Размещено на http://allbest.ru

Курсова робота

Екологічні проблеми паливно-енергетичного комплексу України

ВСТУП

Добробут країни визначається її забезпеченістю паливними ресурсами та електроенергією. Саме ці дві складові задовольняє паливно-енергетичний комплекс (ПЕК). Його функціонування забезпечує населення електроенергією, теплом, водою, а металургію та хімічну промисловість сировиною. Тому цей комплекс є базовим у системі господарства України.

Сучасний стан навколишнього середовища змушує все частіше шукати причини глобальних проблем. Функціонування ПЕК України має досить великий вплив на довкілля, загалом негативний. Цей комплекс повністю залежний від природних ресурсів, тому і не дивно, що він створює досить серйозні екологічні проблеми.

Вирішення таких проблем посилить розвиток нашої країни та виведе її на якісно новий рівень у міжнародному просторі. Для населення України це покращить умови життя і дасть змогу стабілізувати соціальну, економічну та політичну ситуацію в країні. Також це забезпечить впевненість, що у майбутньому ми не зіткнемось з екологічними катастрофами.

Вже весь світ зіткнувся з цими проблемами і активно шукає їх рішення. Вже багато декларацій та договорів було підписано в галузі охорони довкілля. Проте в Україні значних зрушень не спостерігається, а еко-рух і досі є поодиноким явищем.

Тому актуальність роботи полягає у невирішеності та здебільшого бездіяльності населення та країни в цілому в питаннях екологізації паливно-промислового комплексу. Дане питання вже розглядало чимало дослідників, а саме: Д. Дядін, А. Бохан, О. Мандрик, У. Бігун, О. Охріменко, С. Прийменко, Б. Савенко та інші. Мене зацікавили їх ідеї, щодо вирішення даного питання, на основі яких я сформувала власну думку і ідеї.

Мета роботи - визначити екологічні проблеми ПЕК України та сформувати шляхи їх вирішення.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні задачі:

- дослідити основи функціонування та розміщення ПЕК України;

- визначити екологічні наслідки діяльності підприємств ПЕК України;

- проаналізувати діяльність ПЕК України;

- визначити причини виникнення екологічних проблем пов'язаних з функціонуванням ПЕК України;

- сформувати напрямки щодо вирішення екологічних проблеми діяльності ПЕК України.

Об'єктом дослідження є функціонування ПЕК України, а предмет дослідження - це вплив ПЕК України на навколишнє середовище та шляхи вирішення екологічних проблем пов'язаних з діяльністю даного комплексу.

В ході дослідження ми використовували такі методи, як статистичний (формувала статистику і на її основі виявляла динаміку видобування, споживання та інших процесів), картографічний (на основі складеної карти визначала територіальне розміщення тих чи інших галузей ПЕК) та методи аналізу та синтезу (при роботі з аналітичними даними). Ці методи дали змогу сформувати наочний матеріал, що полегшить усвідомлення питання та глобальності проблеми.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПЕК В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ

Паливно-енергетичний комплекс займає провідні позиції в економіці України та забезпечує не лише власні потреби країни, а і експорт електроенергії, вугілля та нафтопродуктів до європейських країн. Це базова галузь у народному господарстві країни, яка є підґрунтям для розвитку економіки та виходу країни на світовий ринок у ролі конкурентоспроможного гравця. Потужність функціонування цього міжгалузевого комплексу визначає рівень благополуччя країни та рівень життя населення.

1.1 Загальна характеристика ПЕК України

Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) - це технологічно складна, територіально-розгалужена система, що складається з електроенергетики, вугільної, ядерної, нафтової, газової та нафтопереробної промисловості, та здійснює видобуток, переробку і транспортування паливно-енергетичних ресурсів (див. рис.1.1) [1]. Для комплексу характерна наявність розвиненої виробничої інфраструктури у вигляді магістральних високовольтних ліній і трубопроводів (для транспортування сирої нафти, нафтопродуктів і природного газу), що утворюють єдині мережі [2].

Рис.1.1 Склад ПЕК України (складено за [1]).

Основою функціонування ПЕК є паливно-енергетичні ресурси (ПЕР), що складають енергетичний баланс. Паливно-енергетичні ресурси - сукупність усіх видів палива (природного та штучного) та енергії, що використовується в національному господарстві [1]. Велику роль в ПЕР відіграють вугілля, нафта, газ, торф та сланцеві гази (рис.1.2).

Рис. 1.2 Головні паливно-енергетичні ресурси України (складено за [3]).

Найбільш розвиненою галуззю паливної промисловості України є вугільна. Країна спеціалізується не лише на енергетичному вугіллі, яке використовується для опалювання, а й на коксівному, яке знайшло своє застосування в чорній металургії. 75% вугілля використовується як паливо, 25% - як технологічна сировина для чорної металургії, хімічної промисловості та деяких інших галузей. Україна має великі запаси (33,9 млрд. т на кінець 2012 р.) вугілля, близько 4% світових запасів, яке здебільшого залягає на значній глибині у Донецькому, Львівсько-Волинському та Придніпровському (буре) басейнах. Цих запасів може вистачити на 390 років активного видобування. Проте видобування вугілля з родовищ України є нерентабельним через велику глибину залягання та низьку потужність пластів. У Європі за таких умов залягання розробка не ведеться [3].

Нафтова промисловість України характеризується низькими показниками, хоча потенційні можливості видобутку та переробки нафти значно більші.

В Україні найбільший видобуток нафти спостерігався у десятка найбільших родовищ, що нині вичерпані на 90-98%. Більша половина родовищ відносяться до дрібних та дуже дрібних (запаси менші 1 млн. т нафти). Виробленість родовищ основних нафтогазоносних родовищ за нафтою близько 70% [1].

Видобута в Україні нафта має відносно високу собівартість, через використання хімічних реагентів і закачування в горизонти гарячої води, для збільшення тиску.

Наймолодша галузь промисловості України - це газова. Використання газу вимагає удвічі менше витрат ніж нафти. Крім того, з газу виробляють азотні добрива і синтетичні матеріали.

Проте більше 15% запасів газу можна віднести до важко видобувних, а 75% газових родовищ мають потужність менше 10 млрд. м³.

Електроенергетика впливає не тільки на розвиток господарства, а й на територіальну організацію продуктивних сил. Будівництво потужних ліній електропередачі дає змогу освоювати паливні ресурси незалежно від віддаленості районів споживання.

Основою електроенергетики країни є Об'єднана енергетична система (ОЕС) України, яка здійснює централізоване електрозабезпечення внутрішніх споживачів, взаємодіє з енергосистемами суміжних країн, забезпечує експорт, імпорт і транзит електроенергії.

В Україні є чотири види електростанцій:

1. теплові (ТЕС) - працюють на твердому, рідкому і газоподібному паливі; серед них вирізняють конденсаційні й теплоелектроцентралі (ТЕЦ);

2. гідравлічні - використовують відповідні гідроресурси й поділяються на гідроелектростанції (ГЕС), гідроакумуляційні (ГАЕС) й припливні;

3. атомні (АЕС) - в якості палива використовують збагачений уран або інші радіоактивні елементи;

4. електростанції, що використовують нетрадиційні джерела енергії.

Також розрізняють традиційну та нетрадиційну енергетику. До традиційної відносяться вищезазначені станції, а до нетрадиційної відносять сонячні, вітрові електростанції та електростанції, що працюють на альтернативних джерелах енергії.

Альтернативні джерела енергії - це відновлювальні джерела енергії: сонячна енергія, гідроенергія, енергія біомаси, газу з органічних відходів, газу каналізаційно-очисних станцій, біогазів та вторинних енергетичних ресурсів (доменний газ, коксівний газ, газ метан після дегазації вугільних родовищ) [1].

1.2 Передумови територіального розміщення підприємств ПЕК

Територіальне розміщення підприємств ПЕК залежить від ряду чинників: розміщення природних ресурсів, наявність споживача, близькість до водних ресурсів та екологічний чинник. Саме ці фактори визначають доцільність розміщення підприємств ПЕК в тому чи іншому районі.

Найбільший вплив на розміщення вугільної промисловості справляє сировинний фактор, який зумовлений розміщенням родовищ кам'яного та бурого вугілля. Деякі його види нетранспортабельні і потребують переробки на місцях видобутку. Велике значення має транспортний фактор. Вибір району будівництва переробних підприємств визначається на основі співвідношення транспортних витрат на перевезення сировини і готової продукції.

Нафтодобувна промисловість орієнтується на нафтові родовища, нафтопереробна промисловість розміщується поблизу нафтопромислів, у портах ввозу сирої нафти або на трасах магістральних нафтопроводів.

Розміщення електроенергетики залежить в основному від двох факторів: наявності паливно-енергетичних ресурсів і споживачів електроенергії. Нині майже третина електроенергії виробляється в районах споживання і понад двох третин споживається в районах її виробництва.

Атомні електростанції не залежать від родовищ видобування палива, тому мають широкі можливості розміщення. АЕС орієнтуються на споживачів, а особливо на райони, де немає паливних та водних ресурсів. Проте більшість населення проти будівництва таких станцій в межах населених пунктів..

Ще один не менш важливий фактор розміщення підприємств паливно-енергетичного комплексу - екологічний. Підприємства даного комплексу негативно вливає на екологію і спричиняє екологічні проблеми.

Екологічні проблеми - це зміни навколишнього середовища внаслідок антропогенного впливу, що порушують структуру і функціонування екосистем і мають соціальні, економічні та інші наслідки [1].

Тому для функціонування комплексу в певному регіоні, треба впроваджувати екологізацію виробництва.

Екологізація виробництва - це процес неухильного і послідовного розробки та впровадження системи технічних, управлінських та інших рішень, що дають змогу підвищувати ефективність використання природних ресурсів, поліпшувати чи зберігати якість природного середовища [4].

1.2.1 Територіальне розміщення підприємств паливної промисловості

Вугільна промисловість складається з видобутку кам'яного та бурого вугілля. Коксівне вугілля в основному видобувають в центральній частині Донецької області (в районі Єнакієвого, Горлівки, Макіївки, Донецька, Красноармійська, Костянтинівки та інших міст), а також у Краснодонському і Кадіївському районах Луганської області. Енергетичне вугілля зосереджено переважно в Луганській області. (див. Додаток А)

Основні запаси кам'яного вугілля зосереджені в Донецькому, Львівсько-Волинському та Дніпровському басейнах. Балансові запаси кам'яного вугілля знаходяться на глибині 1200?1400 м, іноді 1600-1700 м. Прогнозні та перспективні ресурси кам'яного вугілля розміщенні на глибині 1800-2000 м. В Україні запаси кам'яного вугілля експлуатують 505 шахт, з них 97 шахт є державними підприємствами, а 408 шахт мають різні форми недержавної власності. Коксівне вугілля видобуває 100 шахт, антрацити - 295 шахт.

У Донецькому басейні (Донецька, Луганська, Дніпропетровська області) загальна кількість робочих пластів досягає 120, з них експлуатуються 65. Глибина залягання вугільних пластів збільшується в північно-східному напрямку від 60-70 м до 1500-1700 м. Вугільні пласти басейну віднесені до тонких, потужність яких майже не перевищує 1,2 м. Вугілля різноманітне за якістю: від довгополуменевого (Лисичанськ) до антрациту. Глибина розробки вугільних пластів у басейні коливається від 200 до 1350 м і складає в середньому 730 м[7].

Найпотужніші центри видобутку у Донецькому басейні: Донецьк, Макіївка, Єнакієве, Торез, Красноармійськ. Донецьке вугілля використовують як енергетичне паливо на теплових електростанціях переважно в Донбасі та як сировину для виробництва коксу в Донбасі та Придніпров'ї.

На півночі Львівської та на південному заході Волинської областей у повоєнні роки розвідано Львівсько-Волинський кам'яновугільний басейн. Тут вугілля залягає на глибині 300-700 м і має товщину шарів 0,5-1,2 м. Запаси цього басейну невеликі - понад 1,5 млрд. т. В даному басейні видобувають переважно таке вугілля: довгополуменеве газове, газове, жирне, коксівне. Значну частину вугілля цього басейну використовують на Бурштинській та Добротвірській ТЕС. Басейн відіграє важливу роль у забезпеченні вугіллям західних регіонів України.

Тут виникли міста Нововолинськ, Соснівка та кілька шахтарських селищ. У цілому, собівартість львівсько-волинського вугілля нижча за донецьке. Крім того, вугілля басейну є важливою хімічною сировиною, оскільки придатне для одержання кам'яновугільної смоли, напівкоксу [5].

Дніпровський буровугільний басейн розташований переважно на Правобережжі України й об'єднує родовища Житомирської, Вінницької, Київської, Кіровоградської, Черкаської, Запорізької та Дніпропетровської областей. Басейн поділяється на 12 буровугільних районів, у яких налічується понад 100 родовищ. Запаси вугілля яких - 2,24 млрд. т. Глибина залягання 10-120 м, спосіб видобутку - кар'єрний, шахтовий. Без брикетування вугілля басейну непридатне для транспортування на далекі відстані, характеризується високою вологістю, використовується переважно для місцевих потреб [1].

Буре вугілля має малу теплову здатність і високий вміст сірки та золистість. Тому воно придатне для брикетування, напівкоксування і газифікації, а також для одержання штучного гірського воску.

Найбільш нові шахти знаходяться у Західному Донбасі (Дніпропетровська область). Глибина залягання 400-1800 м. Потенціал розвитку Західного Донбасу дуже великий. На сьогодні розвідано 77 родовищ вугілля, існує 10 шахт, готових до збільшення видобутку. Крім того, згідно з даними геологорозвідки, на території Дніпропетровської області існують пласти глибокого залягання 600 метрів і глибше. Потенціал розробки 7,6 млрд. тон вугілля.

Нафтова промисловість представлена нафтовидобувною та нафтопереробною галузями, які виникли в Передкарпатті ще у XIX ст. На початку XX ст. цей район був відомим у Європі центром нафтової промисловості. У середині шістдесятих років було розвідано Дніпровсько-Донецьку нафтогазову провінцію. А Причорноморсько-Азовська провінція є найбільш молодою і перспективною для видобутку нафти й газу в Україні. (див. Додаток А)

У теперішній час перше місце за видобутком нафти посідає лівобережна частина України, де працюють нафтогазові управління в Чернігівській області на базі Гнідинцівського та Прилуцького родовищ, у Сумській - на основі Охтирського і Качанівського, у Полтавській - на базі Сагайдацького, Зачепилівського, Радченківського родовищ. Тут видобувають більшість нафти України [1].

Найдавнішим районом видобутку нафти в Україні вважається Прикарпатський, ще в 1770 році тут почали видобуток нафти, яка йшла на виробництво палива і хімічну переробку. Після геологорозвідувальних робіт 1950 році було відкрито Долинське родовище нафти в Івано-Франківській області, а в 1962 році - Північно-Долинське. Внаслідок чого видобуток в цьому районі значно зріс. Зараз в Прикарпатській нафтогазоносній провінції працюють два нафтогазовидобувних управління - Бориславнафтогаз і Долинанафтогаз [6].

Нафтогазоносні родовища Східного регіону належать до Дніпровсько-Донецької нафтогазоносної області, яка є частиною Прип'ятсько-Донецької нафтогазоносної провінції та північної околиці Донбасу. Основні поклади нафти тут зосереджені на глибині 3-6 км у кам'яновугільних і нижньопермських утвореннях.

Нафтопереробні заводи (НПЗ) будують поблизу місць видобутку нафти, біля споживачів та нафтопроводів. Перевагу віддають розміщенню НПЗ біля споживачів, тому що транспортування сирої нафти обходиться дешевше, ніж транспортування нафтопродуктів.

В Україні нафтопереробна промисловість представлена 6 нафтопереробними заводами: Лисичанським (Луганська область), Кременчуцьким (Полтавська область), Херсонським, Дрогобицьким (Львівська область), Одеським, Надвірнянським (Івано-Франківська область) заводами.

Тривалий час нафтопереробні заводи України простоювали, переробка нафти на них не забезпечувала 40% внутрішнього споживання. З приходом нових власників (компаній «ТНК-Україна» (Лисичанський НПЗ), «Укртатнафта» (Кременчуцький НПЗ), ВАТ «Лукойл-Україна» (Одеський НПЗ), «Казахойл» та Група «Альянс» (Херсонський НПЗ), «Альфа-Нафта», «Уотфорд» і Приватбанк (Надвірнянський та Дрогобицький НПЗ)) заводи набули ритмічності в роботі, поставки нафти стали здійснюватися регулярно, що стало чинником розвитку нафтопереробної промисловості [6].

Газова промисловість сформувалась у післявоєнні роки на базі розвіданих у країні родовищ природного газу. У першій половині 70-х років вона набула найбільшого розвитку.

Першою було освоєно Передкарпатську нафтогазоносну область. Початок масштабного видобутку в цій області пов'язують з відкриттям у 1920 році Дашавського газового родовища, що експлуатується з 1924 р. Більче-Волицьке газове родовище експлуатується з 1949 р., Космацьке газоконденсатне родовище є цінним для хімічної промисловості, його газоконденсат переробляється на Надвірнянському нафтопереробному заводі.

У 1950 році було відкрито Шебелинське родовище на Харківщині і введене в експлуатацію в 1956 році.

Дніпровсько-Донецька газоносна область була виявлена у другій половині 60-х років і є найбільшою в Україні газоносною областю. Вона складається з трьох родовищ: Яблунівське, Єфремівське, Західно-Хрестищенське, Шебелинське. Ці родовища забезпечують понад 25% поточного видобутку природного газу в Україні.

У Причорноморсько-Кримській нафтогазоносній області відкрито й експлуатуються 17 газових родовищ із загальними запасами газу 14,3 млрд. м³. Найбільші з них Голіцинське, Джанкойське, Глібівське, Оленівське, Задорненське, Стрілківське. На дні Чорного моря геологи виявили ряд перспективних газових підвищень (підземних і підводних структур). Специфічною рисою розміщення газовидобувної промисловості є високий рівень її територіальної концентрації та орієнтація видобутку на найвигідніші умови експлуатації родовищ. (див. Додаток А)

1.2.2 Територіальне розміщення підприємств електроенергетики

На розміщення електроенергетики впливають наявність паливно-енергетичних ресурсів та наявність споживачів електроенергії. (див. Додаток Б)

Електроенергію в Україні виробляють теплові, гідравлічні, гідро-акумулятивні та атомні станції. У перспективі набуде поширення використання екологічно чистої енергії Сонця і вітру

Теплові електростанції мають перевагу у вільному розміщенні. Так найбільші ТЕС знаходяться у Донецькій (Вуглегірська, Старошебівська, Курахівська, Зуївська та Слов'янська), Дніпропетровській (Криворізька, Придніпровська), Запорізькій, Івано-Франківській (Бурштинська), Харківській (Зміївська), Вінницькій (Ладижинська), Київській (Трипільська) та Луганській областях [6].

У країні працює, близько 250 ТЕЦ, з них понад 200 - це дрібні відомчі промислові установки, які забезпечують 23% загального виробництва тепла. Найбільшими ТЕЦ в Україні є Київська-5 (700 МВт), Київська-6 (500), Харківська -5 (470).

Розміщення ГЕС повністю залежить від природних умов, а виробництво ними електроенергії носить сезонний характер. Основні гідроелектростанції розташовані на Дніпрі: Дніпровська, Кременчуцька, Канівська, Каховська, Дніпродзержинська і Київська; на Дністрі: Дністровська ГЕС-ГАЕС; та у Закарпатській області - Теребле-Ріцька [6].

Також в Україні є перспективним будівництво ГЕС на річках Карпат. Це дасть можливість уникнути затоплення Закарпаття під час повеней та збільшити виробництво дешевої електроенергії.

Атомні електростанції доцільно будувати у районах з недостатньою забезпеченістю іншими видами паливних ресурсів. В Україні діють чотири АЕС: Закарпатська, Південноукраїнська (Миколаївська область), Рівненська (м.Кузнєцовск) та Хмельницька (м.Нетішин). Під тиском громадськості припинено будівництво Кримської, Чигиринської, Харківської АЕС та Одеської атомної ТЕЦ. 15 грудня 2000р. була закрита Чорнобильська АЕС.

На чотирьох АЕС працює 15 енергоблоків (Запорізька АЕС - 6 енергоблоків, Південноукраїнська АЕС - 3, на Рівненській АЕС - 4, на Хмельницькій - 2), які відпрацювали 54,2% терміну експлуатації, передбаченого вихідними проектами (30 років). З чотирьох атомних електростанцій тільки Запорізька має сховище для ядерних відходів, яке за проектом може вмістити велику кількість відпрацьованого ядерного палива [1].

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ЗМІСТУ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ В ПЕК УКРАЇНИ

2.1 Аналіз діяльності підприємств ПЕК за 2006-2015рр.

За даними Інформаційно-аналітичного звіту «Про розвиток вугільної промисловості України» [7], за 2013 рік було видобуто 83,7 млн. т вугілля, що на 2 млн. т менше ніж у 2012 році (на 2,6%); 2014 року було видобуто 64,9 млн. т вугілля, що на 18,8 млн. т менше ніж за 2013 р.(на 22,4%); 2015 р. видобуток знизився до 39,7 млн. тонн, що майже вдвічі менше ніж у 2014 р (рис.1.2). Можна побачити, що з 2012 року і до нині видобуток падає, а особливо стрімко це відбулось у 2015 році. Причиною цього в значній мірі є війна на Сході та непідконтрольний видобуток вугілля на окупованій території.

Рис.1.2. Видобуток вугілля за 2003-2015рр. [5].

У результаті бойових дій в Донецькій та Луганській областях втрати видобутку вугілля шахтами «Артемуголь» та «Луганскуголь» з початку липня 2014 року дорівнюють 5,5 тис. тонам, що в грошовому еквіваленті складає 2,7 млн. грн. [8].

Шахти Донецької області у 2015р. забезпечили видобуток 14,367 млн. т вугілля (-44,9% відносно 2014р.), Луганської - 4,332 млн. т (-75,8%), Дніпропетровської - 18,833 млн. т (-0,4%), Львівської - 1,983 млн. т (+9,2%), Волинської - 0,243 млн. т (-16,5%) [9].

Як повідомляє Міненерговугілля, загальний рівень споживання вугілля у 2015 році становив 28,6 млн., що на 9,3% менше ніж у 2014 році (31,5 млн.т). Скорочення споживання вугілля спричинило збільшення його запасів на складах ТЕС і ТЕЦ, а саме з 1,45 млн.т до 2,8 млн. т у 2015 р [8].

Що ж до нафти, то у 2015 р. було видобуто нафти з газовим конденсатом 2461,7 тис. т, що на 9,8% менше ніж 2014 р. Тобто видобуток зменшився. Така тенденція стає правилом вже останні 10 років (рис.1.3). Найбільш помітним було падіння у 2009 році і дорівнювало 10,2%, ймовірно таке падіння було викликане кризою 2009 р.

Рис.1.3. Видобуток нафти з газовим конденсатом за 2006-2015рр. [8]

Державна фіскальна служба повідомляє, що з РФ у 2015 році Україна імпортувала нафти на суму 844,647 млн. дол., з Білорусі - 1,7 млрд. дол. США, з Литви - 413,913 млн. дол. США. Якщо взяти у натуральному виразі, то імпорт нафтопродуктів в Україну зменшився на 6,7% порівняно з 2014 р [10].

Експорт нафтопродуктів у 2015 році скоротився на 62% порівняно з 2014 р. Хоча при цьому у вересні вперше від початку 2015 році Україна почала імпортувати нафту [10].

На відміну від сталого падіння видобутку нафти, видобуток газу постійно коливається. Зменшення видобутку спостерігається у 2007, 2009, 2014 та 2015 роках. В середньому країна щороку забезпечена близько 20 млрд. м³ газу.

Рис.1.4. Видобуток газу за 2006-2015рр.[8]

Проте проблема відсутності в Україні достовірної інформації стосовно видобутого природного газу, що зумовлена відсутністю на окремих свердловинах лічильників і єдиної централізованої системи обліку, не дає змогу провести точні підрахунки [9].

За даними Держстату у 2015 р. виробництво електроенергії скоротилося на 10,2% порівняно з 2014 р. Відношення виробництва та споживання електроенергії протягом періоду з 2006 р. по 2015 р. залишається відносно однаковим. Проте ми бачимо, що в 2015 р. виробництво зменшилось незначно (близько 3 млрд. кВт год), на відміну від споживання (близько 5 млрд. кВт год). Хоча такі показники є значно вищими за рівень 2013 р. Основні споживачі за 2015 р. - промисловість (42,3%) і населення (30,7%). Як не дивно, в 2009 р. спостерігалися найвищі показники виробництва та споживання електроенергії. Потреби населення в електроенергії зросли порівняно з 2006 роком, тому в середньому споживання за дані роки тримається рівня 145 млрд. кВт год в рік. Порівняно з 2014 р. промисловість скоротила цей показник на 2,9%, водночас населення збільшило використання на 1,8% [11].

Рис.1.5. Видобуток, споживання та експорт електроенергії за 2006-2015 рр. [8]

Виробництво електроенергії в нашій країні забезпечує не лише споживання, а й експорт. Головними експортерами української електроенергії є Білорусь, Польща, Угорщина, Молдова, Росія, Словаччина, Румунія [11].

Обсяги виробництва електроенергії на ГЕС зменшився на 36,5% порівняно з 2014 р. ТЕС також суттєво зменшили виробництво, а саме на 27,7% порівняно з 2014 р. Комунальні ТЕЦ у 2015 р. виробили на 12,8% менше електроенергії. На АЕС було найменше скорочення виробництва - на 0,9%. Тільки ГАЕС наростили обсяги на 86,6% [10].

2.2 Причини виникнення екологічних проблем ПЕК

Головним забруднювачем навколишнього середовища в Україні виступає паливно-енергетичний комплекс. Можна визначити ряд причин пов'язаних з функціонуванням підприємств ПЕК, що зумовлюють таку тенденцію.

Першою причиною виступає те, що у шахтах видобування вугілля здійснюється переважно з використанням застарілих технологій, внаслідок чого нерідко трапляються обвали, вибухи газів та аварії.

Що ж до нафтової промисловості, то потрібно сказати, що новітні технології та нове обладнання теж не торкнулося даної галузі. Порівняно з іншими країнами світу нам і досі тяжко видобувати нафту найдешевшим способом - фонтанним, через недостатній тиск родовищ. Це змушує підприємства використовувати різні хімічні сполуки для збільшення продуктивності родовищ - підвищення тиску у родовищі. Ще однією причиною забруднення навколишнього середовища є втрати первинних енергоносіїв під час їх видобутку, транспортування та розподілу.

Застаріли схеми технологічного процесу нафтопереробних заводів теж можна вважати причиною забруднення довкілля. Важливу роль відіграє використання нафтопродуктів низької якості. В свою чергу на якість нафтопродуктів впливають: морально застаріле і малоефективне обладнання знесірчення газів, відсутність обладнання для знесірчення вакуумного газойлю, що зменшує вміст сірки у дизельному паливі та паливному мазуті, використання бензину з низьким октановим числом для роботи легкових та вантажних автомобілів та застосування етилованого бензину [12].

Недосконалість процесу очищення стічних вод нафтопереробної промисловості є досить вагомою причиною. А зважаючи на те, що дана промисловість потребує великі обсяги водних ресурсів, цю причину можна виокремити як головну в забрудненні водних ресурсів.

Ще досі не впроваджено у нашій країні механізму уловлення викидів у атмосферу і їх очищення.

Не менш важливою причиною є те, що підприємства гідроенергетики є прямо залежними від затоплення певних територій під водосховища, а вони в свою чергу викликали підвищення ґрунтових вод, що є причиною руйнування крутих берегів. Будівництво теплоелектростанцій вимагає порушити поверхневий стік структуру ґрунту.

Лінії електропередачі (ЛЕП) теж можна вважати однією з причин, адже вони досить істотно впливають на навколишнє середовище, створюючи магнітне поле навколо себе. Варто заначити, що чим довші ці лінії тим сильніше поле навколо них і більші втрати енергії.

Також варто згадати про невирішеність питання, щодо утилізації ядерних відходів і їх захоронення. Країна намагається забезпечити надійне сховище для ядерних відходів, проте це залежить від використання новітніх технологій і обладнання. А це в свою чергу виявляє іншу причину забруднення навколишнього середовища - нестача коштів на впровадження нових еко-безпечних технологій та матеріалів або навіть на виконання елементарних заходів екологізації виробництва.

Старіння основних виробничих фондів - є першопричиною всіх екологічних проблем пов'язаних з діяльністю ПЕК України. Адже вже багато обладнання не замінювалось та навіть не модернізувалось.

Також закриття шахт спричиняє низку екологічних проблем, а особливо вимушене закриття, наприклад, деякі шахти Донбасу вже не функціонують, через ведення там бойових дій. За даними Міністерства вугільної промисловості 60% шахт знаходяться на окупованій території та практично всі ці шахти не працюють [13].

Війна на Сході країни може теж стати одною з головних причин екологічної катастрофи. Адже на Донбасі знаходиться багато нафтопереробних та хімічних підприємств, що працюють зі шкідливими та небезпечними хімікатами і точне влучання в такий завод може потягти за собою вибухи великих масштабів та викиди шкідливих речовин у атмосферу.

2.3 Екологічні проблеми функціонування ПЕК України

Екологічні проблеми в усьому світі вже набули статус глобальних. Головним чином екологічні проблеми тісно пов'язані з різким посиленням втручання людини в природні процеси, яке дедалі зростає і посилюється. Згідно з дослідженнями українських вчених, найбільшу шкоду довкіллю України спричиняють транспорт, промисловість, енергетика та сільське господарство.

Найбільш шкідливою для довкілля галуззю промисловості є ПЕК. Починаючи з розвідки корисних копалин і закінчуючи передачею електроенергії до споживача, відбувається постійний вплив на зміни у навколишньому середовищі.

2.3.1 Екологічні наслідки діяльності підприємств паливної промисловості

Перші етапи гірничодобувних робіт складаються з геолого-розвідувальних робіт, що проводяться з метою опису геологічного розрізу, відбору проб порід і визначення кількісних показників корисної копалини. Ці роботи безпосередньо пов'язані з деформацією ґрунтового шару, знищенням трав'яного покриву, вирубкою дерев, забрудненням ґрунтового шару паливно-мастильними матеріалами, компонентами промивних рідин і бурових шламів. Проте масштаби шкоди від таких робіт значно менші, ніж від подальшого видобування корисної копалини [14].

Найбільші порушення земної поверхні спричинені з проходкою відкритих гірничих виробок, розкривними роботами і видобуванням корисної копалини. Ці порушення представлені прогинами, западинами, породними відвалами та провалами земної поверхні [14].

Таблиця 2.1.Вплив гірничодобувних робіт на довкілля (складено за [14])

Види робіт	Наслідки
Геологічна розвідка родовищ	Забруднення атмосфери вихлопними газами машин, викидами пилу
	Забруднення гідросфери водами підземних виробок
	Порушення ґрунтово-рослинного покриву і відчуження земних ділянок
Підземні видобувні роботи	Забруднення атмосфери газами з вентиляційних шахтних стовбурів
	Утворення пилу з поверхонь відвалів
	Забруднення гідросфери шахтними водами
Відкрита розробка корисних копалин	Газопилове забруднення атмосфери під час видобувних робіт у кар'єрах
	Зміни у водному режимі підземних вод і поверхневих вод через осушення і водовідлив
	Забруднення ґрунтових і поверхневих вод кар'єрними водами
	Утворення фільтрату під час водної ерозії відвалів
	Порушення рослинного покриву
	Відчуження ділянок землі під відвали

Внаслідок вищезазначених впливів на довкілля утворюються техногенні форми рельєфу і відбувається незворотній процес забруднення прилеглої до виробіток території.

Однією з наймасштабніших проблем саме вугільної промисловості є терикони. Наприклад, біля шахт в Донецьку утворилися гігантські гори з відвалів і при сильних поривах вітру люди страждають від високого вмісту пилу у повітрі. Під такими відвалами гинуть гектари земель і зникає їх екосистема.

Внаслідок таких негативних тенденцій відбувається швидке зменшення біологічного різноманіття. Зникнення певного виду біологічного ланцюжка приведе до занепаду екосистеми. В свою чергу це впливає на зміну клімату. Це може спровокувати повені та буревії, внаслідок різкої зміни погодних умов. Такі процеси приведуть до збитків для інфраструктури, а ще гірше - до людських втрат.

Деградація ґрунтів для України має дуже важливі наслідки, адже однією з галузей спеціалізації нашої країни є сільське господарство, яке занепади в результаті втрати родючих земель. Якщо такий процес відбудеться хоча б в одному регіоні, то може виникнути продовольчий дефіцит для великої кількості населення.

При видобутку і переробці вугілля утворюються тверді та рідкі відходи, що містять важкі метали та інші отруйні речовини. Ці відходи зберігаються відповідно у териконах і відкритих шлаконакопичувачах. Такі об'єкти становлять потенційну загрозу та виступають вторинним джерелом забруднення довкілля. З них отруйні речовини різними шляхами потрапляють до ґрунтових вод, річок, озер. Потім таку воду споживає населення, звідси підвищення смертності [15].

На бурових майданчиках нафтогазових свердловин теж виділяються основні забруднювачі атмосферного повітря такі, як NO, NO₂, CH₄ та сажа. Це впливає на забруднення повітря, що приводить до підвищення смертності. Наприклад, у 2012 році кожна восьма смерть була викликана загостренням хронічних захворювань через забруднене повітря [15].

Таблиця 2.2.Викиди забруднюючих речовин у атмосферу (складено за [16,17])

Діяльність	Обсяги викидів, т	Різниця викидів, т
	2014 р.	2015 р.
Технологічні процеси в нафтовій промисловості:	22631,4	17988,4	+4643
переробка нафтопродуктів	7178,2	4494,5	+2683,7
зберігання і транспортування нафти на нафтопереробних заводах	1782,7	683,7	+1099
Видобуток та первинна обробка твердого палива:	370874,9	334383,3	+36491,6
відкрита розробка родовищ	2390,3	1017,2	+1373,1
підземна розробка родовищ	312296,1	303322,5	+8973,6
Видобуток, первинна обробка та завантаження рідкого палива	3323,5	3317,7	+5,8
Видобуток, первинна обробка та завантаження газоподібного палива	8870,2	9093,5	-223,3
Розподіл рідкого палива (за винятком бензину)	2902,7	2789,9	+112,8
Розподіл бензину	3615,8	3473	+142,8
Мережі розподілу газу	128442,2	100175,9	+28266,3

З таблиці 2.2. видно, що загалом обсяги викидів у 2015 році зменшились, особливо викиди при видобуванні та первинній обробці твердого палива - 36491,6 тони, окрім викидів під час видобутку, первинної обробки та завантаження газоподібного палива, вони збільшились на 223,3 тони. Проте досі найбільшими забруднювачами атмосферного повітря залишаються підприємства видобутку та первинної обробки твердого палива, технологічні процеси у нафтовій промисловості та мережа розподілу газу.

Також варто зазначити, що екологічні проблеми паливної промисловості полягають не лише у її функціонуванні, а й у закритті підприємств промисловості. У результаті бойових дій на Донбасі були зруйновані шахти, які нині затоплюються і вся вода зі шкідливими речовинами потрапляє з затоплених шахт до ґрунтових вод. В результаті вимивання каркасу шахт відбувається їх обвал, що є екологічним лихом для нашої країни.

Як повідомляє «Укрінформ», у Єнакієвому в результаті бойових дій затоплена шахта «Полтавська», а поруч затоплюється «Вуглегірська». Це поруч з шахтою «Юнком», де 1979 року було здійснено ядерний вибух. Брудні води з цієї шахти активно підіймаються і виносять радіоактивні речовини на поверхню. Що спричинить перевищення норми радіаційного забруднення в тисячу разів.

Отже, паливна промисловість спричиняє низку екологічних проблем пов'язаних з повітрям, ґрунту, водою. Це впливає на здоров'я і добробут населення. Проте найстрашнішими є екологічні катастрофи. Наша країна вже пережила одну, а друга вже набирає обертів на Сході.

2.3.2 Екологічні проблеми функціонування електроенергетики

Викиди енергетичної галузі становлять близько 40% викидів усіх секторів економіки, з них 70% - викиди теплоенергетики.

Процес спалювання органічного палива, за рахунок якого діють ТЕС і ТЕЦ, супроводжується величезними викидами в навколишнє середовище шкідливих речовин та побічного тепла.

Під час горіння палива в теплових двигунах виділяються шкідливі речовини: оксиди сірки, вуглецю, кисневі сполуки азоту, свинцю і значна кількість теплоти. Використання парових турбін, в яких охолоджується відпрацьована пара, потребує великих водних ресурсів. Також під великотоннажними відходами страждають сільськогосподарські угіддя, а золошлак забруднює прилеглі до золовідвалу території [18].

ТЕС створюють надзвичайне радіаційне та токсичне забруднення навколишнього середовища. Зола вугілля містить мікросуміші урану і деяких токсичних елементів в значно більших концентраціях, ніж це допустимо [19].

Викиди теплової енергії в довкілля є причиною теплового забруднення і є призводять до зміни клімату. Забруднене газами повітря не пропускає достатню кількість сонячних променів для життєдіяльності рослин, тварин та людей. Звідси випливає порушення екосистем у природі. ТЕС спричиняють навіть шумове, електромагнітне та електростатичне забруднення, що є потенційно небезпечним для людей, що проживають на прилеглій території.

Оптичне забруднення, тобто погіршення прозорості атмосфери порушує рух і спричиняє аварії автомобільного, морського та повітряного транспорту, а також негативно впливає на врожайність і на зміни клімату.

Наявність в атмосфері забруднюючих викидів спричиняє утворення оксидних і кислотних дощів, які негативно впливають на біосферу. Тому забруднення атмосфери впливає на процеси, які відбуваються в хмарі, і тим самим можуть прискорити або ж уповільнити утворення опадів.

З викидами ТЕС у атмосфері в реакцію вступає озон, що утворює озоновий шар Землі і виконує захисну функцію від космічного випромінювання. Коли відбувається така реакція, утворюються озонові дірки та зменшення шару озону. Це може спричиняє захворювання у людей від великої дози космічного опромінення, зниження народжуваності, а також зниження врожайності сільськогосподарських культур. Негативні наслідки такого процесу можуть проявлятися і у вигляді мутації та переродження живих організмів.

За даними Держстату України за 2014 р. на одне підприємство енергетики припадає 307,3 тони викидів забруднюючих речовин у атмосферу. Що ж до електростанцій загального використання, то на одне підприємство (а їх налічується усього 205) припадає 6702,6 тон викидів. Одне підприємство системи теплозабезпечення виробляє 38,1 тон викидів. Отже, ми бачимо, що у розрахунку на одне підприємство найбільшу кількість викидів здійснюють електростанції загального використання.

Таблиця 2.3.Викиди забруднюючих речовин у атмосферу [11].

	Кількість підприємств	Викинуто в середньому одним підприємством, т	Загальні обсяги викидів, тис.т
Енергетика	5853	307,3	1798,6
Електростанції загального використання	205	6702,6	1374,1
Системи централізованого теплозабезпечення	623	38,1	23,8

Зокрема вже за 2015 рік Добротвірська ТЕС (Львівська область) збільшила викиди у атмосферу на 48% порівняно з 2014 роком [19].

Будівництво ГЕС на рівнинах має багато екологічних наслідків. Для рівномірної роботи ГЕС протягом року потрібні водосховища. При будівництві водосховищ порушуються природні місця нересту, затоплюються родючі землі, змінюється рівень підземних вод. Водорості, які утворюються у водосховищах прискорюють погіршення якості води та порушують існування екосистем [20].

Великої шкоди завдає гідробіологічне забруднення водойм, адже при затопленні землі відбувається змиття і надходження у водне середовище мінеральних добрив, що зумовлюють розвиток водної рослинності і «цвітіння» води [21].

Варто згадати і катастрофу на Чорнобильській АЕС, після якої в країні і досі понаднормове забруднення радіацією і радіаційні матеріали вже розповсюджені по всій країні.

При роботі АЕС утворюється невелика частина радіоактивних речовин. 3 тисячі тон радіоактивної уранової руди потрібно, щоб виробити 1 тону ядерного палива. Решта руди - відходи. Радіоактивні відходи не можна просто захоронити глибоко в землі, адже розкладаються вони від десятка тисяч до мільйонів років. Тому потрібно зберігати такі відходи не просто глибоко в землі, а у спеціальних контейнерах під наглядом фахівців. Але навіть таких заходів виявляється недостатньо, бо згодом ці контейнери руйнуються і радіоактивні відходи просочуються у землю.

Для України це вкрай важлива проблема. Питання, пов'язане з місцем і технологією захоронення радіоактивних відходів, досі залишається відкритим.

Варто зазначити, що суттєвий вплив на екологію спричинила аварія на Чорнобильській АЕС, через що вона вважається екологічною катастрофою. Наслідки цієї катастрофи вже 30 років не полишають не тільки нашу країну, а і постраждалу Білорусь та Російську Федерацію.

Треба згадати, що внаслідок цієї аварії забруднено 12 областей України з 2294 населеними пунктами. Хворих від цієї катастрофи близько 3,2 млн. чоловік, серед них близько 1 млн дітей. Вже до 1995 р. померло 126 тис. чоловік з числа постраждалих. Цезій після катастрофи осів у ґрунтах, деревині та трав'яному покриві. Наразі цезій-137 основний забруднювач продуктів харчування [22].

В зоні відчуження у тварин відбулися мутації, які можуть зберігатися певний час, проте згодом дані мутації зникнуть, як і зникне випромінення. Це станеться через століття, а то й тисячоліття. На жаль, є деякі тварини, що зазнали мутації хромосом, такі мутації передаються з покоління в покоління і можуть поширюватися у популяціях, де мутагену навіть не було [23].

Генетичної деформації зазнали і рослини, а особливо дерева, що отримали високий рівень випромінювання. Через зміни клімату літо на території України стає посушливішим, а тому трапляються пожежі в лісах. Особливо небезпечні такі пожежі в Чорнобильській зоні. Вони сприяють поширенню радіонуклідів. Минулого літа сталось три великі пожежі, які становлять потенційну загрозу людині та довкіллю.

Тож атомна енергетика несе потенційну загрозу для довкілля, а за умови, що в Україні не налагоджена система попередження та боротьби з наслідками аварій на таких станціях, нова екологічна катастрофа може статися в будь-який момент.

Отже, енергетика здійснює негативний вплив на навколишнє середовище нашої країни. Серед основних екологічних проблем функціонування даної галузі можна виділити такі: деградація земель, забруднення атмосферного повітря, затоплення ґрунтів, забруднення повітря радіаційними елементами, а також створення потужних електромагнітних полів.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ ДІЯЛЬНОСТІ ПЕК УКРАЇНИ

екологічний палівний енергетичний довкілля

Вирішення екологічних проблем - це головне завдання сьогодення. І чим довше ми відкладаємо це питання, тим гострішими постають проблеми. Тож основний напрям вирішення екологічних проблем це встановлення чітких завдань для покращення ситуації та їх негайне виконання. Хоча саме останнє часто не виконується, адже для прийняття якихось дій вони мають бути затверджені, а цей процес в нашій країні триває не один місяць.

3.1 Шляхи екологізації паливної промисловості

Ліквідувати наслідки діяльності паливної промисловості неможливо, адже для цього прийдеться припинити діяльність даної промисловості. Тому шляхи екологізації паливної промисловості мають бути націлені на зменшення негативного впливу підприємств даної промисловості на довкілля.

Серед шляхів вирішення екологічних проблем паливної промисловості можна виокремити такі:

- оновлення основних фондів промисловості за рахунок залучення інвестицій в дану сферу;

- впровадження наукових досягнень та новітній технологій з енергозбереження та ресурсозбереження;

- використання безвідходних та екологічно безпечних технологічних процесів;

- розробка та впровадження технології очищення стічних вод;

- вторинне використання водних ресурсів;

- розробка ефективних технологій уловлення шкідливих викидів у атмосферу;

- впровадження у виробництво технологій переробки відходів та відпрацьованої паливної сировини;

- регулярне виконання робіт з рекультивації порушених земель, спрямованих на відновлення господарської, біологічної, естетичної цінності порушених земель;

- засипання шахтних провалів, вирівнювання поверхні відвалів, закріплення бортів кар'єрів;

- меліорація токсичних відвалів;

- покриття вирівняної поверхні відвалів шаром родючого ґрунту;

- впровадження ефективнішого і точнішого аудиту екологічного впливу на навколишнє середовище;

- впровадження жорстких санкцій в разі порушення норм та вимог екологічної безпеки;

- розроблення та впровадження системи оцінки та прогнозування поширення забруднення;

- моніторинг системи транспортування та розподілу паливних ресурсів та попередження їх втрат [14, 24].

Варто переглянути раціональність використання вугілля. Необхідно вкорінювати процеси газифікації вугілля у промисловість, адже вугілля у нас достатньо для таких потреб. Проте важливо використовувати саме підземну газифікацію, яка спричиняє лише 20% викидів вуглекислого газу рівня викидів на вугільних станціях. Такий газ можна використовувати як замінник природного у хімічній та металургійній промисловості.

Важливо сформувати безпечні умови праці для населення, що змушує переглянути процес виробництва і створити виробництво за усіма вимогами законодавства. Створення териконів не повинно бути близько до місця проживання людей, тому певні витрати потрібно зазнати на транспортуванні викидів у віддаленні місця.

Всі зазначені шляхи покращення екологічного впливу ПЕК на довкілля будуть ефективні на 50%, доки не припиниться війна на сході України. Тому першочергове завдання - це зробити все можливе для припинення війни і недопущення екологічної катастрофи в районі збройного конфлікту.

3.2 Шляхи зменшення негативного впливу енергетики на довкілля

На відміну від паливної промисловості, покращити вплив електроенергетики може кожен, починаючи від однієї людини, закінчуючи великими підприємствами надання електроенергії.

Можна виокремити такі шляхи екологізації електроенергетики нашої країни:

- використання досягнень науки та сучасних технологій на електростанціях;

- зменшення частки традиційної енергетики в структури виробництва електроенергії і збільшення частки альтернативної енергетики;

- забезпечення енергозбереження новобудов за рахунок покращення захисних конструкцій, що не «віддають» тепло довкіллю;

- забезпечення контролю за дотриманням енергозберігаючих технологій як комерційними, так і некомерційними установами;

- використовувати систему заохочення підприємств, установ та населення за використання енергозберігаючих технологій ( субсидії, пільги);

- встановлення штрафних санкцій за понаднормове використання електроенергії;

- зменшення використання електроенергії на рекламні вивіски, біг-борди;

- зменшення відстані передачі електроенергії;

- пропаганда та заохочення населення до енергозберігаючих технологій;

- контроль новобудов за дотриманням Держстандартів України;

- інформування населення, щодо «зеленого тарифу» та залучення до співпраці підприємства електроенергетики;

- заміна застарілого обладнання підприємств ТЕС, ТЕЦ, ГЕС;

- впровадження фундаментального фінансування наукових розробок у галузі енергетики [25].

2013 року Кабінетом Міністрів було затверджено Енергетичну стратегію до 2030 р [26]. Згідно з цією стратегією, передбачено такі шляхи реалізації екологічного аспекту стратегії:

· забезпечення дотримання національних і міжнародних екологічних стандартів та нормативів з охорони навколишнього природного середовища;

· забезпечення нарощення виробництва електроенергії без підвищення техногенного тиску на довкілля;

· залучення населення до обговорення спорудження нових електростанцій, а також інших рішень, що можуть впливати на здоров'я людей та стан довкілля.

Все більшої популярності набуває альтернативна енергетика, адже це екологічність генерації енергії, тривалий час роботи системи та мінімальне сервісне обслуговування. Така енергетика доцільна у використанні як приватними особами, так і великими підприємствами [27].

Використання альтернативних джерел енергії підвищить енергозабезпечення нашої країни і зменшить використання паливно-енергетичних ресурсів в електроенергетичній галузі.

У 2015 році в Україні вже нараховувалось 142 сонячні електростанції, 21 об'єкт, що використовує енергію вітру, 105 малих гідроелектростанцій та 5 об'єктів, що працюють на біомасі [27].

Проте, як повідомляє Укрінформ, в України поки немає ефективної стратегії переходу на альтернативні джерела енергії. Майже всі об'єкти альтернативної енергетики створені в кредити і навіть «зелений тариф» не перекриває ці витрати, через зниження тарифів.

Держава має стимулювати будівництво СЕС і інвестиції в дану галузь, оскільки вартість обладнання для сонячної енергетики скоротилась в кілька разів за останні 5 років [27].

На головних площах українських міст досить ефективно використовувати невеликі сонячні батареї для акумулювання енергії і використання її для освітлення нічного міста. Зазвичай на таких площах велика ділянка без дерев, що дає можливість ефективного уловлення сонячних променів.

Варто відновити будівництво вітрових електростанцій на приморській території, де частота і сила вітру значно більші.

Саме на сході нашої країни є сприятливі умови для розвитку сонячної та теплової енергетики. Тому навіть першочерговим завданням для розвитку альтернативної енергетики є припинення воєнних дій.

Що ж до біомаси, то в Україні є значний потенціал розвитку такої енергетики, адже сільське господарство є однією з галузей спеціалізації нашої країни, тож великі сільськогосподарські викиди маю місце в Україні. Саме такі викиди можна використовувати в якості біомаси.

Потрібно пропагувати розділення сміття: органічні рештки можна використовувати як біомасу, а пластик, папір та поліетилен відправляти на вторинну переробку.

За рахунок альтернативної енергетики потрібно поступово переводити комунальні підприємства на використання відновлювальних джерел енергії. Проте це можливо лише за умови скорочення використання електроенергії населення. Наразі українці не звикли до економного споживання, тому потрібно насамперед змінити менталітет громадськості. Період адаптації населення до умов альтернативної енергетики займе певний період, також початкові тарифи будуть високими, проте з часом така енергетика окупиться і населення звикне до економного споживання, що в результаті спричинить пониження тарифів.

Досвід зарубіжних країн показує, що використання такої енергетики є ефективним і легким у впроваджені. Наприклад, Німецький уряд використовує пільгові тарифи та компенсаційні витрати за використання відновлювальних джерел енергії. Встановивши певні тарифи для вітрових генераторів та гідротурбін, уряд гарантує збереження їх рівня на 20 років.

Скандинавські країни використовують енергію геотермальних вод. У Швеції геотермальна система є засобом опалення житлових приміщень та є невід'ємною частиною новобудов [28].

В Нідерландах, Великобританії, Бельгії, Швеції та Японії діє система обов'язкових квот на виробництво та споживання енергії відновлювальних джерел. Такий факт споживання підтверджується «зеленими» сертифікатами [29].