Технологія масового розведення макролофуса

Размещено на http://www.allbest.ru/

Технологія масового розведення макролофуса

Вступ

Сучасні методи захисту рослин містять теоретично та методично обґрунтоване поєднання організаційно-господарських, агротехнічних, генетичних, імунологічних, біологічних, мікробіологічних і хімічних засобів. Їх взаємодія суворо зумовлена й спрямована насамперед на обмеження обсягів застосування пестицидів. У світовій практиці цей напрям наукового забезпечення рослин дістав назву інтегрованого.

Проблема добування харчів має розв'язуватися нині шляхом розвитку „м'якої” хімії, як складової інтегрованих методів. При цьому головним завданням має бути як зниження навантаження існуючих засобів захисту рослин на агроекосистему, так і пошуки нових препаратів, які менш згубно діяли б на навколишнє середовище.

Істотна увага має бути привернута до розвитку біологічних методів захисту рослин від шкідливих організмів, а також до створення стійких сортів та гібридів за допомоги генної інженерії, внаслідок чого різко зменшиться прес пестицидів на навколишнє середовище.

Біологічний метод розглядається як альтернативний у системі захисних заходів і у той же час в силу своїх специфічних особливостей є основою для розробок екологічно безпечних, економічних та довготривалих програм боротьби з шкідливими організмами. Вищезгаданий метод боротьби з шкідниками і хворобами рослин заснований на використанні природних паразитів, хижаків, грибних, бактеріальних, вірусних мікроорганізмів та продуктів їхньої життєдіяльності.

Механізм дії біологічних засобів захисту рослин проявляється у вигляді паразитування, знищення і ураження шкідливих організмів ентомофагами, бактеріями, грибами, вірусами, а також використання їхніх антагоністичних властивостей по відношенню до захворювань рослин.

Як правило біологічні засоби захисту мають вузьку вибіркову здатність, тим самим не наносять шкоду людині та навколишньому середовищу у порівнянні з хімічними пестицидами.

Практично біологічні засоби можна застосовувати проти всіх шкідників і хвороб, оскільки вони потенційно існують у природі. Однак особливого значення вони набувають у закритому ґрунті на овочевих та плодово-ягідних культурах, при вирощуванні яких необхідно проводити багаторазові обробки, а продукція дуже часто надходить безпосередньо на стіл споживача. З екологічної точки зору тепличні культиваційні споруди представляють із себе частково або повністю самостійну екосистему з програмованим мікрокліматом, запасом мінерального живлення й іншими чинниками, які необхідні для вирощування тієї чи іншої культури. Видовий склад шкідливих організмів у теплицях, на відміну від агроекосистем відкритого ґрунту, представлений специфічними формами. Адаптованими до субтропічних умов закритого ґрунту.

Розвиток біологічного захисту рослин у теплично-парникових господарствах є одним з найважливіших і на даний момент самим злободенним з питань впровадження біометоду у сільськогосподарську практику. Є чимало прикладів високої ефективності біологічного методу захисту рослин у захищеному ґрунті у порівнянні з хімічним методом. Достатньо сказати, що використання комплексного біологічного захисту рослин дозволяє на два тижні продовжити вегетацію рослин, підвищити урожайність огірків і помідорів до 5 кг/м кв., покращити санітарні умови роботи тепличниць та обслуговуючого персоналу, отримувати дієтичну продукцію та на 35% скоротити витрати на захисні заходи у порівнянні з пестицидами.

Отже, біологічний метод є важливою і невід'ємною складовою інтегрованого захисту в сучасних технологіях вирощування овочевих культур, а в ряді випадків і єдиним засобом контролю розвитку шкідливих організмів. Однією з причин недостатньої ефективності біологічного методу був і є вкрай обмежений його арсенал, особливо це стосується засобів відкритого грунту. З-поміж корисних комах широкого використання набула лише трихограма, якої в більшості випадків недостатньо для досягнення належного захисного ефекту. Слабкою ланкою біометоду є відсутність цілеспрямованої роботи з відпрацювання у виробничих умовах технологій практичного використання біологічних засобів у системах інтегрованого захисту. Біологічні наукові заклади цьому питанню не приділяли належної уваги, біофабрики й біолабораторії, звичайно, обмежуються виробництвом та реалізацією своєї продукції без економічної відповідальності за кінцевий результат. Зазначені вище та інші недоліки в організації наукового й виробничого процесу з урахуванням тяжкого економічного стану сільського господарства поставили біологічний метод на межу глибокої кризи. Суть її втому, що в умовах народжуваної ринкової економіки сільськогосподарські наука й виробництво виявилися недостатньою мірою підготовленими до прийняття біологічного методу як ефективного й економічно вигідного засобу збереження кількості і якості врожаю та охорони довкілля. Зменшення попиту на біологічні засоби захисту рослин негативно впливає на молоду ентомологічну промисловість України, яка змушена для запобігання банкрутству шукати вигідніші сфери комерційної діяльності.

Україна не має власної розвинутої промисловості з виробництва хімічних засобів захисту рослин. Її створення потребує непомірних витрат і тривалого часу. Доцільність цього шляху розв'язання проблеми з посиланням на досвід розвинутих країн важко піддати сумніву. Разом з тим аналіз стратегічних напрямів науково-технічного прогресу у справі рослинного й тваринного світу показує, що пріоритетність належить біологічним засобам. Нині серед провідних хімічних фірм світу важко знайти таку, яка б не вкладала значних коштів у ті чи інші проекти біологізації захисту рослин.

Розрахунки показують, що загальна вартість розробки і впровадження інтегрованого захисту рослин з переважним використанням біологічних засобів у декілька разів нижча порівняно з відпрацьованим у світі хімічним способом розв'язання цієї проблеми.

1.Загальна характеристика, систематичне положення, морфологія, особливості біології і екології хижого клопа Macrolophus nubilus

Клоп МАКРОЛОФУС (MACROLOPHUS NUBILUS)

На сьогодні майже всі види ентомофагів, які використовуються в закритому ґрунті, належать до вузькоспеціалізованих, тобто є монофагами. Отож проти того чи іншого комплексу шкідників доводиться використовувати в один і той же період вегетації рослин кілька видів вузькоспеціалізованих біоагентів, які часто потребують різних абіотичних умов (температура, відносна вологість повітря тощо), що зменшує їх ефективність, призводить до збільшення затрат на засоби захисту. Тому заміна вузькоспеціалізованих біологічних агентів (монофагів) багатоїдними хижаками (поліфагами) або їх поєднання є економічно доцільнішим. Серед багатоїдних ентомофагів було, зокрема, звернуто увагу на клопа макролофуса. Дослідженнями встановлено, що макролофус є перспективним хижаком багатьох видів сисних комах-шкідників різних культур закритого грунту. Жертвами цього хижака в умовах теплиць, є теплична білокрила, попелиці, трипси, павутинні кліщі. Доведено: багатоїдність макролофуса в умовах закритого грунту є перевагою, що забезпечує його вищу ефективність порівняно з монофагами.

Макролофус-Macrolophus nubilus

(Родина Сліпняки - Miridae; Ряд Напівжорсткокрилі, або Клопи - Hemiptera, або Heteroptera.)

У теплицях застосовують в основному представників трьох родин ряду Клопи: Anthocoridae, Miridae, Pentatomidae. До першого відноситься велика група клопів-оріусів (Orius), до другого - представники родів Macrolophus і Dicyphus, до третього - Picromerus i Podisus.

Тіло дорослого клопа макролофуса видовжене. Опушене, світло-зеленого кольору, довжиною 2,7-3,7 мм. У самок добре помітний яйцеклад, який розташований впродовж черевця. Яйця трохи зігнутої форми, жовтувато-зеленого або сірувато-жовтого кольору.

В природних умовах зимує макролофус на стадії німфи третього віку під розетками листків. Період ембріонального розвитку клопа 14-35 днів (у середньому 21). Личинки хижака починають розвиватися вже при 13°С незалежно від вологості повітря. Вони витримують підвищення температури до 42°С. Нижній поріг розвитку - 13°С. Тривалість розвитку личинкової стадії залежно від температури повітря становить від 18 до 25 днів. Максимальна тривалість життя самки - 71 день (у середньому - 30), самця, відповідно - 30 і 27 днів. Тривалість розвитку однієї генерації 37-43 дні.

Потенційна плодючість самок 140 яєць, фактична - 70-80 яєць. Підвищення температури до 30°С і вище різко знижує плодючість. Самки відкладають яйця в жилки та черешки листка.

Живляться клопи як тваринною так і рослинною їжею. Однак при відсутності тваринної їжі розвиток кожної стадії сповільнюється на декілька днів. Тривалість життя імаго, що утворюється з таких личинок, скорочується у 5 разів. Найбільш активні у живленні личинки четвертого-п'ятого віку; імаго значно менш ненажерливі. За добу одна особина знищує близько 30 личинок старших віків або до 40 імаго попелиці. За своє життя одна особина клопа здатна знищити 3500 яєць або 2500 личинок білокрилки.

Рис 1. клоп Макролофус

2. Ареал, шкодочинність і біологічні особливості шкідливих організмів, пов'язаних з описуваним ентомо-акарифагом

Як вже зазначалося вище, жертвами клопа макролофуса в умовах закритого грунту, є теплична білокрила, попелиці, трипси, павутинні кліщі, тобто він знищує всі види сисних шкідників огірка і помідора в закритому грунті. При можливості вибору віддає перевагу білокрилкам.

Родина Білокрилки - Aleyrodidae

Теплична білокрила - Trialeurodes vaporarsorium Westw.

Тропічний за походженням вид.У закритому грунті відмічається всюди і спричиняє значну шкоду огірку, помідору, салату, селері, а також декоративним культурам. Як небезпечний шкідник відмічається на 27 видах рослин, а взагалі може пошкоджувати 200 видів рослин із 82 родин.

Імаго 1-1,5 мм завдовжки, з 7-члениковими вусиками, блідо-жовтого або блідо-коричневого забарвлення, з видовженим тілом і 2-ма парами вузьких борошнисто-білих крил, облямованих волосками. Яйця до 0,24 мм завдовжки, зеленувато-жовті, видовжені, з коротким стебельцем, розміщені купками у вигляді кільця по 10-20 шт. На нижньому боці молодих листків. Середня плодючість самок - 130 яєць. Тривалість ембріонального розвитку в залежності від температури коливається від 7 до 13 днів. Личинки білуваті, пізніше блідо-жовті, безкрилі з червоними очима, видовжено-овальні, покриті шипиками та восковими виділеннями у вигляді бахроми та двома нитями на кінці тіла. Личинки четвертого віку, або німфи, 0,8 мм завдовжки, плоскі, овальні, рухомі. Тривалість розвитку одного покоління білокрилки при оптимальних умовах (температура повітря 21-23°С, відносна вологість повітря 63-75%) - 23-25 діб. Протягом року розвивається 10-12 поколінь і більше. Тривалість життя дорослої комахи безпосередньо залежить від виду кормової рослини. на баклажанах вона становить 35 днів, а на огірку, помідорі та перці - відповідно 19, 14 і 4 доби.

Шкодять личинки, німфи та імаго, живлячись соком рослин; при цьому вони виділяють липку солодку масу, на якій розмножуються сажкові гриби (Cladosporium sp.). Грибковий наліт затруднює асиміляцію листками вуглекислоти ш призводить до загального пригнічення рослин. Пошкоджені листки скручуються і засихають.

Рис 2. Теплична білокрилка

Родина Афідіди (Попелиці) - Aphidae

Баштанна, або бавовникова попелиця - Aphis gossypii Glov.

В Україні поширена повсюдно. Поліфаг. Розвивається на більш як 330 видах рослин із 25 родин. У теплицях і парниках пошкоджує петрушку, кріп, буряки, селеру, але найбільш небезпечний шкідник для огірків. Дорослі комахи бувають безкрилі і крилаті. Безкрилі самки 1,2-2,1 мм, жовтувато-зелені зелені або темно-зелені з чорними плямами на черевці. Личинки жовті або зелені. Безкрилі попелиці мають овальне тіло 2,2 мм, завдовжки з коротким хвостиком і матово-чорними головою, грудьми, соковитими трубочками; вусикові бугорки розвинені слабо; сокові трубочки злегка розширені біля основи, чорні, хвостик кільцеподібний, з перехватом. У крилатих особин тіло завдовжки 1,2-1,8 мм, голова чорна, очі коричнево-бордові, черевце зелене або жовте з чорними плямами. Вершини задніх стегон - чорно-бурі. Тазики всіх ніг чорно-бурі. Хвостик бурий, трохи виходить за трубочки, має три пари бічних волосків. З боків черевця розташовуються прямокутні темно-бурі плями. Зимують у баштанної попелиці безкрилі незапліднені самки, а іноді й личинки, на рослинах у теплицях, овочесховищах, у різних захищених місцях, а також на диких на диких рослинах, часто під розетками прикореневих листків зимньо- зелених бур'янів. Протягом року розвивається до 20 поколінь. Живородючі. У масі розмножується наприкінці весни й у першій половині літа, потім після літньої депресії знову різко збільшує свою чисельність. Тривалість життєвого циклу змінюється зі збільшенням температури. Оптимальна температура для цього виду близько 22°С.

Плодючість попелиці змінюється залежно від температури, причому максимальна вона в інтервалі температур 20-25°С. Перші покоління шкідника представлені безкрилими особинами, пізніше з'являються крилаті самки. Термін розвитку одного покоління - 6-10 днів. На рослинах за короткий строк утворюються численні колонії попелиць різного віку. Оптимальними умовами для розвитку шкідника є температура 23-25°С і відносна вологість повітря 80-85%. Температура вище 30°С пригнічує розвиток попелиці. Переносник понад 50 фітопатогенних вірусів. Економічний поріг шкодочинності на молодих рослинах - 350 попелиць на рослину, на плодоносних рослинах - до 1000 попелиць.

Рис 3. Попелиця

Родина Тріпіди - Thripidae

Тютюновий трипс - Thripsi tabaci Lind.

У закритому грунті поширений повсюдно. Шкодять дорослі комахи і личинки, висмоктуючи соки з нижнього боку листків; найбільш небезпечний для огірків, пошкоджує також помідори, буряки. Ушкоджені листки жовтіють, їх поверхня покривається численними екскрементами, що мають вигляд дрібних чорних цяток. На верхній стороні листків з'являються світлі дрібні цятки. Листки засихають, рослини відстають у рості, а іноді й гинуть. Імаго 0,8-0,9 мм завдовжки, світло-зеленого або коричневого кольору з тонким видовженим тілом, вузькими крилами, облямованими довгими війками, семичлениковими вусиками. Яйця білі, 0,26 мм завдовжки та 0,12 мм завширшки, ниркоподібні. Самки їх відкладають під епідерміс нижнього боку листків по 3-4 яйця за добу. Плодючість - до 100 яєць. Німфи до 0,8 мм завдовжки, блідо-жовті, ззачатками крил, що заходять за середину черевця. Зимують імаго в рослинних рештках, під сухою лускою цибулин, у верхньому шарі грунту, у різному смітті. Резерватами шкідника взимку є паростки бур'янів. У теплицях трипс з'являється в кінці лютого-березні.

Додатково живиться рослинним соком. Самки трипса відкладають яйця в тканину листка, попередньо прорізуючи епідерміс яйцекладом. Одна самка відкладає до 100 яєць - по 3-4 за день. Розвиток яйця триває 3-5 діб. Личинки живляться на нижньому боці листка протягом 8-10 днів, а потім переходять в грунт, де і закінчують розвиток, перетворюючись в імаго. Оптимальними умовами розвитку тютюнового трипса є температура повітря 25-30°С і відносна вологість 80-85%. За період вегетації огірків в умовах теплиць розвивається 6-8 поколінь.

Рис 4. Тютюновий трипс

Родина - Павутинні кліщі - Tetranychidae

Звичайний павутинний кліщ - Tetranychus urticae Koch

Небезпечний шкідник овочевих культур у теплицях та парниках. Найчастіше він пошкоджує огірок, диню, кавун, баклажани, перець, квасолю. Доросла самка кліща широкоовальної форми, з довжиною тіла близько 0,4 мм. Самці значно менші за розміром від самок, з видовженим і звуженим до заднього кінця тілом. Яйце кулеподібне, прозоре із зеленуватим відтінком. Личинка має форму півкулі, з трьома парами ніг. Самки відкладають яйця по одному на нижній або верхній поверхні листків. За оптимальних умов (вологість повітря 35-55%, температура повітря 29-30°С) самка відкладає близько 150 яєць. Період ембріонального розвитку у шкідника становить 3-5 днів. Личинки після трьох линьок, проходячи через фази протонімфи та дейтонімфи, перетворюються в дорослих кліщів. У масі кліщі розмножуються в суху і жарку погоду.

Оптимальна температура розвитку 30°С. Восени, коли рослини стають малодоступними для харчування, кліщі мігрують із теплиць. Місцем їхніх сезонних резервацій є бур'яни. З них кліщі переселяються на тепличні культури після зимової діапаузи і на них зберігаються в міжсезонний період. На розвиток однієї генерації шкідника залежно від гідротермічних умов потрібно від 7 до 25 днів. Протягом року павутинні кліщі розвиваються в 15-22 поколіннях. Кліщі живляться соком рослин, знаходячись під павутиною на нижньому боці листків. При інтенсивному пошкодженні листки набувають світло-мармурового кольору. Пошкоджені листки жовтіють. Засихають і опадають; рослини пригнічуються, відстають у рості, що призводить до зниження врожаю. Втрати врожаю огірка від пошкоджень павутинним кліщем можуть сягати 40-60%.

Зберігаються тривалий час діапазуючі самки під рослинними рештками, в щілинах теплиць, бджолиних вуликах та ін. Після перебування в умовах позитивних понижених температур (3-6°С) і при подальшому її підвищенні до 16-20°С діапазуючі самки стають активними, живляться і відкладають яйця. У закритому грунті шкідник поширюється головним чином на одязі працюючих, а також з інвентарем, тарою.

Рис 5. Звичайний павутинний кліщ

3. Практичне значення і способи використання макролофуса для зменшення шкодочинності шкідливих організмів

овочевий біологічний тепличний

Розмножують макролофуса в біолабораторіях на рослинах тютюну з різними стадіями розвитку тепличної білокрилки. В лабораторних умовах добре розмножується, не знижуючи швидкості розвитку, ненажерливості і пошукової спроможності, на кріоконсервованих яйцях зернової молі. У боротьбі з комплексом тепличних шкідників: павутинними кліщами, білокрилками і попелицями макролофуса використовують таким способом:

- при захисті розсади від білокрилки макролофуса випускають у вогнища шкідника у співвідношенні хижак : жертва - 1:10, при масовому розмноженні попелиці норму випуску збільшують до 1:5;

- після висадження розсади помідора у теплицю проти білокрилок і попелиць проводять попередню колонізацію макролофуса, підгодовуючи його до появи шкідників яйцями зернової молі. При виявленні перших вогнищ шкідників клопів випускають у співвідношенні 1:10;

- при використанні макролофуса тільки проти попелиць норма випуску становить 1:5;

- на рослинах огірка проти білокрилки і попелиці хижака випускають із розрахунку 400-500 тис. особин/га.

При одночасному розвитку на тепличних рослинах білокрилки, попелиць і павутинного кліща макролофуса доцільно використовувати разом з фітосейулюсом, а при появі тютюнового трипса - доповнювати випусками амблісеуса маккензі. Випуск макролофуса проводять відразу після висадки рослин на постійне місце, тобто до появи шкідників. Чисельність хижака може тривалий час підтримуватися без основних жертв за рахунок харчування його виділеннями рослин і деяких видів ґрунтових членистоногих. З 1998 року в тепличних господарствах Рівненської та Волинської областей в інтегрованих системах захисту овочевих культур, особливо помідорів, для регулювання чисельності комплексу шкідників використовується багатоїдний хижий клоп макролофус.

Згідно з багаторічними спостереженнями, у виробничих умовах при співвідношенні макролофус : білокрилка 1:5 щільність популяції шкідника знижувалась після 21-го дня, і це зниження не мало зворотнього характеру, а на 49-й день білокрила була фактично знищена.чисельність хижака і жертви зрівнялась на 35-й день спостережень при 0,6 особин клопа на листок. При співвідношенні 1:10 спостерігались незначні зміни чисельності білокрилки протягом перших трьох тижнів з тимчасовим її збільшенням на чотирнадцятий день спостережень. Чисельність хижака і шкідника вирівнялась на 42-й день спостережень, а кількість клопа при цьому становила 0,7 особини на листок. Негативного впливу макролофуса на фізіологічний стан рослин не виявлено.

Отже, при співвідношеннях хижак : жертва 1:5 та 1:10 і чисельності макролофуса 0,6-0,7 особини на листок, встановлюються відносини в системі агроценозу, при яких чисельність білокрилки контролюється на економічно-безпечному рівні.

Значної шкоди овочевим культурам у закритому грунті завдають попелиці. Достатня кількість кормової бази при оптимальних умовах абіотичних факторів, штучна ізоляція від природних ворогів, неповно циклічність розвитку сприяють інтенсивному росту чисельності шкідника. При співвідношенні макролофус : попелиця 1:5 різке зменшення шкідника відбулося на 14 день спостережень. Через 28 днів фітофаг був повністю знешкоджений. При співвідношенні хижак : жертва 1:10 попелиця була знешкоджена після 35-го дня спостережень. Як і в попередньому варіанті, зі збільшенням чисельності макролофуса не було його негативного впливу на рослини помідорів, а на час закінчення сівозміни його кількість становила 1-3 рослини на рослину, і збільшення чисельності фітофагів не спостерігалось. У вищевказаних варіантах співвідношень склались умови для створення відносно регулюючої системи триотрофу „рослина-макролофус-попелиця”, що забезпечувала захист рослин помідорів протягом вегетації.

При спостереженнях за розвитком чисельності тютюнового трипса ефективним виявилось співвідношення клопа і шкідника 1:5, при якому пошкодження рослин не перевищувало 1,5 бала на 28-й день спостережень за загальноприйнятою п'ятибальною шкалою. Через місяць чисельність трипса почала знижуватись і на 50-й день шкідника не було виявлено.

Для біологічного захисту рослин закритого грунту (особливо огірків) ще в 60-ті роки було рекомендовано використовувати хижого кліща фітосейулюса, найбільш ефективного при відносній вологості повітря не менше 70 %. Як відомо, при вирощуванні помідорів у закритому грунті, рекомендовано підтримувати відносну вологість повітря на рівні 65-70%, що менш сприятливо для розвитку та хижацтва фітосейулюса. Тим часом багатоїдний хижий клоп макролофус менш вимогливий до відносної вологості повітря. Отож для регулювання чисельності павутинного кліща на помідорах випускали макролофуса (10 особин на рослину) та фітосейулюса („насичення”), а також сумісно обох хижаків. Для порівняння ефективності ентомофагів та акарифагів проводили обробки рослин фітовермом.

Ефективність сумісного використання фітосейулюса і макролофуса, а також одного макролофуса наприкінці спостережень, виявилась однаковою, але найменший бал пошкодження спостерігався при сумісному застосуванні хижаків. Застосування препарату фітоверм на основі біологічних компонентів виявилось дуже ефективним, але наприкінці спостережень пошкодження рослин павутинним кліщем збільшилось до двох балів, що вказує на необхідність повторних обробок.

Найефективніше знижується пошкодження рослин павутинним кліщем на помідорах закритого грунту за сумісного застосування хижаків фітосейулюса („насичення”) і макролофуса в кількості 10-ти особин на рослину. У виробничих умовах був проведений облік заселення фітофагами помідорів площею один гектар. У квітні білокрила зустрічалась на 8% площі, в червні - 36%. Поряд з цим збільшувалось і розселення павутинного кліща (червень - 7%, липень - 27%). Тютюновий трипс, павутинний кліщ були розселені на площі не більше 40% теплиці, а макролофус на серпень був розселений на 96% площі. До закінчення червня білокрила інтенсивно розповсюджувалась, що сприяло створенню належної кормової бази для клопа.

Отже, використання багатоїдного хижого клопа макролофуса для контролю чисельності сисних шкідників закритого грунту створює умови для функціонування регулюючої системи триотрофу „рослина-фітофаг-ентомофаг”, що діє впродовж 5-6 місяців, і забезпечує технологічний процес вирощування помідорів без застосування інсектицидів проти основних шкідників: білокрилки, попелиць, тютюнового трипса, кліщів.

Рис 6. Клоп макролофус

4. Технологія лабораторного масового розведення макролофуса

Основне завдання масового розведення ентомо-акарифагів - отримання максимальної кількості хижаків і паразитів шкідників рослин, які відповідають певним вимогам, за мінімальних витрат і в найбільш стислі строки. Виробництво хижаків і паразитів для боротьби з шкідниками овочевих культур у закритому грунті проводиться в спеціалізованих біофабриках і біолабораторія.

Масове розведення ентомо-акарифагу включає три тісно пов'язаних між собою і однаково важливих процеси:

- вирощування рослин-живителів або приготування кормового середовища для отримання хазяїна чи жертви;

- накопичення і збереження хазяїна (жертви);

- безперервне розмноження хижака (паразита) в необхідній для їх використання кількості. Масове розведення паразитів і хижаків повинно проводитися відповідно до технічних умов (ТУ) і технологічних регламентів на виробництво конкретних видів біоагентів. Для отримання якісної біопродукції проводяться загальноприйняті заходи.

Для того, щоб запобігти проникненню в приміщення біолабораторії небажаних видів комах, кліщів та інших об'єктів, необхідно знищити і видалити з приміщення біолабораторії всі рослини, які можуть бути їх резерваторами, і вирощувати тільки ті рослини , якими вони не живляться. Після закінчення виробничого сезону необхідно знищити і видалити з приміщення біолабораторії весь матеріал, який використовувався для розведення біоагента. Це виключить можливість накопичення в лабораторії шкідливих організмів - вторинних паразитів, збудників хвороб тощо.

Для попередження інвазії та поширення деяких хвороб, які уражують лабораторні культури, комах і кліщів, бажана стерилізація всього обладнання і апаратури. Масове розмноження макролофуса здійснюють на білокрилі та яйцях зернової молі. Технологія розведення хижого клопа макролофуса на тепличній білокрилі включає три етапи:

- вирощування кормових рослин для білокрилки;

- розмноження білокрилки;

- розмноження макролофуса.

1. Рослини тютюну вирощують у приміщеннях, ізольованих від місця розведення комах. Для нормального їх розвитку в приміщенні необхідно витримувати тривалість світлового дня 16-18 годин, що забезпечується лампами денного світла. Після пікірування розсади рослини висаджують поодинці у керамічні вазони діаметром 20 см. Через 45-50 діб рослини досягають фази 6-8 листків і придатні для заселення білокрилкою.

2. Заселення рослин білокрилою проводять в спеціальному приміщенні -„маточнику білокрилки”. На рослини розкладають листя з великою щільністю личинок та імаго шкідника з розрахунку 200 особин на рослину.

3. Після заселення білокрилою 75-100% листової поверхні шкідником половину рослин переносять у приміщення, яке призначене для розведення макролофуса - „маточник клопа”, де підтримують температуру не нижче +23°С (оптимальна +25-27°С) і вологість повітря 70-85%. При знищенні білокрилки макролофусом у приміщення заносять нові рослини, заселені білокрилою, а старі - у „відстійник”, де вони витримуються понад місяць, протягом якого їх періодично оглядають і збирають личинок клопа, які відроджуються.

Рис 7. Клоп макролофус на помідорах

Масове розведення макролофуса на яйцях зернової молі відрізняється від описаного вище тим, що вирощені рослини тютюну не заселяються білокрилою, а на них наносять за допомогою медичного порошковдувача яйця молі, якими живляться клопи. На одну рослину тютюну розміщують по 400 особин макролофуса. Витрата яєць зернової молі на 100 рослин становить 1,4 г за сім діб. Після відродження личинок клопа яйця молі витрачають з розрахунку 10 яєць на одну особину за добу.

Рис 8. Урожайність помідор після заселення клопа Макролофуса

Рис 9. Урожайність огірків після заселення клопа Макролофуса

Висновок

Реалізація ідеї біологічного землеробства у зв'язку з екологічними проблемами потребує розвитку інтегрованого захисту рослин в напрямі збільшення питомої ваги використання біологічних засобів. У свою чергу дієвість і конкурентоспроможність біологічного методу як з технологічного так і з економічного погляду можлива за наявності широкого арсеналу біологічних агентів. Саме наявність комплексу мікробіологічних препаратів і ентомоакарифагів забезпечила успіх біологізації захисту рослин у захищеному грунті в Голандії, Болгарії, Молдові, в окремих тепличних господарствах Криму, Сумської, Донецької, Харківської та інших областях України.

Біологічні та біотехнічні заклади США, Канади, деяких держав Європи працюють над проблемами розведення в штучних умовах більш як 450 видів комах і кліщів. Достатній обсяг аналогічних робіт і в державах СНД, де в 1989 році велися дослідження з 255 видами комах і 29 видами кліщів, з яких безпосередньо для захисту рослин призначалося 68 і для живлення ентомофагів 35 видів. Ці дані свідчать про значну увагу, яку біологічна наука приділяє перспективі біологізації захисту рослин на основі масового розведення ентомокультур. Разом з тим практичні результати цих досліджень досить обмежені. Лабораторні технології придатні для напрацювання ентомокультур у кількості, що має виробниче значення, одержано не більше як для 30 видів, з них лише для 8-10 ентомофагів.

Практичне розв'язання питання створення промисловості з виробництва ентомоакарифагів і фітофагів можливе на основі розвитку промислової ентомології, яку слід розглядати як самостійний напрям біологічної технології, що формується на стику ентомології, механізації та автоматизації виробничих процесів кондиціонування повітря, холодильної техніки, кріобіології, технічної ентомології.

У цій роботі чільне місце відведене описанню біолого- екологічних особливостей та технології масового розведення хижого клопа макролофуса, оскільки я вважаю його використання екологічно та економічно вигідним. Це багатоїдний кліщ, тому він контролює чисельність всіх видів сисних шкідників огірка і помідора в закритому грунті, що створює умови для функціонування регулюючої системи триотрофу "рослина-фітофаг-ентомофаг”, що діє впродовж 5-6 місяців і забезпечує технологічний процес вирощування овочів без застосування інсектицидів проти основних шкідників: білокрилки, попелиць, тютюнового трипса, кліщів.

Масове розмноження макролофуса не потребує великих витрат, а значить вирощувати та використовувати його можна в кожному тепличному господарстві.

Загальний висновок полягає в тому, що біологічний метод захисту рослин є важливою і невід'ємною складовою інтегрованого захисту в сучасних технологіях вирощування овочевих культур, а в ряді випадків і єдиним засобом контролю розвитку шкідливих організмів. Овочева продукція із закритого ґрунту споживається в сирому, свіжому вигляді, тому застосування біологічних агентів є надійним, актуальним і перспективним заходом при її вирощуванні.

Список використаної літератури

овочевий біологічний тепличний

1. М.О. Білик та ін. Захист овочевих культур від хвороб і шкідників у закритому грунті: Навч.посібник// М.О.Білик, М.Д.Євтушенко, Ф.М.Марютін.- Х.:Еспада, 2003.-458с.

2. Бондаренко Н.В. Биологическая защита растений.- М.:Агропромиздат, 1986.-278с.

3. Защита растений в теплицах.- М., 2002.-356с.

4. Марютін Ф.М., Білик М.О. Екологічно безпечна система захисту огірка і помідора від хвороб і шкідників у закритому грунті.-Х., 2002.-194с.

5. Основи біологічного захисту рослин// За ред. М.П.Дядечка.- 3-є вид., доп. і переробл.- К.:Урожай, 1990.

6. Практикум по биологической защите растений// Н.В. Бондаренко, М.К. Асатур, А.Ф. Глущенко и др.; под ред. Н.В. Бондаренко.- М.:Колос,1984.-287с.

7. В.В. Боярин, М.М. Тронь, Макролофус: взаємозв'язки в системі триотрофу "рослина-фітофаг- ентомофаг”.- Захист рослин, №10, 2003.

8. Лісовий М.П. Інтегровані методи захисту рослин і можливості альтернативного (біологічного) землеробства в Україні.- Вісник аграрної науки, № 9, 1997.

Размещено на Allbest.ru