Ар деко у дизайні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Контрольна робота

Ар деко у дизайні

Вступ

Ар деко (франц. art deco, сокр. від декоративного мистецтва) - один з наймолодших, популярніших у наш час, стилів декоративно-оформлювальної творчості і дизайну, широко поширений в Зап. Європі і США 1920-30-х. рр. Але тільки на перший погляд. Ар деко - збірний вінегрет модерну і класики, Греції і Риму, Єгипту і Японії, Африки і Азії. А ці країни і їх культура налічують не одну тисячу років. Багато з нас, навіть не знаючи, як називається цей стиль, рівняються на нього, бажаючи відтворити «шикарне життя».

Ар деко з'єднав в собі тягу до зовнішньої орнаментальної розкоші з продуманою раціональністю функції і структури (еталоном Ар деко стало оформлення салонів величезних океанських лайнерів того періоду). Особливо міцно укорінився в моді і ювелірному мистецтві.

1. Зародження Ар деко

Ар деко - стилістична течія в мистецтві, архітектурі і дизайні країн Західної Європи та Америки другої чверті XX століття, яке отримало назву від міжнародної Виставки декоративного мистецтва в Парижі в 1925 році. Цей стиль, що поєднує в собі класичність, симетричність і прямолінійність, виник під впливом різних джерел, крім Ар-нуво і Кубізму - стародавнім мистецтвом Сходу, Єгипту, Африки, американських континентів, і досяг розквіту в 1925-1935 рр.

Ар деко (Art-Deco) являється продовженням традиції модерну і його подальшого розвитку. Художники і дизайнери того часу прагнули створити стиль, де їм вдалося б гармонійно поєднати вільне планування і пластику модерну з парадним блиском класичних стилів і цікавими самобутніми речами з індійською і східних культур. Розумна, з художнім смаком еклектика лягла в основу стилю Ар деко. Цей стиль - демонстрація доброго смаку. Він зародився у Франції, звідси його легкість і витонченість.

Новий напрямок - Ар деко - не був безпосередньо пов'язаний з конкретними історичними традиціями, хоча містив в собі ідеї різних стилів від еклектики і модерну до класицизму та експресіонізму. Дизайнери мали свободу вибору для своїх пошуків у вирішенні інтер'єрів.

Якщо сучасний рух в Європі тяжів у 1920-х роках до масового та стандартного, то стиль Ар деко, навпаки, прагнув до задоволення індивідуальних смаків замовників і відрізнявся різноманітністю. Вільно оперуючи історичними знаками і символами, Ар деко звертається до нових будівельних матеріалів, кольору, світлових ефектів і цим відрізняється від історичних попередників.

Якщо Ар деко звертається до класицизму, то трансформує ордер, представляючи його спрощено й позбавляючи його нормативних атрибутів (капітелей, бази), перетворюючи об'ємні колони в плоскі пілястри, лопатки або графічно малюючи їх на площині стіни. Коли Ар деко звертається до Ар-нуво, запозичуючи криволінійні форми і лінії, вони стають менш мальовничими, орнамент більш жорстким, позбавленим зображальності.

Ар деко вступає у творчу взаємодію з Модернізмом, що відзначається чіткістю, геометричністю прямокутних обрисів, площинністю фасадів, використанням трубчастих поручнів огорож. Модернізованість Ар деко часто проявлялася в плавності форм. Іноді форми стають близькі до машинного дизайну. Часто в інтер'єрах і на фасадах з'являються рельєфні фризи з сюжетним скульптурним зображенням узагальнено-геометризованого характеру.

Дизайн Ар деко торкався не тільки архітектури, меблів і деталей інтер'єру, світильників, образотворчого мистецтва, але накладав відбиток і на спосіб життя.

Хоча термін Ар деко виник у 1925 р. та, проіснувавши ненабагато більше 15 років в період між двома світовими війнами і за цей час ставши символом мирного стабільного життя, фінансового добробуту, процвітання й вишуканості, він не став часто вживаним до зміни ставлення до цієї епохи в 60-х. Майстри стилю Ар деко не входили в якесь єдине співтовариство. Рух вважався еклектичним, що знаходиться під впливом декількох джерел, наприклад: функціонального індустріального дизайну, елементів ампіру, строгих форм неокласицизму, архаїки єгипетського мистецтва, індійскої екзотики і примітивного африканського мистецтва, розквіту епохи джазу (імпровизації, природності і страсті), популярності активної колористичної палітри, кубізму і футуризму, технологічних досягнень епохи (літаки й хмарочоси).

Майстри Ар деко любили використовувати такі дорогі екзотичні матеріали як слонова кістка, чорне ебенове дерево, перламутр, діаманти, шкіра крокодила, акули й зебри, котрі поєднувалися з новими матеріалами (бетон, хромована сталь, алюміній, скло). Сміливо застосовувалися зигзаговидні і ступінчасті форми, широкі й енергійні криві линії (на відміну від м'яких текучо-рослинних кривих модерну), мотиви шеврону і клавіш фортепіано. Деякі з цих декоративних мотивів стали повсюдними, наприклад, узор клавіш, що зустрічається в дизайні дамського взуття, батарей опалення та шпилю хмарочосу Крайслер билдинг. В цьому стилі оформлялися інтер'єри дорогих ресторанів, готелів, кінотеатрів та океанських лайнерів. Ар деко був стилем роскоші й шику, і вважається, що це роскошування - психологічна реакція на аскетизм і обмеження в роки Першої світової війни. Певно, саме післявоєнне і післяокопне єство людини вимагало: прикрась холодне, наряди раціональне, втіль марення про розкішне життя. Інколи Ар деко називають стилем зірок, маючи на увазі, певно, що така стилістика - для вельми заможних людей вищого суспільного стану. Про характер і ценності цього оточення можна прочитати, наприклад, у романах «Великий Гетсбі» або «Ніч тендітна» Френсиса Скотта Фіцджеральда. В них автору вдалося найбільш яскраво і достеменно виразити настрої «віку джазу» з його парадним оптимізмом і роздутою тягою до споживання і марнування життя.

2. Ар деко в інтер'єрі та архітектурі

Інтер'єри, характерні Ар деко, часом нагадують не композицію, а суму окремих стильних речей, дорогих меблів і тканин, виробів з бронзи, скла, кераміки. Багато інтер'єрів тому більше нагадували павільйон колекціонера або салон художника. Цей стиль поєднав у собі зовнішню розкіш з раціональністю структури. В дизайні интер'єру характерні прямі або ж вигнуті лінії, чіткість та графічність форм. Його вирізняє застосування декоративних елементів у вигляді зигзагів, кіл, трикутників, сонць. Меблі мають обтічні обриси. Для оздоблення використовуються бамбук, слонова кістка, перламутр, кокос. Дизайн Ар деко був основою безлічі домашніх інтер'єрів в 20-х30-х роках. Простота і геометричність стилю відкрили епоху масового виробництва меблів, зробивши її доступною. Саме в ці роки були створені більшість зразків меблів XX віку. Меблі прикрашаються тими ж геометричними орнаментами і елементами. Бильця крісел складають єдину вигнуту лінію з передніми ніжками, декоруються вставками з міді і бронзи. Для оббивки використовуються екзотичні види шкіри - ящірки, акули, скату й крокодила. Ліжка в стилі Ар деко можуть, наприклад, прикрашатися єгипетськими орнаментами (мотив сонця), замість стовпчиків при узголів'ї - статуетки богів. Стильні (навіть колекційні) речі, створені в цьому стилі, часто є справжніми творами мистецтва і створюють особливу атмосферу вишуканості та насолоди спогляданням. Для Ар деко «розкіш» - це не лише дорогі матеріали, а й візуальне багатство: яскраві, насичені кольори. Використовується багато кольорів, і це виглядає цільно і гарно (за грамотного застосування). Наприклад, на фоні шахматного контрасту чорного й білого - палаючі вкраплення червоного й золотого, хромовані предмети інтер'єру. Цей стиль використовує в дизайні інтер'єру зовсім різні декоративні елементи, яскраві й сміливі поєднання кольорів, здатні мінятися разом з уявою художника-декоратора (дизайнера інтер'єру), створюючого свій власний світ.

Ар деко непомітно практично зник після піднесення масового виробництва, коли до нього почали ставитися як до крикливого, без смаку та штучно-розкішного. Остаточний занепад цього стилю поклали злигодні Другої світової війни. Відродження зацікавленості в Ар деко в 80-х90-х рр. було пов'язане з графічним дизайном, а паралель між Ар деко і старими передвоєнними кінострічками, ностальгійними для багатьох і зберігаючими чари 30-х рр., привела до того, що його почали знову використовувати в ювелірному мистецтві, моді і дизайні інтер'єрів.

Зараз стиль Ар деко знову став досить поширеним, зокрема у східноєвропейських реаліях, де безліч людей отримали засоби для природного втілення шляхетності свого житла. Паралель з міжвоєнною Європою напрашується сама собою. Але сучасне прочитання Ар деко - стилю розкоші, багатства і пильної уваги до декорів, привносить в нього і технічні досягнення, і цілком традиційні матеріали, і якісно нові. Вражають такі інтер'єри своїм декоративізмом, де всяка річ має сприйматися шикарною, що зрозуміло і простимо для заможної людини - демонструвати свої статки. До того ж статками будуть і увесь інтер'єр, і особливо окремі, часто колекційні декори, чи то картини або скульптури, чи то світильники, гардини, покривала, перила, декоративна штукатурка, бабусина скриня або екзотичні шпалери. Загальна стилістика, як і 80 років тому, вельми еклектична, що дозволяє природним чином привносити в інтер'єри і нові типи меблів, і нові, часом вельми незвичні оздоблювальні матеріали, і нову побутову техніку, та особливо насичувати інтер'єри новими декорами. І все ж особливо гарні інтер'єри з відбитком Ар деко, якщо господарі дійсно збирачі або творів мистецтва, або, наприклад, дивовижних сувенірів, привезених з екзотичних країн, таких як мароканський світильник чи ідол з екваторіальної Африки. Також доцільно у цьому випадку багато деталей інтер'єру не купувати, а замовляти майстрам або майстерням, які працюють у власній манері, пасуючій випадку. Геометризм ар деко при цьому природним чином втілюється як сучасними будівельними технологіями і матеріалами, так і досить широким вибором предметів облаштування інтер'єру. Загальновідомий «гламур», часом властивий різного роду тусовкам і богемним особам, також можна віднести до певної інтерпретації Ар деко в сучасних неоднозначних реаліях.

Джерело архітектурного стилю Ар деко лежить в основі Віденського семінару через розкол художників Йозефа Хоффманна, Коломана Мозера та підприємця Фріца Верндорфера у 1903 році. У свою чергу багато залежить від лінійних форм англійського та шотландського модерну Чарльза Роберта Ашбі, Чарльз Ренні Макінтоша та Mackay Х'ю Бейлі Скотта, прізвищ Гофмана і Мозера з їхніми ортогональними конструкціями для елегантних інтер'єрєрів багато того смаку, що навіть наприкінці 20-х і 30-х років можна вважати сучасним. З надбаннями Дагоберта Пече в 1915 році спосіб Віденського семінару до Ар деко було завершено.

Проте, центром Ар деко був без сумніву Париж. Такі великі кутюр'є, як Жак Дусі і Поль Пуаре давали через інноваційні винаходи моди вироби, працювали перш за все завдяки своїм колекціям, були покровителями розподілу внутрішніх робіт дизайну.

Ідеї та пропозиції приймав Ар деко від всіх йому протилежних напрямків розвитку модернізму, які були зосереджені в Парижі, як у ніякому іншому місці: кольори фовістів Анрі Матісса, нарізки з форм кубізму Жоржа Брака і Пабло Пікассо, культ мистецтва футуристів в Умберто Боччоні, і навіть орнамент відмовленого функціоналізму.

Пол Ірібе та інші представники вели Ар деко у США Швидше за все, вижив стиль лише в США, особливо в Голлівуді і Нью-Йорку, який вливався ще в дизайн автомобілів і мотоциклів у 1950-их роках. Один з найкрасивіших коли-небудь побудованих мотоциклів, Індіанець, у 1940-х років є найбільш відомий приклад. архітектурі, музиці та кіно. У Франції стиль володіє не тільки великими виставками експонатів, а також був поширений у новостворених меблевих магазинах та конструкторських бюро, у проектних відділах деяких магазинів, таких як Десни, Домінік. Для якості роботи, провідний французький дизайнер меблів Жак-Еміль Рульман чи майстер із срібла зменшували орнамент на користь чіткої форми і чистого ефекту поверхні матеріалів. Для порцелянових і керамічних конструкцій, тканин, плакатів та обкладинок для книжок контрастували сильні та чисті кольори.

Прикладом замкнутого міського об'єкта в стилі Ар деко є Нейпір (Нова Зеландія), який був відбудований в тридцяті роки після землетрусу.

Берлін театр ренесансу є єдиним театром Ар деко в Європі, який повністю зберігся.

Друга світова війна призвела до різкого закінчення періоду Ар деко, настрій післявоєнних років був у невідповідності з такою розкішшю.

Швидше за все, вижив стиль лише в США, особливо в Голлівуді і Нью-Йорку, який вливався ще в дизайн автомобілів і мотоциклів у 1950-их роках. Один з найкрасивіших коли-небудь побудованих мотоциклів, Індіанець, у 1940-х років є найбільш відомий приклад.

3. Ар деко в моді

Анатоль Франс якось обмовився, що, коли б випало йому воскреснути через сто років, він насамперед заглянув би в дамський журнал мод, щоб зрозуміти, що відбувається в суспільстві. Адже тільки по довжині дамських спідниць обізнана людина може судити про ступінь процвітання економіки.

Помічено, що в епоху індустріального піднесення в моду входять міні-спідниці, відкриті фасони одягу, спортивність. Жіноча краса припускає здоров'я, рум'янець, рухливість. Так було в 1920-і роки, коли Коко Шанель ввела в моду загар і легкі костюми з джерсі, а Олена Рубінштейн яскраві тони в макіяжі, а потім у 1960-ті, коли завдяки Мері Куант поділ знову став гранично коротким.

Навпаки, в періоди депресій спідниці стрімко подовжуються, одяг стає закритою, як би захищаючи господарку від життєвих колотнеч. Модний типаж хвороблива виснажена дама, ефектна блідість на обличчі, покірність, пасивність, це 1930-ті і особливо 1990-ті роки, що дали покоління «концтабірних» моделей на чолі з Кейт Мосс.

В кінці XIX століття подібним універсалізмом мав стиль ар нуво: знамениті вигнуті лінії панували рішуче у всіх жанрах. Текучий силует платтів Поля Пуаре римується з черепашковими завитками в дизайні будинків Гауді і з рослинними мотивами ювелірних прикрас Рене Лаліка. Пишні природні вигини жіночої фігури, хвилясті складки тканин стають символом сценічного мистецтва самої відомої танцівниці того періоду Лої Фуллер. Особливо явно видно стилістичні відповідності, коли предмети однієї епохи бувають зібрані разом, причому не обов'язково ретроспективно, в музеї. Для сучасників в 1900 році Всесвітня виставка в Парижі демонструвала тріумф ар нуво у всіх областях, а Лої Фуллер танцювала там в спеціальному павільйоні зі світловими ефектами.

Мода в 20-х роках переживає радикальне оновлення, і стиль Ар деко грає тут не останню роль. Звільнення жіночої фігури від корсета було обумовлено багатьма факторами. Перший крок у цьому напрямку зробили діячі балету, такі як Айседора Дункан і Дягілєв, який привіз до Парижа російську трупу. Вона вразила уяву французів не тільки майстерністю танцю, а й незвичайними костюмами по ескізах художника Бакста, який використав античні, східні і половецькі мотиви. У моду входять яскраві кольори, не характерні для модерну - помаранчевий, червоний, пурпурний, яскраво-жовтий.

У дягилевських постановках в повній мірі реалізується і ще одна властивість, притаманна як Арт Нуво, так і Арт Деко екзотизм. Бакстовскіе костюми до «Соломії» (1908), «Клеопатрі» (1909), «Шехерезада» (1910), «Жар-птиці» (1910-1913) трактовані як складні, майже ювелірні, твори. Одягнені в них герої виглядають в просторі сцени як блискучі дорогоцінні камені і брошки. Власне, вони входять в таку взаємодію з цілим, як і ефективні плями орнаментів в монументальних спорудах Арт Деко. У цьому явно прочитується знамення нового стилю. У 1912 році глядачі побачили «Післеполудневий відпочинок фавна» Клода Дебюссі з декораціями Льва Бакста і з головним виконавцем і хореографом Вацлавом Ніжінським.

На наступний рік сенсацією стала постановка «Весни священної», який сповістив прихід епохи сучасної музики, що вражає новизною рваних ритмів, дисонансів і примітивізму творів Ігоря Стравінського. Окрім знайомства парижан із сучасною музикою, «Російські сезони» багато що зробили для ознайомлення їх з новітніми художніми течіями. С. Дягілєв залучав до своїх постановок багатьох художників авангардистів, включаючи Наталію Гончарову, Анрі Матісса, Пабло Пікассо, Андре Дерена, Марі Лорансен, Робера Делоне та інших, які займалися створенням костюмів і декорацій для його постановок. Михайло Ларіонов і Наталія Гончарова, які в своїй творчості використовували образотворчі мотиви іконопису та дитячого малюнка, додавши до нього «лучізм», заснований на візерунках перетину і розсіювання променів світла, стали ще одним істотним впливом на новий стиль.
Частково під впливом дягилевських гастролей художник Поль Пуаре створює в 1913 році новаторську колекцію, в основі якої - сукня-туніка без корсета з природним силуетом. Моделі Пуаре дуже декоративні і виразні за кольором, на відміну від бляклих костюмів у стилі модерн.

Спрощення жіночого одягу, розпочате під час Першої Світової, коли дами, замінивши пішли на фронт чоловіків, активно залучаються до соціальне життя, відповідає геометричности форм Ар деко. Оскільки наявність турнюра і корсета значно ускладнило б життя працюючої жінки, виникає необхідність у практичному і зручному костюмі, не стискує рухів. Плаття коротшають, стають ширшими і вільніше, маскуючи природні обриси тіла.

Мода і мистецтво початку 20-го століття орієнтовані на функціональність і доцільність. Новий стиль носить назву конструктивізм і характеризується простотою і геометричністю форм, в чомусь повторюючи архітектурний стиль Ар деко. Уявлення про красу різко змінюється: ідеальна жінка тепер дещо нагадує юнака. В цілому спостерігається зближення чоловічого і жіночого вигляду: еталонна дівчина зобов'язана бути спортивної, стрункою, загорілої і рухомий. Пишні форми небажані - в моді проскогрудость і узкобедрость (ті, кому «не пощастило» терміново сідають на дієту, починають займатися спортом або просто створюють потрібний силует з допомогою бандажа). Хитромудрі і складні зачіски поступаються місцем короткою гладкою стрижці «гарсон». Жіночність проявляється в яскравому манікюр і макіяж (з акцентом на очі і губи), доглянутих блискуче волосся.

Вплив абстрактного живопису відбилося і на силуеті одягу, який тепер чітко геометричний і вписаний в куб або прямокутник. Лінія талії занижена, спідниця відкриває коліна, сукня висить вільно, не підкреслюючи фігуру. Орнамент теж до пари - квадратики, лінії, кружальця, штрихи. У дамському костюмі з'являються традиційно чоловічі деталі та аксесуари, на зразок краваток.
Через те, що ноги, вперше в історії, відкриті для огляду, їхня краса набуває великого значення. Особлива увага приділяється панчохам - в моді тілесні, рожеві, піскові й сірі відтінки, обов'язково з глянсовим блиском.

Популярні легкі та практичні тканини: полотно, газ, крепдешин, шовковий і вовняний трикотаж, сукно. У зв'язку з демократизацією моди виникає попит на біжутерію: штучні перли, сусальне золото, стрази, скляні намиста та інші прикраси, доступні широким масам жіночим.

Для пропаганди екзотичного і барвистого стилю Арт Деко, початок якому було покладено «Російськими сезонами», багато чого зробив знаменитий паризький кутюр'є Поль Пуаре, який став на довгі роки законодавцем мод. Моделі Поля Пуаре стверджували ідеальний образ багатої і модно одягненою сучасної жінки. П. Пуаре «революційним» чином змінив моду: він знищив корсет, і тим самим силует його моделей став прямим і більш природнім. Це було перше, ще боязке в порівнянні з тим, що станеться після першої світової війни, але вже явне її звільнення. Одягнувши прямі та вільні сукні-туніки, з яскравим декоративним малюнком, жінка і в поведінці стала більш прямий і природною, менш манірної і химерною.

У 1911 р. П. Пуаре відкриває ательє «Мартін», в якому зовсім ненавчені молоді дівчата створювали малюнки для тканин, меблів, шпалер. Такий незвичайний метод дав народження творам, повним свіжості і жвавості сприйняття, а недолік технічних знань компенсувався добре навченими майстрами, перекладу малюнка дівчат на тканині, лише злегка підправляючи їх. З ательє «Мартін» виходили шпалери, стінні панно, тканини, суцільно вкриті величезними яскравими квітами. Так, квіти (особливо троянди, жоржини, маргаритки, цініі), дуже декоративні і нескінченно далекі від природних (справжніх), стають улюбленою темою складається Art deco.

20-і роки висувають цілу плеяду жінок-кутюр'є; їхні твори на виставка 1925 р. демонструвалися в Павільйоні «Елеганс». Це Мадлен Вьонне, мадам Пакін, сестри Калло, Жанна Ланвен, Ельза Ськьяпареллі (зараз це імена самих престижних фірм в світі моди) і, звичайно, Габріель Шанель.

З приводу Шанель писали: «Вона ввела в моду відвідувачів Готелю Ріц в'язану куртку апаш, зробила елегантними комірець та манжети покоївки, використовувала шийна хустка землекопа і одягла королев в комбінезони механіків». Вона спростила флакон парфумів так само, як зробила це з лінією костюма, ввела образ «la garconne». Шанель була знайома з І. Стравінським і П. Пікассо, робила костюми для «Антігони» Ж. Кокто, підтримувала грошима трупу С. Дягілєва, до неї, дійсно, можна віднести всі характеристики жінки тієї епохи.

Висновки

Ар деко узяв в стиля модерн квіти, змішав з геометрією конструктивізму, додав до них свою пристрасть до екзотичних матеріалів і архаїчних культур і отримав форму розкоші, що не втратила актуальність до цих пір. Останній десяток років Ар деко на гребені хвилі взагалі по всьому світу. Він - сама мода, мрія суспільства.

Наш час високих технологій вніс багато нового в ідеологію стилю. Але Ар деко і раніше цурається будь-якого прояву аскетизму, залишаючись стилем багатства і розкоші. Він для тих, хто любить ефектність і демонстрацію. Найповніше даний стиль проявляє себе в інтер'єрах фешенебельних готелів, дорогих ресторанів і клубів, респектабельних представницьких будинків.

Стиль Ар деко - це поєднання непоєднуваного. В інтер'єрі, виконаному в подібному стилі, широко використовуються дорогі екзотичні матеріали: ебенове, пальмове дерево та інші рідкісні породи деревини, слонова кістка, шкіра екзотичних тварин, позолота, перламутр і діаманти. Для обробки і прикраси інтер'єру активно застосовуються скло, мармур, бронза і такі тканини, як штучне хутро, оксамит, шовк. Вітаються радикальні фарби: шокуючий рожевий, фіолетовий, червоний, зелений, всі відтінки золотого. Складні колірні поєднання мудрі, але при цьому незвичайно витончені.

Як правило, підлогове покриття для подібних інтер'єрів - паркет. Меблі робиться зі світлої деревини, часто буває оброблена шкірою. Якщо меблі мають обтічні і плавні форми, то елементи декору, навпаки, здаються викликають - своєю графічністю форм, абстрактністю, експресивністю. Добре підходять віяла, ковані решітки, подіуми. Доречно внесення в інтер'єр екзотичних ноток - китайської, африканської, єгипетської і т.д. Елементи старовини можуть сусідити з новітніми творами мистецтва.

Найчастіше інтер'єри в стилі Ар деко не володіють закінченістю композиції, представляючи собою зібрання цікавих дрібниць, кожна з яких - оригінальна і ексклюзивна.

Взагалі цей стиль - дивно багатогранний і непростий, в якому кожен може відкрити для себе щось дивовижне. Саме тому він вимагає від дизайнера не тільки дуже високого рівня професійної підготовки, а й наявності смаку.

Використана література

ар деко архітектура інтер'єр

1. Васильєв А.А. Європейська мода. Три століття. - М., 2003

2. Стерноу Сюзанна А. Арт Деко. Польоти художньої фантазії. Белфакс, 1997.

3. Моженок Т.Е. Жінка і мистецтво Art Deco / / «Питання Вітчизняного та зарубіжного мистецтва», вип. 5, під ред. М.М. Калитиной, СПб, 1996.

4. Хайт В.Л. Російський авангард 1910-1920-х років в європейському контексті. М., 2000.

Размещено на Allbest.ru