Забруднення навколишнього середовища України промисловими відходами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

на тему:

«Забруднення навколишнього середовища України промисловими відходами»

Вступ

Питання взаємодії промислового виробництва з довкіллям в останній час визначається як одна з найважливіших глобальних проблем людства. Бурхливий розвиток науково-технічного прогресу в останні десятиріччя обумовлює значний приріст виробництва промислової продукції і, як наслідок, збільшення негативного впливу на якісний стан довкілля. Отже виникає дилема між задоволенням потреби у матеріальних благах або потреби у житті в умовах якісного навколишнього природного середовища.

Найбільша частка забруднюючих речовин потрапляє у атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів промислових підприємств. Виникнення економічного збитку від забруднення атмосферного повітря обумовлено погіршенням стану здоров'я людини і частковою втратою іншими реципієнтами спроможності задовольняти потреби людини.

Забруднення атмосферного повітря і води, яке розпочалося у великих містах і промислових центрах, поступово стало набувати регіонального характеру. Найбільш масштабним і значним є хімічне забруднення середовища невластивими їй речовинами хімічної природи. Для місцевостей, розміщених поблизу великих промислових центрів, особливо чорної й кольорової металургії, характерний високий рівень забруднення повітря, води і ґрунту речовинами, які викидають промислові підприємства. В багатьох містах, де розміщені великі металургійні заводи, в приґрунтових шарах повітря концентрація сірчанистого ангідриду часто перевищує санітарну норму, значні викиди окислів азоту, двоокису вуглецю, сірководню, важких металів. Прогресує й нагромадження вуглекислого газу в атмосфері. Подальший розвиток цього процесу буде підсилювати небажану тенденцію убік підвищення середньорічної температури на планеті. Викликає тривогу в екологів і триваюче забруднення Світового океану нафтою й нафтопродуктами, що досягло уже 1/5 площі його загальної поверхні. Нафтове забруднення таких розмірів може викликати істотні порушення газо- і водообміну між гідросферою й атмосферою. Не викликає сумнівів і значення хімічного забруднення ґрунту пестицидами і його підвищена кислотність, що веде до розпаду екосистеми. У цілому, всі розглянуті фактори, яким можна приписати забруднюючий ефект, впливають на процеси, що відбуваються в біосфері.

1. Екологічна ситуація у Львівській області

Основними забруднювачами атмосферного повітря області залишаються ВАТ «Добротвірська ТЕС», АТ НПК «Галичина», ВАТ «Миколаївцемент», ДПМН «Дружба», УМГ «Львівтрансгаз», ВАТ «Жидачівський ЦПК». Враховуючи те, що найбільша кількість викидів утворюється при спалюванні природних видів палива, основним забруднювачем Львівської області є ВАТ «Добротвірська ТЕС», де в основному використовується вугілля Західноукраїнської холдингової компанії, зольність якого не відповідає проектним вимогам. Існуючі енергоблоки обладнані морально-застарілими і фізично-зношеним пилогазоочисним обладнанням.

Подібною є ситуація і на інших підприємствах області. Не в повному обсязі виконано програму щодо оздоровлення повітряного басейну в районі розташування ВАТ «Миколаївцемент». Дане підприємство не працює на повну потужність. Не завершено роботи з реконструкції АТ НПК «Галичина» щодо поглибленої переробки нафти.

Проблемним є питання викидів забруднюючих речовин від пересувних джерел (викиди автотранспорту). Основними забруднювачами є автотранспортні засоби з відпрацьованими моторесурсами, і такі, що не відповідають встановленим нормативам.

Львів фігурує у переліку міст держави, де шкідливі викиди автотранспорту в атмосферу перевищують 50 відсотків від їх загальної кількості від стаціонарних і пересувних джерел. Серед стаціонарних джерел забруднення міста найвищий відсоток припадає на підприємства теплоенергетичного комплексу міста (понад 30%), що є загальнодержавною тенденцією. Викиди шкідливих речовин в атмосферу стаціонарними джерелами забруднення в розрахунку на 1 км² у місті в 2001 р. становили 16,6 кг, що більш ніж в чотири рази перевищувало обласний показник. Від 1990 р. має місце зниження сумарної кількості викидів, проте відсоток забруднень від пересувних джерел, передовсім автотранспорту, зріс від 88 у 1995 р. до 92% у 1997 та залишається на одному рівні протягом останніх 4 років. Станом на 01.01.2002 р. внесок Львова у сумарний викид забруднювальних речовин у Львівській області дорівнював близько 20%, при цьому викиди від стаціонарних і пересувних джерел становили відповідно 2,6 і 41% від обласних показників.

Найбільш забрудненим атмосферне повітря (54,7 тонн на км 2) є в Кам'янко-Бузькому районі, що обумовлюється розташуванням на цій території найбільшого стаціонарного забруднювача повітря області - Добротвірської ТЕС. Не набагато краща ситуація у Стрийському районі, викиди шкідливих речовин стаціонарними джерелами забруднення в якому в середньому становлять 12 тонн на км 2. Такий високий показник спричиняється функціонуванням ДП «Львівтрансгаз», ДП «Газвидобування», інших великих підприємств. Досить забрудненим є атмосферне повітря в Миколаївському (ВАТ «Миколаївцемент») та Городоцькому (ДП «Львівтрансгаз», ДП «Газвидобування») районах, викиди шкідливих речовин в яких становлять 2,6, 4,9, та 3,7 тонн на км 2. Мало забрудненим атмосферне повітря є в Самбірському, Мостиському та Дрогобицькому районах. Решта 12 районів характеризуються як незабруднені викидами стаціонарних джерел.

Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Львівській області визначило п'ятірку підприємств, діяльність яких завдала найбільшої шкоди навколишньому природному середовищу Львівщини у першому кварталі 2008 року: Добротвірська ТЕС, ЗАТ «Львівсистеменерго», ЛКП «Збиранка», Новояворівське ДП «Екотрансенерго» та ЛМКП «Львівводоканал».

До найбільших забруднювачів навколишнього природного середовища в Львівській області належать:

* Добротвірська ТЕС: обсяги скидів - 40,432 тонн, обсяги викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин - 13738,914 тонн, обсяги розміщення відходів - 21250,219 тонн;

* ЗАТ «Львівсистеменерго»: забруднюючі речовини у водні об'єкти не скидаються, обсяги викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин - 465,297 тонн, обсяги розміщення відходів - 297 209 тонн;

* ЛКП «Збиранка»: обсяги скидів - 4,8 тис. м3, обсяги викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин - 79,5 тонн, обсяги розміщення відходів - 346,0 тис. м3;

* Новояворівське ДП «Екотрансенерго»: випуски стічних вод в поверхневі водоймища ліквідовано з 31.09.06 року, обсяги викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин - 0,209 тонн, обсяги розміщення відходів - 0,115 тонн;

* ЛМКП «Львівводоканал»: обсяги скиду зворотніх вод - 39,7 млн. м3, кількість скинутих забруднюючих речовин - 14445,93 тонн, обсяги викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин -1,57903 тонн, обсяги розміщення відходів - 13642,94 тонн».

2. Екологічний стан центральних областей

Київ, який по суті не має металургійної і видобувної промисловості, за загазованістю повітря, в тому числі й автотранспортом, попереду таких промислових центрів, як Запоріжжя, Кривий Ріг, Харків, Макіївка, Комунарськ. Індекс забруднення в Києві у 6 разів вищий, ніж у Львові. Кількість викидів продуктів промисловості й транспорту (насамперед, сірковуглецю, діоксиду азоту, фенолу й аміаку) постійно зростає і досягла вже 330 тис. т на рік. З-понад 40 тис. промислових підприємств і об'єктів міста лише третина має очисні споруди. Серед злісних отруювачів повітря - 5 гігантських ТЕЦ і десятки районних котелень із застарілою системою очищення (об'єднання «Київенерго»), виробничі об'єднання «Хімволокно», «Київпромарматура», заводи «Більшовик», «Вулкан», фанерний, хімічний, медпрепаратів, Дарницький вагоноремонтний, м'ясокомбінати та багато інших. Відсутність очисних споруд на зливовій каналізації призвела до загибелі річок (Либідь, Почайна, Дарниця, Сирець, Нивки). Один лише завод хімікатів робить агресивні викиди в Дніпро в обсязі 6 тис. м3 на добу.

Викиди забруднюючих речовин деяких київських ТЕЦ збільшилися більш як в 5 разів. Про це свідчать дані Управління охорони навколишнього природного середовища про опалювальний сезон, під час якого замість газу спалювався мазут. Саме через це в І кварталі 2009 року об'єм викидів забруднюючих речовин на ТЕЦ-5 збільшився на 4970,8 тони в порівнянні з тим же періодом 2008 року, коли спалювався газ, а не мазут. Це в 5,3 рази більше, оскільки загальний об'єм викидів на даній ТЕЦ в першому кварталі цього року - 6108,9 тони. ТЕЦ-6 «викинула» в повітря на 4822 тони більше з тієї ж причини. У списку забруднювачів і «ДАРтеплоцентраль»: кількість шкідливих викидів збільшилася за рахунок того, що природний газ тут замінюється вугіллям. Також викиди збільшилися і на Деснянській водопровідній станції.

ВАТ «Запорізький завод феросплавів» є одним із найбільших промислових підприємств, які здійснюють свою виробничу діяльність на території Запоріжжя. За 2007 рік підприємством було викинуто у атмосферу міста 34 тисячі тонн шкідливих речовин, що порівняно з 2006 роком більше на 160 тонн.

Найбільшим забруднювачем атмосферного повітря Кіровоградської області є Державна Холдингова Компанія «Олександріявугілля». Структурними підрозділами зазначеної Компанії протягом минулого року викинуто 21,71 тис. т забруднюючих речовин, що становить 58,9% валового викиду від стаціонарних джерел в цілому по області.

3. Забруднення Донбасу промисловими відходами

Донецька область відома як найбільш промислово розвинутий регіон України. Значна частка населення зайнята на виробництві зі шкідливими і тяжкими умовами праці. Погіршення показників здоров'я населення залежить від впливу усеосяжного стресу, але стан довкілля несе, безумовно, першочергове навантаження.

Техногенний вплив на оточуюче середовище здійснюється через промисловість. На території Донецької області найбільш поширеними є підприємства вугільної, коксохiмiчної та металургійної промисловості. Техногенні аномалії утворюються у поверхневому шарі ґрунту за рахунок надходження хімічних елементів з викидів в атмосферу, їх міграції з поверхневими та ґрунтовими водами із відвалів, відстійників та ін. Протягом 2002 року викиди забруднюючих речовин у повітряний басейн Донецької області здійснювали 1353 підприємства. Вони викинули в атмосферу 1580,7 тис. тонн шкідливих речовин (38,8% від загальної кількості по Україні). Найбільш забруднено атмосферне повітря в містах: Донецьк, Маріуполь, Макіївка, Харцизьк, Авдеївка, Красноармійськ, Дзержинськ і районах - Маріїнському і Старобешевському. Підприємства, розташовані в цих адміністративних одиницях, викидають в атмосферне повітря більш 74% усіх шкідливих речовин області. У структурі викинутих підприємствами області шкідливих речовин, переважають: пил, двооксид сірки, оксид вуглецю, вуглеводневі і летучі органічні сполуки. Концентрація підприємств-гігантів найбільш екологічно небезпечних галузей промисловості у Донецькій області найвища по території України. Зменшенню забруднення атмосфери сприяє використання газоочисного устаткування. На даний час значна частина технологічного устаткування застаріла. За станом на кінець 2002 року майже 60% технологічних агрегатів не обладнано газоочисним устаткуванням. Внаслідок цього в атмосферу надійшло 1329 тис. т. небезпечних речовин. Значний вплив на стан атмосферного повітря регіону роблять транспортні засоби. За 2002 рік ними було викинуто в атмосферу 211,9 тис. тонн шкідливих речовин, що складають 13,3% від загальної обласної кількості. Великі обсяги викидів шкідливих речовин в атмосферу обумовлюють перевищення ГПК (гранично допустимі концентрації) багатьох шкідливих речовин у повітрі промислових міст області. Розв'язання екологічних проблем охорони атмосферного повітря зв'язано в першу чергу з оснащенням джерел забруднення високоефективними пилогазовловлюючими апаратами, скороченням кількості дрібних організованих і неорганізованих стаціонарних джерел, розробкою і впровадженням більш екологічно чистих технологічних процесів.

Напружений стан склався з очищенням господарсько-побутових стічних вод. За останні 15 років введені в експлуатацію спорудження для очищення господарсько-побутових стоків тільки в м. Іловайську. Через відсутність фінансування постійно переносяться терміни введення в експлуатацію очисних споруджень, що будуються або реконструюються. Безпосередньо в ставки-відстійники шахт скидаються: зважені речовини, залізо, сульфати, хлориди, нітрити, нітрати, фосфати, нафтопродукти, феноли, свинець, марганець, цинк, хром, нікель, кобальт. Виявляється перевищення ГПК для фенолів, хрому, свинцю, міді, марганцю, нікелю і цинку. В області затверджені і зареєстровані запаси підземних вод потужністю 1067 тис. м³/сут. За останні 5 років забір води по області зменшився з 2673 до 2386 млн. м³/рік (11%), у тому числі підземної на 15% - з 578 до 494 млн. м³/рік. У 2001 році стічними водами підприємств скинуто 15,8 тис. т зважених речовин 15 тис. т нітратів, 1,5 тис. т азоту амонійного та ін. у водні об'єкти. Водоймища, що є джерелами центрального питного водопостачання, через високу мінералізацію і твердість води не відповідають нормативним вимогам.

На території Донецької області видобуток корисних копалин здійснюється 159 гірничодобувними підприємствами, з них - 107 вугільних. У результаті промислової діяльності підприємств порушене близько 24 тис. га сільськогосподарських угідь. Землі, що відпрацьовуються і підлягають рекультивації, нараховують близько 4,3 тис. га. У 2001 році порушено 175 га, а відпрацьовано 132 га. Рекультивовано ж всього 122 га, що майже в 3,5 рази менше, ніж у 2000 році. Однією з головних причин, що дестабілізують екологічну стійкість агроландшафту у світі, є високий рівень освоєння і забруднення території. Якщо в середньому по Україні забруднення території складає 59,6%, то в Донецькій області цей показник дорівнює 63,6%. Встановити ступінь відповідальності окремого підприємства в забруднення ґрунтів не можливо, тому що, в багатьох випадках, це відбувається непрямим шляхом - через опади.

Раніше було визначено склад та інтенсивність забруднення у місті Донецьку. Встановлено, що найбільше забруднюють територію міста підприємства вугільної промисловості. Вони забруднюють ґрунт на площах хвістосховищ збагачувальних фабрик, териконів та прилягаючих до них площ. Вугільна промисловість - надзвичайно складний багатогалузевий виробничо-господарський комплекс. Вона являє собою підвищену небезпеку для довкілля. Видобуток вугілля сполучений з деструктивним впливом на атмосферу, земельні та водні ресурси, флору і фауну. Джерелами екологічної небезпеки, зв'язаними з роботою об'єктів вугільної промисловості є палаючі породні відвали, інтенсивна запиленість і загазованість повітряного середовища, гідротехнічні спорудження, пруди-освітлювачи і відстійники, хвістосховища, забруднення поверхневих і ґрунтових вод, вироблені підземні простори, осідання земної поверхні, штучні обводнювання, заболоченість і багато чого іншого. Сировина, яка використовується шахтами, у вигляді викидів, скидань і відходів впливає на навколишнє середовище. Підприємствами вугільної промисловості кожний рік викидається величезна кількість забруднюючих речовин: сірчистий ангідрит, окисли азоту, оксид вуглецю, вуглеводні органічні сполуки, летучі органічні сполуки. Підприємствами також викидаються в атмосферу специфічні забруднюючі речовини: пил антрациту, метан, оксид заліза, марганець, свинець, мінеральні масла, сірководень. Забруднюючі речовини підрозділяються на тверді, газоподібні і рідкі. Тверді забруднюючі речовини викидаються в атмосферу без очищення. Газоподібні і рідкі забруднюючі речовини викидаються в атмосферу без попереднього уловлювання. Вугілля постачається на збагачувальні фабрики, що розподіляють збагачене вугілля по заводах. У результаті видобутку, переробки і використання вугілля у навколишньому середовищі накопичуються шкідливі елементи. Рівень техногенного навантаження при розробці і використанні вугілля складається з багатьох складових, серед яких особливе місце займають токсичні елементи. До категорії токсичних мікроелементів, які входять у мінеральну складову вугільної речовини, відносяться фтор, сірка піритна, сірка сульфатна, а до потенційно токсичних мікроелементів - хлор. Вміст шкідливих елементів треба визначати для оцінки екологічної небезпеки при спалюванні вугілля. Оскільки основним споживачем вугілля є енергетика, кількість викидів мікроелементів в атмосферу буде залежати, поряд з вмістом шкідливих елементів у вугіллі, від ефективності роботи системи пило- і газовловлювання. Аналіз ґрунтів свідчить, що переважний рівень забруднення властивий верхньому ґрунтовому шарові до 5 см. У зоні розташування промислових відходів рівень забруднення зростає в 2-3 рази.

Вплив на навколишнє середовище відходів коксохімічного виробництва здійснюється також шляхом запилювання, випару, міграції важких металів і шкідливих речовин у поверхневі і підземні води, ґрунти, атмосферу. Розчинність хімічних речовин у воді обумовлює їхні токсичні властивості і здатність впливати на навколишнє середовище. Головним джерелом виділення шкідливих речовин в атмосферу на коксохімічних заводах є вугілля, що проходить у вуглепiдготовчому цеху стадії розморожування, розвантаження, дрiблення, дозування компонентів шихти. При цих процесах в атмосферу виділяється пил. З димарів гаража розморожування - диоксид сірки, оксид азоту, оксид вуглецю. Продукти горіння коксового газу, у яких вміщується диоксид сірки, оксид азоту й оксид вуглецю, через димарі викидаються в атмосферу. Основними джерелами впливу заводів на водні об'єкти є: скидання частини стоку з існуючих водойм і водотоків (ставок-накопичувач) при експлуатації; надходження додаткової кількості тепла (теплове забруднення від коксових батарей, спалювання надлишкового газу й ін.); скидання забруднюючих речовин (зважені речовини, мінеральні солі, феноли, радоніди, олії, нафтопродукти, важкі метали) з технологічними стічними водами.

Виробництво металу, як і інших видів промислової продукції, зв'язано з використанням сировинних та енергетичних ресурсів. Ці ресурси витрачаються не цілком і залишаються у навколишньому середовищі у вигляді відходів. Частина відходів повертається у виробництво для одержання вторинної продукції, що дозволяє зменшити використання існуючих природних ресурсів. Частина з них складується біля гірничо-збагачувальних комбінатів, або викидається в атмосферу та водойми. Металургійні заводи в атмосферу викидають наступні речовини: марганець і його з'єднання, оксиди міді, цинку, заліза, свинцю, кальцію, вуглецю, двоокис азоту, сірчистий ангідрит, хром шестивалентний, сірководень, ксилол, стирол, толуол, спирт бутиловий, спирт етиловий, бутилацетат, етилацетат, ацетон, уайт-спирит, пил неорганічний, який містить SiO2, фарба порошкова, аерозоль зварювання, пил деревинний, пил коксу, пил абразивно металевий, пил графіту. Металургійний завод є також одним з великих споживачів води. Стiчнi води, якi скидаються заводом, вміщують хлориди, сульфати, нафтопродукти, залізо, азот амонійний, нітрати, нітрити, фосфати, хром, марганець, феноли. Річки, у які скидаються ці води, забруднені азотом нітратним, азотом амонійним, сульфатами, фенолами, хлорідами та нафтопродуктами, середні концентрації яких перевищують припустимі норми в декілька разів.

Висока концентрація промислового виробництва, підвищена щільність населення, розвинута транспортна інфраструктура створюють надзвичайне навантаження на природне середовище Запорізької області. Найбільшими утворювачами відходів у Запорізькій області є ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» (3 млн. 970 тис. т); Запорізька ТЕС (620 тис. т); ВАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (265 тис. т); ВАТ «Запорізький феросплавний завод» (235 тис. т); ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат» (492 тис. т); ВАТ «Дніпроспецсталь» (141 тис. т).

Протягом 2007 року підприємства Дніпродзержинська викинули в атмосферу близько 70 тис. тонн забруднюючих речовин, що на 1,5% більше за показники відповідного періоду 2006 року. В 2006 році загальний річний обсяг промислових викидів склав 128,1 тис. тонн (що на 1,6% більше, ніж в 2005 році) через нарощування темпів виробництва продукції. Обсяг викидів в Дніпродзержинську з розрахунком на одну душу населення складає 504 кг (по області - 370, по Україні - 94 кг). В місті за останні 5 років забруднення атмосферного повітря збільшилося за всіма інгредієнтами: пил, окис вуглецю, двоокис азоту, сірководень, формальдегід. Густина викидів з розрахунком на кв. кілометр по місту складає 928 тонн (по області - 31, по Україні - 7 тонн). В 2006 році через діяльність підприємств міста накопичилося 3 млн. 369 тис. тонн промислових відходів, у тому числі небезпечних (1, 2, 3 класів) - 30,9 тис. тонн.

ВАТ «Кримський содовий завод» - провідне підприємство з виробництва технічної кальцинованої соди в Україні, забезпечує близько 80% потреби внутрішнього ринку, є єдиним в Україні виробником і експортером важкої кальцинованої соди. ВАТ «Кримський содовий завод» - великотоннажне підприємство, що супроводжує фактором діяльності якого є утворення технологічних відходів. Для рішення завдань, спрямованих на максимально можливе зменшення техногенного впливу на навколишнє середовище й здоров'я людей, задіяні власні підрозділи заводу й спеціалізовані наукові організації. Удосконалюються конструкції пиловловлюючих і газовловлюючих установок, ведеться контроль ґрунту, повітря в санітарній і житловій зоні. Однак залишається високим вміст хлоридів в р. Сіверський Донець, викликаний впливом ВАТ «Содовий завод», високомінералізовані підземні води якого мають природне розвантаження в р. Казенний Торець і далі в р. Сіверський Донець.

Висновок

Сучасний стан розвитку промислового виробництва знаходиться на такому рівні, коли підтримка довкілля у якісному стані стала нагальною потребою. На території України зосереджені потужні гіганти металургії, енергетики, хімії, гірничорудної та вугільної промисловості, машинобудування та інші. На протязі десятиліть не приділялось належної уваги підвищенню технічного рівня та екологічної безпеки виробництва. Основні фонди в металургійній та хімічній промисловості зношені, внаслідок чого часто трапляються аварії, що призводить до аварійних викидів і скидів шкідливих речовин в навколишнє середовище. Втручання людини у природні процеси різко зростає і може спричиняти зміну режиму ґрунтових і підземних вод у цілих регіонах, поверхневого стоку, структури ґрунтів, інтенсифікацію ерозійних процесів, активізацію геохімічних та хімічних процесів у атмосфері, гідросфері та літосфері, зміни мікроклімату тощо.

екологічний забруднюючий відхід техногенний

Список літератури

1. Білявський Г.О., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основи загальної екології. - К.: Либідь. 1995 - 368 с.

2. Екологія: Навч.-метод. посібник для самостійн. вивчення дисциплін /Дорогунцов С.І. та ін.: Київ. нац. екон. ун-т. - К., 1999. - 152 с.

3. Івченко Б.П., Мартыщенко Л.А. Информационная экология. - Ч. 1. - СПб.: Нормед-Издат, 1998. - 201 с.

4. Банников А.Г. и др. Основи екології і охорона довкілля. - М.:

Колос, 1996. - 304 с.

5. Фелленберг Г. Забруднення природного середовища. - М.: Мир, 1997. - 232 с.

Размещено на Allbest.ru