Історичні аспекти заповідної справи на Херсонщині

Основні території цілинного степу розташовані в центрі сухої безстічної рівнини, де зовсім немає природних водотоків. Лише навесні після танення снігу та під час сильних дощів у вибалках утворюються тимчасові струмки, які несуть воду до подових блюдець.

Особливістю околиць є глибоке залягання підземних вод. Перший водоносний горизонт знаходиться на глибині від 18 до 30 м, наступний (артезіанський) - у понтичних пористих вапняках на глибині 45 м і більше. За жорстких посушливих кліматичних умов, сезонного розвитку рослинності на лесах, своєрідного впливу степової фауни сформувались південні чорноземи й темно-каштанові ґрунти, які є найпоширенішими на суходолах. У подових западинах трапляються глейосолоді та інші варіанти лучних ґрунтів.

Загальна кількість видів природної фауни у заповіднику становить 1873 види, з них 67 видів ссавців, 272 - птахів, 5 - плазунів, 4 - земноводних, 8 - риб, 14 - молюсків, 1109 - комах, 9 - багатоніжок, 186 - павукоподібних, 10 -ракоподібних.

До Червоної книги України віднесено 30 видів флори, з них 4 види лишайників, 4 - мікобіоти та 73 види фауни, до Європейського червоного списку - 12 видів флори і 16 - фауни, до списків видів, що охороняються Бернською конвенцією - 203 види фауни і 3 - флори.

Сучасний дендрологічний парк складається з двох частин: старої, закладеної у 1885-1902 роках та нової - з насадженнями 20-30-річного віку. Колекційний фонд дендропарку становить 1647 видів, форм і сортів деревних та квітково-декоративних рослин з 56 родин (з них 1087 інтродукованих видів). Тут культивується майже 90 видів реліктових, рідкісних та зникаючих рослин, з них 68 занесено до Червоної книги України, 3 - перебувають під міжнародною охороною [1].

Біосферний заповідник «Асканія-Нова» - найбільший еколого-освітній центр на півдні України. Щорічно його відвідують близько 68 тис. осіб. Крім відвідання дендропарку і зоопарку відвідувачам пропонуються екскурсії по спеціальних маршрутах та екологічних стежках, прокладених територією біосферного заповідника [16].

3.2 Радянський період

Чорноморський біосферний заповідник

Заповідник був заснований 14 липня 1927 року Декретом Ради Народних Комісарів УРСР № 172 як складова частина Надморського заповідника, у 1933 році став самостійною природоохоронною і науково-дослідною установою. Як біосферний заповідник затверджений Указом Президента України від 26 листопада 1993 р. № 563. Сесією Координаційної Ради з програми ЮНЕСКО «Людина та біосфера» заповідник включений до міжнародної мережі біосферних резерватів, відповідний сертифікат видано у 1998 році [33].

До території заповідника входять Тендрівська та Ягорлицька затоки Чорного моря, острови, розташовані в цих затоках, а також 6 материкових ділянок: Волижин ліс, Солоноозерна, Івано-Рибальчанська, Ягорлицький Кут, Потіївська та Потіївська Стрілка.

Територія заповідника поділяється на дві функціональні зони - заповідну, площею 70509,0 га (землі надані заповіднику у постійне користування) та буферну, площею 18620,0 га. Близько 84% території заповідника - 74971 га - це акваторія Тендрівської і Ягорлицької заток Чорного моря, на суходільні ділянки припадає всього 16% - 14158 га. Навколо окремих ділянок заповідника встановлено охоронну зону загальною площею 9278,0 га.

Заповідник створений для охорони гніздових і перелітних птахів, а також ландшафтів типчаково-полинових причорноморських степів і солончаків.

Чорноморський біосферний заповідник - найбільший в Україні заповідник, територія якого складається з кількох ділянок, що репрезентують різні ландшафти приморського півдня України: азональний лісостеповий, азональний піщано-степовий, зональний пустельно-степовий, приморський солончаковий [16].

Заповідні урочища місцевого значення

«Агайманське» (площа 25,0 га, створено згідно Рішення облвиконкому від 11.01.79 № 14/1, перезатверджено 19.08.83 № 441/16, с. Фрунзе., 1 км на південь, Іванівського району, землекористувач (землевласник) - Фрунзенська сільська рада).

«Архангельський ліс» (площа 30,0 га, створено згідно Розпорядження облради від 22.04.64 № 238, перезатверджено рішенням облвиконкому від 19.08.83 № 441/16, с. Архангельське Високопільського району, землекористувач (землевласник) - ДП «МГ Гаврилівське»).

«Малокаховський бір» (площа 177,0 га, створено згідно Рішення облвиконкому від 11.01.79 № 14/1, перезатверджено 19.08.83 № 441/16, с. Мала Каховка, землекористувач (землевласник) - ДП «Каховське ЛГ»).

«Новодмитрівський ліс» (площа 23,0 га, створено згідно Рішення облвиконкому від 19.08.83 № 441/16, с. Новодмитрівка Великоолександрівського району, землекористувач (землевласник) - ДП «МГ Гаврилівське»).

«Недогірський ліс» (площа 216,0 га, створено згідно Рішення облвиконкому від 19.08.83 № 441/16, смт Великоолександрівка, південно-західна околиця, землекористувач (землевласник) - ДП «МГ Гаврилівське»).

«Летючі піски» (площа 110,0 га, створено згідно Розпорядження облради від 22.04.64 № 238, перезатверджено рішенням облвиконкому від 19.08.83 № 441/16, смт Великоолександрівка, північно-західна околиця, землекористувач (землевласник) - ДП «МГ Гаврилівське»).

«Цюрупинський сосновий бір» (площа 290,0 га, створено згідно Рішення облвиконкому від 02.03.72 № 100/4, перезатверджено 19.08.83 № 441/16, м. Цюрупинськ, південна околиця, землекористувач (землевласник) - Степовий філіал НДІ лісового господарства).

«Голопристанський акацієвий ліс» (площа 42,0 га, створено згідно Рішення облвиконкому від 02.03.72 № 100/4, Перезатверджено 19.08.83 № 441/16, м. Гола Пристань, зелена зона, землекористувач (землевласник) - ДП «Голопристанське ЛМГ»).

«Старозбур'ївський акацієвий ліс» (площа 14,0 га, створено згідно Рішення облвиконкому від 02.03.72 № 100/4, перезатверджено 19.08.83 № 441/16, с. Стара Збур'ївка, південно-східна околиця, землекористувач (землевласник) - Старозбур'ївська загальноосвітня санаторна школи І-ІІ ступенів Херсонської обласної ради).

«Стояни» (площа 15,0 га, створено згідно Рішення облвиконкому від 19.08.83 № 441/16, с. Дудчани, Нововоронцовського району, землекористувач (землевласник) - ДП «МГ Гаврилівське») [2].

Заказники загальнодержавного значення

Ландшафтні

«Саги» (площа 500,0 га, створено згідно Постанови РМ УРСР від 19.04.77 № 198, степовий філіал НДІ лісового господарства та агромеліорації, Цюрупинський район).

«Бакайський» (площа 420,0 га, створено згідно Постанови РМ УРСР від 28.10.74 № 500, Білозерського лісництва, землекористувач (землевласник) - ДП «Херсонське ЛМГ»).

«Березові колки» (площа 1312,0 га, створено згідно Постанови РМ УРСР від 28.10.74 № 500, 4 Іванівське лісництво; Рибальчанське лісництво, землекористувач (землевласник) - ДП «Збур'ївське ЛМГ»).

Ботанічний

«Джарилгацький» (площа 300,0 га, створено згідно Постанови РМ УРСР від 28.10.74 № 500, Скадовського лісництва, землекористувач (землевласник) - ДП «Скадовське ЛМГ»).

«Ягорлицький» (площа 18620,0 га, створено згідно Постанови РМ УРСР від 28.10.74 № 500, акваторія Ягорлицької затоки Чорного моря (бурна зона ЧБЗ), землекористувач (землевласник) - Чорноморський біосферний заповідник) [31].

Заказники місцевого значення

«Інгулець» (площа 937,0 га, створено згідно Рішення облвиконкому від 03.03.78 № 160/5, Великоолександрівського лісництва, землекористувач (землевласник) - ДП «МГ Гаврилівське»).

«Інгулецький лиман» (площа 50,0 га, створено згідно Рішення облвиконкому від 19.08.83 № 441/16, Токарівське лісництво, землекористувач (землевласник) - ДП «Херсонське ЛМГ»).

«Хрестова сага» (площа 30,0 га, створено згідно Рішення облвиконкому від 19.08.83 № 441/16, побережжя Ягорлицької затоки; 0,5 км від Слоно-озерної ділянки ЧБЗ).

«Шаби» (площа 20,0 га, створено згідно Рішення облвиконкому від 19.08.83 № 441/16, м.кв. 5,6 Рибальчанське лісництво, землекористувач (землевласник) - ДП «Збур'ївське ЛМГ»).

Загальнозоологічні

«Асканійський» (площа 17746,0 га, створено згідно Рішення облвиконкому від 19.08.83 № 441/16, буферна зона біосферного заповідника «Асканія-Нова», землекористувач (землевласник) - Біосферний заповідник «Асканія-Нова» м.. Ф.Е. Фальц-Фейна).

«Бакайський жолоб» (площа 1680,0 га, створено згідно Рішення облвиконкому від 03.03.78 № 160/5, перезатверджено 19.08.83 № 441/16, м.кв. 44-46, 52-54, 57-59 Білозерське лісництво, землекористувач (землевласник) - ДП «Херсонське ЛМГ»).

«Корсунський» (площа 3357,0 га, створено згідно Рішення облвиконкому від 03.03.78 № 160/5, перезатверджено 19.08.83 № 441/16, м.кв. 23-51 Корсунське лісництво, землекористувач (землевласник) - ДП «Каховське ЛГ») [33].

Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення

«Ботанічний сад Херсонського державного університету» (площа 12,34 га, створено згідно Розпорядження облради від 22.04.64 № 238, перезатверджено рішенням облвиконкому від 19.08.83 № 441/16, м. Херсон, Миколаївське 3, землекористувач (землевласник) - Херсонський державний університет).

«Парк Херсонського обласного ліцею» (площа 8,0 га, створено згідно Розпорядження облради від 22.04.64 № 238, перезатверджено рішенням облвиконкому від 19.08.83 № 441/16, м. Херсон,.. Полтавська, 89, землекористувач (землевласник) - КП «Херсонкомунсервіс»).

«Дендропарк Каховського лісгоспзагу» (площа 15,0 га, створено згідно Розпорядження облради від 22.04.64 № 238, перезатверджено рішенням облвиконкому від 19.08.83 № 441/16, м. Каховка, землекористувач (землевласник) - ДП «Каховське ЛГ»).

«Парк санаторію «Гопри» (площа 18,0 га, створено згідно Розпорядження облради від 22.04.64 № 238, перезатверджено рішенням облвиконкому від 19.08.83 № 441/16, м. Гола Пристань, землекористувач (землевласник) - Дочірнє підприємство «Санаторій Гопри»).

«Парк Скадовського будинку відпочинку» (площа 12, 0 га, створено згідно Розпорядження облради від 22.04.64 № 238, перезатверджено рішенням облвиконкому від 19.08.83 № 441/16, м. Скадовськ, землекористувач (землевласник) - санаторій для дітей з батьками «Скадовськ»).

«Парк КСП «Південний» (площа 14,0 га, створено згідно Розпорядження облради від 22.04.64 № 238, перезатверджено рішенням облвиконкому від 19.08.83 № 441/16, с. Садове, Голопристанського району, землекористувач (землевласник) - Садівська сільська рада).

«Парк КСП «Парижська комуна» (площа 62,0 га, створено згідно Розпорядження облради від 22.04.64 № 238, перезатверджено рішенням облвиконкому від 19.08.83 № 441/16, с. Роздольне, Каланчацького району, землекористувач (землевласник) - Роздольненська сільська рада).

«Дендропарк Херсонського державного аграрного університету» (площа 2,4 га, створено згідно Розпорядження облради від 22.04.64 № 238, перезатверджено рішенням облвиконкому від 19.08.83 № 441/16, м. Херсон, Олександрівська м.., 2, землекористувач (землевласник) - Херсонський державний аграрний університет).

«Дендропарк Інституту землеробства Південного регіону» (площа 5,6 га, створено згідно Розпорядження облради від 22.04.64 № 238, перезатверджено рішенням облвиконкому від 19.08.83 № 441/16, м. Херсон, Бериславське шоссе, с. Наддніпрянське, землекористувач (землевласник) - Інститут землеробства південного регіону УААН ).

«Дендропарк Нижньодніпрвської НДС» (площа 3,0 га, створено згідно Розпорядження облради від 22.04.64 № 238, перезатверджено рішенням облвиконкому від 19.08.83 № 441/16, м. Цюрупинськ, м. Комунарів, 56, землекористувач (землевласник) - Степовий філіал НДІ лісового господарства та агроміліорації).

«Парк КСП м.. Леніна» (площа 4,0 га, створено згідно Розпорядження облради від 22.04.64 № 238, перезатверджено рішенням облвиконкому від 19.08.83 № 441/16, с. Чулаківка Голопристанського району, землекористувач (землевласник) - Чулаківська сільська рада).

«Парк с. Хрещенівка» (площа 8,0 га, створено згідно Розпорядження облради від 22.04.64 № 238, перезатверджено рішенням облвиконкому від 19.08.83 № 441/16, с. Хрещенівка Нововоронцовського району, землекористувач (землевласник) - Хрещенівська сільська рада) [31].

3.3 Період незалежної України

Азово-Сиваський національний природній парк

Питання заповідання прибережних районів Азовського моря і, особливо Сиваша, ставилося вже в кінці XIX століття, коли почалось їх активне господарське освоєння. Наприкінці 20-х років минулого століття тут були розпочаті широкі комплексні дослідження, і вже у 1923 році до єдиного в той час заповідника на півдні України - «Асканія-Нова» разом з чорноморськими островами було приєднано острів Чурюк, що на Центральному Сиваші. У липні 1927 року при заповіднику «Асканія-Нова» було створено заповідник «Надморські коси», до якого увійшли окремі ділянки Північного Причорномор'я, Сиваша та Азовського моря. До кінця 1932 р. він знаходився у складі заповідника «Асканія-Нова», а з січня 1933 р. почав функціонувати як самостійна установа. В липні 1937 р. на його основі було створено два нових заповідники: Чорноморський та Азово-Сиваський. У серпні 1957 р. розпорядженням Ради Міністрів УРСР Азово-Сиваський заповідник був реорганізований в Азово-Сиваське державне заповідно-мисливське господарство, до складу якого увійшли о. Бірючий та 4 острови в Сиваші: Куюк-Тук (частина), Чурюк (частина), Мартинячий та Китай, а також однокілометрова морська смуга навколо о. Бірючий та частина акваторії Сиваша навколо перелічених островів. Указом Президента України від 25 лютого 1993 року № 62 у межах згаданого заповідно-мисливського господарства і його охоронної зони з акваторіями Центрального Сиваша і Азовського моря було створено Азово-Сиваський національний природний парк.

Загальна площа парку становить 52154,0 га, з них 8469,0 га суходолу і 43685,0 га акваторії Азовського моря, оз. Сиваш та Утлюцького лиману. Закріплені за парком ділянки суходолу розташовані в Генічеському районі - 7528,0 га (о. Бірючий та частина о. Куюк-Тук) і Новотроїцькому районі - 941,0 га (частина о. Чурюк з прилеглими невеликими островами). На ці території для парку оформлені державні акти на право постійного користування земельними ділянками. Парк створений з метою збереження генофонду рослинного і тваринного світу, унікальних природних комплексів північного Приазов'я. Територія За функціональним зонуванням території до заповідної зони віднесено 38970,0 га (Центральний Сиваш), зона регульованої рекреації займає 618,0 га, зона стаціонарної рекреації - 93,0 га, господарська зона - 12473,0 га (о. Бірючий) [15].

Джарилгацький національний природний парк

Природний парк створено 11 грудня 2009 року згідно з указом президента України Віктора Ющенка з метою збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів північного Причорномор'я. До території національного природного парку «Джарилгацький» погоджено в установленому порядку включення 10000 гектарів земель державної власності, в тому числі 805 гектарів земель державного підприємства «Скадовське дослідне лісомисливське господарство», що вилучаються в установленому порядку та надаються національному природному парку в постійне користування, і 6726 гектарів земель державного підприємства «Скадовське дослідне лісомисливське господарство» та 2469 гектарів акваторії Джарилгацької затоки Чорного моря, що включаються до складу національного природного парку без вилучення [20].

Олешківські піски

Історія заповідання території майбутнього НПП розпочалась ще в далекому 1926 р., коли частина Чалбаської арени була оголошена державним заповідником (Висоцький та ін. 1928, Шаповал, 2007). Пізніше, ця ж ділянка входила до складу Чорноморського заповідника та заповідника «Асканія-Нова», але вже у 1956 р. вона була виведена зі складу Асканія-Нова та передана до ?Головного управління мисливського господарства Мінлісгоспу УРСР (Черняков, 2007, Шаповал, 2007). Питання ж відносно заповідання Козачелагерської арени стало активно підніматися після ліквідації на ній військового полігону «Херсон» в роки незалежності України фахівцями кафедри ботаніки Херсонського державного університету, Чорноморського біосферного заповідника та екологами області (М. М. Підгайний, Є. Г. Роман) (Котенко та ін., 1994, 1999). Були розроблені та подані до Управління екології наукові обґрунтування створення ботанічного заказника «Буркутський мох», ландшафтних заказників «Буркути» та «Козачелагерський». Однак, лише 2010 р. на території цих двох арен вдалося створити заповідний об'єкт - національний природний парк «Олешківські піски».

Створенню парку передувала кропітка робота науковців. На початку ХІХ століття проводяться комплексні дослідження Козачелагерської та Чалбаської арен, з безпосередньою метою створення тут НПП. До складу дослідницької групи входили фахівці кафедри ботаніки (проф. М.Ф. Бойко, доц. І.І. Мойсієнко, проф. О.Є. Ходосовцев) та соціально-економічної географії (доценти Д.С. Мальчикова та І.О. Пилипенко) Херсонського державного університету та Чорноморського біосферного заповідника (ст. наук. спів. З.В. Селюніна) (Бойко, Мойсієнко, 2008, Бойко та ін., 2008, 2009, Ходосовцев та ін., 2008, 2009а, б, Khodosovtsev at al., 2011). В результаті їх діяльності була розроблена концепція створення НПП «Олешківські піски» та підготовлено детальне наукове обґрунтування необхідності його створення. Після завершення наукового етапу роботи, науковці продовжували приймали активну участь у створенні парку, аж до моменту появи Указу Президента. Велику роль у створенні парку відіграла підтримка голови Херсонщини Б.В. Сілєнкова та його заступника А.О. Осіннього. При обласній адміністрації був створений організаційний комітет «Про створення національних природних парків «Олешківські піски» та «Нижньодніпровський», на якому вирішувались усі основні питання створення НПП. Важливу роль у створенні парку зіграв знаменитий розворот літака президентом України В. А. Ющенком під час масштабної лісової пожежі на Херсонщині у 2007 р. Саме тоді він побачив «Олешківську пустелю» і перейнявся ідеєю створити тут національний природний парк. Необхідно сказати, що процес створення парку відбувався дуже не просто. Особливо велика напруга була відносно земель Козачелагерської сільської ради. Спочатку місцеві жителі були вороже настроєні відносно НПП. Цей настрій підігрівався активною діяльністю бізнес-структур, які вдавалися до брудної антипропаганди, підкупу і навіть залякування членів сільради. В ході численних зустрічей місцеву громаду вдалося переконати в доцільності створення парку. Однак, позитивне рішення сільради невдовзі було скасоване у судовому порядку. То ж місцевій громаді та екологам довелося пройти через суд, звертатися до Президента України, Кабінету Міністрів, Верховної Ради, щоб захистити свій вибір на користь парку. Не менш напружено розвивалися події відносно даного парку і в центральних органах влади у м. Києві. На жаль, в ході погодження створення НПП основним землекористувачем - Херсонським обласним управлінням лісового та мисливського господарства була допущена технічна неточність. Необхідно було повторно підготувати документ. Однак, в силу певних кон'юнктурних змін Управління Лісового Господарства категорично не погоджувалось ще раз підписати вже один раз завізований ним документ. Кілька місяців велась робота, відносно повторного погодження, в надії на яке, указ щодо створення НПП не підписувався президентом. І лише коли стало зрозуміло, що перепогодити не вдасться президент підписав відповідний указ (Указ Президента України № 221/2010 від 23 лютого 2010 р.). Можливо це був останній указ президента В.А. Ющенка, адже від був підписаний лише за день до інавгурації нового президента. В результаті, позиції Лісового відомства, до складу НПП «Олешківські піски» замість 46 тис., як це планувалось, увійшло лише 8020,36 га земель.

Створення НПП було великою перемогою екологів Херсонщини. Враховуючи унікальність НПП, це безцінний подарунок не лише Херсонщині, а і всій Україні, і навіть нашій планеті. Однак, оскільки парк був створений на території значно меншій від запланованої, тому нагальним питанням є розширення його території. Дане питання активізується якраз у ці дні, у зв'язку зі створенням 22 листопада 2011 р. адміністрації НПП «Олешківські піски», директором якого призначено А.В. Непрокіна. Члени ініціативної групи, адміністрація новоствореного парку докладуть максимум зусиль для вирішення цієї проблеми [25].

Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення

«Дендропарк Ботанічний» (площа 9,0 га, створено згідно Рішення ІІІ сесії 5 скликання Херсонської обласної ради від 05.07.06 № 44, Таврійська міська рада, с. Плодове, вул. Садова, 1, землекористувач (землевласник) - ДП дослідне господарство «Ново каховське») [15].

Заказники загальнодержавного значення

Ландшафтні

«Олександрівський» (площа 996,0 га, створено згідно Указу Президента України від 21.02.02 № 167/2002, с. Олександрівка, Білозерського району, землекористувач (землевласник) - Олександрівська сільська рада Білозерського району).

«Станіславський» (площа 659,0 га, створено згідно Указу Президента України від 21.02.02 № 167/2002, с. Станіслав, Білозерського району, землекористувач (землевласник) - Станіславська сільська рада Білозерського району).

Заказники місцевого значення

«Каїрська балка» (площа 664,9 га, створено згідно Рішення ХІХ сесії 23 скликання Херсонської обласної ради від 26.07.01 № 424, с. Каїри, Горностаївського району, землекористувач (землевласник) - ТОВ «Лиман»).

«Боброве Озеро» (площа 50,0 га, створено згідно Рішення ХХVІ 5 скликання Херсонської обласної ради від 18.03.08 № 557, Голопристанський район, землекористувач (землевласник) - Голо пристанська міська рада).

«Балка Великі Сірогози» (площа 636 га, створено згідно Рішення ХІХ сесії 5 скликання Херсонської обласної ради від 04.10.07 № 412, Нижньоторгаївська, Верхньосірогозька, Першопокровська, Новоолександрівська сільські ради, Нижньосірогозька селищна рада, землекористувач (землевласник) - Нижньосірогозька райдержадміністрація).

«Софіївський» (площа 194,0 га, створено згідно Рішення ІІІ сесії 23 скликання Херсонської обласної ради від 25.06.98 № 27, південно-західна околиця с. Софіївка, землекористувач (землевласник) - Широкобалківська сільська рада).

«Широка балка» (площа 116,0 га, створено згідно Рішення ІІІ сесії 23 скликання Херсонської обласної ради від 25.06.98 № 27, південно-західна околиця с. Широка Балка, землекористувач (землевласник) - Широкобалківська сільська рада).

Орнітологічний

«Думузла» (площа 1411,9 га, створено згідно Рішення ХVІ 23 скликання Херсонської обласної ради від 22.12.00 № 326, ДП «Каланчак-риборозплідник» Каланчацького району, землекористувач (землевласник) - Привільненська сільська рада) [22].

ВИСНОВКИ

Особливості природи Херсонської області визначаються її географічним положенням на півдні України в межах степової зони Східно-Європейської рівнини. Херсонська область омивається водами Чорного і Азовського морів. З заходу на схід територія області простягається на 285 км, з півдня на північ майже на 180 км.

Площа Херсонської області становить 28,5 тис. км². За розмірами території вона займає 8-ме місце серед областей України. Загальна довжина межі Херсонської області близько 800 км, з них понад 200 км - морські межі

Херсонська область розташована в континентальній області кліматичної зони помірних широт і характеризується помірно-континентальним кліматом з м'якою малосніжною зимою та спекотним посушливим літом.

В області природно-заповідні об'єкти представлені двома біосферними заповідниками, одним національним природним парком, 5 заказниками загальнодержавного значення, одним дендрологічним парком загальнодержавного значення, 11 заказниками місцевого значення, 10 заповідними урочищами місцевого значення, 32 пам'ятками природи місцевого значення, 12 парками-пам'ятками садово-паркового мистецтва місцевою значення.

Формування ПЗФ Херсонської області складається з трьох етапів :

Дореволюційний - під час якого був створений лише один заповідний об'єкт державного значення заповідник «Асканія-Нова».

Радянський період характеризувався значною кількістю створених природно-заповідних об'єктів державного і місцевого значення

Період незалежної України включаючи 2012 рік характеризується створенням та заснуванням невеликою кількістю об'єктів природо-заповідного характеру, найбільшими які є Азово-Сиваський національний природній парк, Джарилгацький національний природний парк та Олешківській національний природний парк.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Актуальні питання збереження та відновлення степових екосистем. Мат. міжнар. наук, конф., присв. 100-річчю запн, асканійського степу. - Асканія-Нова, 1998. - 362 с.

2. Андрієнко Т.Л., Онищенко В.А., Клєстов М.Л., Прядко О.І., Арап Р.Я. Система категорій природно-заповідного фонду України та питання її оптимізації (під ред. д.б.н. проф. Т.Л. Андрієнко). - К.: Фітосоціоцентр, 2001. - 60 с.

3. Бойко М.Ф., Чорний С.Г. Екологія Херсонщини. Навчальний посібник. - Херсон: 2001. - 156 с.

4. Бровдій В.М. та ін. Охорона природи: Посібник для учнів старших класів. - К.: Генеза, 1997. - 135 с.

5. Волощук В.М., Гродзинський М.Д., Шищенко П.І. Географічні проблеми сталого розвитку України // Український географічний журнал. - 2000. - №1. - 320 с.

6. Вронский В.А. Прикладная зкология: учебное пособие. - Ростов н/Д: Феникс, 1996. - 512 с.

7. Гавриленко, В.С. Історичні передумови створення та розбудова біосферного заповідника "Асканія-Нова". - К.: Генеза. - 65 с.

8. Гладков Я.А. Рустамов А.К. Животные культурных ландшафтов. - М.: Мысль, 1975. - 220 с.

9. Грищенко Ю.М. Основи заповідної справи: Навчальний посібник. - Рівне: РДТУ, 2000. - 239 с.

10. Гродзинський М.Д. Основи ландшафтної екології: Підручник. - К.: Либідь, 1993. - 224 с.

11. Державний кадастр територій та об'єктів природно-заповідного фонду станом на 01.01.06 р. - К.: Логос, 2006. - 311 с.

12. Державне управління екології та природних ресурсів України в Херсонській області

13. Доклад о развитии человека 2006. Что кроется за нехваткой воды: власть, бедность и глобальний кризис водных ресурсов: Пер. с англ. - М.: Весь мир, 2006. - 440 с.

14. Джигирей В.С. Основи екології та охорона навколишнього середовища. - Львів: Афіша, 2000. - 272 с.

15. Заповідна справа в Україні: Навчальний посібник / За загальною редакцією М.Д. Гродзинського, М.П. Стеценка. - К.: Географіка, 2003. - 306 с.

16. Заповідники і національні природні парки України. - К.: Вища школа, 1999. - 230 с.

17. Закон України про природно-заповідний фонд України // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - 538 с.

18. Збереження біорізноманіггя України: Друга національна доповідь. - К.: Хімджест, 2003. - 112 с.

19. Злобін Ю.А., Кочубей Н.В. Загальна екологія: Навчальний посібник для ВНЗ. - 2-ге вид., стереотип. - Суми: Університетська книга, 2005. - 414 с.

20. Ільєнко Р.Ю. Екологія для всіх: Словник-довідник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 156 с.

21. Кондратюк Е.Н. Промышленная ботаника. - К.: Наукова думка, 1980. - 285 с.

22. Ковальчук А.А. Заповідна справа. - Ужгород: Ліра, 2002. - 328 с.

23. Литвиненко Л.И. Зеленые насаждения и охрана окружающей среды. - К.: Здоров'я, 1986. - 64 с.

24. Магура Н.Л. Біологія навколишнього середовища. - К: Громада, 2001р. - 150 с.

25. Мойсієнко І.І. Короткий нарис історії перших етапів створення НПП «Олешківські піски» // Збірник тез доповідей: ІV Відкритий з'їзд фітобіологів Причорномор'я присвячений ювілею професора Михайла Федосійовича Бойка (Херсон, 19 січня 2012 р.). - Херсон: Айлант, 2012. - 167 с.

26. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні за 1999. - К.: Вид-во Раєвського, 2000. - 84 с.

27. Онищенко В.А. Созологічний пріоритет як основа режиму природно-заповідних територій // Заповідна справа на межі тисячоліть. - Канів, 1999. - 267 с.

28. Попович С.Ю. Природно-заповідна справа. Навчальний посібник. - Київ: Арістей, 2007. - 480 с.

29. Природа Херсонської області. Фізико-географічний нарис. (Відп. ред. М.Ф.Бойко). - К.: Фітосоціоцентр, 1998. - 120 с.

30. Памятники природы Херсонской области. - Симферополь: Таврия, 1984. - 112 с.

31. Пачоский Й.К. К орнитофауне Херсонской губернии // Орнитологический вестник. - 1911. - 370 с.

32. Природно-заповідний фонд Української РСР. - К.:Урожай, 1986. - 224 с.

33. Полчанинова И.Ю. Значение заповедных территорий для сохранения степных аранеокомплексов юга Украины // Фальц-Фейнівські читання. - Херсон, 2001. - 184 с.

34. Природные комплексны Черноморского государственного биосферного заповедника. - К.: Наукова думка, 1992. - 160 с.

35. Салтовський О.І. Основи соціальної екології: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 382 с.

36. Черничко И.И., Сиохин В.Д. Инвентаризация и кадастровая характеристика і водно-болотных угодий юга Украины. - Мелитополь. - 1993. - 93 с.

Размещено на Allbest.ru