Проектування екологічних мереж Ратнівського району

Характеристика об'єктів природно-заповідного фонду Ратнівського району наведена в табл. 3.1[10]

39

Таблиця 3.1

№ п/п	Категорія	Статус	Площа	Місцезнаходження	Характеристика
1.	Гідрологічна пам'ятка природи «Озеро Святе»	Загальнодержавного значення	с. Тур, площа 44 га	Ратнівський держлісгосп, Заболоттівське лісництво	Унікальне мальовниче озеро карстового походження, типове для Західного Полісся, яке знаходиться серед лісового масиву високобонітетних соснових насаджень віком понад 100 років.
2.	Ландшафтний заказник «Чернявське»	Місцевого значення	с.Замшани, площа 262 га	Ковельський держлісгосп, Замшанське лісництво	Цінна ділянка високобонітетних дубово-соснових насаджннь, 1, 1А бонітету, де серед різноманітного трав'яного покриву зустрічаються: цибуля ведмежа, осока затінкова, підсніжник білосніжний, занесені до Червоної книги України, а також низка регіонально рідкісних і малопоширених видів рослин. Місце зустрічі дятла чорного.
3.	Лісовий заказник гірницький	Місцевого значення	с. Бородятин, площа 1,1 га	Ратнівський держлісгосп, Гірницьке лісництво	Цінна ділянка високобонітетних насаджень ялини європейської віком 70 років, яка включена в генетичний фонд області
4.	Лісовий заказник «Доманівський»	Місцевого значення	с. Жиричі, площа 0,9 га	Ратнівський держлісгосп, Жиричівське лісництво	Цінна ділянка високобонітетних насаджень ялини європейської , яка включена в генетичний фонд області
5.	Лісовий заказник «Смольний»	Місцевого значення	с. Сільце, площа 1401 га	Ратнівський держлісгосп, Жиричівське лісництво	Унікальний лісовий масив дубових, соснових та березових насаджень 1-2 бонітету, віком 150 років, з підліском з ліщини, крушини, калини. Місце зростання понад 300 видів вищих і нижчих рослин. Тут велике різноманіття ягідників, особливо чорниці, брусниці, значні запаси лікарських рослин, зокрема, конвалії травневої, алтея, валеріани лікарської, зустрічаються також рідкісні види рослин, занесені до Червоної книги України: коручка болотяна, сон чорніючий. Серед лісового масиву зустрічаються ряд видів соколеподібних, куроподібних, дятлоподібних і горобцеподібних птахів.
6.	Загальнозоологічний заказник «Липне»	Місцевого значення	смт. Заболоття, площа 3294 га	Ратнівський держлісгосп, Заболоттівське лісництво	Цінний лісовий масив з соснових насаджень 2 бонітету, віком до 40 років, з домішкою дуба, берези, осики і вільхи, де знаходяться місця мешкання та розмноження цінних видів ссавців, зокрема, лося, козулі, дикого кабана, лисиці, зайця-русака, куниці лісової, а також ряду видів птхів, переважно горобцеподібних, а також куропоподібних, дятлоподібних.
7.	Гідрологічний заказник «Броно»	Місцевого значення	с. Самари, площа 67 га	Ратнівський держлісгосп, самарівська сільська Рада	Цінне озеро площею 26 га, з оточуїчими болотами, покритими чагарниками і різноліссям з берези, вільхи, сосни, з різноманітними рослинними асоціаціями, серед яких переважають осоково-очеретяні та мохові угрупування.
8.	Лісовий заказник «Кортеліський»	Місцевого значення	с. Кортеліси, площа 10 га	Ратнівський держлісгосп, Кортеліське лісництво	Цінна ділянка високобонітетних насаджень ялини європейської віком 105 років, яка включена в генетичний фонд області
9.	Гідрологічний заказник «Гіницьке болото»	Місцевого значення	с. Залісся, площа 120,5 га	Ратнівський держлісгосп, Гірницьке лісництво	Унікальне болото сфагнового типу, вкрите низькобонітетним різноліссям берези і сосни природного походження. На болоті зростають чисельні осоково-злакові асоціації рослин, серед яких зустрічаються рідкісні види, зокрема, ломикамінь болотяний, занесений до Червоної книги України.
10.	Гідрологічний заказник «Залухівський»	Місцевого значення	с. Балухів 83 га	Залухівська сільська Рада	Цінний природний комплекс в заплаві Прип'яті, що включає два озера карстового походження (Влянське, Святе), з оточуїчими болотами і лісовим масивом з соснових і вільхово-березових насаджень, з домішкою верби козячої. на водних плесах зростає біле латаття, глечики жовті, а у прибережних смугах переважають осокові асоціації, очерет. Тут знаходиться місце масового розмноження водоплавної дичини, а у прибережних смугах зростає любка дволиста, занесена до Червоної книги України. Крім того, тут зустрічається під час харчування і міграцій лелека чорний, занесений до Червоної книги України. Територія віднесена до водно-болотяних угідь міжнародного значення як місце оселення водоплавних птахів.
11.	Гідрологічний заказник «Озеро Дошне»	Місцевого значення	с. Дошне, площа 29,2 га	Велимченська сільрада	Цінний природний комплекс, що включає озеро карстового походження Дошне площею 18,7га з прибережною смугою шириною 100м, де зростають соснові деревостани та лучні угіддя. Місце розмноження водоплавних птахів та цінних видів риб.
12.	Гідрологічний заказник «Озеро Родожичі»	Місцевого значення	с. Гірники, площа 109,7 га	Гірниківська сільрада	Цінний природний комплекс, що включає озеро Радожичі площею 89га з прибережною смугою шириною 100м, де зростають соснові деревостани та лучні угіддя. Місце розмноження водоплавних птахів та цінних видів риб.
13.	Гідрологічний заказник «Озеро Чисте»	Місцевого значення	с. Броди, площа 58 га	Гірницька сільрада	Унікальне озеро карстового походження глибиною 1,5м, розташоване в сосновому лісі віком до 30 років. В озері водяться цінні види риб.
14.	Гідрологічний заказник «Озерця»	Місцевого значення	с. Язавни, площа 661 га	Гірницьке лісництво	Цінний природний компелкс, що складається з мальовничих озер льодовикового походження: Мала Близна площею 9га та глибиною 0,8м і Велика Близна площею 23га, глибиною 1,5м, та оточуючих їх сосново-ялинових і вільхово-березових лісів 1-2 бонітету, віком 60-80 років, що зростають у вологому суборі. В підліску зростає ліщина і крушина, а серед трав'яної рослинності - папороть, ягідники зустрічається багно звичайне.
15.	Гідрологічний заказник «Оріховський»	Місцевого значення	Між селами Самари-Оріховські, Березники, Залісся, площа 824 га	Межиситівська сільрада, Самари-Оріхівська сільрада	Унікальний природний комплекс, який поєднує озера карстового походження з прибережними смугами шириною 100м лучно-болотяних угідь, а також болото «Урочище Дупло», площею 21,5га, де зростає журавлина. В озерах водяться цінні види риб. Мілководдя та узбережжя озер є місцем розмноження водоплавних птахів, зокрема, лебедів, качок, лисок, а також ссавців: ондатр і бобрів. Тут зустрічаються і види, занесені до Червоної книги України: лелека чорний, журавель сірий, горностай, видра річкова.
16.	Гідрологічний заказник «Річицький»	Місцевого значення	с. Річиця, площа 1046,8 га	Річицька сільська Рада	Цінний природний комплекс, що знаходиться у заплаві р. Прип'ять, надмірно зволожений, з багатою дерево-чагарниковою і трав'яною рослинністю, що мають водоохоронне значення. Тут поширені значні зарості лозняку, калини, крушини, зустрічається береза, вільха, знаходиться місце масового розмноження водно-болотних птахіва, крім того, тут зустрічається видра річкова, занесена до Червоної книги України, а також бобер. Територія віднесена до водно-болотяних угідь міжнародного значення як місце оселення водоплавних птахів.
17.	Гідрологічний заказник «Урочище Плав»	Місцевого значення	с. Велимче, площа 16,4 га	Велимченська сільська Рада	Цінний природний комплекс, що включає відмираюче озеро Плав площею до 1га, з оточуючим болотом, порослим чагарниками, березою, вільхою, а на підвищених місцях - сосною. Тут зустрічаються цінні рослинні асоціації і зустрічається ряд видів водно-болотяної дичини.
18.	Гідрологічний заказник «Урочише Терешкове»	Місцевого значення	с. Велимче, площа 9,3 га	Велимченська сіьрада	Унікальний болотяний масив, вкритий рідколіссям берези, вільхи, лозняками, місце масового розмноження болотяної дичини.
19.	Гідрологічний заказник «Щедрогірський»	Місцевого значення	с. Щедрогір, площа 700 га	КСП »Щедрогірське»	Лучно-болотяні водні угіддя у заплаві р. Прип'ять - місце масового розмноження водоплавних і навколоводних птахів, зокрема, крижня, чирок, лиски. Вздовж річки знаходяться шляхи масових міграцій птахів, зокрема, водоплавних та навколоводних. Територія віднесена до водно-болотяних угідь міжнародного значення як місце розселення водоплавних птахів.
20.	Ботанічна пам'ятка природи »Велимченська дача»	Місцевого значення	с. Велимче, площа 36,2 га	Ковельський держлісгосп, Замшанське лісництво	Низькобонітетні насадження сосни звичайної з домішкою берези, де зустрічаються цінні лікарські види рослин.
21.	Ботанічна пам'ятка природи »Гірницький ялинник»	Місцевого значення	с. Гірники, площа 2,1 га	Ратнівський держлісгосп, Гірницьке лісництво	Цінна ділянка високобонітетного насадження ялини європейської віком 57 років.
22.	Ботанічна пам'ятка природи »Дуби звичайні»	Місцевого значення	с. Гірники, площа 0,01 га	Ратнівський держлісгосп, Гірницьке лісництво	Ділянка дубів-велетнів, місце, де в роки Другої світової війни загинув і похоронений гвардії рядовий, Герой Радянського Союзу В. Газін
23.	Ботанічна пам'ятка природи »Кедр сибірський»	Місцевого значення	с. Поступель, площа 0,01 га	Поступельська сільська Рада	Одиноке дерево віком понад 125 років.
24.	Ботанічна пам'ятка природи »Озерця»	Місцевого значення	с. Замшани, площа 20,8 га	Ковельський держлісгосп, Замшанське лісництво	Низькобонітетні насадження сосни звичайної з домішкою берези бородавчастої, де зустрічається ряд цінних видів лікарських і квіткових рослин, в тому числі і регіонально рідкісних.
25.	Зоологічна пам'ятка природи «Ялиновий ліс»	Місцевого значення	с. Гірники, площа 4,5 га	Ратнівський держлісгосп, Кортеліське лісництво	Ділянка мішаного лісу з домінуванням сосни звичайної, де знаходиться гніздо лелеки чорного, занесеного до Червоної книги України.
26.	Зоологічна пам'ятка природи «Кортеліська дача»	Місцевого значення	с. Гірники, площа 5,2 га	Ратнівський держлісгосп, Кортеліське лісництво	Ділянка мішаного лісу з домінуванням ялини європейської, де знаходиться гніздо лелеки чорного, занесеного до Червоної книги України.
27.	Заповідне урочище «Озеро Тур»	Місцевого значення	с. Тур, площа 1235 га	КСП «Дружба»	Озеро, яке не збереглося в природному стані і на сьогодні одамбоване, залишилося місцем масового розмноження цінних видів риб та водоплавних та навколоводних птахів. З птахів домінують гусеподібні, сивкоподібні, а також зустрічаються норцеподібні, лелекоподібні, журавлеподібні і горобцеподібні.

140

Розділ 4. Проектування екологічних мереж Ратнівського району

4.1 Загальні поняття

Сучасна стратегія охорони природи полягає у забезпеченні динамічної екологічної рівноваги окремих регіонів, пошуку різноманітних напрямків стійкого розвитку природокористування, при якому забезпечується збереження біорізноманіття природного середовища і його поліпшення. Одним із етапів цієї стратегії є створення екологічного каркасу або екологічної мережі.

21 вересня 2000 року вийшов Закон України “Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000 - 2015 роки”, який розроблений в контексті вимог подальшого опрацювання, вдосконалення та розвитку екологічного законодавства України, а також відповідно до рекомендацій Всеєвропейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття (1995р.) щодо питання формування Всеєвропейської екологічної мережі як єдиної просторової системи територій країн Європи з природним або частково зміненим станом ландшафту.

Створення екомереж є однією із основних сучасних екологічних проблем. Вони створюються з метою відтворення і збереження територіальної і функціональної цілісності екосистем, їх біорізноманіття, а також ландшафтів, міграційних шляхів, підвищення продуктивності рослинних угруповань, покращення стану навколишнього середовища, ренатуралізації особливо цінних дегрвдованих екотопів, створення об'єднаної мережі заповідних територій різного рангу і призначення, збільшення площі існуючого заповідного фонду, покращення соціальних і економічних умов населення, збереження історичної та культурної спадщини, створення натурної моделі і полігонів для відпрацювання біологічних, екологічних, технологічних та соціальних елементів сталого розвитку, підвищення рівня виховання, освіти та інформованості населення щодо значення і охорони біорізноманіття, підтримки екологічної рівноваги в регіоні та їх ролі в забезпеченні сталого розвитку, посилення відповідальності місцевих органів влади та населення за збереження навколишнього природного середовища.

З мети створення екомережі випливають наступні загальні принципи та показники її побудови:

- цілісності - обов'язковий елемент континентальної екомережі;

- єдності - територіальної, видової, функціональної;

- комплементарності - біорізноманіття, функцій, середовища існування і територій;

- різноманіття - форм охорони; відновлення - втрачених природних цінностей;

- відповідності - природі біогеографічних територій України;

- ієрархічності - побудови екомережі із елементів різного рангу; підпорядкованості - структурних форм і функцій охорони біорізноманіття, шляхів міграції та поширення видів;

- традиційних форм господарювання - підтримки екологічного гомеостазу; максимальності -включення існуючої заповідної мережі в екомережу в тій мірі, в якій тільки це можливо;

- поліфункціональиості - включення в екомережу нарівні з природними екосистемами напівприродних, деградованих, що заслуговують відновлення, а також територій традиційного рільництва, рибальства, полювання тощо; надійності - стабільній і довготривалій протидії негативним факторам.

Показники оцінки природних об'єктів, які доцільно включати в екомережу:

- геоморфологічні і літологічні - місцевості, що відзначаються значною гетерогенністю середовищ існування; зниження рельєфу з близьким заляганням грунтових вод; заплави річок і підніжжя горбів з комплексами лісів та лук;

- місцевості, де часто чергуються дрібні форми рельєфу, на яких збереглися фрагменти різної рослинності з високим ступенем природності; гірські місцевості, різнорідні морфологічно і літологічне; вершина горбів, гір, багаті на ерозійні і карстові форми рельєфу;

- найбільш древні форми рельєфу з виходами на поверхню червоних глин, третинних вапняків, крейди, гіпсу, силурійських сланців, девонських пісковиків, гранітів платформи тощо;

- молоді гляціальні і моренові форми рельєфу; рівнини річкової і воднольодовикової акумуляції; піщані і ракушнякові форми рельєфу морської акумуляції кос і літоралі морів;

- рельєф, що має естетичну, історичну і культурну цінність;

- гідрологічні - водні перезволожені екосистеми великих рівнинних річок, заплав; різні, географічне і екологічно, торфовища з рідкісними типами відкладів торфу; ріки гір і височин з великим ухилом падіння; інші водні середовища, яким загрожує зникнення внаслідок меліорації, спорудження промислових об'єктів тощо; озера дельтові, прибережні, карстові, льодовикові, старорічищні тощо; озера на вододілах, що є витоками, великі ріки, мальовничі озера та такі, що мають історичне і культурне значення; лимани з високопродуктивними екосистемами і такі, що мають суттєве значення для збереження форми традиційного господарювання;

- біотичні:

а) ценотичні: ліси на бідних грунтах; ліси на перезволожених групах;

комплекси угруповань на піщаних грунтах літоралі і заплав; угруповання оліго- і мезотрофних торфів; угруповання водні; угруповання субальпійського і альпійського поясів; угруповання реліктові, ендемічні, рідкісні або на межі ареалу; угруповання традиційного використання;

б) видові: види, що зникли або під загрозою зникнення в межах свого ареалу на території інших держав; види лікарські, яким загрожує втрата їх екотопів; види рідкісні, ендемічні, реліктові, що трапляються розсіяно; види, що знаходяться на межі поширення і збереглися ізольовано і представлені генетичне різними локальними популяціями; види, пограничні популяції яких становлять досить вагому частину невеликих популяцій на теренах іншої держави; види, для яких характерні довгі міграційні шляхи.

Базові елементи екомережі сьогодні в загальних рисах визначені. До них відносяться: природні ядра, буферні зони, екологічні коридори, відновлювані території та території природного розвитку. Природні ядра (ядра біорізноманіття або ключові природні території) - це території збереження генетичного, видового, екосистемного і ландшафтного різноманіття, а також середовищ існування організмів. Вони відіграють винятково важливе значення для збереження ендемічних, реліктових і рідкісних видів. Площа їх може бути різною у залежності від території, на якій збереглося природне різноманіття, поширення рідкісних видів або функціональних зв'язків з іншими природними територіями, і рангу, але не менше 500 га для локальних природних ядер.

Природні ядра це історично сформовані пересічення різних природних шляхів формування біоти. Вони можуть з'єднуватись кількома екокоридорами, рідше тільки одним, або, як виняток, можуть бути нез'еднаними - острівними. Ієрархія природних ядер, як і екокоридорів, відповідає ієрархії екомережі. Базовими еритеріями відбору природних ядер є: ступінь природності території та її різноманіття; рівень багатства різноманіття.

Буферні зони оточують зовні природні ядра і є їх захисними зонами (смугами). Екокоридори - просторові, витягнутої конфігурації, структури, що зв'язують між собою природні ядра і включають існуюче біорізноманіття різного ступеню природності та середовища його існування, а також території, що підлягають ренатуралізації. Необхідно, щоб вони включали максимальну кількість природних об'єктів, наслідували природні межі і були достатньо широкими.

Екокоридори, як і природні ядра, мають різні ранги, а отже і значення і можуть бути взаємозамінюваними. Наприклад, природне ядро локального значення може виконувати функцію екокоридору регіонального значення і навпаки, частина екокоридору національного рангу може бути природним ядром регіонального рангу. Всеєвропейські або континентальні мають зв'язувати між собою природні ядра відовідного рангу. Такі екокоридори повинні характеризуватися багатством біорізноманіття, умов існування і еконіш. Це можуть бути долини великих річок, підніжжя височин тощо. Виходячи з цього, ширина їх може бути не менше 15-20 км.

Екокоридори, що з'єднують природні ядра національного, регіонального та локального значення, відіграють відповідну роль. Ширина локальних екокоридорів не може бути меншою за 500 м. На цьому та регіональному рівнях вони можуть являти собою окремі території з густою мережею екосистем високої внутрішньої пов'язаності елементів. В загальних рисах, чим вужчий екокоридор, тим гірше він виконує своє призначення і чим він ширший, тим краще. З цього випливає необхідність максимально можливої частоти організації природних ядер. Більшість показників, за якими виділяються екокоридори, співпадає з показником для встановлення природних ядер.

В загальних рисах вони повинні мати:

оптимальні умови для виживання організмів; можливості для поширення і міграції;

місця, придатні для відпочинку і живлення міграційних тварин; можливості для інтеграції в єдину континентальну систему.

В окремих випадках для міграційних птахів екокоридори можуть мати острівний, у вигляді витягнутого вздовж міграційного шляху, ланцюжка.

Території відновлення (ренатуралізації), призначені для відновлення цілісності зв'язків в природних ядрах і екокоридорах. Це можуть бути території з повністю або частково деградованими природними елементами внаслідок інтенсивних форм використання, але із збереженням середовища існування, що сприяє швидкому відновленню попереднього стану, наприклад, осушені торфовища, вибиті луки, зріджені ліси тощо. В крайніх випадках це можуть бути інтенсивно використані агроценози.

Території природного розвитку, призначені для посилення ефективності екомережі. Ними можуть бути території з рідкісними видами, що не відповідають повністю критеріям природного ядра, розірвані частини екокоридорів, буферні зони для природних ареалів тощо. В більшості випадків - це потенційні природні ядра, які при певних заходах, спрямованих на підвищення їх функцій, посилюють природні ядра, їх буферні зони або екокоридори і оберігають їх від людського впливу. Наприклад, ізольовані залишки багатого біорізноманіття з реліктовими або ендемічними видами, типові лісові масиви, ділянки степів, лук тощо, які знаходяться ва значній відстані від екомережі. До них відносяться і ділянки для ренатуралізації первинних угруповань.

До територій природного розвитку належать території екстенсивного використання, які є біологічно значимими, але сильно фрагментованими, або морфологічно цілісні, але порушені і забруднені, або з наявністю рідкісних видів тварин і рослин, які потребують заходів щодо збереження тощо.

Відповідно своєму значенню у забезпеченні вирішенні розглянутих вище функцій елементи екологічної мережі поділяються на п'ять рангів або рівнів, а саме: 1) біосферний, 2) всеєвропейский (континентальний), 3) національний, 4) регіональний та 5) локальний.

Виходячи з цього, ми вбачаємо три етапи створення екомережі: 1) розробка концепції і програми; 2) розробка плану екомережі і 3) реалізація плану.

Як бачимо в проектованій екомережі основним елементом є ядро, яким можуть природно-заповідні об'єкти. Держава розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територїй та об'єктів, що перебувають під особливою охороною [3].

4.2 Особливості проектування місцевих екологічних мереж

Проблема створення екомережі у Волинській області є досить актуальною, що пояснюється особливостями її фізико-географічного положення, флористичним і екосистемним багатством та рівнем господарського використання. У межах Волинської області виділяють такі фізико-географічні області як Волинське Полісся, та Волинська височина. Північною частиною Волинської області проходять лісовий (Поліський), а південною - лісостеповий (Галицько-Слобожанський) широтні екологічні коридори, а також Бузький меридіональний екологічний коридор.

Необхідно відмітити, що далеко не всі ПЗФ Ратнівського району можуть бути екоядрами. Мережа ПЗФ Ратнівського району у багатьох випадках формувалася без огляду на її репрезентативність у структурі природного районування території. Природно-заповідні об'єкти часто малі за площею, ізольовані від інших природних об'єктів. При їх створенні не враховувалось те, що природна територія, що охороняється, буде стійкою тільки тоді, коли вона цілісна і має достатню площу для підтримання екологічної рівноваги, та коли вона з'єднана з іншими ПЗО екологічною мережею, що сприятиме міграції біологічних видів і забезпечить збереження природних комплексів Ратнівського району в майбутньому.

Аналіз ПЗФ Ратнівського району показує, що існуюча природно-заповідна мережа має певні недоліки, зокрема:

- малий відсоток об'єктів загальнодержавного значення;

- значна роздробленість природно-заповідних об'єктів і територій,

- відсутність екологічноїцінки більшості природно-заповідних об'єктів;

-по більшості існуючих природно-заповідних об”єктах відсутні наукові обстеження, в тому чослі і загальнодержавних, що не дає можливості реально оцінити стан збереження і охорони ландшафтного і біологічного різноманіття в Ратнівському районі.

Оновнмми завданнями створення екологічної мережі Ратнівського району :

1) збільшення площі природно-заповідного фонду, зокрема, у центральній частині району, яка дуже розорана, густозаселена, місцями деградована і де природних комплексів збереглося дуже мало. Тому необхідно розшукувати збережені цінні та типові природні комплекси з метою їх заповідання. Оскільки великих суцільних масивів на цій території не збереглося, то природно-заповідні об'єкти будуть невеликої площі. Для їх збереження необхідно розробляти індивідуальний науково обгрунтований режим охорони і вимагати суворого дотримання його.

2) створення нових і розширення існуючих природно-заповідних територій (ПЗТ);

3) провести облік порушених і нерентабельних (крутосхили, балки, піски) земель Ратнівського району з метою їх ренатуралізації;

4) виділити в натурі прибережні смуги вздовж річок та струмків та навколо водосховищ, ставків та озер;

5) розпочати екологічну реставрацію порушених земель із використанням природного генофонду збереженої біоти шляхом створення “розплідників" дикої флори і фауни;

У ренатуралізації земель важливу роль відіграватимуть лісопосадки, які спроможні сформувати наближені до природних угруповань лісові ділянки. На розріджених лісопосадках формуються узлісні біотопи і створюються сприятливі умови для укриття і розмноження тварин. Крім того, лісопосадки забезпечують не тільки збереження біорізноманіття, але й сприяють екологічній стабілізації території й істотно знижують уразливість і периферійну деградацію існуючих збережених лісових масивів. Ренатуралізовані низькородючі сільськогосподарські угіддя, балки, яри, лісонасадження можуть служити не тільки транзитними ділянками, тобто виконувати функції екокоридорів, але й бути ключовими природними територіями, тобто екоядрами місцевого значення.

Створення екологічної мережі це поступовий і тривалий процес. Необхідно зрозуміти, що зберігання природи, і особливо екоядер поблизу міст, крім свого прямого завдання збереження природних комплексів, може дати важливі економічні вигоди, сприяти розвитку туризму і відпочинку, екологічному вихованню і екологічній освіті населення.

Основною метою програми є збільшення площі земель з природними ландшафтами до рівня, достатнього для збереження їх різноманіття, близького до природного стану, та формування їх територіально єдиної системи, побудованої відповідно до забезпечення можливості природних шляхів міграції та поширення видів рослин і тварин, яка б забезпечувала збереження природних екосистем, видів рослинного і тваринного світу та їх популяцій. При цьому національна екологічна мережа має відповідати вимогам Всеєвропейської екологічної мережі та виконувати провідні функції щодо збереження біологічного різноманіття. Крім того, програма повинна сприяти збалансованому та невиснажливому використанню біологічних ресурсів у господарській діяльності.

Поряд з екокоридорами першого порядку на території України в першу чергу мають формуватися внутрішньорегіональні екомережі У окремих регіонах екологічні мережі можуть мати свої особливості, обумовлені характером формування природних комплеків в них і їх нинішнім екологічним станом. Більшість природно-заповідних територій Ратнівського району мають занадто малі розміри щоб забезпечити охорону окремих видів рослин і тварин. У багатьох випадках флора і фауна в цих ПЗО знаходиться в небезпеці зникнення через їхню ізоляцію. Тому постає питання їх розширення. Рахуємо, що мінімальна площа ПЗО повинна не менше 30 - 50 га. Така умова є надзвичайно важливою вимогою у проекті екологічної мережі. У процесах стабілізації екологічного стану Ратнівського району, збереженні природних екосистем, ренатуралізації порушених ділянок велику роль відіграє лісова рослинність. Збільшення площі лісонасаджень є одним із шляхів, спрямованих на підвищення стабільності ландшафтів і їх відновлення. За призначенням лісонасадження поділяються на декілька груп, а саме: заповідні території, захисні лісонасадження, рекреаційні або курортні ліси тощо. В проектованій екомережі кожна із груп лісонасаджень матиме певний режим і певне місце. Ведення господарства на цій території повинно визначатись її природними особливостями і максимально відповідати екологічним умовам моделі природокористування.

Створення екологічної мережі це поступовий і тривалий процес. Необхідно зрозуміти, що зберігання природи, крім свого прямого завдання збереження природних комплексів, може дати важливі економічні вигоди, сприяти розвитку туризму і відпочинку, екологічному вихованню і екологічній освіті населення.

Сучасна стратегія охорони природи полягає у забезпеченні динамічної екологічної рівноваги окремих регіонів, пошуку різноманітних напрямків стійкого розвитку природокористування, при якому забезпечується збереження біорізноманіття природного середовища і його поліпшення. Одним із етапів цієї стратегії є створення екологічного каркасу або екологічної мережі. Необхідність створення такої мережі викликана інтенсивним тривалим використанням земель (рілля, забудова, видобуток корисних копалин тощо), їхнім окультуренням, що призвело до зниження саморегулюючої здатності ландшафтів і зменшення їх біорізноманіття.

Практичне створення екологічних мереж в Ратнівському районі вимагає вирішення таких питань:

1. Визначити просторову структуру екологічної мережі з метою систематизації і визначення шляхів об'єднання природних середовищ існування популяцій видів дикої флори і фауни у територіально цілісний комплекс;

2. Визначення площі окремих елементів екологічної мережі для забезпечення сприятливих умов існування, вільного розселення та міграції видів рослин і тварин;

3. Створення нових і розширення існуючих природно-заповідних територій (ПЗТ). Такі об'єкти можуть слугувати екоядрами національного або регіонального рівня.

4. Створення природно-заповідних територій місцевого значення (заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), на яких господарська діяльність обмежена, природоохоронні органи здійснюють контроль їх стану.

5. Включення в екомережу територій, які частково охороняються (лісомисливські та мисливські господарства, зони відпочинку, ділянки відтворення полювальних видів, прибережні смуги водотоків та водних об'єктів тощо).

6. Провести ренатуралізацію порушених земель шляхом значного збільшення площі природної рослинності (наприклад, пасовищних і сінокісних угідь, створення лісосмуг і лісопосадок) на частині нерентабельної ріллі (крутосхили, балки, піски). Необхідно найближчим часом приступити до переводу низьбонітетної й еродованої ріллі у сінокосно-пасовищні та лісові угіддя, що дозволить частково відновити втрачені ландшафти, провести ренатуралізацію окремих ділянок і створити передумови для розвитку екологічно стійкого сільського господарства.

7. Змінити конфігурацію сільськогосподарських угідь відповідно до умов ландшафту. У ренатуралізації земель важливу роль відіграватимуть лісопосадки, які спроможні сформувати наближені до природних угруповань лісові ділянки. На розріджених лісопосадках формуються узлісні біотопи і створюються сприятливі умови для укриття і розмноження тварин. Крім того, лісопосадки забезпечують не тільки збереження біорізноманіття, але й сприяють екологічній стабілізації території й істотно знижують уразливість і периферійну деградацію існуючих збережених лісових масивів. Ренатуралізовані низькородючі сільськогосподарські угіддя, балки, яри, лісонасадження можуть служити не тільки транзитними ділянками, тобто виконувати функції екокоридорів, але й бути ключовими природними територіями, тобто екоядрами місцевого значення

7. Виділити прибережні смуги вздовж річок та струмків та навколо водосховищ, ставків та озер.

8. Здійснити екологізацію сільського господарства шляхом введення природоохоронних режимів землекористування і стимулювання за це землекористувачів.

9. Розпочати екологічну реставрацію порушених земель із використанням природного генофонду збереженої біоти шляхом створення “розплідників" дикої флори і фауни;

Проектування мережі екологічних коридорів, яка б відзначалася функціонування та стійкістю в умовах сучасного ландшафту, фактично вимагає проектування його біоцентрично-сітьової структури, особливо - визначення місцеположення її територіальних елементів, розрахунку значень комплексу параметрів, які визначають ефективність виконання екологічними коридорами їх функцій. Нами визначені орієнтовні параметри довжини та ширини екологічних коридорів, припустимих “дірок між ними (не завжди коридор може бути у вигляді суцільної смуги, що поєднує два біоцентри; у цій смузі можуть бути “дірки “, але не більше деякої критичної ширини, яка ще не перериває міграційних потоків в екокоридорі).

Біоцентрично-сітьової структури ландшафту для підтримки біорізноманіття можна оцінити за показниками зв'язності графу цієї структури (його вершинами є біоцентри, а ребрами - екологічні коридори), а саме -, - та Ступінь сприятливаості -індекси зв'язності. Вони розраховуються за формулами:

індекс = (К-Б+1)/(2Б-5), (4.1),

=К/Б,(4.2),

= К/З(Б-2), (4.3)

де: К - число екjлогічних коридорів,К=75; Б - біоцентрів у ландшафті, Б=27.

-індекс характеризує наявність та насиченість мережі екологічних коридорів циклами; чим вище значення -індекса, тим більше альтернативних шляхів міграції особин з біоцентру і тим ефективніше ландшафт забезпечує біотично-міграційну функцію (оптимальне значення =1,0). -індекс оцінює розвиненість мережі екологічних коридорів: при < 1 мережа не має жодного циклу, при =1 - тільки один, при > 1 - декілька, при = 3 усі біоцентри об'єднуються екологічними коридорами в цикли, що і є оптимумом. - індекс характеризує ступінь альтернативності вибору шляхів міграції з одного біоцентра до інших. Чим вище його значення, тим більш розгалужена мережа екологічних коридорів, тим коротші шляхи міграції між двома довільно обраними біоцентрами.

=75-27+1/2*27-5=1,0

=75/27=2,78

=75/3*(27-2)=1,0

Отже, мережі екологічних коридорів насичені циклами і особини мають багато шляхів міграції з біоцентру, майже усі біоцентри об'єднуються екологічними коридорамимережа екологічних коридорів розгалужена.

Окрім показників, які характеризують в цілому, важливо також врахувати показники, які оцінюють роль окремих екокоридорів та біоцентрів у цій мережі. Для екологічного коридору за таку оцінку можна запропонувати потенційну інтенсивність біотичних міграцій вздовж нього. Орінтовно її можна визначити за виразом, що формально виходить з гравітаційної моделі:

C_ij = kS_i S_j /d²_ij, (4.4)

де: С_ij - умовна оцінка інтенсивності біотичних міграцій вздовж екологічного коридору між біоцентрами “і” та “ j “; k - коефіцієнт “провідності” екологічного коридору, за який може бути прийняте значення коефіцієнту подібності видового складу біоцентрів “і” та “j “ (наприклад, коефіцієнт Жаккара); Sj та Si - площа біоцентрів “і” та “ j “ відповідно; d_ij - довжина екологічного коридору, що з'єднує їх.

Мінімальний розмір екоядра (біоцентру) визначається фізико-географічними, агроекологічними та іншими умовами.

Площа екоядра повинна бути такою, щоб забезпечувалось ефективне само відтворювання популяції. Разом з тим, щоб гарантувалась безпека їх існування продовж тривалого часу.

Кожне ядро характеризується певними умовами, найважливіші з яких - едафічні умови, що визначають можливість існування в ньому певних видів рослин. Едафічні умови можуть характеризуватися такими показниками (екологічними факторами) як зволоженість, наявність поживних речовин, сольовий режим, рівень залягання ґрунтових вод та ін.

З едафічними умовами тісно пов'язаний видовий склад рослинності. Екоядра можуть характеризуватись певними типами рослинності. Для визначення подібності двох екоядер між собою визначають такі коефіцієнти:

1. Коефіцієнт Серенсена:

К = 100%, (4.5)

2. Коефіцієнт Одума:

К = 100%, (4.6)

3. Коефіцієнт Жаккара:

К = 100%, (4.7)

де: а - число видів у першому біоцентрі;

b - число видів у другому біоцентрі;

с - кількість спільних видів.

Кількість міграційних шляхів між двома екоядрами розраховується за формулою:

С = , (4.8)

де: К - коефіцієнт подібності;

S₁ і S₁ - площі відповідно першого та другого екоядра;

d - відстань між екоядрами;

Розрахунки по даній території подаємо у вигляді табл. 4.1

Таблиця 4.1

Зв'я-зок	Площа екоядер, км2	Відстань між ними, км	Число видів	Коефіцієнти (К),%	Величина міграції (С),%
	1-го	2-го		1-го (а)	2-го (b)	спільних (c)	Серенсена	Жаккара	Одума	Серенсена	Жаккара	Одума
1-7	0,44	0,67	0,40	125	170	170	1,15	3,96	0,15	3,64	1,36	1,33
1-25	0,44	0,05	14,40	125	0	37	0,59	0,00	1,00	0,00	0,42	0,00
1-26	0,44	0,05	14,40	125	0	37	0,59	0,00	1,00	0,00	0,42	0,00
1-27	0,44	12,35	1,60	125	260	260	1,35	-	0,35	-	2,08	0,54
2-11	2,62	0,29	4,40	158	103	242	1,85	0,16	0,21	0,06	12,74	0,02
2-20	2,62	0,36	7,60	158	127	112	0,79	0,01	0,11	0,01	0,65	0,01
2-24	2,62	0,21	2,80	158	114	242	1,78	0,27	0,16	0,13	8,07	0,04
3-9	0,01	12,05	6,80	185	202	86	0,44	0,00	0,04	0,01	0,29	0,00
3-14	0,01	6,61	0,40	185	81	50	0,38	0,81	0,39	1,03	0,23	1,05
3-15	0,01	8,24	0,40	185	202	86	0,44	1,01	0,04	1,25	0,29	0,39
3-16	0,01	10,47	8,40	185	205	87	0,45	0,00	0,05	0,00	0,29	0,00
3-19	0,01	7,00	4,40	185	152	72	0,40	0,00	0,03	0,00	1,00	0,00
4-5	0,01	14,01	6,40	89	260	175	1,00	0,01	0,49	0,01	1,01	0,01
4-6	0,01	32,94	2,80	89	185	110	0,80	0,06	0,35	0,06	0,67	0,04
4-25	0,01	0,05	6,40	89	0	27	0,61	0,00	1,00	0,00	0,44	0,00
4-26	0,01	0,05	6,80	89	0	27	0,61	0,00	1,00	0,00	0,44	0,00
5-6	14,01	32,94	2,40	260	185	178	0,80	3,05	0,17	3,34	0,67	1,54
5-8	14,01	0,1	10,00	260	169	129	1,15	0,014	0,21	0,013	1,34	0,06
5-13	14,01	0,58	10,40	260	83	103	0,60	0,02	0,52	0,02	0,43	0,02
5-21	14,01	0,02	6,40	260	0	78	0,60	0,01	1,00	0,01	0,43	0,01
5-22	14,01	0,00	4,00	260	0	78	0,60	0,00	1,00	0,00	0,43	0,00
5-25	14,01	0,05	6,40	260	0	78	0,60	0,01	1,00	0,02	0,43	0,02
5-26	14,01	0,05	6,80	260	0	78	0,60	0,01	1,00	0,01	0,43	0,02
6-25	32,94	0,05	0,40	185	0	56	0,61	5,01	1,00	5,92	0,43	7,61
6-26	32,94	0,05	0,60	185	0	56	0,61	2,35	1,00	2,77	0,43	3,56
7-4	0,67	0,01	11,6	170	89	52	0,40	0,00	0,31	0,00	0,25	0,00
7-6	0,67	0,01	13,2	170	185	71	0,40	0,00	0,04	0,00	0,25	0,00
7-27	0,67	12,35	2,00	170	260	222	1,03	0,74	0,21	0,73	1,07	0,33
8-14	0,10	6,61	5,60	169	81	75	0,60	0,02	0,35	0,02	0,43	0,02
8-15	0,10	0,1	6,00	169	202	111	0,60	0,02	0,09	0,02	0,43	0,02
8-21	0,10	0,02	4,40	169	0	51	0,60	0,00	1,00	0,00	0,43	0,00
8-22	0,10	0,00	6,00	169	0	51	0,60	0,00	1,00	0,00	0,43	0,00
9-15	12,05	8,24	5,60	202	202	219	1,08	0,35	0,00	0,33	1,18	0,00
9-19	12,05	7,00	8,00	202	152	162	0,92	0,13	0,14	0,14	0,84	0,05
10-14	0,83	6,61	16,40	208	81	145	1,00	0,01	0,44	0,01	1,01	0,01
10-15	0,83	8,24	10,40	208	202	246	1,20	0,03	0,01	0,03	1,50	0,00
10-16	0,83	10,47	14,00	208	208	205	300	0,02	2,65	0,01	1,45	0,00
10-19	0,83	7,00	11,60	208	152	288	1,60	0,04	0,16	0,02	4,00	0,007
11-17	0,29	0,16	7,20	185	208	236	1,20	0,01	0,06	0,01	1,50	0,00
11-18	0,29	0,09	7,20	185	209	158	0,80	0,00	0,06	0,00	0,67	0,00
11-24	0,29	0,21	2,80	185	128	125	0,80	0,03	0,18	0,03	0,66	0,01
12-5	10,97	14,01	11,20	190	260	90	0,39	0,05	0,12	0,06	0,24	0,03
12-13	10,97	35,56	3,20	190	83	218	1,60	3,84	0,39	2,44	3,96	1,21
12-16	10,97	10,47	7,20	190	205	158	0,80	0,17	0,04	0,18	0,67	0,04
12-23	10,97	0,00	12,80	190	0	57	0,60	0,00	1,00	0,00	0,43	0,00
12-24	10,97	0,21	19,60	190	0	57	0,73	0,00	0,19	0,00	0,57	0,00
12-25	10,97	0,05	6,00	190	0	57	0,60	0,01	1,00	0,02	0,43	0,02
12-26	10,97	0,05	5,60	190	0	57	0,60	0,02	1,00	0,02	0,43	0,02
12-27	10,97	12,35	12,80	190	0	57	1,20	0,09	0,16	0,08	1,50	0,03
13-14	0,58	6,61	6,40	83	81	66	0,80	0,04	0,01	0,04	0,67	0,01
13-16	0,58	10,47	3,20	83	205	116	0,81	0,20	0,42	0,22	0,67	0,16
13-19	0,58	0,58	9,20	83	152	212	1,80	0,07	0,29	0,03	9,22	0,01
13-22	0,58	0,00	4,00	83	0	25	0,60	0,00	1,00	0,00	0,43	0,00
14-15	6,61	8,24	5,40	81	202	142	1,00	0,25	0,43	0,25	1,01	0,17
14-21	6,61	0,02	0,20	81	0	25	0,62	6,22	1,00	7,32	0,45	9,31
14-22	6,61	0,00	2,80	81	0	25	0,62	0,00	1,00	0,00	0,45	0,00
15-21	8,24	0,02	5,60	202	0	61	0,60	0,01	1,00	0,01	0,43	0,01
15-22	8,24	0,00	8,00	202	0	61	0,60	0,00	1,00	0,00	0,43	0,00
16-20	10,47	0,36	21,20	160	160	73	0,46	0,00	0,00	0,00	0,30	0,00
17-20	0,16	0,36	4,40	208	160	110	0,60	0,01	0,13	0,01	0,43	0,00
18-10	0,01	0,83	26,00	209	208	209	1,16	0,00	0,16	0,00	1,38	0,00
18-20	0,01	0,36	4,80	209	160	148	0,80	0,01	0,13	0.01	0,67	0,00
19-17	7,00	0,16	21,60	152	208	216	1,20	0,00	0,16	0,00	1,50	0,00
19-18	7,00	0,01	21,60	152	209	217	1,20	0,00	0,16	0,00	1,51	0,00
19-20	7,00	0,36	21,60	152	160	94	0,60	0,00	0,03	0,00	0,43	0,00
20-24	0,36	0,21	4,00	160	128	230	1,60	0,03	0,11	0,02	3,97	0,01
23-16	0,00	10,47	13,60	0	205	62	0,61	0,00	1,00	0,00	0,43	0,00
23-19	0,00	7,00	15,20	0	152	46	0,06	0,00	1,00	0,00	0,03	0,00
23-20	0,00	0,36	8,00	0	160	48	0,60	0,00	1,00	0,00	0,43	0,00
23-24	0,00	0,21	11,60	0	128	38	0,59	0,00	1,00	0,00	0,42	0,00
27-2	12,35	0,26	22,80	260	158	84	0,40	0,00	0,24	0,00	0,25	0,00
27-24	12,35	0,21	22,4	260	128	116	0,60	0,00	0,34	0,00	0,43	0,00
27-25	12,35	0,05	11,60	260	0	78	0,60	0,00	1,00	0,00	0,43	0,01
27-26	12,35	0,05	11,60	260	0	78	0,60	0,00	1,00	0,00	0,43	0,01

Оптимально, для покращення величини міграції між екоядрами, подібність яких становить 75% і більше, необхідно збільшити їх площу, щоб задовольнялась умова:

1, (4.8)

Результати оптимальних площ і відстаней наведені в таблиці 4.2

Таблиця 4.2

Зв'язок	Оптимальна віддаль	Отимальна площа ПЗФ
	Серенсена	Жаккара	Одума	Серенсена	Жаккара	Одума
1-7	0,79	0,86	0,29	0,03	0,02	1,64
1-25	0,29	0,24	0,38	2726428,05	5405045,46	955514,88
1-26	0,30	0,25	0,39	2395408,89	4677443,18	826887,88
1-27	-	-	0,90	0,29	0,12	4,32
2-11	1,27	3,34	0,43	373,27	7,91	28905,70
2-20	0,87	0,79	0,33	14918,99	21988,82	778954,57
2-24	1,15	2,44	0,35	93,33	4,54	11292,79
3-9	0,40	0,32	0,13	898,28	2173,63	91954,44
3-14	0,32	0,25	0,32	0,03	0,07	0,03
3-15	0,37	0,29	0,12	0,02	0,04	1,61
3-16	0,39	0,31	0,13	2388,92	5767,89	180817,18
3-19	0,41	0,34	0,28	94915,69	186259,10	426348,86
4-5	0,60	0,60	0,42	119,07	118,39	498,82
4-6	0,66	0,60	0,44	2,89	4,15	15.20
4-25	0,11	0,09	0,14	101274,45	196590,82	37282,70
4-26	0,11	0,10	0,15	111692,70	216814,42	41118,03
5-6	4,15	3,78	1,90	1,57	2,27	35,46
5-8	1,17	1,26	0,50	76029,89	55339,08	2222448,98
5-13	1,31	1,11	1,21	55918,97	109509,90	75743,80
5-21	0,56	0,43	0,73	233016,89	456713,10	83886,08
5-22	0,00	0,00	0,00	-	-	-
5-25	0,69	0,58	0,89	103563,06	202983,60	37282,70
5-26	0,71	0,60	0,91	118785,42	232819,43	42762,75
6-25	0,86	0,73	1,10	1,55	3,02	0,57
6-26	0,88	0,75	1,13	7,07	13,75	2,59
7-4	0,18	0,14	0,16	11229613,43	28692339,47	18512345,51
7-6	0,18	0,14	0,06	18974736,00	48575324,16	1700473674,24
7-27	1,72	1,75	0,78	1,22	1,14	29,57
8-14	0,70	0,59	0,53	413,28	810,04	1200,79
8-15	0,74	0,62	0,28	439,26	862,94	19879,15
8-21	0,17	0,14	0,21	48996,43	95546,56	17848,08
8-22	0,04	0,04	0,06	35577716,26	69379100,35	12906000,00
9-15	3,29	3,43	0,00	101,54	85,11	-
9-19	2,90	2,78	1,14	698,52	821,93	29331,10
10-14	1,53	1,54	1,01	10868,60	10793,52	56671,17
10-15	1,77	1,98	0,20	985,92	630,99	6629356,25
10-16	2,07	2,80	0,15	1738,45	520,57	69538137,58
10-19	1,96	3,11	0,61	1010,40	161,66	106896,35
11-17	0,51	0,57	0,11	11644,24	7433,36	4903875,46
11-18	0,36	0,33	0,10	46426,07	66618,88	8047434,24
11-24	0,44	0,41	0,21	458,80	662,08	8825,75
12-5	2,19	1,72	1,21	7495,40	19498,96	80281,32
12-13	5,62	8,85	2,78	1,16	0,19	19,20
12-16	2,93	2,67	0,64	401,05	577,52	177989,74
12-23	0,25	0,21	0,32	74565404,44	146148192,71	26843545,60
12-24	1,05	0,93	0,54	1333027,84	2151531,51	18665164,05
12-25	0,65	0,55	0,84	80000,00	156800,00	28800,00
12-26	0,67	0,57	0,87	52534,70	102968,01	18912,49
12-27	3,74	4,18	1,35	1509,42	966,03	89825,96
13-14	1,26	1,15	0,15	391,79	559,61	1706656,59
13-16	1,41	1,29	1,02	15,43	22,02	55,81
13-19	1,91	4,31	0,77	314,38	12,05	11871,10
13-22	0,07	0,06	0,09	7054336,00	13778944,00	2560000,00
14-15	2,72	2,73	1,78	102,47	101,74	564,48
14-21	0,48	0,41	0,61	0,20	0,38	0.08
14-22	0,13	0,11	0,16	1613103,21	3084097,95	614656,00
15-21	0,56	0,43	0,73	233016,89	456713,10	83886,08
15-22	0,00	0,00	0,00	-	-	-
16-20	0,94	0,76	0,00	2695474,25	643757,37	-
17-20	0,38	0,32	0,18	2897,03	5695,82	60857,67
18-10	0,33	0,36	0,12	408383,08	287393,29	22753292,35
18-20	0,38	0,35	0,16	2291,56	3287,94	83622,48
19-17	1,13	1,26	0,41	944784,00	604661,76	56224288,65
19-18	0,56	0,63	0,20	15060866,17	9585626,90	833131581,44
19-20	0,98	0,83	0,20	1665351,81	3252144,12	919690536,96
20-24	0,66	1,04	0,17	482,44	78,27	99692,31
23-16	0,00	0,00	0,00	8930,45	17381,92	3267,45
23-19	-	-	-	2089779,50	7861793,62	7625,64
23-20	0,06	0,05	0,08	31430,33	61603,44	11314,92
23-24	0,05	0,04	0,07	246922,90	488299,69	87049,97
27-2	0,85	0,67	0,66	135458,55	345944,79	367472,34
27-24	0,98	0,83	0,74	3353206,20	6591657,12	10358297,19
27-25	0,67	0,57	0,86	1117678,62	2190650,09	402364,30
27-26	0,69	0,59	0,90	967221,88	1895754,89	348199,88

При проектуванні екологічних коридорів Ратнівського району визначені пріоритетні показники біоцентрів. Одним із таких показників є ступінь біоцентру. Він дорівнює числу екологічних коридорів, які безпосередньо з'єднують даний біоцентр з іншими. Чим вищий ступінь біоцентру, тим краще він захищений від деградації і тим більше значення має в біоцентрично-сітьовій структурі ландшафту як центр розповсюдження видів.Біоцентри з найбільши значеннями цих показників є центральніми в мережі екологічних коридорів. Центральний біоцентр найтісніше (у топологічному розумінні) пов'язаний з іншими біоцентрами, об'єднаних мережею екологічних коридорів і тому заслуговує особливої уваги в аспекті охорони та збагачення живої природи.

Загалом, планування оптимальної біоцентрично-сітьової структури ландшафту, за якої її параметри наближаються до своїх оптимальних значень, дозволяє значно пом'якшити головний фактор деградації біологічного різноманіття - розірваність колись суцільного природного рослинного покриву на окремі ізольовані ділянки, розміри яких не дозволяють підтримувати чисельності популяцій у межах їх мінімальної життєздатності, Окрім цього, введення у ландшафт нових екологічних коридорів урізноманітнює не тільки його біотичну складову, а й загальний візуальний обрис, стримує розвиток дефляційних, ерозійних та інших дегроадаційних процесів. Тим не менше, біоцентроване розуміння ландшафтного різноманіття розкриває лише одни, хоч і найважливіший для проблеми біологічного різноманіття, його аспект [3].

4.3 Мінімальний розмір екоядра

Можна встановити з біоекологічної, фізико-географічної та агроекологічної точок зору. З біологічних позицій оптимальна площа екоядра має бути такою, щоб забезпечувалось ефективне самовідтвореня популяцій та гарантувалось їх існування протягом невизначено довгого часу. Важливою характеристикою екоядра є його едафічні умови, тобто набір та характер дії факторів , що визначають можливість існування в ньому певних видів рослин. Основні едафічні фактори: зволоженість, тепло, мінеральне живлення, затіненність тощо.Едафічний тип екоядра визначає набір видів, які можуть існувати в ньому. Чим подібніші за едафічними умовами екоядра, тим інтенсивніша міграція видів між ними.

За площею виділяються такі екоядра [3]

1) карликові (в агроландшафті 0,2-0,5 км² - в Ратнівському районі районі 14 ПЗО карликові);

2) малі (відповідно 0,5-1,0 км²; - 3 ПЗО);

3) середні (1-3 км² - 3 ПЗО);

4) відносно великі (3-10 км² - 3 ПЗО);

5) великі ( 10 км² -4 ПЗО).

4.4 Проектування екомережі Ратнівського району

При проектуванні місцевих екомереж району враховувалось, що в умовах фрагментованості рослинного покриву введення в ландшафт екологічних коридорів та нових екоядер дозволяє зберегти та відновити біологічне різноманіття як окремих ділянок з природними біотопами, так і ландшафтів в цілому. Завдання полягає у оптимальному з урахуванням умов реального ландшафту визначенні числа і місцезнаходження екоядер та екокоридорів, метричних (довжина, ширина, площа) та топологічних параметрів (індексів зв'язності) біоцентрично-сітьової структури ландшафту.

Планування оптимальної біоцентрично-сітьової структури ландшафту вимагає проведення ретельних розрахунків. Такі розрахунки були виконані нами за величиною міграції. Виходячи з реальних можливостей перебудови сучасного ландшафту Ратнівського району, за оптимальну слід вважати мережу екологічних коридорів, яка за мінімально можливої довжини нових екокоридорів та мінімального числа нових біоцентрів здатна максимально підвищити значення показників ефективності біоцентрично-сітьової структури ландшафту. Окрім достатньо високої зв'язності моделі кожної з систем біоцентрів району кожна з них повинна бути пов'язана екологічними коридорами з іншими природно-заповідними об'єктами (див. лист 3).

Обгрунтування моделі оптимальної мережі екологічних коридорів Ратнівського району з таких основних положень :

1. Мережа обгрунтовується для територіально суміжних екоядер, які належать до однієї системи. При цьому система біоцентрів виділяється як сукупність ділянок з існуючою природною рослинністю, що мають подібні едафічні умови та близький флористичний склад. Отже, міграції рослин можливі вздовж екологічних коридорів, що розташовані переважно у межах території, яку охоплює одна система біоцентрів.

2. Екологічні коридори та екоядра проектуються таким чином, аби під них відводилося якомога менше площі сільськогосподарських земель. Переважно місцеположення нових екологічних коридорів визначається системою річок та дренажних каналів, береги яких необхідно залісити та залужити; сучасною мережею шляхів сполучень, зони відчуження вздовж яких необхідно озеленити; межами землеустрою, у яких лісосмуги, що їх закріпляють, слід розширити та впорядкувати; яружними та балковими системами, використання яких під ріллю та випас небезпечні в ерозійному відношенні.

3. Екологічні коридори проектуються лише міжекоядрами, відстань між якими перевищує критичну довжину біотичних міграцій (порядку 500 м). Вони здебільшого не повинні мати довжину більшу від 3-4 км, за якої їх міграційна функція практично не виконується. За необхідності сполучити довгим екологічним коридором два біоцентри, які далеко розташовані одни від одного, посередині екологічного коридору проектується новий біоцентр.

4. Кожна територіальна система біоцентрів має бути пов'язана мережею екологічних коридорів з іншими територіями та існуючими системами екологічних коридорів Білорусі.Виходячи зі сформульованих положень розроблена модель оптимальної біоцентрично-сітьової ландшафтної структури Ратнівського району. Вона полягає в тому, що між екоядрами між якими зв'язку не має або дуже слабкий зв'язок , необхідно створити додаткові екоядра, що в свою чергу допоможе зберегти ряд цінних видів рослин і тварин. Особливо це стосується водних ПЗО, яких в даному районі налічується 14, що становить 49,8% від загальної площі ПЗФ Ратнівського району.

Розділ 5. Водвгосподарсько-екологічна оцінка Ратнівського району

5.1 Методика розрахунку

З метою районування необхідно кількісно оцінити антропогенне навантаження і екологічний стан Ратнівського району. Для цього використана модель розрахунку, яка розроблена в Українському науково-дослідному інституті водогосподарсько-екологічних проблем для басейну малої річки.

Розглядаються моделі підсистем: радіоактивне забруднення, використання земельних ресурсів, використання річкового стоку, якість води. За оцінками нижнього рівня на вищому оцінюють навантаження на басейн. Така структура моделі дозволяє оцінити не лише загальний стан системи, але й скласти уявлення про те, як зміна окремих показників підсистем впливатиме на стан усієї системи [17].

5.1.1 Радіаційне забруднення

Ця підсистема є пріоритетною в оцінці загального стану території. Затверджено критерії щільності радіоактивного забруднення, згідно з якими стан території відносять до задовільного, дуже поганого і катастрофічного. Джерелами даних про щільність радіаційного забруднення території є: карти радіаційного забруднення.

Стан Ратнівського району оцінюється (класифікується) за найгіршими значеннями показників підсистеми. При значенні оцінки (класу) як “задовільний стан” або за відсутності радіаційного забруднення на всій території району виконують розрахунки для інших підсистем [17].

5.1.2 Використання земельних ресурсів

Оцінку стану використання земельних ресурсів виконують за такими показниками (f_i):

- лісистість басейну річки (f₁) - частка всієї площі лісів, лісосмуг і дерево-чагарникової рослинності в загальній площі басейну, %;

- ступінь природного стану водозбору річки (f₂) - частка сумарної площі угідь, які перебувають у природному або близькому до нього стані (болота, водні площі, ліси природного і штучного походження, захисні водоохоронні насадження, заповідні території, пасовища, сіножаті, перелоги) у загальній площі водозбору, %;