Має місце значне завантаження ковшів ґрунтом, особливо щільна зона виникає між ріжучим периметром ковша і задньою стінкою попереду того, що стоїть на роторі (рис. 3. 3). Це вкрай негативне явище приводить до збільшення сил копання, тобто крутного моменту на приводі ротора і забезпечує лише часткове розвантаження ґрунту з ковшів в метальник. Можливості для його усунення полягає в установці на роторі меншої кількості ковшів (наприклад 9 замість 10) або в зменшенні висоти задньої стінки кожного ковша, що збільшить відстань між передніми гранями зубів одного ковша і задньою стінкою того ковша що знаходиться попереду. Це в свою чергу полегшить подачу ґрунту із забою в ковші.

Копання ґрунту робочим органом універсального типа супроводжується також значним перенесенням ковшами розробленого ґрунту назад в забій, а також утворенням просипів від ґрунту, що транспортується на розвантаження, на дні котловану. Кількість просипів залежить від режиму роботи машини і із збільшенням швидкості різання ґрунту, наприклад, від 6 до 9 м/с кількість просипів зменшується в 2 рази. Максимальний об'єм просипів на дні забою досягає 20% об'єму котлована ( Vр = 6 м/с, Vб.п. = 0,8 м/с).

Шляхом візуальних спостережень встановлено, що при відцентровому розвантаженні робочого органа (Vр = 6 м/с) потік ґрунту з ковшів не потрапляє в приймальне вікно метальника, а розташовується трохи нижче за нього. З цієї причини спостерігається неповне завантаження метальника (рис. 3. 4) і, тому має місце значне перенесення ґрунту знову в забій. Це є причиною значного зменшення продуктивності робочого органа по виносній здатності.

При збільшенні швидкості різання до 9 м/с розвантаження ґрунту їх ковшів забезпечується досить ефективно.

Вказане явище пояснюється наступними причинами. По-перше, приймальне вікно метальника розташоване на великій відстані від ротора, по-друге, відцентрова сила, що діє на ґрунт в ковшах і сприяюча його розвантаженню, не достатньо велика, щоб забезпечити ефективне переміщення ґрунту з ковшів в метальник. Отже, з метою забезпечення якісного розвантаження ковшів необхідно розташувати ротор як можна ближче до приймального вікна метальника і забезпечити прикладання до ґрунту в ковшах відцентрової сили, достатньої для ефективного їх спорожнення.

Слід зазначити також, що має місце посипання ґрунту на дно забою через вікна в рамі ротора, а також по сторонам від зачисного башмака. У момент зміни напряму руху ротора робочого органа від однієї стінки забою до іншої має місце затримка зміни напряму викиду ґрунту з метальника у відвал. Це приводить також до збільшення просипів на дні забою.

Наявність просипів на дні забою котловану, який розробляється, приводить до збільшення навантажень на елементи конструкції робочого органа, особливо при бічному його переміщенні, збільшує крутний момент на валу привода ротора, і приводить до "спливання" робочого органа в забої біля бічних стінок розроблюваного котлована.

Ефект "спливання" робочого органа пояснюється перш за все взаємодією днища зачисного башмака із залишковими просипами в забої. Днище башмака має тарілчасту форму із заломленими вгору кромками. Тому при підході універсального робочого органа до бічних стінок забою днище зачисного башмака взаємодіє з ґрунтом залишкових просипів як площина похилої, яку переміщають на відсипаний ґрунт, розташований біля стінки забою (рис. 3. 5).

Внаслідок цього ґрунт під зачисним башмаком частково зминається, ущільнюється, що кінець кінцем приводить до підйому днища його над рівнем підошви забою, тобто до "спливання" робочого органа в забої в цілому. Негативні наслідки взаємодії зачисного башмака з ґрунтом залишкових просипів, можуть бути усунені шляхом виключення просипів на дні забою, або шляхом зміни конструкції днища зачисного башмака. Слід зазначити також, що у зв'язку з дальнім розташуванням зачисного башмака відносно шарніра коливання проміжної рами робочого органа, значні бічні навантаження на башмаку істотно збільшуватимуть момент розвороту, що діє на машину в плані, а це вкрай небажано. У результаті можна зробити висновок, що вихідна конструкція універсального робочого органа не є досконалою і вимагає істотного доопрацювання з метою усунення недоліків, виявлених в ході проведення випробувань.

3.2 Фізичні особливості формування навантажень на робочих органах універсальних землерийних машин

Відмінно характеристикою робочого процесу універсальної землерийної машини у при спорудженні траншей шириною значно більшою за ширину робочого органа є зміна товщини стружки залежно від положення робочого органа в плані. Мінімальною товщина стружки є у початковий момент руху робочого органа від одного з крайніх положень, а максимальною - у момент його протилежного крайнього положення (рис.3.6). Це призводить до значної пульсації величини навантажень на робочому органі, а також до врати майже половини потужності та зниження продуктивності виконаних робіт. Досконалість робочого процесу машини оцінюється шляхом аналізу експериментально отриманих даних про характер зміни потужності привода робочого органа, сили тяги та сили опору поперечному переміщенню його за час робочого циклу (одного поворотного руху робочого органа).

Встановлено, що під час спорудженя широкої виїмки (котловану) робочим органом, оснащеним різцями, розміщеними за ромбоподібно-універсальною схемою, на номінальному режимі його роботи (швидкість ланцюга Vл = 2,05 м/с, швидкість подачі машини Vп = 56 м/год.) біля стінок котловану потужність, що витрачається на його привод, різко зростає (рис. 3.7 [24]). Найменшою вона є, коли торцеві фрези відходять від бічних стінок виїмки і робочий орган знаходиться приблизно по центру відкопуваної виїмки. Відношення максимального значення потужності до середньої складає 1,7-2,5.

Сила опору бічному переміщенню робочого органа Рб плавно збільшується від мінімального значення на початку циклу поворотного руху до певного значення, що відповідає розробці забою стружками найбільшої товщини, та досягає максимуму при включенні у роботу торцевих фрез. Відношення максимального значення цієї сили до її середнього значення складає 3-3,2. Сила тяги Рx для забезпечення поздовжнього переміщення робочого органа уповільнено зростає протягом циклу поворотного руху від мінімального значення на початку циклу до максимуму при включенні в роботу торцевих фрез. Відношення максимального значення сили тяги до її середнього значення складає 1-1,5. Отже, можна стверджувати, що головною причиною зміни навантажень на робочому органі є коливання сумарної площі стружок, що розробляються всіма різцями робочого органа, які знаходяться у забої, за час напівциклу

Колективом кафедри дорожніх машин НТУ під керівництвом професора В.Д. Мусійка виконано комплекс наукових робіт зі створення універсальних роторних землерийних машин .У ролі об'єктів експериментальних досліджень використовувались переважно фізичні моделі робочого обладнання (конструкція приведена на рис. 3.8) УЗМ як із безковшовими роторами, так і з ковшовими робочими органами з відцентровим розвантаженням (рис. 3.9) .Як ґрунторозробний агрегат використовувався ковшевий ротор, а як евакуатор розробленого ґрунту - роторний лопатевий метальник.

Результатами досліджень О.В. Бикова [24], В.Д. Мусійка, Ю.Б. Лейченка [39], Коваля А.Б. підтверджено можливість створення високопродуктивної УЗМ із роторним або ланцюговим робочим органом, яка ефективно розробляє як траншеї, так і широкі виїмки типу котлованів у режимі віяльно-поступальної подачі робочого органа на забій.

При виконанні досліджень розробка широких виїмок роторним робочим органом УЗМ забезпечувалась поєднанням обертання робочого органа з певною швидкістю р, поздовжнього переміщення його зі швидкістю Vп і бічної подачі на забій зі швидкістю Vбп. Потрібний профіль виїмки розроблявся послідовними проходами машини (рис. 3.10).

Експериментально встановлено, що за бічної подачі перед робочим органом утворюється призма волочіння ґрунту. Наприкінці напівциклу бічного переміщення, коли робочий орган підходить до бічної стінки виїмки, ґрунт поступає у ковші робочого органа як із цілика забою стружкою максимальної товщини, так і з призми волочіння, що притискається ротором до бічної стінки забою. Утворення призми волочіння є негативним моментом, адже призводить до значного збільшення силового навантаження робочого органа, причому величину цього збільшення (порівняно з розрахунковим) можна встановити лише експериментально. Має місце збільшення кількості залишкового ґрунту на дні відкопаної виїмки, максимальний об'єм якого може досягати 15-17 % її об'єму.

У дослідженні УЗМ із ковшовими роторами, що мають відцентрове розвантаження (з роторним лопатевим евакуатором ґрунту) та двошарнірний механізм поперечного переміщення робочого органа (див. рис. 3.9), встановлено, що характер змін, наприклад, крутного моменту Мкр на роторі за час циклу, залишається однаковим на різних режимах роботи. Найбільш навантаженим (рис. 3.11) є режим максимальної продуктивності при розробці ґрунту ротором на швидкостях Vр = 6 м/с і Vбп = 0,7 м/с; максимальне значення Мкр= 74 кН·м, мінімальне - 14 кН·м [40]. Коефіцієнт зміни крутного моменту за напівцикл складає kМкр= 5,3, причому у момент зміни напрямку бічного переміщення робочого органа зменшення значень крутного моменту від максимального до мінімального відбувається протягом 0,8-1,1 с.

Аналогічний характер мають графіки зміни опорів бічному переміщенню робочого органа у забої, причому зміна величини бічної сили від максимальної до нуля відбувається за ті ж 0,8-1,1 с. А це удар, що є абсолютно неприпустимим. Така різка зміна навантажень на роторі під час роботи за кожний напівцикл є вкрай негативним явищем, яке суттєво знижує надійність привода робочого органа та може призвести до втрати курсової стійкості машини.

Збільшення швидкості різання ґрунту до 9 м/с (порівняно з Vр = 6 м/с) обумовлює зменшення крутного моменту на роторі. Так, максимальне значення Мкр зменшується до 52-56 кН·м, тобто на 24-30 %, мінімальне - збільшується до 12 кН·м, тобто на 14 % [40]. Зменшення швидкості поздовжньої подачі робочого органа на забій із 104 м/год. до 27 м/год. (за інших рівних умов) забезпечує зниження як максимальних значень крутного моменту на роторі до 22-23 кН·м, тобто у середньому на 70 %, так і коефіцієнта зміни крутного моменту до значень kМкр = 2,8.

Домогтися вирівнювання та мінімізації значень параметрів силового навантаження, у тому числі величини сили опору бічному переміщенню робочого органа в забої та крутного моменту на його приводі, було б можливо за умови надання робочому органу необхідної кінематики переміщення в забої, за реалізації якої ґрунт буде розроблятися ротором стружками постійної товщини при різних швидкостях поздовжньої подачі машини на забій. Це дозволить забезпечити роботоздатність машини та підвищити продуктивность УЗМ.

Можна зробити висновок що для створення високопродуктивної УЗМ раціональної конструкції необхідно як вихідні позиції подальших досліджень прийняти таке (рис.3.12):як робочий орган УЗМ приймаєм ковшевий ротор із відцентровим розвантаженням ковшів, як евакуатор ґрунту - лопатевий роторний метальник, а підвіска робочого обладнання на тягачі має бути двошарнірною, дволанковою, з гідравлічним приводом бічного переміщення кожної ланки.

Завдяки використанню такої конструкції універсальної землерийної машини з'являється можливість зміни кінематики руху робочого обладнання, а саме:

- можливість довороту проміжної рами.

Коректність викладеного вище підтверджується і тим, що у роторних траншейних машин, за даними досліджень МІБІ [41], розподіл потужності двигуна між роботою копання, підняття ґрунту та переміщення машини є сприятливішим, ніж у ланцюгових. За даними М.Г. Домбровського [29], на роботу копання у них витрачається від 67 % до 81 % потужності проти 31-66 % у ланцюгових машин, що є меншим приблизно на 20 % для малих моделей і на 40 % - для великих.

3.3 Аналіз силового навантаження робочого обладнання

Силове навантаження універсальної роторної землерийної машини під час копання широких траншей (котлованів) у ґрунті є досить складним і визначається комбінованою дією багатьох чинників, величина кожного з яких змінюється у процесі розробки ґрунту.

На наш погляд, об'єктивну картину силового навантаження робочого обладнання УЗМ можна встановити на даному етапі дослідження експериментальним шляхом, що дозволить не лише визначити картину навантажень і динаміку зміни цієї картини, а й відпрацювати технічні пропозиції зі зменшення величини навантажень.

Дослідження фізичних особливостей формування навантажень на робочому обладнанні УЗМ виконували за умов його роботи як у траншейному режимі так і в режимі віяльно-поступальної подачі на забій під час спорудження широких траншей.

Профіль розробленої УЗМ траншеї наведено на рис. 3.13.

Процес спорудження широких виїмок (котлованів) у ґрунті виконується робочим обладнанням машини за один (рис. 3.14), або два (рис. 3.15) проходи в ґрунті.

Залишкові просипи в траншеї мінімальної ширини, яка дорівнює ширині ротора В = 0,6 м, практично відсутні, а в траншеї максимальної ширини (В = 4,5 м) досягають 7-10 % від її об'єму.

3.3.1 Крутний момент на вісі ротора

Крутний момент на вісі ротора є одним із головних параметрів силового навантаження робочого обладнання УЗМ. На особливу увагу заслуговує визначення характеру зміни його величини за час робочого циклу (напівциклу) на різних режимах роботи, у різних ґрунтових умовах, за наявності довороту проміжної рами наприкінці кожного напівциклу та без нього.

За результатами виконаних експериментальних досліджень встановлено, що характер зміни Мкр за час циклу (напівциклу) залишається однаковим на різних режимах роботи, якщо доворот проміжної рами відсутній, а абсолютні значення крутного моменту змінюються. На рис.3.16 наведено графічні залежності зміни Мкр за час циклу на різних режимах роботи.

Найбільш навантаженим є режим максимальної продуктивності при розробці ґрунту ротором зі швидкістю різання Vp = 6 м/с, Vб.п. = 0,7 м/с. Максимальне значення складає Мкр = 74 кН·м, мінімальне - 14 кН·м, тобто коефіцієнт зміни крутного моменту за напівцикл - kМкр = 5,28. У момент зміни напрямку бічного переміщення ротора зменшення крутного моменту від максимального до мінімального відбувається протягом 1,1-1,5 с. Таку різку зміну навантаження привода ротора за кожен напівцикл слід вважати вкрай негативним явищем, що істотно знижує надійність привода робочого органа.

Збільшення швидкості різання ґрунту до 9 м/с приводить до зменшення крутного моменту на приводі ротора, надто його пікових значень. Так, максимальне значення Мкр зменшується до 52-56 кН·м, тобто на 24-30 %, мінімальне - до 12 кН·м - на 14 %.

Зменшення швидкості поздовжньої подачі робочого органа на забій зі 104 м/год. до 27 м/год. за інших рівних умов забезпечує зниження як максимальних значень крутного моменту до 22-23 кН·м (у середньому на 70 %), так і коефіцієнта зміни крутного моменту до 2,8, тобто на 47 %.

Суть залежностей зміни крутного моменту на вісі ротора за напівцикл пояснюється такими причинами.

При наближенні ротора до бічної стінки забою ковші як бічними, так і лобовими гранями своїх ріжучих кромок відокремлюють від масиву стружку максимальної товщини (рис. 3.17).

Сили копання ґрунту ковшами при цьому є максимальними. Ковші ротора максимально заповнено ґрунтом, сили тертя ґрунту, що транспортується із забою на розвантаження у ковшах і притискується при цьому до поверхні забою відцентровими силами, теж є максимальними, як і вага ґрунту, що піднімається у ковшах із забою на розвантаження. Максимальною є також сила притискання ротора до бічної стінки виїмки, причому у цей момент між ними знаходиться призма ґрунту, що утворилася внаслідок бічного переміщення ротора в забої. Максимальні значення перерахованих вище сил визначають максимальну величину крутного моменту на вісі ротора.

У момент початку зворотного бічного переміщення ротора від бічної стінки траншеї копання ґрунту ріжучими кромками ковшів відсутнє (див. рис. 3.17). Ковші залишаються заповненими ґрунтом, підбирається ґрунт з призми, що залишилася між ротором і бічною стінкою забою. У цьому випадку крутний момент на роторі визначається вагою ґрунту в ковшах і тертям ґрунту, що знаходиться у ковшах, по поверхні забою. У міру розвантаження ковшів значення цих сил різко зменшуються, і протягом 0,8-1,1 с крутний момент на вісі ротора зменшується до мінімальної величини. У ході подальшого переміщення ротора до протилежної бічної стінки забою крутний момент на його вісі збільшується внаслідок монотонного зростання всіх сил, що визначають величину крутного моменту.

Відповідно до експериментальної залежністі 1 (див. рис. 3.16) є зона незначної зміни крутного моменту на вісі ротора при переміщенні робочого органа по забою. Причиною цього є те, що за швидкості поздовжньої подачі робочого органа на забій 27 м/год. ковшами ротора відпрацьовується тонка стружка. Внаслідок цього сили копання ґрунту змінюються мало, як і маса ґрунту в ковшах. У міру наближення ротора до бічної стінки ґрунтової виїмки збільшується заповнення ковшів ґрунтом, у тому числі і з бічної призми, а також величина сил копання ґрунту. Це приводить до різкого збільшення крутного моменту на приводі ротора.

Експериментальні залежності зміни Мкр на роторі за час робочого циклу на тих же режимах, але із затримкою повороту рами ротора, наведено на рис.3.18.

Характер даних залежностей схожий із попередніми, наведеними на рис. 3.11, проте є деякі відмінності. Вони стосуються абсолютних величин досліджуваного параметра. Максимальні значення Мкр на вісі ротора складають 58-60 кН·м (крива 1), тобто на 20 % менше, ніж під час роботи на тому ж режимі без затримки довороту проміжної рами. Мінімальне значення крутного моменту при цьому складає 33 кН·м, тобто на 35 % більше, ніж при роботі без затримки. З цього можна зробити висновок, що при роботі з доворотом проміжної рами відбувається вирівнювання значень крутного моменту на приводі ротора за час напівциклу (kМкр = 1,8), пікові абсолютні значення крутного моменту при цьому є істотно меншими.

Отримані результати дають можливість стверджувати про раціональність і доцільність роботи машини у режимах із доворотом проміжної рами протягом певного проміжку часу наприкінці кожного напівциклу. Цей час на графіках позначено як час затримки tз повороту рами ротора. Під час розробки ґрунту з доворотом проміжної рами природа сил, що визначають силове навантаження ротора УЗМ за крутним моментом, залишається незмінною. Ступінь впливу кожної з цих сил на величину крутного моменту на роторі у кожен момент часу інший порівняно з роботою машини без довороту проміжної рами. Значно зростає ступінь впливу сили копання ґрунту (див. рис. 3.13), меншим є вплив призми волочіння перед ротором.

Порівнюючи криві 2, 3 із кривою 1 (див. рис. 3.18) можна відзначити, що через 1,1-1,3 с від початку переміщення ротора від бічної стінки траншеї в одних випадках (криві 2, 3) значення Мкр на вісі ротора збільшуються, а потім при довороті залишаються практично незмінними. В іншому випадку (крива 1) крутний момент на роторі зменшується та збільшується лише при довороті проміжної рами. Це свідчить, що на режимах 2 і 3 час затримки повороту проміжної рами є недостатнім порівняно з необхідним для повного вирівнювання товщини стружки. Внаслідок цього при переміщенні ротора по забою відбувається збільшення товщини стружки, а не її вирівнювання. Це обумовлює зростання величин всіх сил, що визначають величину крутного моменту на вісі ротора. Геометрична інтерпретація зміни Мкр за час напівциклу (див. рис. 3.18) у режимі 1 демонструє, що для розробки ґрунту зі швидкістю поздовжньої подачі машини Vп = 27 м/год. час затримки tз = 1,1 с, навпаки, є надто великим, тому при бічному переміщенні робочого органа в забої відбувається зменшення товщини стружки, що зрізується ковшами, зі всіма наслідками цього процесу.

Результатом виконаних досліджень є важливий висновок: для кожної швидкості подачі робочого органа на забій Vп необхідний свій час довороту проміжної рами (тобто свій tз), що дозволить вирівняти значення крутного моменту на вісі ротора протягом напівциклу та максимально зменшити його абсолютні значення. Оскільки на реальних машинах закон зміни Vп носить випадковий характер навіть при роботі на одній передачі (різна щільність ґрунту, пробуксовування рушіїв тягача), забезпечення рівномірності навантажень на роторі (Мкр) можливо шляхом автоматичного регулювання тривалості довороту проміжної рами залежно від реальної швидкості поздовжньої подачі робочого органа на забій.

3.3.2 Вертикальні навантаження на роторі під час копання ґрунту

Експериментальним шляхом встановлено, що величина вертикальних сил на роторі за час напівциклу змінюється за параболічним законом, причому мінімальним значення вертикальної сили є на початку напівциклу, максимальним - наприкінці. Отриману закономірність зміни вертикальних сил обумовлено комплексною зміною сил копання, тертя ґрунту об поверхню забою, ваги ґрунту в ковшах ротора залежно від кінематичних параметрів робочого процесу.

На режимах роботи без довороту проміжної рами (рис. 3.19а) вертикальні сили на початку напівциклу збільшуються рівномірно, що обумовлено як рівномірним збільшенням ширини стружки, що зрізається ріжучими кромками ковшів, так і збільшенням у першій половині напівциклу швидкості бічної подачі ротора на забій VN.

Крім того, це пояснюється наявністю призми ґрунту, що формується перед ротором при його бічному переміщенні. Об'єм призми збільшується при підході ротора до стінки забою, де врешті решт весь ґрунт забирається ковшами, збільшуючи навантаження на приводі ротора.

Формування призми розробленого ґрунту перед ротором у першій половині напівциклу за рахунок його сколювання та осипання при бічному переміщенні та її підбирання наприкінці напівциклу обумовлює той факт, що розрахункові значення сил опору бічному переміщенню робочого органа перевищують експериментальні (у середньому на 29-30 %) у першому випадку та експериментальні значення перевищують теоретичні (у середньому на 20-35%) - у другому. Причини фактичного збільшення вертикальних навантажень на роторі порівняно з розрахунковими є тими ж, що і для крутного моменту на вісі ротора за час напівциклу.

Найбільш навантаженим є режим максимальної продуктивності при швидкості різання Vр = 6 м/с (рис. 3.19а), максимальне значення - Рв = 45 кН.

Емпіричний коефіцієнт збільшення реальної вертикальної сили порівняно з розрахунковою ш2 (див. розділ 2.3) не є постійним впродовж напівциклу та змінюється від значень 0,65-0,75 у другій і третій чвертях напівциклу до 1,7-1,8 у четвертій (рис. 3.20).

Збільшення швидкості різання на 33 %, до Vр = 9 м/с дозволяє зменшити максимальне значення вертикальної сили до Рв = 27 кН, тобто на 40 %. Коефіцієнт ш2 на цьому режимі змінюється від 0,7-0,8 у другій і третій чвертях напівциклу до 1,3-1,6 у четвертій.При роботі з доворотом проміжної рами (час затримки tз = 1,1 с) на режимі максимальної продуктивності при Vр = 6 м/с і Vб.п = 0,7 м/с максимальне значення вертикальної сили на роторі досягає Рв = 39 кН (див. рис. 3.16 б). Значення поправочного коефіцієнта на цьому режимі коливається від 1,5-1,8 у третій чверті напівциклу до 1,9-2,25 під час затримки повороту рами ротора.

3.3.3 Сила тяги на переміщення ротора в забої

Сила тяги на переміщення ротора в забої визначається силами копання, тертя ґрунту, що транспортується, об поверхню забою та інерційними навантаженнями робочого обладнання. У початковий момент напівциклу, коли поздовжню швидкість переміщення робочого обладнання направлено від забою, відсутнє лобове різання (умова (2.26) не виконується).

У цей час сили копання ґрунту відсутні, і ковші ротора, що знаходяться у забої, заповнено ґрунтом. Навантаження на роторі визначається силами інерції ґрунту в ковшах і, меншою мірою, силами тертя ґрунту об стінки забою. Значна колова швидкість транспортування ґрунту зумовлює великі інерційні навантаження на роторі, оскільки вектор швидкості його поздовжнього переміщення направлено від забою. Наявність значних інерційних навантажень призводить до виникнення на роторі негативної сили тяги, величина якої досягає Рф = 20 кН (рис.3.21а).

При віддаленні ротора від бічної стінки ґрунтової виїмки у першій половині циклу бічного переміщення робочого органа копання ґрунту відбувається лише бічними гранями ковшів. При цьому Vф направлено від забою, і, як наслідок, складову сил копання від поздовжнього переміщення ротора направлено у бік забою, тобто проти напрямку руху машини. З початком бічного різання ґрунту сила тяги на роторі набуває позитивних значень. При цьому в режимі максимальної продуктивності (Vр = 6 м/с, Vб.п = 0,7 м/с) без довороту проміжної рами максимальне значення сили тяги наприкінці напівциклу складає Рф = 48 кН. При довороті проміжної рами, tз = 1,1 с, за всіх інших рівних умов, максимальне значення сили тяги на переміщення ротора має місце біля бічної стінки забою перед доворотом проміжної рами та досягає величини Рф = 35 кН (рис. 3.21б). Це на 36 % менше, ніж у режимі роботи без довороту. Коефіцієнт варіації величини сили тяги за час напівциклу за цих умов складає 4,3. Порівняння результатів експериментальних і теоретичних досліджень сили тяги на робочому органі засвідчило, що дані експериментальних досліджень перевищують розрахункові.

Це пояснюється тим, що розрахунки сил копання проводили за загальноприйнятою методикою М.Г. Домбровського [42]. При відцентровому розвантаженні ротора інерційні сили, що діють на ґрунт у ковшах, створюють додаткове привантаження на забій, збільшуючи величину питомого опору копанню ґрунту. Збільшення питомого опору копанню за рахунок привантаження забою буде тим більше, що більше ґрунту в ковшах. Для визначення функціональної залежності зміни коефіцієнта питомого опору копанню ґрунту від величини інерційних навантажень на ґрунт у зоні забою необхідно проведення додаткових досліджень. На даному етапі досліджень збільшення розрахункових значень сили тяги порівняно з експериментальними можна врахувати поправочним коефіцієнтом ш1 (див. 2.3) (рис.3.22).

Значення цього коефіцієнта не є постійне впродовж циклу. Так, для режиму без довороту проміжної рами (див. рис. 3.21), його значення змінюється від 0,9-1,1 у перших двох третинах напівциклу до 1,3-1,5 наприкінці напівциклу. Для режиму з доворотом проміжної рами (див. рис.3.20 б) коефіцієнт ш1 змінюється від ш1 = 2,6 на початку напівциклу до ш1 = 4,8 наприкінці.

3.3.4 Бічні навантаження на роторі під час копання ґрунту

Бічні навантаження на роторі визначаються переважно величиною нормальних складових сили копання ґрунту бічними гранями ріжучих елементів ковшів. У визначенні бічних сил із використанням відомих методик бічна сила розраховується як частина дотичної складової сили копання та характеризується величиною коефіцієнта ш3, що залежить як від величини кінематичних параметрів процесу копання ґрунту (швидкостей різання та бічної подачі), так і від конструкції ріжучих елементів ковшів. У загальному випадку цей коефіцієнт є емпіричним. Формули його визначення наведено у відомих літературних джерелах [35, 43, 44, 45].

Відома інформація про величину коефіцієнта ш3 не може бути застосованою у даному випадку для розрахунку сил опору бічному переміщенню робочого органа УЗМ, оскільки результати відомих досліджень стосуються кар'єрних екскаваторів, робочі органи яких працюють у принципово інших умовах. Зокрема, бічна стінка забою при роботі кар'єрних екскаваторів завжди залишається відкритою, просипи розроблюваної породи на дні забою впливають на формування навантажень на роторі несуттєво.

Експериментально визначені величини сил опору бічному переміщенню ротора УЗМ у забої для режиму роботи зі швидкістю різання Vр = 9 м/с суттєво відрізняються від розрахункових, проте впродовж напівциклу характер зміни розрахункових та експериментальних даних є однаковим (рис. 3.23 а).

На рис. 3.23 розрахункові залежності зміни Рб за час напівциклу наведено для ш3 = 1. Величину ш3 рекомендується приймати для кар'єрних роторних екскаваторів рівною 0,6-1 [35, 43, 44, 45].

За результатами виконаних досліджень з урахуванням особливостей робочих процесів УЗМ можна рекомендувати для виконання розрахунків користуватися емпіричним коефіцієнтом ш3, величина якого враховує реальні розходження даних теоретичних та експериментальних досліджень (рис. 3.24). Рекомендована величина - ш3 = 4,7-5,9.

У режимі роботи з доворотом проміжної рами (див. рис. 3.14б) значення коефіцієнта ш3, за якого розрахункові та експериментальні значення бічної сили будуть співпадати, коливається у межах 3,0-4,5 (див. рис. 3.23).

Реальну величину поправочного коефіцієнта опору бічному переміщенню ротора УЗМ у забої ш3 (див. рис. 3.24) необхідно завжди враховувати в інженерних розрахунках силового навантаження робочого обладнання УЗМ під час копання ґрунту в режимах із доворотом або без довороту робочого органа.

Емпіричні поправочні коефіцієнти ш1, ш2 та ш3, значення яких встановлено за результатами експериментальних досліджень, дозволяють визначити сумарні горизонтальні, вертикальні та бічні навантаження на роторі у процесі копання й транспортування ґрунту в забої.

Висновок до розділу 3

Експериментально підтверджено можливість вирівнювання та зниження абсолютних значень навантажень на робочому обладнанні УЗМ шляхом удосконалення робочого процесу машини, а саме забезпечення довороту проміжної рами наприкінці кожного напівциклу робочого процесу. Необхідна тривалість довороту проміжної рами має функціональну залежність від реальної швидкості переміщення машини.

Встановлено, що доворот проміжної рами та зміна його тривалості дозволяють зменшити величину коефіцієнтів варіації навантажень робочого обладнання (відношення максимального значення відповідного навантаження до його мінімального значення за час напівциклу)

Встановлено величину поправочних коефіцієнтів для розрахунку складових головного вектора сил копання ґрунту робочим органом УЗМ.

Отримані результати дозволяють виконати всебічну інженерну оцінку максимального силового навантаження робочого обладнання УЗМ в умовах зміни величин чинників, від якого воно залежить.



РОЗДІЛ 4. РОЗРАХУНКИ КУРСОВОЇ СТІЙКОСТІ УНІВЕРСАЛЬНИХ ЗЕМЛЕРИЙНИХ МАШИН ТА ОБҐРУНТУВАННЯ ТЕХНІЧНИХ ПРОПОЗИЦІЙ ЇЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

4.1 Розрахунок курсової стійкості універсальної землерийної машини

Розрахунок курсової стійкості виконано для УЗМ, конструкцію якої розроблено "ОКБ БУДШЛЯХМАШ". Робоче обладнання монтується на базі виробу 453 як спеціалізованого базового шасі. Максимальні значення навантажень робочого обладнання при копанні ґрунту визначали аналітично. Навантаження від мас тягача та елементів робочого обладнання визначали додатково. Приведення робочих навантажень до центру опорної поверхні тягача виконано згідно із одержаними залежностями. Визначення силового навантаження тягача та розрахунок моменту опору його повороту проводили у відповідності до розробленої методики. Коефіцієнт опору розвороту гусениць прийнято для суглинків вологістю до 20 % рівним м = 0,45.

Для розрахунку взято проектний режим роботи машини з максимальною продуктивністю при розробці ґрунту ротором зі швидкістю різання Vp = 6 м/с і швидкостями бічної подачі Vб.п. = 0,7 м/с та поздовжньої подачі Vп = 90 м/год. на суглинистих ґрунтах ІІІ категорії складності розробки (кількість ударів ударника ДорНДІ С = 15) при розробці виїмки шириною В = 4,5 м.

4.1.1 Вихідна конструкція універсальної землерийної машини

За результатами розрахунку для вихідної конструкції УЗМ максимальне значення моменту активних сил, що розвертають машину в плані, дорівнює Мр = 214,21 кН·м наприкінці напівциклу. У цей же час момент опору розвороту машини дорівнює Мор = 247,84 кН·м.

За відомими максимальним моментом, що розвертає машину, і моментом опору розвороту перевірено умову збереження курсової стійкості та визначено величину коефіцієнта запасу курсової стійкості, що дорівнює kкс = 1,157

Якщо на цьому режимі роботи застосовується доворот проміжної рами, то момент розвороту машину в плані та момент опору розвороту машини зменшуються (відповідно Мр = 178,92 кН·м та Мор = 232,52 кН·м), а коефіцієнт запасу курсової стійкості збільшується kкс = 1,300.

З огляду на викладене вище можна стверджувати, що визначені коефіцієнти запасу курсової стійкості дозволять працювати машині лише у досить сприятливих умовах.

4.2 Технічні пропозиції зі зменшення інерційних навантажень

Принципову гідравлічну схему гідрооб'ємного приводу циклічного бічного переміщення робочого органа УЗМ в умовах віяльно-поступальної подачі його на забій приведено на рис. 4.1. Підключення гідроагрегатів для приводу бічного переміщення проміжної рами та рами ротора є аналогічним. Залежно від положення золотника електрогідравлічного розподільника Р1 рідина потрапляє у відповідні порожнини гідроциліндрів Ц1 і Ц2 (див. рис. 4.1). Захист системи від перевантажень забезпечується переливним клапаном КП1. За відсутності сигналу на розподільник Р1 розвантаження гідросистеми відбувається за рахунок розподільника Р3, електрично зв'язаного з Р1.

Зменшення інерційних навантажень гідроприводу та механізму бічного переміщення робочого обладнання в забої у цілому може бути реалізовано способами, наведеними нижче.



4.2.1 Встановлення в конструкцію механізму повороту шляхових дроселів

Розроблено варіант встановлення у гідролінії механізму повороту двох шляхових дроселів ШД (рис. 4.2), кожен з яких є дроселюючим гідророзподільником зі зворотним клапаном із керуванням від кулачка К. Кулачок К і фіксатор Ф, який взаємодіє з кінцевим перемикачем ВК, встановлено на панелі П, положення якої дозволяє регулювати ширину розроблюваної виїмки в ґрунті та встановлювати її величину. При підході до бічної стінки кулачок К взаємодіє з дроселюючим гідророзподільником шляхового дроселя ШД, поступово перемикаючи його у верхню за схемою позицію. Відбувається дроселювання рідини у шляховому дроселі, завдяки чому кутова швидкість поворотної частини робочого обладнання машини зменшується. Далі фіксатор Ф діє на кінцевий перемикач ВК, забезпечуючи плавну зупинку та реверс механізму повороту. При реверсі робоча рідина у гідроциліндри Ц1 і Ц2 потрапляє через зворотний клапан шляхового дроселя ШД. Дане рішення також може цілком вирішити завдання плавної зупинки механізму повороту робочого обладнання машини.

4.2.2 Встановлення у механізмі повороту гідроакумуляторів

Для вирішення поставленої задачі у гідролініях механізму повороту паралельно гідроциліндрам Ц1 і Ц2 через гідророзподільники Р2, Р3 з електрокеруванням, що спрацьовують від кінцевих перемикачів ВК, можна під'єднати пневмогідроакумулятори А (рис. 4.3).

Внаслідок дії фіксатора Ф на кінцевий перемикач ВК, крім перемикання гідророзподільника Р1 (див. рис. 4.1), відбувається перемикання гідророзподільників Р2 і Р3 (див. рис. 4.3) у верхню за схемою позицію. У результаті забезпечується стиск газу в пнемогідроакумуляторі А і відбувається плавна зупинка механізму бічної подачі. Реверс механізму бічної подачі реалізується як за рахунок енергії пневмогідроакумулятора А, так і за рахунок перемикання гідророзподільника Р1 (див. рис. 4.1) у крайню позицію.

Це, крім плавного безударного реверсу, дозволяє здійснити рекуперацію енергії при реверсі, що приводить до економії палива, підвищення ККД приводу та зменшення нагріву робочої рідини.

Висновок до розділу 4

З метою забезпечення курсової стійкості УЗМ як визначальної умови робото здатності машини пропонується застосовувати в гідравлічних схемах приводів машини додаткові елементи, а саме пневмогідроакумулятори та дроселюючі гідророзподільники зі зворотними клапанами.



РОЗДІЛ 5. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

5.1 Охорона праці

Закон України "Про охорону праці" визначає, що охорона праці -- це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі саме трудової діяльності (а не праці, як це було передбачено раніше)[46].

Зміст охорони праці розглядають у соціальному, технічному, медично-біологічному, юридичному, галузевому та вузькоспеціальному аспектах. Кожен аспект охорони праці має свій зміст і є самостійним напрямком у системі заходів щодо безпеки життя та здоров'я у процесі трудової діяльності.

Соціальний аспект охорони праці передбачає забезпечення всебічного соціального розвитку кожної працюючої особи, захист особи. Соціальний аспект охорони праці передбачає визнання пріоритету життя та здоров'я людини у процесі виробничої та трудової діяльності.

Юридичний аспект охорони праці полягає у забезпеченні права працівника на життя, охорону здоров'я, на належні, безпечні і здорові умови праці. Охорона праці в юридичному аспекті являє собою правовий інститут, що має міжгалузевий характер.

Державна політика у сфері охорони праці спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням[46]. До основних правових принципів у сфері охорони праці в Україні належать:

* пріоритет охорони життя та здоров'я працівників перед економічними інтересами;

* повна відповідальність роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

* соціальний захист працівників, повне відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

* встановлення та гарантування заходів самозахисту прав працівників на здорові та безпечні умови праці;

* обов'язковість відшкодування шкоди, заподіяної працівникові у зв'язку з виконанням трудових обов'язків;

* соціальне страхування ризику втрати працездатності та трудового доходу у зв'язку з нещасним випадком чи професійним захворюванням.

Загальним об'єктом охорони праці є працездатність як специфічна якість особи, тому для трудового права важливе значення має оцінка професійної працездатності особи. Це дає можливість обмежити для конкретних категорій працівників виконання певних видів трудової діяльності чи знизити трудове навантаження (наприклад, для неповнолітніх, жінок, інвалідів).

5.1.1 Нормативно-правові основи роботи з охорони праці

Підсистема джерел трудового права з охорони праці у цілому відповідає структурі та характеристикам усієї системи джерел трудового права України. Проте вона має певні особливості. Так, поряд з основоположними нормативно-правовими актами, які визначають політику України у сфері правового регулювання охорони праці, питання охорони праці регулюються великою кількістю підзаконних нормативно-правових актів[47].

Законодавство про охорону праці складається з Конституції України, КЗпП, законів України "Про охорону праці", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", інших законів України та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

З метою усунення причин, які можуть викликати небезпечні для життя і здоров'я працівника ситуації, нормативно-правові акти з охорони праці визначають, що саме роботодавець має виконувати у сфері безпеки праці. Положення цих вимог стосуються усіх компонентів виробничого процесу: якості обладнання, оснащення робочих місць засобами колективного та індивідуального захисту, прийомів безпечного ведення робіт, методів нейтралізації факторів небезпечного та шкідливого впливу на працівника, порядку та розмірів компенсації за несприятливі умови праці та заподіяну здоров'ю шкоду.

Особливістю норм, що становлять інститут охорони праці, є включення до їх змісту вимог технічного характеру. Вони становлять зміст норм дисципліни праці і норм матеріальної відповідальності. Тому зазначені норми спираються на санкції дисциплінарної та матеріальної відповідальності, а також на санкції адміністративної та кримінальної відповідальності.

Розробка та прийняття нових, перегляд і скасування чинних нормативно-правових актів з охорони праці провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці за участю професійних спілок і Фонду соціального страхування від нещасних випадків та за погодженням з органами державного нагляду за охороною праці.

Санітарні правила та норми затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.

Нормативно-правові акти з охорони праці переглядаються в міру впровадження досягнень науки і техніки, що сприяють поліпшенню безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, але не рідше одного разу на десять років.

Закон України "Про охорону праці" визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.[47]

5.1.2 Організація та управління охороною праці на підприємстві

Згідно з Законом "Про охорону праці" роботодавець зобов'язаний створювати у кожному структурному підрозділі та на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечувати дотримання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці[46].

Із цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці на підприємстві[47], для чого:

* створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які вирішують конкретні питання охорони праці;

* розробляє за участі профспілок і реалізує комплексні заходи для дотримання встановлених нормативів з охорони праці, впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки;

* забезпечує усунення причин, що викликають нещасні випадки, професійні захворювання;

* організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, атестації робочих місць на відповідність нормативним актам з охорони праці в порядку й у терміни, встановлювані законодавством;

* розробляє і затверджує положення, інструкції, інші нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства і встановлюють правила виконання робіт та поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях;

* здійснює постійний контроль за дотриманням працівниками технологічних процесів, правил роботи на машинах, устаткуванні та з іншими засобами виробництва;

* організовує пропаганду безпечних методів праці.

Роботодавець за свої (підприємства) кошти організовує медичні огляди працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці. Медичні огляди проводяться при прийомі на роботу (попередній), протягом трудової діяльності (періодичний), при необхідності проведення професійного відбору, а також щорічно-обов'язковий медичний огляд осіб у віці до 21 року.

На підприємствах із кількістю працівників 50 осіб і більше, роботодавець створює службу охорони праці. На підприємстві з кількістю працівників менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку. На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення вимог законодавства.

Координація робіт у галузі охорони праці здійснюється шляхом розподілу обов'язків і порядком взаємодії осіб, структурних підрозділів і служб, що беруть участь у реалізації задач СУОПП, а також прийняття ними рішень і їх реалізацію. До таких рішень належать накази, розпорядження, вказівки тощо.

В управлінні охороною праці, крім штатних посадових осіб і структурних підрозділів, бере участь також і комісія з питань охорони праці, створена рішенням трудового колективу і профспілкової організації, а також уповноважені трудових колективів структурних підрозділів підприємства.

5.1.3 Техніка безпеки при обслуговуванні та ремонті УЗМ

До самостійної роботи слюсарем по ремонту (далі - слюсарем) допускаються особи не молодше 18 років, які мають професійну підготовку і пройшли[47]:

- попередній медичний огляд;

- вступний інструктаж;

- навчання безпечним методам і прийомам праці і перевірку знань з безпеки праці;

- первинний інструктаж на робочому місці.

До роботи з електрифікованими інструментом і обладнанням допускаються слюсарі, які пройшли відповідне навчання і інструктаж, а також мають першу кваліфікаційну групу з електробезпеки.

Виконання робіт, не пов`язаних з обов`язками слюсаря, допускається після проведення цільового інструктажу.

Небезпечними і шкідливими виробничими факторами для слюсаря при виконанні робіт з профілактичного обслуговування і ремонту автомобілів є:

- падіння вивішених частин машин при обслуговуванні і ремонті підвіски;

- падіння кузова машини при обслуговуванні та ремонті гідропідйомника;

- падіння деталей, вузлів, агрегатів, інструмента;

- падіння працюючих на поверхні, з висоти, в оглядову яму;

- рухомі частини вузлів і агрегатів;

- наїзди машин: внаслідок самовільного руху, при запуску двигуна, в`їзді (виїзді) в зону ремонту, русі на оглядовій ямі та конвеєрі;

- термічні фактори;

- осколки металу, що відлітають при випресовуванні та запресовуванні шворнів, пальців, підшипників, валів, вісей, під час рубки металу;

- наявність у повітрі робочої зони шкідливих речовин (акролеїну, вуглецю оксиду, вихлопні гази двигуна тощо);

- знижена температура повітря в холодний період року;

- недостатнє освітлення, ураження електричним струмом, незручна робоча поза, гострі кромки деталей, вузлів, агрегатів, інструмента і пристосування.

Працівник повинен бути забезпечений засобами індивідуального захисту. Згідно з ДНАОП 0.00-3.06-98 «Типові норми безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття і інших засобів індивідуального захисту працівникам автомобільного транспорту» слюсареві по ремонту автомобілів видаються:

- костюм віскозно-лавсановий (термін носіння - 12 місяців);

- черевики шкіряні (термін носіння - 12 місяців);

- берет (термін носіння - 12 місяців);

- рукавиці комбіновані (термін носіння - 2 місяці);

- окуляри захисні (до зносу).

При виконанні робіт по технічному обслуговуванню і ремонту на оглядових ямах, підйомниках, естакадах додатково видається:

- каска будівельна (чергова).

При виконанні робіт з розбирання двигунів, транспортування, перенесення і промивки деталей двигунів та при роботі з етилованим бензином видаються:

- костюм віскозно-лавсановий (термін носіння - 12 місяців);

- фартух прогумований (термін носіння - 6 місяців);

- чоботи гумові (термін носіння - 12 місяців);

- рукавиці гумові (термін носіння - 6 місяців);

- рукавиці комбіновані (термін носіння - 2 місяці);

- окуляри захисні (до зносу).

При виконанні зовнішніх робіт узимку, а також у приміщеннях при температурі в них, нижчій за допустиму, додатково видаються:

- куртка бавовняна на утеплювальній прокладці (термін носіння - 36 місяців);

- брюки бавовняні на утеплювальній прокладці (термін носіння - 36 місяців).

Роботодавець зобов`язаний замінити або відремонтувати спецодяг, спецвзуття і інші засоби індивідуального захисту, що прийшли в непридатність, до закінчення встановленого терміну носіння по причинах, які не залежать від працівника[47].

Слюсар зобов`язаний:

- Дотримуватися норм, правил та інструкцій з охорони праці, пожежної безпеки і правил внутрішнього трудового розпорядку.

- Правильно застосовувати колективні і індивідуальні засоби захисту, дбайливо відноситися до виданих в користування спецодягу, спецвзуттю і іншим засобам індивідуального захисту.

- Негайно повідомляти своєму безпосередньому керівнику про будь-який нещасний випадок, що відбувся на виробництві, про ознаки професійного захворювання, а також про ситуацію, яка створює загрозу життю і здоров`ю людей.

- Виконувати тільки доручену роботу. Виконання робіт підвищеної небезпеки проводиться за нарядом-допуском після проходження цільового інструктажу.

- Забороняється вживати спиртні напої, а також приступати до роботи в стані алкогольного або наркотичного сп`яніння. Палити дозволяється тільки в спеціально обладнаних місцях.

- При захворюванні або травмуванні як на роботі, так і поза нею необхідно повідомити про це керівника і звернутися в лікувальний заклад.

- При нещасному випадку потрібно надати допомогу потерпілому відповідно до інструкції по наданню долікарської допомоги, викликати працівника медичної служби. Зберегти до розслідування обстановку на робочому місці такою, якою вона була в момент випадку, якщо це не загрожує життю і здоров`ю присутніх і не призведе до аварії.

- При виявленні несправності обладнання, пристосування, інструмента повідомити про це керівника. Користуватися і застосовувати в роботі несправні обладнання і інструменти забороняється.

Виконуючи трудові обов`язки, слюсар зобов`язаний дотримуватися наступних вимог:

- ходити тільки по встановлених проходах, перехідних містках і майданчиках;

- не сідати і не спиратися ліктем на випадкові предмети і огорожі;

- не підійматися і не спускатися бігом по сходових маршах і перехідних містках;

- не торкатися до електричних проводів, кабелів електротехнічних установок;

- не усувати несправності в освітлювальній і силовій мережі, а також пускових пристроях;

- не знаходитися в зоні дії вантажопідйомних машин.

Звертати увагу на знаки безпеки, сигнали і виконувати їх вимоги. Забороняючий знак безпеки з пояснюючим написом "Не включати - працюють люди!" має право зняти тільки той працівник, який його встановив.

Забороняється включати в роботу обладнання, якщо на пульті управління встановлений забороняючий знак безпеки з пояснюючим написом "Не включати - працюють люди!".

При пересуванні по території необхідно дотримуватися наступних вимог:

- ходити по пішохідних доріжках, тротуарах;

- переходити залізничні шляхи і дороги у встановлених місцях;

- при виході з будівлі пересвідчитися у відсутності транспорту, що рухається.

Виконання робіт підвищеної небезпеки проводиться за нарядом-допуском після проходження цільового інструктажу.

Забороняється:

- працювати, лежачи на підлозі (землі) без лежаків;