Ампір: від Франції до Полтави

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ампір: від Франції до Полтави

Анотація

У статті висвітлюються особливості проникнення на терени України художнього стилю Ампір та його втілення в архітектурній композиції Круглої площі Полтави. Звертається увага на проблему збереження пам 'яток культури в державі.

Ключові слова: Полтава, ампір, архітектура, архітектурний ансамбль.

ампір архітектурний туристичний пам'ятка

Наразі суспільно-політичні проблеми, які постали перед Україною, привертають увагу широкого кола громадськості до питання збереження архітектурних пам'яток, тих вагомих культурних надбань окремих міст і держави загалом, які зберігають їхній образ тривалий час. Відтак, увага людства до загрози втрати архітектурних композицій минулого зростає, що й робить це дослідження актуальним. Не припиняється й поступова латентна руйнація окремих пам'яток культури, з часом занедбаних, внаслідок безвідповідальних рішень владних кіл, людської байдужості, відсутності усвідомлення їхньої історичної значимості тощо. Зокрема мова йде про занепад Кадетського корпусу в Полтаві - унікальної споруди з архітектурного ансамблю Круглої площі, збудованого у стилі ампір. Враховуючи, що забудова площі почалася 1805 р., то нині виповнюється 210 років від часу піднесення Полтави як губернського міста.

Питання зародження цього художнього стилю і його поширення Україною у різний час досліджувалися фахівцями. Умовно опубліковані праці можна поділити на дві групи. По-перше, дослідження загального порядку, якими розтлумачується його зміст і сутність. У такого роду працях розроблено термінологію основних складників ампіру та роз'яснені його головні риси (Ш. Персье, П. Фонтен, В. Курбатов, А. Фаль- керзам, І. Грабарь та ін.) [1-3]. По-друге, студії полтавських архітекторів, істориків, краєзнавців, які увічнили особливості стилю на тлі полтавських краєвидів (І. Павловський, М. Рудинський, Н. Кучер та ін.) [4]. Зважаючи на це, ставимо за мету охарактеризувати особливості розвитку художнього стилю ампір в архітектурі, започаткованого у Франції й привнесеного на терени України. Адже цей вишуканий, хоч і недовготривалий стиль, став візитівкою Полтави, образ якої у багатьох людей асоціюється саме з ним.

Отже, ампір, яким так славиться Полтава, походить від французького Empire - імперія, - історичний художній стиль, що склався у Франції на початку XIX ст., у період Першої Імперії Наполеона Бонапарта. Хронологічні рамки цього оригінального «Стилю Імперії» досить вузькі, адже обмежені, з одного боку, кінцем правління Директорії (1799 р. або коронацією Наполеона 1804 р.), а з іншого - початком реставрації

Бурбонів (1814-1815). Саме у цей період світле й гармонійне мистецтво періоду Людовика XVI і демократична строгість стилю Директорії поступилися парадному пафосу й театральній пишноті «Стилю Першої Імперії» [5]. Відомо, що функціональна, конструктивна й естетична особливості архітектури змінювалися в ході історичного процесу і втілювалися в архітектурних стилях. Тож термін «архітектурний стиль», на погляд Ж. та Д. Карвацьких можна розкрити як сукупність функціональних конструктивних і художніх ознак, притаманних тому чи іншому історичному відтинку [6]. Це дає підстави вважати, що стиль - поняття історичне. Він складається за вимогами, навіть модою часу, тому архітектура віддзеркалює час, адже будується те, що потрібно людству в той чи інший період його життя. Архітектура завжди перебувала під впливом розвитку суспільства, рівня розвитку продуктивних сил, характеру виробничих відносин, потреб окремих верств суспільства певної доби, соціально-політичного ладу, рівня розвитку науки і технічних можливостей.

Так, і білосніжний архітектурний ансамбль круглої площі в Полтаві став свідченням як технічних можливостей міста і його забудовників, так і тодішньої моди на ампір. Відомий мистецтвознавець І. Грабарь охарактеризував невеликий проміжок часу (першу третину ХІХ ст.), як холодну диктатуру ампіру [3]. Проте, поціновувачі ампіру, зокрема мистецтвознавець, барон А. Фелькерзам, характеризуючи його епоху, особливо підкреслював її значимість для мистецтва, адже це був останній період немашинного виробництва, за якого кожна річ вироблялася вручну і мала унікальну цінність. На його думку, на зміну цій добі постали речі масового виробництва, масової культури, фактично за рахунок олеографій, штампів, копій. У цьому є сенс не лише з огляду характеристики інтер'єрів таких будівель, а й з огляду архітектурних споруд «ручної роботи» [2, 67].

Звісно, імперський стиль імпонував Наполеону, який прагнув до блиску й слави римських імператорів. Художників французької Імперії орієнтували брати за зразок форми мистецтва Стародавнього Риму. У стилі ампір композиція будується на контрасті чистого тла поверхні стіни, меблів і вузьких орнаментальних поясів, що підкреслюють членування форми. Це протиставлення додатково підсилюється незвичайною щільністю орнаменту і контрастами кольорів. В європейському розумінні для ампіру типові яскраві кольори наполеонівського стягу: червоний, синій, білий, але, здебільшого для внутрішнього інтер'єру. В Полтаві ж споруди цього періоду цілком можна назвати «білосніжним ампіром». Фактично основними категоріями формоутворення в мистецтві стилю ампір стали історизм, нормативність, раціоналізм, декоративність, тек- тонічність. Попри те, що на 1815 р. стиль ампір вийшов з європейської моди, на теренах Російської імперії

він знаходив підтримку ще й упродовж 1830-х рр. Саме тоді в Полтаві відбулася активна забудова круглої центральної площі, розплановані та збудовані споруди, що стали витворами мистецтва та належать до пам'яток архітектури, тобто, «споруд, які мають наукове, історичне значення і володіють імунітетом недоторканості» [7; 8]. Це визначення є досить актуальним для полтавців, адже ще на початку 1990-х рр. почалася руйнація однієї з таких пам'яток у центрі міста, але, попри протести громадськості, дієвих кроків щодо її збереження владою так і не було вжито.

Серед найпривабливіших туристичних маршрутів Полтави посідає архітектурний ансамбль Круглої площі. Прийнято вважати, що ключовий момент у задумі її розбудови настав у березні 1802 р., коли місто проголосили центром губернії. Новий статус вимагав і архітектурного оновлення його вигляду. Тривалий час історичним центром міста була Красна площа, але за браком простору, вона вже не могла вмістити усі необхідні адміністративні установи губернської Полтави. Шанс оновити місто випав на долю талановитого випускника московської архітектурної школи М. Ам- вросимова, який запропонував місцевому генерал-губернатору О. Куракіну розмістити адмінбудівлі на новій площі колом. Так, упродовж 1805 і 1840-х рр. сформувався архітектурний ансамбль, коштом відомого мецената С. Кочубея. За основу майбутніх будівель М. Амвросимов узяв так звані «зразкові» проекти відомого петербурзького архітектора А. Захарова. В такий спосіб були зведені Малоросійський поштамт (1809 р.; нині - Мала Академія мистецтв ім. Р. Кириченко), будівля Дворянського зібрання (1810 р.; нині - кінотеатр ім. І. Котляревського), Губернські присутственні місця (1811 р.; нині - виконком Полтавської міської ради), будинок генерал-губернатора (1811 р.; нині - будівля профспілок), будівля цивільного губернатора (1811 р.; нині - Управління по боротьбі з організованою злочинністю), будівля віце-губернатора (1811 р.; нині - житлова будівля), Повітові присутственні місця (1811 р.; нині - Виконком Полтавської міської ради), Повітові присутственні місця (1811 р.; нині - Поштамт), Петровський кадетський корпус (1840 р.; нині - колишнє Вище зенітне ракетне училище ім. М. Ва-тутіна). Всього вісім будівель у стилі ампір або як ще прийнято визначати - губернського класицизму початку XIX ст. [9, 429].

Домінанту площі - пам'ятник «Слави», - планували відкрити до сотої річниці Полтавської битви, тобто у 1809 р., але будівельні роботи не були завершені. Урочисто відкрили пам'ятник 27 червня 1811 р. У ті часи полтавці організували благодійницьку підписку й швидко зібрали кошти на пам'ятник. До розробки його проекту та зведення активно долучилися провідні архітектори - Ж. Тома де Томон, М. Амвросимов, Ф. Щедрін, І. Мартос, Г. Угрюмов, Ф. Гордєєв, П. Якимов. Дворівневий п'єдестал пам'ятника тримає, підняту жерлом до неба, гармату - чавунна колона тосканського ордеру, увінчана бронзовим з позолотою орлом. У дзьобі він тримає лавровий вінок - символ слави, у кігтях блискавки - символ скореної величі шведської зброї. Бронзові горельєфи гранітного кубу, на якому і тримається колона, відлиті у Санкт-Петербурзі, чавунна колона - з Луганська. В основу першого ярусу пам'ятника вмонтовано 18 гармат. Загальна висота монументу складає 16,61 м, висота колон - 10,35 м, висота орла - 2,11 м, розмах крил - 3 м [9, 430].

Від пам'ятника, за сторонами світу прокладена 8-радіальна система розбивки вулиць, кожна з яких колись була спрямована у напрямі головних містобудівних домінант старої Полтави, переважно церков. У 1840-х рр. тодішня Олександрівська площа вперше засаджена екзотичними деревами, завезеними із-за кордону, - пірамідальними тополями. 1842 р., згідно «височайшого повеління», Олександрівський сад передано Петровському кадетському корпусу, відтоді його нова назва - Корпусний парк (інколи - Корпусний сад). У 1880 р. парк подаровано місту та по суті - це був єдиний (із трьох) парків тодішньої Полтави загальнодоступний для всіх городян, адже за прогулянки іншими парками брали вхідну плату. За часів Української Народної Республіки (УНР) парк отримав назву Мазепиного гаю, з 1920-х рр. - Жовтневий парк.

Особливістю полтавської Круглої площі є те, що проекти «зразкових» будівель губернських міст, розроблені професором архітектури А. Захаровим, зібрані воєдино тільки в Полтаві, репрезентуючи унікальний, композиційно завершений архітектурний ансамбль епохи ампір. Тому збереження унікальної Круглої площі в її білосніжному первинному вигляді є наразі справою непростою. Однак, з нашого погляду, най- сильнішої шкоди завдають людська необізнаність і недбайливість. Попри дискусії довкола теми про значення Петровського орла, встановленого на знак перемоги над шведами та поразку в Північній війні українських національних інтересів, варто розмежовувати історично-політичну площину й поняття «пам'ятка архітектури» чи «пам'ятка культури». Білосніжному образу Полтави двісті років, тож слід вберегти цю красу й ошатність для прийдешніх поколінь, адже пращури лишили нам яскравий спадок і слід бути гідними його. Особливо варто пам'ятати про той факт, що центральні будівлі Круглої площі активно відвідували з різними заходами такі видатні постаті, як

П. Чайковський, А. Скрябін, М. Мусоргський, С. Рах- манінов, Ф. Шаляпін, А. Рубінштейн, Г. Державін, М. Ярошенко, М. Башкірцева, Г М'ясоїдов та багато ін. Отже, ні ризики воєнних дій, ні людська безвідповідальність мирного часу не мають стати на заваді збереженню унікальних архітектурних споруд.

Література

1. Персье Ш., Фонтен П. Собрание эскизов для украшения интерьера и всех видов обстановки // Культура веры. Путеводитель сомневающихся. Авторский проект Александра Колодина [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: www.religiocivilis.ru; Курбатов В. Классицизм и Ампир. -- СПб., 1912.