Ботаніко-дендрологічна характеристика дендропарку м. Броди Львівської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка

Кафедра ботаніки та зоології

Курсова робота

«Ботаніко-дендрологічна характеристика дендропарку м.Броди Львівської області»

Виконала студентка ІІ курсу

Центру післядипломної освіти Бз-2

Габа М.О.

Науковий керівник

Барна М.М.

доктор біологічних наук, професор

Тернопіль

2014



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. Ботанічна характеристика основних видів дендропарку м.Броди

1.1 Каштан звичайний

1.2 Тополя тремтяча

1.3 Ялина канадська

1.4 Клен звичайний

1.5 Туя західна

1.6 Липа серц листа

РОЗДІЛ ІІ. Дендрологічна характеристика основних видів

2.1 Каштан звичайний

2.2 Тополя тремтяча

2.3 Ялина канадська

2.4 Клен звичайний

2.5 Туя західна

2.6 Липа серце листа

РОЗДІЛ ІІІ. Результати власних досліджень

РОЗДІЛ ІV. Значення дендропарку для м.Броди

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ



ВСТУП

Дендропарк у м. Броди Львівської області заснований ще до ІІ світової війни, місцевими органами влади. Під час воєнних дій був пошкоджений, тому в 1946 р. був відновлений місцевими жителями, учнями шкіл та студентами Педагогічного училища, яке знаходиться неподалік.

Саджанці дерев для створення парку були завезені із Львівського ботанічного саду і місцевих лісництв. Видовий склад парку складався з 10-15 порід дерев'янистих рослин. В основному це були верби, ясени, клени, сосни, тополі, берези, дуби та інші.

До нашого часу дендропарк зазнав значних змін. Постамент Леніна змінив пам'ятник «Жертвам більшовицьких репресій», назву парку «Юність» змінено на Дендропарк «Свобода», десятки дерев спиляні, великі клумби зникли, натомість покладені тротуарні доріжки, поставлені лавочки, посаджені молоді саджанці дерев, зведена годинникова вежа-ратуша, функціонує на території парку фонтан, оздоблений сірим мармуром.

Таким чином, в центрі м. Броди завдяки спільним зусиллям мерії міста і його жителів був закладений дендропарк «Свобода», в якому росте близько 15-ти видів дерев (додаток 1).



РОЗДІЛ І. Ботанічна характеристика основних видів дендропарку м.Броди

1.1 Каштан звичайний

Домен: Ядерні (Eukaryota)

Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)

Відділ: Streptophyta

-Судинні (Tracheophyta)

-Насінні (Spermatophyta)

-Покритонасінні (Magnoliophyta)

-Еудікоти (Eudicots)

Підклас: Розиди (Rosids)

Порядок: Сапіндоцвіті (Sapindales)

Родина: Сапіндові (Sapindaceae)

Рід: Гіркокаштан (Aesculus)

Вид: Гіркокаштан звичайний Aesculus hippocastanum

Дерево з гарною густою кроною до 30 м заввишки (додаток 2). Старе гілля брунатно-сіре, молоді товсті пагони -- світло-бурі, голі. Бруньки до 2,5 см завдовжки, яйцевидні, темно-бурі, клейкі, покриті шкірястою лускою. Листки супротивні, черешкові, до 25 см у поперечнику, пальчастоскладні, складаються з 5-7 сидячих листочків клиновидно-оберненояйцевидних, зморшкуватих, знизу світліших, вздовж жилок пухнастих від рудих волосків. Квітки зібрані в гроно 20-30 см заввишки, чашечки квіток дзвоникуваті, пухнасті з 5 нерівними лопатями. Віночок п'ятипелюстковий, білий з жовтуватою, далі червонястою плямою в зіві. Плід -- зелена тристулкова коробочка 6 см завдовжки з неколючими шпичаками і з однією насіниною 2-3 см в поперечнику, покритою блискучою шкіркою, з сірою плямою на основі. Цвіте в травні, плоди дозрівають у вересні -- жовтні.



1.2 Тополя тремтяча

Домен: Еукаріоти (Eukaryota)

Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)

Відділ: Streptophyta

Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)

Клас: Еудікоти (Eudicots)

Підклас: Розиди (Rosids)

Порядок: Мальпігієцвіті (Malpighiales)

Родина: Вербові (Salicaceae)

Рід: Тополя (Populus)

Вид: Осика Populus tremula

Осика (Populus tremula L., Populus pseudotremula N. Rubtz.) -- високе струнке дерево (20-30 м заввишки) родини вербових (Salicaceae) з округлою кроною і циліндричним стовбуром, укритим гладенькою світло-зеленою корою (додаток 3). У старих дерев кора в нижній частині чорна, глибокотріщинувата. Молоді пагони бурі, звичайно голі, блискучі, бруньки клейкі, загострені, Листки (3-7 см завдовжки) чергові, округлі або округлояйцеподібні, виїмчасто-зубчасті, шкірясті, зісподу сизуваті. Черешки довгі, сплюснуті, голі. Квітки роздільностатеві, рослини дводомні. Тичинкові сережки пониклі (7-10 см завдовжки), темно-пурпурові, квітки без оцвітини, на коротких ніжках, приквіткові луски торочкуваті, волохато-війчасті; тичинок 5-8, пиляки пурпурово-червоні. Маточкові сережки тонші, менш яскраві, квітки з келихоподібним диском при основі і грушоподібною голою зеленою зав'яззю та двома пурпуровими приймочками. Плід -- коробочка, видовжено-конічна (до 7 мм завдовжки), відкривається двома стулками. Насіння дрібне, має чубок з сріблястих волосків. Росте осика як домішка у хвойних, хвойно-листяних і листяних лісах. Зрідка утворює чисті деревостани у похідних формах лісостанів. Морозостійка, світлолюбна рослина. Цвіте у березні -- квітні. Рід осик розповсюджений в горах і прирічкових лісах. Особливо багато осик в Східній Азії і в Приатлантичній Америці. Поширена по всій Україні. займає 1,2 % площі державного лісового фонду. Райони заготівель -- Полісся, Лісостеп.

1.3 Ялина канадська

Домен: Ядерні (Eukaryota)

Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)

Відділ: Streptophyta

- Судинні (Tracheophyta)

- Насінні (Spermatophyta)

Клас: Хвойні (Coniferopsida)

Порядок: Хвойні (Coniferales)

Родина: Соснові (Pinaceae)

Рід: Ялина (Picea)

Вид: Ялина канадська Picea glauca

Канадська ялина може досягати 20-30 м заввишки. Крона -- густа, 60-120 см в діаметрі, конусоподібна. Гілки молодих дерев направлені косо вгору, старих -- опущені донизу(додаток 4).

Хвоя -- з блакитним відтінком, сизо-зелена. Якщо її розтерти -- запах хвоїнок буде нагадувати чорну смородину. Жіночі шишки ялини -- дерев'янисті, повислі, нерозсипні. Насіння -- з ложкоподібним крильцем.

Розмножується канадська ялина насінням, розтрушеним з шишок. Штучно її також розводять живцями.

Дерево невибагливе до ґрунту, але краще росте на гарно дренованих суглинках. Також ялина канадська зимостійка і достатньо посухостійка. Доживає до 300 і навіть 500 років.

Батьківщина ялини -- Канада і Аляска, де вона -- найпоширеніша з усіх видів ялини. У дикому вигляді дерево і нині росте в лісовій зоні Північної Америки, де займає великі площі, переважно вздовж берегів річок і озер, утворюючи чисті та змішані насадження. В гори піднімається до висоти 1500 м. Канадська ялина - найзимостійкіша з усіх видів ялини.

У Західну Європу її завезли на початку XVIII століття з тієї ж Канади. В Україні канадську ялину найчастіше вирощують як декоративне дерево - у всіх областях країни. За поширеністю вона у нас поступається лише ялині колючій (Picea pungens Engelm.).

1.4 Клен звичайний

Домен: Ядерні (Eukaryota)

Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)

Відділ: Streptophyta

- Судинні (Tracheophyta)

- Насінні (Spermatophyta)

- Покритонасінні (Magnoliophyta)

- Еудікоти (Eudicots)

Підклас: Розиди (Rosids)

Порядок: Сапіндоцвіті (Sapindales)

Родина: Сапіндові (Sapindaceae)

Рід: Клен (Acer)

Вид: Клен звичайний Acer platanoides

Клен звичайний, або гостролистий -- (Acer platanoides L.) -- високе (25-30 м заввишки), струнке дерево роду клен родини сапіндових з колоноподібним стовбуром, вкритим дрібнотріщинуватою темно-сірою корою, з густою розлогою кроною. Пагони буруваті, блискучі з світлими смужками і сочевичками. На пагонах супротивно розміщені притиснуті бруньки, прикриті чотирма-шістьма шкірястими лусками. Верхівкова брунька більша і оточена двома боковими. Листки великі (5 -- 15 см завдовжки, 8-15 см завширшки), 5-7-пальчастолопатеві, при основі серцеподібні. Лопаті загострені, виїмки між ними тупі.; молоді листки по жилках волосисті, у кутках жилок з борідкою волосків. Квітки правильні одностатеві або двостатеві з подвійною оцвітиною, розміщені в багатоквіткових прямостоячих щіткоподібних голих суцвіттях на коротких квітоносах. Чашечка п'ятироздільна (5-7 мм завдовжки, 3-4 мм завширшки), пелюсток п'ять, вони жовтувато-зелені, трохи вужчі і довші за чашолистки, оберненояйценодібні, тупі, звужені в нігтик. Тичинок 5-12, маточка одна, зав'язь верхня з двома стовпчиками..

Плід -- блідо-зелена двокрилатка (8-11 см завдовжки), крила її розходяться під тупим кутом. Клен звичайний росте в другому ярусі листяних і мішаних лісів. Тіньовитривала, досить морозостійка рослина. Цвіте у квітні -- травні. Поширений майже по всій Україні. Культивують у парках і захисних насадженнях. Райони заготівель -- правобережний і лівобережний Лісостеп. Прикарпаття та Карпати.

1.5 Туя західна

Домен: Еукаріоти (Eukaryota)

Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)

Відділ: Streptophyta

Надклас: Насінні (Spermatophyta)

Клас: Хвойні (Coniferopsida)

Порядок: Хвойні (Coniferales)

Родина: Кипарисові (Cupressaceae)

Рід: Туя (Thuja)

Вид: Туя західна T. Occidentalis

Туя західна (Thuja occidentalis) -- вид хвойних дерев роду Туя (Thuja) родини кипарисових (Cupressaceae).

Це вічнозелене однодомне дерево, до 30 м заввишки. Крона густа, пірамідальна (додаток 5). Кора стовбура темно-бура або сірувато-коричнева, повздовжньо-борозенчаста, однорічних пагонів -- зелена, при основі -- червоно-коричнева. Листки лусковидні (у ювенільних рослин -- голковидні), розміщені супротивно. Чоловічі шишечки (мікростробіли) приверхівкові, в пазухах листків, майже сидячі, дрібні (до 2 мм у діаметрі), округлі, жовтаві. Жіночі шишечки (мегастробіли) овально-яйцевидні, світло-зелені, розміщені на кінцях укорочених охвоєних гілочок. Стиглі шишки донизу відігнуті, світло-коричневі або коричнево-бурі, видовженоовальні, їхні луски шкірясто-дерев'янисті, черепичасто налягають одна на одну. Запилюється у першій половині квітня. Насіння достигає у рік запилення.

Батьківщина туї західної -- Північна Америка. Майже по всій території України її культивують як декоративну рослину.

1.6 Липа серцелиста

Домен: Ядерні (Eukaryota)

Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)

Відділ: Streptophyta

- Судинні (Tracheophyta)

- Насінні (Spermatophyta)

- Покритонасінні (Magnoliophyta)

- Еудікоти (Eudicots)

Підклас: Розиди (Rosids)

Порядок: Мальвоцвіті (Malvales)

Родина: Мальвові (Malvaceae)

Рід: Липа (Tilia)

Вид: Липа серцелиста Tilia cordata

Липа серцелиста (Tilia cordata Mill.) (T. parviflora Ehrh.). Дерево родини липових до 25 м заввишки з густою, розлогою кроною (додаток 6). Стовбур могутній з темною поздовжньо-борозенчастою корою. Молоді гілки жовтувато-коричневі, звичайно голі. Листки (5-10 см завдовжки) чергові. Пластинка листка удвічі довша за черешок або дорівнює йому, округла або трохи видовжена, при основі серцеподібна, на верхівці відтягнутозагострена, краєм зарубчасто-пилчаста. Зверху листка ясно-зелені, зісподу сизі з борідками рудих волосків у кутках жилок. Квітки правильні, розміщені в пазушних 3-11-квіткових щіткоподібних напівзонтиках. Приквітковий листок (6-8 см завдовжки), що зрісся з квітоносом на третину довжини, лишається при плодах, довгастий, тупий, жовтувато-зелений. Оцвітина подвійна, чашолистків п'ять (4-5 мм завдовжки), яйцеподібноланцетні, пелюсток п'ять, вузько-оберненояйцеподібні, жовтувато-білі. Тичинок багато, зрослися при основі у п'ять пучків. Маточка одна, зав'язь верхня, стовпчик один з п'ятилопатевою приймочкою. Плід -- яйцеподібно-кулястий горішок (5-7 мм завдовжки), невиразно гранчастий, опушений, з крихким оплоднем. Липа серцелиста росте у другому ярусі листяних, рідше мішаних лісів. Тіньовитривала, морозостійка рослина. Цвіте у червні-липні.

Поширена майже в усій Україні, крім крайнього Степу, на Поліссі рідше. Райони заготівель -- Хмельницька, Вінницька, Київська, Полтавська, Черкаська, Сумська, Харківська, Донецька області. Запаси сировини значні.



РОЗДІЛ ІІ. Дендрологічна характеристика основних видів

2.1 Каштан звичайний

Каштан дуже широко використовується в архітектурі. Той факт, що він завжди має стрункий стовбур дає йому велику перевагу як декоративній рослині. Кінські каштани утворюють просто разючі алеї, особливо в час цвітіння, не потребують надто багато догляду. Це дерево доволі стійке до важко-забрудненого міського повітря. Каштан росте повільно. Чистять каштани як і більшість насаджень пізньої осені або ранньою весною. Варто зазначити, що коли каштани ще маленькі, потрібно обтинати практично всі гілки залишаючи максимум три горішні пагінці. Такий спосіб пришвидшує ріст каштанів. Кінський каштан любить глинясті ґрунти. Найкраще почуває себе на глинясто-піщаних, пористих ґрунтах.

Останніми роками каштан звичайний масово уражується шкідником - мінуючою міллю, що призводить до передчасного побуріння і опадання листя. Це надає насадженням цих дерев непривабливого вигляду і змушує в деяких випадках взагалі відмовлятися від використання цього виду в декоративних насадженнях або заміняти його на більш стійкі до шкідників сорти, щоправда, не завжди успішно

2.2 Тополя тремтяча

Як декоративну рослину осику рекомендують у зеленому будівництві для великих груп і масивів у парках і лісопарках. Вона витримує ущільнення ґрунту і невелике засолення, досить добре переносить умови міста. Має красиві декоративні форми -- плакучу й пірамідальну. Осику застосовують в лісомеліоративних насадженнях на ґрунтах з достатнім зволоженням. У Лісостепу її вводять в прияружні смуги як коренепаросткову породу, а також для залісення берегів рік і водойм. Певну кормову цінність являють листки осики. Вони містять протеїн (12%) і клітковину (21-24%). Попіл листя містить досить багато кальцію (31,б %), відносно небагато фосфору (4%). Крім того, в ній містяться манган, калій, натрій, магній, сірка, кремній. У свіжих листках містяться вітамін С (222--225 мг%), каротин (354 мг на 1 кг сухої речовини).

До тридцяти років осика росте дуже швидко і в 50-60 років досягає розмірів дерев першої величини. Якщо умови були особливо сприятливі, вона підіймається до 30 метрів. Але живе мало: рідко довше ста років, її вік вкорочують паразитичні грибки.

2.3 Ялина канадська

Ялина канадська - цінна декоративна рослина. Її саджають в парках, скверах, використовують у лісосмугах. Також вона гарно протистоїть вітрам і може використовуватись в вітрозахисних насадженнях.

Відомо близько 20 декоративних форм ялини канадської - різної висоти, конфігурації крони (конічна чи кулеподібна) і кольору хвої (світло-зелена, золотиста, блакитно-зелена чи сизо-блакитна).

Серед садівників особливо популярні карликові канадські ялини, які можна вирощувати навіть у квітниках (їх поєднують, наприклад, з вереском) чи горщиках. Але практично всі декоративні форми дерева схильні до пошкоджень сосновим павутинним кліщем.

· Форма «Ауреа» («Aurea») - дуже швидко росте. Хвоя на верхній стороні має золотавий колір. В культурі відома з 1866 року.

· «Ауреаспіката» («Aureospicata») - відрізняється жовтим кольором хвої і молодих пагонів, але лише влітку. Пізніше дерево стає зеленим. Ця форма виникла в 1890 році в розсаднику в Карлсруе (Німеччина).

Найпоширеніша декоративна форма ялини канадської - «Коніка» («Conica»)

· «Коніка» («Conica») - найпопулярніша конічна форма ялини канадської. В 60 років висота дерева може сягати 4 м. Крона - пірамідальна, щільна, густа та пухка, діаметром до 2 метрів. Світло-зелена хвоя зовсім не колюча на дотик. Росте ця форма канадської ялини дуже повільно. В розсадниках часто пошкоджується червоним павуком.

Вперше ця форма була виведена в Канаді відомими північноамериканськими дендрологами Редером та Джеком на озері Лаган в 1904 році, звідки і поширилась по садах і парках світу.

Коніка ефектна в найрізноманітніших композиціях: на партері чи в групових насадженнях. Рекомендується для вирощування в контейнерах на дахах, терасах, в групових насадженнях біля будинків, для оформлення кам'янистих садів. Дерево тіньовитривале.

2.4 Клен звичайний

У клена звичайного відомі такі декоративні форми: строкатолиста, розсіченолиста, з кулястою і колоноподібною кроною та інші, а у клена-явора -- строкатолиста, червонолиста і форма з опушеними зісподу листками. Клен татарський використовують в зеленому будівництві як підлісок у ґрунтах і на узліссях. Клен звичайний і клен татарський мають важливе агролісомеліоративне значення. Вони включені в асортимент державних захисних лісосмуг і в асортимент порід для колгоспних і радгоспних полезахисних насаджень.

За деякими властивостями до клена гостролистого близький клен татарський, або чорноклен -- (A. tataricum L.) Відрізняється від попереднього виду темною корою, видовжено-яйцеподібними (до 10 см завдовжки), цілісними, рідше неглибоко тричінадрізаними великозубчастими, інколи лопатевими листками. Квітки білі, пахучі. Крилатки яскраво-червоні, розходяться під гострим кутом. Росте в підліску або в третьому ярусі листяних і мішаних лісів. Тіньовитривала рослина. Поширений по всій Україні, але переважно в Лісостепу і на півночі Степу. Квітне у травні -- червні.

Клен несправжньоплатановий, клен-явір (A. pseudoplaianus L.) Відрізняється від попередніх видів великими лопатевими листками, зверху темно-зеленими, матовими, зісподу сизуватобілими, здебільшого волосистими. Квітки жовто-зелені, квітконіжки опушені. Крилатки розходяться широкими крилами під гострим кутом. Росте у першому, рідше в другому ярусі листяних лісів. Світлолюбна рослина. Поширений у правобережному Лісостепу і в Карпатах. Квітне у травні-червні.

2.5 Туя західна

Дерево другої величини. Гілки розташовані переважнов горизонтальній площині. Луски хвої злегка закруглені з округлою залозкою посередині. Знизу хвоя світліша, при розтиранні володіє сильним запахом ефірних масел.

Шишки шкірясті, завдовжки до 1-1,5 см., жовтавого забарвлення, дозрівають в один рік. Насіння плоске, крилате, овальної форми.

Батьківщина - Північна Америка. Абсолютно морозостійка, вимагаї свіжих і родючих грунтів. Росте поволі, тіневитривала.

2.6 Липа серце листа

Медоносна, деревинна, харчова, вітамінозна, лікарська, ефіроолійна, танідоносна, волокниста, кормова, декоративна і фітомеліоративна рослина. Липа серцелиста важливий, але дуже примхливий літній медонос, який дає продуктивний взяток. У Лісостепу та на Поліссі разом з гречкою створює липово-гречковий тип взятку. Найкраще виділяється у неї нектар з 20-25-річного віку, коли дерева розташовані не дуже густо. Особливо інтенсивно виділяється нектар у теплу погоду (температура до 25°), з мінливою хмарністю, високою вологістю повітря. Липа здебільшого медонос, пилку з неї бджоли збирають мало. Іноді після цвітіння липи бджоли вбирають з неї падь, яку виділяє липова попелиця, Ця падь -- одна з найбільш шкідливих для бджіл. Медопродуктивність липи 600--800 кг на 1 га насадження. В Україні збір липового меду на одну бджолину сім'ю коливається від 7 до 20 кг. Липовий мед світло-жовтого кольору, часом зеленкуватий, з ніжним запахом липового цвіту, найкращий серед багатьох сортів, дуже смачний, корисний для здоров'я людини й ціниться вище інших сортів меду. Крім липи серцелистої, важливе значення як медонос має липа європейська. Медопродуктивність її до 800 кг з 1 га насадження.

Плоди липи їстівні й поживні, за смаком подібні до горіхів. У них міститься напіввисихаюча жирна олія (в неочищених -- до 23%, в очищених -- до 58%). У корі гілок є до 8% напіввисихаючої жирної олії, за смаком подібної до мигдалевої. Липова олія, виготовлена з плодів, вважається доброю харчовою олією, а макуха придатна для використання в кондитерській справі та на корм худобі.

Деревина липи без'ядрова, біла або червонясто-біла, легка, м'яка, легко обробляється, добре фарбується і полірується. Використовується для виробництва меблів, протезів, токарних і різьбярських виробів. Липова фанера використовується в авіації. Липові дрова дають слабкий і нетривкий жар, вугілля з липових дров вважається одним із найкращих для виготовлення пороху. З кори липи одержують лико, яке йде на виготовлення кошиків, мочалок, рогож, щіток, мотузків, канатів. У корі липи міститься 2-4, а в деревині 4-8% танідів.

Липа серцелиста і європейська як улюблені декоративні рослини культивуються в садах і парках, на вулицях, уздовж шляхів. У полезахисному лісорозведенні липа ціниться як ґрунтозатінююча супутня порода, використовується для яружно-балкових і масивних насаджень у Лісостепу і Степу. Листки липи влітку містять багато протеїну (до 18.5%) і мало клітковини (до 18,7%), жир (до 2,2%), безазотисті екстрактивні речовини (до 53%). Навіть листки осінньої заготівлі містять відносно багато протеїну і мало клітковини. Є дані про те, що листя і гілки липи не поїдаються сільськогосподарськими тваринами, за винятком овець, проте їх охоче їдять лісові звірі.

Суцвіття липи заготовляють під час цвітіння в суху погоду, вибраковуючи пошкоджені. Сушать сировину на горищах під залізним дахом або під навісом з гарною вентиляцією, розстеливши тонким шаром (3-5 см), або в сушарці при температурі 25-30°. Слід пам'ятати, що на пересушених суцвіттях квітки обсипаються, внаслідок чого знижується якість сировини. Потребує бережливого використання.



РОЗДІЛ ІІІ. Результати власних досліджень

дендропарк броди тополя каштан

В Бродівському дендропарку зростає близько 60 дерев. Серед них є наступні види: каштан звичайний, тополя тремтяча, липа серцелиста, ясен звичайний, клен звичайний, туя західна, верба плакуча, ялина канадська, акація, в'яз гладкий, черемха звичайна (додаток 7).

Парк має форму прямокутника, який поділений доріжками на мінісектори (шестипроменева зірка). В центрі парку височіє пам'ятник «Жертвам більшовицьких репресій». Ліворуч і праворуч пам'ятника знаходяться клумби г подібної форми.

По периметру парку ростуть різні види дерев. Від вул. 22 січня ряд каштанів звичайних, їх нараховується 8 дерев. Середня висота дерев 25-30 м, близько 120 см в діаметрі. Крона широка, листки пальчастоскладні, складаються з 5-7 сидячих листочків.

З протилежної сторони парку - від вул. Золота знайшли своє місце липи, туї та клени. Висота лип - 18-20 м, діаметр приблизно 90-110 см. Крона широка, листки серцеподібної форми. Висота представників туя західна приблизно 10 м, крона знизу розширена ,а зверху завужена.

Від вул. Стуса росте ряд тополі тремтячої, нараховується 9 дерев, висотою до 30 м, округлою кроною діаметр стовбура до 120 см, листки 3-7 см завдовжки темно-зеленого забарвлення.

На території міського парку знаходиться годинникова вежа-ратуша. Неподалік від неї росте ялина канадська, висотою до 15 м, хвоя зелена із синім відтінком, довжиною 2-3 см.

На розі вул. 22 Січня і Стуса, на території парку біля кафетерію милує око городян і гостей верба плакуча. Висота дерева 10-12 м, з великою (діаметром до 5 м), красивою, плакучою кроною, з довгими (до 5-6 м), тонкими, звисаючими до землі, гнучкими, жовтувато-зеленими, блискучими гілками. Листя довжиною 9-16 см і шириною 1-2,5 см, по краях дрібнопильчасті.

РОЗДІЛ ІV. Значення дендропарку для м.Броди

Бродівський дендропарк є окрасою міста, місцем відпочинку городян.

Озеленені території і зелені насадження в міському середовищі виконують кілька різних функцій, в тому числі екологічні, соціальні, економічні, містобудівні, історико-культурні та ін. Доказом того, що всі функції зелених зон в рівній мірі важливі для громадян, є те, що кількість і якість зелених насаджень - визнаний міжнародний індикатор відповідності міст принципам стійкого розвитку.

Зелені зони оздоровлюють повітряний басейн міста і поліпшують його мікроклімат. Зелені насадження поглинають вуглець і виділяють кисень, знижують температуру в спекотну погоду (за рахунок випаровування вологи), знижують рівень міського шуму, запиленість і загазованість повітря, захищають від вітрів.

Зелені зони в містах винятково потрібні, оскільки лише вони здатні зберегти для міського ландшафту екосистемні функції. Більше того, міські зелені зони є місцями мешкання синантропних видів тварин - тих, чиє життя в більшій чи меншій мірі прив'язане до людської цивілізації, та зростання культурних рослин (у т.ч. паркових форм).

До екосистемних функцій озеленених територій належить і те, що фактично, вони є єдиними міськими територіями, поверхня яких не вкрита асфальтом, каменем і будівлями. Таким чином, лише тут можливе проникнення атмосферних опадів в ґрунт, що з одного боку знижує кількість ливневих стоків, що потрапляють в міську каналізацію, а з іншого боку - необхідне для підтримання рівня ґрунтових вод і нормального живлення тих же дерев та кущів.

Лише зелені насадження можуть виконувати функцію переробки мертвої органічної речовини і формування ґрунту в межах населених пунктів.

Зелені зони в місті, як у складі потужних паркових насаджень, так і в формі насиченого окремо розташованими деревами вуличного озеленення, є важливою складовою поняття «висока якість життя». На це чітко вказує аналіз цін на нерухомість і результати соціологічних досліджень, опитувань.

Міська природа оточує жителя міста більшу частину його життя і слугує для нього повсякденним природним фоном. Зелені зони в місті грають роль зв'язуючої ланки з природою і забезпечують «відчуття пори року».

В цих умовах можливо розглядати озеленені простори як місця для відпочинку громадян. Це в першу чергу стосується маломобільних і незахищених прошарків населення, які в силу фізичних чи фінансових причин не можуть часто виїжджати за місто: людям похилого віку, інвалідам, матерям з маленькими дітьми, незабезпеченим громадянам. Що стосується доступності зелених зон, то більшість населення вважає, що живе більш-менш неподалік паркових зон, проте поняття «поряд» варіює в залежності від соціальної групи.

Разом з тим, в зелених зонах формується особливе соціальне середовище, що включає в себе спілкування людей різних поколінь по інтересам, проведення культурних подій тощо. Парки і сквери міста є одними з основних складових його комунікаційного простору.

На газонах у парку можна посидіти і відпочити. Потребу у цьому принаймні інколи відчуває більшість громадян. І очевидно, ця потреба є потребою посидіти на траві у принаймні відносній тиші та з принаймні невеликим рівнем загазованості повітря. Вузька, майже позбавлена трави смужка газону вздовж транспортної магістралі не підходить для таких потреб.

Для міських дітей, школярів і студентів, парки можуть бути чи не єдиним джерелом долучення до природи на уроках на відкритому повітрі, для практичних занять з природничих та краєзнавчих наук, малювання; естетико-виховної функції.

Зелені зони можуть згадуватись у творчості відомих письменників і поетів.

Паркам відводиться одне з провідних місць в архітектурно-планувальній структурі міських поселень. Вони задіяні в формуванні основних елементів забудови, структури кварталів, житлових масивів і районів, в тому числі формують розриви в забудові, включаючи санітарно-захисні зони підприємств, що знаходяться в межах міста, забезпечуючи захист від джерел забруднення. Відповідно до Державних будівельних норм України, планувальну структуру сельбищної території міських і сільських поселень слід формувати з урахуванням взаємопов'язаного розміщення різноманітних зон, в тому числі і зелених зон загального користування.

Рослини в місті знижують перепади температур і пом'якшують мікроклімат. Таким чином, рослинність попереджає розтріскування поверхонь, викликане постійним швидким нагріванням і охолодженням, що подовжує термін безремонтного функціонування цих поверхонь. Крім того, рослинність знижує навантаження на системи кондиціонування в містах.

Проте, виконання цих функцій у великій мірі залежить від якості зелених зон, тобто здатності задовольняти поставлені чи пропоновані вимоги. Пригнічені насадження не здатні повноцінно виконувати екологічну функцію, а окремо стоячі дерева - соціальну. Якість зелених зон, в свою чергу, залежить від вжиття заходів по їх утриманню.

Для того, щоб зелені зони лишались здатними забезпечувати функціональні потреби міста, необхідні значні скоординовані зусилля з боку органів, що завідують ними, по регулюванню об'ємів насаджень в місті і підтриманню їх в належному стані .



ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Анотований каталог різновидів, культи варів, форм деревних та кущових рослин / Н. М Трофименко, Б. В. Гончаренко та ін. - К.:Фітосоціоцентр, 2009. Ч ІІІ. - 52 с.

2. Артюшенко З.Т. Атлас по описательной морфологи высшых растений. Семя / Артюшенко З.Т. - Л.: Наука, 1990. - 204 с.

3. Барна М.М. Ботаніка. Терміни. Поняття. Персоналії / М.М. Барна. - К.: Видавничий центр «Академія», 1997. - 272 с.

4. Гроздов Б. В. Дендрология / Б.В. Гроздов - М.: Гослесбумиздат, 1960. - 356 с.

5. Заячук В.Я. Дендрологія: підручник (для студ. вищ. навч. закл.) / Заячук В.Я. - Л.:Апріорі, 2008. - 656 с.:іл.

6. Хессайон Д.Г. Все о декоративных деревьях и кустарниках / Хессайон Д.Г. - М.: Кладезь-Буке,2001. - 128 с.: ил.

Размещено на Allbest.ru