Рівненщина - заповідний край

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗMICT

ВСТУП

1. Piвнeнщинa - заповідний край. Природні заповідники

2. Загальна характеристика найбільш розповсюджених форм заповідних об'єктів:

2.1 Заказники загальнодержавного значення

2.2 Заказники місцевого значення

3. Загальна характеристика державних пам'яток природи:

3.1 Пам'ятки природи загальнодержавного значення

3.2 Пам'ятки природи місцевого значення

4. Загальна характеристика державних парків та заповідних урочищ:

4.1 Регіональні ландшафтні парки

4.2 Дендрологічний та зоологічний парки

4.3 Парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення

4.4 Державні заповідні урочища

ВИСНОВКИ

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

ДОДАТКИ

ВСТУП

Рівненщина - це дивокрай лісів, блакитних озер, ставків, річок із повільною течією, із задумливими вербами та калиною на берегах.

Чисте лісове повітря, шелест листя, блискуча роса, золотий захід сонця і фіолетові присмерки...

І коли на лоні природи бачиш, як усе живе спрагло тягнеться до сонця, купається в його променях, коли дивишся на квітучі луки чи підступаєш до таємничого болота, слухаєш пташиний спів, чи стоїш біля джерела-животоку - тоді особливо відчуваєш, яка прекрасна наша Земля.

Можливості матері-природи здаються невичерпними і людина часто забуває, а іноді просто не замислюється над тим, що вона, природа, не тільки вічна, а й беззахисна та ранима. Тепер, у добу розмаху науково-технічного прогресу, все частіше у дзвінкій пісні жайворонка вчувається неспокій і якась тривога. Природа змінюється на наших очах. Виростають і прискорено розвиваються міста, створюються великі промислові об'єднання і комплекси. Разом з тим антропогенний вплив на природу супроводжується негативними наслідками, які навіть важко передбачити.

Раціональне використання природних багатств, бережне ставлення до світу рослин і тварин, формування мережі природоохоронних територій стали сьогодні необхідністю, яку людина все глибше усвідомлює.

Напрочуд щедра природа Рівненщини. Вона наділила її мальовничим Поліссям з безліччю голубих плесів, річок і озер, виходами гранітів та базальтів, високим, порізаним крутоярами з віковими дібровами лісостепом, з задумливими видолинами та видовженими пагорбами - малим Поліссям.

Від першого подиху весни і аж до снігів радує нас своїм різнобарв'ям дивовижний рослинний світ. У складі флори області налічується близько 1600 видів рослин, переважна їх більшість має лікувальні властивості. Зеленим морем розкинулись ліси, якими покрито 38 відсотків території області. В поліській зоні переважають соснові і вільхові, в лісостеповій - дубові, дубово-грабові, ялинові ліси.

Тваринний світ Рівненщини характерний для лісової зони. За даними проректора К.А.Татаринова, в області налічується 304 види хребетних, у тому числі риб - 34, земноводних - 11, плазунів - 7, гніздових та зимуючих птахів -186, ссавців - 66 видів.

Різноманітність ландшафту і значна обводненість болотних масивів визначила своєрідну мережу річок і озер. Всього налічується 170 великих і малих річок, 81 озеро різного походження: карстових, післяльодовикових і заплавних. Найбільшими річками є: Прип'ять, Стир, Горинь, Случ, Іква, Льва, Ствига; озерами - Нобель (4,7 км.кв), Біле, Почаївське, Сомине, Луко, Острівські і Дібрівські озера.

Великі площі займають болота, які є стабілізаторами клімату, регуляторами ґрунтових вод, водного режиму річок, озер і місцем відтворення рослинного і тваринного світу. Найбільші первозданні болотні масиви розміщені в поліських районах області.

Область славиться родовищами гранітів, базальтів, сієнітів, габро, бурштину, нерудними копалинами - вапняками, глинами, пісками, торфами.

Але бурхливий розвиток промислового та сільськогосподарського виробництва, використання хімічних речовин, будівництво міст, газо- і нафтопроводів, розширення мережі залізничних і автомобільних шляхів, ліній електропередач, інші втручання людини у другій половині XX століття привели до значних змін ландшафтів, вплинули на екологічну рівновагу, видовий і кількісний склад рослин і тварин.

Процес поширення техносфери за рахунок природних екосистем в області триває, заміна екосистеми набуває з кожним роком дедалі ширших масштабів. У зв'язку з цим необхідно вжити заходи щодо збереження унікальних ландшафтів, рідкісних та зникаючих видів флори та фауни. Для цього в області ведеться багаторічна робота щодо створення мережі заповідних об'єктів. Кожний цінний природний комплекс або окремий природний об'єкт стає заповідним на основі обгрунтованих відомостей географічного, біологічного, екологічного та інших напрямів.

Держава піклується про охорону природи, на цю важливу справу виділяються великі кошти. Створюються заповідники, заказники, в яких охороняється рідкісна флора і фауна, посилюється контроль за раціональним використанням природних ресурсів.

В Україні прийнято "Закон про охорону навколишнього середовища" (1991 р.). Охорона і використання окремих об'єктів природи регулюється відповідними кодексами. Правова охорона і використання тваринного світу регулюється законом "Про охорону і використання тваринного світу" (1981 р.), правові основи організації та ефективного використання природно-заповідного фонду України - законом "Про природно-заповідний фонд України"(1992 р).

Найбільш ефективно проводиться робота з охорони природи в державних заповідниках, які створюються Постановою Кабінету Міністрів України.

За роки незалежності заповідність в Україні збільшилася з 2,57 до 4 відсотків, створені нові біосферні заповідники, національні природні парки, заказники. Значно зросла заповідність і на Рівненщині, яка нині є однією з найвищих в Україні і становить 7,8 відсотків. Якщо у 1975 році в області було 69 заповідних об'єктів загальною площею 4 тис.га, то станом на 1.01.2003 р. -268 об'єктів площею 155960,7 га.

До 1999 року заповідників в області не було, хоча потреба в організації такого заповідника назріла ще на початку 90-х років. І ось у квітні 1999 року Президентом України був підписаний Указ про організацію Рівненського заповідника, робота по створенню якого тривала майже 10 років. Заповідник створено з метою збереження типових та унікальних природних комплексів Українського Полісся, що мають важливе наукове, природоохоронне та естетичне значення.(Додаток 1)

Я вважаю, що все вище сказане є актуальним для вивчення даної теми. заказник парк заповідний рівне

Метою курсової роботи є поглибити знання з природно-заповідного фонду Рівненської області: заповідника, заказників державного і місцевого значення, пам'яток природи, заповідних урочищ, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, дендропарків та ін. Природно-заповідний фонд краю дасть уяву про найзаповітніші куточки мальовничої природи області. Тому моє завдання дослідити своєрідність цих ландшафтів.

Об'єктом вивчення є територія Рівненщини, яка у даній курсовій роботі розглядається по певних заповідниках.

Предметом вивчення є структура і географія даної території, її територіальна організація.

Виходячи з мети, об'єкту та предмету вивчення, можна виділити такі основні завдання даної курсової роботи:

· Розглянути природні заповідники даного регіону;

· Надати характеристику найбільш розповсюджених форм заповідних об'єктів, таких як: заказники загальнодержавного значення та заказники місцевого значення;

· Надати характеристику державних пам'яток природи, таких як: пам'ятки природи загальнодержавного значення, пам'ятки природи місцевого значення;

· Надати характеристика державних парків та заповідних урочищ таких як: регіональні ландшафтні парки, дендрологічний та зоологічний парки, парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення та державні заповідні урочища.

Головні завдання даної курсової роботи зумовили її структуру. Робота складається з вступу, з чотирьох пунктів, висновків, списку використаної літератури та з додатків. У першому пункті описується природні заповідники. У наступних - дається характеристика заповідних територій.

При написанні курсової роботи, були використані такі методи, як: літературний, статистичний і картографічний, порівняльно - географічний та ряд інших методів. В основу роботи покладено певну географічну літературу, що відповідає темі.

1. Piвнeнщинa - заповідний край. Природні заповідники

Заповідники - це ділянки природи, які зберігаються в природному, незмінному вигляді. Вони потрібні для збереження природних комплексів: рослин, тварин, ландшафтів, а також для вивчення природних процесів і явищ в умовах, що не порушуються людиною, в заповідниках заборонена будь-яка господарська діяльність, не дозволяється відвідування заповідника стороннім особам, в тому числі й туристам. На території заповідника забороняється будівництво, видобування корисних копалин, рубка лісу, збір рослин, випас тварин, рибна ловля, застосування отрутохімікатів. Тут проводиться велика наукова робота. Все, що знаходиться на території заповідника: земля, її надра, водні простори, живі організми - передається у безстрокове користування заповіднику. Хто сьогодні може передбачити, які потреби виникнуть у людства в майбутньому. Які саме види рослин і тварин будуть використані для виведення порід свійських тварин і сортів культурних рослин. Вже не кажучи про основне - збереження всього видового різноманіття для біосфери. Тому наш обов'язок зберегти для нащадків не тільки рідкісні, але й всі без винятку види рослин, тварин, мікроорганізмів.

Територія заповідника складається з чотирьох окремих ділянок, які з 1984 року мали статус заказників загальнодержавного значення: ландшафтний заказник "Білоозерський" (Володимирецький р-н), загальнозоологічний - "Перебродівський" (Дубровицький та Рокитнівський р-ни), ботанічний - "Сира Погоня" (Рокитнівський р-н), гідрологічний - "Сомино" (Сарненський р-н). Це найбільші за площею і найкраще збережені болотні масиви України, взяті під охорону. Значну роль у їх вивченні та розробці рекомендацій щодо охорони відіграли українські болотознавці на чолі з професором Є.М.Брадісом та вчені-орнітологи.

Заповідник створено з метою збереження у природному стані типових та унікальних природних комплексів Українського Полісся.

В установі працюють 206 чоловік, з них у науковому підрозділі - 6, у службі охорони- 69 осіб.

Згідно з фізико-географічним районуванням України територія заповідника належить до Волинського Полісся Зони мішаних лісів. Вона добре виражає основні риси ландшафту, притаманні цій частині України, - рівнинність рельєфу, переважання пісків, позитивний баланс вологи, високі залісненість та заболоченість. Білоозерський масив заповідника входить до Верхньоприп'ятьського фізико-географічного району, в якому багато озер як карстового, так і заплавного походження. Близько 10 % площі району займають болота. Масиви "Сомино", "Сира Погоня" та "Переброди" належать до Нижньогоринського фізико-географічного району. Ця територія є найбільш заболоченою частиною Українського Полісся. Болота тут займають близько 20% площі.

Клімат району розташування заповідника порівняно вологий і теплий. Сума річних опадів становить 550-600 мм, період активної вегетації 150-155 днів. Це зона достатнього зволоження з середньою температурою липня +18,5°С, січня - -5,5°С і середньорічною температурою + 6-7 °С.

За геоморфологічними умовами це низовина, кристалічний фундамент якої залягає на глибині до 200 м і перекритий льодовиковими, водно-льодовиковими та алювіальними відкладами. Серед чотирьох ділянок заповідника морена виявлена лише на Білоозерській. Ґрунти всіх чотирьох ділянок - переважно торфи.

У рослинному покриві території заповідника переважають ліси і болота (відповідно 48,3% та 48,0%). Серед лісів основні площі займають соснові ліси. На багатьох ділянках у деревостані є значна участь берези, проте березово-соснові ліси в соснових масивах трапляються розсіяно. На локальних площах сформувались листяні ліси з участю граба та місцями дуба. Зовсім незначні площі займають ліси формації вільхи чорної.

Болотна рослинність заповідника є дуже своєрідною. В її складі переважають мезотрофні (перехідні) болота, в меншій мірі оліготрофні (верхові). Болота цих двох класів формацій, на яких розвинений сфагновий покрив, складають близько 80% всіх боліт заповідника. Евтрофні (низинні) болота займають 10-15% площ боліт заповідника (решту складають болота проміжної за живленням групи- олігомезотрофні та еумезотрофні).

Характерною ознакою Рівненського заповідника є те, що в ньому представлені болота всіх типів, які є на Українському Поліссі. Найбільшою різноманітністю боліт визначається Білоозерська ділянка. Саме на ній добре представлені болота з багатим живленням - низинні (евтрофні). На решті ділянок переважають сфагнові болота: ті, що досягли високого ступеня розвитку - верхові (оліготрофні) та менш розвинені - перехідні (мезотрофні).

Кожна ділянка заповідника має свої особливості щодо природних умов та рослинного і тваринного світів

Відділення заповідника "Перебродівський" розташоване у Дубровицькому і Рокитнівському районах, займає площу понад 16 тис.га. Розташоване на середині межиріччя Льви та Ствиги. На Україні не має більше жодного болотного масиву такої площі, який би цілком зберіг своєрідну рослинність. Привертають до себе увагу великі купини осок: омськоі та пухнатоплодої, очерету, бобівника трилистого, комахоїдного пухирника, і все це на фоні різноманітного мохового покриву: 11 видів сфагнових мохів зареєстровано тут. В урочищі Черетяному під вільхами на зелених мохах ростуть ожина і чорниця. Інший вигляд має урочище "Попів лісок" - столітні дуби височать над густим підліском з ліщини, крушини, горобини. Серед трав'яного покриву зустрічаються і орхідеї - коручка широколиста та пальчатокорінник травневий, занесені,, як і всі орхідеї, до "Червоної книги України". Відділення заповідника заслуговує на охорону і як унікальне місце, де мешкають рідкісні та зникаючі види тварин. Саме в "Перебродівському" гніздяться лелека чорний, журавель сірий, орел-змієїд, орлан-білохвіст, десять видів птахів занесені до Червоної книги України.

Прилітають сірі журавлі з вирію в березні. Подружні пари утворюються один раз на все життя. Відстань між гніздами - не менше 5-6 км, причому всі гнізда побудовані на відкритому просторі. На зиму журавлі відлітають на північ Африки або в Закавказзя. Є відомості, що тут з'являється скопа - водяний орел, якого на Україні лишилося декілька пар. Те ж стосується і лісового кота: його оселення на Перебродах хоч і являє великий інтерес, усе ж вимагає підтвердження.

Відділення заповідника "Сира Погоня" - одне з урочищ найбільшого в Україні болотного масиву, його верхова ділянка лежить в улоговині між річками Льва та Ствига. Площа - понад 13000 га. Сухі соснові бори на піщаних дюнах із сірими подушками лишайників, берізки, подекуди - дубки. Підлісок: крушина, лохина, багно. Зрідка зустрічається рододендрон жовтий.

Між горбами червоніє журавлина звичайна і журавлина дрібноплода, які занесені до Червоної книги України разом з швейхцерією болотною. Саме тут знайдено рідкісну хамедафну чашкову (мирт болотний), росичку середню (в Червоній книзі).Тут зустрічаються болота з дуже рідкісним горбисто-мочажним комплексом, єдині в Україні. В основному, Сира Погоня - болото верхове (оліготрофне). Як це зрозуміти? Болота, як і всі інші природні утворення, постійно знаходяться в процесі розвитку. За характером живлення болота поділяються на низинні (євтрофні), перехідні (мезотрофні) й верхові (оліготрофні). Низинні болота живляться ґрунтовими водами, що багаті на мінеральні елементи. Отже, вони найбагатші у флористичному відношенні; дві третини болотних видів рослин селяться саме на них. З часом з відмерлих решток утворюється шар торфу, що поступово все більше віддаляє кореневу систему рослин від мінерального грунту. Умови живлення їх погіршуються, болото переходить у другу стадію розвитку - перехідну. З ростом торфових товщ болото стає верховим і живиться бідними на мінеральні елементи атмосферними водами. Воно вкривається суцільною сфагновою ковдрою.

В "Сирій Погоні" найповніше представлений основний характер торфових боліт Українського Полісся в процесі їх розвитку від євтрофної до оліготрофної стадії. За наявністю рослинних асоціацій "Сира Погоня" близька до Прибалтики та Європейської півночі.

Відділення Рівненського природного заповідника "Сомино" розташоване у Сарненському районі, поблизу Клесова. Площа - 6483 га. До складу відділення входять озеро Сомино (68 га) та прилеглий до нього болотний масив. Майже на всій площі болото перехідне, але є і верхові ділянки, яких на Україні дуже мало. На майже суцільному сфагновому килимі домінує осока пухнастоплода, а над нею височать пагони очерету. На невеликих зниженнях - ринхлопора біла, пухівка. Поміж осок ростуть невеликі верби лапландська та розмаринолиста - льодовикові релікти. На пагорбах червоніє журавлина, серед якої біліють квіти андромеди. На Сомино знайдено одну з найбільш рідкісних орхідей - хамарбію болотну. Разом з вербою чорничною, швейхцерією болотною, росичкою середньою та ситником бульбистим вона занесені до Червоної книги України. Наймальовничішим куточком відділення є озеро Сомино. Майже 60 га займає його водна площа. Вода чиста, прозора. Місцями зустрічається латаття сніжно-біле, глечики жовті. З усіх боків озеро оточують заболочені ліси - вільшаники, березняки. Тут водяться бобри, побачити боброву хатку тут неважко. Пізно ввечері, тихо сидячи на березі затоки, можна спостерігати їх - діловитих, заклопотаних.

Гідрологічний комплекс озера Сомино відіграє велику водоохоронну роль, регулюючи рівень ґрунтових вод прилеглих територій. Це одне з небагатьох типових мезотрофних боліт Західного Полісся, що збереглося в природному стані.

Відділення заповідника "Білоозерське" розташоване у Володимирецькому районі на площі понад 9 тис.га.

Центральне місце відділення займає карстове озеро Біле, яке має площу 453 га. Воно найглибше в області - в окремих місцях досягає 26,3 м глибини. Тут унікальне поєднання болотних, озерних і лісових природних комплексів Західного Полісся. Основу відділення становлять низинні болота і заболочені ділянки лісу, які багаті рідкісними рослинами. Серед них - осокові угрупування. Масив багатий на ягідники журавлини, чорниці, брусниці, буяхів. У болотному масиві Коза-Березина представлені майже всі основні рослинні угрупування боліт України. Тут 7 видів осок, 5 видів верби.

Вода в озері має цілющі властивості, прозора, м'яка. Озеро живиться поверхневими і підземними водами. Тут водяться вугор, лящ, окунь, лин, карась, щука, плотва. Береги озера - улюблене місце гніздування водоплавних птахів. На підвищених ділянках переважають соснові ліси, лишайникові, а на понижених - сосняки чорницево-зеленомохові.

Рівненський природний заповідник має в своєму складі унікальні ландшафти і Біле озеро, і не піддані меліорації болотні масиви і, що головне, два десятки рідкісних видів рослин, і понад десяток видів птахів, занесених до Червоної книги України.

Рівненський природний заповідник разом з природним заповідником "Черемські ліси" (Волинська область) і Поліським природним заповідником (Житомирська область) складають основну частину широтного Поліського екологічного коридору. Всі вони потрапили в зону з підвищеним рівнем радіації. Загалом на території заповідника зберігаються ділянки, на яких представлені 10 рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України.

Кількість видів судинних рослин у Рівненському заповіднику за попередніми даними становить 563 види. Флора нижчих рослин на сьогодні вивчена недостатньо: поки що відмічено наявність 20 видів мохоподібних, 26 видів лишайників. На території заповідника зареєстровано 101 вид грибів.

У складі флори заповідника зустрічається 28 рідкісних видів, занесених до Червоної книги України. Крім них, тут росте кілька дуже рідкісних видів, які потребують занесення до Червоної книги України. Це осоки дводомна, тонкокореневищна, торфова, верба лапландська. Із рослин, що зростають у заповіднику, 2 види занесено до Європейського червоного списку, 1 вид - до Додатку 1 Бернської конвенції, 28 видів віднесені до списку регіонально рідкісних видів.

Фауна заповідника представлена типовими для Полісся комплексами тварин. Тут мешкає 26 видів ссавців, найбільш численною групою серед яких є гризуни. Поширені також хижаки - лисиця звичайна, вовк, єнотовидний собака, ласка, горностай та ін. На особливу увагу заслуговує рись, що трапляється на ділянці Переброди.

Із 165 видів представлених тут птахів переважають види деревно-чагарникового комплексу. Характерною є наявність північних, тайгових видів - тетерева, рябчика, зрідка - глухаря. На болотах гніздяться журавель сірий, кроншнеп великий. Дуже характерним є лісовий кулик вальдшнеп, який в інших районах Полісся трапляється рідко. На озерах Біле та Сомино мешкає лебідь-шипун, у глухих хвойних лісах, що межують з болотами, - лелека чорний. Досить поширені хижі птахи - боривітер звичайний, чеглок, кібчик, лунь болотяний, канюк звичайний, яструби.

На території заповідника нараховується 7 видів плазунів та 8 видів земноводних. Тут поширені гадюка, вуж звичайний, мідянка, веретільниця ламка, ящірки живородна та прудка, черепаха болотна, тритон гребінчастий. Риби у водоймах заповідника представлені 15 видами. В озері Біле мешкає вугор, сом та інші типові для Полісся види. Загалом фауна хребетних заповідника нараховує 221 вид тварин.

До Червоної книги України занесено 25 видів тварин: із ссавців - кутора мала, заєць білий, норка європейська, борсук, видра річкова, горностай, рись звичайна, зубр; із птахів - підорлик малий, підорлик великий, орлан-білохвіст, скопа, сапсан, змієїд, глухар, журавель сірий, пугач, сова бородата, лелека чорний, сорокопуд сірий, очеретянка прудка і ін. До Європейського червоного списку відноситься 7 видів, серед них, крім "чевонокнижних", тут відмічено вовка, вовчка ліщинового, деркача. В межах заповідника мешкають представники 124 видів тварин, що підлягають особливій охороні згідно з Бернською конвенцією, 15 видів, віднесених до "червоного" списку Міжнародного союзу охорони природи (МСОП), 29 видів вважаються регіонально рідкісними. Фауна заповідника потребує подальшого вивчення.

2. Загальна характеристика найбільш розповсюджених форм

заповідних об'єктів

2.1 Заказники загальнодержавного значення

Однією з найбільш розповсюджених в області форм заповідних об'єктів є заказники загальнодержавного і місцевого значення. Це ділянки територій чи акваторій, на яких протягом ряду років (або постійно) в певні сезони, або цілий рік охороняються деякі види рослин чи тварин, або частина природного комплексу. В залежності від характеру, мети, організацї та необхідного режиму охорони загальнодержавні та місцевого значення заказники поділяються на: загальнозоологічні, ботанічні, ландшафтні, лісові, гідрологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, геологічні. Тут дозволяється обмежена господарська діяльність, яка не причиняє збитків об'єкту або комплексу, що охороняється. Дозволяється відвідування заказників туристами, екскурсантами та іншими особами. В області 13 заказників загальнодержавного значення.

Ландшафтний загальнодержавний заказник (Додаток 2)

"Почаївський" - ділянка заболоченого масиву з мальовничим ландшафтом і наявністю двох первозданних природних озер - Великого і Малого Почаївського. Площа 712 га. В 1980 році пам'ятку природи піднято до рангу ландшафтного заказника загальнодержавного значення. Вчених цікавить заказник як такий, де добре зберегли природний стан болота різного ступеня розвитку, зокрема перехідні та верхові - рідкісні на Україні. У західній, віддаленій від озера частині масиву - перехідні угрупування. Основу травостою складає осока-кругляк на сфагнових мохах, серед неї місцями росте пухівка, багно. Зустрічається береза пухнаста - висотою не більше 3-4 м. Ближче до озера болото має більш високий ступінь розвитку, наближаючись до перехідно-верхового. Ростуть невисокі тонкі берізки. У трав'яному покриві переважає пухівка, росички - круглолиста та середня. Підвищені ділянки масиву зайняті верховими болотами. Рослинні угрупування цих боліт займають найбільші площі. Розріджені невисокі сосни, під ними зарості лохини та багна, де маються стебла малого вічнозеленого кущика - андромеди. Північна частина заказника зайнята старим лісом: вишумовують півстолітні сосни, під ними ростуть крушина, горобина. У посадках на піску пощастило знайти одну з дуже цікавих рослин західноєвропейського виду - звіробій сланкий, а в невеликих зниженнях залитих водою - ситник бульбистий.

Загальнозоологічний загальнодержавний заказник

Загальнозоологічний заказник "Брище" розташований у Березнівському районі на площі 100 га. З метою охорони бобрів у 1964 році тут було створено зоологічний заказник. Рослинний покрив заказника типовий для Західного Полісся. Переважає заплавна рослинність. Мала річка так і називається - Бобер. Вона має багато приток, стариць. З берегів вони заростають частухою, омегом, у воді зустрічається пустирник, глечики жовті та ін. Рельєф дуже нерівний, часто чергуються горби та западини заповнені водою. В лісі знайдений рідкісний для України вид - комонник малий, борідник Прейса, астролаг пісковий. Види болотного, різнотрав'я - осока, півники болотні, зозулин цвіт, фіалка болотна. Бобри в цих чудових умовах добре розмножилися і згодом переселилися вниз по річці. В зв'язку з цим межі заказника довелось розширити.

Ботанічні загальнодержавні заказники (Додаток 2)

У Зарічненському та Володимирецькому районах взято під охорону Морочно II - найкрупніше сфагнове болото, що вціліло на Українському Поліссі. Його площа близько 4,5 тис.га. Тут у 1980 р. створено два заказники: в північній частині «Сварицевицький», у південно-східній - «Хиноцький». Хиноцький державний заповідник - лісові площі на заболочених грунтах з наявністю рідкісних і лікарських рослин, серед них: пухівка піхвова, журавлина звичайна та дрібнолиста, росичка, андромеди, хамедафна чашкова, яка прийшла до нас з тайги, реліктова швейхцерія, осока багнова. Багатий ботанічно Хиноцький заказник, створений у 1974 році. А рослинний покрив Сварицевицького заказника має дещо інший характер. Тут переважає осока-кругляк, а також пухівка піхвова. Восени пломеніє ягодами журавлина. Цей унікальний болотний масив регулює водний режим прилеглих територій, на ньому привільно живуть багато видів болотних тварин і птахів.

Ботанічний заказник "Золотинський", що знаходиться у Дубровицькому районі на площі 3016 га, створений у 1982 році. Це типове верхове болото, яке знаходиться в межиріччі Стубли і Горині під назвою Бабин Мох. Ростуть пригнічені невисокі сосни, трав'яний покрив з пухівки, андромеди, але найбільше журавлини. її ниточки-стебельця неначе зіткали моховий килим. На одному квадратному метрі ягід журавлини 200-300 штук. Поряд із звичайною можна побачити і журавлину дрібнолисту - рідкісну гостю з півночі, яка занесена до Червоної книги України.

Серед інших ботанічних заказників: "Озерський", що в Дубровицькому районі (1276 га) з осоково-сфагновим болотом, вологими і мокрими борами, заростями журавлини звичайної та чорної, яка охороняється; "Вичівський" Зарічненського району з заболоченою ділянкою лісу та наявністю цінних ягідників журавлини, чорниці, брусниці; "Бущанський" Острозького району - заболочена ділянка, болота з рідкісними асоціаціями рослин, занесених до Червоної книги.

У самому центрі "Суського" ботанічного заказника охороняється типовий для Полісся масив дубово-соснового лісу з ліщиною в підліску. Тут ділянки лісу з багатьма рослинами, занесеними до Червоної книги України: вовчі ягоди, зозулині черевички, ірис сибірський, лілія лісова. Росте тут і цінна лікарська рослина - наперстянка великоцвіта. Тут в ботанічному заказнику можна зустріти зубрів, що заходять сюди з сусіднього мисливського господарства.

Далеко за межами області відомий ботанічний заказник загальнодержавного значення "Вишнева гора", який розміщений у Рівненському районі біля с.Городок на площі 97 га. Створений у 1974 році, але відомий давно як крайня північно-західна ділянка степу на території України. Куточок степу на Поліссі розташований поблизу гирла лівої притоки Горині -р.Усті. Це крейдяний горб, відносна висота якого близько 50 м. Назву заказник одержав завдяки поширенню вишні степової, висотою до 1,5 м. Найбільш цікавим є південний схил гори, де рослинний покрив чітко змінюється з висотою, утворюючи вертикальні мікропояси. Біля підніжжя гори переважають вологолюбні рослини: гадючник шестипелюстковий, шавлія лучна, буквиця лікарська. Вище на схилах росте змішаний грабовий ліс з домішками сосни і берези. Підлісок утворений ліщиною, бруслиною, крушиною, тереном, глодом та іншими чагарниками. Вище на схилах росте вишня степова, зиновать руська, трав'янисті рослини - півник угорський, адоніс (горицвіт) весняний, осока Мікелі. Степові рослини представлені різнотравною асоціацією: ковилою волосистою, волошкою рейнською, цибулею круглоголовою та ін. Навесні тут багато ефемероїдів, які протягом місяця встигають зацвісти і дати плоди -анемона дібровна, первоцвіт весняний, бурачок польовий та ін. Є рослини з Червоної книги України - горицвіт весняний, підсніжник білосніжний, лілія лісова. Всього тут визначено понад 50 видів степової рослинності. Заказник часто відвідують студенти, школярі, туристи.

Лісовий загальнодержавний заказник

Мало залишилось на Україні заплавних лісів, які допомагають втримати вологу, запобігають ерозії. Тепер уцілілі їх ділянки беруться під охорону.

У заплаві Горині, в її пониззі, в 1984 р. створено "Висоцький" лісовий заказник (Дубровицький район). Горинь, увібравши в себе води Случі, широка і повноводна в цьому місці. Ділянку вікової заплавної діброви видно здалеку. Дуби розлогі, крислаті, не створюють густого ярусу. По стовбурах дерев в'ється хміль. Саме із заплавного лісу взяла людина хміль і ввела в культуру. З-під кущів верби виглядають довгі сині китиці вероніки довголистої, поряд - птарміка, що завжди тримається заплав. З інших рослин зустрічається у заказнику вербозілля, чистець болотний, комиш лісовий. Лісові види зосередилися біля дерев: яглиця, копитняк, фіалка. На старих дубах гніздяться білі чаплі - окраса поліських ландшафтів. В дуплах дерев знаходить собі притулок пугач - крупна сова, занесена до Червоної книги України. Заповідна ділянка живе своїм життям. Воно складне і розмаїте, і все у ньому взаємопов'язане.

Гідрологічні загальнодержавні заказники

Гідрологічний заказник "Острівський", що в Зарічненському районі, включає в себе три мальовничих озера: Велике, Середнє та Хоромне з приозерними лісами та болотами також цікавими в ботанічному відношенні. Вода в озерах м'яка, прозора, маломінералізована. Тому в прибережній смузі майже немає рослинності. Лише де-не-де височать стебла очерету та куги озерної, зрідка можна натрапити на невеликі вкраплини латаття сніжно-білого, пишні квіти якого віддзеркалюють у темній глибині води. Місцями піднімається над водою китицеподібне суцвіття стрілолисту, або частухи - водяного подорожника. На дюнах ростуть густі, майже чисті соснові бори. Під наметом дерев густі зарості чорниці, де можна вести промисловий збір ягід. Проростає багно, бересклет, вереск, але чорниця домінує тут цілковито.

Гідрологічний заказник "Дібрівський" розкинувся у мальовничій долині річки Стир на площі 873 га у Зарічненському районі. Він найбільш віддалений від обласного центру. Окрасою заказника є два озера: Біле, площею 27 га та Чорне, удвічі менше. Прозора, чиста, як ранішня роса, вода Білого озера контрастує з коричневою від торфу водою озера Чорне. Заказник цікавий ще й тим, що тут зростає рідкісна темна береза, старі вільхові ліси, що чергуються із сфагновими болотами. Серед вільшняків трапляється висока рослина з білими зонтиковими суцвіттями - цикута (дуже отруйна), або світло-жовті квіти розрив-трави. Торкнешся до стиглого плода-коробочки - і він розірветься з великою силою, а насіння полетить далеко від рослини, заселяючи все більші площі.

2.2 Заказники місцевого значення

На Рівненщині 98 заказників місцевого значення, в тому числі: загальнозоологічних - 6, ботанічних - 31, ландшафтних - 3, лісових - 15, гідрологічних - 9, орнітологічних - 10, ентомологічних - 18, іхтіологічних - 2 і геологічних - 4. Загальна їх площа - 49676,1 га. (Додаток1). Розглянемо детальніше деякі заказники місцевого значення.

Ботанічний заказник місцевого значення

Багато є на Рівненщині озер великих і малих, а молодильник озерний селиться лише в одному - "Воронківському". В світі відомо 70 видів молодильника, на Україні - один. Росте він на дні озер з дуже прозорою водою. Вздовж берега .озера Воронки, починаючи з глибини 30-40 см, тягнуться зарості темно-зелених розеток. Саме тут молодильник озерний знаходить потрібні для свого життя умови: чисту, маломінералізовану воду, що має слабокислу реакцію. Предки сучасних молодильників були, як свідчить їхня анатомічна будова, жителями боліт. Та в процесі еволюції більш конкурентноздатні сусіди витіснили їх у воду. їхні найближчі родичі - це лісові плауни. І все ж викликає захоплення і краса навколишнього пейзажу, і маленьке озеро, і, головне, маленька рослина - молодильник озерний - жмутик загострених листків, що стирчать прямо з піщаного дна. Навкруги озера - смуга осико-сфагнового болота з осокою-кругляком, осокою здутою, осокою багновою, росичкою середньою, швейхцерією болотною. У прибережній смузі виявлено рослину західноєвропейського виду - ситник бульбистий (як і в заказнику "Почаївському"). Ростуть тут два види чагарникових верб: розмаринолиста та чорніюча, більш рідкісна. Воронківське озеро та Шацькі озера на Волині -єдиний притулок цієї рідкісної водної рослини на Українському Поліссі.

Деякі орнітологічні заказники місцевого значення

Урочище "Стирське" (с.Великі Телковичі) та "Романщина" Володимирецького району, "Мар'янівський" (с.Пісків) Костопільського району, урочище "Вичивки" Млинівського району та "Вовча гора" Сарненського району - місця гніздування диких водоплавних птахів; заказник "Нобельський" (с.Нобель) Зарічненського району - найбільше місце гніздування і відпочинку перелітних водоплавних диких птахів.

Деякі ентомологічні заказники місцевого значення

Заказники "Стеблівський" (с.Стеблівка), "Коршівський" (с.Коршів), 'Мощаницький" (с.Н.Мощаниця) Здолбунівського району, "Мощаницький" (с.Мощаниця), "Розвальський" (с.Розваж) Острозького району - місця розмноженння диких бджіл, джмелів.

Заказники "Новоставський" (с.Новостав), "Рясниківський" (с.Рясники) Гощанського району, "Озерянський", "Клинцівський" (с.Клинці), "Ясенівський" (с.Ясенівка) Дубенського району, "Ступнівський" (ур.Лазарі, Вівчиця) Здолбунівського району, "Грушвицький" (с.Грушвиця), "Колоденський" (с.Колоденка), "Бармаківський" (с.Бармаки) Рівненського району - круті схили, де розмножуються дикі комахи, джмелі, дикі бджоли-опилювачі сільськогосподарських рослин.

Іхтіологічні заказники місцевого значення

Заказник "Прип'ятський" площею 3155 га (СВК "Дружба", СВК "Мир", СВК "Нобель") Зарічненського району - найсприятливіше місце нересту різних видів риб, серед них: лящ, сазан, судак, зустрічається вугор в староріччях і на ділянках русел р.Прип'яті.

Заказник "Деражненський" Костопільського району (вздовж річки Горинь від с.Деражно до с.Бечаль) - місце нересту різних видів риб в заплаві річки Горинь.

Деякі геологічні заказники місцевого значення

"Мізоцький кряж" - гряда пагорбів, що простяглася вузькою смугою від м.Острога на північний захід до м.Дубно через Іква-Горинське межиріччя вздовж південної окраїни Волинської височини. Складені верхньо-крейдовими шарами, що є продовженням Кременецьких гір. Більш молоді неогенові вапняки збереглися не скрізь, а , зокрема, на горах Висока (340 м) і Лиса (327 м). Верхня частина осадового покриву складена четвертинним лесом і лесовидними суглинками, які легко розмиваються опадами. Мізоцький кряж дуже живописний, його площа 2526 га. Ділянки поросли мішаним лісом, властивим для лісостепової зони.

Геологічний заказник "Маренинсько-Устянські граніти" простягнувся на берегах р.Случ від с.Устя Корецького району до с.Маренин Березнівського району. У вигляді невеликих скель виходять нижньопротерозойські породи: граніти, графітові гнейси, кварцити. Гранітні кручі зі своєрідними рифовими пасмами і мальовничими ущелинами, печерами і химерними утворами. Площа заказника 170 га.

Біля м.Корця, на правому березі р.Корчик височать живописні скелі складені нижньопротерозойськими гранітами. Це заказник "Корецькі граніти". Темно-сірі граніти складаються з кварцу, білих зерен польового шпату, біотиту, спостерігаються також тонкі прожилки графіту. Тут же, на правому березі річки, в неглибокому Новокорецькому кар'єрі добувають рожевий ортоклазовий граніт з жилами мікроклін-кварц-турмаліновими пегматитами. Агрегати кварцу і кристали цегляно-червоного мікрокліна досягають 20 см, чорного турмаліну (шерла) - більш 30 см в довжину, зеленого мускавіту - до 8 см. На вершині гранітних круч зберігаються руїни старовинного замку XIV-XV ст.

Заказник яр "Каменярня", урочище "Біла дебря".

Недалеко від с.Повчі Лубенського району і хутора Каменярні, в межиріччі Стиру та Ікви, на поверхню виходять девонські пісковики. Це єдині виходи девонських порід в області. Товщі пісковиків мають дуже круте падіння - в 50-60°. Ці виходи девонських пісковиків з порушеним заляганням, через рух ділянок кристалічного фундаменту в післядевонські часи при герцинських горотворних процесах в Карпатській зоні, мають величезне значення для вивчення тектонічних особливостей Східно-Європейської платформи.

3 Загальна характеристика державних пам'яток природи

3.1 Пам'ятки природи загальнодержавного значення

До пам'яток природи загальнодержавного значення відносяться природні об'єкти, що мають особливу цінність і є унікальними або типовими для країни. Беруться під охорону для збереження в природному стані в наукових, культурно-освітніх та естетичних цілях. В залежності від характеру, походження та необхідного режиму охорони державні пам'ятки природи поділяються на комплексні, ботанічні, зоологічні, гідрологічні та геологічні.

На Рівненщині 8 пам'яток природи загальнодержавного значення: урочище "Хвороща", "Олександрівка". "Велике Почаївське озеро", урочище 'Теремно", "Острожчин", "Нетреба", "Юзефінська дача", "Озеро Стріл ьське".

Пам'ятка природи "Хвороща' за типом ботанічна - неоднорідний за рослинним покривом лісовий масив у притерасній частині р.Ікви. Тут знайдено ще один вид вільхи - сіру. Що відрізняє її від вільхи клейкої - це опушені, а не клейкі гілочки, загострені листки, від чого рослина здається сірою. Деревина у вільхи сірої більш щільна, ніж у клейкої, а тому цінніша. Така знахідка надає особливої цінності заповідному урочищу. До вільхи домішуються листяні породи - ясен, липа, граб, а підлісок повитий диким хмелем. Тут ХІ-ХШ ст. існувало давньоруське місто Муравиця, згадане в літописі під 1149 роком.

Пам'ятка природи "Олександрівка" за типом зоологічна. Єдине в Дубенському районі насадження дуба віком понад 160 років з багатим підліском. Площа - 14 га. Діброву обрали місцем гніздування багато видів птахів. Урочище "Теремне" в Острозькому районі - комплексна пам'ятка природи, яка займає площу 49 га. На невисоких горбах шумлять старі сосни висотою 30 м, в діаметрі 85 см. Другий ярус лісу - листяні породи: граб, дуб. Трав'янистий покрив у лісі розріджений: вовче лико, лілія лісова, кадило мелісолисте, місцями стелиться плющ.

В урочищі "Острожчин" Острозького району охороняються старі дуби віком понад 250 років на 54 га, є лісонасіннева ділянка.

В урочищі "Нетреба" (53 га) Рокитнівського району - рідкісні вікові дубові насадження, у підліску зростає азалія понтійська (рододендрон жовтий).

Територія ботанічної пам'ятки природи - "Юзефінової. дачі" дуже мальовнича. Це залишки колишньої садиби, де збереглося чимало старих дерев. Група дубів має 500-700 років. Одному дубу більше 1000 років, декілька ялин, вік яких перевищує 100 років. Тут росте сосна веймутова та чорна. Серед високопродуктивних дубових насаджень нерідко трапляються 300-400-річні дерева. Між ними - ліщина, яка сягає 8 м висоти.

"Озеро Стрільське" - гідрологічна пам'ятка природи загальнодержавного значення, розташоване неподалік с.Стрільськ Сарненського району. Вода в озері маломінералізована, смуга прибережної рослинності неширока -- росте рогіз, півники болотні, латаття сніжно-біле, очерет. Навколо озера - вільшняки з осокою побережною. Ростуть тут в западинах образки та папороть болотна, на підвищеннях - щитовник, квасениця, веснівка дволиста. І досить рідкісний для флори Полісся вид - осока ситничковидна, що прийшла зі сходу і тут охороняється. З численного водоплавного птахства: крижні, чирки, шилохвісти та ін.

3.2 Пам'ятки природи місцевого значення

До державних пам'яток природи місцевого значення відносяться природні об'єкти, що мають особливу цінність і є унікальними або типовими для одного регіону. Беруться під охорону, як і пам'ятки загальнодержавного значення, для збереження в природному стані в наукових, а тепер культурно-освітніх та естетичних цілях. На Рівненщині 41 пам'ятка природи місцевого значення. Загальна їх площа - 306,5 га. (Див.таб. «Перелік територій та об'єктів природно-заповідного фонду Рівненської області»). Розглянемо деякі пам'ятки природи місцевого значення.

Комплексні пам'ятки природи

Володимирецький парк - 28 видів рідкісних на Поліссі дерев і кущів. Заснований у 1827 році; Більський дендропарк (станція Біла Дубровицького району) - 100 дидів рідкісних дерев і кущів, що проростають в умовах Полісся, а у Висоцькому дендропарку цього ж району - 116 рослин. Дендропарк Острозького лісгоспзагу - 150 видів дерев і кущів, дендропарк Рокитнівського лісгоспзагу - 220 видів.

Ботанічні пам'ятки природи

Насадження сосни чорної на площі 1 га (с.Каленики Березнівського району); єдиний екземпляр псевдотсуги тисолистої (с.Мутвиця Зарічненського району) в області, урочище "Лиса гора" (с.Повча Лубенського району) - місце проростання рідкісних степових рослин: самосин передпрний, костриця піхвова, осока низька та інші.

Дві 300-річні дрібнолисті липи в с.Устенське-П Здолбунівського району, посаджені на прикінці XVII ст.; при Устенській школі-інтернаті - 400-річний каштан - єдиний такого віку каштан кінський в області; віковічні липи дрібнолисті у с.Уїздці цього ж району, посаджені за часів кріпосницького права; дуб-велетень віком 570 років у Дублянському лісництві Млинівського району; "Купринівське дерево" (в с.Кузьмівка Сарненського району) - симбіоз дуба і берези, вік дуба - 160 років, берези - 80 р.

Гідрологічні пам'ятки природи

Більчаківські джерела" (с. Більчаки Березнівського району) - природні джерела з вмістом родону; "Батіївка" (с.Дермань Здолбунівського району) -потужне підземне джерело з якісною водою; "Цепцевицьке джерело" (с.В.Цепцевичі Володимирецького району) - велике природне джерело.

Геологічні пам'ятки природи

"Базальтові стовпи" розташовані на південній окраїні с.Базальтового Костопільського району, на правому березі р.Горинь. На поверхню біля Іванової долини виходять верхньопротерозойські дрібнокристалічні базальти чорного кольору. Висота базальтових стовпів досягає 30 м. В породі кар'єру можна зустріти мінерали: кварц, халцедон, агат, малахіт, хлорит, пірит, азуріт. Базальтові стовпи Іванової Долини - одне з найбільш мальовничих місць області.

Кар'єр кембрійських глин розташований в с.Хотин Рівненського району (2 га). Легко розмокають у воді, пластичні, мають фіолетовий відтінок. їх використовують з промисловою метою, в т.ч. для виробництва дренажних трубок. Відслонення має науково-промислове значення.

4. Загальна характеристика державних парків та заповідних

урочищ:

4.1 Регіональні ландшафтні парки (Додаток 2)

Регіональний ландшафтний парк "Надслучанський" охоплює неповторно мальовничу місцевість на берегах р.Случ в околицях с.Маренин, с.Губків Березнівського району. Загальна площа парку становить 17 тис.га. Статус регіонального ландшафтного парку надано у 2000 р. Це одне з найпривабливіших місць в області. Високі стрімкі скелі, вузька, схожа на каньон долина, звивисте русло річки з крутими урвищами на берегах. Цю місцевість часто називають "Надслучанська Швейцарія" або "Соколині гори".

На правому березі Случа висока Князь-гора стрімко обривається до річки. На її вершині залишки древлянського городища та рештки старого замку -фортеці, яка була побудована п'ять століть тому. У 1504 році замок і містечко зруйнували татари. В 1708 р. швецькі загарбники остаточно зруйнували древню будівлю.

Біля підніжжя схилів виділяється своєю висотою (понад 1,5 м) черсак лісовий (ворсянка), вкритий гострими колючками. Над заплавою круті схили з виходами гранітів, камені рясно вкриті мохами. З тріщин скель виглядають аспленії, рожевіють подушки чебрецю, злаки, а над річкою - кущі таволги середньої. У нижній частині схилу лівобережжя Случа - майже суцільні грабники з печіночницею та медункою навесні, вище - копитняк європейський, чина весняна і рідкісна для Полісся рослина - фітеула колосиста. Ще вище -дубово-соснові ліси з підліском: крушиною, бруслиною, багном і палаючими жовто-оранжевим полум'ям квітами рододендрона жовтого (азалії понтійської), основний ареал якого знаходиться на Кавказі та Малій Азії.

Ботаніки виявили на території масиву понад 250 видів рослин, з них 77 рідкісних, в тому числі 19 з них потрапили до Червоної книги України.

Регіональний ландшафтний парк - "Прип'ять - Стохід" утворений в 1995 році. Розташований у північно-західній частині Зарічненського району Ріненської області і північно-східній частині Любешівського району Волинської області. Територія представляє один з найунікальніших природних комплексів як в Україні, так і у Східній Європі. Це типовий болотний та лісовий регіон, де зростає понад 550 видів вищих рослин та зустрічається близько 220 видів хребетних тварин.

Чудові краєвиди відкриваються поблизу озер Нобель, Люб'язь, Скорінь. Неповторні ландшафти збереглися вздовж річок Прип'ять та Стохід. Характерною особливістю цих річок є наявність великої кількості рукавів, русел, заток, стариць, серед яких безліч заболочених та піщаних островів.

Серед представників рослинного і тваринного світу багато видів занесено до Червоної книги України та до Європейського Червоного списку. Найбільше багатство тваринного світу тут представляють птахи. Серед боліт, лук, заболочених лісових масивів, островів зустрічаються: чапля сіра, бугай, крижень, лунь очеретяний, курочки мала і водяна, лиска, чайка, коловодник, крячок чорний і білокрилий, очеретянка велика, мартин малий, пісочник, плиска жовтоголова та багато інших, серед яких велика кількість "червонокнижних". Навесні вражає видовище міграцій птахів. Із 150 тисяч мігрантів найчисленнішими є кулики, крячки, сірі журавлі та інші, які зграями летять вздовж річок. У перспективі планується регіональному ландшафтному парку надання статусу національного природного.

4.2 Дендрологічний та зоологічний парки

Державні дендрологічні та зоологічні парки створюються з метою збереження, вивчення та збагачення у спеціально створених умовах різноманітних видів дерев, кущів та тварин для їх найбільш ефективного наукового, культурного і господарського використання. Земельні ділянки передаються державним дендрологічним і зоологічним паркам у безстрокове користування,

В області один дендрологічний парк в м.Березне Березнівського лісового коледжу та один Рівненський зоопарк Рівненського міськвиконкому.

Дендропарк в м.Березне - на площі 29,5 га проростає понад 1100 рідкісних видів і форм дерев і чагарників. Тут можна зустріти дерева різних континентів і зон - Північної Америки, Південно-Східної Азії, Австралії тощо. Прикрашають дендропарк чудові насадження різних сортів бузку і троянд. Тут дуже оригінальне планування, оглядовий майданчик, каскад водоспадів, туристські стежки. Створений силами учнів і викладачів Березнівського лісового коледжу, отримав статус державного.

Рівненський зоопарк площею 11,6 га отримав статус державного після указу Президента України в грудні 1998 року.

4.3 Парки - пам'ятники садово-паркового мистецтва

загальнодержавного значення

Державні парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного і місцевого значення - це найбільш видатні зразки паркобудівництва. Беруться під охорону з естетичних. наукових, природоохоронних та оздоровчих цілей.

Рівненський парк імені Т.Г.Шевченка (32 га), заснований наприкінці

XVIII ст., вік окремих дерев досягає 150-200 років. Тут налічується 160 видів дерев і кущів, як тис ягідний, магнолія, катальпа та ін. Напочатку 50-х років XX століття парк значно розширив свою територію, а в 1977-1984 роках проводилася його реконструкція, в результаті він поповнився новими видами. Каскад басейнів з фонтанами оточений вербами.

Гощанський парк заснований в середині XIX ст. на порівняно невеликій території (близько 7 га). Тут зберігся 51 вид рідкісних чагарників і дерев, серед них: гінкго, дуб пірамідальний, горіх американський, каштан восьмитичинковий, береза розсіченолиста, сосна веймутова тощо.

Парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва місцевого значення