Оцінка впливу на атмосферне повітря ТОВ "Торговий дім "Керамік"

- на вході в тунельні сушарки, 0С +100 +120

- на виході з тун. сушарок, 0С +28 +32

Відносна вологість на вході в сушарку, % 90

Тиск теплоносія в борові, Па 120-130

Розрідження :

на вході в сушарки, Па 0,16

на виході з сушарки, Па 40-60

Процес висушування цегли-сирцю проходить протягом 48-56 годин. Цегла-сирець після висушування має вологість не більше 8-10%.

2.3.4 Випал

З блоку тунельних сушарок цегла-сирець за допомогою електропередаточної вагонетки СМК-522А подається в дільницю садки, де ручним способом проходить процес сортування цегли-сирцю і садки її на пічні вагонетки СМК-273 ( 3 робочі місця). На пічні вагонетки СМК-273 (33 м). Методом Дуванова садиться по 2900 цеглин-сирцю. За допомогою електропередаточної вагонетки СМК-100 Б пічні вагонетки з цеглою-сирцем транспортуються до тунельної печі ТП-96-460 де за допомогою механічного гвинтового штовхана ТМВ-40 вагонетка СМК-273 заштовхується в піч ТП- 96-460 яка працює на природному газі.

Основними умовами нормальної роботи печі є:

- строгий режим заштовхування вагонеток;

- постійна вологість сирцю - 8%;

- постійний температурний режим в зонах випалу і його контроль;

- постійна температура відхідних газів (+120oС);

- постійний максимальний тиск в зоні випалу в межах 2,0-2,5мм. вод. ст. (20 - 25 Па).

Після випалу цегла сортується та укладається на дерев'яні піддони, по 300 штук на кожний. Піддони з цеглою складуються не більше, як в 2 яруси на майданчику готової продукції.

За допомогою козлового крана ККС-10-32 зі складу готової продукції цегла завантажується в автотранспортні засоби.

Потужність випалювальних печей - 3 м3, щільність садки - 210 кг/м3.

Виробництво глиняної цегли здійснюється на технологічній лінії потужністю 18500 шт./добу, 74 т/добу, 5642500 шт./рік. Фактична потужність - 18250 шт./добу, 5566250 шт./рік або переробка 73 т/добу, 22265 т/рік сировини.

Рівень механізації:

* Кар'єру 97,4%

* Переробки 82,3%

* Формовки 81,2%

* Висушування 69,6%

* Випалу 47,6%

__________________________

Загальний 75,6%

Якісна оцінка рівня механізації припускає визначення ступеня витиснення ручної праці механізмами. Автоматизація виробництва і управління виробництвом дозволяє заощадити фінансові, фізичні і людські ресурси для фірм, які застосовують нову техніку в своєму виробництві і в допоміжних функціях. Загальний рівень механізації виробництва на ТОВ «Торговий дім «Керамік» складає 75, 6%.



РОЗДІЛ 3. ЕКОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ І ОЦІНКА ВПЛИВУ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «КЕРАМІК» НА АТМОСФЕРНЕ ПОВІТРЯ

3.1 Характеристика джерел викиду забруднюючих речовин при виробничих процесах і технологічних операціях підприємства

Обгрунтовуючими матеріалами для видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел ТОВ «Торговий дім «Керамік» (м. Житомир, вул, Богунська, 50) є звіт з проведення інвентиризації викидів забруднюючих речовин, розрахунки забруднення атмосфери у приземному шарі на ЕОЛ.

У відповідності до статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» - викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Постанова КМУ №302 від 13.03.2002р. визначає «Порядок проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такий дозвіл». Відповідно до постанови КМУ від 13.03.2002 N 302 впроваджена «Інструкція про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців» (затверджено наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 09.03.06р. N108 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України N341/12215 від 29.03.06р.).

Склад документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, залежить від ступеня впливу об'єкту на забруднення атмосферного повітря. Об'єкти, для яких розробляються документи, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, розподіляються на три групи. TOB «Торговий дім «Керамік» відноситься до другої групи об'єктів.

Джерелами забруднення атмосферного повітря є промплощадка, виробництво червоної глиняної цегли та допоміжне виробництво. Найбільший внесок у забруднення атмосфери при цегельному виробництві дають забруднюючі речовини які наведені в табл. 3.1.

Таблиця 3.1 Забруднюючі речовини, які дають найбільший внесок у забруднення атмосфери

Найменування речовини	ГДК м.р.(або ОБРВ), мг/м3	Клас небезпеки	Потужність викиду забруднюючих речовин т/рік
Ферум (ІІІ) оксид (в перерахунку на ферум)	0,4	3	0,0009
Манган та його сполуки	0,01	2	0,0004
Нітроген (IV) оксид	0,085	2	0,56
Сульфур (IV) оксид	0,5	3	6,48
Карбон (ІІ) оксид	5,0	4	0,73
Пил неорганічний	0,15	3	0,066

Дві речовини з наведених, а саме манган та його з'єднання і нітроген (IV) оксид відносяться до 2 клас небезпеки, який включає в себе високо небезпечні речовини. Три речовини належать до 3 класу небезпеки і є помірно небезпечні, і одна речовина належить до 4 класу та являється мало небезпечною.

Кількість стаціонарних джерел викидів, забруднюючих атмосферу - 21, у тому числі 18 - організованих, 3 - неорганізованих.

Залпові викиди - відсутні.

Пилогазоочисне устаткування на досліджуваному підприємстві ТОВ  «Торговий дім «Керамік» відсутнє.

ТОВ «Торговий дім «Керамік» спеціалізується на випуску червоної глиняної цегли.

Процес виробництва цегли супроводжується виділенням в атмосферу пилу при зберіганні і пересилці сировини; оксидів азоту, сірчистого ангідриду, оксиду вуглецю при сушці у тунельної печі.

Технологічна схема виробництва червоної цегли:

Із глиносховища шихта екскаватором грузиться на автотранспорт і транспортується в ящиковий живильник. З нього шихта поступає на подрібнювач закритого типу.

Перше подрібнення глини і її очистка від камню здійснюється в каменевидаляючих вальцах. Подрібнена глина поступає в глиномялку, потім пластичне глиняне тісто перетирається на бігунах і гладких вальцах і направляється в стрічковий вакуум-пресс, що безперервно видавлює брус з поперечним перерізом, відповідаючим по формі і розмірам цегли. Брус автоматично ріжеться роторним двостороннім різчиком на окремі цеглини, які кладуться на полки, а полки - на вагонетки і в тунельну сушилку. Висушену цеглу-сирець перегружають вручну або автоматом на пічні вагонетки, які поступають в туннельні печі, де цегла обжигається при температурі 900-950 °С. Цеглу після обжигу сортують і укладують на піддони, на яких вона транспортується на склади готової продукції або безпосередньо на автотранспорт.[10]

Допоміжне виробництво - пост зварки, котел та водонагрівач, інфрачервоні випромінювачі, конвектори, що працюють на газу.

Для ремонту обладнання здійснюється ручне дугове зварювання металів з використанням електродів АНО-4 у кількості 800 кг/рік; проводиться напівавтоматичне зварювання сталей у середовищі вуглекислого газу з використанням зварювальної проволоки Св-08Г2С - 80 кг/рік; газове зварювання сталі пропан-бутановою сумішшю у кількості 600 кг/рік; газове різання сталі вуглецевої низьколегованої.

На підприємстві встановлено котел «Supermikra» R24SE, що служить для опалення адміністративних приміщень, а також водогрійний котел «ВГ-200», що служить для нагріву води для забезпечення душових.

На потреби газових інфрачервоних нагрівачів марки «Tubes Radiants Gaz» витрата газу складає 61,92 т/рік. Нагрівач служить для опалення виробничих приміщень. Інфрачервоне випромінювання розширюється прямолінійно та перетворюється в тепло при зустрічі з людиною та предметами. Теплове випромінювання, подібно звичайному світлу, не поглинається повітрям, тому вся енергія від інфрачервоного обігрівача без утрат достигає поверхні та людей, що обігріваються. При цьому середня температура в приміщенні може бути на 2-3 °С нижче оптимальної, однак завдяки прямому поглинанню енергії від інфрачервоного обігрівача, людина в зоні його дії буде відчувати себе комфортно. Крім того, при використанні інфрачервоних нагрівачів температура в приміщенні практично на залежить від висоти, що також дозволяє зменшити загальну потужність нагрівачів. Інфрачервоний обігрівач є єдиним типом приладів, що дозволяють проводити зональний та точковий обігрів. Розташувавши обігрівач над робочим місцем, можна створити комфортні умови для людини без обігріву всього приміщення.

На підприємстві встановлено конвектори опалювані газові типу АКОГ-4-СП потужністю по 4 кВт (5 одиниць), що служать для опалювання адміністративних та побутових приміщень 1-го поверху.

Для нормального функціонування робочих ділянок необхідне своєчасне налагодження технологічного обладнання, постійний контроль за герметизацією вентиляційних мереж, газоочисним обладнанням.

До заходів по обмеженню забруднення навколишнього середовища відносять:

* обмеження на підставі дотримання якості повітря на основі ГДК;

* обмеження через встановлення гранично допустимих скидів для підприємства, які забруднюють середовище;

* обмеження пов'язані з вибором і дотриманням екологічного оптимуму на основі аналізу витрат та збитку;

* обмеження на базі всестороннього аналізу якості довкілля з урахуванням комплексного співіснування живих організмів і виробництва.[8]

До гігієнічних нормативів допустимого вмісту хімічних і біологічних речовин в атмосферному повітрі населених місць (далі забруднюючих речовин) відносяться: граничне допустимі концентрації (ГДК), орієнтовні безпечні рівні діяння (ОБРД), коефіцієнти комбінованої дії (Ккд) сумісно присутніх речовин та встановлені на їх основі показники гранично допустимого забруднення (ГДЗ).

Гранично допустима концентрація (ГДК) забруднюючої речовини в атмосферному повітрі населених місць - це максимальна концентрація, при дії якої протягом усього життя людини не виникає прямого або опосередкованого несприятливого впливу на теперішнє і майбутнє покоління, не знижується працездатність людини, не погіршується її самопочуття та санітарно-побутові умови життя.[16]

Це не досконалий метод обмеження за рахунок наступних причин:

1. постійно поглиблюються знання про негативний вплив забруднення;

2. постійне вдосконалення технічних засобів вимірювання та точності вимірювання;

3. ГДК не враховує можливі процеси перетворення конкретного забруднювача у більш токсичні сполуки;

4. не враховує синергізм та антогоїзм в забруднювачі;

5. токсичність забруднювача залежить від умов середовища, від клімату.

Для оцінки шкідливості забруднюючих речовин з ГДК встановлюють принципи:

* кожен забруднювач має свій поріг негативних дій;

* ГДК встановлюється не на людину, а на найбільш вразливі верстви населення;

* в основу формування ГДК повинні бути покладенні натурні спостереження за рослинами, за людьми;

* при оцінці ГДК потрібно враховувати віддалені наслідки, а не лише видимі патологічні зміни.

Орієнтовний безпечний рівень діяння (ОБРД) - це максимальна концентрація забруднюючої речовини, яка визнається орієнтовно безпечною при діянні на людину та приймається як тимчасовий гігієнічний норматив допустимого вмісту речовини в атмосферному повітрі населених місць.[1]

Відомості щодо виду та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами TOB «Торговий дім «Керамік» наводяться на підставі звіту по інвентаризації викидів забруднюючих речовин.

Кількість джерел викидів, забруднюючих атмосферу на площадці цегельного заводу TOB «Торговий дім «Керамік» - 21, в тому числі 18 - організовані, 3 - неорганізовані.

Організовані викиди зазвичай проводяться із стаціонарних джерел. Їх характеризує велика висота труб (50-100 м), а також значні концентрації і об'єми. Стаціонарне джерело забруднення - підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об'єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти. До стаціонарних джерел забруднення можна віднести генератори, міні електростанції, газозварювальне обладнання (установки), які працюють на пальному при спаленні якого утворюються та викидаються в атмосферне повітря забруднюючі речовини або суміш таких речовин, що є об'єктом та базою оподаткування податком за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами.[28]

Усього на підприємстві існує 18 стаціонарних джерел викиду, які представлені у вигляді труб різної висоти, а саме труб інфрачервоного нагрівача, водонагрівача і тунельної печі та одного вентиляційного вікна. Порівняльна характеристика фактичних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та встановлені нормативи на викиди цих забруднюючих речовин більш детально наведені в табл. 3.2.

Таблиця 3.2 Порівняльна характеристика фактичних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами з встановленими нормативами на викиди

Номер джерела викиду	Найменування забруднюючої речовини	Фактичний викид	Норматив граничнодопустимого викиду
		масова концентра-ція в газопило-вому потоці, мг/м3	величина масового потоку в газах, що відходять, кг/год	масова концен-трація в газопило-вому потоці, мг/м3	величина масового потоку в газах, що відходять, кг/год
7 - 19 (Труби інфрачервоного нагрівача)	Карбон (ІІ) оксид	71,25	0,033	250	>5
	Нітроген (IV) оксид	83,01	0,049	500	>5
20 (Вентиляційне вікно)	Карбон (ІІ) оксид	67,900	0,00144	250	>5
	Нітроген (IV) оксид	30,300	0,00072	500	>5
21 (Труба водонагрівача)	Карбон (ІІ) оксид	29,300	0,00036	250	>5
	Нітроген (IV) оксид	94,300	0,00108	500	> 5
3-5 (Труби тунельної печі)	Карбон (ІІ) оксид	16,400	1,0368	250	>5
	Нітроген (IV) оксид	11,800	0,774	500	> 5
	Сульфур (IV) оксид	19,600	1,2456	500	>5

З даних таблиці 3.2. бачимо що масова концентрація в пило газовому потоці фактичного викиду не перевищує не один з нормативів граничнодопустимого викиду.

Неорганізовані викиди виявляються у вигляді надходжень токсикантів в атмосферу з виробничих приміщень підприємств. Концентрація і об'єм забруднюючих речовин менші, висота викиду невелика. Для неорганізованих джерел нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин не встановлюються. Регулювання викидів від цих джерел здійснюється шляхом встановлення вимог. Неорганізованими джерелами викидів можуть бути відкриті склади та підвали, місця завантаження чи розвантаження сировини, місця для збереження промислових відходів.

На даному підприємстві є 3 неорганізованих джерела викиду - це склад глини, приймальний бункер та пост зварки. Фактичні викиди забруднюючих речовин даними неорганізованими джерелами викиду наведені в табл. 3.3.

Таблиця 3.3 Фактичні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря неорганізованими джерелами

Найменування джерела викиду	Найменування забруднюючої речовини	Потужність викиду
		г/сек	кг/год
1 (Склад глини)	Речовини у вигляді суспендованих твердих частинок	0,008	0,0288
2 (Приймальний бункер)	Речовини у вигляді суспендованих твердих частинок	0,0025	0,009
6 (Пост зварки)	Карбон (ІІ) оксид	0,0019	0,00684
	Ферум (ІІІ) оксид (в перерахунку на ферум)	0,0122	0,04392
	Хром шестивалентний (в перерахунку на хром (ІІІ) оксид)	0,00000444	0,000015984
	Манган та його сполуки (в перерахунку на манган (IV) оксид)	0,0004	0,00144
	Нітроген (IV) оксид	0,0036	0,01296

Пост зварки являється періодичним неорганізованим джерелом забруднення, оскільки відноситься до допоміжного виробництва, а саме являє собою ремонт обладнання.

Загальний перелік видів та обсягів забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря на даному підприємстві

Таблиця 3.4 Перелік видів та обсягів забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря підприємством ТОВ «Торговий дім «Керамік»

Найменування забруднюючої речовини	Клас небезпеки	Фактичний обсяг викидів (т/рік)	Потенційний обсяг викидів (т/рік)	Порогові значення потенційних викидів (т/рік)
Карбон (ІІ) оксид	4	5,8635	5,8635	1,5
Ферум (ІІІ) оксид (в перерахунку на ферум)	3	0,0181	0,0181	0,1
Хром шестивалентний (в перерахунку на хром (ІІІ) оксид)	3	0,0000016	0,0000016	0,02
Манган та його сполуки (в перерахунку на манган (IV) оксид)	2	0,0009	0,0009	0,005
Речовини у вигляді суспендованих твердих частинок	3	0,103	0,103	3
Нітроген (IV) оксид	2	4,854	4,854	1
Сульфур (IV) оксид	3	0,174	0,174	1,5
Усього для підприємства		11,013501	11,013501

Проаналізувавши дані попередньо розглянутої таблиці можемо прийти до висновку що найбільш поширеними серед даних речовин є карбон (ІІ) оксид, речовини у вигляді суспендованих твердих частинок, нітроген (IV) оксид та сульфур (IV) оксид. Інші забруднюючі речовини такі як хром (VІ) , ферум (ІІІ) оксид та марганець і його з'єднання відносяться до небезпечних забруднюючих речовин.

Узяття на державний облік об'єктів здійснюється якщо в їх викидах присутня хоча б одна забруднююча речовина (або група речовин), потенційний викид якої рівний або перевищує величину, зазначену в переліку забруднюючих речовин та порогових значень потенційних викидів, за якими здійснюється державний облік . Загалом потенційний викид - це максимальний загальний обсяг викидів забруднюючої речовини із стаціонарних джерел при роботі підприємства в режимі номінального навантаження технологічного обладнання, що передбачається проектно-кошторисною документацією.

Отже по даним таблиці ми можемо зробити висновок, що дане підприємство стоїть на державному обліку, оскільки значення двох речовин, а саме карбон (ІІ) оксиду і нітроген (IV) оксиду перевищують порогові значення потенційних викидів для взяття на державний облік.

3.2 Оцінка впливу викидів забруднюючих речовин на стан забруднення атмосферного повітря, що здійснюється за даними результатів розрахунків розсіювання

Оцінка впливу викидів забруднюючих речовин на стан забруднення атмосферного повітря на підприємстві ТОВ «Торговий дім «Керамік» здійснюється за допомогою автоматизованої системи розрахунку забруднення атмосфери «ЕОЛ Плюс».

Автоматизована система розрахунку забруднення атмосфери «ЕОЛ Плюс» використовується для оцінки впливу шкідливих викидів підприємства на забруднення приземного шару атмосфери.

Система дозволяє розраховувати поля забруднень для точкової моделі джерела викиду шкідливих речовин з круглим і прямокутним гирлом труби, лінійної моделі, двох моделей майданного джерела (моделі ставка-відстійника і моделі джерела, що складається з безлічі одиночних точкових джерел, розташованих близько один від одного, з однаковими значеннями конструктивних і технологічних характеристик). За бажанням користувача при оцінці впливу проектованих підприємств на забруднення атмосфери розрахунок проводиться з урахуванням фонових (існуючих) концентрацій.

Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря відбувається при роботі тунельної печі, зварювального посту, від приймального бункеру, складу глини.

Аналіз розрахунків розсіювання забруднюючих речовин в атмосферному повітрі виконується згідно вимог п.4Л ГОСТ 17.2.3.02-78 «Охрана природы. Атмосфера», а також підприємства, для яких встановлені нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин в атмосферу, повинні організовувати систему контролю за дотриманням нормативів ГДВ.

Визначено доцільність проведення розрахунку розсіювання забруднюючих речовин в атмосферному повітрі на ЕОЛ згідно ОНД-86.

Доцільність проведення розрахунку забруднення атмосфери на ЕОЛ визначається умовами: де Ф = 0,01 *Н при Н> 10м, Ф = 0,1 *Н при Н<10м,

М/ГДК>Ф

Де М (г/с) - сумарне значення викиду від усіх джерел підприємства;

ГДК (мг/м2) - максимальна гранично допустима концентрація;

Н (м) - середньозважена по підприємству висота джерел викидів.

Результати визначення доведені у таблиці 3.5:

Таблиця 3.5 Доцільність проведення розрахунку розсіювання забруднюючих речовин в атмосферному повітрі на ЕОЛ

Найменування забруднюючої речовини	Доцільність проведення розрахунків розсіювання /так чи ні/ М/ГДК>Ф
Ферум (ІІІ)оксид (в перерахунку на ферум)	Ні
Манган та його з'єднання (в перерахунку на діоксид мангану)	Ні
Хром (VI) (в перерахунку на триокис хрому)	Ні
Нітроген (IV)оксид	Так
Сульфур (IV) оксид	Так
Карбон (ІІ) оксид	Ні
Пил неорганічний	Ні

Для площадки розрахунок забруднення атмосферного повітря виконано в умовній системі координат з кроком розрахункової сітки 50м, з центром: 150, 150м.

Як виявив розрахунок приземної концентрації забруднюючих атмосферу речовин на існуючий стан, долі приземної концентрації речовин не перевищують ГДК (ОБРВ) атмосферного повітря як на межі, так і поза межами ССЗ, по всім забруднюючим речовинам, на всіх розрахункових точках, що відповідає пункту 5.4. «Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів». В межах СЗЗ житлові забудови відсутні.



РОЗДІЛ 4. ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

4.1 Екологічні та соціально - економічні результати природоохоронних заходів

До природоохоронних заходів належать всі види господарської діяльності, що спрямовані на зменшення і ліквідацію негативного антропогенного впливу на навколишнє середовище. Це будівництво і експлуатація очисних споруд, розвиток маловідходних і безвідходних технологій, охорона та відтворення флори та фауни, охорони надр, боротьба з ерозією грунтів, розміщення підприємств, господарств, транспортної мережі з урахуванням екологічних вимог.

Комплекс природоохоронних повинен забезпечувати максимальний загальноекономічний ефект, складовим якого є екологічний і соціально-економічний результат.

Екологічний результат природоохоронної діяльності зумовлюється зменшенням негативного впливу на навколишнє середовище і виявляється у зменшенні обсягів забруднюючих речовин, що потрапляють у біосферу, збільшенні кількості і поліпшенні якості придатних до використання земельних, лісових, водних, біологічних та інших природних ресурсів.[9]

Соціально-економічні результати ґрунтується на економії або запобіганні втрати природних ресурсів, живої і машинної праці у всіх сферах економіки, а також у сфері особистого споживання і передбачають:

- підвищення екологічного комфорту проживання, умов життєдіяльності населення, збільшення національного багатства та добробуту;

- поліпшення фізичного стану людини і зниження захворюваності, збільшення тривалості життя;

- задоволення нематеріальних потреб людини;

- підтримання екологічної рівноваги;

- створення сприятливих умов для зростання творчого потенціалу особистості, підвищення рівня її свідомості.

Економічне обслуговування природоохоронних заходів вимагає підходу, що передбачає обов'язкове урахування зовнішніх факторів:

а) повне охоплення всіх соціальних, екологічних і економічних результатів у різних сферах народного господарства, як найближчим часом, так і в перспективі;

б) врахування фактора часу при оцінці витрат і результатів природоохоронних заходів;

в) міжгалузевий підхід з урахуванням необхідності економії витрат і забезпечення найбільш ефективного використання природних ресурсів у масштабі території що розглядається.

Загальний ефект природоохоронних заходів проявляється:

- у сфері матеріального виробництва - приростом обсягу прибутку або зменшенням собівартості продукції;

- у невиробничий сфері - економією витрат та виконаних робіт і надання послуг;

- у сфері особистого споживання - скороченням витрат особистих коштів населення. Спричинених забрудненням навколишнього середовища.

Економічне обґрунтування екологічних програм спирається на зіставлення економічних результатів від провадження природоохоронних заходів з витратами на їх здійснення. Умовою проведення розрахунків економічної ефективності витрат на природоохоронні заходи є вибір варіантів у межах однієї території, де досягається однакова якість навколишнього середовища.[18]

Зараз існує велика кількість показників оцінки економічної ефективності. Найчастіше використовуються показники абсолютної та порівняльної ефективності. Абсолютна ефективність показує у скільки разів результат перевищує витрати на проведення природоохоронної діяльності.

Доцільність здійснення природоохоронних заходів визначається за результатами порівняння цього показника з рівнем загальної рентабельності господарської діяльності.

Результат (ефект) визначається як приріст економічної оцінки продукції, ресурсу або як приріст чистого доходу, зниження собівартості виробництва продукції.

Порівняльні варіанти повинні відповідати вимогам щодо умов праці, технічних та економічних показників, комплексного використання відходів, вторинних ресурсів тощо, передбаченим нормативними документами. Цей показник може бути визначений як чистий економічний ефект.[2]

Чистий економічний ефект природоохоронних заходів визначається з метою техніко - економічного обґрунтування вибору найкращих варіантів, які різняться між собою за впливом на навколишнє середовище, а також за впливом на виробничі результати галузей та суб'єктів господарської діяльності, як тих, що здійснюють ці заходи, так і суміжних з ними. Визначення чистого економічного ефекту природоохоронних заходів ґрунтується на порівнянні витрат на їх здійснення з досягнутим завдяки цим заходам результатом.

Економічний результат природоохоронних заходів найчастіше визначається за величиною економічних збитків, яких завдяки цим заходам вдалося уникнути, та величиною додаткового доходу від повторного використання знешкоджених речовин або іншої продукції у випадку, коли природоохоронні заходи мають багатоцільову спрямованість, тобто:

Р = У пр + ?Д (4.1)

де Р - результат природоохоронних заходів;

У пр - величина економічних збитків;

?Д - величина додаткового доходу.

Розрізняють чистий та очікуваний економічний ефект природоохоронних заходів.

Чистий економічний ефект визначається для здійснення цільових заходів на основі порівняння фактичних витрат і фактично досягнутого результату при реалізації проекту.

Очікуваний економічний ефект розраховується по етапах розробки прогнозів, програм, проектів, створенню нової природоохоронної техніки, виробництва екологічно чистої продукції на основі багатоваріантного аналізу очікуваних витрат і результатів з метою вибору оптимального, який забезпечує одержання максимального економічного ефекту при додержанні чинних вимог до якості навколишнього середовища.[20]

Поточні витрати, результат і чистий економічний ефект, як правило, за один рік. Інколи є необхідність визначення загального порівняльного ефекту. Тоді слід, сприймати в розрахунках не приведену, а загальну суму капітальних витрат, а от річні поточні витрати та щорічний результат - дисконтувати відповідно до того, як це було запропоновано при визначенні абсолютної економічної ефективності. При цьому слід мати на увазі, що внаслідок мікроекономічних умов відбувається зміна вартості, отже для таких розрахунків необхідно також додатково використовувати економічні інструменти приведення грошових показників до порівняльного виду.

4.2 Соціально-економічні збитки від забруднення навколишнього середовища та їх форми

Стрімке вторгнення людини у природні процеси, її вплив на навколишнє середовище в ході науково - технічного прогресу набули глобального характеру і можуть привести до незворотних наслідків, якщо не вживати заходів щодо їх знешкодження і ліквідації причин порушень навколишнього природного середовища.[17]

Розв'язуючи конкретні виробничі завдання по задоволенню своїх потреб, людина активно змінює природу, в більшості випадків негативно впливає на її різноманітну природу походження, а також рівновагу компонентів, справляє зворотну дію, приводить до порушення стану еколого економічних систем.

Масштаби впливу досягли таких розмірів, що під загрозу поставлене саме життя на планеті.

Отже, за способом впливу на природу порушення навколишнього природного середовища можна класифікувати як:

· природні

· антропогенні

Особливо небезпечні порушення - це антропогенні. Небезпека антропогенного впливу на стан навколишнього середовища полягає не стільки в масштабах цього впливу, скільки у концентрації діяльності, а відповідно і тих порушень, що виникають в навколишньому середовищі на обмеженій території з великою щільністю населення.

За масштабами впливу порушення навколишнього природного середовища поділяються на:

· глобальні;

· регіональні;

· локальні.

По типу діяльності людини порушення навколишнього природного середовища класифікується на:

- організаційні недоліки;

- технологічні недоліки;

- експлуатаційні недоліки.

Приклади :

1. недисциплінованість, безвідповідальність керівників;

2. недосконалість технологій виробництва та приладів;

3. втрати при транспортуванні та переробці.

Основні причини порушень :

· безгосподарне використання природних ресурсів;

· забруднення ґрунтів і водойм стоками;

· безграмотне застосування мінеральних добрив;

· велике антропогенне навантаження на окремі території підприємств.

Основні джерела порушень навколишнього природного середовища :

· атомна енергетика;

· хімічна промисловість;

· сільське та лісове господарство;

· побутові та комунально - побутові відходи;

· газопереробна промисловість.

Збитки виникають внаслідок :

1. зміни кількості та якості природних ресурсів;

2. зміни зовнішніх умов технологічних процесів;

3. зменшення обсягів використання природних факторів;

4. погіршення умов здоров'я фізичних осіб;

5. погіршення умов ведення особистого господарства;

6. наявність витрат на запобігання та ліквідацію негативних наслідків економічні збитки;

7. несприятливі зміни стану навколишнього середовища.

Економічні збитки складають екологічні витрати виробника.

За характером дії, ступенем визначеності, проявом у часі еколого- економічні збитки поділяються на:

- фактичні;

- прогнози;

- попередження.

Збитки, яких зазнає суспільство від порушень навколишнього середовища можна класифікувати:

За галузями народного господарства:

· збитки промислові;

· збитки сільського господарства;

· збитки комунальних підприємств;

· збитки оздоровчих закладів;

· інші.

За компонентами навколишнього середовища - водними, земляними, атмосферними, лісовими ресурсами.

За елементами процесу праці (предмети праці, знаряддя праці, самі робітники - трудові ресурси).[27]

Межі між економічними збитками та їх формами дуже умовні. Проте в кінцевому результаті, будь-якій формі порушень навколишнього природного середовища можна дати вартісну оцінку або принаймні матеріальну оцінку. Наприклад, втрати сільського господарства від забруднення навколишнього природного середовища можуть проявлятися у зниженні урожайності, продуктивності худоби, тощо.

На землях, забруднених пилом, урожайність сільськогосподарських культур знижується на 15 - 20 %, а термін служби устаткування (техніки) знижується на 20 - 30 %.

Отже, економічні збитки проявляються в багатьох формах на всіх рівнях народного господарства.

Під економічним збитком від деградації навколишнього середовища розуміється грошова оцінка негативних змін у навколишньому середовищі в результаті її забруднення якості і кількості природних ресурсів, а також наслідків таких змін. Екологічний збиток і його наслідки можуть виявлятися у всіляких видах і областях: погіршення здоров'я людини через споживання забрудненої води і забруднення повітря (соціальний збиток), зниження врожайності в сільському господарстві на забруднених викиду промисловості землях, зменшенням термінів служби устаткування через корозію металів тощо. Звичайно при зміні збитку природі спочатку виявляються зміни погіршення в натуральних показниках, а потім дається їх екологічна оцінка.

Існує декілька підходів щодо визначення збитків (в основному пов'язаних із забрудненням) від порушень стану навколишнього природного середовища. В них із різним ступеня повноти враховуються витрати, що виникають внаслідок забруднення середовища та негативних змін його стану.

Пропонуються різні способи і методи розрахунків в натуральному вираженні, наводяться деякі залежності між ступенем забруднення середовища і розміром шкоди, заподіяної цим явищем. Однак грошовий вираз збитків визначається досить суперечливо:

- одні пропонують визначати за витратами валової продукції;

- інші - за приведеними витратами на заходи по ліквідації наслідків продукції, що витрачається;

- треті - за зміною економічної оцінки ресурсу;

- можна також розраховувати за балансовою вартістю пошкоджених фондів та об'єктів, здійснивши розрахунки за таксами та встановленими тарифами.

Проте майже в усіх випадках недостатньо уваги приділяється визначенню ефективності здійснення природоохоронних заходів. При визначенні економічних збитків треба пам'ятати, що не можна соціально - економічні збитки зводити лише до матеріальних, бо це не реальні матеріальні блага, не створена вартість, а матеріальні блага і вартість, які не можуть бути створені в результаті погіршення стану навколишнього природного середовища.

Виходячи з цього, під еколого-економічними збитками слід розуміти різницю між суспільним соціальним продуктом, який міг би бути одержаний на основі раціонального використання природного середовища, і сукупним суспільним продуктом, одержаним при допущених порушеннях навколишнього середовища. Саме недодержаний сукупний продукт суспільство змушене компенсувати.[12]

Визначення еколого-економічних збитків може здійснюватись за такими напрямками:

· прямі розрахунки втрат (метод контрольних районів);

· непряма емпірична оцінка (за методиками, що затверджуються у встановленому порядку);

· аналітичний (статистичний) метод;

Можна використовувати методи, однак слід мат на увазі, що отримані за різними методиками розрахункові дані не завжди порівнювані. Прямі розрахунки еколого-економічних збитків можна у загальному вигляді здійснити.

Статичні методи розрахунку збитків ґрунтуються на кореляційно - регресивному аналізі впливу чинників, в тому числі і забруднення навколишнього природного середовища, на досліджувані показники.

Важливим аспектом здійснення є інформаційне забезпечення.

Емпірично оцінка збитків від забруднення атмосферного повітря здійснюється за такою формулою :

У атм = у * ? * М *G (4.2.)

де У - константа, що показує розмір шкоди, завданої при надходженні в навколишнє природне середовище 1т умовної забруднюючої речовини, грн./ умовну тону;

? - коефіцієнт розсіювання домішок, який залежить від фракційного складу і швидкості осідання часток;

М - порівнювана маса усіх забруднюючих речовин, що надходять в навколишнє природне середовище;

G - коефіцієнт, відносної небезпеки забруднення атмосфери в межах окремих територій.

Витрати, спрямовані на компенсацію збитків - непродуктивні, а спрямовані на попередження економ - екологічних збитків -продуктивні.

Перші витрати «пасивні», другі - «активні». Добре, якщо активні випереджають пасивні.

Відношення збитків (У) від порушень навколишнього природного середовища у вартісному виразі до всього створюваного суспільного продукту (ССП) показує рівень розвитку охорони навколишнього природного середовища, а також - обсяги негативного впливу виробничої діяльності на природу (К).

К = У/ ССП (4.3.)

В ідеалі К = 0. Це стане можливим, коли будуть створені принципово нові екологічні технології.

В основу методики визначення екологічних збитків може бути покладена економічна оцінка природних ресурсів.

Отже, загальний розмір екологічних збитків, його точний прогноз у майбутньому абсолютно необхідний для визначення коштів, необхідних для здійснення заходів з охорони навколишнього природного середовища як в цілому в країні, так для оцінки раціонального природокористування на окремо взятому підприємстві.

4.3 Розрахунок платежів за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря

Економічні збитки від викидів забруднюючих речовин у атмосферу, який визначається у грошовому вигляді, розраховуються згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.99 р. № 303 «Порядок встановлення збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору» та Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.03 р. № 402 «Про внесення змін у додаток 1 до Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору».

Плата за викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення компенсує економічні збитки від негативного впливу забруднення атмосферного повітря на здоров'я людей, об'єкти житлово-комунального господарства, сільгоспугіддя та ін.

Розмір плати визначається за формулою:

(4.4)

де - базовий норматив плати за викиди в атмосферу 1 тони забруднюючої речовини, грн;

- обсяг викиду і-тої забруднюючих речовин у тонах, т;

- коригувальний коефіцієнт, який враховує чисельність жителів населеного пункту, 1,2.

- коригувальний коефіцієнт, який враховує народногосподарське значення населеного пункту, 1,25.

Зазначаються: клас небезпечності, орієнтовно-безпечний рівень впливу сполук (мг/м3), концентрація забруднюючих речовин (мг/л), клас небезпеки відходів та рівень небезпечності відходів.

Для обладнання та приладів, що містять ртуть, елементи з іонізуючим випромінюванням, люмінесцентних ламп. За потреби кількість рядків розділів може бути збільшена. Заповнюються у разі подання уточнюючого розрахунку, що містить виправлені показники.

Таблиця 4.1 Розрахунок суми збору за викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення за 2011 рік

Назва речовини	Викид, т/рік	Кн.?Кф	Норматив плати,(грн/т)	Сума, (грн.)
Карбон (ІІ) оксид	5,8635	1,69	3	29,727945
Метан	0,00364	1,69	4,5	0,027682
Ферум (ІІІ) оксид (в перерахунку на ферум)	0,0181	1,69	13	0,397657
Хром шестивалентний (в перерахунку на триокис хрому)	0,0000016	1,69	2147	0,005805
Марганець та його з'єднання (в перерахунку на діоксид марганцю)	0,0009	1,69	633	0,962793
Речовини у вигляді суспендованих твердих частинок	0,103	1,69	3	0,52221
Нітроген (IV) оксид	4,854	1,69	80	656,2608
Сульфур (IV) оксид	0,174	1,69	80	23,5248
Всього	11,017142			711,43

Примітка: Кнас = 1,35 - коефіцієнт, що враховує чисельність жителів;

Кф =1,25 - коефіцієнт, що враховує народногосподарське значення

Кнас ? Кф = 1,35 ?1,25 = 1,69

Результати розрахунку суми збору за збиток нанесений викидами в атмосферу забруднюючих речовин підприємством протягом 2011 року наведено в таблиці 4.1. Сума оплати за збиток нанесений викидами забруднюючих речовин в атмосферу протягом року становить 711грн. 43коп.

Заповнюються у разі подання уточнюючого розрахунку, що містить виправлені показники, та у разі зазначення уточнених показників у складі звітного або нового звітного розрахунку за будь-який наступний податковий період, протягом якого платником були самостійно виявлені помилки, а також у разі зазначення уточнених показників у складі звітного або нового звітного розрахунку за будь-який наступний податковий період, протягом якого платником були самостійно виявлені помилки.

Відповідно до підпункту «б» пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Збір за забруднення навколишнього природно-го середовища (далі - збір) є одним із небагатьох зборів, що сплачує переважна більшість суб'єктів господарювання. Адже платниками збору є суб'єкти господарювання, незалежно від форм власності, об'єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої територіальної гро-мади, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації, постійні представництва не-резидентів, які отримують доходи в Україні, грома-дяни, які здійснюють на території України і в ме-жах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруд-нюючих речовин у навколишнє природне середо-вище та розміщення відходів.

4.3.1 Розрахунок екологічного податку за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря

Одним із численних нововведень Податкового кодексу України є прихід загальнодержавного екологічного податку на заміну колишньому збору за забруднення навколишнього природного середовища. В Україні з січня 2012 року змінено екологічний податок, його ставки, а також механізм його сплати.

Екологічним податком передбачено значне поетапне зростання ставок податку. Так, наприклад, ставки податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення поступово збільшуватимуться, і з 1 січня 2014 року зростуть у 15 разів порівняно з діючими наприкінці 2010 року.

Суми податку обчислюються платниками податку, крім тих, які визначені пунктом 240.2 статті 240 цього Податкового кодексу України (йдеться про суб'єктів, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива), та податковими агентами самостійно щокварталу, тобто без застосування принципу наростаючого підсумку, за формулами, закріпленими у ст. 249 Кодексу.

Крім того, Кодексом зменшено кількість коригуючих коефіцієнтів, що застосовувались раніше, наприклад, коефіцієнтів, що встановлюються в залежності від чисельності мешканців населеного пункту або від народногосподарського значення населеного пункту, а також регіонального (басейнового) коригуючого коефіцієнта.

Суми податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення (Пвс), обчислюються платниками податку самостійно щокварталу виходячи з фактичних обсягів викидів, ставок податку за формулою:

, (4.5)

де Мі - фактичний обсяг викиду і-тої забруднюючої речовини, т;

Нпі - ставки податку в поточному році за тонну і-тої забруднюючої речовини у гривнях з копійками.[28]

За цією формулою проведемо обчислення суми збору за викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення за 2011 рік за екологічним податком, отримані результати наведені в табл. 4.2.

Таблиця 4.2 Розрахунок суми збору за викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення за 2011 рік за екологічним податком

Назва речовини	Викид, т/рік	Норматив плати,(грн/т)	Сума, (грн.)
Карбон (ІІ) оксид	5,8635	46	269,721
Метан	0,00364	69	0,25116
Ферум (ІІІ) оксид (в перерахунку на ферум)	0,0181	199	3,6019
Хром шестивалентний (в перерахунку на триокис хрому)	0,0000016	32779	0,0524464
Марганець та його з'єднання (в перерахунку на діоксид марганцю)	0,0009	9664	8,6976
Речовини у вигляді суспендованих твердих частинок	0,103	46	4,738
Нітроген (IV) оксид	4,854	1221	5926,734
Сульфур (IV) оксид	0,174	1221	212,454
Всього	11,017142		6426,25

Порівнявши загальну суму збору за забруднення, яка становила 711 гривень та суму збору за викиди забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення за екологічним податком,яка склала 6426 гривень, за 2011 рік, можна зробити висновок, що розмір платежу зріс в дев'ять раз, і це ще не кінець, оскільки на даний момент норматив плати за забруднення збільшили лише на заплановані 50 відсотків, від ставок, передбачених статтями 243 - 246 Податкового кодексу України.[28]

4.4 Економічні стимули ефективного використання природних ресурсів

Економічні методи (стимули), які могли б змусити підприємства і суспільство в цілому піклуватись про охорону навколишнього середовища і зменшення збитків, поки не використовуються достатньо. Так, наприклад, ті мізерні кошти, що виділяються на здійснення природоохоронних заходів, підприємствам невигідно спрямовувати на охорону довкілля, оскільки в результаті проведення природоохоронних заходів підвищується собівартість продукції, зростає обсяг основних фондів (природоохоронного значення) та збільшується потреба в обігових коштах.

Найголовнішою передумовою ефективного використання економічних важелів стимулювання природоохоронної діяльності є той факт, що результат негативного антропогенного впливу на стан природного середовища має економічні наслідки для основної господарської діяльності.

Між цими двома процесами (природоохоронна і господарська діяльність) існує пряма та зворотна залежності. Тим самим обидва результати екологічний і економічний - відбиваються на прибутках підприємства і впливають на розміри виробничих і природоохоронних фондів суб'єктів господарювання, і власне кажучи, є двома сторонами одного процесу виробничої та господарської діяльності.

За використання ресурсів, як правило, встановлюється плата, розміри якої визначені тарифами. Також встановлюються збори за забруднення, що знімаються з підприємств - забруднювачів навколишнього середовища. Ці стягнення за своєю сутністю носять податковий характер і повинні бути такими, щоб спонукати об'єкт господарювання до використання коштів на впровадження природоохоронних заходів, замість того, щоб заплатити штрафи.Зменшення забруднення довкілля повинно бути вигідним підприємству до того часу, поки природоохоронні витрати будуть меншими від плати за забруднення.

Платежі за забруднення навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів виконують такі функції:

- перенесення економічного тягаря збитків, пов'язаних із забрудненням навколишнього природного середовища на ті суб'єкти господарювання, що спричиняють ці збитки (вилучення частини прибутку, який отримано завдяки експлуатації навколишнього середовища і компенсація збитків, що завдаються цією експлуатацією);

- узгодження розміру прибутків і фондів матеріального заохочення з ефективністю природоохоронної діяльності;

- спонукання підприємства до зниження збитків (а відповідно і негативного техногенного навантаження на природне середовище) шляхом ефективного освоєння коштів на спорудження і обслуговування природоохоронних об'єктів, придбання обладнання та приладів по знешкодженню забруднюючих речовин.

Щоб забезпечити ефективність природоохоронної діяльності, більшу увагу слід приділяти орієнтації економічних інтересів природо користувачів на охорону і раціональне використання природних ресурсів. У цьому випадку усувається суперечність між відомими підходами окремих підприємств та інтересами решти суспільства.[30]

Але чинні правові норми охорони середовища не відповідають сучасним вимогам. Наприклад, штрафні санкції не вирішують зазначеної проблеми - підприємствами на сьогодні вигідніше платити штрафи, ніж споруджувати очисні споруди, оскільки суми штрафів нижчі, ніж затрати на природоохоронні заходи.

Штраф - покарання винного, а не відшкодовування збитків, завданих природному середовищу. Суттєвим недоліком штрафних санкцій є також обмежений характер їх дії. Заплатив штраф раз, а порушення триває.

Певний інтерес викликає концепція компенсаційних платежів, згідно з якої підприємство за заподіяну шкоду повинно сплачувати компенсацію, розмір якої відповідає витратам на відшкодовування збитків. Але компенсаційні платежі також не здатні підвищити ефективність природоохоронних заходів, хоча б тому, що вони безсистемні, тоді як природоохоронна діяльність вимагає регулярних підрахунків, оскільки охорона природи - неперервний процес. Вони не враховують зміни вартісних оцінок у часі. Компенсаційні платежі сплачуються сьогодні, а відшкодування буде проведено завтра, хоча самих збитків було завдано ще вчора.

Іншою поширеною концепцією регулювання охорони природного середовища та раціонального використання природних ресурсів є теорія платності.

Але плата за природні ресурси за своїми функціями не може вирішити весь комплекс проблем. Ціноутворення повинно взаємодіяти з іншими економічними важелями управління - госпрозрахунком, фінансуванням, економічним стимулюванням, податковою та бюджетною політикою держави.

На сучасному етапі розвитку економіки можна виділити такі елементи економічного механізму регулювання природоохоронної діяльності:

- плата за природокористування;

- системи економічного стимулювання природоохоронної діяльності;

- плата за забруднення навколишнього середовища;

- створення ринку природних ресурсів;

- удосконалення системи ціноутворення з врахуванням екологічних факторів;

- створення екологічних фондів;

- екологічне програмування;

- торгівля ліцензіями;

- платежі за заставу;

- екологічне страхування.

Комплекс природоохоронних заходів і екологічних програм має, перш за все, відповідати інтересам охорони довкілля і здоров'я людини та забезпечувати максимальний загальноекономічний ефект, складовими якого є екологічний і соціально - економічні рівні природоохоронної діяльності. Тобто, одночасно з економічним результатом господарювання - задоволення потреб людей в умовах життєдіяльності і забезпечення належного рівня якості навколишнього середовища. А разом вони сприятимуть підвищенню життєвого рівня населення, підвищенню ефективності суспільного виробництва, збільшення добробуту і національного багатства країни.

Екологічна оцінка стану навколишнього природного середовища передбачає розгляд таких основних критеріїв:

1. зменшення негативного антропогенного впливу на навколишнє середовище;

2. збільшення кількості і поліпшення якості придатних до використання природних ресурсів;

3. покращення умов праці та проживання;

4. збільшення виробництва екологічно чистого прибутку;

5. зниження собівартості виробництва продукції;

6. підвищення матеріального добробуту населення.

Оцінка стану навколишнього природного середовища, результативності охорони природних ресурсів має особливості в різних регіонах. Тому для об'єктивної оцінки стану природного навколишнього середовища, для порівняння витрат на природоохоронні заходи необхідно вводити комплексні територіальні кадастри природних ресурсів як систему відомостей про правовий режим, поділ на групи, категорії, зони, що характеризують кількісний та якісний стан природних ресурсів та їх економічну оцінку.

Багато видів природних ресурсів є не лише предметом праці, але і її результатом. До того ж, як предмет праці одні і ті ж самі природні ресурси мають багато корисних властивостей, а ефект від їх використання не однаковий. Оцінка повинна відображати не стільки фактичні витрати, скільки значущість природних ресурсів для народного господарства.

Поряд з грошовою оцінкою суспільство може розраховувати, які потрібно понести витрати для придбання тих чи інших елементів навколишнього середовища.

Отже, для проведення економічної оцінки природних ресурсів на освоєння і підтримку об'єктів господарювання можуть бути використані декілька підходів:

1. Затратний підхід.

2. Результатний підхід.

3. Рентний підхід.

4. Відтворювальний підхід.

5. Енергетична оцінка природних ресурсів.

6. Затратно-збитковий підхід.

Переваги затратно-збиткового підходу:

- дозволяє частково або повністю відшкодувати економічні збитки від забруднення навколишнього середовища;