Вплив техногенного забруднення атмосфери на лісові насадження правобережжя Середнього Придніпров’я

Причинно-наслідкові зв'язки зміни санітарного стану і структури деревостану встановлювали за «середньозваженим класом Крафта категорії стану» деревостану, який відображає негативний вплив певного чинника на фоні різної інтенсивності вибіркових санітарних рубок та неоднакового впливу інших зовнішніх чинників [26]. Рослини визначали за гербарієм (KW) Інституту ботаніки ім. М.Г.Холодного та «Определителем …» [29].

Аналітичну та математично-статистичну обробку даних здійснювали комп'ютерними методами аналізу баз даних (Mіcrosoft Оffіce 2003).

Розділ 3. Результати досліджень

3.1 Природні умови розвитку лісових екосистем регіону

3.1.1 Місцезнаходження та значення регіону досліджень. Геологія, рельєф та гідрологічні умови

Черкаська область розташована на Східноєвропейській рівнині, у басейні середньої течії Дніпра, який ділить її майже навпіл, знаходиться у лісостеповій зоні, досягаючи на півдні степової зони. За фізико-географічним районуванням регіон досліджень входить у Дніпро-Тясминський фізико-географічний район, це центрально-придніпровська височинна область Дністровсько-Дніпровської лісостепової провінції Лісостепової зони. Він має велику наукову, ресурсну, природоохоронну, культурно-соціальну, історичну та господарську цінність.

Загальна площа земель лісогосподарського призначення області становить 338,2 тис. га (16,2% території області), показник розораності земель досягає 61,3%. Область має порівняно низький рівень заповідності (1,9% території області) та нерівномірне просторове розміщення територій та об'єктів ПЗФ [2]. На землях лісогосподарського призначення Черкаського обласного управління лісового господарства знаходиться 124 заповідні об'єкти, які займають площу понад 13 тис. га.

Основна увага досліджень приділена лісовому масиву «Черкаський бір» (ЧБ), який є одним з найвідоміших в Україні пристепових борів, пам'ятником природи (рис. 3.1). Це найбільший у нашій країні острівний масив Pіnus sylvestrіs L. природного походження, що зберігся до наших днів на південній межі ареалу цього виду [2, 26, 36]. Він знаходиться на правому березі р. Дніпра, перетвореному у цьому місці у Кременчуцьке водосховище (ВСХ), навколо м. Черкаси, у межах другої піщаної (борової) тераси Дніпра, що залягає на 8-10 м вище над лучною терасою. З півночі на південь територія лісового масиву простяглася на 40 км, із заходу на схід - на 30 км та охоплює майже 30 км узбережної смуги вгору по течії Дніпра і простягається на південний захід області на 130 км. У давнину це був піщаний острів між двома руслами Дніпра (зараз одне з них - р. Ірдинь, інше - р. Тясмин), що іменувався в давнину Артанія [36]. Площа ЧБ станом на 2006 р. - 41,7 тис. га, підпорядковується державному підприємству «Черкаське лісове господарство» (Черкаське ДП-ЛГ). Урочище «Сосновка» на півночі цього лісового масиву межує із зоною міста та на 10 км віддалене від його промислової частини. «Сосновка» та центральна частина ЧБ загальною площею 16,3 тис. га є проектованим національним природним парком, ключовою територією національного рівня (біоцентром) у проекті екологічної мережі України [2]. Біоцентр об'єднує угіддя, зайняті природними або напівприродними мало і середньо порушеними екосистемами.

Рис. 3.1. Розміщення досліджуваних лісових масивів:

1 - Кременчуцьке водосховище, 2 - промислова зона ЧПА, 3 - абрис ЧБ, 4 - абрис проектованого національного природного парку «Черкаський бір», 5 - абрис Чигиринського соснового масиву (ЧСМ)

У геологічному відношенні територія дослідження відноситься до Українського кристалічного масиву, який знаходиться поблизу північно-східного краю Південно-Російської кристалічної площі та в області великого розвитку палеогенових відкладів третинного періоду. Докембрійські кристалічні породи знаходяться тут під товстим шаром кори вивітрювання і четвертинних відкладень. Материнські породи різноманітного механічного складу, проте переважають піщані масиви алювіального походження на борових терасах річок, рідше зустрічаються лесовидні суглинки.

Територія дослідження за характером рельєфу представляє собою широку плоску рівнину з розвинутим мезорельєфом, облямовану на півдні і заході Ірдино-Тясминською низовиною, на півночі примикає до долини р. Дніпра та Кременчуцького ВСХ. Велика частина масиву ЧБ знаходиться на другій боровій терасі. Мезорельєф тераси хвилясто-горбистий та дюнний з поступовим підвищенням у бік Черкас (до 50 м над рівнем Ірдинського болота). Ґрунтові води залягають глибоко (5-10 м і глибше) [26]. Інтенсивні торфорозробки в заплаві р. Тясмин спричинили пониження рівня ґрунтових вод, що негативно позначилося на гідрологічному режимі прилеглих лісів [26, 36]. Гідромеліоративні роботи в цих лісах проводили одночасно із спорудженням Кременчуцького ВСХ шляхом будівництва захисних водовідвідних каналів шириною 3-20 м і загальною протяжністю 32 км у Дахнівському і Свидівському лісництвах Черкаського ДП-ЛГ. Подекуди вони завдають шкоди лісовому господарству осушенням прилеглих ділянок із високопродуктивними чорновільховими насадженнями [36].

Отже, досліджуваний регіон неоднорідний за рельєфом. Він складається з трьох різних ландшафтів: 1) Вільшанська рівнина дубово-соснових і соснових лісів; 2) Мошногірський кряж з грабово-дубовими лісами і похідними грабняками; 3) Черкасько-Чигиринська терасова рівнина дубово-соснових і соснових лісів [26, 36]. Це древня долина Дніпра, для якої характерні заплава, борова тераса, лесові рівнини, кряж та високі круті береги.

3.1.2 Клімат та його вплив на забруднення атмосфери

Клімат регіону помірно-континентальний, континентальність зростає із заходу на схід, за Д.В. Воробйовим відповідає 2d. Відносна вологість повітря не нижче 50%. Характерними особливостями є різкий перепад температур, нестача опадів і наявність посушливих періодів у весняно-літні місяці. У 1992, 2001 та 2003 рр. була найбільша кількість днів з несприятливими метеоумовами (126, 260 та 266 відповідно). Однак ці фактори не могли призвести до всихання соснових деревостанів ЧБ, оскільки загалом вони не виходили за межі характерної для регіону флуктуації метеоелементів. Тому кліматичні умови регіону дослідження доцільно розглянути з позиції можливого посилення впливу на ліс аеротоксикантів, які викидають підприємства м. Черкас [24, 26, 27, 35].

Теорію переносу і розсіювання в атмосфері домішок промислових викидів розглянуто в багатьох роботах [3, 17, 38]. У числі умов, що впливають на розсіювання та накопичення полютантів, особливе значення мають приземні і підняті інверсії, ізотермія. Встановлено [26], що сприятливі для переносу в атмосфері речовин-забруднювачів інверсії спостерігаються в регіоні дослідження майже впродовж усього року і, особливо, в період вегетації. Одні інверсії перешкоджають розсіюванню забруднених викидами мас повітря, інші - можуть сприяти збільшенню періоду експонування (і впливу) фітотоксикантів на лісові екосистеми в період вегетації. Слід зазначити також, що нерегульовані викиди промислових підприємств найчастіше відбуваються вночі, так що приземні вечірні, нічні й ранкові інверсії можуть підсилювати вплив забруднювачів на рослинність [26].

У формуванні мікроклімату м. Черкас велике значення мають два орографічні фактори: Мошногірський кряж і Кременчуцьке ВСХ. Місто розташоване у найнижчій, і тому слабко провітрюваній частині великої улоговини з положистими схилами довжиною до 20 км. Це сприяє виникненню у приземному шарі атмосфери застійних явищ, за яких підвищується концентрація аеротоксикантів, а також туманів, бризових і склонових вітрів, що зволожують атмосферу і здатні переносити забруднені маси повітря через територію міста із промислової зони на акваторію Кременчуцького ВСХ і назад [26] (рис. 3.1).

Вплив Кременчуцького ВСХ на зміну вологості й температури повітря виявляється в усі сезони крім періоду льодоставу. Якщо вітри дують із ВСХ, то його вплив може поширюватися у глибину суші на відстань до 10 км. Після створення ВСХ амплітуда коливання середньодобових температур зменшилася з -38 - +39єС до -24,7 - +31,8єС. Відбулося зниження середньої температури повітря з 7,5єС до 7,2єС. Однак, на підвищення вологості повітря ВСХ впливає більше, ніж колись впливав Дніпро, особливо влітку.

Переважають західні та північно-західні вітри уздовж русла р. Дніпро, з середньою швидкістю 3-8 м/с. Вітровий режим регіону сприяє переносу аеротоксикантів від промислової зони, що у південній частині міста, до лісових масивів: убік ЧСМ - 32,4%, убік ЧБ - 34,5% вітрів на рік. Бризові потоки повітря зменшують конвекційну хмарність і тим самим підвищують імовірність фотохімічних процесів [2].

3.1.3 Ґрунти

Грунтотвірними породами ЧБ є кварцеві піски, що утворюють три яруси відкладів різного віку (нижній - флювіогляціальний, середній - давньоалювіальний, верхній - еоловий) із суглинками та глинистими прошарками різної потужності. Піски ЧБ, на відміну від алювіальних пісків верхнього Дніпра, пилуваті та дрібнопилуваті, із значним (до 40%) вмістом збагаченої алюмосилікатами пилуватої фракції (діаметр - 0,1-0,01 мм). Наявність цієї фракції забезпечує певний вміст у цих пісках елементів живлення. Для них характерна шаруватість, яка простежується вже з глибини 0,5-1,0 м. Це й зумовлює високу продуктивність деревостанів ЧБ - найвищу для лісів, що зростають на піщаних ґрунтах (переважно І^а і І^б бонітету).

Друга мікрозона характеризується здебільшого дерново-середньопідзолистими глинисто-піщаними ґрунтами, які зайняті угрупованнями соснових лісів орлякових та злакових, що чергуються. Вони займають переважно свіжі місцезростання (В₂-С₂) і формують свіжі дубово-соснові субори.

За даними лісовпорядкування 2003 р. та В.В.Лаврова [26], найрозповсюдженішими в ЧБ ґрунтами є свіжі дернові і дерново-підзолисті, середньо розвинені піщані та глинисто-піщані, супіщані. Лісорослинні умови ЧБ - це, здебільшого, свіжі субори (В₂) - перша (надлугова) і друга борова тераси. Досліджувані соснові ліси поширені на древньо-алювіальних і водно-льодовикових пісках другої тераси Дніпра.

3.1.4 Рослинність

Згідно з геоботанічним районуванням, територію ЧБ відносять до Черкасько-Чигиринського геоботанічного округу Східноєвропейської провінції Європейсько-Сибірської лісостепової області на Черкасько-Чигиринській боровій терасовій ділянці з дубово-сосновими і сосновими та грабово-дубовими лісами і терасовими варіантами лучних степів та евтрофних боліт. Ця територія є цінною природною спадщиною. Тут збереглися старі насадження листяних і хвойних лісів, піщані комплекси, болота, луки та водна рослинність. Акумулятивні типи екосистем (болота, луки) межують з денудативними (борова тераса), що й визначає оригінальність регіону.

У ЧБ переважають дубово-соснові ліси з незначною часткою грабово-дубово-соснових і соснових лісів. В них унікально поєднуються бореальний, неморальний, болотний та лучно-степовий флористичні комплекси рослин. На цій території поширено 21 синтаксон із Зеленої книги України і більшість раритетних біотопів району досліджень.

Дослідники [26, 36] зазначають, що на формування сучасного рослинного покриву ЧБ великою мірою вплинули рубки, пасквальні та пірогенні фактори, аеротехногенне забруднення, рекреація. Перші чинники призвели до значного зведення в багатьох місцях лісу і деструкції лісових ценозів, флористичний склад яких відрізняється від типового. Нині флористичний склад та структура рослинних угруповань визначаються переважно дією антропогенних факторів (ведення лісового господарства, пасквальне та рекреаційне навантаження, аеротехногенне забруднення) [26].

Таким чином, займаючи древню долину Дніпра зі зволоженими піщаними боровими терасами, лесовими рівнинами, Мошногірським кряжем з крутим схилом, Черкасько-Чигиринський геоботанічний район за складом рослинного покриву є нетиповим для Лісостепу.

3.1.5 Лісорослинні умови та типи лісу Черкаського бору

Відповідно до лісогосподарського районування ЧБ відноситься до другої лісорослинної зони південно-східної частини правобережного лісостепу України, розташованої у Лісостеповій лісогосподарській області. За даними лісовпорядкування у Черкаському ДП-ЛГ, 80% якого займає ЧБ, найрозповсюдженішими типами лісорослинних умов (ТЛУ) є субори, які займають 49,4% площі земель, вкритих лісовою рослинністю (табл. 3.1). На другому місці знаходяться судіброви - 22,1% земель, вкритих лісовою рослинністю. Переважають свіжі гігротопи (67%) [26]. З типів лісу в Черкаському ДП-ЛГ переважають свіжий дубово-сосновий субір - B₂дС (49% вкритих лісовою рослинністю земель), свіжий грабово-дубовий сугруд (23%), свіжа грабова діброва (9%). У державному підприємстві розміщено понад 170 га еталонних соснових насаджень.

Таблиця 3.1 Розподіл площі Черкаського ДП-ЛГ за типами лісорослинних умов

Примітка. % - частка від території ДП-ЛГ.

Культури сосни займають 70,5% площі вкритих лісовою рослинністю земель. За віковою структурою насаджень молодняки займають 6801,9 га (32%), середньовікові деревостани - 11227,8 га (53,2%), пристигаючі - 2241 га (10,5%), стиглі і перестійні - 922,2 (4,3%). Високопродуктивні деревостани займають 40,2% вкритих лісовою рослинністю земель і мають такий розподіл: І^б клас бонітету - 217 га, І^а клас - 7373,5 га, І - 926,8 га, ІІ - 387,8 га, ІІІ - 124,2 га, ІV - 12,8 га, V - 18 га. За повнотою вони поділяються так: 0,5 - 1241,3 га (5%), 0,6 - 3572,9 га (14,4%), 0,7 - 11293,4 га (45,6%), 0,8 - 3936,5 га (15,9%), інші - 0,1-3,4%. Середні таксаційні показники: вік - 57 років, бонітет - І^а,5, повнота соснових деревостанів - 0,7. Запас стиглих і перестійних деревостанів становить 381 м³/га; запас інших деревостанів - 287 м³/га; зміна за запасом - 5,3 м³/га.

Отже, природно-кліматичні умови регіону дослідження оптимальні для росту високопродуктивних лісових насаджень. Проте розвиток лісових екосистем понад 40 років обмежує аеротехногенний вплив азот- та сірковмісних фітотоксикантів. Розглянемо цю проблему.

3.2 Забруднення атмосфери промисловими викидами

Згідно з даними Головного управління статистики, район дослідження характеризується значним рівнем забруднення атмосфери. Це спричинено створенням у 1950-х рр. Черкаської області, після чого Черкаси з невеликого і затишного містечка стрімко розвинулись у велике індустріальне місто. Нині це одне із найзабрудненіших обласних центрів в Україні. Черкаська промислова агломерація (ЧПА), яка викидає найбільше шкідливих речовин в області, почала формуватись у кінці 1940-х років (ВАТ «Хімреактив» почав працювати 1949 р.). До середини 60-х рр. до складу ЧПА увійшли ВАТ «Хімволокно» і ДП «ТЕЦ» (з 1961 р.), ВАТ «Азот» (з 1965 р.) та кілька інших виробництв. За статистичними даними, у 1988 р. сумарний викид шкідливих речовин в атмосферу підприємствами м. Черкас при повному проектному їх навантаженні складав 54,3 тис. т, у т.ч. ВАТ «Азот», ВАТ «Хімволокно» і ТЕЦ викидали у повітря 35 тис. т (SO₂ 35-39%, NO_х 8-10%, NH₃ 5-7%, CS₂ 5-6%, пилу 18-20%) (табл. 3.2). ТЕЦ є основним джерелом забруднення атмосфери сірковмісними сполуками SO₂, CS₂, Н₂S (100%) і NO_х (74%). Більше половини всіх азотовмісних інгредієнтів викидає ВАТ «Азот». Джерелом надходження в атмосферу CS₂, Н₂S є ВАТ «Хімволокно» [35].

Таблиця 3.2 Викиди основних фітотоксикантів (т/рік) в атмосферу стаціонарними джерелами м. Черкаси (Черкаське облуправління статистичної звітності, 2010 р.)

Примітка. * - оцінювати не передбачено звітністю або немає даних.

В 2008 р. щільність випадання аерополютантів по області становила 2,1 т/км², що на 33% більше, ніж 2000 р., а обсяги викидів забруднювачів у розрахунку на душу населення - 33 кг. Щорічне навантаження шкідливих викидів на природні екосистеми Черкаської області досягає 130 тис. т. [35].

За 1987-2008 рр. кількість забруднювачів атмосфери від стаціонарних джерел скоротилася у 1,5 раза (рис. 3.2). У структурі антропогенних викидів регіону переважали (72%) автотранспортні забруднення (СО, СО₂, NO_x, важкі метали). Проте, порівняно з автомобільними викидами, токсичними в першу чергу для людини, лісовим екосистемам більшу шкоду наносять викиди промисловості. Тому розглянемо їх детальніше. До 1987 р. найбільшим забрудником атмосферного повітря аерополютантами була ТЕЦ (26-27 тис. т/рік) (рис. 3.3). Після 2001 р. найбільше забруднювачів викидає ВАТ «Хімволокно», що зумовлено переходом ТЕЦ з вугілля на дизельне пальне та збільшенням потужностей виробництва на ВАТ «Хімволокно». Загалом же, зниження рівня забруднення від стаціонарних джерел спричинене зменшенням обсягів виробництва підприємствами енергетичної промисловості у зв'язку з економічною кризою 1990-х рр. в Україні.

Рис. 3.2. Порівняльна оцінка обсягів викидів від стаціонарних та пересувних джерел Черкаської області (дані держконтролю 2010 р.)

У період з 1975 по 1985 рр. концентрація диоксиду азоту в повітрі міста щорічно перевищувала ГДК (у деяких випадках до 30% вимірів). Викиди диоксиду сірки рідко перевищували ГДК у період 1972-1985 рр. Проте, концентрація суміші газів SO₂+NO₂ в окремі роки перевищувала ГДК із частотою понад 30%, а в 1977 р. досягала 5 ГДК. Різке зростання забруднення повітря за певними інгредієнтами фіксували у різні періоди: за SO₂ - починаючи з 1976 р., за NO₂ - з 1975, за аміаком - з 1980, за сумішшю газів SO₂+NO₂ - з 1977 р. Найтривожніша ситуація була у 1980 р. Незначне зниження частоти перевищення ГДК по SO₂ і NO₂ періодично змінюється: різке збільшення викидів NO₂ до рівня 5ГДК спостерігали 1984 р. [26].

Рис. 3.3. Динаміка обсягів викидів промислових підприємств м. Черкаси за роками (дані Черкаської обласної держінспекції з охорони атмосферного повітря та [35])

Основними забруднювачами повітря у регіоні після 2008 р. залишилися промислові підприємства (56%). Через високий рівень спрацьованості (50-70% і більше) очисних споруд не завжди вдається підтримувати належний ступінь уловлювання більшості промислових речовин-забруднювачів. Майже половина цих речовин у повітряний басейн області надходить від трьох найбільших підприємств Черкас - ВАТ «Азот» (20,9%), ТЕЦ (15,5%) і ВАТ «Хімволокно» (8,1%) (рис. 3.3). Валовий викид 11,2 тис. т здійснюють ВАТ «Хімволокно» та ТЕЦ, що становить 28% від загального викиду по області, ВАТ «Азот» викидає 5,9 тис. т (15%). Частка викидів інших підприємств-забруднювачів коливається від 1,6 до 4,3% (ВАТ «Деревообробний комбінат», ТОВ «Черкаська продовольча компанія», ВАТ «Черкаський лакофарбовий завод «Аврора») [35]. З 1988 по 2008 рр. у 7 разів зменшились викиди SO₂, та у 1,1 раз - NO_x. Всього за проаналізований період кількість аерополютантів зменшилась у 1,3 рази. З 1988 по 2005 рр. у 3 рази зменшились викиди H₂S, у 2,3 рази - CS₂, з 1995 по 2005 р. - NH₃ у 1,2 рази. Отже, найбільше зменшення відбулося за рахунок сірковмісних газів, особливо SO₂ та H₂S (табл. 3.2).

З 1980 по 2010 рр. середньорічні концентрації аміаку у повітрі Черкас у 8 разів перевищують ГДК для деревних рослин та переважають у якісному складі аерополютантів, пил починає домінувати з 2007 р. До 1985 р. середньорічні концентрації диоксиду сірки збільшились у 4 рази, а диоксиду азоту - у 2 рази. З 2000 р. концентрації диоксиду сірки та диоксиду азоту не збільшуються і залишаються на рівні відповідно 0,03 та 0,04 мг/м³, що удвічі перевищує ГДК для деревних рослин та дорівнює ГДК_NO2 для людини (рис. 3.4). Черкаським обласним центром з гідрометеорології 2002 р. у повітрі міста було виявлено максимальні концентрації аміаку - 3,9 ГДК (перевищення в 19% проб), диоксиду азоту - 2,2 ГДК (1%), оксиду вуглецю - 1,8 ГДК (0,5%), сірководню - 1,5 ГДК (0,1%), формальдегіду - 1,1 ГДК (0,1%).

Рис. 3.4. Динаміка рівнів забруднення атмосферного повітря м. Черкаси основними фітотоксикантами (1980-1985 рр. - за даними Українського республіканського управління з гідрометеорології і контролю природного середовища; 2000-2002 рр. за [27]; 2004-2006 рр. за [2]; 2007-2010 рр. за [35]); ГДК-Л - середньодобова ГДК для людини, мг/м³; ГДК-Д - середньодобова ГДК для деревних порід, мг/м³ [13, 28]

Комплексний індекс забруднення атмосфери Черкас (ІЗА), обчислений за середньорічною концентрацією пилу, диоксиду азоту, аміаку, формальдегіду, оксиду азоту у 2007 р. становив 7,85, у 2008 р. - 7,56, що кваліфіковано як середній рівень забруднення атмосфери. Подальше зменшення ІЗА зумовлено зниженням середньорічних концентрацій у повітрі аміаку та оксиду азоту [35]. Проте, у Черкасах збереглась тенденція перевищення середньорічних ГДК забруднювачами (рис. 3.5), по аміаку - 3,5 та 3 ГДК, диоксиду азоту - 1 ГДК, формальдегіду - 4 і 3,5 ГДК. У 2008 р. середньомісячні концентрації пилу дорівнюють 3,1 ГДК, NO₂ - 1,3 ГДК, формальдегіду - 1,2 ГДК, аміаку - 1,7 ГДК, ці дані є найвищими серед інших міст України [35].

Рис. 3.5. Динаміка рівня атмосферного забруднення в м. Черкаси за 1999-2005 рр. (у кратності ГДК) [35]

Якщо аналізувати обсяги викинутих основних фітотоксикантів у атмосферу Черкаської області (рис. 3.6), то можна виділити два періоди, коли вони були надлишковими: 1995-2000 рр. та 2002-2007 рр. У 2008 р. диоксиду сірки потрапило у повітря області у 2,3 рази менше, ніж 2007 р. Кількість аміаку залишається на рівні 1-1,3 тис. т/рік протягом 1995-2006 рр.

Рис. 3.6. Обсяг викидів основних фітотоксикантів у атмосферу Черкаської області [35]

У забрудненні зі значними флуктуаціями обсягів викидів (у 5-7 разів) (рис. 3.6) переважає SO₂, який переноситься на 1-3 тис. км від джерел викидів. Сполуки техногенного азоту викидаються рівномірніше та меншими обсягами. Після 2002 р. кількість техногенного NO_x зростає у 1,5 раза (2008 р.). Динаміка обсягів забруднення та середньорічних концентрацій NO_x співпадає (рис. 3.6, 3.7) та підвищується у повітрі Черкаської області відповідно у 1,5 та 2,8 раза.

Слід підкреслити особливості забруднення повітря такими інгредієнтами, як SO₂, NH₃ і NO₂. У радіусі до 7 км від ВАТ «Азот» у повітрі домінують азотутримуючі забруднювачі, особливо аміак. Насамперед, це спричинено висотною структурою викидів NH₃ (NH₄⁺). Так, з висотою труби до 30 м викидається близько 37% всього аміаку, а 63% - відносно рівномірно розподіляється за висотами до 90 м [26]. Аміак дуже швидко розчиняється у краплях атмосферної вологи, тому далеко не відноситься від джерел викиду, а осідає, головним чином, у суміжному до промзони довкіллі (у радіусі до 5 км бувають п'ятикратні перевищення ГДК). На відміну від аміаку, значно далі розповсюджуються кислі гази NO₂ і SO₂. Тому, внаслідок розподілу цих диоксидів на великій території кислотний вплив є менш помітним.

Рис. 3.7. Динаміка рівнів забруднення атмосферного повітря Черкаської області основними фітотоксикантами [35]

Лісові екосистеми затримують шкідливі речовини, що розповсюджуються з повітряними масами, та осаджують їх на земну поверхню шляхом гравітаційного тяжіння, змиву опадами та з біоопадом. Як показано В.В. Лавровим [26], добре прослідковується відомий «ефект узлісся» при затримці забруднювачів лісовими масивами: у районі узлісся ЧБ рН снігу складає 6,1-6,4. Основними інгредієнтами забруднення лісу є HСО₃, NО₃^-, SО₄^2- і NH₄⁺. Тобто деревний намет істотно фільтрує повітряні маси і переводить потік полютантів під крони дерев, особливо HСО₃^- і SО₄^2-. У зоні інтенсивного впливу викидів на ЧБ (10-16 км) потік сульфатів іноді досягає 68 кг/га на рік, нітратів - 3-28, а амонію - 0,6-5 кг/га на рік.

3.3 Санітарний стан деревостанів Черкаського бору

Ступінь трансформації лісів внаслідок негативного антропогенного впливу, зазвичай, оцінюють за змінами продуктивності та/або санітарного стану деревостану, оскільки ці показники є інтегральними і взаємозалежними. Динаміка у часі та просторі індексу стану деревостану та санітарних рубок відбиває погіршення або покращення стану лісової екосистеми. Як було показано попередніми дослідниками [26], за період 1988-1990 рр., загальна площа ушкоджених насаджень Черкаського бору зросла у 2,5 рази, причому частка сильно ослаблених деревостанів збільшилася з 14 до 30%. Загальна площа ослаблених насаджень 1990 р. перевищувала 19,7 тис. га. За станом на 1.09.1990 р. зона сильно ослаблених деревостанів простягалася по ЧБ із північного заходу до південного заходу відносно промагломерації на відстань 13-16 км і становила 5,8 тис. га (16% території Черкаського ДП-ЛГ). Значно далі поширилася зона ослаблених деревостанів: до 20 км від промагломерації по ЧБ. Ця зона 1990 р. становила 13,9 тис. га, у т.ч. по ЧБ - 8,8 тис. га (25% площі Черкаського ДП-ЛГ).

Якщо 1988 р. у межах до 13 км насадження були слабко ушкодженими, то вже до 1991 р. уся північна частина масиву (урочище «Сосновка», включене до складу проектованого НПП «Черкаський бір» [2]) була охоплена зоною сильного ослаблення із середнім ступенем ушкодження середньовікових деревостанів (І_с>2,50). 85% ушкоджених деревостанів - це насадження віком понад 60 років. Аеротехногенне ураження лісів Сосновки підсилюється впливом водосховища і рекреаційним навантаженням [26].

Санітарний стан соснових насаджень у масиві ЧБ продовжує погіршуватися навіть після зниження у 2,5 рази викидів фітотоксикантів за 1988-2007 рр. (рис. 3.5, 3.7). Це свідчить про значне зниження біологічної стійкості цих екосистем до негативних чинників середовища. Особливо швидко деградують насадження в районі узлісь ЧБ, звернених до міста, промагломерації і водосховища. Тут зустрічаються вогнища кореневої губки сосни звичайної, соснові деревостани значно більше деградовані. Внаслідок тривалого техногенного та рекреаційного впливу тут, в урочищі «Сосновка», що межує з міською територією, у приузлісній смузі (0,5-2 км), сформувалися низькоповнотні (0,4-0,6) сосняки лісопаркового типу з розвинутим підліском, в яких відновлюється дуб літній. Стежкова мережа у смузі 0-100 м від узлісся (ПП5Рк) удвічі більше розвинута, ніж у смузі 101-200 м (ПП5), що спричинило відпад дерев ІІІ-ІV класів Крафта та певне оздоровлення насадження (І_с=2,6; табл. 3.3). Він зростає також у найстаріших (ПП7) та найбільш перегущених (ПП8) деревостанах. У середині лісового масиву збільшується повнота деревостанів та клас бонітету.

Таблиця 3.3 Структура пошкоджених деревостанів Черкаського бору в межах екологічного профілю за ступенем ураження дерев

Примітка: % - частка дерев певної категорії стану; жирним шрифтом виділено показник СКК, менший нормального розподілу.

Так, у міру наближення від контролю ПП9К до узлісся, кількість здорових особин зменшується з 6,5 до 0,9%. За іншими категоріями стану дерев цієї залежності немає, оскільки деревостани екопрофілю, пошкоджені різною мірою, з часом неоднаково змінилися, збільшивши відмінність за таксаційними показниками та, відповідно, за санітарною структурою. Так, збільшення значення СКК здорових дерев північно-західного екопрофілю з 1,4 на контролі до 2,0 на узліссі свідчить про зменшення частки дерев І класу Крафта в деградованих деревостанах, про негативний вплив на них екзогенного чинника, який спричинив зниження приросту домінантів у висоту та їх відпад [26]. Всередині лісового масиву (ПП6-ПП9) свіжий сухостій формують дерева ІV класу Крафта, що свідчить про природний їх відпад. У приузлісній ПП5 всихають також особини ІІІ класу Крафта, що є аномалією. Про це свідчить також структура старого сухостою: на відстані 16 км - це дерева ІV класу Крафта, на 11 км - ІІІ, а 10 км - навіть ІІ класу Крафта, содомінанти.

Отже, з наближенням до міста та промислової агломерації (ЧПА) усихають вищі дерева, що свідчить про наявність аеротехногенного забруднення. Цей процес деградації деревостанів в зоні хронічного впливу фітотоксикантів зростає з віком та підсилюється супутніми екологічними впливами на ліс несприятливих факторів, зокрема, рекреагенних, кількість та інтенсивність яких та наслідки збільшуються з наближенням до міста, підсилюючи пошкодження екосистем. В урочищі «Сосновка» ЧБ стан сосняків уже втратив зв'язок з відстанню до промзони (r_ЧБ = -0,04) (рис. 3.8).

Рис. 3.8. Залежність індексу стану (Іс) деревостану від відстані до Черкаської промислової агломерації (ЧПА)

3.4 Просторовий розподіл зон антропогенної трансформації лісових екосистем Черкаського бору

Відомо, що стійкість рослин щодо фітотоксикантів та інших видів негативного впливу людини є видоспецифічною. Тому здатність фітоценозів протистояти негативним чинникам промислового міста, не втрачаючи при цьому продуктивних, захисних, регулюючих, меліоративних, рекреаційних та естетичних функцій, істотно залежить від породного складу рекреаційно-оздоровчих лісових насаджень та їх просторового розміщення відносно джерел екологічних загроз, інтенсивності їхнього впливу. Цим питанням присвячено багато досліджень, описано різні види та рівні газостійкості, визначено показники та критерії стійкості, фактори, що впливають на неї [8, 12, 15, 22, 26, 30, 31, 44]. Підкреслено, що ступінь пошкодження та регенерація рослин залежать від генотипу, фізіологічного стану рослини, хімічної природи та концентрації токсикантів, екологічних умов.

Просторове розміщення зон, виділених нами на основі даних санітарного стану лісових насаджень навколо м. Черкаси, відображає залежність їх стану від породного складу деревостанів та віддалення від джерел викидів фітотоксикантів (рис. 3.9).

3.5 Трансформація структури і зменшення товщини шару фотосинтезу деревостанів внаслідок пригнічення росту дерев

У непошкоджених насадженнях дерева займають простір відповідно до їхньої енергії росту та розвитку. Зазвичай, у нормальних деревостанах кількісно домінують особини ІІ класу Крафта (КК) або розвитку, на другому місці - дерева ІІІ класу розвитку, ще менше домінантів та дерев ІV КК. У ЧБ внаслідок аеротехногенного пригнічення росту дерев І-ІІ КК та їх часткової вирубки ця закономірність значно порушена, особливо у приузлісній 1 км смузі лісового масиву. Санітарне зрідження ураженого деревостану до повноти 0,6 спричинило певне вирівнювання за висотою дерев І і ІІ, а також кращих особин ІІІ КК, які активізували приріст завдяки зменшенню конкуренції за ресурси середовища, співвідношення яких склало 38%(І)+35%(ІІ)=73%. У приузлісній смузі масиву частка домінантів знизилась з 38 до 14%, натомість удвічі зросла частка дерев ІІІ, ІV КК. Далі вглиб масиву на 1,5-3 км (ПП6, ПП7) у 6 разів збільшилась кількість дерев ІV КК. У віддаленіших насадженнях і на контролі помітно зросла кількість особин ІІІ класу розвитку. Отже, ці деревостани не змогли відновити природні темпи розвитку за період 1991-2011 рр., коли було знижено забруднення атмосфери фітотоксикантами на 31%. Санітарні рубки не забезпечують їхнього оздоровлення, оскільки деградація є хронічною, їхній санітарний стан погіршився на 0,1-0,8 одиниці І_с до категорії «сильно ослаблені». Вплив фітотоксикантів поширюється до контролю (ПП9К - 19 км від ЧПА), де загальмували ріст 40% дерев ІІ КК.

Пригнічення фітотоксикантами росту і розвитку дерев відбувається неоднаково, залежно від положення дерев у фітоценозі і відповідної їх захищеності щодо впливу забрудненого повітря, а також їх біологічної стійкості. Це можна виявити за товщиною кронового шару фотосинтезу.

Загальна потужність кронового шару фотосинтезу (діапазон між висотою дерева та висотою до точки прикріплення найнижчої живої гілки) у найпошкодженішому деревостані приміського узлісся ПнЗх екопрофілю ПП5-10 км становить 19,9 м (середнє значення в діапазоні І-ІV КК складає 12,9 м, а середнє по ПП - 9,1 м) (рис. 3.10). За середнім значенням довжини крони на найпошкодженішій ПП порівняно з контролем цей показник зменшився на 1,6 м. Водночас у молодшому на 8 років, але здоровішому насадженні ПП9К-19 км ці показники більші - відповідно 21,5 м, 14,9 м, 10,1 м. Слід підкреслити, що на ПП5 дерева І КК становлять 14,3%, а ІІ - 25%, що істотно вплинуло на довжину крони (L_сер., L_повна). На контролі ПП9К дерев І класу 22,2%, ІІ - 25,9%.

У результаті пригнічення росту дерев у висоту та розвитку крони, показник відношення довжини крони до висоти дерева L/H на ПП5 становить 0,34, а на ПП9К - 0,35. Тобто відносна довжина середньої крони в цих насадженнях 34-35%. Як бачимо (рис. 3.10), вона вирівняна як у розладнаному деревостані ПП5, навіть при більшому його віці, так і на контролі, за більшої частки дерев І КК. На ПП5 крім ІV класу, дерева всіх груп розвитку мають менші крони, ніж на контролі ПП9К. Значення L/H у домінантів і содомінантів на ПП5 менші, ніж у дерев ІІІ КК насадження ПП9К. Навіть при повноті 0,6 у приузлісній зоні ЧБ крони сформовані високо на стовбурі, перша нижня гілка крони знаходиться в середньому на висоті 18 м.

1) загальна потужність шару фотосинтезу - 17,5-14,5 м (наймолодша ПП8: 17,3-15,2-13,3 м); 2) середня потужність шару фотосинтезу в діапазоні І-ІV КК: 14,8-11,4 м (ПП8: 16,1-11,8-9,9 м); 3) середня потужність шару фотосинтезу по деревостану: 8,3-7,0 м (ПП8: 9,1-6,3-6,1 м); 4) середня частка крони у висоті дерева (L/H): по деревостану - 0,33-0,33 (ПП8: 0,36-0,27-0,29); по домінантах (І КК) - 0,39-0,35 (ПП8: 0,44-0,29-0,33); по содомінантах (ІІ КК) - 0,33-0,32 (ПП8: 0,35-0,27-0,28). Лише на рівні дерев ІІІ і ІV КК залежність показників від відстані до промзони ЧПА не простежується, оскільки розвиток крон цих дерев не тільки у пошкодженому, але й у нормальному насадженні, насамперед, залежить від ступеня пригнічення їх основним деревним наметом.

Рис. 3.11. Моделі дерев за групами розвитку та потужність шару фотосинтезу за модельними біогрупами дерев ПнЗх екопрофілю

Аеротехногенне забруднення пригнічує ріст дерев та розвиток їх крон у насадженнях Черкаського бору, що призвело до спрощення структури деревостанів. Відбувається вирівнювання за висотою дерев різних класів розвитку (до 38% збільшується частка домінантів), звуження діапазонів max-mіn за діаметром і висотою стовбура та за діаметром, площею і довжиною крони, зміна співвідношень груп дерев за розвитком та станом. Внаслідок зрідження санітарними рубками пошкоджених деревостанів і природного відпаду активізується ріст у висоту кращих особин ІІІ-ІV класів Крафта, що призводить до зменшення на 1 м товщини кронового шару фотосинтезу деревного намету.

У міру наближення до промзони в досліджуваних лісах порушується природна відповідність «max дерево-max крона» та зростає кулеподібність форми крон дерев внаслідок пригнічення росту у висоту. Найбільші зміни спостерігаються в районі приузлісної 1-2-км смуги урочища «Сосновка» ЧБ і, особливо, його пошкодженого приміського узлісся. В середньовікових та пристигаючих насадженнях приузлісної смуги урочища «Сосновка» ЧБ шириною до 6 км, розміри крон дерев зменшились: діаметр проекції крони - на 0,8 м, а площа проекції крони - на 4-5 м². Найбільше пригнічується розвиток крон домінантів.

Отже, внаслідок аеротехногенного пригнічення росту і розвитку сосни звичайної у ЧБ шар фотосинтезу або товщина кронового намету зменшується. Тому слід очікувати зниження реалізації потенціалу екотопу. Проаналізуємо це твердження з урахуванням ценотичного положення дерев.

3.6 Узагальнення результатів досліджень

Природно-кліматичні та ґрунтові умови регіону дослідження оптимальні для росту високопродуктивних соснових насаджень. Проте, понад 40 років досліджувані лісові екосистеми знаходяться під аеротехногенним впливом азот- та сірковмісних фітотоксикантів, що лімітує ріст дерев. Санітарний стан досліджених лісових насаджень ЧБ за два десятиліття впливу фітотоксикантів погіршився з категорії ослаблених до сильно ослаблених, а зона пошкодження розширилася у 2 рази, хоча за останні 10 років кількість викидів фітотоксикантів від ЧПА зменшилася у 2,8 раза. У приузлісній 0-2 км смузі урочища «Сосновка» ЧБ соснові ліси втрачають здатність до відновлення стійкості і продовжують прискорено всихати навіть після зменшення техногенного забруднення атмосфери після економічної кризи 90-х років ХХ ст. Збільшення пошкодження цих насаджень зумовлено підсиленням хронічної дії техногенного забруднення, інтенсивним рекреаційним навантаженням у приміських лісах. Зниження газостійкості лісових екосистем ЧБ зумовлене тим, що в багатих елементами живлення суборових і сугрудкових едатопах на місці мішаних дубово-соснових і вторинних дубових деревостанів, які значною мірою стійкіші до забруднення повітря, було створено монокультури сосни звичайної.

Внаслідок порівняно значного віддалення екопрофілю від промзони, незначної його довжини (10 км), а також у результаті певного нівелювання техногенних наслідків у міру старіння соснових деревостанів, наявна у середньому їх віці (у 1991 р.) залежність погіршення стану з наближенням до джерел викидів зникає у пристигаючому віці сосни звичайної. Певний вплив на стан деревостанів здійснює лісогосподарський догляд. Зазвичай, ефект після санітарно-оздоровчих заходів є різним у різних насадженнях. Це ускладнює дотримання зіставимості досліджуваних деревостанів екопрофілю. Для оцінки негативного екзогенного впливу в таких умовах порівняно з індексом стану деревостану (І_с) достовірнішими є показники середньозваженого класу Крафта деревостану (СКК).

Загалом у результаті нашого дослідження виявлено такі симптоми деградації лісів навколо Черкас:

- виділені за ступенем пошкодження зони лісового масиву вказують на залежність стану деревних порід від відстані до промзони;

- у приузлісній 0-2 км смузі урочища «Сосновка» ЧБ з наближенням до міста підвищується стадія дигресії до межі стійкості лісової екосистеми;

- антропогенне зрідження деревного намету сосни звичайної зумовило заміна одноярусної монокультури цього виду на двохярусний дубово-сосновий деревостан з домішкою інших листяних видів. У зріджених сосняках ЧБ активізувався розвиток підросту порід, що можуть сформувати головний ярус, насамперед дуба звичайного, та підліску. Зростає кількість видів та інтенсивність розвитку підросту та підліску з супутніх листяних видів, але інтенсивність відновлення листяних порід є нерівномірною і недостатньою за лісогосподарськими нормами. Санітарний стан підросту є задовільним і залежить від виду: найпошкодженішими є дуб звичайний, ясен звичайний, черешня та береза звисла;

- внаслідок надмірного відвідування рекреантами приміських лісових насаджень та розвитку мережі доріг і стежок формуються фітоценотичні біогрупи, розчленяться лісовий фітоценоз;

- лісові екосистеми ЧБ пошкоджені комплексним впливом людини (аеротехногенним забрудненням і рекреацією), що зумовило зростання площ та інтенсивності санітарних рубок;

- у лісових екосистемах рекреаційної зони частіше трапляються пожежі з вини людини. Після пожеж відновлюється травостій, задерніння сягає 90-100% (особливо на другий рік після пожежі), що є перепоною для природного відновлення підросту та підліску. Стійкими щодо пожеж породами та такими, що краще відновлюються, є клен татарський, бузина чорна. Дуб звичайний є відносно стійким.

Одержані дані дають змогу сформувати для лісовідновлення пошкоджених насаджень та озеленення м. Черкас та його околиць асортимент деревних порід за газостійкістю, а також розділити масивні ліси, рекреаційно-оздоровчі та захисні лісові насадження на зони за ступенем антропогенної трансформації. Це сприятиме удосконаленню лісогосподарських і природоохоронних заходів. Принцип створення щільних буферних насаджень з листяних видів на узліссях слід використати для захисту хвойних лісових масивів від промислових аерофітотоксикантів.

Розділ 4. Охорона праці

Управління охороною праці на підприємстві, обов'язки роботодавця (керівника підприємства) та керівників підрозділів і спеціалістів з питань охорони праці, створення та завдання служби охорони праці, питання соціального страхування працівників від нещасних випадків та захворювань на виробництві регулюються Законом України "Про охорону праці", Кодексом законів України "Про працю", Типовим положення про службу охорони праці, затвердженим наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 3 серпня 1993 р. № 73, (Із змінами, внесеними згідно з наказом Держнаглядохоронпраці № 82 від 17 травня 1996р.) та "Положенням про службу охорони праці в системі Міністерства сільського господарства і продовольства України", затвердженим наказом Міністерства сільського господарства і продовольства України від 15.03.94 р. № 74.; Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 р. Обов'язки посадових осіб та спеціалістів підприємства з питань охорони праці вносяться до їхніх посадових інструкцій.

Система управління охороною праці визначена в "Методичних рекомендаціях про систему управління охороною праці на підприємствах і в організаціях Міністерства сільського господарства і продовольства України", затверджених наказом Мінсільгосппроду України від 27.10.95 р. № 291, та "Положенні про систему управління охороною праці у сільському господарстві", затвердженому наказом МінАІЖвід 14.12.1998 р. № 361.

Порядок укладання на підприємстві колективного договору та перелік питань, що регулюються колективним договором, визначається Законом України "Про колективні договори та угоди" від 1 липня 1993 року із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 17 грудня 1996 року № 607/96-ВР (Голос України, 14.01.97 р.), від 23 січня 1997 року N5 20/97-ВР (Голос України, 08.02.97 р.) та Кодексом Законів України "Про працю".

Метою укладання колективних договорів на підприємствах є регулювання соціально-економічних, трудових відносин та узгодження інтересів між адміністрацією і трудовим колективом. Ці договори укладаються на усіх підприємствах, незалежно від форм власності, видів діяльності та кількості працівників.

Колективний договір укладається між адміністрацією підприємства в особі роботодавця (керівника підприємства) та профспілковою організацією в особі голови профспілкового комітету, який представляє інтереси трудового колективу, а за відсутності профспілки на підприємстві загальними зборами трудового колективу обирається уповноважений, який представляє інтереси трудового колективу.

Заходи з охорони праці включають забезпечення працівників спецодягом та спецвзуттям, проведення медичних оглядів працівників, придбання нормативних документів, плакатів з охорони праці, обладнання та ремонт санітарно-побутових приміщень, обладнання та реконструкцію систем освітлення, вентиляції, кондиціонування повітря, утеплення вікон та дверей, обладнання кімнат відпочинку, місць відпочинку та обігріву працівників, медичних профілакторіїв, встановлення захисних огороджень, сигналізаційних та блокувальних пристроїв тощо.

Організація та порядок проведення навчання посадових осіб і спеціалістів з питань охорони праці, порядок проведення спеціального навчання працівників, зайнятих на роботах з підвищеною небезпекою, порядок проведення інструктажів з охорони праці та стажування працівників на робочому місці встановлюються "Типовим положенням про навчання з питань охорони праці", затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці 17.02.99. (готується до введення нове положення). Види робіт, що містять підвищену небезпеку, встановлюються на основі "Переліку робіт з підвищеною небезпекою", затвердженого наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 30 листопада 1993 р. № 123.

Види навчання та порядок його проведення встановлюються "Типовим положенням про навчання з питань охорони праці", яким передбачено навчання посадових осіб та спеціалістів підприємства, працівників, які виконують роботи, що належать до переліку робіт з підвищеною небезпекою; навчання працівників у формі інструктажів з охорони праці та стажування на робочому місці.

Цільовий інструктаж проводять при виконанні працівниками разових робіт, що не пов'язані з трудовими обов'язками, та робіт, на які видається дозвіл чи оформляється наряд-допуск. Проводить інструктаж безпосередній керівник робіт.

Нормування робочого часу та відпочинку працівників встановлюється Кодексом Законів України про працю. Порядок надання відпусток та їх тривалість встановлюють за Законом України "Про відпустки" від 15.11.1996 р. Конкретна тривалість відпусток на підприємстві затверджується в колективному договорі. Розпорядок робочого дня та вимоги трудової дисципліни для працівників визначають "Правилами трудового розпорядку на підприємстві".

Важливим питанням охорони праці є нормування робочого часу та відпочинку працівників. Кодексом Законів України про працю визначено, що тривалість робочого часу у працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень, а на роботах із важкими та шкідливими умовами праці не більше 36 годин. Для осіб віком від 16 до 18 років - 36 годин на тиждень. Робочий тиждень має бути п'ятиденним з двома вихідними днями. Проте дозволяється на безперервно діючих виробництвах запровадити шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п'ятиденному робочому тижні надається перед або після загального (субота або понеділок). На безперервно діючих виробництвах вихідні дні надаються працівникам згідно з графіком роботи, що складається керівниками робіт. Тривалість робочого часу при п'ятиденному робочому тижні не повинна перевищувати 8 год., при шестиденному - 7 год., а останній шостий день скорочується на дві години. Для відпочинку та прийняття їжі працівникам надається перерва після перших чотирьох годин від початку роботи тривалістю до двох годин, яку працівник може використовувати за власним розсудом. Тривалість перерви у робочий час не враховується.

Порядок забезпечення працівників засобами індивідуального захисту встановлюється "Положенням про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту", затвердженим наказом Державного Комітету України з нагляду за охороною праці від 29 жовтня 1996 р. № 170, і також регулюється Кодексом Законів України про працю. Норми безкоштовної видачі встановлюються "Типовими галузевими нормами видачі працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту".

Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій встановлюється "Положенням про медичний огляд працівників певних категорій", затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я від 21 червня 1994 р., за N 136/345 (із змінами, внесеними згідно з Наказом МОЗ №139 від 07.06.99).

З метою оцінки стану здоров'я, визначення придатності працівника до виконання певних видів робіт, запобігання розвитку професійних захворювань підприємство організовує медичні огляди - попередній та періодичний. Проводяться медичні огляди за кошти підприємства.

Медичний огляд водіїв транспортних засобів проводиться відповідно до "Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів", затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства внутрішніх справ України 05.06.2000 №124/345" з метою визначення здатності кандидатів у водії та водіїв до безпечного керування транспортними засобами.

Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці здійснюється згідно з "Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. за № 442 та "Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці", затвердженими Міністерством праці України від 1 вересня 1992 р. за №41.

Робочий день дозволяється ділити на частини. Також для відпочинку встановлені святкові вихідні дні. Робота у ці дні забороняється, а на безперервно діючих виробництвах робота у такі дні оплачується у подвійному розмірі. Робота у вихідні дні та понад встановлену тривалість робочого дня забороняється, але при виробничій необхідності за згодою працівника та профспілкової організації дозволяється використовувати понаднормові роботи, які оплачуються в підвищеному розмірі чи додаються дні до відпустки. Нормування робочого часу на підприємстві встановлюється при укладанні колективного договору та визначається у правилах внутрішнього трудового розпорядку для кожного виробничого підрозділу. Початок та закінчення робочого дня визначається головними спеціалістами, технологами, керівниками галузей виробництва, які здійснюють планування технологічного процесу виробництва і від яких залежить раціональне планування робочого часу та відпочинку працівників. Підприємство може скорочувати тривалість робочого часу.