Технологічні та організаційно–технічні засоби захисту довкілля від техногенного забруднення

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 ТЕХНОГЕННЕ ЗАБРУДНЕННЯ НПС ТА ЙОГО ВПЛИВ НА ЕКСПЛУАТАЦІЙНУ СТІЙКІСТЬ ТЕХНІЧНИХ СПОРУД

1.1 Негативний вплив техногенного забруднення повітряного та водного басейнів на руйнування технічних споруд

1.2 Речовинне забруднення ґрунту та його агресивність до підземних споруд

РОЗДІЛ 2 ДІЯ ПАРАМЕТРИЧНОГО ЗАБРУДНЕННЯ НА ТЕХНІЧНІ СПОРУДИ

2.1 Вплив ЕМП на руйнування конструкцій та інженерних комунікацій

2.2 Дія ІВ на експлуатаційну надійність технічних споруд

РОЗДІЛ 3 ТЕХНОЛОГІЧНІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНО - ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ДОВКІЛЛЯ ВІД ТЕХНОГЕННОГО ЗАБРУДНЕННЯ

3.1 Зменшення інгредієнтного і параметричного забруднення - стратегічний шлях запобігання техногенних аварій таекологічних катастроф

3.2 Технічні засоби захисту довкілля від техногенних аварій

РОЗДІЛ 4 ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТЕХНІКО - ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИТЕХНІЧНИХ СПОРУД

4.1 Корозійна стійкість сталі 20 в ґрунті, забрудненому міддю

4.2 Обґрунтування використання захисних композицій для підвищення техногенно - екологічної безпеки технічних споруд

ОСНОВНІ ВИСНОВКИ

СПИОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТОК

ВСТУП

Неодмінною умовою забезпечення техногенно - екологічної безпеки довкілля й запобігання техногенних аварій є експлуатаційна надійність, довговічність, стійкість та витривалість конструкційних матеріалів до агресивних середовищ екологічно - небезпечних виробництв (ЕНВ)[1].

Руйнування металоконструкцій ЕНВ (у 80…90% випадків) є основною причиною техногенних аварій та технологічних катастроф. До ЕНВ відносяться підприємства паливно - енергетичного комплексу, металургії, хімічної індустрії, трубопровідний транспорт і т. і. На потенціально небезпечні підприємства України припадає понад 42% вартості всіх основних виробничих фондів, 38% загального об'єму виробництва та 21% працюючих[2].

Тому набуває великого соціально - екологічного та техніко - економічного значення надійний захист обладнання, трубопроводів, технічних споруд від дії агресивних середовищ. Представляє інтерес визначити дію техногенного забруднення важкими металами на корозійну активність природних середовищ, зокрема ґрунта, а також здійснити пошук захисних композицій, що забезпечують техногенно - екологічну безпеку технічних споруд[3].

Мета дослідження - провести критичний аналіз літературних джерел з основних факторів забезпечення техногенно-екологічної безпеки технічних споруд в природних середовищах та запропонувати технічні засоби захисту довкілля від передчасного руйнування технічних споруд.

Задачі дослідження:

1. Встановити агресивність техногенного забруднення природних середовищ щодо технічних споруд

2. Визначити основні фактори впливу на ефективність захисту технічних споруд в ґрунті.

3. Обґрунтувати використання захисних композицій для підвищення техногенно-екологічної безпеки технічних споруд.

Об'єкт дослідження - техногенне забруднення природного середовища. Предмет дослідження - забезпечення техногенно-екологічної безпеки технічних споруд в умовах техногенного забруднення НПС.

РОЗДІЛ 1 ТЕНХНОГЕННЕ ЗАБРУДНЕННЯ НПС ТА ЙОГО ВПЛИВ НА ЕКСПЛУАТАЦІЙНУ СТІЙКІСТЬ ТЕХНІЧНИХ СПОРУД

1.1 Негативний вплив техногенного забруднення повітряного та водного басейнів на руйнування технічних споруд

Проблема забруднення повітряного басейну міста відноситься до числа соціально значущих, оскільки повітря безпосередньо впливає на стан здоров'я населення. Екологічні проблеми, пов'язані зі збільшенням кількості автотранспорту, є надзвичайно гострими. У першу чергу вони стосуються центральної частини міста, історична забудова якої не була розрахована на інтенсивний дорожній рух.

Склад атмосфери: в повітрі основна складова N₂ (азот) 78% V, 75,5% m_i,О₂-21%V, 23% m_i, CO₂-0,03%V, 0,046% m.

За статистичними даними більше 80% всіх забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферу на території міста, припадає на автотранспорт. Одним із основних чинників, який впливає на рівень забруднення атмосферного повітря пересувними джерелами, є паливо та його якість. У результаті викидів автотранспортними засобами забруднюючих речовин в навколишньому середовищі утворюється формальдегід (канцерогенна речовина)[1-4].

Чернігівським обласним центром з гідрометеорології спостереження за станом забруднення атмосферного повітря проводились на двох стаціонарних постах в м. Чернігові. Визначався вміст трьох основних домішок - пилу, діоксиду сірки та діоксиду азоту та вміст специфічних речовин - бенз/а/пірену і восьми важких металів (заліза, кадмію, марганцю, міді, нікелю, свинцю, хрому, цинку)[5].

Середньорічні концентрації основних домішок дорівнювали: діоксиду азоту -2,0 ГДК, діоксид сірки - 0,5 ГДК, пилу -0,1 ГДК. Середньорічні концентрація діоксиду азоту протягом року коливались в межах 1,7-2,7 ГДК, найбільша концентрація відмічена у табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Вміст основних забруднюючих речовин в атмосферному повітрі[6]

Речовина	Клас небезпеки	Кількість міст, охоплених спостереженнями	Середньорічний вміст ГДК, мг/м3	Середньодобові ГДК,мг/м3	Максимальний вміст,мг/м3	Максимально разові ГДК
Діоксид азоту	2	1	2,0	0,04	3,2	0,085
Діоксид сірки	3	1	0,5	0,05	0,1	0,5
Оксид вуглецю	4	1	-	3,0	-	5,0
Пил	3	1	0,1	0,15	0,4	0,5

Максимальна з разових концентрацій діоксиду азоту перевищувала відповідну ГДК в 3,2 рази. Повторюваність випадків перевищення максимально разової ГДК з діоксиду азоту дорівнювала по місту 47 %.

Загальний рівень забруднення повітря в місті був нижче середнього по мережі спостережень гідрометслужби України. За індексом забруднення атмосфери (13А) він оцінювався як низький.

Середньорічний вміст важких металів та бенз/а/пірену був значно нижчим за відповідні гранично допустимі концентрації[6-8;11].

За даними обласної санітарно-епідеміологічної станції спостереження за станом атмосферного повітря проводиться на маршрутних постах та в районі впливу промпідприємств - забруднювачів атмосфери в містах Чернігові, Ніжині, Прилуках (пилу, діоксиду сірки, діоксиду азоту, оксиду вуглецю, фенолу, формальдегіду, сірчаній кислоті, динілу, толуолу, аміаку, свинцю, ацетону, ксилолу).

Перевищення ГДК зафіксовано в 4,4% пробах. З багатьох проб, відібраних в міських поселеннях, перевищення ГДК виявлено в 4,9% проб. У сільських поселеннях, перевищення ГДК виявлено в 2,3% пробах.

Багато з перелічених забруднювачів атмосфери можуть викликати корозію технічних споруд. Корозія металічних споруд є однією із суттєвих причин забруднення довкілля. Щорічно внаслідок корозії втрачається понад 9% металофону України. Крім того, збільшуються простої промислового обладнання, підвищується число поривів трубопроводів. Тому виникає небезпека втрати цільового продукту, а також забруднення довкілля продуктами корозії, відходами виробництва. Частина з них може негативно впливати на екологічну рівновагу та підсилювати корозійно - механічні руйнування металоконструкції[7;10].

Великі збитки наносить довкіллю забруднена атмосфера. В умовах атмосферної корозії експлуатується 80% всіх металоконструкцій, її фізико - хімічна модель безпосередньо зв'язує швидкість корозійного процесу з концентрацією забруднювачів. Швидкість корозії заліза вища в 50, 25, 4 рази, ніж Pb, Al, Zn.

Серед основних забруднювачів атмосферного повітря, що найбільш активно діють на технічні споруди слід відмітити:SO₂, H₂S, NO_x, СО₂ важкі метали. SO₂ у вологому повітрі дає сульфітну (H₂SO₃), а H₂SO₄, що руйнують не тільки технічні споруди, а й архітектурно - історичні пам'ятники.

Тому чистота повітря має дуже велике значення. Разом з тим, очистка повітря від забруднення не завжди відповідає сучасним вимогам щодо надійності експлуатації технічних споруд[8].

Технічний стан водойм в цілому по Чернігівській області визначений як задовільний, але більшість гідротехнічних споруд на них потребує проведення ремонтно - відновлюваних робіт. Найбільшою у області є система водозаборів басейну річки Десна. В цілому в басейні Десни формується біля 22% поверхневого стоку Дніпра, або 15% стоку усіх річок України. Водні ресурси Десни є джерелом господарського питного водопостачання м. Києва та технічного водопостачання промислових підприємств та теплоенергетики м. Чернігова.

Важкі метали (Fe, Cu, Zn, Ni, Pb, Cd, Mn, Cr та ін.) - одна з основних груп хімічного забруднення водосховищ. На відміну від органічних речовин, які певною мірою піддаються деструкції, важкі метали лише перерозподіляються між окремими ланками водних екосистем (вода, донні відклади, біота). Однак, незважаючи на значне надходження в водосховища важких металів, концентрація їх у воді як по сезонах, так і по акваторії в середньому не перевищує ГДК. Вочевидь, це пояснюється здатністю важких металів сполучатися з розчиненими органічними сполуками[9;10].

Значно впливають на якість води забруднені донні відклади, які за певних умов, можуть стати джерелом вторинного забруднення водних мас важкими металами, сірководнем, органічними сполуками, нафтопродуктами та іншими речовинами. Значну частку (до 10 відсотків) забруднення водних об'єктів басейну дають атмосферні опади. Однак, цю проблему неможливо розв'язати в межах одного басейну. Вона потребує насамперед розроблення спеціальної програми зменшення забруднення повітряного басейну. Негативним фактором, що позначається на якості природних вод, є низька ефективність наявних очисних споруд. Зокрема, незадовільно працюють ті централізовані біологічні очисні споруди, де велика частка води припадає на промислові стічні води, які надходять на каналізаційні очисні споруди без попереднього очищення на локальних очисних спорудах підприємств. Крім того, в техніці недостатньо локальних очисних споруд для вилучення важких металів надлишку мінеральних речовин або знесолення води[11].( табл. 1.2)

Таблиця 1.2

Допустимий вміст важких металів в осадах стічних вод та ефективність видалення важких металів на міських очисних спорудах[12].

№ з/п	Важкий метал	Максимально допустимий вміст важких металів в осадах МКОС, г/т сухої речовини	Орієнтовна ефективність видалення важких металів на МКОС
1.	Стронцій	300	0,14
2.	Свинець	750	0,50
3.	Ртуть	15	0,60
4.	Кадмій	30	0,60
5.	Нікель	200	0,50
6.	Хром(+3)	750	0,50
7.	Марганець	2000	-
8.	Цинк	2500	0,30
9.	Мідь	1500	0,40
10.	Кобальт	100	0,50
11.	Залізо	25000	0,50

Очисні споруди часто працюють із значним перевантаженням, а подекуди в селищах із централізованим водопостачанням та селищах міського типу їх зовсім немає або вони являють собою примітивні поля фільтрації, які також часто перевантажені.

Вміст органічного вуглецю (через те, що у водосховищі одночасно йдуть два протилежно направлені процеси - синтез органічних речовин та їх деструкція) на різних ділянках помітно відрізняється. Загальний та неорганічний азот є основним джерелом біогенного азоту у водних екосистемах. Це - амонійний азот та інші відновлені мінеральні його форми, органічні N - вмісні сполуки різних класів. Більшість органічних N - вмісних сполук легко піддаються деструкції та мінералізації, утворюючи основний фон азоту, який витрачається під час фотосинтезу[11].

Одним із основних забруднювачів водних об'єктів є нафтопродукти. З тієї кількості їх , що потрапляє у воду близько 40% залишається у воді у вигляді емульсії і стільки ж осідає на дно, а 20% утворюють на поверхні води плівку, яка погіршує аерацію води. Крім цього адсорбовані донними відкладами нафтопродукти відокремлюють фауну і флору дна від іншої частини водосховищ і стають причиною вторинного забруднення води. Велику небезпеку становлять й пестициди. Найнебезпечнішими є хлорорганічні пестициди (ХОП), особливо ДДТ й ГХЦГ, та їх метаболіти. Найбільше їх міститься у донних відкладах Дніпровського та Каховського водосховищ.

Під час експлуатації гідротехнічних споруд важливе значення має забезпечення техногенно-екологічної безпеки, а також надійної безперебійної й економічної роботи технологічного устаткування, з дотриманням вимог охорони навколишнього середовища. Особливу увагу слід звернути на забезпечення надійності роботи фільтраційних і дренажних пристроїв. Гідротехнічні споруди (водопідпірні греблі й дамби, канали, тунелі, трубопроводи, водозабори і водоскиди, дамби золожужелевідвалів тощо) повинні відповідати нормативним (проектним) вимогам щодо стійкості, міцності, довговічності, екології. Споруди і конструкції, що знаходяться під напором води, повинні відповідати нормативним (проектним) показникам водонепроникності і морозостійкості.

Процеси сорбції забруднювачів на завислих речовинах, гідроліз, осадження та співосадження в умовах уповільненого стоку сприяють вилученню їх з води і накопиченню у донних відкладах[13-15].

1.2 Речовинне забруднення ґрунту та його агресивність до підземних споруд

Забруднення ґрунтів України набуває великих масштабів. Значної екологічної шкоди зазнають ґрунти внаслідок їхнього забруднення викидами, скидами, промисловості, сільгосппідприємств, транспорту, невмілого або надмірного використання в аграрному секторі засобів хімізації, розмічення в земельних ресурсах відходів виробництва, а також забруднення значних площ при аварії на ЧАЕС. Речовинне та радіоактивне забруднення ґрунту посилюють корозійні пошкодження підземних, надземних технічних споруд. Токсикологічна характеристика забруднюючих речовин ґрунту в м. Чернігові відображена в таблиці 1.3.

Таблиця 1.3

Характеристика забруднення ґрунтів м. Чернігова, мг/кг[5]

ЗР	ГДК, мг/кг	Аномальні зони (C max,мг/кг)
1.Pb	30	ВАТ»Чернігівриба», меблева фабрика.
2.Zn	23	Чернігівський річковий порт,Чернігів-автодеталь
3.Cu	3	з-д«Металіст», ЧЕЗАРА, річковий порт.
4.Ni	4	з-д«Металіст», ТЕЦ»Хімволокно»
5.V		цегельний з-д, ТЕЦ
6.Hg	2,1	зелена зона на правому березі Десни, ТЕЦ»Хімволокно»
7.Cd	2,1	Агроремонт, меблева фабрика, ЧЕЗАРА
8.As	2	цегельний з-д, локомотивне депо

Земельний фонд Чернігівської області станом на 1 січня 200'' складає 3190,3 тис. га. Структура земельного фонду свідчить, 2076,7 тис. га (65,1 %) зайнято сільськогосподарськими угіддями; ліси інші лісовкриті площі по області становлять 734,0 тис. га (23,0 ї забудовані землі - 100,0 тис. га (3,1 %); заболочені землі - 127,2 тис (4,0 %); відкриті землі без рослинного покриву складають 28,2 тис (0,9 %); води - 67,9 тис. га (2,1 %); інших земель - 56,3 тис. га. Структура земель в порівнянні з 2008 роком майже не змінилася і використання земель за цільовим призначенням свідчить про високе антропогенне навантаження на земельні ресурси.

Аналіз стану земельних ресурсів свідчить про наявність деградованих та малопродуктивних земель, які підлягають консервації на загальній площі 83,4 тис. га. Рівень застосування органічних добрив в цілому забезпечував бездефіцитний баланс гумусу, що дозволило зупинити процес демуніфікації ґрунту. Щорічні обсяги вапнування досягали 134 тис. га, що за 5 років дозволяло вапнувати всю площу кислих ґрунтів. Внаслідок інтенсивного застосування агрохімікатів зросла продуктивність ґрунтів. За 20 років урожай зернових збільшився в 1,8 разів. Таким чином, створювались передумови для досягнення стану родючості ґрунтів, який забезпечував би одержання стабільних урожаїв сільськогосподарських культур досить високого рівня[13;14;15-18].

В сучасних умовах розвиток промисловості, сільського господарства, енергетики, засобів транспорту ( наслідком чого є техногенні забруднення) зростає із швидкістю, яка перевищує швидкість еволюції природи. Із збільшенням об'ємів виробництва та його відходів екологічні проблеми загострюються, у зв'язку з катастрофічно швидким зростанням техногенного забруднення земельних ресурсів. Останнє інтенсифікує корозію металів, що приводить до загострення еколого - корозійної ситуації.

В результаті підземної корозії ( газо-, нафто-, водопроводи, обсадні труби скважин, будівельні конструкції, тощо) щорічно виходить з ладу 2…3% підземних споруд, корозійні втрати складають більш 1 млн. т металу. Корозійне руйнування трубопроводів, резервуарів, цистерн викликає значні забруднення довкілля агресивними, токсичними, горючими рідинами, газами, що часто приводить до катастрофічних екологічних наслідків[17].

Підземна корозія, як правило, протікає з кисневою деполяризацією. Катодний процес:

O₂ + 4e + 2H₂O = 4OH^-

Однак, в кислих атмосферах, ґрунті, чому сприяють кислотні дощі, можлива і воднева деполяризація:

H₃O⁺ + e = H_ад + H₂O

O₂ + 4H⁺ + 4e = 2H₂O

Кінцевим продуктом анодної реакції на сталі є іржа (FeOOH - при рН=7).

В Україні забруднених земель міських, приміських та індустріальних районів перебувають у кризовому стані. Спостерігається подальше підкислення ґрунтів, зменшення рухомого фосфору та обмінного калію. Зменшення площі зрошення, сучасний технічний стан зрошувальних і осушувальних систем, значні площі підтоплених зрошених земель та кислих і зарослих чагарниками осушених земель тощо призвели до зниження загальної врожайності сільськогосподарських культур щодо її проектного рівня на 30-40 % на зрошених та на 15-37 % на осушених землях. У зв'язку з відсутністю фінансування у більшості регіонів припинено виконання комплексу протиерозійних заходів, у т. ч. агротехнічних, щодо захисту ґрунтів від водної та вітрової ерозії. Разом з тим, в Україні за 2008 рік рекультивовані 3329,5 га земель, з них: під сільськогосподарські угіддя-2006,3 га, ріллю-1465,6 га, лісові (чагарникові) насадження-714,9 га[19].

Після аварії на ЧАЕС площі забруднених територій в Україні значно збільшилися. Радіонуклідами уражено 8,4 млн. га земель, у тому числі 3,5 млн. га орних земель, близько 400 тис. га природних кормових угідь та понад 3 млн. га лісів. Із землекористування вилучено 119 тис. га сільськогосподарських угідь, у тому числі 65 тис. га ріллі. Максимальний рівень щільності забруднення ґрунтів 137Cs не перевищує 10 Кі/км2.

Протягом останніх років XX ст. відбувався процес самодезактивації поверхневого шару ґрунтів, але швидкість його незначна. Горизонтальна міграція радіонуклідів не призвела до відчутного їхнього перерозподілу в агроландшафтах. Дані спектрометричних аналізів свідчать про наявність вертикальної міграції цезію-137 по профілю ґрунту. Інтенсивніше міграція цезію-137 проходить у більш пухкому гумусовому шарі ґрунту. Радіоцезій (1--2,2 %) поширився по профілю ґрунту до метрової глибини. В цілому зберігається картина розподілу радіоцезію по вертикальних шарах. У шарі ґрунту від 0 до 20 см спостерігається рівномірний розподіл: тут зосереджено в середньому 41 % забруднювальної речовини, в шарі 20 - 40 см - зниження до мінімального рівня (в середньому 7 %) і на глибині 100 см - рівномірний розподіл.

Аналіз інформації, що характеризує забруднення ґрунтів різними токсичними сполуками, свідчить, що заборона використання персистентних високотоксичних пестицидів, особливо групи хлорорганічних сполук, сприяла зменшенню не лише частоти виявлення їхніх залишків до кількох відсотків, але й зниженню абсолютних концентрацій до рівнів, що не перевищують ГДК у ґрунті та рослинній продукції. Спостерігалося також суттєве зниження забруднення овочевої продукції нітратами. Так, кількість проб основних видів овочів (картопля, капуста, морква, огірки та буряки столові) з перевищенням ГДК становила в середньому 1-2 %[18;20-24].

Забруднювальні речовини, що потрапляють в атмосферу, осідають на ґрунтах в радіусі до 5 км від джерела забруднення. Практично скрізь у містах джерелом забруднення ґрунтів важкими металами виступають підприємства чорної та кольорової металургії, легкої промисловості, ТЕЦ.

Забруднення природного середовища зумовлено передусім відходами промислових, сільськогосподарських і побутових об'єктів. Тверді відходи, до яких належать металургійні шлаки, відходи збагачення корисних копалин, звалища побутового сміття розташовують часто на сільськогосподарських угіддях. Вони є джерелами токсичних речовин, що потрапляють в атмосферу, ґрунти, поверхневі та підземні води, завдаючи їм непоправної шкоди.

Ґрунтові греблі і дамби захищаються від розмивів і переливів води через гребінь. Кріплення відкосів, дренажна і зливовідвідна мережі повинні утримуватися у справному стані.

Ґрунтові споруди, особливо канали в насипах і водопроникних ґрунтах, греблі і дамби захищаються. Кювети каналів регулярно очищаються від ґрунту осипу і виносу, не повинно допускати заростання укосів і гребеня земляних споруд деревами і кущами. На підвідних і відвідних каналах у необхідних місцях повинні бути встановлені сходи, містки й огорожі[25].

Під час експлуатації підземної частини ГЕС необхідно забезпечувати постійну робочу готовність помп відпомповування води, яка потрапляє внаслідок фільтрації або через непередбачені прориви з водопровідних трактів; справність вентиляційних установок, аварійного освітлення, запасних виходів.

Значення ґрунту в житті людини переоцінити не можливо. Він забезпечує рослинність поживними речовинами, мінеральними солями, створює певні умови для проживання, є місцем ліквідації виділень і залишків життєдіяльності людей і тварин, відходів трудової діяльності тощо. В ґрунті, який відіграє головну роль у підтриманні екологічної рівноваги, відбувається перетворення органічних, часто небезпечних для людини, решток в неорганічні. Це в значній мірі зумовлено характером ґрунту, кліматичними умовами, рельєфом, гідрогеологічними особливостями місцевості і рядом інших факторів.

Ґрунтові методи утилізації побутових відходів є найбільш поширеними і давніми. Сміття і тверді відходи не рідко вивозяться в яри, лісосмуги, канави, на крутосхили береги річок тощо, що сприяє забрудненню довкілля, підземних і поверхневих вод. Причиною цьому часто є недбале відношення до побутових відходів. Завжди вважали їх ресурсно не корисними, хоча, з впровадженням нових технологій у переробній і харчовій галузях виробництва, морфологічний склад відходів суттєво змінився, що стало причиною вивчення їх впливу на якість підземних вод в місцях локалізації полігонів з ліквідації твердих побутових відходів[23;26;27].

Забрудненість ґрунту, його рН дуже впливають на тривкість металоконструкцій, інженерних комунікацій, трубопроводів. Багато із забруднювачів є активаторами корозійних процесів: анодних - ClЇ , H⁺ та інших, катодних - Cu²⁺,Pb²⁺, Ni²⁺,Cr₂O₇^2- та інших. Крім того, набуває важливого значення наявність в ґрунті SO^2-₄^..

Отже, набуває важливого значення очистка ґрунту від техногенного забруднення, що суттєво як з екологічної точки зору, так і корозійної тривкості конструкційних матеріалів та експлуатаційної надійності технічних споруд[28].

РОЗДІЛ 2 ДІЯ ПАРАМЕТРИЧНОГО ЗАБРУДНЕННЯ НА ТЕХНІЧНІ СПОРУДИ

2.1 Вплив ЕМП на руйнування конструкцій та інженерних комунікацій

Попередження корозії металів під впливом стаціонарних електричних полів в середовищах електролітів відіграє особливо важливу роль у протикорозійному захисті устаткування в електрохімічних виробництвах, що використовують електричну енергію постійного струму (і її безпосередній перехід у хімічну без проміжного перетворення енергії в тепло). При цьому кородують зроблені зі сталі травильні ванни, корпуси електролізерів, трубопроводи, устаткування для виготовлення, транспортування, зберігання, фільтрації розчинів, металеві шини, електроди. Продукти корозії забруднюють електроліти, знижуючи вихід кінцевого продукту. При загальній напрузі на електролізері 50.500 В і незначних відстанях між електродами (0,01.0,05 м) виникають електричні поля з напруженістю (Е) у тисячі й більше В/м[29].

Дані про вплив електричних полів постійних струмів на хімічний опір матеріалів корозії необхідні при розробці й експлуатації найрізноманітніших електротехнічних приладів, пристроїв і систем, повітряних і кабельних ліній постійного струму, електролізерів, систем електрохімічного захисту металів від корозії, магнітогідродинамічних, електрогідродинамічних і електрогазодинамічних приладів різного призначення, геофізичних систем, які застосовують при електророзвідуванні корисних копалин, різних пристроїв заземлення та ін. Незважаючи на це, відомості про вплив стаціонарних електричних полів на корозійні процеси, в науковій літературі ці питання обмежено висвітлені.

Екстенсивний характер розвитку продуктивних сил суспільства обумовив зростання інтенсивності і масштабів антропогенного впливу на природне середовище, привів до небезпечного рубежу локальних і регіональних екологічних криз і практично до повсюдного загострення погрози екологічних катастроф. Серйозну небезпеку представляє забруднення природних середовищ: атмосфери, літосфери, гідросфери і, в цілому, біосфери. При цьому під антропогенним забрудненням природного середовища розуміється забруднення, що виникає в результаті діяльності людей, у тому числі їх прямого чи непрямого впливу на інтенсивність природного забруднення. В роботі вивчено вплив ЕМП на корозійні пошкодження та протикорозійний захист.( табл.2.1)

Таблиця 2.1

Вплив електричної складової ЕМП на корозію сталі 20 в HCl (мм/рік)[26]

Е, В/м	рН	f,Гц
		50	103	104	105
105	0	4,1	2,1	1,4	1,1
	2	0,1	0,07	0,04	0,03
103	0	2,7	1,4	1,1	0,6
	2	0,06	0,04	0,02	0,01

Таблиця 2.2

Вплив магнітної складової ЕМП на корозію сталі 20 в HCl, мм/рік

Н, А/М	рН	f,Гц
		50	103	104	105
5	0	0,4	9,9	11,0	12,2
	2	0,4	0,6	0,7	0,8
10	0	10,9	13,4	15,1	17,4
	2	0,5	0,7	0,8	1,0

При рішенні проблем природокористування виходить з визнання неможливості повного запобігання в даний час і в майбутньому антропогенного впливу на природне середовище, навіть за умови удосконалення виробництва й інших сфер людської діяльності. Тому на перше місце поступають системи заходів, спрямованих на підтримку раціональної взаємодії між діяльністю людини і навколишнім природним середовищем, що забезпечують збереження і відновлення природних ресурсів, з попередженням прямого чи непрямого впливу результатів діяльності суспільства на природу і здоров'я людини.

Серед фізичних факторів навколишнього середовища, що негативно впливають на здоров'я людини, біоту важливу роль грають електромагнітні поля(ЕМП) короткохвильового, ультракороткохвильового і надвисокочастотного діапазону (КВ, УКВ, НВЧ).Їх основні джерела - короткохвильові передавачі, телецентри, радіолокатори, надвисокочастотні і середньохвильові передавачі. Вважається, що погіршення самопочуття під дією ЕМП є результатом впливу цих полів на електромагнітні процеси в організмі, пов'язані з регуляцією фізіологічних функцій[27;29-31].

Найбільш уразлива до таких впливів нервова система. Передбачається, що чільна роль у механізмах дії ЕМП належить лимбичним структурам головного мозку і гіпоталамусу. Можливо, діючи на екстро- і інтерорецептори організму, електромагнітна енергія викликає нервові імпульси, що надходять у кору великого мозку, гіпоталамус і спинний мозок. Гіпоталамус, функціонально зв'язаний з гіпофізом, втягує в процес наднирники, гормони яких впливають на склад крові, роботу внутрішніх органів і нервову систему. Імпульси, що проходять через спинний мозок і вегетативну нервову систему, досягають внутрішніх органів і впливають на їхній функціональний стан. Великою чутливістю до дії електромагнітних полів володіє статева сфера: зміни в ній викликаються як прямим, так і опосередкованим їх впливом. У першому випадку полові залози уражаються безпосередньо, у другому - їхній розлад зв'язано з несприятливим впливом полів на нервову й ендокринну системи[30].

Вплив полів на організм матері обумовлює народження неповноцінного потомства, віддалені наслідки дії ЕМП виявляються в порушенні генеративної функції в наступних поколіннях

Установлено, що комбінована дія факторів середовища на здоров'я людини може давати різні ефекти. Так, рівень загальної захворюваності дітей залежить як від забруднення атмосферного повітря оксидом вуглецю, так і від міського шуму. При спільній дії обох факторів ріст захворюваності збільшується. На поширеність алергійних захворювань значно впливають атмосферні забруднення і незадовільні житлові умови. При сполученні цих ефектів захворюваність зростає більш інтенсивно. Виявлено, що спільна дія оксиду вуглецю й оксидів азоту, оксиду вуглецю і сірковуглецю, оксиду вуглецю і сірчистого ангідриду може викликати більш виражений гіпотензивний ефект, чим кожне з цих речовин окремо. При сумарному впливі оксиду вуглецю й електромагнітних полів брахікардія виражена в більшому ступені, чим при ізольованій їхній дії. Спільна дія сірчистого ангідриду. оксиду вуглецю й електромагнітних полів зменшує систолічний обсяг серця; сірчистого газу, оксидів азоту й оксиду вуглецю погіршує функцію подиху; електромагнітних полів і оксиду вуглецю, а також шуму і сірковуглецю збільшує число дітей з незадовільними показниками стану ЦНС[24;28].

Ступінь впливу ЕМП залежить від діапазону частот, інтенсивності та тривалості дії, характеру випромінювання (безперервне чи модульоване), режиму опромінення, розміру опромінюваної поверхні тіла, індивідуальних особливостей організму.

Біологічні несприятливі ефекти впливу ЕМП проявляються у тепловій та нетепловій дії. Нині достатньо вивчено на теплова дія ЕМП, яка призводить до підвищення температури тіла та місцевого вибіркового нагрівання органів та тканин організму внаслідок переходу електромагнітної енергії у теплову. Таке нагрівання особливо небезпечне для органів із слабкою терморегуляцією (головний мозок, око, нирки, шлунок, кишечник, гонади). Наприклад, випромінювання сантиметрового діапазону призводять до появи катаракти, тобто до поступової втрати зору.

Соціальний характер проблеми віброакустичного забруднення середовища свідчить про те, що боротьба з цими явищами - завдання не тільки технічне, а й суспільне. В проблемі взаємодії людського суспільства і природи важливе місце посідає активна боротьба з шумовим та вібраційним забрудненням довкілля[29].

Робота переважної більшості машин часто супроводжується вібрацією і шумом, що генерується ними. Вібрація це складиний коливальний процес пружних тіл, що характеризується періодичністю зміни амплітуди коливань, віброшвидкості віброприскорення та частоти коливань. Встановлено, що вібрація передчасно виводить з ладу машини та обладнання, обмежує їх технологічні можливості, негативно впливає на організм людини, пошкоджує фундаменти будівель. Вібрація частоти > 16…20 Гц, як правило, проявляється у вигляді шуму. В зв'язку з цим зниження вібрації звичайно рівнозначне зниженню шуму, тобто можна говорити про віброакустичний комфорт.

Загальна вібрація залежно від джерела виникнення може бути трьох категорій:

1 - транспортна вібрація, яка діє на операторів (водіїв) транспортних засобів при перевезенні вантажів, на транспортних дорогах тощо;

2 - транспортно-технологічна вібрація, яка діє на операторів машин при переміщенні вантажів, на виробничих майданчиках, платформах (екскаваторів, баштових кранів, гірничих машин та ін.);

3 - технологічна вібрація, яка діє на операторів різних техпроцесах Залежно від способу дії вібрації на тіло людини її поділяють на місцеву (локальну) вібрацію, яка передасться через руки людини, та загальну, яка передасться на тіло стоячої або сидячої людини через ноги. Як свідчить практика, часто ці два фактори співпадають. Ступінь та характер дії вібрації на організм людини залежить, від виду вібрації, її параметрів та напрямку дії. Тіло людини можна вважати як масу з пружними елементами. Вібрація впливає і на руйнування металоконструкцій, бо вона пришвидшує корозійні процеси. Вібрація передається людині як безпосередньо під час її контакту з машиною, так і через конструкції, підлогу, спричиняючи при цьому загальну вібрацію людського тіла, що проявляється в його коливаннях. Із збільшенням амплітуди цих коливань (вібрації) збільшується енергія коливних рухів, реакція людини на них сильнішає. Особливо шкідливі для людини вібрації і частотою 6…9 Гц, близькою до частоти коливання її тіла. Для людини, що стоїть на віброповерхні має два резонансні піки на частотах 5…12 та 17…25 Гц, для сидячої - 4…6 Гц. Постійна дія вібрації спричиняє вібраційну хворобу з втратою працездатності. Отож, дуже важливо знизити вібраційну активність машини до можливо невеликих рівнів, у всякому разі не допустити перевищення її гігієнічних нормативів. Загальна вібрація несприятливо впливає на нервову систему, викликає зміни у серцево-судинній системі, вестибулярному апараті, а також впливає на обмін речовин. Віброакустичне забруднення, ЕМП впливають і на захист споруд від корозії. Негативно діє магнітна складова ЕМП (табл. 2.3)[30].

Таблиця 2.3

Захист сталі 45 (г), з Ін в ЕМП (HCl, рН 1)[7]

ЕМП	f, Гц
	50	103	104	105
Е=102 В/м	12,6	13,0	14,5	15,0
Н=5 А/м	2,1	1,9	1,6	1,3

2.2 Дія ІВ на експлуатаційну надійність технічних споруд

Основну частину опромінення населення земної кулі одержує від природних джерел випромінювань. Більшість з них такі, що уникнути опромінення від них неможливо. Протягом всієї історії існування Землі різні види випромінювання потрапляють на поверхню Землі з Космосу і надходять від радіоактивних речовин, що знаходяться у земній корі. У промисловості широко використовуються прилади, пристрої, устаткування, робота яких пов'язана з використанням і утворенням електромагнітних випромінювань різних частотних діапазонів - від іонізуючих до радіохвиль. Робота персоналу з обслуговування установок та осіб, що знаходяться поблизу, пов'язана з впливом цих випромінювань на організм людини. Тому питання захисту від шкідливої дії випромінювань набуває особливого значення[31].

Іонізуюче випромінювання поділяється на корпускулярне (потоки альфа-,бета-частинок, протонів) і електромагнітне (г-випромінювання, рентгенівське). Ь- випромінювання має велику іонізуючу і малу проникливу властивість, друге - меншу іонізуючу і велику проникливу здатність. У промисловості використовують радіоактивні ізотопи для вимірювання густини і вологості сировини і готових виробів, г-дефектоскопії, дозування сипких матеріалів і контролю їх рівня та в інших потребах.

Робота електровакуумних приладів часто супроводжується утворенням побічних ефектів; які шкідливо діють на обслуговуючий персонал. Зокрема, будь-який електровакуумний прилад, який працює з високими напругами на електродах, є джерелом рентгенівського випромінювання, потужним генератором важких та легких іонів обох полярностей, озону і оксидів азоту, а також підвищення температури повітря. В радіоелектронній апаратурі рентгенівське випромінювання виникає внаслідок електронного бомбардування електродів та інших поверхонь. В електровакуумних приладах, що працюють за прискорювальних напруг вище 5 кВ.

Потужність дози рентгенівського випромінювання побутової апаратури у будь-якій точці на відстані 5 см від її зовнішньої поверхні нормується(ГОСТ 12.2.006-86), для апаратів, що застосовуються для промислової дефектоскопії і медицинських діагностичних досліджень. Відеоконтрольного пристрою телевізійної системи.

Дія іонізуючих випромінювань на людину може бути місцевою і загальною. При місцевому опромінюванні може утворитись променева виразка, ракове захворювання. При загальному - може виникнути гостра або хронічна променева хвороба, яка супроводжується порушенням обмінних процесів у клітинах організму, змінами в центральній нервовій системі, крові, кровотворних органах. Крім зовнішнього, може бути внутрішнє опромінення організму, яке виникає при потраплянні радіоактивних речовин всередину організму з повітрям, їжею. Біологічна дія іонізуючих променів залежить від типу випромінювання і поглинутої дози. Поглинута доза D - це середня енергія, яка передана одиниці маси речовини. Одиницею її є Грей (Гр), який відповідає енергії в 1 Дж, що передана масі в 1 кг[29;31].

Враховуючи, що біологічна дія опромінення людини різними видами іонізуючих випромінювань не однакова, введено поняття еквівалентної дози Н, яка визначається як добуток дози поглинання на коефіцієнт якості К: Н =К·D. Одиницею еквівалентної дози є Зіверт (Зв), позасистемною - бер (1 бер = 0,01 Зв). Коефіцієнт якості для рентгенівського та г-випромінювання дорівнює 1, нейтронів - 10, альфа-частинок-20.

Для характеристики іонізуючої здатності випромінювань введено поняття експозиційної дози, яка являє собою повний заряд іонів одного знаку, що виникає в одиниці маси сухого атмосферного повітря. Одиниця експозиційної дози - кулон на кілограм, позасистемна - рентген (Р). Поглинена, еквівалентна і експозиційна доза, віднесені до одиниці часу, називаються потужністю дози. Потужність експозиційної дози називають також рівнем радіації. "Нормами радіаційної безпеки" встановлено дозові межі опромінення за рік (Зв), що враховують чутливість до дії опромінення різних органів людини та категорію персоналу. Наприклад, для професійного робітника при опроміненні всього тіла або гонад (статевих залоз) та червоного кісткового мозку -0,05 Зв. Рівень випромінювання на робочих місцях та ефективність радіаційного захисту контролює служба радіаційної безпеки. Для дозиметричного контролю застосовують комплекти індивідуальних дозиметрів «КИД-1», «КИД-2», дозиметри типу ДРГ, рентгенометри ДП та ін[26].

Захист від іонізуючого випромінювання забезпечується такими методами і засобами: ізоляцією або огородженням його джерела за допомогою спеціальних камер, екранів; "захистом часом, масою"; "захистом відстанню"; застосуванням дистанційного управління, сигналізації і засобів контролю; використанням засобів індивідуального захисту.

Вибір матеріалу для екранів залежить від проникаючої здатності випромінювання. Альфа-частинки затримує навіть аркуш паперу, для захисту від бета-частинок необхідні матеріали більшої густини, а захист від гамма-променів здійснюється матеріалами з великою атомною масою (свинець, вольфрам).

В статті [23] розглянуто ГІС (географічна інформаційна система) - технологію ГІС в екомоніторингу радіаційного забруднення довкілля для інтегральної комплексної оцінки його антропогенного впливу, сумісно з хімічним забрудненням, на стан НПС, рівень техногенної небезпеки для технічних споруд та для підвищення ефективності прийняття рішень по забезпеченню природно - техногенної безпеки.

Радіаційне забруднення довкілля пришвидшує руйнування технічних споруд за рахунок трьох ефектів: радіолізного, що обумовлює утворення активних радикалів, які підсилюють руйнування за рахунок пришвідшення катодної реакції корозії; деструкційного, що пов'язаний з деструкцією оксидних та інших плівок на поверхні металоконструкцій, за рахунок чого теж пришвидшується анодна реакція корозії, тобто руйнування технічних споруд; фоторадіаційного, що обумовлено зміною напівпровідникових властивостей поверхневих захисних плівок з пришвидшенням руйнування металоконструкцій. За рахунок катодної реакції корозії роль останнього ефекту в руйнуванні мінімальний[11-14].

Рис. 2.1 - Ефекти пришвидшення руйнування технічних споруд під дією хімічного забруднення довкілля[8].



а) б)

а) 1 - радіолізний ефект;

1.1 - пришвидшує катодні реакції;

2 - деструкційний ефект;

2.1 - пришвидшує анодні реакції;

3 - фоторадіаційний ефект;

3.1 - пришвидшує катодні реакції.

б) 1 - катіони протектори;

1.1 - пришвидшують катодні реакції;

2 - аніони - активатори;

2.1 - пришвидшують анодні реакції.

При сумісній присутності хімічного забруднення довкілля катіонами важких металів (Cu²⁺, Cd²⁺, Ni²⁺ та інших), аніонами (Cl^-, SO₄^2-, NO₃^- та інші) спостерігається стимулювання радіаційних ефектів щодо руйнування технічних споруд[9].

РОЗДІЛ 3 ТЕХНОЛОГІЧНІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ДОВКІЛЛЯ ВІД ТЕХНОГЕННОГО ЗАБРУДНЕННЯ

3.1 Зменшення інгредієнтного і параметричного забруднення-стратегічний шлях запобігання

Основним і найпоширенішим поняттям, що позначає надзвичайну техногенну подію, є аварія. Аварія - небезпечна подія техногенного походження, що спричинила загибель людей або створює на об'єкті чи окремій території загрозу життю та здоров'ю людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди навколишньому середовищу. Розрізняють аварії на промислових об'єктах або на транспорті, пожежі, вибухи чи вивільнення різних видів енергії.

Надзвичайна ситуація - це порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом або іншими чинниками, що призвели (можуть призвести) до загибелі людей, тварин і рослин, значних матеріальних збитків та (або) завдати шкоди навколишньому середовищу.

Надзвичайна ситуація залежно від джерела небезпеки може бути: природна, техногенна, соціально-політична, воєнна; залежно від масштабу: державна, регіональна, місцева й об'єктова[32].

Забезпечення техногенної та природної безпеки розглядається як основна складова цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, як одна з найважливіших функцій органів державної влади та суб`єктів господарювання. Сучасні тенденції зростання ризиків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру обумовлюють необхідність розвитку єдиної державної системи цивільного захисту населення і територій на засадах стабільного розвитку суспільства і сучасних принципах управління техногенною та природною безпекою. Одним із пріоритетних напрямів забезпечення безпечної життєдіяльності українського суспільства є посилення рівня превентивності державної політики у сфері цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій. Сучасні науково-методологічні підходи та досвід розвинених країн свідчать, що ефективна модель такого захисту має спиратися на управління ризиками надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру. Запровадження кількісних методів оцінки техногенних і природних ризиків є одним із стратегічних напрямів досягнення у державі прийнятного рівня безпеки для населення, навколишнього природного середовища та об`єктів економіки[33-34].

Концепція визначає мету, завдання, основні принципи та механізми управління ризиками надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, а також напрями державної політики з питань управління ризиками. Вона призначена для запровадження в Україні кількісних критеріїв управління техногенною та природною безпекою у сфері цивільного захисту населення і територій.

У третє тисячоліття земна цивілізація увійшла з потужною техносферою з соціально-економічними та екологічними проблемами суспільного поступу. У сучасних умовах структури виробництва і споживання технічні системи часто стають джерелом серйозних загроз для суспільства. Засоби, що витрачаються на ліквідацію наслідків техногенних аварій, більш ніж на порядок перевищують видатки, що виділяються на забезпечення техногенної безпеки. Існуючі техногенні об'єкти в їх сучасному вигляді не можуть далі забезпечувати не тільки розвиток економіки, але й її безпечне функціонування. Система управління техногенною безпекою розглядається як одна з найважливіших функціональних підсистем стабілізації суспільства, оскільки численні аспекти функціонування техногенних об'єктів сьогодні розглядаються як елементи стратегічних ризиків. В останні роки відмічається значний ріст кількості надзвичайних ситуацій техногенного характеру, пов'язаних з аваріями на промислових виробництвах[35].

Одним з найбільш ефективних факторів зниження ризиків виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру є створення і запровадження нових інформаційних технологій контролю за критичними параметрами технологічних процесів на об'єктах з небезпечною діяльністю на основі широкого використання автоматизованих і комп'ютерних засобів відповідно до Концепції створення єдиної державної системи запобігання і реагування на аварії, катастрофи та інші надзвичайні ситуації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 1995 р. N 501. Вагомим кроком у цьому напрямку є розробка та впровадження в практичну діяльність Правил улаштування, експлуатації та технічного обслуговування систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у разі їх виникнення, затверджених наказом МНС від 15.05.2006 N 288, зареєстрованим в Мін'юсті 05.07.2006 за N 785/12659[33;36].

ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА В ПРОМИСЛОВОСТІ

Головним завданням на найближчу перспективу є запобігання збільшенню рівня забруднення та виснаженню природних об'єктів.

Розв'язання проблем техногенно-екологічної безпеки потребує:

здійснення перебудови техногенного середовища, технічного переозброєння виробничого комплексу на основі впровадження новітніх наукових досягнень, енерго- і ресурсозберігаючих технологій, безвідходних та екологічно безпечних технологічних процесів, застосування відновлюваних джерел енергії, розв'язання проблем знешкодження і використання всіх видів відходів; налагодження ефективного екологічного контролю за науково-дослідними роботами із створення об'єктів штучного походження, їх проектуванням, будівництвом та функціонуванням з метою управління техногенними навантаженнями, раціональним використанням природних ресурсів і розміщенням продуктивних сил; проведення класифікації регіонів України за рівнями техногенно-екологічних навантажень, створення карт техногенно-екологічних навантажень; розробки методології визначення ступеня екологічного ризику для довкілля, обумовленого техногенними об'єктами; проведення досліджень з метою створення системи моделей моніторингового контролю за об'єктами спостережень у промисловості, енергетиці, будівництві, транспорті і сільському господарстві[34].

1) Металургійна промисловість

Виходячи зі світового досвіду та системного аналізу екологічних проблем металургійного комплексу стратегічними напрямами діяльності у цій галузі є: комплексна структурна перебудова галузі; підвищення ефективності використання сировинних та енергетичних ресурсів до світового рівня; зниження частки продукції, що її отримують у мартенівському виробництві, і розширення використання конверторного виробництва; перехід на екологічно чисті технології в головних ланках виробничого ланцюга металургійного циклу.

Програма розв'язання екологічних проблем металургійної промисловості має передбачати: проведення поглибленого екологічного аудиту на всіх металургійних комплексах України; розроблення еколого-орієнтованих критеріїв структурної перебудови металургійного комплексу України, яка б ґрунтувалася на результатах аудиту металургійної промисловості; розроблення програми першочергових заходів у металургійному комплексі з метою зменшення кількості викидів газів, твердих часток у повітря та поліпшення якості довкілля; удосконалення нормативно-методичних засобів регулювання викидів забруднюючих речовин металургійної промисловості; розроблення та впровадження механізму узгодження рівня допустимих викидів з темпами модернізації технологій і структурної перебудови в металургійній промисловості; реалізацію комплексу програм з переробки та утилізації твердих відходів. Проблема загострюється у зв'язку з агресивною дією викидів, скидів металургії на технічні споруди.

2) Хімічна та нафтохімічна промисловість

Основні напрями розвитку галузі, це: удосконалення структури галузі, розроблення пріоритетних напрямів її розвитку; розвиток вітчизняної мінеральної сировинної бази; створення виробництв базових продуктів; впровадження наукоємних технологій, спрямоване на комплексне використання сировини, енергоресурсів та цільових продуктів. Основні стратегічні завдання: розроблення та впровадження передових маловідходних та безвідходних ресурсозберігаючих технологій; комплексне очищення газових викидів і стічних вод з одночасною утилізацією, що зменшує негативний вплив на інженерні комунікації та технічні споруди щодо корозійного руйнування; вилучення цінних продуктів та подальша переробка їх; проведення науково-технічних робіт, спрямованих на зниження аварійних ситуацій та їх запобігання на підприємствах галузі; розроблення та здійснення програм створення високоефективних систем очищення газових викидів та стічних вод; здійснення програм комплексної переробки відходів; здійснення програм щодо виведення з експлуатації виробництв з екологічно недосконалими технологіями в усьому технологічному циклі[30;31-35].

3) Нафтогазова та нафтопереробна промисловість

Для вирішення питань цієї галузі необхідно: здійснити комплексну сертифікацію нафтогазових об'єктів; розробити заходи щодо підвищення екологічної безпеки технологічних процесів на цих об'єктах; внести зміни і доповнення до діючих норм технологічного проектування та експлуатації об'єктів нафтогазової та нафтопереробної промисловості з питань, що стосуються вимог екологічної безпеки та охорони довкілля; розробити і впровадити у виробництво технологічні програми переробки відходів і відпрацьованих нафтопродуктів з метою поліпшення екологічного стану довкілля; впровадити у виробництво технології щодо зменшення викидів у атмосферу летких органічних сполук; розробити комплексні технології очищення води та ґрунту від забруднення вуглеводнями; розробити та впровадити систему оцінки і прогнозування поширення забруднення підземних вод нафтою та нафтопродуктами; розробити нормативні документи щодо визначення і розрахунку шкідливих викидів з основних джерел підприємств нафтопереробної промисловості[32].

Також існують проблеми, що вони стосуються питань використання продуктів діяльності нафтопереробного та газового комплексу (бензину, дизельного пального, мазуту, газу) в інших галузях господарства і пов'язані насамперед з низькою якістю вироблюваного пального.

Для розв'язання цих проблем необхідно: припинити випуск нафтопродуктів, що містять сполуки свинцю; збільшити глибину переробки нафти шляхом будівництва на основних нафтопереробних підприємствах установок каталітичного риформінгу; впровадити на нафтопереробних підприємствах технологічні процеси гідроочистки дизельного та авіаційного пального з одночасним видаленням сірки; розробити технології виробництва моторного пального з альтернативних видів сировинних ресурсів, та впровадити способи і технології використання на транспорті газових та альтернативних видів пального. Викиди та скиди НГК сприяють корозійним ураженням і потребують застосування технологічних, організаційно-технічних методів охорони довкілля[33].

4) Машинобудівна промисловість

Основою здійснення природоохоронної політики в галузі мають стати: істотне зменшення викидів забруднюючих речовин підприємств машинобудівного комплексу в довкілля; впровадження екологічно чистих технологій в усіх напрямах діяльності машинобудівного виробництва, зокрема вирішення питань утилізації і знешкодження токсичних відходів гальванічного виробництва, які також сприяють корозійному пошкодженню металоконструкцій.