Шляхи вирішення екологічних проблем, пов’язаних з видобутком корисних копалин

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Екологія - це не абстрактне поняття, не віддалені катастрофи та катаклізми, а все, що оточує нас, що має відношення до кожного - проблеми середовища нашого мешкання. Можна прожити без багатьох досягнень науково - технічного прогресу. Без природи, без чистого повітря, неотруєної їжі та води прожити неможливо.

З появою на планеті Земля біологічного виду найвищої організації - людини, з її розвитком, розмноженням, міграціями, адаптацією й небаченою активізацією діяльності в біосфері почали розвиватися процеси особливого, антропогенного характеру. Із самого початку поведінка людини в довкіллі стала відрізнятися від поведінки інших істот агресивністю. Людина була не рівноправним співмешканцем у середовищі існування, а підкорювачем, насильником, жадібним споживачем, не здатним до самообмеження.

Першого удару природі люди завдали, почавши інтенсивно розвивати землеробство, особливо коли для підготовки площ під сільськогосподарські угіддя стали випалювати тисячі гектарів лісів.

За допомогою вогню люди полювали на диких звірів, завдаючи відчутних збитків природі. А розвиток скотарства супроводжувався виїданням худобою трав'янистих масивів на великих площах аж до повної деградації.

Ще коли людина винайшла лук, спис, та інші ефективні знаряддя вбивства, дуже швидко, можливо, за кілька тисячоліть, майже на всій планеті були винищені мамонти, шаблезубі тигри та інші великі тварини - вичерпалося основне джерело харчування .

Почалася перша глобальна екологічна криза. Історія свідчить про наявність сумної закономірності : вибухи чисельності популяцій виду Homo sapiens, що відбувалися періодично у зв'язку з його розселенням на планеті, як правило, супроводжувалися цілковитим винищенням великих травоїдних тварин і птахів.

Від кінця ХVІІІ і до першої половини ХХ ст., в період бурхливого розвитку фізики, хімії, техніки, винайдення парового й електричного двигунів, освоєння атомної енергії, розвитку авіації, коли кількість населення перевищила 3,5 млрд чоловік, негативні екологічні процеси почали набувати глобального характер, хоча ще не досягли масштабів кризи. Останні 35 - 40 років ХХ ст.. - це період атомної енергетики й комп' ютеризацї, на який припав активний розвиток другої глобальної екологічної кризи. Вона проявлялась у перевиснаженні природних ресурсів, часом - у вичерпанні їх, у перезабрудненні довкілля, деградації біосфери, до чого призвели суперіндустріалізація, суперхімізація, супермілітаризація та суперспоживання.

І. Значення корисних копалин в житті людей

Надра - це основні мінеральні ресурси Землі, які знаходяться в її товщі. Деякі ресурси знаходяться у верхніх шарах кори, інші - на її поверхні.

Як відомо корисні копалини - кам'яне вугілля, нафта, природний газ, руди металів тощо - відносяться до групи ресурсів, що не відновлюються . Загальні запаси корисних копалин по мірі використання зменшуються.

Більшість мінеральних ресурсів може бути використана для різноманітних цілей . Так, похідні матеріали з нафти, кам'яного вугілля та природного газу використовуються для виробництва різноманітних предметів побутового призначення, медичних приборів і навіть будівельних матеріалів

На мінеральних ресурсах повністю працює кольорова та чорна металургія, атомна промисловість та промисловість будівельних матеріалів,увесь авто- авіа- та більша частина залізничного транспорту. Надра дають 75 % сировини хімічній промисловості та 83 % електроенергії з енергетичних видів корисних копалин.

Людство в наш час стоїть перед близькою перспективою гострої нестачі корисних копалин, особливо органічних видів палива, потреба в яких весь час зростає. Україна може забезпечити себе власним кам'яним вугіллям на 40 %, газом - на 20 %, лісом - на 7 % Видобування багатьох корисних копалин подвоюється кожні 8- 10 років.

Споживання мінеральних ресурсів зростає значно скоріше росту чисельності населення . Запаси мінеральних ресурсів у надрах ще точно не визначені. Багато родовищ виснажені, але розвідка відкриває нові. В останні десятиліття з'явилася космічна геологія . з її допомогою вже розробляються нові родовища.

Мінеральні ресурси мають для народного господарства таке значення :

- як джерело енергії - безпосереднє отримання тепла для побутових та промислових цілей, отримання електроенергії ;

- як сировина для виробництва станків, локомотивів, будівельних кранів, засобів зв'язку та ін., а також для виробництва предметів побутового призначення ;

- як будівельний матеріал або сировина для нього.

В зв'язку з тим, що запаси мінералів зменшуються, а використання постійно збільшується, велике значення має економне витрачання мінеральних ресурсів.

В масштабах колишнього СРСР економія тільки 1% відповідної сировини давала б додатково 1 млн. т сталі, 5 млн. т нафти, 6 млн. м³ газу.

Одновідсоткова економія металу була достатня для виготовлення 300 тис. вантажних автомобілів або 230 тис. тракторів.

Економне використання мінеральних багатств - це :

- максимально повне видобування корисних копалин під час добування, збагачення та переробки ;

- комплексне використання ресурсу ;

- охорона родовищ від псування .

ІІ. Основні проблеми, пов'язані з видобутком корисних копалин

Серед основних проблем, пов'язаних з експлуатацією надр та видобутком корисних копалин, найгострішими можна назвати:

- вичерпання запасів корисних копалин: втрата їх під час видобутку та навантаження;

- руйнування грунту, утворення териконів, неприродних ландшафтів;

- утворення тектонічних розломів, внаслідок вибухів, виникнення карстових пустот, наближення рівня вод, підтоплення територій;

- утворення великої кількості відходів.

В наш час індустрія світу виробляє у сім разів більше промислових товарів і добуває в три рази більше по вазі мінералів, ніж у 1970 році.

Під час перевезення втрачається понад 3 % вугілля .Для колишнього СРСР це було понад 20 млн т на рік - таку кількість добувають за рік деякі країни Європи . Те ж саме відбувається з нафтою . Під час добування в надрах залишається понад половина нафти! А якщо ще врахувати втрати під час перевезення, переробки, зберігання ?

У свій час Менделєєв писав, що палити нафтою безглуздо, це те саме, що палити піч грішми. Але й досі нафта - ця унікальна сировина для отримання багатьох видів цінної продукції - займає одне з провідних місць в паливному асортименті країн світу .

У рудах хімічні елементи ніколи не зустрічаються поодиноко, вони завжди утворюють мінеральні угруповання . Наприклад, природному газу супроводжують гелій, сірка, азот, ; нафті - газ, сірка, йод, бром ; залізним рудам - титан, ванадій, мідь, кобальт, нікель, золото тощо.

Використання супутніх елементів дуже вигідне. Нерідко вони коштують більше, ніж основні. З 70 хіиічних елементів, які використовують підприємства кольорової металургії, майже половина отримується попутно . Під час видобутку вугілля в атмосферу викидається значна кількість газу. Лише на шахтах Донецької області - 3 млрд.м³ в рік.

За 85 років ХХ століття світовий видобуток вугілля збільшився у 3,5 рази, нафти - у 150 разів, природного газу - 800 разів. Скільки після цього залишилося загубленої землі ? Землі, що вилучається з сільськогосподарського та лісового виробництва, погіршується рельєф, створюються відвали, терикони, кар'єри. У всьому світі швидкими темпами відбуваються деградація й ерозія грунтів. Через те, що грунти стали неродючими, активізувалося спустелювання й триває вирубування лісів, лише в 21 державі Африки в 1984 - 1985 р.р. потерпіло близько 30 млн чоловік, 10 млн людей змушені були змінити своє місце проживання, ставши « екологічними біженцями » . Щорічні збитки через спустелювання становлять щонайменше 42 млрд доларів, у тому числі для Азії - 21 млрд, Африки - 9 млрд, Північної Америки й Австралії - по 3 млрд, Європи - 1 млрд доларів. Близько 100 держав, землі яких схильні до цього згубного явища, належать до найнеблагополучніших з погляду й інших екологічних проблем, найсерйозніші з яких мають глобальний характер . Із цих країн 81 належить до тих, що розвиваються, тобто мають іще слабкий економічний потенціал, потерпають від голоду, злиднів, хвороб, де рівень освіти й науки дуже низький . Тут екологічні проблеми тісно пов'язані з соціально- економічними й призводять до політичних збурень, революцій, воєн, що, знову ж таки закінчується екологічними катастрофами.

Видобування корисних копалин призвело до руйнації 226 тис. га господарських земель України ( близько 1 % всієї площі країни), проте щорічно відбувається відчуження майже 100 тис. га під нові об'єкти . Зараз підприємства України, що здобувають корисні копалини, мають 2700 різного роду відвалів, в яких накопичено майже 4 млрд. м³ порід, а під їх розміщення відібрано від сільського господарства понад 30 тис. га земель.

Отже, головна проблема не стільки в нестачі тих чи інших корисних копалин, а в тих наслідках, яких зазнає природа в ході їх видобування, переробки та використання . Захаращення грунтів відходами виробництва, створення порожнин в землі чи нанесення пошкоджень її поверхні у вигляді шахт чи кар'єрів, забруднення екосистем, як продуктами переробки, так і супутніми речовинами - далеко не повний перелік негативних наслідків землекористування.

Щорічно в процес виробництва в Україні залучається біля 1,4 млрд.т речовин і матеріалів, а повертається у зовнішнє середовище у вигляді відходів 800 млн. тонн !

Щорічно з надр планети у вигляді корисних копалин видобувається до 15-17 км³ породи і лише до 7 % ( до 1,2 м³ ) людина отримує у вигляді корисного кінцевого продукту . Решта йде у відвали .

Щоб задовольнити потреби 1 людини планети, щороку з надр Землі видобувається близько 40 т мінеральної сировини.

На скільки ж років людству вистачить земних запасів корисних копалин і які вони, ці запаси ? За даними науки геохімії, у верхній десятикілометровій товщі літосфери 99 % її маси становлять 12 хімічних елементів : O, Si, Al, Fe, Ca, Na, K, Mg, H, Ti, C, i Cl . Решта елементів містяться в дуже невеликих кількостях . Тим часом людство використовує всі елементи таблиці Менделєєва, але в різних кількостях. За останні десятиліття величезного значення для економіки всіх країн набули нафта, газ, алюміній, титан, хром, нікель, кобальт, уран, свинець та олово.

Міжнародні експерти вважають, що за таких темпів споживання, які характерні зараз для найрозвиненішої країни світу - США, розвідані запаси цих корисних копалин на материках будуть вичерпані за кілька десятиліть ( деяких - за одне-два століття ).

За даними ООН, ресурси 18 економічно найважливіших мінералів опинилися на межі цілковитого вичерпання, навіть за умови введення рециклічності й відновлення . Серед них - золото, срібло, ртуть, свинець, сірка, олово, цинк, вольфрам.

Зросла кількість катастроф, пов'язаних із розвитком нафтовидобувної, нафтопереробної промисловості та атомної енергетики . Райони інтенсивного видобування нафти й газу ( Перська й Мексиканська затоки, Північне море, Тюменський край, Каспійське море, інші регіони )оголошені зонами екологічного лиха. Потенційну загрозу надзвичайних екологічних ситуацій становлять усі великі нафто- й газосховища, трубопроводи, склади всіляких хімічних речовин.

Катастрофічно впливає на природні ландшафти будівництво великих шахт, відкритих кар'єрів, розбурювання свердловин, утворення великих сміттєзвалищ і шламосховищ. Значно порушують земну поверхню гірничі розробки . Підземні розробки спричинюють утворення порожнин і тріщин у гірських породах, просідання грунту, обвали та зсуви порід,осушення водоносних горизонтів . Із гірських порід виділяються шкідливі гази ( метан, сірководень ), трапляються раптові прориви підземних вод . Навколо родовищ, які розробляються, утворюються відвали пустих порід, терикони, що займають великі площі родючих земель. Поверхневі водотоки забруднюються мінералізованими водами, які відкачуються із шахтних горизонтів.

До великих катастроф 70-х років слід віднести пожежі на газових родовищах - Шебелинському ( Харківська область ) та Угерському ( Львівська область), аварії на нафто- й газопроводах, аварію на нафтовій платформі в Азовському морі, що завдали величезних економічних збитків і шкоди довкіллю на величезній акваторії Азовського моря й у басейні Дністра.

Значної шкоди природі й суспільству завдає підвищення в атмосфері концентрації вуглекислого газу, який утворюється при спалюванні вугілля, нафти, газу тощо. Вчені передбачають, що його накопичення може підвищити до 2050 р. середню температуру на поверхні Землі на 1,5-4,5° С, що спричинить танення криг у морях, океанах, горах і призведе до підвищення рівня Світового океану до 2100 р. на 1,4-2,2 м, внаслідок чого будуть затоплені берегові зони, що негативно позначиться на економіці багатьох країн. Тяжкими наслідками загрожують людству ерозія та руйнування озонового шару, який є захистом від сонячного радіаційного впливу.

Україна серед європейських держав, незважаючи на великий спад виробництва в більшості галузей національної економіки, має найвищий інтегральний показник негативних антропотехногенних навантажень на навколишнє природне середовище практично на всій її території. Причому в двох третинах областей екологічна ситуація та якість довкілля характеризуються як гостро критичні і несприятливі з точки зору інтересів здоров'я людини. Природокористування ж є вкрай нераціональним, марнотратним й екологоневрівноваженим, а ефективність використання природних ресурсів надзвичайно низька, в зв'язку з чим природомісткість, а також енергомісткість валового внутрішнього продукту, навпаки, надто високі.

Екологічні проблеми нині мають глобальний і зрештою загальнодержавний характер для окремо взятої країни. Проте вирішуватися вони мають на регіональному та локальному рівнях. Успіх у цій важливій і складній справі тепер значною мірою залежить не лише від послідовної державної екологічної політики, а й від того, наскільки дієвими та ефективними є регіональна екологічна політика і механізми її практичної реалізації.

ІІІ. Заходи, передбачені законодавством, для охорони надр та корисних копалин

На законодавчому рівні проблеми, пов'язані з видобутком корисних копалин, регулюються Кодексом України « Про надра »

Завданням Кодексу України про надра є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.

Зокрема, в кодексі зазначається:

Родовища корисних копалин - це нагромадження мінеральних речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання є придатними для промислового використання.

Техногенні родовища корисних копалин - це місця, де накопичилися відходи видобутку, збагачення та переробки мінеральної сировини, запаси яких оцінені і мають промислове значення. Такі родовища можуть виникнути також внаслідок втрат при зберіганні, транспортуванні та використанні продуктів переробки мінеральної сировини.

Усі родовища корисних копалин, у тому числі техногенні, з запасами, оціненими як промислові, становлять Державний фонд родовищ корисних копалин, а всі попередньо оцінені родовища корисних копалин - резерв цього фонду.

Державний фонд родовищ корисних копалин є частиною державного фонду надр.

Державний фонд родовищ корисних копалин формується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр.

Державний фонд надр формується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр разом з Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.

При розробці родовищ корисних копалин повинні забезпечуватися:

1) застосування раціональних, екологічно безпечних технологій видобування корисних копалин і вилучення наявних у них компонентів, що мають промислове значення, недопущення наднормативних втрат і погіршення якості корисних копалин, а також вибіркового відпрацювання багатих ділянок родовищ, що призводить до втрат запасів корисних копалин;

2) здійснення дорозвідки родовищ корисних копалин та інших геологічних робіт, проведення маркшейдерських робіт, ведення технічної документації;

3) облік стану і руху запасів, втрат і погіршення якості корисних копалин, а також подання до статистичних та інших державних органів встановленої законодавством звітності;

4) недопущення псування розроблюваних і сусідніх з ними родовищ корисних копалин в результаті проведення гірничих робіт, а також збереження запасів корисних копалин родовищ, що консервуються;

5) складування, збереження та облік корисних копалин, а також відходів виробництва, що містять корисні компоненти і тимчасово не використовуються;

6) раціональне використання розкривних порід і відходів виробництва;

7) безпечне для людей, майна і навколишнього природного середовища ведення робіт.

При переробці мінеральної сировини повинні забезпечуватися:

1) додержання технологічних схем переробки мінеральної сировини, що забезпечують раціональне і комплексне вилучення корисних компонентів;

2) облік і контроль за розподілом корисних компонентів на різних стадіях переробки та ступенем їх вилучення з мінеральної сировини;

3) вивчення технологічних властивостей і складу мінеральної сировини, проведення дослідно-технологічних випробувань з метою удосконалення технології переробки мінеральної сировини;

4) раціональне використання відходів переробки (шламу, пилу, стічних вод тощо);

5) складування, облік і зберігання відходів виробництва, що містять корисні компоненти і тимчасово не використовуються

При розробці родовищ корисних копалин та переробці мінеральної сировини має забезпечуватися також додержання інших вимог, передбачених законодавством про охорону навколишнього природного середовища.

Основними вимогами в галузі охорони надр є:

- забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр;

- додержання встановленого законодавством порядку надання надр у

користування і недопущення самовільного користування надрами;

- раціональне вилучення і використання запасів корисних копалин і наявних у них компонентів;

- недопущення шкідливого впливу робіт, пов'язаних з користуванням надрами, на збереження запасів корисних копалин, гірничих виробок і свердловин, що експлуатуються чи законсервовані, а також підземних споруд;

- охорона родовищ корисних копалин від затоплення, обводнення, пожеж та інших факторів, що впливають на якість корисних копалин і промислову цінність родовищ або ускладнюють їх розробку;

- запобігання необгрунтованій та самовільній забудові площ залягання корисних копалин і додержання встановленого законодавством порядку використання цих площ для інших цілей;

- запобігання забрудненню надр при підземному зберіганні нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захороненні шкідливих речовин і відходів виробництва, скиданні стічних вод;

- додержання інших вимог, передбачених законодавством про охорону навколишнього природного середовища.

Забудова площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення, а також будівництво на ділянках їх залягання споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, допускаються у виняткових випадках лише за погодженням з відповідними територіальними геологічними підприємствами та органами державного гірничого нагляду. При цьому повинні здійснюватися заходи, які б забезпечували можливість видобування з надр корисних копалин.

Порядок забудови площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Забудова площ залягання корисних копалин місцевого значення, а також розміщення на ділянках їх залягання підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, допускаються за погодженням з відповідними місцевими Радами народних депутатів.

Органи державного геологічного контролю мають право:

1) припиняти всі види робіт по геологічному вивченню надр, що проводяться з порушенням стандартів та правил і можуть спричинити псування родовищ, суттєве зниження ефективності робіт або призвести до значних збитків;

2) зупиняти діяльність підприємств і організацій, що займаються геологічним вивченням надр без спеціальних дозволів (ліцензій) або з порушенням умов, передбачених цими дозволами;

3) давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) про усунення недоліків і порушень під час геологічного вивчення надр.

Органам державного геологічного контролю відповідно до законодавства України може бути надано й інші права щодо запобігання і припинення порушень правил і норм геологічного вивчення надр.

Порядок здійснення державного геологічного контролю визначається Кабінетом Міністрів України.

Органи державного гірничого нагляду перевіряють:

1) повноту вивчення родовищ корисних копалин, гірничо-технічних, інженерно-геологічних, гідрогеологічних та інших умов їх розробки, будівництва та експлуатації підземних споруд, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва;

2) своєчасність та правильність введення в експлуатацію розвіданих родовищ корисних копалин;

3) виконання вимог щодо охорони надр при веденні робіт по їх вивченню, встановленні кондицій на мінеральну сировину та експлуатації родовищ корисних копалин;

4) правильність розробки родовищ корисних копалин;

5) повноту видобування оцінених запасів корисних копалин і наявних у них компонентів;

6) додержання встановленого порядку обліку запасів корисних копалин, обгрунтованість і своєчасність їх списання;

7) додержання правил проведення геологічних і маркшейдерських робіт під час розробки родовищ корисних копалин;

8) додержання правил та технологій переробки мінеральної сировини з метою забезпечення більш повного вилучення корисних компонентів та поліпшення якості кінцевої продукції;

9) правильність і своєчасність проведення заходів, що гарантують безпеку людей, майна і навколишнього природного середовища, гірничих виробок і свердловин від шкідливого впливу робіт, пов'язаних з користуванням надрами;

10) вирішення інших питань щодо нагляду за використанням та охороною надр в межах своєї компетенції.

Органи державного гірничого нагляду мають право:

1) давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) про усунення порушень норм і правил ведення робіт під час геологічного вивчення надр, їх використання та охорони;

2) в порядку, встановленому законодавством України, припиняти роботи, пов'язані з користуванням надрами, у разі порушень відповідних норм і правил;

3) вимагати від користувачів надр обгрунтування списання запасів корисних копалин;

4) давати рекомендації щодо впровадження нових прогресивних технологій переробки мінеральної сировини.

Органам державного гірничого нагляду законодавством України може бути надано й інші права з метою запобігання порушенням законодавства про надра та їх припинення.

Порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні у:

- самовільному користуванні надрами;

- порушенні норм, правил і вимог щодо проведення робіт по геологічному вивченню надр;

- вибірковому виробленні багатих ділянок родовищ, що призводить до наднормативних втрат запасів корисних копалин;

- наднормативних втратах і погіршенні якості корисних копалин при їх видобуванні;

- пошкодженнях родовищ корисних копалин, які виключають повністю або суттєво обмежують можливість їх подальшої експлуатації;

- порушенні встановленого порядку забудови площ залягання корисних копалин;

- невиконанні правил охорони надр та вимог щодо безпеки людей, майна і навколишнього природного середовища від шкідливого впливу робіт, пов'язаних з користуванням надрами;

- знищенні або пошкодженні геологічних об'єктів, що становлять особливу наукову і культурну цінність, спостережних режимних свердловин, а також маркшейдерських і геодезичних знаків;

- незаконному знищенні маркшейдерської або геологічної документації, а також дублікатів проб корисних копалин, необхідних при подальшому геологічному вивченні надр і розробці родовищ;

- невиконанні вимог щодо приведення гірничих виробок і свердловин, які ліквідовано або законсервовано, в стан, який гарантує безпеку людей, а також вимог щодо збереження родовищ, гірничих виробок і свердловин на час консервації.

Законодавчими актами України може бути встановлено відповідальність й за інші порушення законодавства про надра.

ІV. Шляхи вирішення екологічних проблем, пов'язаних з видобутком корисних копалин

Для вирішення екологічних проблем, пов'язаних з видобутком корисних копалин, необхідно вжити таких заходів:

- впровадити використання технологій, що дозволяють зменшити витрати корисних копалин при їх видобуванні, наприклад, свердловинні добування, підземна виплавка, тощо;

- застосовувати повторну переробку матеріалів ( металобрухту);

- економно використовувати ресурси;

- здійснити перехід на альтернативні джерела енергії .

Цілком зрозуміло, що для ефективного вирішення проблем еколого-ресурсної безпеки потрібно мати необхідні кошти, щоб фінансувати реалізацію природоохоронних заходів та запроваджувати екологобезпечні технології, здійснювати структурну перебудову економіки з урахуванням екологічних чинників, вимог та обмежень. Одним з найважливіших джерел фінансування природоохоронної діяльності тепер справедливо вважаються бюджетні та позабюджетні екологічні фонди, які виникли в країнах з перехідною економікою. Формування цих фондів відбувається переважно за рахунок платежів за забруднення навколишнього природного середовища суб'єктами господарської діяльності. І хоча у формуванні, розподілі та використанні коштів зазначених фондів нині мають місце істотні недоліки, що нерідко підривають до них довіру та ставлять під сумнів доцільність їх подальшого функціонування, необхідно констатувати: в сучасних умовах гострої нестачі бюджетного фінансування природоохоронних заходів їм, по суті, найближчим часом нема реальної альтернативи.

Тому проблема зміцнення екологічних фондів в Україні, ефективного контролю за надходженнями і видатками коштів, цільовим та високоефективним їх використанням, безперечно, і в науковому, і в практичному плані є для України досить важливою та актуальною.

Нарешті, слід окремо сказати про екологічні аспекти міжнародного економічного та науково-технічного співробітництва України. Розширення та зміцнення механізмів зовнішньоекономічних зв'язків у сфері екології, розповсюдження позитивного досвіду зарубіжних країн щодо раціоналізації природокористування й поліпшення природоохорони можуть стати важливим чинником зміцнення як національної, так і міжнародної ресурсо-екологічної безпеки, орієнтації світового співтовариства на пошук ефективних шляхів, методів і техніко-технологічних засобів вирішення нагальних глобальних та регіональних екологічних проблем.

У зв'язку з цим наша держава має радикально змінити стан справ щодо реального забезпечення власних ресурсо-екологічних інтересів у зовнішньоекономічній діяльності.

Особливого значення проблема дотримання вимог ресурсо-екологічної безпеки набирає при створенні та функціонуванні трансконтинентальних нафто- і газопроводів, автомагістралей та інших транспортних коридорів, які пролягають (або тих, що проектуються) через територію України.

Охорона, відтворення і покращання якості природних ресурсів, забезпечення чистого та сприятливого для здоров'я людини навколишнього природного середовища є одночасно соціальним, економічним і екологічним завданням. Воно стосується всіх та кожного окремо. Однак нині природа вже неспроможна його успішно вирішувати власними силами. Головне завдання в найбільш загальному розумінні полягає в тому, щоб кожне наступне покоління людей мало не гірші (або й кращі) показники якості та екологічної чистоти навколишнього природного середовища, ніж попереднє.

Економічний аспект екологічних проблем свідчить про те, що забезпечення розумної рівноваги між інтересами економіки та екології є справою надзвичайно актуальною.

Треба зрештою покінчити з практикою, коли для досягнення певних соціально-економічних цілей, підвищення макроекономічних показників, природа та її ресурси оцінюються й експлуатуються майже за нульовим тарифом, а точніше - безплатно.

Оскільки структура економіки, що сформувалася в Україні упродовж останніх 30-40 років, є вкрай екологонебезпечною, ресурсо- й енергомісткою і до того ж з технологічно застарілою та відсталою матеріально-технічною базою, то її, безперечно, необхідно перебудовувати і модернізувати. Бо саме така структура економіки визначає, по-перше, надмірні загальні обсяги, марнотратні методи та способи природокористування й негативного впливу на навколишнє природне середовище, тобто обсяги видобутку, переробки і споживання природних ресурсів, ефективність їх використання.

Особливості народногосподарського комплексу та економічний механізм природокористування й природоохорони вирішальною мірою впливають також на рівні ресурсоспоживання первинної природної речовини, масштаби та ефективність екологічних заходів, запровадження ресурсо-, енерго- і природозберігаючих технологічних процесів у всіх галузях та сферах виробничої і невиробничої діяльності. З метою подолання екологічної кризи та зміни екологічної ситуації на краще в Україні необхідно, як мінімум, подвоїти обсяги інвестицій у техніко-технологічну реконструкцію економіки та в екологічне оздоровлення довкілля, відтворення й охорону його ресурсів, поліпшення природних життєвих умов.

Перебороти негативні екологічні тенденції і домогтися поступового переходу на модель сталого розвитку, за оцінками аналітиків, можна лише тоді, коли виділяти 2-3% ВВП на охорону та відтворення якості навколишнього середовища. Це середній норматив для країн з великим обсягом ВВП. Для України, що класифікується як територія екологічного лиха, зазначена частка повинна бути істотно вищою.

Особливого значення тепер набирають питання формування раціональної та дієвої системи державного регулювання й управління природокористуванням і природоохороною, ресурсо-екологічною безпекою на національному, регіональному й місцевому рівнях стосовно до умов ринкової економіки. Ця система має бути спрямована на реалізацію сучасної еколого-економічної стратегії природокористування та досягнення високого рівня ресурсо-екологічної безпеки держави. Вона має грунтуватися на застосуванні комбінації взаємоузгоджених цілей, засобів і еколого-економічних критеріїв прийняття рішень у сфері природокористування, природоохорони й вирішення ресурсо-екологічних проблем з мінімальними затратами праці та коштів, а також на чітко визначених екологічних пріоритетах.

Економічна оцінка природних ресурсів - це грошове вираження їхньої народногосподарської цінності.Треба,щоб ціну мали земля, природні води, грунти, повітря, корисні копалини, ліс, тваринний і рослинний світ, рекреаційні об'єкти. Нормативи плати за використання природних ресурсів визначаються з урахуванням їхнього географічного положення, поширення, якості, можливості відтворення, доступності, комплексності, продуктивності, можливості утилізації відходів, умов переробки .

Для оцінки вартості природних ресурсів використовують такі показники : трудові затрати на залучення ресурсу в суспільне виробництво (видобуток мінеральної чи біологічної сировини ); ефект використання ресурсу у виробництві ( цінність одержаних із ресурсів матеріалів, предметів, вигід ); прогнозовані затрати праці на відновлення ресурсу (якщо це можливо); прогнозовані витрати на погашення збитків, завданих природному середовищу під час освоєння даного ресурсу.

Оцінка ресурсів може бути індивідуальною та комплексною.

Розрізняються три види індивідуальних оцінок :

? оцінки суспільної корисності природних оцінок;

? вартісні оцінки (податки, ціни ) ;

? ринкові ціни ( ліцензії ) .

Вони виконуються для кожного окремого елемента довкілля, і їхні значення не завжди збігаються .

У всьому світі дедалі ширше впроваджуються ефективні маловідходні технології, оборотне водопостачання, розвиваються альтернативні види енергетики ( насамперед вітрова, геліо- та біоенергетика).

Не всі ще родовища корисних копалин відкрито й узято на облік . Особливо це стосується шарів літосфери глибше за 3-4 км, вивчених дуже погано . Крім того, величезні запаси мінералів містить Світовий океан . Тут є родовища нафти та газу, залізоманганові й фосфоритові конкреції, розсипні родовища золота, платини, алмазів, рідкісних металів тощо. Сьогодні ці багатства використовуються дуже мало.

У зв'язку з вичерпанням багатьох родовищ у деяких випадках стає економічно вигідним переробляти так звані некондиційні руди - з низьким вмістом корисних компонентів, які раніше йшли у відвали.

Великі можливості економії та раціонального використання ресурсів криють у собі родовища, які розробляються сьогодні у світі .Йдеться передусім про зниження кількісних і якісних втрат корисних копалин під час їх видобування . Кількісні втрати зумовлені тим, що частина руди чи вугілля залишається під землею - в ділянках між блоками й між шахтами, в так званих охоронних ціликах ( стовпах породи, не вилученої в процесі розробки для запобігання обвалам покрівлі ). Якісні втрати спричинюються тим, що під час видобування корисної копалини частина руди змішується з пустими породами, в результаті чого вміст металу в руді виявляється нижчим, зростає зольність вугілля тощо.

У разі видобування корисних копалин відкритим способом (кар'єрами) втрати значно менші ( 10-12 % ) ніж при підземному, шахтному способі (30- 40 % ). Однак не кожне родовище можна розробляти відкритим способом, а крім того, при цьому виникають інші порушення природного середовища.

Чималу економію ресурсів дає застосування новітніх технологій видобування корисних копалин : свердловинного гідробудування й вилуговування, підземного виплавляння сірки, газифікації вугілля в надрах та ін. Дуже перспективними вважаються мікробіологічні методи добування корисних копалин : виведено такі штами бактерій, які, розкладаючи сульфіди та інші сполуки металів із дуже бідних руд, переводять їх у розчинну у воді форму, звідки вони після цього можуть бути вилучені економічно вигідним способом ( так тепер добувають Zn, Mn, Au, Bi, U, Sb, Li, i Ge ).

Важливий напрям економії мінеральної сировини - використання вторинних ресурсів . Наукові розрахунки свідчать, що повторно можна використовувати майже 70 % основних металів . Сьогодні ж промисловість економічно розвинених країн використовує в кращому разі лише 30-40 % міді, заліза та інших металів, решта безповоротно втрачається, нагромаджується у звалищах, розсіюється, забруднюючи біосферу. Слід урахувати, що для добування сировини із вторинних ресурсів потрібно набагато менше затрат, у тому числі й енергетичних, ніж для видобування тієї ж сировини з первинних руд. Наприклад, у разі добування скла переплавлянням битих скляних виробів, пляшок тощо витрати електроенергії вчетверо менші, ніж при добуванні його з піску, поташу; алюміній, добутий зі старих банок від пива, виявляється вдвоє дешевшим від алюмінію, який виплавляється з бокситів; гори спрацьованих автомобільних шин перетворюються на паси для вентиляторів, на автодеталі й навіть на нові шини та ін. Переробка вторинних ресурсів дає прибуток.

Взагалі у світі спостерігається тенденція до зменшення обсягів використання природних ресурсів . Металургійні гіганти типу тих, що досі діють в Україні, поглинаючи мільйонни тонн руди, коксу й випускаючи мільйони тонн низькоякісного чавуну і сталі, є вчорашнім днем промисловості. Економіка найрозвиненіших країн світу дедалі більше базується на малотоннажному виробництві, а основними галузями стають складне сучасне машинобудування, електроніка, обчислювальна техніка. Тому одним із головних завдань, що постають перед нашою молодою державою, є докорінна перебудова структури промисловості, а саме - зменшення частки важкої індустрії й військово-промислового комплексу та збільшення частки виробництва наукоємкої продукції й товарів народного споживання. Це істотно знизить енергоємність і матеріаломісткість виробництва, послабить залежність України від зовнішніх поставок ресурсів, передусім паливно-енергетичних, і, нарешті поліпшить екологічну обстановку в країні ( відомо, як забруднюють природу старі промислові гіганти).

Дуже ефективним є перехід на альтернативні джерела енергії - це енергія вітру, морів, океанів, внутрішнього тепла Землі, Сонця.

За оцінками вчених, загальний вітроенергетичний потенціал Землі в 30 разів перевищує річне споживання енергії людством.

Колосальні запаси енергії містить Світовий океан. По-перше, це нергія сонячного випромінювання, поглинута океанською водою, яка виявляється в енергії морських течій, хвиль, прибою, різниці температур різних шарів води. По-друге, це енергія тяжіння Сонця і Місяця, що спричинює морські припливи і відпливи.

Енергія внутрішнього тепла Землі. З глибиною підвищується температура в земній корі ( в середньому на 30є С )на 1 км, а у вулканічних районах - набагато швидше ). За оцінками геологів, до глибин 7-10 км загальна кількість теплоти в 5000 разів перевищує теплоємність усіх видів мінерального палива, що є на Землі. Теоретично лише 1 % цього тепла достатньо, аби забезпечити людство нергією на найближчі 4000 років. Та на практиці це джерело енергії використовується ще дуже мало.

Енергія Сонця. Сонце - найпотужніше джерело екологічно чистої енергії, і людство має зосередити свої зусилля на розробці методів її утилізації . Її можна застосовувати для добування електроенергії, побутового тепла, високотемпературного тепла в промисловості, на транспорті. Щоб задовольнити енергетичні потреби людства, треба розмістити батареї на площі від 1 до 3 млн км^2, тобто достатньо зайняти лише 5 - 15 % площі пустель.

видобуток копалини екологічний надра

Висновок

На сучасному етапі розвитку цивілізації надзвичайно гострою стала проблема ресурсо-екологічної безпеки існування людства. При цьому зазначена проблема не може бути вирішена як за допомогою силових методів, так і односторонніх дій будь-якої країни, оскільки сьогодні мають місце тісна ресурсо-екологічна взаємозалежність усіх держав світу.

По-перше, ресурси планети обмежені і мають чітко окреслені параметри та величини, а кількість народонаселення і його матеріальні потреби зростають досить високими темпами. Одночасно швидко збільшуються негативні антропотехногенні навантаження на природу, виснажуються і деградують грунти, скорочуються площі лісів, вичерпуються мінерально-сировинні й біологічні ресурси тощо.

По-друге, в процесі еволюції суспільства та розвитку матеріального виробництва виник і функціонує так званий антропогенний обмін речовин між людиною та природою. Такому обміну притаманний відкритий, незамкнутий характер. З точки зору як економіки, так і особливо екології він є нераціональним, недосконалим і природоруйнівним, оскільки із збільшенням народонаселення та інтенсифікацією суспільного виробництва зростають обсяги різноманітних виробництв, у т.ч. й шкідливих і таких, які природа не спроможна нейтралізувати та утилізувати, виробничих та невиробничих відходів. Останні засмічують і виснажують довкілля та порушують екологічну рівновагу в біосфері, погіршують природні життєві умови людини.

По-третє, нинішній етап людської цивілізації нерозривно пов'язаний з всебічною інтенсифікацією та індустріалізацією матеріального виробництва на основі використання досягнень НТП, широкомасштабного залучення до господарського обігу дедалі зростаючих обсягів природних ресурсів. Крім того, цей етап супроводжується також потужним "демографічним вибухом" і стрімкими темпами урбанізації. Все це зрештою призводить до надмірного загострення відносин суспільства з навколишнім природним середовищем та поглиблення ресурсо-екологічної кризи майже в усіх регіонах планети.

По-четверте, людина як вища істота в ієрархії земної біосфери перебувала, перебуває і перебуватиме в суперечливих відносинах з навколишнім природним середовищем, бо вона не має власної екологічної ніші, в якій була б спроможна існувати подібно до інших живих організмів. Екологічна ніша людського суспільства - це, по суті, вся планета і навколо-планетний простір. За подібної ситуації організувати сталий, екологобезпечний, регульований та розумний режим функціонування економіки в земній біосфері надзвичайно складно, якщо взагалі можливо.

По-п'яте, зростають та дедалі загострюються політичні, національні і соціально-економічні суперечності й протистояння між різними народами і країнами стосовно використання ресурсів біосфери. Внаслідок нерівномірності їх розвитку, намагання одних держав "жити" за рахунок пограбування природи та населення інших країн в останні два-три десятиліття набрали високих темпів.

Тому дії суспільства мають бути тепер обов'язково зрівноваженими й адекватними нинішній екологічній ситуації та не повинні вступати в суперечність з природними й екологічними законами, призводити до негативних і незворотніх процесів у біосфері. Тобто, соціально-економічна діяльність суспільства не повинна підривати природну основу здорового фізичного й психічного розвитку людини.

Виконання цих вимог може бути забезпечене тільки тоді, коли виробничо-господарська діяльність суспільства, напрями, способи, техніка і технологія природокористування та природоперетворення грунтуватиметься на науково виваженому еколого-економічному прогнозі розвитку продуктивних сил.

Отже, шлях до виходу з кризи названий: це перебудова передусім людської свідомості щодо природи, розробка принципово нових засад взаємодії Людини і Природи, принципово інший шлях розвитку цивілізації.

Французький філософ XVII ст. Ш. Монтеск'є писав, що природа завжди діє повільно і, якщо можна так висловитися, бережливо: її дії ніколи не бувають насильницькими. Навіть у своїх продуктах вона вимагає помірності: поводитися за правилами та відповідно до умов. Якщо ж її примушують, вона швидко виснажується і всю силу, що залишиться, спрямовує на те, щоб зберегти себе, цілком втрачаючи при цьому свою продукуючу спроможність і відтворювальну міць. Людство повинно усвідомити, що воно внаслідок еволюції та безперервного розвитку стало наймогутнішим посилювачем і прискорювачем не лише суспільних, а й природних процесів, головним трансформатором останніх. Саме воно тепер визначає характер взаємовідносин суспільного виробництва з навколишнім середовищем, динаміку процесів у біосфері, обмін речовин та енергії між живою й неживою природою. І зважаючи на це, людина має невідкладно та наполегливо вчитися діяти так, як діє природа - повільно, бережливо й виважено.

Відомий німецький філософ та еколог Е. Калленбах пропонує низку етичних правил поводження людини на Землі . Запам' ятаймо їх.

? Люби й шануй Землю, яка благословляє життя й управляє ним.

? Вважай кожен твій день на Землі священним й святкуй зміну пір року.

? Не вважай себе вищим за інші живі істоти й не поводься так, щоб вони зникали.

? Будь вдячним тваринам і рослинам за їжу, яку вони тобі дають.

? Обмежуй кількість своїх нащадків, бо велике число людей обтяжливе для Землі.

? Не занапащай і не забруднюй багатств зброєю війни .

? Не ганяйся за прибутками від багатств Землі, а намагайся відновлювати її виснажені сили.

? Не приховуй від себе й від інших наслідків твоєї діяльності на Землі.

? Не обкрадай майбутніх поколінь, виснажуючи і забруднюючи Землю.

? Споживай дари Землі помірно, бо всі її мешканці мають однакове право на її багатства.

Список використаної літератури

1. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С., Костіков І.Ю. Основи екології .- К.: Либідь, 2006.- 408 с.

2. Григор'єв А.А. Екологічні уроки минулого і сучасності . - М., 1991

3. Губський Ю.І., Долго-Сабуров В.Б., Храпак В.В. Хімічні катастрофи та екологія .- К., 1993

4. Кодекс України про надра .- 1994

4. Меремінський А.Й., Меремінський М.А. Основи екології (соціоекологічний аспект ) .- Рівне, РІС КІСУ, 2001

5. Моисеев Н.Н. Судьба цивилизации : Путь разума. - М., 1998

6. Реймерс Н.Ф. Надії на виживання людства : Концептуальна екологія - М., 1997

7. Шибко В.Я. Екологія і політика . - К.:Либідь, 1991

8. Юдасин Л.С. Энергетика : проблемы и надежды.- М.:1990

Размещено на Allbest.ru