Оцінка стану заповідної справи в Рівненській області

Знаходиться в м.Березне Рівненської області. Заснований в 1979 році. Колекція нараховує 1150 видів дерев та чагарників, в тому числі 890 видів і форм деревних рослин. В основу розміщення деревних і чагарникових колекцій покладено поєднання ботаніко-географічного і систематичного принципів. В колекціях дендропарку найбільше видів за походженням із Китаю, Японії, Кореї (157 видів), Північної Америки (196), Европи (152), Далекого Сходу (100), Кавказу (48), Середньої Азії (54). Парк створений силами учнів та викладачів Березнівського лісового коледжу. Є місцем практики, базою екологічного виховання населення.Дендропарк знаходиться у м. Березне Рівненської області. У 1967 році створений Березнівський лісовий технікум. Восени 1968 року розпочались роботи по впорядкуванню прилеглої до майбутньої території технікуму площі (10 га). У 1979 році було виділено 29, 5 га для закладки дендропарку. В 1989 році дендропарку присвоєно статус загальнодержавного і внесено до природно-заповідного фонду України. В цьому ж році введений штатний розпис дендропарку. В основу розміщення колекцій деревних і чагарникових порід покладено поєднання ботаніко-географічного і систематичного принципів. Групування рослин здійснене по ботаніко-географічних зонах, а в межах зон - за систематичним принципом. Елементарною одиницею експозицій . чисті біогрупи дерев і чагарників одного виду.В межах ботаніко-географічних зон (ділянок) ці біогрупи розміщені з врахуванням їх естетичної цінності і загальної компоновки насаджень ландшафтного стилю, систематики їх за родами. Основними ботаніко-географічними зонами дендропарку є: 1.Ліси України; 2.Карпати; 3.Крим; 4.Кавказ; 5.Середня Азія; 6.Далекий Схід; 7.Сибір; 8.Американський регіон; 9.Японо-китайський регіон. Крім того, за систематичним принципом в парку створені дві ділянки: 1.Березовий гай та 2.Вербові.Окремо виділяється ділянка входу в дендрарій, де дерева і чагарники розміщені за декоративним принципом: ділянка „Червоної книги”, де висаджені рідкісні дерева і чагарники. Для кращого огляду композицій прокладено дорожню мережу загальною протяжністю біля 7 км. Нині в колекціях дендропарку нараховується в загальному 890 видів і форм деревних рослин, які належать до 49 родин і 132 родів. З них голонасінних - 110 (4 родини і 13 родів), покритонасінних - 780 (45 родин і 119 родів). За видами і формами розподіл рослин такий: голонасінні - 65 видів і 45 форм, покритонасінні - 676 видів і 104 форми. Найбільш багаточисленними родинами є: соснові - 48 видів і 9 форм, кипарисові -13 видів і 32 форми, кленові - 25 видів і 7 форм, березові - 44 види і 9 форм, букові - 16 видів і 3 форми, горіхові - 12 видів і 5 форм, розові - 201 вид, гортензієві - 40 видів і 3 форми, бобові - 28 видів і 6 форм, деренові - 14 видів і 2 форми, жимолостеві - 56 видів і 5 форм, маслинові - 47 видів і 8 форм, вербові - 34 види і 28 форм.Колекції парку за життєвими формами рослин розділяються так: дерев - 402 таксони, дерев-чагарників - 51 таксон, чагарникові - 414 таксонів, ліан - 23 таксони. Найбільша кількість видів, зростаючих в колекціях дендропарку, природно поширені в Китаї, Японії, Кореї (157), Північній Америці (196), Європі (153), на Далекому Сході (100), на Кавказі (48), Середній Азії (54).

10.2 Надслучанський регіональний ландшафтний парк

Надслучанський регіональний ландшафтний парк -- природоохоронна територія в Рівненській області, розташована в долині річки Случ. Інша назва парку «Надслучанська Швейцарія». Землі парку займають площу 17 тисяч га. Парк був створений в 2000 році. Існує легенда, що назва місцевості завдячує жінці. Ніби місцевий князь одружився на швейцарці, і коли її батьки приїхали в гості, на березі річки Случ вони вигукнули: «О, ця чудова Швейцарія!». А «Надслучанською» вона стала завдяки річці, в долині якої і розташована. Заповідна зона парку поєднує в собі 14 природоохоронних об'єктів (6 заказників, 7 пам'яток природи та 1 заповідне урочище). На території Надслучанського парку переважають типові для Полісся соснові і дубово-соснові ліси. У рослинному світі парку зростає 77 рідкісних видів рослин, 19 видів занесено до Червоної книги України. Це такі рослини як: полушник озерний, береза низька, декілька видів верб й ін.Багато тут і червонокнижних тварин: п'явка медична, дозорець-імператор, махаон, джміль моховий, жаба очеретяна, мідянка, лелека чорний, гоголь, скопа, глухар, журавель сірий. Зустрічаються в Надслучанському парку і регіонально-рідкісні види тварин: гагара, баклан великий, чапля велика біла, чапля руда, лебідь-шипун.

На обох берегах Случі, у районі сіл Більчаки (правий берег) і Маринин (лівий берег), у 1974 році в ході археологічної експедиції були виявлені два давньоруських городища ХІ-ХІІІ століть. Навколо все тих же Більчаків і Маринина розташовано декілька радонових джерел, що виникли завдяки близькому заляганню порід кристалічного щита і з древніх часів відомих своїми цілющими властивостями. У деяких місцях такі джерела живлять невеликі струмочки, що стікають по балках і ярам у Случ. Поруч із Більчаками на площі 3 га створений гідрогеологічний пам'ятник природи «Більчаківське джерело».

10.3 Ландшафтний заказник «Соколині гори»

Ландшафтний заказник Соколині гори , що входить до складу Надслучанського регіонального ландшафтного парку, прозваний Надслучанською Швейцарією за характерний приголомшливо красивий рельєф. Заказник охоплює круті береги річки Случ від с. Більчаки до Губкова .На цій ділянці річка протікає між крутих, порослих лісом скелястих берегів висотою до 25 м, які складені гранітами і гнейсами палеопротерозойского віку. На площі 510 га тут ростуть 77 видів рідкісних рослин , в т. ч. з Червоного списку Європи та Червоної книги України. Заповідник Соколині гори є популярним місцем наметового відпочинку.

Марининсько-Устянські граніти”

Геологічний заказник місцевого значення “Марининсько-Устянські граніти” створений рішенням Рівненської обласної ради у 1983 році для збереження цінних об'єктів і компонентів неживої природи (геологічних оголень, печер, торф'яних відкладень). Він має площу 85 га в межах Березнівського району та 85 га в межах Корецького району і знаходиться поблизу сіл Маринин, Більчаки вздовж правого та лівого берегів річки Случ.

Це гранітні кручі вздовж її берегів з мальовничими печерами та улоговинами. Тут зустрічається 7 видів папоротей, низка центральноєвропейських видів -- булавоносець сіруватий, фіалка багнова, гвоздика картузіанська, енотера червоностеблева.

Гранітні відслонення по річці Случ належать до нижньопротерозойських порід. Вони мають наукове та естетичне значення.

РОЗДІЛ 11. РЕКОМЕНДАЦІЇ ПО ПРИРОДО-ЗАПОВІДНОМУ ФОНДУ РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Рекомендації :

Вирішити питання щодо спрощення порядку створення територій і об'єктів природно-заповідного фонду та резервування природних територій для подальшого заповідання, особливо в частині погодження з органами державної влади, органами місцевого самоврядування та землекористувачами;

врегулювати питання створення охоронних зон заповідних територій;

запровадити механізми економічного стимулювання створення нових заповідних територій та викупу земельних ділянок для наступного заповідання, компенсації втрат землекористувачам, на землях яких створюються нові заповідні території;

встановити обов'язкове погодження зміни власників чи користувачів у межах територій ПЗФ з територіальними органами Мінприроди;

вдосконалити управління та координацію діяльності підрозділів служб державної охорони установ природно-заповідного фонду, забезпечити працівників служби державної охорони правовим та соціальним захистом;

встановити дієву систему управління й охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду, для управління не створюються спеціальними адміністраціями;

посилити систему державного контролю у сфері додержання вимог режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду;

вдосконалити процедуру персональної відповідальності посадових осіб за порушення законодавства щодо природно-заповідного фонду, в тому числі щодо створення об'єктів та встановлення їх меж;

встановити мораторій на зміну цільового призначення земель природно-заповідного, історико-культурного та іншого природо-охоронного призначення, земель водного фонду в межах водоохоронних зон, розширення меж населених пунктів за рахунок включення до них перспективних для заповідання природних територій та існуючих заповідних об'єктів;

розширити перелік особливо цінних земель;

заборонити вилучення земель природно-заповідного, історико-культурного та іншого природоохоронного призначення;

запровадити обов'язкове переведення територій та об'єктів ПЗФ до земель природно- заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Але для вирішення всіх зазначених питань насамперед необхідна нова

природоохоронна державна політика, а також фінансове забезпечення реалізації всіх заходів.

Збереження існуючих та створення нових природно-заповідних територій це захист земель від їх «захоплення» та невеликі «островки волі» для майбутнього наших дітей.

ВИСНОВКИ

На території Рівненщини поширені ландшафти двох типів: поліського з переважанням боліт, лук, соснових, дубово-соснових та дрібнолистих осиково-березових лісів і лісостепового з домінуванням в доісторичному минулому лучних степів та дубово-грабових лісів, а в теперішній час - переважно орних земель, та лісостепових, розташованих на Волинській лесовій височині, характерною ознакою яких є поширення ерозійних форм рельєфу, ґрунтів чорноземного типу, лісостепової рослинності, яка місцями збереглася на горбах і крутосхилах, та значні абсолютні висоти (понад 300 м над рівнем моря).

Різноманітність за ступенем проявлення ґрунтотворних процесів, що відбулися як самостійно, так і в поєднанні, зумовила формування широкого спектра ґрунтових відмін і мозаїчність ґрунтового покриву Рівненщини. Загалом в області поширені шість типів ґрунтів: дерново-підзолисті, опідзолені, чорноземні, лучні, болотні й дернові. Існуючий рівень сільськогосподарської освоєності території області, який в середньому становить 79% (а в деяких районах і значно більше), перевищує екологічно припустимий та економічно доцільний, що зумовлює актуальність екологобезпечного використання сільськогосподарських угідь.

Основними дестабілізуючими чинниками ефективного використання сільськогосподарських земель Рівненщини є: дегуміфікація, зниження балансу поживних речовин, загроза аридизації, дефляція, водна ерозія, радіоактивне забруднення, переосушення (перезволоження), заболочування грунтів осушувальних систем.

Результати вивчення наукових праць і дані досліджень свідчать про великі масштаби нераціонального використання земель обасті, ігнорування основних чинників підвищення ефективності земекористування, що призвело до низької врожайності основних сільськогосподарських культур та збільшення втрат невідновної антропогенної енергії на виробництво сільськогосподарської продукції.

Сучасна модель використання земельних ресурсів у Рівненській області, не може бути рекомендована для подальшого застосування, оскільки веде до невідворотної фатальної деградації ландшафтів. Тому для області актуальними є розробка та впровадження науково обгрунтованих підходів до екологобезпечного використання земель.

З метою проведення економіко-ландшафтного зонування сільськогосподарських земель було досліджено ефективність сучасної структури землекористування й ступінь антропогенної трансформації шляхом вивчення екологічного стану земель та встановленням залежності змін від інтенсивності антропогенних навантажень. В результаті аналізу було виявлено території груп районів області з помірним, середнім і високим ступенями проявлення ерозійних, дефляційних та інших негативних процесів. Також встановлено, що причиною такої нерівномірності є різна екологічна стійкость сільськогосподарських земель проти антропогенного впливу. Це дало змогу об'єднати райони області, відповідно до стану сільськогосподарських земель, у три групи: екологічно стійкі, средньостійкі й нестійкі. Проведена оцінка масштабів і глибини антропогенної трансформації ландшафтних систем дає можливість визначити пріоритетні заходи (залежно від ступеня трансформації) щодо охорони, підтримання та відтворення їхньої екологічної стійкості.

На основі анаізу сучасного стану та використання земельних ресурсів Рівненської області визначено найголовніші завданя екологобезпечного землекористування - дотримання законів розвитку біосфери як цілісної системи, врахування можливих реакцій на втручання в природні процеси, особливо антропогенного характеру, визначення обумовлених цими законами меж допустимого навантаження на довкілля й обґрунтування концептуальних положень стосовно шляхів суспільного розвитку, при яких гарантується дотримання цих меж. В цьому випадку основною формою організації господарської діяльності є еколого-економічна система, критерії оптимізації якої - це збалансованість і врівноваженість екологічної та економічної складових, порівняння природного й виробничого потенціалів сталого розвитку. Єфективність останього повинна оцінюватися в межах еколого-економічного балансу.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

1. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 26 червня 1991 року

2. Закон України «Про відходи» від 05.03.1998 із зміна та доповненнями

3. Тетяна Ісаєва «Результат гарантує лише спільна праця»// Вісті Рівненщини// №33(1561) від 17.08.2007

4. Бадев В.В. «Регіональні проблеми »// Вісті Рівненщини// №13(1599) від 17.02.2009

5. Павло Жук «Сучасний стан природних складових довкілля Рівненської області.» // Вісті Рівненщини// №53(1899) від 17.07.2008

6. Шепель О. П`ять надзвичайно гострих екологічних проблем України. // Екологічний вісник, липень-серпень 2008р.- с.29-31.

7. Мегас Р.В. Проблеми забруднення довкілля та шляхи їх подолання. // Екологічний вісник, січень-лютий 2008р.- с.14-19.

8. Злобін Ю. А. Основи екології. - К.: Вид. “Лібра”. - ТОВ. - 2000 с. 7-9

Размещено на Allbest.ru