Екологічні основи природокористування

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ ІНДУСТРІАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ

Кафедра ГіОП

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Екологія»

Д 0107.43.43.1 555 КР

Керівник доцент ___________________________О.Г. Зеленева

Розробив

студ. гр. ЕПРпр-10-9 _______________________Т.П.Шевченко

Красноармійськ, 2010

РЕФЕРАТ

Метою роботи є поглиблене вивчення і підвищення рівня теоретичних знань з основ економіки природокористування, природоохоронної діяльності, покращення екологічного стану атмосфери.

Дана історія про здійснення фінансово-економічного стимулювання раціонального використання природних ресурсів, характеристика принципів природокористування. Показана історія виникнення «озонової дірки», яка спричиняє руйнування озонового шару атмосфери.

Показані приклади розрахунків збору за викиди в атмосферу забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення.

ЕКОНОМІЧНЕ СТИМУЛЮВАННЯ, ПІЛЬГИ, ФІНАНСИ, ЛІЦЕНЗУВАННЯ, СТРАХУВАННЯ, ЕКОЛОГІЧНА СЕРТИФІКАЦІЯ, РАЦІОНАЛЬНЕ І НЕРАЦІОНАЛЬНЕ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, ЕКОЛОГІЧНІ ЗАКОНИ І ПРАВИЛА, «ОЗОНОВІ ДІРКИ»

природокористування озонова дірка екологічна сертифікація

План

ВСТУП

1.ЕКОНОМІЧНЕ СТИМУЛЮВАННЯ ПРИРОДООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1 Пільгове стимулювання раціонального використання природних ресурсів

1.2 Фінансове стимулювання раціонального використання природних ресурсів

1.3 Ліцензування, страхування та система екологічної сертифікації

2. ПРИНЦИПИ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, СУЧАСНІ ПОГЛЯДИ НА ЇХ КЛАСИФІКАЦІЮ

2.1 Раціональне і нераціональне природокористування

2.2 Екологічні закони і правила

2.3 Перспективні напрями раціонального природокористування

3. ПРОАНАЛІЗУЙТЕ ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ «ОЗОНОВИХ ДІРОК», ЗАПРОПОНУЙТЕ, НАЙЕФЕКТИВНІШІ, НА ВАШУ ДУМКУ СПОСОБИ ПОКРАЩЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО СТАНУ АТМОСФЕРИ

4. Розрахункове завдання № 1

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Додаток 1

Додаток 2

ВСТУП

Зберегти якість середовища проживання в умовах високого антропогенного впливу на екологічні системи -- одна із найгостріших проблем сучасності. Тому забезпечення сталого розвитку належить до числа пріоритетних та глобальних проблем у внутрішній і зовнішній політиці розвинутих країн. Кризова екологічна ситуація в Україні об'єктивно є наслідком загальної несприятливої соціально-економічної обстановки, яка склалася в попередні роки. Нині стало очевидно, що проблеми якості середовища проживання не можуть розглядатися окремо. Світовий і вітчизняний досвід показує, що неможливо забезпечити сталий економічний розвиток суспільства за рахунок руйнації природного середовища та виснаження природних ресурсів так само, як неможливо зберігати високу якість середовища проживання без розвинутої економіки.

Рішенням Конференції ООН у Ріо-де-Жанейро (червень 1992 року), документами 5-ї сесії Комісії ООН зі сталого розвитку (Нью-Йорк, квітень 1997 року), 19-ю спеціальною сесією Генеральної Асамблеї ООН (Нью-Йорк, червень 1997 року) міжнародна спільнота задекларувала перехід до стратегії сталого розвитку. Цей курс було підтверджено на Всесвітній зустрічі голів держав і урядів у Йоганнесбурзі (вересень 2002 р.). Процес корінної політичної та економічної перебудови України відкриває нові можливості для гармонізації економічних і екологічних інтересів суспільства. Україна на державному рівні приступає до реалізації ідеї сталого розвитку. Сталий розвиток -- це «розвиток, що задовольняє потреби сьогодення, не ставлячи під загрозу прагнення майбутнього покоління задовольнити власні потреби» (World Commission on Environment and Development. 1987).[3]

Для економістів курс «Екологія» слід доповнити основами економіки природокористування, бо в Україні важливо не тільки подолати економічну, але й екологічну кризу. Подальша розбудова національної економіки повинна проходити при неодмінному відновленні втраченої якості середовища проживання, що є необхідною умовою відтворення населення. В курсі «Екологія» враховано три аспекти формування екологічної свідомості в економістів: пізнання закономірностей взаємодії людського суспільства та біосфери, специфіка антропогенного впливу на довкілля сучасного науково-технологічного прогресу; засвоєння принципів раціонального природокористування за умов обмеженості та вичерпності природних ресурсів; розуміння стратегії виживання в сучасному екологічному середовищі; тлумачення термінів: екологічний моніторинг, екологічні норми та стандарти якості середовища проживання, екологічна експертиза тощо; вивчення специфіки господарського механізму управління природоохоронними процесами та процесами природокористування з переходом до економіки знань.

1 ЕКОНОМІЧНЕ СТИМУЛЮВАННЯ ПРИРОДООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1 Пільгове стимулювання раціонального використання природних ресурсів

В Україні здійснюється фінансово-економічне стимулювання раціональ-ного використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища шляхом:

· надання пільг при оподаткуванні підприємств, установ, організацій і громадян в разі реалізації ними заходів щодо охорони навколишнього природного середовища при переході на маловідходні і безвідходні ресурсо- та енергозберігаючі технології, організації виробництва і впровадженні очисного обладнання та устаткування для утилізації забруднюючих речовин і переробки відходів, а також приладів контролю за станом навколишнього природного середовища та джерелами викидів і скидів забруднюючих речовин, виконанні інших заходів, спрямованих на поліпшення охорони навколишнього природного середовища;

· надання на пільгових умовах короткотермінових та довгострокових кредитів для реалізації заходів щодо забезпечення раціонального використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища;

· встановлення підвищених норм амортизації основних виробничих природоохоронних фондів;

· звільнення від оподаткування спеціальних екологічних фондів;

· передача частини коштів позабюджетного фонду охорони навколишнього природного середовища на договірних умовах підприємствам, установам, організаціям і громадянам на заходи, спрямовані на гарантоване зниження викидів і скидів забруднюючих речовин і зменшення шкідливого впливу господарської діяльності на стан навколишнього природного середовища, на розвиток екологічно безпечних технологій та виробництв;

· надання можливості отримання природних ресурсів під заставу;

· стимулювання працівників та громадських інспекторів з охорони навколишнього природного середовища, які виявили порушення законодавства і вжили необхідних заходів для притягнення винних до відповідальності, а також розвитку і зміцнення матеріально-технічної бази спеціально уповноважених державних органів у галузі охорони навколишнього природного середовища за рахунок частини грошових стягнень, а саме:

-- штрафів, стягнутих з громадян за правопорушення у галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів;

-- 50% суми штрафів, стягнутих з посадових осіб за правопорушення у галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів;

-- 50% коштів, стягнутих з громадян за шкоду, заподіяну природним ресурсам порушенням природоохоронного законодавства;

-- 20% коштів, стягнутих з підприємств, установ, організацій за шкоду, запо-діяну природним ресурсам порушенням природоохоронного законодавства;

-- 20% коштів, отриманих від реалізації незаконно добутих природних ресурсів, або продукції, виробленої з них, чи її вартості;

-- коштів, отриманих від реалізації конфіскованих знарядь незаконного видобування природних ресурсів.

1.2 Фінансове стимулювання раціонального використання природних ресурсів

Фінанси -- це застосування різноманітних економічних прийомів для до-сягнення максимального достатку фірми або загальної вартості капіталу, вкладеного у справу. Отже, підбиваючи підсумок цієї теми, відзначимо, що до фінансів природокористування відносять такі прийоми, методи і механізми:

-- екологічні податки, збори, платежі (за викиди, скиди, розміщення відходів виробництва);

-- заставні платежі при виробництві продукції, небезпечної при/після ви-користання (холодильники, акумулятори, пластикова тара та пакувальні ма-теріали тощо);

-- купівля-продаж дозволів, ліцензій, ринок екопродукції;

-- система пільг, субсидій та пільгового кредитування, в тому числі і присорена амортизація природоохоронного обладнання та устаткування;

-- система штрафів і фінансових санкцій, наприклад, кратність плати за перевищення лімітів в разі порушення встановлених норм і правил;

-- створення фінансових інститутів в галузі природокористування -- екологічних банків, спеціалізованих фондів, системи екологічного страхування з метою розподілу і перерозподілу грошових коштів (трансферти) серед суб'єктів господарювання, з урахуванням екологічної складової;

-- удосконалення механізму ціноутворення, створення ринку природних ресурсів.

1.3 Ліцензування, страхування та система екологічної сертифікації

Використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку за-гального і спеціального використання. Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів.

У порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам, організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів у формі ліцензій, зареєстрованих в установленому порядку за плату для здійснення виробничої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством, на пільгових умовах.

Ліцензія є документом, який засвідчує право її власника на використання природних ресурсів у визначених межах, є відповідно вказаною метою протягом встановленого строку при додержанні ним заздалегідь домовлених вимог і умов.

Ліцензія повинна мати:

1) дані про цільове призначення робіт, пов'язаних з використанням природних ресурсів;

2) вказані просторові межі природного об'єкта, надані в користування;

3) строки дії ліцензії і термін початку робіт;

4) умови, пов'язані з платежами за забруднення навколишнього середовища і користуванням природними ресурсами;

5) узгоджений рівень виробництва первинної природної сировини;

6) умови виконання, встановлені законодавством, стандартами (нормами, правилами) вимог з охорони природних ресурсів і навколишнього середовища.

Ліцензія на право користування природними ресурсами закріплює пере-лічені умови у формі договірних відношень природокористувача, угоди про розподіл продукції, контракту на надання послуг, а також може доповнюватись іншими умовами, які не суперечать чинному законодавству.

Інструкція про порядок спеціального використання водних живих ресур-сів, наприклад, визначає порядок спеціального використання водних живих ресурсів загальнодержавного значення (крім видів, які занесені до Червоної книги України) підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, громадянами України (користувачі) у рибогосподарських водних об'єктах, у тому числі внутрішніх морських водах і територіальному морі, виключній (морській) економічній зоні та на континентальному шельфі України. Цією інструкцією визначено такі основні особливості:

Водні живі ресурси -- сукупність водних організмів, життя яких постійно або на окремих стадіях розвитку неможливе без перебування (знаходження) у воді.[6]

Дозвіл на спеціальне використання водних живих ресурсів -- офіційний документ, який засвідчує право користувача на спеціальне використання водних живих ресурсів у межах отриманої квоти.

Квота спеціального використання водних живих ресурсів -- частка ліміту, яка виділяється користувачу.

Ліміт спеціального використання водних живих ресурсів -- дозволений обсяг вилучення водних живих ресурсів з природного середовища. Ліміти вста-новлюються на види (групи видів) водних живих ресурсів, стосовно яких здій-снюється промисел на відповідних водних об'єктах, за винятком об'єктів про-мислу, запаси яких формуються виключно шляхом їх штучного розведення.

Рибогосподарські водні об'єкти -- водні об'єкти (їх частини), що вико-ристовуються для рибогосподарських потреб. До рибогосподарських водних об'єктів належать:

-- моря з затоками, лиманами та естуаріями;

-- ріки з їх придатковими системами (озера, бухти, затоки, канали, гирла, протоки, водосховища, що мають постійний або тимчасовий зв'язок з рікою);

-- технологічні водойми, що використовуються (можуть використовуватись) для розведення, вирощування та вилову водних живих ресурсів або мають значення для відтворення їх запасів.

Спеціальне використання водних живих ресурсів -- усі види використан-ня водних живих ресурсів (за винятком любительського і спортивного рибальства у водних об'єктах загального користування), що здійснюється шляхом їх вилучення з природного середовища. Організаційне забезпечення державної системи ліцензування здійснюють відповідні державні органи управління та їх місцеві підрозділи в галузі охорони навколишнього природного середовища і природних ресурсів.

За своїм змістом ліцензування є елементом адміністративно-правового управління, оскільки в ліцензіях фіксуються відповідні умови та обмеження щодо користування природними ресурсами. Проте ліцензія (квота) може бути і елементом економічних відносин, якщо вона стає товаром, тобто може продаватись іншим користувачам, наприклад, на аукціонах.

Підприємницька діяльність у сфері виробництва, зберігання, транспорту-вання, реалізації пестицидів і агрохімікатів та торгівлі ними також здійснюється на підставі ліцензії (спеціального дозволу), порядок видачі якої визначається Кабінетом Міністрів України. Ліцензію на виробництво пестицидів видає Міністерство промислової політики, а на реалізацію -- органи, уповноважені Кабінетом Міністрів України здійснювати контроль у цій сфері.

Екологічне страхування

Екологічний ризик господарської діяльності, збитки, заподіяні внаслідок забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів, інших негативних факторів в природно-ресурсному комплексі, можна деякою мірою відшкодувати за рахунок коштів страхових компаній.

При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору. Страхове відшкодування -- грошова сума, яка виплачується страховиком при настанні страхового випадку.

Порядок страхування негативних ризиків в природно-ресурсному ком-плексі повинен враховувати такі питання:

1) визначення об'єктів страхування;

2) об'єм страхового відшкодування;

3) основні обов'язки страхувальника і страховика;

4) визначення граничних сум страхового відшкодування;

5) перелік несення відповідальності;

6) інші особливі умови.

Екологічна сертифікація

З метою контролю за якістю виробленої продукції, за дотриманням норм і вимог екологічної безпеки в процесі виробництва, запобігання шкідливого впливу забруднення навколишнього середовища на здоров'я людей вводиться система екологічної сертифікації. Сертифікат -- це посвідчення на якість продукції, сировини, товару, технології виробництва і т.д.

З метою визначення впливу підприємств на навколишнє середовище і контролю за дотриманням природоохоронних норм і правил в процесі господарської діяльності розробляється екологічний паспорт (сертифікат) підприємства -- це нормативно-технічний документ, у якому міститься інформація про використання природних ресурсів і визначається вплив виробництва на навколишнє середовище. Екологічний паспорт розробляє власник підприємства за рахунок власних коштів, затверджує його керівник.

Узгоджений з органами місцевого самоврядування і природоохоронними органами, екологічний паспорт підлягає реєстрації. Основу екологічного паспорта становлять узгоджені і затверджені показники виробництва, розрахунки ГДВ і ГДС, дозволи на природокористування (ліцензії), паспорти пило-, газо- і водоочисних споруд, статистична звітність, результати інвентаризації джерел забруднення, нормативно-технічні документи тощо. Екологічний паспорт доповнюють і коригують при зміні технології виробництва, заміні устаткування.

Екологічний паспорт складається з таких розділів:

1) загальні відомості про підприємство;

2) природо-кліматична характеристика району розташування підприємства;

3) відомості про технологію виробництва;

4) сертифікат на сировину;

5) характеристика земельних ресурсів і ділянки, на якій розташоване підприємство;

6) характеристика викидів в атмосферу;

7) характеристика відходів виробництва;

8) розміщення відходів виробництва;

9) характеристика екологічної діяльності підприємства, в тому числі:

-- витрати на природоохоронні заходи;

-- платежі за викиди і скиди;

-- платежі за використання природних ресурсів.

Подібні екологічні паспорти (сертифікати) розробляються на окремі види природних ресурсів, готову продукцію виробництва, на технологію виробничого процесу. З метою обліку природних ресурсів складаються також кадастри.

Особливого значення набуває система сертифікації в нинішній час становлення ринкових відносин, час інвестицій, час широкого міжнародного співробітництва. Ринкові механізми і використання системи екологічної сертифікації та ліцензування створюють підґрунтя для розвитку нових напрямків економічної діяльності в галузі природокористування, таких як екологічний маркетинг, екологічний менеджмент та екологічний аудит.

2 ПРИНЦИПИ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, СУЧАСНІ ПОГЛЯДИ НА ЇХ КЛАСИФІКАЦІЮ

2.1 Раціональне і нераціональне природокористування

Під поняттям «природокористування» розуміють науково-технічний напрям, який займається розробкою теоретичних проблем і практичних питань в галузі раціонального використання людиною природних ресурсів.[4]

Природокористування - це сукупність усіх впливів людства на природу, до яких належать заходи з освоєння, перетворення й охорони природи. Необхідно розрізняти природокористування раціональне і нераціональне.

Раціональне природокористування спрямоване на забезпечення умов існування людства і отримання матеріальних благ, запобігання можливим шкідливим наслідкам людської діяльності, на підтримання високої продуктивності природи та охорону й економне використання її ресурсів.

Нераціональним природокористування виявляється в тих випадках, коли впливи людини на природу призводять до підривання її відновних властивостей, зниження якості й вичерпання природних ресурсів, забруднення навколишнього середовища. Воно може виникнути як наслідок не тільки прямих, але й опосередкованих впливів на природу.

На рис. 2.1 показані основні принципи раціонального природокористування.

Р а ц і о н а л ь н е п р и р о д о к о р и с т у в а н н я

v v v v

Вивчення Охорона Освоєння Перетворення

v v v v

Облік і оцінка, прогноз розвитку, розробка системи управління і використання	Забезпечення якості	Ефективність	Поліпшення і оптимізація
	Підтримання продуктивності (відтворення)	Комплексність і економічність добування і переробки	Збагачення (кількісне і якісне)

v v v v

Різні типи ресурсів навколишнього природного середовища

Рис. 2.1. Основні принципи раціонального природокористування

Природокористування набуває різних форм залежно від типів природних ресурсів: вичерпних (енергетичних, сировинних, харчових, генофонда) і ресурсів середовища (умов праці, відпочинку і здоров'я).

У поняття «раціональне освоєння природних ресурсів і умов» входить найбільш повне використання переваг середовища й економічне отримання енергії, сировини. Цілеспрямоване перетворення розраховане на примноження і збагачення природних ресурсів і на поліпшення природних умов. Охорона ресурсів середовища означає підтримання якостей, сприятливих для веден ня господарства.

2.2 Екологічні закони і правила

При перетворенні природи необхідно керуватися екологічними законами і правилами. Розглянемо деякі з них.

Правило інтегрального ресурсу: конкуруючі у сфері використання природних систем галузі господарства неминуче завдають збитків одне одному тим сильніше, чим більше вони змінюють спільно експлуатований екологічний компонент або всю екосистему в цілому.

Правило міри перетворення природних систем: у ході експлуатації природних систем не можна переходити деякі межі, які дозволяють цим системам зберігати здатність до самопідтримання (самоорганізації та саморегуляції).

Правило «м'якого» управління природою. «М'яке» управління природними процесами, як правило, здатне викликати бажані природні ланцюгові реакції і тому з соціально-економічного погляду більш прийнятне, ніж «жорстке», техногенне.

Правило ланцюгових реакцій «жорсткого» управління природою. Як правило, «жорстке» техногенне управління природними процесами може викликати небажані ланцюгові природні реакції (наприклад, порушення динамічної рівноваги), значна частина яких є екологічно, соціально й економічно неприйнятними.

Закон обмеженості природних ресурсів: усі природні ресурси (і умови) Землі скінченні.

Закон падіння природно-ресурсного потенціалу: у рамках однієї суспільно-економічної формації (способу виробництва) і одного типу технологій природні ресурси стають усе менш доступними і потребують збільшення витрат праці й енергії на їх добування і транспортування.

Закон зниження енергетичної ефективності природокористування: з плином історичного часу при отриманні з природних систем корисної продукції на її одиницю в середньому витрачається все більше енергії.

Закон відповідності між рівнем розвитку виробничих сил і природно-ресурсним потенціалом: розвиток виробничих сил відбувається порівняно поступово до моменту різкого виснаження природно-ресурсного потенціалу, який характеризується як екологічна криза. Криза долається шляхом революційної зміни виробничих сил.

Закон зменшення родючості: у зв'язку з постійним вилученням урожаю і порушенням природних процесів ґрунтоутворення, а також при тривалій монокультурі, в результаті накопичення токсичних речовин, що виділяються рослинами, на культивованих землях відбувається зниження природної родючості ґрунтів.

2.3 Перспективні напрями раціонального природокористування

Як випливає з аналізу антропогенного циклу колообігу речовин, для безперервного його функціонування потрібно постійно і в зростаючій кількості (оскільки постійно зростають потреби суспільства) споживати первинні відновні та невідновні природні ресурси. Якщо раціональне природокористування передбачає господарювання таким чином, щоб забезпечити самовідтворення відновних природних ресурсів, то використання невідновних ресурсів має обмежуватися і базуватися на самообмежувальному мінімумі, з одного боку. З іншого -- слід бережливо і раціонально використовувати вже видобуті корисні копалини, дбайливо і довгостроково споживати виготовлені з них продукти та предмети вжитку, своєчасно відновлювати їх. А якщо вони повністю вийшли з ужитку, то збирати й переробляти їх у вигляді вторинних матеріальних ресурсів. Для забезпечення оптимального використання природних ресурсів в Україні необхідно здійснити реструктуризацію економіки, спрямувавши її в бік зменшення використання матеріальних і енергетичних ресурсів та самозабезпечення, використовувати сучасні найефективніші безвідходні й маловідходні технології в усіх галузях господарства.

Оскільки планета Земля -- наш спільний дім, необхідно спільними зусиллями всього світового співтовариства вирішувати подолання світової екологічної кризи, що невпинно насувається. Для цього потрібно організувати ефективне і постійно діюче міжнародне співробітництво для вирішення всіх екологічних проблем взагалі та раціонального природокористування зокрема.

Беручи до уваги той факт, що розвиток науково-технічного прогресу в різних країнах відбувається нерівномірно, в подальшому має все ширше здійснюватися міжнародне кооперування в науково-технічній галузі, щоб залучити до сучасного технічного прогресу відсталіші в технічному відношенні країни. Тим більше, що в подальшому, коли вичерпається природна комора корисних копалин у земних надрах, людське суспільство обов'язково освоюватиме ресурси Світового океану, що почало робити вже нині. Розробка ефективних технологій раціонального використання первинних природних ресурсів, включаючи Світовий океан, зумовить також кооперування наукового потенціалу, наслідком чого будуть спільні розробки вчених різних країн. Вже нині розпочалося широкомасштабне кооперування вчених у галузі охорони біосфери від антропогенних забруднень у рамках програми «Людина і біосфера»,

З метою самообмеження використання невідновних та повільновідновних енергоресурсів (вугілля, нафти та газу) потрібно ширше й ефективніше використовувати енергію Сонця та інших «нетрадиційних» джерел енергії: вітру, термальних джерел, морських припливів і хвиль, попутних газів, водневу енергетику, біогаз, депоновану теплоту в глибинах земних надр і Світового океану тощо. При цьому слід повсюдно використовувати ефективніші технології енергозбереження.

У перспективі все більшого масштабу набуде використання біотехнологій у виробництві продуктів харчування, енергетиці та захисті біосфери від антропогенних забруднень. Набуває все більшого значення освоєння космічного простору з господарськими цілями, як-то: прогнозування клімату, моніторинг біосферних процесів, дослідження антропогенних забруднень біосфери, а також з метою запобігання глобальним воєнним конфліктам і уникнення небажаних наслідків природних стихій (буревіїв, землетрусів, виверження вулканів, цунамі тощо).

Відчуваючи відповідальність за наше майбутнє, слід негайно розпочати через систему «Інтернет» втілення міжнародної програми екологічної освіти та виховання населення планети з тим, щоб екологічне мислення людства спрямувати обличчям до Природи, створити культ Природи з метою подолання екологічної кризи та запобігання екологічній катастрофі. На сьогодні більш значущої проблеми немає. Тому для її вирішення необхідно залучити наявний потенціал усього людського суспільства.

3 ПРОАНАЛІЗУЙТЕ ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ «ОЗОНОВИХ ДІРОК», ЗАПРОПОНУЙТЕ, НАЙЕФЕКТИВНІШІ, НА ВАШУ ДУМКУ СПОСОБИ ПОКРАЩЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО СТАНУ АТМОСФЕРИ

Озонова діра - локальне падіння концентрації озону в стратосфері на 10--40%. Пов'язано це з дією фреонів, зменшенням кількості кисню при запусках космічних кораблів та польотами реактивних літаків. Чітко виявляється при надмірно низьких температурах. Загальноприйнята в науковому середовищі теорія, за якою в другій половині XX століття вся зростаюча дія антропогенного чинника у вигляді виділення хлор- і бромвмісних фреонів привела до значного зменшення озонового шару. Згідно з іншою гіпотезою, процес утворення «озонових дір» значною мірою природній і не пов'язаний винятково з шкідливою дією людської цивілізації.[7]

Озонова діра діаметром понад 1 000 км вперше була відкрита 1985 року в Південній півкулі над Антарктидою групою британських вчених. Вона з'являлася кожний серпень, до грудня або січня припиняючи своє існування. Над Північною півкулею в Арктиці утворювалася інша діра, значно менших розмірів.

На початку 80-х років англійські і японські учені з'ясували, що з кінця

70-х років над Антарктикою безперервно виснажується озоносфера - шар атмосферного озону. Наземні і супутникові вимірювання виявили свого роду озонову “дірку”, в якій озону в стовпі повітря було на 30-50% менше норми. Ця “дірка” в Антарктиці спостерігається навесні (вересень-листопад), в інші сезони вміст озону ближче до норми. Найпомітніше це зменшення на висотах 15-25 км. в шарі з максимальним вмістом озону. Пізніше з'ясувалося, що озону в атмосфері стає все менше і менше також в середніх і високих широтах Північної півкулі взимку - навесні (січень - березень), особливо над Європою, США, Тихим океаном, Європейською частиною Росії, Східним Сибіром і Японією.

Детальні вимірювання показали, що при загальному виснаженні озоносфери вміст озону зростав, зокрема, над Лабрадором (північний схід Канади) в січні. Часом (наприклад, в 1988 р.) воно збільшувалося і над Антарктикою. Проте в цілому вміст озону в атмосфері за останні два десятиліття значно зменшився.

Життя на Землі немислиме без озонового шару, що оберігає все живе від шкідливого ультрафіолетового випромінювання Сонця. Зникнення озоносфери привело б до непередбачуваних наслідків - спалаху раку шкіри, знищення планктону в океані, мутаціям рослинного і тваринного світу. Тому так важливо зрозуміти причини виникнення озонової “дірки” над Антарктикою і зменшення вмісту озону в Північній півкулі.

Озон утворюється у верхній стратосфері (40-50 км.) при фотохімічних реакціях за участю кисню, азоту, водню і хлору. У нижній стратосфері (10-25 км.), де озону більше всього, головну роль в сезонних і триваліших змінах його концентрації грають процеси перенесення повітряних мас. Вміст озону тут визначають хімічний склад атмосфери і довготривалі (з періодом більше 10 років) варіації процесів перенесення. Руйнується ж він, взаємодіючи з речовинами, що викидаються в атмосферу, містять хлор (фреонами і галонамі), які використовують в різних галузях промисловості. Численні вимірювання і розрахунки свідчать про те, що ці реакції протікають, в основному, на поверхні полярних стратосферних хмар, які утворюються тут при дуже низьких (менш -80°С) температурах. Після закінчення полярної ночі, у вересні, зі сходом сонця утворюються атоми хлора, що руйнують молекули озону. Спостереження показали, що подібний хімічний механізм діє і в Арктиці (у січні - березні). Температура нижньої стратосфери в Арктиці вища, ніж в Антарктиці, тому полярні стратосферні хмари тут утворюються рідше, так що озонова “дірка” реєструється головним чином над Антарктикою. Ключовий елемент цього механізму руйнування озону - саме полярні стратосферні хмари, що утворюються тільки при дуже низьких температурах. Такі температури над Антарктикою обумовлені сильними західними вітрами, які формують своєрідний полярний “бар'єр” (його називають також полярним вихором), перешкоджаючи міжширотному обміну теплом і озоном.

При будь-якому обговоренні проблеми озонової “дірки” виникають наступні питання:

- чому вона виявилася тільки в кінці 80-х років;

- чи існують довготривалі процеси в стратосфері, сприяючі утворенню температурного “бар'єру”, і як вони пов'язані із спостережуваними аномаліями?

Відповіді на них треба шукати в системі “океан - атмосфера”. Зміни циркуляції атмосфери викликані стаціонарними планетарними хвилями, які проникають в стратосферу в зимовий-весняний період, сильно впливаючи на розподіл озону і інших її складових в середніх і високих широтах. Одне з джерел цих хвиль - різні температури над поверхнями континентів і океанів, тому зміни температури океанській поверхні позначаються на хвилевій активності. При тривалому ж ослабленні хвилевої активності посилюються західні вітри в стратосфері, охолоджується її нижня частина, формуються полярні стратосферні хмари і, тим самим, умови для руйнування озону. Циркуляція в стратосфері за останні 20 років могла сильно змінитися. Отже основною причиною озонової “дірки” в Антарктиці цілком може бути тривале ослаблення хвилевої активності стратосфери, пов'язане з дуже повільними процесами в Світовому океані.

Зіставивши зміни хвилевій активності стратосфери і вмісту озону в 1979-1992 рр., фахівці уклали, що ослабленню активності відповідає зниження концентрації озону в середніх і високих широтах із-за меншого міжширотного обміну. Схоже, що літом 1980 р. різко змінилася циркуляція в стратосфері і виникли умови для утворення озонової “дірки”.

Чим же викликані такі серйозні зміни? Мабуть, це результат відразу декількох великомасштабних процесів в Світовому океані: “капризів” Ель-ніньо в Тихому океані (тепла сезонна поверхнева течія біля берегів Еквадору і Перу, параметри якого міняються рік від року), аномалій температур значних ділянок поверхні в Атлантичному і Індійському океанах. Із загальних фізичних міркувань ясно, що як щорічні, так і триваліші зміни в стратосфері пов'язані перш за все з аномаліями температури океанів. Сучасні математичні методи дозволяють виявити найбільш характерні риси цих зв'язків і прослідкувати їх еволюцію. Результати відповідних розрахунків свідчать про те, що зміни концентрації озону в атмосфері, циркуляції в стратосфері, температури поверхні Атлантичного океану добре узгоджуються між собою. Отже, зокрема, зміни концентрації озону в атмосфері Північної півкулі в зимовий час можуть бути результатом температурних аномалій в Атлантиці.

Подібний підхід дозволяє не тільки встановити справжні причини спостережуваних змін в озоносфері, але і оцінити вплив на неї антропогенних чинників, про яке стільки мовилося останніми роками. Цей вплив виявляється найбільшим над Західною Європою (більше 70%), східним побережжям США (60-70%), Московським регіоном і Токіо (60%). Зниження ж вмісту озону над середніми широтами Тихого океану і північною Європою викликане, головним чином, природними довготривалими процесами. Природні причини привели і до зростання концентрації озону над Лабрадором - антропогенні чинники можуть сприяти лише його руйнуванню.

Чому ж озонова “дірка” над Антарктикою не спостерігалася раніше, адже вміст озону тут вимірювали з 50-х років? Можливі дві відповіді. Наприклад, період змін в системі “океан-атмосфера”, що супроводжувалися появою озонової “дірки” в Антарктиці, більше періоду спостережень. (Таку “дірку” не виявили в Арктиці і при триваліших спостереженнях, але це вже пояснюється, найскоріше, особливостями атмосферної циркуляції в Північній півкулі, обумовленими, у свою чергу, відмінностями між півкулями в розташуванні материків і океанів.) Втім, озонова “дірка” в Антарктиці могла існувати і в колишні роки, але в червні-серпні, тобто під час полярної антарктичної ночі, коли вимірювання вмісту озону були неможливі. Цікаво, що утворення озонової “дірки” за рахунок природних варіацій природних характеристик ніяк не пов'язане з появою Сонця після полярної ночі (на відміну від хімічних механізмів руйнування озонового шару при антропогенних викидах згаданих газів).

Поява озонової “дірки” в Антарктиці може свідчити про існування тривалих (з періодом декілька десятиліть) циклів в Світовому океані і атмосфері. Ці цикли здатні серйозно вплинути на клімат і виявитися в погодних аномаліях і стихійних лихах (ураганах, торнадо, тайфунах) в різних районах Земної кулі. Таким циклам легше проявити себе саме в стратосфері, а не в тропосфері, на характеристики якої впливають самі різні (часто випадкові) чинники. Антропогенна ж дія на атмосферу представляється сильно перебільшеною. Нажаль, спостереження за змінами в стратосфері поки дуже нетривалі, щоб остаточно виділити одну причину озонової “дірки” в Антарктиці. Проте вже зараз очевидно, що, розглядаючи проблеми озонового шару і змін клімату Землі, необхідно враховувати не тільки антропогенні чинники, але і довготривалі природні зміни у взаємодіючій системі “океан-атмосфера”. Останнім часом стали висловлюватися припущення про те, що варіації швидкості обертання Землі навколо своєї осі якимсь невідомим поки образом впливають на Світовий океан.

Як приклади такого впливу зазвичай посилаються на змінну “поведінку” вже згаданого Ель-ніньо і таких течій, як Куросио і Гольфстрім. Але тоді зміни клімату і озонового шару, можливо, залежать і від дуже повільних процесів в ядрі і мантії Землі, які, безумовно, позначаються на швидкості її обертання. Майбутні дослідження цієї фундаментальної проблеми зажадають об'єднати зусилля фахівців, що вивчали раніше сушу, океан і атмосферу окремо, а також враховувати не до кінця ясні поки сонячно-земні зв'язки.

Хоча людством були вжиті заходи по обмеженню викидів хлор- і бромвмісних фреонів шляхом переходу на інші речовини, наприклад фторвмісні фреони, процес відновлення озонового шару займе декілька десятиріч. Перш за все це обумовлено величезним об'ємом вже накопичених в атмосфері фреонів, які мають час життя десятки і навіть сотні років. Тому затягування озонової діри не варто чекати раніше 2048 року.

Перехід на озонозберігаючі технології економічно обгрунтований та дуже важливий. Росія прийняла на себе всі зобов'язання СРСР, і з 2000 року відповідно до Монреальського протоколу в країні припинено виробництво озоноруйнуючих речовин. Оскільки через низку обставин економічного, політичного і фінансового характеру Росія не встигла розробити і упровадити власні альтернативні технології, це привело до практично повної ліквідації виробництва аерозолів і холодильного устаткування. Фактично, альянс DuPont-ICI монополізував виробництво устаткування для синтезу 1,1,1,2 - тетрафторетану, який в період підписання протоколу вважався єдиною альтернативою озоноруйнуючим хладонам. На щастя, велика частина промислових холодильних установок в Росії працює на аміаку:

· 70% -- холодильних установок для овочебаз,

· 60% -- в м'ясній промисловості,

· 50% -- в кондитерському виробництві,

· 80% -- у виробництві пива і напоїв.

Аміак хоча і є високотоксичною, пожежо- і вибухонебезпечною речовиною, але не приводить до руйнування озону.

Після оприлюднення даних про участь фреонів в руйнуванні стратосферного озону DuPont заперечила цю теорію і витратила мільйони доларів на кампанію в пресі із захисту фреонів. Голова DuPont писав в статті в журналі Chemical Week від 16 липня 1975 року, що теорія руйнування озону це наукова фантастика, дурниця що не має сенсу. Окрім DuPont цілий ряд компаній з усього світу виробляли і виробляють різні типи фреонів без відрахування ліцензійних платежів. Генеральна асамблея ООН специальною резолюцією № A/RES/49/114 в 1994 році оголосила 16 вересня щорічним Міжнародним днем охорони озонового шару.

4 РОЗРАХУНКОВЕ ЗАВДАННЯ № 1

Завдання: Розрахуйте річну суму збитків за шкідливі викиди автомобілями, якщо на підприємстві використовують наступний парк авто: ЗІЛ - 3 одиниці (витрата неетилованого бензину на 100 км - 30л); КАМАЗ - 3 одиниці (витрата дизпалива на 100 км шляху 39 л); ГАЗ-53 - 5 одиниць (витрата неетилованого бензину на 100 км шляху - 24 л); Авто ЗІЛ та КАМАЗ возять сировину на об'єкт підприємства, яке знаходиться за 25 км від його території, роблять 3 ходки на добу та працюють 5 днів на тиждень. Авто ГАЗ-53 вивозять з підприємства продукцію на об'єкт, який знаходиться за 35 км від його території; роблять 2 ходки на добу та працюють 5 днів на тиждень.

Рішення.

(дати пояснення, або характеристику чому необхідно саме так робити)

Відповідно положенню по відшкодуванню за шкідливі викиди автомобілями підприємства повинні у держбюджет внести плату.

Згідно Додатку 1 п.1 розмір збору за викиди в атмосферу забруднюючих речовин пересувними джерелами (Пап) становить:

Пап = Нбі Мі Кнас Кф (4.1)

де Нбі - базовий норматив збору за викиди в атмосферу забруднюючих речовин, які утворюються при спалюванні 1 т палива, грв/т(Додаток 2, табл.3);

Мі - річний об'єм використаного палива, т;

Кнас - коефіцієнт, який встановлюється залежно від чисельності жителів населеного пункту, дорівнює 1 (Додаток 2, табл. 2);

Кф - коефіцієнт, який встановлюється залежно від народногосподарського значення населеного пункту, дорівнює 1 (Додаток 2, табл. 1).

Знайдемо річний об`єм використаного палива кожной марки авто окремо.

У році 365 діб, або 52 тижня

365 : 7 = 52,14 тижня (4.2)

Знайдемо річний об`єм використаного палива авто ЗІЛ (3 одиниці), які роблять 3 ходки по 50 км за добу 5 днів на тиждень, 52 тижні на рік, (витрата неетилованого бензину на 100 км - 30 л), тобто всього буде

3 х 50 х 5 = 750 км/тиждень одна машина; (4.3)

750 х 52 = 39000 км/рік одна машина; (4.4)

39000 х 3 = 117000 км/рік 3 машини; (4.5)

117000 х 30 : 100 = 35100 л/рік використано палива. (4.6)

Знаючи формулу маси (Додатку 1 п.2), перерахуємо об'єм палива в масу, при цьому плотність бензину дорівнює 0,74 кг/л

m = p * v / 1000 (4.7)

де m - маса, т;

p - плотність, кг/л (Додаток 2, табл. 4);

v - об'єм, л

Отже річний об'єм використаного палива авто ЗІЛ (3 одиниць) дорівнює

0,74 * 35100 / 1000 = 25,974 т (4.8)

Знайдемо річний об`єм використаного палива авто КАМАЗ (3 одиниці), які роблять 3 ходки по 50 км за добу 5 днів на тиждень, 52 тижні на рік, (витрата дизпалива на 100 км - 39 л), тобто всього буде

3 х 50 х 5 = 750 км/тиждень одна машина; (4.9)

750 х 52 = 39000 км/рік одна машина; (4.10)

39000 х 3 = 117000 км/рік 3 машини; (4.11)

117000 х 39 : 100 = 45630 л/рік використано палива. (4.12)

Знаючи формулу маси (Додатку 1 п.2) , перерахуємо об'єм палива в масу, при цьому плотність дизпалива дорівнює 0,85 кг/л

m = p * v / 1000 (4.13)

де m - маса, т;

p - плотність, кг/л (Додаток 2, табл. 4);

v - об'єм, л

Отже річний об'єм використаного палива авто КАМАЗ (3 одиниць) дорівнює

0,85 * 45630 / 1000 = 38,786 т (4.14)

Знайдемо річний об`єм використаного палива авто ГАЗ (5 одиниць), які роблять 2 ходки по 70 км за добу 5 днів на тиждень, 52 тижні на рік, (витрата бензину на 100 км - 24 л), тобто всього буде

2 х 70 х 5 = 700 км/тиждень одна машина; (4.15)

700 х 52 = 36400 км/рік одна машина; (4.16)

36400 х 5 = 182000 км/рік 3 машини; (4.17)

182000 х 24 : 100 = 43680 л/рік використано палива. (4.18)

Знаючи формулу маси (Додатку 1 п.2), перерахуємо об'єм палива в масу, при цьому плотність бензинуа дорівнює 0,74 кг/л

m = p * v / 1000 (4.19)

де m - маса, т;

p - плотність, кг/л (Додаток 2, табл. 4);

Отже річний об'єм використаного палива авто ГАЗ (5 одиниць) дорівнює

0,74 * 43680 / 1000 = 32,323 т (4.20)

Тепер знайдемо річний об'єм використаного палива всього парку авто підприємства додаванням

25,974 + 38,786 +32,323 = 97,083 т (4.21)

Згідно Додатку 1 п.1 розмір збору за викиди в атмосферу забруднюючих речовин пересувними джерелами (Пап) становить:

Пап = 4,5 97,083 1 1 = 436,87 грн. (4.22)

Відповідь: Підприємство, яке має у власності парк авто, повинно відшкодувати у держбюджет за шкідливі викиди в атмосферу забруднюючих речовин пересувними джерелами 436,87 гривень.

ВИСНОВКИ

В Україні, як і в усьому світі, приділяється особлива увага питанню еколого-економічної тематики. На цю тему написано безліч статей і книжок, проведено сотні наукових конференцій. Представлене наукове дослідження було ще однією спробою з'ясувати складність екологічної ситуації, зрозуміти причини винекнення екологічних негараздів, визначити роль держави в сфері охорони довкілля.

Для запобігання глобальної та локальної екологічних криз необхідно змінити техногенний тип розвитку на стійкий. Останняій дає можливість задовільнити потреби сучасних поколінь. Але не ставить під загрозу існування наступних. Концепція стійкого розвитку набула визнання як в економічній науці, так і в міжнародній практиці. Економічний механізм природокористування в Україні знаходиться у стадії формування, його подальший розвиток повинен базуватися на: оцінці ефективних чинних елементів економічної системи в стимулюванні раціонального користування природними ресурсами; розробці спеціальних елементів економічного механізму, що стимулював би збереження середовища існування людини, законодавче та нормативно-методичне забезпечення їх функціонування; оцінці світових тенденцій економічного розвитку.

Сучасна економічна криза сприяє переходу нашої держави до нової моделі розвитку. Зниження обсягів нікому не потрібної продукції, а також оборонної складової в промисловості, становлення приватної власності - все це створює прекрасні стартові умови для побудови нової високоекологічної економіки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Білявський Г.О. «Основи екології: теорія та практикум.» Навч.Посібник.

– Київ, 2006.

2. Воробьев А. Е. Человек и биосфера: глобальное изменение климата / А.Е. Воробьев, Л.А. Пучков - М.: Изд - во РУДН, - 2006. - 912 с.

3. Дорогунцов С.І., Коценко К.Ф., Хвесик М.А. та ін. Екологія/Підручник.-К.:КНЕУ, 2005. -371с.

4. Сафранов Т.А. Екологічні основи природокористування. Навч.Сафранов

- Львів: Новий світ - 2000,2003 - 243 с.

5. Екологічна енциклопедія / в 3-х т.-К.:Всеукраїнська екологічна ліга, 2006. - 2007рр.

6. Екологія та охорона навколишнього природного середовища : Навчальний посібник / Джигирей В.С. - К.: Знання, 2006.- 319 c.

7. Інтернет - сайт «ecolife.org.ua"

ДОДАТОК 1

ОСНОВНІ ФОРМУЛИ ТА ДОВІДКОВІ ДАНІ

1. Розмір збору за викиди в атмосферу забруднюючих речовин пересувними джерелами (Пап):

Пап = Нбі Мі Кнас Кф

де Нбі - базовий норматив збору за викиди в атмосферу забруднюючих речовин, які утворюються при спалюванні 1 т палива, грв/т;

Мі - річний об'єм використаного палива, т;

Кнас - коефіцієнт, який встановлюється залежно від чисельності жителів населеного пункту;

Кф - коефіцієнт, який встановлюється залежно від народногосподарського значення населеного пункту.

2. Формула маси через плотність та об'єм:

m = p * v / 1000

де m - маса, т;

p - плотність, кг/л;

v - об'єм, л

ДОДАТОК 2

Таблиця 1

Коефіцієнт народногосподарського значення населеного пункту (Кф)

Тип населеного пункту	Кф
Організаційно-господарські та культурно-побутові центри місцевого значення аграрно-промислових функцій (районні центри, міста районного значення, селища та села)	1
Багатофункціональні центри, центри з перевагою промислових і транспортних функцій та обласні центри, міста державного, республіканського, обласного значення)	1,25
Населені пункти, віднесені до курортних	1,65
Населений пункт одночасно має промислове значення та віднесений до курортних	1,65

Таблиця 2

Коефіцієнт чисельності жителів населеного пункту (К нас)

Чисельність населення, тис. чоловік	К нас
До 100	1,00
100 - 250	1,2
250 - 500	1,35
500 - 1000	1,55
більше 1000	1,8

Таблиця 3

Нормативи збору за викиди в атмосферу забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення

Вид пального	Нбі, грн./т
Дизельне паливо	4,5
Бензин етилований	6,0
Бензин неетилований	4,5
Зріджений нафтовий газ	6,0
Стиснений природний газ	3,0

Таблиця 4

Плотність рідини при 20°С

Рідина	с, 103 кг/м3	Рідина	с, 103 кг/м3
Азотная кислота	1,51	Масло вазелиновое	0,8
Анилин	1,02	Масло машинное	0,9
Ацетон	0,791	Молоко средней жирности	1,03
Бензин	0,68-0,74	Морская вода	1,01-1,03
Бензол	0,879	Метиловый спирт	0,792
Бром	3,12	Муравьиная кислота	1,22
Бромбензол	1,495	Нитробензол	1,2
Вода	0,99823	Нитроглицерин	1,6
Вода тяжелая (Н 2/2 О)	1,1086	Ртуть	13,55
Гексан	0,660	Хлороформ	1,489
Гептан	0,684	Толуол	0,866
Глицерин	1,26	Трибромметан	2,890
Дизтопливо	0,85	Уксусная кислота	1,049
Нефть	0,76-0.85	Этиловый спирт	0,79

Размещено на Allbest.ru