Оцінка впливу на атмосферне повітря ТОВ "Торговий дім "Керамік"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДИПЛОМНА РОБОТА

Напрям підготовки: 6.040106 Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування

Тема: «Оцінка впливу на атмосферне повітря ТОВ «Торговий дім «Керамік»»



Реферат

Дипломна бакалаврська робота складається з вступу, 5-ти розділів, висновків, списку використаної літератури (32 літературних джерела) і містить 89 сторінок друкованого тексту, 10 таблиць.

Об'єкт дослідження: діяльність підприємства ТОВ «Торговий дім «Керамік».

Мета роботи: оцінка впливу підприємства на довкілля та аналіз даних, щодо забруднення атмосферного повітря в процесі діяльності ТОВ «Торговий дім «Керамік».

Основним технологічним завданням діяльності підприємства ТОВ «Торговий дім «Керамік» є виробництво цегли. Цегла є найстародавнішим штучним будівельним матеріалом. Сучасне її виробництво є механізованим процесом.

ТОВ «Торговий дім «Керамік» в процесі своєї діяльності впливає на атмосферне повітря. Джерелами забруднення атмосферного повітря є промплощадка, виробництво червоної глиняної цегли та допоміжне виробництво. Найбільший внесок у забруднення атмосфери при цегельному виробництві дають наступні забруднюючі речовини: карбон (ІІ) оксид, метан, ферум (ІІІ) оксид (в перерахунку на ферум), хром шестивалентний (в перерахунку на триокис хрому), манган та його сполуки (в перерахунку на манган (IV) оксид), речовини у вигляді суспендованих твердих частинок, нітроген (IV) оксид, сульфур (IV) оксид.

Процес виробництва цегли супроводжується виділенням в атмосферу пилу при зберіганні і пересилці сировини; нітроген (IV) оксиду, сульфур (IV) оксиду, карбон (ІІ) оксиду при сушці у тунельній печі.

Атмосфера, викиди, карбон (іі) оксид, джерела забруднення, Цегла, технологічна схема, піч тунельна, природні ресурси, очищення повітря.



ВСТУП

Промисловість є найважливішою структурною ланкою господарського комплексу України. Провідна роль промисловості в економіці України визначається, перш за все, тим, що, забезпечуючи всі галузі народного господарства знаряддями праці та новими матеріалами, вона є найбільш активним фактором науково-технічного прогресу.

Метою науково технічного процесу є збільшення об'ємів виробництва, підвищення різноманітності продуктів виробництва та їхніх споживацьких якостей. Однак, в більшості країн світу та в Україні зокрема, науково технічний прогрес другої половини ХХ століття виявився зорієнтованим, перш за все, на непропорційно потужний розвиток промисловості на шкоду іншим галузям виробництва за рахунок майже повного ігнорування екологічного імперативу.

Світова громадськість все частіше звертає увагу саме на проблему антропогенного забруднення навколишнього середовища, і не дивно, адже найбільшої шкоди навколишньому середовищу завдає саме людина в процесі своєї діяльності. Антропогенне забруднення навколишнього середовища значно впливає на формування здоров'я популяції населення, і не тільки, тому проблема несприятливого впливу чинників навколишнього середовища на стан здоров'я з кожним роком набуває все більшої актуальності. Не можна не брати до уваги й те, що забруднення навколишнього середовища завдає величезної шкоди економіці різних держав. На боротьбу із забрудненням навколишнього середовища щорічно витрачаються величезні суми, однак, у більшості випадків, і їх недостатньо для того, щоб суттєво щось змінити. Вибір теми моєї роботи обумовлений саме актуальністю поставленої проблеми. Звичайно, у межах однієї роботи важко повністю розглянути проблему забруднення навколишнього середовища. Цю проблему навряд чи взагалі можна розглянути повністю. Тому в даній роботі розглянуто забруднення лише однієї частини навколишнього середовища - атмосфери. Атмосфера, як частина навколишнього середовища також була обрана не випадково, адже повітря, що оточує нас, є частиною всієї екосистеми.

Найбільшою небезпекою для біосфери є відходи виробництва та побуту, кількість яких різко збільшується з розвитком промисловості й зростанням населення. Великі обсяги відходів виробництва свідчать одночасно про недосконалість сучасних технологій. Найбільш раціональний шлях зменшення цих викидів і зниження рівня забруднення навколишнього середовища полягає в комплексному вирішенні цих проблем, розв'язання яких можливе лише при залученні широкого кола фахівців із різних галузей науки і техніки - економіки, політики, досягнень техніки, медицини, освіти, права, моралі, естетики. Варто відзначити, що, зупиняючи свій вибір на забрудненні атмосфери, я не заперечую небезпеку забруднення інших частин навколишнього середовища, забруднення яких не буде розглянуто в рамках цього дипломного проекту.

Об'єктом дослідження виступає діяльність Товариства з обмеженною відповідальністю (ТОВ) «Торговий дім «Керамік»».

Предмет дослідження є параметри викидів в атмосферу забруднюючих речовин обумовлені роботою ТОВ «Торговий дім «Керамік»».

Метою бакалаврської роботи є докладний розгляд проблеми забруднення атмосферного повітря виробничою діяльністю на прикладі ТОВ «Торговий дім «Керамік». При цьому забруднення представлене як сукупність забруднювачів, тому розгляд проблеми зводиться до розгляду основних забруднювачів та їхнього впливу на навколишнє середовище й здоров'я людини. Також для повного розкриття проблеми вказуються методи боротьби із забрудненням атмосфери.

Для вирішення поставленої мети вивчено теоретичні основи оцінки забруднення атмосферного повітря, проаналізована екологічна ситуація на підприємстві, підраховано збитки, що несе підприємство за забруднення повітряного середовища та проаналізовано систему охорони праці.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОЦЕСІВ ЗАБРУДНЕННЯ ПОВІТРЯНОГО БАСЕЙНУ

1.1. Загальна оцінка стану атмосферного повітря

Природні ресурси - сукупність об'єктів і систем живої і неживої природи, компоненти природного середовища, що оточують людину, які використовуються в процесі суспільного виробництва для задоволення матеріальних і культурних потреб людини і суспільства.

Природні ресурси класифікують за різними критеріями: приналежністю до тих чи інших компонентів природи (мінеральні, кліматичні, лісові, водні тощо); можливістю відтворення в процесі використання -- на вичерпні (поновлювальні й непоновлювальні ) і невичерпні.

Атмосферне повітря є однією з складових природніх ресурсів - це життєво важливий компонент навколишнього природного середовища, який являє собою природну суміш газів, що знаходиться за межами жилих, виробничих та інших приміщень.[2]

Атмосфера - це газова оболонка Землі, яка обертається разом з нею.

Саме тут проходить озоновий захист життя Землі від жорсткого для всього живого випромінювання Сонця. Енергія радіації, що абсорбується, перетворюється у теплову енергію газових молекул. Сонячна радіація, яка проходить до земної поверхні, має зовсім безпечні границі, а всі ультрафіолетові промені з меншою довжиною хвилі в'язнуть у цьому невидимому, легкому, але непроникному шарі повітряного океану.

З віддаленням від Землі змінюється не тільки густина повітря, а й його склад. Склад повітря залишається порівняно постійним на висотах до 100 км. До складу атмосфери входять азот - 78,08%, кисень - 20,95% і аргон - 0,93%. На частку вуглекислого газу, неону, гелію і всіх інших газів, які присутні у повітрі в мікрокількості, припадає лише трохи більше 0,04%.

У придонних шарах атмосфери, особливо в містах, склад повітря змінюється. Важливою змінною складової атмосфери е вуглекислий газ. Ще 100 років тому вміст вуглекислого газу в повітрі був 0,0298%, а тепер - 0,0318%, а в містах ще вищий. Цікаво, що акселерацію - прискорений і посилений ріст дітей, особливо в містах, - деякі вчені пояснюють підвищеним вмістом вуглекислого газу в повітрі. Навіть незначне збільшення вмісту вуглекислого газу в повітрі значно посилює дихальний процес, починається швидкий ріст грудної клітини і відповідно всього організму.

Основні компоненти атмосфери: нітроген (78,084%), оксиген (20,946%) та аргон (0,934%). Важливу роль відіграють і так звані малі домішки: вуглекислий газ, метан тощо. Крім того, атмосфера містить водяну пару: від 0,2% у приполярних районах до 3% поблизу екватора. Такий хімічний склад атмосфера Землі знала не завжди. Первісна атмосфера Землі була схожа з атмосферами декількох інших планет Сонячної системи, й складалася з вуглекислого газу, метану, аміаку тощо.[4]

Крім газів, у повітрі атмосфери містяться ще й домішки так званих аерозолів, тобто дуже дрібних крапель рідин і твердих частинок як природного, так і штучного походження: сірчистих (краплі Н2SO4), мінеральних (пил із земної поверхні), вуглеводних (сажа), морських (частинки морських солей) та інше.

Сьогодні атмосфера Землі розігрівається набагато швидше, ніж будь-коли в минулому. І це зумовлене діяльністю людини:

* людина підігріває атмосферу, спалюючи велику кількість вугілля, нафти, газу, а також уводячи в дію атомні електростанції:

* головне, це в результаті спалювання органічного палива, а також у наслідок знищення лісів в атмосфері нагромаджується вуглекислий газ.[8]

За останні 120 років вміст СО2 в повітрі збільшився на 17%. У земній атмосфері вуглекислий газ діє, як скло в теплиці чи парнику: він вільно пропускає сонячні промені до поверхні Землі, але втримує її тепло. Це спричиняє розігрівання атмосфери, відоме як парниковий ефект. За розрахунками вчених, найближчими десятиліттями через парниковий ефект середньорічна температура на Землі може підвищитися на 1,5 - 2 ?С.

Останнім часом тривога вчених із приводу парникового ефекту ще посилилася. Виявилося, що крім вуглекислого газу, парниковий ефект спричиняють також інші гази, що входять до групи малих домішок - метан, оксиди азоту, фреони, вміст яких в атмосфері через антропогенний фактор стрімко зростає.

Сьогодні вчені надзвичайно занепокоєні зниженням вмісту озону в озоновому шарі атмосфери. Це загрожує зниженням урожаїв сільськогосподарських культур, захворюванням тварин і людей, збільшенням кількості шкідливих мутацій.

Установлено, що руйнуванню озонового шару сприяють також деякі хімічні речовини (зокрема оксиди азоту).

З'явилося також інше джерело озоноруйнування речовин - діяльність людини. Сучасна промисловість широко використовує так звані фреони , як холодагенти в рефрижераторах і побутових холодильників, як аерозольні розбризкувачі в балончиках з фарбою, лаком, парфумами, для очищення напівпровідникових схем. Щорічно в світі випускається кілька мільйонів тонн фреонів. Пари фреонів із висхідними повітряними течіями потрапляють у стратосферу, де під впливом ультрафіолетового випромінювання Сонця розпадаються, вивільняючи атоми хлору. Ця речовина діє на озон як дуже сильний каталізатор, розкладаючи його молекули до кисню.

Розвиток цивілізації, активізація виробничо-господарської діяльності людини стала основними джерелами атмосферного забруднення. Прагнучи отримувати дедалі більше матеріальних благ, вона постійно нарощує споживання (здебільшого нераціонального) сировини, матеріалів і полива. А це, в свою чергу, обумовлює збільшення обсягів забруднення навколишнього середовища взагалі і атмосферного повітря, зокрема.[6]

Найбільш поширеними забруднювачами атмосфери є : оксид вуглецю СО, діоксид сірки SO2, оксид азоту NOx, вуглеводні СmHm та пил.

Наведені дані переконують, що основними джерелами забруднення атмосферного повітря є антропогенні викиди. Їх кількість стала суттєво зростати з другої половини ХХ століття, що було обумовлено інтенсивним розвитком виробництва, сільського господарства, транспорту, великою концентрацією населення у містах та іншими соціально-економічними процесами. До основних антропогенних джерел забруднення атмосфери належать:

- теплове та енергетичне устаткування;

- промислові підприємства;

- сільське господарство;

- всі види транспорту.

В свою чергу ці джерела розподіляють на стаціонарні та пересувні. Викиди від них надходять в атмосферу у вигляді газоподібних рідких або твердих речовин. Це так звані первинні забруднювачі. Під час перебування в атмосфері їх первинні властивості можуть змінюватися внаслідок різних хімічних реакцій, можуть випадати в осадок важкими фракціями, розпадатися на компоненти, утворювати нові складові, властивості, поведінка яких не завжди відповідає їх попередньому стану. Вони називаються вторинними забруднювачами.[11]

Негативні наслідки антропогенного впливу на атмосферу характеризуються:

- підвищенням концентрації СО і СО2;

- надходженням до атмосфери сполук сірки;

- надходженням малих газових сполук та сполук хлору та фтору;

- надходженням додаткового тепла і енергії в атмосферу.

Встановлено, що на даний час в атмосфері вміст вуглекислого газу порівняно невеликий: його питома вага сягає 0,036 %. Проте, внаслідок вирубування лісів та збільшення обсягів згорання палива, його концентрація зросла упродовж останніх 25 років на 8,9 %, а за 100 років на 20 %. Тільки за останні кілька років у світі спалюється в середньому по 10 млрд. т палива на рік і викидається 22 млрд. т вуглекислого газу. Загальний же обсяг СО2, що надходить за рік у атмосферу, становить 5 - 1015 г на рік. В атмосфері половина цієї кількості, 30 % розчиняється у водах Світового океану, 20 % засвоюється біотою Землі. Це може призвести до коливання прозорості атмосфери і підвищення її температури на 0,4 - 0,5 ?С, що у перспективі призведе до потепління клімату.

Виробництво тепла людством становить в середньому 0,006 % від загальної її кількості. Такий показник може стати причиною підвищення середньої температури лише на 0, 01? С.

Викиди сполук сірки SO2, SO3 і Н2S є найбільш токсичними. Під їх впливом відбувається руйнування хлорофілу в листках рослин, уповільнюється їх ріст, зменшується врожайність сільськогосподарських культур, а високі дози призводять до нагромадження високотоксичних сполук, внаслідок чого пошкоджуються посіви рослин. Негативна дія атмосферних забруднень призводить також до погіршення смакових і поживних властивостей сільськогосподарських культур. Так, за даними науково-дослідних установ, вміст клейковини у зернах пшениці знизився на 3 - 9 %.

Сполуки сірки викликають кислотні дощі, що викликають кислотність грунтів. Атмосферне забруднення істотно прискорюють руйнування різних конструкцій і споруд. Так, оксиди сірки та азоту, реагуючи з водяною парою повітря, утворюють кислоти, що агресивно впливають на металеві конструкції, руйнують будівельні матеріали у спорудах.

До малих сполук-забруднювачів атмосфери відносять фреони, що використовуються у холодильній промисловості та для приготування фарб, сполуки фтору та азоту. Сполуки азоту надходять також від транспорту, промислових об'єктів, внаслідок застосування мінеральних добрив, сполуки хлору та фтору - від ядерних вибухів. Саме фреони призводять до зменшення кількості озону в атмосфері.

Підприємства металургійної і машинобудівної промисловості забруднюють атмосферу викидами, що містять мінеральний пил, сажу, сірчану кислоту, сірчистий ангідрид, окисли азоту, аміак, ціаністий і хлористий водень, частки шкідливих мінералів та їх сполук, інші специфічні забруднювачі. Найбільшу кількість шкідливих інгредієнтів містять викиди підприємств нікелево-кобальтової, алюмінієвої, мідної та свинцево-цинкової промисловості.

Від підприємств хімічної промисловості у повітря надходять найчисленніші, складні за вмістом комплекси високотоксичних забруднювачів, що містять мінеральний пил, сажу, оксиди азоту , окиси вуглецю, аміак, сірководень, хлор.

Викиди підприємств промисловості будівельних матеріалів містять мінеральний пил, сірчистий ангідрид, феноли.

Забруднення повітряного басейну підприємствами енергетики залежать від виду палива, яке ними використовується.

Так, тверде паливо (вугілля) має зольність (домішки мінеральних речовин і порожньої породи) від 4,5 % у високоякісного антрациту до 30 % і більше у бурого вугілля, тим більша забрудненість атмосфери золою і пилом.

Шкідливі речовини надходять в атмосферу також і від пересувних джерел - залізничного, водного, авіаційного та автомобільного транспорту, які у загальному обсязі становлять 13%, складаються із продуктів неповного згорання використовуваного ними палива. Наприклад, викидні автомобільні гази містять понад 200 токсичних речовин. Характерно, що їх кількість збільшується при малих швидкостях руху, коротких відстанях пробігу, численних гальмуваннях. У викидах бензинових двигунів переважають окиси вуглецю, окиси азоту і вуглеводні, а у дизельних двигунів - окиси азоту і сажа. Вживання зрідженого газу, як джерела автомобільного палива, істотно знижує токсичність викидів. У той же час, на початок 2001 року в Україні лише 0,5% автомобільного парку працювало на зрідженому нафтовому та стисненому природному газі. На Житомирщині цей показник дещо вищий, проте не перевищує 1%.

Не менш шкідливим є радіаційне забруднення атмосфери. Воно, перш за все , пов'язане з випробувальними ядерними та термоядерними вибухами, внаслідок яких утворюється значна кількість радіоізотопів: стронцію-90; цезію-137 (з періодом напіврозпаду, відповідно 28 і 33 роки), аваріями на атомних електростанціях, найбільшою з яких була Чорнобильська катастрофа, безгосподарним зберіганням радіоактивних речовин і предметів.[13]

Протягом останніх років все успішніше іде пошук нових видів палива, відбувається заміна традиційних його видів такими, що менше забруднюють повітря, зокрема, природним газом.

Збереженню атмосферного повітря також сприяє переведення залізничного транспорту на електротягу.

З метою контролю за забрудненням атмосферного повітря, наприкінці 80-х років розпочався процес стандартизації викидів шкідливих сполук, а починаючи з 90-х років для кожного підприємства встановлюються нормативи допустимих шкідливих викидів у повітря за одиницю часу. Такі стандарти отримали назву гранично допустимі концентрації (ГДК). Вони встановлюються для кожної шкідливої речовини окремо.

1.2. Основні показники стану атмосферного повітря та їх характеристика

Статистика стану, забруднення і охорони атмосферного повітря, як і вся статистика довкілля країни, формувалася на початку 80-х років. З часом статистична інформація вдосконалювалася, набирала більш повного і об'єктивного характеру. Сучасна система статистичних показників забруднення і охорони атмосферного повітря включає показники стану, забруднення та заходів по охороні атмосфери. Показники забруднення повітряного басейну включають облік викидів шкідливих речовин, інформація щодо кількості викидів та їх чисельного складу відображається у статистичній звітності.

Основними джерелами викидів забруднюючих речовин в атмосферу є: промислові підприємства, теплоенергетика і транспорт, передусім - автомобільний. Статистика найбільш детально враховує викиди забруднюючих речовин промисловими підприємствами. При цьому визначається число підприємств, що мають викиди забруднюючих речовин - всього: за групами домішок (тверді, газоподібні, рідкі). Крім того, за кожною групою виділяють найбільш токсичні або найбільш розповсюджені домішки. Так по групі «газоподібні та рідкі» виділяється п'ять основних речовин:

- сірчистий ангідрид;

- окис вуглецю;

- окисли азоту (в перерахунку на NO2);

- вуглеводні (без летких органічних сполук);

- леткі органічні сполуки (ЛОС).

Діюча в Україні статистична звітність відображає дані про реалізацію системи заходів щодо зменшення шкідливих викидів у повітря і дає можливість отримати у регіональному розрізі та по видах економічності діяльності суб'єктів.

Проте, сучасна статистика стану забруднення і охорони повітря має істотні прогалини. Перш за все, вона охоплює лише одне, хоч і дуже важливе, питання використання атмосфери як приймача виробничих відходів, їх обсяги та хімічний склад. В той же час, інформація про споживання повітря або окремих його сполук як природного ресурсу: про якісний склад атмосфери відсутня. Водночас, виходячи з міжнародних вимог, необхідно впроваджувати інтегральні показники стану та збереження повітряного басейну прямої дії, а не опосередкованої, якими, в основному, оперує статистична звітність про охорону довкілля в Україні.

Аналіз статистичної інформації Житомирського регіону свідчить, що за роки розбудови нашої держави спостерігається зменшення загального обсягу шкідливих речовин в атмосферу завдячуючи, перед усім, спаду промислового виробництва.

Аналіз даних свідчить, що у 2007 році викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел, у порівнянні з 1992 роком, зменшились майже на 88000 т або у 5,7 разів. Крім того, у 1992 році кількість забруднюючих речовин, що надійшли у повітряний басейн від стаціонарних джерел, становила 52 %, а у 2000 році - лише 20 % загальної кількості викидів. В цьому по області від стаціонарного басейну області надійшло 12300 т забруднювачів. Це становить в середньому по 28 т на одне підприємство, яке мало викиди шкідливих речовин в атмосферу, проти 277 т по Україні.[15]

Якщо розглядати, як забруднювали повітря підприємства різних галузей економіки області, то пріоритет в цьому мали стаціонарні джерела підприємств обробної промисловості - близько 47 % загально обласного обсягу викидів, добувної - 15%, підприємства по виробництву електроенергії, газу і води - майже 11%.

У сучасних умовах господарювання найбільшої шкоди повітряному басейну Житомирщини завдає автомобільний транспорт. Його загальна кількість за період з 1992 по 2000 рік в області збільшилася на 32500 одиниць або на 24 %. Відповідно зросла питома вага його шкідливих викидів у загальній структурі викидів по області. Так, якщо у 1992 році вона складала 48%, у 1995 році - 55%, то у 2000 році досягла 80%. В обласному центрі через високу зосередженість автотранспорту та стрімкий ріст його кількості викиди шкідливих сполук від пересувних джерел забруднення становлять найбільшу кількість серед адміністративно - територіальних одиниць регіону 17800 т (31,5 % загально обласного обсягу). Зростання викидів пов'язано, насамперед, із збільшенням кількості приватного автотранспорту, експлуатацією технічно-застарілого автомобільного парку, використання палива низької якості, аварійним станом автомобільних доріг.

Структуру викидів основних шкідливих речовин, що надійшли в атмосферу регіону у 2011 році від стаціонарних та пересувних джерел забруднення, наведено в табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Викиди окремих шкідливих речовин в атмосферу в 2011 році

Показники	Всього, тис. т	У тому числі:	Розподіл викидів, %
		стаціо-нарними джерелами	Точковими джерелами	Пересувними джерелами
Сульфур (IV) оксид	2,45	2,25	0,2	3,96
Карбон (ІІ) оксид	43,37	4,29	39,1	70,18
Нітроген (IV) оксид	5,37	2,28	3,1	8,69
Вуглеводні	7,26	0,30	6,9	11,75
Леткі органічні речовини	0,46	0,47	-	0,75
Інші сполуки	2,89	2,71	0,2	4,68

Аналіз даних таблиці 1.1. свідчить, що головним джерелом забруднення повітряного середовища в Житомирський області є автомобільний транспорт. Серед шкідливих сполук що надходять у повітря від стаціонарних джерел забруднення, офіційна статистика окремо виділяє специфічні шкідливі речовини. Важливими узагальнюючими показниками, що характеризують стан довкілля регіону або країни в цілому, є загальні обсяги забруднюючих речовин, що надійшли до повітряного басейну, в розрахунку на одного мешканця та на 1 км2 території. Їх можна вважати рівнем забрудненості повітря в регіоні. Підрахунки показують, що загальні викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря в розрахунку на душу населення скоротилося, у порівнянні з 1992 роком, на 52,6% і становили 43,5 кг проти 119,4 кг вцілому по Україні.

Другим важливим показником, що характеризує стан довкілля регіону, є рівень забруднення атмосферного басейну шкідливими речовинами в розрахунку на 1 км2 відповідно території. У середньому по області цей показник становить 2,1 и або майже у 4,7 рази нижчий від аналогічного показника по Україні. Найбільше навантаження - майже 300 т забруднюючих речовин на 1 км2 території у 2000 році зафіксовано в обласному центрі. Обумовлено це високою щільністю джерел забруднення і, в першу чергу, не організованих.[15]

Таким чином, за період, що розглядається у регіоні дещо зменшилося техногенне навантаження на атмосферу, що обумовлене скороченням виробництва. Однак, загальна екологічна обстановка Житомирщини залишається напруженою. За таких умов лише в єдиному комплексі із впровадженням ефективності наявного устаткування можливе вирішення важливого соціального і економічного завдання - оздоровлення повітряного басейну регіону, а отже, і країни вцілому.

1.3. Вплив виробництва цегли на стан атмосферного повітря

Виробництво будівельних конструкцій та матеріалів - це сукупність складних технологічних процесів, пов'язаних з перетворенням сировини у різні стани і з різними фізико-механічними властивостями, а також з використанням різного рівня складності технологічного обладнання та допоміжних механізмів. У багатьох випадках ці процеси супроводжуються виділенням великої кількості полідисперсного пилу, шкідливих газів та інших забруднень. До технологічних процесів, пов'язаних з підвищеним виділенням пилу та шкідливих газів, відносяться завантаження, перевантаження й розвантаження сипучих матеріалів, їх сортування, подрібнення, транспортування, змішування, формування та пакування.

Підвищене виділення пилу спостерігається при виробництві бетонної суміші у змішувальному відділенні.

Виробництво багатьох будівельних матеріалів і конструкцій супроводжується виділенням значних об'ємів пари і теплоти.

При технологічному процесі виробництва цегли підвищене виділення пилу спостерігається при завантаженні вапняку та піску кранами, дозуванні їх на стрічковому конвеєрі, транспортуванні, сортуванні, грохоченні, у змішувачах, при пресуванні. На робочих місцях у приміщеннях підготовки суміші запиленість перевищує санітарні норми від 2 до 20, у формувальному цеху від 2 до 5 разів.

При виробництві кераміки та глиняної цегли пиловиділення перевищує ГДК: на складах глини у 1,5-2,5, піску - 5-7, сумішоприготувальному цеху - 12-15, а у відділенні помелу шамоту запиленість досягає 30-32 ГДК. На дільниці навантаження та розвантаження запиленість у 2-3 рази перевищує допустимі концентрації.

У цехах сушіння та випалювання в основному виділяється оксид вуглецю ? відповідно до 1,5-2 і до 3-4 ГДК, сірчаний ангідрид відповідно до 1,5 і 2-3 ГДК. Основне пиловиділення при виробництві плит мінеральної вати на дільниці підготовки насадки місцями перевищує санітарні норми у 40-70 разів, на дільниці - у 10-20, формування мінеральної вати - у 5-10 разів. Концентрації фенолу, аміаку, формальдегіду перевищують санітарні норми приблизно однаково - до 1,5-2 разів.[5]

1.4. Заходи очищення промислових викидів в атмосферне середовище

Атмосферне повітря, як зазначалося, належить до числа основних компонентів навколишнього середовища, від чистоти якого залежить самопочуття і здоров'я людей, стан тваринного і рослинного світу. Тому охорона його від забруднення - одна з найактуальніших проблема сучасності, якій приділяється увага і в Україні. Заходи по захисту чистоти атмосферного повітря передбачають будівництво пилогазоочисних споруд, модернізацію діючих установок, удосконалення технологічних процесів, винесення за межі жилої забудови підприємств, цехів, окремих виробництв, які особливо забруднюють повітряний басейн, ряд проектів щодо зниження впливу транспортних зв'язків на стан довкілля. Розгортанню цієї важливої роботи сприяло прийняття у 1992 році Закону України «Про охорону атмосферного повітря».

Положення Закону направлені на збереження чистоти та поліпшення стану атмосферного повітря, зниження шкідливих хімічних, фізичних, біологічних та інших впливів на атмосферу, що можуть викликати несприятливі наслідки для живих організмів, відбитися на діяльності суб'єктів господарювання тощо. Він всебічно охоплює цю важливу загальносуспільну проблему; конкретизує ряд положень і норм; узагальнює ті вимоги, які виправдали себе на практиці, наприклад, правила про заборону введення в дію виробничих об'єктів, якщо вони в процесі експлуатації стануть джерелом забруднення чи інших негативних впливів на атмосферне повітря.

В той же час, охорона навколишнього середовища залежить не лише від економічних і соціальних умов окремої країни, а і від міжнародного співробітництва. Обумовлено це тим, що повітряні маси не знають кордонів і поширюють забруднюючи речовини на великі відстані. Враховуючи міжнародний характер цієї проблеми, ще у 1979 році в Женеві підписано «Концепцію про транскордонне забруднення повітря на великі відстані».

Так, для України в силу географічного розташування і рози західних вітрів, головні закордонні забруднювачі повітря лежать на захід від неї, вона ж «експортує» власні викиди, насамперед, у Росію. При цьому загальний баланс руху негативний.

Серед організаційно-економічних заходів щодо охорони повітряного басейну статистикою виділяється п'ять основних напрямків, які передбачають:

- удосконалення технологічних процесів (включаючи перехід на інші види палива);

- будівництво і введення в дію нових пило газоочисних установок і споруд;

- підвищення ефективності вже існуючих очисних установок (включаючи їх модернізацію, реконструкцію і ремонт);

- ліквідація окремих джерел забруднення;

- перепрофілювання підприємств (цехів, дільниць) на випуск іншої продукції.

В окрему групу виділені «інші заходи», спрямовані на збереження атмосферного повітря. Ці заходи розробляються відповідними суб'єктами господарювання під наглядом державного регулювання у сфері екології.

Стан планування і виконання таких заходів в досліджуваному регіоні знаходиться, на жаль, на низькому рівні.

Досвід господарської діяльності свідчить, що впровадження нових сучасних технологій, реформування еколого-небезпечних підприємств та надійна робота очисного обладнання, де уловлюються та знешкоджуються шкідливі речовини, забезпечують зменшення обсягів їх надходжень у атмосферу. У 2000 році на очисні споруди від стаціонарних джерел надійшло лише 29,9 % утворених шкідливих речовин, а уловлено їх тільки 27,4 % від загальної кількості утворених, з них 67,4 % або 3100 т утилізовано, тоді як у 1995 р. уловлювалося 68,3, а у 1992 - 74,8 % шкідливих речовин. Утилізовано, відповідно, 85,7 % та 87,3 % обсягу уловлених.

Подібна картина спостерігається і в розрізі районів та міст регіону. Всі ці дані свідчать про низький рівень атмосфероохоронної діяльності суб'єктів господарювання більшості адміністративних одиниць області.

У сумарному обсязі уловлених шкідливих речовин переважали тверді - 4200 т або 90 %. Із загальної кількості утворених твердих речовин на очисних спорудах уловлено 62 %, тоді як газоподібних та рідких - лише 4,6  %. Як наслідок, у 2000 році без очищення у повітряний басейн області потрапило 11,9 % сумарних обсягів надходжень шкідливих речовин в атмосферу від стаціонарних джерел.

На охорону атмосферного повітря Житомирщини упродовж 1995 - 2000 роках передбачалося використати біля 4,3 млн. грн., скоротити викиди шкідливих речовин від стаціонарних джерел забруднення до 117 т на рік. Реалізація запланованих повітря охоронних заходів сприяла зменшення шкідливих викидів у повітря майже на 10 %.[15]

Діяльність суб'єктів господарювання щодо охорони повітряного басейну від негативного впливу викидів шкідливих речовин здійснюється таким шляхами:

1. Зменшення кількості шкідливих речовин, що надходять в атмосферу від всіх організованих і неорганізованих джерел поза очисними спорудами.

2. Усунення самих причин забруднення, тобто розробка та впровадження в перспективі не забруднюючих атмосферне повітря технологій виробництва, що дозволили б комплексно використовувати вхідну сировину і утилізувати вихідну сировину та максимум шкідливих для біосфери речовин.

3. Удосконалення системи очищення викидів в повітряний басейн та зменшення невловимих речовин, що пройшли крізь наявні на підприємствах очисні установки.

Систематичні спостереження за станом повітря на двох стаціонарних метеорологічних постах, що розташовані в обласному центрі, ведуть Гідрометеорологічна служба та санітарно - епідеміологічні станції Міністерства охорони здоров'я України. Дослідження проводяться на вміст у повітрі чотирьох основних домішок: пилу, двоокису сірки, окису вуглецю та двоокису азоту, а також специфічних шкідливих сполук, бенз(а)пірену і восьми важких металів - заліза, кадмію, марганцю, міді, нікелю, свинцю, хрому, цинку.[29]

Серед організаційно - економічних і технологічних заходів обласної «Програми охорони навколишнього природного середовища на 2010 - 2015 роки» щільне місце відведене збереженню повітряного середовища. Згідно з цією програмою передбачається перевести ряд промислових і комунальних суб'єктів господарювання на використання природного газу як палива; вдосконалити або замінити технологічні процеси з метою ліквідації чи, принаймні, максимально можливого зменшення шкідливих пилогазових викидів. Водночас, продовжується робота по створенню санітарно-захисних зон навколо промислових підприємств.

Таким чином, виконання заходів щодо охорони повітряного басейну в регіоні вимагають значного поліпшення.

Ще недостатньо ведеться будівництво і ефективна експлуатація газопилоочисних споруд, повільно впроваджуються безвідходні виробничо-технологічні процеси.

атмосферний повітря природоохоронний забруднюючий



РОЗДІЛ 2.. ПРИРОДНО-КЛІМАТИЧНА ТА ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «КЕРАМІК»

2.1 Характеристика географічного і біологічного середовища розташування ТОВ «Торговий дім «Керамік»

ТОВ «Торговий дім «Керамік» знаходиться на північно-західній околиці м. Житомира, за 4 км від його центру. Георгафічні координати підприємства: 50о17' північної широти і 28о37' східної довготи від Грінвіча. Найближчою залізничною станцією є стація Житомир Південно-Західної залізниці України, що знаходиться за 5 км від підприємства. Автомагістраль Київ-Чоп знаходиться на відстані 400 м від підприємства.

Проммайданчик підприємства площею 5,0908 га приурочений до лівого берега річки Кам'янка, що впадає, як ліва притока, в річку Тетерів.

Територія Житомирської області складає 29,9 тис. км2 (що становить 4,9% території України), чисельність населення області 1324,9 тис. осіб. Область утворена 22 вересня 1937 року. Розташована в центральній частині Східно-Європейської рівнини, на півночі Правобережної України. Площа області 29,9 тис. м2, що складає 4,9% території України. За своїми розмірами область входить до числа найбільших в Україні і поступається лише чотирьом областям: Одеській, Дніпропетровській, Чернігівській та Харківській. Вона більша за площею таких країн, як Вірменія, Албанія, Ізраїль, Кіпр, Ліван. У цілому по Україні за площею посідає 5 місце.

Територіальне дослідження характеризується запасами будівельних пісків, пірофілітових сланців, керамічних глин і ряду інших видів мінеральної будівельної сировини. Запаси декоративно-облицювального каменю (лабрадорит, граніт, габро), що користується великим попитом у нашій країні та за кордоном, є дуже великими. Розвідані поклади лабрадоритів і габро в області становлять 86% запасів цього каменю в Україні. Це визначає необхідність прискореного розвитку каменедобувної і каменеобробної промисловості.

Перспективним є родовище мармуру, що має рисунок надзвичайної краси, добре полірується. Це чудова сировина для виробництва облицювальної плитки, мармурової крихти, смолодоломітів для металургії, різних видів флюсів та наповнювачів, а також мінеральних добрив.

На території області ведеться видобуток кольорового напівдорогоцінного каміння - берилу, топазу, кварцу з подальшою його переробкою та виготовленням ювелірних виробів. Широке застосування у промисловості знаходить п'єзокварц. Є родовища високоякісного пірофіліту,

Житомирщина забезпечує потреби України в титановому концентраті, постачає його на експорт. У рудному масиві, крім ільменіту, титану, присутні рідкоземельні елементи; ванадій, скандій, торій, які користуються значним попитом на світовому ринку. У більшості ільменітових родовищ зустрічаються апатити. Поклади цієї сировини становлять понад 85% усіх розвіданих запасів України.

Унікальним є родовище кварцитів, де сконцентровано майже 89% усіх загальнодержавних запасів. Ця сировина використовується у виробництві вогнетривів для футеровки доменних печей і приготування феросплавів.[23]

Область займає перше місце в Україні по запасах лісових ресурсів. Лісистість складає майже третину території. Переважають хвойні породи - 60%, твердолистяні (дуб) і м'яколистяні (береза, вільха, осика) - по 20%. Загальний запас деревини становить понад 120 млн. м3. Загальний середній приріст - 2,6 млн. м3 щорічно. Найбільшу лісистість мають Овруцький та Олевський райони, де вона складає понад 60%.[14]

Різноманітний тваринний світ області. В лісах живуть лосі, олені, дикі свині, кози, лисиці, зайці, білки, куниці, бобри; з птахів - дикі качки, куріпки, тетеруки, рябчики, фазани і глухарі. У водоймах водяться щуки, окуні, соми, карасі тощо.[23]

Житомирщина має вигідне фізико - географічне та економічне розташування. Її територія вкрита широкою мережею міжнародних, внутрішньодержавних та внутрішньо обласних шляхів сполучень. Так, на 1 тис. км2 території припадає 37,7 км експлуатаційної довжини залізничних колій - майже стільки, як в середньому по Україні; автомобільних шляхів загального користування - 273 км, або на 3 км більше загальнодержавного рівня. Донедавна авіаційне сполучення здійснювалось з десятком населених пунктів. По території області проходять потужні нафтопровід та нафтопродуктопровід протяжністю по 210 км кожний. Широка мережа газових та електричних ліній, трансформаторних підстанцій. Все це сприяє розвитку найрізноманітніших видів економічної діяльності.

Розташування області у помірному поясі північної півкулі визначає клімат як помірно - континентальний, з теплим і вологим літом та м'якою, хмарною зимою. Сонячна радіація, атмосферна циркуляція, форми рельєфу, лісистість та заболоченість впливають на формування місцевих мікрокліматичних відмінностей. Відсутність значних висот та гір сприяє вільному переміщенню повітряних мас різного походження, що обумовлює значну мінливість погодних процесів в окремі сезони. Проте, перехід від однієї пори року до іншої, як правило, відбувається поступово. Зими на Житомирщині чергуються теплі й холодні, з різницею у середній температурі 5 - 7?С. Літо, як правило, тепле й вологе: в середньому 40 - 45 % річної суми опадів припадає саме на літні місяці. Середня температура повітря, за даними багаторічних спостережень, найхолоднішого місяця - січня - мінус 5,8?С, найтеплішого - липня - плюс 17,1?С, а середньо річна температура повітря становить плюс 6,9?С. За останні десять років ці показники в середньому становлять мінус 3,3?С, плюс 18,9?С та плюс 7,5?С. Останні весняні заморозки на території області спостерігаються у 3 декаді травня, а перші осінні - у 2 декаді вересня. Тривалість приморозонебезпечного періоду на весні 20 днів, восени - 26 днів. Середня глибина промерзання взимку становить 44 см, максимальна - 101 см. Середня висота снігового покриву у грудні дорівнює 2,3 см, у січні - 6,4, у лютому - 8,4, у березні - 4,3 см. Протягом року на території області випадає 647 мм опадів (6470 т води на 1 га). 157 днів на рік можна спостерігати опади, з них рідкі (дощ) - 97 днів, тверді (сніг) - 41 день, решта - мішані. Середньомісячна відносна вологість повітря становить 78 % .

Такі погодно-кліматичні умови сприяють вирощуванню сільськогосподарських культур. Їх вегетаційний період починається з 2 декади квітня і продовжується до 3 декади жовтня і триває в межах 190 днів.

Разом з тим, слід зазначити, що погодні умови іноді можуть негативно впливати на формування врожаю, це призводять до загибелі посівів на значних площах. Наприклад, у 1999 році через несприятливі погодні умови взимку загинуло 17 тис. га сільськогосподарських культур. Значної шкоди завдають ураганні вітри, зливи, град.[23]

На території регіону сформувалось багатогалузеве промислове виробництво. Житомирщина є лідером в Україні з виробництва окремих видів продукції. Зокрема, в області виробляється: 45% фарфоро-фаянсового посуду, 24% - лляних тканин, 39% - панчішно-шкарпеткових виробів, 13% - пиломатеріалів, 23% - взуття, 12% - облицювальних виробів з природного каменю. Основними галузями є харчова промисловість, частка якої у загальному обсязі промислового виробництва складає 39%, машинобудівна і металообробна - 11%, добувна - 10%, виробництво неметалевих мінеральних виробів - 11%, легка - 6%, деревообробна та целюлозно-паперова - 5%.

2.2. Загальна характеристика об'єкту дослідження

Досліджуване підприємство засноване в 1894 році, пройшло декілька реконструкцій, а з 23 червня 2004 року було зареєстроване виконавчим комітетом Житомирської міської ради Житомирської області як ТОВ  «Торговий дім «Керамік», яке розташоване у Північно-Західному районі міста Житомир по вулиці Богунська 50.

ТОВ «Торговий дім «Керамік» граничить:

* з півночі - землі гаражного кооперативу «Супутник»;

* зі сходу - землі не надані у власність чи користування, землі загального користування, землі Житомирського РЕМ;

* з півдня - землі загального користування;

* із заходу - землі не надані у власність чи користування.

ТОВ «Торговий дім «Керамік» відноситься до ІV класу небезпеки з нормативною санітарно-захисною зоною 100 м. У СЗЗ житлові забудови відсутні.

Основна виробнича діяльність ТОВ «Торговий дім «Керамік» -виготовлення червоної цегли. Виробнича потужність визначена можливістю технологічного обладання та попитом споживача і складає - виготовлення 5566250 шт. червоної цегли на рік. Параметри, а саме довжина L, ширина B і висота H, кількість цегли укладенної на піддон та її ціна наведені в табл. 2.1.

Таблиця 2.1 Характеристика цегли червоної М-125

Цегла М-125
Найменування	Розмір, мм	Кількість на піддоні, шт.	Ціна, грн. за шт.
	L	B	H
Червоний М-125	250	120	65	480	1,20

Цегла керамічна рядова застосовується для кладки зовнішніх, внутрішніх, та інших елементів будівель та споруд. Використовується в промисловому, сільськогосподарському та житловому будівництві.[24]

Цегла керамічна виготовляється методом пластичного формування, повинна мати форму прямокутного паралелепіпеду. Поверхня граней повинна бути плоскою, ребра - прямолінійними. Цегла «недопал», «перепал» вважається браком і не підлягає постачанню. Не менше 20% цегли в партії повинно мати на одній з граней відтиск - клеймо підприємства-виробника. Загальна кількість цеглин з відбитостями допускається в партії 5%. Половняку в партії повинно бути не більше 5%.

Майже на 60% робітниками і службовцями підприємство комплектується місцевими мешканцями. Число працюючих на данному підприємстві станом на 1.09.2011р. становили 132 працівники.

ТОВ «Торговий дім «Керамік» - цілорічної дії. По своїй структурі ділиться на підрозділи: кар'єр, дільниця переробки і формування цегли-сирцю, дільниця висушування і випалу цегли керамічної, ремонтно-механічний цех, транспортний підрозділ, ремонтно-будівельна бригада.

Сировина, яка використовується для виробництва цегли керамічної, та ряд допоміжних матеріалів наведені в табл. 2.2.

Таблиця 2.2 Сировина, допоміжні матеріали, які необхідні для випуску продукції

Сировина, допоміжні матеріали	Призначення	Умови зберігання	Річне використання	Наявність документації, що регламентує вимоги санітарного законодавства
Глина	Виготовлення червоної цегли	На критому складі	22265 т	інертний матеріал
Електроди АНО-4	Ремонт обладнання	В упаковці виробника, в приміщенні	800 кг	ГОСТ 12.3.003-86
Пропан-бутанова суміш	Ремонт обладнання	В балонах, під навісом	600 кг	ГОСТ 12.3.003-86
Св-08Г2С	Ремонт обладнання	В упаковці виробника, в приміщенні	80 кг	ГОСТ 12.3.003-86

Неможливо виготовляти якісну продукцію за непостійних складу глини і продуктивності. Неможливо знайти причини браку, зменшуючи переробку, не маючи можливості контролювати і регулювати режим сушарки, не дотримуючись режиму випалювання в печі. Тоді неможливо визначити джерело браку: глина, видобування, переробка, формування, сушка або випалювання.

Найкраща глина - це глина постійного складу. Якісна керамічна цегла виробляється з глини, здобутою дрібною фракцією з постійним складом мінералів. За постійного складу мінералів колір цегли при виробництві однаковий. Для виробництва цегли завжди використовується глина непридатна для інших керамічних виробів. Цегляне виробництво потребує постійного складу глини в тривалому проміжку часу для дослідного підбору режимів сушки і випалювання.[24]

Всі інші допоміжні матеріали використовуються для ремонту обладнання, і зберігаються належним чином.

2.3 Основні технологічні процеси на підприємстві ТОВ «Торговий дім «Керамік»

На даному об'єкті виробничий процес починається з видобування глини на Іванівському родовищі. Розробка Іванівського родовища глин та каолінів ведеться за планом розвитку гірничих робіт діючим Іванівським кар'єром у відповідності з «Робочим проектом розробки та рекультивації Іванівського родовища глин та каолінів», проект виготовлений Комплексною геологічною експедицією «Укргеолстром» м. Київ, 1991 рік.

Розкривні роботи в кар'єрі виконуються екскаватором ЕО-4111Г де розкривні породи навантажуються на автотранспорт КрАЗ-256Б і транспортуються у відвали. Для грунтоворослинних порід (родючий грунт) відвали споруджуються бульдозером ДЗ-110 на бортах кар'єрного поля, висота відвалів до 3 метрів.

Інші розкривні породи (пісок, запісчанені суглинки) укладаються у внутрішні відвали, які споруджуються бульдозером ДЗ-110 на відпрацьованих землях кар'єрного поля, висота відвалів сягає 6 метрів.

Видобування цегельної сировини використовується лише після розкривних робіт на заздалегідь вирівненій і спланованій поверхні бульдозером ДЗ-110. Видобування виконується екскаватором ЕО-5111 Б та ЕО-4326 де цегельна сировина ( глини і каоліни) завантажується в автотранспорт КрАЗ-256Б та КАМАЗ-5511 і транспортується на територію підприємства в глиносховище де сировина шихтується в пропорції компонентів : глини - 50% + каоліни 50%. Шихтування сировини і укладка її в бурти виконується бульдозером ДЗ-110. Плече транспортування цегельної сировини з Іванівського кар'єру до глиносховища - 10 кілометрів. Зашихтована цегельна сировина підлягає вилежуванню в буртах від 6 до 12 місяців для усереднення. В холодний період року цегельна сировина укривається матами зі скловати або дерев'яною тирсою.

2.3.1 Переробка сировини

Вилежана цегельна сировина навантажується з бурту та усереднюється багатоковшовим кар'єрним електричним екскаватором ЕМ-251 на автотранспорт КрАз-256 Б і транспортується на переробку в виробничий цех. Сировина вивантажується в ящиковий живильник CM-1091. На ящиковому живильнику CM-1091 шиберний дозатор, за допомогою якого регулюється подача сировини на технологічну лінію переробки (25-35 м3/год.)

З ящикового живильника CM-1091 по стрічковому транспортеру В-650 (1) сировина подається на каменевиділювальні вальці СМК-517 (1) де каміння ребристим валком вилучається з сировини. Робочий зазор між валками, мм:

- по виступах 2 + 0,25

- по впадинах 12,6 + 0,50

Розмір виділювальних каменів 40-60 мм.

Після каменевиділювальних вальців СМК-517(1) сировина по стрічковому транспортеру В-650 (2) подається на вальці помелу керамічних мас СМК-516 (1). Над стрічковим транспортером В-650 (2) висить залізовідділювач П-100 (1) який вилучає металеві включення з сировини. При швидкості стрічки транспортера до 2,5 м/с залізовідділювач вилучає металеві включення масою до 35 кг, максимальна глибина зони вилучення 180-230 мм.

Вальці помелу керамічних мас СМК-516 (1) подрібнюють і розтирають цегельну сировину. Робочий зазор між валками 2 + 0,25 мм. Після переробки на вальцях СМК-516 (1) цегельна сировина по стрічковому транспортеру В-650 (3) надходить в ящиковий живильник СМ-26, який дозує цегельну сировину і подає її на подальшу переробку (25-35 м3/ год), змонтований ще один живильник СМ-26, який дозує і подає вигораючі добавки (аргіліти). Цегельна сировина з виключеннями вигораючих добавок по стрічковому транспортеру В-650 (4) подаються на каменевиділювальні вальці СМК-517 (2) (всі вимоги до вальців СМК-517 (2) ті ж, що і для вальців СМК-517 (1)).

Після переробки на вальцях СМК-517 (2) цегельна сировина по стрічковому транспортеру В-650 (5) подається на вальці помелу керамічних мас СМК-516 (2), між якими вмонтовано ще один залізовідділювач П-100 (2) (всі вимоги до залізовиділювача П-100 (2) і вальців СМК-516 (2) ті,ж що і до попередніх). Після переробки на вальцях помелу керамічних мас СМК-516 (2) цегельна сировина по стрічковому транспортеру В-650 (6) подається в глинозмішовач СМК-125 де сировина проходить усереднення методом змішування та зволоження до формовочної кондиції (22-24%).

2.3.2 Формування цегли-сирцю

Після переробки цегельна сировина по стрічковому транспортеру В-650 (7) від глинозмішувача СМК-125 подається до стрічкового вакуумного преса СМК-217 де відбувається вакуумування маси та формування цегли-сирцю. Для отримання якісної цегли-сирцю слід дотримуватися слідуючих вимог:

- своєчасно проводити заміну швидкозношувальних деталей;

- видержувати глибину вакууму вакуумним насосом ВВН-2М;

- видержувати критерії зволоження маси;

- грамотно міняти і підбирати мундштуки в залежності від складу цегельної сировини та, її зволоження.

Різання бруса на цеглини здійснюється автоматом різальним СП-5М до якого виставляються вимоги додержання геометричних величин цегли згідно до вимог ДСТУ Б В. 2.7.-61-97.

Нарізна цегла-сирець укладається на сушильні дерев'яні рамки (по 13 штук на кожну) а ті, в свою чергу укладаються на консольні вагонетки ВК-6 : по 24 штуки на кожну вагонетку ВК-6.

2.3.3 Висушування

За допомогою електропередаточної вагонетки СМК-522 А вагонетки ВК-6 з цеглою-сирцем транспортуються у відстійники де відбувається часткове видалення вологи з цегли-сирцю за рахунок природних обставин (природне висушування). У відстійниках цегла-сирець знаходиться не менше 24 годин. З відстійника цегла-сирець на вагонетках консольних ВК-6 електропередаточною вагонеткою СМК-522А транспортується до блоку тунельних сушарок де за допомогою штовхана СМ-44А вагонетки ВК-6 з цеглою сирцем за встановленим графіком заштовхуються в тунельні сушарки, в одній тунельній сушарці розміщується 24 вагонетки ВК-6 або в одній сушарці одночасно знаходиться 7200 штук цеглин-сирцю, а блок сушарок складається з 18 сушарок, тобто, одночасно в блоці сушарок знаходиться 128400 штук цеглин-сирцю. Для висушування цегли-сирцю в блоці тунельних сушарок з зони остигання тунельної печі ТП-96-460 по шмаух-каналу за допомогою вентилятора ВЦ4-70-16 подається теплоносій (продукти згорання природного газу).

Температура теплоносія:

- в шмаух-каналі, 0С +130 +140