Природні ресурси Азовського моря та їх охорона

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Етимологія

Розділ 2. Геологія Азовського моря

2.1 Батиметрія

Розділ 3. Гідрологія Азовського Моря

3.1 Солоність та хімічний склад

3.2 Рівень і течії

3.3 Хвилювання

Розділ 4.Клімат Азовського моря

Розділ 5. Рослинний і тваринний світ Азовського моря

5.1.Флора Азовського моря

5.2. Фауна Азовського моря

Розділ 6. Природні ресурси Азовського моря та охорона природи

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Україна має вихід до двох морів - Азовського і Чорного. В даній роботі мова піде саме про Азовське море.

Темою роботи є опис та характеристика природних умов та ресурсів Азовського моря.

Мета роботи полягає у визначенні особливостей даного природного об'єкта, значення в господарстві України.

Основною задачею є ознайомлення з даним природним об'єктом, визначення його значення для економіки країни, визначення характеру та причин появи екологічних проблем, та запропонування шляхів їх вирішення.

В роботі були використані історичний, статистичний, математичний, картографічний та інші методи дослідження.

Море -- частина океану, яка відособлена від нього суходолом, підвищеннями підводного рельєфу або островами і має своєрідний гідрометеорологічний режим, відрізняється своїми властивостями (солоністю, прозорістю, температурою та біологічним складом).

Азовьке море - внутрішнє море середземноморського басейна Атлантичного океану і розташовано на півдні України та Росії між 45°16' і 47°17' пн. ш. та 33°36' і 39°21' сх. д.. Його площа 38 тис. кв. км, об'єм 320 куб. км, середня глибина 7,4 м, а максимальна 15 м. Азовське море є наймілкішим морем у світі.

Розділ 1. Етимологія

Етимологія -- розділ знань, який вивчає походження слів мови. Завдяки давнім текстам, порівнянню слів зі словами з інших мов, етимологія відновлює історію слів: як вони виникли у мові, їхнє джерело та зміну їхнього значення.

Назва моря багато разів змінювалася, перш ніж отримала сучасний вигляд.

У давнину Азовське море називалося у греків Меотійське, у скіфів Каргалук, в меотів Темеринда (означає матір морів); у арабів Нітшлах або Бараль-Азов, в турків Бар'ял-Ассак або Бахр-Ассак. Історична українська назва -- Озівське море. Також слов'яни називали море Сурозьким або Синім.

Сучасна назва Азовське море, за однією з версій, походить від арабської назви Бахр-ель-Азов (темно-синє море). У слов'ян уперше вона згадується у 1389 році літописцем Піменом. Інша версія походження назви -- від міста Азов На Русі море стало відомим в I ст. н. е., називали його Синєм морем. Пізніше море стали називати Руським морем. На початку XIII ст затверджується назва Саксинське море. Татаро-монгольські завойовники поповнили колекцію імен Азова: Балик-денгіз (рибне море) і Чибак-денгіз (лящеве море).

За деякими даними, саме Чабак-денгіз є назвою-предком сучасної. З плином часу вона піддалася ряду трансформацій: чабак - дзибах - забак - азак - азів . Крім вищезгаданих назв море отримувало ще і наступні: Барель-Азов («Темно-синя річка»); Фракійське море (під фракійцями вважали Геную та Венецію); Сурозське море (Сурожем називався сучасний м. Судак в Криму); Кафське море (Кафа - італійська колонія на місці сучасного м. Феодосія в Криму); Кіммерійське море (від кіммерійців); Акденгіз (турецьке, що означає Біле море).

Розділ 2. Геологія Азовського моря

Акваторія Азовського моря розташована (з півночі на південь) на Східно-Європейській платформі, Скіфській плиті і спорудах Альпійського покривно-складчастого пояса.

Азовське море, з точки зору його геологічного віку, - молодий басейн. Обриси, близькі до сучасних, воно набуло в Четвертинний період. Багато мільйонів років тому Азовське море входило до складу океану, який геологи називають Тетіс. Неосяжна гладь його простягалася від Центральної Америки через Атлантичний океан, південну частину Європи, Середземне, Чорне, Каспійське і Аральське моря і далі на схід через Індію до Тихого океану. Історія виникнення Азовського моря тісно пов'язана з геологічним минулим Криму, Кавказу, Чорного і Каспійського морів. Під впливом внутрішніх сил земна кора то опускалася, то піднімалася у вигляді гірських ланцюгів, які потім, зрізані роботою текучих вод і вивітрюванням, перетворювалися на рівнини. У результаті цих процесів води Світового океану то затопляли окремі ділянки суші, то оголювали їх, або, як кажуть геологи, спостерігалися трансгресії (наступання) і регресії (отступання) морів. При цьому, природно, змінювалися обриси материків і морів. У той же час відбувалися зміни клімату, рослинного і тваринного світу як на суші, так і в морі. Лише в кайнозойську еру (еру нового життя) обриси материків і окремих морів, у тому числі Азовського, стають такими, якими ми бачимо їх на сучасних картах. Кайнозойської ера складається, як відомо, з двох періодів - третинного і четвертинного, або антропогену. В останньому з'являється вже людина. В антропогені закінчилося формування Азовського моря, і отже, його сучасний вигляд створювався буквально на очах доісторичної людини. Протягом антропогену морський басейн, що включав в себе Чорне, Азовське та Каспійське моря, неодноразово змінював свої обриси, площа, глибину, дробився на частини і знову відновлювався. Різні фази розвитку цього басейну в антропогені отримали умовні назви: Чаудинське, Древньоевксинське, Узунларське, Карангатське, Новоевксинське моря. Чаудинське озеро-море існувало на початку епохи великого оледеніння- понад 500 000 років тому. Опади цього моря знайдені на мисі Чауда Керченського півострова (звідси і назва моря), є вони також і на узбережжі Таманського півострова. Фауна (тваринний світ) сильно опріснених Чаудинського моря була дуже близька до фауни Бакинського моря, що входив у той час до складу Каспійського морського басейну. Ця обставина привела вчених до висновку, що Чаудинський і Бакинський басейни з'єднувалися між собою по долині річки Манич. Проіснувавши порівняно недовго, Чаудинське море поступилося місцем Древньоевксінскому морю. Це було сильно опріснене озеро-море. Воно належить до першої половини четвертинного періоду. Відкладення Древньоевксінского моря відомі на Керченському півострові, в районі Таганрога, на Кавказькому узбережжі, на річці Манич. Велике схожість фауни свідчить про те, що море з'єднувалося з Древньокаспійськім і Бакинським басейнами. У древньоевксинский час відбувається з'єднання Чорного моря з Середземним через Дарданелльской протоку. На зміну Древньоевксинскому морю прийшло так зване Узунларське. Завдяки проникненню вод Середземного моря відбувається поступове засолення Узунларського моря і підняття його рівня. Останнє призвело до затоплення знижених частин узбережжя і гирл річок. До цього часу відноситься утворення лиманів Дніпра, Дону та інших річок Азово-Чорноморського басейну. Маничську протоку, що з'єднував раніше Древньоевксинське і Древньокаспійське моря, в цей час перестає існувати, Узунларське море, що змінилося солоним Карангатським морем, утворення якого супроводжувалося великими опусканнями в районі Азовського моря і Криму. Ці опускання викликали трансгресію солоних вод і проникнення в Карангатскій басейн морської фауни, багатшою видами, ніж сучасна чорноморська. Під час останнього заледеніння Карангатське море змінилося напівпрісним новоевксинським озером-морем. У сусідній Каспійської області в цей час простягалося Хвалинське море, яке, судячи по схожості фаун обох морів, поєднувалося з новоевксінскій. Новоевксінскій регресивний етап розвитку моря змінився древньочорноморським і новочорноморским етапами його розширення. Останній, новочорноморский, етап розвитку Азовського моря поділяється вченими на кілька самостійних стадій, а саме: стадію максимального розвитку новочорноморської трансгресії, коли рівень моря на 2,5-3 м був вище сучасного, меотичний стадію, що мала місце вже на початку історичного часу, і німфейскую стадію. У меотичний стадію Азовське море, за описом древніх греків, являло прісноводне і заболочене озеро. У німфейску стадію відбулося формування сучасних обрисів берегової лінії, і зокрема утворення більшої частини кіс Азовського моря.

Район Азовського моря асейсмічний (CNSS). Тут зафіксовано лише дві події в 1978 і 1990 рр. в північній і південній частинах акваторії. Це були землетруси на глибинах близько 33 км. Максимальні магнітуди не перевищували 4,5. Вулканічні події плейстоценового і більш молодого віку, не відомі.

2.1 Батиметрія

Батиметрія - вивчення рельєфу морського дна, отримання даних про глибини в зоні дослідження. У середовищі фахівців даний термін може використовуватися як сукупність даних про глибини водного об'єкта, результат батиметричної зйомки. Вимір глибин здійснюють спеціальними приладами (лот, ехолот).

Підводний рельєф моря порівняно простий. У міру віддалення від берега глибини повільно і плавно наростають, досягаючи в центральній частині моря 14,4 м Основна площа дна характеризується глибинами 5-13 м. Область найбільших глибин знаходиться в центрі моря. Розташування ізобат близьке до симетричного, порушується невеликою витягнутістю їх на північному сході вбік Таганрозької затоки. Ізобата 5м розташовується приблизно в 2 км від берега, віддаляючись від нього біля Таганрозької затоки і в самій затоці біля гирла Дона. У Таганрозькій затоці глибини збільшуються від гирла Дона (2-3 м) у напрямку до відкритої частини моря, досягаючи на кордоні затоки з морем 8-9 м. У рельєфі дна Азовського моря наявні системи підводних пагорбів, які витягнуті уздовж східного (банка Железінська) та західного (банки Морська і Арабатська) узбережжя, глибини над якими зменшуються від 8-9 до 3-5 м Для підводного берегового схилу північного узбережжя характерне широке мілководдя (20-30 км) з глибинами 6-7 м, для південного узбережжя - крутий підводний схил до глибин 11-12 м.

Морські береги переважно плоскі та піщані, лише на південному березі зустрічаються пагорби вулканічного походження, які місцями переходять в круті передні гори.

азовський море ресурс екологія

Розділ 3. Гідрологія Азовського Моря

Гідрологічний режим Азовського моря визначається його ізольованістю, мілководністю, відносно великим припливом річкових вод, обміном води з більш солоним Чорним морем та напрямом панівних вітрів над морем. В Азовському морі основною течією є колова течія, спрямована проти стрілки годинника, місцями у прибережній смузі виникають часткові коловороти. Сумарний стік прісних вод в Азовське море становить пересічно 40,7 кмі за рік, річний об'єм води і атмосферних опадів -- 15,5 кмі, з Чорного моря надходить щороку 41 кмі. Таким чином, загально-річний дебіт води становить 97,2 кмі. З Азовського моря в Чорне море витікає через Керченську протоку 66,2 кмі і витрачається на випаровування 31 кмі. Площа водозбору басейну Азовського моря складає 586 000 кмІ.

Через невелику глибину води Азовського моря добре перемішуються, вони насичені киснем. Дно вкрите мулом і черепашником, що зумовлено багатством молюсків. Черепашник вкриває також береги моря і коси.

3.1 Солоність та хімічний склад

Внаслідок мілководності та невеликих розмірів Азовського моря відбувається відносно швидке нагрівання і охолодження всієї маси води, а також перемішування її на всю глибину, що зумовлює вирівнювання температури і солоності. Відносно великий приплив річкових вод знижує солоність східної частини Азовського моря (у Таганрозькій затоці солоність 2--3%), а обмін вод з Чорним морем і Сивашем збільшує її на півдні і заході Азовського моря (біля Керченської протоки солоність до 17,5%). Середня солоність Азовського моря 11%. Влітку води Азовського моря нагріваються до 25--28° в середній частині і до 30--31° біля берегів. Вміст кисню в усій товщі води достатній. Взимку температури води Азовського моря нижчі від нуля. Біля берегів море замерзає з грудня до березня, в дуже холодні зими замерзає на всій площі.

Середня солоність води в Азовському морі дуже низька - не більш як 13‰, а в прибережній смузі може зменшуватися до 2‰. Натомість у затоці Сиваш вона у 10 - 15 разів вища від середньої в морі. Вода у затоці тепліша, ніж у морі, швидше випаровується під спекотним південним сонцем і доходить до стану ропи та перетворюється на сіль. Влітку поверхня затоки виблискує соляною кіркою, ніби льодяна ковзанка. Сіль у Сиваші видобували здавна, чумацькі валки розвозили по всій Україні і навіть за її межі. Тепер сіль використовують і як хімічну сировину.

Січень Липень

Рис 1.3. Солоність в Азовському морі в різні пори року

Водний режим Азовського моря залежить в основному від припливу прісних річкових вод, атмосферних опадів і отриманих солоних вод Чорного моря, з одного боку, і від витрати води з Азовського моря на випаровування і на стік через Керченську протоку в Чорне море - з іншого. Водний баланс Азовського моря виглядає наступним чином.

Дон, Кубань та інші річки, що впадають в Азовське море, приносять 38,8 кубічних кілометрів води. Середній багаторічний об'єм атмосферних опадів на його поверхні становить 13,8 кубічних кілометрів. Через Керченську протоку щорічно вливається 31,2 кубічних кілометрів вод Чорного моря, крім того, через протоку Тонку з Сиваша в море надходить 0,3 кубічних кілометрів води.

Загальний прихід води дорівнює всього 84,1 кубічних кілометрів. Витрата ж води з Азовського моря складається з випаровування з його поверхні 35,3 кубічних кілометрів, стоку через Керченську протоку в Чорне море 47,4 кубічних кілометрів і стоку через протоку Тонку в Сиваш 1,4 кубічних кілометрів. Загальна витрата вод Азовського моря теж дорівнює 84,1 кубічних кілометрів. При малих розмірах Азовське море одержує порівняно багато річкової води, кількість якої складає близько 12% його обсягу. Відношення річкового стоку до обсягу Азовського моря - найбільше з усіх морів земної кулі.

Перевищення надходження річкових і атмосферних вод над випаровуванням з поверхні моря повело б до його наростаючому опріснення і підвищенню його рівня, якщо б не було водообміну з Чорним морем. У результаті цього водообміну в Азовському морі встановилася солоність, сприятлива для проживання в ньому цінних промислових риб.

Великий приплив річкових вод в Азовське море і ускладнений водообмін його з Чорним морем відбиваються на хімічному складі азовської води. Дон, Кубань та інші річки, що впадають в Азовське море, вносять в нього понад 15 млн. тонн солей, у складі яких переважають іони НСО3, SO4 і Са. З атмосферними опадами в море надходить понад 760 тис. тонн солей з таким же майже співвідношенням іонів, як в річкових водах. Зате з Чорного моря надходить вода, багата іонами Сl', Nа' і К'. Вона приносить в Азовське море понад 556 млн. тонн солей. Так солона вода з Сиваша вносить близько 6 млн. тонн солей.В результаті змішування цих вод різного складу і виносу з Азовського моря в Чорне і Сиваш понад 570 млн. тонн солей, формується сучасний хімічний склад вод Азовського моря. У середньому, в поверхневих шарах вод відкритої частині моря міститься наступна кількість іонів (у грамах на 1 кілограм води): натрію - 3,496, калію - 0,132, магнію - 0,428, кальцію - 0,172, хлору - 6,536, брому - 0,021, сульфат іона - 0,929 , гідрокарбонат іона - 0,169, а всього 11,885. Зіставлення вод Азовського моря та океану показує схожість їх хімічного складу. У воді Азовського моря переважають, як і в океані, хлориди. Але на відміну від океанської води солоність Азовського моря значно нижче і дещо порушується характерне для океану сталість співвідношення основних солеутворюючих елементів. Зокрема, в порівнянні з океаном відносний вміст кальцію, карбонатів і сульфатів у азовської воді підвищений, а хлору, натрію і калію - знижений .

3.2 Рівень і течії

Рівень Азовського моря коливається, змінюючись з року в рік, протягом року і навіть діб. Ці коливання зумовлюються змінами величини річкового стоку і впливом вітрів, особливо згінно-нагінних. Приплив річкових вод в Азовське море має ясно виражений річний хід з максимумом навесні і мінімумом узимку, і рівень Азовського моря повторює цей річний хід. Це пояснюється невеликими розмірами Азовського моря, а також мілководістю і вузькістю Керченської протоки. Амплітуда коливань середніх місячних рівнів Азовського моря невелика і складає щорічно 25-50 см. Більш різко виражені короткочасні зміни рівня, викликані вітром, так звані згінно-нагінні коливання. При цьому вся маса морської води приходить в рух, але зміни рівня Азовського моря в різних частинах його різні за знаком. У той час як в одних берегів рівень знижується, в інших підвищується. Для кожного водного басейну існує свій власний період коливання, що залежить від розмірів і глибини водойми.

Для Азовського моря період вільного коливання, що виникає після дії згінно-нагоном вітру дорівнює приблизно одній добі. Влітку, коли над морем встановлюється гарна погода антициклону, вільні коливання рівня Азовського моря підтримуються бризовими вітрами. Згінні і нагінні зміни рівня Азовського моря відбуваються найчастіше восени та навесні при переважаючих тут східних, північно-східних, західних і південно-західних вітрах, які збігаються з напрямком найбільшою протяжності моря. Над Азовським морем і його узбережжям іноді носяться урагани такої сили, що зривають дахи з будинків, перекидають дрібні будівлі, з корінням вивертають дерева. При одному з ураганів в 1914 року рівень Азовського моря і лиманів в районі Темрюка піднявся на 3 м вище ординара (то середній багаторічний рівень). Величезні простори Приазовської низовини, особливо між Темрюком і Ачуєвською косою, зазнали повені. Штормові вітри північно-східного і східного напрямів, навпаки, викликають сильний зганяння води з лиманів та моря уздовж східного узбережжя і наганяння вод в Сиваш. Наприклад, в районі Єйська спостерігалися випадки, коли дно моря оголювалося на десятки метрів від берега, а в 1946 році зареєстрований випадок відступу Азовського моря на 1,5 км.

У районі Таганрога вода іноді йшла від берега більш ніж на 5 км. Різниці між максимальними і мінімальними рівнями в Азовському морі дуже значні: в Таганрозі вони можуть досягати максимуму для всього моря - 5,5 м. У центральній частині моря коливання значно менше. Мінімуму (0,8-1м) вони досягають у районі Керченської протоки. Згінно-нагінні коливання рівня моря сприяють також водообмену між Чорним і Азовським морями. Течії в Азовському морі залежать від вітрів і припливу річкових вод. Поверхневий шар води переміщається від гирла уздовж північного та західного берегів на південь, потім біля берегів Керченського півострова повертає на схід і вздовж східного берега повертається до Таганрозької затоки. У самому Таганрозькій затоці внаслідок припливу донських вод протягом постійно направлено на південний захід (за винятком, коли дмуть нагінні вітри). Таким чином, вода в Азовському морі рухається проти годинникової стрілки, утворюючи величезний кругообіг. Причиною викликає такі кругові течії, є вітер. У теплу пору року при спокійній погоді в Азовському морі спостерігаються своєрідні коливання рівня моря з досить виразним добовим ходом - з одним максимумом і мінімумом одним. Це так звані сейши (стоячі хвилі), які залежать не від вітру, а від зміни атмосферного тиску над різними ділянками моря. Амплітуди сейшевих коливань становлять для більшості місць моря від 5 до 20 см. Найбільш сильно вони виражені в Таганрозькій затоці де складають в середньому близько 55 см, але можуть досягати майже 1 м. сейши досить швидко загасають. Припливи в Азовському морі, внаслідок малої площі його і відсутності безпосереднього зв'язку з океаном практично відсутні.

3.3 Хвилювання

Як відомо, розміри хвиль, а саме їх довжина і висота, залежать від ряду чинників, але, в першу чергу від сили і тривалості вітру, від довжини і глибини водоймища. Мілководність і малі розміри Азовського моря не дозволяють розвиватися хвилям великих розмірів, причому хвилювання тут дуже швидко змінюється в залежності від ослаблення або посилення вітру. В океанах в шторм хвилі можуть досягати висоти 13-14 м і довжини більше 400 м. В Чорному морі висота сягає 6-7 м, а довжина до 180 м. В Азовському морі висота хвилі не перевищує 3 м, а довжина 26 м. Відносно мала довжина і велика крутизна хвиль створюють для маломірних суден неприємну і навіть небезпечну качку. Максимальна сила тиску хвиль на вертикальну стінку в Азовському морі близько 2 т на квадратний метр. Сила ж удару хвилі значно вище і може бути дуже руйнівною. Найбільші хвилювання спостерігаються взимку, коли часті сильні вітри. Повторюваність 4-5 бальних заворушень становить 8-16%. Але хвилювання силою в 6 балів і понад все ж нечасті. Їх повторюваність не перевищує 1-5%. Літо на Азовському морі - це період з переважанням слабких заворушень силою від 0 до 2 балів. Повторюваність заворушень силою в 4 і більше балів у цей час становить у середньому всього 1-10%.

Розділ 4.Клімат Азовського моря

Становище погоди на Азовському морі обумовлюється мірою впливу Сибірського (азіатського) та Азорського (атлантичного) антициклонів. Річні коливання температури повітря тут досить значні. Мінімальна температура простежується в січні - лютому - 30-32 С (1952 р.), при середній -4,2О, а максимальна у липні - серпні - до +38 С (1998 р.) при середній +23О С. Середньорічна температура повітря дорівнює 10,30С. Кількість безморозних днів коливається від 205 до 240 - це майже на 100 днів більше, ніж в більш північних районах. Значення атмосферного тиску (мм рт. ст.) за сезонами розподіляються так: взимку - 766, весною - 761, влітку - 758, восени - 764. Отже, різкі його коливання не характерні. Опади не стабільні і для них характерні різкі коливання. Найбільша їх кількість спостерігається у холодних порах року взимку та навесні. Річна кількість опадів за багаторічними даними коливається від максимуму - 620 мм (1894 р.) до мінімуму - 180 мм у 1921 році, при середньому значенні 380 мм за рік. Кількість туманів складає 10% від року. Найбільша їх кількість спостерігається у грудні - 8,2%, найменше у червні - 0,3%. Відносна вологість повітря найменша у серпні - 60%, найбільша у жовтні-листопаді та березні - 80%.

На клімат Азовського моря значний вплив роблять оточуючі його великі степові простори Південної України, Передкавказзя і Криму з їх досить сухим кліматом. У Приазов'ї середні температури липня коливаються від +22 до +24°, температури січня від 0 до +6°, а середня річна кількість опадів становить 300-500 мм. Звичайно, Азовське море має позитивний вплив на клімат оточуючих його територій, що йде в бік пом'якшення континентальності. Однак, внаслідок невеликої площі Азовського моря цей вплив не є особливо помітним і позначається, в основному, в прибережних районах, не поширюючись далеко в глиб материкових просторів. По відношенню до великих метеорологічних процесів Азовське море знаходиться в несприятливих умовах, а саме: взимку на північ від нього проходить фронт підвищеного атмосферного тиску (так називаємо, «вісь Воєйкова»), від якої до моря спрямовується холодне материкове повітря, що призводить до замерзання Азовського моря. Над Азовським морем взимку дують східні та північно-східні, влітку - південні, південно-західні і західні вітри, пов'язані зазвичай з проходженням субтропічних циклонів і встановленням мусонного потоку з Атлантичного океану. Для Азовського моря характерна порівняно холодна, але коротка зима, м'яке літо з рівним розподілом температур, тепла в порівнянні з весною осінь і висока відносна вологість повітря. Середня річна температура повітря на Азовському морі коливається в межах від +9 до +11°. Влітку температура для всіх районів майже однакова. Максимальна температура в липні +35 - +40°.Перехід від літа до зими поступовий. Перші морози в Таганрозькій затоці на північному узбережжі наступають в жовтні, а в південній частині моря - в першій половині листопада. Взимку температура може падати до -25 - -30° і тільки в районі Керчі морози звичайно не перевищують -8° (хоча в окремі роки можуть теж досягати -25 - -30°). У найхолодніший місяць року, в січні, середньомісячна температура повітря на море становить від -1° на південному узбережжі Азовського моря до -6° на північному. Відносна вологість повітря на Азовському морі велика круглий рік. Навіть у найтепліші місяці вона в середньому не менше 75-85%. Часті вітри підвищують випаровування, яке за рік становить для усього Азовського моря близько 1000 міліметрів. Найбільш низькі температури поверхневого шару води спостерігаються в північній і східній частинах Азовського моря. Зимові температури - за грудень-лютий тут коливаються від 0 до +1°, літні - за липень-серпень - від +22 до +25°. Температура поверхневого шару Азовського моря в західних і південних прибережних районах більш висока і коливається взимку від 0 до +3°, а влітку підвищується до +26°.Середньорічна температура води Азовського моря на півночі +11°, а на півдні біля +12°. Влітку море прогрівається дуже сильно і нерідко біля берегів температура води досягає +30 - +32°, а в середній частині +24 - +25 Взимку, коли вода охолоджується нижче нуля, Азовське море покривається кригою.

Льодостав в інші роки триває 4-4,5 місяці, з грудня по березень. Товщина льоду сягає 80-90 см. Раніше всього лід з'являється в Таганрозькій затоці, потім в Утлюкському, Єйському, Бейсузького і Ахтарського лиманах. Берегові частини Азовського моря і Таганрозька затока покриваються суцільним крижаним покривом.

Рис 1.4 Температура води в Азовському морі в різні сезони

Розділ 5. Рослинний і тваринний світ Азовського моря

5.1 Флора Азовського моря

Морська малосольоність сприяє розміщенню в прибережних опріснених зонах основної флори Азовського моря і планктонних рослин.

До них відносяться синьо-зелені водорості. Море багате мінеральними речовинами, які потрапляють в нього з інших річок. Це і обумовлює масовий розвиток флори Азовського моря великими темпами.

У своїй масі водорості розвиваються в основному навесні в березні і квітні і осінню в жовтні і листопаді. Влітку флора Азовського моря представлена в основному перидиневими водоростями, які на відміну від діатомових водоростей, не дають таку велику біомасу. Розвиток отримують в основному ексувіелла, пророцентрум і гленодиніум. Часом прісноводі зони моря цвітуть, завдяки розмноженню синьо-зелених водоростей, які типові для Таганрозької затоки Азовського моря. До них відносяться такі водорості, як нодулярія і афанісоменон, мікроцистис і анабена.

Розвиток водоростей і бактерій забезпечує відмінну продукцію зоопланктону, що складається з прісноводих, солонувато-водних і інших морських видів.

Не дуже багата донна флора Азовського моря і тому, можна побачити лише незначну кількість видів бурих, червоних або зелених водоростей. Зате квіткові рослини рясно розростаються по морському дну. Це в основному 2 види морської трави - приморський рдесник і занікеллія. Така трава може утворювати цілі підводні луги величезних площ.

5.2 Фауна Азовського моря

Іхтіофауна Азовського моря в даний час включає 103 види і підвиди риб, що відносяться до 76 родів, і представлена прохідними, напівпрохідні, морськими і прісноводними видами. Прохідні види риб нагулюються в морі до настання статевої зрілості, а в річку заходять тільки на нерест. Період розмноження в річках і чи на займищах зазвичай не перевищує 1-2 місяці. Серед азовських прохідних риб є найцінніші промислові види, такі як білуга, осетер, севрюга, оселедці. Напівпрохідні види для розмноження заходять з моря в річки. Однак у річках вони можуть затримуватися на триваліший час, ніж прохідні (до року). Що стосується молоді, то вона скочується з нерестовищ дуже повільно і часто залишається в річці на зимівлю. До напівпрохідних риб відносяться масові види, такі як судак, лящ, тарань, чехоня і деякі інші.

Морські види розмножуються і нагулюються в солоних водах. Серед них виділяються види, постійно мешкають в Азовському морі. Це - пеленгас, камбала-калкан, глоса, тюлька, перкаріна, риби-голки і всі види бичків. І, нарешті, є велика група морських риб, що заходить в Азовське море з Чорного моря, в тому числі здійснює регулярні міграції. До них відносяться: азовська хамса, чорноморська хамса, чорноморська оселедець, барабуля, сингиль, гостроносий товстолобик, калкан чорноморський, ставрида, скумбрія та інші. Прісноводні види зазвичай постійно мешкають в одному районі водоймища і великих міграцій не роблять. Ці види населяють зазвичай опріснені акваторії моря. Тут зустрічаються такі риби, як стерлядь, срібний карась, щука, язь, уклея та інші.

За кількістю рослинних і тваринних організмів Азовському морю немає рівних у світі. За продуктивності Азовське море в 6,5 разів перевершує Каспійське, в 40 разів - Чорне і в 160 разів Середземне моря. Атже за розміром воно менше Чорного в 10 разів.

Розділ 6. Природні ресурси Азовського моря та охорона природи

В Азовському морі ростуть червоні і зелені водорості, водні квіткові рослини. Тваринний світ небагатий. Із риб поширені судак, хамса, тюлька, осетер, севрюга, білуга, оселедці, камбала, кефаль. У море на нерест та підгодівлю заходить риба з Чорного моря. Найбільше риби - поблизу берегів Керченського півострова. Звідти її сотнями тисяч тонн відправляють в усі кінці нашої країни. За біологічною продуктивністю (кількістю тонн морепродуктів, яка припадає на одиницю площі) Азовське море ще зовсім недавно було на першому місці серед усіх морів світу. Проте в останні десятиріччя маса планктону в морі зменшилася майже на третину, що призвело до значного зниження його рибопродуктивності. Це сталося внаслідок збільшення стоків неочищених вод від промислових і комунальних підприємств, інтенсивного використання сільським господарством мінеральних добрив та отрутохімікатів в басейнах річок, забруднення від аварії кораблів.

На погіршення екологічного стану моря вплинуло також зменшення прісного стоку річок, особливо Дону та Кубані, після побудови на них гідровузлів (ГЕС, водосховищ, зрошувальних каналів). У результаті цього зменшилося надходження із суходолу поживних речовин, необхідних для водоростей і планктону, а також збільшилась солоність води. Загибелі багатьох видів організмів сприяло також проникнення густішої чорноморської води у придонні шари Азовського моря, внаслідок чого вода стала погано перемішуватися, і кисень не потрапляє у глибинні шари. Велику небезпеку для організмів становлять насичені отруйними речовинами дренажні води з рисових полів, які стікають в Азовське море.

Дно Азовського моря перспективне для видобутку нафти і природного газу. Цілющу грязь Сиваша використовують для лікування, а з її ропи виробляють соду, бром, магній.

Узбережжя Азовського моря з теплим кліматом, піщаними пляжами - важливий рекреаційний район України, де розміщені бази відпочинку, санаторії. Найкрупнішими з них є: Бердянськ, Генічеськ, Мелєкіне, Ялта.

Невеликі острови, півострови та коси зберегли непорушними природно-територіальні комплекси, вони слугують місцями гніздування багатьох птахів. Для їх охорони створені Казантипський природний заповідник та Азово-Сиваський національний природний парк. Також море має такі порти: Українські порти - Бердянськ, Маріуполь, Генічеськ, та Російські порти - Таганрог, Азов, Ростов-на-Дону (на р. Дон), Єйськ.

Рис 1.6. Забруднення в Азовському морі

Висновки

Азовське море являється одним із двох морів, що омивають Україну, за деякими джерелами є найбільш континентальним морем у світі і є наймілкішим. Азовське море має велику кількість кос і лиманів, унікальний гідрологічний режим, надзвичайно багатий рослинний і тваринний світ, а також неймовірний господарський потенціал. Узбережжя широко використовується в рекреаційній галузі господарства, сама акваторія активно використовується для перевезень і транспортній системі, також деякий потенціал має шельф - як нафто- газоносна область.

Азовське море зазнало значних змін в екологічних і природних умовах після створення каскаду водосховищ та активного його використання в вище вказаних галузях, значно постраждав тваринний і рослинний світ.

Азовське море являється важливим структурним елементом в господарстві України, в її економічному потенціалі, а також, певним чином відіграє важливу стратегічну роль, за допомогою нього здійснюються зв'язки, відносини і торгівля на міжнародному рівні. Стратегічну важливість Азовського моря можна підтвердити конфліктами навколо деяких об'єктів.

Список використаних джерел

1. Автореф. дис... канд. геол. наук: 04.00.17 / П.Я. Максимчук; Івано-Франків. нац. техн. ун-т нафти і газу. -- Івано-Франківськ, 2005. -- 22 с. -- укp.

2. Українська радянська енциклопедія. У 12-ти томах. / За ред. М. Бажана. -- 2-ге вид. -- К., 1974--1985.

3. Истошин Ю.В. Океанография. Л., 1956;

4. Українські підручники / Географія / Фізична географія України, 8 клас / §38. Азовське море

5. http://www.azovskoe.com

6. http://ukrmap.su

7. http://uk.wikipedia.org

Размещено на Allbest.ru