспортній доступності і розташована в національних парках, рекреаційних туристичних комплексах, куди рекреанти виїжджають на суботній і недільний відпочинок або ж на тривалий період відпустки.

Всі ці зони виконують багато функцій. Вони можуть допомагати формуванню фітоклімату. Пошук комфорту у літню спеку під наметом дерева зумовлений потребою людського організму у регулюванні теплообміну. Це ж стосується і комфортних відчуттів взимку, коли людина знаходить затишок у парку, зменшуючи тим самим тепловіддачу. Фітомеліоративні заходи, спрямовані па поліпшення комфортності кліматопу, полягають в оптимізації біофізичних параметрів паркового фітоценозу: його складу, структури і динаміки [26, 30].

Структурна архітектоніка паркових фітоценозів відіграє важливу роль: 1) у регулюванні сонячної радіації; 2) у перехопленні частини атмосферних опадів і розподілі їх у горизонтальному напрямку; 3) випаровуванні частини опадів і поверненні їх в атмосферу; 4) осіданні води, яка попадає у фітоценози з туманом; 5) сприянні випаданню роси; 6) затриманні й акумуляції вологи в ґрунті і попередженні його ерозії; 7) фільтрації пилу і сажі; 8) газопоглинанні; 9) шумозахисні [39].

Киснезбагачувальна функція зелених насаджень полягає насамперед у наповненні атмосфери киснем, споживання якого постійно зростає, особливо у місцях концентрації промисловості та транспорту. Поглинання С02 і виділення кисню в атмосферу пропорційне усій фітомасі насадження. Здавна відома шумопоглинальна властивість зелених насаджень. Зниження шуму залежить від щільності крони, густоти листя, розміщення насаджень стосовно джерела шуму і, як встановлено внаслідок досліджень, пропорційне ширині захисної смуги.

Основним завданням ведення господарства в парках є формування високо декоративних стійких насаджень для створення бажаних ландшафтів та сприятливих умов відпочинку населення шляхом проведення системи лісопаркових заходів (лісівничих, біотехнічних, з благоустрою території) без порушення природного лісового середовища. Всі найважливіші питання організації та ведення лісопаркового господарства повинні вирішуватись на наукових засадах за спеціальними проектами з урахуванням генеральних схем розвитку міста [22].

1.3 Історія спорудження міського саду імені Т.Г. Шевченка

З кожним роком стає красивіше і багатше зелений наряд Харкова. В місті закладено 30 парків та багато скверів. В цей же час посаджено 307 тисяч дерев, 480 тис. кущів троянд, створено більше 300 зелених куточків відпочинку. Площа зелених насаджень м. Харкова змінювалась протягом останніх років. В кінці 1987 року це становило 21 м² культурного використання та 66,6 м² загального використання. А вже у кінці 1991 року загальна площа зелених насаджень загального використання становила 15403,3 га (96 м² на людину) та 2878 га культурного використання (18 м² на людину). До 1991 року кожен рік Трест зеленого будівництва висаджував 45000 дерев та 150000 кущів [24].

На нинішній час, серед 30 парків і садів міста, одним з найстаріших є міський сад імені Т.Г. Шевченка. Сад був закладений в 1804-1805 роках Василь Назарович Каразін - засновником Харківського університету. Планування та спорудження саду проводилася у існуючому природному дубовому гаю на околиці міста. На верхній терасі розташований ландшафтний парк, на нижній - ботанічний. З моменту свого заснування сад називався Університетським. У 1808 році в саду була побудована астрономічна обсерваторія. У 1896 році на західному краю парку був відкритий найстаріший на Україну, третій за віком у Російській імперії Харківський зоопарк. У 30-ті роки XX століття була проведена реконструкція парку. Її проводив архітектор В.П. Ширшов, професор О.І. Колесников і дендролог К.Д. Кобезський. Були побудовані нові алеї, висаджені дерева і кущі, з'явився фонтан. Після відкриття пам'ятника Тарасу Григоровичу Шевченку в 1935 році сад був перейменований на честь поета. Під час Великої Вітчизняної війни парк сильно постраждав. Було знищено близько 60% довоєнних зелених насаджень. Протягом 1945-1946 років проводилась реконструкція парку архітектором А.С. Маяк і дендрологом І.Б. Мелікенцевим, А.Д. Ганаевой. Тут збереглися окремі реліктові дуби багатовікового віку. Формування саду з колекцією рослин з різних куточків світу відбувалося протягом багатьох років. За участю відомих професорів університету М. Бекетова, В. Арнольді, В. Черняєва були акліматизовані сотні видів рослин [11].

На території саду знаходиться 19 реліктових дубів, віком від 200 до 300 років. За їх особливе, наукове, природоохоронне, естетичне і пізнавальне значення дуби оголошені ботанічним пам'ятником природи місцевого значення та взято під охорону СКП «Харківзеленбуд» [61].

Сьогодні сад - один з найзатишніших і красивіших зелених куточків міста. Він відрізняється оригінальним плануванням: радіальні алеї саду сходяться у пам'ятника на західному схилі споруджені красиві сходи з каскадом. Продумано використані тут зелені насадження, враховані їх декоративні особливості. До каскадних сходів веде алея з 150-річних дубів. Велич пам'ятника Т.Г. Шевченко підкреслюють вікові дуби - однолітки міста. Сад прикрашають тінисті липова і черешнева алеї, яскраві квітники і газони, групи ялин сріблястих і темних величних туй. Близько 100 видів і форм дерев і кущів налічується в саду. Тут ростуть сосна кримська, дуб червоний (північний), мигдаль трилопатевий махровий, кизил звичайний, айва звичайна, катальпа бузковолиста, форзиція звисаюча, горобина шведська, черешня звичайна, тамариск та інші. Частину саду займає зоопарк. У зв'язку із загальною реконструкцією старої частини міста був реконструйований і сад. Розшириться його територія, з'являться нові насадження, квітники, розарій. Слід зазначити, що аборигенна дендрофлора Харківщини не багата на різноманіття, тому інтродукція і акліматизація відіграють велику роль у її збагаченні. Інтродукція, як розділ експериментальної ботаніки і географії рослин, залишається основним напрямом діяльності ботанічних садів і інших рослинницьких науково-дослідних установ. Особливо актуальним повстає питання введення в культуру нових рослин в зв'язку з глобальною зміною клімату, що намітилася в останні десятиріччя [13, 35].

РОЗДІЛ 2. Матеріал і методи дослідження

2.1 Фізико-географічний опис району дослідження

Матеріал до магістерської роботи був зібраний в межах міста Харкова. Харків - адміністративний центр Харківської області, розміщений в північно-східній частині України на висоті 90-192 м над рівнем моря у злиття рік Харків, Лопань та Уди. Довжина міста з півночі на південь перевищує 25 км, а зі сходу на захід - 20 км. Місто лежить на території порівняно глибокої ерозійної улоговини, яка утворилася від діяльності рік Харків, Лопань та Уди. Форма улоговини нагадує амфітеатр, широко відкритий на південь і південний схід у сторону зниження р. Уди, а також з виходами на північ - вгору по долинам рік Харків і Лопань. Територія міста розташована на південь від Середньоросійської височини і являє собою рівнину, дуже перерізану річковими долинами, балками та байраками. Ріки поділяють місто на три частини, що мало розрізняються за площею, але різнохарактерні за рельєфом. Місто розкинулося на п'яти пагорбах та п'яти долинах, кордоні двох ландшафтних зон - лісостепу і степу [58].

Клімат Харкова помірно-континентальний, з тривалою, але не суворою зимою, з частими відлигами, з помірно теплим, інколи жарким літом. Вагомий вплив на клімат міста виявляє рельєф, експозиція схилів, орієнтування вулиць по відношенню до сонця, вітри, ширина вулиць, висота будинків, наявність водосховищ і рік, озеленення та ін. Середньорічна температура повітря складає 7,3С. Зима розпочинається з середини листопада вона досить довготривала, але не сувора, з частими відлигами, інколи настільки інтенсивними, що поверхня землі повністю звільнюється від снігового покриву. Весна настає 20-21 березня в південних районах області, 24-25 березня - в північних. Початок літа можна віднести до середини травня. Літо помірно тепле, в середньому жарке, з достатньою кількістю опадів, найменше повторювання похмурого неба. Самий теплий місяць - липень. При переході середньодобових температур повітря через +15С, що відбувається в першій половині жовтня, літо кінчається і починається осінь. Велику роль в зміні температурного режиму відіграють і антропогенні впливи. За статистичними даними, середня температура в містах по мірі концентрації в них енергетичних настанов підвищується (за останні 50 років приблизно на 1С) [23, 28].

Район Харкова і Харківської області відноситься до зони недостатнього зволоження. Тривала нестача опадів під час підвищення температури повітря у теплий період року зумовлює виникнення посух (весняних, літніх, осінніх) і суховіїв. Суховії спостерігаються у квітні-вересні, з максимумом у серпні. Виникають при підвищенні температури повітря понад + 25С, пониженні відносної вологості до 30% і швидкості вітру понад 5 м/с.

Середньорічні суми атмосферних опадів по області коливаються від 457 до 568 мм. Більша кількість опадів буває влітку, а менша взимку. Мінімум опадів в лютому, а максимум - в червні.

В Харкові, та й взагалі в великих містах, де промислові підприємства викидають в повітря велику кількість продуктів згорання, що є ядрами конденсації, а також водяного пару, спостерігається велика кількість днів з туманами. Найчастіше в Харкові тумани спостерігаються в осінньо-зимовий період. Несприятливим явищем зимового періоду є ожеледиці. У середньому за рік спостерігається 10-12 днів з ожеледицями і 20-25 днів з памороззю.

Водними ресурсами Харківська область не багата. Головна водна артерія - Сіверський Донець протікає по території області протягом 370 км [58].

Територія міста відноситься до південного лісостепу із переважанням потужних чорноземів та сірих опідзолених лісових грунтів. Потужні чорноземи утворилися на лесах різного механічного складу, неоднакові за цієї ознакою і варіюють від піщаних до важкосуглинистих та навіть глинистих. Потужність грунтового покриву складає 110-120 см. До глибини 40-50 см розташовується гумусовий горизонт із вмістом гумусу до 8%, нижче - перехідний, із поступово світліючим забарвленням. Найбільш потужні масиви сірих опідзолених грунтів знаходяться вздовж дренованих балок та ярів. На лесових терасах річок під впливом гідроморфних умов сформувалися солонцюваті чорноземи, а на більш низьких лесових терасах та на суглинистах ділянках піщаних терас - солонці та карбонатні і хлоридні солончаки. На піщаних терасах розташовані підзолисті грунти [2]. Характерними для лісостепової зони є деградовані ґрунти. До них відносяться здебільшого темно-сірі підзолисті ґрунти та підзолисті чорноземи, які пройшли складний шлях розвитку. Значні площі деградованих ґрунтів розміщені в межиріччі рік Уди, Лопані і Харкова. Гідрографічна мережа території міста Харкова відноситься до басейну р. Сіверський Дінець, який є найбільш великим притоком Дону. Найбільшею річкою у межах міста є р. Уди яка має багато притоків серед яких найбільшим є Лопань (довжина 96 км, площа басейну 2000 км²) із притоком Харків (довжина 74 км, площа басейну 1160 км²). Основним притоком Лопані є р. Харків

За даними геоботанічного районування, Харків та його околиці відносяться до Лівобережного лісостепового округу із лучними степами та липово-дубовими лісами. Листяні ліси поділяються, згідно із еколого-фітоценотичною класифікацією лісів, на заплавні широколистяно-мішані, заплавно-дрібнолистяні, байрачні та нагірні широколистяно-мішані. Серед лісових насаджень міста Харкова переважають сухі та свіжі кленово-липові діброви природного порослевого походження 3-4 генерацій на лісових сірих і світло-сірих ґрунтах. Ці ценози є типовими для Лівобережжя України дібровами, які занесені у Зелену книгу України. Остепнені луки представлені двома формаціями злакових та осокових видів, які розвиваються на підвищених ділянках заплави [4].

2.2 Методи дослідження

Матеріал для роботи збирався протягом 2007-2011 рр. в міському саді імені Т.Г. Шевченка у місті Харкові.

Об'єкт дослідження: дендрофлора в саду ім. Т.Г. Шевченка.

Предмет дослідження: біоекологічні особливості дендрофлори саду ім. Т.Г. Шевченка м. Харкова та її динаміка.

В загальному вигляді міська флора досить бідна, оскільки постійно відбувається інтенсивне знищення місцевих видів - це пов'язано з сильною урбанізацією міст, також вихідний склад автохтонів небагатий. Однак, в Харкові списки міських рослин великі, це обумовлюється тим, що м. Харків є великим транспортним містом, тому необхідний живий фільтр, який поглинає з повітря пил і різні хімічні речовини, що забруднюють навколишнє середовище. Має великий набір різноманітних місць для оселення рослин - сади, парки, пустирі, огороди, водойми.

Матеріал для роботи збирався під час проведення маршрутних екскурсій. Були використані методи збору рослин, гербаризації, визначення, фотографування, екологічного аналізу та метод ліхеноіндікаціїї.

Рослини для гербарію збирають в суху погоду. Для гербарію беруть непошкоджені рослини з підземними органами, не обриваючи зелених минулорічних пагонів, пожовклого листя. У деревних рослин зрізують окремі пагони. Підземні органи рослин обережно звільняють від ґрунту. Товсті корені або кореневища розрізають вздовж, залишаючи в гербарії лише половину. На екскурсіях при збиранні рослин особливо слід пам'ятати вимоги охорони природи: навіть широко розповсюджені рослини збирати лише є в мінімальній кількості, яка потрібне для навчальної мети.

Засушування рослин в папері. Рослини, призначені для засушування, кладуть в прес. Ботанічний прес являє собою дві рами 30Ч40 м з натягненою на них металевою сіткою. На одну з рам кладуть кілька листків паперу, в потім рослини в «сорочках». Між чотирма «сорочками» закладають пачки прокладок. При вкладанні рослин їх старанно розправляють пінцетом. Якщо квіти розташовані над листками, під них підкладають фільтрувальний папір або гігроскопічну вату. В один гербарний прес вкладають від 10 до 50 листків з рослинами, залежно від характеру рослин. Прес слід туго стягнути, поставити на сонячне місце. Два рази на добу «сорочки» з рослинами перекладають, замінюючи вологі прокладки на сухі. Рослини можна вважати сухими, якщо вони не згинається, коли їх піднімати за кореневу систему жилу. Доторкуючись до сухої рослини рукою або губами не відчувають холоду [11].

Було проведено визначення життєвих форм за класифікацією І.Г. Серєбрякова:

1 - деревні рослини - дерева, кущі, кущики;

2 - напівдеревні рослини - напівкущики та напівкущички;

3 - наземні трави - полікарпічні та монокарпічні;

4 - водні трави - земноводні, плаваючі та підводні.

Дерева - рослини із розвинутим багаторічним здерев'янілим стовбуром, який зберігається протягом життя особини, висота від 3 до 150 м. Кущі - дерев'янисті рослини із декількома надземними скелетними вісями, котрі протягом життя рослини послідовно замінюються та їх тривалість життя близько 20 років, а висота не більше 5-6м. Кущички - деревні рослини із значною кількістю розгалужених скелетних висей, які замінюються протягом життя рослини. Тривалість життя пагонів 5-10 років, висота від 5 см до 0,5м. Напівкущики та напівкущички - напівздерев'янілі рослини із видовженими надземними пагонами, які на значній площі залишаються трав'янистими та кожен рік відмирають. Цикл розвитку пагонів 3-5 років, висота рослин - 50-80 см. Трав'янисті полікарпіки - багаторічні трав'янисті рослини що багато разів утворюють плоди. Серед них виділяють стрижнекореневі, китицекореневі, коротко кореневищні, дернинні, столоноутворюючі, повзучі, бульбоутворюючі, цибулинні, коренепаросткові, сукуленти, сапрофіти, паразити, епіфіти. Ліани. Монокарпічні трав'янисті рослини - їх життєвий цикл триває протягом одного-декількох років та закінчується квітуванням, після чого рослина відмирає. Серед них виділяють ліани, сукуленти, напівпаразитні та паразитні види. Земноводні трав'янисті рослини - здатні зростати у воді та на суходолі. Плаваючі та підводні - рослини водойм, що прикріплюються до дна, або вільно плавають у воді [31].

Нами визначались екологічні групи рослин за відношенням до вологи:

1. Гідрофіти - водяні рослини, прикріплені до ґрунту й занурені у воду лише нижньою частиною свого тіла.

2. Гідатофіти - рослини, повністю занурені у воду.

3. Гігрофіти - суходільні рослини, що ростуть лише в у мовах надмірного зволоження (на заболочених луках).

4. Мезофіти - екологічна група рослин, що ростуть в умовах середнього зволоження (рослини лук, листяних лісів, культивуємі овочеві, плодові і всі рослини, що потребують постійного поливу).

5. Ксерофіти - рослини посушливих місцезростань. Пристосовувались до тривалої і або сезонної атмосферної посухи. Мають спеціальні пристосування, що перешкоджають випаровуванню води то запобігають перегріванню рослин. В лісових і лісостепових областях зустрічається там, де є нестача вологи. Серед ксерофітів розрізняють :

а) Сукуленти - рослини з соковитим м'ясистим стеблом або листками, в паренхімі яких нагромаджується багато води.

б) Склерофіти - рослини, що мають жорсткі, з дуже розвиненою механічною тканиною листки, вкриті товстою кутикулою, воском, або густо розташованими трихомами.

За наступною класифікацією нами були виділені екологічні групи рослин за відношенням до світла:

1. Геліофільні - потребують хорошого освітлення.

2. Тіневитривалі - ростуть в тіні і на світлі.

3. Сціофти (тінелюби) - задовольняються розсіяним світлом (не виносять повного освітлення, ростуть в тінистих лісах) [11].

За допомогою літературних даних встановлювались фітоценози, що характерні для певних видів та їх господарське значення.

Ліхеноіндикація (вивчення забруднення повітря за допомогою лишайників). У ліхеноіндікаціонних дослідженнях в якості субстрату використовуються різні дерева. Для оцінки забруднення атмосфери міста, районного центру, селища вибирається вид дерева, який найбільш поширений на досліджуваній території. Наприклад, в якості субстрату може бути використана липа дрібнолиста. Досліджувану територію ділять на квадрати, в кожному з яких рахують загальне число досліджуваних дерев і дерев, покритих лишайником. Для оцінки забруднення атмосфери конкретної магістралі, вулиці чи парку описують лишайники, які ростуть на деревах по обидві вулиці або алеї парку на кожному третьому, п'ятому або десятому дереві. Пробний майданчик обмежується на стовбурі дерев'яною рамкою, наприклад, розміром 10х10 см, яка розділена всередині тонкими дротиками на квадратики по 1 см². Для цієї ж мети можна використовувати шматок прозорого поліетилену, на якому ручкою накреслені ті ж квадратики зі сторонами 1х1 см. Відзначяють, які види лишайників зустрілися на майданчику, який відсоток загальної площі рамки займає кожен зростаючий там вид. На кожному дереві описують мінімум чотири пробні майданчики: дві біля основи стовбура (з різних його сторін) і дві на висоті 1,4-1,6 м. Обстеження можна провести за наявністю якогось одного виду лишайників на даній території, або зібрати інформацію про його кількость в різних точках, або па рахувати кількість всіх видів лишайників, які ростуть у районі дослідження. Крім виявлення видового складу, визначають розміри розеток лишайників і ступінь покриття у відсотках. Оцінка зустрічаємості і покриття дається за 5-бальною шкалою (табл. 2.2.1.).

Оцінки частоти зустрічяємості і ступеня покриття за п'ятибальною шкалою

Таблиця 2.2.1.

Чистота зустрічаємості (у %)	Ступінь покриття	Бал оцінки
Дуже рідко	Менше 5%	Дуже низька	Менше 5%	1
Рідко	5-20%	Низька	5-20%	2
Рідко	20-40%	Середня	20-40%	3
Часто	40-60%	Висока	40-60%	4
Дуже часто	60-100%	Дуже високо	60-100%	5

Таким чином, для кожної площі опису і для кожного типу росту лишайників - накипних, листуватих і кущистих - виставляються бали зустрічаємості і покриття.

Після проведення досліджень на кількох десятках дерев робиться розрахунок середніх балів зустрічаємості та покриття для кожного типу росту лишайників - накипних (Н), листуватих (Л) та кущистих (К). Знаючи бали середньої зустрічаємості і Н,Л,К, легко розрахувати показник відносної чистоти атмосфери (ВЧА) за формулою. Чим ближче показник ВЧА (ближче до одиниці), тим чистіше повітря місцеперебування:

ВЧА = (Н + 2Л + 3К) / 30 [42].

РОЗДІЛ 3. Результати дослідження і їх обговорення

3.1 Еколого-біологічна характеристика дендрофлори саду ім. Шевченка м. Харкова

Під час проведення досліджень, які тривали протягом 2007-2011 рр. нами було досліджено 123 види рослин, які приймають участь в озелененні саду ім. Т.Г Шевченка. Всі види занесені до табл. 3.1.1, яка складена за системою А.Л. Тахтаджяна.

Після аналізу табл. 3.1.1, яка відображає еколого-біологічні особливості видів можна зробити висновок, що провідних родин - 5. До них належать соснові (7%), кипарисові (5%), вербові (9%), розові (25%), кленові (8%). Всі інші родини представлені невеликою кількістю родів та становлять (18 %).

Нами було зроблено табл. 3.1.2, яка наочно показує розподіл видів за систематичною приналежністю. Після її аналізу можна зробити такі висновки: за кількістю родів та кількістю видів переважає родина розовi.

Таблиця 3.1.1.Еколого-біологічна характеристика дендрофлорисаду ім. Шевченка м. Харкова

№ з/п	Вид	Родина	Життєва форма за Серебряковим	Еколого-біологічні особливості по відношенню до	Батьківщина	Господарське значення
				світла	вологи
1.	Гінкго дволопатеве Ginkgo biloba L.	Гінкгові Ginkgoaceae	дерево	тіньовитривала	мезофіт	Китай	деревина, харчова, лікарська
2.	Ялина колюча Picea pungens Engelm	Соснові Pinaceae	дерево	тіньовитривала	мезофіт	Північна Америка	деревина, декоративна, ефіроолійна
3.	Ялина європейська Picea abies L. Karst	Соснові Pinaceae	дерево	тіньовитривала	мезофіт	Північна Америки	деревина, декоративна, ефіроолійна
4.	Ялина східна P. orientalis L. Link.	Соснові Pinaceae	дерево	тіньовитривала	мезофіт	Західний Кавказ	деревина, ефіроолійна
5.	Ялиця бальзамічна Abies balsamea L. Mill.	Соснові Pinaceae	дерево	тіньовитривала	мезофіт	Північна Америка	деревина, ефіроолійна, лікарська
6.	Ялиця одноколірна Abies concolor (Gordon&Glend.) Hildebr.	Соснові Pinaceae	дерево	тіньовитривала	мезофіт	Північна Америка	деревина, ефіроолійна, лікарська
7.	Сосна веймутова Pнnus strоbus L.	Соснові Pinaceae	дерево	геліофіт	мезофіт	Північна Америки	декоративна, деревина, ефіроолійна
8.	Сосна звичайна Pinus sylvestris L.	Соснові Pinaceae	дерево	геліофіт	ксерофіт	автохтон	лікарська, декоративна ефіроолійна
9.	Сосна кримська Pinus pallasiana D. Don	Соснові Pinaceae	дерево	геліофіт	ксерофіт	Крим	деревина, декоративна ефіроолійна
10.	Модрина європейська Larix decidua Mill.	Соснові Pinaceae	дерево	геліофіт	мезофіт	Західна Європа	деревинна, ефіроолійна, смолоносна, лікарська
11.	Туя західна Thuja occidentalis L.	Кипарисові Cupressaceae	дерево	тіньовитривала	мезофіт	Північна Америка	декоративна, ефіроолійна
12.	Біота східна Platycladus orientalis L.	Кипарисові Cupressaceae	дерево	геліофіт	ксерофіт	Китай	деревина, декоративна
13.	Кипарис плакучий Cupressus funebris Endl.	Кипарисові Cupressaceae	дерево	геліофіт	ксерофіт	Китай	декоративне, ефіроолійна, Деревина
14.	Яловець звичайний Juniperus communis L.	Кипарисові Cupressaceae	кущ	геліофіт	ксерофіт	автохтон	лікарська, харчова, деревинна
15.	Яловець віргінський J. virginiana L.	Кипарисові Cupressaceae	кущ	геліофіт	ксерофіт	Північна Америка	лікарська, деревинна
16.	Яловець козацький Juniperus sabina L.	Кипарисові Cupressaceae	дерево	геліофіт	ксерофіт	Північна Америки	деревина, лікарська
17.	Барбарис звичайний Berberis vulgaris L.	Барбарисові Berberidaceae	кущ	геліофіт	мезофіт	медонос декоративна харчова	медонос, декоративна, харчова
18.	Дуб червоний Quercus rubra L.	Букові Fagaceae	дерево	геліофіт	мезофіт	Північна Америка	деревинна, декоративна
19.	Дуб північний Queraus borealis Michx	Букові Fagaceae	дерево	геліофіт	мезофіт	Північна Америки	лікарська, харчова, кормова, деревинна
20.	Дуб звичайний форма пухнаста Quercus robur L. var puberula Beck	Букові Fagaceae	дерево	геліофіт	мезофіт	Північна Америка	харчова, кормова, деревинна
21.	Бук східний Fagus orientalis L.	Букові Fagaceae	дерево	тіньовитривала	мезофіт	автахтон	декоративна, деревинна
22.	Тополя біла Populus alba L.	Вербові Salicaceae	дерево	геліофіт	мезогігрофіт	автохтон	декоративна
23.	Тополя чорна Populus nigra L.	Вербові Salicaceae	дерево	геліофіт	мезогігрофіт	автохтон	декоративна
24.	Тополя бальзамічна Populus balsamifera L.	Вербові Salicaceae	дерево	геліофіт	мезогігрофіт	Північна Америка	фітонцидна
25.	Тополя запашна Populus	Вербові Salicaceae	дерево	геліофіт	мезофіт	Північна Америка	фітонцидна
26.	Тополя Болле Populus bolleana Lauche	Вербові Salicaceae	дерево	геліофт	ксерофіт	Середня Азія	деревинна
27.	Тополя пірамідальна Populus italica	Вербові Salicaceae	дерево	геліофіт	мезофіт	Азія	декоративна
28.	Тополя Симона Populus simonii Carr.	Вербові Salicaceae	дерево	геліофіт	ксерофіт	Середня Азія	деревинна
29.	Тополя канадська Populus deltoids Marsh	Вербові Salicaceae	дерево	геліофіт	мезофіт	Північна Америка	деревинна
30.	Осика Populus tremula L.	Вербові Salicaceae	дерево	геліофіт	мезофіт	автохтон	деревинна
31.	Верба біла Salix alba L.	Вербові Salicaceae	дерево	геліофіт	гігрофіт	автохтон	медонос, декоративна
32.	Верба ламка Salix fragilis L.	Вербові Salicaceae	дерево	геліофіт	мезогігрофіт	автохтон	медоносна, лікарська
33.	В'яз голий Ulmus glabra Huds.	В'язові Ulmaceae	дерево	геліофіт	мезогігрофіт	автохтон	декоративна
34.	В'яз граболистий Ulmus minor Mill.	В'язові Ulmaceae	дерево	геліофіт	мезогігрофіт	автохтон	декоративна
35.	В'яз гладкий U. laevis Pall.	В'язові Ulmaceae	дерево	геліофіт	мезогігрофіт	автохтон	декоративна
36.	Шовковиця біла Morus alba L.	Шовковицеві Moraceae	дерево	геліофіт	мезофіт	Японія, Китай	декоративна
37.	Береза повисла Betula pendula Roth	Березові Betulaceae	дерево	геліофіт	мезофіт	автохтон	лікарська
38.	Береза біла Betula alba L.	Березові Betulaceae	дерево	геліофіт	мезофіт	Китай, Азія	лікарська, ефіроолійна
39.	Вільха сіра Alnus incana L. Moench	Березові Betulaceae	дерево	геліофіт	мезогігрофіт	Автохтон	лікарська
40.	Вільха клейка Alnus glutinosa L. P.Gaertn.	Березові Betulaceae	дерево	тіневитривала	гігрофіт	Японія	лікарська
41.	Граб звичайний Carpinus betulus L.	Березові Betulaceae	дерево	геліофіт	мезофіт	автохтон	декоративна
42.	Горіх чорний Juglans nigra L.	Горіхові Juglandaceae	дерево	геліофіт	мезофіт	Північна Америка	декоративна, харчова, деревинна
43.	Горіх грецький Juglans regia L.	Горіхові Juglandaceae	дерево	геліофіт	мезоксерофіт	Китай, Японія, Азія	лікарська, харчова, деревинна
44.	Тамарикс розкидистий Tamarix laxa Willd.	Тамарискові Tamaricaceae	кущ	геліофіт	ксерофіт	Китай	медонос, лікарське
45.	Садовий жасмин звичайний Philadelphus coronarius L.	Гортензієві Hydrangeaceae	кущ	геліофіт	мезофіт	автохтон	харчова, ефіроолійна, медонос
46.	Ліщина звичайна Corylus avellana L.	Ліщинові Coryllaceae	кущ	тіньовитривала	мезофіт	автохтон	лікарська, харчова медонос
47.	Липа американська Tilia americana L.	Липові Tiliaceae	дерево	тіньовитривала	мезофіт	Північна Америка	лікарська, деревинна, медоносна
48.	Липа серцелиста Tilia cordata Mill.	Липові Tiliaceae	дерево	геліофіт	мезофіт	автохтон	медоносна, декоративна, лікарська
49.	Липа широколиста Tilia platyphyllos Scop.	Липові Tiliaceae	дерево	геліофіт	мезофіт	Західна Україна, Молдавія	медоносна, деревинна
50.	Липа срібляста Tilia tomentosa Moench	Липові Tiliaceae	дерево	геліофіт	мезофіт	Західна Україна, Молдавія	медоносна, деревинна
51.	Смородина золотиста Ribes aureum Pursh.	Агрусаві Grossulariaceae	кущ	геліофіт	мезофіт	Північна Америка	декоративна, харчава
52.	Глід звичайний Crataegus laevigata	Розові Rosaceae	кущ	геліофіт	мезофіт	Європа	харчова, лікувальна, медоносносна
53.	Спірея вербо листа Spiraea salicifolia L.	Розові Rosaceae	кущ	геліофіт	мезофіт	Японія, Азія	медоносносна, декоративна
54.	Спірея Вангутта Spiraea x vanhouttei Briot. Zabel	Розові Rosaсeae	кущ	геліофіт	мезофіт	Китай, Японія	декоративна
55.	Спірея середня Spiraea media F. Schmidt.	Розові Rosaсeae	кущ	геліофіт	мезофіт	автохтон	медоносносна, декоративна
56.	Спірея японська Spiraea japonica L.	Розові Rosaсeae	кущ	геліофіт	мезофіт	Японія Китай	медоносносна, декоративна
57.	Горобина звичайна Sorbus aucuparia L.	Розові Rosaсeae	дерево	тіньовитривала	мезофіт	автохтон	медоносносна, лікарська
58.	Горобина шведська Sorbus intermedia L.	Розові Rosaсeae	дерево	тіньовитривала	мезофіт	Скандінавія	деревина, медонос, лікарська
59.	Горобина глоговина Sorbus torminalis L.	Розові Rosaсeae	дерево	геліофіт	мезофіт	Кавказ Західна Європа	медонос, лікарська
60.	Мигдаль cтеповий Amygdalus nana L.	Розові Rosaсeae	кущ	геліофіт	ксерофіт	Азія	медоносносна, харчова, рідкісна
61.	Мигдаль трилопатевий Amygdalus triloba	Розові Rosaceae	кущ	геліофіт	мезофіт	Північний Китай	медонос, декоративне, лікарське
62.	Слива домашня Prunus domestica L.	Розові Rosaсeae	кущ	тіньовитривала	мезофіт	мала Азія Кавказ	медоносносна, харчова
63.	Слива садова Prunus	Розові Rosaсeae	кущ	тіньовитривала	мезофіт	мала Азія	медоносносна, харчова
64.	Алича Prunus divaricata Ledeb.	Розові Rosaсeae	кущ	тіньовитривала	мезоксерофіт	Кавказ, Середня Азія	медонос, харчова
65.	Черешня Cerasus avium L. Moench	Розові Rosaceae	дерево	тіньовитривала	мезоксерофіт	автахтон	медонос, лікарська, харчова рідкісна
66.	Вишня звичайна Cerasus vulgaris Mill.	Розові Rosaceae	кущ	тіньовитривала	мезофіт	Закавказзя Північна Персія	декоративна, лікарська, харчова
67.	Яблуня лісова Malus sylvestris Mill.	Розові Rosaceae	кущ	тiньовитривала	мезофіт	автохтон	медонос, лікарська, харчова
68.	Яблуня домашня Malus domestica Borkn	Розові Rosaceae	кущ	тiньовитривала	мезофіт	Казахстан Киргизія	медонос, лікарська, харчова
69.	Яблуня сливолиста Malus prunifolia Willd. Borkh.	Розові Rosaceae	кущ	тiньовитривала	мезоксерофіт	Китай	медонос, лікарська, харчова
70.	Яблуня Недзвецького Malus niedzwetzkyana Diek.	Розові Rosaceae	кущ	тiньовитривала	мезоксерофіт	Середня Азія	медонос,лікарськ, харчова
71.	Яблуня рання Malus praecox Pall. Borkh	Розові Rosaceae	кущ	тiньовитривала	мезоксерофіт	автахтон	харчова
72.	Груша звичайна Pyrus communis L.	Розові Rosaсeae	кущ	тіньовитривала	мезоксерофіт	автохтон	харчова, медонос, лікарська
73.	Черемха звичайна Padus avium Mill.	Розові Rosaсeae	дерево	тіньовитривала	мезогігрофіт	автохтон	медонос, фітонцидна, харчова
74.	Шипшина собача Rosa canina L.	Розові Rosaсeae	кущ	тіньовитривала	мезофіт	автохтон	медонос, жироолійна, харчова
75.	Шипшина зморшкувата Rosa rugosa Thunb	Розові Rosaсeae	кущ	тіньовитривала	мезофіт	Китай Японія	медонос, жироолійна, харчова
Продовження табл. 3.1.1.
76.	Шипшина майська Rosa majalis L.	Розові Rosaсeae	кущ	тіньовитривала	мезофіт	Центральна Сибір	медонос, жироолійна, харчова
77.	Абрикос звичайний Armenіaca vulgaris Lam.	Розові Rosaсeae	дерево	геліофіт	ксерофіт	Китай	харчова, медонос
78.	Айва звичайна Cydonia oblonga L.	Розові Rosaсeae	кущ	геліофіт	мезофіт	Кавказ, Азія	медонос, лікарська, харчова
79.	Кизильник блискучий Cotoneaster lucidus Schlecht.	Розові Rosaсeae	кущ	геліофіт	мезофіт	Середня Азія	медонос
80.	Кизильник чорноплідний C. niger (Thunb.) Fries.	Розові Rosaсeae	кущ	геліофіт	мезофіт	Африка	медонос
81.	Ірга круглолиста Amelanchier ovalis Medik.	Розові Rosaсeae	кущ	геліофіт	мезофіт	Африка, Середня Азія	харчова, медонос
82.	Софора японська Styphnolobium japonicum	Бобові Fabаceae	дерево	геліофіт	ксерофіт	Японія, Китай	лікарська, отруйна
83.	Робінія псевдоакація Robinia pseudoacacia L.	Бобові Fabаceae	дерево	геліофіт	ксерофіт	Північна Америка	медонос, лікарська
84.	Аморфа чагарникова Amorpha fruticosa L.	Бобові Fabаceae	кущ	геліофіт	ксерофіт	Північна Америка	медонос, лікарська
85.	Карагана кущова Caragana arborescens Lam.	Бобові Fabаceae	кущ	геліофіт	ксерофіт	Сибір	медонос, декоративна
86.	Гледичія колюча Gleditsia triacanthos L.	Цезальпінієві Caesalpiniaceae	дерево	тіньовитривала	ксерофіт	Північна Америка	деревина, отруйна
87.	Бундук дводомний Gymnoclбdus сanadensis Lam.	Цезальпінієві Caesalpiniaceae	дерево	геліофіт	ксерофіт	Північна Америка	декоративна,лікарська, харчова
89.	Сумах пухнастий Rnus typhina L.	Фісташкові Anacardiaceae	кущ	геліофіт	мезофіт	Північна Америка	декоративна, медонос
90.	Скумпія звичайна Cotinus coggygria Scop	Фісташкові Anacardiaceae	кущ	геліофіт	ксерофіт	автохтон	декоративна, лікарська, медоносна
91.	Клен цукристий Acer saccharinum L.	Кленові Аceraceae	дерево	геліофіт	мезоксерофіт	Північна Америка	харчова, медонос
92.	Клен явір Acer pseudopeatanum L.	Кленові Aceraceae	дерево	тіньовитривала	мезофіт	Кавказ, Мала Азія	медоносна, деревинна
93.	Клен гостролистий форма куляста Acer platanoides f. globosum	Кленові Aceraceae	дерево	тіньовитривала	мезофіт	автохтон	медонос, деревинна
94.	Клен гостролистий форма Шведлера Acer platanoides f. schwedleri	Кленові Aceraceae	дерево	геліофіт	мезофіт	автохтон	медонос, деревинна
95.	Клен ясенелистий Acer negundo L.	Кленові Аceraceae	дерево	геліофіт	мезофіт	Північна Америка	деревинна
96.	Клен польовий Acer campestre L.	Кленові Aceraceae	кущ	тіньовитривала	мезоксерофіт	автохтон	декоративна
97.	Клен червоний Acer rubrum L.	Кленові Аceraceae	дерево	геліофіт	мезофіт	Північна Америка	озеленення
98.	Клен татарський Acer tataricum L.	Кленові Аceraceae	дерево	тіньовитривала	мезоксерофіт		озеленення
99.	Клен турецький Acer cappadocicum Cled	Кленові Аceraceae	дерево	тіньовитривала	мезофіт	Туреччина Іран	медоносна, декоративна
100.	Клен гіннала Acer ginnala Maxim.	Кленові Аceraceae	дерево	геліофіт	гігрофіт	Монголія, Корея, Китай	медоносна, декоративна
101.	Кінський каштан звичайний Aesculus hippocastanum L.	Гіркокоштанові Hippocastanaveae	дерево	тіневитривала	мезофіт	Балкани	декоративна, медонос
102.	Дикий виноград п'ятилисточковий Parthenocissus quinquefolia L. Planch.	Виноградні Vitaceae	кущ	геліофіт	мезофіт	Далекий Схід	лікарська, харчова
103.	Виноград лісовий V. sylvestris C.C.Gmel.	Виноградні Vitaceae	кущ 10 -15 м	геліофіт	мезофіт	Кавказ, Азія	лікарська, харчова
104.	Свида кров'яна Swida sanguinea L. Opiz	Деренові Cornaceae	кущ	геліофіт	мезофіт	Північна Америка	декоративна
105.	Бруслина європейська Euonymus europaea L.	Бруслинові Celastraceae	кущ	тіньовитривала	мезофіт	автохтон	декоративна
106.	Бруслина бородавчаста Euonymus verrucosa Scop	Бруслинові Celastraceae	кущ	тіньовитривала	мезофіт	автохтон	декоративна
107.	Ясен звичайний Fraxinus excelsior L.	Маслинові Oleaceae	дерево	геліофіт	мезофіт	автохтон	озеленення
Продовження табл. 3.1.1.
108.	Ясен зелений Fraxinus lanceolata Borkh.	Маслинові Oleaceae	Дерево	геліофіт	мезофіт	Північна Америка	озеленення
109.	Ясен вузьколистий Fraxinus angustifolia Vahl.	Маслинові Oleaceae	дерево	геліофіт	мезоксерофіт	Африка	декоративна
110.	Бузок звичайний Syringa vulgaris L.	Маслинові Oleaceae	кущ	геліофіт	мезофіт	Румунія, Угорщина	декоративна, лікарська, отруйна
111.	Бузок венгерський Syringa josikaea L.	Маслинові Oleaceae	кущ	геліофіт	ксерофіт	Європа Карпати Трансільванія	декоративна
112.	Форзиція повисла Forsythia suspense Thunb	Маслинові Oleaceae	кущ	геліофіт	ксерофіт	Китай	декоративна
113.	Бирючина звичайна Ligustrum vulgare L.	Маслинові Oleaceae	кущ	геліофіт	мезофіт	автохтон	декоративна, лікарська, отруйна
114.	Маслинка вузьколиста Elaeagnus angustifolia L.	Маслинкові Elaeagnaceae	кущ	геліофіт	ксерофіт	Кавказ, Сибір, Азія	лікарська, медонос
115.	Маслинка срібляста Elaeagnus angustifolia L.	Маслинкові Elaeagnaceae	кущ	геліофіт	ксерофіт	Північна Америка	лікарська, медонос
116.	Бузина чорна Sambucus nigra L.	Жимолостеві Сaprifoliaceae	кущ	геліофіт	мезофіт	автохтон	декоративна, лікарська
117.	Бузина червона Sambucus racemosa L.	Жимолостеві Caprifoliaceae	кущ	геліофіт	мезофіт	автохтон	декоративна
118.	Обліпиха звичайна Hippophae rhamnoides L.	Жимолостеві Caprifoliaceae	кущ	геліофіт	ксерофіт	Кавказ, Азія, Китай	лікарська, медонос, жироолійна
119.	Калина звичайна Viburnum opulus L.	Жимолостеві Сaprifoliaceae	кущ	тіньовитривала	мезофіт	автохтон	рідкісна, лікарська медоносна
120.	Жимолость татарська Lonicera tatarica L.

Подобные документы

• Шкідлива ентомофауна зелених насаджень Ленінського району міста Харкова

  Фізико-географічна характеристика району дослідження. Видовий склад дендрофільних комах парку "Юність" Ленінського району м. Харкова, їх біологічні, фенологічні особливості та трофічні зв’язки. Особливості формування шкідливої ентомофауни в умовах міста.
  
  дипломная работа [66,2 K], добавлен 19.08.2011
  

• Покритонасінні, або Квіткові як вищий етап еволюції наземних рослин

  Загальна характеристика відділу Квіткових: біологічні особливості; екологія та поширення. Структурні типи рослин відділу Покритонасінних. Еколого-біологічні особливості квіток. Практичне значення квіткових. Будова дводольних та однодольних рослин.
  
  курсовая работа [1,2 M], добавлен 02.04.2010
  

• Напівтвердокрилі Національного природного парку "Вижницький"

  Історія вивчення напівтвердокрилих. Особливості життєвого циклу. Основні еколого-біологічні групи клопів. Еколого-фауністична характеристика клопів основних біогеоценозів ландшафтного заказника Цецино та найближчих околиць. Виготовлення колекції комах.
  
  курсовая работа [215,8 K], добавлен 11.05.2015
  

• Вивчення мохоподібних району польової практики - околиць сіл Копили та Розсошенці

  Природні умови м. Полтави та його околиць. Мохоподібні як особлива лінія еволюції вищих рослин. Мохоподібні лісових ценозів околиць сіл Розсошенці та Копили. Морфолого-біологічні та еколого-ценотичні особливості мохів. Господарське значення мохоподібних.
  
  курсовая работа [9,9 M], добавлен 11.04.2010
  

• Родина Орхідні

  Характеристика найбільш поширених представників родини Орхідних у природі, еколого-ценотичні властивості їх популяцій, основні заходи охорони та захисту. Особливості розмноження та вирощування орхідей. Колекція Орхідних в ботанічному саду м. Києва.
  
  курсовая работа [55,4 K], добавлен 21.09.2010
  

• Порівняльне еколого-морфологічне дослідження інфраепідермальних капілярів земноводних різних екологічних груп

  Історія дослідження покривів земноводних. Порівняльно-анатомічне дослідження щільності інфраепідермальних капілярів у шкірі земноводних різних екологічних груп в залежності від місця їх проживання. Еколого-морфологічний аналіз досліджуваних видів.
  
  научная работа [2,8 M], добавлен 12.03.2012
  

• Ідентифікація Coleochlamys-подібних водоростей наземних біотопів Антарктиди

  Фізико-географічна характеристика Антарктиди. Перші дослідження Coleochlamys-подібних водоростей, їх морфологічний і молекулярно-філогенетичний аналіз. Водорості наземних біотопів району дослідження, їх загальний опис та оцінка екологічного значення.
  
  курсовая работа [1,8 M], добавлен 21.06.2014
  

• Декоративні властивості трав’янистих рослин клумбових фітоценозів

  Дослідження значення та естетичної цінності декоративних рослин в штучному озелененні міста. Агротехніка та методика створення квітників. Класифікація рослин за температурними показниками. Таксономічний склад клумбових фітоценозів Дзержинського району.
  
  курсовая работа [769,0 K], добавлен 01.03.2016
  

• Вплив наночастинок золота на біологічні системи різного рівня організації

  Фізико-хімічні, біологічні, фармакологічні властивості і застосування металів нанорозмірів. Методи отримання та характеристика наночастинок золота, їх взаємодія з білками, з бактеріальними клітинами; вплив на ферментативну активність пухлинних клітин.
  
  презентация [362,3 K], добавлен 20.09.2013
  

• Види-макрофіти як індикатори забруднення водних екосистем

  Поняття та характеристика типів водних макрофітів, їх властивості та біологічні особливості. Макрофіти як індикатори екологічного стану водойми, значення гідроекологічної флори в самоочищенні водойм. Опис окремих рідкісних та типових видів макрофітів.
  
  курсовая работа [39,7 K], добавлен 21.09.2010
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам