Спорудження закладу школи в селі Завадів Яворівського району Львівської області

утворення конденсату на внутрішній поверхні зовнішніх огороджень (забезпеченням її розрахункової температури та ін.).

Розрахунок товщини зовнішньої стіни. Зовнішні огородження при теплотехнічному розрахунку розглядають як одно- чи багатошарові плоскі елементи з однорідних відомих матеріалів. Товщину зовнішнього огородження визначають теплотехнічним розрахунком, згідно з яким опір теплопередачі зовнішньої стіни мусить бути не менше потрібного [7]:

= (1.1)

де n - коефіцієнт, що враховує тепловий вплив положення огороджуючої конструкції в будівлі, для зовнішньої стіни n = 1;

tв - розрахункова температура внутрішнього повітря, °С, прийнята +18°С відповідно до норм проектування громадських будівель [4];

tн - розрахункова зимова температура зовнішнього повітря, прийнята за нормами проектування [7] з урахуванням величини теплової інерції D огородження; приймаємо в першому наближенні D >7. Необхідно брати tн, рівну середній температурі найбільш холодної п'ятиденки. Для м. Львова tн.х.5д = -19 °С [8];

Д tн - нормативний температурний перепад між температурою внутрішнього повітря і температурою внутрішньої поверхні огороджуючої конструкції; приймаємо для громадських будівель Дtн = 6 °С;

бв - коефіцієнт тепловіддачі внутрішньої поверхні огородження приймаємо, для стін бв= 8,7 Вт/(м²°С;).

Тоді

= = 0,785 м²·°С/Вт.

Згідно з нормами Rо зовнішніх огороджуючих конструкцій житлових і громадських будівель повинен бути не менше нормативного опору теплопередачі, визначеного за окремо запропонованою таблицею. Відповідно до цієї таблиці для м. Харкова зовнішні стіни будівель нового будівництва мусять мати

Rо = 2,2 м²·°С/Вт. (1.2)

Опір теплопередачі Rо огороджувальної конструкції визначаємо за формулою

Rо = 1/бв+ Rк + 1/бн ( 1.3)

де Rк - термічний опір огороджуючої конструкції з послідовно розташованими однорідними шарами, визначаємо як суму термічних опорів окремих шарів

Rк = R1 + R2 + … + Rn + Rв.п , (1.4)

де R1, R2, …, Rn - термічні опори окремих шарів огороджуючої конструкції, що визначаються за формулою

R = д / л, (1.5)

де д - товщина шарів, м;

л - розрахунковий коефіцієнт теплопровідності матеріалу шарів, Вт/(м2?°С),

бн - коефіцієнт тепловіддачі зовнішньої поверхні огороджуючої конструкції, прийнятий рівним бн = 23;

Rв.п - термічний опір замкненого повітряного прошарку, прийнятий без повітряного прошарку Rв.п = 0.

Приймаємо товщину стіни традиційної величини, тобто у дві цегли (510 мм), для задоволення енергозберігаючих вимог передбачаємо додатковий шар ефективного утеплювача, наприклад пінополіуретану.

Конструкція стіни є такими шарами, що не впливають на величину термічного опору стіни (відповідно це естетичний шар і прошарок, що вентилює). Тоді, виходячи з наведених вище виразів, отримаємо

Rо = +++ + = 2,2,

звідки знаходимо дут = 0,05 м.

Для визначення правильності обраного значення tн треба перевірити, чи збігається передбачуване значення теплової інерції зовнішньої стіни зі значенням теплової інерції цієї стіни за отриманими параметрами.

Теплову інерцію огородження визначаємо за формулою

D = R1s1 + R2 s2 + … + Rn sn , (1.7)

де R1, R2,…,Rn - термічні опори окремих шарів огороджуючої конструкції, м2 °С/Вт;

s1, s2, …, sn - розрахункові коефіцієнти теплозасвоєння матеріалу окремих шарів, Вт/(м²·°С),

Коефіцієнти теплозасвоєння повітряного прошарку і фасадного облицювання приймаємо рівними нулю

D= 0,034·7,91+0,013·9,60+0,671·9,77+0,026·9,60+0+·0,67 = 8,2.

Фактичне значення теплової інерції D = 8,2 >7, якому відповідає прийнята розрахункова температура зовнішнього повітря.

1.6 Перевірка на відсутність конденсату

Воложистий режим приміщення визначається відносною вологістю цв, що характеризує ступінь насиченості повітря водяною парою, рівний відношенню парціального тиску водяної пари навколишнього повітряного середовища (ев) до тиску насиченої водяної парі (Е):

цв = (ев / Е) 100. (3.1.2.1)

Якщо вологість досягає значення максимального парціального тиску водяної пари, на внутрішній поверхні огородження виникає конденсація. Температура утворення конденсату на огородженні називається "точкою роси", що відповідає максимальному парціальному тиску Е.

При проектуванні огороджуючої конструкцій розраховують, щоб температура на її внутрішній поверхні була не нижче температури "точки роси" внутрішнього повітря при розрахунковій зимовій температурі зовнішнього повітря. Температуру на внутрішній поверхні зовнішньої стіни визначаємо за формулою

фв = tв - . (1.8)

Якщо фв > фт.р, то конденсату не буде; при фв фт.р можлива конденсація (зволоження стін):

фв = 18 - = 18 - 2,3 = 15,7°С.

При температурі внутрішнього повітря 18°С кількість водяної парі, що насичує повітря

qо = 15,48 г/м³;

при відносній вологості повітря в приміщенні 60% фактичний вміст вологи становить

qф = (15,48·60%)100% = 9,29 г/м³.

За тією ж таблицею знаходимо, що вміст вологи в кількості 9,29 г/м³ буде насиченим при температурі повітря 10,1°С, що є "точкою роси" у даному випадку. Оскільки задовольняється нерівність

фв = 15,7°С > 10,1°С, (1.9)

то конденсації водяної пари на внутрішній поверхні зовнішньої стіни не буде.

2. Розрахунково-конструктивний розділ

2.1 Розрахунок попередньо-напруженої залізобетонної плити перекриття

2.1.1 Дані для розрахунку

Плита виготовлятиметься за поточно-агрегатною технологією з електротермічним натягом арматури на форму і тепловологісною обробкою. За ступенем відповідальності будівля належить до класу ІІ, коефіцієнт надійності за призначенням

Бетон важкий класу С16/20 (п.3.1.1.6 ДСТУ)

Поздовжня арматура класу А600С

МПа

МПа

МПа

МПа

при

Поперечна арматура класу В500

МПа

МПа

МПа

2.1.2 Розрахунок навантажень на плиту та визначення внутрішніх зусиль

Номінальні розміри плити 1,2-6,3 м.

Навантаження на 1м2 плити подані в таблиці 1.

Таблиця 2.1.

Навантаження на 1 м² плити.

2.1.3 Призначення розмірів залізобетонної плити

м; см; см; см,

;

Ш)см.

Приймаємо см

Товщина ребра зведеного перерізу:

Шсм

Оскільки , то в розрахунок вводиться вся ширина полички

см (рис. 1)

Робочий проліт плити (п.6.31. ДСТУ):

Довжина плити см. Опирання на стіну:

см

см

Отже см.

см-відстань в чистоті між гранями опор.

см.

Рис. 2.1 Поперечні перерізи багатопустотної плити

а) основні розміри плити перекриття;

б) до розрахунку міцності поперечного перерізу плити

в) до розрахунку по утворенню тріщин

2.1.4 Розрахунок зусиль які виникають в плиті

Згинальні моменти:

Від повного навантаження:

кНм.

Від повного експлуатаційного (характеристичного):

кНм.

Від експлуатаційного тривалого:

кНм.

Від експлуатаційного короткочасного:

кНм.

Поперечні сили:

На упорі від повного розрахункового навантаження

кН.

Від повного експлуатаційного (характеристичного)

кН.

Від експлуатаційного тривалого

кН

У першому наближенні перевіримо, чи нейтральна вісь буде знаходитися в межах полички на стадії руйнування, прийнявши робочу висоту см.

кНмкНм

Отже, висота стиснутої зони будеу меншою ніж товщина верхньої полиці.

Для максимального використання міцнісних характеристик арматури призначимо з умови (3.22 ДСТУ):

Прийнявши

Отримуємо:

МПа.

Призначимо попередньо необхідну площу арматури з умови:

см² Приймаємо 8 стержнів А600С А=9,05см²

2.1.5 Геометричні характеристики

Для розрахунку по деформаційній моделі потрібно знати напружено-деформований стан поперечного перерізу до прикладання зовнішнього навантаження: деформації в арматурі та бетоні, відповідав напруження.

Тому потрібно мати розрахунковий переріз зі всіма його параметрами.

Коефіцієнт зведення:

Площа зведеного перерізу

Статичний момент відносно нижньої грані:

Відстань до центра:

см

Відстань від центра ваги перерізу до центра ваги арматури:

см

Момент опору відносно нижньої грані

см³

Переріз плити зводимо до двотаврового.

Площу отвору

см⁴

Сторону квадрата, еквівалентного отвору за моментом інерції знаходимо з умови:

см.

Тоді см

Ширина ребра:

см

Пружнопластичний момент опору відносно нижньої грані.

см³

для двотаврових перерізів при

2.1.6 Розрахунок сили попереднього напруження

Тепер призначимо значення сили попереднього напруження згідно з п.3.3. ДСТУ та наступних міркувань. При передачі зусилля з арматури на бетон конструкція працює на позацентровий стиск.

Не матимемо втрат попереднього напруження від повзучості бетону (бетон працюватиме пружно). З іншого боку,зусилля обтиску призначимо таким, щоб на рівні верхньої грані розтягуючи напруження не перевищувати fctm =1.9 МПа(щоб не утворювалися тріщини, що знижує жорсткість елемента, знижує момент утворення тріщин тощо.)

Отже, напруження на рівні нижньої грані:

Звідси,

З розв'язку отримуємо Р?208,44кН. На рівні верхньої грані маємо:

Отже, тріщини під час обтиску на рівні верхньої грані не утворюватиметься.

Значення зусилля попереднього напруження збільшимо на приблизне значення втрат попереднього напруження. Ці втрати можуть складати до 15-30% від значення початкового попереднього напруження. Отже, приймаємо:

А тепер звіримо ці зусилля з вимогами ДСТУ. Згідно з п. 3.3.2.1ДСТУ

Приймаємо

Отже, рівень зусилля попереднього напруження Рmax=456кН, також відповідає вимогам ДСТУ. Тому його і приймаємо для подальших розрахунків.

Визначимо миттєві втрати попереднього напруження.

Втрати від релаксації напружено в арматурі (n.3.3.5.2 ДСТУ):

Втрати від температури (температурного перепаду)=0, бо форма при тепловій обробці деформується одночасно з арматурою.

Втрати попереднього напруження від деформації сталевої форми(n.3.3.5.4)

Оскільки даних про конструкцію форми немає,то приймаємо:

Втрати внаслідок миттєвої деформації бетону(n.3.3.5.5 ДСТУ)

n- кількість стержнів, натягуваних неодночасно.

Визначимо У n.3.3.5.5 протрактовано як "напруження у центрі ваги арматури…", що термінологічно і фізично не вірно. Це, очевидно, напруження в бетоні є на рівні центра ваги арматури. І виходячи з сумісності деформації бетону і арматури знаходять втрати внаслідок миттєвої деформації бетону.

Отже, при передачі зусилля буде рівне

)

приймаємо рівним

,

оскільки передача зусилля з арматури на бетон здійснюватиметься при міцності бетону, рівній 80% від проектної:

Отже:

Отже після миттєвих витрат зусилля в арматурі:

Тепер визначимо втрати попереднього напруження, залежні від часу. Втрати від повзучості відсутні, оскільки напруження в стиснутій зоні- пружні. Визначаємо втрати від усадки. Згідно з п. 3.1.3.8 ДСТУ:

=0, оскільки передбачена тепловологісне твердіння бетону (при вологості 100%)

Оскільки нас цікавить максимальне значення втрат, то приймаємо:

==12.5

Отже втрати зусилля від усадки:

Втрати зусилля внаслідок релаксації сталі:

Після всіх втрат зусилля в арматурі:

Напруження в арматурі:

Деформації:

Крім цього, зробимо додаткові перевірки. Після миттєвих витрат зусилля в арматурі Р=260.4кН.

Напруження в бетоні на рівні арматури:

Щоб не було втрат від повзучості рівень напружень не повинен бути більшим, ніж 30% від призової міцності в момент передачі цих напружень. Отже

Призмова міцність складає 0.8 від кубової. Отже

Згідно з п. 3.3.3.4 ДСТУ

Отже, передаточну міцність приймаємо рівну 12МПа.

Крім цього, перевіряємо виконання з п. 3.3.4.3 ДСТУ

Отже,

Таким чином втрати напружень (зусиль), початкові деформації визначені.

2.1.7 Розрахунок за граничними станами І групи

Розрахунок проводимо за деформаційною методикою. До уваги брати деформування плити, коли деформації і були такими, що . Переріз у зв'язку з цим - тавровий (брався до уваги кінцевий етап деформування). На стадії граничної рівноваги отримані:

Руйнування наступило, коли в арматурі деформації досягли рівня граничних . На рівні крайніх стиснутих волокон бетону , що менше , але більше, ніж .

Граничний момент визначений по верхній частині діаграми "".

Відношення цього моменту до зовнішнього,

,

що цілком задовільна.

1.2.8 Розрахунок несучої здатності перерізів, похилих до поздовжньої осі

Спочатку перевіримо необхідність встановлення поперечної арматури за розрахунком.

Визначимо розрахункове значення опору зсуву (п.4.6.2 ДСТУ):

Приймаємо k =2

Отримуємо:

Крім цього, несуча здатність за поперечною силою (п.4.6.2.7 ):

Умова виконується.

Таким чином, поперечна арматура розрахунком не потрібна. Крім цього, необхідна перевірка несучої здатності за формулою (4.40 ДСТУ), оскільки поки що невідомо , чи виникають у плиті похилі тріщини:

При визначенні S ,брали ширину ребра bw=34,2 см (як при граничних станах ІІ групи) а у формулу для визначення підставляємо bw=21,6 см (ширина умовного ребра на рівні центрів отворів плити)

Отже, навіть без врахування позитивного впливу попереднього напруження на несучу здатність похилого перерізу, вона є забезпеченою.

2.1.9 Розрахунок багатопустотної плити по граничних станах другої групи

Розрахунок проводимо з використанням деформаційного методу.

За граничними станами ІІ групи напруження в арматурі:

,

де

У результаті розрахунків на комп'ютері (Exсel) отримано:

Момент утворення тріщин:

Кривизна при цьому рівна:

.

Момент від характеристичного тривалого навантаження (див. вище)

Оскільки до утворення тріщин зв'язок між і практично лінійний, то, виходячи з пропорцій

,

Знаходимо:

З урахуванням коефіцієнта повзучості

кривизна

Прогин рівний:

Розрахунок похилих і нормальних тріщин не проводимо, оскільки при тривалих навантаженнях вони не утворюються.

2.2 Розрахунок несучих елементів покрівлі

2.1 Збір навантаження на покрівлю

Таблиця 2.2

Постійне навантаження

Збір снігового навантаження

Визначимо граничне розрахункове значення снігового навантаження на горизонтальну проекцію покриття (конструкції) за формулою

;(2.2)кН/м2(2.1)

де - коефіцієнт надійності за граничним значенням снігового навантаженням, що визначається згідно ДБН В.1.2-2 2006 пункту 8.11, таблиці 8.1.

S0 - характеристичне значення снігового навантаження яке вимірюється в (Па) і визначається згідно ДБН В.1.2-2 2006 пункту 8.5, рисунку 8.1 або за додатком Е. За даними для м. Яворів, яке знаходиться поблизу с. Завадів , де навантаження снігу рівне 1310 Па.

С - коефіцієнт, що визначається згідно ДБН В.1.2-2 2006 пункту 8.6 . Виходячи з пункту 8.6 коефіцієнт С у свою чергу визначаємо з формули

; ; (2.2)

де - коефіцієнт переходу від ваги снігового покриву на поверхні ґрунту до снігового навантаження на покрівлю, який визначається згідно ДБН В.1.2-2 2006 пункту 8.7, 8.8, і додатка Ж

Ce - коефіцієнт, що враховує режим експлуатації покрівлі і визначається з ДБН В.1.2-2 2006 пункту 8.9;

Calt - коефіцієнт географічної висоти, що визначається за ДБН В.1.2-2 2006 пункту 8.10.Село Завадів знаходиться на висоті менше ніж 250м. над рівнем моря згідно цього Calt =1

Визначимо експлуатаційне розрахункове значення за формулою

;кН/м2; (2.3)

де - коефіцієнт надійності за експлуатаційним значенням снігового навантаженням, що визначається згідно ДБН В.1.2-2 2006 пункту 8.12.

S0, С - те саме, що і в попередніх формулах для обчислення розрахункового навантаження.

Рис. 2.1. Схема прикладення снігових навантажень та коефіцієнти .

Таблиця (2.2)

Навантаження м² покрівлі

Розрахунок сталевого профільованого настилу

Розрахунок проводимо на 1 м ширини настилу.

Нормативне і розрахункове навантаження з врахуванням даних коефіцієнтів

nЧqn=0,95Ч2.85=2.55кН/м; (2.4)

nq=0,95Ч3.28=3.12кН/м. (2.5)

Визначаємо згинальні моменти від розрахункових навантажень для двохпролітної балки в прольоті та на опорі

Мр=0,125 q l2=0,125Ч3.12Ч22=1.558 кНЧм.

Розрахунковий опір сталі Ry=225 МПа=22,5 кН/см² та модуль пружності Е=2,06Ч105 МПа=2,06Ч104 кН/см².

Оскільки настил ослаблень не має, то Wn,min=W min = 8.7 cм³.

Несуча здатність настилу:

М=Ryс

М=22,5Ч1Ч8.7=1.95кНЧм=1.95кНЧм?1.558кНЧм,

що є більше максимального згинаючого моменту.

Від навантаження.

Отже міцність настилу забезпечена.

Перевіримо прогин настилу.

Для двохпролітної балки максимальний прогин дорівнює:

2.2 Підбір перерізу прогону

Навантаження приймаємо на прогін покрівлі, додаємо постійні навантаження і тимчасові снігові навантаження.

q=3.28*2=6.56 кН/м

qn=0.21+2*2.56=5.33 кН/м

Розрахунковий максимальний згинальний момент з урахуванням власної маси

Поперечна сила:

За сортаментом приймаємо двотавр №18, у якого момент опору W=143 см3 і момент інерції Ix=1290 см4.Cталь C235 Ry=230МПа.

З урахуванням власної маси:

Перевірка за нормальним напруженням:

Перевірка за дотичним напруженням:

Відносний прогин балки від нормативного навантаження:

Умова не виконується.

За сортаментом приймаємо двотавр №20,ГОСТ 8239-89 у якого момент опору W=184 см³ і момент інерції Ix=1840 см⁴.Cталь C235 Ry=230МПа.

З урахуванням власної маси:

Поперечна сила:

Перевірка за нормальним напруженням:

Перевірка за дотичним напруженням:

Відносний прогин балки від нормативного навантаження:

Умова виконується.

2.3 Статистичний розрахунок ферми

Збір навантаження на ферму

Таблиця 2.3

Навантаження на вузли ферми

Постійні:

Pn=(1.7*2+0.21)*6=21.6 кН.

Pn=(2.1*2+0.21)*6=26.52 кН.

Cнігові:

Sc=1.15*12=13.8 кН.

Sc=1.49*12=17.78 кН

Рис. 2.4. Ферма з навантаженням у вузлах

Рис. 2.5. Розрахункова схема ферми в програмі Лира.

2.4 Розрахунок та конструювання ферми із гнуто зварних квадратних профілів (ГОСТ 30245-2003)

Розрахунок ферми проводитиметься за формулою нормальних напружень , з якої визначатимемо потрібний переріз стержня.

де - нормальні статичні напруження кН/см2;

N- сила, яка діє вздовж осі стержня кН;

Апотр. - площа потрібного поперечного перерізу стержня;

- коефіцієнт повздовжнього згину він залежить від :

- розрахункова гнучкість і від - розрахунковий опір сталі за умовною межею текучості;

- розрахунковий опір сталі за умовною межею текучості. У даному випадку він дорівнює 24кН/м2;

- коефіцієнт умов роботи конструкції;

Визначатимемо розрахункову гнучкість

; (2.8)

де - коефіцієнт закріплення стержня;

l- довжина стержня;

і- радіус інерції стержня

2.4.1 Верхній пояс

Стержні 15 та 14 мають однакове зусилля N=-800кН та розрахункову довжину l=200см. З формули нормальних напружень визначаємо площу потрібного перерізу стержня.

; (2.33)

; (2.34)

; (2.35)

Виходячи з розрахунків площа перерізу стержня має бути більшою за 42.7 см². Із сортаменту підбираємо переріз гнутозварного профілю за (ГОСТ 30245-94) з наступними геометричними характеристиками.

b=140 мм;

S=8 мм;

A=42.3 см²;

i=5.33 см;

Рис. 2.4. Переріз стержня. Р=33.2 кг/м;

Визначаємо розрахункову гнучкість

; (2.36)

; ; (2.37)

Визначаємо коефіцієнт згідно [ 2 додаток 8 таб.1]

; ;

Перевіряємо даний переріз за нормальними напруженнями.

Умова виконується.

Подальший розрахунок проводимо аналогічно для решти стержнів і зводимо отримані дані в таблицю.

У гнутозварних профілях зварні шви проходять по контуру приєднання, тому ми перевіряємо їх лише на несучу здатність за формулою:

де N-розрахункове навантаження в стержні,кН

Rwf, Rwz-розрахунковий опір зрізу по металу шва (для електродів Є 42 і Є 42а)

=18кН/;=16.2кН/.

, - коефіцієнт, для зварки елементів автоматичним і напівавтоматичним зварюванням і діаметром зварювального дроту d=1.4-2 мм (0,7;1).

- розрахункова довжина шва,см.

, - коефіцієнт умовної роботи шва (1;1).

Таблиця (2.4)

Підбір стержнів ферми

3. Технологія та організація будівництва

3.1 Технологічна карта по влаштуванню цегляної кладки

3.1.1 Аналіз об'ємно-планувальних та конструктивних рішень будівлі

Технологічна карта на виконання цегляної кладки трьохповерхової будівлі, яка поділена на три блоки загальною площею 1800 м² та розмірами в осях 78х49 м.

В якості несучих конструкцій використовуються як повздовжні так і поперечні цегляні стіни будівлі.

В якості перекриття багатопустотні плити перекриття.

Просторова жорсткість будівлі забезпечується сумісною роботою фундаментів, стін та перекриття.

Стіни прийняті цегляні з цегли М100 на цементному розчині М25, товщина стін прийнята 510 мм, та 380 мм перегородки приняті120 мм.

Перемички над вікнами і дверима виконуються залізобетонні товщиною 120 мм.

Фундаменти прийняті збірні-стрічкові.

Вікна прийнято дерев'яні.

Двері прийнято дерев'яні.

3.1.2 Організація і технологія будівельного процесу

Для правильної організації проведення кам'яних робіт розроблено технологічну схему кладки цегляних стін, перегородок.

Перед початком проведення робіт, було детально вивчено всю технологію виконання цегляної кладки, розроблено календарний план виконання робіт, підібрано всі необхідні матеріали і інструменти. Розроблено вказівки по виконанню робіт цегляної кладки та техніки безпеки.

При проведенні мулярських робіт враховують, що кладка розрахована на сприйняття стискуючих зчеплень, тому камені розміщують постелями перпендикулярно діючій силі або з відхиленням не більше 15-17°.

Грані каменів повинні бути взаємно перпендикулярними та паралельними. Необхідно при кладці здійснювати перев'язку швів через потрібну кількість рядів.

Всі отвори, ніші, борозни, монтажні прорізи виконують у процесі кладки згідно з вимогами проекту та ДБН В.2.6-163:2010.

Роботи із зведення стін, перегородок ведуть з обов'язковою перевіркою через 0,5-0,6 м вертикальності та горизонтальності кладки, а також влаштування кутів.

Товщина швів згідно з вимогами ДБН повинна бути не менше 8 та не більше 15 мм. Середня товщина горизонтальних швів 12 мм, вертикальних -- 10 мм. Кладку зовнішніх та внутрішніх стін ведуть одночасно.

При вимушених перервах при зведенні стін влаштовують похилі або, вертикальні штраби. У шви кладки вертикальної штраби через 2 м за висотою і обов'язково на рівні перекриття укладають арматурні стержні діаметром не більше 8 мм (не менше трьох по товщині сіни на одному рівні).

У місцях примикання залізобетонних конструкцій у кладку стіни вводять прутикову арматуру, яку зварюють із закладними деталями цих конструкцій. Вільна висота цегляних неармованих перегородок без тимчасових закріплень не повинна перевищувати 1,5 при товщині 90 мм і 1,8 м -- при товщині 120 мм.

3.1.3 Організація і технологія виконання робіт

Робоче місце муляра -- це ділянка, яка включає: частину стіни, де виконує роботу ланка робітників; зону переміщення ланки мулярів у процесі кладки та розміщення інструментів, оснастки. При цьому використовують зону розміщення матеріалів та зону для транспортування матеріалів (рис. 5). Зони робочого місця приймають таких розмірів: робоча зона шириною 600-700 мм, зона матеріалів -- 600-1100 мм залежно від прийнятих методів транспортування матеріалів.

Рис. 3.1 Організація робочого місця муляра при цегляній кладці стін: 1- ящики з розчином; 2 - піддони з цеглою; 3 - прорізи.

Запас матеріалів на робочому місці визначають із розрахунку двогодинного забезпечення мулярів цеглою. Розчин подають за 10-15 хв. до початку робіт. Цеглу розміщують у місцях найбільшої її потреби -- напроти простінків, а ящики з розчином -- напроти отворів (прорізів).

Порядок, який визначає розміщення цегли в рядах кладки і чергування горизонтальних рядів називають системою перев'язки швів.

Для проектуючої будівлі застосовуємо одну з найбільш поширених систем перев'язки швів - багаторядну систему. Багаторядна система перев'язки швів має чергування одного тичкового ряду і п'яти ложкових рядів. При цій кладці перші два ряди цегли укладають так як при однорядній системі перев'язки швів, починаючи тичковим рядом, з 3-го по 6-тий ряд кладуть ложкові ряди, перекриваючи вертикальні поперечні шви вздовж стіни на 0,5 цегли. В результаті поздовжні вертикальні шви на всіх п'яти ложкових рядах не перекривають. Їх перев'язують тільки шостим тичковим рядом. Багаторядна система перев'язки швів потребує меншого (на 15%) укладених цегол у верстові ряди, чим однорядна. Це дозволяє підвищити продуктивність праці мулярів, так як кладка верстових рядів більш трудомістка. Крім цього підвищення продуктивності праці досягають за рахунок великого числа однотипних операцій по висоті кладки.

Недоліком багаторядної системи кладки являється зниження її несучої здатності в порівнянні з однорядною на 6%.

Незалежно від прийнятої системи перев'язки тичкові ряди укладають під опірні частини балок, прогонів, плит перекриття та під інші збірні конструкції.

По закріплених порядівках натягують причалку в площині зовнішньої стіни так, щоб вона була розміщена на рівні верхнього обрізу ряду кладки. Причалку можна закріплювати за допомогою скоби.

Розкладання цегли виконують для зовнішньої верстви на внутрішній частині стіни купками по дві цеглини або по одній, для внутрішньої - на зовнішній частині стіни так, щоб їх було легко брати руками. Розчин подають на стіну лопатою зразу для укладання 6-7 цеглин верстви.

3.1.4 Підрахунок обсягів робіт і матеріальних витрат

Технологія кам'яних робіт передбачає поштучну укладку природних і штучних каменів на розчин.

Для нашої будівлі застосовуємо штучні камені - цеглу глиняну.

Розчин приймаємо цементно-вапняний М100. Цей розчин характеризується доброю укладкою, яка впливає на продуктивність мулярів.

Підрахунок обсягу цегляної кладки здійснюється за такою формулою:

V=(F-P)b

де F- площа стіни, м²; Р- площа віконних і дверних прорізів по зовнішньому обводу коробка, м²; b - товщина стіни, м.

Відповідно об'єм кладки стін 510 мм V=1177 м³

Відповідно об'єм кладки стін 380 мм V=283 м³

Об'єм кладки стін 120 мм V=65 м³

Загальний обсяг кладки V=1528 м³

За нормами знаючи , що в одному м³ кладки загальному 385 цегол можна знайти загальну кількість цегли потрібну для спорудження об'єкту.

1528 * 385 = 588280 шт.

Цегли для кладки необхідно 588280 шт.

З урахуванням того, що на піддоні цегли поміщається 250 шт., то необхідна кількість піддонів становить:

588280/250=2353 шт.

Знаючи, що на один м³ кладки потрібно 0.25 м³ розчину. Об'єм розчину становить:

1528*0.25=382 м³

Підраховуємо кількість перемичок потрібно перемичок 406 шт. Доцільний переріз яких становить 120 мм.

Таблиця 3.1

Об'єми матеріалів

Таблиця 3.2

Визначення трудомісткості

3.1.5 Вибір монтажного крану

Для подачі матеріалів використовуємо вантажопідйомний кран.

При виборі крану доцільним є можливість його використання і для монтажу інших конструкцій.

Типи монтажних кранів вибирають з врахуванням конструктивної схеми будівлі, її розмірів, розміщення в будівлі окремих елементів, ваги монтуючих конструкцій.

Вибір монтажного крану проводиться в два етапи.

1. По технічних параметрах.

2. Проводиться ТЕП на вибір більш економічного крану.

Визначення характеристик крана.

Монтажна маса:

де - вага конструкції;

= 3000 кг;

- вага монтажного обладнання;

= 88кг;

т

Монтажна висота:

де - висота рівня розміщення крану до опори,

= 10;

- монтажний запас,

= 0.5м;

- висота елемента,

= 0,22м;

- розрахункова висота захватного пристрою,

= 4.24м; Нм=14.96 м.

Мінімальна довжина стріли:

Визначаємо значення кута , при якому довжина стріли буде мінімальна. Кут шукаємо через тангенс кута:

- величина, яка визначається за формулою

b=1,5м;

hc=1,5м;

S=1,5м;

м;

м;

Знаючи довжину стріли знаходимо виліт стріли:

м.

За усіма технічними характеристиками для монтажу елементів приймаємо автомобільний кран KRUP KMK-4070, з наступними характеристикам: висота підйому гачка - 55 м

виліт стріли - 40 м

максимальна вантажопідйомність - 45 т

У процесі монтажу збірних конструктивних елементів необхідно також використовувати різноманітні вантажозахватні пристрої, які повинні відповідати нижче перерахованим вимогам: універсальність, мінімальні габаритні розміри і маса, зручність в експлуатації, забезпечення безпеки робіт і простота у виготовленні

Таблиця 3.3

Специфікація монтажних пристроїв, необхідних для монтажу збірних елементів

3.1.6 Розрахунок потреби в транспортних засобах

Доставка піддонів з цеглою на будівельний майданчик проводиться безпосередньо до об'єкта з розвантаженням біля місць монтажу.

Для піддона з цеглою масою 1 т.

Тривалість транспортного циклу визначаємо за формулою:

,

де - тривалість стоянки автотранспорту під завантаженням і розвантаженням;

l - віддаль перевезення;

V - швидкість перевезення.

Коефіцієнт використання транспортної одиниці:

,

де ?Р - маса елементів, що перевозяться за один рейс;

Q - вантажопідйомність транспортної одиниці.

Продуктивність транспортної одиниці в зміну:

Необхідна кількість транспортних одиниць визначається:

де Р - обсяг монтажних робіт;

- тривалість монтажу.

Отже, приймаємо3 балковози ББ-21 на базі КрАЗ - 258 Б1.

У процесі кладки оформляють акти на сховані роботи (осадові та деформаційні шви; гідроізоляцію; армування кладки; закладні деталі та антикорозійний захист; місця опирання ферм, пригонів, балок тощо на стіни, пілястри, стовпи з перевіркою відповідності до проекту.

3.1.7 Заходи з охорони праці і безпеки життєдіяльності

При виконанні кам'яних робіт потрібно дотримуватися чинних державних актів і будівельних норм, інструкцій з безпечної експлуатації будівельних машин, механізмів та технологічного оснащення, вимог з електро-, пожежо- та вибухобезпеки, а також вимог з виробничої санітарії і гігієни праці.

Риштування мають відповідати вимогам міцності, мати достатню просторову сталість і бути надійно закріпленими до стін будівлі. Стояки трубчастих риштувань слід встановлювати у башмаки, а при недостатній міцності основи ще і на підкладки з дощок 50 мм завтовшки, які укладають по спланованій поверхні, й кріпити до стіни гаками за анкери, як закладають у кладку під час її виконання. Просторову сталість і незмінні стики риштувань забезпечують встановленням діагональних в'язів. Металеві риштування треба заземлити та захистити від блискавки. Риштування і помости потрібно оснащувати огорожею заввишки не менше ніж 1 м, що складається з поручня, проміжної та бортової дощок заввишки не менше ніж 150 мм. Проміжок між стіною і робочим настилом риштувань не повинен перевищувати 50 мм. Будівельні матеріали слід рівномірно розташовувати в межах риштувань і помостів, робочі настили регулярно очищувати від сміття, а взимку від снігу й ожеледиці та посипати піском. Усі отвори у стінах, які розташовані на рівні настилу риштувань і помостів або не вище ніж 0,6 м від їхньої поверхні, а також ліфтові шахти без настилу треба закривати інвентарною огорожею.

На робоче місце цеглу і дрібні блоки слід подавати пакетами на піддонах з футлярами, які виключають їх випадання. При великоблоковій кладці захоплюючі пристрої слід знімати тільки після установлення блока в проектне положення та остаточного або тимчасового його закріплення. Монтажну оснастку, за допомогою якої подають матеріали на яруси, потрібно укомплектувати пристроями, які виключають їх самостійне розкриття і випадання матеріалу.

Кожний ярус стіни слід класти на таку висоту, щоб після наступного підрощування риштувань або помостів він був вище рівня робочого, місця муляра не менш як на два-три ряди кладки.

3.2 Організаційний розділ

3.2.1 Визначення обсягів робіт

Виробництво основних будівельно-монтажних робіт при зведенні об'єкту повинно бути організовано з врахуванням суміщення по часу різних їх видів. Для цього об'єкт, який споруджується, розбивається на ділянки, границі і розміри яких визначаються об'ємно-планувальними та конструктивними рішеннями, прийнятою технологією зведення об'єкту з врахуванням забезпечення просторової жорсткості та стійкості його частин, які зводяться. Обсяги будівельно-монтажних робіт визначаємо за робочими кресленнями будівлі. Розрахунок обсягу робіт записуємо у відомість, форма якої наведена в таблиці 3.4.