Вплив нафтогазовидобутку на навколишнє середовище Долинського району Івано-Франківської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

ЗМІСТ

Вступ

1. Фізико-географічна характеристика

1.1 Орографія

1.2 Кліматичні умови

1.3 Гідрографічна сітка

1.4 Ґрунти

2. Геологічні умови

2.1 Тектоніка

2.2 Літолого-стратиграфічні комплекси

2.3 Гідрогеологія

2.4 Корисні копалини

3. Геологічні характеристики нафтових та нафогазоконденсатних родовищ Долинського району

3.1 Танявське нафтогазоконденсатне родовище

3.2 Янківське нафтове родовище

3.3 Північнодолинське нафтогазоконденсатне родовище

3.4 Долинське нафтове родовище

3.5 Вигодсько-Витвицке нафтове родовище

4. Вплив нафтогазовидобутку на геологічне середовище

4.1 Основні джерела забруднення у нафтогазовій промисловості

4.2 Типові забруднюючі речовини в нафтогазовій промисловості

5. Вплив нафтогазовидобутку на довкілля Долинського району

5.1 Вплив нафтогазовидобутку на поверхневі та підземні води

5.2 Вплив на довкілля нафтових шламів НГВУ “Долинанафтогаз”

6. Безпека життєдіяльності і охорона праці

6.1 Аналіз стану виробничих умов

6.1.1 Характеристика польових робіт

6.1.2 Аналіз методів дослідження та характеристика обладнання

6.1.3 Характеристика об'єктів дослідження, їхні небезпечні властивості

6.2 Організаційно-технічні заходи

6.2.1 Організація безпечних умов робочого місця і роботи

6.2.2 Санітарно-гігієнічні вимоги до умов праці

6.2.3 Заходи безпеки під час роботи з обладнанням

6.2.4 Протипожежні заходи у виробничих приміщеннях

6.3 Аналіз впливу виробничих умов на довкілля

6.4 Нормативні документи

Висновки

Використана література

ВСТУП

Мета дипломної роботи полягала в оцінці еколого-геологічних умов Долинського району Івано-Франківської області, які, головним чином, визначаються впливом нафтогазовидобутку.

Робота виконана на основі матеріалів, отриманих при проходженні виробничої практики, головним завданням якої було ознайомлення з особливостями геологічної будови, специфікою техногенного навантаження на даний регіон, отримання навиків роботи в польових умовах.

Окрім зібраних матеріалів, у роботі використані також літературні та фондові дані.

Текстова частина дипломної роботи оформлена у шести основних розділах і висвітлює фізико-географічну характеристику Долинського району, геологічні умови, геологічні характеристики нафтових та нафогазоконденсатних родовищ. Окремий розділ розкриває теоретичні характеристики впливу нафтогазовидобутку на геологічне середовище. Вплив нафтогазовидобутку на геологічне та суміжні середовища Долинського району розкритий у п'ятому розділі, зокрема на підземні та поверхневі води району, а також еколого-хімічні характеристики шламів НГВУ “Долинанафтогаз”.

Окремий розділ роботи присвячений безпеці життєдіяльності і охороні праці під час проведення еколого-геологічних досліджень.

1. ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Територія Долинського району Івано-Франківської області розташована у передгірській і гірській зонах Карпат. Північно-східна частина району відноситься до передгірської частини і характеризується слабохвилястим і рівнинним рельєфом. Абсолютні відмітки коливаються від 250 до 400 м над рівнем моря. Схили передгір'я переважно пологі, поверхневий стік слабко виражений, за винятком схилів крутизною більше 5° і вузьких вододілів [1].

Південно-західна частина району відноситься до району зовнішніх Карпат, названих Горганами, і характеризується переважно вузько-хвилястим і гірським рельєфом сильно піднятих територій. Висота хребтів коливається від 500 до 1000 м над рівнем моря. Тут розвинута густа сітка вододілів, які розчленовують територію, з переважанням схилів над плато.

Така характер рельєфу сприяє стоку води під час танення снігів і великих дощів, що призводить до розвитку ерозійних процесів. На території району розвинена водна ерозія ґрунтів, особливо орних земель, що знижує їх продуктивність.

Площа району становить 156 тис. га., кількість населення - біля 100 тис. чол. Міське населення складає 36,8 тис. чол., сільське - понад 60 тис. чол. На території району розміщено 2 міста, 1 смт. та 53 сільських населених пункти [1].

У межах району знаходиться біля 20 промислових підприємств. Добре розвинені нафтогазовидобувна, легка, харчова, лісозаготівельна і деревообробна промисловості, виробництво будматеріалів.

У виробничій спеціалізації сільського господарства провідне місце займає тваринництво.

1.1 Орографія

За характером рельєфу територія району чітко ділиться на дві морфологічні області: Передкарпатську рівнину і Зовнішні Карпати.

Передкарпатська рівнина на досліджуваній території має горбистий характер на фоні загального пологого нахилу поверхні на північ. Припідняті вододільні простори Стрий-Свічське і Свіча-Лімницьке порівняно вузькі і витягнуті в субмеридіональному напрямку.

У межах досліджуваної території найбільш широко представлений Стрий-Свічський вододіл, від Болехова на півдні до с. Олексичі на півночі. Його максимально припідняті ділянки сягають 431,2 м (г. Болехівська), 371,5 м (г. Ведерниця) і 352,4 м (ур. Олексичі) [2].

Понижені ділянки цього вододілу пов'язані з долиною р. Бережниця і її приток. Вони визначаються абсолютними відмітками 330 м на півдні і 275 м на півночі. Окремі відмітки вододілу тут коливаються від 500 м в районі м. Долини до 375 м в районі с. Заріччя. В долині р. Турянка рельєф понижується до 437 м на півдні і до 31 8 м на півночі.

Рельєф піднятої частини Передкарпатської рівнини коливається в межах 50-100 м, а в крайній східній частині Бистрицько-Стрийського вододілу розчленування рельєфу не перевищує 30 м. Понижені форми рельєфу рівнини в межах території зв'язані з долинами рік Стрий і Свіча, їхні днища винятково рівні і широкі. Вони мають форму трикутників, звернених гострим кутом на південь.

Зовнішні Карпати в орографічному відношенні являють собою гірську область. Передня частина Зовнішніх Карпат низькогірна і відносно спокійна. Тут відсутні різко виражені хребти, гірські вершини і глибоко врізані вузькі річні долини. Елементи рельєфу згладжені. Низькогірна частина рельєфу повністю відповідає площі розповсюдження Берегової і Оровської скиб. Максимальні висотні відмітки окремих гірських вершин не перевищують 800 м ( г.Кленовець - 705 м, г.Забуй - 773,6 м) [2].

Південніша частина Зовнішніх Карпат - Бескиди і Горгани відноситься до середньогірських районів. В орографічному відношенні вона характеризується чітко вираженими моноклінальними хребтами (Бескиди) або окремими різко відмежованими висотами (Горгани). Як правило рельєф цієї частини Зовнішніх Карпат перевищує 1000 м над рівнем моря (г. Лиса - 1158,5 м; г. Пянула Верхня - 1232,1 м; г. Кігола -1122,5 м).

Долини р.Свічі і її приток Мізунки і Лужанки у межах Зовнішніх Карпат досить вузькі і глибокі.

Гіпсометрія русла р. Свічі має абсолютні відмітки 520-410 м. Днище долини ріки Мізунки характеризується висотними відмітками 550-450 м. а р. Лужанки - 480-390 м.

1.2 Кліматичні умови

За матеріалами Долинської метеорологічної станції і опублікованими даними [1], клімат району помірно-континентальний з нормальним зволоженням. Середньорічна температура повітря складає +7,3°С.

Середньомісячна температура найтеплішого літнього місяця (липня) складає +17-17,4°С, а найхолоднішого (січня) -4°С (рис. 1.1). Річна кількість опадів, що випадають в районі, 769 мм. Максимальна кількість опадів (60%) випадає літом і восени (рис. 1.2). Із загальної суми опадів 769 мм за теплий період випадає 604 мм, причому тільки у липні випадає 114 мм, а весною і восени опадів випадає менше. Зливові дощі характерні для червня, липня, серпня.

Стійкий сніговий покрив буває тільки в горах, на решті території він дуже нестійкий. Сніговий покрив встановлюється у грудні, а сходить в березні, а іноді в середині лютого. Максимум опадів у твердому стані припадає на лютий, наприклад в м. Долині випадає до 105 см снігу.



Рисунок 1. 1. Середньомісячні температури у межах Долинського району Івано-Франківської області (за даними метеопоста м. Долини)

Рисунок 1. 2.Середньомісячні кількості опадів у межах Долинського району Івано-Франківської області (за даними метеопоста м. Долини)

Переважаючий напрям вітру в грудні південний, південно-західний, а в лютому і восени - західний. Достатня кількість опадів протягом року, основна частина яких випадає у вигляді дощу, порівняно м'яка зима з нестійким сніговим покровом, частими відлигами, теплим літом і осінню сприятливі для відновлення запасів підземних вод як четвертинних, так і глибокозалягаючих горизонтів.

Таким чином, природно-кліматичні умови відзначаються мінливістю і є суттєвим фактором, що впливає як на умови розселення, так і на характеристики розвитку сучасних геологічних процесів.

1.3 Гідрографічна сітка

На теренах району поширена велика кількість малих рік, які належать до басейну р. Дністер. Загальна довжина гідрографічної сітки становить 353,5 км, з яких на ріки припадає 144,8 км, на струмки - 188,7 км. Найбільше розвинута сітка правих притоків р. Дністер: рр. Свіча, Сукель, Саджава, Лужанка і ін [1].

Щільність річкової системи коливається від 0,2-0,4 км/км² у передгірській частині, до 1,1-1,3 км/км² у гірських частинах.

Річний режим рівня рік характеризується порівняно невисоким весняним паводком, нестійкою літньо-осінньою меженню та великими дощовими паводками.

Середній схил рік у передгірській частині сягає 9,5 м/км, у гірській - 65 м/км. Швидкість течії у верхів'ях перевищує 1-2 м/с.

1.4 Ґрунти

Ґрунтовий шар регіону представлений, в основному, дерново-підзолистими, дерновими, буроземно-підзолистими і бурими гірськолісовими ґрунтами.

Дерново-підзолисті ґрунти, розповсюджені переважно в Передгірській частині району в умовинах слабохвилястого рельєфу, займають близько 50% всіх сільськогосподарських угідь, близько половини з них використовується як рілля. У ріллі вміст гумусу сягає 2,8-3 %, на глибині 25-30 см - 1,27 %, реакція середньо- і сильнокисла.

Дерново-підзолисті ґрунти слабо забезпечені азотом і фосфором. Вони переважно глеєві і потребують осушення гончарним дренажем. Ці ґрунти розміщені, в основному, на слабопологих схилах 1-3°, рідше 3-5°. Внаслідок недостатнього захисту від ерозії рілля на площі близько 1 тис. га в значній мірі змита [2].

Дернові ґрунти розміщені в пониженнях і заплавах рік. Їх площа близько становить 4,5 тис. га. Гумусовий горизонт сягає 60-70 см. Вміст гумусу в орному шарі - 2,1-3,7%. Забезпечення поживними речовинами середнє. Негативна властивість цих ґрунтів - сильнокисла реакція. Внаслідок поверхневого оглеєння вони мають несприятливий водно-повітряний режим.

Буроземно-підзолисті, дерново-буроземні, бурі гірсько-лісові землі розповсюджені в гірській частині району на висоті від 250 до 1100 м над рівнем моря. Розміщені ці землі на крутих схилах і вододілах і займають площу 4,7 тис. га.

Надлишкове зволоження і погана дренованість територій перших двох груп ґрунтів призвели до того, що більша половина цих ґрунтів глеюваті. Верхній горизонт 22-24 см містить гумусу 3,3 %, на глибині 30-40 см - до 1,2 %. Висока кислотність і оглеєність цих ґрунтів пригнічує мікробіологічні процеси, тому гумус знаходиться у малоактивному стані. Поживними речовинами ґрунти забезпечені слабо.

Бурі гірсько-лісові ґрунти (2,1 тис. га) переважно кам'янисті, розміщені на схилах і сідловинах. Вміст гумусу 2,5-3,6 %, на глибині 25-35 см - 1,5 %. Ґрунти погано забезпечені азотом, середньо забезпечені фосфором і вище середнього - калієм. Їх особливістю є висока кислотність, яка зростає з висотою. Інтенсивному використанню цих ґрунтів для розорювання перешкоджає велика крутизна схилів і розчленованість територій.

Більша частина бурих гірсько-лісових ґрунтів (близько 70 %) використовується під пасовища та сіножаті. Близько 1,1 тис. га сільськогосподарських угідь цих груп ґрунтів пошкоджено ерозією, в тому числі 0,5 тис. га ріллі.

Таким чином, природно-ресурсний потенціал району обумовлений його розташуванням у межах різних природних комплексів: гірського і передгірського, характеризується відповідними ресурсами надр та ґрунтів. підземною і поверхневою гідросферою, що з одного боку дозволяє використовувати територію району в рекреаційних цілях, а з іншого - характеризується інтенсивним техногенним впливом на довкілля у зв'язку з видобутком нафти і газу, їх переробкою та іншими факторами техногенного впливу на довкілля.

2. ГЕОЛОГІЧНІ УМОВИ

Будь-яка природна екологічна система значною мірою визначається особливостями геологічної будови. До основних факторів, які визначають екологічний стан середовища, належать власне геологічні фактори: геологічна будова території дослідження, склад та властивості гірських порід.

2.1 Тектоніка

Геологічні умови Долинського району обумовлені його розташуванням у межах двох регіональних геоструктурних одиниць Карпатського регіону: Передкарпатського прогину та зони Скибових Карпат.

Процес формування Карпатської складчастої області та Передкарпатського передового прогину розглядають з позицій зіткнення Подільської і Панонської літосферних плит [3], в результаті чого і сформувалися складчаста споруда Карпат та Передкарпатський прогин. Причому, в межах району досліджень амплітуда насуву Карпат на прогин складає не менше 30-40 км [4]. Тектонічні умови характеризуються різноманітністю структур північно-західного (Карпатського) простягання. Разом з тим, в межах окремих структур спостерігається ціла система поздовжніх і поперечних структур, зумовлюючи їх блоковий характер.

Передкарпатський передовий прогин це область інтенсивного опускання, що відділяє південно-західну окраїну Східно-Європейської платформи від Складчастих Карпат і представляє собою геоструктуру орогенного етапу розвитку. Цей досить складно побудований регіон України простягається майже на 300 км з північного заходу на південний схід - від Польщі до Румунії, в межах яких він має також свої продовження [5].

Закладення і розвиток Передкарпатського прогину відносять до міоценового часу, на протязі якого накопичувались потужні товщі нижніх (егерій-карпатій), а пізніше - верхніх (баден-сармат) молас з характерною міграцією осі прогинання басейну з південного заходу на північний схід [6]. Південно-західна частина прогину розвивалась на флішовій крейдово-палеогеновій основі, північно-східна - на платформовій палеозой-мезозойській основі.

У межах Передкарпатського прогину виділяють Зовнішню (Більче-Волицьку) та Внутрішню зони [5, 6, 7], які відрізняються складом орогенних формацій, тектонікою та історією розвитку. Границею між ними служить флексуроподібний перегин, вздовж якого зім'яті в складки відклади Внутрішньої зони насунені на субмоноклінальні утворення Зовнішньої. Глибинною межею між зонами дослідники вважають Передкарпатський регіональний розлом, вік якого датують ще раннім палеозоєм. В крейдовий період зона Передкарпатського розлому розділяла флішову і платформову області седиментації. За геофізичними даними його інтерпретують як зону скидів шириною 4-6 км з вертикальними амплітудами зміщень домезозойських відкладів 3-4 км.

Район досліджень у межах Предкарпатського прогину охоплює тільки Внутрішню зону (Самбірсько-Рожнятівський та Бориславсько-Покутський покриви). Ці тектонічні структури є частиною краю Карпатської складчастої області, яка зірвана зі своєї основи і переміщена на значні віддалі у північно-східному напрямку.

Внутрішня зона Предкарпатського прогину розташована між Зовнішньою зоною складчастих Карпат і Зовнішньою зоною Предкарпатського прогину, з якими має тектонічні контакти у вигляді насувів. Насув Зовнішньої зони Східних Карпат (Скибовий покрив) досить крутий , а насув Внутрішньої зони прогину на Зовнішню (Більче-Волицьку) пологий і не перевищує 10-15^о. Тому лінія насуву на денній поверхні виражена слабко і у рельєфі себе не проявляє.

Самбірсько-Рожнятівський покрив (підзона) являє собою прирозломний прогин типу синклінорію, ускладнений лінійно витягнутими дисгармонійними складками витискання. Їх розвиток обумовлений пластичною течією глинисто-соленосних товщ під дією тангенціальних напруг. Міоценові породи, що виповнюють Самбірсько-Рожнятівську підзону, утворюють гігантський безкореневий тектонічний покров, зірваний зі своєї основи і насунутий на баден-сарматські утворення Зовнішньої зони. Покрив складений моласами раннього і середнього міоцену. Його внутрішня структура характеризується системою широких синкліналей і вужчких антикліналей. Відклади, як правило, інтенсивно дислоковані. Породи часто роздроблені і мають численні дзеркала ковзання [8].

Бориславсько-Покутський покрив (підзона) - система пологолежачих перевернутих складок з підвернутими або подекуди повністю зірваними північно-східними крилами, які згруповані в декілька ярусів. Ці складки розділені поверхнями місцевих покривів другого порядку. Загальною рисою тектоніки Бориславсько-Покутської підзони є поступове зменшення покривів в напрямку від північного заходу на південний схід. Поперечними розломами Бориславсько-Покутський покрив розбитий на систему майже рівних за величиною блоків [5,6 і ін.].

Скибовий покрив (зона) являє собою безкореневий насув, який переміщений у північно-східному напрямку, і перекриває значну частину крайового прогину. Максимальна амплітуда насуву сягає 30 км.

Для зони характерний розвиток своєрідних структур - скиб, крупних лусок, переміщених на північний схід і насунутих одна на одну. Ці скиби ускладнені дрібнопорядковими структурами (антикліналями ї синкліналями), а також поперечними і повздовжніми розломами. Лінія насуву простягається з північного заходу на південний схід через окраїну с. Танява на мм. Болехів, Долину, перериваючись поперечними розривами в м.Болехові та с.Тяпче [2].

Скибовий покрив Зовнішньої зони Східних Карпат у межах території досліджень сформований Береговою, Орівською, Сколівською скибами, скибами Парашки, Зелемянки і Рожанки [5].

Берегова скиба являє собою велику антиклінальну складку із зрізаним північно-східним крилом і перекритим південно-західним. У поперечному розрізі цієї антикліналі добре прослідковується її асиметричність, перевернутість на північний схід і інтенсивна дислокованість. Структура Берегової скиби складена антикліналями та синкліналями (Гошівська, Витвицька і Тисівська антикліналі, Княжолуцька та Витвицька синкліналі), які ускладнені поперечними і повздовжніми порушеннями. Площина насуву Берегової скиби на зону прогину досить крута (65°-85°), а з глибиною вона виположується до 15-30^о.

Орівська скиба розташована на південь від Берегової скиби і межує з нею по лінії насуву. З півдня вона обмежена аналогічною лінією насуву Сколівської скиби, що проходить через сс. Слободу Болехівську, Новий Мізунь і далі через р. Свічу по північно-східному азимуту 150^о . У цих межах її ширина становить 6-10 км. Орівська скиба менш дислокована, ніж Берегова. Площина насуву скиби вимірюється кутами у 45°-55°. Глибина її фронтальної частини не перевищує 1500-1750 м. У скибі виділяють наступні структурні елементи: Старомізунська антикліналь, Церківнянська синкліналь і Лужанська антикліналь. Амплітуда насуву скиби 12-15 км [4].

З південного заходу на Орівську скибу насунута Сколівська скиба (амплітуда насуву 8-10 км), яка простягається з північного заходу на південний схід на 65 км. Ширина скиби сягає 10 км. Площина насуву витримана і вимірюється кутами падіння 25-50^о. В структурно-тектонічному плані скиба являє собою антиклінальну складку.

Скиба Парашки добре прослідковується у рельєфі території. До неї приурочені максимальні висоти місцевості (800-1230 м ). У структурно-тектонічному відношенні скиба Парашки представлена антикліналлю із зірваним північно-східним крилом і майже лежачим південно-західним.

Скиба Зелемянки насунута на скибу Парашки на 5 км. У складі скиби виділяють біля 5 малих структур.

Скиба Рожанки являє собою вузьку монокліналь, ширина якої не перевищує 4 км. Північно-східна частина скиби має блокову будову за рахунок густої сітки поперечних розломів.

2.2 Літолого-стратиграфічні комплекси

З огляду на поширення регіону досліджень у межах Скибової зони та Бориславсько-Покутської підзони Внутрішньої зони огляд літолого-стратиграфічних комплексів подається тільки для відповідних одиниць.

Крейдова система - нижній палеоцен (К₂ - P₁)

Флішові утворення цього віку поширені в межах Бориславсько-Покутського та Скибового покривів.

Стрийська світа (К₂ - P₁st) широко розповсюджена у вигляді широких смуг у фронтальних частинах скиб і лусок, а також складає ядра антикліналей. За літологічним складом розділяється на три підсвіти: нижню, в якій переважає ритмічний фліш; середню, де домінують товстошаруваті пісковики; і верхню, у якій переважає ритмічний фліш [4].

Нижньострийська підсвіта виходить на денну поверхню у скибах Зелемянки і Параски. Вона складена ритмічним, іноді тонко ритмічним чергуванням сірих, зеленувато-сірих вапнистих порід - аргілітів, алевролітів, пісковиків, мергелів, вапняків. Потужність підсвіти перевищує 700 м [9].

Середньострийська підсвіта відрізняється від попередньої розвитком товстошаруватих (до 5,0 м) пісковиків. По простяганню спостерігається заміщення пісковиків, тому границі світи дуже розмиті. Її потужність у Скибовому покриві становить 400-600 м.

Верхньострийська підсвіта найбільш розповсюджена. За літологічним складом вона подібна до нижньострийської, проте відрізняється середньоритмічним характером флішового перешарування. Потужність світи не перевищує 750 м.

Палеогенова система P

Палеоцен P₁

Відклади палеоцену широко розповсюджені у флішовому комплексі і представлені ямненською світою (P₁jm). Світа простежується у вигляді вузьких смуг на крилах антиклінальних структур у Бориславо-Покутській підзоні та південно-західних крилах скиб.

Розріз світи починається пачкою тонкоритмічного перешарування вапнистих пісковиків і аргілітів під назвою “яремчанський горизонт”. Вище горизонту залягає однотипна товща, яка складена на 80-90 % товстошаруватими і масивними пісковиками потужністю до 5-6 м, що розділені прошарками (10-15 см) зеленувато-сірих аргілітів.

У руслах рік і струмків пісковики утворюють мальовничі пороги і водоспади. Смуги розвитку порід ямненської світи супроводжуються розвалами великих брил пісковиків. Потужність світи коливається від 150 до 300 м [6].

Палеоцен-еоцен нерозчленовані

Нерозчленовані відклади палеоцен-еоцену зустрічаються у скибі Рожанки. Вони представлені тонко- і середньоритмічними чергуваннями пісковиків, аргілітів, алевролітів [9]. Аргіліти чорні невапнисті тонко розшаровані, потужність окремих прошарків не перевищує 0,05 м. Алевроліти темносірі, зеленувато-сірі, невапнисті, іноді кременисті, міцні. Потужність окремих пропластків сягає 0,07 м. Пісковики зеленувато-сірі, темносірі, дрібнозернисті, невапнисті, окремнілі. Потужність всієї товщі сягає 850 м.

Еоцен (P₂)

Розріз еоцену у регіоні досліджень представлений манявською, вигодською і бистрицькою світами.

Манявська світа (P₂mn) сформована товщею тонкоритмічного зеленувато-сірого флішу з рідкісними прошарками товстошаруватих пісковиків.

У Скибовій зоні розріз світи представлений одноманітним флішем з перевагою сірих пісковиків потужністю до 15-20см.

У Бориславсько-Покутській підзоні світа ділиться на дві частини. Нижня частина складена тонкоритмічним флішем з незначними домішками глинистих різновидів, зустрічаються прошарки пісковиків сірих, вапнякових товщиною 1,0-1,5 м.Її потужність становить 30-100 м. Верхня частина світи складена темними, сильно окременілими пісковиками і алевролітами з підпорядкованими прошарками аргілітів. Потужність верхньої частини 50-80 м. У цій частині домінуюче положення займають алевроліти голубувато-сірі, кварцитовидні, зустрічаються прошарки гравелітів.

Загальна потужність світи коливається від 150 до 200 м.

Вигодська світа (P₂vg) у всіх геоструктурах Скибової зони майже виключно складена масивними пісковиками з поодинокими тонкими прошарками темних і зеленувато-сірих аргілітів. Пісковики крупнозернисті, в нижній частині поліміктові [9].

У Сколівській і Орівській скибах у низах світи фіксується пачка алевролітів коричнувато-сірих, вапнистих. Верхня частина світи у цих структурах сформована товщею масивних пісковиків світлосірого кольору, подібних на ямненські пісковики, і утворюють пороги і водоспади в руслах рік.

У Берегівській скибі і Бориславсько-Покутській підзоні спостерігається зникнення пісковиків і заміщення їх ритмічним перешаруванням алевролітів, окременілих вапняків і мергелів [8].

Потужність світи змінюється від 2500-500 му Скибовій зоні до 50-100 м в Бориславо-Покутській.

Бистрицька світа (P₂bs) прослідковується у вигляді вузьких смуг, утворюючи багаточисельні відслонення у бортах і руслах річок та струмків. Світа представлена тонко- і середньоритмічним чергуванням зелених, зеленувато-сірих і вишневих аргілітів, алевролітів і пісковиків. За літологічним складом і характером ритмічності відклади бистрицької світи подібні манявських.

Пісковики сірі, зеленувато-сірі дрібнозернисті, невапнисті міцні. Цемент в основному кременистий, іноді карбонатний. Як у Скибовій, так і у Бориславсько-Покутській зонах уверх по розрізу спостерігається зменшення кількості пісковиків [7].

Алевроліти зеленувато-сірі, сірі не карбонатні міцні. Аргіліти зелені, зеленувато-сірі, рідше вишневі, некарбонатні.

Потужність бистрицької світи коливається в межах 200-600 м.

Еоцен. Нерозчленована товща (P₂)

Нерозчленована товща (P₂) прослідковується в південно-західній частині скиб Парашки і Зелемянки внаслідок вклинювання вигодських пісковиків і злиття Бистрицької світи з манявською.

Товща складена тонко- або середньоритмічним чергуванням зелених і червоних аргілітів із дрібнозернистими пісковиками і алевролітами, часто кременистими. Її потужність сягає 600 м [9].

Олігоцен (P₃)

Олігоцен у Скибовій та Бориславсько-Покутській зонах представлений менілітовою світою нерозчленованою (P₃-N₁ ml), яка сформована декількома пачками (знизу вверх):

1. Пачка тонкоплитчастих чорних кременів (силіцидів) і крем'янистих мергелів потужністю до 20-30 м, яка у геологічній літературі відома під назвою нижній крем'янистий або “роговиковий горизонт”.

2. Товща чорних або темно-сірих невапнистих крем'янистих аргілітів, збагачених тонкодисперсною вуглефікованою органічною речовиною (керогеном), із проверстками різної потужності сірих або темно-сірих пісковиків. Серед аргілітів також трапляються проверстки або лінзоподібні включення сидеритових мергелів [4].

Приблизно у середній частині товщі залягає пачка потужністю у декілька десятків метрів грубовествуватих світло-сірих тонкозернистих, добре відсортованих, майже мономінеральних кварцових пісковиків, які у геологічній літературі називають “клівськими”. Серед пісковиків трапляються проверстки темно-сірих, майже чорних бітумінозних аргілітів. Потужність цієї товщі 250 -300 м.

3. Пачка, потужністю 40-50 м, сірих або зеленувато-сірих аргілітів із тонкими (0,1-0,2 м) із тонкими проверстками сірих алевролітів.

4. Пачка темних аргілітів з проверстками темно-сірих алевролітів і тонкоплитчастих силіцитів. Її потужність 40-50 м.

Неогенова система (N)

Міоцен (N₁)

Неогенова система у межах району досліджень представлена у Бориславсько-Покутському покриві поляницькою (N₁pl), воротищенською (N₁vr) добротівською (N₁db) та стебницькою (N₁st) світами, а в Самбірсько-Рожнятівському покриві - балицькою (N₁bl) світою.

Поляницька світа (N₁pl) виповнює ядра синкліналей, які розділяють серію антиклінальних складок у Бориславсько-Покутському покриві. Залягає переважно згідно на менілітовій світі. Світа представлена тонколистуватими аргілітами і глинами, які чергуються з алевролітами і пісковиками. Пісковики кварцеві, слюдисті, світло-сірі та жовтувато-сірі, місцями смугасті. Інколи у пісковиках спостерігаються косі шаруватості. Серед порід поляницької світи зустрічаються прошарки конгломератів з добре обкатаною рінню пісковиків і аргілітів менілітової світи. Загальна потужність світи сягає 400 м [10].

Воротищенська світа (N₁vr) на території досліджень об'єднує нижньо-, середньо- і нерозчленовану товщу середньо-верхньоворотищенської підсвіт.

Нижньоворотищенська підсвіта простягається вузькою смугою вздовж Карпат і представлена сірими вапнистими глинами, місцями гіпсоносними і соленосними з малопотужними прошарками косошаруватих слюдистих пісковиків, і соленосними брекчіями піщано-глинистого складу. В районі м. Долини серед цих порід на глибинах від 20 до 40 м зустрічаються пласти галіту потужністю до 100 м. Потужність нижньоворотищенської підсвіти 300-600 м.

Середньоворотищенська підсвіта сформована в основному пісковиками і конгломератами. Її потужність 400-600 м.

Нерозчленована товща середньо-верхньоворотищенської підсвіти представлена соленосними глинами з прошарками пісковиків. Глини сірі і темно-сірі брекчійовані, слюдисті, піщанисті, вапнисті, мергелисті. Пісковики сірі і темносірі, іноді зеленувато-сірі, дрібно- і різнозернисті. Вони слабковапнисті і погано зцементовані.

Відклади добротівської (N₁db) світи залягають на нерозчленованій товщі середньо-верхньоворотищенської підсвіти і представлені флішоїдним чергуванням сірих пісковиків, алевролітів, аргілітів і мергелів. У верхній частині світи присутні прошарки червонувато-коричневих аргілітів. Поступово вони починають переважати над основною масою сірих порід, спостерігається поступовий перехід добротівських верств у стебницькі [10].

Стебницька (N₁st) світа об'єднує дві підсвіти: верхню і нижню.

Відклади нижньостебницької підсвіти представлені червоноколірними алевролітами, аргілітами, рідше глинами, сірими і червонувато-сірими пісковиками. Зрідка зустрічаються прошарки доломітів. Потужність прошарків аргілітів і алевролітів змінюється від 2,5 до 15-20 м, пісковиків від 0,1 до 2,5-3,0 м. Потужність підсвіти сягає 600 м.

Відклади верхньостебницької підсвіти представлені першаруванням глин, аргілітів, алевролітів, пісковиків, соленосних глин, соляних і глинистих брекчій. У верхній частині розрізу переважають алевроліти і аргіліти [10].

Для верхньостебницької підсвіти характерний розвиток гіпсоносних шляп. У місцях невеликої потужності світи переважно розвинуті соляні брекчії. Потужність підсвіти біля 600 м.

Балицька (N₁bl) світа. Відклади світи розповсюджені у Самбірсько-Рожнятівській підзоні і представлені товщею глин зеленувато-сірих, оливково-сірих і червонувато-бурих, піщанистих, сильно вапнистих з прожилками зеленувато-сірих алевролітів і сірих пісковиків з малопотужними проверстками мергелів.

У верхній частині розрізу появляються прошарки і примазки сірих тонкозернистих пісковиків, зустрічаються прожилки гіпсу. Потужність відкладів сягає 700 м [6].

Нижньобалицька підсвіта сформована сірою брекчійованою соленосною глиною з проверстками піщано-глинистої соленосної брекчії, пісковиків, кам'яної солі і лінз калійних солей. Потужність підсвіти до 500 м.

Четвертинна система (Q)

Четвертинні відклади поширені майже на всій території досліджень за винятком окремих вершин Карпат.

Нижньочетвертинні відклади поширені переважно на 4-ій терасі рік і представлені пісками та рінню потужністю 12-15 м. Рінь добре окатана, сформована пісковиками, кременями, молочно-білим кварцом. Генеза тераси ерозійно-акумулятивна. У корінному цоколі залягають породи різного віку - від крейди до міоцену. Відносна висота тераси 80-100 м над врізом ріки, ширина її коливається від 100 до 2000 м.

Середньочетвертинні відклади сформовані алювіальними породами 2-ї та 3-ї терас [2].

3-тя тераса складена рінню, що перекрита суглинками. Рінь має склад карпатських порід і крейдових плат формових порід (чорні кремені) розміром від 0,5 см до 25-30 см. Виповнювачем слугує піщано глинистий матеріал. Потужність відкладів коливається від 4,0-4,5 м до 23 м.

Алювіальні відклади 2-ї надзаплавної тераси розвинуті на вододілах рік і складені пісками, галечниками, конгломератами, суглинками. Генеза тераси ерозійно-акумулятивна. Цоколь складений породами крейди та міоцену. Її потужність сягає 15 м.

Верхньочетвертинні відклади. До них відносяться алювіальні утворення, що формують 1-шу надзаплавну терасу, а також алювіально-делювіальні суглинки.

Алювіальні відклади 1-ї надзаплавної тераси складені піщано-ріневими нагромадженнями, які перекриті супісками та суглинками. Її вік голоценовий.

Елювіально-делювіальні суглинки і глини в межах Скибової зони збагачені щебеневим матеріалом пісковиків та аргілітів, а у Внутрішній зоні Предкарпатського прогину ці відклади складені суглинками жовтувато-бурими із рідкісними включеннями ріні [2]. За віком ці відклади відносяться до верхнього відділу четвертинної системи.

Сучасні відклади сформовані алювієм річних русел і заплав і представлені пісками та суглинками. У гірській частині у руслах рік зростає кількість валунів.

2.3 Гідрогеологія

Територія району досліджень відзначається несприятливими умовами для формування запасів підземних вод, що обумовлено складністю геологічної будови, гідродинамічними, геоморфологічними і кліматичними чинниками.

У межах гірськоскладчастої області Карпат, де переважають зім'яті в складки флішеві товщі крейди і палеогену, відмічається переважно локальна обводненість приповерхневої зони вивітрювання, з якою пов'язані головним чином тріщино-грунтові води [11].

Обводненість порід на великих глибинах в основному пов'язана з тектонічно ослабленими зонами.

У ранньоміоценових моласах Внутрішньої зони Предкарпатського прогину, які складені глинами з прошарками і лінзами пісків і пісковиків, розвинені малопотужні водоносні горизонти. Тут часто зустрічаються високомінералізовані (внаслідок засоленості водовмісних порід) води хлоридного натрієвого складу.

Оскільки територія району досліджень бідна прісними підземними водами, то водопостачання здійснюється головним чином за рахунок вод із алювіальних відкладів і поверхневих вод [2].

Водоносний горизонт нижньо-, середньо-, і верхньочетвертинних алювіальних відкладів I-V надзаплавних терас

Горизонт поширений в алювіальних I, II,III, IV, V надзаплавних терасах. Водовмісні колектори сформовані рінню, пісками, глинистими пісками. Потужність обводнених порід коливається в межах 20-45 м. Водоносний горизонт безнапірний і підстеляється відкладами неогену і палеогену [2].

Глибина залягання рівня підземних вод коливається від 0,8 до 8,8 м. Найчастіше води встановлюються на глибині 1,2-6 м. Дебіти колодязів і свердловин коливаються в межах 0,01-0,6 л/с, сягаючи інколи 3,45-4,35 л/с.

Води характеризуються головним чином гідрокарбонатним натрієво-кальцієвим складом. Їх мінералізація змінюється від 73-100 мг/л до 1580 мг/л, середні значення складають 250-450 мг/л. Загальна твердість води знаходиться в межах 1,25-20,44 мг-екв/л.

Живлення водоносного горизонту відбувається за рахунок атмосферних опадів, фільтрації річкових вод, а також внаслідок перетікання із залягаючих нижче водоносних горизонтів.

Підземні води із цього горизонту широко використовуються населенням і підприємствами для питтєвих та господарських потреб і вилучаються за допомогою колодязів та неглибоких свердловин. У м. Долина води із алювіальних відкладів використовуються для централізованого постачання [2].

Водоносний горизонт верхньоміоценових і нижньочетвертинних алювіальних відкладів VI надзаплавної тераси

Водоносний горизонт із верхньоміоценових і нижньочетвертинних алювіальних відкладів широко розвинутий у північно-східній частині району досліджень.

Водовмісними породами є піски, глинисті піски і рінь, яка має спорадичний розвиток. Водозбагаченість горизонту низька і непостійна, залежить головними чином від кількості атмосферних опадів [2].

Дебіт джерел не перевищує 0,07 л/с. Розвантаження водоносного горизонту відбувається по схилах рік і балок на відслоненнях комплексу водовмісних порід.

Води цього горизонту переважно прісні гідрокарбонатного кальцієво-натрієвого складу.

Підземні води спорадичного розповсюдження у відкладах середнього міоцену

До середньоміоценових відкладів у межах району досліджень відносять стебницьку та балицьку світи.

Тут водовмісними породами є пісковики, рідше аргіліти, які залагають на глибинах від перших десятків до п'ятиста метрів і більше. Найчастіше підземні води із цих горизонтів розкриваються на глибинах до 30 м. Потужності обводнених пластів та лінз становлять 1,5-6 м. Води напірні. П'єзометричні рівні встановлюються на глибинах 5-50 м, висота напорів сягає 30 м.

Фільтраційні властивості порід стебницької та балицької світ незначні, дебіти свердловин не перевищують 0,5 л/с.

Води із горизонту стебницької світи переважно прісні гідрокарбонатного кальцієвого складу.

Води із горизонту балицької світи середньої та високої мінералізації (сягаючи 200 г/л і більше), сульфатно-хлоридного кальцієво-натрієвого та хлоридного натрієвого складів [11].

Підземні води спорадичного розповсюдження у відкладах добротівської і воротищенської світ

Води приурочені до глинисто-соленосних утворень. Водовмісними є прошарки і лінзи пісковиків, які залягають серед потужної глинистої товщі. Глибина залягання горизонту змінюється від 4 до 260 м. Потужності обводнених прошарків коливаються в межах 0,6-14,5 м. Води напірні. Дебіти джерел і свердловин змінюються від 0,006 до 2,8 л/с.

Згідно геохімічних ознак це високомінералізовані (до 300 г/л) солянки головним чином хлоридного натрієвого складу.

Часто ці води використовуються для одержання солей (м. Болехів, м. Долина).

Підземні води спорадичного розповсюдження у відкладах поляницької світи

Води пов'язані із пісковиковими горизонтами поляницької світи. Водовмісні породи обводнені слабко, дебіти не перевищують 0,6 л/с. Води напірні [12].

Води прісні, їх мінералізація не перевищує 0,65 г/л. Загальна твердість сягає 7,13 мг-екв/л.

На великих глибинах (2500-2600 м) води високомінералізовані (до 83 г/л) переважно сульфатно-хлоридного кальцієво-натрієвого складу. Вміст брому у них сягає 40 мг/л, йоду - 7,5 мг/л (рис. 3.1, 3.2, 3.3).

Підземні води спорадичного розповсюдженні у відкладах олігоцену

Водовмісними породами є тріщинуваті аргіліти з прошарками піску. Водозбагаченість відкладів незначна. Дебіти свердловин становлять 1,5-3 л/с, при пониженнях рівнів на 12-30 м. За геохімічним складом це переважно гідрокарбонатні натрієво-кальцієві, рідше магнієво-кальцієві прісні води з мінералізацією до 1 г/л.

У прирозломних ділянках інколи зустрічаються води підвищеної мінералізації (до 20 г/л) хлоридного натрієвого складу, що може вказувати на перетоки із залягаючи нижче горизонтів.

Водоносний горизонт у відкладах менілітової світи

Відклади менілітової світи, формуючи складки Скибової зони, знаходяться як на поверхні (смуги шириною від 500 до 1000-2000м), так і занурені на великі глибини. Водозбагаченість глибоких горизонтів обумовлена в основному ступенем тріщинуватості порід.

Результати опробування свердловин , які розкрили верхню частину відкладів менілітової світи (глибини 100-150 м), свідчать про обводненість майже всієї товщі [11]. Разом з тим проникність порід на різних ділянках зазнає суттєвих змін. Дебіти джерел і свердловин змінюються від 0,5 до 8 л/с. Рівні вод встановлюються на глибині 1-13 м від гирла свердловини. Деякі свердловини переливають.

Приповерхневі води із цього горизонту невисокої мінералізації (0,8-4 г/л) гідрокарбонатного натрієво-кальцієвого сладу.

Води із глибоко занурених горизонтів менілітової світи характеризуються хлоридним кальцієво-натрієвим складом. Їх мінералізація сягає 200 г/л і більше.

Усереднений макрохімічний склад має такий вигляд:

Cl99

М₁₄₇ ----------------

Na85 Ca11 (Mg4)

Ці води переважно метаморфізовані, збагачені бромом та йодом (табл. 2.1).

Водоносний горизонт у відкладах бистрицької світи

Подібно до водоносного горизонту менілітової світи, води водоносного горизонту бистрицької світи характеризуються геохімічною зональністю, яка обумовлена глибиною залягання горизонту та ступенем гідрогеологічної ізольованості.

Для вод, що поширені на незначних глибинах (приповерхневі води), характерний головним чином гідрокарбонатний кальцієвий, рідше натрієвий склад. Їх мінералізація в основному не перевищує 1 г/л. Тут живлення горизонту відбувається за рахунок атмосферних опадів у місцях виходу відкладів бистрицької світи на денну поверхню.

Таблиця 2.1 Геохімічні характеристики підземних вод Долинського району Івано-Франківської області

Вік водо-вмісного колектора	Площа і номер свердловини	Інтервал опробування, м	Тип води за В.О.Су-ліним	Макрокомпонентний склад води	Вмісти мікроелементів, мг/л	Коефіцієнти
					Br-	J-	rNa rCl	rCa rMg	Cl Br	rSO4·100 rCl
K2- P1st	Вигода-Витвиця-9	2000	ХК	Cl99 М152 ---------------- Na78 Ca17 (Mg5)	181,1	5,1	0,77	3,3	518	0,15
	Вигода-Витвиця-9	2512	ХК	Cl98 (SO42) М150 -------------- Na79 Ca17 (Mg4)	181,2	-	0,81	4,9	499	1,90
	Вигода-Витвиця-66	2425-2592	ХК	Cl99 (SO41) М50 ---------------- Na83 Ca15 (Mg2)	143,9	16,3	0,84	6,5	214	0,67
	Вигода-Витвиця-65	2700-2735	СН	Cl99 (SO41) М47 -------------- Na99 (Ca1)	-	-	1,01	3,2	-	0,90
	Вигода-Витвиця-68	2336	ХК	Cl95 (HCO33) (SO42) М18 ------------------ Na81 Ca17 (Mg1)	39,6	4,2	0,85	11,9	265	2,49
P1im	Вигода-Витвиця-68	1808-1880	ХК	Cl99 М116 ---------------- Na79 Ca15 (Mg6)	231,7	15,8	0,80	2,7	313	0,09
	Танява-15	2410-2460	СН	Cl97 (HCO33) М18 ---------------- Na97 (Ca2) (Mg1)	117,2	37,2	1,00	2,7	415	0,35
P2mv	Танява-3	4406-4422	ХК	Cl99 М195 ---------------- Na78 Ca19 (Mg2)	410,2	10,10	0,79	8,2	289	0,30
P2mv	Північна Долина-8	3080-3120	ХК	Cl99 М216 ---------------- Na71 Ca24 (Mg4)	104,5	-	0,74	5,7	1282	0,23
P2vg	Вигода-Витвиця-6	1930	ХК	Cl99 М141 ---------------- Na78 Ca18 (Mg4)	311,6	12,69	0,78	4,5	277	0,11
	Вигода-Витвиця-73	4150	ХК	Cl99 М154 -------------- Na80 Ca17 (Mg3)	261,1	7,19	0,80	5,9	359	0,24
	Долина-555	2968	ХК	Cl99 М173 ---------------- Na81Ca14 (Mg5)	-	19,25	0,84	2,6	-	0,06
	Північна Долина-9	3060-3070	ХК	Cl99 М211 ---------------- Na78 Ca18 (Mg4)	479,5	31,66	0,79	4,5	271	0,12
	Танява-3	4280-4235	ХК	Cl99 М241 ---------------- Na79 Ca19 (Mg1)	543,4	16,10	0,80	16,5	272	0,12
P2bs	Танява-19	3744-3757	ХК	Cl95(SO43) (HCO33) М66 ------------------ Na89 Ca9 (Mg2)	109,2	5,08	0,94	5,5	349	2,91
	Північна Долина-9	3044-3052	ХК	Cl99 М96 ---------------- Na87 Ca12 (Mg1)	167,8	3,38	0,87	22,0	346	0,32
	Долина-222	2766	ХК	Cl99 М189 ---------------- Na88 Ca11 (Mg1)	426,2	19,04	0,86	7,9	268	0,08
P2bs	Долина-548	3102	ХК	Cl99 М203 -------------- Na79 Ca16 (Mg4)	376,9	36,9	0,83	3,7	327	0,06
P3-N1 ml	Танява-1	2419-2436	ХК	Cl99 М159 -------------- Na79 Ca15 (Mg6)	-	-	0,80	2,7	-	0,38
	Танява-18	3865-3890	ХК	Cl99 М216 ---------------- Na65 Ca25 (Mg5)	436,9	16,90	0,55	5,4	305	0,04
	Долина-30	2760	ХК	Cl99 М95 ---------------- Na89 Ca8 (Mg3)	95,8	19,0	0,93	3,0	596	0,01
	Вигода-Витвиця-79	2150	ХК	Cl99 М159 -------------- Na97 (Ca2) (Mg1)	306,3	4,65	0,97	1,3	324	0,18
	Північна Долина-5	2671-2679	ХК	Cl99 М108 ---------------- Na93 (Ca5) (Mg2)	-	-	0,94	1,1	-	0,01

Води цього водоносного горизонту, що знаходяться на глибинах понад 2000 м, характеризуються хлоридним кальцієво-натрієвим складом (див. табл. 2.1). Їх мінералізація змінюється від 66 до 203 г/л. Усереднений макрохімічний склад має наступний вигляд:

Cl99

М₁₃₈ ----------------

Na86 Ca12 (Mg2)

Води метаморфізовані та збагачені мікроелементами.

Водоносний горизонт у відкладах вигодської світи

Приповерхневі води із цього горизонту переважно прісні з мінералізацією до 1 г/л, за складом гідрокарбонатні кальцієві та гідрокарбонатні натрієві. Живлення горизонту відбувається за рахунок атмосферних опадів.

Для вод, які поширені на глибинах понад 1900 м, притаманний хлоридний кальцієво-натрієвий склад (див. табл.3. 1):

Cl99

М₁₈₄ ----------------

Na79 Ca17 (Mg4)

Вони значно метаморфізовані (rNa/rCl складає 0,78-0,84, rCa/rMg - 2,6-16,5) та збагачені бромом і йодом.

Водоносний горизонт у відкладах манявської світи

Дебіти водонасичених пісковикових горизонтів мянявської світи складають 0,6-2 л/с. Води напірні Висота напору сягає кількох десятків метрів. Рівні підземних вод встановлюються у свердловинах поблизу денної поверхні. Приповерхневі води прісні, гідрокарбонатного натрієво-кальцієвого складу. Води із глибин понад 3000 м характеризуються виключно хлоридним кальцієво-натрієвим складом:

Cl99

М₂₀₅ ---------------

Na75 Ca22 (Mg3)

Вони значно метаморфізовані та збагачені мікроелементами.

Водоносний горизонт у відкладах ямненської світи

Водонасиченість відкладів ямненської світи характеризується дебітами свердловин та джерел від 1 до 6 л/с. Води напірні, висота напору сягає 6-12 м. Рівні підземних вод встановлюються поблизу поверхні.

Приповерхневі води прісні з мінералізацією до 1 г/л. За складом вони гідрокарбонатні кальцієві та гідрокарбонатні натрієві.

Води із глибоких горизонтів (глибини понад 1800 м) хлоридного кальцієво-натрієвого складу. Їх мінералізація міняється від 18 до 116 г/л (див табл. 3.1).

Водоносний горизонт у відкладах стрийської світи

Водовмісними породами є тріщинуваті вапняки, мергелі і аргіліти. Горизонт розкривається на глибинах від 20-30 м і глибше. Потужність обводнених верств сягає 50 м.

Водонасиченість відкладів світи змінюється у широких межах і залежить від літологічного складу порід, пористості і тріщинуватості. Дебіти свердловин із цього горизонту становлять 0,1-8,5 л/с. Водоносний горизонт напірний. Рівні підземних вод встановлюються на глибинах 1-7 м нижче поверхні землі.

Приповерхневі води прісні, гідрокарбонатного кальцієвого та гідрокарбонатного натрієвого складів. Живлення відбувається шляхом інфільтрації атмосферних опадів і перетікання вод із четвертинних відкладів. Розвантаження проходить у глибоких ерозійних врізах.

Води із глибин понад 2000 м хлоридного кальцій-натрієвого складу при мінералізації від 18 до 152 г/л. Їх усереднений макрокомпонентний склад має такий вигляд:

Cl99 (SO₄1)

М₈₃ ---------------

Na84 Ca13 (Mg3)

2.4 Корисні копалини

Територія дослідження вирізняється великою кількістю нафто- і газопроявів. Дуже важливе значення для розвитку району мало відкриття покладів нафти і газу. Долинський нафтоносний район - один з найбагатших за запасами “чорного золота” на Прикарпатті. Виходи нафти тут були відомі ще у ХІХ столітті. Розпочата в 1948 році експлуатація нафтогазових родовищ триває донині, а об'єм видобутих нафти і газу складає близько 55% від загального обсягу товарної продукції , що виробляється промисловим комплексом району. На даний час у межах району функціонує 5 нафтових родовищ: Танявське, Янківське, Північнодолинське, Долинське, Вигодсько-Витвицьке.

Долинський район багатий на будівельні матеріали: піски, пісковики, галька, гравій і т.п., запаси яких практично невичерпні.

Багатий район і на поклади торфу. Його родовище розробляється в с.Одиниця, біля с.Княжолука розвідане нове родовище.

Розвідані поклади горючих сланців, залізної болотистої руди, які в даний час не розробляються.

На території району розвідані значні запаси гідромінеральних ресурсів, деякі із родовищ використовуються для випуску столових та лікувальних вод. В Долинському районі виявлено 6 проявів вод типу "Нафтуся", приурочених до відкладів менілітової світи. Ці води вирізняються наявністю розчинених у воді органічних речовин в кількості 10-30 мг/л при мінералізації до 1 г/л, збагачені нелеткими органічними сполуками, головним чином, високомолекулярними органічними кислотами.

3. ГЕОЛОГІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ НАФТОВИХ ТА НАФОГАЗОКОНДЕНСАТНИХ РОДОВИЩ ДОЛИНСЬКОГОГО РАЙОНУ

3.1 Танявське нафтогазоконденсатне родовище

У тектонічному відношенні родовище знаходиться у першому ярусі складок центральної частини Бориславсько-Покутської зони.

В 1965 р. у св. № 1 з нижньоменілітових утворень Танявської складки (інт. 3799-4005 м) одержано приплив нафти 1,5 м³/д. У 1968 р. при випробуванні цих самих відкладів (інт. 3614-4028 м) у свердловині № 8 отримано нафту з дебітом 68,2 т/д через діафрагму діаметром 10 мм. У 1972 р. св. № 15 відкрито газоконденсатний поклад у ямненських відкладах підвернутого крила Берегової скиби (інт. 2410-2460 м).

У геологічній будові родовища беруть участь флішові утворення верхньої крейди (стрийська світа), палеоцену (ямненська світа), еоцену (манявська, вигодська, бистрицька світи), олігоцену (менілітова світа) та моласові відклади міоцену (поляницька і воротищенська світи).

Поклади нафти містяться у відкладах нижньоменілітової підсвіти Моршинського і Танявського блоків Танявської структури. Більш давні утворення обводнені. Колекторами є пласти пісковиків та алевролітів. Поклади пластові склепінні тектонічно екрановані. Природний режим їх пружний. Водо-нафтові контакти у блоках мають мають різне положення, абсолютна глибина їх змінюється від -3381 м до -3724 м.

Скупчення газу з конденсатом міститься у пісковиках ямненської світи, зрізаних насувом порід стрийської світи Берегової скиби. За типом воно пластове тектонічно екрановане. Режим покладу газовий [12] .