Створення каталогу фотопортретів до персональної виставки фотохудожника

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

З плином часу ми постійно переконуємося в непостійності смаків. по мірі того, як змінюються погляди і взаємини людей, відбуваються зміни і в жанрі фотопортрета. Головною рисою традиційного портрета була досконалість технічного виконання, завдяки йому утвердився строгий класичний стиль позування, що уособлював серйозність і ґрунтовність. Однак у нинішньому світі ці якості відійшли на другий план, і такий стиль перестав бути загальновизнаним. Розвиток сучасних засобів зв'язку, що дозволяє електронним пристроям миттєво передавати зображення з одного континенту на інший, змушує нас розглядати під іншим кутом характер фотознімків. Щоб йти в ногу з часом, фотопортрет повинен відображати все нове, що з'являється у житті. Жанр не може залишатися незмінним, коли настільки рішуче змінюється предмет зображення; показувати сучасних чоловіків і жінок потрібно такими, які вони сьогодні, а не такими, якими вони були колись. Люди живуть нині набагато більш напруженим життям, ніж їхні діди, у них більше хвилювань і переживань. При кожному зручному випадку потрібно намагатися відобразити це в своїх фотографіях. Художній портрет, який досліджує особистість, позує, «чарівні» знімки, що втілюють в собі сучасні погляди на красу, і вільний від звичних канонів фоторепортаж, природно, більше відповідають духу часу, ніж традиційні прийоми. Але це не означає, що тільки модні стилі мають право на існування. Портретист повинен бути готовий задовольнити і потреби меншості, яка віддає перевагу суворій манері жанру.

Словник тлумачить слово «портрет» як «відтворення певних рис конкретної людини, якими їх бачить художник». При оцінюванні портрета найбільш важливою особливістю прийнято вважати передачу індивідуальних особливостей моделі. На фотографії повинна бути не просто гарна дівчина чи старий чоловік. Вона повинна зображати конкретну дівчину або старого чоловіка і нікого іншого. Портретисти - перші і пильні спостерігачі, помічають властивості людського характеру, прояви темпераменту, звички і жести, рухи і манеру говорити; виділяють індивідуальні риси кожної моделі.

В світі цифрових технологій рекламні каталоги фотохудожників, як і будь - яка рекламна інформація, набули популярності серед суспільства. Поширюючи інформацію про себе та свої роботи, у вигляді каталогів, фотохудожники проявляють себе, інформують людей про своє існування, рекламують свої фотографії та розповсюджують їх. Рекламний каталог містить у собі стислу інформацію про фотохудожника, про майбутню виставку, контактні адреси та номера. Такі каталоги зазвичай оформляються у стилі приготовленої виставки та надають змогу ознайомитись з деякими з фоторобіт та з загальним настроєм та стилем виставки. Такий спосіб розповсюдження інформації є дуже зручним, адже займає мало місця та є наглядним прикладом того, що слідує очікувати від митця.

1. Історія розвитку жанру

Першим жанром, в якому фотографія заявила про себе як про мистецтво, був портрет. Зображення, отримані в камері-обскура на посріблених платівках (дагеротипи), виходили настільки витонченими, що вже до середини XIX століття світломалюючі портрети стали витісняти мініатюри та акварелі.

Мокроколоїдний малюнок, що змінив дагеротипію, надав можливість отримувати з скляного негативу скільки завгодно зображень. У «картках» на папері не було тієї витонченості, що на дагеротипі, але техніка незабаром дозволила і цим способом досягати прекрасної якості зображень. Однак до кінця століття професійна портретна фотографія виявилася поза межами мистецтва.

Лише на початку ХХ століття деякі фотографи-професіонали та аматори художньої світлини почали пошуки нових форм фотопортрета.

В історії розвитку фотографії в цілому, і фотопортрета зокрема, з точки зору розкриття характеру можна виділити 2 великі періоди: студійна фотографія, що відноситься в основному до XIX сторіччя, і репортажна, яка виникла вже на зорі ХХ століття. Причини очевидні: у XIX столітті громіздкі камери і низько чутливі матеріали не дозволяли фотографам вийти за межі студії. У результаті з'являлися величні, хоча й трохи статичні портрети, відверто орієнтуючі на естетику образотворчого мистецтва. Винахід портативних камер, поява високочутливих фотоматеріалів в кінці XIX століття спричинили за собою рішучі зміни у портретному жанрі.

Динаміка справжнього життя, що прийшла в репортажний портрет, спричинила за собою зсув акцентів у розкритті людського характеру. Якщо в станковому портреті характер розкривався в основному через особу (і в набагато меншому ступені через жест, позу, одяг, антураж студії), то в репортажному - через все різноманіття того, що відбувається на знімку.

Перші фотостудії

Клієнт потрапляв у справжню скляну клітку, бідно обставлену меблями, але з великими вікнами, щоб скоротити витримку. Посередині студії 2 агрегати - власне фотоапарат і пристрій, що допомагав утримати позу, тому що перші витримки досягали 15-30 хвилин. Зазвичай це був стілець або крісло із затиском для голови. Весь час зйомки людина повинна була залишатися нерухомим на яскравому світлі сонця - справжнє катування, тим більше що в результаті завжди виходило одне й те саме - заціпеніле обличчя з застиглими рисами і відсутнім поглядом. Іноді фотографи, щоб зменшити витримку, вдавалися до різних хитрощів - наприклад, посипали клієнта борошном.

Ми живемо в епоху створення нових форм на основі старих. Але мистецтвознавці відзначають, що тенденція до відмови від жанрової чистоти портрета, що зародилася понад століття тому, і зараз продовжує визначати його розвиток. Як це часто буває в мистецтві, зародження нової форми зовсім не обов'язково означає кінець старої. Студійний портрет і портрет репортажний (а разом з ним і жанровий) - це не тільки два етапи в розвитку жанру, а й його різновиди, що існують і сьогодні. Кожен з них володіє особливими достоїнствами, знаходить свої шляхи до розуміння характеру людини.

2. Засоби та прийоми композиційного вирішення щодо виконання

робіт обраної теми

Для отримання різних художніх задумів існує велика кількість способів, методів та прийомів. Експериментуючи із різними схемами освітлення, ефектами освітлення та різними точками зйомки можна досягти доволі непередбачуваних результатів.

Точка зйомки впливає на пропорції портретуємого. Її варто використовувати для корекції дефектів фігури, обличчя або для досягнення художнього задуму: низька точка зйомки візуально робить модель більш величною, створює враження непохитності фігури. Висока ж точка зйомки створює зворотній ефект.

Ефекти та схеми освітлення впливають на загальне враження від знімку. При зміні ефекту або схеми освітлення, змінюється і настрій фотографії. Також вплив освітлення використовується для надання акцентів та корекції дефектів фігури або обличчя моделі.

2.1 Світлове вирішення знімків портрету на пленері

Управляти природним світлом важко, його потрібно вибирати. Потрібно навчитись бачити, як світло формує обличчя, як змінюються його риси в залежності від освітлення. Ідеальна погода - безліч хмарок або легка хмарність. Тіні при цьому слабкі, і моделям легше зберегти природний вираз обличчя, коли не потрібно жмуритися від яскравого сонця.

Найсприятливіше всього знімати портрети при «ласкавому» світлі рано вранці або пізно ввечері. Проводити фотозйомку портретів також можна в хмарні, похмурі дні, оскільки, завдяки зменшеному діапазону яскравості, на фотографіях буде більше деталей. Ранній ранок, пізній вечір, похмурий день дають вам також перевага зйомки в більш направленому світлі.

Найнесприятливішим буває жорстке сонячне світло ближче до полудня, коли тіні на обличчі, під очима, носом і підборіддям стають найрізкішими. На вулиці в такий день можна проводити зйомку в тіні від листя, яке розсіє прямі сонячні промені. Потрібно стежити, щоб плями світла й тіні не були надто помітними.

На пленері фон рідко буває однорідним. Так само, як і при зйомці в місті, на задньому плані може з'явитися небажаний об'єкт. Щоб уникнути цього треба зробити акцент на моделі, намагатись відокремити її від фону, щоб стовпи і дерева не стирчали «з голови». Можна підібрати задній план, не освітлений сонцем, і максимально відкрити діафрагму для збільшення глибини різкості.

Знімаючи в парку при природному світлі, краще всього буде розташувати людину під деревом на краю лісу, в тіні його крони, листя затримає більшу частину світла, що йде зверху. Людина висвітлиться розсіяним світлом. Важливо не розміщувати людину занадто близько до стовбура - так спрямовані промені не будуть падати на нього, освітлення стане менш контрастним і на обличчі з'явиться зеленуватий відтінок від листя. Відбивач допоможе підсвітити обличчя, особливо коли модель стоїть під деревом з дуже густою кроною. Ніжна зелень розквітаючого листя - хороший фон для портрета.

Найпопулярніші та самі барвисті сезони для зйомок - осінь, весна. Це час розмаїття кольорів листя, квітів. Кут падіння променів сонця невеликий, який не дає різких контрастних тіней та забарвлює шкіру моделі легким та теплим золотистим кольором.

Літо менш популярне для проведення зйомок на відкритій місцевості - в основному через жорстке сонячне світло і занадто густе листя. На знімках з'являється сильний контраст між яскравими освітленими плямами і глибокими тінями.

Взимку слід обирати для зйомки ті дні, коли земля покрита снігом. У результаті можна отримати портрети, наповнені неповторним казковим настроєм. Роль підсвічування знизу чудово зіграє світло, що відбивається від снігу, що лежить на землі.

Можна освітити обличчя людини бічнім малюючим світлом (наприклад, відповіднім чином розвернувши її до променів сонця, що заходить). Це дозволить за лінією носа «розділити» обличчя, щоб затінити деякі його фрагменти і привернути увагу до виділених світлом деталей. Часто бічне малююче світло використовують для додання зображенню тривожного або неспокійного настрою..

Дистанція при зйомці повинна бути досить велика, не менш 1,5-3 метрів, інакше з'являється дуже помітний ефект перспективи і риси обличчя спотворяться.

При зйомці портрета діафрагму зазвичай відкривають для зменшення ГРЗП. При цьому риси обличчя моделі набувають об'єму, а фон - розмивається. Відкриваючи діафрагму, слід прикидати розмір ГРЗП і стежити за тим, щоб до неї потрапили сюжетно важливі елементи. Не рекомендується використовувати чутливість більше ISO 100. При зйомці зі спалахом рекомендується ставити мінімально можливе ISO.

При зйомці проти світла (в контровому освітленні) завжди слід використовувати відбивач або спалах. В іншому випадку на фотографії буде або темний силует, або переекспонований фон.

2.2 Точка зйомки в портреті

Точка зйомки впливає на пропорції обличчя. Найбільш широким буде обличчя, розташоване у фас. Вибираючи дуже низьку точку зйомки, існує ризик візуально збільшити розмір підборіддя і щік - не можна опускати камеру нижче рівня плечей. Якщо йде зйомка сидячої людини з рівня талії або колін, треба звертати увагу на положення ніг - коліна, спрямовані у бік фотокамери, будуть здаватися значно більше. Якщо знімати модель у фас, рівні плечі будуть занадто статичні і позбавлять знімок динаміки. Краще розвертати модель хоч трохи в бік, це підкреслить лінії фігури. Але треба пам'ятати про найближче до камери плече - воно не повинне повністю входити в кадр, тому що буде здаватися занадто великим.

Фотографувати людину потрібно з висоти її зросту інакше з'являться сильні спотворення пропорцій обличчя і тулуба., особливо це стосується дітей.

2.3 Зйомка дитячого портрету

фотопортрет фотографія знімок зйомка

Знімаючи дітей, потрібно обирати м'яке безтіньове освітлення. На дитину завжди потрібно дивитись з рівня її очей. Якщо знаходитись над нею, вона вимушена буде дивитись вгору, і в результаті вийдуть погані знімки. Зважаючи на стихійну дитячу натуру, для зйомок буде потрібен фотоапарат, з яким можна працювати швидко.

Що стосується об'єктивів, то для портретних зйомок (обличчя, погрудний портрет) добре зарекомендували себе зум-об'єктіви і короткофокусні телеоб'єктиви, а об'єктиви з великою фокусною відстанню можуть використовуватися для зйомок дітей «прихованою камерою» або в русі на відстані. Ширококутники також корисні - якщо потрібно, щоб при зйомках зблизька, окрім «об'єкту», в кадр попав також і фрагмент довкілля, в якому він знаходиться.

Знімаючи малюка, слід обирати м'яке освітлення без контрастних тіней. Плавні переходи від світла до тіні підкреслять ніжність та молодість шкіри дитини. Як і для зйомки звичайного портрету, для зйомки дитячого портрету з контровим освітленням або на полуденному сонці доцільно використовувати відбивач. Для досягнення особливих художніх задумів можливе використання кольорових відбивачів.

2.4 Аналіз обличчя

Оскільки кожне обличчя має свої власні риси, необхідно знати, як можна найкращим шляхом визначити кут зйомки, при якому людина буде виглядати максимально гарно. Роздивлятись обличчя потрібно під непрямим неяскравим світлом під трьома характерними кутами:

· Анфас - обличчя розвернуте прямо до об'єктива камери. Обидва вуха, якщо їх видно, розташовані однаково.

· В напівоберті - кут зору, коли камера бачить обидва ока людини. Око на більш віддаленому боці розташований майже на краю видимої частини обличчя. Кінчик носа розташований в межах контуру щоки. Він не доходить до краю обличчя та не виходить за межі його контурів.

· Профіль - половина обличчя, чітко посередині. Щоб отримати чіткий профіль, обертайте лице до камери, доки ви не побачите друге око. Потім обертайте обличчя моделі до тих пір, доки око не зникне повністю. При фотографуванні профілю важливо не забути прибрати волосся, що може потрапити в контур з дальньої сторони обличчя або під підборіддя.

Аналізування обличчя починається з вивчення обличчя, що дивиться прямо на фотографа. Подивіться на анфас. Потім слід повернути обличчя і тіло людини трохи праворуч і вивчити його вигляд в півоберта. Потім треба повернути людину ще трохи далі, щоб побачити профіль. Такого ж ефекту можна досягти, якщо фотограф сам буде міняти місце розташування, а людина буде сидіти нерухомо. Потрібно проробити все вищеописане ще раз, вивчаючи іншу сторону обличчя.

Коли фотограф вивчає анфас, портретуємий має дивитись прямо на нього. Фотографу потрібно ретельно вивчити стиль зачіски, розмір обох очей, тобто як зміна виразу обличчя змінює розмір очей і контури самого обличчя. Погляд у півоберта зазвичай стоншує обличчя, вилиці більше видаються вперед. Кругле обличчя виглядає більш овальним. Квадратна щелепа значно пом'якшується. Якщо вуха людини занадто видаються, то вухо на дальній стороні обличчя зникає з виду, а лінія ближчого до камери вуха злегка стирається на тлі обличчя. При погляді в профіль, вся форма обличчя стає більш чіткою. Навіть об'єкти з «далеким від досконалості» носом виглядають дуже добре в профіль, якщо він правильно освітлений. Коли фотограф розглядає обличчя під різними кутами, він має звертати увагу на зачіску і на те, як вона змінює обличчя. Якщо зачіска з одного боку виглядає краще, ніж з іншого, потрібно щоб краща сторона була в полі зору камери. Якщо одна сторона носа пряміша за іншу, доцільно повернути людину до камери тією стороною, з якою ніс пряміше. Якщо обличчя буде повернуте до світла, можна зробити так, щоб більш пряма сторона носа була на стику світла і тіні, й тим самим акцентувалася. Менш пряма сторона носа (звернена до світла) буде згладжуватися прямим світлом.

Не можна забувати, що у людини одне око може бути менше іншого. Якщо фотограф побачив це, він зможете зробити так, щоб вони виглядали приблизно однаково, якщо менше за розміром око буде злегка віддалене від об'єктива, тому що око зазвичай має мигдалеподібну форму. Воно ширше до центру, ніж по краях. Коли менше за розміром око віддаляється від об'єктива, велика частина ока буде спрямована в камеру. Коли менше око буде повертатися до об'єктиву, буде видно його менший край.

3. Характеристика фото устаткування та матеріалів обраних для

виконання робіт

Таблиця 1. ? Вибір апаратури та устаткування

Таблиця 2. ? Вибір фотоапарата

Таблиця 3. ? Вибір об'єктива

Вибір фотоматеріалів для виготовлення фоторобіт

Спосіб виготовлення фото каталогу - поліграфічний. Папір - глянсовий, адже відбиток сприймається контрастніше, ніж на матовому папері, а також більша мікрорізкість зображення. Глянець стійкіший до вологи. Щільність титульної сторінки каталогу - 300 г/см, щільність інших сторінок - 200 г/см. Каталог зшивається пластмасовою пружиною.

4. Технологічний процес фотозйомки та виготовлення робіт

Зйомка практичної частини проходила за допомогою фотоапарату Nikon D3000, який надає всі необхідні можливості для зйомки художнього портрету на пленері, об'єктивів Nikkor та Геліос. Об'єктив Nikkor - кутовий об'єктив від Nikon, який надає можливість зйомки різних планів, не зрушуючись з місця. Об'єктив Геліос - це портретний об'єктив, F 2, фокусна відстань 50mm, вона є незмінною та ідеальною для зйомки портрета. Повністю відкрита діафрагма дає можливість відділити об'єкт зйомки від тла за допомогою розмиття ділянок, які не попали у фокус. Завдяки зйомці на Геліос було здійснено багато художніх задумів.

Рекомендації стосовно апаратури для зйомки портрету на пленері:

Об'єктив. Для зйомки портрету доречним буде авто фокусний портретний об'єктив, наприклад AF-S Nikkor 50mm, F 2. Завдяки такому об'єктиву значно скоротиться загальний час, затрачений на зйомку, адже автоматичне фокусування являється більш точним ніж ручне.

Фотокамера. Для зйомки портрету на відкритій місцевості підходять фотоапарати Canon 5D Mark або Nikon D300S. Завдяки параметрам та можливостям таких фотоапаратів легко досягається висока якість фотографій, динамічний діапазон значно більший, відповідно і відтворення зображення значно краще, ніж у Nikon D3000.

5. Процес обробки та друк фотовідбитків

Для обробки отриманих фотографій для практичної частини курсової роботи використовувався растровий графічний редактор Adobe Photoshop, в якому здійснювалась повна обробка та підготовка зображень до друку.

Ретуш обличчя включає в себе: усунення дефектів на обличчі (шрами, родимки, проблемна шкіра), покращення виразу обличчя (усунення темних кіл під очима, корекція виразу погляду, жорстких тіней).

Ретушування жіночого портрету дуже об'ємне. Воно включає в себе корекцію вигляду очей (редагування райдужної оболонки, кольору білка, кольору та різкості вій, брів), загального вигляду шкіри (усунення дрібних недоліків, редагування загального тону, матування поверхні шкіри, усунення дрібних зморшок та пом'якшення глибоких, усунення темних кіл під очима), ретуш губ (змінення контуру, додання насиченості кольору та різкості, пом'якшення тріщинок на поверхні), покращення вигляду носа (корекція ніздрів, форми носу) та контуру обличчя (корекція форми вилиць, усунення другого підборіддя), пом'якшення жорстких тіней. Також додається різкість до волосся, йому додається блиск.

Ретушування чоловічого портрету менш об'ємне ніж ретушування жіночого. Воно включає в себе корекцію вигляду очей (редагування райдужної оболонки, кольору білка, загального вигляду шкіри (усунення дрібних недоліків, редагування загального тону, матування поверхні шкіри, усунення дрібних зморшок та пом'якшення глибоких, усунення темних кіл під очима), легку корекцію форми та кольору губ, корекцію контуру обличчя (корекція форми вилиць, усунення другого підборіддя), пом'якшення жорстких тіней, редагування вигляду зачіски.

Ретушування дитячого портрета потребує зовсім незначної корекції, адже загальний стан шкіри обличчя дитини має гарний вигляд від природи. До корекції дитячого портрета входить легка корекція зачіски, усунення недоліків шкіри (незначні гулі, легкі недоліки, відблиски), корекція очей (додавання кольору до райдужної оболонки, відбілювання білка, додавання легкої різкості на віях, бровах, очах в цілому), усунення жорстких тіней.

Підвищення різкості на окремих об'єктах та на фотографії в цілому проводиться по каналам в режимі LAB. Додається різкість саме в каналі Lightness, адже він відображає деталі та яскравість, не чіпаючи кольори та не створюючи артефактів.

Об'єкти виділяються за допомогою інструментів виділення (швидка маска, група інструментів Lasso, Magic wand).

Корекція кожної ділянки зображення проводиться у новому шарі.

Висновки

Щоб рухатись в ногу з часом, фотопортрет повинен відображати все нове, що з'являється у житті. Жанр не може залишатися незмінним, коли настільки рішуче змінюється предмет зображення; показувати сучасних чоловіків і жінок потрібно такими, які вони сьогодні, а не такими, якими вони були колись.

Популярність фотомистецтва росте з кожним днем, з'являється все більше нових фотографів, молодих, зацікавлених, креативних. Відповідно зростає і кількість бажаючих прийняти участь у зйомках, увічнити своє зображення на фотопапері. Люди потребують все більше спеціалістів у сфері фотомистецтва - суспільство стає все вимогливішим, змінюються смаки, побажання.

Жанр художнього портрету ніколи не вийде з обігу адже людство потребує фіксування подій на життєвому шляху.

Причиною створення каталогу до персональної виставки стала потреба у розповсюдженні інформації про автора та концепцію виставки. Такий вид реклами є доволі зручним тому, що каталог досить компактний, сповнений інформацією та наглядними прикладами, які можуть зацікавити потенційного глядача.

Література

1. Міхалкович О.І., Стигнєєв В.Т. Поэтика фотографии.

2. Фрост Л. Фотография - вопросы и ответы.

3. Фрост Л. Творческая фотография.

4. Грицюк В. Як виготовити художню фотографію.

5. Челгорн М. Портретная фотография.

6. Дико Л.П. Беседы о фотомастерстве.

Размещено на Allbest.ru