Співробітництво та спільні наукові дослідження, направлені на захист навколишнього середовища

Размещено на http://www.allbest.ru/

42

Курсова робота

на тему: "Співробітництво та спільні наукові дослідження, направлені на захист навколишнього середовища"

План

Вступ

1. Теоретики теми екологічних проблем

1.1 Історія розвитку проблем екологічного характеру

2. Аналіз екологічний руху

2.1 Світові екологічні організації та дослідження

2.2 Глобальні програми екологічного спрямування

3. Екологічна політика України

3.1 Міжнародна співпраця України у галузі охорони навколишнього природного середовища

3.2 Проекти за участю України, спрямовані на перехід до екологічних джерел енергії

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми дослідження проблем екологічної політики України на сучасному етапі зумовлена об'єктивними потребами національного розвитку, імперативами сучасної світової глобалізації та вимогами колективної екологічної безпеки, необхідністю інтеграції України в європейське співтовариство та її функціонування в системах європейської економічної безпеки тощо. Національне відродження України як розвинутої демократії з ринковою економікою також важко уявити без чітко виваженої державної екологічної політики.

Глобалізація світового економічного простору та інтернаціоналізація екологічних проблем спричиняють трансформацію стратегічних орієнтирів розвитку людства в напрямку досягнення збалансованості рівнів розподілу еколого-економічних благ та раціональності використання природних ресурсів між країнами.

Всепланетарне зростання екологічних загроз змушує оцінювати їх як визначальні й спрямовуючі фактори в сфері розвитку міжнародних відносин та відповідних змін у геополітичній ситуації. Це пов'язано зі складністю і суперечливістю процесів взаємодії систем техногенної цивілізації та природи. Власне ці взаємодії відбуваються за своїми законами, які разом узяті спроможні транслювати синергетичні ефекти в майбутнє. Через це загрози в природній і техногенній сферах у найближчій перспективі можуть стати домінуючими. Ці загрози, в свою чергу, здатні створювати та активізувати ряд інших загроз, що проявляються винятково високим градієнтом посилення факторів ураження населення, навколишнього середовища в момент їх виникнення, акумуляції та розвитку.

Зростання масштабів антропогенного впливу на біосферу та неспроможність за ряду випадків призупинити посилення екологічних ризиків функціонування економічних і політичних систем індустріальних країн, на думку багатьох учених (О. Білоруса, О. Васюти, А. Гальчинського, З. Герасимчука, Б. Губського, М. Долішнього, А. Філіпенка, Є. Хлобистова, О. Чумаченка, В. Шевчука та ін.), засвідчує складний внутрішній і зовнішній контекст формування міжнародної екологічної безпеки. Водночас спостерігається утворення надконтинентальних центрів сили впливу на ці процеси через активізацію нових форм конкуренції акторів міжнародних відносин - держав-лідерів економічного розвитку, транснаціональних корпорацій, транснаціональних банків, світових виробничих центрів, техномегаполісів, міжнародних неурядових організацій та ін. За своєю конфігурацією та структурою ці актори є надзвичайно рухливі та економічно потужні в потенціалі перерозподілу ресурсів світу. Все це обумовлює екологічний пріоритет в економічному та науково-технічному прогресі людства, зумовлюючи створення єдиної консолідованої системи міждержавних заходів природоохоронного характеру - міжнародної екологічної безпеки.

Міжнародна екологічна безпека являє собою системний і багаторівневий процес інтеграції, регіоналізації, лібералізації та демократизації міжнародних відносин, складові механізму якого формують комплекс екологічних умов існування людства і впливають на функціонування природоохоронних інституцій, екологічних організацій, спричиняючи створення спеціальних режимів взаємовідносин країн з метою упередження екологічних небезпек. Ці складові є основою формування стійкості світової економічної системи.

Сучасна система міжнародної екологічної безпеки характеризується гнучкістю, динамічністю, трансформаційністю, що передбачає:

- залучення країн світу до природоохоронної та екологічної діяльності;

- активізацію процесу укладання міжнародних угод природозахисного та екологічного спрямування;

- утворення нового вектору функціонування, впливу та розширення діяльності дієвих акторів міжнародних відносин (ТНК, ТНБ, неурядових громадських організації);

- створення національних і міжнародних структур, які координують природоохоронну діяльність, екологічну політику як у регіонах, так і в масштабах усієї планети;

- екологізацію традиційних форм міжнародних відносин та їх інститутів законодавчої, виконавчої та судової гілок влади.

Формування міжнародної екологічної безпеки має здійснюватись не за рахунок дискримінації, знедолення людей в певних регіонах і країнах світу, а реалізовуватися у відповідності до загальновизнаних світовою спільнотою паритетних засад із урахуванням:

- надпріоритетності міжнародної екологічної безпеки;

- високого статусу міжнародної екологічної безпеки та її політичної підтримки;

- пріоритету загальнолюдських цінностей і права народів, країн світу на безпечне довкілля;

- інтернаціоналізації міжнародної екологічної безпеки, що передбачає співробітництво всіх держав;

- інтеграції міжнародної екологічної безпеки в життєві цінності й пріоритети розвитку людства;

- колективного характеру міжнародної екологічної безпеки - «принцип природа не знає кордонів»;

- рівності суб'єктів міжнародної екологічної безпеки;

- системної складності і невизначеності якісно-кількісних параметрів міжнародної екологічної безпеки;

- збереження цінності наданих благ в часі екологічною безпекою;

- системного характеру міжнародної екологічної безпеки;

- просторового консерватизму міжнародної екологічної безпеки, що полягає у неможливості транспортування більшості екологічних благ та недієвості реалізації прав споживачів на захист від техногенного ризику шляхом епізодичних відвідувань екологічно безпечних зон діяльності;

- співробітництва в надзвичайних екологічних ситуаціях;

- мирного врегулювання спорів;

- системного обміну екологічною інформацією;

- запобігання транскордонному забрудненню довкілля;

- добросусідства та не заподіяння шкоди іншим спільнотам, етносам, народам, країнами світу;

- науково-технічної співпраці у сфері міжнародної екологічної безпеки;

- міжнародної відповідальності за транскордонну шкоду довкіллю через впровадження спеціальними міжнародними інституціями механізмів економічних санкцій для країни-порушників;

- політичних пріоритетів міжнародної екологічної безпеки передбачає єдність економіки і політики;

- громадського контролю міжнародної екологічної безпеки;

Зазначені принципи міжнародної екологічної безпеки засвідчують системну взаємозумовленість рівнів раціоналізації природокористування, якості навколишнього середовища, стану природно-ресурсного та енергетичного потенціалу між країнами світу, з одного боку, і потенціалом розвитку світової спільноти, з іншого.

Отже, врятувати людство від глобальних екологічних загроз є можливим за умов консолідації зусиль у напрямку формування міжнародної екологічної безпеки та спрямування світової економічної спільноти до нових вимірів благополуччя та добробуту, які зорієнтовані на засади стійкого, збалансованого та безпечного розвитку сучасних і прийдешніх поколінь.

1. Теоретики теми екологічних проблем

1.1 Історія розвитку проблем екологічного характеру

Політологічних праць з проблем екологічної політики України в контексті як національного, так і глобального розвитку суспільних відносин поки що немає. Значна освітньо-нормативна література, статті в сучасній науковій періодиці подекуди лише окреслюють підходи до обраної теми.

Відомими теоретиками обраної теми були Вернадський В., Печча А., Подолинський С., вчені Римського клубу. У сучасних філософських працях Водоп'янова П., Гірусова Е., Гіренка Ф., Крутя І., Мойсеєва М. осмислюються суттєві ознаки сучасної екологічної ситуації, проблеми збереження природи, управління екологічною ситуацією як раціонального природокористування. У працях Бачинського Г., Голубця М., Гродзинського А., Реймерса М. природа і суспільство розглядаються як єдина соціоекосистема; Андрущенка В., Бар'яхтара В., Качинського А., Кравченко С., Крисаченка В., Яцика А. висвітлюється роль природного довкілля у самовизначенні людини - особистісному і національному, особливе місце природного довкілля у формуванні екологічної культури українського етносу, становлення екологічної свідомості та екологічної культури, проблеми екологічної безпеки.

Безпосередній науковий інтерес мають дослідження Гардащук Т., Кисельова М., Хилька М. з проблем екологічної політики у контексті соціальної філософії, Васюти С., Небоженка В., Салтовського О., Філіпчука Г., Шибка В. у контексті соціології та історії, а також праці Андрейцева В., які присвячені екологічній політиці з точки зору правового забезпечення. Здійснений аналіз свідчить про усвідомлення сучасними вченими необхідності глибокого дослідження взаємозв'язку політичних та економічних важелів при розробці та впровадженні екологічної політики. Зокрема, про це йдеться в працях Веклич О., Галушкіної Т., Данилишина Б., Долішнього М., Дорогунцова С., Мельник Л., Сахаєва В., Синякевича І., Туниці Ю., Шевчука В., де ґрунтовно розглядаються, зокрема, економічні інструменти екологічної політики.

Важливе значення має історіографія досвіду промислово розвинених країн у сфері охорони довкілля, раціонального природокористування, вирішення екологічних проблем у різних галузях економіки. Серед них можна виділити праці американських дослідників Арнольда Ф., Бомола В. (автора всесвітньо відомої праці “Теорія екологічної політики”), присвячені економічним та правовим аспектам державної політики США щодо захисту довкілля, Фостера С. з проблем співвідношення приватизації, суспільної власності та регулювання природних монополій, російського вченого Писарева В. з екологічної безпеки як важливого компоненту національної безпеки США, українського дослідника Костика В. з проблем екологічного розвитку посткапіталістичного суспільства тощо.

На сучасному етапі існують декілька течій обраної теми. Перші спроби наукового розгляду проблеми майбутнього було зроблено в рамках течії, що отримала в науці назву «російський космізм» і об'єднувала погляди ряду вчених, які проживали на території Російської імперії. Початок цьому напрямку наукової думки, як прийнято вважати, було покладено утопічним романом В.Ф. Одоєвського «Незакінчена утопія 4338 рік. Петербурзькі листи», що побачив світ в 30-х роках XIX ст. Російський космізм обґрунтовує ідею єдності людей не з ідей соціального, політичного, ідеологічного порядку, а виходячи з ідей соціально-екологічних, виносячи на перший план ставлення людей до природи, їх взаємодію. Російський космізм по суті відроджує ідею І.Канта про те, що світ стає визначеним у взаємній діяльності суспільства та природи, тобто людина довизначає світ своєю діяльністю, і закони світу такі, що вони стають повністю визначеними тільки у вільній творчій діяльності людей. У рамках цієї теоретичної течії була розроблена концепція природно-історичного тіла (В.В. Докучаєв), складено прообраз першого глобально-екологічного прогнозу (М.І. Умов), висунуто вихідні положення теорії ноосфери (В.І. Вернадський), проведено розмежування між антропоцентризмом та антропокосмізмом - філософською концепцією що розвиває комплекс уявлень про гармонічне співіснування людини та всесвіту, про їх своєрідну взаємозалежність та взаємопроникність, а також про шляхи досягнення такого стану (М.Г. Холодний), виявлена залежність поведінки людини та «космічною активністю» (О.Л. Чижевський). Багато з цих напрацювань і сьогодні активно використовуються соціально-екологічною наукою, а теорія біосфери та ноосфери В.І. Вернадського лежить в її основі. Серед інших положень значний інтерес викликають ідеї одного з засновників теоретичної космонавтики К.Е. Ціолковського, погляди якого на майбутнє взаємовідносин суспільства та природи було викладено в його «космічній філософії». Подібних поглядів притримується і сучасний молдавський вчений А.Д. Урсул (передбачається перебазування в космос не лише найбільш шкідливих з екологічної точки зору виробництв, але й багато іншого, оскільки умови космосу виявляться більш природними для їх широкомасштабного розвитку, в той час як на Землі існує ряд обмежень). Більш цікавим є підхід російського філософа М.Ф. Федорова, який створив «філософію спільної справи», де в контексті космічної тематики розробляв глобально-екологічні проблеми в виразах «гігієнічне питання», «санітарно-харчове питання», «метеорологічне управління».

Серед найбільш відомих представників ще однієї течії, екопесимізму (течія яка стоїть на тому що людство створило таку цивілізацію, якою не може керувати, і яка рано чи пізно покладе край всім життєвим формам на планеті), можна назвати прізвища О. Тофлера, Е. Фрома, Дж.Мак-Дермота, Ж. Еллюля, Г. Мюлера, Б. Скінера та інших. Одним з засновників цього напрямку по праву вважають американського футуролога О. Тофлера. В роботі «Шок від майбутнього», що набула широкої популярності, він робить висновок про те, що людство створило цивілізацію, яку само не може зрозуміти, і розвиток якої воно нездатне контролювати. Причиною цього він називає панування індустріальних технологій, які не управляються людиною, а керують нею. Крайню позицію в екопесимізмі виражає французький футуролог Е. Мюрез, який в своїй роботі «Заповіт для майбутнього світу» найкращим способом вирішення сьогоднішніх екологічних проблем людства вважає обмін «помірними» ядерними ударами. Після такого «невеликого» ядерного конфлікту різко зменшиться населення планети і, тим самим, автоматично зникнуть проблеми з перенаселенням, нестачею природних ресурсів, продуктів харчування і т.п.

Технооптимістична течія представлена іменами таких визначних вчених, як У. Ростоу, Дж. Гелбрейт, Р. Арон, З. Бжезинський, Д. Бем, Б. Гаврилишин та іншими. Визнаючи, що з розвитком та якісними змінами в продуктивних силах людства повинна відбутись і зміна характеру соціоприродних відносин, вони саме у прискореному прогресі науки та техніки і відповідних трансформаціях існуючих соціальних систем вбачають головну передумову подолання загрози глобальної екологічної кризи. Практично всі прихильники технооптимізму вважали, що саме поєднання досягнень сучасної науково-технічної революції та ринкової економіки, при певній кореляції системи цінностей та соціальних пріоритетів, є основою виходу з глобальної екологічної кризи.

В футуристичних концепціях кінця XX ст. проблема вирішення проблем у взаємовідносинах суспільства та природи часто корелюється з питаннями вибору стратегій соціального розвитку. За цим критерієм у сучасній західній соціальній екології можна виділити такі основні напрямки:

1) консервативний (неоконсервативний);

2) ліберальний (неоліберальний);

3) радикальний (правий та лівий).

Різке погіршання стану довкілля в останні десятиріччя зумовило появу нового напрямку в рамках пошуку шляхів переходу до сталого розвитку - екологічної економіки. Екологічна економіка - це трансдисциплінарний підхід, деяке інтелектуальне поле, в якому вивчається взаємодія екологічних та економічних систем в найширшому аспекті з метою розвитку глибокого розуміння законів цілісної системи "природа - суспільство" і створення засад політики. Проблемами формування засад екологічної економіки, створення ефективного організаційно-економічного механізму природокористування, зокрема методології визначення екологічних витрат займаються такі відомі українські та зарубіжні вчені: С. Бобильов, О. Веклич, Б. Данилишин, Л. Гринів, Л. Мельник, І. Синякевич, Ю. Стадницький, Ю. Туниця, І. Глазиріна, І. Потравний, Г. Дейлі, Р. Костанза та ін.

Отже, в умовах незалежної національно-державної розбудови України відбувається закономірна активізація політологічних досліджень різних напрямів політичного та соціально-економічного реформування українського суспільства, методологічних проблем модерного політологічного аналізу. Але проблеми екологічної політики в цих працях, на жаль, не знаходять належного відображення. А розглянувши основні, найбільш показові, концепції майбутнього у взаємовідносинах суспільства та природи, ми можемо зробити висновок про те, що існує певна кореляція між цілями суспільного та соціального розвитку, що описується основним законом соціальної екології.

2. Аналіз екологічний руху

2.1 Світові екологічні організації та дослідження

В світі існує велика кількість екологічних організацій різного спрямування. Починаючи від розгляду однієї проблеми, закінчуючи широким спектром питань, які хвилюють суспільство. Тому, вбачаю за необхідне навести перелік даних організацій.

Перелік найвідоміших екологічних організацій:

1. Ініціатива Хартія Землі

Ініціатива Хартія Землі - це колективна назва надзвичайно різноманітної глобальної мережі людей, організацій і закладів, які беруть участь у розповсюдженні та втіленні морально-етичних норм і принципів Хартії Землі.

Ініціатива представляє масштабний добровільний рух громадянського суспільства. Серед його учасників провідні міжнародні заклади, національні уряди та їхні заклади, університетські асоціації, неприбуткові недержавні організації, місцеві спільноти, муніципалітети, різноманітні конфесійні групи, школи, ділові кола, а також тисячі приватних осіб.

Цілі:

Ознайомити світову спільноту з Хартією Землі та поширювати розуміння її всебічного етичного бачення.

Сприяти схваленню та офіційному визнанню Хартії приватними особами, організаціями та Організацією Об'єднаних Націй.

Сприяти застосуванню Хартії Землі як офіційного довідника і втіленню її принципів громадянським суспільством, діловими колами та урядами.

Заохочувати і підтримувати застосування Хартії у навчальних цілях у школах, університетах, релігійних спільнотах, місцевих спільнотах, тощо.

Сприяти визнанню і застосуванню Хартії Землі в якості документа «м'якого» закону.

Стратегічні завдання:

Сприяти зростанню глобальної мережі прибічників і партнерів Хартії Землі за співпраці з радниками, партнерськими організаціями та робочими групами.

Розробляти та розповсюджувати високоякісні інформаційні та навчальні матеріали серед різноманітних цільових груп, які охоплюють мільйони людей.

Перекладати найважливіші матеріали Хартії Землі на найпоширеніші мови світу.

Створювати веб-сайти Хартії Землі в усіх країнах у співпраці з ключовими особами та організаціями.

Сприяти розповсюдженню бачення Хартії Землі у визначних місцевих, національних та міжнародних подіях та заохочувати приватних осіб та організацій до використання цінностей Хартії у сферах їхньої діяльності.

Пов'язувати Хартію Землі з важливими міжнародними ініціативами та процесами таким чином, щоб її етична основа могла бути використана як керівництво при вирішенні таких нагальних питань, як зміна клімату, втрата біорізноманіття, Цілі Розвитку Тисячоліття, продовольча безпека та розв'язання конфліктів.

Організовувати навчальні програми, які б сприяли прийняттю та застосуванню Хартії Землі в різноманітних сферах.

Розробляти рекомендації та інструменти, щоб допомагати організаціям, діловим колам та місцевим спільнотам використовувати Хартію Землі для оцінки прогресу на шляху до сталого розвитку.

2. Всесвітній фонд природи (англ. World Wide Fund for Nature).

Міжнародна неурядова організація, що займається збереженням природи, дослідженнями та відновленням природного середовища. Офіційна назва організації була змінена з World Wildlife Fund на World Wide Fund for Nature, проте попередня назва залишається офіційною в багатьох країнах.

Це найбільша незалежна природоохоронна організація у світі, що має біля 5 млн. працівників та добровольців по всьому світу, працюючи в понад 120 країн. Щорічно WWF здійснює понад 1200 екологічних проектів, привертаючи увагу мільйонів людей до проблем охорони довкілля і їхнього рішення. Організація існує на добровільних внесках, приблизно 9% її бюджету поступає від приватних пожертв.

Місія WWF - запобігання наростаючій деградації природного середовища планети і досягненні гармонії людини і природи. Головна мета - збереження біологічної різноманітності Землі. Символ Усесвітнього фонду дикої природи - гігантська панда.

3. Грінпіс (Greenpeace)

Грінпіс - англ. Greenpeace, що означає «зелений світ» - міжнародна природоохоронна організація, заснована 1971 року в Канаді.

Основне завдання організації - сприяти екологічному відродженню та привертати увагу людей та владу до збереження природи.

Фінансування організації - виключно із пожертв людей, не байдужих до збереження природи. Грінпіс не приймає фінансування бізнесу, влади та політичних партій.

Популярність Грінпіс набув після багатьох акцій, спрямованих на збереження довкілля.

4. Фонд Чарльза Дарвіна.

Фонд Чарльза Дарвіна (ісп. Fundaciуn Charles Darwin, англ. Charles Darwin Foundation) - природоохоронна організація, заснована в 1959 році під патронажем ЮНЕСКО і МСОП.

Метою фонду є збереження екосистем Галапагоських островів.

Фонд керує Дослідницькою станцією Чарльза Дарвіна на острові Санта-Крус, де проводяться наукові дослідження та організовані освітні курси по збереженню природи.

Станція має штат біля 100 дослідників, викладачів, добровольців та інших працівників зі всього світу.

Фонд підтримує тісні контакти з урядом Еквадору та адміністрацією Національного парку Галапагос з метою підтримки заходів по збереженню природи островів.

Штаб-квартира фонду зараз знаходиться в місті Пуерто-Айора на Галапагоських островах.

5. Рух борців за добровільне вимирання людства як біологічного виду.

Рух борців за добровільне вимирання людства як біологічного виду являє собою дуже специфічну організацію, згідно з їх ідеологією та цілями.

Рух борців за добровільне вимирання людства як біологічного виду, більш відоме як VHEMT (англ. Voluntary Human Extinction Movement) - міжнародний громадський екологічний рух, який виник у 1991 році в США в місті Портленді, метою якого є вирішення існуючих екологічних проблем, шляхом знищення біологічного виду Homo sapiens через добровільну відмову від народження дітей.

Гаслом руху є «Жити довго і щасливо вимерти» (англ. “May we live long and die out”). Рух не пропагує вбивства, самогубства, масову стерилізацію та інші насильницькі методи, замість цього пропонується відмовитися від подальшого відтворення людського роду.

Рух має три рівні підтримки:

Волонтери (англ. volunteers) - люди, що розділяють цілі руху і зважилися не мати дітей (або не мати більше дітей крім вже наявних).

Прихильники (англ. supporters) - люди, які не вважають, що вимирання людства необхідно, але тим не менш є прихильниками контролю чисельності людства і відмовилися з цієї причини від народження нових дітей.

Потенційні прихильники організації.

VHEMT не розглядає себе як організацію, оскільки не має ніяких власних структур. Це просто рух, представлений міжнародною інтернет-сторінкою. Таким чином, офіційного представництва рух не має.

6. Інститут проблем екології і еволюції імені О. М. Сєверцова РАН.

Інститут проблем екології і еволюції імені О. М. Сєверцова (рос. Институт Проблем Экологии и Эволюции имени А. Н. Северцова) - науково-дослідний інститут Російської Академії Наук, що займається проблемами загальної і окремої екології тварин, біорізноманіття, поведінки і еволюційної морфології тварин, що також розробляє рекомендації по охороні природи.

Інститут був створений в 1934 році на базі Лабораторії еволюційної морфології, заснованої відомим російським вченим, академіком Олексієм Миколайовичем Сєверцовим, який і був його першим директором.

Інститут координує дослідження в рамках трьох Федеральних програм з біологічного розмаїття:

Основи моніторингу біорізноманіття

Збереження рідкісних та зникаючих видів рослин і тварин та видів, що мають ресурсне забезпечення

Оцінка наслідків впливів чужорідних видів на структуру, продуктивність і біорізноманіття екосистем Росії

Дані, отримані в інституті, широко використовуються в сільському, мисливському, лісовому та рибному господарстві, медицині, охороні природи та ін. Ці дані є основою для раціонального використання та збереження природних ресурсів та екосистем Землі.

Значна увага, наразі, приділяється змінам клімату. Різні регіони світу є дуже близькими до межі, за якою їх очікуватиме спустошене довкілля, а також соціальні та економічні зміни. Таким є висновок нового дослідження Всесвітнього фонду природи та компанії Allianz.

Часто глобальне потепління сприймається як щось схоже на постійний потік води з кранів наших ванних кімнат, де температура зростає поступово й під контролем легких рухів руки.

Однак, дослідження найуразливіших куточків планети `Major Tipping Points in the Earth's Climate System and Consequences for the Insurance Sector' стверджує, що зміни, викликані глобальним потеплінням, ймовірно, будуть непередбачувані й неочікувані, і можуть викликати величезні соціальні та екологічні проблеми, а також коштуватимуть світу сотні мільярдів доларів.

Без термінових дій у боротьбі зі зміною клімату підняття рівня моря на Східному узбережжі США, перехід до посушливого клімату у Каліфорнії та вимирання лісів Амазонки через все частіші засухи, ймовірно, завдасть шкоди сотням мільйонів людей, а збитки сягнуть сотень мільярдів доларів.

Дослідження показує, наскільки близько світ наблизився до критичної межі.

“Якщо ми не розпочнемо активно протидіяти зміні клімату, ми опинимося перед небезпекою катастрофічних та спустошливих змін“, - говорить Кім Карстенсен, керівник кліматичної ініціативи Всесвітнього фонду природи. “Досягнення межі означає втрату чогось назавжди. Це має бути сильним аргументом для світових лідерів погодити ефективну та обов'язкову для виконання угоду в Копенгагені у грудні“.

Відповідно до дослідження, проведеного Tyndall Centre, наслідки переходу через межу для життя людей та світової економіки до цього часу були недооцінені. Дослідження акцентує увагу на регіонах, де значні негативні наслідки можуть очікуватися вже в першій половині століття.

Allianz намагається враховувати зміну клімату в діалозі зі своїми клієнтами на ранніх етапах. Це дозволяє вчасно використовувати запобіжні засоби й разом розробляти підходи до страхового захисту, й для існуючих активів, й для майбутніх проектів, які знаходяться під впливом зміни клімату, наприклад, проектів в альтернативній енергетиці, водопостачанні, проектів будівництва дамб та захисту від втрати врожаю.

Світові температури вже піднялися щонайменше на 0.7 градусів Цельсія. Глобальне потепління понад 2-3 градуси в другій половині століття є дуже вірогідним, якщо до 2015 року не буде вжито чітких радикальних й ефективних заходів зі зниження викидів парникових газів.

Танення льодовиків Гренландії та західної Антарктики може призвести до негативного сценарію, який передбачає можливість підняття рівня океану на 0,5 м до 2050 року. За оцінками, це призведе до того, що вартість активів в 136 великих портових мегаполісах, які опиняться під загрозою, сягне близько 25 мільярдів американських доларів.

На північно-східному узбережжі США рівень моря може піднятися на 0,65 м, що викличе загрозу для активів вартістю від 1.35 до 7.4 мільярдів американських доларів.

Річні збитки від пожеж в Каліфорнії зростуть в десятки разів й досягнуть 2.5 мільярдів американських доларів на рік в 2050 й 14 мільярдів американських доларів на рік в 2085.

70 відсотків працюючого населення Індії може зазнати ризиків повені. Збитки від повеней, за оцінками, досягнуть 40 мільярдів американських доларів на десятиріччя вже в середині століття.

При негативному розвертанні подій знищення Амазонських лісів може сягнути 70% до кінця століття внаслідок значного зростання частоти посух в регіоні. Наслідки включатимуть втрату біорізноманіття та зростання викидів вуглецю в атмосферу. Збитки сягнуть 9 мільярдів американських доларів.

“Дослідження показує, як швидко ми наближаємося до небезпечних та незворотних рівнів глобального потепління, - продовжує Кім Карстенсен. - Економічні наслідки негативного сценарію є абсолютно непомірними. Тим не менш, ми ще маємо можливість уникнути найгіршого, й дослідження показує, наскільки терміново потрібно почати діяти. Сильна кліматична угода в Копенгагені в грудні є найкращим, якщо не єдиним, шансом уникнути найгірших наслідків спустошливої зміни клімату”

"Страхова галузь отримала уроки в результаті вагомих втрат, спричинених ураганами (Andrew в 1992, Ivan в 2004 та Katrina в 2005). Кращі моделі дозволять людям зрозуміти частоту та силу природних катастроф. Однак, хороших моделей не достатньо для захисту клімату, - пояснює Michael Bruch, з компанії Allianz Global Corporate & Specialty. - Людський фактор відіграє дедалі вагомішу роль в зменшенні ризиків природних катастроф завдяки підходам до управління ризиками та боротьбі з антропогенними причинами зміни клімату.”

Також слід звернути увагу на дослідження з ціллю розширення спектру наших знань про світовий океан.

XX століття називають періодом міжнародних досліджень Океану. В першій його половині було організовано численні експедиції до полярних областей, мережа стаціонарних спостережень, науково-дослідні установи з вивчення Світового океану.

У другій половині XX ст. міжнародні дослідження стають масштабнішими. В 1957-1959 рр. спостереження в різних частинах Світового океану ведуть 70 науково-дослідних суден з різних країн світу. В 1964 р. розпочалася Міжнародна програма глибоководного буріння дна Світового океану. Результати досліджень дали змогу розширити знання про будову дна, розвиток морських організмів і переміщення водних мас. У 60-х роках досліджувалися якість води і чинники, що впливають на неї, а також біологічні ресурси, засоби господарського використання ресурсів моря, океанічне дно.

У 80-90-х роках діють міжнародні програми, за якими досліджуються взаємодія океану і атмосфери, розвиток берегів, забруднення морської води тощо. В усіх програмах брали участь і українські вчені.

Нині діє кілька міжнародних океанографічних організацій, які об'єднують зусилля вчених різних країн світу, координують їхню роботу з дослідження Світового океану. Це - Міжнародна океанографічна комісія, Міжнародна рада з вивчення морів та ін.

На сучасному етапі розвитку суспільства проблема вивчення Світового океану - одна з найважливіших. Вона потребує міжнародного співробітництва, особливо в напрямі використання ресурсів Світового океану, охорони його вод від забруднення.

У серпні 2010 відбувалося наймасштабніше вивчення світового океану. У ході десятирічного проекту за участі 360 дослідників у світовому океані нарахували 230 тисяч раніше невідомих видів живих істот.

Звіт про проект Опис морського життя (Census of Marine Life), який був початий в 2000 році, опублікований у журналі PLoS ONE. У жовтні вчені представлять докладні і остаточні результати дослідження.

У процесі перепису вчені зафіксували багато невідомих раніше видів.

Так, наприклад, глибоководна риба-дракон має зуби на язиці. Як наголошується на сайті дослідників, вона могла бути небезпечною, якщо б не була розміром з банан.

Вчені також отримали знімки медузи, яка мешкає на глибині близько 800 метрів і вміє за допомогою біолюмінесценції сигналізувати про напад хижаків.

Автори проекту стверджують, що на кожен відомий науці вид мешканців морів і океанів припадає чотири невідомих.

Кожен рік дослідники фіксують 100 нових видів риби, і в лютому їх загальне число становило 16 764. За підрахунками авторів проекту, всього в морях і океанах мешкає 22 тис. видів риб.

"По завершенню проекту Опис морського життя, після десяти років нашої напруженої роботи, більшість мешканців океанів залишаються незафіксованими і неназваними. Однак це не поразка, а важливий й вражаючий початок", - заявила Ненсі Ноултон, біолог зі Смітсонівського інституту, керівник дослідження коралових рифів у рамках проекту.

Далі, вважаю за необхідне розглянути заходи та дослідження спрямовані на рекультивацію землі.

Цілі органічного землеробства:

- створення життєздатної системи ведення господарства

- підвищення рівня біологічного розмаїття

- покращення санітарного стану ґрунту, рослин, тварин та підтримання балансу між ними

- виробництво продукції високої якості, яка не шкодить навколишньому середовищу, здоров'ю людини, тваринам

Принципи органічного землеробства:

- планування та організація біологічних процесів, які базуються на екосистемах з використанням їх внутрішніх природних ресурсів

- використання живих організмів і механічних методів виробництва

- виключення використання ГМО та іонізуючої радіації

- не використання хімічно синтезованих речовин та мінеральних добрив

- підвищення біологічної активності ґрунтів

- підтримка здоров'я рослин, вибором відповідних видів і різновидів, стійких до шкідників і хвороб, відповідними сівозмінами, механічними і фізичними методами

- виключення речовин і технологій, які могли б вводити в оману щодо справжньої природи продукту

Дбайливе ставлення до навколишнього середовища та професійне застосування агротехнічних методів вирощування сільськогосподарських культур призводить до високих кількісних і якісних показників продукції.

Президент Рузвельт говорив: «Природа дає нам повторне попередження наслідком пилових бур, повені і засух, щоб ми діяли, поки ще є час, якщо ми хочемо для себе і нащадків зберегти натуральне джерело нормального життя. Досвід показав, що розумне використання природних багатств повинно стати практикою, розрахованою на далеку перспективу. Повені, засухи, пилові бурі - це, по суті, маніфестація відказу природи подальше терпіти зловживання в ході розробки її областей.»

Що має засвоїти кожний органічний землероб в першу чергу - це як працювати за одно з природою, а не проти неї.

Значної уваги трагічне землеробство надає участі комах та рослин у дозріванні корисних агрокультур. Відомим дослідником цієї області є громадянин Російської Федерації Микола Курдюмов. Для прикладу наведемо сторінку з його книги Николай Курдюмов "Умный огород в деталях", сторінка 95:

«1. Не уживаются вместе:

а) растения одинаковой высоты и лопушистости, если посажены очень тесно;

б) представители одного семейства, то есть, родственники. Это естественно: хочется одного и того же, и выбрасывается похожее. У нас тоже самые плохие друзья - часто родственники. Особенно ссорятся друг с другом зонтичные, кроме моркови: укроп, петрушка, сельдерей, пастернак, любисток, кинза.

2. Угнетают всех без исключения фенхель и полынь.

3. Луки и чеснок агрессивны по отношению к бобовым и капустным.

4. Моркови, свекле, огурцам, томатам, в основном, все - без разницы.

5. Салат и шпинат выделяют вещества, активизирующие корни других растений, и притеняют почву. Помощники и кормильцы!

6. Защищают всех от вредителей: фасоль, петрушка и губоцветные травы: мелисса, базилик (реган), чабер, тимьян, котовник, иссоп, майоран. А также, здорово украшающие огород цветы: календула, настурция, бархатцы. Лук и чеснок гасят грибковые болезни.

7. Кукуруза и подсолнух осеняют всех тенью, защищают от ветра и создают хороший микроклимат.

Т.Ю. Угарова приводит некоторые пары, хорошо помогающие друг другу противостоять вредителям. Эти культуры нужно, в основном, помещать в соседних рядах.

Морковь - лук защищают друг друга от морковной и луковой мухи.

Капуста - сельдерей вместе лучше противостоят злой судьбе, сельдерей отпугивает белянок. Его сажают между капустинами, и он разрастается после того, как капусту уберут. Подходит ранняя капуста, брокколи, ранняя цветная.

Огурцы и укроп отлично уживаются на одном месте.

Помогают друг другу базилик и помидоры.

Хорошо соседствуют в одном ряду кольраби и салат, последний убирают раньше, чем кольраби.

Отлично себя чувствуют и плодоносят до холодов огурцы, плетущиеся по кукурузе или подсолнухам.

Фасоль уживается рядом с огурцами и помидорами.

Редиску хорошо посеять там, где позже будут цуккини, кабачки и другие поздние овощи.

Но, это уже вопрос совмещения во времени.»

2.2 Глобальні програми екологічного спрямування

Однією з найрозповсюдженіших програм є Година Землі.

Година Землі (англ. Earth Hour) - щорічна міжнародна подія започаткована WWF (World Wide Fund for Nature, Світовим фондом дикої природи), котра проводиться останньої суботи березня, і закликає господарства та комерційні установи вимкнути їх необов'язкове світло та електричні пристрої на одну годину, щоб стимулювати зацікавлення до потреби протидіяти зміні клімату. Вперше подія була організована Світовим фондом дикої природи Австралії та виданням The Sydney Morning Herald у 2007 році, та отримала світову підтримку у 2008.

Наступна Година Землі відбудеться у суботу, 26-го березня 2011 року.

Година Землі 2008

Зважаючи на те, що Годину Землі підтримали 35 провідних міст (Нью-Йорк, Чикаго, Мадрид, Барселона, Лондон, Токіо, Берлін, тощо) всього світу а також більше 400 інших міст, Година Землі 2008 була успішною, і відзначалася на всіх 7 континентах. Визначні пам'ятники усього світу вимкнули необов'язкове освітлення із нагоди Години Землі, серед них Empire State Building (Нью-Йорк), Sears Tower (Чікаго), Golden Gate Bridge (Сан-Франциско), Bank of America Plaza (Атланта), Sydney Opera House (Сідней, Австралія), Wat Arun Buddhist Temple (Бангкок, Таїланд), Колізей (Рим, Італія), Королівський палац (Стокгольм, Швеція), Лондонський City Hall (Англія), Space Needle (Сієтл), CN Tower (Торонто, Канада). Офіційний веб-сайт події, earthhour.org, отримав більш, ніж 6.7 мільйонів унікальних відвідувачів у тиждень, котрий залишався до проведення події. Інші веб-сайти також взяли участь, зокрема домашня сторінка пошуковика Google «потемніла» у день, коли відбувалася Година Землі.

Відповідно до онлайн-опитування Zogby International 36 мільйонів жителів США взяли участь у Годині Землі 2008, і приблизно 50 займалися тим самим у всьому світі. Опитування також показало 4-відсотковий зріст зацікавлення питаннями навколишнього середовищ та зміни клімату одразу по закінченні події.

Година Землі 2009

Міста України разом з усім світом підтримають глобальний заклик до рішучих дій у боротьбі зі зміною клімату. 28 березня 2009 о 20:30 Київ, Одеса та Рівне, як і близько 700 міст світу вимкнуть світло на одну годину. Година Землі, - символічний акт всесвітньої єдності перед обличчям однієї з найважливіших проблем сучасності - глобального потепління.

"Дуже важливо, щоб Київ взяв участь у Годині Землі 2009 і виступив символом приєднання України до акції і до світової спільноти. Крім того, вся увага українців зосереджена на столиці, яка своїм прикладом може залучити інші міста країни до всесвітньої акції ", - прокоментував Андреас Бекмен, зам. директора Дунай-Карпатської програми WWF.

«Мешканці Києва виявилися найактивнішими Інтернет користувачами і становлять більше половини відвідувачів веб-сайту Години Землі. Створюються блоги, розміщуються банери, інформація про найбільшу добровільну акцію передається з всесвітньої мережі від людини до людини, чого ми і хотіли домогтися», - заявив координатор акції Година Землі в Україні Андрій Білоконь.

Година Землі 2011

У суботу, 26 березня о 20:30 люди по всьому світі вимкнуть світло на одну годину, Годину Землі, щоб показати необхідність об'єднаних дій для боротьби зі зміною клімату.

Сміливо, просто та легко, Година Землі 2011 має на меті продемонструвати урядам країн світу, бізнес організаціям та людям, що дії проти глобального потепління не тільки необхідні, але й можливі.

Цього року "Година Землі" - це більше, ніж година! Ми повинні діяти щодня, роблячи невеликі кроки назустріч майбутньому без зміни клімату, майбутньому, у якому всі забезпечені природними ресурсами, майбутньому, у якому людина живе в гармонії з природою!

Світ не може більше чекати; і перший крок такий же простий, як вимкнути світло.

3. Екологічна політика України

3.1 Міжнародна співпраця України у галузі охорони навколишнього природного середовища

екологічний охорона середовище енергія

Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки для життєдіяльності людини - невід`ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.

Міжнародна екологічна співпраця в галузі охорони довкілля розпочалася в 50 - 60 роках, коли були досягнуті і підписані перші угоди про охорону Світового океану від забруднень нафтопродуктами, охорону природи й природних ресурсів. Протягом останніх 40 років під егідою ООН було створено десятки органів, центрів і програм з охорони довкілля:

- 1970р. - Міжнародна програма МАБ („Людина і біосфера”);

- 1972р. - ЮНЕП (Програма міжнародної співпраці з проблеми природного середовища);

- ВООЗ (Всесвітня організація охорони здоров'я);

- МКОСР(Міжнародна комісія з охорони довкілля та розвитку);

- ЮНІСЕФ (Дитячий фонд ООН)4

АМО (Всесвітня метеорологічна організація) та інші.

У міжнародному співробітництві з охорони навколишнього середовища наша держава посідає одне з вагомих місць. Будучи членом ООН, Україна є суверенною стороною 18 міжнародних угод з питань екології, бере участь у 20 міжнародних конвенціях, а також понад 10 двосторонніх угодах, виконує міжнародні зобов'язання з охорони навколишнього середовища. Українська держава з перших днів незалежності активно співпрацює у міжнародних природоохоронних заходах та реалізації екологічних програм і проектів. Так, відповідно до Закону «Про природно-заповідний фонд України» від 26 листопада 1993 року видано Указ Президента України «Про біосферні заповідники», яким затверджено перелік біосферних заповідників в Україні, що внесені Бюро міжнародної координаційної ради з програми ЮНЕСКО «Людина та біосфера» до міжнародної мережі біосферних заповідників. Станом на листопад 1993 р. таких заповідників було три: Асканія-Нова (Херсонська область), Чорноморський (Херсонська, Миколаївська області), Карпатський (Закарпатська область). Міністерству закордонних справ України і Академії наук України доручено підготувати матеріали, необхідні для підписання угоди з Республікою Польща та Словацькою Республікою про створення міжнародного біосферного заповідника «Східні Карпати».

Міжнародне співробітництво у галузі охорони навколишнього природного середовища посідає одне з важливих місць у зовнішньополітичному курсі України. Україна підписала 44 двосторонні міжнародні угоди і договори, насамперед із сусідами Білоруссю, Грузією, Молдовою, Росією, Словаччиною та Польщею. Меморандуми про взаємопорозуміння щодо співробітництва в галузі охорони довкілля підписані з Австрією і Фінляндією. Угода про співробітництво в галузі охорони довкілля укладена урядом України з урядом Ізраїлю; про співробітництво в галузі ядерної безпеки і захисту від радіації - з урядами Фінляндії, Австрії та Росії. Динамічно розвивається співробітництво в галузі охорони довкілля, національних парків і біорізноманіття, раціонального використання природних ресурсів, управління водними ресурсами, токсичними відходами, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - з Данією, Нідерландами, США. Міжнародне співробітництво в галузі ядерної та радіаційної безпеки здійснюється Україною з МАГАТЕ і Європейським Союзом у рамках програми ТАСIS, а також на двосторонній основі - з США, ФРН, Канадою, Швецією та Японією. Україна підписала Меморандум про співробітництво урядів України та Канади з питань зміни клімату, а також Протокол про співробітництво з питань зміни клімату з Нідерландами і почала впровадження трьох спільних проектів.

Україна є суверенною стороною 26 багатосторонніх міжнародних договорів та 3 протоколів у галузі охорони довкілля. Готується підписання, ратифікації та приєднання ще до 20 міжнародних конвенцій, протоколів і угод. Україна (в особі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України) брала активну участь у розробці Орхунської конвенції, Картахенського протоколу про біобезпеку до Конвенції про біологічне різноманіття 1992 р., Протоколу про воду і здоров'я до Конвенції про охорону і використання транскордонних водотоків і міжнародних озер 1992 р., Протоколу про скорочення викидів азоту, легких органічних сполук, Протоколу про важкі метали до Конвенції про транскордонне забруднення повітря на великі відстані.

Україна є членом провідних міжнародних організацій, діяльність яких пов'язана із вирішенням глобальних чи регіональних проблем, охорони довкілля (ЮНЕП, ЮНЕСКО, ВООЗ та ін.). Україна бере активну участь у діяльності Європейської Економічної Комісії, насамперед, її Комітету з екологічної політики.

З 1995 року Україна, як відомо, є членом Ради Європи - однієї з найвпливовіших організацій, в діяльності яких питання охорони навколишнього середовища займають важливе місце. Входження України до європейських політичних і економічних структур є одним із пріоритетних напрямів зовнішньої політики України на сучасному етапі. Програма міжнародного співробітництва з ЄС у галузі охорони довкілля передбачає гармонізацію національного законодавства із законодавством ЄС і, зокрема, підходів до створення системи національних екологічних стандартів, впровадження екологічно чистих технологій, ресурсо- та енергозаощадження, гармонізацію системи аналітичних вимірів і оцінку стану навколишнього середовища.

Україна була активним учасником Всесвітньої зустрічі глав держав та урядів в Ріо-де-Жанейро (1992 р.) та Йоганнесбурзі (2002 р.), підписала прийняті там програмні документи та реалізує їх на національному рівні.

Важливою подією, що стимулювала розвиток міжнародного права навколишнього середовища на європейському рівні, стало прийняття Програми дій з охорони навколишнього середовища для Центральної і Східної Європи на Конференції міністрів охорони навколишнього середовища (Люцерна, Швейцарія, 28-30 квітня 1993 р.). Такі конференції стали традиційними. Вони відбувалися у 1995 році в Софії (Болгарія), у 1998 році - в Орхусі (Данія). У 2003 році в Києві працювала конференція «Довкілля для Європи», що свідчить про високий міжнародний авторитет України в галузі охорони довкілля.

Україна як член ООН є суверенною стороною багатьох міжнародних природоохоронних угод і разом з іншими країнами світу продовжує активно працювати над завданнями щодо врятування нашої планети від екологічного лиха.

Світовий банк і його складовий Інститут Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР) звернувся до фінансування природоохоронних заходів в 1969 р. Тоді ж був створений спеціальний відділ з охорони природи. З того часу банк відігравав важливу роль у цій сфері, а до середини 1990-х років він уже фінансував багато проектів, які мають природоохоронну компоненту з суто природоохоронними цілями: відновлення лісових масивів, управління водними ресурсами, боротьбу з забрудненням.

Велика організація, якою є МБРР, спочатку створена для забезпечення економічного зростання, логічно дійшла до того, що охорона навколишнього середовища як на рівні регіону, так і в глобальному аспекті стала одним із пріоритетних напрямів його діяльності.

На верхньому рівні формування інвестиційної політики МБРР визначає пріоритетні проблеми в галузі охорони навколишнього середовища. До них належать: руйнування природного середовища проживання; деградація земель; деградація і вичерпання ресурсів свіжої води; міське, промислове і сільськогосподарське забруднення; глобальні проблеми (скорочення різноманіття біологічних видів, виснаження озонового шару, інші форми змін в атмосфері, які створюють умови для глобального потепління та ін.).

Інтеграція України в систему світового господарства дозволяє сподіватися, що вона попадає в орбіту діяльності МБРР. У зв'язку з цим потребує удосконалення технологія виділення коштів під конкретний проект. Самі по собі пріоритети сформульовані досить абстрактно і являють собою вершину піраміди. Кожному пріоритету відповідає деякий набір проблем. Цей етап вибору зветься ідентифікацією пріоритетної проблеми.

На наступному етапі виявляються прямі і побічні причини, які породжують розглянуті проблеми. Потім розглядаються можливі напрями втручання і загальна проблема інвестицій. На заключному етапі аналізу виявляються норми і джерела фінансової допомоги.

Конкретні приклади найбільш важливих програм: організація управління захистом навколишнього середовища і використання природних ресурсів на Філіппінах, охорона природи Середземноморського регіону, захист тропічних лісів та ін.

Природоохоронна спрямованість так чи інакше торкається кожного проекту, який фінансується банком. Перш ніж виділяти кошти, МБРР в обов'язковому порядку проводить оцінку шкідливого впливу на навколишнє середовище щодо кожного проекту. Це необхідний елемент прийняття рішень з проектів, і від їх результатів залежить рішення банку. В недалекому майбутньому можливо МБРР вийде і на наш ринок.

Подальший розвиток міжнародного співробітництва передбачає: укладання та координацію виконання двохсторонніх угод про співробітництво в галузі охорони навколишнього середовища з сусідніми державами України та державами, співробітництво з якими відповідає національним пріоритетам (на сьогодні укладено понад 30 угод), ратифікацію та координацію виконання вимог регіональних і глобальних природоохоронних конвенцій, розробку національних планів щодо виконання вимог конвенцій, пріоритетних з національної точки зору, перш за все Рамкової Конвенції ООН про зміну клімату, Віденської Конвенції про охорону озонового шару, Конвенції ООН про збереження біологічного різноманіття, Конвенції про охорону та використання транскордонних водотоків і міжнародних озер, Конвенції про захист Чорного моря від забруднень та ін., координацію реалізації положень Пан-Європейської екологічної політики, розробленої в процесах "Довкілля для Європи", "Транспорт і довкілля", та координацію підготовки і проведення в 2003 році у Києві Пан-Європейської Міністерської конференції "Довкілля для Європи", розробку та реалізацію комплексу заходів, що випливають із стратегічного рішення про асоційоване членство в Європейському Союзі.

Отже, у міжнародному співробітництві з охорони навколишнього середовища наша держава посідає одне з вагомих місць. Україна є суверенною стороною 18 міжнародних угод з питань екології, бере участь у 20 міжнародних конвенціях, а також понад 10 двосторонніх угодах, виконує міжнародні зобов'язання з охорони навколишнього середовища. Україна є членом провідних міжнародних організацій, діяльність яких пов'язана із вирішенням глобальних чи регіональних проблем, охорони довкілля.