Зелена книга України

Размещено на http://www.allbest.ru/

3

Вступ

Зелена книга є основою для розроблення охоронних заходів щодо збереження, відтворення та використання занесених до неї природних рослинних угруповань. Охорона цих угруповань спрямовується на збереження їх ценотичної структури, популяцій рідкісних видів рослин та умов місцезростання. Основні положення ведення Зеленої книги України базуються на принципах:

- централізованого управління;

- координації дій;

- пріоритетності наукової ініціативи;

- обов'язкового інформування громадськості;

- необхідності обліку, кадастру та моніторингу рідкісних рослинних угруповань;

- зацікавленості та відповідальності землекористувачів;

- відповідності міжнародним вимогам.

Ідеологія Зеленої книги України знайшла своє втілення у цілому ряді прийнятих законодавчих та нормативних документів, зокрема: "Програмі перспективного розвитку заповідної справи в Україні (Заповідники)" (22 вересня 1994 р.), "Положенні про Зелену книгу України" (19 лютого 1997 р.; 29 серпня 2002 р.), "Національній доповіді України про збереження біологічного різноманіття" (1997), "Концепції збереження біологічного різноманіття України" (12 травня 1997 р.), "Про затвердження Положення про водно-болотні угіддя загальнодержавного значення" (8 лютого 1999 р.), "Про рослинний світ" (9 квітня 1999 р.), "Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки" (21 вересні 2000 р.).

1. Зелена книга України

Зелена книга України є офіційним державним документом, в якому зведено відомості про сучасний стан рідкісних, таких, що перебувають під загрозою зникнення, та типових природних рослинних угруповань, які підлягають охороні.

Зелена книга є основою для розроблення охоронних заходів щодо збереження, відтворення та використання занесених до неї природних рослинних угруповань. Охорона цих угруповань спрямовується на збереження їх ценотичної структури, популяцій рідкісних видів рослин та умов місцезростання.

Зелену книгу вперше в світі розробили фахівці України. На відміну від Червоної книги, Зелена книга звертає увагу на охорону не окремих видів, а цілісних рослинних угруповань. У ній представлено 126 рідкісних й типових рослинних угруповань, які потребують охорони.

Зелена книга України є офіційним державним документом, в якому зведено відомості про сучасний стан рідкісних, таких, що перебувають під загрозою зникнення, та типових природних рослинних угруповань, які підлягають охороні.

Ідея створення Зеленої книги започаткована в Україні й відображена в монографії «Зеленая книга Украинской ССР: Редкие, исчезающие и типичные, нуждающиеся в охране растительные сообщества». Це видання було присвячене опису сучасного стану рідкісних рослинних угруповань та заходам щодо їх збереження і науково-обґрунтованого відтворення.

Положенням про Зелену книгу України, затверджено Міністерством охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України 19.ІІ.1997. До Зеленої книги України заносяться цінні з наукової точки зору природні рослини, угруповання, насамперед ті, в яких домінують або співдомінують рідкісні, реліктові та ендемічні види рослин; види, що знаходяться в Україні на межі свого ареалу; зональні, найтиповіші для України рослинні угруповання. Законодавство України виокремлює 5 категорій природних рослинних угруповань, що потребують охорони та внесення до Зеленої книги України:

а) корінні рослинні угруповання, у складі яких домінують види рослин, внесені до Червоної книги України, а також реліктові та ендемічні види рослин;

б) корінні рослинні угруповання, склад яких визначають типові види рослин, що зростають на межі ареалу чи висотного поширення та мають тенденцію до зниження життєвого потенціалу;

в) рослинні угруповання, не пов'язані з природною зональністю (болота, луки, водні об'єкти тощо), які потребують охорони з ботаніко-географічних міркувань;

г) рослинні угруповання, взаємопов'язані зі зникаючими видами представників тваринного світу;

д) рослинні угруповання, утворені поширеними в минулому видами рослин, які стали рідкісними під впливом антропогенних чи стихійних факторів. Занесені до Зеленої Книги України природні рослинні угруповання підлягають особливій охороні на всій території України. Заборонено будь-яку діяльність, що негативно позначається на стані цих природних угруповань і загрожує їх збереженню. З цією метою передбачено: встановлення особливого правового статусу природних рослинних угруповань, що потребують охорони, і створення на територіях, де наявні угруповання, внесені до Зеленої Книги України, природно-заповідних об'єктів або оголошення їх природно-заповідними територіями; врахування спеціальних вимог щодо охорони цих природних угруповань у разі вилучення і надання земельних ділянок, розроблення проектів документації та проведення екологічної експертизи; встановлення кримінальної та адміністративної відповідальності за пошкодження природних рослинних угруповань, занесених до Зеленої Книги України, та місць їх зростання; міжнародне співробітництво у межах багатосторонніх та двосторонніх міжнародних угод; проведення виховної роботи серед населення; здійснення моніторингу за станом і змінами занесених до Зеленої Книги України природних рослинних угруповань та необхідних досліджень з метою розробки наук, основ їх охорони, відновлення і невиснажливого використання. Ведення ЗКУ покладено на Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України. Це ж міністерство відповідає за організацію збереження рослинних угруповань, занесених до Зеленої Книги України, та екологічних умов їх існування, а також здійснює державний контроль у відповідній сфері.

Для наукового забезпечення ведення Зеленої Книги України, проведення експертизи пропозицій про внесення угруповань до Зеленої Книги України та вилучення з неї, здійснення наукових досліджень та організації інших заходів охорони навколишнього природного середовища 1999 утворено Національну комісію з питань Зеленої Книги України, до складу якої увійшли провідні науковці та спеціалісти.

Ведення Зеленої Книги України фінансується за рахунок державного бюджету України. Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України забезпечує офіціальне видання та розповсюдження Зеленої Книги України не рідше одного разу на 10 років. Перша Зелена Книга України вийшла друком 1987.

Зелена книга - нова форма науково обґрунтованої охорони рослинних угруповань, яка запроваджує сучасний підхід до збереження біорізноманіття з акцентом на ценотичний аспект. Зелена книга є основою для розроблення охоронних заходів щодо збереження, відтворення та використання занесених до неї природних рослинних угруповань. Охорона цих угруповань не тільки забезпечить збереження відповідних ценозів, а й популяцій рідкісних видів рослин та екосистем.

2. Основні положення Зеленої Книги України

Основні положення ведення Зеленої книги України базуються на принципах:

1. централізованого управління;

2. координації дій;

3. пріоритетності наукової ініціативи;

4. обов'язкового інформування громадськості;

5. необхідності обліку, кадастру та моніторингу рідкісних рослинних угруповань;

6. зацікавленості та відповідальності землекористувачів;

7. відповідності міжнародним вимогам.

Визначення природних рослинних угруповань, які підлягають занесенню до Зеленої книги, здійснюється відповідно до методики, що затверджується Мінекоресурсів України. Охорона природних рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги (далі - рослинні угруповання), забезпечується шляхом:

- установлення їх особливого правового статусу, врахування вимог щодо охорони цих угруповань під час розроблення нормативно-правових актів;

- створення на місцевостях, де існують угруповання, біосферних заповідників, інших територій та об'єктів природно-заповідного фонду, в тому числі транскордонних;

- врахування спеціальних вимог щодо їх збереження під час розміщення продуктивних сил, вирішення питань відведення земельних ділянок, розроблення проектної та проектно-планувальної документації, проведення екологічної експертизи тощо;

- проведення постійного спостереження (моніторингу) за їх станом та необхідних наукових досліджень;

- запровадження особливих видів режиму збереження;

- проведення відповідної еколого-просвітницької роботи та інформування громадськості про їх стан;

- установлення адміністративної, цивільної та кримінальної відповідальності за знищення чи пошкодження угруповань та їх місць зростання;

- приєднання України до відповідних природоохоронних конвенцій, укладення міжнародних угод у цій сфері.

Відтворення природних рослинних угруповань здійснюється на основі науково обґрунтованих заходів шляхом:

- сприяння їх природному відновленню;

- запобігання небажаним змінам та негативному антропогенному впливу;

- формування їх на штучно створених об'єктах природно-заповідного фонду.

Організація охорони та відтворення рослинних угруповань забезпечується Мінекоресурсів та іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування відповідно до законодавства. Зелена книга містить таку інформацію: біномінальна наукова назва рослинного угруповання, його синфітосозологічний індекс, клас, категорія, статус, поширення в Україні, фізико-географічні умови, біотоп, фітоценотична, аутфітосозологічна та ботаніко-географічна значущість, ценотична структура та флористичне ядро, потенціал відновлюваності, вид режиму збереження, обґрунтування необхідності здійснення охорони, біотехнічні і созотехнічні рекомендації, джерела інформації, картосхема поширення угруповання.

3. Правове регулювання

Ідеологія Зеленої книги України знайшла своє втілення у цілому ряді прийнятих законодавчих та нормативних документів, зокрема:

· «Програмі перспективного розвитку заповідної справи в Україні (Заповідники)» (22 вересня 1994 р.),

· «Положенні про Зелену книгу України» (19 лютого 1997 р.; 29 серпня 2002 р.),

· «Національній доповіді України про збереження біологічного різноманіття» (1997),

· «Концепції збереження біологічного різноманіття України» (12 травня 1997 р.),

· «Про затвердження Положення про водно-болотні угіддя загальнодержавного значення» (8 лютого 1999 р.),

· «Про рослинний світ» (9 квітня 1999 р.),

· «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки» (21 вересня 2000 р.).

Функції ведення Зеленої книги України, формування та забезпечення діяльності відповідної міжвідомчої комісії покладено на Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.

Положення про Зелену книгу України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 р. №1286.

Ведення Зеленої книги покладається на Мінприроди і фінансується за рахунок державного бюджету. Державний контроль за дотриманням вимог щодо охорони, відтворення та використання рослинних угруповань здійснює Мінприроди. Він забезпечує офіційне видання Зеленої книги не рідше ніж один раз на 10 років та розповсюдження її примірників і оперативне інформування заінтересованих органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій та громадян про зміни, що вносяться до Зеленої книги.

Висновки

рослинний угруповання зелена книга

Сучасні темпи денатуралізації природних ландшафтів призвели до збіднення не лише видового складу, а й фітоценотичного різноманіття. Поряд зі збереженням фітогенофонду, сьогодні пріоритетним є охорона фітоценофонду як функційної, передусім енергетичної, основи біосфери. Тому вкрай необхідною у природоохоронній діяльності є зміна акцентів - зі збереження фітогенофонду, зокрема, на збереження фітоценофонду. Це випливає також із сучасного стану біосфери, принциповою рисою якого є те, що її функційний стан погіршується значно вищими темпами, ніж генетичний (Стойко, Шеляг-Сосонко, 2005). Шляхом охорони природної рослинності розв'язується триєдина екопроблема - збереження фітоценофонду, фітогенофонду та екосистем, в яких відбувається розвиток фітоценозів.

Таким чином, завдяки розвитку системної природоохоронної концепції з'явилися аргументи стосовно необхідності охорони рідкісного фітоценофонду, що і є призначенням Зеленої книги. У методологічному відношенні її принциповою перевагою перед Червоною книгою є системний підхід, а в практичному - збереження як генетичних, так і функційних основ біосфери. Зелена книга України створить передумови для активізації наукових досліджень, подальшого вивчення історичних етапів розвитку рослинності та виявлення закономірностей її сучасного формування, дозволить вивчити динамічні тенденції рослинності, прогнозувати їхній розвиток. Ця публікація сприятиме розбудові екомережі України, розширенню мережі природно-заповідного фонду та підвищенню її фітоценотичної репрезентативності, знайде своє застосування в екологічно зорієнтованій системі ведення лісового та сільського господарств. Видання Зеленої книги України є значним внеском у забезпечення збереження природних рослинних угруповань - національного багатства України та вагомої складової гармонійного життя людини.

Список використаних джерел

1. Зелена книга України: якою їй бути? / Під заг. ред. Ю.Р. Шеляг-Сосонка. - Київ: Академперіодика, 2002. - 35 с.

2. Закон України «Про Червону книгу України» // Відомості Верховної Ради (ВВР) - 2002 - №30 - ст. 201.

3. "Зеленая книга Украинской ССР: Редкие, исчезающие и типичные, нуждающиеся в охране растительные сообщества" / Под общ. ред. Шеляга-Сосонко Ю.Р. - К.: Наук. думка, 1987.

4. http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=601-17

Размещено на Allbest.ru