Оцінка експлуатаційних властивостей систем підлог

Загальні відомості про підлоги, поняття системи. Аналіз безшовних збірних систем підлоги Кнауф. Технічні та будівельно-фізичні характеристики плаваючих сухих основ, укладених на монолітні плити. Класи навантаження. Порівняння вартості різних систем.

Рубрика Строительство и архитектура
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 10.09.2013
Размер файла 3,0 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

[Введите текст]

Зміст

Вступ

1. Загальні відомості про підлоги

2. Поняття системи підлоги

3. Сухі основи підлоги

4. Системи порожнистих підлог

5. Подвійна підлога

6. Аналіз безшовних збірних систем підлоги Кнауф

7. Порівняння вартості 1 м2 підлоги різних систем Кнауф

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

В даний час в практиці будівництва велика увага приділяється конструкціям підлог, їх міцності, застосування матеріалів, що забезпечують надійність підлоги і тривалу його експлуатацію, мінімальну вартість і трудомісткість влаштування. Підлоги в житлових, громадських і промислових будинках повинні бути не тільки міцними, а й створювати комфортні умови для людей, що знаходяться в приміщенні.

Значно розширився спектр технологій з влаштування підлог у житлових і громадських будівлях. Це зумовлено не тільки появою на ринку все нових і нових матеріалів, але і новим обладнанням і пристроями для влаштування підлог з традиційних матеріалів.

Надійність і довговічність конструкції підлоги залежить від багатьох чинників, але насамперед від правильно підібраних матеріалів і їхніх властивостей.

В даній курсовій роботі розглядаються різні види підлогових покриттів, їхні властивості, сфери застосування, переваги та недоліки.

1. Загальні відомості про підлоги

Підлога - це багатошарова конструкція, що складається з таких головних елементів: покриття (так звана чиста підлога), прошарку, стяжок, основи (підстильного шару), гідроізоляційного та тепло-, звукоізоляційного шару (за потреби).

До підлоги ставлять високі вимоги щодо міцності й дотримання санітарно-гігієнічних норм. Вона може виконувати функції естетичного елемента приміщення. Влаштовують підлоги на перекриттях або ґрунті. Останнім часом їх улаштовують також по покриттю як головний елемент тераси.

Конструктивне вирішення підлоги вибирають з урахуванням його техніко-економічної доцільності в конкретних умовах будівництва та з урахуванням забезпечення:

надійності і довговічності прийнятої конструкції;

економічної доцільності використання різних видів матеріалів;

щонайповнішого використання фізико-механічних властивостей застосовуваних матеріалів;

максимальної продуктивності за рахунок використання технологічних властивостей матеріалів, ефективних засобів механізації та ін.

Зона впливу рідин унаслідок їх перенесення на підошвах взуття і шинах транспорту поширюється в усі боки (в тім числі суміжні приміщення) від місця змочування підлоги:

водою і водними розчинами - на 20 м;

мінеральними оливами й емульсіями - на 100 м.

Проектування підлог, у свою чергу, здійснюють залежно від інтенсивності впливу на них механічних навантажень, рідин, агресивного середовища і кліматичних умов будівництва, згідно зі СНиП 2.03.13-88 «Полы».

Інтенсивність впливу рідин на підлогу слід вважати:

малою - незначний вплив рідин на підлогу; поверхня підлоги суха чи трохи волога; покриття підлоги рідинами не просочується; для прибирання приміщень воду зі шлангів не розливають;

середньою - періодичне зволоження підлоги, що зумовлює просочування покриття рідинами; поверхня підлоги зазвичай волога або мокра; рідини по поверхні підлоги стікають періодично;

великою - постійне або часто повторюване стікання рідин по поверхні підлоги.

Таблиця 1.1 - Інтенсивність механічних навантажень підлог

Механічний вплив

Інтенсивність механічного навантаження

Досить значна

Значна

Помірна

Слабка

Рух пішоходів на 1 м ширини проходу, число людей за добу

-

-

500 і більше

Менше 500

Рух транспорту на гусеничному ходу на одну смугу руху, од/доба

10 і більше

Менше 10

Не допускається

Не допускається

Рух транспорту на гумовому ходу на одну смугу руху, од/доба

Понад 200

100 - 200

Менше 100

Тільки рух ручних візків

Рух візків на металевих шинах, перекочування круглих металевих предметів на одну смугу руху, од/доба

Понад 50

30 - 50

Менше 30

Не допускається

Удари при падінні з висоти 1 м твердих предметів масою, кг, не більше

20

10

5

2

Волочіння твердих предметів з гострими кутами і ребрами

Допускається

Допускається

Не допускається

Не допускається

Робота гострим інструментом на підлозі (лопатами та ін.)

Допускається

Допускається

Не допускається

Не допускається

Миття підлоги (без розливання води) і зрідка випадкове потрапляння на неї бризок, крапель тощо не вважають впливом рідин на підлогу.

Покриття - верхній шар підлоги, що безпосередньо піддається експлуатаційним впливам.

Прошарок - проміжний шар підлоги, що зв'язує покриття з нижче розміщеним шаром підлоги, слугує для вирівнювання і підготовки нижче розміщеного шару під укладання покриття; як прошарок застосовують синтетичні клеї, бітумні мастики, цементно-піщані розчини та інші матеріали.

Рис. 1.1

Стяжка (основа під покриття) - шар підлоги, що слугує для вирівнювання поверхні нижче розміщеного шару підлоги або перекриття, надання конструкції підлоги заданого уклону, заховання різних трубопроводів, розподілу навантажень по нежорстких нижче розміщених шарах підлоги на перекритті.

Підстильний шар (основа) - шар підлоги, що розподіляє навантаження на ґрунт. Його виконують з гравію, шлаку, щебеню, бетону, асфальтобетону, кругляка або іншого матеріалу.

Гідроізоляційний шар (шари) - шар, що перешкоджає проникненню крізь підлогу води та інших рідин, а також потраплянню в підлогу ґрунтових вод.

Звукоізоляційний шар - шар, що забезпечує звукоізоляцію згідно зі СНиП ІІ-12-77 «Защита от шума».

Теплоізоляційний шар -конструктивний елемент, що виконується при улаштуванні підлог у житлових і громадських приміщеннях, а також у приміщеннях спеціального призначення (морозильні камери та ін.) Він зменшує теплопровідність підлоги і виконується з теплоізоляціонних матеріалів (шлак, керамзит, жорсткі мінераловатні плити і т. п.).

Найбільшого поширення як прошарки підлог набули саморозтічні полімерцементні маси. Властивості цих матеріалів дають змогу вирівняти поверхню під подальше укладання практично будь-яких покриттів.

Залежно від інтенсивності механічного впливу підбирають і марку суміші. Основним критерієм оцінки є міцність на стиск. Так, за слабких навантажень міцність на стиск саморозтічних сумішей має бути не менше 15 МПа, помірних - не менше 25, значних - не менше 30, дуже значних - не менше 40 МПа.

Залежно від міцнісних характеристик прошарку, його адгезії до основи і когезійної міцності поверхневого шару визначають можливість укладання того чи іншого покриття .

Таблиця 1.2 - Вимоги до прошарку залежно від типу покриття, що укладається, та інтенсивності механічних впливів

Інтенсивність механічних впливів

Тип покриття

Характеристика прошарку

Товщина шару, мм

Міцність на стиск, МПа, не менше

Адгезія до бетону, МПа, не менше

Когезійна міцність поверхневого шару, МПа

Слабка

З натурального дерева

Штучний паркет, художній паркет, паркет-дошка, щитовий паркет

3

30

1

1,5

Слабка

Полімерні

Лінолеум, у тім числі на основі натурального зв'язника; плитка ПВХ

2

15

0,5

0,8

Значна

Поліуретанові та епоксидні

6

40

1,5

2,0

Слабка і помірна

Акрилові

3

25

1,0

1,5

Слабка і помірна

Мінеральні

Плитка із природного каменю, штучна плитка під природний камінь

3

25

1

1,5

Слабка

Керамічна плитка

2

15

0,5

0,8

Слабка

Комбіновані

Килимові покриття

2

15

0,5

0,8

Слабка

Ламінат, коркові

3

25

1

1,5

Слабка

Тонкошарові полімермінеральні плитки великих розмірів

5

30

1

1,5

Слабка і помірна

Фарби

Поліуретанові, епоксидні

6

30

1

1,5

Слабка

Акрилові

3

25

1

1,5

Стяжки у підлогах застосовують у тих випадках, коли потрібно:

вирівняти поверхню шару, що лежить нижче;

заховати комунікаційні трубопроводи;

розподілити навантаження по тепло- і звукоізоляційному шару;

створити потрібні уклони;

створити належну поверхню під гідроізоляцію.

Суміші для влаштування стяжок характеризують насамперед міцнісними показниками, строками тужавлення і ступенем складності при укладанні

Таблиця 1.3 - Вимоги до стяжок залежно від інтенсивності механічних впливів і конструкції підлоги

Інтенсивність механічних навантажень

Призначення приміщення

Товщина шару, мм, не менше

Характеристика стяжки

Міцність на стиск, МПа, не менше

Адгезія до бетону, МПа, не менше

Когезійна міцність поверхневого шару, МПа, не менше

Слабка

Житлові приміщення, приміщення адміністративних будинків

по бетонній основі

по роздільному шару

5

35

15

25

0,5

-

0,8

1,0

Помірна

Громадські будинки - торгові зали магазинів, аудиторії та ін.

по бетонній основі

по роздільному шару

20

40

25

30

0,8

-

1,0

1,0

Значна

Промислові приміщення по бетонній основі

20

35

1,0

1,2

Товщину підстильного шару розраховують залежно від діючого на підлогу навантаження, застосовуваних матеріалів і властивостей ґрунту, на який він укладається.

Бетонний підстильний шар:

у житлових і громадських приміщеннях має бути завтовшки не менше 80 мм, мати міцність на стиск не менше 25 МПа;

у виробничих приміщеннях товщина шару має бути не менше 100 мм, а міцність бетону на стиск - не менше 35 МПа.

Особливі вимоги ставлять до основи при застосуванні епоксидних чи поліуретанових покриттів - міцність на стиск їх має бути не менше 35 МПа, міцність поверхневого шару на відрив - не менше 1,5 МПа, вологість епоксидних покриттів - не більше 2 %.

Дефекти в основі і способи їх усунення (відновлення бетону, цементно-піщаної стяжки, мозаїчних покриттів), які трапляються найчастіше, наведено нижче.

Дефект основи

Спосіб усунення

Втрата міцності верхнього шару

Ослаблений шар потрібно видалити за допомогою ручного інструменту (скребачки, металевої щітки та ін.). На великих площах зняти верхній шар за допомогою фрезерувальної машини

Поверхня основи вкрита цементним «молочком»

Поверхню очистити за допомогою будь-якого інструменту чи механічних пристосувань

Мозаїчні покриття, в поверхневому шарі яких у процесі експлуатації накопичились пил, бруд, кіптява, оливи тощо

Верхній шар на глибину 2 - 3 мм потрібно видалити за допомогою фрезерувальної машини

Раковини, виїмки, порожнини

Слід очистити, заґрунтувати і закрити

Неглибокі тріщини

Тріщини треба обробити, очистити від пилу, проґрунтувати і закрити

Глибокі тріщини, що ділять основу на окремі ділянки

У бетонній основі потрібно зробити перпендикулярно до тріщини надрізи завширшки 8 - 10 мм і завглибшки 25 - 30 мм; довжина надрізів має бути 100 - 150 мм, а відстань між ними - 150 - 200 мм. Потім шви очистити, заповнити епоксидною масою і вставити металеві стрижні, краще з рифленою поверхнею і знову заповнити епоксидною масою

Плями оливи

Видалити механічно, зняти шар, просочений оливою, на всю глибину просочення

Бітумні включення

Поверхню очистити механічно, в разі потреби видалити за допомогою уайт-спіриту, сольвенту тощо

Гідроізоляцію для захисту підлоги від впливу води та інших рідин варто передбачати за середньої і великої інтенсивності їхнього впливу на підлогу згідно зі СНиП 2.03.13-88.

Середньою вважають інтенсивність впливу за періодичного зволоження підлоги, що призводить до просочування покриття рідинами; поверхня підлоги зазвичай волога або мокра; рідини по поверхні підлоги стікають періодично.

Великою є інтенсивність впливу за постійного чи часто повторюваного стікання рідин по поверхні підлоги.

Якщо підлога знаходиться в зоні небезпечного капілярного підняття ґрунтових вод, гідроізоляцію слід улаштовувати з боку впливу води. Як правило, для цих цілей використовують рулонні або мастикові бітумно-полімерні матеріали. За таким самим принципом улаштовують гідроізоляцію в разі розміщення бетонного підстильного шару нижче рівня вимощення будинку в приміщеннях, де відсутній вплив на підлогу стічних вод середньої і великої інтенсивності.

Звукоізоляцію конструкції підлоги влаштовують у житлових, громадських і адміністративних будинках по міжповерхових перекриттях. Як правило, по основі підлоги укладають комунікаційні трубопроводи, тому під час вибору матеріалу для звукоізоляції потрібно враховувати і цей важливий чинник.

Для звукоізоляції використовують різні типи матеріалів, у тім числі мінеральні плити, спучені полімерні рулонні плівки тощо, по яких надалі треба укладати стяжку з досить жорсткими вимогами щодо її властивостей - високою міцністю, тріщиностійкістю, значною товщиною шару. Наприклад, по мінераловатних плитах рекомендується бетонна стяжка завтовшки не менше 70 мм. Ставиться також ціла низка інших вимог, покликаних забезпечити її монолітність і цілісність для укладання надалі по ній покриттів підлоги.

Аналіз пропонованих на будівельному ринку технологій для влаштування покриттів підлоги, показує, що їх можна класифікувати по виду матеріалів, конструктивним, технологічних або експлуатаційним особливостям.

Рис. 1.2 - Класифікація покриттів підлог

Таблиця 1.4 - Сфери застосування різних типів покриттів

Тип покриття

Сфера застосування

З натуральної деревини

Штучний шпунтований паркет завдовжки не більше 400 мм

 з порід дерева, чутливих до набухання (бук, клен, ясен, береза, граб)

Для влаштування покриттів підлог житлових, громадських і адміністративних будинків за звичайних умов експлуатації

температура 15 - 30 С, відносна вологість 15 - 70 % і слабка інтенсивність механічних впливів

Переважно житлові приміщення

 з порід дерева, менш чутливих до набухання (дуб, акація)

Переважно громадські і адміністративні будинки

Штучний шпунтований паркет завдовжки понад 400 мм

Штучний нешпунтований паркет розміром понад 250   50  10 мм

 з порід дерева, чутливих до набухання

 з порід дерева, менш чутливих до набухання

Штучний нешпунтований паркет розміром понад 250   50  10 мм

Те саме

Художній паркет, паркет-дошка, щитовий паркет

Полімерні

 Рулонні (лінолеум)

Для влаштування покриттів підлог у житлових, громадських, адміністративних будинках, а також побутових і виробничих приміщеннях зі слабкими механічними впливами, що експлуатуються за звичайних умов

Гумові

Лінолеум із натурального зв'язника

Плиткові

Мастикові

Поліуретанові

Для влаштування покриттів підлог у громадських, адміністративних будинках і промислових приміщеннях з помірними механічними впливами, в тім числі експлуатовані за умов впливу агресивного середовища, мають гідроізоляційні властивості

Епоксидні

Для влаштування покриттів підлог у громадських, адміністративних будинках і виробничих приміщеннях, стійкі до впливу помірних навантажень і агресивного середовища

Полімерцементні

Саморозтічні наливні маси

Для влаштування покриттів підлог у виробничих, складських та ін. допоміжних приміщеннях під помірні і значні навантаження, що експлуатуються за звичайних умов

 Асфальтобебонні суміші

Для влаштування покриттів підлог у виробничих, складських та ін. допоміжних приміщеннях під помірні і значні навантаження, що експлуатуються за звичайних умов

 Полімерцементні маси під натуральний камінь

Те саме

Мінеральні

 Плитка із природного каменю

Для влаштування покриттів підлог у громадських, адміністративних будинках і виробничих приміщеннях, стійких до дії помірних навантажень

 Керамічна плитка

Для влаштування покриттів підлог у побутових і виробничих приміщеннях за звичайних умов експлуатації

 Штучна плитка під природний камінь

Для влаштування покриттів підлог у промислових приміщеннях, адміністративних і громадських будинках. Стійка до дії значних навантажень. За умов агресивних впливів потрібно застосовувати кислотостійку плитку

 Мозаїчні і бетонні підлоги

Для влаштування підлог у промислових, складських та ін. приміщеннях. Стійкі до дії помірних навантажень за звичайних умов експлуатації

Комбіновані

 килимові покриття

 рулонні

Для влаштування покриттів підлог у житлових і громадських будинках за звичайних умов експлуатації

коркові

основа із ПХВ

Те саме

основа - фанера і без основи

«

 Тонкошарові поліровані полімермінеральні плити великих розмірів

Для влаштування покриттів в адміністративних, громадських і житлових будинках, у тім числі підлог з підігрівом

Спеціальні

 Струмопровідні

Для влаштування покриттів підлог у промислових приміщеннях зі спеціальною вимогою стосовно електростатики

 Хімічно стійкі

Для влаштування покриттів підлог у промислових приміщеннях, що експлуатуються за умов впливу агресивного середовища

 Фарби

Застосовують сумісно із самовирівнювальними масами Ceresit и Thomsit для влаштування підлог у промислових і побутових приміщеннях

До покриттів підлог у виробничих приміщеннях харчової промисловості ставлять особливі вимоги, а саме:

відповідно до санітарних і гігієнічних вимог поверхня покриття не повинна бути джерелом пилу і має легко піддаватися прибиранню;

поверхня покриття і шви мають бути позбавлені гострих країв, тріщин та інших дефектів, де можуть накопичуватися виробниче сміття, пил, бруд і мікроорганізми;

покриття слід укладати так, щоб забезпечити належний стік рідин із поверхні підлоги;

покриття має бути несприйнятливим до розвитку мікроорганізмів, особливо цвілі і грибків, і не сприяти їх розвитку;

у процесі експлуатації покриття не повинне виділяти шкідливих речовин, у тім числі запахів;

поверхня покриття має бути неслизькою, стійкою до стирання і досить міцною;

покриття має витримувати інтенсивний вплив механічних навантажень, бути стійким до впливу різних температур: від -40 С (холодильники, рефрижератори) до +150 С; витримувати циклічні гідротермічні впливи (дія гарячої води понад 80 С під час прибирання приміщення);

покриття не повинне вбирати речовин, що виділяються в процесі виробництва тих чи інших продуктів, а також мийні засоби і розчинники;

покриття має бути ремонтопридатним.

2. Системи підлоги

Системи підлоги можна поділити на підлоги з сухою основою та підлогові системи. Сухі основи підлоги (сухі монолітні підлогові системи) застосовують переважно у будівництві житлових та офісних споруд, будівель для медичних установ, готельних та адміністративних споруд. При санації та відновленні будівель сухі основи підлоги застосовують насамперед завдяки невеликій масі, сухому способу монтажу та сприятливим акустичним, теплозахисним і протипожежним властивостям.

Підлогові системи, наприклад, подвійні підлоги та порожнисті підлоги, в основному застосовують в будівництві офісних та адміністративних споруд. Вони є оптимальним варіантом особливо в таких випадках, коли в порожнинах прокладають кабелі та трубопроводи, або коли передбачається проведення наступних інсталяційних робіт у великих офісних приміщеннях, комп'ютерних залах і лабораторіях. Завдяки універсальним можливостям для прокладення трубопроводів і комунікацій вони особливо підходять для офісних приміщень, коли на момент укладання підлоги ще не визначений наступний розподіл приміщення на зони.

Таблиця 2.1 - Підлогові системи в сухому будівництві: властивості та сфери застосування

Підлогова система

Сфера застосування

Матеріали

Протипожежний захист

Сухі основи підлоги (суха безшовна підлога)

Системи основи підлоги, які укладаються сухим способом, складаються залежно від вимог із вирівнювального шару насипного матеріалу, шару звукоізоляційного матеріалу ( від ударного шуму) та підлогової плити типу ТЕ чи плити основи.

Модернізація, санація, розбудова житлових, офісних та мансардних приміщень. Оптимальний варіант для підлог, що монтуються на перекриттях з деревґяних балок.

Підлогові плити з гіпсокартонних, гіпсоволокнистих плит, а також плит із силікату кальцію або деревостружкових плит.

F 30-F 120

Порожнисті підлоги

Монолітні підлоги, які складаються із замкнутої поверхні на "склепінні" та стаціонарної опалубки; у порожньому просторі між несучим перекриттям та підлогою (від 40 до 200 мм) розташовують лінії різних комунікацій. Відстань між опорними стояками становить від 200 до 300 мм; загальна конструкційна висота - від 65 до 190 мм; оптимальний варіант для великих навантажень.

Офісні приміщення та холи з великою щільністю комунікацій, комп'ютерні зали, майстерні та зали, які відповідають звичайним вимогам щодо універсальності та можливості контролю.

Склеписті або опорні стояки з пластмаси, металу або каменю, стаціонарна опалубка з гіпсокартонних, гіпсоволокнистих або сталевих плит; наливна бетонна суміш для укладання монолітної підлоги.

F 30-F 90

Подвійні підлоги

Універсальні підлогові системи з окремих плит стандартного розміру 600 x 600 мм; подвійні підлоги укладають на несучому перекритті з обпиранням на стояки. Залежно від сфери застосування можна обирати різну висоту укладання підлоги (від 60 до 1200 мм та вище). Плити можна заміняти в будь-якому місці.

Офісні приміщення та коридори з великою щільністю комунікацій та/або вимогами до можливості внесення змін до горизонтальних проекцій, комп'ютерні зали, приміщення для розподільних пристроїв, радіо- та телевізійні студії, лабораторії, майстерні та чисті приміщення, які відповідають високим вимогам щодо універсальності та можливості контролю.

Деревностружкові плити, сталь, алюміній, штамповані металеві конструкції з мінеральними наповнювачами, армований легкий бетон або бетонне заповнення; гіпсоволокнистий матеріал, сульфат кальцію.

F 30-F 60

3. Сухі основи підлоги

Сухими основами підлоги називають усі покриття (обшивки, облицювання) підлоги, котрі укладають сухим способом на плоску поверхню, які спроможні витримувати навантаження. До них належать:

обшивки підлоги, які укладають на перекриття по дерев'яних балках;

системи сухих монолітних підлог, які зазвичай укладають в так названий плаваючий спосіб.

Сухі основи підлоги застосовують насамперед у таких випадках, коли вирішальними є критерії оперативного введення будівлі в експлуатацію, невеликої власної маси підлогової конструкції або запобігання зволоженню будівельної конструкції Вони часто застосовуються під час проведення робіт із санації перекриттів на дерев'яних балках. Окремі системи основ підлоги розрізняються переважно за видом матеріалу, що використовують для виготовлення плит. Вони застосовуються у вигляді готових багатошарових елементів або окремих плит. Під час укладання останні з'єднуються між собою за допомогою:

ступінчастого з'єднання ;

систем з'єднання в шпунт і гребінь;

з'єднання в стик із перев'язуванням (у два шари), після чого вони склеюються чи скріпляються скобами із силовим замиканням.

Рис. 3.1 - Ступінчасте з'єднання елементів в стик

Рис. 3.2 - З'єднання в стик елементів у шпунт і гребінь

В Німеччині поширені такі системи сухих основ підлоги:

деревностружкові плити V100, з'єднання по периметру в шпунт і гребінь - залежно від відстані між точками обпирання мінімальна товщина має бути не менше 19 мм, у варіанті плаваючої основи підлоги - 25 мм;

сухі основи підлоги з гіпсоволокнистих плит розмірами 2 x 10 мм або 2 x 12,5 мм, із шаром клею, нанесеного на заводі-виробнику, зі ступінчастим з'єднанням по периметру;

елементи сухої основи підлоги з трьох шарів спеціальних гіпсокартонних плит, вздовж зі шпунтом та гребенем, з торця - зі ступінчастим з'єднанням, загальна товщина приблизно 25 мм;

елементи сухої основи підлоги з гіпсових будівельних плит завтовшки 12,5 мм, які склеюють між собою на будівельному майданчику;

гіпсокартонні/деревностружкові плити завтовшки 20 мм, які укладають одним шаром, зі з'єднанням у шпунт і гребінь;

деревностружкові плити на цементному в'яжучому (арболіт), які укладають одним чи двома шарами;

суха монолітна підлога з двох будівельних плит із нанесеним на заводі-виробнику клеєм та використанням цементу на будівельному майданчику, зі ступінчастим з'єднанням по периметру.

Більшість сухих основ підлоги виготовляють у вигляді комбінованих елементів. При цьому матеріали, з яких виготовлені плити, зі зворотного боку оклеюють ізоляційними матеріалами на основі мінеральної вати або жорсткого пінополістиролу. В іншому варіанті можна укладати ізоляційні матеріали без приклеювання.

Поверхні перекриття підлоги у будинку без підвалу (підлогові плити) слід ущільнювати (герметизувати) відповідно до групи навантаження згідно з вимогами стандарту DIN 18195.

У зв'язку з наявністю залишкової вологи, що на практиці трапляється досить часто, на всю поверхню залізобетонних перекриттів слід укладати покриття. Ці плівки або листи (смуги) слід укладати зі стиком внапусток, надаючи їм подібну до ванни форму, тобто з підйомом по краях приблизно на висоту 10 см у місцях примикання до прилеглих елементів будівельної конструкції. Якщо немає підстав для очікування збільшення вологості або наявності залишкової вологості у підлоговому перекритті, від застосування паронепроникної плівки можна відмовитися.

Перекриття по дерев'яних балках не обов'язково покривати паронепроникною плівкою з обох боків. Оскільки конструкція перекриттів по дерев'яних балках є відносно паропроникною, утворення бар'єру для пари під сухою основою підлоги може виявитися проблематичним з точки зору будівельної фізики. Для захисту від конденсації вологи, особливо дощатих підлог, слід використовувати паропроникні матеріали, наприклад гофрований папір, картон або аналогічні матеріали. Якщо для забезпечення вимог щодо тепло- та вологозахисту виникає потреба у застосуванні паронепроникних плівок, їх завжди слід розміщувати з нижнього боку перекриття по дерев'яних балках, тобто над основою підлоги чи облицюванням перекриття.

Оскільки майже всі матеріали, з яких виготовляють плити основи підлоги, відрізняються невеликою власною міцністю на вигин, вони мають прилягати до перекриття, на яке укладаються, всією поверхнею. В разі наявності нерівностей перекриття, на яке укладається основа підлоги, виникає потреба у вирівнюванні висоти залежно від встановлених допусків

Таблиця 3.1 - Заходи по вирівнюванню нерівностей підлоги

Нерівності понови підлоги

Матеріали для вирівнювання

< 2 мм

Плити з жорсткого пінопласту або волокнисті ізоляційні плити

< 5 мм

Плити з м'якого пінопласту (наприклад, поліетилену)

< 10 мм

Самовирівнювальні шпаклювальні маси В'яжучі для будівельних розчинів

10 -20 мм

Самовирівнювальні шпаклювальні маси з дрібнозернистими заповнювачами у співвідношенні 1 :2 (наприклад, з промитим піском, крива гранулометричного складу від 0 д 2,0 мм)

10-25 мм

Цементно-піщані суміші у співвідношенні 1:5

> 10 мм

Сухі насипні вирівнювальні матеріали

Сухі насипні матеріали застосовують для вирівнювання нерівностей перекриття під сухою основою підлоги, висота яких перевищує 10 мм. Вони маюіь теплоізоляційні властивості, тобто їх можна застосовувати як єдиний або додатковий теплоізоляційний матеріал. Окрім цього, вони підвищують рівень захисту конструкції перекриття від ударного шуму.

Комунікаційні лінії (підведення холодної та гарячої води, каналізації, електромережі тощо) можна безпосередньо засипати відповідним матеріалом. При цьому залежно від насипного матеріалу мінімальна товщина шару для перекриття становить від 10 до 20мм, починаючи від верхньої кромки площини, в якій розташовані лінії комунікацій. Лінії комунікацій слід кріпити до перекриття механічним способом, щоб динамічні переміщення не призводили до порушення щільності насипного матеріалу. При цьому слід зважати на необхідність акустичної ізоляції.

Залежно від вимог щодо теплоізоляції або ізоляції від ударного шуму, не і пред'являються до структури підлоги, використовують ізоляційні матеріали типів WD, T, TK. Укладання основи підлоги безпосередньо на перекриття є можливим лише за умови невеликих допустимих нерівностей поверхні V разі наявності більших нерівностей спочатку слід вирівняти поверхню Міцність ізоляційних матеріалів на стискання внаслідок невеликої власної міцності на вигин слід обирати вищою, ніж у разі укладання монолітних підлог

вологим способом. Надто м'які чи недостатньо тверді ізоляційні матеріали дають усадку при навантаженні (наприклад, внаслідок пересування). Надто великий пружний прогин підлоги призводить до того, що утворені коливання можуть передаватися предметам оснащення, встановленим на поверхні цієї підлоги. У разі застосування твердих покриттів підлоги, наприклад керамічної плитки чи каменю, плит основи підлоги, укладених на надто м'який шар матеріалу, значно зростає ризик утворення тріщин. У разі застосування ізоляційних матеріалів на основі жорсткого пінопласту слід обирати марку?PS30; слід застосовувати волокнисті ізоляційні матеріали з ізоляційних монолітних плит типу ТК високої щільності.

В разі необхідності забезпечити додаткове вирівнювання висоти вже рівного перекриття, наприклад, для вбудовування комунікаційних ліній під сухою підлогою, можна використати легкі будівельні плити із арболіту, плити з пористого бетону або жорсткого пінопласту марки ?PS30. В цьому випадку суху основу підлоги слід укладати під прямим кутом до ізоляційних чи вирівнювальних плит.

Ізоляційні матеріали, які мають забезпечувати ізоляцію від ударного шуму (плити для ізоляції від ударного шуму), слід укладати лише в один шар.

Покриття для сухих основ підлоги укладається безпосередньо на основу після затвердіння клейових з'єднань плит.

На елементи основи підлоги можна укладати такі покриття:

пружні покриття (полівінілхлорид - ПВХ, лінолеум, корок);

текстильні покриття (килимові покриття підлоги);

тверді покриття (керамічні плитки, природний камінь, паркет та ламінат).

Для укладання покриттів у вигляді смуг, наприклад, килимових та ПВХ-покриттів, слід спочатку зашпаклювати всю поверхню основи підлоги залежно від товщини покриття. Нанесення шару шпаклівки завтовшки принаймні 2 мм на всю поверхню основи для укладання плит із більшості матеріалів є необхідним також у тому разі, коли покриття має відповідати вимогам щодо стійкості до пошкодження від пересування стільця на коліщатах. Поверхні підлоги, які вкриватимуться плиткою чи паркетом, шпаклювати не слід.

Для приклеювання застосовують термоклей, контактний та реакційний клей або клеї з мінерального в'яжучого. Розмір керамічних плиток та елементів покриття з каменю слід обмежувати до 300 х 300 мм. Згідно з вимогами стандарту DIN EN 12057 необхідна міцність керамічного покриття на розтяг при вигині має становити >25 Н/мм. Приклеювання плиток з відповідними властивостями до сухої основи підлоги здійснюється з нанесенням тонкого шару клею. Як основу для покриття з керамічних плиток слід використовувати плити з мінерального в'яжучого (наприклад гіпсові будівельні плити, будівельні плити з цементом у якості в'яжучого). Деревностружкові плити не є придатними для застосування в якості основи для такого покриття внаслідок того, що їх характеристики усадки та набрякання значно відрізняються від характеристик плитки. У вологих приміщеннях (наприклад ванних кімнатах) всю площу поверхні сухих монолітних підлог спочатку слід ретельно ущільнити. Властивості клею для керамічної плитки, ущільнювального матеріалу та сухої монолітної підлоги мають бути узгоджені між собою, щоб забезпечити можливість тривалої експлуатації основи підлоги без пошкоджень. В іншому разі ймовірність пошкодження навіть без впливу вологи зростає зі збільшенням:

відстані між точками обпирання елементів сухої основи підлоги;

габаритів керамічної плитки.

Для підвищення міцності сухої основи підлоги на вигин можна розташовувати додаткові вирівнювальні шари з плит, виготовлених із придатних до цього матеріалів.

Покриття з паркету укладається переважно на деревностружкові або фанерні плити, оскільки останні мають аналогічні характеристики усадки та набрякання. Якщо передбачається укладання паркету на основу на мінеральній базі, наприклад, на суху основу підлоги з гіпсових будівельних плит, слід перевірити, чи є вона придатною для застосування як основа під паркетне покриття. Для укладання на такі основи перевагу слід надавати різновидам так званого паркету з малим зсувом, наприклад, багатошаровому проклеєному готовому паркету чи плитам з ламінату на дерев'яній основі. При цьому слід дотримуватися інструкцій щодо укладання, а саме критеріїв вибору типу та товщини паркету, способу укладання та клею.

Взагалі паркет можна укладати лише після того, як вологість будівельної споруди зменшиться настільки, що відносна вологість повітря вже не перевищуватиме приблизно 50%. Щоб уникнути непотрібного зволоження паркетної підлоги, слід застосовувати лише такі клеї, які взагалі не містять або містять невелику кількість води. Залежно від виду основи підлоги деформаційні шви слід розташовувати через кожні 10-15 метрів.

Ширина необхідних деформаційних швів по краях приміщення між стінами та основою підлоги, а також між стіною та паркетним покриттям має становити не менше 10 мм.

Акустична ізоляція основи підлоги від прилеглих елементів будівельної конструкції (стін, опор) забезпечується за допомогою розміщення по краях смуг із ізоляційного матеріалу завтовшки приблизно 10мм

Місця примикання до монолітної підлоги, облицювання з керамічних плиток, природного каменю або порожнистої підлоги слід підпирати кутовими шинами.

В місці примикання сухої основи підлоги до монотної слід підкладати деревностружкову плиту.

Наявні роздільні чи захисні плівки слід підтягнути вгору в граничних зонах. У вологих приміщеннях (наприклад, ванних кімнатах) основу підлоги та прилеглу зону стіни слід ущільнити за допомогою відповідної ущільнювальної маси.

У місцях стиків елементів сухої основи підлоги в зоні біля дверей і під підкладати елементи з силовим замиканням.

Для цього можна використовувати дошки з дерева або смуги з плит.

При цьому необхідно стежити за тим щоб підкладний елемент також прилягав зверху до смуги з ізоляційного матеріалу, щоб ця смуга не утворювала звуковий місток.

Плаваючі сухі основи підлоги можна застосовувати для зменшення рівня ударного шуму, укладаючи їх на монолітні перекриття та перекриття по дерев'яних балках.

Можливість зменшення рівня ударного шуму залежить переважно від конструкції несучого перекриття, структури сухої основи підлоги та динамічної жорсткості ізоляційного матеріалу.

4. Системи порожнистих підлог

У тих зонах будівлі, в яких мають бути дотримані звичайні вимоги щодо забезпечення можливості контролю, за відсутності потреби у вбудовуванні в підлогу комунікаційних ліній із надто великим перерізом, застосовуються насамперед порожнисті підлоги. Невелика монтажна висота, велика несуча спроможність, достатні протипожежні властивості, добра теплоємність та замкнута поверхня є тими критеріями, які визначають можливість використання систем порожнистих підлог.

Несучий шар зазвичай утворює самовирівнювальна монолітна підлога. Можна застосовувати також цементні та сухі монолітні підлоги. Основою шару монолітної підлоги є стаціонарна опалубка, яка постачається замовникам переважно у вигляді рулонного ПВХ-матеріалу; іншим варіантом є укладання пружних фасонних плит, по яких можна ходити, до котрих ще на заводі-виробнику формуються опорні ніжки-стійки з матеріалу, з якого виробляється монолітна підлога, чи з пластмаси. Альтернативою є гіпсокартонні плити, в яких заздалегідь висікаються отвори ще на заводі-виробнику. У цих отворах уже за місцем монтажу встановлюють опорні стійки з ПВХ із різьбою, які дозволяють вирівнювати основу підлоги. Хоча після монтажу монолітної підлоги елемент опалубки ще виконує другорядну несучу функцію, проте, в цьому разі виключається можливість ламання плит, оскільки шар монолітної підлоги завдяки високій жорсткості перебирає на себе переважну частину статичних навантажень. Можливість створення додаткового доступу до підпідлогової порожнини, а також для робіт із комунікаційними лініями забезпечується за рахунок утворення додаткових отворів.

Оскільки зазвичай шар монолітної підлоги укладається мокрим способом, порожнистим підлогам слід надавати перевагу перед підлогами, які укладаються сухим способом, лише на ділянках із попередньо виготовленими опалубками в поєднанні з сухими монолітними підлогами.

Для порожнистих підлог, які укладають сухим способом, можна використовувати такі самі елементи опалубки, що й для систем монолітних підлог, які укладають мокрим способом, якщо вони мають рівну гладку поверхню. Вищі вимоги пред'являються до вирівнювання елементів опалубки по висоті, оскільки можливість вирівнювання сухих монолітних підлог протягом наступного періоду відсутня на відміну від самовирівнювальних монолітних підлог. Крім цього, необхідно заповнювати опорні ніжки баластною масою. Вимоги щодо обробки сухої основи підлоги відповідають вимогам до обробки сухих монолітних підлог.

Переваги сухих монолітних порожнистих підлог:

значно менше зволоження будівельної конструкції, внаслідок чого скорочується час для висихання (невдовзі після укладання елементів сухої основи підлоги можна приклеювати плити монолітної підлоги);

достатня міцнісна характеристика - витримує навантаження від пересування людей;

менше навантаження на несуче перекриття внаслідок невеликої власної маси конструкції порожнистої підлоги;

менші витрати порівняно з подвійною підлогою.

підлога навантаження монолітний плита

Таблиця 4.1 - Класи навантаження та номінальні навантаження для порожнистих підлог згідно з Інструкцією щодо застосування стандарту DIN EN 13213

Клас

Руйнівне навантаження, Н

Номінальне навантаження,Н

Ступінь навантаження

Приклади застосування та варіанти експлуатації

1

4000

2000

2

Офіси з невеликою відвідуваністю

2

6000

3000

3

Стандартні зони офісів

3

8000

4000

4

Приміщення, які зазнають впливу збільшених статичних навантажень, лекційні зали, приміщення для навчання/ конференц-зали, кабінети лікарів, конструкторські бюро

5

10000

5000

5

Підлоги приміщень виробничого призначення з невеликим навантаженням, підлоги складських приміщень, майстерень з невеликим навантаженням, бібліотеки

6

12000

>6000

6

та більше

Підлоги приміщень, в яких експлуатується складський транспорт, підлоги приміщень промислового призначення та майстерень, приміщень, в яких встановлені сейфи

Рис. 4.1 - Конструкція порожнистої підлоги: 1 - крайові ізоляційні смуги з жорсткого пінопласту; 2 - крайові ущільнювальні смуги; 3 - шар монолітної підлоги; 4 - роздільний шар/плівка; 5 - елемент опалубки з гіпсокартонної/гіпсоволокнистої плити

5. Подвійна підлога

Поняття "подвійна підлога" охоплює попередньо виготовлені на виробництві плити і стійки для підлоги, монтаж яких здійснюється на місці сухим способом. Такі попередньо виготовлені підлогові системи дозволяють відкривати підлогу в будь-якому місці: кожну вільно укладену на стійки плиту можна зняти для відкриття доступу до міжпідлогового порожнього простору. Цей принцип конструкції застосовують насамперед для спорудження підлог у приміщеннях із електронними засобами обробки інформації, трансформаторних станціях, офісах та комп'ютерних залах. Вони є перевіреним на практиці оптимальним рішенням саме там, де в порожньому міжпідлоговому просторі необхідно прокладати велику кількість кабелів та комунікаційних ліній або якщо згодом передбачається проведення інсталяційних робіт у цьому порожньому міжпідлоговому просторі.

У порожньому міжпідлоговому просторі можна проводити не лише електричні комунікації, але й водопровідні та каналізаційні лінії, труби пневматичної пошти, елементи пневматичної системи, централізовану витяжну систему для відсмоктування пилу тощо. Інша перевага подвійної підлоги полягає в тому, що вона може виконувати також функції кліматизації, наприклад, забезпечення вентиляції крізь спіральні виходи або - в разі пред'явлення вищих вимог щодо вентиляційних та аеродинамічних характеристик - крізь цілі вентиляційні плити, причому є більш універсальною та гнучкою, ніж порожниста підлога. Наприклад, у чистих приміщеннях із подвійними підлогами, окрім вимог щодо статичних та електростатичних характеристик, забезпечується також дотримання суворіших кліматичних вимог.

Залежно від системи подвійної підлоги можна забезпечувати стандартну монтажну висоту до 1250 мм та більше, потреба в чому існує, наприклад, у конференц-залах, диспетчерських приміщеннях, кінотеатрах тощо.

Складові частини подвійної підлоги

Подвійні підлоги складаються з двох головних компонентів:

Несучої плити подвійної підлоги, яка складається з різних матеріалів, конструкцій із різними типорозмірами.

Опорної конструкції зі стійок різної довжини, з різних матеріалів, різної конструкції та з різною навантажувальною здатністю.

Несучі плити

Стандартним розміром плит для подвійної підлоги був прийнятий 600 x 600 мм. На відміну від цього основного модуля деякі виробники пропонують також плити розміром 600 x 1200 мм.

Для виготовлення плит для подвійної підлоги використовують різні матеріали:

деревностружкові матеріали (плити, вироблені в спосіб плоского пресування, фанерні плити) з облицюванням та без облицювання;

алюміній;

сталь;

сталь у поєднанні з мінеральними наповнювачами (ангідритом, легким бетоном);

армовані волокном мінеральні будівельні матеріали (ангідрит, гіпс, цемент, бетон).

Рис. 5.1 - Приклад конструкції опорної стійки для подвійної підлоги: 1 - вирівнювальна пластина (пристрій для монтажних робіт); 2 - плита несучого елемента; 3 - звукоізоляційна накладка; 4 - стопорний різьбовий елемент; 5 - приклеювання (прикріплювання) до основи підлоги

Деревностружкові плити, насамперед щільно спресовані стружкові плити (густина від 680 до 750 кг/м3), застосовуються як матеріал для виготовлення несучих елементів. Застосовувані плити в принципі відповідають вимогам щодо емісії формальдегідів. Стружкові плити зазвичай виробляються з покриттям з алюмінієвої фольги чи плівковим покриттям із нижнього боку для захисту від впливу вологи.

Залежно від конструкції та щільності несучих елементів, а особливо при підсиленні їх сталевими листами можна забезпечити виконання необхідних вимог для офісних приміщень, комп'ютерних центрів та приміщень, розрахованих на великі навантаження. При виконанні додаткових заходів для зміцнення, вони є придатними до експлуатації в приміщеннях, розрахованих на роботу легких вилочних навантажувачів. Плити можна відносно легко безпосередньо на місці узгоджувати з контурами будівлі; маса стандартної плити розмірами 600 x 600 мм становить від 11 до 15 кг. Вплив вологи на деревностружкові плити зменшується за рахунок відповідних захисних покриттів, завдяки чому одночасно можна збільшити несучу спроможність плит, без проблем влаштовувати впускні отвори вентиляційної системи, підключення до електричної мережі. Слід враховувати спільну властивість усіх деревностружкових матеріалів з точки зору будівельної фізики, а саме, що наслідками зміни вологості повітря можуть бути також зміни розмірів елементів із цих матеріалів. Утім, завдяки нанесенню покриття переважно на всю поверхню деревностружкових плит, ці зміни суттєво уповільнюються, і тому в нормальних кліматичних умовах із невеликими коливаннями вологості і температури їх вплив практично не відчувається. Проблеми можуть виникнути скоріше під час транспортування, зберігання та монтажу в екстремальних умовах.

Недолік полягає в тому, що деревностружкові плити віднесені до класів будівельних матеріалів B2 чи B1, і тому виникає ризик додаткового пожежного навантаження. Цього ризику можна позбутися завдяки застосуванню незаймистих матеріалів для виготовлення плит, але їх вартість є вищою.

Алюмінієві плити представлені різноманітними ребристими конструкціями. Перевагою алюмінієвих плит є їх невелика маса, малі допуски на розмір та нечутливість до впливу вологи. Проте, вони коштують дорого, під час ходіння по них утворюється гучний шум, їх складніше узгоджувати з контурами будівлі. Завдяки великій теплопровідності матеріалу збільшується відведення тепла у міжпідлоговий простір, що негативно впливає на комфорт приміщення. Хоча алюміній є незаймистим матеріалом (клас будівельних матеріалів А), внаслідок низької точки плавлення близько 500 °C він дуже швидко руйнується у разі пожежі. Забезпечити клас вогнестійкості F 30 не вдається.

Сталеві плити застосовуються у двох різних варіантах, по-перше, як зварні конструкції з прикріпленим до них накладним листом, а по-друге - як штамповані у вигляді ванни з прикріпленою до неї накладкою. Характеристики плит, які виготовлені виключно зі сталі, аналогічні характеристикам алюмінієвих плит, але вони є важчими, відрізняються більшою міцністю і потребують захисту від корозії.

Плити подвійної підлоги як комбіновані конструкції зі сталі та мінеральних речовин мають велику масу та досить однорідну поверхню для сприйняття навантажень. Їх узгодження з контурами будівлі взагалі є можливим лише за рахунок великих витрат. Можливість додаткової зміни форми слід враховувати вже під час виготовлення несучих плит; внесення змін на місці переважно виявляється дуже складним або взагалі неможливим. Плити цього типу є незаймистими (клас будівельних матеріалів A). Клас вогнестійкості > F 30 не забезпечується, оскільки металеві деталі, які проходять наскрізь до поверхні плит, утворюють теплові містки.

Гіпсоволокнисті плити є зручним рішенням, враховуючи забезпечення профілактичного протипожежного захисту. Матеріал класифікується як незаймистий і, оскільки не містить металевих деталей, які проходять наскрізь до поверхні, можна досягти класу вогнестійкості до F 60. Завдяки армуванню гіпсових плит розподіленими по всій товщині волокнами целюлози характеристики цих плит аналогічні характеристикам деревностружкових плит. Параметри цих плит узгоджуються з вимогами до несучого шару за допомогою такого самого виду покриття, що й для стружкових плит, а також обклеювання полімерними накладками.

Плити подвійної підлоги по чотирьох кутах обпираються на стійки, переважно металеві, висоту яких можна регулювати. На верхівці стійки розташований звукоізоляційний полімерний елемент, який використовується також для позиціювання кутів плит. Стабілізація стрижнів стійок є необхідною, починаючи з висоти 700 мм або в разі збільшення навантаження на стійки елементів плит. Вона забезпечується зазвичай за рахунок перехресного регулювання за допомогою растрових стрижнів або натягнутих сталевих тросів.

Металеві стійки виготовляють повністю зі сталі чи алюмінію або з комбінації сталі з алюмінієм. Для забезпечення стійкості в разі пожежі перевагу слід надавати суцільно сталевій конструкції; в Німеччині це є умовою для спорудження підлоги, віднесеної до класу вогнестійкості F 30.

Ніжки стійок фіксуються на несучому перекритті за допомогою механічних з'єднувальних елементів або клею. Для фіксації стійок застосовують зазвичай однокомпонентний поліуретановий клей. Тривалість тужавлення до першого навантаження становить приблизно 20 годин. Тривалість тужавлення до досягнення остаточної міцності становить від 1 до 2 тижнів залежно від кліматичних граничних умов. Існують спеціальні клеї з коротким періодом обробки для особливих варіантів застосування.

Зазвичай покриття наносять на плити безпосередньо в процесі їх виготовлення. Можна також кріпити покриття, які поставляють у вигляді рулонного матеріалу, вже на місці. Але це суперечить функції подвійної підлоги, і уникнути проявлення ознак структури плит у покритті вдається не завжди. Частіше застосовують вільно укладене покриття у вигляді плит.

Покриття, придатні для укладання на подвійні підлоги, розподіляються на такі групи:

тверді покриття;

пружні покриття;

текстильні покриття.

До твердих покриттів відносять вироби з каменю, кераміки, паркет та плити з шаруватих пластиків, а також ламінат високого тиску (HPL - High Pressure Laminate).

Вироби з ПВХ, каучук та лінолеум відносять до пружних покриттів. ПВХ-покриття виготовляють у стандартному, антистатичному, струмопровідному та непровідному варіантах. Каучукові покриття зазвичай виготовляють лише в стандартному варіанті або варіанті з високою провідністю, а лінолеум - лише в стандартному та струмопровідному варіантах.

Текстильними покриттями є неткані матеріали, отримані в голкопробивний спосіб, тканеві покриття та покриття з пришитим ворсом.

До покриттів для подвійних підлог висувають вимоги стосовно зносостійкості, придатності для застосування в приміщеннях, де використовують стільці на коліщатах, можливості укладання відповідно до складного рельєфу, дотримання точного узгодження малюнків, міцності на розріз, антистатичних властивостей, стійкості до розшарування, світлостійкості, сумісності з клеями тощо.

Для приклеювання застосовують термоклеї, контактні та реакційні клеї або клеї з мінеральною зв'язувальною речовиною. Під час склеювання слід особливу увагу приділяти тому, щоб властивості клею, плити і покриття були узгоджені між собою, і в іншому разі можна очікувати завчасного руйнування місць склеювання або проникнення клею на поверхню покриття (спотворення кольору). Покриття можуть також відрізнятися почасти сильними термічними реакціями або процесами, обумовленими старінням (розширення чи усадка).

Подвійні підлоги мають бути виготовлені з вузькими допусками. Як усі інші конструктивні елементи, вони піддаються впливу будівельно-фізичних чинників.

Вимоги до навантажень

Для проектування та вибору відповідної системи подвійної підлоги промислового виробництва слід насамперед оцінити передбачувані навантаження, незалежно від того, чи йдеться про роботи із санації старого будинку, чи про спорудження нової будівлі. Крім площинних, статичних навантажень на подвійні підлоги треба брати до уваги навантаження від переміщень та точкові навантаження, знос чи хімічні навантаження. Розрізняють три види навантаження для оцінки несучої спроможності конструкції подвійної підлоги:

точкове навантаження;

площинне навантаження;

динамічне навантаження.

Точкове навантаження

Площинне навантаження

Динамічне навантаження

Рис. 5.2 - Види навантаження на подвійну підлог

Точкове навантаження: Для визначення точкового навантаження моделюється локальне статичне навантаження, наприклад, утворюване ніжкою стола чи стільця.

Площинне (питоме) навантаження: Аналогічно точковому навантаженню, для визначення площинного навантаження застосовують статичне навантаження, розподілене по площі, яке припадає на один квадратний метр. Вимога щодо мінімального площинного навантаження на конструкцію подвійної підлоги залежить від способу експлуатації. Такий підхід зазвичай не є необхідним, оскільки допустиме площинне навантаження на основу підлоги переважно значно нижче рівня міцності подвійної підлоги.

Динамічне навантаження: Визначення динамічного навантаження, наприклад, внаслідок експлуатації в приміщенні вилочних навантажувачів, визначається сукупністю різних чинників. Зазвичай для визначеного статичного навантаження (допустима загальна маса транспортного засобу) визначається відповідний коефіцієнт запасу міцності, на який множать максимально допустиме статичне навантаження. Обираючи покриття для подвійної підлоги, слід стежити за тим, щоб покриття та клей відповідали цим особливим вимогам.

Класи несучої спроможності

В Німеччині залежно від сфери застосування подвійні підлоги розподіляють на різні класи навантаження Головним критерієм оцінки несучої спроможності плити для подвійної підлоги є точкове навантаження, виміряне у найслабшому місці.

Для офісних та адміністративних будівель достатнім є точкове навантаження 3 000 Н, для комп'ютерних залів - до 5 000 Н. При цьому в основу покладено коефіцієнт запасу міцності 2. Зазначені навантаження є статичними, тобто нерухоме навантаження при допустимому прогині 2 мм. Для рухомого навантаження слід враховувати динамічний коефіцієнт до 1,4 залежно від методу обчислення.


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.