Комахи прісних водойм

Загальна гідробіологічна характеристика водойм. Особливості життєдіяльності комах прісних водойм: Підклас Бабки, ряд одноденки, веснянки, волохокрильці та напівтвердокрилі, водяні жуки; їх зовнішня окраска, дихання, спосіб життя та поширеність.

Рубрика Биология и естествознание
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 21.09.2010
Размер файла 406,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Тіло водолюба яйцеподібної форми, блискучого, смоляно-чорного кольору із зеленуватим відтінком. Очі розташовані біля заднього краю голови. На черевному боці тіла є кіль, який переходить у гострий шип. Вусики короткі. З ними пов'язаний своєрідний спосіб дихання водолюбів: жук виставляє з води зігнуті вусики, між волосками яких скупчується повітря. Потім жук підбирає вусики, і повітря поступово переходить на волоски нижнього беку грудей, а потім під надкрила, де й розташовані дихальця. Живляться водолюби переважно рослинною їжею: м'якими частинами водяних рослин і нитчастими водоростями. Іноді вони поїдають ослаблених або мертвих водяних тварин.

Розмножуються водолюби у травні. Самки будують кокони, в які відкладають 50--60 яєць. Напівкулястий сріблясто-білий кокон плаває на поверхні води. Яйця в коконі розміщені в один ряд і оточені пухкою, як вата, павутинною масою, яка не змочується водою. Личинки виходять у воду тижнів через два -- три після відкладання яєць. Вигляд личинки дуже характерний. Товсте незграбне тіло, велика голова, на задньому кінці пара хвостових придатків. Три пари волосатих ніжок. Личинка повзає по водяних рослинах, плаває погано. На відміну від дорослого жука личинка водолюба є хижаком. Здобич схоплює щелепами, поступово подрібнює і шматочками поїдає. Улюбленою їжею личинок є дрібні молюски, особливо котушки. Щоб дихати, вони підпливають до поверхні води і виставляють задній кінець тіла, на якому є дихальця.

Заляльковується личинка водолюба у вологій землі на березі водойми, будуючи колисочку, яку дорослий жук залишає. Тижнів через 3--4 спускається у воду. Повний цикл розвитку водолюба чорного від яйця до появи дорослої комахи відбувається протягом дев'яти -- десяти тижнів. Дорослі жуки зимують на дні водойм.

В акваріумах водолюби добре виживають, живляться білим хлібом, дощовими черв'яками, листками салату або капусти. В акваріумі можна спостерігати рухи водолюба та його Дихання.

У невеликих водоймах зустрічається інший вид з цієї родини -- водолюб малий чорний (Hydrophilus caraboides). Він має менші розміри (13--18 мм). Тіло овальне, чорного кольору, з металічним зеленим блиском. Личинка схожа на молоду личинку водолюба чорного, від якої легко відрізняється наявністю семи пар трахейних зябер черевця, вкритого волосками.

2.7 Ряд Двокрилі

Дорослі комарі звичайні (Culex pipiens) літають поблизу водойм, їхні личинки та лялечки живуть у воді. Самець живиться нектаром рослин, самка кров'ю теплокровних тварин (головним чином птахів) та людей. Така відмінність у живленні зумовлена тим, що для самки потрібна висококалорійна їжа для швидкого дозрівання яєць в яєчниках. Самка комара проколює шкіру тварини або людини і заглиблює в ранку всі ротові частини, крім нижньої губи, яка при цьому коліноподібно згинається і впирається. Через канал гіпофаринкса у ранку вливається секрет слинних залоз самки, який містить антикоагулін. Кров висмоктується через трубку, утворену верхньою губою, і заповнює воло, а потім шлунок комара, де поступово перетравлюється. Коли частина яєць дозріває, самка комара летить до водойми і відкладає на водяні рослини яйця або просто на поверхню води. Яйця мають довгасту циліндричну форму. Вся кладка містить 200--300 яєць і являє собою плаваючу на поверхні води пластинку, де яйця розміщені перпендикулярно до поверхні води. Через кілька днів з яєць вилуплюються личинки.

Личинки комара у великій кількості зустрічаються в мілких прісних водоймах, найчастіше стоячих, причому там, де глибина не більш як 1--1,5 м. Личинка має вигляд безногого черв'ячка з широкими грудьми, членистим, вужчим за грудний відділ черевцем і великою головою, з двома очима. На передостанньому восьмому членику черевця є довгий відросток, розташований під кутом, щоб не заливало водою. Це дихальна трубка, або сифон, з отворами на кінці. На дев'ятому членику черевця є анальний отвір, біля нього дві пари пальцеподібних анальних зябер і ряд вертикально розміщених щетинок, які утворюють собою віяло, що виконує роль хвостового плавця і керма при плаванні личинки [14].

Дихає личинка атмосферним повітрям, виставляючи з води хвостовий дихальний сифон, причому тіло її звисає вниз майже вертикально.

Живляться личинки різними дрібними організмами, наприклад одноклітинними водоростями, коловертками, інфузоріями, а також часточками детриту, завислими у воді.

Личинки, які щойно вилупилися з яйця, досягають 1--2 мм завдовжки. Після виходу з яйця личинка тричі линяє і проходить чотири стадії метаморфозу. На сьомий -- восьмий день після останньої линьки личинки 4-ї стадії вже 7--8 мм завдовжки; перетворюється на лялечку. Лялечка зовсім не схожа на личинку -- вона нагадує маленького рухливого пуголовка. Голова і груди лялечки злиті в головогруди, на яких є два придатки у вигляді ріжків із стимгою на кінцях. Вузеньке черевце лялечки закінчується двома хвостовими лопатями. Лялечка не живиться; вона енергійно дихає, виставляючи з води не задній, як личинка, а передній кінець свого тіла з дихальними ріжкоподібними трубочками.

Фаза лялечки триває кілька днів. Зріла лялечка стає майже чорною і спливає на поверхню води. Тут у неї на спині утворюється тріщина, і вип'ячуються спочатку груди, а потім і весь дорослий комар. Скинутою на початку шкіркою лялечки комар користується як човником, поки не розправляться й не просохнуть його крила. Потім він злітає у повітря.

До тієї ж родини належить і комар малярійний (Anopheles maculipennis). Він дуже схожий зовні на звичайного комара, Є одним із переносників збудника малярії людини. Від звичайного комара відрізняється тим, що самка має набагато довші нижньощелепні щупальця; довжина їх майже дорівнює довжині хоботка, тоді як у самки звичайного комара вона не перевищує 1/4 довжини хоботка.. Крім того, у стані спокою малярійний комар займає більш-менш перпендикулярне положення до поверхні, на якій сидить, а звичайний комар тримає своє тіло більш-менш паралельно субстрату. Яйця малярійного комара відрізняються від яєць звичайного формою: посередині і по краях вони мають повітряні камери («поплавки»). Самка відкладав яйця по одному. Личинки малярійного комара не мають на кінці тіла довгої дихальної трубочки і при диханні займають горизонтальне положення, а не під кутом.

Вони живуть у чистій воді і не селяться у водоймах, багатих на органічні рештки, де часто можна зустріти личинок звичайного комара. На останньому, дев'ятому членику черевця в них є пучок довгих щетинок, так зване весло, і чотири листоподібних придатки, які є анальними зябрами.

Швидкість розвитку личинок залежить від температури води. При 20--25°С розвиток закінчується за 3--4 тижні, а при температурі 25--30°С тривалість розвитку скорочується приблизно вдвоє. Протягом літа на півдні розвивається 4--5 і більше поколінь малярійного комара. Лялечка малярійного комара дуже схожа на лялечку звичайного, лише більше зігнута і має коротші дихальні ріжки [18].

Дорослі малярійні комарі вдень ховаються в темних місцях, де сидять нерухомо на стінах і стелі, активний спосіб життя ведуть уночі. Як і в звичайного комара, самці живляться тільки нектаром, а самки в період розмноження -- кров'ю тварин і людини. Кров перетравлюється в них близько двох діб. Самці живуть всього кілька днів, самки -- до двох місяців. Восени самці незапліднені самки гинуть. На зимівлю залишаються запліднені самки, які ще не відклали яєць. У нерухомому стані вони перезимовують у захищених від вітру й різких коливань температури приміщеннях. Навесні самки вилітають із своїх притулків, коли середньодобова температура повітря досягає 5--7°С і сонце починає прогрівати водойми. Через 10--15 днів після вильоту вони відкладають яйця у воду, температура якої не менш 10 -- 11°С. За один раз самка може відкласти близько 200 яєць. Кладок кілька.

Боротьба з малярійним комаром як переносником збудника малярії -- це знищення місць, виплоду їхніх личинок: засипання водойм, осушування заболочених місцевостей. Крім того, на личинок діють отруйними речовинами. Важливо винищити дорослих комарів у місцях їхньої зимівлі (в льохах, сараях тощо). Звичайно їх викурюють. Для спостережень над різними стадіями розвитку комара можна взяти звичайну склянку або півлітрову консервну банку. До такої посудини налити трохи води, взятої з канави чи ставка. У спокійному стані личинка звичайного "комара зависає біля самої поверхні води, донизу головою, довга дихальна трубочка на передостанньому членику черевця міститься над водою. Якщо потурбувати личинки, вони негайно опускаються на дно і ховаються там. Рухаються личинки у воді за допомогою плавальних волосків, розміщених пучками на члениках тіла. Через деякий час личинки знову спливають на поверхню води, куди їх жене потреба у повітрі.

Відсадіть у банки, засаджені водяними рослинами, личинок і лялечок комарів і спостерігайте за їхнім розвитком. Запишіть, коли ви їх помістили, і ретельно відмічайте дати всіх линьок, перетворення у лялечок і вильоту дорослих комарів. Паралельно записуйте температуру води в банках і повітря в лабораторії.

У прісних водоймах живуть численні личинки комарів-дергунів, яких ще називають комарами-дзвінцями (родина Chironomidae). Ці комарі схожі на звичайних, але відрізняються від них більшими розмірами і довшими ніжками. Вони літають цілими роями. У тихі літні вечори рояться у повітрі над різними предметами, то підіймаючись над ними, то опускаючись. Такі рої складаються майже виключно з самців. Сідаючи на будь-який предмет, комарі виставляють вперед свої передні ніжки і весь час смикають ними, звідки і виникла назва комарів -- дергуни.

Ротові частини хірономід розвинені слабко і прокусити шкіру людини або тварин вони не можуть, а тому живляться рослинними соками.

Самки цих комарів відкладають яйця у воду, оточуючи їх драглистою прозорою речовиною. Форма яєць довгаста. З яєць вилуплюються личинки, які тричі линяють. До першої линьки личинки бувають сірими або безбарвними, а потім набувають зеленуватого або червоного кольору (від розчиненого у крові гемоглобіну). Личинки відомі під назвою «мотиля». Це цінний корм для риб.

Личинки хірономід живуть у спокійних водоймах з мулким дном (ставках, озерах, канавах та ін,). Вони плавають, згинаючи своє тіло то в один, то в другий бік, описуючи вісімку (за народним висловом, личинка «мотається», звідки і назва -- «мотиль»)..На передньому і задньому кінцях тіла личинки є дві пари псевдоніжок, за допомогою яких вона повільно повзає по дну водойми.

У деяких видів хірономід личинки будують трубки з рослинних решток. Є личинки, які роблять ходи всередині тканин губок і моховаток.

Дихають личинки всією поверхнею тіла. Крім того, на задньому кінці тіла у них є спеціальні органи дихання у вигляді ниткоподібних зябрових придатків.

Лялечка хірономід зовні відрізняється від лялечок інших комарів тим, що має трахейні зябра, розміщені на передній частині тулуба у вигляді двох кущоподібних пучків. Така лялечка нерухомо лежить всередині мулистої трубочки, з якої висуваються лише її зябра. Коли настає час вилуплювання, тіло лялечки переповнюється повітрям і швидко виштовховується на поверхню води, де її шкірка тріскається і з неї звільняється імагінальна стадія комахи.

Найпоширеніший вид комара -- дзвінець опушений (Chironomus plumosus). Видова назва пояснюється тим, що лапки передніх ніг дзвінця густоопушені.

Близькими до дзвінців є мокреці (родина Ceratopogonidae). Це дуже маленькі комахи з відносно довгим хоботком. Самки мокреців -- кровососи. Вони нападають на людину і тварин непомітно, їхні уколи болючі і спричинюють свербіння. Личинки живуть у річках, озерах. Вони мають напівпрозоре, тонке, як голка, тіло. Голова довга і вузька, груди складаються з трьох сегментів, черевце -- з дев'яти. Майже всюди поширений Culicoides pulikaris -- мокрець жагучий.

Мошки-кровососи (родина Simuliidae). Самки їх на відміну від комарів нападають на теплокровних тварин, на людину вдень (вночі вони неактивні). Уколи мошок болючі, викликають свербіння. Біль від укусу зумовлюється дією слини. При масовому нападі мошок на людину у неї підвищується температура, а тварини можуть навіть загинути. Самки відкладають яйця на каміння, листя, на уламки дерева. Кладки мають вигляд смугастих скупчень жовтувато-коричневого кольору. З яєць вилуплюються личинки. Вони поширені колоніями у водах з швидкою течією: струмках, річках, навіть водоспадах. У струмках вони тримаються підводного каміння і занурених у воду гілок прибережних кущів. Іноді така гілка буває суцільно вкрита личинками. Живляться вони дрібними інфузоріями, одноклітинними водоростями, дихають усією поверхнею тіла. Заляльковуються личинки, роблячи з павутинних ниток гострий лійкоподібний чохлик. У такому чохлику лялечка лежить нерухомо, висунувши назовні головний кінець з двома пучками білуватих ниток -- трахейних зябер. Чохлики кріпляться до субстрату відкритим кінцем до течії води. З лялечки вилуплюється комаха, яка з блискавичною швидкістю виноситься на поверхню води.

Тепловодні види дають три покоління на рік, а холодноводні -- лише одне.

Для спостереження за рухом личинок мошок їх вміщують у склянку або пробірку. При цьому легко переконатися, що вони погано плавають. Заднім кінцем, потовщеним на зразок булави, личинки швидко прикріплюються до дна і стінок посудини. На передньому кінці, з обох боків голови, є по парі чорних очних плям. Прикріплена личинка весь час згинає своє тіло у різні боки. Якщо личинку потурбувати, вона повзає як гусениця п'ядуна -- своєрідними крокуючими рухами: звільняючи задній кінець, вона підтягує тіло до переднього, а передній виносить уперед. За поверхню скла личинка чіпляється гачками, розташованими на вершині невеличкого сосочка, утвореного парою несправжніх ніжок грудного сегмента. Личинка тримається навіть за гладеньке скло: пряде павутинну сітку за допомогою залоз, які відкриваються на нижній губі, нею вистилає бобі дорогу і за неї ж чіпляється гачечками при пересуванні.

Охарактеризовані вище двокрилі комахи належать до підряду довговусих, або комарів (Nematocera). З прісними водоймами пов'язаний ще ряд представників підряду коротковусих двокрилих, або мух (Brachycera). Часто над водою літають мухи, трохи схожі на бджіл. Це мухи-львинки, зокрема львинка звичайна (Stratiomyia chamaeleon) з родини львинок (Stratiomyidae). Дорослі особини мають чорно-жовтуватий колір. На округлому черевці чергуються чорні і жовті смуги.

Личинки цих мух живуть у воді, і їх нерідко можна побачити весною в ставках і калюжах. Зустрічаються вони також біля самого берега в неглибокій воді, у заростях. Личинка має веретеноподібну форму з дуже звуженим хвостовим кінцем. Довжина тіла становить 4--5 см, спинний бік більш опуклий, ніж черевний. На задньому кінці тіла є пучок волосків, розташованих у вигляді розетки.

Дихає личинка атмосферним повітрям, захоплюючи його в дихальний отвір, розташований у центрі розетки на задньому кінці тіла. Поживою для личинки є дрібні органічні часточки, які вона знаходить, риючись у мулі. Личинки кілька разів линяють, зимують і навесні заляльковуються. Виліт дорослих комах припадає на початок літа. Самки відкладають на листках і стеблах прибережних рослин довгасті яйця чорного кольору.

Якщо перенести личинку у посудину з водою, можна спостерігати, як вона набуває вертикального положення, виставляючи з води задній кінець, при цьому розетка волосків розправляється по воді [18].

На дні водойм живуть личинки мухи дзюрчалки-бджоловидки (Eristaris tenax; з родини дзижчалок -- Syrphidae). Зовні вона нагадує осу або бджолу. Колір темно-бурий, черевце з яскравими жовтими плямами. Самка відкладає яйця в органічні рештки забруднених водойм (стічні канави, гнійні калюжі біля хлівів, помийні ями). З яєць вилуплюються личинки, які мають брудно-сіре циліндричне тіло з дуже довгим хвостовим відростком. Через це її ще називають «крискою». Цей відросток є дихальною трубкою, яка має здатність видовжуватися і скорочуватися. У витягнутому стані вона досягає 10 см, тимчасом як все тіло личинки не довше за 1,5 см. Личинка глибоко закопується у бруд, виставляючи назовні лише хвостовий відросток. Живиться личинка органічними рештками.

Перед заляльковуванням личинка виповзає з води на сухе місце. Покрив її стає оболонкою й для лялечки.

Якщо личинку пустити в банку з водою, можна спостерігати за її рухами. Вона починає повільно повзати, незграбно згинаючи при цьому тіло і намагаючись всвердлитись у дно посудини. Слід звернути увагу на прозорий шкірний покрив личинки, через який видно внутрішні органи.

У воді, у вологому ґрунті або в гнилій деревині живуть личинки різних видів ґедзів (родина Tabanidae), зокрема ґедзя бичачого (Tabanus bovinus). Ґедзі схожі на великих мух. Це чималих розмірів комахи з великими фасетковими очима. Ґедзь непомітно сідає на шкіру людини або тварини, дуже боляче кусає, роблячи глибокий прокол на шкірі. В слині ґедзя містяться коагуліни, які перешкоджають зсіданню крові. Влітку ґедзі дуже дошкуляють великій рогатій худобі і коням. Висисають кров тільки самки (їм це необхідно для дозрівання яйцеклітин), а самці живляться нектаром рослин. Самка ґедзя відкладає яйця купками на стебла і листя по берегах водойм. З яєць вилуплюються личинки, які падають у воду і далі розвиваються у водяному середовищі або сирому ґрунті, під мохом тощо. Найчастіше їх можна знайти у стоячих водоймах -- ставках, заболочених канавах і рідше -- в річках і струмках з повільною течією. Доросла личинка має брудно-сірий колір. її циліндричне тіло рівномірно звужене до обох кінців, 4,5 см завдовжки. На передньому кінці розміщена малесенька голівка з ледве помітними вусиками і міцними щелепами. Тіло личинки складається з 12 різко відмежованих сегментів.

Личинки ґедзів -- хижаки. Повзаючи серед мулу і решток рослин, вони нападають на личинок інших комах, дрібних молюсків і червів, у тому числі й дощових. Голова личинок може то втягуватися, то витягуватися з передньогрудей, причому гачки щелеп викидаються і, загинаючись донизу, впинаються в тіло жертви.

Звичайно личинки тримаються дна, але можуть плавати й на поверхні водойми. На другому році життя личинки заляльковуються. Перед цим вони виходять із води в будь-яке вологе місце і зариваються в грунт: під мох, під листя на ін. Тут вони перетворюються на лялечок. Через 2--3 тижні, залежно від температури, лялечка, активно рухаючись, виходить із землі, шкірка її тріскає і з неї вилітає дорослий ґедзь [8].

Крім справжніх ґедзів серед цієї родини поширені пістряк оздоблений (Chrysops pictus), що має крила з бурими плямами, та дощовиця світла (Haematopota hispanica) -- з блакитно-сірим тілом і мармуровими крилами. Ґедзі не тільки боляче кусають і цим завдають значної шкоди тваринам. Вони також є механічними переносниками збудників деяких хвороб (сибірської виразки, туляремії, трипанозомозу та ін.).

Висновок

1. Комахи, що живуть у прісних водоймах, належать до підкласу -- відкритощелепних, або справжніх комах (Ectognatha). Один з стародавніх і примітивних рядів цього підкласу -- бабки (ряд Odonata). По затінених вологих берегах стоячих водойм і на їхній поверхні часто зустрічаються ногохвістки, або вилохвістки, яких інакше називають колемболами (Collembola), або подурами (Podura).

2. На поверхні слабкопроточних водойм живуть водомірки озерні (Gerris lacustris) з родини водомірок (Gerridae). Характерним компонентом біоценозів прісних водойм є волохокрильці (ряд Trichoptera).

3. Одним з найбільших видів цієї рослини є плавунець облямований. У ставках і озерах часто зустрічається плавунець широкий з бурувато-чорним, широким тілом та полоскун розенчастий. Полоскунів особливо багато там, де є пуголовки, якими жуки та їхні личинки живляться. Дуже часто в наших прісних водоймах зустрічаються вертячки. Ці маленькі блискучі жучки зграйками дуже швидко снують по спокійній поверхні води, описуючи кола і спіралі. У прісних водоймах поширені різні види водолюбів. Найбільший із них -- водолюб великий чорний, водолюб малий чорний.

4. Певною мірою з прісними водоймами пов'язані численні представники ряду двокрилих. Це насамперед комарі справжні (родина Culicidae). У прісних водоймах живуть численні личинки комарів-дергунів, яких ще називають комарами-дзвінцями. Найпоширеніший вид комара -- дзвінець опушений. З прісними водоймами пов'язаний ще ряд представників підряду коротковусих двокрилих, або мух. Часто над водою літають мухи, трохи схожі на бджіл. Це мухи-львинки, зокрема львинка звичайна. На дні водойм живуть личинки мухи дзижчалки-бджоловидки. У воді, у вологому ґрунті або в гнилій деревині живуть личинки різних видів ґедзів, зокрема ґедзя бичачого. Крім справжніх ґедзів серед цієї родини поширені пістряк оздоблений.

Список використаних джерел

1. Андрианова Н.С. Экология насекомых: Курс лекций. - М., 1970. - 158 с.

2. Березина Н.А. Гидробиология. - М.: Легкая и пищевая пром-сть, 1984. - 360 с.

3. Винберг Г.Г. Первичная продукция водоемов. - Минск, 1960.

4. Жизнь животных: В 6-ти томах. - М., 1985.

5. Зверев И.Д. Книга для чтения по зоологии. -- М.: Просвещение, 1971.

6. Книга для читання по зоології.: Посібник для вчителів. - К., 1985.

7. Константинов А.С. Общая гидробиология. - М., 1986.

8. Мазурмович Б.Н., Коваль В.П. Зоологія безхребетних: Навчально-польова практика. - К.: Вища школа, 1982. - 184 с.

9. Савчук М.П. Зоологія безхребетних. - К., 1965. - 503 с.

10. Согур Л.М. Зоологія. Курс лекцій. - К.: Фітосоціоцентр, 2004. - 308 с.

11. Сытник К.М. и др. Словарь-справочник по экологии. - К.: Наук. думка, 1994. - 670 с.

12. Фауна України: В 40 томах. Редк. Топачевський В.А. та ін. - К., 1985.

13. Федорова А.И.. Никольская А.Н. Практикум по экологии и охране окружающей среды: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. завед. - М.: Гуманитарный издательский центр ВЛАДОС, 2001. - 288 с.

14. Фролова Е.Н., Щербина Т.В., Михина Т.Н. Практикум по зоологии беспозвоночных. - М.: Просвещение, 1985. - 231 с.

15. Шабатура М.Н., Матяш Н.Ю., Мотузний В.О. Зоологія. 7 кл. -- К.: Генеза, 1997.

16. Шалапенок Е.С., Запольская Т.И. Руководство к летней учебной практике по зоологии беспозвоночных: Учебное пособие. - Мн.: Высш. шк., 1988. - 304 с.

17. Шитиков В.К., Розенберг Г.С., Зинченко Т.Д. Количественная гидроэкология: методы системной идентификации. - Тольятти: ИЭВБ РАН, 2003. - 463 с.

18. Щербак Г.Й. Зоологія безхребетних. Кн. 1-3. - К.: Либідь, 1995.


Подобные документы

  • Дослідження тварин, що мешкають у водоймах України. Вивчення особливостей будови, процесів життєдіяльності і екології болотної черепахи, йоржа, сазана, пічкура, краснопірки, окуня, судака, ляща, лина, щуки, в'юна, сома, карася золотого, плітки і стерляді.

    контрольная работа [2,7 M], добавлен 18.09.2011

  • Характеристика видової та структурної різноманітності внутрішніх водойм. Особливості популяції водних організмів (гідробіонтів). Статевовікова структура організмів водойми. Внутрішньо-популяційна різноякісність. Чисельність та біомаса організмів водойми.

    курсовая работа [42,2 K], добавлен 21.09.2010

  • Аналіз видового складу фітопланктону. Характеристика каскаду Горіхувастих ставків. Визначення обсягу ставка. Особливості складу фітопланктону каскадів Горіхувастих ставків. Визначення первинної продукції фітопланктону і деструкції органічних речовин.

    дипломная работа [1,5 M], добавлен 24.01.2013

  • Життєві форми водних рослин і їх класифікація. Основні типи водних макрофітів. Значення гідроекологічної флори в самоочищенні водойм, макрофіти як індикатори екологічного стану водойми. Характеристики окремих рідкісних та типових видів водної рослинності.

    курсовая работа [48,3 K], добавлен 21.09.2010

  • Загальна характеристика типу членистоногих - найбагатшого видами типу тваринного світу. Особливості способу життя, будова і система органів класів ракоподібних, павукоподібних, комах. Їх розмноження і розвиток. Комахи з неповним та повним перетворенням.

    курсовая работа [48,1 K], добавлен 25.12.2010

  • Поняття та характеристика типів водних макрофітів, їх властивості та біологічні особливості. Макрофіти як індикатори екологічного стану водойми, значення гідроекологічної флори в самоочищенні водойм. Опис окремих рідкісних та типових видів макрофітів.

    курсовая работа [39,7 K], добавлен 21.09.2010

  • Розгляд розвитку комах з повним перетворенням на прикладі хруща травневого. Характеристика дускокрилих, двокрилих та перетинчистокрилих, їх відмінні особливості. Вивчення представників безкрилих кровосисних комах - бліх, та методи боротьби з ними.

    реферат [14,8 K], добавлен 26.06.2010

  • Загальна характеристика класу "савці". Зовнішня будова і спосіб життя Mammalia, особливості органів відчуття, дихальної та нервової систем. Походження та класифікація Mammalia, Філогенетичне дерево сучасних сімейств приматів. Походження Primates.

    реферат [15,8 M], добавлен 12.03.2019

  • Загальна характеристика та життєві форми комах. Ряд Одноденки (Ephemeroptera): опис властивостей та специфічні ознаки, поширення та особливості біології. Личинки одноденок, їх життєві форми. Використання личинок одноденок для визначення якості води.

    контрольная работа [901,0 K], добавлен 21.09.2010

  • Аналіз морфо-біологічних особливостей комах-запилювачів, визначення їх різноманітності. Пристосування ентомофільних рослин і комах до запилення. Характеристика комах-запилювачів з ряду Перетинчастокрилих. Роль представників інших рядів в запиленні рослин.

    курсовая работа [3,1 M], добавлен 21.09.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.