Родина Пальмові (Palmaсеае)

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Зелені рослини в будинку створюють затишок і тепло, квіти в інтер'єрі були і будуть джерелом гарного настрою і приємної атмосфери. Багато людей для створення певного колориту та екзотики вибирають рідкісні рослини, наприклад, пальми. Пальми в інтер'єрі найчастіше використовують для того, щоб створити враження тепла, сонця, пляжу, синього моря. Поставивши в кімнаті пальмову рослину, можна відчути подих теплого південного вітру.

Пальми - економічно дуже важлива група рослин. За значенням у житті людини вона поступається лише злакам, а за різноманіттям способів використання, напевне, не має собі рівних у світі. Майже кожен вид пальми дарує людині немало цінних продуктів, годує її, поїть, одягає. Кокосова пальма, найбільш корисна з усіх пальм, названа у числі 10 найважливіших дерев світу. До основних економічних рослин тропіків відносять також африканську олійну і фінікову пальми, цукрову і сагову, винну і персикову, пальміра і бетелеві пальми. Всі ці пальми культивуються у тропіках з давніх часів. У тропічних країнах пальми - основне джерело харчування для мільйонів людей. З давніх часів пальми міцно увійшли у щоденне життя людей, їх культуру, релігійне вірування і священні обряди. Як орнаментальні і декоративні рослини пальми високо цінуються в оранжереях і у кімнатній культурі і широко культивуються у тропічних і субтропічних областях земної кулі.

Вченими Н. Блажеєва, Н. Величко, С. Івченко, Ю. Федоренко окрім загальних оглядів родини був проведений аналіз ролі пальмових у природі та народному господарстві. Вони дійшли висновку, що родина Palmaсeае є у певному сенсі незамінною. Так, пальмова олія застосовується на виробництві, зокрема на металургійних заводах, де нею змащують устаткування. За останні ж десятиліття вона впевнено «прописалася» на наших кухнях. Слід тільки прочитати склад продуктів, які продаються в кожному магазині, і ви знайдете там цей інгредієнт. Пальмову олію додають до багатьох кондитерських виробів, морозива, шоколаду, картоплі фрі і практично до всієї їжі швидкого приготування. Тож однією з актуальних проблем є вивчення корисності вживання пальмової олії [5,7].

Родина пальмових є досить цікавою у будь-якому аспекті. У науковому сенсі її розглядали такі вчені як В. Богданова, Л. Задорожна, А. Закуріна, Н. Павлюк, А. Тахтаджян та інші. Теми їхніх досліджень були досить різноманітні і торкались питань географічного поширення, морфологічної будови, життєвих форм, систематики родини. Їхні дослідження є досить ґрунтовними, бо відбувалися протягом тривалого часу[10;20].

Вчені не оминули і такі питання родини пальмових як педагогічний вплив у ВНЗ і школі. Як вже зазначалось, пальми створюють затишок у приміщенні, де вони знаходяться. У цьому виявляється виховання у дітей естетичного смаку та потреби берегти природу. Через кімнатні рослини є змога запевнити школярів у тому, що рослинний світ дуже різноманітний і цікавий. Крім того, до нього входять не тільки звичні для нашої місцевості рослини, але й екзотичні (які можна побачити на даний час лише як кімнатні).

Особливості родини Palmaceae були предметом досліджень багатьох учених. Серед них можна назвати таких: Л. Гордзієвська, Н. Денисевська, В. Ізерський, Н. Максимчук, М. Пашко, М. Северчук, Ф. Фукаренко.[4;11 ]

Хоч наука має значний доробок, що містить як теоретичні так і практичні знання про родину Palmaeасе, але ці знання дещо не систематизовані. Усе це дало змогу визначити актуальність питання вивчення родини, її значення у природі, житті людини, що і зумовило вибір теми курсової роботи на тему: «Родина Пальмові (Palmaсеае)».

Мета: вивчити різноманіття видового складу родини Arecaceae чи Palmaeасе, дослідити біоморфологічні та фізіологічні особливості та з'ясувати закономірності розподілу представників родини в різних природних зонах.

Об'єкт дослідження: рослини родини Arecaceae, чи Palmaeace у флорі Землі та як об'єкти декоративного квітникарства.

Предмет дослідження: географічне поширення, систематичний склад, біоморфологічні особливості представників Arecaceae, чи Palmaeceae.

Завдання:

огляд літературних джерел з метою вивчення анатомо-морфологічних особливостей родини Arecaceae, чи Palmaeceae, центрів походження та закономірностей поширення;

на основі стаціонарних досліджень встановити видовий склад родини у межах регіону як об'єкт декоративного квітникарства;

встановити методику вирощування, розмножування та догляду за представниками у регіоні;

розглянути особливості анатомічної будови стебла Arecaceae, чи Palmaeceae.

Методи дослідження: стаціонарні дослідження, методи мікроскопічної техніки, фотографування.

видовий пальмовий аrecaceae вирощування

Розділ І. Характерні особливості та географічне поширення родини Arecaceae, або Palmaeceae у флорі Землі

Типи життєвих форм, закономірності морфологічної будови видів родини.

Пальмам притаманний характерний вигляд, що дозволяє майже безпомилково відрізнити їх від інших рослин. Зазвичай вони мають добре розвинутий, прямий нерозгалужений здерев'янілий пагін з кроною великих віялоподібних або перистих листків на верхівці. Існує декілька форм росту пальм. При збереженні єдиного плану будови зовнішній вигляд пальм надзвичайно різноманітний [Додаток А]. Їх пагони можуть бути нахилені або лазаючі, повзучі і підземні або розпластані на поверхні землі. Поряд з найбільш поширеними деревовидними формами наявні ліани, а також кущоподібні і так звані «безстеблові» пальми, у яких надземний пагін сильно вкорочений або відсутній і над землею підіймаються лише листя. Однак більшість пальм - деревовидні рослини з високим струнким колоновидним стовбуром (точніше стовбуровидним здерев'янілим стеблом), як види вашингтонії або корифи (Corypha), що вражають своїм величним виглядом і виключно правильними пропорціями. Їх висота може сягати 60 м, як у воскової пальми цероксилон кіндьоського, а діаметр - майже 1 м, як у чилійської винної пальми (Jubaea chilensis), яку за її розміри називають також слоновою. Інші низькорослі пальми зі схожими на бамбук тонкими пагонами і витягнутими міжвузлями нагадують мініатюрні деревця або кущі. Карликові пальми бувають не більше півметра висотою і товщиною з олівець (деякі види рейхардїї - Reinhardtia тропічній Америці), а крихітна ігуанура пальмочкова (Iguanura palmuncula) з острова Калімантан і сіагрус карликовий (Syagrus lilliputiana) - висотою не перевищюють 10 см, нагадуючи траву; вони складають разючий контраст з величними «принцами рослинного світу», як назвав пальми Карл Лінней [Додаток А] [15].

Незвичайний для пальми вигляд мають єгипетська дум-пальма, або гіфена лівійська (Hyphaene thebaica) [Додаток Б] і деякі інші види індо-африканського роду гіфена: стебла їх зазвичай дихотомічно розгалужуються, даючи рослині характерний вигляд (юбеопсіс кафрський - Jubacopsis caffra, ніпа кущиста -Nypa fruticans). У родині пальм дихотомія, напевно, вторинна. Окремі випадки галуження у хризалідокарпуса (Chrysalidocarpus lutescens) і деяких інших пальм скоріш за все пов'язано з пошкодженням верхівкової бруньки. У африканських пальм делеб може бути два або три послідовних одне за одним розширення стовбура у середній частині. Причини появи подібних розширень і біологічне значення на даний час невідомі. У таких пальм як ірiaтея надута (Iriatea ventricosa), сократея оголенокоренева (Socratea exorrhiza) і деяких інших видів - мешканців боліт, затоплених низин, гірських лісів поясу туманів тропічної Америки зустрічаються ходильні корені розміром до 2,5 м. На ранніх стадіях розвитку міжвузля пагонів цих пальм швидко подовжуються, утворюючи нестійку обернено конічну вісь, яка підтримується ходульним корінням. Багато пальм мають форму кущів завдяки утворенню багаточисленних стебел на пазушних бруньках у основі пагона або на підземних бічних пагонах - столонах або кореневищах. Також як вже зазначалось існують пальми у вигляді ліан. Їх тонкі стебла з дуже довгими (до 2 м) міжвузлями і розставленими перистими листками часто досягають у довжину більше 100 м, а у деяких видів таламуса - до 150 - 180 м. Лазаючі пальми поширені у всіх тропічних областях [13].

Пагони пальм гладкі, з кільцевими рубцями від опалих листків, як у королівської пальми (Roystоnea regia), або покриті шаром із залишків листкових піхв і черешків, іноді колючі як у американських пальм акрокомії (Acrocomia) і бактриса (Bactris). Також деякі пальми мають шипи. До них належать: астрокаріум звичайний (Astrocaryum vulgare), кріозофіл карликовий (Cryosophila nana), матриція колюча (Mauritia aculeate) тощо.

Найбільш часто зустрічаються пальми з одним єдиним стовбуром без галуження, які закінчуються кроною великих листків. У них відбувається первинне потовщення (тобто потовщення за рахунок діяльності протодерми і основної меристеми). Фактично є також без пагінцеві пальми, пальми з дуже маленьким пагоном, чи пальми-кущі з багаточисненними пагонами та повзучими або лазаючими пагонами (наприклад, представники роду Calamus) [10]

До родини входять до 240 родів і 3400 видів [7].

Пагін. Пагін (чи стовбур), у середньому до 50 м у висоту, звичайно не розгалужується, за винятком Hyphaene thebaica, її гілля неодноразово роздвоюється. Діаметр стовбуру може значно різнитися в залежності від різновиду. У безпагонових пальмах пагін не росте угору, замість цього він приземистий і міцний, чи навіть «повзаючий» у вигляді ризу. Пагін може бути повністю гладким чи вкритий багато численними рубцями від опалих листків [Додаток Б] [11].

Листки. Листки у пальм почергові, зазвичай ясно розсічені на черешок і пластинку. Нижня частина розширена у піхву, що частино або повністю охоплює стебло. Черешки зазвичай довгі. Листя пальм (у деревних форм) являється результатом щільно упакованої мутовки листків, розташованих нагорі пагону, що формує апікальну крону. Листя пальм, що зростають у формі куща, почергово розташовані вздовж пагону. Їх розмір може змінюватись від дециметрів, як у Chamaedorea до 8 - 10 м у Roystonea, і до 19 - 22 м Raphia taedigera. Їх висота призводить до того, що пагін відрізняється особливою гнучкістю, а корінь є настільки сильним, що може допомогти пальмі утриматись під час сильних вітрів. Листя можуть бути різної форми - від одного листа до перистих форм [Додаток А] [12].

Суцвіття. Суцвіття пальм являють собою сукупність розгалужених, китиць або початкоподібних шипів, огорнутих і захищених одним чи декількома покривальцями листків чи здерев'янілими приквітниками. Суцвіття зазвичай розвиваються серед листків, час від часу вище чи нижче від них. Вони можуть бути одинарними чи багато численними. У багатьох низьких пальм суцвіття можуть мати видовжений відросток, схожий ззовні на батіг, функція якого полягає у допомозі рослині піднятись на сусіднє дерево чи пальму [8]. У біологічному відношенні вона цікава тим, що має роздільно статеві суцвіття, які розпускаються неодночасно. У чоловічих суцвіттях нараховується до 140000 квіток, у жіночих - не більше 5000. Зустрічаються і тільки дводомні сорти [Додаток Б] [2].

Квіти. Пальми - перехреснозапильні рослини, що володіють різними засобами, для попередження самозапилення. Найбільш надійне з них - дводомність, яка відома серед деяких пальм. У однодомних пальм спостерігається неодночасне дозрівання чоловічих і жіночих квіток у суцвітті, у наслідок чого рослина перебуває то у чоловічій, то у жіночій фазі цвітіння. Ці фази різко розмежовані у часі і, як правило, не перекриваються. Виключення складають пальми, у яких в пазухах листа розвивається декілька суцвіть і можуть бути відкриті одночасно чоловічі і жіночі квітки у різних вузлах стебла, а також кущисті пальми, у яких можливо несинхронне розкриття квіток на різних стеблах. Дихогамія проявляється у пальм у формі як протандрії, так й іноді протогінії. Протандрія добре виражена у багатьох пальм (наприклад, кокосова і сагова). Чоловічі квітки, що розпускаються першими у протандричному суцвітті, ефемерні. Вони зазвичай розкриваються на світанку і через декілька годин опадають. Жіночі квітки залишаються сприйнятливими у продовж декількох днів. У тріадах чоловічих квіток відкриваються поступово, одна за одною (рідко дві чоловічі квітки відкриті одночасно), і лише після їх опадання, часто через декілька днів або навіть тижнів, розкриваються жіночі квітки. Розпускання квіток, розташованих у вертикальних рядах, у базипетальній послідовності: верхні квіти опадають перш ніж розпускаються наступні. Подібним способом розпускання квіток у пальм забезпечує рослину пилком протягом більш довшого проміжку часу. Протогінія зустрічається рідше і відома, наприклад, у ніпи, сабаля пальметто и деяких пальм, що запилюються жуками [Додаток Б] [13].

Більшість пальм напевно запилюються комахами. Хоч квітки у пальм дрібні і, не дивлячись на іноді яскраво забарвленні навколо квітники, як правило, невиразні, вони зібрані у великі суцвіття, які помітно виділяються на фоні темного зеленого листя. Квітки багатьох пальм, наприклад хамедореї духмяної (Chamaedorea fragrans) із Перуанських Анд, дуже ароматні. Іноді пилок пальм (як у акрокомії - Acrocomia) мають характерний запах або яскраве забарвлення. Бджоли, мухи, плодові мушки, мурахи, молі, мурахи та інші комахи відвідують квітки через нектар, пилок, соковиті тканини або використовують квітки як місце для розмноження, розвитку личинок. У квітках пальм зустрічаються, як правило, різноманітні комахи, хоч не всі є ефективними запилювачами. Деякі пальми запилюються жуками, які живляться пилком і тканинами квітки. Різноманітні види жуків здійснюють запилення, особливо часто - довгоносики (Curculionidae). Пальми, що запилюються жуками, як правило, протогінічні і утворюють велику кількість пилку, квітки ж їх не мають нектару. Довгоносики запилюють квітки двох видів бактриса у Коста-Ріці (бактрис великий - Bactris major і бактрис гвінейський - B. guineensis), колючих пальм з підродини кокосових. Як і ніпа, вони протогінічні, і цвітіння починається з розкриття після обіду жіночих квіток, які залишаються сприйнятливими 12 годин. Чоловічі квітки розкриваються на 24 години пізніше жіночих і видають мускусний запах, що приваблює жуків. Коли чоловічі квітки розкриваються і втрачають пилок, жуки, що напружені цим пилком, рухаються до відкритих жіночих квіток і опилюють їх. Механізм запилення бактриса досить ефективний. Адже жіночі квітки не потребують ніяких пристосувань для привернення запилювачів і тому можуть концентрувати енергію на своїй основній функції - утворенні плодів і насіння [2].

Серед пальм немало і вітрозапильних рослин. Класичним прикладом є фінікова пальма. У природних умовах у популяції цієї дводомної рослини біля половини чоловічих екземплярів. Єдиний покривний лист охоплює все суцвіття. Чоловічі і жіночі квітки розпускаються одразу ж після звільнення суцвіття із покривного листа. Жіночі квітки, очевидно, сприйнятливі 1 або 2 дня. У культурі для отримання стійкого врожаю фінікову пальму запилюють штучно, підв'язуючи зрізані чоловічі суцвіття до верхівок жіночих суцвіть. Одного чоловічого екземпляру достатньо для запилення 100 жіночих. Штучне запилення уперше було застосовано древніми ассирійцями і практикувалось принаймні 3 або 4 тисячоліття. Цей прийом зберігся до наших днів майже у незмінному вигляді. Пилок фінікової пальми, утворюючись у великих кількостях, залишається життєздатним продовж одного сезону або навіть 1 - 2 роки. Те, що пилок у пальм зберігає свою життєздатність у продовж порівняно великого проміжку часу було встановлено для іншого виду дводомної вітрозапильної пальми - хамеропса приземистого.

Досі у ботаніків немає єдиної думки щодо запилення кокосової пальми. Ця рослина, очевидно, запилюється як комахами, так і вітром. Дрібні чоловічі квітки відкриваються першими біля 6 годин ранку і уже в обід опадають. Жіночі квітки сприйнятливі упродовж декількох днів. Жіноча фаза цвітіння продовжується 4 - 7 днів. Крім того, квітки кокосової пальми відвідують птахи - нектарниці і папуги, які живляться пилком. У карликового різновиду цієї пальми на півострові Малакка чоловічі і жіночі квітки розкриваються, як правило, одночасно, і тут переважає самозапилення. У буті гладкопокрівельної (Buttia leiospatha) - мешканки серродос Бразилії, як і у кокосової пальми, запилення вітром поєднується з запиленням комахами. Її квітки відвідують оси, мухи, а довгоносики розмножуються у суцвіттях. Вони використовують закриті суцвіття і молоді плоди як місце яйцекладки [10].

У деяких пальм відоме також самозапилення. Двостатеві квітки корифи високої (Corypha elata) самозапильні. Значне зав'язування плодів з фертильного насіння у результаті самозапилення доволі звичне у ізольованих культивованих екземплярів, що має особливе значення у зв'язку з монокарпією цього виду. У ротангової пальми демоноропс Кунстлера (Daemonorops kunsleri) більшість плодів і насіння утворюються, очевидно, партогенетично.

Квіти у родини Arecaceae маленькі, одинарні або згруповані на одній і тій же плодоніжці, зазвичай доволі непримітні за зовнішнім виглядом, світлих відтінків. Мають таку формулу Вони можуть бути одностатевими, і відповідно розташованими на одному і тому самому дереві (однодомні рослини), і на різних рослинах (дводомні рослини), чи гермафродити; деякі різновиди мають і одностатеві квіти і квіти-гермафродити на одній і тій же рослині. Зазвичай жіночі квіти здаються більш помітними і менш численні. 6 тичинок, розташованих у два рядах із 3 вільних плодолистиків або, навпаки, синкарпними з 3 зрослими плодолистками. запилення може бути анемофільними, або ентомофільний [Додаток А] [14].

Плід. Плоди пальм надзвичайно різноманітні. Величина їх коливається від декількох міліметрів до півметра у сейшельської пальми, плоди якої належать до числа найбільших у рослинному світі. У ніпи, фітелефаса і олійної пальми плоди зібрані у крупні компактні головки. Плоди зазвичай 1-насінні, але іноді 2, 3 - 10-насінні. Вони представляють собою суху або м'ясисту синкарпну кістянку з ендокарпієм, що приріс до насіння або вільним, рідше плоди ягодоподібні (наприклад, фініки). У основі плоди часто оточені розрослим і затверділим приквітником. У більшості пальм плоди не розкриваються. Лише у деяких видів при дозріванні вони розщепляються на верхівці (мікроцелум - Microcoelum, літокаріум - Lytocaryum, сократея Салазара - Socratea salazarii), а у видів астрокаріума (Astrocaryum) відкриваються повністю, оголюючи іноді яскраво забарвлений м'якуш [5].

Мезокарпій плоду соковитий, іноді зі значною кількістю голкоподібних кристалів оксалату кальцію, часто олійний, соковито-волокнистий, волокнистий або сухий. Ендокарпій, що оточує насіння, тонкий, хрящовий або перетинчастий, іноді з кришечкою над зародком (як у клиностигми - Clinostigma), або товстий, ороговілий чи кістяний, тоді часто з 3 проростковими порами (як у кокосової пальми ті інших близьких їй родів). Число пор відповідає числу плодолистиків, а їх розташування - положенню мікропіле насінних зачатків. У однонасінному плоді функціонує лише одна із пор, супротивна насінного зачатку фертильного плодолистика. Ендокарпій іноді має повздовжні ребра, у сейшельській пальмі він глибоко 2-, 3-, 4- і навіть 6-лопатевий. Ендосперм рясний, гомогенний або румінований, у незрілому насінні часто рідкий або желеподібний, потім стає дуже твердим, а у деяких видів пальм є джерелом рослинної «слонової кістки» (фітелефас великоплідний, гіфена здута тощо). У ендоспермі міститься велика кількість олії і білка. Зародок маленький, циліндричний або конічний. У деяких видів пальм присутня поліембріонія.

Насіння пальм не має періоду спокою, зародок росте безперервно. Проростання насіння може починатись ще коли плоди прикріплені до рослини. Зародок не припиняє рости навіть під час розповсюдження насіння. У малайських селах можна часто бачити проростання кокосових горіхів, що підвішені на стовпах хатин. Зародок отримує воду і поживні речовини із ендосперму. Коріння проростка, що ростуть з волокнистого мезокарпію, здатні споживати дощову воду яка просочується крізь шкірку. Однак соковитий оплодень (наприклад, у лівістони) гальмує проростання насіння або перешкоджає цьому. Під час зберігання насіння, як правило, швидко втрачає здатність до проростання. Воно повинно бути посіяне незабаром після збору. Виключення складає псевдофенікс, насіння якого може прорости після двох років зберігання. Ця здатність до проростання після довгого сухого періоду, можливо, суттєва для виживання у посушливих умовах - на піску і пористому вапняку в Карибській області. Насіння пальм проростає під землею, за винятком ніпи, у якої насіння проростає на рослині або у плаваючих плодах. Сім'ядоля ніколи не розкривається як зелений фотосинтезуючий орган, бо її верхівка залишається заглибленою у ендосперм насіння і видозмінюється у сисний орган - гаусторію. Вона розчиняє і всмоктує поживні речовини ендосперму для забезпечення зростання зародка, доки молода рослина не утворить листків. У багатьох пальм сім'ядолі під час виходу із насіння подовжується у вигляді сім'ядольної трубки і зариває проросток у землю на певну глибину, що може мати пристосувальне значення для пальм саван. Поглиблення сім'ядолі у ґрунт у різних видів пальм відбувається на неоднакову глибину, що у значній мірі визначається умовами існування. Поглиблюючись у ґрунт, нижня частина сім'ядолі розростається у вигляді трубчастої піхви на деякій відстані від плоду [Додаток Б] [3].

У пальм відомі три типи проростання насіння. У видів із помітним подовженням сім'ядолі проросток віддалений від насіння і гаустоії. У фінікової пальми, трахікарпуса, корифи нижня частина сім'ядолі розростається під землею у вигляді довгої трубчастої піхви, і з сім'ядольної щілини, що утворюється у верхній частині, виходить пагін. У сабаля, вашингтонії, юбеї (Jubaea) сім'ядоля у нижній частині розширена у вигляді значно коротшої трубчастої піхви, яка у верхній частині утворює язичок. У архонтофенікса, кокосової пальми і деяких інших пальм сім'ядоля подовжена лише настільки, щоб винести зародок із ендокарпія. Нижня частина сім'ядолі після виходу із насіння назовні розростається у вигляді розтруба, утворюючи язичок. Із основи сім'ядолі починає проростати зародок, частини якого щільно прилягають до гаусторії.

Плоди багатьох пальм, ті що соковиті і яскраво забарвлені, розповсюджуються тваринами. Головні їх розповсюджувачі - птахи, хоч різноманітні тварини - від гризунів до мавп - також живляться плодами пальм і розповсюджують насіння. Великі птахи проковтують плоди повністю, викидаючи непошкоджені плоди біля пальм або частіше переносячи їх на невідому відстань. Деякі птахи, у тому числі голуби, можливо, зіграли велику роль у розповсюдженні ряду пальм. Так, завдяки птахам, а також очевидно, океанічним течіям притчардія (Pritchardia) проникла на Гавайські острови. Птахами ж очевидно було занесене насіння королівської пальми гаїтянської (Roystonea hispaniolana) на Багамські острови, де порівняно недавно були знайдені пальми, що зростають на дні декількох великих карстових воронок. Список пальм, плодами яких живляться птахи, достатньо великий. Плодами каріоти на Яві живляться хижі ссавці - шакали, малайська пальмова куниця і виверни. Пальмові циветті, дикі свині харчуються плодами цукрової пальми (Arenga pinnata)(див. дод. Б) , а чорнорукий і карликовий гібони поїдають в Індонезії зрілі плоди ареки туполистої (A. Obtusifolia). Їжею для гібонів також слугують плоди ротангових пальм - каламуса і демоноропса. Плодами єгипетської дум-пальми харчуються павіани. Мавпам подобаються плоді фінікової пальми Робелена (Phoenix roebelenii), американських пальм манікарії мішконосної і максиміліани маріпа (Maximiliana maripa) [Додаток Б], а також олійної пальми [3].

У розповсюдженні плодів деяких пальм значну роль відіграють літаючі миші, які подібно до птахів, можуть розповсюджувати насіння на великі відстані. Крупні (діаметром 15- 20 см) кістянки пальми делеб, або борасуса ефіопського, - улюблена їжа африканського слона. Саме йому пальма завдячує своїм розповсюдженням по всій тропічній Африці. Африканській слон також живиться більш дрібними плодами гіфени вздутої і африканською дикою фініковою пальмою відхиленою (Phoenix reclinata). Опалі на землю плоди пальм поїдають тапіри, олені, лані, пекарі, кози, великий рогатий скот. Койоти і сірі лисиці харчуються плодами вашингтонії нитконосної. У розповсюджені плодів і насіння приймають участь також білки і багаточисленні гризуни (пака, миші, пацюки). Вони часто затягують плоди у гнізда або складають їх десь про запас. Частина насіння при цьому втрачається у дорозі або просто не використовуються. У Бразилії гризуни заривають плоди атталеї мотузконосної ( Attalea funifera) та робінії Барбоси (Orbignya barbosiana) [Додаток Б] у підземні нори, де їх проростання стимулюється високою температурою через щорічні пожежі савани. Ароматний м'якуш плодів і насіння салаки їстівної (Saiacca edulis) привертають не тільки гризунів і птахів, але й варанів та черепах. Плоди астрокаріума звичайного (Astocariryum vulgare), геономи Шотта (Geonoma schottiana) слугують їжею для риб [15].

Не дивлячись на значне плодоносіння пальм, їх плоди і насіння часто знищуються жуками та іншими комахами, пацюками, свинями і крабами. Спостерігається біологічний зв'язок між кокосовою пальмою і великим крабом, який носить назву пальмовий крадій. Він вживає м'якуш незрілих кокосових горіхів. Краб не тільки руйнує опалі на землю плоди, але й залазить на пальму, збиваючи кокосові горіхи. Він мешкає в області розповсюдження кокосової пальми. Хімічне дослідження його жиру показало, що він нагадує кокосову олію, маючи мало спільного з тваринним жиром. Цей краб харчується також соковитими плодами іншої пальми - ареки Лістера (Arenga listeri), ендемічної для острова Різдва [5].

Велику роль у розповсюдженні багатьох пальм зіграла людина. Особливо таких життєво важливих як кокосова, олійна, фінікова, цукрова та інші [Додаток Б].

Плоди родини пальмових можуть бути і кістянками, і ягодами, вони можуть значно змінюються за формою і розміром. Найпомітніша частина - мезокарпій, який може бути соковитим або сухим і волокнистим; епікарпій може бути гладким чи зморшкуватим, а ендокарпій може бути перетинчастим чи здерев'янілим. Так, плід Lodoicea maldivica (Мальдівська пальма) може важити 20 кг і більше, і вони містить найбільше насіння у царстві рослин. Насіння (від 1 до 3 кг) надзвичайно збагачені ліпідними речовинами (жири і масла) і білками (ендосперм), у деяких випадках ендосперм може бути дуже твердим.

Середній шар перикарпія захищає насіння повітряним шаром. Насіння здатні до проростання через 3 і навіть 4 місяці плавання. Плід кокоса не зовсім звичайний. Всередині потужного, трьох шаруватого перикарпію знаходиться «оболонка» із ендосперму товщиною у 1 см, до якої прилягає крихітний зародок. Середина плоду заповнена каламутною рідиною, що має велику різноманітність білків, та називається «кокосовим молоком» (однак смак її не має нічого спільного зі смаком молока). При повному дозріванні «горіхів», через 9 - 11 місяців після цвітіння, рідина твердіє. Одне суцвіття приносить 8 - 10 «горіхів», при цьому дерево плодоносить не менше 25 - 30 років. Ендосперм кокоса (так звана копра) - цінний продукт, що йде на виготовлення кокосової олії, а також кондитерські вироби [13].

1.1 Фізіологічні та біохімічні особливості Palmaсеае

Алкалоїди, що містяться у плодах ареки, сильно збуджують центральну нервову систему і загальмовують діяльність серця [13].

У фініках: міститься велика кількість вітамінів, мідь, магній, сірка, залізо, кальцій. Найбільше серед фруктів містять фруктози та глюкози, за властивостями нагадують мед. У своєму складі не мають холерестерину. Плоди у в'яленому вигляді містять до 70% цукру та до 2,5% жиру.

Персикова пальма (Bactris gasipaes) у м'якуш плодів у великій кількості міститься крохмаль, жир, вітаміни А і С.

Хімічний аналіз золи кокосової пальми показав, що всі її частини містять проварену сіль у значних кількостях, особливо багато її у листах. Плантації пальми на площі 1 га щорічно поглинутого із грунту до 120 кг морської солі. Кожна пальма потребує для свого росту 1,34 кг солі на рік. У Бразилії у якості добрив для кокосової пальми використовують морські водорості і попіл рослин-галофітів [6].

Олійна пальма (Ellaeis guinensis) містить в оранжево-жовтому мезокарпію від 25 до 70% жирної олії, в якій багато пальмітинової кислоти, тому ця олія не придатна для їжі і використовується для технічних цілей. Насіння містить смачну харчову олію і має до 25% поживного протеїну.

У пальмовій олії взагалі немає речовин потрібних для нормального функціонування організму, на відміну від оливкової та кукурудзяної. Пальмова олія, яка складається з ненасичених жирів, сприяє підвищенню рівня утримання холестерину, що, як пластилін, заліплює судини, викликаючи атеросклероз і хвороби серця. Крім цього, припускають, що пальмова олія є канцерогеном, тобто її постійне вживання може спричинити ріст ракових пухлин [5].

1.2 Центри походження та сучасне географічне поширення родини

Пальми - характерні компоненти багатьох тропічних екосистем. Вони зустрічаються у різноманітних середовищах існування - від морських узбереж і мангрових заростей до схилів високогір'я, від боліт і заболочених лісів до саван і оазисів жарких пустель, у низинних і гірських дощових лісів і навіть у листопадних лісах тепло-помірних областей. Однак саме у тропічному кліматі пальми знаходять найбільш сприятливі умови для росту. Більшість пальм віддають перевагу вологим і тінястим місцям існування - вздовж річок і джерел, у виходів підземних вод тощо. Більшість пальм зростає на вологих і жарких низовинах, а у горах зазвичай на невеликих або середніх висотах, однак деякі види піднімаються високо у гори. До числа останніх належить рід цероксилон, або воскова пальма (Ceroxylon), який зустрічається в Андах Південної Америки у поясі туманів. Так, цероксилон кіндьоекій (C. quindiuense) знайдено у Колумбії на висоті майже 3000 м, а цероксилон корисний (C. utile) піднімається на висоту 4100 м над рівнем моря на вулкані Чилес, зустрічаючись поблизу снігової лінії. Деякі пальми, наприклад кокосова пальма (Cocos nucifera) [Додаток Б] або види тринакса (Thrinax) і псевдофенікс (Pseudophenix) у Карибських областях, - постійні мешканці морських узбереж. Вони стійкі до ураганних вітрів, солоних морських бризків, затопленню морською водою, принаймні впродовж коротких періодів. Пальми часто ростуть у болотистих прибережних лісах і болотах, по внутрішньому краю мангрових заростей, тощо [11].

Походження фінікової пальми не відомо, але безперечно те, що вона відноситься до числа стародавніх культурних рослин.

Ропалостилис найбільш часто зустрічається на острові Норфолк [10].

Пальми широко розповсюдженні головним чином у тропічних і субтропічних країнах всієї земної кулі, але особливо багато видів представлені у Південно-Східній Азії і у тропічній Південній Америці; у позатропічних областях зустрічаються лише деякі види. Найдалі за усі види на північ (майже до 44° с.ш.) заходить хамеропс приземкуватий (Chamaerops humilis), поширений у Середземномор'ї від Південної Португалії до Мальти, а також у Північній Африці. На острові Крит зростає фінікова пальма Теофраста (Phoenix theophrasti). У аридних районах Афганістану зустрічається наноропс Ритчі, або пальма мазарі (Nannorrhops ritchiana), ареал якого простирається далі у Пакистан, Південно-Східний Іран і Південну Аравію. Трахікарпус Форчуна (Trachycarpus fortune) досягає 35°с.ш. у Кореї і Японії. Це одна з найбільш холодостійких пальм відомих в культурі Шотландії. Інший вид роду - трахікарпус такильський (Т. takil)зростає у Західних Гімалаях на висоті майже 2400 м над рівнем моря, де сніг вкриває землю з листопаду до квітня. Рід лівістона (Livistona) заходить у Південну Японію і у Східну Австралію (до 37°п. ш.). Найбільш північна із американських пальм, що ростуть на території південно-східних штатів США, - сабаль малий (Sabal minor) - зустрічається у штаті Північна Кароліна, а на Тихоокеанському узбережжя в оазисах пустель Південної Каліфорнії і Західної Аризони росте вашингтонія нитконосна (Washingtonia filifera). Межа розповсюдження родини у південній півкулі проходить через острови Хуан-Фернандес - острів Робінзон-Крузо (хуанія південна - Juania australis) і прибережні райони Центрального Чилі, Південно-Східної Африки, а також Нову Зеландію і острів Чатем [15]. До перистолистих видів відносяться і найбільш відома серед пальм кокосова пальма, або кокос. Особливо велика кількість цієї пальми у прибережних районах. Ландшафт прибережних районів Індії, Південного В'єтнаму, Куби, Цейлону у більшості визначається кокосовою пальмою. Передбачається, що родина рослини - острова Полінезії, звідки вона розповсюдилась не тільки за посередництва людини, але і шляхом переносу плодів по воді [11].

Види вашингтонії (Washingtonia), фінікова пальма (Phoenax dactylifera) і деякі інші пальми - неперевершені індикатори ґрунтової вологи в аридних, досить посушливих районах тому, що зустрічаються лише біля джерела. Фінікова пальма добре зростає у оазисах Сахари і Лівійській пустелях, в Алжирі, Аравії, Південному Ірані. Сильна спека, велика сухість повітря, відсутність опадів і жаркі вітри звичайні для пустелі, але це ідеальні умови для культивування фінікової пальми. При цьому вона не є ксерофітом, бо пристосована виключно до оазисів. Корифові утворюють північну межу ареалу родини; у південній півкулі вони просуваються на південь до Кордови в Аргентині (тритринакс рівнинний - Trithrinax campestris) і Південно-Східній Австралії (лівістона південна - Livistona australis). В Африці, крім хамеропса, відомий лише монотипний рід вісманія (Wissmania), близький рід лівістоні, з обмеженим розповсюдженням у Південно-Східній Африці і Південній Аравії. Корифові зустрічаються часто в областях з яскраво вираженні сезонні контрастами [13].

1.3 Народногосподарське та декоративне значення родини

Значення пальм у житті населення тропічних країн важко переоцінити. Пальчасто-розсічені листя багатьох видів - звичайний матеріал, який використовують для побудови дахів пальмових хатин [12].

Зі стовбурів сагової пальми (Metroxylon) [Додаток Б] добувають крохмаль, що міститься в паренхімних клітинах і йде на виготовлення справжнього саго, слугує основним продуктом харчування і кормом для домашніх тварин. Він замінює рис в Західній Малайзії під час збору врожаю. Саго, отримують продавлюванням крохмальної пасти через сито на гарячу металеву пластинку, експортують у багато країн. Жителі Молуккських островів і Нової Гвінеї готують з крохмалю борошно, з якого випікають хлібні коржики. Крупні листя сагової пальми слугують покрівельним матеріалом. Стебла і черешки листків використовують при будівництві будинків, парканів і перегородок [7].

Кокосова пальма є досить поширеною. Ендосперм кокоса (так звана копра) - цінний продукт, що йде на виготовлення кокосової олії, а також кондитерські вироби. Обробка кокосових «горіхів» погано піддається механізації і йде досі ручним способом, кваліфікований робітник розкриває за день 2000 «горіхів». Цю пальму широко використовують у кулінарії, кондитерській промисловості, у виготовленні маргарину, кращих сортів мила, косметики, свічок і т. д. Жмих, що залишається після вижимання копри, - цінний корм для домашнього худоби. Свіжий ендосперм вживають у їжу. Його використовують при виготовленні різноманітних тропічних блюд і ласощів. «Вода» незрілого кокосового горіху звичайне пиття у тропіках - має лікувальні якості. Волокно з мезокарпію плодів (койр), міцне, еластичне, стійке до морської води - матеріал для виготовлення мотузок, циновок, килимів, щіток. Із твердого ендокарпія плодів роблять посуд, ґудзики, гребні, браслети, музичні інструменти, прикраси. Його також застосовують у виготовленні високоякісного деревного вугілля, пластмас, у якості палива. Із солодкого соку отримують пальмовий цукор, вино, спирт, оцет. Деревину застосовують для будівництва хатин, виготовлення меблів, як паливо. Листя - прекрасний матеріал для покриття дахів, плетення корзин, шляп, віял, ширм [6].

Фінікова пальма (Phoenix dactylifera) (див. дод. Б). У великій родині пальмових лише деякі види утворюють подібно кокосу їстівні плоди. До числа останніх належать фініки - плоди фінікової пальми. Якщо кокосову пальму розводять в умовах вологого приморського клімату, то фінікова пальма може рости у посушливих місцях, аж до оазисів пустині. Її коренева система може досягнути до глибоких ґрунтових вод. Так як фінікова пальма дводомна, на плантаціях висаджують переважно жіночі дерева, а суцвіття від чоловічих пальм, які є предметом торгівлі, прив'язують у кронах жіночих особин. Плоди - фініки - однонасінні ягоди із соковитим цукристим мезокарпієм. У дикорослому стані не знайдена. Фініки - основний продукт харчування мільйонів людей. Найбільш делікатесні «м'які» фініки, крупні, м'ясисті, напівпрозорі, йдуть на експорт. Але арабами найбільше цінуються «сухі» або «хлібні» фініки, м'якуш яких висихає і зацукровуються на дереві, щось схоже на середньоазіатські урюки, вони слугують для щоденного харчування. Араби роблять десятки різноманітних блюд із фініків, з них печуть хліб, із соку свіжих плодів роблять напої. Розмолоте насіння йде на корм верблюдам. Із цукрового соку, що отримують при підсіканні стволів, роблять пальмове вино і цукор. Деревину використовують для будівництва будинків. У багатьох областях стебла пальм і черешки листя слугує як паливо. Листя використовують як покривний матеріал, із нього плетуть корзини, капелюхи, циновки. Завдяки фініковій пальмі стало можливим оазисне землеробство, у її тіні вирощують інші фруктові дерева [5].

Гіфена здута (Hyphaene ventricosa) джерело рослинної «слонової кістки», з якої виготовляють ґудзики, намисто, брошки [10].

Пальміра (Borassus flabellifer) - важлива економічна рослина. Вона забезпечує людей майже всім необхідним. Є основним джерелом тодді - напою, популярного у тропічній Азії. Протягом року отримують від одного дерева 300 - 400 л соку, з якого готують вино, цукор, спирт, оцет. Плоди, м'яке незріле насіння, проростки використовують у їжу. Листя - гарний покрівельний матеріал; використовують для плетіння виробів. Волокно, що добувають з основи листків і навколоплодника застосовують для виготовлення щіток, мотузок, грубого одягу. Деревина міцний матеріал, стійкий до морської води [5].

Пальми Ареки катеху, або бетелева пальма (див.дод. Б). Мілко нарізані шматочки насіння входять до складу бетелевої гумки разом з бетелем (Piper betle) з додаванням гамбіру (Uncaria gambir) і не гашеного вапна; ця гумка продаються на будь-якому базарі Південної Азії в достатку. При жуванні виділяється слина, а порожнина рота, язик, ясна, значно фарбуються у криваво-червоний колір. Насіння також використовують у медицині, особливо у ветеринарії, і для фарбування тканин. З метою отримання для насіння бетелеву пальму культивують з давніх пір [15].

Винна пальма. Із молодих суцвіть винної пальми (Raphia vinifera) отримують солодкий сік, що йде на виготовлення пальмового вина, цукру, а із серцевини добувають саго. До речі, листя одного з видів цього роду досягають 15 або навіть 20 м довжини, і з черешків багатьох видів пальм добувають волокно, що йде на виготовлення мотузки, сітки, щітки тощо [13].

Пальма Ропалостилис. Раніше деревина дуже часто використовувалась під час будівництва будинків новозеландським народом маорі. Сік рослини також приносив багато користі для жителів південних земель, його використовували як напій майбутніх матерів, завдяки йому пологи проходили набагато легше [14].

Пальми роду каламус (Calamys) [Додаток Б] використовують для плетення меблів, тростин, циновок, килимів, корзин, штор. Вони замінюють мотузки, канати для причалу суден, використовують їх і для виготовлення мотузкових сходин, повідків, висячих мостів через щілини.

Пальми роду демоноропс (Daemonorops) [Додаток Б], особливо демоноропс драконів (D. draco) - джерело «драконівської крові» - темно-червоної смоли, що виділяється між лусочками плоду; їх застосовують при виготовленні лаків [5].

Мауриція звивиста (Mauritia flexuosa). Її плоди використовують у їжу, готуючи прохолодні напої, варення, готують харчову олію. Із епідерміса молодих листків отримують волокно для мотузок, рибних снастей; із серцевини стебла - крохмаль. У повалених стеблах прорубують отвори, через які витікає солодкий сік. На зруйнованих стеблах пальми оселяються жирні личинки жуків, які індійці використовують в їжу як делікатес. Коріння пальми використовують у народній медицині [13].

Цукрова пальма, або пальма хомуті (Arenga pinnata, або A. Saccharifera) [Додаток Б]. Серед видів пальм має найбільше практичне значення. Це важлива економічна рослина азіатських тропіків. З неї добувають сік, який отримують підсіканням чоловічих суцвіть. При ферментації соку отримують вино (тодді), спирт, оцет. Пальми, що є малопродуктивними для отримання цукру, зрубують, і здобувають із крохмальної серцевини стебла саго. Міцне і не гниюче у воді волокно - один з найважливіших промислових продуктів цукрової пальми. Листя - покрівельний матеріал. Деревина і черешки листя використовують у будівництв. Сік пальми і настої з коріння володіють лікувальними властивостями [10].

Олійна пальма. Одне з найбільш важливих у світовому масштабі олійних рослин безумовно є олійна пальма (Elaeis guineensis). Жири у винятково високій концентрації відкладаються у цієї пальми не в ендоспермі, а в перикарпії, тому вони не можуть використовуватися паростком, але безперечно, привертають увагу тварин, які розповсюджують ці плоди. Ця периста пальма африканського походження вирощується у багатьох районах тропіків. Особливо цінна тим, що дає два сорти масел. Пальмове масло з м'якуша, багате каротиноїдами, застосовують у виробництві мила, свічок, як мастило, а також для отримання каретина. Із насіння отримують пальмоядрове харчове масло, дуже схоже з кокосовим маслом, з яким легко взаємозамінюється. Його застосовують у виробництві маргарину [15]

Рафія борошноносна (Raphia farinifera) [Додаток Б]. З молодих нерозкритих листків цієї рослини отримують м'яке волокно, відоме під назвою «мочало-рафія» і широко застосовується у садівництві як матеріал для підв'язування.

Рафія Хукера (Raphia hookeri),рафія пальма-пінус (Raphia palma-pinus). Із листових піхв добувають міцне волокно - західноафриканська піасава, з якої виготовляють жорсткі мітли, щітки, циновки [14].

Червона пальмова олія

Червона пальмова олія представляє собою багатокомпонентний продукт, з яким не можна порівнювати за вмістом життєво важливих речовин жоден природний, і тим паче штучний продукт. Унікальний склад червоної пальмової олії , у якій в оптимальному співвідношенні містяться найбільш корисні речовини, визначає корисність для здоров'я людини. Червоний колір олії викликаний присутністю в її складі великої кількості каротиноїдів. І вміст цих речовин в олії більше, ніж у моркві у 15 разів, і більше у 50 разів, ніж у помідорі. Добовій потребі у вітамінах А і Е дорослої людини відповідає одна столова ложка олії. Майже всі люди різного віку, які використовують червону пальмову олію у якості ідеального продукту харчування або для профілактики здоров'я, відмічають поліпшення загального стану, прилив енергії і полегшення захворювання організму [23].

Корифа зонтоносна (Corypha umbraculifera) [Додаток Б]. Листя корифи використовують для покриття дахів, виготовлення віял, зонтів і плетених виробів. Їх використовують у якості матеріалу для писання; древні рукописи священних буддиських книг були написані на стрічках із сегментів листків за допомогою металевих пер [5].

Сейшельська пальма (Lodoicea maldivica) [Додаток Б]. Із твердого ендокарпія виготовляють посуд, кухонне начиння, ковші для вичерпування води з пірог. Листя є покрівельним матеріалом, молоде листя використовують для плетення шляп і корзин.

Персикова пальма ( Bactris gasipaes) [Додаток Б]. Племена індійців Амазонки використовують плоди у своїх релігійних ритуалах. З бактриса великого (B. major) південноамериканські індійці виготовляють мисливські луки, стріли, дротики, ритуальні кинджали. Шипи колючих пальм слугує для нанесення татуювань.

Фітелефас крупноплідний (Phytelephas macrocarpa). Білий твердий ендосперм використовують для виготовлення ґудзиків, гральних кісток, прикрас, шахових фігур, іграшок і різноманітних виробів [5].

Декоративні

Родина пальмові прекрасні представники декоративно-листяних рослин для вирощування у кімнатних умовах, хоч найкраще місце для пальми - це зимовий сад.

Пальми виключно декоративні прикрашають бульвари і прибережні міста, впритул до узбережжя Середземного і Чорного морів (втім тут можуть зростати лише найбільш холодостійкі види). Деякі види пальми можна побачити на національних гербах і прапорах. Королівська пальма (Roystonea regia), що прикрашає центральні площі Гавани, - національне дерево Куби, а одна з найвищих пальм цероксилон андійський (Ceroxylon andicola), що досягає 60 м у висоту, - національна емблема Колумбії. Зображення сейшельської пальми є частиною гербової композиції республіки Сейшел, а горіх цієї пальми є національним символом та прикрашає монумент незалежності держави [1].

Розділ ІІ. Матеріали та методика досліджень

Час опису та пошуку родини Palmaсеае. зайняв чотири місяці (лютий, березень, квітень, травень). Були застосовані польові і стаціонарні дослідження і такі матеріали:

Польовий щоденник;

Фотоапарат

Літературні джерела.

Для проведення дослідження родини Palmaсеае ми користувалися такими методами:

Метод фотографування;

Стаціонарні дослідження проводились із застосуваням мікроскопічної техніки, фотографування.

Методами фотографування і стаціонарного дослідження ми охопили представників родини Palmaсеае, які знаходяться у межах м. Глухова. Після зібрання необхідної інформації ми визначили кількість видів які вирощують на території міста. І їх кількість склала чотири види: фінікова пальма (Phoenix), вашингтонія, трахікарпус (Trachycarpus), хамеропс (Chamaerops).

Методом мікроскопічної техніки ми розглянули розріз черешка листка і листок .

Визначення представників родини Palmaсеае у нашій місцевості ми здійснювали за допомогою літературних джерел [13].

Розділ ІІІ. Родина пальмові у межах України

3.1 Систематичний склад

Класифікація пальм засновується головним чином на будові гінецею і плода, типу суцвіття, характерні розташування квіток на осі суцвіття, кількості покривних листків. Більшість сучасних авторів приймають ділення пальм на 9 підродин: корифові (Coryphideas), феніксові (Phoenicoideas), борасові (Borassoideae), каріотові (Caryotoideae), ніпові (Nypoideae), ліпідокарієві (Lepidocaryoideae), арекові (Arecoideae), кокосові (Cocosoideae) та фітелефантові ( Phytelephatoideae). За виключенням найбільш крупної і гетерогенної підродини арекових, яка надалі, очевидно, буде розмежовуватись, всі вони представляють собою природні, різні групи пальм. Американський пальмолог Гарольд Мур розділив родину на 15 крупних груп (без вказування їх таксономічного рангу), що представляють собою 5 ліній еволюції у родині пальм; 8 із цих груп повністю відповідають прийнятим підродинам; інші 7 груп у сукупності складають підродину арекових, при цьому більшість їх збігів (частково або повністю) з окремими трибами, а група арекових пальм обіймає багато триб у системах класифікації пальм. Ці крупні підрозділи пальм часто відповідають тим, які розрізняє П. Томлісон на основі даних порівнювальної анатомії [15] [Додаток Б].

Більшість віялоподібних пальм належить до підродини корифові. Вона включає 32 роди і близько 330 видів, розповсюджених у тропічній і субтропічній областях обох півкуль. Корифові відрізняються від інших груп пальм комбінацією віялових або гребне-віялових індуплікантних листків і двостатевих або рідше одностатевих, але доволі схожих за будовою квіток, що утворюють сильно розгалуженні волотисті суцвіття з декількома або багатьма покривними листками. До підродини корифові належить найбільш примітивні пальми. У той же самий час всередині цієї групи прослідковуються всі основні лінії спеціалізації у родині пальм: від складних до простих суцвіть, від двостатевості до одностатевості , від 2-рядного до 1-рядного і редукованого приквітнику.

Південноамериканські роди тритринакс (з 5 видами) і хеліокарпус (Chelyocarpus, з 3 видами) - відносно найбільш примітивні роди у родині пальм; їх двостатеві квітки зближуються з найменш спеціалізованим типом двостатевих квіток з апокарпним гінекеєм. До примітивних пальм належать також декілька родів дводомних або полігамно-дводомних пальм. Серед них хамеропс (1 - 2 види) і трахікарпус (6 - 8 видів), азіатський рід рапіс (Rhapis), найбільш відомий вид якого витончена бамбукова пальма (Rhapis excelsa). Пальма-дикобраз - рапідолліум їжакоголковий - єдиний, повільно вимираючий реліктовий вид американського роду, що занесений до Червоної книги Сполучених Штатів Америки.

Одним з важливих представників підродини - рід лівістона (Livistona). Він нараховує близько 30 видів. Види лівістони належать до найбільш гарних пальм.

Дуже близька до корифових, але більш спеціалізована підродина феніксові (Phoenicoideae) з єдиним родом фенікс, або фінікової пальми. Ряд анатомічних ознак більш тісно пов'язує фінікову пальму з віялоподібними пальмами з родини корифові, ніж з іншими перистими пальмами. Рід фенікс включає близько 17 видів.

Підродина борассових (Borassoideae) включає 7 родів і близько 55 видів крупних дводомних пальм.

Підродина каріотових (Caryotoideae) - одна з найбільш своєрідних груп пальм, складається з 3 родів і біля 35 видів монокарпічних пальм. Відрізняється від інших пальм своїми перистими або двічі перистими листками.

Підродина ліпідокарієвих (Lepidocaryoideae) охоплює біля 22 родин і 665 видів.

Підродина арекових (Arecoideae) об'єднує біля 115 родів і 1100 видів. Види королівської пальми (Roystonea) належать до найгарніших і величних пальм у світі. Хоч ці пальми відомі і розповсюдженні, але точна кількість видів досі не з'ясовано. Відомо за одними даними 10 видів, за іншими 17.

Підродина кокосові (Cocosoidae) об'єднує біля 28 родів і більше 580 видів [13].

3.2 Особливості анатомічної будови стебла

Стебла пальм завжди здерев'янілі і багаторічні, утворені з корового шару і багаточисленних провідних пучків і волокон, що розсіяні в основній паренхімі. Волокна пучків і волокон, що розсіяні в основній паренхімі, жорсткі, темно-коричневі або чорні, часто містять кремнезем і дуже тверді. Провідні пучки більш до периферії стебла, утворюючи набагато більші щільну тканину стебла, ніж в центральній частині. Такий розподіл опорних тканин забезпечує максимальну міцність і стійкість стовбуру, хоч пальми через відсутність камбію не утворють справжньої деревини. Стебло пальми досягає значної товщини у результаті первинного росту, що відбувається безпосередньо під верхівковою меристемою, розташованою у центрі невеликого чашоподібного або блюдце видного поглиблення на верхівці пагона. Верхівкова брунька пальми (образно названа «пальмовою капустою» або «пальмовим серцем») - кремова, соковита маса з молодих листків - нагадує капусту. Вона глибоко схована у кроні і захищає від травоїдних тварин основами листків, зазвичай товстими, грубими, з гострим краєм або з шипами. Стебло пальм іноді потовщується завдяки діленню і розтягуванню клітин основної паренхіми і волокон, які оточують судинні пучки. такий ріст називають дифузним вторинним ростом [1].